№2(12) Лютий

2014

Бережіть своїх юридичних осіб 23 травня 2013 року Верховна рада України прийняла

Закон, яким внесено зміни до Кримінального, Криміналь-ного процесуального кодексів України, Законів України «Про засади запобігання і протидії корупції» та «Про забез-печення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».

Ці зміни передбачають можливість притягнути юридич-

ну особу до відповідальності за протиправні дії її упов-новажених осіб.

Докладніше на ст. 8

В чому суть принципу економії кримінальних покарань?

Читайте на ст. 6.

Чому не варто розповсюджувати чужі фотографії? Читайте на ст. 14.

Стр. 2

ELSA Uzhhorod

Law, lam, Love...

Доброго дня, дорогі читачі “Ордеру”. Ось і він - наступний випуск нашого періо-дичного видання. Сподіваюсь, Вам буд ціка-во подорожувати його сторінками.

Юриспруденція, юриспруденцією, але на календарі у нас лютий і червоними циф-рами виділено число 14. Тобто День Свято-го Валентина. Це свято не визнане держав-ним і не має ніякого юридичного значення, але, тим не менш, і ми, акули юриспруден-ції, святкуємо це свято.

Хоча ні, деяке відношення День Святого Валентина має й до юриспруденції.

За легендою під час правління Клавдія ІІ був виданий едикт, який забороняв солда-там одружуватись. Але священик Валентин продовжував в таємниці вінчати закоханих. Імператор дізнався про це і розлютився.

Він наказав схопити Валентина і засудив його до страти. 14 лютого 269 року Вален-тину зітнули голову.

Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття. За переказом, винахід «валентинки» приписують герцогу Ор-леанському Шарлю. 1415 року, перебуваючи в англійському полоні після битви під Азенкуром, він нібито надсилав із лондонської в'язниці вір-шовані любовні послання своїй дружині. Одна з тодішніх «валентинок» нині зберігається в Британському Музеї. У США свято відзначають з 1777 року.

Але історія не має значення. Головне, як і вважають прихильники цього свята — кохання.

ELSA Ужгород бажає усім укріпити свої сімейні та романтичні відносини, а тим, хто ще не став суб'єктом таких відносин — знайти і ніколи не втрачати свою другу половинку

Будьте законослухняні AND BE ALWAYS IN “Order”!

Головний редактор: ВІКТОР Грігаш

У цьому номері ви прочитаєте про:

Міжнародну фокусну програму ELSA на 2013-2016 роки (ст.3);

Суд присяжних в Україні (ст. 5);

Принцип економії кримінальних покарань (ст.6-7);

Кримінальну відповідальність юридичних осіб (ст.8-9);

Вимоги до адвоката в Англії (ст.10-11);

Способи психологічного впливу юриста (ст12.);

Відомого українського маніяка (ст.13);

Папараці і фотографію (ст.14-15);

Стр. 3

№2(12)

Міжнародна фокусна програма ELSA в умовах україн-ської держави Президент ELSA Ужгород розповість про фокусну програму Європейської Асоціації Студентів Права на 2013-2016 роки.

Останнім часом в Україні від-бувається багато незрозумілих речей, які по своїй суті можна назвати «аномаліями». Те, що сьогодні відбувається в нашій державі, певно за останні 22 роки незалежності український народ ще не бачив. З усіх першодже-рел можна почути про обмежен-ня прав людини, а в результаті цього, і про обмеження свободи слова, прав журналістів, мирних зібрань тощо. Ці обмеження здійснюють вплив на медіа пра-во як на інститут в цілому.

Для сучасного суспільства да-ний інститут є відносно новим, а тому потребує свого подальшого розвитку. Саме з таких міркувань Європейська Асоціація Студентів Права у 2013 році прийняла рі-шення про запровадження між-народної фокусної програми, яка буде розглядати проблемні пи-тання та шляхи вдосконалення, які безпосередньо пов’язані з ме-діа правом.

Завданням міжнародної фоку-сної програми виступає специфі-чна тематика, яка обирається для мережі ELSA по всій Європі. Та-ка тематика запроваджується пе-реважно терміном від 3 до 5 ро-ків. Тобто, це так званий «hot legal topic». Метою цього є про-ведення якомога більше заходів по тематиці фокусної програми всією мережею для вдосконален-ня знань з однієї теми. Заходи ж можуть проводитись на різних р і в н я х : л о к а л ь н о м у (регіональному), національному та міжнародному, та складатися з

одноступене-вої чи багато-рівневої струк-тури. В умовах діяльності мо-жуть створю-ватися науково-дослідні гру-пи, які займа-ються вивчен-ням запропо-нованої теми протягом часу акту-альності фокусної програми, або протягом строку, який визначе-ний статутними документами Асоціації чи рішеннями правлін-ня ELSA. За часи своєї роботи ELSA займалась дослідженням восьми фокусних програм, серед яких було інформаційне право, право інтелектуальної власності, медичне право та інші.

Оскільки, на період з 2013 по 2016 р. фокусна програма зачіпа-тиме аспекти медіа права – мере-жа ELSA Україна розпочала ак-тивно втілювати у життя свої ідеї. Західні осередки, а саме, Ужго-род та Львів навесні 2014 року проведуть заходи, які будуть сто-суватися захисту прав журналіс-тів. Так, у м. Ужгород буде орга-нізована всеукраїнська конфере-нція, за результати якої буде ви-даний збірник та відбудеться на-городження учасників сертифіка-тами та дипломами. В свою чер-гу, осередок ELSA Львову візь-меться за організацію всеукраїн-ського семінару по тій самій те-матиці. Отож, осередки запро-шують всіх зацікавлених осіб на всеукраїнські заходи, де всі охочі

зможуть висловити свої теорії, ідеї, підняти проблемні питання та детально їх обговорити. Та-кож учасники матимуть можли-вість послухати концепції прові-дних спікерів нашої країни. Да-вайте разом створимо надійну платформу та запропонуємо до-сконалі шляхи вирішення давно болючих проблем і зробимо все можливо з точки зору кожного свідомого правника!

Автор: НІКА Гецко

Стр. 4

ELSA Uzhhorod

Experience international decision making! Шановна мережа Завдяки ELSA International Ви можете стати частиною ELSA делегації в Раду з Прав Людини ООН та комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Рада з прав людини ООН, 25-я сесія Тиждень 1: Женева, від 3 -х до 7 березня 2014 Тиждень 2 : Женева, з 10 по 14 березня 2014 Тиждень 3: Женева, з 17 по 21 березня 2014 Тиждень 4: Женева, з 24 по 28 березня 2013 Крайній термін подачі заявок: 26 січня 2014, 23.59 CET Комісія Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) Робоча група III : онлайн Вирішення спорів, 29 - я сесія, Нью -Йорк, з 24 березня по 28 березня 2014 Робоча група IV: Електронна комерція, 49 - я сесія, Нью -Йорк, з 28 квітня по 2 травня 2014 Термін подачі заявок: 9 лютого 2014, 23.59 CET Робоча група V: Закон про неспроможність, 45 - я сесія, Нью -Йорк, з 21 квітня по 25 квітня 2014 Термін подачі заявок: 9 лютого 2014, 23.59 CET Робоча група VI : Забезпечувальні інтереси, 25 - я сесія , Нью -Йорк , з 31 березня по 4 квітня 2014 Крайній термін подачі заявок: 26 січня 2014, 23.59 CET Більш детальну інформацію про процедуру подачі заявки і на сесіях можна знайти на веб- сайті в http://elsa.org/page/delegations/ Як подати заявку? Посилання на інтернет - заявки і різні терміни можна знайти на веб- сайті ELSA International http://elsa.org/page/delegations/ Ми з нетерпінням чекаємо Ваших заявок!

Закарпатські правові читання

Шановні колеги! Запрошуємо Вас узяти участь у роботі VІ-ої Міжнародної

науково-практичної конференції молодих учених та студентів «Закарпатські правові читання», яка відбудеться 25-27 квітня 2014 року в м. Ужгороді на базі Ужгородського національного університету.

Конференція проводиться відповідно до плану Міністерст-ва освіти і науки України «Про проведення міжнародних, все-українських науково-практичних конференцій та семінарів мо-лодих учених і студентів у 2014 році» з ініціативи факультету європейського права та правознавства Ужгородського націона-льного університету.

Стр. 5

№2(12)

Є, але нема… Кримінальний процесуальний Кодекс України, а також Конституція перед-

бачають наявність суду присяжних у кримінальному провадження. Але чи

реалізовується це право народом?

Звертаючись до історії, суд присяжних був введений в Укра-їні у царський період в 1864 ро-ці. На той час присяжні засідате-лі обиралися з місцевих мешкан-ців усіх станів, що перебували в російському підданстві від 25 до 70 років. Цікаво дізнатися про склад присяжних, наприклад, у справі Бейліса, що розглядалася Київським окружним судом. На суд чинився шалений тиск як з боку влади, так і чорносотенних організацій, що сповідували ан-тисемітизм. Рішення про неви-нуватість Бейліса, єврея за націо-нальністю, якого обвинувачува-ли у ритуальному вбивстві, вине-сли семеро селян, два міщанина, три дрібних чиновники. Серед них два поштарі і контролер ки-ївського трамваю.

Згідно із статтею 57 Закону «Про судоустрій і статус суддів», присяжним є громадянин Украї-ни, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирі-шує справи у складі суду спільно із суддею (суддями), забезпечую-чи безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя. Статус присяжного дозволяє йому ко-ристуватися повноваженнями судді, а також на нього поши-рюються гарантії незалежності та недоторканості судді на час виконання обов’язків.

Незважаючи на те, що існує чіткий порядок даної форми су-дочинства вона не застосовуєть-ся на практиці. Оскільки у кож-ної людини існує свій світогляд, освітній та культурний рівень, а

найголовніше різ-ний життєвий дос-від, то це може негативно вплину-ти на вирішення питань віднесених до суду присяж-них. Також, ще однією пробле-мою, як зазнача-ють юристи є те, що для вирішення питань віднесених до компетенції присяжних одного життєвого досвіду, інтуїції та ба-жання прийняти правильне рі-шення недостатньо. Особі, яка бере участь в судовому прова-дженні не завадить певний рі-вень підготовки для повного, об’єктивного і всебічного при-йняття рішення по справі. Цей рівень маже полягати у знанні права і певних спеціальних знаннях.

Вчені та практикуючі юристи США, Англії, Італії вказують на такі недоліки суду присяжних – орієнтація на групові інтереси, необ’єктивність, чутливість до риторики і суспільних пристрас-тей, безпомічність у дослідженні доказів при розгляді складних справ, зниження відповідальнос-ті професійних суддів за резуль-тати розгляду справ, значна кіль-кість необґрунтованих і незакон-них вердиктів, значна тривалість судового розгляду.

Проводяться соціальні опиту-вання (у тому числі і у соціаль-них мережах) чи згодні громадя-

ни України до реалізації свого права виступати присяжними, з яких випливає, що не кожна осо-ба, згодна брати на себе відпові-дальність за чуже життя, а також піддавати себе осуду з боку ін-ших осіб. Інші ж, навпаки підт-римують запровадження даного інституту в життя, оскільки він дозволить реалізовувати грома-дянами свої права і наблизитись до рівня судової влади інших країн.

Наразі ж, можна стверджува-

ти, що не існує наявного ґрунту,

який би допоміг

в п р о в а д ж е н н ю

суду присяжних, а

головне підтри-

манню справедли-

вості у суді.

Автор: НАТА-ЛІЯ Поляк

Стр. 6

ELSA Uzhhorod

Покарати чи, все ж таки, виправити? Саме кримінально-правовий принцип економії кримінальних покарань може дати нам від-повідь на це запитання. Що ж, в конечному рахунку, краще для держави і її громадян — просто покарати злочинця, чи виправити його і запобігти іншим злочинним діянням?

Принцип економії криміналь-них покарань – це практичне ви-значення оптимальної, найбільш відповідної рівню економічного та культурного розвитку суспільс-тва, межі для відокремлення зло-чину від незлочинного діяння (дії, бездіяльності), межі між кри-міналізацією та декриміналізаці-єю злочинів.

Одним з проявів гуманного ставлення до злочинця у кримі-нальному праві є принцип еко-номії кримінальних покарань. Так, економія кримінальних по-карань на законодавчому рівні проявляється при визначенні ко-ла діянь, що є злочинними (криміналізація), про заходи по-карання за них. Законодавча еко-номія кримінальних покарань має місце і під час класифікації

злочинів. Залежно від ступеня тяжкості злочину, визначається міра покарання у санкції криміна-льно-правової норми. Цей прин-цип виявляється і в законодавчо-му звуженні строків покарання за злочини невеликої та середньої тяжкості, в розширенні видів по-карання, не пов'язаних із позбав-ленням волі, і в можливості звіль-нення від кримінальної відповіда-льності і покарання. Водночас в основу застосування криміналь-ного закону як такого покладено однакову загальну міру відповіда-льності. Це означає, що єдиною підставою відповідальності для всіх, хто вчинив злочин, є наяв-ність у такому діянні складу конк-ретного злочину, описаного в законі.

Водночас у правозастосовній діяльності даний принцип проявляється у тому, що особі, що скоїла злочин, по-винно бути призначене міні-мальне покарання за скоє-ний злочин або інший захід кримінально-правового впливу, що є необхідний та достатній для її виправлення і попередження нових зло-чинів. Вимога мінімального розміру покарання за скоє-ний злочин безпосередньо визначається метою пока-рання: слід вибрати такий захід примусу, який не тіль-ки необхідний, але і достат-ній для досягнення цих за-вдань. Тому, гуманними мо-жуть бути визнанні такі по-карання чи інші заходи кри-

мінально-правового впливу, які необхідні і достатні для охорони суспільних відносин та водночас для виправлення особи, що скої-ла злочин, і попередження нових злочинів з боку цієї особи чи ін-ших осіб. Звичайно, призначене судом покарання не повинно за-лишати у особи відчуття некара-ності злочину.

Практика застосування пока-рання свідчить, що призначення занадто суворих заходів примусу, може викликати серйозні негати-вні соціальні наслідки. Завдаючи зайві страждання засудженому та його близьким, таке покарання перетворює в очах громадськості злочинця на жертву, викликаючи до нього відчуття жалості та спів-чуття замість засудження його злочинних діянь. Тим самим за-надто суворе покарання переш-коджає формуванню правильної суспільної поведінки, свідомості, досягнення мети загальної преве-нції.

На даний час тема декриміна-лізації певних статей Криміналь-ного кодексу досить популярно обговорюється в суспільстві.

В кримінальному законодавст-ві, якщо розглядати штраф як додаткове покарання, що стягу-ється в дохід держави з особи, якій призначено основне пока-рання у виді позбавлення волі, то таке стягнення є мало перспекти-вним, оскільки пенітенціарна си-стема в даному випадку працює, м’яко кажучи, не дуже ефективно.

Інша річ, якщо замінити пока-рання у виді позбавлення волі

Стр. 7

№2(12)

штрафом, що на даний час лобі-юється адміністрацією президен-та.

Причому таке пом’якшення буде стосуватися лише заможної верстви порушників. Якщо ж по-рушник не зможе викласти круг-леньку суму штрафу, він опи-ниться за ґратами. Насправді, дії влади лобіюють інтереси замож-них порушників, які з легкістю зможуть відкупитися від в’язниці. Для людини, яку зроблять пору-шником з народу, такі зміни на-вряд чи покращать ситуацію.

Отже, сутність принципу еко-номії кримінальної репресії по-лягає у визнанні людини, її прав і свобод та законних інтересів найвищою соціальною цінністю для держави. Дане положення ставить вимогу перед криміналь-ним законодавством, по-перше,

своїми кримінально-правовими санкціями не покарати злочинця, а захистити та поновити права та інтереси громадян, що були по-рушені внаслідок його злочин-ного посягання, а, по-друге, за-стосовуючи до особи, винної у скоєнні злочину, заходи держав-ного примусу, воно повинно пе-реслідувати мету перевиховання злочинця, вироблення у його свідомості позитивних суспільно корисних установок, включення його у суспільство як повноцінну особистість, яка поважає і вико-нує нормативні приписи даного суспільства. З метою позитивно-го впливу на винного до нього повинен застосовуватися мініма-льно необхідний захід криміна-льно-правового впливу.

Автор: МАР'ЯНА Лозан

Всеукраїнський конкурс-есе ELSA Ужгород оголошує Всеукраїнський конкурс-есе "Правове регу-лювання негласних слідчих дій в Україні та його співвідношення з нор-мами міжнародного законодавства" Робочі мови заходу: українська/російська Для участі в конкурсі-есе необхідно: 1. Заповнити аплікаційну анкету; 2. Надіслати доповідь; 3. Оплатити вартість участі (30 грн.). Обсяг конкурсної роботи – до 6 сторінок основного тексту, форматом А4. У Конкурсі можуть брати участь студенти вищих навчальних закладів України(бакалаври, магістри, аспіранти), молоді вчені та юристи. Кожен учасник буде нагороджений сертифікатом участі у конкурсі. Пе-реможців конкурсу чекають дипломи участі І-ІІІ ступенів та призи. Дедлайн подачі документів - 15 березня 2014 року.

Результати конкурсу будуть повідомлені учасникам після 15 квітня 2014 року. За детальною інформацією звертайтесь: Ніка Гецко – Президент ЕЛСА Ужгород, тел. +38(099)73 99 642 e-mail:president.elsauz@gmail.com Славич Богдан – директор з академічної діяльності ЕЛСА Ужгород, тел. +38(063)200 87 85 e-mail:aa.dir.elsauz@gmail.com

Стр. 8

ELSA Uzhhorod

23 травня 2013 року Верховна рада України прийняла Закон, яким внесено зміни до Криміна-льного, Кримінального процесу-ального кодексів України, Зако-нів України «Про засади запобі-гання і протидії корупції» та «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінально-му судочинстві».

Змінами до Кримінального кодексу України передбачається визначити конкретний перелік злочинів, за вчинення яких упов-новаженою особою юридичної особи, до останньої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру. Також ви-значаються підстави звільнення юридичної особи від їх застосу-вання, види заходів кримінально-правового характеру та загальні правила їх застосування.

Положеннями закону перед-бачається застосування до юри-дичних осіб «заходів криміналь-но-правового характеру», якими пропонується вважати (нова стаття 96-6 КК) штраф, конфіс-кацію майна та ліквідацію юри-дичної особи. При цьому підста-вою для застосування до юриди-чної особи цих заходів є вчинен-ня її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого зі злочинів, передбачених статтями 209, 306, частиною першою і другою статті 368-3, частиною першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2 КК, або вчинення

уповноваженою особою від іме-ні юридичної особи будь-якого зі злочинів, передбачених стат-тями 258–258-5 КК. При цьому під уповноваженими особами юридичної особи розуміються службові особи юридичної осо-би, а також інші особи, які відпо-відно до закону, установчих до-кументів юридичної особи чи договору мають право діяти від імені юридичної особи.

Закон посилається на необ-хідність реалізації Європейських конвенцій та рекомендацій по боротьбі з тероризмом та відми-ванням коштів, однак, при цьому до законопроекту не було дода-но тексту жодної із перелічених рекомендацій, якими б підтвер-джувалася нагальна необхідність запропонованих проектом змін. Що стосується вказаних конвен-цій, то даними міжнародними документами передбачається встановлення країнами -

учасниками відповідальності юридичних осіб за корупційні правопорушення, фінансування тероризму та відмивання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів. Проте, ці міжнародно-правові документи не вимагають встановлення для юридичних осіб саме криміналь-ної відповідальності.

Пропонованими змінами до Кримінального процесуального кодексу України визначається порядок провадження щодо юридичної особи, яке здійсню-ватиметься одночасно з криміна-льним провадженням щодо фі-зичних осіб, які від імені та в ін-тересах цієї юридичної особи вчинили злочин.

Положення закону суперечать основним засадам кримінально-го права України, зокрема, прин-ципу особистої відповідальності та принципу винної відповідаль-ності особи. Положення закону

Кримінальна відповідальність Юридичних осіб в Укра-їні Україна йде в ногу з часом. Новинкою нашого кримінального законодавст-ва є впровадження норм про відповідальність юридичних осіб, на зразок де-яких іноземних держав.

Стр. 9

№2(12)

фактично передбачають ство-рення у кримінальному законо-давстві України юридичної фік-ції, згідно з якою юридична осо-ба піддаватиметься санкціям, тобто апріорі вважатиметься та-кою, що вчинила злочин, у тому разі, якщо певний злочин вчи-нили її керівник, засновник, уча-сник чи інша уповноважена осо-ба. Таким чином, запропонована конструкція вимагає вважати юридичну особу такою, що вчи-нила злочин, у тих випадках, ко-ли фактично не встановлено вчинення нею суспільно небез-печного діяння, передбаченого статтями 209, 258 – 258-5, 306, 368 – 369-2 КК.

У свою чергу змінами до За-кону України «Про засади запо-бігання і протидії корупції» про-понується закріпити можливість застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру, а до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінально-му судочинстві» – надати право представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється прова-дження, на забезпечення безпе-ки.

Ідея запровадження криміна-льної відповідальності юридич-них осіб не є новою для кримі-нального права України. Ця ідея пропонувалась ще у 1993-1997 рр. в одному з двох проектів

Кримінального кодексу України, які розглядались Верховною Ра-дою України І та ІІ скликань. За результатами досить тривалого та неодноразового обговорення цієї ідеї вона не була підтримана ні представниками науки кримі-нального права, ні юристами-практиками, ні народними депу-татами України, які не підтрима-ли проект, що містив положення про відповідальність юридичних осіб, і прийняли проект Кодексу, в якому цей інститут був відсут-нім. Підставою для такого рі-шення були чисельні аргументи, висловлені проти запроваджен-ня цієї новації. Ці аргументи не втратили своєї актуальності й до нинішнього часу.

Закон є нічим іншим, як спробою реанімації не підтрима-ної свого часу юридичною нау-кою України та депутатським корпусом ідеї кримінальної від-повідальності юридичних осіб. Прийняття проекту значно збі-льшить можливості несправед-ливого застосування до юридич-них осіб жорстких правових сан-кцій, створить загрози свавільно-го обмеження статутної діяльно-сті юридичних осіб шляхом на-кладення арешту на їх майно, відкриє нові можливості для проявів корупції, справить нега-тивний вплив на економічну ак-тивність.

З огляду на це, хоча рівень

можливих негативних наслідків прийняття закону й знизився внаслідок обмеження кола зло-чинів, у зв’язку з якими стає мож-ливим застосування до юридич-ної особи «заходів кримінально-правового характеру», та звужен-ня «підстав» для відповідальності, проте в цілому є підстави вважа-ти цей закон, як і попередній законопроект на цю тему, соціа-льно шкідливим, що й зумовлює його загальну негативну оцінку.

Автор: БОГДАН Рішко

Партенери

Тел: 0505498205

Стр. 10

ELSA Uzhhorod

Вимоги до адвоката в Англії, чи розповсюджена мрія українського правника?

Або де трава для адвокатів зеленіша?

Для початку згадаймо, що на теренах нашої держави юриди-чну освіту забезпечують понад 20 вищих навчальних закладів. Здається, число правників в Україні «зашкалює», бо не ви-стачає роботи, проте далекий досвід Англії вщент спростовує цю гіпотезу своїми статистич-ними показниками: понад 60 тис. адвокатів на 57 млн. насе-лення – по одному адвокату на тисячу жителів. Соліситорів – понад 50 тис. та баристерів – біля 5,5 тис. Звідси й виникає, на мою думку, дуже логічне за-питання: чому ж тоді послуги наших адвокатів часто не кори-стуються попитом на вітчизня-ному ринку праці? Звісно, мова йде не про всіх захисників, про-те причину можна шукати як і в недостатній підготовці і компе-тенції окремих представників цієї професії, так і у низькому рівні правової культури україн-ців. Напевно немає повністю правильної відповіді на це пи-тання, але кожен з нас повинен зробити те, що зараз в наших руках: молодим юристам – на-лежно навчатися і тим самим усувати фактор недостатньої підготовки, а всім громадянам загалом – підвищувати свій рі-вень правової обізнаності, щоб в кінці кінців усунути й фактор низької правової культури в Україні.

Звісно, що дехто може й не погодитися, однак, я вважаю, що нам, українцям, потрібно аналізувати досвід інших країн

світу, щоб покращити стан ре-чей в нашій державі. Тому зараз мова піде про адвокатський шлях в Англії.

Цікавим є те, що в англійсь-кій адвокатурі існує розподіл всіх практикуючих правозахис-ників на дві групи: соліситорів та баристерів. Головна відмін-ність між ними полягає в тому, що баристери є переважно ад-вокатами, що виступають в су-дах усіх інстанцій, а соліситори мають обмежене право на пуб-лічні виступи в судах, тобто здійснюють досудову підготов-ку справ. Також важливо, що баристер не може бути покли-каний на допомогу клієнтом напряму, цей процес в Англії здійснюється опосередковано, через соліситора, який в свою чергу ознайомлює баристера з обставинами справи і надає ма-теріали по допиту свідків. Та-кож є ряд інших відмінностей: соліситори можуть входити як партнери у товариства, а барис-тери не можуть. У питанні ма-теріального заохочення праці соліситори (так як працюють з клієнтами на договірних заса-дах) можуть вимагати плату че-рез суд, баристери (які отриму-ють винагороду як гонорар) не можуть цього робити. На солі-ситерів може бути покладена відповідальність перед клієнта-ми за професійну недбалість; баристери звільнені від такої відповідальності. Перед почат-ком судового процесу баристе-ри одягають парик і мантію;

соліситори перебувають у ман-тії лише у деяких судах, зокре-ма, у суді графства, але завжди без парика.

Історично складається так, що членство в соліситорах і баристерах фактично є пожит-тєвим, хоча в принципі не за-боронений перехід з однієї ка-тегорії у іншу. Загальне керів-ництво адвокатурою (як соліси-торами, так і баристерами) здій-снюється лордом-канцлером (членом Верховного Суду).

Усі соліситори об’єднані у юридичне товариство, створе-не відповідно до королівської хартії 1845р. Для організації та діяльності юридичного товари-ства характерною є атмосфера кастової замкненості, приватно-го закритого клубу. Юридичне товариство за згодою лорда-головного судді та лорда-хранителя судових архівів може видавати інструкції з професій-ної підготовки щодо освіти та навчання осіб, які бажають вступити в товариство чи пра-цювати як соліситори. Разом з цим, товариство турбується про добробут соліситорів та добрі ділові стосунки з іншими орга-нізаціями. Вони здійснюють досудову роботу: спілкуються з клієнтами, опитують свідків, витребують документи, збира-ють докази, тобто готують усі матеріали. Крім ведення кримі-нальних та цивільних справ, соліситори виконують функції нотаріуса, дають поради щодо оподаткування, по трудовому та

Стр. 11

№2(12)

сімейному праву, складають за-повіти, є юрисконсультами ком-паній тощо. Взаємовідносини між соліситорами і клієнтами регулюються законом і кодексом професійної етики.

Що ж до баристерів, то вони об’єднані у чотири "судових Ін-ни": Інн Грея, Інн Темпля, Інн Лінкольна та Інн Мідл-Темпл. Ці Інни виникли в XIV ст., зна-ходяться у Лондоні. До отри-мання практики баристер має пройти учнівський стаж строком не менше 12 місяців під керівни-цтвом старшого члена корпора-ції. Умовами прийняття учня у її члени є: вік – не молодше 21 року, сплата вступного внеску, складання остаточного екзамену за фахом заняття протягом 8 се-местрів.

Всі баристери поділяються на д в і г р у п и ( ч и р а н г и ) : "королівські радники" та "молодші" баристери. Призна-чення королівських радників здійснюється королевою за ре-комендацією лорда-канцлера. Королівські радники отримують право перебувати у суді у шовко-вій мантії (а не у вовняній, як інші). Їх головна роль полягає у веденні складних справ. Біль-шість членів Вищого Суду приз-начаються з числа королівських радників. Тому бути найкращим із адвокатів в Англії – це не тіль-ки престиж і честь, а ще й нова можливість кар’єрного росту, новий щабель в розвитку юрис-та як професіонала.

Професійна підготовка бари-стерів регулюється спеціальни-ми правилами, які приймає їх Рада, органом управління судо-вих Іннів та корпорації баристе-рів є Сенат, що складається з 90

членів. У даний час діє кодекс поведі-

нки баристерів Англії та Уельсу від 1 січня 1981р., згідно з яким баристер зобов’язаний: підкоря-тися приписам кодексу, не за-йматися тим, що б принизило професію адвоката або правосу-ддя, додержуватися професійної етики, бути компетентним. Ба-ристер не може виступати у суді без парика, мантії та стрічок. Він не повинен вводити в оману суд (умисно приховуючи факти), не може займати правову позицію, котра є шкідливою. Баристер має зберігати професійну таєм-ницю, ставитися з повагою до суду чи інших державних орга-нів. Баристер в ранзі королівсь-кого радника має відвідувати офіційні установи в супроводі молодшого адвоката, він може не мати учнів, не виконувати паперову роботу тощо. Навіть оплата за надання правових пос-луг вноситься клієнтом на раху-нок фірми соліситорів і має фо-рму гонорару.

У правових системах загаль-ного права (зокрема діє в Англії), пред’являються формальні ви-моги, щодо особи адвоката (громадянство, вік, юридична освіта, стаж роботи за спеціаль-ністю). Особливі вимоги, щодо стажування у юридичних уста-новах. Велику роль відіграють органи адвокатського самовряду-вання. В цьому напрямі ми до-сить швидкими темпами перей-маємо закордонний досвід. Та-кож в англосаксонській правовій системі пред’являються вимоги на наявність етичних та естетич-них якостей та вимоги, які не сприяють зайняттю посади, а також дисциплінарні та інші стя-

гнення. З огляду на всі бар’єри на шляху до набуття адвокатсь-кої професії – вона високопрес-тижна та високооплачувана.

Така модель зайняття правни-чою професією адвоката, мож-ливо не цілком і повністю, але за необхідних обставин могла б сприйнятися і на теренах нашої держави. Та от питання зовсім в іншому: а чи потрібно нам доко-рінно змінювати набуту десяти-літтями систему правового захи-сту? чи достатньо просто внести деякі корективи, які на ділі дава-ли б роботу молодим представ-никам даної професії, а також дали б можливість проявляти набуті знання і досвід, а не «позалаштункові знайомства» і гонорари?

Доки рожеві мрії яскравих і розумних представників юриди-чної професії про виїзд на робо-ту за фахом закордон ще зали-шаються мріями в наших кордо-нах, потрібно робити все мож-ливе і частинку неможливого, щоб розум і кмітливість залиша-лися вдома і ставали незамінни-ми помічниками українському населенню не тільки в буденно-му житті, а й в боротьбі за не-змінні цінності українського на-роду – честь, гідність, волю.

Автор: ЮЛІЯ Плиска

Стр. 12

ELSA Uzhhorod

Слова — головна зброя юриста... Саме ними юрист може вміло впливати на свідомість свого опонента, адже психологічні методи впливу в юридичній діяльності є неймовірно важливими.

Методи психологічного впливу, які використовуються юридичними працівниками, від-різняються від методів пізнання в психологічній науці. Методи психологічного впливу є спосо-бом впливу на психіку судді, по-терпілого чи свідка з метою спо-нукання їх до дачі показів з при-воду обставин правопорушення. Складним, але дієвим є метод переконання, як спосіб словесно-го впливу, який включає в себе систему доведень, побудованих по законах логіки. Ці доведення обґрунтовують висунуті юриди-чними працівниками тезиси. Ус-пішне переконання веде до при-йняття і наступного включення нових аргументів в систему пог-лядів, яка склалася у судді, до правопорушника, та оцінки кон-кретної ситуації, а тому, і зміни мотиваційної основи поведінки. Переконання ґрунтується на усві-домленому прийнятті суддею висловлюваних адвокатом ідей, на їх аналізі і оцінці. При цьому, висновок може бути зроблений як самостійно, так і одразу за пе-реконуючим.

Процес переконання вимагає інколи великих часових затрат і використання різноманітних ві-домостей та елементів ораторсь-кого мистецтва. Сам механізм переконання спрямований без-посередньо на мислення людей, їх знання і досвід. Використову-ючи цей механізм, можна викли-кати у судді не лише розуміння ситуації і висунутих доведень, але й готовність діяти у відповід-ності з цим розумінням.

Практика показує, що пере-

конання як метод психологічно-го впливу доцільно використову-вати при індивідуальному спілку-ванні з людиною. Це пов'язано насамперед з тим, що для пере-конання дуже важлива концент-рація уваги на обговорюваному предметі. Звичайно, механізм переконання може бути застосо-вний і тоді, коли юристу дово-диться працювати з групою лю-дей.

З метою психологічного впливу на особистість в юридич-ній практиці активно використо-вують метод передачі (прихову-вання) інформації. Заздалегідь зібрана і вміло подана інформа-ція, впливаючи на хід інтелектуа-льних, емоційних і вольових процесів, може дати позитивний результат.

Одним з психологічних ме-тодів впливу на особистість пра-вопорушника є метод рефлексії. Рефлексія — це процес самопі-знання суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів. У соціа-льній психології рефлексія ви-ступає у формі усвідомлення ді-ючою особою того, як вона сприймається і оцінюється інши-ми людьми. Метод рефлексії в юридичній психології базується саме на з'ясуванні, як правопору-шник знає і розуміє юридичного працівника, його особистісні особливості, емоційні реакції і пов'язані з пізнанням уявлення.

У психологічному арсеналі впливу працівників правоохо-ронних органів на особистість правопорушника значне місце займає метод навіювання (суперечка про можливість за-

стосування даного методу в про-цесі розкриття правопорушень продовжується серед спеціалістів до теперішнього часу).

Навіювання — це цілеспря-мований, неаргументований вплив однієї людини на іншу чи групу людей. При навіюванні відбувається некритичне сприй-няття інформації, чужого погля-ду чи позиції, прийняття її як своєї власної.

В цілому процес переконання повинен допомогти судді розіб-ратися у, часом, складній і супе-речливій ситуації, що склалася, виявити допущені помилки у його діях, усвідомити їх наслідки і прийняти вірне рішення. При попередньому розслідуванні і в діяльності по здійсненню судо-чинства, метод переконання, здійснюючи вплив на моральну правосвідомість правопорушни-ка, спонукає його переосмислити і змінити своє ставлення до скоє-ного. Відзначимо також: переко-нання в роботі з засудженими повинно допомагати їм сформу-вати лінію своєї поведінки на майбутнє.

Автор: МІЛАН Чейпеш

Стр. 13

№2(12)

Відомий злочинець: Анатолій Юрійович Онопрієнко (1959-2013) У цьому випуску “Ордеру” настала черга Відомого злочинця, а саме одного з українських серійних убивць.

Анатолій Юрійович Онопрі-єнко (25 липня 1959 року, Ласки, Житомирська область — 27 сер-пня 2013, Житомир) — україн-ський серійний вбивця. Прізви-ська: «Український звір », «Термінатор» і «Громадянин О». У період з 1989 по 1996 роки вбив 52 людини: 9 жертв з 14 червня по 16 серпня 1989 року і 43 жертви з 5 жовтня 1995 року по 22 березня 1996. При цьому залишається велика кількість ін-кримінованих йому, але не дове-дених епізодів.

Анатолій Онопрієнко - мо-лодший із двох синів у родині. Батько Юрій Онопрієнко брав участь у Другій світовій війні і мав нагороди за хоробрість, але потім був двічі судимий і жорс-токо поводився з дружиною і сином. Коли Анатолію було 3 роки, померла його мати. Вихо-

вували його дід, бабуся і тітка, які самі потребували догляду за со-бою, а близько 7 років старший брат і батько, які не хотіли брати його у свої родини (батько одру-жився вдруге і мав ще одного сина від нової дружини, а Вален-тин рано одружився і завів відра-зу трьох дітей). Здали Анатолія в дитячий будинок у селі Прівітне. Згодом в одному інтерв'ю Оноп-рієнко говорив, що це визначи-ло його долю - за його словами, 70% випускників дитбудинків потрапляють у в'язницю.

Онопрієнко вбивав з мислив-ської рушниці. У першій серії вбивств влітку 1989 року із спів-учасником Сергієм Рогозіним - ветераном афганської війни (але самі вбивства Онопрієнко здійс-нював власноруч), він викорис-товував свою офіційно зареєст-ровану рушницю з прицілом для полювання в темний час. Вбивс-тва ж другої серії в 1995 і 1996 роках Онопрієнко здійснював за допомогою обріза, зробленого з мисливської рушниці ТОЗ-34, вкраденого у знайомого мислив-ця.

Влітку 1989 року Онопрієнко вбивав пари і компанію людей в автомобілях, або біля них на українських трасах. У 1995-1996 роках він вибирав погано захи-щені приватні будинки в селах на заході і в центрі України, вхо-див до них вночі або під ранок і вбивав усіх, включаючи малень-ких дітей. Крім цього, вбивав випадкових перехожих, які зу-стрілися на шляху в тих же міс-

цях, іноді стріляв у людей з авто-мобіля. Особливо постраждало від рук Онопрієнко село Братко-вичі Львівської області. Коли в Братковичі були введені внутрі-шні війська, Онопрієнко просто змінив місце вбивств - переклю-чився на інші села.

У березні 1996 Служба безпе-ки України (СБУ) і фахівці Про-куратури затримали 26-річного Юрія Мозоли як підозрюваного в декількох “звірячих” вбивствах. Протягом трьох днів 6 службов-ців СБУ і представник прокура-тури «допитували» Мозолі в бу-дівлі прокуратури за допомогою тортур вогнем, електричним струмом і биттям. Мозола відмо-вився зізнатися у злочинах і по-мер під час катування. Всі 7 осіб, відповідальних за його смерть, були засуджені до тюремних те-рмінів. 17 днів по тому був за-триманий справжній вбивця - Онопрієнко, на якого хтось зая-вив дільничному - було сказано, що в такий-то квартирі у Ганни Козак проживає підозрілий чо-ловік, який начебто переховуєть-ся.

Онопрієнко був засуджений до смертної кари 31 березня 19-99, але через наміри України вступити до Європейського со-юзу смертний вирок був заміне-ний довічним ув'язненням (тодішній Президент України Леонід Кучма відмовився зроби-ти виключення навіть для такого жорстокого вбивці).

Автор: ВІКТОР Грігаш

Стр. 14

ELSA Uzhhorod

Злочинність у світі фотографії Сьогодні фотоапарати є доступними для всіх верст населення. Фотокамери викори-

стовуються у всіх сферах суспільного життя, а переважна більшість фотографій роз-міщується на різноманітних ресурсах Інтернету. Питання розумного співвідношення авторського права фотографа й прав на особисте життя «об’єкта» фотографування та права автора на поширення свого твору й відсутність згоди на показ такої фотог-рафії особою, яка на ній зображена, – є складовими балансу взаємовідносин між ними.

Основні положення, які регу-люють відносини між особою, яка зображена на фотографії та особою, яку збираються публіч-но показати, відтворити та (або) поширити фотографію, на якій зображено таку особу, є поло-ження статей 307-308 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до вимог п. 1 ст. 308 Цивільного кодексу Украї-ни, фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізич-ну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, поширені лише за згодою цієї особи.

Таким чином, вказана вище норма забороняє вчинення без отримання згоди особи таких трьох дій: публічно показувати, відтворювати та поширювати.

Визначення цих понять викла-дено у ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права»:

1) «публічний показ» означає будь-яку демонстрацію оригіналу або примірника твору за згодою су-б’єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Законодавчо не визначено гра-ничної кількості осіб, яким може бути продемонстровано твір, що вважатиметься «публічним пока-зом».

2) «відтворення» – виготовлення одного або більше примірників твору.

3) «розповсюдження» – будь-яка дія, за допомогою якої об’єкти авторського права і (або) суміж-

них прав безпо-середньо чи опосередковано пропонуються публіці.

Отже на зако-нодавчому рівні закріплено гара-нтію, що «без згоди» така фо-тографія не буде публічно показа-на, відтворена, та розповсюджена. Форма такої «згоди», процедура її запиту та отримання, строк її дії та таке ін-ше, законодавчо не встановлені, тому зацікавлені сторони вигаду-ють собі методи вирішення цієї проблеми та укладають з такою особою договір, так би мовити, на всі випадки життя.

Така заборона кореспондує із закріпленими у Цивільному коде-ксі України правами особи на індивідуальність (ст. 300 ЦК України), на повагу до її гідності та честі (п. 1 ст. 297 ЦК України), на недоторканність своєї ділової репутації (п. 1 ст. 299 ЦК Украї-ни), на особисте життя (п. 1 ст. 301 ЦК України), на збереження у таємниці обставин свого особи-стого життя (п. 3 ст. 301 ЦК України).

Викладене вище стосується, так би мовити, загалом фізичних осіб громадян України. Однак, як не згадати вислів Дж. Оруела про

«все … равны, но некоторые … рав-нее других». Таким чином із загалу «фізичних осіб» можна виокре-мити окремий прошарок осіб, до яких застосовується «такі самі, але трошки інші» норми закону.

У тих засобах масової інфор-мації, які заощаджують на юри-дичних консультаціях, таких осіб називають просто – «публічні особи». І все, що вони пишуть і показують про таких осіб, пояс-нюється їхнім особливим стату-сом, їхньою «публічністю». Хоча, законодавчого визначення по-няття «публічна особа» не має.

Концепція «публічної особи» полягає у тому, що знаменитості несуть додатковий тягар відкри-тості свого життя. На теоретич-ному рівні вона виглядає наступ-ним чином. Публічна особа – це особа, яка сама відкриває суспіль-ству частину свого життя, оскіль-ки вона прагне бути знаменитою,

Стр. 15

№2(12)

популярною, відомою. Напри-клад, політик чи зірка естради, які в інтерв’ю самі розповідають про всі подробиці свого приват-ного та сімейного життя. Після того, як ця особа досягла попу-лярності, вона несе певний тягар відкритості свого життя, і коли журналісти дізнаються якусь негативну інформацію з при-ватного життя публічної осо-би, остання не зможе заборо-нити публікацію цієї інформа-ції. Публічні особи – це ті, хто перебуває “на слуху та на ви-ду” у публіки, і таким чином, частина їхнього особистого життя стає публічною, хоча це не стосується всіх подробиць життя.

Термін «публічна особа» не згадується взагалі в українському законодавстві, однак цим термі-ном часто оперує Європейський суд з прав людини. Якщо суд встановлює, що особа мала ста-тус публічної, це, як правило, означає, що журналісти мають дещо більші права на поширен-ня інформації про цих осіб. І найчастіше при виникненні не-однозначних ситуацій сумніви щодо правомірності поширення журналістом інформації будуть тлумачитися на користь журна-ліста, тим часом як в інших ви-падках такі сумніви тлумачилися б на користь приватної особи.

Слід наголосити, що концеп-ція публічної особи не гарантує права писати про життя такої особи все, що заманеться журна-лісту, однак у спірній ситуації вона надає журналісту більші шанси схилити терези юстиції на власну користь.

Поширення фотографій здій-снюється, як правило, двома

шляхами: через друковані засо-би масової інформації (пресу) та шляхом трансляції телепрограм. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» обходить ува-гою це питання. А відповідно до закріплених у ст. 60 Закону

України «Про телебачення та радіомовлення» обов’язків твор-чих працівників телерадіооргані-зацій, заборонено розголошува-ти інформацію про приватне життя громадянина без його зго-ди, якщо ця інформація не є сус-пільно необхідною, заборонено поширення в телерадіопрогра-мах відомостей, які порушують права і законні інтереси грома-дян, принижують їхню честь і гідність.

Крім того, поза межами зако-нодавчого регулювання знахо-дяться Інтернет-видання, які не підлягають реєстрації як друко-вані засоби масової інформації (оскільки не є «друкованими» у прямому розумінні цього слова), та на них не поширюються за-значені вище норми.

Якщо говорити про судову практику, пригадується справа, яка розглядалась у Дарницькому районному суді м. Києва. Так, компанія «МакДоналдс Юкрейн лтд» використала у своїй реклам-

ній продукції фотографію дити-ни, яка була сфотографована без дозволу її батьків. Це зачіпає і права неповнолітніх й пору-шення законодавства про рекла-му, але, крім іншого, відсутність згоди на публічний показ, відт-ворення та поширення такої фо-

тографії. Отже, особі, яка вияви-ла, що без її згоди фото-графію (або художній твір), на якій вона зобра-жена, було публічно по-казано, відтворено та(або) поширено у будь-який спосіб, необхідно терміново письмово зве-рнутись до уповноваже-них осіб такого видання

із вимогою припинити вчиняти такі дії. Якщо позитивного ре-зультату досягти не вдалося, сто-рони не дійшли згоди та врегу-лювати такий спір у мирному, досудовому порядку не змогли, особа, права якої порушені, ви-мушена звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів та залежно від змісту фотографій, захисту честі і гід-ності.

Автор: ІВАНКА Боршош

ELSA Uzhgorod

ELSA (The European Law Students' Association) — це міжнародна, незалежна, неполітична та не-прибуткова організація, що об'єднує студенів-правників та молодих юристів, що зацікавлені в науко-

вому та особистому вдосконаленні. Організація надає ідеальну базу для розвитку їхніх навиків, здобут-тя нових знань і спілкування з студентами права та юристами з усієї Європи. Сьогодні вона є однією з найбільших незалежних студентських організацій і представлена у більш ніж 200 правничих факуль-

тетах в 42 країнах Європи, членами якої є 30 000 студентів та молодих юристів.

Через своєю діяльність та співпрацю з міжнародною спільнотою ELSA отримала спеціаль-ний статус в кількох міжнародних організаціях:

Спеціальний консультативний статус у Економічній і Соціальній Раді (ООН ЕКОСОР); Консультативний статус категорії «С» в ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО);

Консультативний статус Комісії ООН з міжнародного торгового права (ЮНСІТРАЛ);

Статус учасника у Раді Європі; Статус спостерігача у Всесвітній організації інтелектуальної власності;

Договір про співпрацю з Комісаром ООН з прав біженців; Бенефіціарій грантів Європейської Комісії.