№8

бере

зень

20

12

Не встигаєш? Прочитаєш —встигнеш все!

Вдало розподіляти час — не-легка, але дуже корисна наука,яка опановується геть небагатьмаз нас. Нестача часу — проблема,якою переймається сучасне люд-ство. Саме тайм-менеджмент по-кликано на її вирішення.

У Інтернеті, книжкових мага-зинах ви можете знайти купу ін-формації, в якій на сотні сторінокрозписані схеми, матриці, пра-вила, поради планування свогочасу. Чи не кожен журнал друку-вав вже статтю з цим «модня-вим» словом. Але і читання цихматеріалів, і намагання притриму-ватись їх може призвести до щебільшої втрати вашого дорогоцін-ного часу. Лише у себе в голові,

лише за розумінням потрібностітайм-менеджменту ДЛЯ СЕБЕ визможете успішно його використо-вувати у своєму житті.

Дослідники на прикладах до-водять нам, що встигати робитивсі свої справи — цілком мож-ливо. Зауважте, під цим вони немають на увазі робити ці справивночі, або замість відпочинку.Сон — один із пунктів організаціїчасу, і на нього особливо неварто жалкувати годин.

Головне — навчитись пра-вильно розмежовувати ступіньважливості власних справ на:«термінові та важливі», «важливі,але нетермінові», «неважливі йтермінові». Першу категорію по-трібно робити самому та най-ближчим часом. За справами«важливими, але нетерміно-вими» потрібно слідкувати, абивони не переросли у «терміновіта важливі». Щодо «неважливих

й термінових справ», то намагай-теся їх доручити комусь іншому,бо для вас вони не мають вели-кого значення, а може для ко-гось — будуть в самий раз.

Аби краще зі всім цим розібра-тися, малюйте для себе схеми.Вони доволі прості та корисні. До-слідники пропонують нам багаторізних схем. Ефективною, як дляорганізації роботи колективу, такі самоорганізації, є діаграма Ганта,важливою складовою якої є ви-значення власних дедлайнів тачасу на виконання певної справи.

Ще одна, не менш важливасхема для саморозвитку, —«карта думок» чи «схема зв’язків»(«Mind map»). Не думайте, що всісхеми, таблиці — нісенітниця.Вони можуть стати в пригоді самедля вас. А тепер прямо зараз, си-дячи перед монітором, візьмітьперший потрапивший до рук папі-рець та ручку.

Встигнути все —

Кошти можна перерахувати в будь-якому відділенні«ПриватБанку» (у касі або в терміналі поповнення карток)

за номером картки: 4149 4374 0436 5213Росенко Володимир Миколайович.

Подаруймо надію на порятунок!Допоможемо Володі Росенку жити і радіти життю!

«Обирати час — означаєзаощаджувати його»

(Френсіс Бекон)

«… Почувалася так, наче з го-ловою стою в купі лайна і дихаютільки через тонку солом’янутрубочку»

Кілька років тому робила ре-портаж про мешканців провін-ційного містечка, яких силоміцьвиселяли з гуртожитку. Землю ізним та заводом неподалік купивпідприємець. І сказав забиратисягеть.

Зима, мороз. Люди голосять.Картинка — просто слинка тече,телевізійники мене зрозуміють. Явислухала людей, а от до новоговласника земельної ділянки —саме вихідні були — ми не потра-пили. Сюжет вийшов в ефір безйого коментаря.

А за кілька тижнів з’ясува-лося: ситуація із безхатченкаминасправді не була такою одноз-

начною. Далі — більше. До нашоїредакції надійшов лист від адво-катів господаря землі з погро-зою багатотисячного позову досуду. Адже у своєму сюжеті я по-рушила найголовніший законжурналістики: коли мова йде проконфлікт, сказати своє слово му-сить кожна його сторона. Про-писна істина, порушувати яку неможна!

Довелося бути самій собіМюнхгаузеном. Я мусила робитисюжет-спростування. І сама зала-годжувати конфлікт зі власником«проблемної» землі. Почуваласятак, наче з головою стою в купілайна і дихаю тільки через тонкусолом’яну трубочку. Та зрештоюя зробила з того болючого урокудуже корисні висновки.

Майже кожен із молодих журналістів, які зараз пишуть своїперші рядки, рано чи пізно наступить на граблі, ім’я яким —журналістська помилка. І я точно знаю: коли ті граблі з усьогомаху бемкають тебе по голові, буває не просто боляче. Неможу застерегти вас від усіх можливих «ляпів». І не буду. Бо,зрештою, жодні семінари і тренінґи не роблять з нас фахівцівтак швидко, як власні помилки. Та застерегти вас бодай відтих найболючіших, які вже зробила я і мої друзі-колеги, можу.

Чому репортерамтреба «фільтрувати базар»?

Скільки коштуєжурналістська помилка,

абоpossiblemission

продовження на стор. 4

продовження на стор. 2

5стор.

«Не такі ціннінабуті знання,як досвідїх здобуття»

Сашко Положинський:

4 vs

браузерівЗоряні війни

(на замітку падавану)!

6стор.про жанровіексперименти,

Сергій Жадан:

консерватизмі нові літературні«вивихи»

сто

р.

Знайомтеся —«Вавилон»! 9стор.

Перевіряй!

2 мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012 мотивуюча

Сонячний ять-привіт вам,читачі!

Нарешті прийшла вона, та, накотру чекали, — весна. Період зи-мової творчої кризи закінчився,мозковий штиль, викликанийсильними морозами та похму-рими днями, минув, не лишившипо собі й сліду. Як сніг, який щезовсім нещодавно покривавземлю, а тепер поступився міс-цем величезним калюжам. У го-лові повно ідей, вони дзюрчать,мов струмки, прагнучи вилитисяв майбутні серйозні проекти. Хо-четься втілити в життя цілу купувсіляких затій: закінчити цей ко-роткий семестр без «хвостів»,знайти місце практики або ро-боти, написати курсову/бака-лаврську/магістерську, погулятивесняним містом, закохатися…

Залишається одне-єдине на-гальне запитання: де знайти часна здійснення всіх планів? На-певно, тільки ледачий не замис-лювався про організацію влас-ного часу. Адже чим більше ба-жань та інтересів у людини, тимдужче вона мучиться від того,що не в змозі встигати все. Томуми й присвятили наш восьмийномер часові. Саме вісімка —магічна цифра, адже коли її пе-ревернути, вийде знак нескін-ченності, непідвладної ліковігодин, хвилин і секунд. Ось чоготак не вистачає студенту! Без-мірних ночей, за які можнавстигнути не лише погуляти, а й

добряче виспатися, довічних ви-хідних, аби бродити вулицями йпід акомпанемент дахокрапів.Але тоді будуть такі ж безперес-танні будні, нескінченні лекції тасемінари. Ні, цього нам не тре-ба! Всього має бути в міру.

От тільки як її знати? Як удалоорганізовувати своє життя йусюди встигати? Дехто вірить, щойому заважає сон. От якби неспати взагалі, всі проблеми вирі-шилися б! Існують навіть спеці-альні техніки зменшення три-валості сну до 4 годин на добу.Щоправда, після таких експери-ментів над собою може прийтиповне виснаження і неспромож-ність працювати взагалі. Тожперед тим, як недосипати ночей,варто подумати, що потім дове-деться довго виходити зі станухронічного сновиди. Хтось у всіхсвоїх запізненнях і провалах зви-нувачує перманентні затори надорогах. Одначе така вже нашадоля — трансгресію ще не ви-найшли, тож мусимо діставатисядо пункту призначення звичнимкорково-транспортним шляхом.

Наше число саме для тих,хто бодай раз мріяв про махо-вик часу і спроможність бути вкількох місцях одночасно.

Щиро бажаю встигати житий насолоджуватися студент-ським життям, а ще неодміннобажаю знайти час, щоби прочи-тати цей барвистий і радіснийвесняний номер!

Намалюйте таке: Посереденіаркуша, ліворуч від краю, ма-люємо символ (квадратик, ром-бик, кружечок — що заманеться)і вписуємо туди своє ім'я і те, щови маєте тут і зараз. На проти-лежному ж кінці малюємо зновуякусь фігурку та вписуємо тудисвою мету. Далі. Від точки «те,що маю зараз» малюємо віялом

стрілочки, які позначають планваших дій для досягнення постав-леної мети — їх може бутискільки завгодно. Тут вашій фан-тазії немає меж, навіть найдив-ніші ідеї — пишіть! Після цього укінців стрілок знову малюємокружечки фігурки, і вписуємо вних те, що вийде в результаті за-стосування того чи іншого спо-собу дії. Все це в уявленні, аленамагайтеся реалістично оціню-вати свої сили. Таким чином ве-демо ланцюжок «дії»-«їхнаслідки». Та, в кінцевому резуль-таті, як мінімум один такий лан-цюжок приведе вас додосягнення бажаної мети.

Такі схеми можна робити якна папері (що найпростіше), так ів електронному вигляді, у теле-фоні. Залежить від вашого основ-ного «середовища існування».Вішайте, виводьте, виділяйте цісхеми, головне, аби вони завждибули перед очима.

Друга важлива річ у плану-ванні справ — ЗАПИСУВАТИ. Якми часто бачимо у фільмах, го-ловні герої яких — впевнені усобі, амбітні, успішні — ведуть за-писники (або мають власного по-мічника\секретаря) та фіксуютьвсі свої плани та зустрічі по хвили-нах. Не намагайтесь тримати всіважливі думки лише в голові.Людська пам’ять — річ дуже хи-мерна та слизька, й може чкур-нути звідти в будь-якийвідповідальний момент.

За кордоном, зокрема в Аме-риці, Європі, тайм-менеджмент єдуже розвиненим. Великі корпо-рації витрачають кошти на орга-нізацію роботи працівників,проводячи безкоштовні тренінги,семінари, забезпечуючи співро-бітників потрібною літературою.І цим, в результаті, заощаджу-ють. Останнім часом з’явилосябагато «тренерів», авторів мето-дик з тайм-менеджменту, які вба-чають у цьому значний прибуток.

Серед студентів тайм-менед-жмент — річ міфічна та недо-сяжна. У нас постійноз’являються проміжні справи, якістають найважливішими в пев-ний період, і ми забуваємо про

дійсно важливі речі. Таким чиномсаморозвиваємось дуже по-вільно та невпевнено.

Сесія — гарний показник ор-ганізації свого часу студентами,коли майже ніхто не може похва-литися тим, що вчив іспити протя-гом року, а не в останню нічперед іспитом. Запізнення напари — це прогноз майбутньогозапізнення на роботу. Невчасно

виконане домашнє завдання —це невчасно зданий проект. Те,що зараз ще вважається не надтосерйозним, пізніше може завда-вати вам значної шкоди, у томучислі матеріальної. От взяти, на-приклад, домашні завдання. Мидумаємо: «Тааа, до кінця модулюкупа ще часу. Зроблю якось навихідних. Зараз же в мене єсправи важливіші, наприклад, по-сидіти в Інтернеті». Врешті рештми забуваємо про це завдання,згадуємо вже на модулі, втра-

чаємо бали, на сесії отримуємонезадовільно, втрачаємо стипен-дію. 700 грн у місяць через незап-ланований час, погодьтеся, —безглузда втрата. Це потрібноувикорінювати одразу, тайм-мен-джменту треба навчитися ЗАРАЗ,аби потім було легше.

Пропоную подивитись на тих,які досягли мети у житті, на якихможна рівнятись, які знають щотаке «планування часу». Хитрощіз часом відомих людей:

Друзі Бенджаміна Франклінастверджували, що він працювавяк заведений і завжди контролю-вав себе сам. Вранці він ставивперед собою чітке завдання, аввечері аналізував, чи вдалосяйого реалізувати.

Ось уже кілька десятиліть Сті-вен Кінг пише бестселер за бес-

тселером. Як же йому це вда-ється? За його словами все до-сить просто: у день він стабільнопише по 10 сторінок. На його при-кладі чудово видно як особистасамоорганізація допомагає вжитті.

Смішним до сліз є метод ко-лишнього короля Баварії КінгаОтто. Він підвищував робочий на-стрій, пристрілюючи щоранку поодному селянинові. Щоправда,йому пощастило з добрими по-мічниками, які не дали йому пе-рестріляти всіх своїх підданих:перший помічник завжди заряд-жав рушницю холостими патро-нами, а другий — переодягався вселянина й інсценував смерть.

Але серед геніїв зустріча-ються й ті, хто вщент невдало ке-рувався своїм життям. Такепланування є збитковим, аджетайм-менеджмент — це встигатиВСЕ, а не працювати до знемоги.

Ньютон одного разу сказав:"Однак я став ледарем. Вчора, знагоди вихідного я проспав з 11вечора до 8 ранку". Він говоритьце на 85-му році життя, за кількатижнів до смерті.

Про останні роки життя Ломо-носова його племінниця Мот-рона Овсіївна розповідала:"Бувало, серцевий мій, так зачи-тається та запишеться, що цілийтиждень не п'є, не їсть нічого,крім березневого (пива) з шмат-ком хліба та масла".

"Він рідко вставав рано, —згадує у своїх мемуарах сестраДжемса Уатта, — але протягомдекількох годин занять встигавзробити більше, ніж звичайні

люди роблять за кілька днів".Вступивши в 19 років в Лондоніучнем в майстерні, Джемс Уаттне більше двох разів на рік ходивгуляти по лондонських вулицях:весь інший час він працював.

Отже, планування власногочасу — це те, що повинно увійтидо звички кожної прогресивноїлюдини. Вище викладені правилацілком актуальні і для студентів,а їх виконання забезпечить васхоча б вдало зданою сесією. Дляцього не обов’язково віддаватигроші за тренінги чи книжки. Є ін-тернет, є статті, є ваша МЕТА таваш час. Вперед! Почніть прямопісля прочитання цієї статті та по-бачите, що жити неймовірнолегко! Адже ви НА ВСЕ ЗДАТНІ!

Діана НЕПРАНПовна версія на jat.in.ua

Весна іде,красу несе.

і як мені встигати все?

-редактораКолонка

АнастасіяЗеЛіНСЬКА

Ми безмежно задоволені, щонас читають грамотні студенти тавикладачі, які професійно став-ляться до свого фаху й до нашоїгазети зокрема. Спробуємо на-решті пояснити свою позицію.

Відомо, що лексико-грама-тичною особливістю літератур-ної української мови є майжеповна відсутність у ній активнихдієприкметників теперішньогочасу, як-от: чаруючий, працюю-чий, мотивуючий. Означенепов’язане з народно-розмовноюосновою рідної мови.

Концепція «Яті» побудованана запереченні усталених обґрун-тувань. Власне, префікс де- в назві(«демотивуюча») слугує фор-

мальним тому підтвердженням. Ачому б не продемонструвати за-перечення загальноприйнятихправил в імені видання? Зрештою,дієприкметник «мотивуючий» уньому втратив дієслівні ознаки йперейшов до класу прикметників,а отже — має право на функціону-вання подібно до конструкцій «ле-жачий камінь», «квітучий сад».

Одним із завдань часопису євикликати суперечки, дискусії. Щоз успіхом і робить «Мотивуюче-де-мотивуюча газета “Ять”».

Насамкінець наголосимо, щогра слів «мотивуючо-демоти-вуюча» — це родзинка нашогоймення. Люди із задоволеннямчитають відомий твір ОстапаВишні «Моя автобіографія». Йаніхто не дорікає майстрові ало-гічним поєднанням слів у назві. Чине так? А ми вчимося в класиків!:)

P. S. Ми радіємо з того, що вдекого викликає тривогу лишеправопис нашої назви, адже цесвідчить про те, що в усьому ін-шому ми досягли поставленоїмети. А всім морально демоти-вованим рекомендуємо статимотивувальними!

Із глибокою мотивацієюРедакція «Яті»

початок на 1 стор.

Встигнути все — possiblemission

Стонадц порад

Уже майже рік точиться полеміка щодо назви нашого ви-дання. Редакції щономера наполегливо рекомендують змі-нити назву із «Мотивуючо-демотивуюча» на «Мотивувально-демотивувальна» чи «Мотиваційно-демотиваційна»...

мотивувАЛЬНИМ!

Краще бутидемотивуЮЧИМ,

аніж не бути

3мотивуючо-демотивуюча газета №8 березень 2012 демотивуюча

Нещодавно CompTIA (Асоціа-ція індустрії комп'ютерної техно-логії) звітуючись із ІТ-безпекизазначила, що за останні півроку36,8% установ і організацій підда-валися принаймні кільком атакамчерез браузер. Особливо насто-рожує, що ця цифра на 25% пере-вищує минулорічні показники.

За словами керівника CompTIA,Рендела Палма: «Напади, що ви-користовують веб-оглядач, пока-зують стрімкий розвиток, чимсильніше ми з ними боремося,тим більше зловмисники вигаду-ють! Ще близько десяти роківтому основна частина вірусів тазловмисних програм розповсюд-жувалися із допомогою дискет.Відтепер же вони націлились пе-реважно на браузери…».

Зазвичай, напад через браузервідбувається при перегляді корис-тувачем випадкової веб-сторінки,

яку йому наполегливо пропону-ють відвідати, у якій розміщенийприхований код, що направленийна псування комп'ютера чи викра-дення певної інформації з нього(документи, паролі, бази данихтощо). Одні атаки псують брау-зер, інші ж можуть переналашту-вати його з метою викраденняконфіденційної персональної ін-формації.

Найпопулярніший із способів,на думку CompTIA, — це атакичерез розсилання електроннихлистів чи повідомлень, що містятьпосилання на веб-ресурс злов-мисника. Не допомагають тут ібрандмауери та мережеві екраничерез те, що опрацьовують лишевхідний трафік, а для повного за-хисту потрібно аналізуватиобов’язково й вихідний трафік.

Як приклад, на початку цьогороку, данська сек’юріті-фірма по-

передила про критичну помилкув IE, через неї зловмисники мо-жуть фальсифікувати адресу.

Першість мережевих небез-пек все ж тримають комп'ютернівіруси та хробаки, однак загрозипов'язані із браузерами стрімкодо них наближаються.

ADVEGO — смерть плагіату,чи нова зброя рерайтерів?

На ринку інтернет-контентуз’явився продукт, який може наперших етапах значно спроститироботу редакторів, рерайтерів такопірайтерів, а з часом, мож-ливо, і зробити їх безробітними.Мова йде про новий медіа про-ект «Advego — біржа контенту».На базі цього проекту було ство-рено ряд програмних продуктів,що значно підвищують якістьконтенту.

Розвиток інтернет-технологійвже досяг того рівня, коли кіль-кість переходить в якість. Грамот-ний, унікальний контент — осьзапорука успішної розкруткисайту. Просування контенту, на-повнення сайту статтями — цесьогодні основна можливість при-

вести на сайт цільових відвідува-чів. Саме в цьому напрямку ак-тивно і розвиваються «Advego».

Програма «Advego Plagiatus»створена задля перевірки уні-кальності контенту. Програма ви-конує пошук в Інтернет частковоїчи повної копії текстів документута аналізує ступінь унікальності,джерела, відсоток збігу тексту, атакож програма перевіряє уні-кальність зазначеного URL. Не

зважаючи на те, що «Advego Pla-giatus» перебуває в стадії публіч-ного бета-тестування, вона вжесьогодні якісно випередилатакий потужний ресурс як Сopys-cape.com. Таким чином сьогодніабсолютно просто редакторамперевіряти тексти журналістів на

предмет плагіату чи неякісногорерайтингу, а викладачам відте-пер дуже просто стало переві-ряти студентські роботи. Елеме-нтарно завантаживши текст увікно «Plagiatus», за кілька секундпрограма видає всі збігання тек-сту із посиланнями на сайти, девін дублюється та визначає відсо-ток унікальності.

Якщо ж перевіркою орфогра-фії сьогодні навряд когось зди-вуєш, навіть багатомовною тосемантичний та SEO аналіз текстуонлайн є новинкою.

Цей сервіс глибоко аналізуєтекст, видаючи окрім стандар-тної статистики ключові слова,відсоток так званої води у текстіта академічності матеріалу, кіль-кість помилок тощо. Крім тоговизначається семантичне ядротексту, аналіз використанихслів, стоп-слів, а також перелікслів на які слід звернути увагузадля підвищення якості та оп-тимізації тексту. В ракурсі роз-витку інтернет-контенту пода-ний сервіс є революційною тех-нологію, адже допомагає редак-тору глибше розуміти вадиматеріалів.

Детальніше про Advegoта лінк на безкоштовне

скачування Plagiatusна сайті jat.in.ua

Фрагмент статистики семантичного та seo-аналізу Advego цього матеріалу

Цьогоріч вже втретє Штур-мові загони Ґутенберґа оголошу-ють набір до своїх лав! 27-28квітня в стінах Інституту журналіс-тики — Фестиваль молодих ви-давців та редакторів. Якщо тимаєш власний видавничий проектта хочеш, щоб його побачив щехтось окрім твоїх батьків/бабусь-дідусів/одногрупників/виклада-чів? Тоді «Парад видавничихідей», що відбудеться у рамкахфестивалю, чекає саме на твоюроботу! Це твій шанс презенту-вати своє видання та отриматицінні призи!

Для участі у конкурсі потрібнодо 15 квітня 2012 року надіслатикороткий опис проекту, а такождодати pdf-версію проекту або жлінк / zip-архів видання на адресуfype.vsr@gmail.com.

Поважне журі буде визначатипереможців у таких номінаціях:

• друковані ЗМІ (журнали, га-зети, брошури тощо);

• електронні ЗМІ (сайти, по-ртали, езіни, оффлайн-проекти);

• книжкові видання;• альтернативні проекти (арт-

книги, елементи книги, книжковіаксесуари).

Детальніше дізнатися проумови участі та знайти анкетуучасника можна на сайтіwww.chytomo.com.

Не проґав свій шанс, Штур-мові загони Ґутенберґа чекаютьна тебе!

на Парад видавничих ідей!Кроком руш

-інFорм

Понад дві тисячі видавництв із44 країн представили свою про-дукцію на міжнародній Лейпціг-ській книжковій виставці-ярмарку,яка відбувалася з 15 по 18 березняв найбільшому місті східнонімець-кої федеральної землі Саксонія.На цьому традиційному огляді вцьогоріч представлено близько100 000 книг.

Серед них — 20 000 новинок,які в Лейпцигу вперше зустрінутьсяз читачами. Демонструвалисятакож електронні та аудіокниги,художні альбоми, календарі, під-ручники, лазерні диски. Стендизаймали загальну виставковуплощу 69 000 квадратних метрів.

Важливою подією в рамкахвиставки-ярмарку був літератур-ний фестиваль «Лейпциг читає»,що є найбільшим в Європі. У ньомувзяли участь 2780 авторів і співро-бітників видавництв, для яких під-готовлено близько 2600 різнихзаходів. Це, перш за все, дискусії,спілкування з письменниками, тре-нінги підвищення кваліфікації длявикладачів та багато іншого. Ба-гато з цих зустрічей, як зазначилиорганізатори, проходили в «най-несподіваніших місцях».

Лейпцизька книжкова вис-тавка-ярмарок традиційно корис-тується успіхом. Торік її відвідали163 тисяч чоловік.

Що ж до української літера-тури, яку привезли на виставку

до Німеччини, то на стендах булипредставлені книги, перекладеніна німецьку, подарункові аль-бомні видання про Україну, атакож широкий асортимент укра-їнських художніх книг від топо-вих видавництв.

В Лейпцигу Україну представ-ляли Юрій Андрухович, ОксанаЗабужко, Андрій Курков, НаталіяСняданко, Сергій Жадан з «Соба-ками в космосі» і поетеса ОленаЗаславська. Крім того, участь упрограмі взяли перекладачіЮрко Прохасько, Катерина Мі-щенко та Катерина Стецевич.

Українська книгазнайомиться з Європою

Браузер стає небезпечною зброєюУ повідомленні на Pastebin де-

тально описується, яким чиномвони збираються це зробити. На-гадаємо, що хакери з Anonymousпогрожують також «вбити» Face-book.

Серед мотивів для проведенняколективної DDoS-атаки назива-ються суперечливі антипіратськізакони SOPA і PIPA, які розгляда-ються в конгресі США, та бо-ротьба за права в інтернеті. На всіспроби керівництва Facebook за-спокоїти користувачів найбільшоїсоц. мережі, хакери дали лако-нічну відповідь у Twiter та YouTube— «Хоч Facebook має не менше 60тисяч серверів, його цілком ре-ально "покласти"».

В свою ж чергу представникиFacebook уже заявили, що готовідо атаки Anonymous, як і до будь-якої іншої онлайн-загрози. Чому вякості цілі була обраний саме Fa-cebook, який нещодавно висло-вив негативне ставлення до SOPAі PIPA, автори повідомлення неуточнюють. «Не можна дозво-лити, щоб погано обдумані за-

кони перешкоджали розвитку ін-тернету. Facebook виступаєпроти SOPA і PIPA, та перешкод-жатиме будь-яким законам, якінаносять шкоду інтернету», —написав минулого тижня творецьсоц. мережі Марк Цукерберг.

Нагадаємо, що остання великаатака Anonymous була пов'язана іззакриттям владою США файлооб-мінного сервісу Megaupload.comта майже одночасно цим закрит-тям українською владою EX.UA. Вході масштабних DDoS-атак, щотривали близько доби, на деякийчас були виведені з ладу сайтиФБР, Білого дому, мін’юсту США,Бюро з охорони авторських прав,Universal Music, Американськоїасоціації кінокомпаній (MPAA) таасоціації звукозаписних компаній(RIAA), а в Україні в свою чергу«впали» майже всі урядові сайти,сайт СБУ тощо. Тож не сприймативсерйоз заяви Anonymous вженіхто не поспішає.

Результат масової підготовкизасобів безпеки та латання «дір» укодах своїх ресурсів до атак Ano-nymous можна відчути вже зараз.Користувачі помітили, що час відчасу блокуються акаунти Face-book, тестуються та переносятьсяна нові сервери бази даних. Зви-чайним же користувачам боятисянічого, запевняють Anonymous.Більше того, вони пропонуютьприєднатися до веб-страйку.

Чорна суботадля світового інтернету

Відомий рух так званих хактивістів Anonymous розмістивзагрозливе оголошення на Pastebin. Anonymous зазначили, що«в знак протесту проти SOPA, ділків Уолл-стріту, наших без-відповідальних лідерів і шанованих банкірів, які оббираютьвесь світ заради своїх егоїстичних цілей і садистичного задо-волення», 31 березня виведуть з ладу інтернет.

4 мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012 мотивуюча

-персона

• У кожної сторони кон-флікту завжди є своя правда іваше завдання — її вислухатита представити.

• Хороший спосіб уникнутимайбутніх судових пересліду-вань — якомога менше наво-дити думки та емоції героївавторським текстом, хай помаксимуму говорять за себесамі — цитатами і синхронами.

• Редактори — люди, які здопомогою істеричного слова«дедлайн» можуть змуситижурналіста утнути щось гетьідіотське . Наприклад, пустити вефір недопрацьований сюжет.Що я вам на це скажу? Тількиодне: редакційний штраф зазрив термінів коштуватиме на-багато дешевше, аніж компен-сація моральних збитків у суді.І якщо ви не впевнені, що вашматеріал готовий на всі 100%, —маєте повне моральне право невіддавати його редакторові.

«Розлючений чоловік роз-махував газетою перед моїмносом і кричав: «Звідки ви цевзяли?!!»

«Був 1999-ий, я працювала вгазеті. — розповідає Іра В., нинітележурналістка. — Випуск бувуже готовий до друку, коли в на-шому місті трапилася біда: двахлопчики потрапили під трамвайі тяжко травмувалися. Під рукоюмала лише міський телефон. Яопитала всіх, до кого тількизмогла додзвонитися, в томучислі лікарів і начальника трам-

вайного депо. Та до головних ді-йових осіб ситуації — водія трам-ваю і батьків постраждалих —доступу тоді не було.

Матеріал вийшов у суботу, авже в понеділок до мого кабі-нету ввірвався тато одного з бі-долах. Розлючений чоловікрозмахував газетою перед моїмносом і кричав: «Звідки ви цевзяли?!!». Річ у тім, що готуючиматеріал я зрозуміла, що незнаю, ЯК САМЕ хлопці йшлитрамвайною колією. Тож напи-сала, що діти «балансували наколіях». Насправді ж вони ЙШЛИПО ШПАЛАХ. Дрібниця?.. Батькодитини мав протилежну думку.Він ще довго махав газетою, до-коряв мені за слово «балансу-вали» й погрожував судом».

Які «дрібниці» треба заува-жити в цій історії?

• Єдині методи, які завждипрацюють, коли пишеш пролюдське горе, — максимальнаделікатність, увага до наймен-ших деталей та інформація відБЕЗПОСЕРЕДНІХ учасників чиочевидців ситуації.

• Ви маєте знати історію, прояку пишете, так, наче самі її пере-жили. «В журналістському мате-ріалі нема місця здогадам, —додає Іра, — як правило, найчас-тіше журналісти бачать не самунадзвичайну подію, а вже її на-слідки. Авжеж, тоді доводитьсяробити реконструкцію її роз-витку. При цьому вкрай важливотримати свою фантазію на при-поні, пам’ятаючи, чим відрізня-

ється «балансування на коліях»від «ходьби по шпалах».

«Я сиділа й думала: йти доредактора каятися чи сподіва-тися на те, що мій герой не по-бачить той жах?..»

«Якось мене відрядили напублічну лекцію відомого акаде-міка про мутацію вірусу пташи-ного грипу, — розповідаєгазетярка Олена П.. — Він увесьчас оперував такими поняттями

як «РНК», «молекулярна основавірусу», «молекули дихальноготракту». А я, якщо чесно, нічого втому не тямила. А втім зробиламатеріал, віддала на верстку.Пізно ввечері я подзвонила ака-демікові, аби більше розпитатипро грип для наступного мате-ріалу. Слово за слово — і я зрозу-міла, що мимоволі повністюперекрутила його виступ!.. Ви-правляти щось було пізно: втакий час газета зазвичай уже їде

до типографії. Я сиділа й думала:йти до редактора каятися чи спо-діватися на те, що мій герой непобачить той жах?.. А потім —таки пішла до редактора. Менідуже пощастило: верстку тоговечора затримували, тож мивстигли прибрати матеріал».

Що робити в подібних си-туаціях?

• Якщо ви переплутали чиєсьфото, або, не дай Боже, припи-

сали комусь чужі слова, раджуодразу ж разом із редактороміти до головного. Можливо ка-тастрофи вдасться уникнути.

• Якщо ж і справді «все про-пало», чесно зізнайтеся в по-милці, якої припустилися, своїйжертві й перепросіть. Дужечасто цього достатньо, щобивгамувати скривдженого. Крімтого, це по-дорослому. Й од-нозначно — собі дешевше.

canela_molida

Наш штатний

Ольга ЛАЗАРеНКО,

психолог,

гештальт-консультант,

olgalaz@inbox.ru

Крок перший — зрозуміти свої по-треби і перетворити їх у ціль

Особистий тайм-менеджмент — цеще й можливість подбати про власнийвнутрішній світ, зрозуміти свої по-треби. Як на мене, обрати ціль — да-лебі не найпростіше й не найперше втайм-менеджменті. До цього веде до-вгий шлях ґрунтовного самоусвідом-лення.

Від чого залежить успіх у поставле-ному завданні? Від того, чи справді цевоно актуальне для вас зараз. Аджеможна вигадати собі мету, приміром,стати телезіркою чи співачкою і «лу-пати сю скалу», лобом пробиваючи бе-тонні мури, які розділяють вас іпопулярність, «провалюватися» на кас-тинґах і знову й знову приходити наних. При цьому забуваючи про те, длячого ви хочете стати саме такою, на-віщо потрібні популярність і власне зір-ковий статус. Якщо глибокоусвідомити справжні цілі, бути відкри-тим для світу, він дасть те, чого ви хо-чете. І необов’язковими будутьтитанічні зусилля.

Крок другий — відчути себе і свійчас

Психологи довели, що різні людисприймають час по-своєму. Цепов`язано зі своєрідним «відчуттямчасу», тобто тим, як ми помічаємо,скільки його минуло. Навіть в однієї йтієї ж людини воно може змінюватисязалежно від обставин (наприклад,коли нудно, час тягнеться «повільно»).Однак помічено, що чим більше неза-кінчених процесів має людина, тимбільше її сприйняття відрізняється відреальних хвилин чи годин. Незакінченіпроцеси — це невирішені конфлікти,суперечливі почуття, невизначеностізокрема, тощо. Якщо ж налагодитисвоє внутрішнє часовідчуття, можна звеликою ймовірністю очікувати, щодля поставленого завдання багато ре-ального часу не знадобиться.

Крок третій — полюбити все, щови робите

Етап досягнення мети не для всіхпростий. Адже мало хто вміє повністюнасолоджуватися процесом, результа-тами і продуктами своїх зусиль. При-йняти успіх, винагороду, будь-якевдале закінчення — означає радітитому, що у вас вийшло, інтегрувати на-бутки як частину себе. Більшість із наспо досягненню цілі відразу ж бачить наобрії нову. При цьому не дозволяє собінасолоджуватися успіхом, а іноді на-віть знецінює чи не помічає його.Таким чином може накопичуватисявтома, незадоволення собою. Й од-ного дня виявляється, що на нові звер-шення енергії вже зовсім немає.

Що ж робити, коли результат —негативний?

Вершина мети лишилася непідко-реною. Альфред Нобель сказав:«Якщо з тисячі моїх ідей хоч одна при-носить здобуток, я — задоволений».Тож невдачі формують досвід і тількивони дають можливість потім досягатиуспіху.

Сам собіменеджер:про організацію себе в часі

Про тайм-менеджмент як промистецтво управління своїмчасом сказано й написано дуже ба-гато. Проте чи дійсно все так про-сто: виходить, щоб якісно іщасливо жити достатньо про-сто чітко розставити пріори-тети і розпланувати час?

-психолог

— Пане Сергію, якою єВаша думка про те, що для су-часного мистецтва все прита-маннішим стає розмиття меж,відмінностей між жанрами?

— Згоден. Іноді мені це по-добається, іноді не дуже. За-лежно від реалізації.

— Чи не вбачаєте в цьомупрояв кризи?

— У сучасному мистецтвінемає кризи, на мою думку. І пі-

дйому теж. Нічого нема. Є про-цес, який тривав до нас, і трива-тиме, сподіваюсь, після. Вбудь-якому разі, суміщенняжанрів — річ далеко не нова,прив’язувати її до мистецькогосьогодення я б не став.

— Чи в усіх сферах мистец-тва такі зміни є позитивними?Наприклад, у «консерватив-ному» театрі або класичній му-зиці, де благосні концерти у

філармоніях перетворюютьсяна перформанси?

— Мені здається, саме ви-значення «консервативнийтеатр» уже вмотивовує потребувнести туди якісь зміни. Консер-ватизм — це застій, відсутністьсвіжих ідей, хіба ні? Чи їх блоку-вання. Так чи інакше, я не вів бимову про користь чи шкоду тихчи інших тенденцій, скорішепро вдало чи невдало реалізо-вані конкретні проекти.

— Тоді якими на Ваш поглядє перспективи об’єднання жан-рів — чи не перетвориться мис-тецтво на такий собі карнаваліз претензією на всеохопність,щось на зразок Gogol Bordello?

— Не думаю. GB попри всюсвою геніальність не можуть пре-зентувати всю теперішню куль-туру. Ви ж не забувайте, що крімGB є ще, скажімо, Radiohead,яких важко назвати частиноюкарнавалу. Культура всебічна інеосяжна, шукати в ній тенденції— справа, як на мене, невдячна.

— Яке Ваше враження відпостановки «Гімну демокра-тичної молоді»?

— Мені було цікаво працю-вати й цікаво побачити кінцевийрезультат.

— Наскільки мирно у Васспівіснують поет і прозаїк?

— Цілком безконфліктно.— «Чисту» поезію читають

усе менше, натомість пошире-ною стає співпраця поетів і му-зикантів. Наскільки такий шляхє дієвим для підтримки інтер-есу до поезії?

— Це робиться з іншоюметою. Оскільки є внутрішняпотреба в чомусь новому, чо-мусь, чого бракує.

— Останнім часом з’явля-ється все більше своєрідних «по-дорожніх щоденників», щопобудовані на розповідях промандри (Максима Кідрука, ірениКарпи, Ваша «Anarchy in UKR»).Чи є такий жанр перспективним?

— Ні, вважаю, він в основ-ному себе вичерпав.

— Чи маєте власні способиборотьби зі творчою кризою,особисті мотиватори/демоти-ватори?

— Потрібно постійно зміню-ватися й уникати самоповторів.

— Як гадаєте, які нові жан-рово-стильові «вивихи» чекаютьна український літературнийпроцес?

— Сподіваюся, спалах «но-вого українського роману». При-наймні дуже б цього хотілося.

РозпитувалаМарія ЗАДОРОЖНА

Сергій Жадан:

Синкретизм жанрів був характерним іще для первіснихформ мистецтва — принаймні на думку хрестоматій-довід-ників-енциклопедій. Потім на основі відмінних рис сформува-лися окремі жанри — щоби згодом знову з’єднатися вмодерно-постмодерному калейдоскопі. Про жанри сучасногомистецтва, експерименти з ними та способи боротьби зтворчою кризою ми запитали одного зі знакових представ-ників сучасного мистецького процесу — Сергія Жадана.

Чому репортерам треба «фільтрувати базар»?Скільки коштує журналістська помилка,або

початок на 1 стор.

Про жанрові експерименти, консерватизм

і нові літературні «вивихи»

Професіонали рад

5мотивуючо-демотивуюча газета №8 березень 2012 демотивуючаАвторська колонка

Ятьрика Зубоскального

Ж, К, Ч, 18, червоним, по центру! Ні,це не заклинання і навіть не шифр, акласичні симптоми «Синдрому почат-ківця». Що ж то за синдром такий?

Для початку зрозуміймо, про щойде мова. «Синдром» означає сукуп-ність симптомів зі загальним патогене-зом. У психології означений термінпосилається на асоціацію певної кіль-кості розпізнаних особливостей, явищабо характеристик, які часто проявля-ються разом. «Початківця» – бо підчіп-люють його саме на початковому етапіосягнення чогось нового.

Ок, спробую ще зрозуміліше. Зга-дайте своє перше побачення… Ска-жімо, з програмою Microsoft Word. Всюту відчуту надпотужність роботи із тек-стом, що затьмарювала свідомість.Коли ти власними руцями можеш збіль-шити текст, зробити його жирним, та детам – ще й курсивом! А щоб остаточнозабити всіх своїх відсталих одкомп’ютерних технологій друзів підплінтус, зробити той текст кольоровимі поставити його в рамку. Й по центру!Слабо?! А який прорив здійснила тех-нологія WordArt! Уявіть-но бодай однукрамницю чи державну установу, щовідмовили б собі у втісі послуговуватисяцією «нанотехнологією»… А як і досілюбимо похизуватися шрифтами…Саме цей моральний надрив власнихнадможливостей і підштовхує людейдо згаданої болячки, підриваючи есте-тичний імунітет.

Якщо серйозно, вся небезпека син-дрому виявляється у творенні гидото-продукту. Особливо це стосуєтьсясамоуків. Без зовнішньої професійноїкритики халепа прогресує до хронічноїпрофесійної хвороби. Приміром, почат-ківець веб-дизайнер, перед яким від-крилися неосяжні можливостіфарбування тексту, вставки анімованихзображень, блимаючого та бігаючоготексту тощо. Як йому позбутися мало недиявольської спокуси продемонстру-вати у власних роботах увесь свій «про-фесіоналізм», вичавити «майстерність»до останньої крапельки? Коли ще й прицьому «володіє» таїнствами фотошопу,не просто мистецтвом «ластика» і «ча-рівної палички», а вміє робити тіні, під-світки, рамки, а головне (о Боже міймилий) градієнти! О, тоді взагалі хо-вайсь.

Розгляньмо ті ж банальні оголо-шення. Їх головна мета – про щось про-інформувати. Великою помилкою єнамагання акцентувати саме на слові«оголошення». Адже із часом у людейод великої кількості подібних «пису-льок» виробляється так звана «рек-ламна сліпота», тобто їхня свідомістьспівіснує зі всілякими нудними пові-домленнями паралельно, а отже – неперетинається. Тож не дивуйтеся, чомуваші оголошення ніхто не читає.

Хочете пораду? Виділіть розміром,без усіляких курсивів і підкреслень го-ловне в повідомлені, те, що може заці-кавити. Наприклад, маємо таке –«Увага! Знайдений гаманець. Звертай-теся до вахтерів». Головним тут є неслово «увага», бо від нього вже пере-смикує, а словосполучення «знайденийгаманець». Немов червона ганчірка

перед очима воно змусить принаймніхлопнути по кишені рукою, щоби пере-вірити наявність свого… До того ж, на-магання написати слова заголовнимилітерами задля акцентуації досягає кар-динально протилежного ефекту. Прошупересвідчитися.

Іще одна проблема полягає в тому,що більшість із вас може обрати пер-ший варіант лише тому, що до нього ду-у-уже звикли. Натомість науковці вжедавно довели, що капітельні літери не-призначені для написання текстів,лише як виняток існують спеціальнографічно адаптовані для цього шрифти.

Гаразд, навряд чи хтось візьме нароботу дизайнера оголошень, однакколи ми спроектуємо свою увагу навеб-дизайн, то помітимо там багатоаналогічних симптомів нашого син-дрому. Приміром, погляньмо на офіцій-ний (!) інформаційний портал Малина(www.malyn.com.ua).

Сказати, що людина халтурила, неможна. Одначе без надмірного ба-жання зробити якнайкраще не обійш-лося. У результаті – повна …ять! Аформула успіху така проста: одиншрифт, 2-3 сумісні (!) кольори, відсут-ність рамочок, градієнтів, текстур, тіней,обводок, підсвіток, суцільних виділеньтексту тощо.

Ха, скажете ви, що ж то буде?! Ма-тимемо чіткий, витончений дизайн ізголовним акцентом на матеріал, а не наклоунаду стилів. Адже в дизайні існуєаксіома: «Якісний дизайн – це дизайн,якого не видно…». Він призначений длятого, аби ми могли комфортно й дієвосприймати матеріал, а не розглядатисам дизайн. Створюючи будь-що, поду-майте, для чого воно, що означає та длячого слугує кожен його елемент, кожнацяточка. Дизайн і мистецтво не тотожніпоняття, у дизайні не повинно бути ні-чого зайвого, кожен складник несе всобі певне значення.

Висновки такі: сукупністю симпто-мів нашого невтішного синдрому є на-дмірне, часто сліпе бажаннявикористати всі функції та можливостіпрограми, найголовніше ж – підсвідомебажання показати свою обізнаність уних. Означене й призводить до загаль-ного патогенезу, тобто механізму ви-никнення і розвитку хвороби, окремихїї проявів на різних рівнях. Імунітетомможе бути знання певних тенденцій удизайні, можливо, навіть наслідуванняу деяких випадках, розуміння естетики,психології, а передовсім – здоровогоглузду.

Бажаю вам швидкого одужання!Повна версія без цензури

на jat.in.ua

— Олександре, певна річ, що мати справуз дизайном Вам доводиться. Створення обкла-динок для альбомів гурту довіряєте вже пере-віреному дизайнерові чи кожного разуспівпрацюєте з різними?

— До оформлення більшості релізів до-клався наш колишній ді-джей — Віталій Павли-шин. Однак останнім часом він здебільшого маєсправу з дизайном одягу, тому не має можли-вості займатися ще й «Тартаком». Тепер митісно співпрацюємо з дизайн-групою «Самогон».

— Чи берете Ви участь у процесі розробкита виготовлення обкладинок, афіш, постерів?Часто виникають суперечки з приводу?

— З афішами й постерами віднедавнабільше працює наш Анрі. І доволі часто без уз-годжень зі мною. Зазвичай лишаюся задоволе-ним його роботою, але в разі чого на моїзауваження, звісно, зважають. Кепсько, колимісцеві організатори беруться «вдосконалю-вати» наші афіші або й власні виготовляти.Буває, трапляються просто вбивчі сюрпризи.))Коли ж мова йде про щось дійсно дуже се-рйозне — наприклад, обкладинку альбому, без

моєї згоди діла не буде. Нерідко сам пропонуюякісь ідеї, хоча їх не завжди вдається втілити вжиття, адже часто рішення дизайнера мені по-добається більше.

— Анрі — штатний фотограф «Тартака», аза сумісництвом іще й дизайнер колективу?

— Він справжній двигун! Робить дуже ба-гато корисного — фотографує, знімає, монтує,оформлює, друкує, популяризує і багато всьогоіншого. Цілком можливо, що якби не він, товже й «Тартака» не було б.

— Таких універсалів у нас знайти справдіскладно…

— Річ не в різнобічності, а в ставленні допраці й до гурту.

— Читачам «Яті» цікаво дізнатися про Вашпроект календаря УПА. Розкажіть, будь ласка,детальніше про історію його створення, про-блеми, з якими довелося боротися в процесі,якою була Ваша участь у ньому? Окрім генера-тора ідеї, звичайно?

— Дещо про це можна прочитати на моємублозі…

(Блог Сашка Положинського sashko.com.ua— прим. редактора)

Що ж до проблем, то вони, на жаль, звичайнідля українських реалій. Люди беруться за ро-боту, але затягують її виконання. Та й роблятьусе по-своєму, а не згідно із домовленістю. Ко-рективи на власний розсуд вносять. А виходитьне так якісно, як ти очікував. Ну, й таке інше…

— Чи продається календар у друкованомуваріанті? У планах маєте подібні проекти?

— Можна було придбати. Зараз — не знаю,

все ж таки вже березень. Поцікавтеся на сайті«Нашого формату». Так, певні ідеї є, але наврядчи ми їх реалізуємо цього року. Хоча хтозна...

— 2012-ий тільки розпочався, тож сподівати-мемося, що часу, сил і наснаги на інші, не меншцікаві проекти Вам не забракне. До речі, де йколи найчастіше ловите натхнення для напи-сання пісень. Часто буває, що його не спіймать?

— Мені не пишеться тоді, коли вщент запов-нений увесь вільний час, що не дає змоги відво-ліктися. А так натхнення йде звідусіль — лишустигай його ловити й скеровувати в потрібнерусло! Люди, подорожі, інформація, почуття,емоції — все це надихає по-своєму.

— Маєте доволі неординарне баченнясвіту, та й пишете живо, кольорово... Вамчасом не хтілося би серйозно взятися за жур-налістику?

— Не думаю, що з мене вийшов би хоро-ший журналіст — не вмію знаходити, розкопу-вати інформацію. І моє світобачення наврядкардинально відрізняється від сприйняттяінших людей. Просто люблю зауважувати длясамого себе щось цікаве, особливе, несподі-ване. І якщо таке вдається — залюбки ділюсяіз рештою.

— Олександре, є щось таке, в чому ще невстигли себе спробувати, а кортіло би? Може,щось екстремальне?

— Безперечно, цікавого вистачає, а з-поміжнього — й того, що я міг би спробувати. Однакнемає нічого такого, чим кортіло би зайнятисяаж так сильно, щоби цього прагнути і до цьогойти. Он мене часто запитують чи не збираюсяя йти в політику. І я не збираюся. Але частодумаю — а, може це мій обов'язок?

— Ще не питала Вас про освіту... Які знанняз університету знадобилися Вам у житті й ро-боті, а які виявилися зовсім даремними?

— Гадаю, неможливо знайти чіткої межі —ось це мені знадобилося, а ось це — точно ні.Зрештою, далеко не все залишилося в мені, ане вивітрилося одразу ж після успішно складе-ного іспиту. Моя вища економічна освіта — не-погана база для потенційного соціальногостатусу й можливість не боятися того, що за-втра я втрачу можливість працювати як артист.До того ж, не так цінні набуті знання, як досвідїх здобуття.

— Пробували працювати за фахом?— Так, одразу ж по завершенню навчання.

Нічого доброго з того не вийшло: виявилося,що мої знання, бажання працювати, а не про-сто штани протирати, натхнення і прагненнязмін на краще нікому не потрібні. Натомість, насцені все вдавалося.

— Мабуть, сцена потребувала Вас більше.)Кажуть, студентські роки — найяскравіші йнайкращі. Згодні? Якими вони були для Вас?Багато незабутніх спогадів зосталося?

— Класними — яскравими, насиченими,емоційними... Але моє життя — й до того, йопісля — було і є нічим не гіршим. Я не живу ми-нулим. Намагаюся, щоби зараз було не меншцікаво та приємно, ніж було до цього.

— Як на Вашу думку, Чи змогли би Ви стативикладачем якогось творчого вишу? Вам цецікаво?

— Мені двічі пропонували викладати. Спо-чатку залишатися на кафедрі, яку я закінчив. Ачерез кілька років була пропозиція спробуватисебе в ролі викладача «університету Поплав-ського». Однак поки мені цього не хочеться.

— «Поки» — тобто все ще може бути?— У житті завжди «все ще може бути». Хто

його зна, чого волітиметься завтра? Натхнення,бажання, ідеї, пропозиції — усе це може з’яви-тися в будь-яку мить!

— На завершення кількома словами по-радьте що-небудь прогресивній молоді...

— Раджу прогресивній молоді не перейма-тися тим, що вона прогресивна. Жити своїмжиттям і по-можливості допомагати житиіншим.

Розмовляла Діана НЕПРАН

«Не так цінні набуті знання,як досвід їх здобуття»

Сашко Положинський:

Спеціально для читачів «Яті» фронтмен гурту «Тартак» Сашко Положинський поді-лився подробицями створення поліграфічної продукції колективу, своїми думками щодонатхнення, здобутої освіти, студентських років і бажання стати викладачем вишу, атакож розповів про видавничі проекти, над якими йому доводилося попрацювати.

*«Синдром початківця», або дивіться який я Вумний!

*

Всесвіт підкориться лише най-гіднішому! «Оперія» і «Хромус» —котрий із двох високих орденівпройде горно випробувань за-пеклою боротьбою й тріум-фально вийде із неї зі щитом, акому доведеться покинути полебою на щиті, визначатимуть ле-гендарні веб-джедаї, уславлені увіках і міжпланетних сагах магіс-три Пеге-Ван Салига й Ове Ситни-кус. Саме ці шляхетні достойникисхрестять свої світлові мечі вепічному батлі на неозорих об-ширах зоряної «Яті».

Chrome, дітище корпораціїGoogle, один із наймолодшихбраузерів. Перша його версіяз'явилася тільки 2008-го . Протеза ці кілька років він спромігся до-сягнути рівня розвитку лідерівринку, а в деяких аспектах навітьутерти їм носа . Так, за кількістюкористувачів Google Chrome ужевипередив старшого конкурента,недавнього галактичного флаг-мана Mozilla Firefox. Єдиною се-рйозною загрозою на йогопереможнім шляху до нових кос-мічних звитяг нині можна вва-жати веб-переглядач Opera.

еПіЗОД і. Традиції і прихо-вана загроза

Року 25 після постання першоїтвердині Мережі (беремо за від-лік 1969 рік, коли з’явився пер-ший сервер ARPANET), коли тодіще амбітні падавани Microsoft In-ternet Explorer і Netscape Naviga-tor тільки починали товкмачитиодне одного, у словосполученіGoogle Chrome обидва словабули однаково невідомими, вНорвегії розробили альтернатив-ний браузер — Opera, оснаще-ний далебі ліпше за обох своїхпопередників. Однак підступнаімперія Microsoft запроторила врабство більшість мирних мере-жан і нав’язала їм свій недолугийбраузер. І тільки повстанці, хо-робрі серця й світлі головикомп’ютерної інтелігенції, не по-кидали ордену «Оперія». Йогославне ім’я було індульгенцією,яка позбавляла від ганебного за-рахування до мерзенного Брат-ства ламерів (тоді відомих якчайники).

ЕПІЗОД ІІ. Безпека й прогрес.Атака магістрів

Могутній помах світловогомеча й убивче енергетичне лезопронеслося в міліметрі від головиПеге-Вана Салиги. Магістр ОвеСитникус зі «Хромусу» вигукнув :«Google Chrome міцно затвердивза собою статус найбезпечнішогобраузера серед відомих широ-кому загалові!» Й миттю додав,що за тестами найавторитетні-шого з-поміж веб-джедаїв сайтуwww.browserscope.org самейого орден нині виборює пер-шість . Переглядачі перевіряли набезпечність за 17-ма найактуальні-шими параметрами, а Chrome —єдиний, хто витримав 16 із них.Другим із 13-ма позиціями став Sa-fari корпорації Apple. НатомістьOpera вистачило тільки на 8.

Одначе майстерного Пеге-Вана Салигу голими фактами невізьмеш, тож магістр із «Оперії»провів блискавичну психологічнуконтратаку й спробував дезорі-єнтувати Ове Ситникуса. А дляцього відкрив йому секрет. Вияв-ляється, більшість ідей інтер-фейсу та функціоналу сучаснихбраузерів позичили в Opera.

Вона першою застосуваласилу вкладок. До того сайти приактивному веб-серфінґові захара-щували весь екранний простір.«Оперії» вдалося під час запускувідкривати саме ті сторінки, наяких її закривали востаннє дотого. У ній можна було налашту-вати «Швидкий старт» — мозаїкуулюблених Інтернет-ресурсів,масштабувати сторінки; вонамала вбудований FTP-завантаж-ник. Тож стражденні могли поста-вити на паузу з такими потугамидобувані з Мережі через теле-фонний модем музику або відеой довантажити їх іншим разом.

еПіЗОД ііі. інтерфейс та ди-зайн. Невдала помста

Двобій галактичного рівняминув фазу розвідки боєм. Борнядвох героїв усесвіту неймовірнозапекла: зламано чимало світло-вих мечів, тож іноді магістрам до-водиться битися навкулачки.«Дизайн Opera — естетичний міні-малізм! Орден найпершим при-брав усе зайве з тіла переглядача,залишивши тільки маленький чер-

воний логотип, — рубає з плечагрізний Пеге-Ван. Лютий Ове нестомлюється полювати за голо-вою суперника: «Щодо мініма-лізму Chrome його обставив. Нашорден бере авторитетом розроб-ника, якістю роботи, інтуїтивністюта комфортністю інтерфейсу».«Надійно, зручно, логічно, опти-мально, просто, естетично, круто!— по кожному слову цього девізунестримний Ове завдає кількаударів. — І все це — про GoogleChrome!» «Одначе давні прибіч-ники Opera неодмінно скажуть теж саме!» — навіть не думає посту-патися нездоланний Пеге-Ван.Веб-джедаям ніяк не вдається по-мститися одне одному. Сили рівні.

еПіЗОД IV. Оптимізація ішвидкість. Нова надія

Врешті-решт мечі довелосяпоставити на підзарядку, а щобине гаяти часу, славетні магістринаввипередки шугали павутиноюпланети Веб. І знову паритет!Різні організації, що з’ясовувалишвидкість роботи, завантаження

й опрацювання веб-сторінок, на-давали мізерну перевагу то од-ному, то іншому переглядачеві.Приміром, «Хромус» перевершив«Оперію» у «швидкому стартіпрограми», про що засапанийСитникус не забув повідомити за-хеканому Сализі. Той спересердяоднією лівою розчавив здоро-вецький метеорит, який трапивсяна шляху битви.

Наші звитяжці вирішили пере-вести подих перед вирішальниметапом космічного герцю й умос-тилися на кільцях Сатурна. Зне-нацька перед очами Овечудернацькими видивами почалиспливати уривки втрачених спо-гадів. Opera була рятівною соло-минкою тих, кого жорстокі реаліїзакинули в лабети повільного Ін-тернету, найшвидшим браузе-ром. До того ж, могла вимикатималюнки й рекламу, зберігатичастину інформації в кеші, при-швидшуючи роботу в рази, до-зволяючи комфортно працюватинавіть у «телефонному» неті. Не-дарма «Оперії» й досі вірні біль-шість мобільних пристроїв .Навіть iPod використовує Operaзамість свого Safari.

еПіЗОД V. Підтримка веб-тех-нологій та інструменти веб-майс-тра. Салига завдає удару увідповідь

Аби не втратити моральну рів-новагу, Ове збирає всю волю вкулак і нарешті пробиває захистПеге-Вана: ««Оперія» прикро вра-жає відсутністю підтримки дея-ких новітніх веб-технологій(Script Script, Script Stylesheet,Script Image, Script Iframe, AsyncScripts, CSS + Inline Script, CacheRedirects, Cache Resource Redi-rects, Headers in trailer), тоді якпроблеми «Хромуса» обмежу-ються лише Script Iframe».

От лихо! Пеге-Ван поступововтрачає рівновагу… БезжаліснийОве воліє розвинути успіх і такипокласти супротивника на ло-

патки, тож проводить серію хит-рих прийомів, яких навчився в са-мого гранд-майстра Ґуґлі: «Щеодна серйозна вада полягає укритичній кількості помилок ро-боти із кириличними символамив адресах і назвах файлів чипапок. Натомість уже близькороку активно розвивається кири-

лична доменна система, що безспеціальних оновлень і плагінівстає проблемою для Opera».

Аж раптом сталося непояс-ниме. Незламний Салига дивомлишається на ногах, нейтралізуєатакувальні випади Ситникуса. Ізавдає потужного удару у відпо-відь: «В Opera зручно правитиHTML — вбудований редактордозволяє змінити код без участіінших програм. Віджети розши-рюють роботу дизайнера. За до-помогою Color Picker можнапідбирати кольори, завдякиScreen Ruler — виміряти будь-який об’єкт на веб-сторінці, Uni-code Charts дозволяє дізнатисякод символів у кодуванні Uni-code». Ситникус не витримав та-кого шаленого наступу йпохитнувся.

«У 2008-ому наш орден збага-тився інструментами для веб-роз-робників. — не вгаває Салига. —Додаток Dragonfly дозволяє нетільки переглянути код елементувеб-сторінки, але й побачити, якіфайли CSS керують його дизай-ном. Якщо дизайнер хоче переві-рити певний стиль CSS, він можезамінити його прямо в перегля-дачі». Chrome» також показує коделементів, але змінити — зась!Лише ввімкнути-вимкнути.»

еПіЗОД Vі. Функції та надбу-дови. Повернення веб-джедаїв

Та попри всі закони фізики,але в найкращих традиціях Голі-вуду, в останню мить перед зда-валося б неминучим падіннямОве стрімко здіймається в по-вітря і починає жбурляти плазмо-вими гранатами в Пеге-Вана!«Унікальна функція «Хромусу» —режим «інкогніто»! Сторінки вньому не реєструються в журналібраузера або історії пошуку. Позакриттю відповідно відкритихвікон будуть вилучені всі сліди їхперегляду, навіть cookies. Протевсі завантажені файли та створенізакладки збережуться. Цей

режим оберігає від веб-сайтів, щозбирають або надають інформа-цію про вас, од провайдерів абороботодавців, які відстежуютьвідвідані сторінки, шкідливих про-грам, що фіксують натисненняклавіш в обмін на безкоштовнісмайлики, від збору даних прихо-ваними клієнтськими додатками

тощо. «Opera» також поцупилаподібний режим, він з'явився у 10-тій версії 2009 року».

«Також існує безліч безкош-товних надбудов, перекладачівконтенту, які можуть налаштувативаш переглядач на оптимальнуроботу зі конкретними ресур-сами, — ніяк не зупиниться Ситни-кус, — соцмережами зокрема.»

Пеге-Ванові не лишається ні-чого іншого, як теж порушуючи за-кони гравітації злетіти вгору йодбиватися, перенаправляючигранати назад до Ове. «У нас ана-логічні розширення називаютьсявіджетами. Їх дуже багато, є все —від віртуального акваріума до грив баскетбол. Найкорисніші з них— це Google перекладач, грабермузики та завантажник флешвідео зі соцмереж».

«До послуг найкмітливіших па-даванів — Opera Unite (фотос-ток, файлообмінник, веб-чат,медіаплеєр, орґанайзер, веб-сер-вер, редактор графіки, додаткидля соціальних мереж…) і багатоіншого цікавого й корисного», —демонструє дива спритності вер-ткий Пеге-Ван.

Знесилені магістри вже немогли далі продовжувати свій га-лактичний двобій, адже змага-лися найкращі! Й лише голос закадром, помпезна мелодія й ди-вакуваті титри, що сунулися ку-дись у далечінь дають надіюприголомшеній публіці. Адже цетільки перша частина епопеї…

ТИТРИБагато років точилася війна

браузерів… І ще багато років ви-руватиме вона після нас… Та на-стане час, коли людство отримаєпродукт абсолютно цілковито несхожий на жоден із веб-перегляда-чів. І буде він доступним, зручним,надшвидким, підкреслюватимелюдську індивідуальність, й ім’яйому…

Далі буде…Повна версія на jat.in.ua

6 мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012 мотивуючаУвага: стаття містить елементи насилля і професійний сленґ.Якщо ви ще не маєте 16 років і не є студентом ВСР – не читайте далі!

ПРОлОГ. Як починалася історіяГалактична війна браузерів точиться вже багато років. По-

чаток її у часі збігся із виходом культової стрічки «Зоряні війни.Епізод IV». Саме тому подальший батл матиме окрасу Теодо-ріанського есею.

vs (на замітку падавану )!**

*

Chrome opera

Зоряні війни браузерівУ битві беруть участь останні версії браузерів!!!

*Зоряні — адже битимуться наші зірки Ять-батлів ОВ і ПГ.

**Падаван — учень, студент.

Який браузер обереш ти,юний падаване?

7мотивуючо-демотивуюча газета №8 березень 2012 демотивуюча

Ще зі шкільної парти мизвикли, що письменники — ве-лети, життя яких правдиво зма-льовують підручники. Вчителіпідносили їх до недосяжногоп’єдесталу, на якому вони виси-лися над нами, немов боги.Звісно, вони того варті. Алежиття таких складних натур неможе бути і не є ідеальним.

Велика сила мови О. Пушкіназалишається величною навітьколи він пише вельми неприс-тойні речі. Його «нецензурнаспадщина» є найбільшою із нашихгострих на язик героїв. Пушкінові

твори, які не друкують у збірни-ках, вирізняються сатиричністю,навіть злістю, а подеколи й вуль-гарністю. Не натрапите в хресто-матіях і на те, яким ОлександрСергійович був «любителем дам»і гульвісою.

Поезії М. Лермонтова прита-манна вишуканість мови, естетич-ність, а його язик порівнювали зіщойно нагостреним кинджалом.Він теж не завжди вживав норма-тивні слова у своїх віршах, засто-совуючи нестандартні вирази.

Поет-хуліган, який як ніхто воз-величив свою батьківщину, любив

і віддавався їй, — С. Єсенін. Безсумніву, його шалене життя з бій-ками, жінками, алкоголем, пере-слідуваннями, арештами значноюмірою позначилося на творчість,спонукало застосовувати весьобшир «великого й могутнього»на повну, творити неформатну по-езію, але правдиву та щиру.

Нарешті В. Маяковський —футурист, сміливий, сильний чо-ловік. У творах зображав життянавколишнє та своє, тому (в такі-то часи!) без нецензурщини необійшлося.

Тож не дослухаймося до фана-тичних «бабусь», які ревно «стери-лізують» класиків запевненнями вїхній непогрішимості — мовній зок-рема. Її не було — все люди зналий робили з давніх-давен. Звичайно,покоління змінюються, духовні цін-ності відходять за лаштунки життє-вих реалій, але мова в усій своїйрізноманітності залишається.

Річ зовсім не в тім, аби очор-нити імена російських велетнів.Слід розуміти, що вони були пе-редовсім людьми, долі якихчасто змушували чинити й писатине так, як хотілося би нам, мож-ливо, й не так, як бажалося їм,зате так, як вони відчували. І ценайголовніше!

Діана НЕПРАН

Існує різниця між просто «по-ганим хлопцем» та «няшним по-ганим хлопцем» (далі НПХ). Однасправа спостерігати за морально-викривленим негідником, колиінші персонажі здатні побачитийого справжню суть та адекватнореагувати на неї. Проблема ж ізНПХ як раз не полягає у тому, щовони всередині є такими ж са-мими чи навіть гіршими придур-ками, вона криється в тому, щосценаристи змальовують їх на-стільки проблематичним чином,що у процесі руйнують усіх іншихгероїв та й саме шоу взагалі.

Y-хромосомаМожливість використання

«няшності» як основного прийомудля розпалювання вогню фана-тичного кохання до персонажуз’являється лише за наявності Y-хромосоми. Провернути такуаферу зі героїнею жіночої статтінавряд чи вдасться, бо «няшність»вимагає від сценаристів напхатидо сюжету купу обурливих тем.Якщо ж таки утнути подібне, з ог-ляду на тенденцію сучасного сус-пільства до жорсткої мізогонії,згодом її просто доведетьсявбити — стільки ненависті по-ллється на голову бідолашної.

Мізогонія як діагнозКлючова характеристика. На

екрані можна побачити багато не-гідників, однак НПХ вирізняється

з-поміж них тим, що його соціопа-тію (чи не постійно супроводжу-вану сексистськими настроями йтенденціями) ми маємо вважативиправданою. Мусимо мати йогоза привабливого, частково саме

через те, що він падлюка, бо цевигідно дисонує із «нудотністю»хороших хлопців (як-от порів-нюючи Чака Басса і Дена Гамфрі з«Пліткарки»). Глядачі мають спів-чувати, підтримувати, вбачати впоганцеві гідного кандидата наніжні почуття головної героїні, на-

віть коли він іще не зробив жод-них кроків до зміни на краще (що,до речі, ніколи й не трапиться).

ПсевдоспокутаВся трагікомедія полягає в

тому, що спокута НПХ неодміннолипова. Будь-який прогрес вия-виться мінімальним із невідво-ротнім поверненням до йогозвичайного стану. Втім це не за-важатиме аудиторії більшістьчасу вважати його гріхи спокуту-ваними. Адже головну героїнюначебто кохає!

І в цьому криється основнийпарадокс архетипу — глядачі по-винні симпазитувати НПХ черезте, що він придурок. Якщо ж зне-нацька перестане бути поверну-тим на контролі соціопатом,зникне й основна причина його іс-нування, адже люблять саме

його вади — а отже гидотник ні-коли не зможе стати хорошим.Коло замкнулося.

Комплекс мадонни/повіїОсновне правило НПХ —

живе собі десь одна особливадівчина, краща за інших негодя-щих (усуціль дуреп/стерв). Самихпросто почуттів до неї забракне,він має принижувати, зневажати,лупцювати, ґвалтувати й/або вби-вати інших жінок, що є доказом«епічного» кохання та «особли-вості» коханої дівчини.

Відсутність еволюції, індивіду-ального зростання НПХ як осо-бистості врешті-решт призводитьдо ситуації, коли й до коханої вінпочинає ставитися як до лайна.Цей процес невідворотній і тількипідкреслює його фанатичну, ма-ніакальну одержимість своєю«єдиною». При цьому катарсисзазвичай втілюється у фізичномунасиллі над героїнею ( Спайк на-магається зґвалтувати Баффі, Чакздіймає руку на Блер і ранить її,Деймон промиває розум Єлені,насильно годує власною кров’ю).

Когнітивний дисонансСценаристи продовжують

нав’язувати, що НПХ є кращим,ніж він здається — негідник, алеж золоте серце має, такий собіантигерой-симпатяга. Персона-жів, які «посміли» побачити по-ганця саме таким, яким він єнасправді, викрити його огиднусуть і конструктивно критикувативчинки, зазвичай сприймають якупереджених снобів (згаданийДен Гамфрі, Боні Бенет зі «Що-денників вампіра»).

Травматичний досвід і нездо-рові стосунки можуть вплинути

на персонажів, завдяки чому йвиникає поле для великої кіль-кості потенційно вдалих сюжет-них маневрів, але важливорозуміти різницю між пояснен-ням чиєїсь негідної поведінки та їївиправданням. У випадку з існу-ванням НПХ уся провина за здійс-нення поганих вчинків лягає наплечі когось іншого. Найчастішесценаристи-сексисти обожнюютьзвинувачувати в усьому головнугероїню. Мабуть, архетип НПХзавдав сучасним телешоу наба-гато більшу шкоду, ніж так самоштамповані оказії із підробкоюзаповіту або викраденням наре-ченої напередодні весілля. Й абия мала обирати між можливістюзабанити НПХ або ж переглядомусіх серії мильного опусу наймення «Санта-Барбара»… Третяамнезія за рік у будь-якому разіліпша за «Ти не уявляєш, черезщо Я пройшов».

Валерія КААРНА

Поговорімо про вічне й невмируще, про імена, викувані в історії літератури золотом і сріб-лом, про великих майстрів слова, чиї творіння перечитували й перечитуватимуть віками. Пуш-кін, лермонтов, Єсенін, Маяковський… Чотири генії, четверо яскравих особистостей ізнепростою, трагічною долею. Одначе йтиметься про їхній внесок у літературу не класичну,а… нецензурну.

Спайка 5-7 сезону «Баффі», Чака Басса зі «Пліткарки» та Дей-мона Сальватора зі «Щоденників вампіра» об’єднує приналеж-ність не лише до світу популярних молодіжних серіалів, а й доособливого архетипу, якому сучасний Інтернет-простір давназву «няшний поганий хлопець» (Bad Boy Woobie), що ставвельми популярним у пост-«Сутінкову» еру розвитку масовоїкультури.

Няшний поганий хлопець: засилля серіального сексизмуЯтр студентську душу

Генії креативл

Про вічне: поезія і матюки

мотивуюча

Подібні стереотипи, зви-чайно, мають частку правди,адже сильна й прекрасна поло-вини людства відрізняються нетільки фізіологічно, а й психоло-гічно, тому й по-різному сприй-мають світ. Навіть обробкаінформації у них відбувається задопомогою різних півкуль мозку.Знання таких відмінностей не за-вадить дизайнерові, щоби кращерозуміти клієнта й зуміти запро-понувати йому те, чого він хоче.При цьому не варто сприйматице буквально, адже кожна лю-дина неповторна й унікальна,

однак деякі особливості слід вра-ховувати.

Жінки більше покладаютьсяна свої симпатії та емоції, аніж насуто ділові мотиви. Вони праг-нуть візуалізовувати образи, яківикликають у них приємні спо-гади або асоціації, полюбляютьпідпорядковувати графічні фор-ми своїм бажанням — на відмінувід раціональніших чоловіків.Тому й за можливістю часто від-дають перевагу барвистому ди-зайнові.

Деякі панни занадто захоплю-ються описами, дещо зловжива-

ють подробицями, додатковоюнесуттєвою інформацією. За-надто багато інформації можевідволікти клієнтів від основного,що в результаті вплине на висно-вок про розроблений макет.

Попри засвідчену статисти-кою пристрасть жіноцтва до по-купок, вони більш практичні.Жінки спочатку воліють «примі-ряти» дизайн, подивитися, якийусе матиме вигляд, а потім ужеклієнтові віддавати. Для тендітноїстаті не буває дрібниць — усе по-трібно продумати ідеально.

А тепер — трохи про чолові-ків-дизайнерів. Вони серйозністратеги. Їх цікавить призначенняпродукту, над яким вони працю-ють. Тому й охочіше віддають пе-ревагу дієвій простоті йзрозумілості без усяких надмір-ностей.

Чоловіки «суворіші» щодо зо-рового сприйняття інформації.Вони люблять логічно обґрунтову-вати використання певних технік,шрифту тощо, доводити, що їхнійдизайн допоможе людям зрозу-міти, для чого призначена продук-ція, й приверне до неї увагу.

Представники мужньої статічастіше довіряють фактам. Їмскладно відмовити собі в задово-ленні озброїти дизайн чимось накшталт «працює без додатковогоживлення протягом доби»,

«3 роки гарантії» тощо. При цьомуозначене не має обов’язково від-повідати дійсності на всі сто.

Наводимо типові резюме ди-зайнерів жіночої і чоловічої статізі сайтів-портфоліо. Подаємо їх вавторській редакції (зокрема йдля мотивації вашої грамотності,шановні читачі), імена дизайнерівзмінено з етичних міркувань.

Тарас Миколаєнко: «З 2001року я працюю в якості незалеж-ного веб-дизайнера і арт-дирек-тора. У моєму портфоліо веб-дизайнера понад 450 робіт —веб-дизайн сайтів, дизайн порта-лів, дизайн соціальних мереж ідизайн інтернет-магазину, ди-зайн інтерфейсів, розробка лого-типу та розробка фірмовогостилю.

Серйозні клієнти і широкагеографія: УГМК Телеком, Resto-ran.ru, Уральська Палата Нерухо-мості, Firmbook, Doostang (США),Auslogics (Австралія), Інсіс, Ку-рорт "Увільди", Nova Строй, Pa-lmetta, УрГУ, ФК ВІЗ-Сінара,Арком, Евенкс, ТЦ Катеринин-ський, Академія Інтернет Рек-лами та інші».

Марина Величко: «Творчийпроцес спочатку таємничий іпрекрасний. Талант і інтуїція,уміння вловити ідеї, які «носятьсяв повітрі», все це допомагає підчас народження нових образів.

Весь світ, що оточує дизайнера,слугує для джерелом натхнення.

Роботам властива креатив-ність, сміливість ліній, неординар-ність в поєднанні технік, чудовечуття колірного діапазону. У по-стійно оновлюваному портфоліокілька сотень цікавих ескізів, якічекають свого втілення в майбут-ньому».

Підсумовуючи, варто зазна-чити: дизайнерів багато, а клієнтодин, тож якщо він прийшовсаме до вас, треба облишити всігендерні відмінності й зосереди-тися на виконанні поставленогозавдання.

Антоніна ЯНЧЕНКО

Тож на що найчастіше слабують ціпанове? По невеликому дослідженісеред колег пропонуємо такий топ-10найтиповіших журналістсько-дизайнер-ських хвороб.

Погіршення зоруЦілком очевидна проблема, адже до-

водиться багато часу проводити закомп’ютерами, першоджерелами інфор-мації та над макетами.

ГастритЙого часто викликає шалений ритм

життя і ненормований робочий день. Усірозуміють, що харчуватися треба пра-вильно, але на це завжди катастрофічнобракує часу.

СтресПогодьтесь, він знайомий усім, надто

коли затверджують матеріал або замов-лення здають. А як роботу забракували— то стресовий стан іще більше поглиб-люється. Однак ніхто з нас уже не промі-няє власний фах на щось спокійніше.

інтернет-залежністьКого з нас не тягне зранку перевірити

пошту, перечитати всі новини й узагалідізнатися, що нового за ніч сталось?Якщо хоч кілька разів за день не лазивпавутиною — вважай його втраченим.

ТрудоголізмНавіть попри законні відпустку чи ви-

хідні представники цих пропащих про-фесій радше за все не відпочиватимуть.Завжди знайдеться те, над чим требапрацювати. І байдуже, що строки вико-нання дають змогу перевести подих.

Кавоманія і безсонняДві взаємопов’язані болячки. Викли-

кані тим, що журналісти й дизайнери за-

вжди все відкладають на останній мо-мент. А терміни зривати не хочеться, оті доводиться сидіти ночами з великимичашками кави. До того ж, багатьомуночі творити краще, тож маємо зам-кнене коло.

ГрафоманіяСкладно не погодитись із тим, що

журналістові непросто прожить і день,нічого не написавши. Неважливо, щосаме. У перспективі означений потягможе дорівнятися до базових потреборганізму.

Патологічна недовіра до людейМабуть, одне з найнебезпечніших

професійних захворювань. Необхідністьпостійно перевіряти достовірність ін-формації часто-густо вилазить боком —перестаєш довіряти навіть близьким. Якказав один відомий герой телесеріалу:«Всі брешуть».

ДопитливістьЯкщо вона помірна — то все гаразд.

Але і журналісти, і дизайнери завше хо-чуть знати все до найменших деталей. Вособливо важких випадках це перехо-дить будь-які межі й стосується навітьпобутових дрібниць.

Професійне вигоранняВоно може навідатися до будь-кого,

хто працює з людьми і чия робота не-можлива без спілкування. Йдеться простан душевної та емоційної порожнечі,викликаний надлишком негативних емо-цій, що не знайшли виходу назовні.Часто може спричинити пониження са-мооцінки і затяжну депресію.

Усі ми по-своєму потерпаємо від пев-ної професійної хвороби. Боротися знею чи ні — особиста справа кожного знас. Та не варто забувати, що без своїхнедугів — ми вже не ми. Тож не все такпогано.)

Христина ЧОПКО

Не такий страшний дизайнер, як йогодизайн

Це твердження стало класикою, позаякцілковита правда. Бородатий дядечко змішками під очима — ніщо порівняно з тимдизайном, який він може понавигадуватипісля безсонних ночей. Пощастить, якщонедосипали без кави — тоді цілком ре-ально отримати шедевр мінімалізму

Поганий той дизайнер, який на клієнтане бідкається

Розумові здібності замовника — дизай-нерове слабке місце. Усі знають, що клієнтзавжди правий. Навіть якщо «лівий». Навітьколи вимагає «погратися зі шрифтами» —дизайнерові лишається хіба з’ясувати пра-вила гри.

Творча криза в дизайнера починаєтьсяразом із фінансовою

Кажуть, справжні патріоти дизайну некупують ковбасу, якщо їм не подобаєтьсяшрифт у логотипі виробника. Тоді зрозу-міло, чому це вічноголодна творча оди-ниця. Так і до занесення в Червону книгунедалеко.

Хочеш убити дизайнера словом — по-проси зробити все швидко, якісно й на шару

Співвідношення ціна-якість-термін вико-нання замовлення для дизайнера має ви-гляд чогось на кшталт піраміди Маслоу. Оттільки в замовникових очах вона чомусьперевернута. Робота, виконана дешево тасердито, — це коли виконавцеві обіцяютьзаплатити завтра і, натомість, просять по-казати ще кілька варіантів сьогодні.

Все, що не робиться, — робиться в нічперед дедлайном!

Дизайнери можуть майже все. Те, чого неможуть, — здогадуються, як зробити. Прагнутьпостійного самовдосконалення, через що невтомлюються вимагати від себе все більших ібільших звершень. Звісно, виконати замовленняпротягом відведеного строку їм цілком під силу.Але ж ні, то для слабаків! Набагато цікавіше, чивийде зробити все за один день. А за ніч? Мужнілюди.

Робоче місце дизайнера — причина суї-циду прибиральниць

У кожного справжнього дизайнера десьнад ліжком висить портрет Артемія Лебе-дєва. Для щоденного поклоніння або длядартс, — не важливо.

Важливий елемент декору робочогостолу — чашки: великі, маленькі, брудні,різнокольорові… Коли дизайнер потре-бує відпочинку від нерозумних людей (атаких загалом більшість), він дивиться начашку і думає — наполовину повна чи на-півпорожня?..

У що вірять дизайнери? У світле май-бутнє і в хоху. Хохою кличуть замовника,який вічно щось від тебе хоче — то тлойому не таке, то колір треба змінити, а проігрища з шрифтами мова взагалі окрема.Одначе, коли того хоху вдається задоволь-нити — щасливішої людини за дизайнера ібути не може.

Олександра ПУШКІНА

Кожен фах має власні плюси й мі-нуси, а ще — свої професійні захво-рювання, про які кожен із наснеодноразово чув. Не оминула такадоля і журналістів та дизайнерів.

Реклама виконана дизайнером-чоловіком

Типовий зразок «жіночого» дизайну

Із малечку нас учать, що дівчаткам не до снаги грати в фут-бол, а хлопчикам — вишивати. Багато хто думає, що жінкизанадто балакучі, чоловіки ж навпаки — дуже мовчазні.

Дизайнер(ка): гендерні особливості професії

8 мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012

Усі у щось вірять. Хтось у світле майбутнє, хтось — у прикмети. Наприклад,кажуть, що турбувати дизайнера перед здачею проекту — не до добра. Взагалі,про дизайнерів є багато міфів та повір’їв, та перевірити, чи вони правдиві,можна лише поспілкувавшись особисто із представником цієї професії.

Хворий на всю…Професійні недугижурналістів і дизайнерів

Вас зараз У що вір

Чим дизайнера не годуй —усе одно в монітор дивиться(Повір’я і приказки про креативників)

Стереотипл

Ініціаторка створення, не-змінна художня керівниця та ре-жисерка театру «Вавилон» —Ірина Віталіївна Савченко. Вже трироки поспіль боротися з нами їйдопомагає Альона МиколаївнаШашко. Оскільки обидві наші ре-жисерки працюють на кафедрі ук-раїнської літератури Інститутуукраїнської філології Національ-ного педагогічного університетуімені Михайла Драгоманова, про-блеми добору літературного ма-теріалу не маємо.

Концепцією театру завжди

була, є і буде популяризація ви-значних драматичних творів укра-їнської класики і знайомствозагалу зі сучасною драматургієюУкраїни. Де б не виступали, та підчас наших вистав глядачі неод-мінно чують українську мову.

«Вавилон» не просто так на-звали «Вавилоном», тож однорід-ності характерів у трупі годішукати. Нині в колективі 28 осіб. Іце 28 геть різних особистостей,які проте навчилися слухати однеодного й разом робити щосьєдине, велике і прекрасне. Саме

таким має бути таїнство під на-звою «вистава»! До речі, за 10років театр зіграв їх аж 15, і цеякщо не враховувати десятки лі-тературних вечорів та інсценіза-цій. Нині в активному репертуарімаємо 4 вистави: «Ромео і Жас-мин» О. Гавроша, «Повернення внікуди» Л. Демської, «Нас булошестеро» О. Коломійця та «Бла-женний острів Саватія Гуски» (зап’єсою Миколи Куліша «Отак заги-нув Гуска»). На цьогорічну веснуми запланували дві прем’єри. Вхідна всі вистави вільний.

Кожна з них має свій харак-тер, викликає в нас різні емоції.Дуже тяжко далася постановка«Повернення в нікуди», самап’єса, яка розповідає про потой-бічне життя, вельми непроста.Багато хто з акторів опирався їй,виникали проблеми зі складом,з моральним настроєм, алечерез 11 місяців після початку ре-петицій відбулася прем’єра і якнаслідок — «Повернення в ні-куди» за останній рік бачили вжев різних куточках України і світу.Найвеселіша з-поміж наших вис-тав — «Ромео і Жасмин», остан-ній раз її зіграли втринадцяте. Зогляду на любов до неї нашихглядачів, ще гратимемо і грати-мемо.

Як кожен порядний театр мимаємо свої традиції, закони і спе-цифіку. Скажімо, вже два рокипоспіль звичаєм є проведення напочатку театрального сезону на-бору нових акторів до трупи.Спробувати може кожен, якщовідчуває в собі сили пройти тривідбіркових тури, виконуючинаші капосні завдання.

Одним із законів «Вавилону» ємораторій на більш аніж дружністосунки між акторами… Звісно,загалом це жарт, але ж у кож-ному жарті є доля правди, томувся трупа розуміє, де закінчу-ються інтимні стосунки й почина-ється робота.

За добру традицію можнамати й наші поїздки на фестивалі.

Нинішній театральний сезонособливо насичений на спільніподорожі. Чого варта тільки поїз-дка до Мінська на фестиваль «Те-атральны куфар», де ми змогливиступити на одній сцені зі теат-рами десяти країн світу! Нещо-давно повернулися з луганського«ArtEast» з перемогою в номіна-ції «Надія фестивалю». Досвід,який ми отримуємо у таких ман-дрівках, — безцінний. Знахо-димо нових друзів, ділимосянабутками, того ж, цікаво диви-тися, як функціонують зарубіжній українські студентські театри,які тенденції вони підхоплюють.

Коли вести мову про специ-фіку «Вавилону», варто заува-жити, що всі його актори не єпрофесіоналами. Більшість із нас— студенти, які крім театру щевстигають складати заліки зі ста-рослов’янської мови й іспити зтеорії літератури. Однак мистец-тво і прагнення до чогось біль-шого об’єднало нас і поселило впрекрасному містечку під назвою«Вавилон». Якою би зайнятою іперевантаженою справами небула, кожен вівторок, середу ічетвер о 16:00 я входжу до йогобрами. Тож плануйте свій час ізрозумом і ніколи не залишайте надругому плані те, що для васмогло би бути головним. Споді-ваюся, що ви, наші любі читачі,колись станете і глядачами на-шого театру.

Вікторія ТИЩУК

9мотивуючо-демотивуюча газета №8 березень 2012 демотивуюча

Не всім журналістам одразуталанить стати професіоналами.Серед служителів пера — вір-ніше, клавіатури чи кульковоїручки — можна зустріти безлічкваліфікованих спеціалістів ізінших сфер.

Журналіст-міжнародник — лю-дина мужня. А якщо це ще й тен-дітна білявка — відповідальністьудвічі збільшується. Тим не менш,талановита телеведуча ОльгаФреймут не не злякалася стерео-типів та всій країні довела, щоблондинки як ніхто варті уваги.

Ким лише не була теперішняведуча «Шоуманії» на «Новомуканалі»! По закінченню Львів-ського національного універси-тету імені Івана Франка зі

заслуженим червоним дипломомза фахом міжнародна журналіс-тика, вродлива дівчина працю-вала моделлю в Україні та закордоном, знімалася в рекламі.Разючий контраст із цією, цілкомочікуваною роботою склалапраця на телеканалі «Бі-Бі-Сі».Тим часом їй навіть пропонувализробити кар’єру співачки, та всіОльжині співи завершились у цер-ковному хорі.

Проте першу свою роботу дів-чина не забуде ніколи. На пер-шому курсі Оля Фреймутгарувала офіціанткою кілька днівна тиждень Усенький день на під-борах — це вам не абищо, висна-жує. Зате на першу ж зарплатнюкупила додому тостер. І неваж-ливо, що він зламався вже черезтиждень і на його совісті безлічзіпсованого хліба.

Не лише журналістам нелегкозробити вибір подальшої профе-сії. На совісті загадкового амери-канського письменника-новелістаз тонким почуттям гумору Ві-льяма Сідні Портера –добрячий«квітник» занять. Іще змалечкуавтор, відомий світові під псевдо-

німом О. Генрі, підпрацьовував усвого дядька в аптеці. Родиннийбізнес — міцна штука; ставшиспершу бухгалтером, незабаромдев’ятнадцятирічний юнак бувуже фармацевтом. Талановиталюдина вправна в усьому:днюючи в аптеці, парубчак профе-сійно малював шаржі на покупців

і відвідувачів. Подальша змінамісць Портерової праці схожа нафейерверк або калейдоскоп, на-стільки різними й далекими одинвід одного вони були: кресляр,банківський касир, робота наранчо та в земельному управлінні.

Усе це — безцінний досвід.Можливо, саме завдяки йомугерої О. Генрі такі цікаві та різно-бічні: полісмени, ковбої, спеку-лянти, клерки, пралі, бандити тафінансисти, політики, письмен-ники, артисти і художники, робіт-ники, інженери й пожежники.Загалом американський літера-

тор написав 273 оповідання,повне ж зібрання його творівскладається зі 18 томів. Через 8років по його смерті започатку-вали щорічну літературну преміюімені О. Генрі за найкраще опові-дання.

Декому перша робота прино-сить не лише досвід, а й допома-гає впродовж усього подальшогожиття. Всесвітньовідомий псев-донім Ґабріель Шанель наро-дився саме під час її співів у

кабаре, якими дівчина без особ-ливого успіху займалася після ро-боти продавцем у крамниціодягу. У свої 18 майбутня дизай-нерка обожнювала пісню «Ko KoRi Ko», за що її і прозвали Коко.

Сміливі ідеї, скандальна рек-лама та смугасті светрики — всеце Лучано Бенетон. Втратившибатька в десятирічному віці, хло-пець був змушений покинутишколу й розносити газети, щоби

піклуватися про матір, двох мо-лодших братів і сестру. У 14років він уже був помічникомпродавця в магазині, де прода-вали одяг. Одного дня Лучаноприйшов на роботу в яскраво-

жовтому светрі, який зв’язалайого сестра. На той час светрибули темних кольорів і носили їхпереважно літні люди. Саме зідеї яскравих светрів для підліт-ків і почалася подальша кар’єраБенетона.

Можна змінити багато профе-сій і місць праці, а можна всежиття триматися за одну й ро-бити кар’єру. Можна закінчитиповажний закордонний універси-тет або не вступати до вишу вза-галі. Головне — чітковизначитися зі власною метою,постійно прагнути самовдоскона-лення та не боятися із чогось по-чинати.

Олександра ПУШКІНА

Усе нове починаєш із острахом та недовірою, зате за-пам’ятовуєш назавжди. Перша робота для студента — малоне святе. лишень зазвичай не зовсім пов’язане із основною ді-яльністю…

Днем народження столичного Народного студентського театру «Вавилон» традиційновважають 13 грудня, коли трохи більше десяти років тому, далекого 2001-го відбувся наш пер-ший виступ. Тоді ставили «За двома зайцями». Нині ж відходимо від класики і навіть на сучасніп’єси з елементами екзистенційості заміряємося. Але про все по прядку.

Ольга Фреймут

Вільям Сідні Портер (О. Генрі)

Ґабріель Шанель (Ко Ко)

Лучано Бенетон

Знайомтеся —«Вавилон»!

Вистава «Блаженний острів Саватія Гуски»

Актори театру «Вавилон» після вистави «Ромео і Жасмин»

ідеї не спл

Не варто бо ся

Перша робота: примхи і можливості

«Якось посадили тисячу мавп за тисячідрукарських машинок, і дали їм тисячуднів на те, щоб написати роман. І рівно 999днів мавпи хаотично стукали по клавішах.Раптом одна з них піднялася і сказала: «Часбратися до роботи — дедлайн!» і за одиндень надрукувала багатотомний роман».

Знайомо? Більшість творчих людеймають згубну звичку залишати все на ос-

танній момент. Після отримання завданняу настінному календарі червоним марке-ром обводиться дата, у телефон вбива-ється велика кількість нагадувань зогидно-бридкою мелодією та кожен ранокпочинається з «сьогодні я цим займусь». Насерці селиться важкенький такий камінчик.А годинник невпинно тікає, наближаючитой страшний «крайній термін». І ми почи-наємо робити щось. Щось ду-у-уже важ-ливе. От тільки сенс від того, що миробимо, з’являється тільки в останню нічперед дедлайном. І так, остання ніч…

Завтра — здача макету/статті/проекту.До цього моменту в голові сумбурно літалиідеї, але жодна спроба втілити хоч одну вжиття не досягла успіху. І от, після кількаго-динних зітхань, коли запалений мозок за-грожує зовсім впасти у відчай, щось

проблискує у голові — і, так! Саме те, щотреба! Окей, ідея є. Проблема номер два— де взяти час?! У такі моменти ніч зда-ється хвилиною. Але ти заспокоюєшся, зби-раєш себе до купи і починаєш працювати.

Перші дві години ти невпинно клюєшносом, незважаючи на літри випитої кави.І саме в цей період починаєш наповнюва-тися найніжнішими почуттями до людей,які, мало того, що тиняються туди-сюди, аще й стануть над головою із питанням:«Що, працюєш?!». Після риторичного запи-тання їм вкрай необхідно обговорити зтобою такі важливі теми, як популяція пін-гвінів Антарктиди, кінець світу і сьогодніш-ній гардероб Каті з паралельної групи. Тиобдаровуєш цих доброзичливих людейвідповідним поглядом, і вони починаютьрозуміти, що тебе краще не чіпати. У тебе— дедлайн, а навколо формується дедспейс. Налякані сусідки, зрозумівши усюзагрозливість ситуації, намагаються хо-дити навшпиньки і якомога тихше розмов-ляти або взагалі мовчати. Стає легшепрацювати. Передозування кофеїном даєпро себе знати, хоч і з запізненням. Від-кривається друге дихання, і робота з енту-зіазмом продовжується.

Час летить так швидко, що ти його зов-сім не відчуваєш. Почувши щебетання пта-шок, скляними очами вітаєш вже бліденебо — ага, залишилася ще година. Най-страшніша та найтяжча година. Але, зав-дяки якимсь невідомим небесним силам тивсе ж таки закінчуєш роботу, відправляєшза кілька хвилин до кінцевого терміну.

Чуєш гуркіт? То камінчик звалився зтвого багатостраждального серця. Ти ди-вишся на плоди своєї праці — і відчуваєшсебе надлюдиною. А тепер — спати,спати, спати…

Олена ГРОЗНА

10 мотивуючо-демотивуюча №8 березень 2012 мотивуюча10

Головний редактор:Анастасія Зелінська

Шеф-редактор проекту:Олексій Ситник

Дизайн, верстка:Оля Фомішина

Літературне редагування:Гліб Семенюк, Катя Спориш

Над номером працювали: Анастасія Буяло, Катя Шедель,

Діана Непран, Олена Грозна,Христя Чопко, Олександра Пушкіна,

canela_molida, Ольга Лазаренко,Антоніна Янченко, Валерія Каарна,

Марія Задорожна, Ятьрик Зубоскальний

Тираж: необмеженийПідписано до друку: кульковою ручкою

Відповідальний за випуск: утік

Адреса редакції:м. Київ, Мельникова 36/1 — Щорса 36а

Адреса для листування:yat.gazeta@gmail.com

Наш сайт: www.jat.in.ua

За достовірність інформації редакціявідповідальності не несе, бо таке

понаписують...Всі права захищено, кулаками!

______________________Як отримувати газету «ЯТЬ» регулярно?

Надішли листа з текстом «Хочу ...ЯТь» на ел.скриньку — yat.gazeta@gmail.com,

а також шукайте нас у facebook чи vkontakte

Всяка ...

Дедлайн: виконатичи вижити?

У друці перші роботи урод-женця Москви з’явилися 1955року. 1963 року закінчив Москов-ський поліграфічний інститут(нині — Московський державнийуніверситет друку імені Івана Фе-дорова), тоді ж вступив до Спілки

журналістів СРСР. Упродовж 25років (із 1975-го) викладав малю-нок і композицію в Університетікультури при згаданій спілці.

Оформлює книжки видав-ництв російської столиці зі 1955року. Найвідомішими є його ілюс-

трації до збірки «Російські казки»(2000, «РОСМЭН»). Щороку береучасть у московських виставкаххудожників книжки. Роботи ГлібаБедарєва зберігають у приватнихколекціях Сполучених Штатів, По-ртугалії, Іспанії.

Жодні слова не скажуть прохудожника ліпше за його витвори.Завдяки гармонійному поєд-нанню акварелі й олівця пан Беда-рєв створює чіткі й насичені,казкові за своєю технічністю та(це важливо!) атмосферою ілюс-трації. Послуговуючись академіч-ною технікою графіки (олівець) упоєднанні з новітніми цифровимиможливостями, (векторні графічніредактори), ілюстрації перехо-дять на новий рівень і збагачують

новими спроможностями як ху-дожника, так і читача (глядача).Зауважу, що така комбінація до-сить виграшна, адже допомагаєще на крок наблизитися до бажа-ної досконалості. Як на мене,двоступенева обробка зобра-жень дає, по-перше, вищу якість,а по-друге — полегшує можли-вість подальшої роботи з ілюстра-цією та її органічного до загальноїфантазійної канви видання.

Досі триває дискусія, що пи-сати «легше», а що — «склад-ніше». Одначе всі одностайні втому, що дитячі твори — середнайскладніших. Згодні й саміілюстратори. Вихідний матеріалдля їх творчості — текст. І голов-ною метою для художника є по-бачити його очима дитини. Словосамому Глібові Бедарєву: «Шляхстановлення дитячого ілюстра-тора — дуже тернистий. Некожен у змозі пройти його. Дляхудожника дитячих виданьобов'язковими є знання принци-пів вікового сприйняття «карти-нок» у книжці. Бо саме картинка

панівний елемент сприйняттятандему «малюнок-текст». Надтодля дитини».

Кожен ілюстратор формує ав-торський стиль згідно зі своїмивміннями та уподобаннями.Кожен обирає свій шлях до само-вдосконалення — як тематич-ного, так і технічного. ТворчістьГліба Бедарєва — яскравий томуприклад. Адже його роботи ви-тримані у єдиному, авторськомустилі, їх важко переплутати з ін-шими. Саме вони надають особ-ливого шарму і привабливостікожній проілюстрованій книжці.

Катерина ШЕДЕЛь

Світ, який відкриває нам книжка, прекрасний і безмежний. Ілюстрація — один зі способів їїсприйняття. Для деяких людей він пріоритетний. З-поміж них чимало дітей, прекрасних істотз іще не сформованим світоглядом, для яких ілюстрації не тільки гарно доповнюють текст, а йзначною мірою допомагають пізнавати довколишній світ і формувати своє враження про нього.Тож цього разу розмова піде про дитячого художника-ілюстратора Гліба Бедарєва.

Ілюстрації Гліба Бедарєва до російських нарожних казок та билин

Митець за роботою

Хірург роздивляється рентгенівськийзнімок:

— Да-а-а! Ключиця поламана, дваребра зламано, тріщина в малої гомілко-вої кістки. Ну нічого в Фотошопі все попра-вимо!

* * *У моєї бабусі досі лежить Євангеліє

1804 року видання.— Ух ти! Мабуть, ще на 5-ти дюймових

дискетах!* * *

Килимок для мишки виконав неприпус-тиму операцію і буде згорнутий.

* * *Якщо завис комп'ютер, висмикни

шнур, видави скло.* * *

На ІТ-шному веб-форумі— Кошеня кому? Якісний. Майже не

юзаний, 2 місяці всього. Укомплектований.Є шерсть (ЧБ), лапи (4шт), вуса і ypчальнік(вбудований). Пристрій має фyнкції мочес-пyскання в тyалет, лежання на телевізоpі,звісивши хвіст на екpан. Фyнкція живленняналагоджена пpосто унікально: із задово-ленням їсть навіть хліб і макарони. І все цещастя я віддаю пpосто так, для хоpошихлюдей не шкода!

— Бpендовий? Глюків немає? Апгpей-дится? Манібек? Гарантія? Мишу бачить?

* * *Обережно, у дворі злий @.

* * *Приходить студент на заняття зранку

злий. Його однокурсники запитують:— Ти чого такий злий?— Так курсову вчора всю ніч набирав.— І що, не написав?— Та ні, написав.— Може, погано написав?— Та ні, класно.— А що тоді?— Та на Backspace заснув...

* * *— Тук-тук! Відкрийте, міліція!— А якого ви там закрилися?

* * *Антивірусна програма виявила вірус.

Що робити:• Вилікувати.• Перемістити в карантин.• Видалити вірус.• Ігнорувати.• Надіслати другу.

* * *Юзер — це людина, яка іноді наступає

на граблі.Чайник — це людина, яка завжди на-

ступає на граблі.Ламер — це людина, яка вважає, що не

наступає на граблі, але насправді наступаєна них частіше, ніж чайник.

Програміст — це людина, яка винахо-дить нові граблі.

Білл Гейтс — якась міфічна істота, по-кровителів граблів.

Мікрософт — завод з виробництваграблів.

Асемблер — мова програмування, вякому програміст наступає на граблю мі-льйон разів в секунду.

* * *Розмова двох запеклих інтернетчиків:— Чуєш... це... www.zarplaty.net?— Www.kak.vsegda.net!— Www.kak.zhe.ya.domoy.po.edu?— Www.pesh.com!

* * *Година до здачі матеріалу…. Піду поїм)

Великі твор

Казкові етюди Гліба Бедарєва

Щоб посмі ся