№10 Березень

2013

"Уголовный процесс, ли-шенный презумпции неви-новности, это произвол"

Адвокат Генри Резник

Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважа-тися невинуватою доти, поки її винуватість не буде встановлена в

законному порядку, шляхом прилюдного судового розгляду, при яко-му їй забезпечують усі можливості для захисту.

Загальної декларації прав людини

Стр. 2

ELSA Uzhgorod

Будьте законослухняні AND BE ALWAYS IN “Order”!

Кожному з нас знайомий вираз, що ніхто не є винуватим, поки його вину не буде доведено у встанов-леному законом порядку. Це одна з гарантій нашого Основного Закону. Саме тому, ми вирішили

присвятити цьогомісячне видання темі невинуватості. Сподіваємося, що кожен з вас знайде для себе цікаву статтю та дізнається щось нове і корисне з нашого “Ордеру”

СІМЕЙНЕ ПРАВО Поділ майна подружжя – пропонуються де-

які уточнення Сімейним кодексом України передбачено

право суду приймати рішення щодо збільшення частки майна дружини/чоловіка при зверненні за поділом. Більша частина може бути присуджена, якщо з одним із подружжя проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

У зазначену норму пропонують внести деякі уточнення, а саме передбачити, що право на бі-льшу частину майна дружина чи чоловік будуть мати навіть за умови проживання з нею/ним од-нієї дитини, одного чи більше непрацездатного повнолітнього сина, дочки. Вимога щодо недо-статності аліментів при прийнятті судом рішення залишається незмінною.

------------------------ Проект Закону України "Про внесення змін

до статті 70 Сімейного кодексу України (щодо захисту прав дітей)" (N 2350 від 20.02.2013 р.)

Стр. 3

№10

ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ

Можливе підвищення мінімальної орендної плати за землю та мінімальної ціни 1 га

У Верховній Раді України був зареєстрова-ний проект Закону "Про внесення змін до По-даткового кодексу України щодо встановлен-ня мінімальної орендної плати та мінімальної вартості за один гектар землі" N 2253-1 від 21.02.2013 р., завданням якого є підтримка вла-сників та орендодавців земельних ділянок у сільській місцевості.

Даним законопроектом пропонується вста-новити мінімальний розмір річної орендної плати за землю на рівні, не меншому ніж 12 мінімальних заробітних плат за 1 га (звідси, мінімальний місячний орендний платіж ста-новитиме 1 МЗП за 1 га).

Нагадуємо, що наразі розмір орендної пла-ти не може бути меншим:

- для земель сільгосппризначення - розміру земельного податку;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку(пп. 288.5.1 ПКУ).

Також цим проектом пропонується узако-

нити мінімальну суму грошової оцінки земе-льних ділянок: вона не повинна бути меншою 50 мінімальних заробітних плат у розрахунку на 1 га земельної ділянки.

------------------------ Законопроект "Про внесення змін до Пода-

ткового кодексу України щодо встановлення мінімальної орендної плати та мінімальної вартості за один гектар землі" (N 2253-1 від 21.02.2013 р.)

ДОГОВІР ПІДРЯДУ Підписання актів здачі-приймання виконаних

робіт - спрощений спосіб укладання договору під-ряду

Вищий господарський суд нагадав про можли-вість укладення господарських договорів у спро-щений спосіб шляхом обміну листами, факсогра-мами, телеграмами, телефонограмами тощо. А також шляхом підтвердження прийняття до вико-нання замовлень, якщо законом не встановлені спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

На думку авторів оглядового листа, підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спо-сіб, і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.

------------------------ Лист Вищого господарського суду України N 01

-06/374/2013 від 18.02.2013 р.

ПІДСУДНІСТЬ СПРАВ Підсудність справ щодо позбавлення батьківських прав за вибором пози-вача Проектом Закону N 2333 пропону-ється дозволити пред’являти позо-

ви щодо позбавлення батьківських прав також і за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Прийняття цього законопроекту значно полегшить життя позивачам, якими, до речі, найчас-тіше виступають жінки, у випадках проживання чи перебування відповідачів в інших містах, областях тощо.

В даний час, відповідно до ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України, такі справи підсуд-ні судам лише за місцем проживання чи перебування відповідача, в той час коли із позовом щодо стягнен-ня аліментів, про визнання батьківства відповідача позивач може звернутися до суду за своїм вибором.

------------------------ Проект Закону України "Про внесення змін до

Цивільного процесуального кодексу України щодо підсудності справ" (N 2333 від 19.02.2013 р.)

Стр. 4

ELSA Uzhgorod

Third Summer Law School on Maritime Law “Dispute resolution” will be held in Odessa from 30 July till 04

August 2013. As the “sea lawyers” said that in order to be fluent in maritime law you need to forget all that you were

taught on the shore because reverse rules are in action. The participants will learn from leading maritime lawyers and scholars in the field about general issues of

maritime law and dispute resolution practices in public and private spheres. Participants receive hands-on in-sider information The participants will learn from leading maritime lawyers and scholars in the field about general issues of maritime law and dispute resolution practices in public and private spheres.

The participants receive hands-on insider information. In the end of the law school a moot court on mari-time arbitration will be held among the participants.

Alongside with the strong academic program, a social part will be reach in events, e.g. attendance of Odessa sea port administration, visiting the Opera, BBQ at the countryside and of course resting on the beach on the shore of the Black Sea.

Dates: 31/07/2013 - 04/08/2013 Registration deadline: 01/05/2013 Fees:

ELSA Members from favored countries: 28 euros per night ELSA Members from non favored countries: 32 euros per night ELSA Alumni: 40 euros per night Non ELSA Member: 40 euros per night Non student: 40 euros per night Contact Information: Olga Kuzmina President ELSA Odessa e-mail: olga_rostisalvovna_kuzmina@mail.ru http://vk.com/event50145127

Стр. 5

№10

Стр. 6

ELSA Uzhgorod

Презумпція невинувато-сті та забезпечення доведено-

сті вини. Як Ви всі могли помітити в

новому КПК України з’явилась стаття, присвячена доведеності вини.

Серед основних засад кри-мінального провадження чи не одну з найголовніших займає презумпція невинуватості.

Так, Стаття 17 КПК Украї-ни гласить: «особа вважається невинуватою у вчиненні кримі-нального правопорушення і не може бути піддана кримінально-му покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, перед-баченому цим Кодексом, і вста-новлено обвинувальним виро-ком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов’язаний до-водити свою невинуватість у

вчиненні кримінального право-порушення і має бути виправда-ним, якщо сторона обвинувачен-ня не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підоз-ра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отрима-них незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Поводження з осо-бою, вина якої у вчиненні кримі-нального правопорушення не встановлена обвинувальним ви-роком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводжен-ню з невинуватою особою».

Чесно кажучи, перше, що мене збило з пантелику це вираз «поза розумним сумнівом». Що воно таке? Як його розуміти? – Невідомо.

Тим не менше, давайте по порядку. Дана стаття взагалі є

одним з найважливіших демок-ратичних положень, які характе-ризують правову державу та її кримінальне провадження, зок-рема.

Окрім КПК України, дана норма міститься в Основному законі (ст. 62), Загальній деклара-ції прав людини, Міжнародному пакті про громадські та політич-ні права, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних стандартах прав людини.

У контексті дії презумпції невинуватості у кримінальному провадженні важливим є питан-ня щодо інформування суспільс-тва медійними засобами про вчинені правопорушення та осіб, щодо яких ведеться кримі-нальне провадження, про пере-біг судового розгляду справ і ви-рішення справи судом. Європей-ський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наго-лошував на цьому і підтверджу-вав необхідність особливої обе-режності у виборі слів офіцій-ними особами щодо підозри чи обвинувачення конкретних осіб у вчиненні кримінальних право-порушень та їх вини у цьому до ухвалення обвинувального ви-року.

Серед українського інфор-маційного законодавства лише в Законі України «Про телебачен-ня і радіомовлення» фрагмента-рно йдеться про презумпцію невинуватості. Так, ст. 59 Закону «Обов’язки телерадіоорганіза-цій» передбачає, що телерадіоо-рганізації зобов’язані не поши-рювати матеріали, які порушу-ють презумпцію невинуватості підсудного або упереджують рішення суду.

Крім загального чіткого формулювання поняття презум-

Стр. 7

№10

пції невинуватості, що міститься в Конституції України та чинно-му КПК, ця норма закріплює низку правових положень, що випливають з неї і позначаються не лише на правовому статусі особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального право-порушення, а й є гарантіями від безпідставного та необґрунтова-ного обвинувачення. До таких, зокрема, належать положення:

1) про обов’язок доказу-вання вини обвинуваченого сто-роною обвинувачення і звіль-нення від обов’язку доведеності невинуватості самого обвинува-ченого;

2) про недопустимість до-казування вини доказами, що одержані незаконним шляхом, та припущеннями;

3) про тлумачення розум-них сумнівів щодо вини особи на її користь.

Зміст презумпції невинува-тості включає серед інших і пра-вило про тлумачення сумнівів

щодо доведеності вини особи у вчиненні кримінального право-порушення. Це правило є невід’-ємною його частиною, і полягає у тому, що такі сумніви тлума-чаться на користь обвинуваченої особи. Категорії «сумнів» і «впевненість» характеризують відношення людини до наявнос-ті чи відсутності певної обстави-ни. впевненість – це психологіч-ний стан особи, яка веде кримі-нальне провадження і, зокрема, судді, коли вона без вагань вира-жає своє відношення до резуль-тату пізнання як істинного або неістинного. Почуття сумніву є протилежним почуттю впевне-ності, переконаності. Воно хара-ктеризується невпевненістю, ус-відомленням не переконаності, незадоволенням стосовно того, що приймається за істину, за вирішення певного завдання.

Зміст терміна «сумнів» не розкривається в чинному зако-нодавстві, і не роз’яснюється Пленумом Верховного суду

України. Що ж до «розумного сум-

ніву», то це є непереборний сум-нів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинувачен-ня після повного, всебічного і об’єктивного дослідження обста-вин справи.

Кожний з нас розуміє, що сумніви і впевненість це особис-ті почуття кожного. Включаючи оціночні поняття до норм чин-ного КПК законодавець не міг виключити суб’єктивність. Хоч і вказується, що матеріали кримі-нальної справи оцінюються об’єктивно, проте всім зрозумі-ло, що є люди яких важче пере-конати а яких легше…

Будемо сподіватися, що норма КПК про презумпцію невинуватості не буде однією з тих багатьох формальних поло-жень, які ніяким чином не ви-правдовують себе на практиці.

Автор Пшеницька Галина

ТУТ МОЖЕ БУТИ ВАША РЕКЛАМА тел. 0501581242

Стр. 8

ELSA Uzhgorod

Відображення статті 6 Конвенції в рішеннях

Європейського суду з прав людини

Зважаючи на тему нашого но-

мера, ми вирішили, що цікавим буде проаналізувати рішення Єв-ропейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвен-ції про захист прав та основопо-ложних свобод.

Що таке презумпція невинува-тості ми всі розуміємо, проте ко-жен тлумачить її по різному. Не-рідко особи, самі того повністю не усвідомлюючи, називають когось винуватим у вчиненні злочину, хоча вирок щодо тієї особи не набрав законної сили. Як часто ми читаємо вирази «винуватий» у ЗМІ, а ще гірше, коли роботодавці відразу звіль-няють з роботи як тільки віднос-но особи порушено кримінальну справу.

В справі “Хужін та інші проти Росії”, 2008 р. Європейський Суд у своєму рішенні про прийнят-ність заяви про порушення пре-зумпції невинуватості доступнос-ті в черговий раз підтвердив свою позицію. Обставини спра-ви в контексті визначення наяв-ності порушення презумпції не-винуватості полягали в наступно-му: заявники стверджували про те, що слідчий у їх справі, інші працівники прокуратури надали телепрограмі необмежений дос-туп до матеріалів кримінальної справи, а також особисто брали активну участь в телевізійному шоу, під час якого характеризува-ли вчинені заявником дії як “злочини” , стверджуючи його вину у їх вчиненні.

У своєму рішенні суд нагадує, що положення ч. 2 ст. 6 Конвен-ції (презумпція невинуватості)

спрямоване на те, щоб убезпечи-ти обвинувачену особу від пору-шень її права на справедливий процес упередженими тверджен-нями, що тісно пов’язані з розг-лядом її справи в суді. Презумп-ція невинуватості є одним із еле-ментів справедливого судового розгляду. Цей принцип заборо-няє формування передчасної по-зиції суду, яка б відображала дум-ку про те, що особа, обвинуваче-на у вчиненні злочину, є винува-тою ще до того, коли її вина бу-де доведена відповідно до закону.

Суд чітко дотримується тієї позиції, що презумпція невину-ватості буде порушена у випадку, коли твердження посадової осо-би стосовно обвинуваченого ві-дображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відпо-відно до закону. Навіть за відсут-ності формальної думки про ви-нуватість особи, достатньо, щоб були певні підстави вважати, що суд чи посадова особа ставиться до обвинуваченого як до винува-того у вчиненні злочину.

Суд звертає свою увагу на те, що всі троє посадовців в аналізо-ваній ситуації, описували вчине-ні дії саме як “злочин”. Такі твер-дження не обмежувалися повідо-мленням про стан розслідування справи чи “висловленням підоз-ри” щодо заявника, а чітко і без жодного застереження відобра-жали факт причетності заявників до вчинення інкримінованих їм злочинів.

За часом презумпція невину-ватості зберігається до вступу обвинувального вироку в закон-ну силу. Тільки з цього часу об-винувачений, а тепер він вже є засудженим, державою (вирок ухвалюється іменем держави), суспільством вважається винним

у вчинені злочину. До цього мо-менту будь-які публічні твер-дження про винуватість особи є протиправними, оскільки вони будуть порушувати принцип презумпції невинуватості. Так, Європейський Суд з прав люди-ни в справі “Аллене де Рібермон проти Франції” (1995 р.) визнав порушенням п. 2 ст. 6 Єврокон-венції (“Кожен обвинувачений у вчиненні злочину вважається не-винуватим, доки його вину не доведено в законному порядку”) повідомлення поліцейського ви-сокого рівня на прес-конференції про те, що заявник є “підбурювачем вбивства”. Суд у своєму рішенні підкреслив, що названа посадова особа у своєму повідомленні прямо заявила про винність заявника, а це, з одного боку, спонукало громадськість повірити у неї, а з іншого – пере-дувало оцінці фактів компетент-ними суддями. Суд переконаний, що такі твердження з боку поса-дової особи правоохоронного відомства становить “декларацію/проголошення ви-нуватості” заявників і що ці ви-словлювання спотворили оцінку фактичних обставин справи су-дом. Беручи до уваги той факт, що зазначені особи (комісар по-ліції, який вів слідство зробив вищенаведену заяву в присутнос-ті міністра внутрішніх справ і директора департаменту кримі-нальної поліції) займали важливі публічні посади в місті та регіоні, вони змушені були приділяти неабияку увагу і обережність у виборі слів, описуючи процес розслідування кримінальної справи. Виходячи з наведених міркувань, суд наголосив на не-обхідності чіткого розмежування між твердженням про те, що осо-ба лише підозрюється у вчинен-

Стр. 9

№10

ні певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила. Він неоднора-зово наголошував на ва-жливості підбору вислов-лень у твердженнях поса-дових осіб про обвинува-ченого (“Вогмері проти Німетчини”, “Нестакі проти Словакії” та ін.). Тож, в даному випадку суд дійшов висновку про порушення презумпції невинуватості заявників.

За часом дія презумп-ції невинуватості не завершу-ється зі вступом в силу виправ-довувального вироку. Вона діє і після цього. Тому, якщо органи чи посадові особи публічної влади висловлюють думку всу-переч виправдовувальному ви-року, то вони порушуватимуть принцип презумпції невинува-тості (Справа “Мінеллі проти Швейцарії”, 1983 р.). В той же час, на думку Євросуду презум-пція невинуватості не заборо-няє представникам влади інфо-рмувати громадськість про по-рушення кримінальної справи, ведення її розслідування, про наявність підозри, про арешт певних осіб, про визнання ни-ми своєї вини. Але вона вима-гає, щоб влада робила це стри-мано і делікатно, “як цього ви-магає повага до презумпції не-винуватості” [10, п. 38].

Таким чином, презумпція невинуватості за своєю право-вою природою є гарантією права особи, щодо якої розпо-чато кримінальне переслідуван-ня, на визнання її невинуватою з боку держави в особі її публіч-них органів та посадових осіб до часу, коли вину її визнає суд своїм вироком, що набрав за-

конної сили. Європейський Суд з прав

людини досить гнучко підхо-дить до вирішення питання про те, чи була порушена презумп-ція невинуватості щодо конкре-тної особи в контексті її права на справедливий суд, через оці-нку збалансування інтересів сус-пільства - мати відповідну ін-формацію через засоби масової інформації про діяльність пев-них осіб, особливо тих, які ви-конують публічні функції, та права на дотримання презумп-ції невинуватості щодо самих цих осіб. На підставі аналізу його рішень, ухвалених в аналі-зованому контексті, можна дій-ти висновку, що Суд викорис-товує принаймні два важливих підходи до оцінки оприлюд-нення в засобах масової інфор-мації відомостей про злочини та осіб, які їх вчинили. Один з них: якщо стосовно особи ще не була порушена кримінальна справа, то інформація про сус-пільно-небезпечні діяння та осіб, які їх вчинили, не може порушити презумпцію невину-ватості, оскільки вона є части-ною права особи на справедли-вий суд, а про нього ще не йдеться. В такому випадку пра-вова ситуація може знаходитись

і вирішуватись під кутом зору захисту честі і гідності особи за

нормами цивільного пра-ва. Другий, - якщо проти особи порушена криміна-льна справа і ведеться досудове розслідування чи справа надійшла до суду для її розгляду і вирі-шення, то “журналісти, які висвітлюють криміна-льні процеси, що ще не завершились, мають впе-внитися, що вони не пе-реходять певні рамки,

встановлені в інтересах право-суддя, і що вони поважають право обвинуваченого на пре-зумпцію невинуватос-ті” (Справа “Дю Рой та Малорі проти Франції”, 2000 р.). В ін-шій справі (“Флукс проти Мол-дови”, 2008 р.) Європейський Суд зазначив: “…право на сво-боду вираження поглядів не мо-же сприйматися як таке, що на-дає газетам необмежене право безвідповідально звинувачувати осіб у вчиненні кримінально караних діянь за відсутності під-твердження фактів на момент публікації… і без надання їм можливості особисто спросто-вувати обвинувачення. Існують межі права газет розповсюджу-вати інформацію, а тому потрі-бно знаходити баланс між цим правом та правом осіб, на яких поширюється інформація”.

Сподіваємося українська су-дова система відобразить прак-тику Європейського суду як в нормах законодавства, так і при розгляді конкретних справ у суді.

Автор Пшеницька Галина

Стр. 10

ELSA Uzhgorod

Талановитий??? - Злочи-

нець!!!

За трафаретне графіті, на

якому з червоною крапкою у

лобі зображено обличчя, нібито

схоже на президента Віктора

Януковича, 14 січня 2013 Заріч-

ний райсуд Сум засудив сумча-

нина Володимира Никоненко

до одного року позбавлення во-

лі.

Після такої новини в мене

природно виникло ну дуже зміс-

товне запитання: ГА???? За вчи-

нене адміністративне правопо-

рушення (ст. 152 КУпАП - по-

рушення державних стандартів,

норм і правил у сфері благоуст-

рою населених пунктів, правил

благоустрою територій населе-

них пунктів) хлопця засудили за

ч .2 ст. 296 КК України - хулі-

ганство, вчинене групою осіб.

Це викликало в мене ще два

не менш цікаві запитання: 1)

яким чином трафаретне графіті

вчинене одноособово можуть

кваліфікувати як хуліганство

вчинене групою осіб? Це що

мається на увазі, що різні части-

ни тіла визначаються як різні

особи? Думка до неймовірності

абсурдна, але іншого пояснення

в мене не знайшлося. Ну і влас-

не друге моє питання - відколи

парламентсько-президентська

республіка із свободою світогля-

ду і віросповідання перетвори-

лась на тоталітарну монархію з

культом особи Януковича?

Звичайно, як і будь яка су-

часна людина, перше, що я

зробила, це - "прогуглила". На

щастя, новин про зміну політич-

ного режиму я не знайшла, але

це викликало в мене ще біль-

ший інтерес до мого першого

питання. І я вам скажу, чим біль-

ше я шукала відповідь, тим ціка-

віше ставало! Інформації вияви-

лося, на диво, мало. Навіть в со-

ціальних мережах коментарів на

дану тему я знайшла дуже неба-

гато. Всі мої знахідки - одне ін-

терв’ю засудженого і декілька

реплік його адвоката та знайо-

мих.

Проте навіть цей мінімум

малює нам дуже цікаву картину.

Як виявилось, в епізоді з графіті

взагалі немає потерпілих. Ніхто

не висунув позови або якісь пре-

тензії. У вироку суду про Прези-

дента України взагалі нічого не

повідомляється. Там йдеться про

графіті обличчя, "яке викликає у

нас співчуття, тому що воно по-

ранене". Хоча, спочатку автору

інкримінували особливий ци-

нізм, оскільки він даним графіті

нібито без поваги віднісся до

громадян України, але так як ні-

хто в міліцію не звертався, а всі

малюнки на наступний ранок

були зафарбовані, Зарічний

райсуд раптом проникся особ-

ливою чуттєвістю до поранено-

го малюнку…

Отож, повернемось до час-тини про «групу осіб». Моя тео-рія про різні частини тіла не під-твердилась, що спочатку мене обрадувало (є ще надія на здоро-вий глузд!). Виявляється, що крім Володимира Никоненка засудили ще трьох хлопців - Писарцова Михайла, Данілова Дмитра (отримали 2 роки позба-влення волі) та Ганненко Ігора ( 1,8 роки позбавлення волі). Ось і вся «група». Усім приписа-ли ч. 2 ст. 296. Інтернет-джерела повідомляють, що Ігоря Ганнен-ка звинуватили у акції, до якої він не мав жодного відношення, та просто вибили з нього зіз-нання. Після катувань хлопець місяць не міг ходити. За цим же сценарієм репресували Писар-цова Михайла та Данілова Дми-

Стр. 11

№10

тра, які уже більше року знахо-дяться у СІЗО.

Ще декілька слів про хлоп-ців: за словами правозахисників, Писарцова і Данілова примусили зізнатись ще й в малюванні свас-тики і облиття фарбою синаго-ги.

Поширення графіті Володи-миром Никоненко не завдало нікому шкоди. Заяви від постра-ждалих, як вже зазначалось, від-сутні. Крім того, відсутні ознаки злісного хуліганства. А Ігор Ган-ненко, здійснюючи хуліганські дії, на той момент взагалі був не-повнолітнім. Крім того, у нього позитивні характеристики, і він майже в повному обсязі відшко-дував завдані збитки. Вся «хуліганська група» являє собою здобувачів вищої освіти, які, за власним словам не палять, алко-

голю не вживають, спортом за-ймаються. Однак, за графіті, де у чоловіка, схожого на Президен-та, на лобі знак кришнаїтів, їх клеймовано злочинцями.

Всі нам відомо про презумп-цію невинуватості – особа вважа-ється невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню доти, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду Я гадаю, що в Україні потрібно ввести ще одну презумпцію – якщо український суд визнав ко-гось винним, то це ще далеко нічого не означає.

Чи винні вони?? Без сумніву, адже наша країна ще, на жаль, не готова до розуміння вуличного мистецтва, і вбачає в цьому адмі-ністративне правопорушення.

Але невже талант робить хлоп-ців злочинцями? Але це не нам вирішувати… А наш, найгуман-ніший суд в світі(правонаступництво від СССР очевидно) вважає, що так. Що ж, хоч наші будівлі розмальовані нецензурними словами, вони явно не викликають у суду спів-чуття! Тому, наважаючись на по-рушення закону демонструван-ням свого внутрішнього «я» че-рез графіті, будьте дуже обереж-ні з вибором малюнку! А ще кра-ще займіться спрей-артом! Жаль, ця думка не прийшла в голову хлопцям - не тільки би криміна-лу оминули, а ще й грошенят заробили, адже по-секрету кажу-чи, думаю багато хто б погодив-ся придбати зображення Прези-дента із знаком кришнаїтів.

Автор Оксана Любімова

Стр. 12

ELSA Uzhgorod

«Мадемуазель Смерть» Если бы желание убить и

возможность убить всегда совпа-дали,

кто из нас избежал бы виселицы? Марк Твен

Каммі Грін, Сьюзен Блахо-

век, Лорі Гродай, журналісти на-зивали її Лі, а в історії їй дали псевдонім «Мадемуазель Смерть» - ось такою багатоіменною ви-явилася Ейлін Карол Уорнос, перша жінка - маніяк США.

Біографія Ейлін Уорнос народилася в

неблагополучній сім'ї 29 лютого 1956 в містечку Рочестер, штат Мічиган, США. Її батьки були підлітками і розійшлися ще до народження Ейлін. Через півро-ку після її народження мати Ей-лін залишила дочку і її брата на виховання своїм батькам, і поїха-ла в невідомому напрямку, після чого її доля не простежується. Батько Ейлін був засуджений за розбещення неповнолітніх і че-рез деякий час повісився у в'яз-ниці.

Знаючи болючу правду наро-дження, Ейлін і її брат Кіт з са-мого дитинства бунтували проти всього, відмовляючись ходити в школу, приймаючи наркотики і алкоголь, ведучи безладне стате-ве життя. Ейлін, завагітнівши в тринадцять років, була змушена віддати дитину прийомним бать-кам. (У суді Уорнос зізналася, що завагітніла від власного дідуся, але психіатри заперечують цей факт). У чотирнадцять її вигнали з дому, тому що огидна поведін-ка внучки була нестерпною. З цього моменту і почалася її сум-нозвісна кар’єра «рокової повії».

У 20 років Ейлін приїхала до Флориди, де познайомилася з 70-річним бізнесменом, і вийшла за нього заміж. Шлюб був розір-ваний всього через 9 тижнів, за словами її екс-чоловіка, Уорнос постійно витрачала його гроші і била старого.

Через деякий час після розлу-чення помер її брат, таким чи-ном Ейлін Уорнос отримала страхову винагороду - $ 10 тисяч, яка на той час являла собою чи-малі гроші і могла стати білетом у краще життя для 20-річної дів-чини, але, на жаль, так не стало-ся. Грошей вистачило ненадовго. Купивши автомобіль, Ейлін по-дорожувала по Флориді, продов-жуючи займатися проституцією. У 1979 році вона була засуджена за участь у пограбуванні магази-ну. У 1983 році її звільнили. Че-рез кілька років її знову затрима-ли за підозрою в крадіжці зброї, але в поліції вона назвалася ім'ям своєї тітки з Мічигану - Лорі Гродай, і її відпустили. Потім Уорнос затримувалася за підоз-рою в підробці чека, проте вона знала як діяти, і назвавшись но-вим ім'ям - Сьюзен Блаховек, знову була звільнена.

Коли Уорнос виповнилося 30 років, вона зустріла кохання всього свого життя. Це була Тірія Мур, з якою Ейлін познайомила-ся в барі для лесбіянок. Вони не розлучалися майже до самого арешту Уорнос. Спершу Тірія позитивно впливала на Ейлін. На деякий час майбутня маніячка навіть кинула займатися прости-туцією. Її партнерці не подоба-лося, що Ейлін зраджує їй з чо-ловіками. Але дуже скоро Тірія, якій не вистачало грошей на жі-ночі слабкості (нагадаємо, що Ейлін брала на себе «чоловічу» роль в «сім'ї»), стала вередувати і

погрожувала піти. Щоб утрима-ти подругу і заробити грошей, Ейлін знову пішла «на панель».

Багато фахівців вважають, що саме після зустрічі з Тірією, Уор-нос стала остаточно перетворю-ватися на монстра.

Віктимологія Перше вбивство Ейлін Уор-

нос здійснила наприкінці 1989 року. До арешту в січні 1991-го року вона встигла застрелити в штаті Флорида сімох чоловіків. На суді Уорнос заявила, що за-хищалася від насильства. Чи по-вірили в цю версію дорожньої повії детективи, прокурор і суд-дя, які є представниками проти-лежної статі?

30 листопада 1989 пропав безвісти 51-річний власник мага-зину побутової техніки Річард Мелорі. Порожній "кадилак" ви-явили днем пізніше, а на труп Мелорі з трьома вогнепальними пораненнями випадково наштов-хнулися на звалищі збирачі мета-

Стр. 13

№10

лобрухту двадцять днів потому. "Кадилак" був кинутий на

пустинному пляжі з відкритими дверима. Поруч були роз-кидані недопита пляшка горілки, надірваний пакет презервативів і гаманець з порожнім відділенням для грошей. Одна з версій по-ліції полягала в тому, що Мелорі підібрав в дорозі повію, яка при розрахунку спокусилася видом великої суми в гаманці клієнта і за-стрелила його. Труп відвез-ла на звалище, а потім при-їхала на узбережжя, щоб витрясти гаманець і обшу-кати машину. Проте розс-лідування за фактом вбивс-тва власника магазина далі припущень не просунула-ся. До того ж, протягом тривалого часу поліцейська звітність не фіксувала ана-логічних злочинів. Отри-мано докази, що чоловіки на дорогах Флориди потра-пляють під приціл "слабкої статі".

Зникнення чоловіків при схо-жих обставинах почалося через півроку після вбивства Річарда Мелорі. Протягом травня 1990 року пропали 43-річний Девід Спірс і 40-річний Чарльз Карс-кедден. А в червні і липні ще двоє: 65 - річний Пітер Сімс і 50-річний Юджин Баррос. Всі вони виїжджали з будинку поодинці за кермом автомобіля. Коли сі-м'я, яка приїхала на пікнік в наці-ональний парк Окала, виявила труп Баррос з двома вогнепаль-ними пораненнями (це сталося через п'ять днів після його зник-нення), вже не залишалося жод-них сумнівів, що на дорогах шта-ту Флорида орудує серійний

вбивця, озброєний револьвером 22 калібру ( 6,5 мм).

Аналізуючи всі жертви, оче-

видними стають ознаки, які їх об’єднують і формують собою віктимологію - всі вбиті були самотніми (без пасажирів) авто-водіями чоловічої статі і серед-нього віку (остання жертва - на-віть похилого). Вони погоджува-лися підвезти Ейлін і збиралися вcтупити з нею в статевий кон-такт (або вже вступали). Тобто вона вбивала своїх потенційних або «відбувшихся» клієнтів (це одна з відмінних рис серійних вбивць жіночої статі - вони вби-вають людей не зовсім сторон-ніх, а тих, з якими мають якийсь зв'язок, причому іноді - навіть родичів). Машини жертв зали-шалися в лісі.

Знаряддям вбивства був не-змінний пістолет 22 калібру, з якого робилося не менше двох

пострілів у жертву, зазви-чай - більше. У деяких ви-падках вбивця намагалася приховати докази. Жіноча логіка «Я з дитинства мріяла зні-матися в кіно. Ще малень-кою, мене не покидала впе-вненість, що я коли-небудь стану відомою, я так хотіла бути зіркою, щоб мене по-казували на телебаченні, як і інших красивих дівчат, яких часто туди запрошу-ють. Так, я була мрійни-цею! Мені говорили, що мої мрії дурні, але я продо-вжувала вірити, що в один прекрасний день мрії ста-нуть реальністю. Йшли роки, а оточуючі не припи-няли твердити, що мріяти - марна трата часу. З їх сло-вами зменшувалася моя ві-ра, але все ж, коли мені бу-ло погано, я продовжувала

поринати у світ мрій, жила тим життям. Я думала, що всі ті лю-ди, які зневажливо на мене диви-лися, всім своїм поглядом пока-зуючи, що я не така як вони, а значить, не гідна їх уваги, і взага-лі, не повинна жити поруч з ни-ми, не знали ким я стану. Але з часом повинні будуть дізнатися! Я дізналася, що Мерилін Монро помітили в звичайному магазині, і тому вірила, що зі мною буде те ж саме!Все почалося з моїх походеньок в ранньому віці. Ме-ні було цікаво, ХТО зверне на мене увагу. Цей хлопець, а, може бути, той? Адже цього не перед-бачиш ...Мені подобалося мрія-ти. Це було чудово! Але одного

Продовження на наступній сторінці

Стр. 14

ELSA Uzhgorod

разу мріям прийшов кінець ... » Який шлях потрібно пройти

людині, щоб зі звичайної мале-нької дівчинки з мріями про ка-р’єру кінозірки стати холодно-кровною вбивцею чоловіків. На-скільки життєві обставини фор-мують з людини вбивцю і чи винна тоді сама людина, яка під тиском умов, що склалися ро-бить той чи інший вибір?

Як би склалася доля Ейлін Уорнер, якщо б свого часу її не покинула мати, батько не став злочинцем-самогубцем, дід її ж ґвалтівником?

Про цю жінку зняли багато фільмів, написали багато біогра-фічних книг. Для чого - точно сказати не можна. ЇЇ популяр-ність зростала і приваблювала чимало глядачів. З цього просто робили гроші.

Проте, у Ейлін Уорнос зна-ходилися і свої шанувальники та захисники, наприклад, 44-річна власниця ранчо зі своїм чолові-ком офіційно удочерили її і очо-лювали захист своєї прийомної дочки в суді. Чи це нормально? Напевно, теж ніхто не скаже.

Ейлін Уорнс вбила щонайме-нше 7 чоловіків, у чому вона са-ма зізналася. Чи достойна вона була виправдання? Як на мене, в жодному разі. Але це виключно суб’єктивна думка автора. Ця лю-дина вчинила вбивство і голов-ним фактором в цій ситуації ви-ступає саме її власний вибір. Не-залежно від обставин, які склада-ються в нашому житті, вибір все рівно завжди залишається за на-ми. Якими б цікавими з дослід-ницької, наукової чи якої-небудь іншої точки зору не були біогра-

фії, життя вбивць, маніяків та інших злочинців, завжди потріб-но пам’ятати одне – це люди, які вчинили вбивство і вони повин-ні за це відповідати.

У 2001 році, після 9 років су-дової тяганини, Ейлін Уорнос, оголосила, що більше не буде боротися за життя і оскаржувати смертний вирок. Уорнос відмо-вилася від послуг адвоката, зая-вивши: «Я вбила тих чоловіків з крижаною холоднокровністю. І я зробила б це знову ... Мене пе-реповнює ненависть. Я втомила-ся чути про себе, що я божевіль-на. Я проходила огляд багато разів. Я не божевільна, я норма-льна. Я намагаюся говорити пра-вду. Я ненавиджу людське життя і вбивала б знову ... ».

Автор Катерина Керецман

Захист від незаконних перевірок по імені "Адвокат"

Одним із основним принци-

пів господарського права є ефек-тивний контроль держави за здійсненням підприємницької діяльності в країні. Однак, зазви-чай, такий контроль може перет-ворюватись у нещадну погоню за показниками, що супроводжу-ється незаконними перевірками в різних галузях господарювання по команді "Фас!".

Адвокатура в Україні створена для запобігання та захисту прав та інтересів фізичних та юриди-чних осіб від протиправних дій чи бездіяльності органів держав-ної влади та місцевого самовря-дування, їх посадових та службо-вих осіб.

У цій статті я не буду наводи-ти алгоритм дій для юриста-захисника, адже таких алгоритмів

є рівно стільки, скіль-ки існує перевірок вза-галі. Я намагатимуся розкрити певну схему адвокатського захисту від свавілля чиновни-ків.

Так ось. Якщо роз-почалась перевірка, юрист повинен в ре-жимі онлайн (тобто миттєво і оперативно) зробити роздруківку нормативки, яка врегу-льовує правовідноси-ни по тій чи іншій пе-ревірці (чи то податкова, чи по-жежна,чи охорона праці тощо). При компонуванні нормативки потрібно звернути увагу на підс-тави проведення перевірки, стро-ки проведення та попередження, перелік осіб та їх посад, які ма-ють право представляти інтереси органу на перевірці.

У моїй практиці зустрічались випадки, коли гарні дівчатка з районної державної адміністрації приходили на господарюючий об’єкт перевіряти наявність укла-дених трудових договорів. Мало того, що вони не могли надати жодного документу, посвідчення чи навіть паспорту, оскільки їх у

Стр. 15

№10

них просто не було з собою; ці дівчата навіть не знали, що РДА не є контролюючим органом взагалі! Тому таких осіб до жод-ної перевірки не можна допуска-ти, а про такі випадки потрібно обов’язково повідомляти правоо-хоронні органи, бажано зробив-ши їх звуко- чи відео- запис.

Якщо перевірка підставна, обов’язково потрібно перевірити документи (посвідчення) ревізо-рів. Так, непоодинокі випадки доводять, що посвідчення мо-жуть бути прострочені, непідпи-сані, недійсні. Будьте уважні, в Україні багато випадків шахрай-ських перевірок, коли органи державної влади ніколи таких не ініціювали, а ревізорами вияви-лись звичайні шахраї з підбити-ми "язиками".

Завжди намагайтеся спочатку знайти з тими особами, які при-йшли до вас на перевірку, спіль-ну мову в спокійному тоні, зви-чайно, якщо вони не демонстру-ють своє хамське ставлення чи безпосередньо не вчиняють не-законних дій. Таким чином пере-вірка закінчиться значно швид-ше, а Ви зекономите нерви та цінний час.

Акти перевірок обов’язково потрібно отримати на руки і роз-писатись за їх отримання. Повір-те, прояв негативних емоцій і відмова від підпису на акті пере-вірки нічого не дасть. Інспекто-ри завжди знайдуть два-три під-писи для посвідчення факту від-мови від підпису, а сам акт відп-равлять по пошті значно пізні-ше, що унеможливить його шви-дке оскарження.

У разі, якщо існують дійсні і явні порушення,. від яких "відхреститись" не можна, потрі-бно змиритись з цим, ввести змі-ни в свою роботу і усунути такі

порушення для їх недопущення в майбутньому.

А ось, коли порушення є уявні та намальовані, обов’язково пот-рібно застосовувати декілька ме-ханізмів захисту одночасно. Чин-ним законодавством таких перед-бачено чимало. Однак, для захи-сту від незаконних перевірок, я б використав наступні механізми: адміністративний, прокурорсь-кий та судовий.

Майже кожний вид перевірки передбачає адміністративний спосіб оскарження, який виража-ється у написанні скарги до ви-щестоячих органів (в цьому ви-падку потрібно завжди пам’ятати про строки).

Однак, зверніть увагу, що оскаржити можна тільки рішен-ня (постанову, припис, тощо). Акт перевірки оскаржити не мо-жна, оскільки цей документ є проміжковим, не є розпорядчим, не породжує жодних зобов’я-зань. Тільки документ, прийня-тий на підставі акту, яким засто-совано відповідальність щодо Вас (штраф, пеню, нарахування, попередження), можливо оскар-жити як рішення.

Саме тому, до моменту вине-сення остаточного рішення, я пропоную оскаржити саме дії посадових осіб по складанню акту перевірки (або проведення перевірки в цілому) і визнати їх протиправними, шляхом подан-ня відповідного адміністративно-го позову до суду.

Після винесення остаточного рішення - пропоную оскаржити його до вищестоячого органу в адміністративному порядку. Од-ночасно необхідно подати заяву про вчинене кримінальне право-порушення посадовими особами до прокуратури.

Невеличка підсказка - органи прокуратури ніколи не зареєст-рують вашу заяву як заяву про злочин і не занесуть її дані до реєстру, оскільки про це з Києва дана негласна вказівка. Саме то-му, рекомендую подати відпові-дну заяву до обласного УМВС із проханням зареєструвати заяву в реєстрі та направити за належні-стю. Міліція ж реєструє все, що попало.

До того часу як ви вичерпаєте можливості адміністративного оскарження до вищестоячих ор-ганів, ви повинні завершити ад-міністративний позов у суді, а прокуратура повинна завершити свою власну перевірку законнос-ті дій посадових осіб.

Після чого, у вас є один місяць з дня отримання остаточного рішення вищестоячого органу для написання адміністративного позову про скасування рішення по перевірці. Одночасно, до ад-міністративного позову додаєте рішення суду про визнання дій посадових осіб протиправними і просите суд витребувати з проку-ратури матеріали перевірки заяви про злочин. У тих матеріалах будуть пояснення всіх осіб, що були на перевірці.

Всі ці матеріали в сукупності нададуть Вам набагато більше шансів на виграш по даній спра-ві, аніж безпосереднє оскаржен-ня рішення на наступний день його винесення.

Держава - це потужна система. Основний інстинкт кожної сис-теми - виживає той, хто сильні-ший.

Отож, бажаю вам успіхів та сили у протистоянні потужній системі під час захисту прав та свобод ваших клієнтів.

Автор Валерій Нечаєв Адвокат

ELSA Uzhgorod

http://vk.com/elsauzhhorod http://vk.com/elsa_uzhgorod

http://www.elsa-uz.tk

ELSA (The European Law Students' Association) — це міжнародна, незалежна, неполітична та не-прибуткова організація, що об'єднує студенів-правників та молодих юристів, що зацікавлені в науко-

вому та особистому вдосконаленні. Організація надає ідеальну базу для розвитку їхніх навиків, здобут-тя нових знань і спілкування з студентами права та юристами з усієї Європи. Сьогодні вона є однією з найбільших незалежних студентських організацій і представлена у більш ніж 200 правничих факуль-

тетах в 42 країнах Європи, членами якої є 30 000 студентів та молодих юристів.

Через своєю діяльність та співпрацю з міжнародною спільнотою ELSA отримала спеціаль-ний статус в кількох міжнародних організаціях:

Спеціальний консультативний статус у Економічній і Соціальній Раді (ООН ЕКОСОР); Консультативний статус категорії «С» в ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО);

Консультативний статус Комісії ООН з міжнародного торгового права (ЮНСІТРАЛ); Статус учасника у Раді Європі;

Статус спостерігача у Всесвітній організації інтелектуальної власності; Договір про співпрацю з Комісаром ООН з прав біженців;

Бенефіціарій грантів Європейської Комісії.