№4 (14) Квітень

2014

Втратити свободу може лише той, хто не вмів її захищати.

Вольтер

Стр. 2

ELSA Uzhhorod

Квітень. Ужгород. Сакури. Ось і настав квітень і ми знову з вами на сторінках

“Ордеру”. Можна сказати, що наступні мої слова прозвучать на

правах реклами. Як не сумно це визнавати, але не тільки в наших статтях Ви зможете знайти цікаві речі. Не тільки в Інтернеті можна побачити щось дивовижне. Варто прос-то визирнути у вікно.

На вулиці весна, панове. Природа зараз на піці свого розквіту. Усе навколо цвіте і пахне. А в Ужгороді, як і в Японії, є одна особливість - сакури. У Країні сонця- саку-ри зазвичай цвітуть ближче до літа. Але в Ужгороді вони радують нас своїм цвітінням уже в квітні.

Не зациклюйтесь на проблемах і віртуальних реальностях. Вдихніть на повні груди весняного по-вітря.

Сьогодні майже кожен грома-дянин говорить про те, що пот-рібно боротися із корупцією, що Україна має бути демократич-ною державою.

Чимало випадків існує, коли людина без грошей, тобто взят-ки, не може вирішити свої пи-тання. У простонароді корупція – це підкупність і продажність осіб, які займають службове ста-новище.

Неправомірна вигода, так закон називає хабар, - це грошові кош-ти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропону-ють, надають або одержують без законних на те підстав.

За провокацію, давання та отримання хабара законом пе-редбачена кримінальна відпові-дальність. За прийняття пропо-зиції, обіцянки або одержання

КАЖЕМО “НІ” ХАБАРНИКАМ Що робити, якщо у Вас вимагають хабар...

Головний редактор: ВІКТОР Грігаш

Будьте законослухняні AND BE ALWAYS IN “Order”!

У цьому номері ви прочитаєте про:

Кримінально-правову характеристику катування (ст.4-5);

Відеозапис, як засіб доказування (ст. 6-7);

Відмінності хуліганства і дрібного хуліганства (ст.8-9);

Віктора Люстіга, який продавав Ейфелеву вежу (ст.12-13);

За яку суму потрібно оформляти закордонний паспорт (ст.14-15);

Та інші цікаві речі.

Стр. 3

№4 (14)

АВТОР: ГАЛИНА Пшеницька

неправомірної вигоди службо-вою особою на таку може бути покладена відповідальність у ви-гляді штрафу, виправних робіт і навіть позбавлення волі до два-надцяти років. Вид кримінальної відповідальності залежить від розміру хабара та хто його бере.

Так само кримінально караним є діяння, коли особа сама пропо-нує хабар. Відповідальність за такі дії може полягати у позбав-ленні волі на строк до десяти років.

Тому, перед тим як брати ха-бар чи давати його, добре поду-майте про можливі наслідки.

Кримінальний кодекс передба-чає, що особа, яка пропонува-ла, обіцяла чи надала неправо-мірну вигоду, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї були вчинені дії щодо вимагання неправомір-ної вигоди і після пропозиції, обіцянки чи надання неправомі-рної вигоди вона, до повідом-лення їй про підозру у вчиненні нею злочину, добровільно зая-вила про те, що сталося правоо-хоронним органам.

Однак, кримінальна відповіда-льність не лякає службових осіб, які й надалі виконують свої фун-кції та наповнюють свої кишені.

Для того щоб від людей не просили хабар – не потрібно його давати чи пропонувати.

Для когось хабар це спосіб швидко вирішити свої питання, а для іншого – неправомірно збагатитися.

Вам потрібно прийняти рі-шення відповідно до своєї гро-мадянської позиції, своїх мора-льних принципів, совісті та жит-тєвого досвіду. У зв’язку з цим у Вас виникає три варіанти дій:

Перший варіант – це дати хабар, вирі-шити своє питання і забути про це.

Другий варіант — припинити усілякі контакти з вимага-чем, дати зрозуміти йому про вашу від-мову піти на злочин і змиритися з тим, що важливе для Вас питання не буде ви-рішено, а вимагач буде і далі безкарно знущатися над людь-ми, оточувати себе спільниками і корупційними зв’язками.

Третій варіант — встати на шлях опору хабарникам і здир-никам, виходячи з чіткого розу-міння, що тільки разом можна здолати це зло, що людина має в будь-яких ситуаціях зберегти свою гідність і не ставати на бік злочину.

Третій варіант більшою мірою узгоджується з нормами права і моралі, згідно з якими зловмис-ники обов’язково повинні бути покарані. Кожна людина як віль-на особа приймає рішення сама.

Якщо Ви обираєте третій варі-ант, то Вам слід на свій розсуд звернутися з усним та письмо-вим повідомленням про злочин, що готується в правоохоронні органи за місцем Вашого про-живання або за телефонами до-віри УМВС України.

Отже, якщо у Вас вимагають хабар, то потрібно: вести себе вкрай обережно, ввічливо, без підлещування, не допускаючи необачних висловлювань, які могли б вимагачем трактуватися або як готовність, або як катего-рична відмова дати хабар або здійснити підкуп; уважно вислу-хати і точно запам’ятати постав-

лені Вам умови (розміри сум, найменування товарів та харак-тер послуг, терміни і способи передачі хабара, форма комер-ційного підкупу, послідовність вирішення питань); постаратися перенести питання про місце і час передачі хабара до наступної бесіди; поцікавитися у співроз-мовника про гарантії вирішення питання у разі давання хабара або вчинення підкупу; не брати ініціативу у розмові на себе, бі-льше «працюйте на прийом», дозволяйте потенційному отри-мувачеві хабара «виговоритися», повідомити Вам якомога більше інформації;негайно звертайтеся до правоохоронних органів!

Стр. 4

ELSA Uzhhorod

В окремий склад злочину ка-тування було виділено тільки у 2001 р., що свідчить про те, що цей інститут є новим для кримі-нального права України. В роз-витку цього інститут велику роль відіграла практика Європейсько-го Суду з прав людини та Конве-нція ООН проти катувань та ін-ших жорстоких, нелюдських або таких що принижують гідність, видів поводження та покарань.

У відповідності до Криміналь-ного Кодексу України (ст.127), під катування розуміють умисне заподіяння сильного фізичного болю, або фізичного чи мораль-ного страждання шляхом нане-сення побоїв, мучення або ін-ших насильницьких дій з метою примусити потерпілого чи іншу особу вчинити дії, що супере-чать їх волі, у тому числі отрима-ти від нього або іншої особи відомості чи визнання, або з ме-тою покарати його чи іншу осо-бу за дії, скоєні ним або іншою особою чи у скоєнні яких він або інша особа підозрюється, а також з метою залякування чи дискримінації його або інших осіб.

У відповідності до Конвенції, термін "катування" означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа

чи у вчиненні яких вона підоз-рюється, а також заляка-ти чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особа-ми чи іншими особами, які ви-ступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчаз-ної згоди.

Якщо провести аналогію ви-значення катування в національ-ному та міжнародному законо-давстві, можна дійти висновку, що за українським зразком це визначення дещо ширше, оскі-льки, визначено коло суб’єктів, які можуть вчинити катування. Тобто, це може бути фізична

осудна особа, яка досягла 16-річного віку, а не тільки офіцій-на особа, як це наведено в Кон-венції. Однак, значно великим недоліком виступає відсутність підвищеної міри кримінальної відповідальності, якщо злочин вчинено службовою особою.

Яскравим прикладом аналізу катування є матеріали практики Європейського Суду з прав лю-дини. У справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» про-вели розмежування між катуван-ням та нелюдським поводжен-ням на прикладі конкретного насильства – «п’яти технік», які застосовувала британська влада під час допитів. Методами кату-вання виступали: стояння біля стіни у стресовій позиції, пок-риття голови мішком, шумовий

Кримінально-правова характеристика катувань. Проблемою, яка носить в собі не тільки правовий,а й соціальний і мораль-ний характер, на сьогоднішній день в Україні виступає катування. Ця про-блема дедалі частіше виникає з боку діяльності правоохоронних органів і трактується як жорстоке поводження з використанням службового ста-новища.

Стр. 5

№4 (14)

вплив, позбавлення сну і обме-ження у їжі і воді. Як вирішив суд, дані методи, навіть при по-єднанні становлять тільки не-людське поводження. Був факт того, що вони спричинялись систематично, однак страждання потерпілому особливої сили і жорстокості потерпілому не за-вдавали. Тобто, наявність кату-вання пов’язується з певним рів-нем жорстокості, яке залишаєть-ся оціночним в кожній окремій справі.

Ступінь насильницьких дій при катуванні повинен характе-ризуватися більш яскравим ви-раженням больових відчуттів поєднаних з особливою жорсто-кістю. Щоб розмежовувати кату-вання від завдання тілесних ушкоджень, необхідно передба-чити, що під час катування наси-льство має мати виражений ха-рактер мордування.

Однак, не зважаючи на сту-пінь важкості даного злочину, останніми роками він вчиняєть-ся саме працівниками органів внутрішніх справ. За даними статистики 60,7% українців стве-рджують, що від насильства в міліції ніхто не застрахований. Саме тому був створений міжна-родний виїзний орган – Євро-пейський Комітет запобіганню катувань. В зв’язку з тим, що бу-ли зафіксовані непоодинокі ви-падки катувань з боку працівни-ків внутрішніх справ, у 2005 році були внесені зміни до ст.127, де встановлювалось покарання для працівників правоохоронних органів від десяти до п’ятнадця-ти років за катування.

В рішенні Європейського су-ду про порушення статті 3 Кон-венції, яких на період 2012 року було зафіксовано аж 14. Найяск-

равішим віддзеркаленням пору-шення є справа «Савицький проти України». Богдан Савиць-кий скаржився на жорстоке по-водження з боку працівників мі-ліції та неефективний хід розслі-дування справи. В свою чергу, Європейський Суд виніс рішен-ня про стягнення компенсації, на максимальну суму, яка коли-небудь призначалась громадя-нам України (154 тис. євро). Урядовий уповноважений у справах Європейського Суду з прав людини зазначив, що на таку суму компенсації вплинуло те, що чоловік ні в чому не підо-зрювався, що свідчить про над-звичайно високий стан свавілля, а як наслідок катування з боку правоохоронців він став інвалі-дом І групи. Обтяжуючою об-ставиною виступило ще й те, що на теренах України справа розглядалась дуже тривалий час, що заподіяло багато душевних страждань потерпілому.

Європейський Суд констату-вав також факт того, що розслі-дування скарг на катування є си-стемною проблемою в Україні. Суд зазначив, що більше ніж в 40 справах органи влади були відповідальні за акти жорстокого поводження під час затримання осіб в міліції і ніякого системно-го розслідування на території України за такими скаргами про-ведено не було. Жорстоке пово-дження трапляється зазвичай в перші дні затримання, коли осо-би не мали ще розмови зі своїм адвокатом, а ушкодження потер-пілих в цей період не фіксува-лись. В ряді доповідей також було зазначено, що оцінка ро-боти міліції за кількістю розкри-тих злочинів стала одним з тих факторів, які впливають на ви-

користання катувань щодо підо-зрюваних у вчиненні злочину.

На сьогоднішній день дуже часто потерпілий навіть сам не може отримати повну інформа-цію стосовно факту розсліду-вання справи. Як правило, поте-рпілому кажуть, що працівника ОВС притягнули до дисципліна-рної відповідальності. Відповід-ну інформацію адвокати зазви-чай отримують, коли справа до-ходить до суду. Коли факти не-законних дій не підтверджують-ся, отримати більш ширшу ін-формацію стає неможливим, тому що працівники ОВС поси-лаються на те, що інформація має службовий характер або не-має правових підстав для отри-мання відповідної інформації. Однак відмова через зазначені підстави є неправомірною. От-же, можна дійти висновку, що статтю 127 «Катування» необ-хідно доповнити такою кваліфі-куючою ознакою як вчинення його службовою особою з вико-ристанням свого службового становища.

Автор: НІКА Гецко

Стр. 6

ELSA Uzhhorod

Цивільний процесуальний кодекс України зазначає, що до-казами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обста-вин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших об-ставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані вста-новлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх предста-вників, допитаних як свідків, показань свід-ків, письмових доказів, речових доказів, зок-рема звуко- і відеоза-писів, висновків експе-ртів.

Кримінальний про-цесуальний кодекс, в свою чергу, визначає, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові до-кази, документи, ви-сновки експертів. У статті 69 Кодексу адмі-ністративного судочинства Укра-їни встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, які вста-новлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань сві-дків, письмових і речових дока-зів, висновків експертів. До речо-вих доказів законодавець відно-сить зокрема магнітні, електронні та інші носії інформації, що міс-тять аудіовізуальну інформацію про обставини, які мають зна-чення для справи.

У Господарському процесуа-льному кодексі немає згадки про

відеозапис, судова практика свід-чить, що він приймається як до-каз у справі.

Детальніше проблему термі-нології відеозапису як доказу роз-глянув у своїй статті Соколан Т.С., який вважає, що йому пот-рібно надати статусу окремого джерела доказів.

Хоч Спортивне право не є поширеним в Україні, однак

практично кожна справа у цій практиці є резонансною. І найгу-чнішою є справа про договірний матч «Карпати» (Львів) – «Металіст» (Харків), яка цього року була розглянута і Спортив-ним арбітражним судом (CAS) у Лозанні (Швейцарія). Доказом у справі, яка бере початок у 2008 році, є 10­хвилинний відеозапис розмови між гравцем клубу «Карпати» Лащенковим і прези-дентом клубу Димінським. Гра-вець «Карпат» на ньому розпові-дає про механізм підкупу гравців його команди, які програли «бронзовий» матч з рахунком 0:4.

Перевагою використання віде-озапису як доказу в суді є відсут-ність надання суб’єктивної оцін-ки обставинам у справі, оскільки, не слід виключати, що особа дає певне забарвлення тим чи іншим фактам та подіям. Так як відеоза-пис міститься на магнітних, елек-тронних та інших носіях інфор-мації, то ще одним плюсом є мо-жливість детально ознайомитись

з подією, яка мала місце. Оцінка та переві-рка достовірності проводиться шля-хом здійснення відповідної про-цесуальної дії. Відтворення зву-козапису і демон-страція відеозапи-су учасникам су-дового прова-дження прово-дяться в залі судо-вого засідання або

спеціально обладнаному для цьо-го приміщенні, тобто в примі-щенні, де встановлена необхідна звуко- та відеовідтворююча апа-ратура, яка, окрім цього, має за-безпечувати можливість бути присутніми учасників судового провадження, інших учасників кримінального провадження, а також представників засобів ма-сової інформації та громадськос-ті, якщо дослідження відбувається у відкритому судовому засіданні. Якщо ж предметом відтворення та демонстрації є особисті запи-си, зміст особистих телефонних розмов, телеграфних та інших

Відеозапис, як доказ. Використання відеозапису як засобу доказування стає дедалі поширенішою практикою. При цьому визначення цього виду доказу має різне трактування в залежності від виду процесу в якому він використовується.

Стр. 7

№4 (14)

повідомлень, суд для запобі-гання розголошенню відомо-стей про особисте та сімейне життя чи обставин, які при-нижують гідність особи, з власної ініціативи чи за кло-потанням сторони судового провадження може прийняти рішення про дослідження таких звуко- і відеозаписів у закритому судовому засіданні.

Звісно ж, в учасника судо-вого розгляду може виникну-ти питання: чи не являється даний доказ підробкою? Для встановлення цього, він по-дає до суду клопотання про проведення експертизи доку-мента. Для перевірки зазначених питань суд управі своєю ухва-лою, яка постановляється без ви-ходу суду до нарадчої кімнати, із обов'язковим зазначенням про постановлення такої ухвали в жу-рналі судового засідання визна-чити дії, які слід вчинити для пе-ревірки достовірності документів. До переліку таких дій можуть бути віднесені проведення опиту-вання сторін, допиту свідків, до-питу експерта, отримання усних консультацій чи письмових роз'-яснень спеціаліста, порівняння з іншими наявними у криміналь-ному провадженні документами, призначення експертизи тощо. Якщо внаслідок перевірки досто-вірності звуко- чи відеозапису шляхом проведення експертизи буде встановлено, що він є під-робкою, суд вирішує питання про виключення документа із числа доказів та направляє заяву про підробку звуко- чи відеоза-пису, а також висновки експерти-зи органу досудового розсліду-вання для внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Дедалі поширенішим стає ви-

користання відео реєстратора, як доказу вашої невинуватості.

Незалежно від того, хто ви — винуватець ДТП, потерпілий чи просто свідок, відеозапис вашого реєстратора може бути викорис-таний як доказ. Кодекс про Адмі-ністративні правопорушення, що дістався нам у спадок від СРСР, хоч і досить поверхово регулює процес розгляду справ про адмі-ністративні правопорушення, все ж таки визначає необхідні права учасників. Ці права можна реалі-зувати як у процесі оформлення ДТП та складання протоколу про адміністративне правопору-шення, так і при розгляді справи в суді.

Зокрема, потерпілий та особа, яку притягають до відповідально-сті, відповідно до ст. 268, 269 КпАП мають право заявляти клопотання (про долучення ма-теріалів відеозапису). Винуватець також може подавати докази без-посередньо.

Працівник ДПС повинен вне-сти до протоколу факт наявності відеозапису ДТП, а також указати модель і серійний номер відеоре-

єстратора. Флеш-карту краще витягувати з пристрою та переда-вати в присутності понятих. Для збереження її повинні запечатати в конверт і зробити запис про її наявність у протоколі.

Варто також пам’ятати, що, якщо виникнуть сумніви в досто-вірності запису, можливо, дове-деться надати на якийсь час і сам реєстратор.

Отже, відеозапис може стати надійним доказом у судовому ро-згляді, а також сприяти ефектив-ному та швидкому встановленню обставин справи.

Автор: НАТАЛІЯ Поляк

Стр. 8

ELSA Uzhhorod

Відмежування хуліганства і дрібного хуліганства. Хуліганство в Україні є правопорушенням, за яке передбачена як криміна-

льна так і адміністративна відповідальність. Що ж таке хуліганство? В яких випадках дії винного кваліфікують як дрібне хуліганство, а в яких на-

Кримінальна відповідаль-ність за хуліганство.

Кримінальна відповідальність за хуліганство передбачена стат-тею 296 Кримінального кодексу України, згідно з якою хуліганст-вом є грубе порушення громадсь-кого порядку з мотивів явної не-поваги до суспільства, що супро-воджується особливою зухваліс-тю або винятковим цинізмом.

Якщо конкретизувати, то хулі-ганство може полягати у заподі-янні тілесних ушкоджень, побоїв потерпілим, пошкодженні чужо-го майна, тривалому і наполегли-вому перешкоджанні нормальній роботі громадських закладів то-що. Тобто, вичерпного переліку хуліганських дій немає, питання про наявність в діях особи дано-го складу злочину вирішується в кожному конкретному випадку.

Важливими ознаками хуліганст-ва є місце, час і обстановка його вчинення. Кримінальне караним є грубе порушення громадського порядку. Про грубість такого по-рушення можуть свідчити трива-лість незаконних дій, кількість потерпілих, їх вік, ступінь пору-шення їх прав і законних інте-ресів тощо.

Іншою важливою ознакою хуліганства є мотив його скоєн-ня. Хуліганством є дії, вчинені виключно з мотивів явної непо-ваги до суспільства (прагнення показати свою зневагу до існую-чих правил і норм поведінки в суспільстві, самоствердитися за рахунок приниження інших

осіб). Явність неповаги до суспі-льства виражається в його очеви-дності і безсумнівності як для винного, так і для очевидців його дій.

Існує також «кваліфіковане» хуліганство, тобто злочин, вчи-нений за обставин, які свідчать про більшу суспільну небезпеку і тягнуть за собою більш суворе покарання (наприклад, вчинення хуліганства групою осіб; з опо-ром співробітнику міліції; із за-стосуванням зброї і т.д.). За просте (некваліфіковане)

хуліганство передбачено пока-рання у вигляді штрафу від п'яти-сот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, аре-шту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років. Найбільш суворе по-карання за кваліфіковане хуліган-ство (без сполучення з іншими злочинами) - позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

Нести кримінальну відповідаль-ність за хуліганство може особа, яка досягла 14 років (частина 2 статті 22 КК України).

Дрібне хуліганство До дрібного хуліганства відно-

сять нецензурну лайку в громад-ських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський по-рядок і спокій громадян. Іншими словами, дрібним хуліганством визнаються дії, що не мають ознак кримінально караного хулі-ганства.

Такі дії тягнуть за собою накла-дення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів до-ходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням два-дцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Стр. 9

№4 (14)

Наші права були показані через об'єктив.

Не так давно ELSA Ужгород провела соціальний проект “Твої права через об'єктив”. 18 березня відбулось відкриття виставки, яка тривала до 25 березня у ПАДІЮ-Ні. На фотовиставці було пред-ставлено близько 50 робіт непро-фесійних фотографів з усієї України (Ужгород, Виноградів, Львів, Київ, Полтава, Хмельниць-кий, Харків,Одеса,Харків). На ко-жній світлині автори зображали право людини, яке закріплене Конституцією України, Конвенці-єю про захист прав і основополо-жних свобод та іншими нормати-вно-правовими актами.

Оскільки до участі у виставці залучилося чимало охочих, організаторами було прийнято рішення залучити експертів, які б визна-чили авторів найкращих робіт. Експертами виступили справжні професіонали фотографії - ужго-родські фотографи Сергій Мазур та Валентин Кузан. Вони й визначили авторів трьох кращих робо-ти на виставці: Віктор Грігаш (Ужгород), Оксана Тиховська (Львів), Микола Демчук (Одеса). Ще од-ного переможця вибрали шляхом глядацького голосування. Ним став Сергій Гренцер з Ужгороду.

З Ужгороду виставка відправилась у Виноградів, а далі повернеться назад і триватиме на факульте-ті європейського права і правознавства УжНУ.

Дане правопорушення перед-бачено статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Об'єктом да-ного адміністративного проступ-ку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Об'єктивна сторона правопо-рушення виражається у нецензу-рній лайці в громадських місцях, образливому чіплянні до грома-дян та інших подібних діях, що порушують громадський поря-док і спокій громадян (формальний склад).

Суб'єкт адміністративного про-ступку - загальний (фізична осу-дна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб'єктивна сторона правопо-

рушення визначається ставлен-ням до наслідків і характеризу-ється наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

Отже, Головним критерієм від-межування дрібного хуліганства як адміністративного проступку від кримінально-карного, перед-баченого ст. 296 КК України, є ступінь суспільної небезпечності скоєного діяння.

Дії адміністративного правопо-рушника не завдають суспіль-ним відносинам які охороняють-ся законом суттєвої шкоди, і не мають, таким чином значної сус-пільної небезпечності. Вони ма-лозначимі і не містять ознак яв-ної неповаги до суспільства, то-му караються правовими норма-

ми, що передбачають адмініст-ративну відповідальність .

Чи був хуліганський прояв гру-бим порушенням громадського порядку або малозначним - це питання повинно вирішуватися шляхом оцінки всіх обставин справи.

Автор: МАР'ЯНА Лозан

Стр. 10

ELSA Uzhhorod

Law Schools

Each year ELSA organizes many law schools all over Europe. You can find them here.

Many Local Groups in ELSA organize these law schools with different topics, in differ-

ent cities. They include a great academic program as well as an excellent social program.

Besides our European Law Schools, we also provide the opportunity to visit law schools

in China and in Dubai: the CBL Law Schools. For more information, click below!

Поспішай подати заявку на участь у літніх правових школах у Європі! Дедлайни закінчуються у квітні-травні. Детальна інформація за посиланням: http://elsa.org/page/law-schools/

Стр. 11

№4 (14)

Партенери Тел: 0505498205

XX National Council Meeting of ELSA Ukraine

Dear ELSA Network! ELSA Ukraine is glad to invite you all to

the XX National Council Meeting of ELSA Ukraine, which will take place in Lviv, 2 - 4 of May, 2014 and hosted by ELSA Lviv.

Lviv is a diamond in Europe’s crown. Lviv is a unique city in which history,

culture, mentality of two worlds – the East and the West – are tolerantly merged. De-spite many sufferings brought by numerous wars over the long centuries of Lviv’s his-tory, the city’s architectural landmarks re-mained almost intact.

Lviv is an open air museum and the em-bodiment of the Ukrainian culture and Eu-ropean charm, unforgettable panoramas, and unique monuments of architecture, old traditions and, surely, flavored coffee in the legendary Lviv coffee houses. Guests are charmed by the special atmosphere of ma-jestic calmness reigning in the city and pleasantly striking hospitality of local habit-ants.

Lviv is the city of numerous old univer-sities, unique scientific establishments and archives, and famous libraries and muse-ums. You can stroll about quiet streets, each time discovering something new and interesting for yourself.

The application form will be uploaded soon.

For more details please do not hesitate to contact:

- President ELSA Lviv, Andriy Holu-bokyi:president.elsalviv@gmail.com

- Vice-President for Seminars and Conferences ELSA Lviv, Iryna Pytsyk: vpsc.elsalviv@gmail.com

Стр. 12

ELSA Uzhhorod

Відомий злочинець: Віктор Люстіг... або чоловік який продав Ейфелеву вежу двічі.

Одним з найбільш таланови-тих аферистів XX століття був граф

Віктор Люстіг (1890-1947). Словом, факти говорять самі за себе: відомо 45 його псевдонімів, і тільки в США його заарештовували 50 разів.

Хороший психолог і чудовий знавець правил гри людськими почуттями, Люсттіг свою чи не найпершу аферу провернув зі смаком. 1926 року, високий, доб-ре одягнений молодий чоловік відвідав відомого гангстера того часу, представившись графом Віктором Люстігом. Він просив дати йому 50 тисяч доларів, щоб подвоїти цю суму, а гангстерові було зовсім не шкода вкласти в сумнівне підприємство таку не-значну для кримінального світу того часу суму, і він дав їх графу. Строк для виконання задуманого – 2 місяці. Люстіг взяв гроші, поклав їх у банківський сейф у Чикаго, а потім відправився в Нью-Йорк. Без спроби зароби-

ти на цих грошах й центу, через 2 місяці Люстіг повернув гангс-теру його ж 50 тисяч. На що останній відповів: «Я чекав 100 ти-

сяч доларів або нічого. Але… поверну-ти мої гроші назад … Так, ви чесний чоловік! Якщо у вас труднощі, візьміть

хоч це». І дав графу 5 тисяч доларів. Оті 5 тисяч насправді і були метою афери Люстіга!

Такий спритний і хитрий шах-рай зумів обвести довкола паль-ця ще не одну чесну людину, проте випадок з продажем Ей-фелевої вежі сколихнув свідо-мість не тільки французів, а й жителів багатьох інших країн. До того ж цю махінацію він спробував здійснити двічі.

Отож, перейдемо до подро-биць. У травні 1925 року Люстіг з колегою-аферистом Деном Коллінсом прибули до Парижа. У місцевій газеті вони побачили статтю про те, що Ейфелева вежа в жахливому стані. Уряд

навіть думає, що дешевше її буде знести, ніж відремонтувати. Са-ме тоді у Люстіга виник план. Спочатку потрібно було зроби-ти вірчу грамоту, з чим йому і допоміг знайомий, що підроб-ляв документи. Потім офіційні листи були розіслані найбіль-шим підприємцям. В дорогому готелі Люстіг розповів їм, що уряд дійсно вирішив знести ба-шту і продати її на металобрухт, тому що вона була побудована більше 30 років тому (у 1889 ро-ці) для Всесвітньої виставки як тимчасова споруда. Здавалось б, мета була майже досягнута – вже через чотири дні ці бізнесмени подали свої аукціонні заявки на придбання башти, що підлягала знесенню. Але сам аукціон Люс-тіга не цікавив. Цим часом він уже вибрав жертву – нею став підприємець на ім’я Андре Пуас-сон, котрому Люстіг натякнув,

Стр. 13

№4 (14)

що той може виграти аукціон. Пуассон вирішив, щоб справа вигоріла, то варто закріпити її великим хабаром. І він одразу ж передав шахраєві пачку купюр значного номіналу. Ден Коллінс і Люстіг відразу поїхали до Авст-рії, де безтурботно жили на гро-ші Пуассона, який, викривши шахрайство, вважав соромом надати розголосу цій справі.

Через деякий час Люстіг пове-рнувся до Парижа спробував продати башту ще раз. Але нова жертва повідомила про це в по-ліцію. І цього разу історія вже потрапила до рук преси по всій Європі. Люстігу довелося швид-ко залишити «старий світ» і виїхати

до США. Продавати башту втретє, він

уже не наважився. Хоча цікаво, чи зій-шов би з рук третій продаж паризької гордості.

Історія життя видатного шах-рая закінчилася далеко не най-кращим чином. У грудні 1935 року графа заарештували і він отримав 15 років в’язниці за під-робку доларів, а також 5 років за скоєну всього місяць тому втечу з іншої в’язниці. Його перевели у відомий острів-в’язницю Аль-катраз біля Сан-Франциско, де Віктор Люстіг і помер від пнев-монії в березні 1947 року.

Про цю видатну постать зі сві-ту «поза законом» розповідають чимало цікавих історій. Навіть документальний фільм про його «подвиги» знято з динамічним сюжетом і в дусі авантюризму.

Без сумніву, таке життя шахрая ніколи не буде нудним, проте, можливо, варто і в законному світі знаходити задоволення в легальних речах, з тією тільки метою, щоб від кримінальних розваг одних не страждали інші.

Автор: ЮЛІЯ Плиска

Кінопогляд: Criminal minds, або люди що помічають очевидне.

Зрозуміти, що людина нещас-лива в шлюбі по тому, як вона ставить гроші в гаманець? Ви-значити маніяка в натовпі, аналі-зуючи те, як він ходить? Герої серіалу «Думати, як злочинець» знають про вас те, про що ви, можливо, і самі не здогадува-лись.

Спеціалісти в області криміно-логії є головними персонажами чергового американського TВ-хіта. Коли звичайні криміналісти не можуть впоратись із завдання-ми, вони звертаються саме до них – людей, що бачать перед собою не просто місце злочину, а в кожній його деталі – характер злочинця. Саме ці навички до-зволяють не тільки складати ма-ксимально точний опис право-порушника, але часом і навіть передбачити наступні його дії.

Серед головних героїв серіалу

ви знайдете вельми колоритних особистостей, кожен з яких во-лодіє своїми специфічними ри-сам, що часом, як допомагають їм розв’язувати найскладніші справи, так і є перешкодою для цього.

Ці люди вміють використову-вати перевагу злочинця проти нього самого. Вони здатні обер-нути змусити навіть ЗМІ працю-вати на їх користь. Переглядаю-чи цей серіал, неможливо не за-мислитись над тим, що психоло-гія, як наука, може бути корис-ною. Саме через те, що спеціа-лісти цієї групи ФБР розгляда-ють кожен випадок комплексно, тобто не тільки в світлі криміна-льного права, а і психології, кри-мінології, віктимології та інших, мабуть, зрозумілим тільки їм на-укам, вони можуть поставити себе на місце злочинця.

Незважаючи на великий тер-

мін його трансляції (а це не бага-то, не мало, а з 2005 року), «Думати, як злочинець» в змозі дивувати своїй прихильників новими поворотами сюжету та психологічно неврівноваженими маніяками. А щодо персонажів, думаю, кожен знайде серед цієї особливої команди ФБР тих, хто припаде їм до душі.

Автор: РОДЕРІК Ем

Стр. 14

ELSA Uzhhorod

Для більшості громадян закор-донний паспорт має таке ж зна-чення як і український. Причи-ною цьому є близькість наших кордонів, бажання їздити до ро-дичів, у відпустку, на закупки, по бізнесу… Тому питання оформ-лення закордонних паспортів є над актуальним для усіх нас.

Так, скільки ж насправді кош-тує закордонний паспорт?

Спершу розкажу Вам про істо-рію виникнення нещодавнього резонансу по паспортам.

Оформити закордонний пас-порт можна лише за 170 гри-вень, а не за 500, 600 чи 700, як правлять міграційні служби у різних регіонах України

Це довів житель Запоріжжя Руслан Жиров, який більше ро-ку судився з системою і врешті переміг. Верховний суд України визнав дії міграційної служби незаконними і зобов'язав повто-рно вирішити питання щодо оформлення закордонного пас-порта у відповідності до Закону.

Як обурюється сам Руслан «Шість непотрібних платежів, з яких непотрібних два, а злочин-них практично чотири. Сума до

сплати при підсумовуванні була 688 гривень 15 копійок»

Житель Запоріжжя, окрім дер-жмита, мав сплатити за оформ-лення та видачу паспорта, за бланк, за послуги підприємства "Документ" та навіть страховий платіж приватній компанії. Чо-ловік каже: почитавши закони України, зрозумів, що його ду-рять.

Замість закордонної відпустки він пішов до суду. Спершу він програв, але згодом отримав результат справедливості у судах вищих інстанцій. Зізнається: на юридичні послуги та проїзд на засідання за сто кілометрів ви-тратив більше, ніж з нього вима-гали в паспортному столі. Але не шкодує. "Коли громадян України обманює держава в особі МВС - це вже виходить за рамки пристойності", - пояснює Руслан.

Проте, більшість громадян й надалі покірно сплачують усі квитанції, що їм запропонують у найближчому відділенні банку. Список досить довжелезний, і він постійно поповнюється но-вими пунктиками. Ось тільки

виявляється, що серед тих кви-танцій є й так звані „добровільні” внески, а часом і зовсім незрозумілі.

Так ось, найбільша сума - дер-жавне мито – 170 грн. Іншими сумами є: 1) оформлення та ви-дача паспорта – 87,15 грн.; 2) бланк паспорта – 120 грн.; 3) добровільний внесок у фонд „Правопорядок” – 20 грн.; 4) страховий платіж у страхову компанію «ВУСО» – 75 грн.; 5) послуги з підготовки пакету до-кументів у компанію «Документ» - 60 грн.

Загалом виходить 532,15 грн. плюс банківська комісія. Тобто переплата становить практично 362,15 гривень.

Так, що ж все таки встановив

Верховний Суд України у скан-дальній справі по закордонним паспортам?

Законом України «Про поря-док виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» пе-редбачено, що правила оформ-лення і видачі паспортів, їх тим-часового затримання та вилу-чення визначаються Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію цієї стат-ті останній прийняв відповідні Правила, пунктом 10 яких за-тверджено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон: заява-анкета встановленого зраз-ка; паспорт громадянина Украї-ни, (після прийняття документів повертається); копія ідентифіка-ційного коду, дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державно-

Яка ціна паспорту для виїзду за кордон?

Стр. 15

№4 (14)

го мита. Увага з 5 грудня 2013 року до-

відка з військового комісаріату не вимагається!!!.

Позиція ВСУ ґрунтується на наступному: сплата установле-ного Декретом державного мита 170 грн. покриває вартість ви-трат, пов'язаних із учиненням дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у то-му числі й вартість бланка). То-му вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підста-ві іншого нормативно-правового акта ніхто не вправі.

Крім того, колегія суддів ви-

знала неправомірними дії мігра-ційної служби стосовно вимог зі сплати вартості бланка паспорта у зв'язку з тим, що в Порядку не встановлено розмір такого відш-кодування, не передбачають йо-го й Правила. При цьому нада-ти докази, які б підтвердили вар-тість бланка паспорта, міграцій-на служба відмовилась, послав-шись на конфіденційність ін-формації.

Отже, закордонний паспорт

коштує дійсно тільки 170 гри-вень і ні на копійку не більше. Всі інші платежі, які від Вас ви-магають – не обов’язкові і не

повинні підлягати до сплати, якщо ви цього не бажаєте.

АВТОР: ВАЛЕРІЙ Нечаєв

ЗАХИСТ ПРАВ ЖУРНАЛІСТІВ У

ГАРЯЧИХ ТОЧКАХ ELSA Ostroh спільно з "Радою

Правників" проводить Всеукраїнський конкурс есе «Захист прав журналістів в гарячих точках»

Конкурс проводиться з 06.04.2014 по 18.05.2014 року. Учасники в цей період повинні надіслати свої есе на електронну адре-су olena_fedoruk@mail.ru

За результатами конкурсу буде про-ведено круглий стіл з медіа права в м. Острог. До участі в якому будуть за-прошені автори десяти кращих есе та медіа юристи, журналісти, викладачі кафедри Гуманітарного факультету спеціальність "журналістика".

Більше інформації: http://vk.com/club69434251

ELSA Uzhgorod

ELSA (The European Law Students' Association) — це міжнародна, незалежна, неполітична та не-прибуткова організація, що об'єднує студенів-правників та молодих юристів, що зацікавлені в науко-

вому та особистому вдосконаленні. Організація надає ідеальну базу для розвитку їхніх навиків, здобут-тя нових знань і спілкування з студентами права та юристами з усієї Європи. Сьогодні вона є однією з найбільших незалежних студентських організацій і представлена у більш ніж 200 правничих факуль-

тетах в 42 країнах Європи, членами якої є 30 000 студентів та молодих юристів.

Через своєю діяльність та співпрацю з міжнародною спільнотою ELSA отримала спеціаль-ний статус в кількох міжнародних організаціях:

Спеціальний консультативний статус у Економічній і Соціальній Раді (ООН ЕКОСОР); Консультативний статус категорії «С» в ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО);

Консультативний статус Комісії ООН з міжнародного торгового права (ЮНСІТРАЛ);

Статус учасника у Раді Європі; Статус спостерігача у Всесвітній організації інтелектуальної власності;

Договір про співпрацю з Комісаром ООН з прав біженців; Бенефіціарій грантів Європейської Комісії.