ВiдомостiПРАВОСЛАВНО¡Днiпропетровщини

¹ 8 (10) серпень 2012 р.

За віру Православну! За Неньку Україну!

«ОТЧЕ СЯЙВО»Слово Преосвященнійшого Симеона, єпископа Дніпропетровського і Криворізького

Дорогі браття і сестри!Не тільки у Церкві, у церковній мові, але і

просто в людському побуті зустрічається слово «Преображення». Зустрічається і бажання багатьох людей преобразитися, стати краще, ніж вони були дотепер. Бажання змінитися — це потреба людини мати в житті свято, знайти піднесене почуття, яке віддаляло б нас від щоденної суєти, від прози суєт-ного світу.

Що ж змінює людину? Це насамперед ідея, висока, що захоплює всю її істоту. Змінює людину віра в щось світле, прекрасне, до чого хочеться доторкнутися, що хочеться висловити за допомогою людських здібностей. Змінює і надихає людину найвище і шляхетне почуття, що іменується любов’ю, — любов до людей і до справи. Любов здатна надихнути людину на високу творчість, на досягнення недосяжного і до розуміння незбагненного.

Що ж таке Преображення Господнє, що стало ідеалом нашого людського просвітління, і навіщо знадобилося Господу Богу, Творцю світу, який живе у світлі неприступному, перетворюватися перед свідками — Своїми учнями й апостолами? Святе Євангеліє вустами богоглаголивих апостолів так говорить про цю преславну подію. Христос, узявши трьох учнів: Петра (як першого по вірі), Іоанна (як першого в любові) і Якова (як першого в терпінні й вірності), зійшов на гору помолитися (Лк. 9, 28). «... І преобразився перед ними: засяяло лице Його, як

сонце, одежа ж Його стала білою, як світло» (Мф. 17, 2), «... стала блискучою, дуже білою, як сніг” (Мк.9,3). Яка ж мета Преображення Господнього? На це пи-тання дає відповідь один з церковних піснеспівів — кондак свята: «...ученики бачили славу Твою, скільки їм можна було, щоб, коли побачать Тебе розп’ятого, страждання Твоє зрозуміли добровільне і світові про-повідували, що Ти єси воістину Отче сяйво». Святі учні те, що бачили, проповідують світові. Бог — це Світ-ло, свідчить Божественне Одкро-вення, «Світло істинне, що освічує кожну людину, яка приходить у світ; у Ньому було життя, і життя було світлом людям; і світло в темряві світить, і темрява не огорнула Його» (Ін.1, 9; 4–5). Бог, який живе у світлі неприступному, являє Себе світові, людям. Світло Його Божества осяяло гонителя християн Савла на шляху в Дамаск (Діян.9, 3–4), Савла, який став потім ревним апостолом і проповідником Євангелія і прийняв за проповідь про Христа мученицьку кончину. Явив Господь Своє світло і славу первомученику архідиякону Стефану. Ті, хто бачив Його і слухав Його помітили, що лице Його сяяло, і він був подібний Ангелу (Діян.6,15; 7, 55–56).

Людина — Богоподібна істота. Людина носить у собі частку Божественного світла, частку Божества. Нам рідне це Божественне світло, і не випадково за ним сумує душа людини. Світло це можна надбати, примножити. Можна постійно перебувати в ньому,

якщо ми того самі побажаємо. Шлях до цього — через Богоспілкування, неухильне спрямування людини на-зустріч Божественній милості. Гос-подь робить першим крок в наш бік. Наше бажання і наше зусилля ві-діграють вирішальну роль у справі Богоспілкування. Тільки в ньому ми оновлюємося, удосконалюємося, преображаємося.

Щоб досягти свого преображення, людина повинна мати любов і добрі справи. Людина працею своєю творить своє преображення і відновлення. А Господь, йдучи назустріч доброму волевиявленню, посилає благодатну допомогу і дар Святого Духа. Божест-венним світлом Господь вінчає

нашу віру і наші сподівання. Покладемо на Нього всі наші сподівання і будемо молитися: «Нехай засяє і нам грішним світло Твоє споконвічне. Молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі». Амінь.

+ Симеон,єпископ Дніпропетровський і Криворізький

УСПЕНСЬКИЙ ПІСТУспенський піст (в просторіччі Госпожинки, Оспо-

жинки, Спожинки) – православний піст, встановле-ний на згадку Успіння Богородиці, один з чотирьох багатоденних постів церковного року. Дотримуєть-ся з 1 (14) серпня по 14 (27) серпня включно і за-вершується святом Успіння. Згідно з церковним статутом, у ці дні суворість трапези така ж, як і у Великий піст, тобто виключаються м'ясні, молочні продукти і яйця, а риба дозволяється тільки в свято Преображення.

Згідно з деякими монастирськими статутами, пропонується:

в понеділки, середи і п'ятниці – сухоядіння;по вівторках і четвергах – варена їжа без масла;по суботах і неділях допускаються рослинне

масло і вино;Згідно загальноцерковного статуту:в перший день посту, в свято Походження (Вине-

сення) чесних древ Животворящого Хреста Господ-нього (1 [14] серпня), за традицією здійснюється освячення меду нового збору, і з цього дня благо-словляється його вживання в їжу (тому свято отри-мало народну назву Медовий Спас, і в цей день пекли медові пряники, млинці з маком і медом, пи-роги, булочки, з маком);

у свято Преображення Господнього (6 [19] серп-ня) можна вживати рибу; починаючи з цього дня дозволяється вживати виноград і яблука нового врожаю, які освячують в цей день в церквах (тому свято отримало народну назву Яблучний Спас);

у свято Успіння Божої Матері (15 [28] серпня), якщо воно припадає на середу чи п'ятницю, до-зволяється риба, а розговіння переноситься на на-ступний день, якщо доводиться на інші дні тижня, то посту немає.

Успенський піст дійшов до нас з давніх часів християнства.У бесіді Льва Великого, виголошеній ним близько 450 року, ми знаходимо ясну вказівку на Успенський піст: «Церковні пости розташовані у році так, що для кожного часу наказаний свій осо-бливий закон стриманості. Так для весни весня-ний піст – в Чотиридесятницю, для літа літній – в П'ятидесятницю (Петрів піст – ред.), для осені осін-

ній – у сьомому місяці (Успенський – ред.), для зими – зимовий (Різдвяний – ред.)».

Св. Симеон Солунський пише, що «Піст в серпні (Успенський) засновано на честь Матері Божого Сло-ва, Яка, довідавшись про Свою кончину, як завжди трудилася і постила за нас, хоча, будучи святою і не-порочною, і не мала потреби в пості; так особливо Вона молилася про нас, коли мала намір перейти від тутешнього життя до майбутнього, і коли Її блаженна душа мала через Божественного духа з'єднатися з Її сином. А тому і ми повинні поститися і оспівувати Її, наслідуючи житіє Її і пробуджуючи Її тим до молитви за нас . Деякі, втім, говорять, що цей піст заснований з нагоди двох свят, тобто Преображення й Успіння. І я також вважаю за необхідне спогади цих двох свят, одного – як подає нам освячення, а іншого – умилос-тивлення і клопотання за нас».

Остаточне встановлення Успенського посту від-булося на Константинопольському соборі 1166 року, що проходив під головуванням патріарха Луки. Тут було підтверджено, що всі православні христия-ни згідно з древніми статутами повинні дотримува-тися Богородичний піст з 1 по 15 серпня.

Після Вознесіння Господа Ісуса Христа на Небо Пресвята Діва в основному жила в області Єрусали-му, відвідуючи місця, де проповідував і здійснював чудеса Її Син. Особливо вона любила відвідувати Гефсиманський сад і довго молилася там, звідки Христа повели на суд і на хресні страждання. Моли-лася Пресвята Діва про звернення до віри затятого іудейського народу і про нові церкви, влаштовувані апостолами в різних країнах, вона і сама багато про-повідувала благу звістку Воскресіння Христового.

І ось в кінці однієї такої молитви постав перед Нею Архангел Гавриїл, який не раз з’являвся Їй, спо-віщаючи веління Божі. Сяючий радістю, Він повідо-мив Їй, що через три дні закінчиться шлях Її земного життя, і Бог візьме Її в Свої вічні обителі. При цьому Він дав Їй райську гілку, блискучу неземним світлом. Повернувшись з Єлеонської гори, Богоматір стала готуватися до відходу з цього життя.

Настав час, коли Богоматір повинна була пре-ставитися. У кімнаті палали свічки, а на прикраше-

ному одрі лежала Богоматір, оточена люблячими Її людьми. Раптом храмина освітилося незвичайним світлом Божественної слави і в незвичайному світлі зійшов з неба Сам Господь Ісус Христос, оточений Ангелами і душами старозавітних праведників.

Богоматір, дивлячись на Свого Сина, як би со-лодко засинаючи, без жодного тілесного страждан-ня, віддала в Його руки Свою чисту душу. Пізніше, згадуючи цю подію, Церква в одному із своїх співів оспівує: «Ангели, Успіння Пречистої бачила, здиву-валися: як Діва захоплюється від землі на Небо.»

Згідно з переказами, під час поховання Богома-тері апостоли несли одр, на якому покоїлося Її Пре-чисте тіло, а величезна кількість віруючих, оточуючи процесію, співали священні пісні. Апостол Фома не встиг на поховання Богородиці і йому дозволи-ли увійти в печеру, де була похована Богородиця, щоб він зміг вклонитися їй в останній раз. Але, увій-шовши в печеру, вони побачили тільки Її похоронні пелени, що видають пахощі, самого ж тіла Богома-тері там не виявилося. Вражені цим незрозумілим зникненням Її тіла, вони зрозуміли, що Сам Господь зволив перш загального воскресіння взяти на Небо пречисте тіло.

Свято Успіння, до якого готує нас Успенський пост – одне з найбільш несподіваних для світсько-го світорозуміння свят: що святкується? Хіба можна святкувати смерть?! Але слов'янське слово «успін-ня» означає сон. Сенс свята Успіння в тому, що немає більше тієї смерті, яка чекала кожного до Во-скресіння Христового, тепер немає більше скорботи про смерть, немає перед нею страху. І після відходу від земного життя Пресвята Богородиця не залишає світу: «У Різдві дівоцтво зберегла єси, в успінні світу не залишила єси Богородице ...» – нагадує церков-ний спів.

І наостанок найкраще згадати слова апостола Павла, який оспівує перемогу словами древнього пророка: «Смерть! де твоє жало? пекло! де твоя пе-ремога?», і стверджує:«Для мене життя – Христос, і смерть – придбання » (Фил 1.21).

Ігумен Філарет (Солошенко)

ЧАС ДЛЯ УДОСКОНАЛЕННЯ

2 ¹ 8 (10) серпень 2012 р.

В цій рубриці редакція буде зна-йомити вас з неординарним поглядом на різні визначні проблеми та явища. Відкривають рубрику роздуми про св. рівноапостольного великого князя Во-лодимира відомого письменника, го-ловного редактора видавництва АСТ Олександра Мазіна.

Князь Володимир Великий

Образ князя Володимира, який ви-ростав в моїй свідомості в процесі зіставлення літературних джерел, варі-антів вітчизняних літописів, зарубіжних хронік і археологічних даних, – образ цей мені подобався все менше і менше. Суперечливі гіпотези вчених – істориків і філологів – тільки погіршували ситуа-цію. Мій образ Володимира все далі йшов від тієї величної постаті, яка ви-никає у свідомості кожної православної людини, та й не тільки православної – будь-якого затятого атеїста, який ще пам’ятає шкільний курс історії. Святий князь Володимир опинявся не просто далекий від ідеалу. Він був йому пря-мо протилежний. Правитель жорсто-кий і безпринципний навіть для свого суворого часу, Володимир Святосла-вович прийшов до влади під прапором войовничого язичництва і, зайнявши київський стіл, старанно і безжально випалив всі паростки християнства, посаджені княгинею Ольгою (і успішно вкорінені). А потім, на догоду політич-ній кон’юнктурі, зрадив тих, хто привів його до влади, і не менш безжально і послідовно здійснив насильницьке (найчастіше – вогнем і мечем) хрещен-ня власного народу. Я чесно шукав у сині Святослава позитивні риси – і не знаходив їх. Але я відчував: щось зали-шається за кадром. Щось, заховане в багато разів переписаних, більш-менш відшліфованих літописах. Я намагався зрозуміти – що? І не міг. Для розумін-ня Володимира чогось не вистачало. Російські літописи не облагороджува-ли позашлюбного сина Святослава. Зарубіжні джерела – теж. Зате ті й інші відзначали: охрестившись, Володимир змінився. Кардинально. Це було не-зрозуміло. Факти свідчили: Володимир прийняв хрещення не тому, що прозрів. У нього була конкретна мета – отри-мати в дружини Порфірородний кеса-рівну. Причому це було просто умова, а не частина угоди. Плата за принце-су – військова допомога у придушенні повстання в Візантії. Якщо вірити на-шим джерелам, Володимир «продав» Візантії кілька тисяч власних воїнів. Ві-зантійські джерела дозволяють при-пустити, що він не продав їх, а повів сам. Особисто. Як було насправді, ми не дізнаємося ніколи. Так само, як ніко-ли не дізнаємося достеменно, де саме Володимир прийняв хрещення. Але ми знаємо точно: Володимир хрестив-ся. І хрестив своїх підданих, причому зробив це так, що завдав непоправної шкоди власній популярності. Навіщо? Володимир-язичник – зрозумілий. Бу-дучи слабким – втік. Ставши сильним – напав. Не дуже ясно, навіщо він вбив Ярополка. Все-таки брат ... Але і цьому можна знайти пояснення. Наприклад, чисто язичницькими правилами пра-вонаступництва. Ще в античні часи цар був ланкою між народом і богами. Якщо цар убитий, значить, боги підтримали не його, а суперника. Закономірний ви-сновок: вбивця царя отримує законне право на пріоритет у спілкуванні з бо-гами. І – як наслідок – на престол уби-того. Зрозуміло й логічно викорінення християн, розграбування і руйнування церков. Переможець розправляється з переможеними, підвищує власний добробут і попутно вибудовує свою

УРОЧИСТОСТІ З НАГОДИ ПРЕСТОЛЬНО СВЯТАНайчастіше головною причиною на-

шої неуважності до церковної історії є звикання до того, що кожне свято сприй-маємо, як повторення чогось, що уже було, як буденність. Багато свят, на жаль, стали для нас просто певною відміткою часу, як от день вшанування пам’яті святих первоверхов-них апостолів Петра і Павла для переважної більшості пе-ресічних людей означає в пер-шу чергу закінчення Петрівки — апостольського посту. І самі постаті величних мужів якось непомітно ховаються за мож-ливістю не порушуючи уже церковного уставу приступити до скоромної їжі. Але якщо ми ознайомимось із Церковною історією то побачимо, що 12 липня ми святкуємо пам’ять перших місіонерів Вселен-ської Церкви, пам’ять мужів, які своїм життям вчать нас: якщо згрішив — то покайся, якщо потерпів падіння — то вставай, виявив слабкодухість — зміцнюйся надією на Бога, віруй в Нього, люби Його. І такий шлях праведного життя у Господі нашому Іс-усі Христі і приведе нас до наслідування життя вічного.

12 липня, у день коли Православна Церква вшановує пам’ять цих першо-престольних апостолів, Преосвященній-ший Симеон, єпископ Дніпропетровський і Криворізький очолив святкове Бого-служіння з нагоди престольного свята

у Свято-Петро-Павлівському храмі міс-та Дніпропетровська. Не тільки велика кількість духовенства молилась під час Літургії, а й не зважаючи на будній день,

у храмі було велелюдно. Урочистості до-давав ангельський спів хору. І у силу всіх цих чинників у церкві відчувалася сила християнської молитви, духовне підне-сення і дух свята.

На малому вході архіпастир відзначив духовенство черговими Цер-ковними нагородами: ієрея Сергія Нарольського правом носіння набедреника, а ієрея Петра Валігурського – правом носіння камілавки.

Після молитви за Україну Правлячий Архієрей виголо-сив повчальну проповідь. У своєму слові Владика розкрив як на прикладі апостолів Пе-тра і Павла кожний може при-йти до Бога. Вони мали різні характери, різне покликання, різний соціальний стан і так далі. Але Божественна благо-дать яка діяла у них, так само може діяти і у нас, варто лише прийняти Христа Воскресло-го у своє серце, й незалежно хто ти є і чим займаєшся – Бо-жественна благодать скерує

тебе до омріяних осель Отця Небесного.Богослужіння закінчилося хресним

ходом та співом многолітня іменинникам та всім присутнім.

СВЯТІ ДИВА УКРАЇНСЬКОЇ ЗЕМЛІВже стало доброю традицією для

православних християн здійснювати паломницькі поїздки святими місцями України. Так, у червні 2012 року палом-ницьким центром Дніпропетровської єпархії Української православної церкви Київського патріархату, було організова-но відвідування одного з найвеличніших і найдивніших місць нашої землі – Свя-то-Миколаївського Храму, що розташований в селі Кулевча Саратського району Одеської області. До цієї святині праг-нуть потрапити люди не лише з України, а й з-за кордону, бажаючи отримати зцілення від різних хвороб, прощення гріхів і зішестя благодаті Бо-жої. Адже саме у цьому хра-мі зберігаються цілющі ікони, кожна з яких є нерукотворним дивом.

Такою святинею є Казан-ська ікона Божої Матері у вінці з лілій, – навіть на засо-хлих стеблах з’являються живі паростки, а щороку в День Святої Трійці розквітають кві-ти. Ще одним дивом храму є Хрест Голгофа, який постій-но мироточить. Ікона Неру-котворного Спасу – це теж величезна цінність храму, адже коли її подарували прочани настоятелю протоієрею Павлу, на ній майже не було видно образу Спа-сителя, а з часом вона відновилась і нині дійсно творить дива для тих, хто зі щи-рою молитвою та чистим серцем звер-тається до неї. А скільки людей зцілила мироточива ікона Касперська, на якій за Божим повелінням розцвіла зав’яла лі-лія. Святинею, яку не здатне осягнути й розтлумачити людське розуміння, є та-

кож Іверська кровоточива ікона Божої Матері, що зціляє не тільки тілесні неду-ги, а й душі тих, хто щиросердно молить-ся до неї.

Як розповів настоятель отець Павло, кілька років тому у храмі під час рестав-рації стався випадок, який також важко пояснити: дивним чином на склі кивоту з’явився відбиток з ікони Святого велико-

мученика Пантелеймона цілителя та Свя-того великомученика Георгія Переможця.

У 2007 році на території Свято-Ми-колаївського храму було встановлено Хрест Господній. Таких в Україні налічу-ється всього чотири, а розташовані вони у Старому Почаєві, Чорнобилі, Харків-ській області та поблизу цієї церкви. Ці чотири хрести, якщо умовно з’єднати між собою, утворюють величезний хрест, який покриває всю землю українську і за-хищає її від всіляких напастей.

Дійсно, дивні діла Твої, Господи, адже через дивотворчі молитви біля святинь люди отримують благодать Божу, зцілен-ня душ і тіл. Саме в цьому й можуть пе-ресвідчитися прочани, що прагнуть до святих місць з надією на «невимовну ми-лість».

Паломники Синельниківщини отри-мали не тільки незабутні враження та від-

чуття, стали міцнішими у вірі, надії на всесильність Господа нашого та нерушимий покров Матері Божої, але ще й при-везли ікону Казанської Бо-жої Матері з часткою лілії, яка буде постійно оберігати па-рафіян Храму Преподобного Єфрема Сиріна нашого міста.

Наступна паломницька по-їздка відбудеться 17 липня до Свято-Успенської Почаївської Лаври, і всі бажаючі можуть відвідати це святе місце. В програмі: Божественна літур-гія у Свято-Успенському собо-рі обителі, поклоніння мощам преподобних Іова та Амфіло-хія Почаївських, вшанування чудотворної ікони Божої Мате-рі «Почаївська», поклоніння чу-дотворній стопі Божої Матері,

відвідання печери преподобного Іова По-чаївського, Свято-Духівського монастиря (колишній скит обителі), могили препо-добного Амфілохія Почаївського (монас-тирське кладовище), жіночого монастиря праведної Анни, купання у чудодійному джерелі Почаївського монастиря.

Настоятель Синельниківського Храму

Преподобного Єфрема Сиріна протоієрей Сергій Коваль

«ОДИН ДЕНЬ З…»Творче об’єднання соціальних, по-

літичних та економічних програм Дні-пропетровської Обласної Державної Телерадіокомпанії створило коротко-метражний документальний фільм про монахиню Дніпропетровської єпархії Української Православної Церкви Ки-ївського Патріархату Наталію (Кудрян-ську) під назвою «Один день з…». Фільм транслювався на «51» Дніпропетров-ському державному телеканалі. На да-ний час його можна переглянути на сайті нашої Єпархії за електронною адресою

http://cerkva.dp.ua. На прикладі матуш-ки Наталії, стрічка висвітлює буденне життя подвижників XXI століття, які не тільки на словах, а прикладом всього свого життя сповідують заповіді Госпо-да Ісуса Христа.

«Наш монастир збудований молит-вою, потом і сльозами…» – казав на-чальник всіх руських ченців преподобний Антоній Печерський про Свято-Успен-ську Києво-Печерську Лавру. Подібним шляхом благословив Господь йти і ма-тушку Наталію. З маленької ї келії роз-

починає свій духовний шлях у небо Благовіщенський монастир, який молит-вами і стараннями матушки викристалі-зовується і формується. Гідне подиву та наслідування життя ченців, яких Милос-тивий Господь покликав до єднання з Собою. Їх не потрібно боятися – це неви-димі для ока наші молитвеники і заступ-ники.

Радимо переглянути короткометраж-ну відеострічку, яка допоможе відкрити для себе завісу сумнівів та побоювань і навчить чогось доброго та світлого.

ЛIТОПИС

ЛIТОПИС

ЛIТОПИС

НЕЗВИЧАЙНИЙРАКУРС

(продовження на наступній сторінці)

3¹ 8 (10) серпень 2012 р.

ДОРОГОЮ БУДIВНИЦТВА

З ЦЕРКОВНОГО КАЛЕДАРЯ

ПОЕЗIЯ

НЕЗВИЧАЙНИЙРАКУРС

ЛИСТ ДО РЕДАКЦІЇ ЧАСОПИСУДоброго дня, шановна Редакція газети «Відомості

православної Дніпропетровщини»!

Пише Вам Петро Дінець із Січеслава. Дозвольте, будьте ласкаві, через Ваше видання привітати віршова-ними рядками з днем народження (буде якраз на Іллю – 2 серпня) батюшку нашого храму (Георгія Переможця, що на житловому масиві Клочко-6 у Січеславі) – протоі-єрея Ореста Юнака.

Бажаємо щастя й здоров’я!

Отцю Оресту Юнаку, настоятелю храма

Георгія Переможця у СічеславіПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

З Днем народження щиро вітаю –Так Господь нам усім заповів – І від чистого серця бажаю:Щастя, радості, сонячних днів! Хай дає Бог Вам сили сьогодні Хрест за грішних в майбутнє нести, Бо щоб бачити світло Господнє, Треба душі від злого спасти.

Не жалієте сил і любові,Щоб доброти творить живете.Чуєм в кожному Вашому словіЧисте, як агіасма, й святе. В морок свічку святу, променисту Запалили й сміливо внесли, І зі світлом цим, отче Оресте, Ви всіх в Церкву Христову ввели.

* * *Любіть стареньких

Любіть всі стареньких не менш, як життя –Хто ж краще за вас їм завжди допоможе?За це Бог вам світле пошле майбуттяІ вічне, щасливе життя в Царстві Божім. Шануйте, як рідних, єднайтесь, дружіть, Тепло, доброту їм до краплі віддайте, І в радості, в горі всім серцем любіть, Як Цар наш Небесний навчає, згадайте!Бо милі старенькі – це наші батьки,Що першими шлях нам в майбутнє відкрили,Творили, щоб сяяли ми, як зірки,Дали нам і розум, і вміння, і сили. Тоді сльози висохнуть, зникне все зле, Лиш щастя і радість в нестримному леті

Господь милосердний на Землю пошле, І мир запанує на нашій планеті.Що ж краще є в світі, ніж в злагоді жить? – Нічого немає і бути не може!Всі дружно щасливе, прекрасне творіть,І Бог вам в усьому завжди допоможе.

* * *Коротенька біографія автора:Петро Семенович ДІНЕЦЬ –

учасник Великої Вітчизняної війни, йому 82 роки. Він ветеран праці, офіцер-авіатор у відставці. До пен-сії – співробітник кафедри фізичної та економічної географії ДНУ.

За часів служби в армії був позаштатним кореспондентом газети «Радянський боєць» (Схід-носибірський ВО) та інших. Потім публікувався в газеті «Дніпропе-тровський університет» (раніше – «За передову науку»), у нашій «Дніпровській зорі», «Голосі Православ’я».

Володар призу глядацьких симпатій конкурсу відео-поезії «ГРАК-2011». Лауреат Всеукраїнського поетично-го конкурсу «Золотий Тризуб-2011».

Одружений, має двох синів та онука.

ПРАВЛЯЧИЙ АРХІЄРЕЙ ЗВЕРШИВ ЧИН ОСВЯЧЕННЯ ХРЕСТА ПІД БУДІВНИЦТВО ХРАМУ

18 липня Преосвященній-ший Симеон , єпископ Дніпро-петровський і Криворізький звершив чин освячення хрес-та та місця під будівництво храму. Ця непересічна подія мала місце у місті Дніпропе-тровську на вулиці Набережна Заводська, житловий масив Комунар. Також на запрошення настоятеля, прот. Віталія Лопу-шанського, участь у святковій події для парафії Різдва Пре-святої Богородиці взяли пред-ставники духовенства міста.

Після освячення Архіпас-тир звернувся до присутніх

з повчальним словом у яко-му зазначив, що ми радіємо коли на світ народжується не-мовля, а сьогодні ми освяти-ли місце де має народитися Православний храм – дім Бо-жий. Тому актуальним для нас сьогодні долучитися до зрос-тання святині молитвою, по-сильною допомого, а тим хто не хоче долучатися до благої справи – не заважати!

На завершення дійства отець Віталій подякував Прав-лячому Архієреєві та всім при-сутнім за спільну молитву.

СВЯТО ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНИХ ДРЕВ ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

Винесення чесних древ Животворчо-го Хреста Господнього (грец. Ἡ Πρόοδος του Τιμίου Σταυρού), також Медовий (Пер-ший) Спас – православне свято в перший день Успенського посту – 1 серпня за юлі-анським календарем. За Статутом відно-ситься до малих свят «зі славослов’ям», але має один день передсвята.

Слов’янська назва свята винесення («проходження») – не цілком точний пе-реклад грецького слова, яке означає уро-чисту церемонію, хресний хід.

Свято було встановлено в Константи-нополі в IX столітті спочатку як місцеве. У XII-XIII століттях воно затвердилося у всіх Православних Церквах. На Русі з’явилося з поширенням Єрусалимського уставу в кінці XIV століття.

Грецький часослов 1897 повідомляє про історію встановлення свята наступне:

Унаслідок хвороб, які дуже часто бува-ли в серпні, спрадавна утвердився в Кон-стантинополі звичай зносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і для відвороту хвороб. Частина Дре-ва Хреста Господнього носили вулицями Константинополя в жаркі літні місяці, коли в місті траплялися властиві південному клімату мори. Велику святиню носили по вулицях Константинополя і хворобливі і згубні пошесті припинялися. Напередодні, виносячи його з царської скарбниці, клали на святій трапезі Великої церкви. З цього дня і далі до Успіння Пресвятої Богороди-ці, творячи літії по всьому місту, пропону-вали його потім народу для поклоніння. Це і є проходження Чесного Хреста.

«Сказання дієвих чинів святої собор-ної і апостольської церкви Успіння» 1627 року, складене за наказом Патріарха Московського Філарета (Романова), опо-відає наступне:

«А на проходження в день Чесного хреста буває хід, освячення заради вод-ного і освяти заради людскої, за всіма градами і весями». Особливості бого-служіння аналогічні особливостям бого-

служіння Хрестопоклонного Тижня (3-й Тиждень Великого посту) і Воздвиження Хреста Господнього (14 вересня). У сучас-ній богослужбовій практиці напередодні (тобто 31 липня) увечері здійснюється ве-чірня й утреня (мала вечірня, яка повинна служитися, згідно зі Статутом, до вечерні, в сучасній парафіяльній практиці (і в біль-шості монастирів) не відправляється). Пред вечірньою, в такому випадку, відбу-вається перенесення Хреста з жертовни-ка на престол по чину, встановленому для Хрестопоклонного Тижня. Якщо ж утреня відправляється з ранку, то Хрест пере-носиться на престол по відпусту вечірні. На утрені Євангеліє читається у вівтарі, за Євангелієм співається «Воскресіння Христове бачивши» – незалежно від дня тижня. Цілування Євангелія і помазання єлеєм по читанні Євангелія не відбува-ються. Перед Великим славослів’ям на-стоятель одягає повне облачення. Під час Великого славослів’я, при співі Трисвято-го, настоятель здійснює кадіння престолу (тричі) і при співі «Святий Боже» втретє (похоронним роспівом) виносить Хрест на голові з воздухом, в преднесенні 2-х світильників, північними дверима (іконо-стасу); зупинившись на амвоні, виголо-шує «Премудрість, станьмо побожно», потім при співі тропаря «Спаси, Господи, люди Твоя» кладе Хрест на аналой. Здій-снюється триразове поклоніння (земні поклони) Хресту при співі «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і Святе Воскре-сіння Твоє славимо»; співаються особливі стихири, під час яких предстоятель здій-снює помазання народу єлеєм.

За прийнятим нині в церкві чину мале освячення води 14 серпня за новим сти-лем здійснюється до або після літургії. За традицією разом з освяченням води здійснюється освячення меда. По тради-ції прийнятий для свята колір літургійних шат – фіолетовий (темно-червоний).

Язичники та юдеї не розуміли, як Розп’яття могло сповнитися Божої Сили

і Божої Премудрості. Вірно, що істо-та абсолютно духовне, якою є Бог, не страждає. Якщо людська душа, буду-чи духовної, зазнає страждання разом з тілом, то абсолютний дух страждати і взагалі змінюватися, оскільки є істотою досконалою, не може. Але Господь, та-ємничим чином з’єднавшись з людським єством, постраждав не як Бог, а як лю-дина. Постраждав Той, Хто був і Богом, і людиною, тому ми говоримо, що по-страждав Бог Своїм людським єством. Через Хресні страждання милість Божа вилилася на весь людський рід. І мало того, що Син Божий спокутував наші грі-хи Своїми Хрестними муками, а потім воскрес з мертвих і цим знову відкрив віруючим шлях на небеса, досі закри-тий гріхопадінням наших прабатьків, Він освятив і саме Древо Хреста. Спокут-ні страждання Господа при найбільшо-му Його приниженні як Людини, або, як висловлюються святі отці-богослови, Божественному ситі, були неймовірно страшними. Пророк Ісая говорить про них так: «Він був принижений і умалений перед людьми» (Іс. 53, 3). Але в той же самий час незмірна, нескінченна Боже-ственна благодать вилилася через люд-ське приниження на все те, завдяки чому відбулася спокута страждань і Жертва, – і на Хрест Господній.

Благодать Божа зробила знаряддя страти своїм джерелом, або, можна ска-зати, провідником, назавжди зв’язавши Божественне благовоління, Божествен-ну дію з Хресним Древом. Таким чином воно стало не тільки символом, а й без-посереднім знаряддям спасіння людини, і тому ми славимо Хрест Господній і вда-ємося до зображення Хреста, а тим паче до часток самого Древа Животворящого Хреста Господнього. Через нього діє Бо-жественна рятівна благодать, що вили-лася від Господа Ісуса Христа через Його страждання на весь людський рід, даючи нам можливість спасіння. Амінь!

інфраструктуру управління. Власну па-вутину влади. Жорстокість теж цілком природна. Язичницькі боги люблять людську кров. Однак хрещення Русі відбувається зовсім в інших умовах. Володимир вже не молодий і жадібний завойовник. Він – зрілий і досвідчений єдиновладний правитель. Самодер-жець. У нього потужне військо, чималі кошти і ціла прірва спадкоємців. У ньо-го надійні союзники і чималий авто-ритет. І він вже отримав свою царівну. Константинополь не може йому дикту-вати, як саме слід хрестити народ. Не ті у них взаємини. Після фокусу з під-міною кесарівни Володимир міг взагалі переглянути умови угоди. Він і перегля-нув їх, коли зайняв Корсунь-Херсонес. Йому ніхто не заважав провести релігій-ну «реформу» плавно і поступово. Як це робила його бабця Ольга. А Володимир взяв та й порубав народних кумирів. В тріски. Демонстративно. Кумирів, яких сам же і поставив. А потім погнав свій народ до Святого Хрещення списами дружинників. Чому? Де знайти розумін-ня, як (словом і ділом, вогнем і залізом) була проведена риса в людських душах? До – язичництво. Після – християнство. Подвиг Володимира, на мій погляд, не в тому, що він надів хрестики на шиї лю-дей. Багато хто з них носили хрести і ра-ніше: для язичника зайвий оберіг – не в тягар. Багато хто з тодішніх християн були напівхристиянами-напівязичника-ми. Навіть ті, хто не приносив жертви Сварогу і Велесу, жили в язичницькому світі, і світ цей органічно вписувався в їх самосвідомість. Велич же князя Воло-димира Святославовича в тому, що він зумів вийти з цього світу. Вийшов сам і змусив вийти з язичництва свій народ. Народ, якому було цілком затишно в тіні священного дуба і який зовсім не зби-рався цю тінь залишати. Володимир не став умовляти своїх людей звернутися до Світла. Він просто зрубав дуб. Взяв та й знищив рідних і звичних старих бо-гів. Фізично. Усіх, до кого зміг дотягну-тися. Демонстративно і жорстоко, як колись руйнував церкви і вбивав хрис-тиян. І слід пам’ятати, що той язичниць-кий світ, який зруйнував Володимир, був його власним світом. І Володимир знищив цей світ. Свій власний. Так свя-тий князь Володимир показав (дією, власним життям): язичник не стає хрис-тиянином. Він – перероджується. Воло-димир до хрещення і Володимир після таїнства – це зовсім різні люди. Він сам став безсмертним доказом того, що ні-якого єднання християнства і язичниць-ких вірувань бути не може. Або – або. І кожен з нас, хто хрещений і вірить, по-винен це зрозуміти. Або – зняти хрест і відправлятися до неоязичників різати кошенят. Спочатку – кошенят ...

ОГОЛОШЕННЯУ Дніпропетровську, по вул. Короленка, 25, працює

єпархіальний оптово-роздрібний склад-магазин. Тут можна придбати церковне начиння, ікони, священи-чі ризи, богослужбову та іншу духовну літературу тощо. Магазин працює з понеділка по п’ятницю, з 09 до 17 год; в суботу – з 10 до 16 год; неділя – вихідний.

Вхід до склад-магазину – із двору.Довідки за телефоном: (056) 374-73-51.

У Дніпропетровську при Свято-Петро-Павлівському храмі працює майстерня з пошиття богослужбових риз, в якій ви-готовляється на замовлення:

ієрейське облачення (грецький та російський крій), стихарі дияконські та паламарські, ряси та підрясники (грецький та ро-сійський крій) та багато іншого богослужбового та церковно-текстильного начиння. В асортименті широкий вибір кольорів та візерунків. Детальну інформацію можна отримати за тел.: (096) 207-67-70 та (099) 35-59-756.

При єпархіальному управлінні працює паломниць-ка служба «Паломник-Дніпро», яка займається орга-нізацією прощ святинями України та зарубіжжя.

Всіх бажаючих на власні очі побачити красу право-славного світу, просимо звертатись до очільниці служ-би монахині Наталії за телефоном: (097) 453-23-01.

4 ¹ 8 (10) серпень 2012 р.

ВiдомостiПРАВОСЛАВНО¡Днiпропетровщини

За віру Православну! За Неньку Україну!

ЗасновникДніпропетровська єпархія

Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Реєстраційне свідоцтво ДП №1693-431Р від 05.11.2010 р.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇ: 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Пушкіна, 3/4

Контактні телефони: (056) 767-20-90; (094) 910-90-90

е-mail: eparh.presa@gmail.comсайт: cerkva.dp.ua

«Відомості Православної Дніпропетровщини»щомісячна церковна газета.

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР ігумен Філарет (Солошенко)

Літературний редактор, коректор ігумен Філарет (Солошенко)

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Відповідальність за достовір-ність інформації несуть автори. Редакція може не поділяти позицію авторів публікацій. Рукописи не рецензуються та не повертаються. Редакція залишає за собою право ре-дагування та скорочення текстів. При використанні наших публікацій посилання на «Ві-домості православної Дніпропетровщини» обов’язкове.

Друк: ТОВ «САЛВЄЙ», м. Дніпропетровськ

Наклад 2000 примірників. Замовлення № 1234

Розповсюджується безкоштовно.

БЛАГОДІЙНУ ДОПОМОГУ НА ДРУК ГАЗЕТИ МОЖНА НАДАТИ ЗА ТАКИМИ РЕКВІЗИТАМИ:«Управління Дніпропетровської Єпархії УПЦ Київського Патріархату», ЄДРПОУ 23024635 п\р 2600336812352 у ПАТ «Діамантбанк» МФО 320854

адреса банку: 04070, м. Київ, вул. Контрактова площа, 10а ЄДРПОУ 23362711

Шановні читачі, дороги брати і сестри! Не використовуйте наш часопис у господарських цілях. Якщо газета Вам вже не потрібна – передайте її ближнім або в бібліотеку

Допоможіть врятувати Владика Яроша 10 років!

На початку травня 2012 Владик захворів – думали про-ста кишкова інфекція, а виявилося не все, так просто. В Обласній дитячій лікарні м. Дніпропетровська за резуль-татами обстеження поставили страшний діагноз «Лімфо-ма Беркітта, IV стадії. Хлопчик був переведений до Києва центр ДОГ і ТКМ НДСЛ «Охматдит». Позаду у Владика перший курс хіміотерапії, а попереду ще 4. Мама Марина перебуває з сином у стаціонарі, а на тата Сергія – пошук медикаментів, донорів та коштів. Це дуже складно в чужо-му місті, де немає ні родичів, ні друзів. Всі кошти родини пішли на перший курс хіміотерапії і донорів.

Ця дружна і міцна сім’я бореться за життя і здоров’я свого єдиного сина, але без Вашої допомоги їм не обійтися.

Будь ласка, підтримайте їх!

Реквізити для надання допомоги в гривні: Найменування Банку: АТ Сбербанк Росії Номер рахунку: 26203017220336 МФО: 320627 ЕДРПНОУ 3079411899Призначення платежу: Для зарахування на карту № 26250015220336, Ярош Сергій Олександрович моб. тел. 093-562-50-41 Благодійний внесок на лікування Владислава Яроша. (картка відкрита на батька хлопчика)

Найменування Банку: Приватбанк Номер рахунку: 29244825509100 МФО: 305299 ОКПО 14360570Призначення платежу: Для зарахування на карту № 4405885017912988, Ярош Наталія Володимирівна Благодійний внесок на лікування Владислава Яроша (картка відкрита на тітку хлопчика)

ОФІЦІЙНОІєрея Олександра Богачова, за порушення церковної дисципліни,

звільнено від послуху клірика Свято-Іллінського храму м. Дніпропетровська із виведенням його за штат Єпархії (Указ №29 від 09.07.2012).

Ігумена Філарета (Солошенко) призначено головним редактором що-місячної церковної газети «Відомості Православної Дніпропетровщини» (Указ № 30 від 09.07.2012).

ВIТАªМО

РОЗКЛАД СПІВУ АКАФІСТІВ, які звершуються у храмах Дніпропетровської єпархії

Української Православної Церкви Київського Патріархату

5 серпня (акафіст до Пресвятої Богородиці) – храм Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Громадянської війни, 2д;

12 серпня (акафіст до Пресвятої Богородиці) – храм святого пророка Божо-го Іллі, м. Дніпропетровськ , вул. Моторна, 204в (Березанівка);

19 серпня (акафіст до Пресвятої Богородиці) – храм святих первоверхов-них апостолів Петра і Павла, м. Дніпропетровськ, пр. Свободи, 89;

26 серпня (акафіст до Пресвятої Богородиці) – храм Святого Духа, м. Дні-пропетровськ, вул. Зеленогорська,1 (Краснопілля).

Наші храми завжди відкриті для богомольців. Запрошуємо взяти участь у спільній молитві, бо це – розмова з Богом. Вона необхідна для нас більше, ніж повітря та їжа. У нас все від Бога і немає нічого свого: життя, здібності, здоров’я, їжа, – все це дає нам Господь. Тому в радості і смутку, при потребі чи з подякою, ми повинні звертатися саме до Бога. Молитва дозволяє відчути радість присут-ності Бога в нашому житті.

Із Днем народження:3 серпня – 39 років ієрею Геннадію Коваленку, настоятелю парафії

Архистратига Божого Михаїла села Михайлівка, Апостолівського району;11серпня – 49 років ієрею Василю Гладію, настоятелю парафії Святої

Тройці с. Одарівка, Криначанського району;17 серпня – 23 роки диякону Павлу Черкасову, клірику храму Покро-

ви Пресвятої Богородиці м. Нікополя;22 серпня – 32 роки диякону Кирилу Бондаренку, клірику храму Свя-

тої Тройці м. Новомосковськ; 22 серпня – 37 років ієрею Юрію Сердюку,настоятелю парафії Свято-

го Володимира с. Долинське, Дніпропетровського району;24 серпня – 73 роки ієрею Борису Левчуку, клірику Свято – Миколаїв-

ського храму м. Кривого Рогу;27 серпня – 32 роки протоієрею Юрію Петренку, настоятель парафії

Святої Тройці м. Нікополь;27 серпня – 53 роки ієрею Михайлу Селякову, клірику Дніпропетров-

ської єпархії;27 серпня – 31 рік диякону Михайлу Ступеню, клірику Свято-Петро-

Павлівського храму міста Дніпропетровська;29 серпня – 54 роки ієрею Олександр Штепі, клірику храму прпп. Ан-

тонія та Феодосія Києво-Печерських м. Дніпропетровська;31 серпня – 32 роки ієрею Олександрові Залепі, настоятелю парафії

пророка Божого Іллі с. Першотровенка, Магдалинівського району.

Ювіляри:2 серпня – 40 років протоієрею Оресту Юнаку, настоятель парафії ве-

ликомученика Георгія(Юрія) Переможця м. Дніпропетровська;4 серпня – 30 років протоієрею Віктору Козаку, настоятель парафії

святителя Миколая с. Краснопілля, Дніпропетровського району;18 серпня – 30 років ієрею Роману Антонцю, клірику Свято-Троїцько-

го храму м. Новомосковська;28 серпня – 65 років диякону Анатолію Скороходу, клірику храму

Різдва Іоанна Хрестителя м. Жовті Води;31 серпня – 30 років ієрею Дмитрію Цигікало, настоятель парафії По-

крови Пресвятої Богородиці м. Новомосковська;16 серпня – 20 ієрейської хіротонії ієрею Володимиру Назарюку,

настоятелю парафії свв. Жон Мироносиць с. Миролюбівка, Синельників-ського району.