квіте

нь20

12

Кошти можна перерахувати в будь-якому відділенні«ПриватБанку» (у касі або в терміналі поповнення карток)

за номером картки: 4149 4374 0436 5213Росенко Володимир Миколайович.

Подаруймо надію на порятунок!Допоможемо Володі Росенку жити і радіти життю!

Студентські виданнятобі вирішувати що з ними буде

простору...»Юрій Пероганич

«Кожен користувач Вікіпедії долучається до розбудовиукраїнського інформаційного

Перший рік надзвичайно важливий у житті кожного організму, у ці 12 місяців відбуваєтьсянайактивніший розвиток та формується імунітет до всіляких хвороб. За 1 рік ми встиглинародитися, навчилися тримати голову, підводитися, ходити й навіть говорити. А ще по-знайомилися із безліччю цікавих особистостей, написали багацько статей і випустилидев’ЯТЬ номерів. А головне, робили це із задоволенням! Сьогодні ж хочемо розповісти вам, чимжила Ять-редакція протягом свого першого року.

Нам

продовження на 2 стор.

4сто

р.

Лєнін жив, Лєнін живий, Лєнін буде жити!Про феномен існування студентських видань все

частіше замислюються соціально активні студентськіуми. Інші уми про них не думають взагалі. Аж до крик-ливої появи в новинних стрічках і на університетськихстендах численних рекламних повідомлень про таківидання. Тоді хтось на хвилину зупиняється, читає ізгодом розуміє, що «щось-таки у цьому є». Згодом ви-дання стають звичним атрибутом існування в межахуніверситету. Але яким чином вони народжуються і,власне, чому?

За рік існування наша «Ять» зайняла твердіпозиції на стендах і в інтернеті. Наші невсипущіледі і джентельмени, працівники редакції начесть такої дати позгадували, яким чином все цестворювалось, формувалось, яких нервів і часувсе коштувало, і як іноді хотілося все кинути,зважаючи на стіну байдужості і всезагальний по-фігізм. Проте невідомо звідки врешті-рештз'являються сили і мотивація рухатись далі. З'яв-ляється бажання робити щось цікаве, постійнописати, шукати, самовдосконалюватись. Начесть таких роздумів ми вирішили розширитикордони наших знань про редакційно-видавничийпроцес і поцікавились у наших «колег по цеху»,яким чином це все відбувається у них.

№9

продовження на стор. 7

Увімкни МОЗОК!

12

сто

р.

8стор.

Гра-конкурс від «Ять»!

студвиданням присвячується

«»

І мертвим,і живим,

і ненародженим...

Рейтингнайупізнаванішихвидавців:

2 мотивуючо-демотивуюча №9 квітень 2012 мотивуюча-редактораКолонка

АнастасіяЗеЛІНСЬКА

365 днів, ...Лайкни няшку,запость фоткуі онлайн живи –це модно!

0 етап. Зачаття та виношу-вання ідеї

Ідея газети зародилася сти-хійно в уяві креативного колек-тиву рівно рік тому о 18:24:57 встінах кабінету 231 Інституту жур-налістики. Бажання творити тапізнавати нове втілилось у кон-цепцію мотивуючої газети із де-мотивуючою назвою «Ять».Автором назви та нашого незмін-ного логотипу стала Валерія Ка-арна. «Ять» – це наша відповідьна такі популярні інтернет-меми,як «Ы», «ГЫ», «трололо», що несев собі заряд молодіжного пози-тиву й усю широту загадковоїслов'янської душі.

1 етап. Народження газетиДатою народження «Яті»

можна вважати 11 квітня 2011року, коли перший номер поба-чив світ на стенді Інституту жур-налістики. У батьків новонарод-женої газети було тоді багатоклопотів: розповісти всім дру-зям, поділитися радісною нови-ною з колегами. Наш первістокнародився маленьким, усього 8сторінок А4 формату, але одноз-начно цікавим та корисним.

2 етап. ХрещенняУ підготовці другого номеру

до родини «Ять» долучилися сту-денти КНУКіМ. Так ми вийшли наміжуніверситетський рівень!

Об’єднана та збільшена ред-колегія посилено готувала дру-гий номер, бо попереду булохрещення та вихід у світ на «Па-раді видавничих ідей», що прохо-див у рамках Другого фестивалюмолодих видавців і редакторів утравні 2011 року. Саме на цьомуетапі в редколегії з’явилися однііз незміннихучасників –версталь-ниця і ди-

зайнерка Оля Фомішина та жур-налістка Діана Непран.

3 етап. Літньо-курортнийПерше літо в житті дитини –

період, сповнений новими від-криттями та емоціями. Третійномер вийшов сонячним, яскра-вим та сесійним. У гарячу чер-вневу пору версталась третя«Ять». Тоді ж і з’явився першийсайт-візитівка нашого видання.Так ми вийшли на інтернет-рівеньпоширення газети. Сайт існує йдосі, там зібраний увесь архівнаших номерів. Ви можете пере-глянути його за адресою:www.gazetayat.ho.ua.

4 етап. Нам півроку! Ми нів-року ;)

Після кількох місяців актив-ного розвитку та перепочинку, задопомоги ідейного натхненникаОлі Ніколайчук у жовтні вийшовчетвертий номер «Ять». Мизначно підросли, збільшили фор-мат до А3 та стали таблоїдом. Дотого ж, це був перший тематич-ний номер, який було вирішеноповністю присвятити містиці таХеловіну. У цьому номері до ро-дини «Ять» долучилася студенткаЛьвівського університету ім.Івана Франка, незмінна журналіс-тка нашого видання – Олексан-дра Пушкіна.

5 етап. Діло номер п’ЯТЬП’ятий, ювілейний номер вий-

шов до Дня студента та був пере-сипаний цікавинками до цьогосвята. Його також прикрашалоексклюзивне інтерв’ю з відомоюписьменницею Ірен Роздобудько.А ще в цьому номері було запо-чатковано рубрику «Батл», у

якій щономера нашізірки медіади-

зайну Олексій Ситник та Павло Са-лига змагаються у швидкості,спритності та силі програмногозабезпечення, чим викликаютьнеабияке захоплення у читачів«Яті». У листопаді «Ять» потовари-шувала з трьома дуже хорошимилюдьми, які стали постійними чле-нами нашої великої родини – Глі-бом Семенюком, Настею Буялота Катею Шедель.

6 етап. Новорічно-антиплагі-атний

Напередодні року двадцЯТЬдванадцЯТЬ почала зростати ак-тивність наших груп на Фейсбуціта ВКонтакті, усе більше й більшечитачів цікавилися нашим видан-ням, підписувалися на розсилку.У цьому номері ми обговорю-вали плагіат та піратство, при-чини поширення та методиборотьби. А ще до нас долучивсяЯтьрик Зубоскальний, який за-вжди не проти подіставати кого-небудь та покусатись у власнійавторській колонці.

7 етап. МозкоштильовийНаприкінці зими в голові чо-

мусь закінчуються нові ідеї, саметому ми виріши присвятити лют-

невий сьомий номер проблемімозкового штилю та ступору в го-лові. Для кращого розуміннятеми, «Ять» познайомилася із пси-хологом Ольгою Лазаренко, якатепер веде власну колонку на сто-рінках нашого видання. Цей етапможна вважати підводженням наноги та першими кроками, адже

номер вийшов справді зір-ковим. Ми поспілку-валися із ІренР о з д о б у д ь к о ,Юрієм Макаро-

вим, Іллєю Строн-ґ о в с ь к и м ,

Оленою Коля-денко, ІллєюDilliago, Сер-гієм Жаданом,Іриною Сав-ченко, Славою

Дьоміним, щоброзпитати в них

секрети виходу ізтворчої кризи. А ще

наша «Ять»-родиназросла, бо до нас

приєдналися учасники з Універси-тету «Україна».

8 етап. Встигаємо ростиКоли тобі майже рік, так ці-

каво пізнавати світ довкола! Тивже можеш ходити, тобі все хо-четься встигнути, усе побачити,усе відчути, усе спробувати назуб! Саме тому ми сильно пере-йнялися темою часу й присвятиливосьмий номер тайм-менедж-менту. Над цим числом працю-вало аж 15 осіб, тому воновийшло насиченим та цікавим. Ав ньому безліч корисної інформа-ції, а також інтерв’ю із лідеромгурту «Тартак» – Сашком Поло-жинським та відомим письменни-ком Сергієм Жаданом. До нашогоколективу долучилися студентиНПУ ім. Михайла Драгоманова.Також повноцінно запрацювавнаш новий сайт www.jat.in.ua, наякому ви можете прочитати все,що не ввійшло до друкованих ви-пусків нашого видання.

9 етап. Нам рочок!Ось так настав знову квітень і

нам виповнився один рочок! Без-заперечним є той факт, що «Ять»розвивалась швидко та здорово.

Дитячими, зірковими та іншимихворобами не хворіла, була чем-ною, слухалась Шефа та намага-лась радувати своїх читачів! Як мипідросли, ви можете побачити вжезараз, прочитавши цей номер.

Хочеться подякувати вам,любі читачі, які були з нами цейрік! Усім 654 учасникам нашоїспільноти на Facebook, а такожтим, хто читає нас на стендах вІнституті журналістики, КНУКіМта НПУ ім. М. П. Драгоманова. Дя-куємо всім тим, хто підтримувавнас, критикував, допомагав ста-вати кращими! Спасибі всім учас-никам редколегії, фрілансерам,ілюстраторам та фотографам занедоспані ночі та закинуті власнісправи заради «Яті»! Окрема по-дяка шеф-редактору проекту –Олексію Ситнику за креатив, ро-зуміння, терпіння та вчасно випи-сані «пілюлі», що не давали намзахворіти :)

До зустрічі на 10-му етапі!Далі буде…

Анастасія Зелінська

Віртуальний привіт усімЯть-читачам!

Чому саме віртуальний? Бо ре-альність усе більше й більше тікаєвід нас, поступаючись місцем вір-туальному життю. Ми проводимов тенетах Інтернету по 7-8 годинщоденно (більше, ніж на парах);дивимося фільми, читаємо но-вини, спілкуємося, живемо в ре-жимі он-лайн. Навіть улюблену«Ять» гортаємо в електронномувигляді.

Добре це, чи погано – сказатискладно. Кожен має власну думкуз цього приводу. Проте навряд чихтось із вас погодиться добро-вільно відімкнутися від Інтернетухоча б на кілька днів. Усі ми яко-юсь мірою залежні від цього «вір-туального кайфу». Усі оновлюємостатуси, «лайкаємо» аватарки, пе-реглядаємо няшні фото та комен-туємо актуальні записи. Складноуявити своє життя без цього, аджеперше, що робиш, щойно проки-нувшись, – вмикаєш комп’ютер.

Тож наша редакція вирішилаприсвятити цей номер усім, хтоне уявляє свого існування безулюблених соціальних мереж,блогів, торентів та інших принадІнтернету.

На сторінках «Яті» знайдуть ко-рисне й прихильники теорії промережу як всесвітнє зло. Усі, хтовважають себе залежними від па-вутини, зможуть прочитати по-ради нашого штатного психолога,щодо того, як звільнитися від путІнтернету.

Одна мужня наша журналісткапроекспериментувала над собоюта провела тиждень без улюбленоїсоціальної мережі. Чи змогла вонавитримати це нереальне випробу-вання? Якими були її відчуття? Чи-тайте на сторінках «Яті»!

Для тих же, хто дивиться на Ін-тернет позитивно і не вбачає уньому просто вбивцю часу, мипідготували цікаві матеріали проможливість підзаробити, різнома-нітні безкоштовні програми та ос-вітні курси, а також топ-5 сайтіввидавництв. Усе для вашогошвидкого та зручного серфінгумережею!

Ведучи мову про кіберпростір,не можна не згадати й про небез-пеки у вигляді Інтернет-насиль-ства, ddos-атак, тролінгу, хакерів,піратства та спаму. Як же убезпе-чити себе від цього негативу? Щоробити мирному користувачеві,щоб не потрапити в епіцентр ін-формаційних воєн? Про це деталь-ніше на наступних сторінках.

Щиро сподіваємося, що час умережі, витрачений на прочи-тання цього номера, буде прове-дений з користю та принесе вамчимале задоволення! Приємноговам реально-віртуального чи-тання!

P.S.: Під час підготовки матеріалівдев’ятого номера, уся редколегія про-вела он-лайн сумарно 279 годин 47хвилин:)

або рік життя деяких студентів та їх газетипочаток на 1 стор.

Найкраща стаття номера та дизайн нагороджуються призами від шефа...

Ідеї не сплЯТЬ, коли ранок починається «Ять»...

-історія

3мотивуючо-демотивуюча газета №9 квітень 2012 демотивуюча

* за даними системи Google Analitics

Щоб порівн

субота-неділяНайперше – відключаю на своєму

телефоні функцію сповіщення про новіповідомлення, отримані «ВКонтакте».Шкода, що такі ж повідомлення надхо-дитимуть на мою електронну скриньку.Утім, залишити себе без пошти на цілийтиждень не можу, тож інформацію пронові меседжі в «контакті» бачитиму. Таприсягаюся їх не читати:)

Вихідні, чесно кажучи, минаютьлегко. Багато роботи. Багато домашніхзавдань. Зустрічі з друзями. Тільки одинраз мало не «прокололася», коли закомп’ютером руки самі автоматичнонабрали адресу vk.com. Добре, що сис-тема попросила пароль…

понеділокЗранку хочу, як зазвичай, залізти в

«контакт» та ввімкнути свої аудіоза-писи. Дзуськи! Про експеримент згадуюв останню секунду. Улюблених мелодійбракує цілий день. Шукати пісні на іншихсайтах – лінь, тож беруся до роботи.Встигаю за день надзвичайно багато.Пишаюся раціонально розподіленимчасом і справді плідно відпрацьованоюробочою зміною. Єдиний мінус – я цілийдень дуже часто перевіряю свою елек-тронну пошту, майже так само часто, якраніше заходила в «контакт».

вівторокСтільки роботи в редакції давно не

було!.. Не до «контакту». Я просто невстигаю про нього думати. Це так ліку-

ють наркозалежних у ребцентрах,егеж? Заповнюючи різними видами ді-яльності кожну вільну хвилину??. Утім,мій телефон увесь час зі мною, тож ятак само часто перевіряю пошту. Листівбагато, але жодного – від системи спо-віщень «ВКонтактє» про те, що хтосьзалишив мені повідомлення. Сумно. Яж бо виправдовувала свою залежністьвід соцмереж потребою постійно спіл-куватися з друзями. З деякими моглаобмінятися чи не сотнею повідомленьза день. На практиці ж, ніхто з них покине зауважив, що ось уже четвертийдень не отримує від мене жодного ме-седжу.

середаУ мене вихідний. Запланувала на

нього дуже багато. Зокрема – «під-тягти» купу завдань із англійської, дояких не доходили руки. Не зробила ні-чого! Зовсім!!! Цілий день перестрибу-вала із сайту на сайт, із посилання напосилання, дивилася якісь відеоро-лики, читала чиїсь блоги. Зрозуміла,що відлучати себе треба було не від«контакту», а від Інтернету. Моя про-блема – у відсутності сили волі та не-здатності себе організувати. Як кажутьу народі, «поганому танцюристу…“контакт” заважає».

четверО!.. Моя поштова скринька каже,

що в «контакті» мені надійшло кількаповідомлень. Чесно кажучи, ледве

стримуюсь, аби не відкрити текстлиста. Експеримент дістав. Почуваюсяяк на безлюдному острові: не бачуновин від друзів; не можу відстежуватиоголошення про творчі та журналіст-ські тренінги/семінари/конкурси у гру-пах, на які підписана; не можупереглянути потрібні відеоролики, якідовго відбирала на свою сторінку в«контакті»… Мені увесь час здається,що, доки я тут експериментую, там, упаралельному віртуальному світі відбу-вається ЩОСЬ. А я – просто випала ізжиття та останніх новин.

п’ятницяКаюся: «зіскочила» з експерименту

на півдоби раніше. Винна у тому,авжеж, електронна скринька. Саметуди прийшов лист-повідомлення проте, що мій друг у «контакті» запрошуємене на вечірку. Аби дізнатися подро-биці, треба, звісно, зайти на сайт. Екс-перимент експериментом, алепопереду – вікенд, а я – жива людина.Тож хай дарує мені головний редактор,та я із полегшенням ставлю крапку і на-бираю сакральне www.vk.com …

P.S.: Ну і що, спитаєте ви, усе це менідало?..

Я зрозуміла, що інформаційнийголод та бажання безкінечно лазити за-капелками «світової павутини» – це не-від’ємна частина моєї журналістськоїсуті. І боротися треба не з нею, а із не-вмінням організовувати себе, розподі-ляти свій час, «відфільтровувати»справді корисну інформацію від купи«інформаційного сміття». «Відлучивши»себе від одного сайту, справу не вирі-шиш: зрештою, в Інтернеті існують ти-сячі, якщо не мільйони, альтернатив.Діяти треба глибше і радикальніше.

Отож, експерименти над собоюпродовжуються. Далі буде.

canela_molida

4 мотивуючо-демотивуюча №9 квітень 2012 мотивуючаНе варто бо ся

-експеримент

Наш штатний

Ольга ЛАЗАРеНКО, психолог,

гештальт-консультант,olgalaz@inbox.ru

-психолог

Про залежність хочеться говорити з по-гляду категорій «свободи – несвободи»,тоді можна по-справжньому зрозумітисутність цього поняття загалом та Інтер-нет-залежності зокрема.

Залежна особистість, яка демонструєзалежну поведінку (від психоактивних ре-човин, ігор, роботи, їжі, сексу, будь-якогохобі, дії, людини, і, очевидно, Інтернету)демонструє крайній вияв несвободи. І, від-повідно, не може бути показником психо-логічного здоров`я і розвитку. Внутрішньорозвинена особистість не є залежною.

«Це не про мене, – скаже читач. – Цепро якихось неврівноважених чи, оче-видно, ненормальних людей. А я все кон-тролюю, у моєму житті все стабільно, яможу давати собі раду». Я пропонуютакий собі тестовий спосіб перевірити сту-пінь своєї свободи, відповідаючи (тількичесно, бо ви робите це, у першу чергу, длясебе) на 5 простих запитань:

1. Чи виникне у Вас будь-який емоційнийдискомфорт при неможливості зайти вІнтернет протягом тижня? (так, ні).

2. Чи будете Ви хоча б раз протягомдня пригадувати, що потрібно щось зро-бити в Інтернеті, якщо у Вас немає до-ступу? (так, ні).

3. Чи засмутилися б Ви (образилися, ро-зізлилися), якби Вас було видалено з усіх со-ціальних мереж з неможливістюпоновлення? (так, ні).

4. Чи часто Вам для відчуття реаль-ності необхідно записати чи прокоменту-вати щось у блозі чи в мережі і почутизворотній зв`язок інших? (так, ні).

5. Чи переглядаєте Ви хоча б раз надень хто і скільки «лайків» поставиввашим фотографіям чи коментарям?(так, ні).

Друзі, якщо ви відповіли «так», хоча бна три запитання, то вже можна говоритипро початкові ознаки залежності. І поданаанкета спрямована, по суті, не тільки на за-лежність від спілкування в Інтернеті, а щей на отримання інформації, геймерство(віртуальні ігри).

Отже, усі ми так чи інакше залежні, пи-тання тільки «від чого?». Ми й не можемобути іншими, враховуючи наше культурно-історичне минуле. Наша історія, традиціївиховання й сучасна масова культура про-вокують залежність.

Цікавим моментом є межа між залеж-ністю та свободою (або вибором). Чиіснує вона взагалі? Чи підлягають норму-ванню такі тонкі психологічні категорії, яквибір, відповідальність, свобода? Виявля-ється, так.

Отже, як тільки людина починає забу-вати про свої потреби (емоційні, фізіоло-гічні, інтелектуальні) і звужувати світ лишедо одного об`єкта, який допомагає жити,справлятися з труднощами, отримуватирадість і т.і., тоді вона стає залежною. Длятакої людини сама вона – не цінна; її час,сили, здоров`я не такі значимі порівняно зоб`єктом, який може принести їй задово-лення. Цю межу легко перейти. Проте,коли зрозумієш це, з`являється шанс стативільною людиною. Запитайте себе: безчого (кого) я не зміг би жити? І ви зрозу-мієте межі своєї несвободи, які можназменшувати, розширюючи простір своєїнезалежності. А якщо й залишати у своємужитті щось чи когось (як-от, кохану лю-дину), то не з потреби, а з власного ви-бору. Бо кожна людина народжуєтьсявільною.

Один з найнебезпечнішихспособів інформаційної війни –це ddos-атаки. Що ж вони з себепредставляють? Мета такихатак − зробити комп’ютерні ре-сурси вашої системи недоступ-ними для користування. Най-більша небезпека атаки – в її аб-солютній прозорості. Не за-вжди знаєш, чи це атака, чи цепросто система використала всісвої ресурси.

Виходу з такої ситуації прак-тично немає, проте є кілька про-стих порад, як істотно знизитиризик ddos-атаки. Перш за все,необхідно, аби усе програмнезабезпечення завжди було в ак-туальному стані, пропатчене іобновлене. Усі мережеві сер-віси, які призначені для адмі-ністративного користування,мають бути захищені від усіх,хто не повинен мати до них до-

ступу. А ще на підходах до сер-веру важливо встановити аналі-затори мережевого трафіку. Ціпоради спрямовані на те, щобістотно зменшити шкідливістьddos-атаки, адже цілковитоуникнути її дуже важко. Єдинийплюс – такі атаки зазвичай невикористовуються для персо-нальних комп’ютерів.

Ще один вид інформаційноївійни – це тролінг. Його мета –розмістити в Інтернеті прово-каційне повідомлення і викли-кати конфлікти між учасникамиспільноти, де це повідомленнябуло розміщене.

Найчастіше метою тролінгує привернення уваги до пер-сони, що це повідомлення роз-містила. Троль хоче відчутисвою значущість і популярність.Побутує думка, що тролі – целюди з комплексом меншовар-тості. А, згідно з досліджен-нями, більшість людей 1-2 разирозміщували в мережі таке оттролівське повідомлення. Нажаль, для декого це стало сти-лем спілкування.

Головною метою такоговиду інформаційної війни євнесення розладу у суспіль-ство. А чим більше людей до-лучається у конфлікт з тролем,тим ефективніша його діяль-ність, що спрямована на ство-рення хаосу.

Єдина порада: щоб нестати жертвою тролінгу – ігно-рувати всі провокаційні пові-домлення і не встрягати всумнівні дискусії.

Також легко можна статижертвою анонімусів. Це су-часна інтернет-субкультура,котра пропагує ідею анонім-ності на теренах глобальноїмережі. Субкультура базу-ється на таких принципах, якпровокація і чорний гумор.Анонімуси досить часто бе-руть участь у різноманітнихскандальних акціях протеступроти обмеження свободи вІнтернеті.

Тож будьте обережними наінтернет-просторах, аби нестати жертвою інформаційнихвоєн.

Христя Чопко

Залежністьвід Інтернету

та Інтернетвід залежності

Як не стати жертвою WEB-війниПеріод холодної війни уже давно відійшов у минуле. Тепер настав час нових воєн –

інформаційних. І, на жаль, жертвою може стати кожен з нас.

Не знаю, як ви, а я – залежна від соцмереж. Якщо бодай день не перевірю своюсторінку «ВКонтактє» – місця собі не знаходжу. Можу заходити на сайт кожніп’ятнадцять хвилин або взагалі цілий день із нього не вилазити. Трапляється,не встигаю зробити нічого із запланованого, бо зранку до вечора «лайкаю» і ко-ментую чужі фотки та вишукую в Інтернеті приколи, якими можна було б оно-вити свою «стіну».

Тож, коли в межах експерименту для «Ять» мені випала нагода бодай тиж-день прожити, не «контактуючи», – я з радістю за неї вхопилася.

а бо

Як

яти

жд

ень

сид

і ла

на«антимережевій» дієті

ВКонтактє.NET

5мотивуючо-демотивуюча газета №9 квітень 2012 демотивуючаАвторська колонка

Ятьрика Зубоскального

– Що для Вас Вікіпедія – спосіб заробітку чищось більше?

– Основа мого заробітку – посада генераль-ного директора Асоціації підприємств інформа-ційних технологій України, а Вікіпедія – цевиключно моє хобі. Взагалі, що таке Вікіпедія?Це волонтерський освітній проект, спрямова-ний на розширення культурного простору Ук-раїни. Долучитись до цього може коженгромадянин, який має доступ до Інтернету табажання збагачувати національний інформацій-ний ресурс. Люди, які розмовляють україн-ською, як і носії інших 248 мов світу, відчуваютьгостру потребу у вільних та безкоштовних знан-нях.

– Чи багато співвітчизників підтримуютьвашу ідею?

– На сьогодні українську Вікіпедію активноредагує понад дві тисячі користувачів. На жаль,це низький показник порівняно з багатьма ін-шими країнами. Однак кількість статей, яку про-дукують наші користувачі, значно перевищуєзакордонний досвід. Отже, ми на 13 місці закількістю статей серед усіх мовних ресурсів.Цей показник чітко ілюструє здатність нації тво-рити інтелектуальний продукт. Українці розумніта працьовиті люди.

– Українці частіше обирають вітчизняну чиросійську Вікіпедію?

– На жаль, проблема двомовності в нашійкраїні чимало занижує частку відвідувань укра-їнської Вікіпедії вітчизняними інтернет-користу-вачами. За останній місяць сторінки вукраїнській Вікіпедії були відвідані 50 млн. раз,водночас з території України російськомовнимресурсом користувались в 2,5 рази частіше –120 млн. відвідувань. Щодо реда-гувань, то з території України50% редагувань української, а40% – російської Вікіпедії.

– Які ще досягненняза останній час Ви б від-значили?

– Українська Вікіпе-дія має третє місце всвіті за динамікою зрос-тання відвідування. Ценайбільш відвідуванийукраїномовний сайт увсесвітній мережі. Такожза результатами останньогомісяця українська Вікіпедіяввійшла до п’ятірки за показникомякості «Списку статей, які мають бути увсіх Вікіпедіях» серед 284 мовних розділів цієїінтернет-енциклопедії, обійшовши при цьомуросіян та іспанців. Крім цього, зростають темпинаповнення ресурсу. Якщо перші сто тисяч ста-тей були створені за чотири роки, то наступністо – за два, а до трьохсот тисяч статей мидійшли за рік і три місяці.

– 29 лютого 2012 року в Інституті історії НАНУкраїни відбулося засідання Президії Прав-ління Національної спілки краєзнавців України.На заході урочисто підписано меморандум проспівпрацю між Національною спілкою краєз-навців України та Громадською організацією«Вікімедіа Україна». Які основні тези меморан-думу були укладені?

– Меморандум передбачає взаємодію до-слідників рідного краю і редакторів українськоїВікіпедії у проектах: «Населені пункти України»,«Вікіекспедиції», «Вікі любить пам’ятки» та

інших. Також така співпраця сприятиме прове-денню вишколів, залученню науковців, музей-них працівників та викладачів до редагуваннястатей української Вікіпедії.

– Яка мета таких проектів?– Головною метою цих проектів є розши-

рення та приведення до енциклопедійних стан-дартів статей про населені пункти та іншіісторичні і культурні об’єкти Україні. Саме зав-дяки Вікіекспедиціям ми організовуємо колек-тивні поїздки по збору матеріалів дляполіпшення текстів та ілюстрування статей Вікі-педії й інших проектів Фонду «Вікімедіа».

– Скільки експедицій вже здійснено і які щезаплановано у 2012 році?

– Чотири експедиції вже відбулися, а числонаступних залежатиме від активності спонсорівта кількості пожертв, які вдасться зібрати длякомпенсації витрат на транспорт та харчування,а також активності місцевих вікіпедистів.Нашим головним партнером під час прове-дення Вікіекспедицій була Національна спілкакраєзнавців України, які були нашими гідами.Уже на початку наступного року разом зі спіл-кою ми плануємо експедицію до Обухівськогорайону Київської області. Також є плани спіль-них Вікіекспедицій зі студентами Київського ін-ституту туризму.

– Пане Юрію, чи змінюється статус користу-вача Вікіпедії залежно від його активності?

– У Вікіпедії існує кількаступенева модель уп-равління. Перший рівень (статус) – це анонім,другий – зареєстрований користувач, третій –патрульний. Останній, четвертий рівень – це ад-міністратор. Аноніму дозволяється створюватинові статті та робити правки всіх статей, крім

тих, які підлягають частому ванда-лізму, і тому захищені від правок

анонімами. Зареєстрований ко-ристувач, окрім можливості

правити будь-які статті,також отримує додатковіінструменти, зокрема вінможе формувати спискиспостереження для слідку-вання за змінами цікавихйому статей. Статті, ство-

рені патрульними, вважа-ються вже перевіреними, а

самі патрульні можуть нада-вати будь-якій новоствореній

статті статус перевіреної. А вжеадміністратор має право блокувати

вандалів, захищати статті від редагуванняанонімами, видаляти статті.

– Для користувача Вікіпедії, напевно, якістьматеріалів є визначальною у бажанні поверну-тися до ресурсу. Що, на Ваш погляд, стимулю-ватиме розвиток української Вікіпедії?

– Наш розвиток, звісно, залежить від кіль-кості редакторів і якості їхньої роботи. Однак,не забувайте, що одне з правил Вікіпедії зву-чить так: «Будьте сміливими, ви тут нічого незіпсуєте». Адже Ваша найменша робота на-справді розширює український інформаційнийпростір. Сподіваюся, що ми й надалі активнорозвиватимемо українську Вікіпедію, особливоце важливо в умовах, коли держава практичноне фінансує енциклопедичної роботи науковихінституцій.

Сергій Щербина,Михайло Байов,

Юлія Рульова

простору...»

За останній місяць українська Вікіпедія досягла значного результату – піднялась на двіпозиції вище у рейтингу якості «Списку тисячі статей, які мають бути у всіх Вікіпедіях»,перемістившись із 7-го місця на 5-те. Це стало приводом кореспондентам «Яті» завітатиу гості до виконавчого директора Громадської організації «Вікімедіа Україна» – Юрія Пе-роганича. Під час розмови він розповів про останні події в українській Вікіпедії.

Юрій Пероганич

«Кожен користувач Вікіпедії долучається до розбудовиукраїнського інформаційного

Для прикладу, приїжджають донас закордонні гості і їх, ласкавотак, зустрічає мужик без усмішки із«болгаркою» чи відбійним молотому руках та промовляє: «Ми чекаємона Євро!». Ще й знаком оклику під-креслює всю серйозність виразусвого обиччя...

От скажіть, у пересічного євро-пейця зі словом «євро» які першіасоціації? Із футбольним чемпіона-том чи валютою, що діє майже вусіх країнах Європи? Ось... А наші«креатіффники» вважають інакше.Гаразд, у дизайні, ой вибачте, воформлені цих бордів ми бачимопатріотизм, та особисто мені хоті-лося б побачити хоч натяк на ФУТ-БОЛ! Адже Україна вперше приймаєФУТБОЛЬНИЙ чемпіонат Європи. Оті хотілося б якоїсь футбольної аури,символіки! Звичайно, хто ж на фут-бол ходить без «болгарки» такаски... Та й інше дивує, чого об-рано лише ці дві професії? Чого ска-жімо на бордах нема учителя чилікаря, вони що, футбол не люб-лять? От уявіть, травень-червень мі-сяць, сесія, біля корпусу інститутустоїть борд із фоткою викладача ізпідручником та заліковкою, і гордотак, Ґельветикою написано «Ми че-каємо на Євро!». Жодних натяків:)Не дивно, що тиняючись глобаль-ною мережею, я швидко знайшовсвоїх однодумців, які запропону-вали ще й такі варіанти плакатів:

А що ж, життєво... Можна навітьдодати «Ми чекємо на євро! Алегривні теж підійдуть...». Та не всетак погано, особисто мене пораду-вав логотип до Євро-2012. Шкодалише, що не українці його розро-били, а дизайнер із Португалії ЕлдерПомбіньо. Глянув, як він сам ствер-джує, на наші національні витинанкиі придумав цей логотип, та ще й, бі-долаха, цілий рік його малював.

Футбольні квіточки – ідея чітка тадобре розпізнається. Дві країни, щоприймають чемпіонат, відповідно –дві квітки у національних кольорах:біло-червона та блакитно-жовта, і,судячи із усього, плід – футбольнийм’яч. Вся супровідна символіка тежцікава – суцвіття у вигляді стадіонів,що побудували для чемпіонату.

Звичайно, критиків у цього логотеж чимало, серед них доволі відо-мий російський дизайнер АртємійЛєбєдєв. А що, я теж би був не задо-волений, якби не мені, а якомусь по-ртугальцю заплатили півмільйонатих самих євро за логотип...

Ще дуже хочеться звернутисядо організаторів: люди, візьміть гра-мотного редактора та перекладачау штат! Хочете, можу порадитикілька грамотних друзів-редакторівіз Інституту журналістики?!

Бо відверто кажучи, хоч я і спі-каю по інглішу та розмовляю укра-їнською, деякі вказівники чи інфор-маційні стенди, нашвидкоруч вста-новлені до Євро-2012, приводятьмене у ступор... Ну як у 10 словахможна зробити 7 помилок?!

Хочеться сподіватись, що всі цідрібниці не вплинуть на враженнявід нашої країни під час проведенняцього футбольного свята, а гості бу-дуть судити про Україну за добро-зичливими та гостинними людьми,смачними стравами, мальовничимивулицями та унікальною україн-ською культурою.

І на останок, закликаю вас, моло-дих і талановитих, майбутніх рек-ламістів, дизайнерів, редакторів,журналістів – поповнюйте скорішелави українських професіоналів, вастам дуже не вистачає!

Ми чекаємона Євро!Реклама, якане принесе ні гривні...

Країна вже кілька останніх років живе і дихає футболом. На бор-дах майорять написи на кшталт «Ми чекаємо на Євро», «Українадо перемоги!» та гасла типу «Кращому транспорту бути!»... Всеначе чудово, та особисто мене бентежить та крапля креативу,яка випадково стукнула когось із піарників Україно-Польського єв-рочемпіонату по голові.

-персона

Кібергачок«Великий Брат стежить за

тобою», – говорив Оруел на сто-рінках свого безсмертного«1984». Тоталітарна держава ви-нищувала інакодумців, почувши йпідгледівши абсолютно все, що тіроблять навіть удома. От тількиВеликий Брат зараз дивиться нанас крізь веб-камеру й соцме-режу. І підвантажує скрипти, при-кріплені до наших «умовноліцензійних» віндовсів, що смі-ливо здійснюють ddos-атаки натой сайт, який чимось розсердивїх автора. А ми навіть не здогадує-мось про наші злочинні дії.

Але тут ми хоч не винні (про-пустимо повз увагу темне минулеопераційки на нашомукомп’ютері). Відкрийте будь-чийакаунт у соцмережі. Про людинувідомо все. Однокласники, вподо-бання, місця відпочинку. Добро-вільне досьє на кожного! Небудемо про теорію змови, хитрийплан ФСБ і тому подібне, але… Нагоризонті майорить перспективазапровадження системи елек-

тронного уряду, коли можна будевирішувати, наприклад, кому-нальні проблеми без простою-вання в чергах, чи спитати щозавгодно в урядовців. Але де га-рантія, що розумники не «хак-нуть» їхні бази даних, отримавшив користування всю важливу ін-формацію про нас?

У Мішеля Фуко є роман під на-звою «Паноптикон». Паноптикон –це місто, у якому жоден із жителівне може сховатись у величезномускляному просторі, на вершиніякого стоять можновладці, неві-домі й непомітні. Вони не можутьспостерігати за громадянами по-стійно, але ніхто не знає, колисаме спостерігають конкретно заним. Та живуть же якось.

Нічого не нагадує?«ех» означає «халява» або

трохи про анонімусів«We don’t forget. We don’t for-

give». Звучить просто як револю-ційний девіз – пафосно йзагрозливо. Рух анонімусів ужеоформився в дещо більше, ніжзвичайний флешмоб або при-

кольну тусівку. Це набуло значноширших масштабів. З інтернет-явища воно переросло у своє-рідну субкультуру, об’єднанупевною ідеологією боротьбипроти сваволі законів про автор-

ське право. Закони ці через своюформальність створюють такіумови, за яких кожного користу-вача інтернет-мережі можна на-звати злочинцем. Тобто це свогороду рух спротиву, що воює тимиметодами, які йому пропонує су-

часність. Методи своєрідні, безпе-речно. Останнім часом знаходжувсе більше алюзій до руху хіпі. Нестану зупинятись на цьому питанні,залишу тут простір для ваших роз-думів, шановні читачі. Однак, намій погляд, час констатувати, щопацифік зробив рокіровку з хит-рою посмішкою Гая Фокса. Але чибагато спільного між анонімусамиєвропейського зразка та їх схід-ними колегами? Сумнівно. Колизбунтувались європейці? З появою

законів, що роблять будь-кого кі-берзлочинцем. А коли повсталинаші? З закриттям масштабногофайлообмінника, постачальникавже згадуваного «умовноліцензій-ного» софту й серіалів «до обіду».То чи анонімуси це, чи невдово-

лені любителі халявного контенту,яким наступили на хвоста?..

…На закуску. Спроба під-сумку

Інтернет, з усіма його можли-востями й принадами, – це дужесильний наркотик. Але про те, щоти «сидиш» на ньому, ніхто й незбирається приховувати. Певно,як той опіум для народу, віндійсно полегшує людські страж-дання, невдоволеність роботоючи економічною ситуацією у дер-жаві. Цілому світу відомо, якийвид зілля ти полюбляєш: усе цевидно у твоїх профайлах у соцме-режах. Драгділлери – провай-дери, розробники – вміють якніхто підтримувати в користува-чах залежність від свого продукту.Найбільш просунутим ми самі «ви-носимо з дому речі»: номер теле-фону за голоси чи реєстрацію,номер рахунку для покупки…

Але коли раптом наркотик за-брати чи обмежити, починається«ломка». Європейці вибиваютьможливість легалізації «нарко-тику» – на те вони європейці. Нашіанонімусно-гайдамацьким рухомз ddos’івськими вилами йдуть ва-лити урядові сайти. Методи різні,мета одна – наркотик.

А може, ми все-таки за здоро-вий спосіб життя?

Astra Veritas

Найпростіший – це зареєстру-ватись на одному із сайтів, деплатять за кліки. Але робота до-сить невдячна, оскільки за одинклік платять вам 1 цент, а в деньможна заробити максимум 10-15центів. Можна також підключитидрузів і таким чином отримуватипевний відсоток від їхнього заро-бітку. Але на таких сайтах доситьчасто існують проблеми з виве-денням грошей, або може вияви-тись, що ними взагалі неможливоскористатись. Найпопулярнішийресурс – bux.to. Він вважаєтьсяодним з найбезпечніших.

Ще один з варіантів – цеучасть у платних соціологічнихопитуваннях. За одне опитуванняоплата складає в середньому 10-15 грн, а саме опитування триваєблизько 40-60 хв. У місяць можнавзяти участь в 10-40 опитуваннях,що теж не приносить особливогоприбутку. Про такі опитування ін-формацію краще шукати на сай-тах із вакансіями.

Якщо ж у вас добре розвиненіаналітичні навички, і ви здатніаналізувати великі обсяги інфор-мації, то можна заробляти на ва-лютній біржі «Форекс». Схемадоволі нескладна – гроші отриму-ються на різниці між курсамивалют. Але для того, щоб початипрацювати і заробляти на ційбіржі, потрібна досить хорошатеоретична підготовка, бо єризик втрати все. Сайтів, які про-понують грати на біржі досить ба-гато – www.teletrade.com.ua,www.forexua.com, та багатоінших.

Для журналістів-початківців єкілька способів заробітку. Можназареєструватись на копірайтер-ських біржах і продавати своїстатті. Правда, оплата не надтовелика – 10-15 грн за сторінку тек-

сту. Можна також займатись і ре-райтингом статей, але за сто-рінку платять уже 5-8 грн. Біржтаких достатньо, одна з найбіль-ших – «Адвего».

Мабуть, один з найприбутко-віших способів заробляння гро-шей у глобальній мережі – цефріланс. Оплата залежить відконкретної роботи. Замовленняможна знайти у найрізноманітні-ших галузях. З часом з’являєтьсястабільна база клієнтів і фрілан-

серство може стати постійноюроботою. Єдиний мінус – потрі-бен час, аби ту ж базу клієнтів на-працювати і мати регулярнізамовлення. Найкращий варіантдля пошуку – скористатись сай-том job.ukr.net.

Найновіший спосіб зароб-ляння в Інтернеті – це просуваннягруп у соціальних мережах.Схема проста – за день потрібнозапросити в групу певну кількість

людей, а потім за це отримуватисвої чесно зароблені грошики.Також все частіше у групах, де ве-лика кількість відвідувачів, прода-ють рекламне місце. За однеоголошення доводиться ви-класти близько 200-400 грн. Спо-сіб доволі непоганий –розкручуєш групу і продаєш рек-ламне місце. Недолік в тому, щодля розкрутки групи потрібно відтрьох до шести місяців.

Існує ще доволі багато спосо-бів заробляння грошей в Інтер-неті – перегляд сайтів, роз-міщення постів на форумах, про-даж рекламного місця на сайті,

карткові ігри в онлайн-режимі. Єнавіть таке явище, як інтернет-жебракування – користувачі ста-ють жебраками і просять гроші вмережі.

Тож вибір для заробітку гро-шей досить широкий. Потрібнолише знайти те, що підходитьконкретно вам. І зароблятинехай невеликі, та все ж свої гро-шики.

Христя Чопко

6 мотивуючо-демотивуюча №9 квітень 2012 мотивуюча

студенту вижити в

«По чім опіум для народу?»

У період глобалізації для студентів все актуальнішим стаєпитання про те, як можна заробити гроші в Інтернеті. Такихспособів є кілька.

У сучасному інформаційному просторі ми живемо, навіть не задумуючись над середовищем,що нас оточує, та наслідками своєї життєдіяльності. Ми щодня ідемо в Інтернет по нову«дозу» та отримуємо бажане забуття. Та чи не має такий «кайф» побічних ефектів?

Інтернеті?Як бідному

Студенти, ми можемо бутипросто в он-лайн і слідкувати завсіма акціями! І робити це можназа допомогою таких сайтів як: po-kupon.ua, ogokupon.com.ua, ku-ponator.ru тощо. Я ознайомлювас з перевагами та недолікамицих сайтів і взагалі, розповім щоце таке, і з чим його їдять.

Отже, як це працює?На мапі таких сайтів присутній

каталог знижок та категорії купо-нів, тобто є можливість обиратисаме те, що цікавить найбільше:це може бути театр/кінотеатр,або бар/кафе/ресторан, мага-зин/салон тощо. Є два типи акцій,що їх зазвичай пропонують такі«купоновані» інтернет-ресурси:або ти купуєш знижку, або від-разу сплачуєш ціну послуги, і зпред’явою купону нічого не до-плачуєш.

Як придбати знижку?Розрахуватись за купон

можна різними способами: дляпочатку ми повинні обрати те, щосаме нас цікавить. Після цього на-тискаємо «купити» або «при-дбати бонуси», далі в спискуоплати обираємо систему розра-хунку, що є для нас зручнішою. Урезультаті отримуємо код, який іє знижкою або товаром який об-рали.

Що краще?Наприклад мій власний фаво-

рит серед таких сайтів це poku-

pоn.ua, адже там діє зручна тадійсно приваблива бонусна сис-тема. За реєстрацію ми отри-муємо 10 грн, при кожній покупцікупона ще 1 грн, а також сайтнадає бонуси за реєстраціюдруга і за перший придбаний нимкупон у розмірі 5 грн.

Які ж переваги та недоліки«купонованих» сайтів?

Спочатку все здається дужепривабливим і вигідним, але зна-ходяться й мінуси: по-перше,акція може не здійснитись, якщонею зацікавилась недостатнякількість осіб. Звичайно ж, якщотаке трапилось, гроші обіцяютьповернути. Але є і випадки, колиціна купона не поверталась. На-магайтесь обирати перевірені йпопулярні сайти, що турбуютьсяза свою репутацію. По-друге, по-трібно уважно дивитися, чи єсенс у тій чи іншій акції. Можли-вий варіант, коли ціна товару з ку-поном така ж як і ціна без нього.

Переваг у таких сайтів дійснобагато, адже вони надають намможливість купувати послуги і то-вари, якими ми користуємосящоденно за низькими цінами. Го-ловне – слідкувати, адже пропо-зиції оновлюються щоденно. Задопомогою «купонованих» сайтівви можете не тільки задоволь-нити ваш попит, але й залишитесьприємно здивованими ціною.

Олена Пасічник

Усі ми, студенти, намагаємось зекономити, шукаємо роз-важальні заклади з доступними цінами, слідкуємо за сезоннимизнижками в магазинах одягу й таке інше. Але важко бути в усіхмісцях одночасно й слідкувати абсолютно за всім.

чи не куплЯТЬ?КуплЯТЬ

Ятр студентську душу

Професіонали рад

Вас заман

На ці питання спробували від-повісти нам найпалкіші ентузіасти– головні редактори студент-ських видань:

Кропива, КНУКіМ:Хотілося зробити справді сту-

дентський журнал – цікавий,драйвовий. Щоб студенти дізна-валися про всі новини саме зішпальт видання, а не черезплітки. Тим паче, були всі ре-сурси, а головне – допомога рек-тора у фінансовому аспекті. Занами залишалося тільки бажаннятворити. Основною метою буларозробка журналу на високомупрофесійному рівні, щоб сту-денти за нього «розривали» одинодного і говорили: «А ти бачивнову «Кропиву?». За 4 роки існу-вання журналу, думаю, нам цевдалося :)

Жужужу, КНУ ім. Шевченка:Певно, кожен, хто вступає в

ІЖ на відділення видавничоїсправи та редагування, так чиінакше бажає щось видавати. Миз дівчатами випадково опинились«в потрібному місці в потрібнийчас» серед потрібних людей – 230аудиторія, коли Павло Георгійо-вич Салига одного разу простоприйшов на заняття і сказав: «Адавайте робити газету». Ця ідеянас одразу захопила. І не покидаєаж дотепер :)

Складно сказати, чи чекали миякоїсь конкретної користі, хібащо позитивних емоцій і задово-лення своїх «видавничо-редак-торських потреб». Але отрималикуди більше :)

Глобус, НПУ ім. Драгоманова: Видання спочатку було суто

есеїстичним, там видаваласьлише студентська творчість. Жур-

нал робивсяза гроші

сту-

дентів. І наразі ситуація залиша-ється незмінною. Видання маєдля мене, безперечно, великезначення. Адже це чудова мож-ливість навчитись керувати ви-давничим процесом. Плюснабути навичок спілкування злюдьми. Також при нагоді можназавести корисні «зв'язки».

Placebo, ММІФ, КПІ:Ідея створення факультет-

ської газети зріла вже дужедавно. А десь напередодні но-вого року я зрозумів: якщозараз не взятись за цю справу,то буде вона ще зріти дужедовго. Все вирішилось в однуніч, тоді і почали ми над цимвсім працювати.

Не знаю, яка користь можебути від цієї справи. Напевно,просто здорова мотивація себета інших студентів. Це і є рушій-ною силою. Ну, і може ще трі-шечки самолюбства :)

ГОПНіК, КНУКіМ:Створення видання у групі ви-

давничої справи, на мою думку,не дивно :) Абсолютно ніякої ма-теріальної користі, видання три-мається тільки на ентузіазмі: це жприкольно – писати про те, щоподобається. Тим більше, що у«Гопніку» основний принцип –стьоб. А оскільки все, що по-трібно для його створення – ват-ман і фарби, то робити газетуневажко.

Марш ентузіастівУ проблематиці існування сту-

дентських видань є дві сторони,мотивуючі і демотивуючі. Моти-вуючі – це потреба робити щось,розбурхувати «суспільство», де-мотивує, як правило, вальяжністьі лінь. На жаль, іноді демотиваціязанадто сильно поглинає навітьактивні уми. За результатамиопівнічних розмов із соціально-активними суб'єктами (які займа-ються створенням видань,

візьмемо для статистики спів-відношення 20=100%) 10 з 20регулярно пишуть матеріаличерез звичку, 7 з 20 – черезпотребу у графоманії, (!) 18 з20 – тому, що пообіцяли, ітільки у 2 з 20 була мотиваціяна кшталт «донесення інфор-мації людям». Ще у одногореспондента в якості причинизначилась «можливість ознайо-митись зі способом твореннявидання, редколегією, принци-пами верстки».

Отже, що мотивує/демотивуєв роботі з виданням?

Кропива, КНУКіМ:Найбільше мотивує критика,

позитивні відгуки читачів. Особ-ливо стає приємно, коли в ка-фешці за сусіднім столиком чуєшрозмову студента по телефону:«Читав сьогодні «Кропиву».Такий крутий журнал! Рекомен-дую!»

Демотивуючим фактором є,як не парадоксально, критика. Цетака річ, яка може працювати удвох протилежних напрямках: якнадихнути на роботу, так і зни-щити все бажання творити.

Жужужу, КНУ ім. Шевченка:Найбільше мотивує можли-

вість публічно порушувати гостріпроблеми, дошукуватися доправди. Довіра студентів – чи ненайвища оцінка нашої діяльності.І дуже важливо мотивувати себе,«тримати марку».

Демотивують випадкові лю-ди, незрозумілі коментатори, сту-денти, які поводяться, начеВовочка з ясельної групи, і зрива-ють «неугодні» сторінки видання(та ще й думають при цьому, щовони так виглядають дорос-лими). Також демотивують ігно-рування дедлайнів і навчання посуботах (але це вже не з тієїопери :)).

Глобус, НПУ Ім. Драгоманова:Мотивація, або мета, заради

якої все це робиться – не дати за-гинути єдиному журналу в на-шому університеті. Зараз ним нетак сильно цікавляться, тому я на-магаюсь робити все, що в моїхсилах, щоб він став цікавим. Де-мотивує вальяжне ставлення доцього студентів. Багато хто прий-шов в університет, аби отриматикорочку, і просто просиджуютьштани, їх зовсім не цікавить.

Placebo, ММІФ, КПІ:Мотивація і є, по суті, нашим

головним завданням! Якщо нашістуденти досягнуть успіху у май-бутньому і пишатимуться факуль-тетом, на якому вони нав-

чаються/навчались – то тоді яскажу, що це дійсно успіх, і ми до-сягли мети.

Демотивує найчастіше неба-жання самих студентів щось змі-нювати у власному житті. Тойфакт, що багатьом ця газета не-потрібна. Ну, що вже поробиш,нація у нас така – самі не читають,так декому ще і вистачає наглостіобрази кидати. Хоча, як не пара-доксально, іноді саме цей фактмотивує!

ГОПНіК, КНУКіМ:Демотивувала наша рідна ка-

федра))) кілька номерів зняли зістін буквально через годину післявивішення. Чому, досі не зрозу-міло(

Як тільки ми думали, що ви-пустили останній номер, питанняіснування ГОПНіКа піднімав наякомусь зібранні пан Тимошик. Іми випускали ще один номер,щоб показати, що на нас не діютьякісь заборони.

Робимо висновки – у біль-шості тих, хто береться за ство-рення видання, є або мотивація,або купа ідей, народжених протя-гом мозкових штурмів чи інте-лектуальних студентськихпосиденьок. Але одного бажаннямало. І тим, хто береться за пер-ший номер, часто бракує: по-перше, уявлення про загальнийпроцес творення видання, по-

друге – комплексного бачення,по-третє – тривіального усвідом-лення необхідності ПРАЦЮВАТИ.Ніхто не хоче висиджувати годи-нами перед монітором і напружу-вати мізки за просто так. Цепояснює швидкоплинність та ви-соку смертність саме студент-ських видань. Але не все таксумно...

Висновок/ЕпілогПопри всі негаразди студент-

ські видання таки живуть і руха-ються далі. Можна довгоперетирати причини, через якістуденти не бажають читати ви-дання, а тим більше писати у них.Можна до хрипу в горлі критику-

вати витвори студентської ініціа-тиви. Головне, що вони все-такиіснують, що є люди, для яких ба-жання це робити є більшим за ба-жання отримувати матеріальнувигоду. Для них впевненість,об'єктивність, справедливість –не просто слова. Для них важ-ливо, аби студентське життя ки-піло, а студентство – про-гресувало і набувало таких ко-рисних рис, як пунктуальність,відповідальність, неупередже-ність та зацікавленість. Демоти-вувати кожен сам себе завждизможе, дякувати життю і інтерне-тові. Мотивувати до якихось дій– набагато складніше.

Катя Шедель

7мотивуючо-демотивуюча газета №9 квітень 2012 демотивуюча

І все-таки вони існуютьстудентські видання

студвиданням присвячується

«»

початок на 1 стор.

Варто оживл

І мертвим,і живим,

і ненародженим...

Рейтинг сформовано на ос-нові коментарів студентів видав-ничої справи, а також згадок упублікаціях фахових інтернет-ви-дань, зокрема «Читомо», «Бук-воїд». Найупізнаванішим видав-цем беззаперечно визнано Івана

Малковича. Перше місце в рей-тингу йому забезпечила не тількивисокоякісна книжкова продук-ція «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Ги», а йрейдерська атака на його видав-ництво в листопаді минулогороку.

На п’яти Малковичу, хай не задобротністю книг, а за вміннямпривертати увагу, наступаютьбрати Капранови. Другу позиціювони посіли завдяки псу, який зе-лений і регулярній участі в орга-нізації «Медвіну».

На третьому місці – ВасильТеремко – очільник видавничогоцентру «Академія», підручникиякого кожен третій має на полиці.Василь Іванович ніколи не нехтуєзапрошеннями телеканалів іохоче дає інтерв’ю пресі, тожпоява в кадрі й на шпальтах, а

також посада завідувача ка-федри видавничої справи в ІЖ га-рантували пану Теремковібронзу.

Четверте місце у рейтингу по-сіло видавництво, яке останнімчасом стало надпопулярним –«Махаон-Україна». Його ідентифі-кують за висококваліфікованоюкомандою, яскравим логотипом,гарно оформленими книжками,оригінальним сайтом. Цікаво, щопрізвище очільника підприємстване назвав жоден студент, та й упресі воно майже не фігурує.

Гадаю, панові Олегові Погриб-ному (саме так звати директора!)уже пора виходити з тіні.

П’яте місце – видавництво«Навчальна книга – Богдан». Усізнають, що підприємство терно-пільське, що там випускають ви-сокоякісну навчальну літературуі що його, очевидно, очолює панБогдан. Саме через нестандартнуназву, а також масштабність ді-яльності видавництво пам’ята-ють і впізнають.

Отже, головна проблема біль-шості українських видавців утому, що вони уникають медій-ності. Можливо, це особливастратегія, однак цілком нормаль-ним є наявність у видавництва об-личчя. Промоція нині – запорукатривалого й беззаперечного ус-піху, адже без підтримання вог-нища популярності яскраво йнесподівано запалені видавничібренди з тотожною швидкістюможуть згаснути.

Римма Канівець

Кіберпростір – це як великемісто, зі своїми розвагами, офі-сами… І, звісно ж, злодіями. Небудемо говорити про успіхи ор-ганів внутрішніх справ у реаль-ному світі, а от на всі тінебезпеки, які чатують на нас упросторах «цих наших інтерне-тів», управи ще не знайшли. До-водиться боротися народнимиметодами. Тож далі – кілька ре-комендацій для творчих особис-тостей щодо того, як уберегтисьвід піратства в Інтернеті, від екс-перта з інтелектуальної власностіКатерини Горської.

Тож якщо ти……фотографБудь-яка камера має можли-

вості встановлення певних пара-метрів для фото, які фіксува-тимуть дату, ім’я та час зйомки.Ці дані змінити неможливо(зараз йдеться не про цифри, яківиставляються на фото, а самепрограмні параметри), тож цеможе стати вагомим аргумен-том, якщо ви наважитесь від-войовувати свої права у пірата всуді.

Ще один досить дієвий спосібсамооборони від піратства – об-різка зображення. Абсолютнонескладна операція: у будь-якійпрограмі обробки зображенняобріжте кілька міліметрів свогофото по краях та збережітьобидва варіанти. Якщо обрізкабуде мінімальною, це ніяк невплине на якість фото. Але якщови звернетеся до суду у випадкунеправомірного використання

твоєї світлини (а точніше отрима-ного після обробки фрагменту –і це важливо!), то зможете до-вести своє авторство, предста-вивши цілий оригінал.

…автор тексту На допомогу журналістові чи

письменнику може прийти його

авторський стиль. Варто ввестисвого роду тестові слова – автор-ські неологізми, рідко вживані,застарілі, слова з навмисною по-милкою чи буквою іншої роз-кладки. Зазвичай пірати незвертають уваги на такі речі й по-дають текст зі змінами більшмасштабного характеру. Вам за-лишиться лише вбити своє тес-тове слово в форму пошуковоїсистеми і знайти нечесних наруку умільців, що присвоїли вашу

статтю чи художній твір. Однакслід пам’ятати, що пошукова ма-шина знаходить близько 60% на-справді існуючої інформації, тожне факт, що ви зможете знайтиусіх злодіїв свого тексту.

Дружнє побажанняЯк говорила авторка цих ре-

комендацій, експерт КатеринаГорська, боротись із порушен-ням авторських прав потрібно,однак хай вас оминає необхід-ність звертатися до суду. Пи-тання захисту авторського правав Інтернеті – проблематична сто-рона вітчизняної судової діяль-

ності. Крім того, не сліднедооцінювати свого суперника,точніше його адвоката, які своїмрозумним захистом можуть по-вернути справу не на вашу ко-ристь.

Тож можемо щиро побажативсім трудівникам творчої ниви,ніколи не стикатись у кіберморі зкораблями під чорним прапоромз черепом та кісточками.

Олена Поціпух

Кіберсвіт, у якому ми настільки глибоко загрузли, росте,як казковий герой – «не по дням, а по часам». І це настількизмінює нашу дійсність, що вона просто не встигає реагуватина карколомні темпи й можливості, які пропонує паралельнареальність. Бюрократична правова система відверто пасезадніх у питанні захисту інтернет-користувачів і, врешті-решт, самої себе!

мотивуюча8 мотивуючо-демотивуюча №9 квітень 2012

Особливості національної інтернет-самооборони

Тільки так можна пояснити вперте небажання популяри-зувати себе й свою продукцію відповідно. Дивно, але багатьомсправді достатньо короткої згадки в бібліографічному описіпро те, що саме вони дали життя новій книзі. Через відсут-ність самопромоції спостерігаємо масове ігнорування продук-ції того чи іншого видавництва, яке, за інших умов, могло бипосісти бодай якусь позицію у нашому рейтингу.

Про мову в законах:«Одного разу, коли була депу-

татом, мені подали законопроект,написаний так недоречно, що на-віть я, освічена, досвідчена нічогоне зрозуміла. А що вже говоритипро пересічних громадян? Менівдалося за участю трьох молодихекономістів підготувати законо-проект. Я їм сказала: ви кажітьЩО потрібно написати, а я скажу,ЯК. Наші громадяни потерпаютьвід того, що часто закони написанінезрозумілою мовою. Вартопам’ятати: якщо кожен читає ко-декс чи інший законодавчий акт ітрактує по-своєму, то злагодже-ності не буде. Звісно, цей законо-проект не був прийнятий.

І це не поодинокі випадки,коли на розгляд подаються зако-нопроекти абсолютно непра-вильні ані за формою, ані зазмістом.

Звернімо увагу на інше цікавепитання – мову законів. Інколи ди-вуєшся, що у Верховній раді є спе-ціалісти з мовних питань. Ну,скажіть, будь ласка, як можнавживати «вимагать по суду», якевзяте з російської «требовать посуду», що спричиняє незрозумі-лість у законі та двозначність?!

Мовні помилки, які нерідкотрапляються в законах – це щепівбіди. Нині можна стверджу-вати: з кожним кроком Верховнарада України стає якісно гіршою.Найкраща – найперша (1990 р.) Апотім кількість людей почализменшувати: юристів, економіс-тів. Законотворчі роботи лягаютьна плечі людей, зовсім не підгото-ваних.

Що означає професійний пар-ламент? Це коли депутати маютьвідповідний професійний рівень».

Про сучасну молодь:«Молоді потрібно не втратити

себе, мати якісь ціннісні орієн-тири. Дуже пощастило тим, хтомає батьків, родину, які заклалистержень. Тому Вам не потрібнопереінакшуватися. У вас глибокозакладена ота основа.

Колись казали: «влада на-роду», сьогодні: «народ у влади».Якщо людина з незаможної сім`ї,селянин, то вона апріорі яка? Чи єпри владі хоч один син профе-сора? Нема. А діти робітників таселян? Звісно, що є. Їхня основнаідея – збагатитися. Вони прийшлидо влади без отого стержня, якийпотрібно в собі виховувати. Вцьому можуть допомогти батькиі вчителі».

Про свободу слова:«Що означає свобода слова?

Кожен має говорити те, що заба-жає? Законодавча влада ставитьпевні обмеження: не можна про-повідувати насильство, війну, роз-кривати інформацію іншої особи.Тобто у нас немає абсолютноїсвободи, бо вона є анархією.Варто розрізняти свободу твор-чості. Нині немає служби безпеки:не вриваються у майстерні, незнищують картини, так, як цебуло раніше. Але якщо говоритипро оприлюднення цієї творчості,то… Якщо ви малюєте порногра-фічні картини в своїй квартирі – табудь ласка, але показати світу їхне зможете».

Думки занотувалаОльга Ніколайчук

Про мову в законах, сучаснумолодь та свободу слова

Доктор юридичних наук, професор пані Зорислава за своєжиття побувала і депутатом, і деканом правничих наук Києво-Моглянської академії. Автор трьох частин книг Цивільногоправа, фахівець у галузі сімейного права завітала до Інститутужурналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, щоб презентуватикнигу "Роздуми небайдужої жінки" та поділитися зі студен-тами своїми міркуваннями на політичні, суспільні та життєвітеми.

Романовська Зорислава:

1 2 3 4 5

Як захищ ся

Рейтинг найупізнаваніших видавців: Українські видавці бояться давати автографи на вулицях!

Уміють справл враження

Навчитися танцювати, опануватидекілька іноземних мов чи отриматиакадемічний ступінь тепер цілком ре-ально будь-де та будь-коли, був бикомп’ютер під рукою.

У наш час інтернет-браку в онлайн-ресурсах немає. Наприклад, безкош-товно навчитися «спікати» англій-ською або покращити свої знання зінших іноземних мов можна на сайтахwww.busuu.com, www.internetpolyg-lot.com або www.interclass.kiev.ua.Власноруч обираєте вчителів, режимзанять, метод викладання та кон-тролю. Протягом курсу у вашу голову

обіцяють запхнути різноманітні знанняз граматики, приправляючи цю нудотуцікавими картинками та аудіо. А відвас вимагається лише доступ до швид-кісного Інтернету, гарнітура – навуш-ники і мікрофон, веб-камера табажання чомусь навчитись.

Згадайте, коли ви останньогоразу використовували Skype не лишедля спілкування з родичами? Мовнікурси по Skype для багатьох ужедавно стали буденністю. Не зва-жаючи на те, що більшість таких за-нять – платні, сайти www.skype-language.com та www.navigator-edu.ru досить популярні. Ціна зале-жить від обраної для вивчення мови.Для англійської, наприклад, окремийпрас-лист. У загальному, витрати мо-жуть становити від 70 до 700 грн заодне заняття.

Вибір – вчитися за гроші чи без-коштовно – є суто індивідуальним. Га-рантувати надійність того чи іншогоон-лайнового учбового методу та по-дальшого розвитку рівня знань не-можливо, але ж можна спробувати,ви нічого не втрачаєте!

карнавал по-українськи

9мотивуючо-демотивуюча газета №9 квітень 2012 демотивуюча

«Формуючи майбутнє газет» – підтаким гаслом 2-5 вересня в Києвіпройде 64-й Всесвітній Газетний Кон-грес та 19-й Всесвітній Форум Редак-торів.

У Всесвітній газетній та новиннійасоціації WAN-IFRA вважають, що на-став найактуальніший час для газет зновими моделями для бізнесу, но-вими технологіями та новими фор-мами журналістики, що інтенсивнорозвиваються. На Всесвітніх зборахпредставників ЗМІ світовими ліде-рами будуть представлені основні на-прямки розвитку засобів масовоїінформації в Африці та ЛатинськійАмериці, у рамках проекту «Навколосвіту за 60 хвилин». Також запрошеновідомих видавців з Азії, Європи,Близького Сходу та Північної Аме-

рики, які обговорюватимуть перспек-тиви розвитку у своїх регіонах. Окрімтого, на порядок денний винесеніжиттєво важливі теми для будь-якоговидавця та редактора, який прагнестати успішним як у друкованих, так ів цифрових виданнях.

Близько 3000 письменників іпонад 1000 видавців із різних країнсвіту зібралися 16-19 березня в Па-рижі на одну з найбільших книжковихвиставок-ярмарків – ПаризькийКнижковий Салон (Salon du Livre).

Цього року Україна вперше потра-пила в каталог виставки і стала краї-ною-учасницею. Сучасну українськулітературу презентували світу 7 пись-менників та франкомовний альманах,у який увійшли уривки з творів бага-тьох вітчизняних авторів. Згадане ви-

дання було спробою ознайомити, впершу чергу, французьких видавцівта літературних агентів із феноменомлітературного процесу в Україні, про-демонструвати твори не лише вже ві-домих авторів, а й зовсім молодих.Альманах є спільним проектом видав-ців та перекладачів, координаторомякого виступила Українська асоціаціявидавців та книгорозповсюджувачів(УАВК). Також у паризькій книгарні«Глоб» цього року відкриється відділукраїнської літератури.

Один з нових офісів соціальної мережі Face-book придумав собі прикольну фішку. На даху бу-дівлі кампусу, розташованого в місті Менло-Парк(Каліфорнія), був намальований здоровенний QR-код, який дуже чітко можна розгледіти на супут-никових знімках. Група розробників втілила цюідею з власної ініціативи. За допомогою декількохвідерець з чорною фарбою, крейди, шпагату тапива співробітники соціальної мережі зобразилина пласкому даху будинку величезний QR. Поки,правда, незрозуміло, яку інформацію він у собінесе.

Гуморина-2012 – це казковедійство. Заходи стартували о10 ранку і аж до «поки не на-бридло». Відкриття фести-валю почалося з презентаціїнового пам’ятника В. Висоць-кому. Найяскравішою подієюсвята став карнавал-хода, при-свячений Євро-2012. Найвищийпілотаж з кулінарії – «Фести-валь борщу» – показали оде-ські кухарі прямо на місцевійплощі. Не обійшлося, звісно,без традиційних «одеських

жартів та атракціонів», парадумильних бульбашок, чемпіо-нату анекдотів, клоунади,«смішного» запливу, святко-вого концерту та феєрверку.

Українська «Гуморина»дуже нагадує відоме індійськесвято Холі або «Фестивальфарб», де всі люди розфарбо-вуються у різні кольори та ра-діють весні. На вулицях Одесив цей день від малого до вели-кого гуляли розфарбованілюди в масках, клоунських ат-

рибутах, яскравих перуках таз усмішкою по вуха. Навіть по-года жартувала в цей день –зранку вирішила бути холод-ною та пустити сльозу, а вденьповеселішала, подарувавшинам тепло. Мабуть і вона незмогла не заразитися цимп’янким святковим настроєм.Яка там Індія?!

Усе місто ніби перетвори-лося на казкову країну, персо-нажами якої стали і ми.Гумористичний карнавал-хода– це розмаїття костюмів, тан-ців, пісень, оркестри, машини,клоуни, байкери… Коженфрагмент параду – окремасмішинка. Особливо приємнобуло побачити всім нам відо-мих зірок гумору «Маски-Шоу» та «Каламбуру», які, доречі, одесити.

Ще одним дивом для менебуло побачити круїзний лай-нер, який, як виявилось, привізтисячу японців на наше веселесвято. Вони були дуже при-вітні, активні та хотіли фотог-рафуватись зі всіма. Окрімяпонців Одесу в цей день відві-дало безліч іноземних туристів– румун, молдаван, англійців…

Після цього я опитала своїхзнайомих, і виявилось, що ба-гато з них ніколи не чули проодеську Гуморину, якій, доречі, вже 39 років. Ми їздимопо єгиптам та турціям, а відві-дати таке вражаюче святопоряд не вважаємо за по-трібне. Українці, може по-чнемо цінувати те, що в нас є?..

спецкорДіана Непран

або «Харі крішна, Харі рама, З нами пой,Одеса-Мама!»

Видавці їдуть в Україну

Навчання без відривувід комп’ютера

QR-код Facebook’a теперможна побачити з космосу

Дебют сучасної українськоїлітератури в Парижі

Краса, як відомо, рятує світ. Певною міроюте ж саме роблять й авторські ляльки Лесі Само-цької. Бо зроблені вони… із пластикових пля-шок. Так-так, тих, що буквально заполонили всенавколо. З огляду на величезний період розпаду

(500-1000 років), пластикстав чи не найголовні-шою причиною ниніш-нього сміттєвого за-силля. Одначе, зав-

дяки небайдужимдо краси та довкілля

людям, пластиковіпляшки не осідають на

звалищах, а отримуютьнове життя.

«Друге життя» — саметаку назву має проект ЛесіСамоцької. Реанімованийіз небуття пластик, пере-творений на витвір мис-тецтва, майстриня активно

демонструє на різноманіт-них виставках. Зокрема, їїляльки побували на відо-мому фестивалі «Трипіль-ське коло», а також — наеко-артівських «Паралелях»,які на початку минулоріч-

ного грудня проходили вКПІ.

Саме там, у холіконцертної зали, я йпобачила витворимисткині. Сказати, щовони мене вразили, – ценічого не сказати. Складноуявити собі, що елегантнаЕмма чи ніжна Оксана (усіляльки мають імена) в мину-лому житті були звичайні-сінькими пластиковимипляшками — зо 20 штуккожна. Саме стільки всередньому витрачаємайстриня на одне своєтворіння. В умілих руках Лесі Самоцької плас-тикові відходи зазнають мистецьких метамор-фоз.

Говорити про ці ляльки можна довго й на-тхненно. Та все ж краще один раз побачити,аніж сто разів почути, чи не так? Помилуватисямайстерністю Лесі Самоцької можна не лише навиставках, а й на сторінках її власного сайту —www.ls-dolls.com.ua. А можна — прямо тут ізараз. На світлинах зі згаданого проекту, щомав місце в КПІ.

Світлана Патра

Гуморина 2012 –Не тільки в Ріо проводяться чудові карнавали! Україні,

хоч ще далеко до Бразилії, та задніх ми також не пасемо.Щорічне свято «Гуморина», що проходить в Одесі 1-гоквітня, з кожним роком набуває усе більшої популяр-ності. Місто-перлина в цей день перевтілюється у вели-чезний цирк, хіба що без шатра. Програма фестивалюпланується так, аби кожен гість зміг відчути Одесу насмак. Дізнавшись про цю подію, газета «Ять» не могла невідправити туди свою кореспондентку, яка привезласвятковий настрій до редакції та радо ділиться ним звами, любі читачі.

Коли сміття стає мистецтвом

Новини підготувалаОлександра Пушкіна

Будем смі ся

Ідеї не спл

-інFорм

10 мотивуючо-демотивуюча №9 квітень 2012 мотивуюча

Головними критеріями нашоговідбору були такі аспекти, як:

• наповненість сайту матеріа-лами;

• оформлення та формуванняменю (кількість пунктів, місце роз-ташування, як подані тощо);

• кількість сторінок на сайті;• цікавість матеріалів, легкість

читання;• оформлення сайту (яскра-

вість, колір, складність офор-млення);

• подання книжок на сайті(яким чином подають інформаціюпро книжки: бестселери, новинки,звичайний каталог та ін.);

• легкість пошуку інформації посайту;

• відповідність тематиці видав-ництва,

• врахування аудиторії.

№ 1Сайт видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

Сайт цього видавництва дужелегко відшукати у пошуковій сис-темі.

За запитом у Google «українськівидавництва» він на четвертій по-зиції. Це має особливо велике зна-чення, враховуючи кількістьінтернет-користувачів, які заходятьна сайт випадково, через пошуковісистеми. Хоча тут велику роль відіг-рає й популярність самого видав-ництва.

Цей же сайт дуже вдало відпові-дає характеру видавництва. При

його створенні були враховані смакицільової аудиторії, а саме дітей різ-ного віку. Це насиченість сайту ма-люнками, яскравими ілюстраціями,відео, несподіваними деталями(оживання звірів на заставці голов-ної сторінки тощо). З цієї ж причинисайт можна назвати найкраще офор-мленим. Варто зауважити, що такерізноманіття привертає увагу нелише дітей, але й дорослих – їхніхбатьків, випадкових інтернет-корис-тувачів. Яскравість головної сторінкизмушує їх прогорнути кілька сторі-нок сайту, зупинитися, щоб розгля-нути ілюстрації, роздивитися книжкита іншу інформацію.

Просування книжок видавниц-тва на сторінках сайту допомоглойому посісти перше місце у на-шому ТОПі. Це робиться опосеред-ковано через демонструванняяскравих сторінок книг, офор-млення, коментарів з преси тощо.

Різноманітні меню пошуку книгза конкретним критерієм (серія,автор, рік, художник тощо) значнополегшують пошук потрібноїкнижки. Варто відзначити каталогкниг за художником. У ньому де-монструються приклади і книжки,над якими працював ілюстратор,викладені його роботи. Така де-монстрація робіт робить худож-ника та його стиль дужевпізнаваним серед аудиторії. Томуможна сказати, що на цьому сайтірекламуються не лише книжки, а йїх творці. Саме завдяки такій полі-тиці велике коло читачів знає, хтотакий Кость Лавро, ВладиславЄрко тощо.

Спілкування з читачами відбува-ється прямо на сайті видавництва вкоментарях та відгуках, що надзви-чайно важливо для популяризаціївидань.

І останній, дуже позитивнийфакт, – сайт підтримує імідж видав-ництва на 100%, а саме – його звер-неність до української народноїтворчості, художнього мистецтва.

№ 2Сайт «Дух і літера»

Оформлення сайту відповідаєтематиці та специфіці видавництва.Він лаконічний і не містить зайвихелементів: ні текстуальних, ні деко-ративних. Кольорова гама стри-мана, а головні меню ненав’язливовиокремлені.

Матеріал на сайті виклада-ється за звичайною схемою – напершій сторінці розміщена інфор-мація про видання нові або най-більш рекомендовані, бестселеритощо. Це є найбільш доцільним,адже так увага привертається доконкретних видань, саме тих, якіхоче прорекламувати видавниц-тво. Крім того, перша сторінка неперевантажена зайвим текстом,що стимулює читача чи користу-вача просуватися далі сторінкамисайту.

Кілька пунктів меню на сайтідобре розподіляють інформаціюта полегшують сприйняття і пошукконкретної книжки або будь-якоїкнижки з певної тематики.

Крім того, на сайті докладно ві-дображена інформація про заходиі співпрацю з авторами, що даєзмогу читачам дізнаватися новинивидавництва та підтверджує йогоактивну діяльність.

№ 3Сайт «Грані-Т»

Видавництво має оригінальнооформлений сайт, дизайн якого за-пам’ятовується. Для покупців це єдуже важливим фактором, а дляіміджу чи образу самого видавниц-тва це є підкресленням його сучас-ності.

Головна сторінка сайту відкри-вається на новинах, що також од-разу дає інформацію про активнудіяльність і роботу самого видав-ництва, різноманітні заходи тощо.Крім того, у цьому пункті меню ви-кладені інтерв’ю і статті про різніаспекти творчої і видавничої діяль-ності загалом. Вони можуть заціка-вити людей з різними коламивподобань і запитів, і це підвищуєінтерес до видавництва.

Оформлення і наповненнясайту відповідає тій аудиторії, наяку розрахована література видав-ництва. Описи до пропонованихкниг написані жваво та цікаво, і цепідтверджує їх спрямованість нашколярів різного віку.

№4Сайт «ВЦ «Академвидав»

Сайт наповнений різноманіт-ною інформацією про свої ви-дання, а також містить статті

фахівців з проблематики, якої сто-суються підручники і посібники.Тому можна відзначити, що сайт єджерелом не лише репрезентаціїокремих видань, а й певним на-уково-навчальним ресурсом (хоч ідосить обмежено).

Дизайн сторінок простий, протедосить зручний у використанні. Вінне містить надлишкових деталей,заповнений інформацією доситьщільно і повно. Цікаво скомпоно-вані пункти меню на сайті, які міс-тять щонайширші відомості провидання, а також окремий розпо-діл літератури за розділами. Інфор-мація на сайті, судячи з публікацій ічастоти їх викладення, оновлю-ється не дуже часто.

№ 5Сайт «Наукова думка»

Видавництво має оригінальнійсайт із власним розробленим ди-зайном з використанням націо-нальних мотивів.

На головній сторінці сайту роз-міщені одразу кілька рубрик, якімають статус новин. Це новини ви-давництва, видання нові та ті, щоготуються до друку. У тому ви-падку, коли видавництво випускаєне дуже багато видань, такий вибірє досить доцільним. Сайт відшуку-ється відносно швидко, що теж єйого перевагою. Наповнення ціл-ком відповідає цільовій аудиторії(науковцям, частково студентам,викладачам ВНЗ тощо). Він не міс-тить надлишкових деталей, які бвідволікали від сприйняття інфор-мації.

Олена Алехно

Куди звернутися сучасному читачеві, щоб бути в курсі новинок українських видавництв?Звісно, на сайт видавця. Однак це питання досить не просте з кількох причин. Ми пропонуємовласний ТОП-5 українських видавництв.

Топ-5 найкращих сайтів видавництв

Ці проекти з’явились під впли-вом аналогічного американ-ського «=3», автором якого ставРей Вільямс Джонсон. Ідея їх про-

ста та зрозуміла: в інтернеті шу-кають найсмішніші «вірусні»відео, а потім знімають огляд, до-даючи коментарі та дотепні

жарти. Ці проекти мають багатомільйонів переглядів, що свід-чить про неабияку глядацькулюбов.

Чому такі проекти виникаютьта за рахунок чого живуть у на-шому комерціалізованому світі?

Річ у тім, що існують такі собіпартнерські програми YouTube,які при деяких умовах є дужеприбутковими. Для того, щоббрати участь у цій програмі, необ-хідно створювати оригінальнівідео, викладати їх на відеохос-тинг, набирати перегляди, і, якщотвій канал виявиться популяр-ним, – підписати угоду та статипартнером. За угодою, власникканалу за кожну тисячу перегля-дів отримує прибуток. Про суму,яку можна отримати, всі друж-ньо замовчують – мовляв, комер-ційна таємниця.

Тепер спробуємо розглянутице на конкретному прикладі ві-деоблогу «This Is Хорошо» (зізна-юсь чесно – я є їхньоюфанаткою). Проект молодий,з’явився у жовтні 2010 року, алевже має 200 мільйонів перегля-

дів. Знімається у Латвії, а ведучимє рижанин Стас Давидов.

Спочатку хлопцям-авторамскладно було пробитися, адже натой час схожий за тематикоюпроект конкурентів «+100500»вже міцно закріпився у топах ві-деооглядів. Але вже за місяць іс-нування блогу кількістьшанувальників стала рости, аразом з тим і його популярність. Іхоча повністю витіснити інші про-екти «This Is Хорошо» не може,проте вже складає їм достойнуконкуренцію.

Цей проект створювався із ба-жанням заробляти на ньому.Звісно, були ще високоморальнінаміри – наприклад, подаруватикористувачам російськомовнийблог з відеооглядами, в якому,до речі, не використовуються не-цензурні вирази. Деякі саме вцьому і вбачають успіх блогу – ку-медні огляди кумедних відео безнатяку на низькосортний гумор.

Сказати, що автори «This IsХорошо» неймовірно розбага-тіли на цьому проекті, не можна.Це, в принципі, логічно. Аджепроект має свої витрати. В уні-кальному коментарі для газети«Ять» Стас Давидов повідав, щозароблені кошти йдуть на зар-плату чотирьом працівникам,світло, звук, камеру, оренду при-міщення (студії) та й, банально,за телефонні переговори, елек-троенергію та інше. Окрім цього,

зараз хлопці перебираються доіншої студії для репетицій. Наразітам ремонт, а на це теж потрібнікошти.

На зйомки 6-ти хвилинногоролику загалом витрачається 5годин. Випуск з’являється у ме-режі двічі на тиждень – виходить,10 робочих годин щотижня. Якбачимо, не дуже й легким є цейпроцес.

Не зважаючи на все це, отри-мувати заробіток від відеоблогу– реально. Отже, якщо ви полюб-ляєте знімати на відеокамеру тавважаєте свої відеоролики оригі-нальними – вам дорога на You-Tube. Успіхів!

Олена ГРОЗНА

Відеоблог –хобі чи стабільний дохід?

Жанр відеооглядів останнім часом набирає обертів у Всес-вітній павутині. Особливу популярність зараз отримали ро-сійськомовні проекти «+100500» і «This Is Хорошо», щообзавелись своїми каналами на YouTube.

Як заробл

Уміють справл враження

Творчість Яцека Йерки – цевтілення уніфікованного стилю танадзвичайної техніки. Усіма йогокартинами можна мандрувати вмежах інших реальностей, ієдине, чого варто боятися – цесвого власного захоплення, якеможе з'явитись на тлі маніакаль-ного заглиблення у розгляд гіпер-реалістичних деталей.

Отже, хто він такий, цей над-

звичайний ілюстратор? ЯцекЙерка (справжнє ім'я – Яцек Ко-вальський) народився у місті То-рунь, що у Польщі. Першукартину написав ще до вступу доколеджу. Вивчав графіку на фа-культеті вишуканих мистецтв вУніверситеті ім. Миколи Копер-ніка. У 1994 році вийшла першакнига з роботами митця "Mind Fi-elds". У 1995 році здобув премію

"World Fantasy Awards" як най-кращий художник-ілюстраторроку.

За свідченнями самого митця,великий вплив на нього здійсниламісцевість, де він народився івиріс. На теренах Північної По-льщі після Другої світової війнидивом збереглись здобутки ста-рогерманської архітектури, якістворювали навколо місцевих

жителів містичну середьновічно-фантазійну атмосферу. Такожзначний вплив на техніку Йеркисправили такі визначні митці, якПітер Брейгель, Сальвадор Далі іЙеронім Босх. Такі характерніриси, як сюрреалістичність і ве-лика увага до деталей, вирізнялиЙерку з-поміж інших художниківще з часів коледжу. Викладачі на-магались привчити його до більшабстрактної, примітивної технікиживопису, яка панувала у мистец-тві другої половини ХХ-го сто-річчя. Проте вже протягомнавчання митець остаточносформував свій особливий стиль,який вирізняє його з-поміж іншиххудожників того часу і сього-дення.

Роботи митця розкупову-ються у приватні колекції повсьому світу, і представлені нарізноманітних виставках у По-льщі, Німеччині, Франції, Монакоі Сполучених Штатах Америки.

Загальний стиль Йерки мис-тецтвознавці визначають як нео-сюрреалізм. Це визначенняможна сприймати не тільки яктехніку, але й стан, у який занурю-ють візуальні образи картинмитця. Це вельми специфічний на-прям у мистецтві, який, вочевидь,не підходить усім для сприйняттяабо втілення якогось душевно-емоційного стану. Проте це ажніяк не зменшує художньої цін-ності таких витворів.

Катя Шедель

У 1949 році американський фо-тограф Г'єн Мілі зробив серію по-ртретів Пабло Пікассо. Нанайвідомішому знімку зображеноПікассо в самих лише трусах ішльопанцях, який швидкими роз-черками ліхтарика малює у повітрікентавра. Чудовисько матеріалізу-ється, повисає над землею. Фото-сесію Пікассо та риси різнихсвітлових фігур опублікував жур-нал LIFE. Якісні копії і досі розхо-дяться на художніх аукціонах за10 000 $ за знімок. Хто платить такігроші? Ті, хто розуміють: знімки ві-добразили народження новогожанру. Мілі та Пікассо стали пер-шими всесвітньо відомими фахів-цями люмінографії. Проте,зважаючи на елітарність і недоступ-ність відповідної фотоапаратури,«малювання світлом» було прак-тично невідоме широкій публіці. Азараз з «точністю до навпаки» пе-реживає друге народження.

Люмінографія, лайт-пейнтінг,лайт-графіті... Малювання світломпозначається півдюжиною різнихназв. В Україні його найчастіше на-зивають фрізлайтом (англ. freeze-light від англ. freeze – замерзати,застигати і англ. light – світло ) – цетехніка малювання світлом при фо-тографуванні з довгою витримкою.Обов'язкова умова: об'єкт фріз-лайтер (люмінограф) «малює»джерелом світла (ліхтариком, ек-раном мобільного телефону, за-пальничкою тощо). Картинифіксуються тільки на світлині, прицьому світло виступає головноюхудожньою цінністю, а не простопідсвічує об'єкт фотографування.

На відміну від звичайного графіті,«світлове графіті» не шкодить ніздоров'ю, ні довкіллю.

Термін «Freezelight» придумалиАртем Долгополов і Роман Паль-ченко, які ось уже третій рік нама-гаються перетворити «малюваннясвітлом» у популярний арт-рух.Вони проводили тренінги, об'їхализі своїми виставками сусідню Росіюта Європу. Хлопці відтворили вновій техніці картини Матісса, Се-занна, Дерена, Гогена. І досяглисвоєї мети: у Росії фрізлайтом ці-кавляться більше 50 000 чоловік.

Одним з найвідоміших україн-ських фрізлайтерів є Сергій Штур-нєв, 2 роки тому фотохудожникнавіть зняв відеоролик у стилі стоп-моушн з використанням фрізлайту.Своє незвичне творіння він назвав«Думки матеріальні» і виклав у Ін-тернет (http://www.youtube.com/watch?v=TfT5F5yWvlI). Саме цейролик і прославив Сергія як фа-хівця в області Юкрейн-Фрізлайту.Через декілька місяців з ним зв'яза-лося рекламне агентство, яке за-пропонувало зняти для них ролик вопанованому ним стилі. Відтоді доСергія не раз зверталися представ-ники рекламних агентств та різно-манітних торгівельних марок.Малюнок світлом в Україні почавнабувати все більшої популярності:чимало людей прагне зрозумітитехнологію його створення.

У будь-якому виді мистецтва єсвої таланти, професіонали, і Фріз-лайт тут не виняток.

Французи Жульєн Бретон і Ві-льям Же Пліссон об'єднали свої зу-силля для створення дивовижних

прикладів світлової каліграфії. Жу-льєн Бретон, який захоплюєтьсямайстерністю каліграфії з п'ятиріч-ного віку, за допомогою паличок,що світяться, «малює» написи лати-ною, арабською, китайською та

японською мовами, а Вільям ЖеПліссон відповідає за результат фо-тозйомки.

Жителі Кельна Марсель Пане іДавид Люпсшен називають своїтворіння зі світла «Airgraffities».Для їх створення Марсель з ліхта-риками в руках танцює у темряві, аДавид знімає це подання на циф-рову камеру.

У рамках проекту "Light GraffitiCars Project" Марк Кемерон і МаркБраун малюють світлом обриси ле-гендарних моделей автомобілів.Незважаючи на те, що класичніформи максимально спрощені, ав-толюбителі з легкістю впізнаютьAudi, Aston Martin, BMW, Ferrari,Volkswagen... А от секрети ство-рення зображень автори воліютьтримати в таємниці.

Стів Белла відправився малю-вати світлом у підземні печери. На-певно, саме цей факт додає йогодосить простим зображенням міс-тичну атмосферу таємничості тачаклунства.

Користувач Flikr rafoto створюєчоловічків, що світяться, і відобра-жає їх у різних ситуаціях: його героїзустрічають світанок і сумують забарною стійкою, грають у футбол ізнаходять скарби, викидаютьсміття і п'ють воду з фонтанів.

Графіті художника на ім'я TCB(що слід розшифровувати як TwinCities Brightest ) вирізняє середінших яскравість кольорів і склад-ність ліній. Ці твори дуже схожі наті, що малюють на стінах, осьтільки для їх створення потрібні небалончики фарби, а джерела світлай фотоапарат.

Ще один приклад світловогографіті можна побачити у творчостібританського автора Sola. «Нама-льовані» яскравими широкимимазками, ці абстрактні роботи на

тлі міських пейзажів, безумовно,заслуговують на увагу та повагу.

Тобі Келлер у своїх експери-ментах зі «світловим живописом»використовує як полотна пляжіСанта-Барбари, намагаючись, щобмалюнки не стільки виділялися натлі природи, скільки органічно впи-сувалися в пейзаж.

І на останок – казкова світло-графіка з Англії від Еттона Конрада.Світлографікою нині займатися непросто цікаво, а й модно. Напевно,майже кожен поважаючий себе ук-раїнський фотограф має у своємупортфоліо роботи, зроблені за до-помогою «малювання світлом».Але казковий проект Конрада вра-жає своєю оригінальністю навітьнаймайстерніших і найдосвідчені-ших «митців світла».

Еттон вирішив поєднати мис-тецтво світлового графіті з модою– і створив колекцію суконь, нама-льованих світлом. Шкода тільки,що ці невагомі шати, що світяться,не можна носити в реальномужитті.

Здається, що достатньо взятисимпатичних моделей, і справазроблена – фотосесія вдалася.Однак якщо до всього цього до-дати ще й світлографіку, роботивиходять значно ніжнішими та не-забутньо казковими: в однієї –немов шлейф за спиною, в іншої –сукня зі світла, а третя і зовсім нібизалишає за собою ледве видимийслід світла. Можливо, дехто з про-фесійних фотографів може знайтинедоліки у фотографіях англійцяЕттона Конрада, але ми, будучилише сторонніми спостерігачами,перебуваємо в захопленні. Зреш-тою, далеко не будь-яке мистецтвовиявляється таким простим, як зда-ється на перший погляд.

А ти зловив свій світлий мо-мент? :)

Антоніна Янченко

11мотивуючо-демотивуюча газета №9 квітень 2012 демотивуючаFreezelight: світло замість фарби

Реальність Яцека ЙеркиКоли чуєш ім'я Леонардо да Вінчі, перед очима виникає візуальний образ Мони Лізи. Коли зга-

дуєш про Сальвадора Далі – проносяться його фантасмагоричні, сюрреалістичні картини і по-зареальні поєднання. Коли вам кажуть: «Яцек Йерка», тут варто замислитись. Адже вінналежить до тих художників, у яких не можна виокремити якийсь один образ або одну найві-домішу картину.

Мистецтво «малювання світлом» називають по-різному – світлове графіті, фрізлайт (замерзле світло), люмінографія... За-родилося воно в 1910 році, його фахівців (незвичайних фотохудожників) називали «променярами».

Митці твор

Вони креативл

12 мотивуючо-демотивуюча №9 квітень 2012 мотивуюча

Чи знаєш ти, що Вікіпедія,всесвітня енциклопедія, не тількинадає таку необхідну кожномустуденту інформацію, а й стиму-лює роботу мозку? Гуляючи цимвелетенським ресурсом, тиможеш навіть пограти в розви-вальну гру. В мережі існує гра підназвою Wiki Connections Game, в

якій слід перейти від однієї статтідо іншої за найменшу кількістьпереходів по гіпер-лінкам. В когонайменше переходів – той і най-розумніший.

Наприклад, що, на вашудумку, пов’язує статті про праскузі статтею про Гагаріна? На-справді перейти від одного словадо іншого можна за 4 ходи:Праска – Техніка – СРСР – Пер-ший політ людини у космос –Юрій Гагарін.

А який зв’язок між мозком ікамертоном? Лише 3 переходивід однієї статті до іншої: Мозок –Слух – Звук – Камертон.

Деякі ентузіасти навіть ство-рили спеціальний ресурс http://wiki-linki.ru/, який автоматичновіднаходить такі зв’язки. Щоп-равда він функціонує лише в росій-ськомовному секторі Вікіпедії.

Така гра розвиває логічне мис-лення, здатність швидко встанов-лювати асоціативні зв’язки, що

неодмінно знадобиться в майбут-ній роботі будь-кому. Думати ко-рисно: свіжі ідеї спонукатимутьдо дії та внесуть драйв у життя!

Пропонуємо вам, наші читачі,зіграти в цю гру та пошукатизв’язок між статтями «ГазетаЯть» та «Барак Обама». Свої ло-гічні ланцюжки публікуйте в ко-ментарях на сайті та в нашійFacebook-групі. Читач, якийзнайде шлях із найменшою кіль-кістю переходів, отримає ПРИЗвід редакції!

Не зволікай, бери участь у гріта розвивай свій мозок!

Настя Єлагіна

Увімкни МОЗОК!

Увімкни МОЗОК!

З-поміж інших стресів у жур-налістській роботі вирізняєтьсясаме інтерв`ю з подібними «не-божителями». Як краще до нихпідготуватися ?

Будьте собою.Це, мабуть, найскладніше з

усього, що можна собі уявити.Проте дати відповідь на чи ненайголовніше запитання всьогожиття «Хто я?» таки можна. Зви-чайно, краще збагнути її в роз-квіті сил, а не на філософськомусхилі літ. До чого тут журналіс-тика й інтерв`ю з відомими

людьми? Бо якщо не знаєте, хтови і чим живете, не вірите всебе, то й інші не матимуть під-став зацікавитися вашою осо-бою. А без інтересу контакту небуде.

Плекайте власну унікальність.Її має кожен. Збережена в

людській душі, немов Усесвіт, ор-ганічно пов’язана з особистістю,вона прагне самореалізації. Кор-тить отримати ексклюзив від зір-кового співбесідника? Не бійтесясвоєї унікальності й умійте пра-вильно продемонструвати її.

Не будьте надто сором’язли-вими.

Сором як одна з базовихемоцій присутній із дитинства.Вперше з`являється років ізтрьох. Майже вся радянська пе-дагогіка побудована на соромі.Є навіть психологічна теорія, щовін формує совість і допомагаєзасвоїти категорії «добра» і«зла». Ті з нас, кого малими з «ви-ховною метою» часто присо-ромлювали батьки, відтакзазвичай соромляться самихсебе. Більше того, спілкуючись ізвищими за соціальним чи мате-ріальним статусом, хочуть «крізьземлю провалитися», не те, щобінтерв`ю взяти.

Не дозволяйте себе знеціню-вати.

Знецінювання – це тонкиймеханізм психологічного на-паду, агресії та маніпуляцій.Може набувати різних форм абобути опосередкованим. Багатовражених зірковою хворобоюякраз і виявляють свою значу-щість за рахунок применшення«простих смертних». Однакякщо справді відчувати власнуцінність всередині, бути зваже-ним і мати почуття власної гід-ності, подібне сприйматиметьсяіз філософським спокоєм. Нато-мість ви просто виконуватиметесвою роботу з почуттям компе-тентності, професіоналізму йупевненості у власних спромож-ностях.

Ольга Лазаренко

як не осліпнути журналісту від сяйва зірки?

З 2004 року хлопців почали за-прошувати на виїзні концерти. У2005 році почалось справді бур-хливе життя музикантів – участь

у рок-фестивалях по всій Україні,перемоги і резонанс у ЗМІ. 2008року «Біла Вежа» випустила єди-ний, але не останній альбом «Те,

чого вже немає». У 2010 році буловипущено інтернет-сингл «В по-лоні Білої Вежі».

Про що пісні «Білої Вежі»? Про

людське життя, звісно. Ви мо-жете почути і лірично-тужливупісню про втрачене кохання«Твоє ім'я», і філософсько-моти-ваційну «Без Зброї», про запаль-них та драйвових «Володарівдоріг». І хеві-метал, і акустика –«Біла Вежа» чудово використо-вує усі варіації.

Звичайно, участь у рок-гурті –це не єдина сфера життя дляхлопців. Кожен має роботу,сім’ю, інші вподобання, але що-тижня вони збираються, щобграти, і особисте відходить да-леко за межі творчості, адже впершу чергу – вони однодумці умузиці. «Суперечки на репетиціяхвиникають, але стосуються лишемузики, намагаємося в жодномуразі не переходити на особис-тості. Творчий процес багато-гранний і неоднозначний, і томупоки ідеї перетворяться в пісні,завжди потрібно загладити ба-

гато шорсткостей у процесі. Цеможе бути важко і болісно, але унас поки що виходить писати і ви-пускати пісні мирно», – каже гіта-рист Андрій.

Чому ми досі так мало знаємопро «Білу Вежу» та інші українськірок-гурти? Оскільки рок досі зна-ходиться в андеґраунді, шаленоїпопулярності чекати не варто.Але хлопці дають близько десятиконцертів на рік. Саме тому «БілаВежа» – сучасний українськийприклад музичного DIY (Do ItYourself), справжніх музикантів,які не розчиняються у комерції, азатято грають рок.

Сьогодні ж готується до ви-ходу другий альбом гурту. Їхнійуспіх доводить нам – варто ро-бити те, що подобається, і ніколине зупинятись, відкинути примхизаради творіння нового та прек-расного.

Анастасія Буяло

Інтерв’ю з «селебрітіз» –

Чомусь певних людей називають «зірками». Я довго думалапро семантичний зміст і емоційне навантаження цьогослова. Асоціації різноманітні, проте суть одна – недосяжнийяскравий ідеал. До того ж, у будь-якій сфері – від політики-ре-лігії до кінотеатру-подіуму – є свої зірки, а інші люди, начебтоталановиті, працьовиті, із приблизно однаковими характе-ристиками, на їхньому тлі видаються сірими й не надто ці-кавими. Кажуть, справа в харизмі, вірі в самого себе й те, щоти робиш. Саме означене робить людину унікальною; йогоможна легко відчути як бажання повірити в її позицію івчинки.

БІЛА ВеЖА:

Біла Вежа – український гурт, що грає рок, хард-рок та хеві-метал.Все починалось із студентських часів, у 2002 році перший концерт щойно створеного рок-

гурту було зіграно у ДК КНЕУ. Чи то весілля, чи корпоратив, чи приміщення ЖКГ – хлопці грали,аби отримувати задоволення від музики. Неймовірно, але ентузіазм музикантів не залишивсялежати мертвим тягарем на студентських лавах. У 2003 році відбувся концерт у київськомуклубі «Барви».

Граємо РОК!

стонадц порад

-відкриття

13мотивуючо-демотивуюча газета №9 квітень 2012 демотивуюча

вПІЗНАЙ СеБе!Знайди себе серед 650 читачів «Ять»!

Анна, контент-менеджер/ко-пірайтер, студентка (Київ):

Витрачаю близько 8 годин,користуюсь мережею для на-вчання та розваг. Шукаю урокиPhotoshop онлайн, читаю цікавістатті, спілкуюсь з друзями, див-люсь фільми та слухаю музику,переглядаю фотографії.

Белла Ананьєва, інтернет-агентство «Далее» (Москва), ме-неджер проектів:

Проводжу в Інтернеті майжевесь день, 8-10 годин. Працюю істраждаю фігньою). У вільний часдивлюся фільми, шукаю щось ко-рисне для навчання.

Андрій Федоренко, відеоре-дактор, компанія Digital Screens(Київ):

Проводжу в інтернеті 9-12годин на добу, в основному пороботі.

Окрім роботи, знаходжу в ме-режі рішення складних питань нафорумах, потрібний софт для оп-тимізації роботи. У вільний час –юзаю соцмережі, навчальневідео, читаю новини.

Олег Гунда, технолог нафто-переробного заводу (Івано-Франківськ):

Час в Інтернеті проводжу порізному: у будні дні переважносиджу онлайн від 18:00 до 22:00,на вихідних – цілодобово! На-віщо? Спілкуюсь з людьми, пере-глядаю футбольні матчі онлайн,слухаю музику, качаю різні ціка-винки.

ерік, контент-менеджер(Дніпропетровськ):

Мінімум для мене – паругодин, а стабільно – годин 9. Длямене важливо підтримувати спіл-кування з людьми, що знахо-дяться далеко, і соцмережідають таку можливість. Шукаюкорисну інформацію, музику,фільми.

Богдан Скрипка, перекладач(Київ):

Проводжу онлайн по 18 годинна добу і мені зовсім не соромно.Окрім спілкування, граю в онлайн-ігри та дивлюсь фільми.

Надія Кожар, психолог, сту-дентка (Житомир):

В Інтрнеті проводжу близько2,5 годин в день. Запити в по-рядку зниження кількості часу:пошук підручників і читання ста-тей; читання загальноосвітньої інаукової інформації, в т.ч. Вікіпе-дії; читання стрічки жж і соцме-реж, коментарі та повідомлення+ скайп у фоновому режимі.

Берчій Ірина, інженер (Київ):Час мого перебування онлайн

варіюється в межах 1-8 годин надень. Використовую для роботи,навчання, читаю новини, соцме-режі, розважальні сайти.

Андрій Шийчук, поет (Івано-Франківськ):

Сиджу онлайн не багато й немало – кілька годин на день. Най-більше цікавлять пошук інформа-ції і серіалів, рідше теревені.

Олексій Шафранський, рекла-міст і блоггер, засновник попу-лярного пабліку hate_fm (Львів):

Інтернет використовую у се-редньому близько 9 годин, якщопрацюю. А так регулярно переві-ряю оновлення Твіттера і Вкон-такте ;)

Анастасія Буяло

14 мотивуючо-демотивуюча №9 квітень 2012 мотивуюча14

Головний редактор:

Анастасія Зелінська

Шеф-редактор проекту:

Олексій Ситник

Дизайн, верстка:

Оля Фомішина

Над номером працювали:

Олена Грозна, Олександра Останіна,

Діана Непран, Ольга Ніколайчук,

Олена Поціпух, Олександра Пушкіна,

Анастасія Буяло, Катерина Шедель,

Світлана Патра, Ольга Лазаренко,

canela_molida, Христина Чопко,

Антоніна Янченко, Олена Пасічник,

Анастасія Єлагіна, Ятьрик Зубоскальний

Тираж: необмежений

Підписано до друку: кульковою ручкою

Відповідальний за випуск: утік

Адреса редакції:

м. Київ, Мельникова 36/1 — Щорса 36а

Адреса для листування:

yat.gazeta@gmail.com

Наш сайт: www.jat.in.ua

За достовірність інформації редакція

відповідальності не несе, бо таке

понаписують...

Всі права захищено, кулаками!

______________________

Як отримувати газету «ЯТЬ» регулярно?

Надішли листа з текстом «Хочу ...ЯТЬ»

на ел.скриньку — yat.gazeta@gmail.com,

а також шукайте нас у facebook чи vkontakte

Скільки часу ви проводитев Інтернеті та навіщо?

Бліц-опитування розповість нам, чому сучасна молодь ви-трачає ледь не півжиття онлайн і що прагне знайти на тере-нах всесвітньої мережі.

Бліц-опитування:

Дівчина в книжковій крамниці купує путівник по Монголії, довід-ник з тропічних рослин, атлас корисних копалин, подарункове ви-дання п’єс Шекспіра, португальсько-німецький словник та ще багатоіншого.

– Ви така різнобічна людина, – захоплено говорить продавець.– Ні, – відповідає дівчина, – просто я дизайнер інтер’єру. Чи є у

вас ще щось у червоній палітурці?* * *

– Чим геймер відрізняється від дизайнера?– А що для Вас означає абревіатура CS?

* * *Автор розповідає редактору:– Який жах! Приходжу я вчора ввечері додому і бачу: трирічний

син рве мій рукопис на шматки.– Господи! Невже він навчився читати!

* * *Головна відмінність між радіо і телебаченням в тому, що по радіо

дурниці можна почути, а по телевізору – ще й побачити як їх говорять.* * *

Розмовляють два журналісти:– От ти мені можеш пояснити, що коїться в країні?– О, саме зараз я пишу про це статтю для газети.– Статтю я теж написати можу! Ти мені можеш пояснити, що ко-

їться в країні?!* * *

Працівник ВНЗ на прийомі у лікаря:– Ви розмовляєте уві сні? – питає лікар– Ні, хоча я часто говорю, коли інші сплять.–?????– Я лектор.

* * *– Коли вранці я чую звук будильника, мені здається, що в мене

вистрілили.– І ви підскакуєте?– Та ні, лежу як вбитий!

* * *На екзамені студент бере один білет – не знає. Бере другий –

теж. Третій – також не знає. Витягує четвертий, п’ятий… Професорбере залікову, ставить йому «3». Інші студенти здивовано:

– За що?!– Як це за що, – відповідає викладач. – Якщо щось шукає, значить

щось знає.* * *

Ось цей макет дивовижний, і шрифт гарний, ілюстрація відмінновписалася. І червоний колір такий яскравий! Але приберімо кар-тинку, всі букви зробімо однієї висоти й чорного кольору, а тлонехай буде білим.

* * *Помаранчевий у цьому макеті недостатньо позитивний. А зеле-

ний видається недостатньо екологічним... Поточний колір фону (бла-китний) замініть на колір прозорого літнього неба.

* * *Врізається запорожець в крутий джип...Бортовий комп'ютер джипа видає повідомлення: «В системі ви-

явлено новий пристрій. Встановити драйвер?»

Всяка

Вони говор