№5

лист

опад

20

11

Раді знову бачити ваші здивовані очі, що

уважно розглядають нашу газетку! Цей

номер поєднав у собі дві дуууже важ-

ливі події. По-перше, незабаром день сту-

дента. Саме тому в нашому номері ви

знайдете величезну кількість ідей для прове-

дення найбомбезнішої студентської вечірки

(с.** ). Також на с. ** почитаєте поради ваших

колег, що робити та чого точно робити не

слід, щоб День студента залишив лише при-

ємні спогади:)

А також безліч цікавого про студентів та

для студентів у цьому номері.

Ну, і друга крута новина – сьогодні вихо-

дить наш ювілейний випуск номер п’ЯТЬ! Як

ви вже здогадалися, цей номер особливий,

адже в ньому закладено магію числа п’ЯТЬ, а

в число п’ЯТЬ закладено магію газети ЯТЬ! Та

й взагалі це число дуже магічне та загадкове.

Ось вам кілька фактів винятковості числа

п’ЯТЬ:• Саме на п’ятий день була створена іде-

альна картина світу (на шостий Бог створив

людину і світ став не таким вже ідеальним:)

• Саме в п’ятницю нещасному Робінзону

пощастило зустріти П’ятницю.

• Саме п’ятизірковий готель – найкрутіший

серед готелів.

• Саме п’ятизірковий коньяк – найкруті-

ший серед коньяків.

• На мобільних телефонах саме кнопка з

цифрою 5 позначена особливою цяточкою, як

свідчення винятковості цього числа.

Наш новий номер теж винятковий та не-

передбачуваний, а ще дуже корисний, адже

він п’ятий! Читайте та насолоджуйтесь:)

№ДЕЛО

55 555 5

«Бодай би ти жив у часи змін!» – стара й зловтішна китайська примовка

замість епіграфу

медіавірусиГАРАНТовані

Президент знайшов винного.Звісно, вкторе й напевне да-лебі не востаннє. Проте –

оригінально й парадоксально. Підчас свого недавнього візиту до Буко-вини пан Янукович повідомив, щона заваді українському благоден-ству – «політичний вірус». Сказав яквідрізав. Так от що не дає кермани-чеві та його команді подолати «тим-часові труднощі зарази втіленняреформ» і тріумфально «сурмити вусі дзвони»! Тепер зрозуміло: па-діння вражої вірусної цитаделі дастьвладі змогу «уможливити нові тра-гедії», провести «технічні вибори»,будувати морський док у Білорусі,забезпечити, щоб українські грома-дяни «себе відчували в небезпеці».Словом – нарешті таки «увікнути Ук-раїну». Однак – «не будемо гово-рити про погане, а краще зробимо».«А шо ж!»

Матеріал геть не має на меті ма-лювати психоделічними кольорамитакий собі градієнт «чеснот» ниніш-ньої вертикалі можновладців – одпрезидента, проффесора і члена Ка-ліфорнійської міжнародної академіїнауки, освіти, індустрії та мистецтв,до відповідного депутатства, щорадує нас видавничими перлинамиз ялинами греко, бенжамінами гетьблоками, бородатими царевбив-цями равальяк та іншими чудернац-твами. І традиційно брати гарантана кпини з усіма його словесними іне тільки шедеврами – теж не нашезавдання. Адже з отих «баранок одбублика», анн ахметових, «слогА-нів», гулаків-артьомівських і поетівчехових не сміявся (хто щиро й без-турботно, а хто й на кутні) хіба леда-чий або незнаючий. Натомість ми іпосміємося, і подумаємо водночас.Над отими таємничими вірусами.

Віктор Федорович – чоловік уні-кальний і непояснимий. До певноїміри. Не знаємо, як там од «політич-них вірусів», але віді власних слів івчинків президент потерпає ста-більно. Численні халепи охороня-ють його незрівнянно ліпше завсіляких бодіґардерів (новітніх сер-дюків себто) – от тільки боронятьвони очільника нашої держави невід фізичної шкоди, а від адекват-ного сприйняття.

Обмовитися, сказати дурницюможе кожен, але зробити це такмайстерно й із такими наслідкамипід силу лише керманичеві. Свід-ченням означеного стає утвер-дження в інфосфері поняття«янукізмів», що стає на п’єдесталвизнання поряд із «бушизмами» й«путінізмами» і бере під своє мо-гутнє крило промовисті мовні, смис-лові, логічні й іншіпомилки-прорахунки не лише пре-зидента, а й усього кумедного укра-їнського політикуму. І квітнуть утому рясному саду янукізмів бар-висті квітки мемів і навіть великіягідки медіавірусів. Не знаємо, яктам із вірусами політичними, а отвід медіавірусів гарантові добрячедісталося на горіхи. Набив на нихпан президент шишок – багато, та йне на кожній «йолці» на такі вели-ченькі натрапиш!

Медіавірус – штука складна й су-перечлива, тож для уникнення на-шестя кіпи довжелезних науковихслів і речень спробуємо підійти допроблеми якомога простіше. Що по-трібно для того, щоб обізвати щосьмедіавірусом? По-перше, саме«щось» – певна подія або явище,невід’ємним атрибутом яких маєбути мем (мемокомплекс).

4сто

р. 6сто

р.

або Кеди проти краватки

InDesignQuark

vs

... -редакція

5п'ЯТЬ

продовження на стор. 2

Його можна порівняти з айсбер-гом: на поверхні маємо переважновельми лаконічний словесний екві-валент, під водою – громаддя самоїпроблеми, її інтерпретації, зв’язку ізконкретною ситуацією, явищем.Саме їхнє знання є ключем до розу-міння мему, своєрідною перепус-ткою до клубу втаємничених. Аджесама по собі «поверхня» без зази-рання «під воду» є нейтральноюабо ж безглуздою. Що скаже необіз-наним знане «ана утанула»? Нічого.Інша справа, якщо ми знаємо протрагедію «Курська» й те саме ін-

терв’ю Володимира Путіна Ларі Кін-ґові. Тоді у відповідь на запитанняамериканського телевізійника проте, що трапилося зі російським під-водним човном, майбутній старий-новий президент РФ із характерноюпосмішечкою зронив два слова:«Він потонув». Як влучно зазначаєLurkmore, «у ту мить сам капітанОчевидність (нам він також відомийяк отаман Вочевидячки й куріннийОчевидько – прим. ред.) захлинувсяслиною від заздрощів».

Прикметна риса мемів – їхняфразеологічність і контекстуаль-ність. Саме означеним можна пояс-нити ту багату палітру значень, якоюволодіє слово «проффесор». Відпрізвиська конкретної людини воноподолало тернистий еволюційнийшлях до складного символу сучас-них українських реалій (передовсім– політичних), коли державним кер-мом завзято рулює юрба безграмот-них, малокультурних діячів зісумнівним минулим (у цьому кон-тексті можна поставити ≈ між «кри-мінальним» і «радянськимпарт ійно-комсомольським») ,сфальсифікованими регаліями, на-уковими зокрема, тощо. Також є іпохідні від «профессора», найвідо-міше з яких – «проффесіонали»; за-звичай уживане на позначенняпредставників «Партії регіонів».

Маємо подію або явище, маємомем (мемокомплекс). На часі – по-трапляння до ЗМІ: від районної га-зети до YouTube (не забуваймо проновітні медіа). Відтак – поширеннямедіапростором у характерний ві-русний спосіб відповідних мемів. Урезультаті отримуємо зміни – як ло-кальні, так і глобальні – в сприйняттітих чи інших реалій суспільногожиття. Якщо скласти означене до-купи, матимемо медіавірус.

Маючи уявлення про специфікуй алгоритм дії медіавірусу, розбері-мося, із чого він складається. Тут усепросто: оболонка, якою можутьбути певні події, візуальний образ,фраза, музика, система ідей, вина-

хід, технологія, наукова теорія, скан-дал, конкретна людина тощо, ймем. Оболонка має бути яскравоюй спроможною досягти того, аби їїпомітили й сприйняли, – все задлязавоювання плацдарму в медіап-росторі й захоплення певної авдито-рії. Потому оболонкарозщеплюється й спрацьовує годин-никовий механізм мему. Чим по-тужнішою є закладена в ньомубомба інформаційно-ідейного на-вантаження, тим сильніше здетонуєреакція, тим могутнішим буде вибухтрансформацій передовсім у сус-

пільному світоглядно-сприйняттє-вому вимірі.

Цікавими є передумови появимедіавірусів. Серед них – постанняінформаційного суспільства, інфор-маційне перенасичення, появанових поколінь, які стали повноцін-ними й активними учасниками су-часного медіапростору й утратилипритаманну їхнім попередникамбеззастережну довіру до медійногомейнстриму. Так звані «великімедіа» багато в чому й багато передким, надто з когорти ідейних нон-конформістів-романтиків, скомпро-метували себе. Адже спрямовувалий продовжують спрямовувати всювогневу міць власних маніпулятив-них спроможностей на просуванняінтересів бізнесової еліти й витво-рення вигідної їй спрощеної моделісвіту. Світу райдужних перспектив,однозначних простих відповідей інескінченного споживацтва – все цеє наслідком тотальної комерціаліза-ції усіх сфер суспільного життя.

Для протидії означеному пере-важно й слугують медіавіруси. Гос-трі, іронічні, а почасти й сповненівідвертим нігілістичним сарказмомвони пропагують альтернативні,контркультурні, нерідко провока-тивні ідеї. Своєю зарядженістю наускладнення порушеної проблеми,

максимальне розкриття її багатома-ніття, генерування нових запитань,медіавіруси відрізняються від PR,що зорієнтовані на штучне спро-щення проблематики й пород-ження готових відповідей.

Медіавіруси стають універсаль-ною зброєю. Нею не гребують аніновітні адепти інформаційного дон-кіхотства, які у віртуальному вимірістають до борні з реальними вітря-ками, ані ділки з чітким орієнтиромна власний комерційний або іншийзиск, ані загартовані в безперер-вних інформаційних війнах вояки,ані найрізномастніші творці сучас-ної кіберзлочинності. Найчастішеобділені можливістю обладуватисталевою прохолодою традиційнихважелів упливу, вони таки маютьнагоду здійснити власний вагомийунесок до перебігу суспільногожиття – й усе завдяки медіавірусам.

Колись у багатому на медіаві-руси вікопомному «Шоу довгоноси-ків» гарно постібалися надпопсодіячем, продюсером і за су-місництвом чоловіком естрадноїспівачки Таїсії Повалій Ігорем Ліху-тою: «Дітя порока князь Лахудра!»Чимось на кшталт можна величатий медіавірус – дитя ґанджу, сірийкардинал інфосфери. Саме виразнікомерційний і споживацький век-тори «великих медіа» й інші їхні не-доліки вкупі зі специфікоютенденцій сучасного інформацій-ного суспільства й зумовили появумедіавірусів. Складні й неодноз-начні, вони стають рушійними си-лами багатьох суттєвих змін. Напідтвердження – трохи прикладів.

Звичайно, не можна стверджу-вати, що президентські вибори 2004Віктор Янукович програв через ме-діавіруси. Однак те, що вони суттєводоклалися до тодішньої поразки, –беззаперечно. Принаймні три вели-ких прорахунки на той час іще пре-тендента на український «престол»і його біло-голубої свити стали ме-діавірусами й зіграли вельмизначну роль у перебігу президент-ських перегонів. Ідеться про яйце(«сила, що зека звалила»), «козлів»і «бенефіс» Людмили Янукович.

Хамський і цілковито безглуздийпасаж про буцімто козлів, «каториєнам пастаянна мєшают жить» збу-рив громадськість і відверто підір-вав авторитет безкебетногокандидата в президенти. Маску непросто зірвали, її віддерли разом «ізм’ясом» й пожбурили геть, а остов-пілих українців полишили сам насам зі зловісним кістяком голихемоцій, брутальною, барвистоюкартинкою того, як насправді думаєі сприймає реалії людина, що пре-тендує на найвищу державну по-саду. Подальші намаганнявиправдовуватися під час теледеба-

тів були марними: розповіді про те,що на увазі малося «біблєйське ви-словлення», за яким козли – цезрадники, не повірив ніхто. Адже й«слово не горобець…», та й люди нетакі вже й дурні. Всім було зрозу-міло: тогочасний голова уряду непосилався на Біблію, а просто ви-словлював свою думку щодо опо-нентів і тих, хто їх підтримує. Реакціябула бурхливою, а в гімні Помаран-чевої революції, пісні «Разом насбагато» сумнозвісного, проте попу-лярного 2004 року гурту «Ґрин-джоли» з’явилося відоме «Ми – не

бидло, ми – не козли».Розпочате розвінчування образу

продовжив справжнісінький апо-феоз Людмили Янукович – щоп-равда, із довжелезним знакоммінус. «Наколоті апельсини» й«американські валянки» на «пома-ранчевому шабаші» зі «масовим от-руєнням і менінгітом» – усе почутей побачене стало черговою ілюстра-цією світосприйняття в біло-голубихтонах і грандіозною антирекламоювідповідного кандидата, що при-звела до цілком логічних наслідків.Урешті-решт головний «регіонал»зазнав нищівної поразки: повнаособиста дискредитація й неабия-кий провал свого табору. В іншій єв-ропейській країні цього було бдосить, аби зіграти в ящик і статиполітичним трупаком. Однак ВікторЯнукович таки дочекався й скорис-тався фіаско тих самих «козлів». Ітаки став президентом. От тількипрокляття медіавірусів – не по-збувся й донині. Поминальнийвінок-«терорист», «Спасибі жите-лям Донбасу…» та інші – вони ніякне полишать гаранта (а може й на-впаки), тож недарма його так непо-коять «віруси».

Кожен зі згаданих випадків – до-сить прикметний і вартує окремоговисвітлення. Та поки що візьмемосяза один із них, чи не найвпливові-ший і справді знаковий. Ab OvoLedae incipera.

24 вересня 2004 Віктор Януко-вич прибув до Франківська. Однакзапланована зустріч зі студентством

Прикарпатського університету іменіВасиля Стефаника скінчилася так іне почавшись. Поваленого яйцемвисокого гостя хутко евакуювали долікарні. Медіавірус почав пускатиперші паростки.

Комічна й дивна аж до хвороб-ливості реакція біло-голубого лі-дера породила фантасмагоріюнайнеймовірніших інтерпретацій.Нинішня гарантова радниця (тоді –його прес-секретарка) Ганна Германмалювала чорну картину: зловмис-ник здійснив дві спроби й таки по-цілив у жертву «важким тупимпредметом» (означене поповнилоколекцію народних титулів урод-женця Єнакієвого). Голова Івано-Франківської облдержадміністраціїМихайло Вишиванюк лякав громад-ськість потраплянням «в яблучко»двома каменюками й больовимшоком високопоставленої цілі зух-валої агресії. Іще «бистроокішим»оповідачем жахів виявився ТарасЧорновіл, який угледів у злочин-ному польоті не один і не два, акілька предметів, серед яких яйця ікамінь, що влучив гостеві в голову.Більше того, верхівку такого «торта»

власного приготування нардеп при-красив «вишенькою» заяви щодопродуманості інциденту. Хоча прицьому зізнався про брак сміливостіоголосити його завданням вибор-чого штабу Віктора Ющенка. Та ми-нуло три роки, пан Чорновілвочевидь добряче розібрався в си-туації, набрався відважності й поприте, що його «торт» уже давно пере-творився на порох, не втратив при-страсті до «вишеньок». Яквиявилося, події трирічної давнинибули спланованим кучмівською ад-міністрацією терактом.

На тлі всіх цих балачок про«важкий тупий предмет», каме-нюки, яйця й чи-то штатив, чи-тоякийсь «пристрій од відеокамери»репортаж кореспондентки Бі-Бі-Сі, вякому йшлося про влучання в кан-дидата лишень яйцем, видававсяякимось надто безбарвним і… за-надто правдивим. Казочки-побре-хеньки й жахи були ефектнішими.

Показовою була реакція МВС.Його прес-служба спростовувалавсю фантасмагорію й вела мовутільки про яйце. Виправляти ситуа-цію й захищати «честь» відомствакинулося його управління на Фран-ківщині. Напевно, керуючись при-нципом «чим страшніше, тимліпше», офіційно повідомляли прокровожерливих метальників із яко-гось «Союзу молодих націоналістів»(існує так само, як і згадана Каліфор-нійська міжнародна академія…). Мі-фічні лиходійники буцімто втрапилив гостя двома важкими предме-

2 мотивуючо-демотивуюча газета №5(5) листопад 2011 мотивуюча«Бодай би ти жив у часи змін!»

– стара й зловтішна китайська примовка замість епіграфу

медіавірусиГАРАНТованіпочаток на 1 стор.

вас зараз

3мотивуючо-демотивуюча газета №5(5) листопад 2011 демотивуючатами, один із яких поцілив бідоласів голову, інший – у груди. Тим часоміз трибуни ВРУ верещали про «від-морозків» і «банду».

Загальну істерію в біло-голубомутаборі підтримували й медіа. При-міром, газета «Сіводня» била насполох викривальними матеріа-лами під заголовками «На Януко-віча напалі націаналісти-атмарозкі»та «Нападєніє на прем’єра биласпланіравана». Сурмили про «ко-лаптоїдний стан» Віктора Федоро-вича, який мало не зазнав«патологічних змін»…

Не пасла задніх і регіональнапреса. Так, у газеті «Край Кам’янець-кий» у найліпших традиціях совко-вої ручної журналістики«безпрецедентний факт нападу»гнівно засудили «десятки» трударіводнієї із тамтешніх птахофабрик.Глибоко обурений свавіллям «ек-стремістських сил», свою підтримкуй беззастережну віру постражда-лому в «яєчному теракті» висловивколектив підприємства: від голов-ного технолога до «слюсаря-налад-ника», від інженера-теплотехніка до«пташниці-оператора» – всього аж20 розлючених виробників яєць!Хрестоматійну для радянського агіт-пропу категорію «колективу» до-повнили не менш хрестоматійним«збори постановили». Вони задек-ларували недопустимість досягативлади й задовольняти політичні ам-біції «через кров, зброю і нена-висть» і запевнили, що треба «ні вякому разі не допустити перетво-рення України в Чечню» (! Оце вжеточно «за Фрейдом»).

Та раптом з’явилося відео. Зіздоровим дядьком, в якого поці-лили не каменюкою, не «важкимтупим предметом», не штативом інавіть не якимось «пристроєм од ві-деокамери», а звичайнісінькимяйцем. І цей чолов’яга, який не про-сто великий, а ще й високий гість –високопосадовець із амбіціями наще вищу посаду, кумедно поди-вився на свої груди, куди втрапилояйце, й зі страдницьким скривле-ним обличчям іще кумедніше пова-лився на землю. Й швидко оточенийюрбою горе-охоронців був змуше-ний ганебно рятуватися втечею вїхніх дужих руках.

Спочатку це одкровення проде-монстрував 5 канал, відтак – Euro-news і НТВ… Суспільство опинилосяміж приголомшливим відео й усієютою фантасмагорією, що була донього. Звісно, всі потяглися до відео:адже, по-перше, картинка і кар-тинка он яка барвиста, промовиста,а по-друге, й віру в правду покиніхто не скасовував – принаймні ціл-ком. Однак попередні страшні по-брехеньки не пішли в небуття – їхпросто переосмислили з позицій ус-відомлення того, що то була від-верта брехня, до того ж брехнянайімовірніше свідома й вочевидьзі справді злим умислом. На ріллівідвертого ідіотизму не вгавав про-ростати щедрий врожай.

Імідж тодішнього кандидата впрезиденти зазнав по-справжньому«патологічних змін». Увесь колосбіло-голубої передвиборчої агітаціївиявився глиняним, залізний і не-зламний господар із міцною рукоюзі свистом полетів униз із його по-стаменту й розлетівся на дрібне-сенькі друзки. Й од чого? Відодного-єдиного яйця. А міфічні ме-тальники-терористи й націоналісти-екстремісти виявилися звичайним17-річним студентом. Люди поба-чили геть інакшу людину: не-далеку, невпевнену в собі,яка почувається ні в сих нів тих, за яку вирішуютьінші. Кажуть, після цьоговипадку рейтинг ВіктораЯнуковича перестав зрос-тати – до самихвиборів і йогопоразки наних.

Насправді «все пропало» нетільки й не стільки через яйце. Вирі-шальну роль зіграла реакція самогопостраждалого від «теракту» тайого команди. З усієї круговерті ма-разматичних інтерпретацій інци-денту з табору прибічниківбіло-голубого кандидата єдиноюбільш-менші розумною версієюбула така: під час спроби замахуйого об’єкт зобов’язаний лягати наземлю, а охоронці – затуляти жер-тву власними тілами. Однак куди жцьому до «колаптоїдних станів» і«банд націоналістів-відморозків»!Виходить так, що нинішній керма-нич сам собі влаштував теракт.

Проти тодішнього прем’єр-мініс-тра був не лише він сам зі своїмиприбічниками, а й життєві обста-вини. Річ у тім, що 23 вересня, задень до франківського дива, анало-гічна «яєчна терористична опера-ція» трапилась із Юлією Тимошенкона Сумщині. У тоді прибічницю Вік-тора Юшенка теж потрапили яйцем.І реакція жінки була значно триві-альнішою й спокійнішою: вона зви-нуватила своїх опонентів у бруднійгрі й запевнила, що нічого страш-ного не трапилося.

Проти зіграв і міжнародний«яєчний» досвід. Навіть АрнольдШварценеґер, якого також неможна долучити до когорти інтелек-туалів, із аналогічної ситуації вий-шов не просто без утрат й із честю,а ще й примножив число своїх при-бічників. Тоді по кандидатові в гу-бернатори Каліфорнії теж зарядилияйцем. Залізний Арні, також од-верто немаленький чоловік, просто

зняв піджак і пішов собі далі. Й си-туацію прокоментував якнайкраще,адже чи не найдієвіша зброя – цегумор: «Тепер цей хлопець виненмені бекон. Усі знають, що не можебути яєць без бекону».

Словом, українське суспільствоотримало багатющий матеріал длятого, щоби подумати й розібратисяв ситуації і власній позиції з приводуй не тільки. Медіавірус набиравобертів і генерував наслідки. Все пе-ревернулося догори дриґом.

Передовсім означене ввійшлодо новітнього українського фоль-клору й знайшло якнайширшийаналіз у медіа. Прикметно, що з від-повідної ситуації і донині не втом-люються збиткуватися в народі таобговорювати в ЗМІ; вона стала час-тиною історії, тож цілком можливо:наслідки того, що трапилося 24 ве-ресня 2004 року в Івано-Франків-ську, ще не є вичерпаними.

Також яєчний провал дав народ-ження відомим «Веселим яйцям»,які створили мультфільми на відпо-відну тематику й особливо попу-лярну того часу кіноепопею«Опрерація “ПроФФесор”». (Ізмультиплікацією все тільки почина-лося: не так давно гарант, точніше,його прототип, засвітився в самих«Сімпсонах».) Розмаїту палітру на-слідків доповнили навіть онлайн-

ігри – «Хамське яєчко», депотрібно область за областюзвільняти Україну віді злогозрозуміло кого, та «Хамськеяєчко-2» із майже ідентич-ним сценарієм.

Що далі? Далі – буде.Можна зі впевненістю

стверджувати –медіавіруси намГАРАНТовані.

1. Сучасний талмуд пишетьсяна колінах при поганому освіт-ленні, з криками «ах ти ж гад!»,«тихіше шкрябай», «давай йогозакопаємо» та іншими вигуками,які не для ваших тендітнихвушок.

2. Коли пишеш, варто три-мати злість на весь світ (а можнаі на замовника талмуду. В думкахповинне бути одне велике ба-жання спати, або ж два – спати ііще раз спати.

3. Для написання варто вико-ристовувати річ, подібну назошит (обов’язкова умова - пере-писка на останній сторінці), з за-гнутими кутиками, слідами відвчорашнього бутерброда, лис-тками, які випадають.

4. Скорочувати потрібно всепо максимуму, і не важливо, роз-бере хтось потім значення скоро-чень чи ні. Головна ознака –інформативність. Наприклад,букву «с» можна розшифруватитак: сказав, соціальне, суспільне,синонім, святий, синхрон, склад,а також свиня, собака та лайливіслова, які цензура не пропуститьтощо.

5. Писати потрібно із частко-вим підняттям вгору і вниз, наслі-дуючи принцип американськихгірок.

6. Під час написання потрібноне забувати, що ваш конспект за-хоче хтось прочитати. Варто по-казати, що ваше геніальнетворіння лише для обраних і не

кожна смертна людина зможейого розшифрувати. Томушрифти підбирайте так, щоблише арабські шейхи змоглизрозуміти весь філософськийсмисл вашого талмуду.

7. Як підручні засоби для на-писання використовувати все, щоможе писати.

8. Якщо не вистачає мате-ріалу, для створення враженнябільшої інформативності вашоготалмуду, запам’ятайте, що одну іту ж думку написати десять раз,сформулювавши по-різному(Принцип «просто долей води»)ё

10. Для кращого написання,варто вигадати собі стимул. Завинагороду обирайте – сон, їжу,сон, контакт, сон.

11. Під час написання тал-муду потрібно утримуватися відспокуси відволікатися на контакт,скап, заглядання холодильник,припрошування друзів піти погу-лять.

12. Якщо Ви здійснюєте пере-пис іншого талмуду і не можетерозібрати почерк попередньоготалмудиста, просто скопіюйтезначок.

13. Після закінчення напи-сання талмуду зашвирніть зошитподалі, щоб не можна було йоговіднайти навіть наступним поко-лінням. Хай теж попаряться =))

Оля Ніколайчук

Заповіді сучасниХ

(або як писати студентський конспект)

талмудистів

Укінематографі існує таке по-няття, як емоційна залуче-ність. Її максимальний

рівень найчастіше виникає тоді,коли у глядача відбувається про-ектування образу героя на себе.Безпосереднім завданням твор-ців кінострічки є приборканняуваги глядача таким чином, щобу нього не виникало бажання від-волікатися на другорядні справи,щоб очі палали та були спрямо-вані лише на екран. Власноруч дотакого стану людини дійти не взмозі, а отже її необхідно під-штовхнути. Ці стусани і поштовхиможуть бути виражені по-різ-ному. Іноді це називають магієюкінематографа.

Зараз, проте, тривають якісьдивні метаморфози. Чи то чарів-ники в кіноіндустрії перевелися,чи то публіка зробилась пласкоюта одновимірною. Відбулась то-тальна синхронізація емоційноїзалученості з ротовим апаратом,і, здається, що вже неможливонасолоджуватися фільмом, щосе-кундно не працюючи при цьому

щелепою. Покази серйозних кар-тин супроводжуються понуро-по-рожнім залом, а якщо вже заякимось безглуздим збігом об-ставин і набирається повний зал,то до середини фільму, свої місцязалишають 75 % людей, скаржа-чись на «нудотність» фільму та«тягучість» оповідання.

Трохи краща ситуація з блок-бастерами, але, зізнаюся, я б спо-кійно обійшлася без постійних«Аааа!», «Вааа!» та «Едвард !!!»,що здригають зал, коли на екраніз'являється Той-кого-краще-не-згадувати-в-присутності-слабкої-

статті. І як не згадати, як в моментсмерті Дамблдора, який є однимз трагічних катарсисів головноїсаги сучасного покоління, з-заспини почулося: «Класні в ньогочеревики».

Нехай кінематограф і не стоїтьна місці, але закони його були, єй будуть залишатися незмін-ними. І не стільки провина са-мого кінематографа в тому, щойого магія починає поступовозникати, швидше люди пере-стали вірити в дива.

Валерія Каарна

Кіноморфози

студенти твор

ятр студентську душу

4 мотивуючо-демотивуюча газета №5(5) листопад 2011 мотивуюча

Народився 1983 року на ПівдніУкраїни в місті Вознесенську, за 33кілометри від ПівденноукраїнськоїАЕС. Почав видавати підпільнушкільну стінгазету в 15-річному віці.У 2001 році очолює націоналістичнумолодіжну організацію УРП і береучасть в організації акції суспільноїнепокори «Україна без Кучми». Тогож року разом із командою одно-думців починає видавати маргі-нальну газету «Бійцівський клуб».Свій перший сайт, створений дляправих субкультурних формувань,виклав у мережу 2002 року. Вчитьсяна антрополога у КНУ імені ТарасаШевченка, проте на третьому курсіпокидає навчання і йде працюватихудожником-дизайнером. Із 2003-гороку працює верстальником різно-манітних журналів та газет. Проте цене завадило йому закінчити магіс-тратуру Інституту філології КНУ іменіТараса Шевченка. У 2005 році стаєвикладачем кафедри Видавничоїсправи та редагування. Наступногороку Салигу затримують у Мінськупід час мітингу проти фальсифікаційна президентських виборах і садятьдо білоруської буцегарні на 15 діб.У 2007 році створює езин візуальноїкомунікації «Durchschlag», якийкілька років сперечається за пер-шість в Україні зі львівським «РОТТ».2009 року разом із однодумникамизасновує фотожурнал «АртПортфо-ліо». У 2010 працює головним ди-зайнером на будівництвінайбільшого в країні більярдногоклубу «Шарпей». Має 9-тирічногосина. Неодружений.

– Відомо, що ви успішний ди-зайнер і за свою роботу могли бзаробляти в кілька разів більше.Що ж спонукало вас стати викла-дачем?

– На це було кілька причин.Передовсім дизайнер має до-

стобіса вільного часу. Наприклад,якщо верстаєш щомісячний журнал– а я саме працював верстальникому 2005 році – то робота забирає 4-5днів. Решта часу припадає на якісьвласні альтруїстичні проекти в Інтер-неті або виконання інших замов-лень, що створює ілюзію зайнятості.Тому часу займатися університетом

було більше ніж треба.По-друге, мати одну роботу –

погано для людини, бо вона почи-нає боятися, що її виженуть і почи-нає прогинатися передкерівництвом. Щоби мати своюдумку – потрібно бути фінансово не-залежним від місячної зарплатні.

По-третє, ситуація з викладан-ням дизайну в ІЖ залишала бажатикращого. Веб-дизайну взагалі небуло. А те, про що йшлося на іншихкомп'ютерних дисциплінах, вима-гало суттєвого оновлення. Не каза-тиму, що мене взяв сором за свою

alma mater, але дизайнерська душазавжди бореться з некрасивим і не-правильним у світі, тому й узявсяпокращити ці дисципліни в ІЖ.

Наостанок – я люблю новизну ірозумних людей, а в ІЖ з кожнимкурсом таке щастя приходить дотебе на пари.)))

– Ваш зовнішній вигляд несе всобі якусь мотивацію чи це ба-нальне бажання виділятися середюрби?

– Я не поділяю дрес-код на офі-ційний і буденний. Це мій буденнийодяг, в якому я ходжу на роботу. Івзагалі мені незрозуміло, як виглядможе нести якусь мотивацію.

– Яка ваша мотивація інодідемтивуючо вести себе із сту-дентами на парах і поза ними?

– Я не вчився на педагога і коли

мене питають, хто я за професією, явідповідаю - дизайнер, а не викла-дач. Тому я проводжу не академічніпари, а швидше майстеркласи з ди-зайну і сприймаю студентів не якдітей, а як дорослих людей, що хо-чуть підвищити свій професіона-лізм. Мабуть такі паривідрізняються від типових і хтосьможе сприйняти їх як демотивацію.

– Ви як шеф Жужужу, не бої-тесь потрапити під критику, чиу вас там все "схвачено"?

– Я впевнений, що страх - є най-більшою вадою людини. А для жур-наліста чи видавця боягузливістьможе завдати шкоди суспільству.Коли ми формували редакцію Жу -я відразу попередив, що “репресії”можливі і швидше всього будуть.Хто боїться - краще і не починати.Особисто я не боюся, бо вважаю

страх – найбільшою вадою, черезякий багато всякого поганого у світіробиться і всі про це мовчать.

– Що для вас важливіше: 20грамів кави чи 20 хвилин пари?

– It depends. Я можу поєднуватиці 20 хвилин. А так, звісно 20 хвилинпари для мене важливіші. Я підпи-сав контракт з нашим університе-том, а це означає, я погоджуюся навсі його умови, у тому числі і ставитиприоритети пари вище за каву.

– Яке слово вам приходить надумку почувши назву нашої га-зети "ЯТЬ"?

– Крять. Це слово випірнуло зглибин мого мозку і засяє на шпаль-тах вашої газети, висвітлюючи най-потаємніші кутки Інститутужурналістики... А взагалі-то це під-пільне псевдо однієї моєї знайомої.

1. Люко Дашвар «Биті є. Макар»Перша книга трилогії «Биті є». Ще зі сту-

дентських років Макар мріяв про багатство.Тепер він розривається між улюбленоюсправою, остогидлою коханкою і дівчиноюсвоєї мрії. Його недовге щастя побудованена брехні, тому одного дня він втрачає все.

Чи стане йому сил все повернути? За щовін буде боротися? За кохання? Гроші? Чи завласну душу?...

2. Марія Матіос «Армагедон вже відбувся»Сторінки нової книги Марії Матіос «Армагедон вже відбувся» – це

майже «дантові кола» однієї людини. І провідником в цьому тексті єІван Олексюк – у далекій молодості «засуджений за життя» ціною«червоної гадючки крові на своїх черевиках». Ці «дантові кола» по-трібні письменниці, щоби пізнати Істину го-ловного персонажа, який весь вік післявбивства людини думає про «вавилонськувежу» свого життя, яка має колись звалитися.Марії Матіос доконче потрібно через історіюІвана Олексюка наблизити читача до розу-міння Іванової правди – причини, його істини:ХОТІТИ ЖИТИ. Бо насправді істина для всіходна. От тільки, «якби запізнитися вмерти.Або народитися» . Увага до найтонших дета-лей, глибокий психологізм і прискіпливалюбов до того, чиє «тіло душі» по живомуріже її письменницький «скальпель», – не-змінні прикмети стилю Марії Матіос.

3. Брати Капранови «Щоденник моєї секретарки»Він має все – дружину-телеведучу, кра-

суню-коханку, бізнес на бюджетних грошах,впливових друзів та партнерів. Він – типовийпредставник так званого «бомонду» чи то«еліти». Однак українцям завжди були при-тамані природний скепсис та іронія. Самезавдяки цим якостям головний герой роману«Щоденник моєї секретарки» стає діґґером –подорожуючи таємними коридорами владита грошей він не забуває фіксувати для нас ізвами правдиву картину того, що відбуваєтьсятам. Але одного разу світ навкруги раптомпочинає руйнуватися – настає час великогобізнесового та політичного переділу, гарячеліто 2004-го...

4. Харуки Мураками "1Q84"Дія книги відбувається не стільки у тисяча

дев'ятсот вісімдесят четвертому році, скількив тисяча невестьсот вісімдесят четвертому, усвіті, де деякі бачать на небі два місяця, деключем до вічної любові служить СимфонієтаЯначека, де поліцейських після перестрілки зсектантами,яка сколихнула всю країну, пере-озброїли автоматичними пістолетами замістьревольверів, де LittlePeople - маленькийнарод - виходять з рота мертвої кози і плетутьПовітряний Кокон.

5. Артуро Перес-Реверте «Осада, или Шахматы со смертью»Головний герой книги, комісар поліції

Тісон зайнятий не війною, а розслідуван-ням серії вбивств у замкнутому просторіміста. У цьому романі є все, чим відомийПерес-Реверте: багатослівні описи, які ство-рюють атмосферу, шахи і таємниця, до роз-гадки яких доведеться йти довгимишляхами.

Сам автор каже про своє творіння так:«Технічно це мій самий складний роман, знайбільш розгалуженою структурою, ре-зультат дворічної роботи. Я ніби повернувсядо моїх старих романів двадцять років по-

тому. Тут є і політична інтрига зі шпигунством, і розслідування, і лю-бовна лінія, і морські битви, і пригоди ».

Діана Непран

Цього разу на мушку нашого інтерв’ю-обстрілу по-трапила справді велика здобич. Сам Павло ГеоргійовичСалига – чекає, коли ми пальнемо по ньому запитан-нями. Однак перш ніж клацати гашеткою спробуймороздивитися нашого шановного респондента крізь оп-тичний приціл короткого досьє.

фо

то: Ж

ені П

еруц

ько

ї зн

ущан

ня

над

фо

то: Д

езін

а Ін

вал

ідо

вича

Увага розшук!на перших хвилинах кожної пари...

новинок книжковогоринкуп’ЯТЬ

рад почитати

Маєте вдома купу прочитанихкниг? Шукаєте нові? Немаєте гро-шей і часу для пошуку? Пропо-нуємо вашій увазі букросинг якрішення ваших проблем.

Ціль букросингу – дозволитикнизі якнайкраще виконати своєпризначення – бути прочитаною.А також дозволити людям по-знайомитися з якомога більшою

кількістю книжок, обмінюватисяновою інформацію, спілкуватися,ділитися інтересами. Кожен учас-ник букросингу може прослідку-вати за подальшою долею своєїкниги, і бути впевненим, що вонане викинута на смітник, не забутадесь на запилених поличках. Де жзнайти букросинг у Києі?

Топ 5 1.Книгарня «Є» на вулиці Ли-

сенка 3. Є спеціальні наклейки.Одну клеїш на обкладинку, іншу –на останню сторінку і пишеш своюконтактну інформацію. Хоча книгина цих поличках можна тільки об-мінювати, ніхто особливо не слід-кує, як ти їх береш. Позитив у

тому, що можна посидіти і в кни-гарні, почитати книги, не виносячиїх із залу.

2. Магазин «Party-store» наМежигірській 12. Для тих, хто лю-бить не лише купувати одяг, є спе-ціальний куточок з книгами яксучасної літератури, так і класич-ної.

3. Для тих, хот не любить вихо-дити з дому в пошуках потрібноїкниги, є сайти, присвячені букро-сингу. Наприклад,http://znatok.ua/bookcrossing. Длятих, хто любить поглянути накнигу «вживу» варто звернутисяза адресою вул.. Михайлівська 13.Особливо варто заглянути тим, хтолюбить сучасну літературу, нині в

наявності є книги Пелевина, Гриш-ковця, Гавальди, Покальчука таінших.

4. Київський університет праваНАН України (вул. Доброхотова, 7а/ст.м. Житомирська).

5. Мистецький простір. Вул.Михайлівська 22 в / ст.. м. Майданнезалежності.

Історична довідка: Буккрос-синг, що зародився в 2001 році вСША, де засновник руху, спеціа-ліст з інтернет-технологій Рон Хор-нбекер залишив у холі готелюперших 20 книг з пояснюваль-ними написами, вже кілька роківяк щосили розвивається у сусідніхПольщі та Росії.

Оля Ніколайчук

5мотивуючо-демотивуюча газета №5(5) листопад 2011 демотивуюча

Sea, Party

Студентам, як відомо, море поколіно. Тому почнемо саме з мор-ської вечірки. Кажуть, жінка на ко-раблі – до нещастя, але у нас некорабель, у нашому розпоряд-женні ціле море. Тому сміливо ло-віть у свої сіті русалок, і побільше.

Де плаваєм?Святкувати на яхті було б іде-

ально, але якщо замість яхтиу вас гуртожиток, теж ні-чого. Позапалюватисвічки і залишитисвітло лише ухолодильнику– чим не мор-ське дно. Якщодоля нагородилавас сусідом-про-грамістом або жпроектором, на стінкуможна спроектувати зоб-раження океану чи хвиль.Або ж затишні куточки різ-них країн – влаштуйте на-вколосвітню подорож.Увімкнути відповідну фо-нову музику з крикамичайок чи хлюпаннямводи або будь-яку іншу,але на морську тема-тику.

Рятівні колаВідповідно одяг-

тися для такогосвята не важко,варто лише витри-мати тематику: смугастий одяг,прикраси у вигляді якорів-кораб-ликів і ви – зірка. Звісно ж, мор-ська. Коли їсти нічого, до стипендіїтижні два, якщо не більше, а у дів-чат-сусідок є картопля з сосисками

– ну, зізнайтесь, хто хоч раз не від-чував себе справжнім піратом Ка-рибського моря? Варто лишеодягтися відповідно, а ваш образусе завершить сам. Головне визна-читися, хто ти: юнга, русалка, Не-

птун чи просто кальмар абокраб.

На солоненьке нетягне?

Благаю: не смажте осе-ледець, це аж ніяк не

стильно. Солону« м о р с ь к у »

воду у якостінапоїв непропонува-

тиму. Не знаючому, але ви-

ловлена у нетряхвсемогутнього інтернету(відчувала себе підвод-ником) суміш соку ана-насу та журавлини зльодом і м’ятою нази-вається «легкий мор-ський бриз», що ж,маємо що маємо.Можна, звісно, їстиікру, але звідки у сту-дентів ікра, мідії чикальмари?! Обходи-мося звичнимисуші. Навіть можнасамому їх і зробити,

нічого складного вцьому немає. Пе-

чиво у формі зірочок, або крекер-рибки - і тематично, і смачно.Регату у вигляді таці з їжею можнавідправляти у плавання під звукихлопавок, а от пляшки об борт ко-рабля, хоч би й імпровізованого,все ж бити не варто.

Шукачі перлівЩо до розваг, можна ловити

авоськами гарних дівчат і «наживця» брати хлопців. Причомуотим живцем може бути не лишепечиво, а й привабливі русалки.Стару добру гру в морський бійважко забути – чим же ще займа-ються студенти на парах. Можнайого влаштувати глобально – наватмані або грати тими ж суші.«Вбиті» кораблі приємно будез’їсти. Для того, щоб усі небажаніподробиці святкування не ви-плили на ранок, нагадуємо – незапливай за буйки і тоді перлиноювечірки будеш, безперечно, самети. Попутного вітру у святкуванні!

We Love Rock’n’roll!

Не дарма кажуть, що з корабляпотрапляють на бал: наступну ве-чірку робимо у ретро стилі.

Elvis Presley – Pretty WomanБезліч мерехтливих блискіток,

пишні спідниці, яскравий макіяж іти – стиляга. Або ж можна пере-одягтися у Мерилін Монро та про-співати солодким «I wanna beloved by you» - хто ж встоїть? Хлоп-цям просто досить обрати яскравусорочку та навчитися танцюватипід буги-вуги, рок-н-рол, твіст,адже головною розвагоюсвята стануть, безперечно,танці.

Elvis Presley - Tutti FrutiУ їжі та напоях обмежень

немає, головне, щоб було ко-льорово!

Frank Sinatra - You andthe Night

and theMusic

У якості му-зичного супро-воду можна булоб рекоменду-вати пісні Ма-донни табудь-якого ви-конавця, якийуже «ретро»,але нічогокраще за

Френка Сінатру і Елвіса Преслілюдство поки не вигадало.

Wild, Wild West

Тим, для кого танці – це несерйозно, пропонується ши-рота диких прерій. Головне,щоб на ковбойській вечірці вине були конем, а так – бай-дуже – індіанець чи, щозвісно приємніше, ковбой.

ТавернаБагаторічна студентська

практика показує, що ДикийЗаклад – це універ, а загалома т м о с ф е р усалуну ство-рять шкіра,дерево такактуси. Ук о ж н о г оп о в а жа ю -чого себе сту-дента є комп’ютер, а укожного комп’ютера є кактус.Отже, робимо прерію.

CowboyОдягаємо сорочки у клітинку,

джинси, гостроносі чоботи, бан-дану, косинку на шию, капелюхи –можливостей маса, головне неодягати оце усе одночасно. Джин-совий одяг, і побільше! Ось де ро-

зумієш, що денім правитьсвітом. Де ковбої – там і інді-

анці, можна виграшно вигля-дати навіть з пір’їною уволоссі. Дівчатам вза-галі усі карти до рук –стиль кантрі зараз

надто фешенебельний,щоб його оминати. Ахлопцям, якщо чесно,просто варто взяти до рукгітару – поголовне обож-нювання гарантоване.

One Whisky, TwoWhisky, Floor

Їсти овес, звісно,не бажано, а от вів-

сяне печиво таовочі – іде-ально. Щодорозваг –

можна навчитися робитилассо і вловити яко-гось звіра (тендітна

лань теж рахується), а вкінці обрати найкра-

щого ковбоя. Уякості призів

можна розда-вати підкови.Та можна на-

віть створити собіякесь плем’я і бути

у ньому вождем –хто ж заборонить, асмак влади відчуєте.

Greece

Для особливокультурних або ж фі-лологів можна зро-

бити вечірку угрецькому стилі.

EliteА що, на костюмах за-

морочуватися не дове-деться – простирадлами чирушниками обмотався і вперед!

Божественний нектарЇсти німфам можна запропону-

вати виноград, яблука чи будь-якіінші фрукти, а Сократам – якусьнадто інтелектуальну їжу накшталт словесного батлу (колисьце називали полемікою) і, звіснож, вино – без нього у Афінах ніяк.

Олімпійські ігриА потім конкурс на найкращу

пару – тобто, Афродіту і Аполлона.Або можна відчути себе античнимскульптором: пластилін усі зна-ють, як виглядає? От з нього і ви-ліплювати шедевр світовоїкласики, можна навіть з натури.Головне, щоб та натура потім непобила за отой шедевр.

Байдуже, який ти студент – змайбутнім червоним дипломомчи просто із синьою заліковкою,відмінник чи такий як усі. Це твоєсвято і проводити його треба ве-село, шалено, з друзями. Тому –вдалого святкування!

Пушкіна О.С.

Students' Day?Незабутній – той, якого неможливо забути? Якраз

навпаки, «незабутню» вечірку неможливо згадати наранок. Ну, хіба що початок. Хіба що трошки. Хіба що зрозповідей інших. У будь-якому разі, цьогорічний Деньстудента треба-таки провести неперевершено. Ну,або хоча б так, щоб потім за фотки не було соромно. Євелика ймовірність того, що за самих себе на цих фот-ках якраз буде незручно, тож намагатимемося зробитиприємним хоча б антураж.

Відпусти книгу!

Students' Night!студенти тус

книги лет

QuarkXPress

Увага: стаття містить елементи насилля і професійний сленґ.

Якщо ви ще не маєте 16 років і не є студентом ВСР – не читайте далі!

6 мотивуючо-демотивуюча газета №5(5) листопад 2011 мотивуюча

AdobeInDesignvs

Боротьба за ринок настільних видавничо-поліграфічних систем часто породжує міфи талегенди про той чи інший продукт. Для того, щоби не потрапити на вудку вірусного мар-кетингу, спробуємо адекватно та професійно оцінити ситуацію.

Уявімо на мить, прийшов «час ікс», і ти мусиш верстати різну видавничу продукцію. Доцього ти лише чув від різних людей дивні слова на зразок «індіз», «піжама», «квака», «пабліш»ну і від найстарших, звичайно ж, «вента». Підсвідомо розумієш, що, мабуть, з допомогою цихпрограм можна робити кльовий дизайн. Та що ж вибрати собі? Вивчити все ні часу, ні резону,ані бажання не маю. Починаючи довідуватися більше у знайомих практиків, розумієш істин-ність вислову «кожна жаба своє болото хвалить…».

Редакція ЯТЬ-і спробувало отримати фахову оцінку у наших гуру з видавничих систем і ди-зайну, асистентів кафедри електронних видань і медіадизайну Ситника Олексія Валерійовичата Салиги Павла Георгійовича. Цікавим є те, що обидва викладачі є прихильниками різних про-грам. Тому замість звичайного інтерв’ю у нас може вийти справжнісінький двобій титанів =).

Замість прологу. Розглядати вирішили лише два програмних продукти – це AdobeInDesignта QuarkXPress. Причиною цього є те, що такі програми, як Adobe PageMaker та Corel Ventura-Publisher, канули в історію. Офіційно обидва проекти закриті, а відповідно, розвиватися не бу-дуть, тому і конкурувати теж. Хоча, можна досі зустріти поодинокі випадки користування цимипрограмами, здебільшого у регіональних видавництвах чи у верстальників із сивиною на чолі.Та по факту ці програми вже віджили своє… Про Microsoft Publisher говорити теж не будемо,бо відносити її до професійних видавничих систем не повертається язик, без образ, шановнийMicrosoft!

Думаю, всім ВСР-івцям одразу ж зрозуміло, хто з викладачів буде відстоювати який продукт:-). Для тих, хто у танку, натякнемо, той що з навушниками у кедах – InDesign, а той, що у кра-ватці з проектором – Quark )).

О.В.-чу, чому ви є прихильником самеQuark-у? По-перше, коли я починав своюкар’єру верстальника, InDesign не було йблизько, його аналогом була «піжама», яктоді називали PageMaker. Та в ньому мені несподобався інтерфейс, він мені на перший по-гляд здався заскладним та незрозумілим. Від-кривши через кілька годин потому Quark тодіще версії 3.1, майже одразу мені все сталозрозуміло і за 15 хв я зверстав першу жур-нальну шпальту у 2 колонки з ілюстраціями.Зараз можливо це звучить смішно, а тодітаких фахівців на Київ було всього з десяток.Після цього у мене з’явилися великі замов-лення і Quark для мене став, як пензлик дляхудожника.

П.Г.-чу, чому ви є прихильником саме In-Design-у? Я починав ще з Adobe PageMaker,потім з'явився Quark і всі на нього перейшли.Різниця в програмах була дуже суттєва, томуне виникало питання – чому всі обрали Quark-Xpress. Потім InDesign. Вперше я застосувавйого, коли робив редизайн одного медичногожурналу і потрібно було вставляти багато век-торних об’єктів. У Quark їх потрібно було пе-реганяти у формат .eps і ніхто не міггарантувати, що ці малюнки збережуть прозо-рість. Тому перейшов на Adobe InDesign. Заразя продовжую використовувати його скрізь,окрім верстки, де потрібно багато працюватиз текстом. У QuarkXpress це робити зручніше.

Зараз коли обидва продукти стали більш потужнішими, чому ви не змінили свої впо-добання?

Звичка – річ уперта! :) Та якщо серйозно,не з’явилося ще в InDesign те, чого б я не змігзробити у Quark. Інтуїтивний простий інтер-фейс, нічого зайвого! Високий рівень юзабі-літі, на відміну від InDesign. Мінімумзахаращеного місця на монтажному столі увигляді десятків палітр інструментів тощо.Зараз тестую останню 9-ту версію програми.Бачу позитивні зміни у латанні деяких про-грамних дірок, зокрема при експорті у .pdf.

Я не прихильник частої зміни версій про-грам на моєму комп’ютері, бо рідко бачу міжними різницю. Фактично з усіх дизайнерськихредакторів та систем верстки тільки Quark пе-реробляє свої програми від версії до версії –інші роблять тільки косметичний ремонт і мі-німальний редизайн. Дев’ятий Quark я ще невстиг спробувати на якомусь реальному про-екті – тому не можу сказати, що він краще чигірше.

Які п’ЯТЬ переваг конкретної програми ваблЯТЬ вас?1. Композиційні зони. Для тих, хто не в

курсі, це можливість визначити довільну об-ласть сторінки, яка буде доступною для іншиху вигляді окремого кварківського документу ібуде автоматично або вручну оновлюватися увашій верстці. Інакше кажучи, можливість гру-пової роботи над версткою.

2. Експорт зображень із верстки. Те, щомені дуже подобається у нових версіях Quark,це експорт зображень із верстки. Дуууже ко-рисна річ. Можна експортувати з урахуваннямкадрування, трансформацій, задавши додат-ковий випуск за кадровку та перезаписати іс-нуючий файл, одразу облінкований на нього.Також при експорті можна задати потрібну ко-лірну модель і вибрати з декількох форматівфайлів (в тому числі, зрозуміло, .tiff, .eps). Щеможна експортувати лише виділене зобра-ження або всі зображення в документі.

3. Об'єднання документів різних форма-тів. Іншими словами, в межах одного файлуможна зберігати верстку різних форматів. На-приклад, обкладинку журналу у вигляді роз-вороту і з корінцем, блок журналупосторінково, вклейку в журнал із зафальцов-кою всередину і т.д.

4. Аварійне збереження і бекап. Автома-тичне збереження документу і автоматичнестворення копій бекапу у разі збою в програмі.В InDesign аварійна копія файлу зберігаєтьсяяк темп-файл, і після збою файл, по ідеї, від-новлюється автоматично (якщо пощастить :)),у Quark же створюється бекап-файл на робо-чому столі з останнім автосейвом. До речі, зазамовчуванням у Quark він стоїть кожні 5 хви-лин, а у InDesign – 15, зверніть на це увагу, ша-новні ;)!

5. Команда Story (блокування вмісту).Дрібниця, але приємна перевага над InDesign:захищає текстовий вміст від випадкових змін.Бокс із текстом можна переміщати і масшта-бувати, а текст у ньому можна тільки виділяти,щоб подивитися властивості, а редагувати неможна - курсор перетворюється в "замочок".

+ менші системні вимоги+ відсутність у потребі інсталяції додатко-

вих модулів+ одноклікове зняття направляючих сіток+,+,+,+,+…

1. Прозорість графічних об'єк-тів. InDesign якісно підтримує про-зорість графічних об'єктів. Дляскладної і креативної верстки - цедуже важливо.

2. Кросплатформність. InDe-sign інтегрований з іншими про-грамами корпорації Adobe,насамперед це Illustrator та Pho-toshop. Дуже зручно працювати звнутрішніми форматами файлів,які зберігають всі ефекти цих про-грам. Вільно вставляти робочі psdчи ai файли у верстку, зрозумілотимчасово, але для затвердженнязадуму і його подальшого редагу-вання це дуже зручно!

3. Робоча зона. У InDesignдуже зручно налаштована робочазона. Всі палітри зручно висять зправого боку у латентному стані,поки вони мені не будуть потрібні.Також є можливість обирати різнінабори палітр інструментів чистворити власний зручний інтер-фейс із лише потрібних інструмен-тів та зберегти їх у окремийфайлик, щоб працювати на ін-шому компі.

4. Автоматизація процесу такоректний експорт у PDF. Саметак, InDesign правильніше і без по-милок експортує верстку у PDF =).Ще у InDesign можна писатискрипти для опрацювання вер-стки, дуже класна річ особливодля рекламних каталогів, можнанаписати скрипт, який би автома-тично присвоював тексту певнийстиль та сортував би їх за певнимиознаками тощо.

5. Популярність у видавниц-твах. За останні кілька років InDe-sign стрімко розвивався ізавойовував ринок, насьогодні вінвикористовується «програмою зазамовчуванням» у більшості ви-давництв (близько 60% ).

Що ж тоді відверто дратує вас у конкуруючій програмі?1. Якщо чесно, потреба у адаптації до

іншої програми, коли працюєш постійно вQuark, важко швидко переналаштувати себена роботу в InDesign і навпаки.

2. Важкі файли. Журнал на 64 сторінки наостанньому етапі верстки ледь пролистується.

3. Погана робота з текстом. InDesign якось«самостійно» вирішує, як повинен розлива-тися текст, і не дозволяє це робити версталь-нику.

4. Гіпертрофована функціональність. УКварка всього 8 кнопок на палітрі інструмен-тів, а у індіза – 25 і всі розкриваються у щекупу кнопок. Реально 80% кнопок не викорис-товується, а тільки вісить на екрані мертвимгрузом.

5. Занадто складні налаштування всього,що тільки можна. Потрібно входити у якісьменю і там через ряд маніпуляцій все міняти.

6. Ще одна суттєва вада InDesign, це вели-чезні системні ресурси комп’ютера, які він не-нажерливо використовує, і апетит з кожноюверсією лише зростає.

1. Часті збої в програмі особливо у версіях6.х і 7.х, рятують лише бекапи, про які говоривО.В.

2. Ще, Quark, на відміну від InDesign, непробачає помилок: вставив неправильно, на-приклад, зображення (Ctrl+c, Ctrl+v), все, хо-вайся – десь та «вилізе» боком.

3. Відсутність можливості лінкувати, ска-жімо, вордівські файли, експортуючи текст уверстку, а можна лише шляхом прямоївставки. У InDesign же можна правки вноситиу вордівському файлі, а у верстці лише «ре-лоудом» оновлювати лінки на файл, стилі в In-Design, а текст у ворді. Дуже зручно, щобсамостійно не правити тексти, а редакторів,не дай Боже, пускати у файл верстки!

4. Менша динаміка покращення і онов-лення програми, на відміну від InDesign,Quark виглядає таким собі консерватором.

5. У Quark зв’язані руки щодо роботи з гра-фікою, складні монтажі доводиься робити уграфічних редакторах, потім вставляти уQuark, а якщо не влучив у модульну сітку,знову перероблювати…

Загалом обидва викладачі, не зважаючи на наше велике бажання побачитибільше «крові» у битві, знайшли компроміс у тому, що сьогоднішньому ВСР-івцюслід знати обидві програми, адже це життєва лотерея :) – потрапити у колективдизайнерів у краватках чи у кедах… А головне, слід розуміти, що вибір програмине робить з вас кращого чи гіршого фахівця, а лише дає вам у руки професійнийдизайнерський інструмент, яким вам має бути зручно користуватися і себе само-реалізовувати!

У наступному ж ЯТЬ, ми все ж спробуємо почубити наших титанів, на тему Corelчи Illustrator, і тут ми відчуваємо, що без крові не обійдеться! До речі, ЯТЬ не мо-тивує провокацію, а демотивує насилля!

або Кеди проти краватки

*У статті використовувався професійний сленг«індіз» - AdobeInDesign«піжама» - Adobe PageMaker«квака» - QuarkXPress«пабліш» - Microsoft Publisher«вента» - Corel VenturaPublisher«перелінковка» - оновлення посилань на файли

«релоуд» - перезавантаження«злети» та «падіння» - збої у роботі програми«юзабіліті» - зручність, інтуїтивне користуванняінтерфейсом«бекап» - резервна копія«автосейв» - автоматичне зберігання

7мотивуючо-демотивуюча газета №5(5) листопад 2011 демотивуюча

Диявол носить ПрадаАндре - випускниця журфаку,

абсолютно не має уявлення простиль, одягається по моді позами-нулого століття, приїхала у велике

місто в пошуках хо-рошої роботи.

Без особливихпроблем новоспе-чена журналісткав л а ш т о в у є т ь с яасистенткою до го-ловного редакторапопулярного жіно-чого глянцевого

журналу про моду. Її начальницяМіранда Прістлі, воістину дияволво плоті. Щоб утриматися на цьомумісці Андре доводиться змінитистаромодні кросівки на елегантнітуфлі, бабусину кофту і джинси зсекунд-хенду на стильну і дорогусукню, скляне намисто на перлини,та й зібраний з волосся пучок напрофесійну укладку.

Подальші перипетії сюжетупов’язані з видавничим процесомта конкуренцією у кулуарах мод-них журналів.

Дев’яті воротаФільм Романа Поланскі. У го-

ловній ролі Джонні Депп. Мабуть,далі продовжувати не треба:).Проте герой Джонні Деппа не най-краща людина у світі.. У ньогонемає совісті, немає честі, немаєкоханої, почуттів ніяких немає -одна гола пристрасть до наживи.Він працює букіністичних дилеромі здатний за безцінь скуповуватирідкісні фоліанти у дітей паралізо-ваного колекціонера. Головниййого скарб - видання XVII століття,

естампи в якому спрацював самЛюцифер, зашифрувавши в нихякийсь магічний код. Сатаністи ві-рять, що за допомогою цього кодуможна викликати Князя пітьми.Розгадати код поки не вдавалосянікому. Але, слава богу, на світі єРоман Поланскі. Автор класичногосатанинського трилера "ДитинаРозмарі" пропонує покататисяразом з Джонні Деппом трьома сві-товими столицями, пережити масунапружених моментів і по дорозірозкусити ребус Люцифера.

Послання в пляшціЖурналіст-редактор Тереза

знаходить на березі пляжа КейпКод пляшку з листом. Його змістнастільки зачіпає її почуття, щовона вирішується знайти автора! Їйздається, що це доля. Автором ви-являється чоловік, що втративсвою дружину 2роки тому. На тлічудового пейзажур о з г о р т а є т ь с яжиття перед очимаглядачів. Картинапро справжнє ко-хання! "Життєвийшлях одних прямийі ясний, інших-ви-гадливо звивистий і непередбачу-ваний. На моєму шлях у менечекала дивна знахідка, яка оберну-лася втратою, але відкрила очі меніна багато чого, чого я раніше не ба-чила. Тепер я знаю, що таке любові вдячна за це долі! "

Непоганий фільм. Його можнадивитися раненько за чашкоюкави. Сюжет трохи передбачува-ний, але чудова гра акторів і краси-

вий краєвид все рятують. Приєм-ний фільм для ностальгічного на-строю, коли хочеться трохипоплакати.

Вам листВони обидва - книготорговці.

Кетлін тримає невелику книжковукрамницю у місті, Джо володіє без-ліччю книжкових магазинів та су-пермаркетів "Фокстер'єр Букс". Віншвидко усунув всіхсвоїх конкурентів.Кетлін ненавидитьбільше ніж усі в світі"Фокстер'єр Букс",в той же час, якДжо безтурботночекає, щоб викрес-лити з бізнесу книж-кові магазиниКетлін. Вони не знають один од-ного, але кожен день обмінюютьсялюбовними повідомленнями черезІнтернет.

Добра і ніжна мелодрама. Не-поганий рейтинг на Кінопошуку:)

ЯнголАнглія, початок XX століття. Ан-

джела Деверелл, бідна, але чарівнадівчина, що володіє літературнимталантом, живе в мріях про славу,успіх і кохання.

Публікація пер-шого опусу дозво-ляє їй вибратися зпровінційної убо-гості і поселитися встаровинному ма-єтку, де вона почи-нає освоюватисвітський спосібжиття. Мріючи стати відомою ро-маністкою і світською левицею,вона бере уроки гри на арфі і об-ставляє свій побут химерними кар-тинами і скульптурами. Але поки їїшлях вгору по соціальних сходахсупроводжують найбезглуздіші по-милки і пригоди ...

Не все в нашому життя склада-ється як у кіно, але поглянути налюдей своєї професії на екранічасом корисно для мотивації ак-тивної діяльності в реальномужитті:)

Ірина Демченко

Ось п’ять думок з приводутого, чому студенти читають налекціях сторонню літературу, за-мість уважного навчання?

Студент 1: «Читати корисніше,ніж слухати якогось сумного ви-кладача. І це ЗАВЖДИ відповідаєособистим інтересам.»

Студент 2: «Якщо викладачведе монотонно лекцію, ніякакнига нас не врятує. Царство Мор-фея поглине всіх…»

Студент 3: «Я страшенно обож-нюю порушувати правила. Читатина лекціях також не можна. Томубільшість ховає свої книжечки підпарту. Та я – ні. Навіщо це ро-бити?! Подобається читати –читай, спати на парті з ногами –спи!=)»

Студент 4: «Дуже багато зале-жить від викладача. Є такі, на якихну просто неможливо не робитичогось зайвого! Бо або заснеш,або... заснеш надовго. =) Томукнижечка буде прекрасним відво-лікаючим маневром. Але на дея-ких парах, навпаки, з відкритоющелепою слухаєш кожне слововикладача та бере смуток, колипара закінчується… Як не дивно, ітаке ще трапляється! Але ну ду-у-уже рідко.»

Студент 5: «Треба ж колись від-почивати…»

ТОП-5 книжок, які найчастішемиготять під партами студентів:

1. Перше почесне місце посі-дає глибокоповажний класик ро-сійської літератури ФедірМихайлович Достоєвський. Йогочитають майже всі. Немає дня,коли на чийсь парті не промайнестара пожовкла книжечка з тво-рами великого митця. Чи то«Бесы», чи «Униженные и оскор-бленные», «Братья Карамазовы»,«Бедные люди»… А кажуть нашепокоління зовсім пропаще! Та мичитаємо не Донцову або якісь«Пристарсті», а Достоєвського…Цевже ознаки «світла в кінці ту-нелю».

2. Друге місце посідають су-часні українські автори. Найбільшпродвинуті, як Люко Дашвар, Сер-гій Жадан, Любко Дереш, ІренРоздобудько … Іх книги відобра-жають проблеми сьогодення, ви-кривають деякі явища сучасногосуспільства. Тобто все те, чим миживемо. Наші сучасники пишуть в

абсолютно різних стилях, на різнітеми, у кожного є щось своє особ-ливе… Їхніми творами можна за-читуватись та заковтувати за раз.Цікаво, динамічно, сюжетно, за-хоплююче…

3. На третьому місці – зару-біжна класика та сучасна проза.Студентам необхідно читати сві-тову класику,бо це, насамперед,неповторні шедеври літератури.Наші студенти зачитуються Шар-лоттою Бронте («Джейн Ейр»),Маргарет Мітчел («Віднесені віт-ром»), Олександром Дюма («Гра-финя де Монсеро»), Етель ЛіліанВойнич («Овод»)… З сучасних про-заїків рулить Фредерік Бегбедер,Рей Бредбері, Пауло Коельо (де-кому ще на набрид), Чак Паланік,Януш Леон Вишневський… Комущо до смаку.

4. На четверте місце можна по-ставити наших корифеїв сучасноїлітератури – Ліну Костенко, МаріюМатіос. Остання книжка Ліни Кос-тенко «Записки українського са-машедшого» ходить й досі по колув студентських групах. Може щечитали її не всі, та черга дійде докожного. Всі матимуть змогу насо-лодитися неперевершеною майс-терністю письменниці.

5. І на п’ятому місці все те, щочитають студенти за власними ін-тересами, не піддаючись вже та-кому стадному інстинкту. Тут і«Самовчителі з дизайну», і жіночіромани, і збірники віршів С. Єсе-ніна, В. Симоненка, Ю.Лєрмон-това, і розмовники з іноземнихмов… Інтересам студентів немаємеж. Кожен розвиває свою індиві-дуальність як вважає за потрібне.І це добре. Погано було б, якщо бховали під партою не книжки, ащось інше….

Отже, хоча не слухати виклада-чів на парах – це жахливо, не-прийнятно, обурливо… Та все жми займаємось корисною спра-вою для себе, а за користь неможна карати. Бо, якщо студентвідчуває, що розповідь викладачаніяк не вплине на його свідомість,окрім як заколисуючи її, то…Краще тихенько розгорнути кни-жечку під партою, та непомітнопоринути у вимір пригод, подій,пристрастей та незвичайних істо-рій.

Діана Непран

День студента, по суті, є най-першим професійним святом унашому житті, тож святкуватийого також потрібно професійно– виконуючи деякі нескладні пра-вила. Наприклад, вчитися в цейдень суворо заборонено, інакшевід тебе може відвернутися удачаі шара більше ніколи не залетитьдо твоєї заліковки. Залишатисяна самоті також неправильно, бохто ж ціною свого здоров’я будерятувати друзів від алкогольногосп’яніння? І таких не ще дуже ба-гато, тож, аби не бути голослів-ними, ми надаємо словосправжнім професіоналам сту-дентського святкування.

Я би точно не їхав святкуватидень студента за межі гурто-житку. Юра, 4 курс

Я точно б не залишалася на-одинці) проводила б час в компа-нії друзів. Аня, 3 курс

Не радила б викидатися з дру-гого поверху, наприклад. А це оз-начає, що треба менше пити) Авсе інше можна... у розумній кіль-кості. Таня, 4 курс

Не треба сидіти вдома і ду-мати про навчання! Христя, 3курс

На день студента не требавживати спирті напої. Погано такезакінчується. Віка, 6 курс

На день студента, ні в якомувипадку, не можна залишатися

самому, бо таке свято буває набільше 6 разів в житті! Іра, 4 курс

Не можна пити багато алко-голю, змішувати його, а потім те-лефонувати колишнім хлопцям.

А взагалі, на день студента по-трібно гуляти так, щоб було щозгадати!!!!!!! Але,звісно, без шкід-ливих наслідків). Ксюша, 3 курс

На день студента не требавчитись. Лєна, 3 курс

Я думаю, що на день студентані в якому разі не потрібно зали-шатись в гуртожитку і вчитись.

Треба збирати величезну ком-панію друзів і їхати на вокзал. Тамбрати квитки і їхати туди, де ніхтоще не бував! Таня, 3 курс

Не треба сидіти вдома, і нетреба вчитись!! Це ж День сту-дента, а я студент!!!! Потрібнозробити так - щоб ще довго згаду-вати з друзями цей день.) щобвесь рік щастило в навчанні.Наташа, 3 курс

Не варто робити всякого родуаплікації, думаю так, це зайве).Альона, 4 курс

Не варто? Я думаю, що не по-трібно сидіти цілий день в соці-альних мережах. Вимикайтекомп’ютери і гуляйте, поки мо-лоді. Іра, 3 курс

Потрібно святкувати так, щобна старості не було нестерпно бо-ляче за безцільно прожиті роки)))

Чого не варто робить? Знахо-дячись в стані легкої ейфорії сту-кати в двері викладачів). Діма, 4курс

Hе варто сидіти самим в такийдень, це можна буде робити ічерез сорок років, а поки з вамимолодість і гарна компанія - зро-біть цей день особливо класним,щоб через ті сорок років не про-сто сидіти, а сидіти хоча б із яскра-вими спогадами зі студентськогожиття). Олена, 1 курс

Дотримуючись таких простихпорад, ви зробите свій день сту-дента незабутнім! Вдалого вамсвяткування!

Іра Демченко

Чим студенти видавничої справи та журналістикиможуть займатися на парах, окрім як покірно слухативикладача? Спати, звісно, розмовляти, слухати музику,втикати… Та все ж таки, найбільш поширене серед насзаняття під час лекцій – це читання. Ну і гріх не читатистудентам такої спеціальності! Але читати ми мо-жемо тільки в вільний час, а його, як відомо, у студен-тів немає зовсім. Тому вільний час ми знаходимо… налекціях! Вибачайте, викладачі, та, як виявило опиту-вання, більшість студентів краще почитає книжку, ніжзапише лекцію. Отже, опитавши групу студентів, ре-дакція ЯТЬ намагалася виявити причини такої «нена-лежної» поведінки.

Час читати! Так і ні у день студентA

Фільм про менеабо п'ЯТЬ кінострічок про медійників

Щодня у кінематографі з’являються нові і нові ше-деври. Не всі вони є у номінації Оскар, але це не означає,що вони не цікаві. Не малий відсоток з них – фільми пролюдей нашої професії, тобто про працівників різних ре-дакцій. Ось декілька стрічок хочемо порадити вам дляперегляду.

вони не сплвони говор

8 мотивуючо-демотивуюча газета №5(5) листопад 2011 мотивуюча

Головний редактор:Анастасія Зелінська

Шеф-редактор проекту:Олексій Ситник

Над номером працювали: Валерія Каарна, Ольга Ніколайчук,

Анастасія Буяло, Катерина Шедель, Ірина Демченко, Гліб Семенюк,

Діана Непран, Пушкіна О. С., Олена Давиденко, Анонімус

Тираж: можливийПідписано до друку: кульковою ручкою

Відповідальний за випуск: утік

Адреса редакції:м. Київ, Мельникова 36/1 — Щорса 36б

Адреса для листування:yat.gazeta@gmail.com

Наш сайт:www.gazetayat.ho.ua

За достовірність інформації редакціявідповідальності не несе, бо таке

понаписують...Всі права захищено, кулаками!

______________________

Як підПИСАТИСЯ на газету “ЯТЬ”? Надішли листа з текстом “Хочу ...ЯТЬ”

на ел.скриньку — yat.gazeta@gmail.com,а також шукайте нас у facebook чи vkontakte

До Вашої уваги представляємо спе-ціально до п’ятого ювілейного випуску«Яті»: топ п’ять пісень про студентів татоп п’ять пісень, які полюбляють спі-вати студенти під акомпанемент гітарв стінах гуртожитків.

Про студентів1. «Студенческая» – найкраще ві-

дображає студентські будні без м’яса.«Четвертые сутки пустует в желудкеОткрыл холодильник, а там пустота.Не падайте духом, ребята студенты,Посылка из дома прийдёт как всегда.Вторую неделю мне снятся сосискиВо сне я хватаю куски шашлыка.»

2. «Нас исключат из универа» –страшний сон кожного студента.

«Заплачут в группе все девчонкиСлезу рукой смахнет доцент,Прости, прощай моя зачеткаИ вам я больше не студент.»

3. «Студент» – ілюстрування сту-дентських мрій.

«А як то раз заснув на парахСплю і бачу шо я на канарахТекіла віскі і самогонЯк жаль шо то був тільки сон.»

4. «Пісня студентів» – життя в гур-тожитку.

«Отак життя тут і минає,у річці з пива всіх купає,в піснях до ночі й під гітару,хоч завтра знову – іти на пари!»

5. «От сессии до сессии» – всяправда про складання сесії студен-тами.

«Ночь мы прогуляли, день мы про-болтали

А потом не знаем ни бум-бумТак выпьем за гуляющих, за ничего

не знающихЗа сессию сдающих наобум!»

Студенти про…1. «Батарейка» (группа «Жуки») –

про непросте почуття – кохання.Жодне святкування в гуртожитку непроходить без цієї композиції.

«И вроде все как всегда: все те жечашки-ложки,

Все та же в кране вода все тот жестул без ножки,

И все о том же с утра щебечет ка-нарейка,

Лишь y любви y нашей села бата-рейка.»

2. «Боже храни Інститут журналіс-тики» (гурт «Вперше чую») – гімн ІЖ.Ну куди ж без нього – це наше все.

«Прийшла весна пора чуднаБез сну усіх залишила вонаІде життя, біжить життяІ спішимо десь з ним і ви і я»

3. «Вона» гурт («Плач Єремії») –продовження теми кохання.

«Так вже в світі повелося — Я люблю її волосся, Я люблю її тонкі уста.»

4. «Два кусочека колбаски» (группа«Комбинация») – студенти люблять цюпісню за «ковбасу».

«Два кусочека колбаскиУ тебя лежали на столе.Ты рассказывал мне сказки,Только я не верила тебе.»

5. «Как на войне» группа («АгатаКристи») – про всю складність стосун-ків. Чомусь особливо подобається сту-дентам.

«Я на тебе, как на войне,А на войне, как на тебе.Но я устал, окончен бой,Беру портвейн, иду домой.»

Олена Давиденко

Топ п’ЯТЬСтуденти, за офіційною версією,– учні вищих навчальних

закладів. А ще це дуже веселі і непередбачувані люди, які спі-вають… Добре чи погано вони це роблять – це вже питаннядругорядне. Але те, що співають усі – це факт. Правда ко-мусь потрібен незначний допінг, а хтось і від народженнямає до цього хист. А скільки пісень присвячено студентам?Їх дуже багато і не дарма…

студентських пісень

Вашій увазі пропонуютьсяабсолютно ексклюзивні ігри, щонародилися в ненудній і в мірурозсудливій компанії.

КрокодилВсе в компанії знайомляться

з правилами ще до приходу го-ловного «крокодила». Як тільки«крокодил», нарешті, приходитьна вечірку, всі в кімнаті різко за-мовкають. Через деякий час ве-дучий шумно втягує ніздрямиповітря, дивиться на гостя й обу-рено каже: «А хто це в нас тут зазелений, зубатий прибулець?».Всі обертаються на «крокодила»та загрозливо мружаться. Яктільки він вимовляє: «Ви чого тутзовсім подуріли?», - всі з весе-лим гиканням кидаються на«крокодила», валять його напідлогу і починають лоскотати.Гра триває хвилин 10-15. Потім«крокодилові» пояснюють сутьвсього, що сталося, і всі смі-ються. Далі можна грати далі.

Гра «в пляшечку»З числа присутніх обирають

одного гравця з добре поставле-ним дзвінким голосом (зазви-чай, ним буває той, хто отримавнайбільші бали з курсу «Поста-новка голосу»). Йому видаютьстілець, з якого він буде зачиту-вати промову, і аркуш із зазда-легідь надрукованим текстом:

«Ой ти гой єси ІЖачок з ви-лкою,Ти нащо до мене в город заліз,

Чи не справу лиху задумав ти -

Всю морквину під корінь витоп-

тати?»

На слові «витоптати» всі пі-дозріло мружаться та кричать:«А чого це ти нам тут якусь брє-дятіну париш, а?» Після цьогогравці з обуреним гиканням ки-даються на оратора, стягуютьйого зі стільця, валять його напідлогу та починають лоскотати.Наприкінці гри всі збираються тадружно й весело розпивають

пляшку улюбленого напою. Даліможна грати знов.

АвтобусСтільці розставляються один

за одним (це будуть сидіння вавтобусі). На кожен стілець скот-чем приклеюється номерок ізцифрою. Всі повинні зайнятивказане у квитку місце. Коли всіпасажири розсілися, водій пере-віряє квитки (чи всі на своїх міс-цях), потім займає першийстілець, і автобус «рушає». Назупинці всі пасажири виходять.Можна все знову повторити. Пе-реможцем у цій грі вважаєтьсятой, хто першим виголошує:«Хлопці, по-моєму, ми реальнодуріємо, нє?» Переможець ого-лошується «крокодилом».

МістаПриготування до цієї гри по-

чинається на тому самому місці,де закінчується гра «в пля-шечку», і цей фінал розвива-ється до набуття потрібноїкондиції. За кондицією стежитьзаздалегідь обрана людина. Утой момент, коли вона, нарешті,вимовляє: «Нас атакують ка-жани! Чортові кажани! Ви що,хлопці, не бачите їх?!», - веду-чий оголошує: "Ай-ай-ай... Гайдав м-м-м-місто, малята! Щевип’ємо по п-п-піфффку на ос-с-с-танок». Далі приготування догри розвиваються у вільному ре-жимі. Ближче до ранку приготу-вання можна вважатизавершеними.

Як тільки остаточно прокида-ється більшість гравців, всідружно дивляться у вікно по-їзда, супермаркету або жіночогоспортивного гуртожитку олім-пійського резерву з регбі. Даліведучий дає старт грі: «Я думаюце місто називається на букву"Д". Наступний каже, наприк-лад: «Тоді я думаю, це місто за-кінчується на букву "К"!Донецьк? Або Дніпропет-

ровськ?» І далі аналогічно. Гразакінчується в той момент, колидо гравців підійде стороння лю-дина, яка не брала участі в грі, таоголосить: «Так, ось вони, ті саміідіоти, розсілися, товаришу сер-жант. Всі. Повним складом». Пе-реможцем вважається тойгравець, який на це відповість:«Ми зелені крокодили, това-ришу сержант! Подивіться, які внас кумедні зелені хвости і пу-хирчата шкіра!» Далі можнаграти далі.

Підкидний дуреньЗ числа присутніх обирається

гравець. Його з веселим гикан-ням підхоплюють на руки та по-чинають підкидати якомогавище. По ходу гри йому ставлятьрізні, заздалегідь підготовленіпитання на зразок: «Четвертийрядок з другого розділу "ЄвгеніяОнєгіна" китайською мовоюзадом наперед», - та інші. Яктільки гравець не встигає або неможе відповісти, ведучий даєвідмашку й осудливо вимовляє:«Ну що ж ти такий дурень, Ака-кій!» Тоді гравця дбайливо лов-лять та акуратно кладуть напідлогу, на заздалегідь підготов-лене м'яку ковдру. І починаютьлоскотати, ясна річ. Гра стає «пе-реводним дурнем», коли підки-дати більше нікого. Тоді ведучийоголошує: «Ну ви, звісно, даєте!Що ж ви всіх гравців перевели?Гаразд, а нумо зіграємо "вміста"…»

(В міру) Розсудливий Анонімус

Комп'ютерні ігри - це, звичайно, чудово, і всі ми їхдуже любимо. Але зациклюватися тільки на них неварто, щиро кажучи. Адже одного разу комп'ютерможе зламатися. Або Ви можете через незалежні відвас обставини опинитися далеко від клавіатури тамонітора. Наприклад, в один прекрасний день Вас за-беруть у воєнкомат, а звідтіля і в армію, а тамструм тільки від динамо-машини і тільки для пра-порщиків. Загалом, якщо у Вас в квартирі або в баракузібралася досить велика компанія й зайнятися Вамнічим, то нижченаведені активності - напевно те,що Вам дуже потрібно, особливо напередодні Днястудента.

комп’ютерні ігри НЕ для всієї компанії

студенти меломан