Спецвипуск Травень

2014

Свобода - це скарб, дарований небом; за свободу, так як і за честь, потрібно ризикувати життям, тому що рабс-

тво - це найбільше зло. Мігель Сервантес де Саавера

Революції готують генії, здійснюють фанатики, а її плодами користуються пройдисвіти.

Отто фон Бисмарк

Стр. 2

ELSA Uzhgorod

Не вмирає душа наша Не вмирає воля.

В серці кожного свідомого українця «Євромайдан» назавжди залишиться як символ нездоланності

українського народу, як символ піднесення патріотичного духу країни і як пам'ять про те, що герої жи-вуть і в нас час також.

Отаке-то на сім світі Роблять людям люде!

Того в'яжуть, того ріжуть, Той сам себе губить...

У ніч проти 30 листопада відбувся силовий розгін мітингувальників. Близько 4 години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося біля 400 протестувальників, площу оточили озброєні бій-ці «Беркуту» та силою витіснили людей з площі. За офіційними даними постраждали 79 осіб.

Доколі будете стяжати І кров невинну розливать Людей убогих? А багатим Судом лукавим помагать?

1 грудня о 12-30 дня люди зібрались на Всеукраїнське віче. Хода розтяглась від парка Шевчен-ка до Майдану Незалежності. За даними ВВС, до акції долучилось до півмільйона протестувальників.

Схаменіться, недолюди, Діти юродиві!

Подивіться на край тихий, На свою країну,

Полюбіте щирим серцем, Велику руїну,

Розкуйтеся, братайтеся… 16 січня в Верховній Раді України з порушенням установленої процедури голосування було прийня-

то 10 законів, направлених на звуження конституційних прав і свобод громадян. Внаслідок цього було оголошено загальну мобілізацію громадян до Києва.

Борітеся – поборете, Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава І воля святая!

22 січня під час протистоянь на вулиці Грушевського, за офіційними даними, було вбито 3 людини. Тіло ще одного хлопця, який впав із 13-метрової колонади стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановсь-кого та помер у лікарні, залишилось не опізнаним. Також у лісосмузі в Бориспільському районі Київсь-кої області було знайдено тіло ще одного загиблого.

Отаке-то було лихо По всій Україні!

Гірше пекла…А за віщо, За що люди гинуть?

Внаслідок кривавих лютневих протистоянь загинуло більше сотні людей… Слава не поляже,

Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда І чиї ми діти.

Нам варто берегти в пам'яті ті події, що відбулись на наших очах і не допустити їхнього повторення!

Стр. 3

Спецвипуск

Автор: ВАДИМ Пішта

Стр. 4

ELSA Uzhgorod

Боротьба українського народу за визволення з-під польського ярма поклала початок єдності духу, зародження національної ідеї.

Богдан Хмельницький безпе-речно видатна постать для наро-ду України. Завдяки реальній вла-ді гетьмана наша земля консолі-дувалася під назвою Гетьманська держава у 1648 році.

Ряд причин політичного, наці-онально-релігійного, соціального характеру, що зумовили початок війни мав нако-пичуваний характер. За довгі роки перебування у складі іноземних держав, український народ крис-талізував для себе єдину ідею визволення і здійс-нення державотворення на рідній землі та під своїм прапором.

Рушійними силами Національно-визвольної війни стали козаки, селя-ни, міщани, православне духовенство, частина дрібної української шляхти – всі ті, хто не корився владі польського короля. Проте найважливішу роль відіг-равало козацтво, яке винесло на своїх плечах основний тягар бо-ротьби за незалежність. Поголов-но покозачившись у 1648 p., се-лянство в наступні роки відчайду-шно боролося за збереження «козацьких прав і вольностей».

Перегортаючи сторінки історії ми собі можемо тільки уявляти як саме відбувалося визволення на-шої долі тоді, в далекому 1648 чи 1649 роках. Переможні битви під Жовтими Водами, під Корсунем,

під Пилявцями – це те, чим сьо-годні ми можемо пишатися, роз-повідаючи своєму другові з-за кордону. Та чи знаємо ми ціну цього визволення? Скільки муж-ніх чоловіків полягло на полі бою, відстоявши позицію побра-тимів. Скільки довелося пережи-ти жінкам, котрі вже й не знали чи чекати свого сина, чоловіка, брата додому. Національний дух в тих умовах загартовувався чи не найкраще, а сьогодні ми повинні

самі закладати підвалини для ви-ховання почуття єдності, гідності і честі українців. І краще зараз докласти зусиль, аби не стати же-ртвами власної неспроможності боронити свою Батьківщину.

Багато хто зараз скаже і про помилки, яких припустився Бог-дан Хмельницький, проте чи мо-жемо ми після стількох років жит-тя в незалежній державі засуджу-вати дії того, левова частка дій якого і лежить в основі тієї самої незалежності.

Ви запитаєте про зв'язок тих давніх подій з сьогоденням? А відповідь дуже проста – фунда-

мент нашої незалежності все ж покладений ще тоді, коли впер-ше народ України усвідомив себе як націю, як одну єдину непобор-ну силу, що здатна не тільки вря-тувати занапащені життя україн-ців, але й бути господарем на сво-їй землі.

Ще один надзвичайно важли-вий урок, що прослідковується в історії 1648-1654 років – це важ-ливість як самої перемоги, так і здатності утримувати здобуток

цієї перемоги. Єдність в діях за визволення і єд-ність інтересів після виз-волення – це формула успіху, яка все ж не була дотримана сповна у по-літиці послідовників Богдана Хмельницько-го. Сьогодні в молодій незалежній державі ми вже отримали результат єдності дій наших дідів і батьків, але чи зможемо ми втримати ці позиції і виконати свій обов’язок

– зберегти єдність інтересів? Це питання хай постане перед кож-ним свідомим і не надто свідомим українцем, перед кожним, хто вважає своєю Батьківщиною Україну… А отримана відповідь хай спонукає нас до дій, що спря-мовані на мир всередині нашої держави.

І хто зна, можливо ми сьогод-ні пожинаємо плоди недалеког-лядної політики, а саме підписан-ня спочатку Березневих статей 1654 року Богданом, а потім в 1659 році Переяславських статей Юрієм Хмельницьким.

Сьогодні жоден історик не

Національно-визвольна війна 1648-1657 або гарно викладений урок самою долею.

Стр. 5

Спецвипуск

скаже з стовідсотковою вірогідні-стю, що це не є далеким приво-дом для сьогоденної політичної ситуації нашої країни. Може той привід і став привидом нашого часу, проте ми не в змозі засу-

джувати тих, хто дав нам можли-вість, хоч і колись давно, усвідо-мити себе єдиними, зватися українцями.

А зараз вже історія пише нові сторінки у книзі нашого народу і

краса того почерку залежить са-ме від нас, а не від якоїсь істори-чної постаті. Тому давайте навча-тися каліграфії наших вчинків.

Автор: ЮЛІЯ Плиска

Трагедія Першої світової Війни на українських землях.

Влітку 1914 р. загострення мі-жімперіалістичних протиріч дій-шло до фатальної межі. Світ опи-нився в полум´ї Першої світової війни. Ця війна була збройним протистоянням двох воєнних блоків: Четверного союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія) і Антанти (Англія, Франція, Росія), але поступово у її орбіту було втягнуто 38 з 59 держав світу, 3/4 на-селення земної кулі. Ворогуючі сторони ставили перед собою фактично одні й ті ж цілі: ствердження власного домінуван-ня у світі, загарбання чужих територій, встановлення конт-ролю за ринками збуту та джерелами сировини, послаблення хвилі народних виступів за соціальне та національне визволення, зне-шкодження опозиційних полі-тичних сил, концентрація народ-ної уваги не на внутрішніх про-блемах, а на зовнішній загрозі.

Трагедія українського народу полягала в тому, що він всупереч власній волі був втягнутий у вій-ну, а його землі стали об´єктом експансії воюючих сторін. Загар-бання українських земель було невід´ємною частиною агресив-

них планів основних учасників ворогуючих блоків. Якщо Австро-Угорщина претендувала на По-ділля та Волинь, то Німеччина виношувала більш масштабні плани. Про це свідчать слова «сталевого короля» Августа Тіссе-на, що прозвучали на початку

Першої світової війни: «Росія по-винна віддати нам прибалтійські провінції, частину Польщі й До-нецький басейн з Одесою, Кри-мом і Приазов´ям». Не меншим був апетит і в російського само-державства. Прикриваючись іде-єю «об´єднання усіх руських зе-мель» під владою російського царя, самодержавство планувало акцію приєднання Галичини, Бу-ковини та Закарпаття.

З початком війни українські землі перетворилися на арену

воєнних дій, а самі українці муси-ли воювати за чужі інтереси і брати участь у братовбивчому протистоянні, адже в російській армії перебувало 3,5 млн. україн-ців, у австро-угорській — 250 тис.

Війна зумовила глибокий роз-кол національного руху, який від-

бувся у двох площи-нах: як між українця-ми воюючих сторін, так і в межах Росій-ської та Австро-Угорської імперій — на прибічників та противників пе-реможної війни. Україна розділилась на два табори - про-австрійський та про-російський. Західні землі, скеровані Го-ловною Українсь-кою Радою віддава-ли перевагу Австро-

угорській імперії і підтримували її у війні. Ним було створено спеці-альне військове формування - Українські Січові Стрільці.

Росію у війні підтримували на Наддніпрянській Україні, де діяло Товариство Українських посту-повців.

Війна принесла українським землям руйнацію господарства, гальмування поступального роз-витку, деформацію структури виробництва, посилення залеж-ності від іноземного капіталу. У

Стр. 6

ELSA Uzhgorod

В и з н а ч а л ь н и й в п л и в

на початок Української револю-

ції мала Лютнева(1917 р.) рево-

люція в Росії, яка сприяла пова-

ленню самодержавного режиму

та утвердження демократії. Під її

впливом на території України

посилюється національно -

визвольний рух, який переростає

в Українську революцію. Її голо-

вний історичний зміст — боро-

тьба українського народу за своє

національне і соціальне визво-

лення, створення власної собор-

ної демократичної держави зі

справедливим суспільним устро-

єм.

З перших днів національно-

демократичної революції відбу-

валося згуртування національних

сил, і це привело до виникнення

загальноукраїнського громадсько

-політичного центру, покликано-

го очолити масовий народний

рух — Української Центральної

Ради.

Майже одночасно із самостій-

никами власний національний

центр почало створювати Това-

риство українських поступовців

(ТУП). Його політичним ідеалом

була автономна Україна у складі

перебудованої на федеративних

засадах Російської держави.

На співпрацю з поступовцями

погодились і українські соціаліс-

ти, які з'явилися на збори ТУП.

Таким чином, формувалися

два центри національних

сил з різною державно -

політичною організацією. Праг-

н у ч и у н и к н у т и р о з к о л у

в національному русі, керівники

обох організацій 4 березня 1917

р. погодилися на створення об'є-

днаної організації, яка дістала на-

зву Української Центральної Ра-

ди . Самост ійники п ішли

на об'єднання з федералістами.

Розпочавши свою діяльність

з нечисленної групи відомих дія-

чів українського національно-

визвольного руху, Українська

Центральна Рада поступово пе-

ретворилася в справжній керів-

ний осередок національно-

демократичної революції, своєрі-

дний український парламент. Го-

ловою Центральної Ради було

обрано відомого українського

історика, літературознавця, пуб-

ліциста та громадського діяча

Михайла Сергійовича Грушевсь-

кого.

10 (23) червня 1917 р. Центра-

льна Рада прийняла І-й Універ-

сал, який проголосив автономію

України.

Одночасно з проголошенням

Універсалу розпочалося створен-

ня національного уряду — Гене-

рального секретаріату на чолі

Галичині за роки воєнного лихо-ліття було зруйновано понад 40-% господарських та житлових будинків, понад 1,5 тис. промис-лових споруд. Навіть стратегічно важлива нафтова промисловість зменшила виробництво на 1/3. На Буковині у цей час поголів´я коней та свиней зменшилося на 60%, овець — на 47%. Не набага-то кращою була ситуація і в Над-дніпрянській Україні. Якщо 1913 р. тут функціонувало 3381 підп-риємство, то 1915 р. — лише 28-49. На 1917 р. з 4 млн. селянсь-ких господарств 1,8 млн. дворів були без коней. У цей час в селах

залишилося лише 38,7% працез-датних чоловіків. Водночас з де-градацією господарства в роки війни зростала його залежність від іноземного капіталу. Тільки 1916—1917 pp. 74% іноземних в к л а д і в у р о з в и т о к кам´яновугільної промисловості Російської імперії було зроблено в підприємства Донбасу.

Отже, суть трагедії українсько-го народу, пов´язаної з початком Першої світової війни, полягає в тім, що війна перетворила украї-нські землі на об´єкт експансії, арену воєнних дій, а їхніх жите-лів — на учасників братовбивчо-

го протистояння. Крім того, вій-на зумовила й інші негативні тен-денції та процеси в суспільному розвитку цих земель: розкол на-ціонального руху, зведення нані-вець легальних можливостей по-літичної та культурної діяльності, придушення опозиційних сил, застосування імперськими держа-вними органами репресивних акцій, руйнацію народного гос-подарства, деформацію структу-ри виробництва, посилення зале-жності від іноземного капіталу.

Автор: БОГДАН Славич

Спроби будівництва української держави під час наці-онально — визвольної революції 1917 — 1921 рр.

Стр. 7

Спецвипуск

з Володимиром Кириловичем

Винниченко (1880-1951 рр.).

3 (16) липня 1917 р. Централь-

на Рада проголосила ІІ-й Універ-

сал, який передбачав поповнення

представниками національних

меншин та перетворення її

на єдиний найвищий орган рево-

люційної демократії України.

7 (20) листопада 1917 р.

Центральна Рада ухвалила ІІІ-й

Універсал, у якому проголошува-

лося утворення Української На-

родної Республіки (УНР) у межах

9-ти українських губерній.

В Україні проголошувались: лік-

відація поміщицького землеволо-

діння, запровадження 8-ми го-

динного робочого дня, демокра-

тичні права та свободи, надання

національним меншинам націо-

нально — персональної автоно-

мії, скасування смертної кари то-

що.

Значний вплив на державне

будівництво України мали зовні-

шньо політичні чинники.

У грудні 1918 р. радянська Росія

оголосила війну УНР. Завдяки

підтримки більшовиків в Харкові

б у л о п р о г о л о ш е н о

про встановлення радянського

уряду УНР.

9 (22) січня 1918 р. Централь-

на Рада проголосила IV-й Універ-

с а л , я к и й п р о г о л о шу в а в

УНР незалежною самостійною

державою.

Н е р і ш у ч і с т ь

та непослідовність Центральної

Ради у внутрішній та зовнішній

політиці призвели до того

що на весні 1918 р. Україна стала

ареною складних політичних по-

дій. Економічна та політична

криза, що охопила УНР на весні

1918 р., підштовхнули несоціаліс-

тичні сили України здійснити

29 квітня державний переворот.

Очолив державний переворот

почесний отаман Вільного козац-

тва генерал Павло Петрович Ско-

ропадський (1873-1945 рр.). Було

проголошено утворення Україн-

ської держави.

За доби Гетьманату забезпече-

но економічне піднесення Украї-

ни, досягнуто помітних зрушень

в галузі культури та освіти.

У листопаді 1918 р. відкрито

Українську Академію Наук, пре-

зидентом якої став Володимир

Іванович Вернадський (1863-1945

рр.).

13 л ис то пада 1 9 18 р .

на таємному засіданні Українсь-

кого національного союзу розг-

лядалося питання про збройний

виступ проти П. Скоропадського.

Було вирішено не поспішати

з відновленням народної Респуб-

ліки, а визначити оптимальну

форму державного правління піс-

л я п е р е м о г и п о в с т а н н я .

Для керівництва виступом обра-

ли тимчасовий верховний орган

УНР — Директорію — у складі

В. Винниченка (голова), С. Пет-

люри, Ф. Швеця, О. Андріївсько-

го, А. Макаренка.

В н і ч з 3 1 ж о в т н я

на 1 листопада майже 1,5 тис.

українських вояків на чолі

з сотником Українського Січово-

го стрілецтва Д. Вітовським ово-

лоділи головними позиціями

у Львові, взяли під контроль рату-

шу та інші державні установи і

встановили свою владу в місті.

Загальновизнане право наро-

дів на самовизначення дало шанс

західним українцям на розбудову

власно ї державност і . 11 -

листопада було утворено вико-

навчий орган влади — Держав-

ний секретаріат на чолі з К. Ле-

вицьким, а вже через два дні було

затверджено конституційні осно-

ви новоствореної держави — во-

на отримала назву Західно-

Українська Народна Республіка.

Уряди ЗУНР і Директорії, на-

магаючись взаємно зміцнити по-

зиції та реалізувати на практиці

споконвічні мрії українців,

1 грудня 1918 р. у Фастові уклали

попередню угоду про об'єднання

ЗУНР (Галичина, Буковина, Зака-

рпаття) та УНР (Наддніпрянська

Україна). Урочисте проголошен-

ня Акта з'єднання відбулося

22 січня 1919 р. в Києві.

Н а ж а л ь , А к т з л у к и

мав декларативний, символічний

х а р а к т е р . С т о р о н и ,

що об'єднувалися, не мали доста-

тньої кількості державотворчих

сил, щоб вистояти в складних

тогочасних умовах.

Автор: ДАНІЕЛА Рябініна

Стр. 8

ELSA Uzhgorod

Перший масовий голод, що розпочався відразу ж після закін-чення громадянської війни та придушення української рево-люції, охопив значну частину України: Запорізьку, Донецьку, Катеринославську, Миколаївсь-ку, Одеську губернії. Причини його частково мали об'єктивний характер - посуха 1921 року, еко-номічні наслідки першої світової та громадянської воєн. Але най-головнішими чинниками стали: крах сільськогосподарської прак-тики тодішнього режиму, скоро-чення посівних площ у колиш-ніх хлібородних районах внаслі-док політики воєнного комуніз-му, директивні методи компар-тійного керівництва, яке розпо-діляло наявні процедури на ко-ристь промислових центрів, пе-редусім тих, що знаходилися поза межами України.

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терорис-тичним актом сталінської полі-тичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селян-підприємців, але й цілі поколін-ня землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культу-ру та самобутність. Головною метою організації штучного го-

лоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуніс-тичної влади та забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами насе-лення.

За розпорядженнями уряду, заборонялась будь-яка торгівля в сільській місцевості, призупиня-лося продовольче постачання сіл, переслідувалося та каралося на 10 років ув'язнення і розстріл будь-яке використання хліба для оплати праці в районах, що не виконали хлібозаготівельних планів, запроваджувалася систе-ма натуральних штрафів, товар-них репресій. Питома вага украї-нського зерна в загальносоюзно-му обсязі хлібозаготівель сягала більше третини, а по окремих регіонах перевищувала планові завдання для Північного Кавка-зу, Центрально-Чорноземного регіону, Казахстану та Московсь-кої області разом узятих.

Коли дослідники говорять про Голодомор 1932-33 рр., ма-ється на увазі період з квітня 19-32 по листопад 1933 рр. Саме за ці 17 місяців, тобто, приблизно за 500 днів, в Україні загинули мільйони людей. Пік голодомо-ру прийшовся на весну 1933 ро-ку. В Україні тоді від голоду вми-рало 17 людей щохвилини, 1000 - щогодини, майже 25 тисяч - щодня...

Найбільш постраждали від голоду колишні Харківська і Ки-

ївська області (теперішні Полта-вська, Сумська, Харківська, Чер-каська, Київська, Житомирська). На них припадає 52,8% загиб-лих. Смертність населення тут перевищувала середній рівень у 8-9 і більше разів.

Дослідники називають різні цифри загиблих під час голодо-мору: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. Але, в будь-якому випадку, мова йде про МІЛЬОЙНИ безневинних жертв. А з урахуванням непря-мих жертв (внаслідок повного фізичного виснаження, тифу, кишково-шлункових отруєнь, канібалізму, репресій, самогубств на ґрунті розладу психіки та со-ціального колапсу), за приблиз-ними підрахунками, голодомор забрав життя 14 мільйонів лю-дей.

Глибокий слід, залишений Голодомором 1932— 1933 рр. в історії України, накладається на слід від інших трагедій, що випа-ли на долю українського народу у ХХ столітті. Громадянська вій-на і голод 1921-23 років, репресії 1937-1938 років, війна 1941- 45 рр., німецька окупація і Голо-кост, голод 1946-1947 рр... Од-нак якщо потрібно і взагалі мож-ливо зважити наслідки багатора-зових потрясінь, гуманітарні нас-лідки Голодомору не зрівняють-ся ні з чим.

Автор: БОГДАН Рішко

Голодомор 1932-33 років: причини та наслідки

Партнери:

Тел: 0505498205

Стр. 9

Спецвипуск

Law Schools

Each year ELSA organizes many law schools all over Europe. You can find them here.

Many Local Groups in ELSA organize these law schools with different topics, in differ-

ent cities. They include a great academic program as well as an excellent social program.

Besides our European Law Schools, we also provide the opportunity to visit law schools

in China and in Dubai: the CBL Law Schools. For more information, click below!

Поспішай подати заявку на участь у літніх правових школах у Європі! Дедлайни закінчуються у квітні-травні. Детальна інформація за посиланням: http://elsa.org/page/law-schools/

Стр. 10

ELSA Uzhgorod

Наша дума ,наша пісня Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава, Слава України!

Українці – народ, серце якого битиметься вічно! Битиметься за кращу долю для своєї неньки! Помаранчева революція є явним доказом безмежної любові українських синів і дочок до матері, яка виплекала їх і наділила невмирущим бажанням до свободи, до права вибору, бажанням вільно вислов-лювати і відстоювати свою позицію.

У старих спитаю: «Чого, батьки, сумуєте?»

«Невесело, сину! Дніпро на нас розсердився,

Плаче Україна…» За твердженням переважної більшості міжнародних організацій, другий тур виборів президента

України пройшов з брутальними порушеннями виборчого законодавства та прав людини, з застосу-ванням технологій загальнодержавного фальшування результатів голосування, в тому числі і з втру-чанням в електронну систему підрахунку голосів в ЦВК.

Теплий кожух, тілько шкода – Не на мене шитий,

А розумне ваше слово Брехнею підбите.

Вибачайте…кричіть собі, Я слухать не буду.

23 листопада 2004 року у містах Західної України, Києві й ряді інших міст почалися масові мі-тинги в підтримку кандидата від опозиції.

Основною ареною народного невдоволення став Майдан Незалежності, де зібралося близько 500 тисяч протестувальників з усієї країни. Відмітним знаком демонстрантів став помаранчевий колір — колір передвиборної кампанії Ющенка.

Міські влада Києва, Львова та декількох інших міст відмовилися визнати законність офіційних результатів, а сам Ющенко, відмовляючись визнавати офіційні результати виборів, прийняв із трибу-ни Верховної Ради символічну присягу перед народом України як новообраний президент. Наступно-го дня переговори між владою та опозицією зайшли у глухий кут, оскільки позиція Ющенка не перед-бачала іншого результату переговорів, крім проголошення його президентом. Ющенко почав перего-вори з діючим президентом Леонідом Кучмою, бажаючи мирним шляхом домогтися визнання своєї перемоги, але, після оголошення остаточних результатів, згідно з якими переможцем був визнаний Янукович, Ющенко виступив перед своїми прихильниками в Києві, закликавши їх почати «Помаранчеву революцію» і за допомогою страйків паралізувати діяльність уряду, змусивши владу не визнавати результати виборів.

А що вродить? Побачите, Які будуть жнива!

Схаменіться,недолюди, Діти юродиві!

Подивіться на рай тихий, На свою країну,

Полюбіте щирим серцем Велику Руїну,

Стр. 11

Спецвипуск

Розкуйтеся, братайтеся! 25 листопада Верховний Суд України заборонив друкувати офіційні результати виборів, а 27

числа Верховна Рада України визнала результати виборів недійсними і оголосила недовіру Централь-на Виборча Комісія. 3 грудня Верховний Суд України після багатоденного обговорення визнав чис-ленні факти порушення законів і Конституції України в ході виборів, у результаті чого вимоги Ющен-ка були частково задоволені — зокрема, результати другого туру голосування були оголошені недійс-ними і було призначено повторне голосування.

У ході повторного голосування, проведеного 26 грудня 2004 року, з результатом 51,99% переміг Віктор Ющенко. Спроба прихильників Віктора Януковича опротестувати результати повторно прове-деного другого туру виборів не принесла результатів.

23 січня 2005 року Віктор Ющенко офіційно склав присягу і заступив на посаду Президента України.

І забудеться срамотня Давняя година,

І оживе добра слава, Слава України,

І світ ясний, невечірній Тихо засіяє…

Обніміться ж ,брати мої Молю вас, благаю!

Події Помаранчевої революції дають змогу освіжити в нашій пам’яті могутню силу духу та змогу захистити свій вибір і боротися за краще майбутнє!

Автор: УЛЯ Савчак

ELSA Uzhgorod

ELSA (The European Law Students' Association) — це міжнародна, незалежна, неполітична та не-прибуткова організація, що об'єднує студенів-правників та молодих юристів, що зацікавлені в науко-

вому та особистому вдосконаленні. Організація надає ідеальну базу для розвитку їхніх навиків, здобут-тя нових знань і спілкування з студентами права та юристами з усієї Європи. Сьогодні вона є однією з найбільших незалежних студентських організацій і представлена у більш ніж 200 правничих факуль-

тетах в 42 країнах Європи, членами якої є 30 000 студентів та молодих юристів.

Через своєю діяльність та співпрацю з міжнародною спільнотою ELSA отримала спеціаль-ний статус в кількох міжнародних організаціях:

Спеціальний консультативний статус у Економічній і Соціальній Раді (ООН ЕКОСОР); Консультативний статус категорії «С» в ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО);

Консультативний статус Комісії ООН з міжнародного торгового права (ЮНСІТРАЛ);

Статус учасника у Раді Європі; Статус спостерігача у Всесвітній організації інтелектуальної власності;

Договір про співпрацю з Комісаром ООН з прав біженців; Бенефіціарій грантів Європейської Комісії.