У Броварах тепло подали 9 жовтня – в дитячі садки, 10 – в школи. Житловий фонд пла-нують підключити 15 жовтня, повідомили в КП «Броваритеп-ловодоенергія».

Соціально-аналітичний тижневик Броварщини

НА ВСІ ПОДІЇ – ВЛАСНИЙ ПОГЛЯД

№ 35

У наступному номері На нашому сайті

Сьогодні у номері:

Актуально

Наша адреса: м. Бровари, вул. Рокосовського, 2. Тел.: 7-27-28. Рекламний відділ 7-25-01. www.oldcenter.info

12 жовтня 2012 р.

на стор. 4

на стор. 9

89964 передплатний індекс

Есть ли жизнь в Рудне?Броварщина и сегодня – terra

incognita, т.е. «земля неизвест-ная». Например, село Рудня. На карте она есть, физически суще-ствует, но что в селе происходит и как живут там люди – почти никому неизвестно. Да и есть ли в Рудне жизнь, если местные Дом культуры и библиотека требуют капитального ремонта, а медики ютятся в неприспособленном по-мещении?

Подія районного масштабу

Смертельно небезпечно

Танки бруду не бояться

За інформацією прес-служби Мі-ністерства регіонального розвитку, всі українські теплопостачальні підпри-ємства готові розпо-чати опалювальний сезон. Нагадаємо: за діючими норматива-ми, опалювальний се-зон починається після того, як середньодо-бова температура по-вітря протягом трьох днів не перевищує по-значки + 80С.

П’ятниця

+ ТБпрограма

на стор. 4

Ч е р г о в и й номер газети, в ідеоінтерв’ю із цікавими людьми, останні новини в країні, дискусії, опиту-вання, гороскоп, погода в Брова-рах, конкурси, ф о т о г а л е р е я , реклама та бага-то іншого.

с. Русанів

м. Бровари та район

с. Заворичі

Рекомендована ціна

2 грн

Увага!

Конкурс!

стор. 13

стор. 5

2 12 жовтня 2012 р.

ГУМВС Украї-ни в місті Києві за скоєння убивства трьох осіб, яке мало місце 26. 09. 2012 в

ТЦ КАРАВАН міста Києва, розшуку-ється МАЗУРОК ЯРОСЛАВ ТЕОДО-ЗІЙОВИЧ 13. 06. 1974 р. н.

На вигляд: 25-30 років, зріст 175-180 см., волосся русяве коротке.

ПРИ СОБІ МОЖЕ МАТИВОГНЕПАЛЬНУ ЗБРОЮ

При встановленні місцезнаход-ження злочинця негайно інформува-ти ініціатора розшуку за телефонами міста Києва (044) 2783683, 4183133, 4183022 або 0675054042, 0688012233, 0677692050

Як повідомляє ГУ МВС України в Київській області, до чергової части-ни Броварського міськвідділу міліції звернувся 37-річний чоловік із заявою про те, що з його автомобіля PEUGEOT викрадено паспорт, ідентифікаційний код, посвідчення водія та гроші в сумі 5 тисяч гривень.

Як завжди, чоловік замкнув і поставив на сигналізацію своє авто та пішов у справах. Коли повернувся, побачив, що хтось у його іномар-ці погосподарював: скло розбите, зникли документи й гроші.

За словами начальника слідчого відділення Броварського міськвідділу Олександра Войновського, останнім часом почастішали крадіжки з авто-

мобілів. Лише з початку 2012 року пра-цівниками міліції у Броварах та районі з цього приводу зареєстровано 59 заяв та порушено 35 кримінальних справ. З машин викрадають усе, що має хоч якусь цінність – автомагнітоли, барсет-

ки, ноутбуки, мобільні телефони, сумочки, портмоне та інші речі. Найчастіше злодії ви-ходять на полювання в нічний час, адже ба-гато хто залишає авто в дворах будинків без нагляду.

Якщо вам не вдало-ся уникнути неприємностей і ваше авто обікрали, ні в якому разі не сідайте в машину – відразу телефонуйте до мілі-ції за номером 102 або 5-34-04.

Інф. СЦ

1-2 копійок не буде? Голова Ради

Національного банку України Ігор Прасолов повідомив, що найближчими місяцями Нац-

банк вирішить питання щодо відмови від випуску монет номіналом 1-2 копійки. «Якщо справді на часі питання про вели-кі витрати на виготовлення монет, то їх просто припинять випускати», – сказав банкір. Прасолов пояснив, що Нацбанк зазнає великих збитків «через кожну ко-пійчану та двокопійчану монету».

Цигарки зі страшними картинками

З 4 жовтня на-були чинності нор-ми, затверджені по-становою Кабміну від 19 січня 2012 року. Тепер 50% пе-редньої частини пачки цигарок займає надпис «Куріння вбиває», а на іншій по-ловині пачки розташовано графічне зо-браження з попереджувальним написом. У цілому використано 10 різноманітних графічних попереджень із відповідними коментарями. Зображення наслідків хво-роб, які використовують у 4 країнах світу, Україна запозичила в Європейського со-юзу. Для бізнесменів дизайн цигаркової пачки – остання можливість рекламу-вати смертельний продукт. Для курців – можливість вкотре замислитися над тим, щоб кинути палити.

Землю купуватимуть іноземці

Верховна Рада внесла зміни в Земель-ний кодекс України стосовно набуття права власності на землю і дозволила пе-редачу земель у власність нерезидентам, особам без громадянства, іноземним підприємствам, підприємствам із інозем-ними інвестиціями, юридичним особам, іноземним державам, міжнародним дер-жавним і недержавним організаціям. Рі-шення поширюється на землі несільсько-господарського призначення. З 2 жовтня до 1 січня 2014 року Рада відхилила про-ект закону про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарсько-го призначення. Тобто мораторій анулю-ється 1 січня 2013 року.

Ранок. Біля контейнерів для сміття метушить-ся двірничка, прибираючи за-лишки, що випа-ли із сміттєвоза. Посеред прибу-динкової дороги, серед купи від-ходів життєдіяль-

ності – півбатона, надкушені булочки та шматки хліба. Проїжджають машини, по-спішають на роботу люди… А те, що спо-конвіку називають «святим», «символом життя», «головою», валяється під ногами, як непотріб. І нікому до нього немає діла.

…Пригадалася покійна бабуся Мар-фа. Довгими зимовими вечорами, си-дячи на печі, оповідала мені старенька про страшний голод 1932-33 років… 17-річною дівчиною вона кожного дня ходила за 12 км на роботу на цукровий завод. А ввечері обережно несла додому в хустинці скибку хліба, яку потім діли-ла на двох сестричок, братика та хворих батьків. Щоб по дорозі не знепритомніти від голоду, злизувала в жменьці цукор та жувала сніг. Коли край шляху зустрічала чергове скоцюрблене, опухле від голоду тіло, з ляку бігла чимдуж, притуляючи до серця рятівний шматок…

У селі весну чекали з надією. З першої зелені – лободи, кропиви та щавлю – ва-рили борщ… Вода й зілля. Зароблених дрібних 5 картоплин тонесенько почис-тили. Як найбільший скарб, лушпайки посадили на городі. З надією очікували перших сходів. Та їх не було… Щоб на-годувати помираючих діток, сусідка вно-чі лушпайки таємно вирила. Та це малят не врятувало. Доведена до божевілля, сусідка порубала тільця на частини і на розкладеному серед хати вогнищі вари-ла криваву страву, примовляючи: «За-раз, мої любі. Ще трішки – і вечеря буде готова»…Окрайчик хліба міг стати для них порятунком… Навесні в колгоспі сусід готував зерно для посівної…На-брав дві кишені, щоб зварити супу 4 го-лодним ротам. Його засудили до 7 років ув’язнення й вислали на Соловки. Додо-му він не повернувся…

«Де хліб і вода – там нема голоду», «Без солі, без хліба немає обіду»… Ма-буть, ці та інші крилаті вислови про цінність хліба писали ті, хто відчув го-лод на власній шкірі. Вони передали нам пам’ять, пересторогу. А ми її підошвою на очах у своїх дітей та онуків?!

Ірина Ющенко

Колонка головного редактора

Важливо

Калейдоскоп новин: УВАГА: РОЗШУК !

Почастішали крадіжки з автомобілів

Як не застудитися в дощНу ось і прийшла справжня осінь із

рясними дощами, вогкістю та першим холодом. Що ж робити, щоб не застудитися по дорозі на роботу чи повертаючись додому?

– Візьміть за звичку тримати на робочому місці змінний одяг: хоча б шкарпетки (колготки) та взуття. Адже часто ми засту-джуємося не від того, що змо-кли на дощі, а від довгого сидін-ня в мокрому одязі.

– Перше, що варто зробити, коли прийшли на роботу, – ви-пити гарячого чаю з лимоном. Він і зігріє, і, завдяки вітаміну С, подбає про ваш імунітет.

– Протягом усього дня пийте багато рідини, їжте аскорбінку чи апельсини.

– На деякий час забудьте про дієту: застуджений організм потребує повно-

цінного харчування. «Налягайте» на яблука, виноград, свіжі овочі, каші та

м’ясо. – Навіть під час дощу регулярно

провітрюйте приміщення.– Оксолінова мазь захистить вас

від вірусів, що вже «підхопили» ко-леги.

– Коли прийшли додому після дощу – бігом під гарячий душ! Або ж попарте ноги, додавши у воду пару ложок сухої гірчиці.

– Щоб зміцнити організм та до-помогти йому протидіяти вірусам, обов’язково робіть зарядку, відві-дуйте спортзал.

Здається, такі прості правила. Та вони захистять вас від застуди кра-ще від наймодніших ліків!

Інф. СЦ

3№35Акцент

Інна Іваницька, заступник начальника управління ПФУ у м. Бровари та Броварському районі

Пенсійна реформа:запитуєте - відповідаємо

До редакції газети звернувся жи-тель району із проханням роз’яснити зміни до Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення ре-формування пенсійної системи».

Якого віку повинні до-сягти громадяни та який мінімальний страховий стаж, необхідний для при-значення пенсії за віком?

– Нещодавно відповідно до змін, внесених до ст. 26 Закону Укра-їни «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхуван-ня», було встановлено єдиний пенсійний вік для жінок та чо-ловіків, який складає 60 років, – пояснює заступник начальника управління ПФУ у м. Бровари та Броварському районі Інна Іваницька. – Крім цього, якщо раніше для призначення пенсії за віком достатньо було 5 років стра-хового стажу, то для осіб, пенсії за віком яким призначатимуться піс-ля 1 жовтня 2011 р., потрібно мати страховий стаж не менше 15 років.

Право на пенсію за віком до досяг-нення 60 років мають жінки 1961 р. народження і старші після досягнення ними такого віку:• 55 років – які народилися до

30.09.1956 р. включно;• 55 років 6 місяців – з 1.10. 1956 р. по

31.03.1957 р.;• 56 років – з 1.04.1957 р. по 30.09.1957 р.;• 56 років 6 місяців – з 1.10.1957 р. по

31.03.1958 р.;• 57 років – з 1.04.1958 р. по 30.09.1958 р.;• 57 років 6 місяців – з 1.10.1958 р. по

31.03.1959 р.;• 58 років – з 1.04.1959 р. по 30.09.1959 р.;• 58 років 6 місяців – з 1.10.1959 р. по

31.03.1960 р.;• 59 років – які народилися в період із

1.04.1960 р. по 30.09.1960 р.;• 59 років 6 місяців – які народилися

в період із 1.10.1960 р. по 31.03.1961 р.;• 60 років – які народилися з 1.04.1961 р.

по 31.12.1961 р.

Правда, що жінкам збе-регли право до 1 січня 2015 року виходити на пенсію і в 55 років?

– Так, до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за ві-

ком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнен-ня з роботи. У цьому випадку розмір пенсії зменшується на 0,5% за кожен повний чи неповний місяць достро-кового виходу на пенсію. Якщо жінка,

якій достроково призначено пенсію, працевлаштувалася, виплата пенсії на час роботи припиняється.

Пенсії за вислугу років призначатимуться й надалі?– Звісно. Умови призначення пенсій

за вислугу років, встановлені статтями 54 та 55 Закону «Про пенсійне забез-печення», збережено. Причому при-значення деяких пенсій передбачено за умови досягнення зниженого пен-сійного віку, тобто в даному випадку підвищення пенсійного віку жінкам не впливатиме на призначення пенсій за вислугу років.

Крім того, законом передбачено, що особам, які на день досягнення пенсій-ного віку (підвищеного), передбаченого ст. 26 Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років і мають страховий стаж (для чоловіків – 35 років, для жінок – 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, в розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної гро-шової допомоги здійснюється за раху-нок коштів Держбюджету України.

Далі буде...Марія Кондратюк

Як пише «Українська правда», пар-ламентарі вчергове «порадували»: ухвалили скандальний закон «Про Єдиний державний демографічний ре-єстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».

Чого ж чекати українцям від цього закону, якщо його підпише президент?Більшість документів особи місти-

тимуть біометричні дані, виготовлення яких, а також оснащення органів влади технікою для зчитування таких даних відбуватиметься за рахунок громадян.У паспорті громадянина України

не передбачено обов’язкового зазначен-ня інформації про місце проживання особи, тож доведеться регулярно від-відувати органи влади для отримання нової «довідки», яка підтверджуватиме таку реєстрацію. Паспорт оформляти-

меться всім громадянам України, починаючи з народження, на кожні 10 років. Ті, хто має водій-ське посвідчення старого зразка, до 2014 року повинні отримати нове. Закон зберігає систему двох паспортів – внутрішнього та за-

кордонного, підзаконне, тобто відомче регулю-

вання процедури ви-дачі документів осо-би; необґрунтовані строки видачі до-кументів, де загаль-ний складає 30 днів,

швидше – за окремою заявою, за додаткову

плату.У законі не

визначено чітко вартість кожного

документа, тож фактично це дозволяє стягнення кількох платежів за одну адмі-ністративну послугу.У мегабазу даних «Єдиний держав-

ний демографічний реєстр» вносити-меться вся інформація про кожну особу: відомості про батьків; реквізити доку-ментів, виданих особі; відцифрований зразок підпису особи; відцифрований образ обличчя особи; додаткова змінна інформація – про місце реєстрації, сі-мейний стан, відмову від прийняття ре-єстраційного номера облікової картки платника податків, про видачу привати-заційних паперів та інше.

Отже, депутати дозволили збирати про громадян практично необмежену ін-формацію. Хто, коли і з якою метою буде використовувати її, питання риторичне.

Соломія Мальована

Новий закон про паспорти: держава знатиме все

На передньому краї боротьби з недугами… Це не перебільшення, а констатація факту з життя працівни-ків державної санітарно-епідеміоло-гічної служби (СЕС), котрі 14 жовтня відзначають своє професійне свято. Про день вчорашній, сьогоднішній і завтрашній розповідає головний дер-жавний санітарний лікар Броварсько-го району, заслужений лікар України Віталій Прокопенко.

– Насамперед хочу добрим словом згадати Анатолія Згребжловського, ко-трий керував СЕС ще в передвоєнні роки. Не менший внесок у захист насе-лення від хвороб, особливо смертельно

небезпечних, здійснила ще одна по-движниця – Катерина Фріч, яка пра-цювала головним лікарем до 1950 року. У ті важкі й голодні роки висипний та черевний тиф, дифтерія, малярія, ди-зентерія, кір, скарлатина, поліомієліт були дуже поширені. Тодішні санітарні працівники спільно з владою зробили все можливе для зменшення негатив-ного впливу інфекцій на населення. Від села до села кінною тягою переїжджала дезінфекційна камера для знезараження хатнього начиння та одягу хворих. По-мешкання оброблялися речовинами із гідропультів. Працівники СЕС сприяли спорудженню лазень у селах, дезінфі-кували колодязі, проводили санітарно-просвітницьку роботу серед населення.

У середині шістдесятих років ці проблеми було вирі-шено й названі вами хвороби подолано. Та з’явилися інші… – Індустріалізація й хімізація на-

шого краю негативно впливали на до-вкілля, насамперед на чистоту води й повітря. Важливу роль у вирішенні цієї проблеми зіграли санітарні працівники. Тільки з урахуванням їхніх рекоменда-цій у Броварах зводилися такі гіганти індустрії тодішнього Союзу, як заво-ди порошкової металургії, пластмас та інші. Паралельно було організовано централізоване водопостачання та ка-налізування відходів.

А тепер поверне-мося до дня сьогодніш-нього. Початок осені зазвичай супроводжу-ється збільшенням простудних захворю-вань…

– Мине зовсім небагато часу – і в середині листопада – на початку грудня вони пе-реростуть в епідемії грипу, викликані штамами вірусу А/ Вікторія та Каліфорнія та Б/Вісконсин. Це прогноз фа-хівців інституту інфекцій-них хвороб і Всесвітньої ор-ганізації охорони здоров’я. Тому ще не пізно зробити щеплення проти цієї неду-ги, ускладнення якої дуже небезпечні й навіть призво-дять до смерті. Щеплення

рекомендовані як маленьким діткам, так і людям похилого віку, особливо тим, які мають хронічні захворювання. Якщо імунізована людина й захворіє, це буде легка форма грипу. Необхідно також дотримуватися елементарних правил са-нітарного режиму, особливо в школах, дитсадках, на виробництві, в торгівлі: ре-гулярно провітрювати приміщення, здій-снювати вологе прибирання, дбати про комфортний температурний режим. У раціоні мають переважати овочі й фрук-ти, до того ж вирощені в нашому краї.

Бажаємо всім читачам «Старого цен-тру» здоров’я, а ми робитимемо все від нас залежне, щоб допомогти вам у його збереженні.

Микола Тополюк

Працівниці Броварської санстанції: Ніна Сергієнко, Людмила Сердечна, Ганна Чирик

СЕС: запобігти та допомогти

4 12 жовтня 2012 р. Соціум

Осторожно: распутица!В редакцию «Старого центра» позво-

нили из Русанова: «Нам нужен танк для общественного пользования. На другом транспорте по улицам Ватутина и Щорса передвигаться нельзя. Пешком – невоз-можно. Во время дождей дорога превра-щается в болото…»

В Русанов я специально поехал на «Ниве». Чем черт не шутит, пока власть спит!

Увы, при повороте на Ватутина при-шлось переправляться через небольшое озеро, где с удовольствием плескались утки. Птицы были довольны. Они могли в полной мере удовлетворить свои дикие инстинкты. А жители домов по Ватутина и Щорса были злы:

– Сейчас еще ничего, по краешку пройти можно, не рискуя упасть или потерять ботинок в глине, – посетова-ла почтальон, прижимая к боку огром-ную сумку. – Хочу – не хочу, а пенсию я отнести должна. Вот и иду, как по боло-ту, с палкой – глубину меряю.

– Ой, да увидела бы я нашего голову, – вступает в разговор учительница-пенси-онерка, – я бы своему бывшему ученику такое сказала! Выбраться в центр села на своих двоих – проблема. Кто бы подвез? На чем?

Категоричней всех высказался ее со-сед, отставной военный:

– Это не дороги. Это – танкодром. Надо купить танк и на нем возить людей в сельсовет, магазин, больницу и обратно!

Я спрашиваю собеседников, не про-бовали ли они сами дорогу отремонти-ровать, или, на худой конец, битым кир-пичом ямы засыпать?

– Куда нам, – отвечают. – Здесь по-чти одни пенсионеры живут. Только на власть вся надежда!

Власть без денег = бездорожье

Сельский голова Сергей Соловей о непролазной грязи на улицах Ватутина и Щорса знает.

– Мы в сельсовете знаем об этих про-блемах и принимаем меры, – говорит он. – И, поверьте, очень стараемся помочь людям. Сегодня уже закуплено 200 тонн гравийной смеси, чтобы засыпать самые большие лужи и самые глубокие колеи. Но теперь этот материал надо из Брова-ров привезти в Русанов. И я обещаю, что в ближайшие дни мы это сделаем. Но на большее сельского бюджета не хватит. Да и не предусмотрены в нем на этот год такие расходы. Одна надежда на помощь районной власти…

А в райадминистрации в тот же день и по тому же поводу чиновники меч-тали о выделении денег из областного бюджета. Но без всякой пользы, потому что, как вы уже догадались, Киевская об-ластная администрация тоже не сидела без дела. Там фантазировали о манне не-бесной в виде дотаций или субвенций из бюджета государственного.

Но все надежды похоронил советник председателя «Укравтодора» Евгений Прусенко:

– При текущем уровне финансирова-ния на ремонт всех дорог в Украине по-надобится 85 лет и $33 млрд. За 2011 г. из всех дорог общего пользования было отремонтировано около 2 тыс. киломе-тров. Это чуть больше 1%...

Но денег нет и не будет! В ию-ле-августе 2012 г. Государственная казначейская служба по причине па-дения государственных доходов вре-менно прекратила финансировать инвестиционные расходы местных бю-джетов. Всего по Украине было заблоки-ровано текущих обязательств областных и районных советов на сумму более 3 млрд грн. Это значит, что денег хва-тит только на зарплату бюджетникам, а средств на благоустройство, ЖКХ и ре-монт дорог у государства уже нет.

Покупайте танки!Ответ на вопрос «Что делать?» чинов-

ники нашли легко. Они подсчитали, что сегодня в Украине эксплуатируется 176 тыс. км международных, национальных, региональных и местных дорог. Из них из всех Кабинет Министров планирует содержать и ремонтировать только око-ло 60 тыс. км, а все стальные передать на баланс… местных администраций!

Вице-премьер и министр инфра-структуры Украины Борис Колесников так и сказал:

– Примерно треть останется в на-шем подчинении, остальные отойдут местным органам власти. Необходимо, чтобы в каждый населенный пункт была качественная дорога. Это будет задача областных, районных и сельских сове-тов…

Поэтому, уважаемые жители Руса-нова, вам еще несказанно повезло! Ваш сельский голова на последние свободные деньги успел купить необходимые материалы и болота обязательно ликви-дирует.

А я советую вам купить танк. Александр Матюшенко

«Найгрибніша» пора року в розпалі! Мешканці Київщини масово йдуть на «тихе полювання». Щороку рятувальни-ки через ЗМІ попереджають населення про небезпеку отруєння грибами і що-року такі випадки мають місце. Тільки на Київщині цьогоріч на лікарняні ліжка потрапило вже 57 людей (у Броварсько-му районі – 10). Серед постраждалих – 4 дітей: 13-річна дівчинка померла. Саме тому МНСники та працівники санепі-демстанції разом із журналістами виру-шили до лісу, аби пояснити грибникам, які гриби можна класти до свого кошика, а які – обійти десятою дорогою.

«Надзвичайно небезпечними для життя є гриби, що мають двійників, або ті, що зазнали мутацій, – розповідає по-мічник санлікаря Броварської СЕС Те-тяна Єфремова. – Найстрашніша – бліда поганка, яку можна сплутати з сироїж-кою або печерицею. Токсини цього гри-ба настільки потужні, що навіть один екземпляр у кошику інфікує всі їстівні гриби. У 99% випадках отруєння блідою поганкою закінчується смертю. Цей гриб підступний тим, що на третій день після вживання настає період уявного полегшення – людину перестає нудити, не болить живіт, нема блювання і проносу. Та на четвертий-п’ятий день, коли отруйні речо-вини досягають мозку, з’являються запаморо-чення, нудота, сильна спрага, судоми, посинін-ня губ, нігтів, оніміння рук і ніг, відмовляє пе-чінка. Врятувати людину неможливо. Крім блідої

поганки, смертельно небезпечними є також мухомор білий і смердючий, «сви-няк», «сморжі».

У лісі вдалося поспілкуватися з ба-гатьма грибниками. Василь Іванович, грибник у третьому поколінні, до свого кошика поклав лише «польські». Каже, що бере лише ті, які знає. На отруту не перевіряє, мовляв, подвійного варіння вистачить. Далі – консервація. Однак таких грибників мало. Зустрічалися й ті, в чиїх кошиках чи не половина грибів – старі, в’ялі, червиві, з ушкодженою ніж-кою. Навіть досвідчені рятувальники ча-сом не могли ідентифікувати деякі з них. Грибників це не бентежило: всі, як один, запевняли, що знають ці гриби і в їх без-печності впевнені. Кожному любителю «тихого полювання» МНСники вручали агітаційні листівки з відповідною інфор-мацією.

Незважаючи на те, що з 2003 року діє заборона на продаж дикорослих грибів, стихійні ринки переповнені таким делі-катесом. Кілька відер грибів продавало-ся й на стихійному ринку біля магази-

ну «Калина». Продавець запевняє, що збирала їх в екологічно чистому місці і в їхній якості не сумнівається. Проте за-ступник начальника відділу ГТУ МНС Валерій Ненюк застерігає: «Покупець не знає, в яких умовах росли гриби, коли їх було зібрано. Дехто за допомогою грибів помітно підтримує свій гаманець. Інші ж, навіть не підозрюючи цього, несуть із ринку додому приховану смерть. Аби не піддавати організм екстремальним ви-пробуванням, а життя – смертельній не-безпеці, краще купувати гриби лише на офіційних ринках. Там їх перевіряють на рівень радіоактивності та отруйність». От ми й вирішили перевірити рівень ра-діації грибів, взятих із відра продавчині на стихійному ринку.

В санстанції на старенькому апараті дозиметрист Маргарита Строй перевіряє гриби на вміст цезію (цей елемент осідає в організмі людини). Наші гриби місти-ли майже 300 бакарель/кг (!) при нормі в 500.

Якщо ви все-таки вирішили урізно-манітнити свій раціон дарами лісу, слід запам’ятати найголовніші правила «ти-

хого полювання»:– якщо гриб вам

невідомий – не беріть його;

– не беріть червиві, трухляві гриби;

– не збирайте гриби біля автострад, уздовж залізничних колій, по-близу промислових підприємств;

– удома проведіть ретельне сортування грибів, відкинувши

старі, без ніжок або ті, які викликають сумніви;

– гриби ретельно помийте, відваріть протягом 15 хв. із моменту закипання і тільки потім готуйте з них страви. Такі народні прикмети, як посиніння цибу-лини та почорніння срібла за наявності в каструлі отруйного гриба – повна нісе-нітниця;

– готові грибні страви не можна дов-го зберігати, навіть у холодильнику.

Якщо після вживання грибів з’явилися розлади шлунку, нудота, блю-вання, пронос, відчувається загальна слабкість, головний біль, різь у животі – хворому слід промити шлунок та негай-но викликати «швидку».

Запам’ятайте: при отруєнні грибами несвоєчасно розпочате лікування (на 2-5 добу) в більшості випадків виявляється безуспішним. Дітей годувати грибами категорично заборонено. Дорослі ж ма-ють вирішувати самі, їсти чи не їсти. Та це все одно, що ходити по лезу ножа. Тож будьте уважними і бережіть здоров’я!

Світлана Пілацька

Танки грязи не боятся!

Грибний сезон: уберегти свій кошик від отрути

От Русанова до Киева рукой подать – сел на автобус, не успел задремать, а уже приехал! Но не все так просто. С окраины до остановки в центре села еще надо суметь добраться: не упасть и не вымараться в грязи с ног до головы.

Улица Ватутина

Звідки грибочки?

5№35Палітра

Довоенное счастьеВ какой именно день 1911 г. в Хотя-

новке Вышгородского района родилась девочка Оксана, она и сама точно не зна-ет. Поэтому в документах, согласно свят-цам, всегда указывала двадцатое число января месяца. И день рождения именно в этот день праздновала.

Хотя из года в год «праздником» это событие назвать было трудно. С детства – в наймах, сначала в родном селе, потом в близких и дальних окрестностях. Так и оказалась в Пуховке, где полола огороды, убирала хлеба, стирала, белила… Делала по хозяйству все, что умела, чему научи-ли родители.

Симпатичная и работящая девушка настолько пришлась по душе одной из пуховских хозяек, что судьба Оксаны решилась, можно сказать, сама собой. Ее будущая свекровь искала для своего Опанаса именно такую жену – работя-щую и характером незлобивую. А поче-му бы и нет?

Выскочила Оксанка замуж едва-ед-ва 17-ти лет и, как показала жизнь, во-время. Коллективизацию и голодомор пережила в семье мужа (в 1932-1933 гг. в Пуховке умер от голода 21 человек). Потом записалась в колхоз и работа-ла, работала, работала… Но надежды свекрови полностью оправдала и по-дарила мужу двух сыновей – Дмитрия и Петра. А в 1941 г., не предчувствуя ни горя, ни войны, родила и третьего – Николая.

И, наверное, казалось ей, что вот оно, счастье!

Пришла военная беда

Опанас Терещенко был мобилизован в первые дни войны и погиб, защищая Киев. А его мать и жена с тремя, мал мала меньше, мальчишками остались бедовать в оккупированной Пуховке (призвано в 1941 г. 683 человек, мобилизовано в 1943 г. – 435, погибли на фронте – 676; угнано в Германию на работы 276 пуховчан; село было по-

лностью сожжено).– Как выжили – непонятно, –

рассказывает внучка Елена. – Во время боев в хату попал снаряд. Слава Богу, что от обстрела они попрятались в кусты. С помощью соседского деда вырыли зем-лянку. Мерзли, недоедали… Но бабушка Оксана спасла всех своих сыновей!

После освобождения Пуховки в сен-тябре 1943 г. беда от семьи Оксаны Те-рещенко отступила, но ее место заняла

нужда. В условиях послевоенной разру-хи нужно было вновь строить дом, ста-вить на ноги трех сыновей и работать, работать, работать…

Небольшую, в две комнаты, хатку по-могли сложить, опять же, соседи. 20 соток огорода и труд до полного изнеможения не дали семье умереть от голода. Колхоз выдавал по талонам обувь и одежду… И, вопреки всем смертям и несчастьям, Оксана Ивановна сыновей вырастила.

А второй раз замуж так и не вышла.– Сватались к ней не раз, – вспомина-

ет внучка Елена рассказы родителей. – Но не захотела она, хотя и не раз вспоминала, как трудно было вести хозяйство одной…

Цена труда и жизни«Я корова, я и бык, я и баба, и мужик!» –

эта горькая вдовья присказка с лихвой описывает послевоенный быт. Посеять, прополоть, полить, убрать, присмотреть за мальчишками, этого – выпороть, дру-

гого – приласкать, третьему – подсказать, о свекрови позаботиться… Дня не хватит!

Так для Оксаны Ивановны и про-летели дни и годы – как один миг. Дми-трий, Петр и Николай выросли, обучи-лись нужным профессиям, работали на киевских заводах. Женились, народили бабушке внуков. И, опять, казалось бы, живи и радуйся, что по Опанасу Терещен-ко такая живая память на земле осталась!

Но горькая судьба не оставила семью в покое. Старший сын, Дмитрий, утонул,

купаясь в речке – ногу свело судорогой. А Петра и Нико-лая, одного за другим, свели в могилу болезни – сказалось голодное военное детство.

Что оставалось делать? И снова бабушка Оксана работала и работала, теперь уже для того, чтобы поста-вить на ноги шестерых вну-ков и внучек…

Сегодня в многочис-ленной семье Терещенко выросли уже шесть прав-нуков и подрастает один праправнук. Все младшие

получили высшее образование, имеют хо-рошую работу, почти все живут в Киеве.

– Это все только благодаря бабушке Оксане, – присоединяется к разговору еще одна внучка, Людмила. – Она для нас – главный пример в жизни, мы ей очень многим обязаны!

И мы, все остальные украинцы, так-же многим обязаны Оксане Ивановне Терещенко и другим нашим бабушкам и прабабушкам. За их негромкие подвиги ради жизни на нашей земле.

Александр Матюшенко

Як у притчі: жив на світі художник, який мав дар втілювати найпрекрасніше на полотні. Він дивився на світ крізь призму душі, зображуючи прекрасну мить Вічного Буття на своїх полотнах. І тоді творилося диво: не помічена раніше краса ставала яв-ною для кожного, хто дивився на картину художника…

Він ніби вишиває фарбами. Тут ма-ють значення і колір, і поєднання різ-номанітних технік. Настрій його по-лотен неможливо передати словами. Роботи Юліана Сукач-Полянецького – живописця та скульптора з Краси-лівки – живий і динамічний світ, що поєднує відображення дійсності та дихання паралельних, таєм-ничих вимірів.

– Я виріс в інтелігентній сім’ї в атмосфері любові, мистецтва й краси, – розповідає пан Юліан. – Моя бабуся свого часу навчалася в Інституті шляхетних дівчат і мала вишуканий смак, тож у на-шому домі завжди лунала гарна музика, цінувався живопис, ви-вчались видатні художні твори… Крім того, мій батько був знаним художником-пейзажистом. Тому про вибір професії не йшлося. Основами скульптурного мис-тецтва оволодів, навчаючись в Одеському державному училищі ім. Грекова, потім був Львівський художній інститут та факультет образотворчого мистецтва. За плечима – участь у багатьох пре-стижних виставках. Перша відбу-лася в м. Іллічівську в 1984 р., по-тім були виставки в США, Болгарії, Польщі, Чехії, Росії. Зараз виставка моїх картин екс-понується у Празі.

Як з’являються нові ідеї і як ви їх втілюєте в життя?– Надихає все, що навколо, – приро-

да, предмети, люди, події… Та для мене важливо не просто перенести побачене на полотно: кожен твір несе певний фі-лософський зміст. Щоб осягнути мою творчість, недостатньо ознайомитись із картинами – слід докласти ще й вну-трішніх зусиль. Адже твір є носієм ху-дожнього смаку, змістової композиції та інтелектуальної наповненості. Ма-люю з насолодою: день пролітає, як одна хвилина. Проте буває, що продовжую картину через місяць чи навіть рік, бо змінюється настрій. Зараз я працюю над скульптурою Архангела Михаїла, образ якого закликає до духовного очищення, звільнення від тягаря гріхів. Часто див-ні обставини заважають працювати над скульптурою, якась недобра сила ніби перешкоджає завершенню, тому до ро-боти підходжу з молитвою.

Що жанрово для вас є най-ближчим?– Звичайно, модерн, постмодерн. Але

це не означає, що я не можу творити в класичному стилі. Працюю під настрій: коли є тема, виникає потреба її втілити. Щось виходить тільки тоді, якщо малю-єш від чистого серця.

Тобто ви не можете змуси-ти себе працювати на замов-лення. А якщо творча потре-ба виникає нечасто?

– Але ж я професіонал, а не аматор. Буває, не хочеться, прихворів чи ще щось, та починаєш творити – і натхнен-

ня з’являється… А мистецтво на конве-єр не поставиш. Жоден твір не створив із червоною ікрою…

Чи згодні ви з тим, що ху-дожник має бути голодним?– Художник має бути голодним у

сфері духовності й постійно черпати енергію з життя. Перетравивши все це, створиш щось особливе. Фізично голод-ний художник, звичайно, зможе заро-бити собі на шматок хліба, але створити шедевр – ніколи. Якщо ти справді май-стер палітри й пензля, а не дилетант, то з часом твій талант обов’язково оці-нять. Мені на хліб з маслом вистачає.

Знаю, ви займаєтесь бла-годійністю…– Це частина філософії мого життя.

Переконаний: добро, яке робиш людям, повертається сторицею. Я релігійна лю-дина, тому значну кількість своїх робіт дарую Церкві.

А скільки ваших робіт прикрашають Красилівку?– Я люблю це село. Тут легко диха-

ється, радіє душа. Тому й народжуються нові образи для майбутніх творів. Так з’явилась ідея скульптури Божої Матері – красилівської Берегині. На святкуванні Дня села я мав представити нову робо-ту – герб Красилівки, та, на жаль, ван-дали зіпсували її. Герб постраждав через дріб’язкові політичні суперечки, а тепер доведеться докласти зусиль, аби його відновити… Зараз працюю над скульп-турою, присвяченою пам’яті жертв го-лодомору, а ще хочу прикрасити оригі-нальними скульптурами в’їзди в село…

Серед ваших робіт є улю-блені?– Вічний пошук. Якщо вважатиму,

що створив ідеальну картину чи скульп-туру, помру як митець.

Ваша мрія здійснилася?– Можна сказати, що так. Для ба-

гатьох мрія – коли робота не обтяжує. А коли працюєш цілодобово і це прино-сить тобі радість і невимовне моральне задоволення – це вже супермрія!

Ось такий він, Юліан Сукач-По-лянецький – самобутній Маестро, із серця якого, наче спалахи мерехтли-вого полум’я, крізь полотно проростає життя.

Спілкувалась Світлана Пілацька

Крізь полотно проростає життя

Жизнь как подвигВ Пуховке живет одна из старейшин Броварского района – Оксана

Ивановна Терещенко. Ей в январе 2013 г. исполнится 102 года. Рекорд? Нет, просто подвиг – незаметный, неизвестный, неоцененный…

14 жовтня – Міжнародний день сільських жінок 14 жовтня – День художника

Оксана Ивановна Терещенко

Оксана Терещенко

Опанас Терещенко

Юліан Сукач-Полянецький біля своєї роботи – скульптури Архангела Михаїла

8 12 жовтня 2012 р.

– Багато розмов сьо-годні про доступність магазинів чи інших за-кладів для людей із об-меженими можливостя-ми, – розповідає голова ГО «Броварське міське товариство інвалідів з ураженням опорно-ру-хового апарату «ПРАГ-НЕННЯ» Олег Іваненко. – Та ніхто не знає, скільки потрібно сил, щоб інваліду-візочнику дістатися до мага-зину, адже на шляху постають високі бор-дюрні перешкоди. На сьогодні в Броварах 183 місця, де треба зробити пониження бордюрного каменя. Яскравий приклад – по вул. Київській на зупинках «Інтернат» та «Радіостанція». Там, щоб добратися до зупинки, потрібно докласти чимало зу-силь. Це можуть підтвердити не тільки ін-валіди-візочники, а й літні люди та матусі, які щодня з дитячими колясками долають ці перешкоди. Зібрані мною матеріали з детальним описом цієї проблеми вже три роки лежать у Броварському виконкомі. Окрім бордюрів, через які важко дістатися до пандусів, є проблеми зі звуковими світ-лофорами. Кілька років тому ми закупили тринадцять, передали в міську раду, яка згодилася нам допомогти із встановлен-ням. Встановили 2, та де зараз інші – на-віть не знаємо.

Проблема пандусів є в кожному місті, – продовжує Олег Валерійович. – Адже багато організацій (осо-бливо приватних) встановлю-ють їх лише для «галочки»: пан-дуси не відповідають чинним нормам, згідно з якими макси-мальна висота одного підйому пандуса не повинна перевищу-вати 80 см при нахилі не більше 8%. У Броварах, на щастя, нема занадто крутих пандусів, і роз-ташовані вони чи не скрізь, де потрібно: наше місто – одне із найдоступніших для інвалідів. Багато пандусів ми самі встановили за кошти організації «Прагнення»: це і кіно-театр «Прометей», і Броварський викон-ком, а також районна нотаріальна конто-ра, Броварська прокуратура, музей та ін.

Найкраща ситуація – в апте-ках. У них у ліцензії прописа-но норми щодо встановлен-ня пандусів, і жодна аптека без цього не відкриється. Це питання контролює проку-ратура. На жаль, не можна сказати цього про приватні перукарні, адже змусити їх встановити пониження для візочників практично не-

можливо. За відсутність пандуса їм «сві-тить» лише штраф у розмірі 170 грн.

Та, мабуть, найвагоміше – встанов-лення пандусів у житлових будинках. «Програма з забезпечення людей із об-меженими можливостями», складена мною, вже частково в дії, хоча ще не затверджена сесією: все впирається у відсутність коштів, адже на повному утриманні Броварської міської влади знаходиться «Центр соціальної реабілі-тації дітей-інвалідів», який безкоштов-но відвідує 134 дитини. Встановлення одного заниження – близько 10 тис. грн., але робити це все одно необхідно. Зви-чайно, є люди, які нам допомагають. Не-щодавно за кошти одного з них у Брова-рах було переобладнано три туалети для інвалідів. По місту їх відкрито уже 5 (не рахуючи туалетів у ТЦ). Як на Бровари, це вже немало! Звичайно, ми розуміємо, що всі проблеми неможливо вирішити за один день чи навіть рік, та головне – не

сидіти склавши руки, а шукати їх вирі-шення і ніколи не зупинятися на досяг-нутому».

Марія Кондратюк

1992 рік. Зима. Київ. Чемпіонат України. Знаючи про свої приховані резерви, Олександр Багач також чу-дово розумів: старт може бути невда-лим, а ядро може не полетіти, адже на результати кидка впливає як самопо-чуття спортсмена, так і його внутріш-нє налаштування, навіть погода. Проте того дня 7-кілограмове диво полетіло. Та ще й як! 26-літній Олександр пере-плюнув чемпіона України Володимира Кисельова (21 м 07 см) і штовхнув ядро на 21 м 32 см. А через 7 років встано-вив відразу 2 рекорди – на 21 м 36 см і на 21 м 83 см. До сьогодні останній рекорд вважається національним (у за-критих приміщеннях), і його ніхто не перевершив.

…У школі Олександр нічим не ви-ділявся серед однолітків. Він так вва-жав. Та якось звернув увагу на фото-графію, де серед однокласників стояв здоровань, на голову вищий від усіх. Це був він, Саша Багач. У спорт хлопець прийшов у 12 років завдяки тренеро-ві ДЮСШ м. Шпола Василю Оберемку. Він став першим наставником Сашка

в метанні спису, потім «дав путівку» в київську школу-інтернат спортивного профілю. «Любов до ядра була з першого погляду, – згадує Олександр Миколайо-вич. – Коли я вперше побачив спортсме-нів, які з легкістю штовхають важезну кулю, що летіла, ніби звичайний м’ячик, на 20 метрів, – це мене шокувало. І я так хочу – сказав собі». Далі були щоден-ні тренування. Потім – служба в армії. Коли інші служиві стирали ноги об кир-зові чоботи, в Олександра в спортвзводі було достатньо часу, щоб присвятити себе підготовці до чемпіонатів Зброй-них Сил. У перші півроку служби Багач виграв чемпіонат серед юніорів, потім було ще дві перемоги та ІІ місце в чемпі-онаті Європи.

Олександр Багач так і не став зоо-техніком-бджолярем: після народження двійні він залишив сільськогосподар-ську академію і допомагав дружині у ви-хованні вже трьох дітей. А щоб здобути вищу освіту, перевівся в Національний університет фізичного виховання і спорту. Чи здогадувався тоді Олександр, що всього через якихось 20 літ пишати-меться своїми дітьми: Оксаною – канди-

датом у майстри спорту по метанню дис-ку, молодшою Юлею – майстром спорту з плавання, сином Колею – майстром спорту зі штовхання ядра, неодноразо-вим чемпіоном України серед юніорів? Та й дружина – кандидат у майстри спорту з плавання. Про те, чого вда-лося досягти спортсмену за більш ніж 20-річну спортивну кар’єру, свідчать його численні відзнаки.

…Олександр посилено готувався до Олімпійських ігор 2000 року. Раптом звістка: дискваліфікований. Причина – допінг. Про те, як виник допінговий скандал перед Олімпійськими іграми; чому Україна не відстояла «золото» Багача на чемпіонаті світу в 1997 році; чи й справді Олександра Багача після третього звинувачення у вживанні до-пінгу дискваліфікували назавжди; кого він тренує зараз; яке спільне хобі в ро-дини Багачів, – відповіді на ці та інші запитання знаходьте на сайті oldcenter.info у відеоінтерв’ю із штовхачем ядра Олександром Багачем.

Ірина Ющенко

Історія невесела, але повчальна. У 1999 році півроку знущалися над при-родою на Оболоні.

У лютому загнали трактор-черпалку (драглайн) на берег ставка з боку вули-ці Петровського. Надумалися поглибити дно в місці, де воно й так досить глибоке. Трохи ґрунту вичерпали, поклали кілька жолобів на північному березі. Але їх зо-всім не видно, бо вони всі у воді.

Потім трактор загруз, і кілька міся-ців його не могли витягнути. Два тиж-ні КАМАЗ возив глину через провулок Озерний. Відгородили частину ставка дамбою. Привезли водокачку-насос, по-чали з відгородженої частини викачу-вати воду на другий бік вулиці Петров-ського і витягли нарешті трактор на дамбу. Щоранку попрацює насос, подир-чить черпалка – і все стихає. Води в став-ку більшає, проте в погребах і на городах

вона не зникає . Бо копати потрібно не у верхів’ї струмка, а внизу, біля залізниці. Прохід для води в дамбі таки зробили. А водокачка стоїть там і досі.

Затіяли це безглуздя на Оболоні тому, що но-вий мешканець провулка Озерного раптом побачив на своєму городі воду. По-чав «штурмувати» місь-ку раду. А там прийняли «мудре» рішення з водо-качкою. Хоча, можливо, так виконували план 1998 року «щодо відведення води на ділянці від вул. Петровського до вул. Ки-ївської»? План не викона-но й досі. Вода з Оболоні не проходить через вули-ці Петровського й Леніна.

Отже, Програма запобігання підтоплен-ню м. Бровари в 2004-2010 рр. теж не ви-конана. Але відновлювати русло нашого

споконвічного струмка все одно дове-деться, щоб вода текла вниз самопливом. Тільки тоді знизиться рівень ґрунтових вод у всьому місті.

Чим більше я спостерігаю в місті підтоплені вулиці й городи, тим більше переконуюся, що нашою територією ко-лись протікала легендарна річка Русава. Про неї написав Володимир Гузій у своїй «Золотій очеретині».

Очевидно, від Русави лишилися стру-мок на Оболоні й озеро Довге. Бо їхні вито-ки біля лісу нагадують про себе під час по-веней, що періодично відбуваються в місті.

В історії буде записано: «У 2012 році ми остаточно втратили озеро Монах»! Але терміново треба випустити воду з провулку Тихого до котловану під трасою.

І, звичайно, розібратися з ситуацією на Оболоні.

Раїса Щербакова-Кайдан

Соціум

До магазину ще потрібно дістатися…

Олег Іваненко

Бордюр біля пішохідного переходу на ринок Короленка

Майже детективна історія з водокачкою

Водокачка на Оболоні стоїть із 1999 року

Щороку в Україні на візок із різних причин сідає понад 50 тис. людей.У Броварах інвалідів-візочників близько 400. Як їм живеться в рідному місті?

Гість номера

Олександр Багач: «Зріст – 191 см, вага – 135 кг. Богатир? Та є трохи»

Олександр Миколайович Багач – штовхач ядра, 4-разовий чемпіон Європи, 3-разовий чемпіон світу, бронзовий призер XXVI Олімпіади, 3-разовий рекордсмен України, за-служений тренер України, заслуже-ний майстер спорту, почесний гро-мадянин м. Бровари.

Висота ручки - 14 см

9№35

Их счастливое детство

В любые времена, будь то война, го-лод, разруха или развитой социализм, в детской жизни всегда находилось место маленькому, сообразно возрасту, счаст-ливому моменту.

Что малышу надо? Чтобы мама была рядом, чтобы папа после работы уде-лил несколько минут, чтобы покушать было и, конечно, немного сладкого по-сле обеда. А еще – погулять и поиграть! Обычные детские радости.

К сожалению, до 6 октября с.г. на-бор развлечений для дошкольников и детей младшего школьного возраста в Заворичах был неполон. Возможно, кое-где во дворах городских дачников уже стояли качели, карусели, а также другие нехитрые приспособления для получе-ния ребенком удовольствия от сладко-го кружения головы… Но, согласитесь, для всей остальной малышни даже эти механизмы извлечения счастья из вра-щения и качания были недоступны.

Что могли предложить своим детям Заворичи? Сваренные из металлических труб турник, шведскую стенку и бру-сья на школьном стадионе. Умирающие каштановые, липовые и грабовые аллеи

бывшей усадьбы помещика Оскерко, где в советские времена располагались мест-ная школа и парк, а теперь раскинулась мусорная свалка…

А еще, вместо сладкого домашнего пирога – пакет чипсов или сухарики с хреном.

Дети – наше будущее

Никто с этим утверждением спорить не будет? И я не буду.

В субботу, 6 октября, я видел этих «бу-дущих», улыбающихся во весь рот. Маль-чишки и девчонки пускали мыльные пузыри (позаботились спонсоры – авт.), поедали мороженое (опять спонсорам спасибо – авт.) и чуть было не подрались в очереди, кому и сколько раз взлетать и падать на качелях.

Их веселью по мере сил помогали чиновники из местной и районной ад-министрации. Первой прибыла на место события машина с мощным громкогово-

рителем. Поэтому можно было сделать вывод, что торжественная речь обяза-тельно будет, а произнесет ее кто-нибудь из начальства. Иначе никто и не старал-ся бы!

Вскоре на поле сельского (не путать со школьным! – авт.) стадиона появились председатель Броварского районного со-вета Анатолий Деменко, сельский голова Петр Бабак, президент агрофирмы «За-воротич» Николай Клюйко и сопровож-дающие их другие официальные лица.

Построившись в линейку, как вожатые на пионерском сборе, они стали говорить слова, предназначенные более для родителей, чем для детей. Взрослым рассказали о том, как власть заботится о подрастающем поколении. А детям по-обещали, что не пройдет и нескольких месяцев, как на другом конце Заворичей будет возведена еще одна песочница и будет воздвигнута еще пара качелей.

Все во имя маленького человека и все для блага маленького человека! Таков был главный лозунг текущего неполити-ческого момента.

НЕполитический момент

Газета «Старый центр» далека от политики. Мои коллеги и я созна-тельно устраняемся от освещения предвыборной борьбы между теми, дру-гими, такими и сякими политически-ми партиями и политиками. Но мы не смогли пройти мимо и не рассказать о

добрых делах людей, так много (горка, качели и пе-сочница – авт.) сделавших для маленьких заворичан.

Вклад власти и спон-соров в духовное и физи-ческое развитие будущих вершителей судеб нашей Родины будет по достоин-ству оценен малышами, их мамами и папами.

Взрослые вскоре после окончания торжественной части мероприятия дога-дались предоставить де-тям полную свободу «печь куличи» из песка, визжать при взлете и ухать при па-

дении качелей, а также развлекаться по своему усмотрению.

Мыльные пузыри переливались на солнце всеми цветами радуги и, несомые ветром, разбивались о парадные гал-стуки чиновников. Воздушные шарики улетали в небо, провожаемые взглядами, полными сожаления. Старшие дети тол-кали по песку коляски с младшими бра-тьями и сестрами, представляя, что они рулят не современными «колыбелями», но иномарками из Китая…

Впечатление от праздника порти-ли только сорванцы. Они из озорства прокалывали шарики для громкого «бах!». Чиновники пугливо вздрагивали, а малые в этот яркий день смеялись на радость родителям!

И пусть всегда будет так.

Долой районные администрации!

В поисках работы украинцы ездят по Европе. Сколько их, заробитчан-«перекатиполе»? А никто точно не зна-ет! Украинские политики говорят о 6-7 млн., а миграционные ведомства стран ЕС разводят руками: «Мы учитываем только легальных рабочих. Но, к со-жалению, граждане Украины не всегда законопослушны».

Да, и у нашей милиции забот хвата-ет: «Гражданин за-регистрирован в Пуховке, работает в Киеве, а живет в Броварах! Где его искать, если он нахулиганил или имеет долги по алиментам?»

Еще больше вопросов у банки-ров. Они выдали украинцам потре-бительских и дру-гих кредитов на 189,6 млрд. гривен. Как им теперь ис-кать должников?

И, наконец, больше всего проблем у пра-вительства, ко-торому нужно знать, сколько призывников по-йдут служить в армию в этом году; сколько школьников бу-дут поступать в вузы; сколько в Укра-ине безработных… Это все серьезные вопросы государственного управления. Но на них достоверного ответа нет.

Поэтому Кабинет Министров решил провести в 2013 г. очередную перепись на-селения. Но не только для удовлетворения своего любопытства – не позднее 2015 г. в Украине должна быть осуществлена ад-министративная реформа. И, поскольку действующая система административного устройства Украины оказалась «несовер-шенной», количество территориальных общин сократится с 31 тыс. до 1,8 тыс., а число районов – с 490 до 150.

– Фактически речь идет о возобнов-лении дореволюционной системы, когда административной единицей была во-лость, – сообщил член рабочей группы Минрегионстроя Анатолий Ткачук. – На территории волости располагалось 15-20 сел с общим органом управле-ния, землей, постройками и капиталом. [Поэтому] районы будут объединяться с учетом плотности населения…

А как эту плотность правильно под-считать? Надо принудить всех граждан зарегистрироваться. Где? Везде! В своем доме, в отдельной квартире, в общежи-тии, в воинской части, в санатории… Но обязательно – в течение 10 дней с момен-та прибытия к новому месту жительства. А иначе – штраф! И за проживание без регистрации – штраф.

Смена вывескиХорошо, пойдем регистрироваться. Государственная миграционная служ-

ба нашлась по старому адресу: в пас-

портном столе милиции. Табличка там теперь другая, а очередь – та же.

- Войдите в наше положение, – со-трудница просила меня не указывать ее фамилию. – Нас просто выделили из системы МВД с теми же штатами, что были в паспортных столах. Людей боль-ше не стало, а забот – прибавилось.

- А польза от нововведения какая?- Сегодня, чтобы поменять адрес

регистрации, не нужно никуда ехать. Снятие и постановку на учет мы сами оформим здесь, в Броварах. Если вы хо-тите зарегистрироваться в своей квар-

тире, нужны документы на право соб-ственности. Если в наемной – договор аренды. Если в общежитии, надо прине-сти направление на поселение. У нас еще можно получить платную справку (28,66 грн.) о месте регистрации человека, ко-торого вы ищете, например, вашего род-ственника…

Далее разговор продолжать не имело смысла: вывеска новая, а пра-вила старые.

Пришлось открывать «Концепцию государственной миграционной полити-ки», утвержденную указом Президента №622/2011. А там, кроме общих слов о всяческих свободах, написано о «пред-упреждении чрезмерного дисбаланса в территориальном размещении населе-ния» и об «обеспечении эффективного государственного регулирования рынка труда с целью уравновешивания спроса и предложения рабочей силы на вну-треннем рынке».

Иными словами, если чиновники вдруг обнаружат в Киеве переизбыток «рабочей силы», то никого в столице ре-гистрировать не будут, а начнут штра-фовать за проживание без соответству-ющего штампа в паспорте!

Кстати, о свободном выезде из Украины пока тоже говорить не при-ходится. Все функции по оформлению заграничных паспортов по-прежнему выполняет МВД. Как написано в ве-домственном приказе, «до завершения формирования системы органов Госу-дарственной миграционной службы». А когда это случится, никому пока не-известно.

И зачем нам нужны такие «свободы»?

Соціум

Вот такая современная детская площадка теперь есть в Заворичах

Еще одна реформаИсполнилось почти полтора года со дня опубликования указа Пре-

зидента Украины №622/2011, который гарантировал украинцам свободу передвижения по стране, свободу выбора места проживания и даже сво-боду покинуть Родину в любой момент.

В Заворичах случилось событие районного масштаба. В селе торжест-венно открыли детскую площадку: горку, качели и песочницу. Чинов-ники говорили речи, а спонсоры дарили малышам и мамам мороженое и воздушные шарики.

Пусть всегда будет радость!

Страницу подготовил Александр Матюшенко

10 12 жовтня 2012 р.

У 1925 році у дружній сім’ї корін-них киян Пилипенків народилася чет-верта дитина – син Микола. Мати Ра-їса Михайлівна працювала лікарем у психіатричній лікарні імені Павлова, батько Петро Миколайович – провізо-ром у тому самому медичному закладі. Дитинство Миколки було радісним. Блакитноокий школярик добре вчився, залюбки відвідував гуртки художньої самодіяльності. Мав чудовий голос – лі-ричний тенор. Закінчивши семирічку, навчався в міському ремісничому учи-лищі № 3. Але мрії обірвала війна.

Пішов на фронт брат Валентин – ка-дровий офіцер. Невдовзі мобілізували й матір. Микола залишився в Києві з бать-ком, який за станом здоров’я мобілізації не підлягав. Підліток відчув на собі всі жахи фашистської окупації, став свідком розстрілів євреїв та хворих психіатрич-ної лікарні в Бабиному Яру.

У листопаді 1941 року додому повер-нулася мати (санітарна рота, в якій вона служила, потрапила в оточення). Сусіди могли донести на неї щомиті, тому вночі сім’я Пилипенків залишила Київ. Пере-бралися до Ржищева. Батько влаштував-ся в аптеку провізором, а мати приймала хворих удома. На початку 1942 року до Ржищева прибув і старший Миколчин брат Валентин, військова частина якого також потрапила в полон. Він став слу-жити в поліції, через зв’язкового Олей-никова передаючи партизанам секретні відомості та медикаменти, які отримував від батька. Микола допомагав братові. Часто хлопця відправляли із завданням до партизанського загону, яким коман-дував Диченко.

Гримаса долі У серпні 1942 року Миколі Пилипен-

ку принесли з міської управи повістку на роботу до Німеччини. Юнак мусив зми-ритися з таким життєвим поворотом, інакше розкрилася б підпільна діяль-ність брата. Спочатку Микола потрапив до розподільчого табору міста Лінц, звід-ки його направили до Відня на кавову фабрику «Катрейнер». У бараку разом із Пилипенком мешкали ще 24 невільники з України та Росії. Микола працював у підвалі на прийомі ячменю й цикорію, солодкі корінці якого нагадували буряк і трохи підтримували сили.

Якось у неділю Микола Пилипенко познайомився з чехом Яношем та сербом Мілошем, які теж працювали на кавовій фабриці. Юнаки непогано знали росій-ську і підтримували зв’язок із підпіллям Європейського антифашистського опо-ру. Зустрічаючись з Миколою, вони пе-редавали йому відомості про становище на радянських фронтах, а Пилипенко пе-редавав їх іншим полоненим зі свого ба-раку, а також військовополоненим фран-цузам, які привозили товар на фабрику (один із французів знав російську мову).

Але серед полонених знайшовся

зрадник. Вночі 29 листопада Миколу заарештували. Привезли в гестапо, де жорстоко побили. Потім був штрафний табір у місті Ланцедорф: в’язнів босими виганяли на мороз, цькували вівчарка-ми, годували супом із брукви без солі й жи-рів, хлібом із тирсою. Найслабших відправ-ляли до крематорію. Микола захворів на дизентерію, дивом одужав, але втратив останні сили. 13 січня 1943 року юнак ішов у колоні смертників, але, коли вартовий відвернувся, зумів перебігти до іншої колони.

Фабрика смерті

Цього ж дня Ми-кола Пилипенко став в’язнем Маутхаузена. Невільників облили крижаною водою, ви-дали смугастий одяг, дерев’яні колодки, виголили на голо-ві доріжку. Миколу погнали до блоку не-повнолітніх в’язнів «Русіш юнге», де пе-ребували невільни-ки від 12 до 17 років. У кам’яному кар’єрі на лютому вітрі й холоді вони тесали каміння. Тут хлопець

зустрів своє повноліття. У квітні 1944 року юний в’язень був переведений до табору Гузен – філіалу Маутхаузена, де умови виявилися ще жахливішими.

У блоці № 24 лютували блоковий зло-чинець на прізвисько Фатер і штубовий українець Іван – цей був не кращим за фашистів. Дріт концтабору завжди був під електричною напругою. Усі хворі по-трапляли до санчастини-ревіру, звідки майже ніхто не повертався. Трупи ви-носили до крематорію. Якось до реві-ру викликали Миколу Пилипенка, чим дуже здивували його друзів по нещас-тю, адже хлопець був високим і досить міцним. Його завели до операційної, де були німецький і польський лікарі з по-лоненим у білому халаті поверх смугас-того одягу. Коли фашистський ескулап на хвилину вийшов, лікар-поляк лама-ною російською мовою попередив Ми-колу, що йому зараз уведуть рідину, від якої нога відразу опухне, й оперувати-муть без наркозу, а також звелів мовчки терпіти. Тільки закричить, його зразу ж уб’ють. Мабуть, полоненому асистенто-ві не вперше доводилося спостерігати такі звірячі експерименти. «Як я витри-мав цю операцію і не збожеволів – досі дивуюся. На мені пересвідчувалися, чи можна оперувати німецьких солдатів із інфікованими ранами в польових умовах без наркозу. Через десять днів відбулася не менш пекельна повторна операція. Польський лікар сказав мені: «Молодець, русак», – згадує Микола Петрович. Зго-дом Пилипенка виписали з ревіру і на два тижні звільнили від роботи.

Але як не лютували фашисти, члени табірного підпілля все частіше передава-ли радісні вісті з фронту. В неволі Мико-ла не втратив свого солов’їного голосу і якось увечері заспівав пісню «Дивлюсь

я на небо». Вартовий на це філософськи зауважив: «Добре співаєш, хлопче. Я за-здрю тобі. Ти незабаром поїдеш в Украї-ну. А мені туди шляху нема – чекає куля, якщо не від німців, то від наших». Швид-ше за все випадковий співрозмовник Миколи був власівцем.

Терор у таборі став нечуваний. Роз-стріли й катування тривали два тижні. Наприкінці березня 1945 року Миколу Пилипенка перевели до штрафного бло-ку № 13 за доносом якогось німецького посіпаки. Але хлопець не падав духом і підтримував своїх побратимів.

Залишатися людиною,

залишатися собоюТретього травня 1945 року в’язні всіх

блоків, загітовані підпільним комітетом концтабору, не вийшли на роботу. Гіт-лерівці хотіли загнати всіх полонених до тунелю й підірвати, але американський Червоний Хрест звернувся до австрій-ської поліції з проханням завадити роз-праві. Прохання задовольнили. Під час повстання Миколу поранили, але вже 5 травня 1945 року полонених звільнили американські війська.

«У мене була можливість поїхати до Америки, більшість моїх сусідів із блоку так і зробили, але я не уявляв свого жит-тя без України, тому добрався до групи радянських військ у Чехословаччині. Два місяці лікувався в медсанбаті, потім слу-жив у навчальному батальйоні молодших командирів, який перевели до міста Сі-біу (Румунія). Незабаром став солістом музичного взводу». Сержант Пилипенко демобілізувався в 1948 році. Приїхав до

села Велика Димерка Бро-варського району, де пра-цювали його батьки. Два роки завідував клубом, потім вступив на вокальне відділення Київської кон-серваторії. Але здоров’я, втрачене у фашистських таборах, не дозволило ста-ти професійним співаком. Працював на взуттєвій фабриці, потім завідува-чем базою у видавництві «Київська правда».

Інвалід II групи Великої Вітчизняної війни, нагоро-джений орденами «За муж-ність» і Вітчизняної війни I ступеня, медаллю Жукова, багато років був активним членом Київської органі-зації борців антифашист-ського руху опору (ко-лишніх політичних в’язнів концтаборів).

Із дружиною Ганною Аврамівною виховали двох дітей, мають двох онуків і трьох правнуків. «Не раз у Маутхаузені відбувалися зустрічі колишніх в’язнів табору смерті, але я не в змозі поїхати до Австрії. Переніс дев’ять операцій, два інфаркти. Та забувати про це не можна», – каже Микола Петрович.

Ніна Криворучко

Доля Миколи Пилипенка – незвичайна. Шістнадцятирічним юнаком він зустрів війну, пройшов крізь пекло фашист-ських таборів, але не втратив доброти, бадьорості, почуття гумору.

Машина часу

В’язень Маутхаузена

Микола Петрович Пилипенко

11№35

…Вони сварилися. «Буває, – поду-мала я. – Сім’я – складна система, не за-вжди коліщатка й гвинтики працюють як єдиний механізм. Але невже не можна з’ясувати стосунки вдома, без свідків?»

– Стас, ну Ста-а-с! Почекай! Вислухай мене! – жінка намагалася достукатись до коханого. Він ішов попереду, нервово смикаючи плечима. Невизначені жести – небажання будь-якої розмови.

– Ста-ас! – жінка вже схлипувала, – ну хто тобі сказав?

– Відчепись, – зневажлива відповідь.– Але я хочу знати, хто пустив цю

чутку, хочу подивитися їм в очі!..– А я не хочу твоїх виправдань! І ба-

чити тебе не хочу!– Ста-ас! – знову розпачливе, – ну

чому ти віриш кому завгодно, тільки не мені? Я ж твоя жінка!

– ТИ МОЯ ЖІНКА? – чоловік рвуч-ко розвернувся. А я не впевнений, що тільки моя. І що вони – мої! (Між цими двома йшли діти – дівчинка років п’яти і трохи меншенький хлопчик. Брат і се-стра міцно трималися за руки й намага-лися не відставати від батька. За весь час вони не проронили й слова).

Ну це вже занадто! – подумала я. Навіщо мені знати ці подробиці? У са-мої купа справ: встигнути заплатити за квартиру, принести води з бювету, зварити вечерю до приходу чоловіка з роботи… Але ж я не підслуховую, а, навпаки, намагаюсь обминути «щасли-ве сімейство». А вони, як на зло, зупи-няються посеред дороги, не помічаючи нікого й нічого. Ого! Жінка ще й вагіт-на! Та в них обох істерика! І, схоже, діти звикли до подібних сцен: тримаються,

як стійкі олов’яні солдатики… М-да, ву-личний театр…

– Сучка ти, а не жінка! – лунало десь збоку. – Як ти мене дістала! Хоч би чорт тебе взяв чи хтось із твоїх бахурів!

– Стасику, сонечко, ну пішли додому…

– Заткнись! Тобі слова не давали! (Глухе жіноче ридан-ня й скрегіт зубів).

– Стасику...– Та пішла ти (матюк, як

плювок)…Я була вже метрів на

сто попереду, але бруд-на лайка пробила мою захисну оболонку. Чо-мусь я сприйняла це слово, як ніж у спину.

А як вона, та, на чию адресу це було ска-зано?

– Таким, як ви, не можна мати дітей! – крикнула я, озирнувшись.

Відповіді не було. Навряд чи мене по-чули…

Лада Сіренко

Історії кохання

У п’ятницю Пішов. Сказав, що кохання мину-

ло і він більше не може змушувати себе бути зі мною. Просив зрозуміти і про-сто відпустити – без зайвих слів, сліз і пояснень. При потребі допомоги (чи то матеріальної, чи моральної) обов’язково звертатися до нього – він завжди підтри-має. Мотивував своє рішення тим, що обманювати таку прекрасну людину, як я, – ницо, і що я заслуговую на краще.

Краще? Навіщо краще, якщо всі мої думки, всі мрії, вся чистота душі – для нього, якщо я кожну хвилину, кожну секунду свого життя дарую йому, лише йому…

Через кілька днівВже 3 дні не виходжу з квартири, на

роботі сказала, що захворіла. Три дні мої очі не просихають від сліз. Три дні мо-більний безрезультатно вібрує на ліжку – сотня пропущених дзвінків від друзів і жодного – від нього. Глибока депресія заповнила лабіринти моєї розбитої душі.

Через тижденьНаписала йому меседж. Намагалася

без песимістичних настроїв і сірих то-нів, мовляв, живу, як жила… Хоч іноді сумую за ним. І може, він змінить своє рішення, повернеться до мене і врятує від жорстокої само-тності…

Наступного дняНарешті. Телефон заграв звич-

ну мелодію. СМС. Від нього. Сер-це виривалося з грудей, руки тряс-лись від переживання. Відкрила, а там дві скупих літери: «Ні»…

Через 2 місяціНамагаюся хоч якось влаштува-

ти своє життя. З головою порину-ла в роботу, постійно кудись біжу, чимось заклопотана. І все частіше сумними акордами в серці бринять думки та слова, виливаючись на па-

пір ажурним плетивом поезії. Щоправда, вона вся пройнята болем і тугою за тими днями, коли ми були разом. Скільки віршів я йому присвятила, як мережила римами свої почуття до нього! Хоча… Він ніколи їх не слухав, не розумів і навіть не намагався.

Ще через 3 місяціА він прийшов на свято зі

своєю новою пасією. Так, куди мені до неї… Вона ж як модель із обкладинок гламурних жур-налів. Він навіть не глянув на мене… жодного разу не спряму-вав погляд у мій бік.

Наступного ранку

Жахливий головний біль. Здається, я все-таки не витримала вчора болю ду-шевного. Після кількох зайвих келихів

вина вирішила помститися йому. Що то був за хлопець? Не пам’ятаю, як його зва-ти. Бідолашний, йому довелося добре на-страждатись, поки він зумів мене, майже нерухому, доставити додому. Пам’ятаю, ще й намагалася довести йому всім відо-

му істину «Всі чоловіки сво…» І як мож-на було впасти так низько?!

Ще через 3 місяціВсі намагання забути його ні до чого

не призвели. Як і раніше, моє серце би-лось лише через думку, яка заховалася десь у закутках моєї свідомості, що він ще повернеться до мене…

І раптом телефонує мама. Так, між іншим, сказала, що незабаром весілля. Здається, та дівчина ще й вагітна від ньо-

го. Все, що було сказано потім, не мало для мене вже ніякого значення. Я не чула жодного слова.

Та як же? Як? Хіба вона краща? Я ж за ним… Я ж для нього… Я ж йому… Хіба ще знайдеться така, яка буде так про-

щати, так терпіти, так без-застережно і так безмежно любити?!

Він одружується… Він вже ніколи не стане моїм, ніколи. Усі сподівання, якими жила досі, розбилися, мов кри-шталь, впавши у прірву гіркої правди. Чому? Чому доля така жорстока до мене? Невже я не заслуговую на щастя? Мені ж потрібен він, лише він один, єдиний, неповторний…

Того ж дня ввечері

Я зачинила двері ванної. Взяла лезо. Готова була зро-бити вирішальний рух по ве-

нах і тоді б уже назавжди позбавилася цих страж-дань. В той момент мені не шкода було мого жит-тя. Я знала одне: воно все одно нічого не варте без нього. Святий Боже, я хотіла навіки зачинити для себе ворота раю, моя душа готова була на вічні блукання та неспокій…

Хтось постукав у две-рі. Один раз, потім двічі. До ванної кімнати долі-тали уривки фраз моєї подруги. Вона єдина зна-ла, що коїться зі мною насправді, а коли мама, після безуспішних спроб зв’язатися з дочкою, по-дзвонила до неї, подруга

все зрозуміла і вже через 10 хвилин сто-яла біля дверей квартири і благала не ро-бити дурниць.

Як же я їй все-таки вдячна! Вона зу-пинила мене, зупинила! Подряпини на руках від тупого леза, дякувати Богу, че-рез кілька днів загоїлись. Я жива…

Ще через 2 рокиВін приїхав учора. Подарував вели-

чезний букет моїх улюблених польових волошок. Після романтичної вечері зо-

всім несподівано для мене, як справжній джентльмен, став на коліно і запропону-вав одружитись.

Як приємно було сказати йому «Так!» – єдиному й неповторному. Він зумів зібрати докупи уламки мого розби-того серця і загоїти всі рани, роз’ятрені отрутою розчарування попередніх сто-сунків. Тепер я знаю, що відчуваєш, коли люблять тебе. Я зуміла стерти з пам’яті всі записи, пов’язані з минулим. Якою ж дурною я була! Тепер у мене є все: кохана людина, гарна робота, рідні та друзі, які завжди підтримають…

Не треба створювати свій ілюзорний світ і ховатися в ньому від дійсності, не можна бути одержимою минулим і жити лише спогадами. Слід підняти очі й по-бачити, який прекрасний світ, як багато людей, готових розділити з тобою хви-лини радості та смутку. А ще кохати… щиро та безмежно, сьогодні й навіки.

P. S. Тепер мої вірші сповнені радості й оптимізму. Вони аж просякнуті арома-тами кохання і польових квітів. Як до-бре, що їх є кому цінувати.

Світлана Кривчак

МонологКілька записів із щоденника «Самотньої, як небо»

Коли помирає кохання

12 12 жовтня 2012 р.

Центральним матчем 20-го туру, а можливо, й усього чемпіонату, стала гра у Великій Димерці. ФК «Колос», що посі-дав I місце в турнірній таблиці, приймав на власному полі чемпіона останніх 5-ти років – ФК «Десна» (Погреби). Футбо-лісти з Димерки в останніх сезонах були єдиними реальними конкурентами для «Десни». Але щоразу команда з Погребів за підсумками сезону випереджала «Колос». Ще три-чі футболісти зустрічалися в фіналах Кубка району, і знову в усіх матчах вікторію святкувала «Десна». Цього року «Колос» як ніколи наблизився до перемо-ги в чемпіонаті. Перед звітною грою господарі мали перевагу в чотири очки над своїм супер-ником. І в разі перемоги (офі-ційно – за два тури до фінішу) ставали чемпіонами. Активні-ше матч розпочали гості, адже їх влаштовувала тільки перемо-га. Вже на 10-й хвилині діючого чемпіона вивів уперед Андрій Антонов – 0:1. Наприкінці пер-шого тайму Геннадій Стайков зрівняв рахунок. У другому таймі господарі про-демонстрували більше бажання пере-могти. На 65 хвилині ефектним ударом із-за меж штрафного майданчика вольо-

ву перемогу господарям приніс Євген Бруцький – 2:1. «Колос» перериває 5-річ-ну гегемонію «Десни» в Броварсько-му районі. Для димерців ця перемога в чемпіонаті стала першою з 2000-го року.

В останніх матчах туру (які через гру лі-дерів відступили на задній план) було за-фіксовано наступні результати: «Титан» (Бровари) – «Оврут» (Семиполки) – 3:2. За господарів забили Валерій Пригор-

ницький та двічі – Артем Степаненко. Команда з Броварів після серії поразок виграє другий матч поспіль. ФК «Рудня» вже вдруге пропускає 10 (!) голів: цього разу руднянців засмутив ФК «Бровари-

Молоко» – 10:2. В За-воричах зіграли міс-цевий «Трубіж» та ФК «Пристань» (Бог-данівка). Перемогу святкували господа-рі – 2:1. «Локомотив» (Шевченкове) не зміг вдома обіграти ФК «Енергодім» (Кали-нівка) – 1:1. ФК «Ка-лита» мінімально – 2:3 – програла «Фа-вориту» (Требухів). За два тури до фіні-шу чемпіонату тур-нірна таблиця має такий вигляд: чемпі-он «Колос» – 54 очки,

«Десна» – 47, Фаворит – 42, «Оврут» – 30, «Титан» – 29, «Молоко» – 29 «Калита» – 26, «Трубіж» – 25, «Локомотив» – 23, на дні таблиці – «Пристань» – 19, «Енерго-дім» – 14, «Рудня» – 6 очок.

6-7 вересня в Броварському спорт-комплексі «Світлотехнік» тривав чем-піонат України з традиційного ушу. Протягом двох днів ушуїсти України змагалися в Броварах, відстоюючи пра-во називатися кращими в своєму виді спорту.

Китайське мистецтво ушу, що ба-гатьма з нас досі сприймається як ек-зотика, вже багато років розвивається поруч із нами. Вихованці броварської школи ушу – одні з найбільш досвідче-них і титулованих прихильників дав-нього бойового мистецтва. Вже понад 20 років у нашому місті цей вид спорту популяризує подружжя Чуканових. Іме-на броварчан – неодноразових чемпіо-нів Європи з традиційного ушу Олексія Носача та Андрія Коваля – відомі далеко за межами України. Для багатьох учас-

ників змагань із ушу броварські спортс-мени – взірець для наслідування, а їхні здобутки – мета, якої потрібно не тільки

досягти, а й перевершити. Адже цей вид спорту, що відшліфовується в Китаї вже понад 6 століть, вважається найбільш

комплексною й повноцінною системою розвитку та вдосконалення людини.

Мені вперше в житті довелося від-відати змагання з ушу – відразу чемпіо-нат України. 120 учасників з 11 областей України завітали в наше місто, щоб по-змагатися за звання чемпіонів України в різних вікових групах (юнаки, юніори, дорослі та навіть ветерани).

Господарі манежу й цього разу про-демонстрували клас. Звання чемпіона України в своїх видах програм здобули: Людмила Темна, Дмитро Панасюк, Вла-дислав Присяжнюк. Провідний тренер та представник державної служби моло-ді та спорту вручив нагороди кращому спортсмену та тренеру року, якими ста-ли броварчани Андрій Коваль та Олег Чуканов відповідно.

У чемпіонаті України з гандбо-лу серед чоловіків відбувся 4 тур. Броварський «Будівельник» виїхав до Полтави на гру проти місцевого «Динамо». До очного протистояння команди знаходилися на різних по-люсах таблиці. Броварчани в пер-ших 3-х турах не здобули жодного очка, натомість «динамівці» мали три перемоги. У звітній грі силь-нішими виявилися господарі, які святкували перемогу з рахунком 30:20 (15:9). «Будівельник» продо-вжує замикати турнірну таблицю з нулем у графі «очки».

Хокейна команда «Білий Барс-

99» (яка складається з юнаків 1999 р. н.) провела два матчі на першо-му етапі чемпіонату України. Су-перником наших земляків став ХТЗ м. Харків. У першій грі вихованці БВУФК упевнено перемогли – 5:2. Шанс виграти наступну гру наші хокеїсти теж використали, здолав-ши суперника з рахунком 2:1.

У чемпіонаті Київської області

(перша ліга) відбулися матчі-від-повіді ¼ фіналу. ФК «Бровари» в драматичному поєдинку переміг ФК «Кристал» (Козин) – 1:3 (3:7 – за сумою двох матчів). Голи за бро-варчан забили Сергій Мельник, Ро-ман Козеренко, Євген Воробей. ФК «Фаворит» вдруге переміг «Спектр-Агро» (Обухів) – 5:1 (7:2 – за сумою двох матчів). Обидва представники нашого району впевнено крокують до півфіналу. 14 жовтня зустрінуть-ся «Граніт» (Шкаровка, Білоцерків-ський р-н) – «Бровари», «Фаворит» – «Буча-2». Нагадаю, що дві команди, які потраплять до фіналу, отрима-ють перепустку до вищої ліги.

Відділ фізичної культури та спорту м. Бровари організував першість міста серед вихованців ДЮСШ з настільного тенісу. 6 жовт-ня понад 30 хлопчиків та дівчаток у трьох вікових категоріях визначали кращого тенісиста міста. У наймо-лодшій категорії (від 2002 р.н.) пе-ремогу святкував Антон Олексієн-ко. Сергій Осипенко був кращим у категорії 1999-2001 р.н., у дівчат I місце посіла Вікторія Рубенко. У ві-ковій категорії 1997-1998 р.н. серед хлопців кращим виявився Олек-сандр Юзенко, у дівчат перемогла Аліна Грабен.

Спорт

Спорт за тиждень

«Колос» (жовта форма) – новий чемпіон району

Броварчани й цього разу стали кращими

Після 20-го туру в першій лізі на 90% визначено дві команди, які отримають право наступного року грати з кращими футбольними клубами району. Та про все по порядку. В групі 1 ФК «Плоске» здобув важку виїзну перемогу в Зазим’ї – 1:2. Ця перемога дозволила плос-ківчанам за 2 тури до завер-шення чемпіонату відірватися на 5 (!) очок від ІІІ місця. ФК «Гоголів» приймав на власному полі броварський «Беркут». До звітної гри господарі (які за-ймали ІІ місце) лише на одне очко випереджали «Беркут» (ІІІ місце) в таблиці. Першими відзначилися гості. В цьому їм допоміг захисник господарів Віктор Стасюк, який, не розі-бравшись із голкіпером, забив м’яч у власні ворота. Олександр Жмінь-ка ударом зі штрафного відновив інтригу в матчі – 1:1. Та все ж таки останнє слово було за півзахисником гостей – 1:2. Ко-манди помінялися місцями в турнірній

таблиці. Два матчі першої групи завер-шилися з однаковим рахунком – 4:0. Так на власному полі ФК «Світильня» пере-

грав ФК «Красилівка» (голи на свій раху-нок записали: двічі – Володимир Вечеря, по разу – Олександр Гладкий та Андрій Карпенко), а ФК «Факел» (Княжичі) ви-явився сильнішим за красилівський

«Олімпік». У цьому турі можна констату-вати повне фіаско команд із Красилівки. Також відбувся пропущений матч 19-го туру. У Броварах ФК «Беркут» не зали-шив шансів команді зі Світильні – 3:0. Отже, ситуація в таблиці така: «Плоске» та «Беркут» – по 23 очки, «Гоголів» – 18, «Красилівка» – 17. У наступному турі в матчі «Гоголів» – «Красилівка» визна-

читься бронзовий призер пер-шої ліги. У другій групі також було зіграно матчі чергового туру. Лідер групи шевченків-ський «Сокіл» (який мав у сво-єму активі 5 поспіль перемог) поступився на власному полі ФК «Димерка» – 1:4. «Бобрик» упевнено переграв гоголівський «Атлетик» – 3:0 (відзначилися Олександр Свірський, Андрій Чернишов, Євген Крулевський). Молода команда «Атлетик» за-знала вже 9-ї поспіль поразки. Матч у Тарасівці між ФК «По-лісся» та ФК «Димитрово» не відбувся. На жаль, гості не з’явилися на календарну гру.

Господарям буде зараховано технічну перемогу. Лідером (незважаючи на по-разку) другої групи залишився «Со-кіл» – 30 очок, «Полісся» – 27, «Завори-чі» – 24 очки.

Останній штурм «Гоголева» виявився невдалим

«Плоске» та «Беркут» – за крок від вищої ліги

12 років в очікуванні...

Чемпіонат України з традиційного ушу

Сторінку підготував Сергій Стасюк

13№35

ЗагадкиДвічі народжується, а раз помирає.

Уночі гуляє,А вдень спочиває,

Має круглі очі,Бачить серед ночі.

Цілий день працюю в гаї,Діловито дзьобом б’ю.Я не цвяхи забиваю –

Я комашок дістаю.

Хто гнізда свого не має,Яйця іншим підкладає,

І у лісі в холодкуВсе кує собі «ку-ку»?

ОВЕН (21.03 - 20.04). На вас чекають нові зустрічі й любовні романи, можливо, й службові. Цей тиждень – вда-лий час для реалізації старих планів. Крім того, зараз вирішуються питання вашої кар’єри, і якщо ви не виявите потрібної ініціативи, то залишитеся біля розбитого корита.

ТІЛЕЦЬ (21.04 - 21.05). На часі багато справ і проблем, які вимагатимуть розв’язання, проте всі клопоти підуть вам на користь. Щоправда, ви не зможете зро-бити все самі: доведеться при-йняти допомогу друзів.

БЛИЗНЮКИ (22.05 - 21.06). Це сприятливий час

для отримання нових знань, набуття до-свіду, відвідування курсів і семінарів. На вихідних бажано присвятити себе кухні та зайнятися прибиранням.

РАК (22.06 - 23.07). На цьому тижні родичі, друзі та знайомі нагадають вам про себе. Тому готуйтеся до нескінченних телефонних дзвінків, несподіваних гостей і випадко-вих зустрічей.

ЛЕВ (24.07 - 23.08). Тиж-день, особливо друга його половина, буде достатньо конфліктним, але, знаючи про це, ви зможете уникну-ти багатьох спірних моментів і не доводи-ти ситуацію до крайнощів.

ДІВА (24.08 - 23.09). Вас чекають приємні несподіван-ки на роботі, у справах і біз-несі. Капітали зростатимуть. Навіть якщо ви нічого не бу-

дете робити, вас все одно супроводжува-тиме успіх у всіх сферах життя.

ТЕРЕЗИ (24.09 - 23.10). Відкладіть прийняття серйоз-них рішень до майбутнього тижня, а поки що все добре зважте і обговоріть: можливо, ви кардинально зміните свою думку щодо ситуації, що склалася.

СКОРПІОН (24.10 - 22.11). На цьому тижні можливі про-блеми з коханими. Ви будете змушені прийняти рішення, важливе для вас і близьких вам людей. Не сподівайтеся на обіцянки друзів і колег.

СТРІЛЕЦЬ (23.11 - 21.12). Можливі вчинки, про які піз-ніше ви будете шкодувати. Контролюйте свою поведінку, не давайте волі емоціям і по-чуттям – і ви уникнете незворотних на-слідків.

КОЗЕРІГ (22.12- 20.01). Займіться вирішенням го-ловної проблеми – все інше може поки почекати. Негай-но почніть піклуватися про своє здоров’я, інакше в подальшому буде-те мати серйозні проблеми.

ВОДОЛІЙ (21.01 - 19.02). Цей тиж-день – несприятливий для колективних зустрічей або спільних заходів, проте все, за що б ви не бралися в питаннях творчості, буде успішно реалізовано.

РИБИ (20.02 - 20.03). На вас чекають зустрічі з новими людьми і численні приємні сюрпризи. Ви можете опинитися в цен-трі загальної уваги. Будьте більш гнучкими і йдіть на компроміси – тільки так зможете досягти своєї мети.

Про все потроху

Гороскоп на 15-21 жовтня

2012 року

Радився із зірками Петро Савенок

Прогноз погоди по Броварщині

(15-21 жовтня)

Україна сміється

Свята та прикмети

15 жовтня – ніч +7+10, день +8+12, дощ.

16 жовтня – ніч +5+9, день+7+9, хмарно.

17 жовтня – ніч +4+8, день +8+10, хмарно.

18 жовтня – ніч +6+10, день +9+13, хмарно.

19 жовтня – ніч +5+9, день +8+12, сонячно.

20 жовтня – ніч +6+9, день +9+11, невеликий дощ.

21 жовтня – ніч +5+9, день +10+13, хмарно.

– Я перу, прибираю, готую, пра-сую... Почуваюся Попелюшкою!

– Кохана, а я тебе попереджав, що жити зі мною будеш, як у казці!

Вчора було пограбовано художню школу. Через півгодини міліція отри-мала не тільки фоторобот, але й муль-тик про грабіжника!

Мама однієї дитини наївна й не-досвідчена, як новобранець в армії. Мама двох дітей спокійна й упевне-на, як дембель. Мама трьох дітей – це СПЕЦНАЗ.

Заєць із ведмедем знайшли скарб і сперечаються, кому він дістанеться. Ведмідь пропонує: - Давай так: хто кому більше зубів виб’є, того й скарб. Заєць погодився, б’є перший. - Скіль-ки? - Раз, два, три ... шість. Черга вед-медя, вдарив. - Скільки? - Сосири. - Як чотири? - А біфе нема.

15 жовтня – КУПРІЯНА ТА УСТИНИЗ цього дня настає глибока осінь.

У період із 15 до 23 жовтня, за на-родними прикметами, слід чекати і заморозків, і похолодання. Якщо цього дня випаде перший сніг, то зима настане через сорок днів.

17 жовтня – ЄРОФІЇВ ДЕНЬПосилення холодів. На Єрофія,

за народними повір’ями, активі-зуються лісовики: вони дуріють у лісах, кричать, регочуть, плещуть у долоні, ламають дерева, ганяють звірів.

Дитячий куточокВи маєте нагоду взяти участь у наступному нашому фотоконкурсі –

«Найкраща – я і посмішка моя». Надсилайте свої фотографії на електронну адресу Irina _Yschenko@ukr.net. Найцікавіші фото ми надрукуємо в газеті та розміс-тимо на нашому сайті www.oldcenter.info. Зарядіть посмішкою ближнього!

Батькам допитливих дітей

Фотоконкурс «Найкраща – я і посмішка моя»

***

***

***

Топ 10 найрозумніших порід собак10. Австралійський пастуший собака.9. Ротвейлер.8. Папільйон.7. Лабрадор-ретривер.6. Шелті.5. Доберман-пінчер.4. Золотистий ретривер.3. Німецька вівчарка.2. Пудель.1. Бордер-коллі. Кіноло-

ги всього світу визнають цю породу найрозумнішою. Про бордер-коллі навіть кажуть, що представники цієї поро-ди живуть, щоб працювати. Дуже легко піддаються трену-ванню, доброзичливі, люблять дітей. Можуть використовуватися скрізь – і в якості охоронців, і як няні, і просто як домашні розумні тварини. У нашій країні ці собаки – рідкість.

Увага!

Конкурс!

Нікіта Стригун, 5 років

Бордер-коллі

Віолетта Панчинець, 5 років

5 жовтня – Міжнародний день посмішки

14 12 жовтня 2012 р.

Ми вживаємо в їжу різноманітні рос-лини, навіть не здогадуючись про те, що вони можуть мати певні лікувальні властивості. Одну з таких рослин вико-ристовуємо в кулінарії для надання стра-вам особливого смаку, а частіше – заради прикраси. Називають цю рослину салат (по-народному – са-латка, офіційна на-зва – салат-латук). Мало хто знає, на-скільки він корис-ний для організму.

У листі салату міститься безліч ві-тамінів. Фолієва кислота, що регу-лює обмін речовин та бере участь у ді-яльності кровоносної і нервової систем, у великій кількості міститься в цій сим-патичній рослині. Є в салаті й вітамін С, провітамін А, магній, калій, кальцій, йод, залізо.

Великий вміст заліза в листках сала-ту особливо цінний, оскільки залізо в організмі має постійно оновлюватися, щоб зміцнювати імунітет. Незамінний для організму й магній, який відновлює м’язові тканини, нерви й мозок, бере участь у будівництві нових клітин.

Сік із листя салату попереджає роз-виток атеросклерозу, виводить із орга-нізму холестерин і різні шкідливі ре-човини. Рекомендується вживати сік із листя салату в суміші з іншими овоче-вими соками (морквяним, буряковим, соком із ріпи). Змішуючи соки салату й

моркви, отримає-мо напій, збагаче-ний вітаміном А і натрієм, необхід-ним для підтри-мання в організмі кальцію.

Андрій Нагі-бін із с. Красилів-ка давно вирощує салат. Він знає усі тонкощі цьо-

го процесу й тому збирає урожай в 3 заходи. 1-й – вирощує в теплиці, 2-й та 3-й – у відкритому ґрунті на городі.

– Салат – невибагливий, – розпові-дає чоловік, – та все ж потребує догляду. В суху погоду його потрібно часто по-ливати, розрихлювати ґрунт. 2-й урожай необхідно обробити для профілактики від шкідників. Кожен може вирощувати цю рослину в себе на городі.

На ринках вітамінне диво можна придбати за 3-4 грн за пучок.

Японське сонце

Цей дивовижний салатКраїна рад

Територія краси

і здоров’яНе секрет, що восени шкіра потребує

особливого догляду, а найперше – зволо-ження. Зараз нашій шкірі не вистачає при-родного захисту, адже за літо вона звикла до більш комфортних умов, до тепла. Після сонячних днів перші холоди зазви-чай діють на шкіру як подразники, тому вона стає грубішою і починає лущитися.

Перше, з чого варто розпочати до-гляд за шкірою, – це позбавлення від пігментних плям. Відбілюючі маски краще робити перед сном. Щоб відбіли-ти суху й нор-мальну шкіру, можна зро-бити сирно-яєчну маску:

2 ч. л. сиру, 1 яєч-ний жовток ретельно змішати до од-норідної маси з 10 краплями перекису водню. Нанести на шкіру обличчя на 10 хвилин, після чого змити теплою водою.

Щоб відновити водний баланс шкіри, рекомендується випивати рі-дини не менше 1 л на день і нано-сити на шкіру зволожуючі маски:

Для ком-бінованої і жирної шкіри підійде мас-ка з яблуком та молоком. Одне яблуко очистити від шкірки, по-

різати кубиками і зварити до утворен-ня кашки в невеликій кількості молока. Остудити та нанести на обличчя на 20 хв. Потім змити прохолодною водою.

Необхідно не забути про живлен-ня шкіри. Для цього чудово підходить виноградна маска – кілька виногра-дин змішати з одним жовтком і 1 ч. л. крохмалю. Нанести на очищену шкі-ру обличчя й залишити на 15 хв., по-тім змити прохолодною водою. Така маска відновлює нормальну роботу сальних залоз і чудово живить шкіру.

Для сухої та нормальної шкіри підійде маска з медом та яблуками. Для її приготування візьміть 1/2 яблука, 1 ст. л. меду, 1 жовток і по одній чайній ложці аскорбінової кислоти і олії. По-ловинку яблука потрібно натерти на тертці й змішати з іншими компонен-тами. Маску нанести на шкіру та зали-шити на 20 хв. Змити теплою водою.

Суп із салату

Салат із латуку «Сезонний»

Листковий салат

Підготовлений салат нарізати, занурити на 1 хв. у киплячу воду, відкинути на сито, дати воді стекти і прокип’ятити із маслом протягом 10-15 хвилин на слабкому вогні. Ріпчасту цибулю та цибулю-порей нарізати і пасерувати на жирі. У киплячий бульйон або воду покласти підготовлений салат та цибулю, нарізану скибочками картоплю, посолити й варити протягом 15-20 хв. на малому вогні. Подавати з вареним круто яйцем, сметаною та зеленню.

Дрібно нарізати огірки, помідори, стручковий перець, салат. Викласти в глибоку миску, додати сіль, оливкову олію, оцет або сік лимона і ретельно перемішати.

Варену ковбасу, сир і огірки порізати кубиками або дрібною соломкою. Ковбасу обсмажити на рослинній олії. Листя салату порвати або порізати. Маслини і зе-лень дрібно посікти. Все змішати, посолити і заправити оливковою олією.

Сторінку підготувала Марія Кондратюк

Інгредієнти: • 2 огірки, 2 помідори, 100 г майонезу, кілька лис-тів салату, 1 перець стручковий; за смаком – сіль, оливкова олія, оцет або сік лимона.

Інгредієнти: • 100 г вареної ковбаси, • 1 зелений огірок, • лис-тя салату (1-2 пучки), • 150 г твердого сиру, • 40 г маринованих маслин без кісточки, • за смаком – рослинна та оливкова олії, • зелена цибуля, • кріп, • сіль.

Інгредієнти: • 400 г салату, • 40 г ріпчастої цибулі, • 40 г вершкового масла, • 4 яйця, • 360 г картоплі, • 80 г ци-булі-порею, • 100 г сметани, • сіль та зелень за смаком.

Кулінарія

Королева осені, японське сонце – так із любов’ю називають хризантему. До того часу як більшість інших садових рослин уже завершили цвітіння, безліч яскравих і свіжих квіточок із гіркуватим ароматом, незва-жаючи на холод, вітер і дощі, три-мається на кущах іноді й до самого Різдва.

Родову на-зву хризантем відображає їхня грецька вимова: chrysos – «золото» і anthos – «квітка».

Першими поча-ли вирощувати хри-зантеми в домашніх і садових умовах (у горщиках) китайці ще 2500 років тому. Вважається, що спо-чатку були «одомашнені» павукоподібні сорти хризантем: їх використовували в кулінарії й медицині, а згодом стали виро-щувати з естетичних міркувань.

І сьогодні хризантеми відомі свої-ми лікувальними властивостями. Пе-люстки цієї прекрасної рослини містять велику кількість мінеральних речовин – калію, магнію, цинку, необхідних для

людського орга-нізму, особливо для нервової сис-теми.

У китайській народній меди-цині листя хри-зантеми при-значають при мігрені, сушені квітки – для по-ліпшення апе-титу, пелюст-ки – в якості ароматичного засобу, що має також протиза-

пальний і легкий седативний ефект. Кві-ти й листя хризантем у багатьох країнах використовувалися для лікування очних хвороб, малярії, алкоголізму, мігрені, шлункових захворювань.

Андрій Нагібін (с. Красилівка)

Катерина Довгопола (с. Бобрик)

Кулінарніфантазії

15№35Оголошення

Інформаційно-аналітичний тижневик «Старий центр». Виходить щоп’ятниці. Наклад 7000Видавець ТОВ «Комунікаційна група «Контакт»Свідоцтво про державну реєстрацію: серія КІ-№ 1435 Р, від 27.01.2012 р.Адреса редакції: м. Бровари, вул. Рокосовського, 2Зам. № 54/35. Ціна договірна.Передплатний індекс 89964

Шеф-редактор: Олена СлизюкГоловний редактор: Ірина ЮщенкоВерстальник: Антон СтрочкінЛітредактор: Людмила СотникТел. редакції: 7-27-28Відділ реклами: тел. 7-25-01, e-mail: pr-kompania@ukr.netРедакція може не поділяти думку та позицію автора.За точність фактів, викладених в опублікованих

матеріалах, відповідальність несе автор.Листування з читачами тільки на сторінках газети.За зміст та достовірність реклами відповідальність несе рекламодавець.Рукописи не рецензуються і не повертаються.Віддруковано: ПСК газети «Вісті Центральної спілки споживчих товариств України»

ВІТАЄМО!Настоятеля храму Покрови Божої Матері селища Велика

Димерка священика Ігоря Левчука, настоятеля храму Покрови Божої Матері селища Калинівка священика

Василія Степанюка, настоятеля храму Покрови Божої Матері села Літки священика Сергія Мироненка, настоятеля храму Покрови

Божої Матері села Плоске священика Миколая Сидоренка, настоятеля храму Покрови Божої Матері села Пухівка

священика Романа Новікова, настоятеля храму Покрови Божої Матері села Требухів священика Михаїла Павлюка (Московського патріархату), настоятеля храму

Покрови Божої Матері міста Бровари священика Михаїла Лесюка (Київського патріархату) та парафіян цих храмів зі святом та храмовими святами ваших населених пунктів.

Свято Покрови Божої Матері – одне з найшанованіших свят православних християн. Пресвята Богородиця разом із апостолами, святителями та мучениками молиться за увесь християнський світ і покриває віруючих своїм божественним покровом.

Бажаємо усім міцного здоров’я, Божої ласки та повсякчасного заступництва Божої Матері.

Колектив редакції «Старого центру»

Пропоную роботуШУКАЮ НЯНЮ ДЛЯ ДІВЧИНКИ 1,5 РОКУ. Без шкідливих звичок, акуратну. Вік 35-40 років. Тел. 063 308 92 61

ОПЕРАТОР ЧЕСАЛЬНО-В’ЯЗАЛЬНОГО УСТАТКУВАН-НЯ. ТОВ: МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД «СОНЕТ». вихідні: субота, неділя, соціальний пакет. 5000 грн. (04594)46321

ОХОРОННИК. Охорона території, доба через три, безко-штовні обіди, ресторан «Венский». 2100 грн. 0459444224

ОХОРОННИК. БРОВАРСЬКИЙ ВІДДІЛ УПРАВЛІННЯ ДЕР-ЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ПРИ ГУМВС УКРАЇНИ В КИЇВ-СЬКІЙ ОБЛАСТІ. Служба в армії, відсутність судимості кандидата та його родичів, вік до 37 років, навчання за рахунок підприємства. 1600 грн. 0459440676

ПАРКЕТНИК. ТОВ «ТРЕСТ КИЇВМІСЬКБУД - 5». Повинен знати правила та способи виготовлення та використання мастик, вміти настеляти підлогу з будь-яких паркетних матеріалів. 1200 грн. (044)5408838

ПІДСОБНИЙ РОБІТНИК. ВАТ «ПЛЕМПТАХОРАДГОСП. Різ-норобочий на будівництві, графік роботи з 08.00 до 17.00, соц.пакет, розвозка. 2800 грн. (044)5876036

ПЕКАР-КОНДИТЕР З ДОСВІДОМ РОБОТИ. 067 776 99 74098 633 30 95

ПОКРІВЕЛЬНИК БУДІВЕЛЬНИЙ. ТОВ «АНГАР СЕРВІС 777». Надається гуртожиток, можливе навчання на ви-робництві, відрядження (Київська область, Україна). 8000 грн. (050)4626016

СПЕЦІАЛІСТ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ. Спеціаліст відділу з призначення пенсій. 1102 грн. 0459465025

Требухівська сільська рада Броварського району Київської області оголошує 13 листопада 2012 року о 10.00 год. за адресою: вул. Гоголівська, 5, с. Требухів, Броварського району Київської області, в сесійній залі земельний аукціон з продажу у власність земельної ділянки несільськогосподарського призначення в адміністративних межах Требухів-ської сільської ради: Лот № 1 – земельна ділянка площею 260 кв м, розташована по вул. Броварській в селі Требухів, Броварського району, Київської області, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер: 3221289001:01:035:0050.Стартова ціна земельної ділянки – 30459,00 грн. Додаткові умови:- при проектуванні і здійсненні будівництва об’єктів містобудування дотримуватися містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок;Згідно з текстом договору, що пропонується укласти на торгах, переможець земельних торгів (аукціону) зобов’язаний оплатити придбання земельної ділянки, а також витрати на організацію та проведення земельного аукціону (втрати сільськогосподарські виробництва – 958,00 грн., втрати лісогосподарського виробництва – 1063 грн., збитки лісо-господарського виробництва – 665,00 грн., вартість виготовлення проекту відведення земельної ділянки – 3888,23 грн., вартість оголошень у засобах масової інформації про аукціон – згідно з рахунком, вартість послуг нотаріуса за посвідчення договору купівлі – продажу земельної ділянки, інші витрати – за потреби). Крок аукціону становить 5%. Детальніше з текстом договору можна ознайомитися у виконавця.- кошти за придбаний лот та інші оплати по оформленню лота повинні бути внесені протягом 5 днів з дня завершення аукціону.Гарантійний внесок (5% від стартової ціни) в розмірі 1522,95 грн. вноситься на р/р №260072898002139, ВАТ «Кредит-промбанк», МФО 300863; реєстраційний внесок у розмірі 51,00 грн. (без ПДВ) вноситься на р/р №26007003636001 у Броварській філії АТ «УКРІНБАНК», МФО 321808; одержувач ТОВ «Лендсервіс». Ід. код 35876146.Умови участі в аукціоні: укласти угоду, сплатити реєстраційний та гарантійний внески, зареєструватися учасником зе-мельного аукціону. Аукціон проводить ТОВ «Лендсервіс».Огляд лоту можна проводити в робочі дні за місцем знаходження земельної ділянки. Ознайомлення з документацією, подача заяви на участь у земельному аукціоні проводиться за адресою: вул. О. Блока,1, м. Бровари, Київської області в ТОВ «Лендсервіс» у директора – Андріящука Юрія Івановича з 14 до 17 год. з понеділка по п’ятницю. Прийом заяв починається від дня надрукування оголошення та закінчується за три робочих дні до аукціону – 07.11.2012 року. За довідками звертатися за телефонами: (067)3721702.

Хранящая старинные каноны, с большим опытом работы в Украине и за рубежом:– решит проблемы в семье, бизнесе и личной жизни;– предскажет судьбу;– очистит ваш дом от скверны.Снятие невезения, порчи, сглаза, проклятия, в том числе родового Избавление от венца безбрачия, страха, бессонницыПриворот за короткий срок (возможен и по фотографии)Установка на удачу (талисманы, обереги , защита)Восстановление и укрепление ауры

Избавление от вредных привычекГадание: карты Таро, гуща, воск, по руке 063 308 92 61

Свеча Жизнив руках нашего ангела-хранителя

У каждого человека свой ангел-хранитель. Именно он избавляет нас от проблем и болезней, дарит гармонию в семье, а в тяжелые минуты жизни призывает других ангелов к нам на помощь. Ангел-хранитель

держит свечу нашей жизни. И именно свеча помогает нам общаться с нашим ангелом.

У ясновидящей Марты особый Дар толкования пламени свечи и таю-щего воска. Свечи она привозит из Иерусалима, каждая – специального назначения.

Зажигая свечу, приобретенную у ясновидящей Марты, вы сможете понять, что происходит с вами и вокруг вас в невидимом мире. Ясно-видящая растолкует увиденные знаки, а главное – защитит вас от не-приятностей.

Ясновидящая Марта предупреждает «Симптомы колдовства»В делах, здоровье, отношениях наблюдается ухудшениеВам указывают на недостатки человека, а вы этого не видите – вы

приворожены.Вы считаете, что счастливы с любимым, несмотря на несчастья,

которые он вам приносит.Вы чересчур агрессивно воспринимаете критику любимого челове-

ка – это тоже может быть действием приворота.Проявляется неожиданная тяга к конкретному человеку, мысли о нем

носят навязчивый характер; возникает сильное сексуальное желание.Вам говорят, что вы сильно изменились. Вы стали агрессивны,

нервозны, у вас появились страх, тревога.

Травмы, опасные для жизни ситуации – также не редкость в жизни привороженного.

(Все это касается только тех приворотов, которые сделаны с помо-щью черной магии)

Відведи біду!Довго думав, але все ж вирішив написати: може,

комусь допоможе мій досвід.Син моєї сестри Ганни зв’язався з поганою компанією. Він по-

кинув навчання, почав випивати, піднімав руку на матір. Що з ним від-бувалося, не передати словами! Але біда не ходить сама: з чоловіком у сестри теж почалися проблеми. Закрутив він із якоюсь, по ночах дома не з’являвся. Спробував я з ним говорити, але марно. Тоді я згадав, що в якійсь газеті читав про одну жінку, що опинилася в подібній ситуації. Там же і номер ясновидиці Марти знайшов. Пішли ми з Ганночкою до Марти, і розповіла вона нам, де шукать хреста чорного, нитками обплутаного. «Він до вас нещастя притягує», – пояснила нам Марта. Вдома під кили-мом ми знайшли цю страшну річ і зробили, як нас ясновидиця навчила. Наступного разу прийшли до Марти вже з вдячністю, бо вона як рукою зняла всі проблеми. Тому вирішив цією історією поділитися з іншими.

Тел. 063 308 92 61

Потомственная ясновидящая в 5 поколенииЛіц. № 17-02-ВС від 12.01.09 р

Продається Велосипед дитячий3-колісний, від

1-4 років,ручка керування,

парасолька від сонця

067-369-76-02

Продам ГАЗ-53 бортовий, на ходу, 62 року, з документами. Нові КПП, кардан, фередо та ін. комлектуючі до ГАЗ-53. тел. 098-275-85-08

Продам двигун Д-245-турбо, недорого, відпрацював 159 мотогодин. 098-275-85-08. Ігор

«Запорожець» 1962 року, на ходу. Рідні запчастини (все працююче). 098-275-85-08. Ігор

Куплю холодильник б/в за помірну плату, працюючийГалина Корніївна, смт В. Димерка, вул. Пушкіна, 167

096-805-31-45

Монолітні фундаменти та перекриття, під’їзні дороги, підмостки. 096-29-87-888

Продам новий спортивний костюм.Розмір 4 XL. 067 595 87 86

Продається «Волга 24» в хорошому стані.Можливий торг. 4-96-51; 096 545 56 41

Продам фірмовий одяг та взуття (ecco,

geox, colambia, lenne)для дівчинки

2-6 р., б/в, у гарному стані (не секонд)

067-748-34-84. Ірина

Нерухомість

Послуги

Продаю землю 16 соток під забудову, с. Красилівка. Комунікації поруч. Власник 097-494-29-32.

097-277-34-89. Ціна договірна

Продаю земельну ділянку під забудову 25, 8 соток, Калита. Ціна договірна

тел.: 68-4-36; моб.: 097-10-85-831Ніна Тимофіївна

Продається земельна ділянка 20 соток в

с. Кулажинці, центр села, всі комунікації.

Ціна договірна 097-221-14-90

Куплю квартиру, будинок у господаря

097-434-88-25Андрій

Продається земельна ділянка під забудову, 18 соток. Електричні лінії поруч, газифікація, зручний під’їзд.

смт Калита, по вулиці Гоголя. Ціна договірнател. 067-725-86-32

Продам будинокс. Гоголів, світло, газ,

вода, під’їзд асфальто-вано, поруч магазин

тел. 067-291-51-09

Терміново! Продам будинок із земельною ділян-кою під забудову в с. Гоголів по вул. Пушкіна, 3.Газ, електрифікація. Всі документи оформлені.

Ділянка прямокутної форми. Ціна 30000 у.о. Торг063-439-54-53, 095-715-40-03. Вікторія

Малярні роботи: штукатурка, шпаклівка, фарбування, клеєння шпалер.

Будь-які обсяги робіт097-608-47-47, 063-757-40-11

Продаю в с. Краси-лівка ділянку під

забудову, 16 соток. Комунікації

поруч. Ціна договірна.097-494-29-32. Ніна

Продам дачну ділянку 8 с. Село Семиполки,садове товариство «Авіатор». Свердловина,електрика, сад. Ціна договірна 067-416-77-66

Продам пральну машину «Либідь» («Малютка»), люстру на 5 ламп. Дуже дешево. 5-14-34

Пропонуємо роботуКерівництво Броварського МВ ГУМВС України в Київській області запрошує на службу

в органи внутрішніх справ України на посади рядового, молодшого та середнього начальницького складу осіб, які мають повну загальну середню освіту та відслужили в Збройних Силах

України, а також офіцерів запасу Збройних Сил України, згодних пройти професійний відбір і здатних за особистими якостями та станом здоров’я виконувати покладені на них обов’язки.

За більш детальною інформацією та оформленням необхідних документів звертайтеся до сектору кадрового забезпечення Броварського МВ ГУМВС України в Київській області, що знаходиться

за адресою: м. Бровари, вул. Кірова, 24, каб.402, тел.:5-34-04, моб.096-829-56-01; 093-755-14-34.

ШУКАЮ НЯНЮ ДЛЯ ДІВЧИНКИ 1,5 РОКУ. Без шкідливих звичок, акуратну. Вік 35-40 років. Тел. 063 308 92 61

ПЕКАР-КОНДИТЕР З ДОСВІДОМ РОБОТИ. 067 776 99 74098 633 30 95

16 12 жовтня 2012 р. Реклама

ТУТ може бути

ваша реклама