ЗМІСТ

1 Загальні відомості про еколого-краєзнавчі дослідження . . . . . .

2

1.1 Завдання еколого-краєзнавчих досліджень . . . . . . . . . . . .

2

1.2 Методи еколого-краєзнавчих досліджень . . . . . . . . . . . . .

2

1.3 Форми еколого-краєзнавчих досліджень . . . . . . . . . . . . . .

2

1.4 Що потрібно знати про еколого-краєзнавчі експедиції. . .

3

2 Дослідження водних об’єктів Житомирщини у процесі еколо-

го-туристичної діяльності

Костриця М. Ю., Костриця М. М. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

6

3 Практичні поради щодо обстеження малих річок

Гладченко Г. Л. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

16

4 Правила оформлення звіту екологічної експедиції

Гладченко Г. Л. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

27

2

1 Загальні відомості про еколого-краєзнавчі дослідження

1.1 Завдання еколого-краєзнавчих досліджень Суть еколого-краєзнавчої роботи полягає в тому, щоб відшукати, вив-

чити і розкрити всю сукупність особливостей, зосереджених на певній тери-

торії і таким чином дати комплексну характеристику цієї території.

Об’єктом еколого-краєзнавчих досліджень є сукупність географічних,

біологічних, археологічних, геологічних та інших об’єктів.

1.2 Методи еколого-краєзнавчих досліджень В еколого-краєзнавчій діяльності використовують такі методи дослід-

жень:

Літературний – вивчення і дослідження рідного краю з використанням

краєзнавчих видань і місцевої періодичної преси.

Статистичний – вивчення кількісних показників що характеризують

ряд географічних об’єктів і явищ (наприклад, статистичні дані про забруд-

нення водних об’єктів, викиди шкідливих речовин в атмосферу).

Візуальний – узагальнення власних спостережень під час досліджень

будь-якого природного об’єкта.

Активний – письмове чи усне опитування за анкетою або спеціально

складеними запитаннями з метою встановлення певних закономірностей чи

явищ.

Дослідницький – здійснення практичних і пізнавальних завдань.

Фотографування – невід’ємна частина еколого-краєзнавчих дослід-

жень. Фотознімки дають можливість зафіксувати найцікавіші епізоди дос-

ліджень юних екологів і є важливим документом проведеної роботи.

1.3 Форми еколого-краєзнавчих досліджень В еколого-краєзнавчій роботі виділяють стаціонарні та експедиційні

форми.

Стаціонарні форми: еколого-краєзнавчі олімпіади, конференції, кон-

курси, екологічні акції, випуск екологічних газет, видання буклетів та ін.

Експедиційні форми: екскурсії, подорожі, екологічні експедиції.

Основними етапами експедиційних форм є підготовчий, польовий і за-

вершальний (камеральний) періоди:

ппііддггооттооввччиийй ппееррііоодд:: - ознайомлення з програмою і методикою проведення досліджень;

- вивчення території маршруту за літературним і картографічними

джерелами;

- складання картосхеми району і плану маршруту;

- підготовка спорядження та обладнання для спостережень.

ппооллььооввиийй ппееррііоодд:: - проведення безпосередньо досліджень за заздалегідь складеним пла-

ном;

- проведення практичних екологічних заходів;

3

- оцінка стану екологічних об’єктів.

ззааввеерршшааллььнниийй ((ккааммееррааллььнниийй)) ппееррііоодд:: - оформлення результатів еколого-краєзнавчих досліджень;

- привернення уваги громадськості до еколого-краєзнавчих проблем

краю;

- поширення екологічної інформації через засоби масової інформації.

1.4 Що потрібно знати про еколого-краєзнавчі експедиції

Підготовка до екологічної експедиції передбачає визначення мети,

формування і організацію групи, вибір і розроблення маршруту, складання

кошторису, підготовку спорядження.

ЯЯкк ссффооррммууввааттии ееккссппееддииццііййннуу ггррууппуу

Найефективніше формувати групу з 12–15 чоловік приблизно одного

віку, з приблизно однаковою фізичною і спеціальною підготовкою.

ЯЯкк ррооззппооддііллииттии ооббоовв’’яяззккии вв ггррууппіі

Важливе значення має розподіл постійних і тимчасових обов’язків у

групі, а саме:

- помічник керівника групи – допомагає керівнику при організації та прове-

денні експедиції;

- відповідальний за спорядження – здійснює підготовку спорядження, сте-

жить за його збереженням на маршруті, організовує закупівлю продук-

тів і веде їх облік;

- санітар – формує аптечку, видає ліки, стежить за додержанням санітар-

но-гігієнічних правил на маршруті та привалах;

- кореспондент – веде докладний щоденник, описує відкриття, пригоди на

маршруті та місцях ночівель;

- фотограф – знімає окремі епізоди на маршруті, природні об’єкти дослід-

жень.

ЯЯкк ссккллаассттии ммаарршшрруутт ееккссппееддииццііїї

Вибір і розроблення маршруту залежать від мети експедиції, фінансо-

вих можливостей і підготовки учасників. Є три основні варіанти маршрутів:

– лінійний – це маршрут, початкова і кінцева точки якого перебувають

на значній відстані одна від одної;

– кільцевий – це маршрут у якому початок і кінець маршруту знаходять-

ся в одній точці;

– радіальний – це невеликий маршрут від базового табору до наміченого

природного об’єкта.

ЯЯкк ссккллаассттии ккоошшттоорриисс ееккссппееддииццііїї

Кошторис експедиції охоплює витрати на такі статті: харчування;

придбання спорядження і обладнання; транспортні витрати; витрати на но-

4

чівлю; оформлення матеріалів досліджень; непередбачувані витрати (на ви-

падок затримки на маршруті чи не передбачуваних подій).

ЯЯкк ппііддггооттууввааттии ссппоорряядджжеенннняя

Вибір та підготовка спорядження залежать від умов і характеру експе-

диції. Спорядження має бути легким, надійним, зручним у користуванні. По-

хідне спорядження поділяють на особисте, групове та спеціальне. Одяг має

бути легким, охайним, відповідати умовам погоди та порі року. Кількість

одягу залежить від тривалості експедиції, але завжди має бути запасна пара

нижньої білизни та верхнього одягу. Для похідних умов зручним є бавовня-

ний костюм, на зміну і для ночівлі – спортивний трикотажний, а для вологої

вітряної погоди найкраще мати куртку й брезентові штани. Останнім часом

широко використовують одяг зі штучних або синтетичних матеріалів. Неод-

мінно треба мати шерстяний светр, кілька пар шерстяних і бавовняних шкар-

петок, купальний костюм та поліетиленовий плащ-накидку.

Головний убір (панама, хустка, берет чи кепка) під час експедиції –

обов’язкові. Бажано щоб у всієї групи він був однаковий, наприклад шерстя-

ні шапочки.

Особливу увагу слід звернути на вибір взуття. Щоб не натерти ніг, че-

ревики або кеди мають бути на номер більшими за свій розмір, перед експе-

дицією їх розношують. Зверху бавовняних шкарпеток одягають шерстяні. У

черевики або кеди вкладають повстяні або фетрові устілки.

У кожного мають бути ложка, миска, ніж, ремонтний набір, куртка, ре-

чі особистої гігієни, для ночівлі – спальний мішок або легка шерстяна ковдра

і простирадло. Речі зберігаються в рюкзаку. За розмірами рюкзак для багато-

денних експедицій вибирають таким, щоб у ньому вмістилося і все споря-

дження, і запаси продуктів. Рюкзак, навіть дуже навантажений, має приляга-

ти до спини, не перекручуватись. Важливо також, щоб його лямки не дуже

тиснули на плечі.

Перед експедицією перевіряють справність намету, наявність усіх роз-

тяжок. На випадок дощової погоди потрібно мати поліетиленову плівку,

якою покривають намет як тентом, що надійно захищає від промокання на-

віть у разі тривалої зливи.

Для приготування їжі на вогнищі використовують просте і легке облад-

нання, що добре пристосоване для транспортування. Їжу готують переважно

в алюмінієвих казанках з кришкою. Чавунні казанки досить важкі, а в оцин-

кованих відрах приготовлена їжа довго не зберігається і може бути причи-

ною отруєння.

Сірники зберігають у водонепроникній упаковці. Беруть в експедицію

свічки, ліхтарики (один на кожний намет), фото- та кіноапаратуру, портатив-

ний радіоприймач, набір для ремонту взуття та одягу, рибальське приладдя

тощо.

Спеціальне спорядження, зокрема планшет із запасом міліметрового

паперу для окомірного знімання, візирна лінійка, рулетка, транспортир, ко-

синець, компас, кольорові олівці та ін. використовують для еколого-

5

краєзнавчих досліджень. Відповідне обладнання має бути для геологічних,

геоморфологічних, метеорологічних, гідрологічних, зоологічних, ботанічних,

екологічних та інших досліджень.

ЯЯкк ррооззррооббииттии ттаа ооббллаашшттууввааттии ееккооллооггііччннуу ссттеежжккуу

Історія організації пізнавальних маршрутів у природі налічує більше як

півстоліття. У різних країнах вони називаються по-різному: стежка природи,

наукова траса, екологічна стежка. Як правило, такі маршрути проходять по

найцікавіших або унікальних куточках природи. Їх найдоцільніше проклада-

ти поблизу заповідників, курортно-рекреаційних зон. Основна мета –

взаємодія трьох компонентів: рекреації (відпочинку), навчання i виховання.

Розроблення маршруту екологічної стежки та її облаштування:

- попередня підготовка викопіювання з топографічних карт (топоосно-

ви);

- нанесення маршруту екологічної стежки методом маршрутного око-

мірного знімання. Вимірювання відстані кроками i на око, а напрями (азиму-

ти) – за допомогою компаса, прокладаючи азимутальний хід. Нанесення на

екостежці об’єктів природи по обидва боки, використовуючи умовні знаки

топографічних карт;

- визначення місць зупинок, складання їх комплексного опису, призна-

ченого для екскурсоводів i провідників. Створення на основі цих описів бук-

летів або путівників;

- маркування екологічної стежки. Прикріплення до дерев кольорових

смужок або встановлення декоративних оформлених стовпчиків;

- визначення місця i встановлення різноманітних аншлагів i стендів, які

можуть бути інформаційними, пізнавальними та емоційними;

- складання паспорту стежки, відмітка місця знаходження, шляху

в’їзду, призначення, повний опис зупинок (екскурсійних об’єктів);

- складання картосхеми екологічної стежки (визначення початку i кінця

маршруту, протяжності, зупинок).

Режим користування на екологічній стежці

Режим користування передбачає:

1. Види і характер користування. Наприклад, навчальні дослідження,

екскурсії, обмежений відпочинок, а також заборонені дії – розведення багать,

зривання квітів, проїзд транспорту, господарська діяльність та інше.

2. Види територій i об’єктів, що підлягають особливій охороні: наприклад,

природні та біосферні заповідники, заказники, національні природні парки,

заповідні урочища, а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади, денд-

ропарки, зоологічні парки, парки садово-паркового мистецтва).

Література:

1. Ковальчук М. А. Експедиційна книжечка юного еколога-краєзнавця. –

Гусятин, 2003. – 13 с.

6

2 Дослідження водних об’єктів Житомирщини у процесі

еколого-туристичної діяльності

Костриця М. Ю., кандидат географічних

наук, доцент, голова Житомирської

обласної організації ВЕЛ,

Костриця М. М., викладач Житомирського

державного технологічного університету,

голова Житомирської обласної організації

НМЦ «Екологічні ініціативи»

На сучасному етапі гідрологічні спостереження набувають особливого

значення у зв’язку з інтенсивним розвитком промислового і сільськогоспо-

дарського виробництва, різким зростанням потреб народного господарства у

воді. Незважаючи на ряд досліджень, ще й досі багато малих річок та інших

водойм залишаються слабо вивченими й недостатньо обстеженими, а великі

водні артерії зазнають забруднення. Певну допомогу у дослідженні водойм

для потреб раціонального їх використання і охорони можуть надати екологи

під час туристсько-краєзнавчих походів рідним краєм. Цінний практичний

досвід дослідження водних об’єктів області накопичено на Житомирщині,

зокрема, членами Національного молодіжного центру «Екологічні ініціати-

ви». Протягом 2002–2005 рр. під орудою обласної організації ВЕЛ та НМЦ

здійснено багатоденні походи від витоків Тетерева до Житомира за маршру-

том Носівки – Чуднів – Троща – Висока Піч – Дениші – Корчак – Тетерівка –

Житомир (2002 р.); від Житомира до Радомишля за маршрутом Житомир –

Левків – Харитонівка – Коростишів – Городське – Радомишль (2003 р.); по-

хід Словечансько-Овруцьким кряжем, під час якого обстежено р. Уборть

(2004 р.) та здійснено водний маршрут на байдарках Случем від Мирополя

до Городниці (2005 р.).

Кінцева мета гідрологічних досліджень – складання комплексних гід-

рологічних описів своєї місцевості, а також розроблення проектів можливого

господарського використання малих річок, озер та інших водойм.

Підготовчий період. У цей період визначається основна мета і прог-

рама досліджень, учасники майбутнього походу ознайомлюються з картог-

рафічними і архівними джерелами, розробляють маршрут досліджень, готу-

ють потрібне спорядження та обладнання, встановлюють ділові контакти з

місцевими науковими і господарськими організаціями, одержують від них

конкретні завдання.

Для гідрологічних досліджень потрібне таке обладнання: 1) мірний

шнур завдовжки 30 м з поділками на метри; 2) рулетка; 3) складаний метр;

4) компас; 5) 8 рейок; 6) водомірна рейка; 7) лотлінь з поділками на метри;

8) водяний і пращовий термометри; 9) 10–12 поплавків; 10) 3 пляшки;

11) білий диск для визначення прозорості води; 12) колби з притертими кор-

ками для проб води; 13) соляна кислота; 14) розчин марганцевокислого ка-

7

лію; 15) індикатори нітропрусиди; 16) універсальний індикатор; 17) 10 піпе-

ток; 18) сумка для зразків; 19) етикетки для зразків; 20) папір для обгортання;

21) моток вірьовки; 22) кутомір; 23) рівнемір; 24) геологічний молоток;

25) секундомір; 26) невелика залізна лопата для зачищення відслонень;

27) фотоапарат; 28) гербарна папка; 29) банки для живих експонатів.

Обладнання заздалегідь розподіляють між окремими учасниками з та-

ким розрахунком, щоб мати все потрібне для запланованих робіт. Напередо-

дні походу учасників інструктують, як користуватись закріпленим за ними

обладнанням. На час гідрологічних спостережень планується посильна

участь дослідників у суспільно корисній праці з охорони водних багатств та

їх кращого господарського використання.

Польовий період. Польові гідрологічні роботи поділяють на два ета-

пи:

1. Огляд водного об’єкта і збирання матеріалу, потрібного для його гід-

рологічної і водогосподарської характеристики.

2. Складання конкретного гідрографічного опису водного об’єкта.

Велику допомогу у проведенні польових робіт може надати місцеве

населення. Під час з’ясовуються особливості досліджуваних водних об’єктів.

Опис об’єкта слід складати відразу після проведення вимірів. Він має

бути чітким, точним і зрозумілим. Кожний учасник досліджень обов’язково

повинен мати польовий щоденник і олівець. Значне місце в процесі виконан-

ня польових робіт відводиться нанесенню на робочу картосхему всіх додат-

кових топографічних, гідрологічних і водогосподарських відомостей. Бажано

ілюструвати спостереження фотознімками.

Дослідження річок. Щоб зацікавити учасників цією роботою, спочат-

ку доцільно досліджувати малі річки й струмки, які здебільшого не мають

назв і ніде не позначені на карті. Якщо річка невелика, її слід досліджувати

всю – від верхів’я до гирла. Більшу річку краще досліджувати й описувати за

окремими ділянками завдовжки 2–10 км. Таку роботу можуть здійснювати

старшокласники або студенти.

Визначення витрат води . Практичне значення має вимірювання

витрат води. Для цього виконують певні гідрометричні роботи – вимірюють

ширину, глибину, поперечний переріз швидкості течії і положення рівня во-

ди річки.

Витратою води називається кількість води (м3), що протікає через

площу живого перерізу річки за одиницю часу (1 с). Живим перерізом річки

називають поперечний переріз потоку, обмежений знизу руслом, а зверху –

поверхнею води, розміщений перпендикулярно до напряму течії річки. Вит-

рата води (Q) дорівнює добутку площі поперечного перерізу водного пото-ку

(F) на його середню швидкість (Vсер). Отже, щоб визначити витрату води,

треба обчислити площу поперечного перерізу річки та швидкість течії в різ-

них місцях досліджуваного перерізу. Під час визначення витрати води

обов’язково фіксують положення рівня води потоку.

Визначення площі поперечного перерізу. Щоб визначити площу пере-

різу, треба виміряти ширину і глибину річки. Ширину річки вимірюють уз-

8

довж головного створу від урізу до урізу води (місця стикання води з бере-

гом) шнуром або тонким стальним тросом з поділками через кожні 0,5 м. На

папері позначають уріз правого і лівого берегів і сполучають лінією, що від-

повідає за масштабом довжині мірного шнура.

Щоб визначити профіль дна річки, його промірюють у кількох точках

уздовж головного створу. Глибини промірюють уздовж натягнутого шнура з

човна або з кладки жердиною чи переносною водомірною рейкою. На глиби-

нах понад 3 м користуються лотлінем (розміченим шнуром з вантажем на

кінці). На малюнку в масштабі через відповідні проміжки проводять перпен-

дикуляри, що відповідають глибинам промірів, сполучають їх кінці і одер-

жують поперечний переріз річки, що складається з трапецій і двох трикутни-

ків. Щоб визначити площу живого перерізу, обчислюють площу кожної із

зазначених фігур і визначають їх суму. Приклад побудови профілю попереч-

ного перерізу річки і обчислення його площі наведено на рисунку 1.

Рис. 1. Обчислення площі водного перерізу річки

Вимірювання швидкості течії річки . Найдоцільніше визначати

середню швидкість течії за допомогою поверхневих поплавків. Для цього за

течією річки позначають віхами чотири створи (рис. 2): пусковий; верхній;

головний; нижній. Створи мають бути перпендикулярними до напряму течії

річки. Верхній і нижній створи закріплюють віхами з прапорцями: по дві ві-

хи на березі, з якого ведеться спостереження, і по одній – на протилежному

березі. У головному створі натягують промірний трос з мітками, що зви-

сають до урізу води. Відстані між верхнім, головним і нижнім створами

мають бути однаковими. Поділивши відрізок шляху від верхнього до ниж-

нього створу під час руху поплавка між ними, знаходять швидкість течії (в

метрах за секунду). Пусковий створ встановлюють на відстані 5–10 м від

верхнього.

Бажано, щоб усі вимірювальні роботи виконувала бригада з шести чо-

ловік. Основний спостерігач перебуває із секундоміром і записною книжкою

9

біля головного створу, його перший помічник (з поплавками) – біля пусково-

го створу, другий – біля верхнього, третій – біля середнього (промірювально-

го троса), четвертий – біля нижнього, а п’ятий на човні нижче від нижнього

створу виловлює поплавки. На пусковому створі поплавки закидають з бере-

га або з човна один за одним після того, як попередній пройде всі створи. За-

пускають їх спочатку ближче до правого берега, потім на середину річки, а

вже після того – ближче до лівого берега. Коли поплавок буде у верхньому

створі, спостерігач, який стоїть біля нього, подає прапорцем сигнал, а спо-

стерігач біля головного створу засікає час. Так само спостерігач подає сигнал

при появі поплавка в нижньому створі, а спостерігач біля головного створу

засікає його.

Рис. 2. Розмітка створів при обчисленні витрат води поплавками

Середню швидкість (Vсер) до кожної вертикалі (вертикальної лінії в то-

му місці поперечного перерізу, де проходить поплавок) визначають за фор-

мулою:

Vсер = Vпов k,

де Vпов – поверхнева швидкість, к – поправочний коефіцієнт, який ста-

новить в середньому 0,85. Менший він на річках з повільною течією, біль-

ший – на річках з пересіченим рельєфом.

На невеликих річках (завширшки 5–10 м) визначають середню швид-

кість за максимальною поверхневою течією води. Для цього запускають поп-

лавки (5–10 шт.) тільки посередині річки, де швидкість води найбільша, і бе-

руть до уваги той поплавок, який попливе найшвидше. Середню швидкість

обчислюють за формулою:

10

V сер = V макс k.

Записувати спостереження за швидкістю течії води доцільно за фор-

мою (таблиця 1).

Таблиця 1 №

поплавка

Відлік за секундоміром

при проходженні поп-

лавка через створи, с

Відстань

між верхнім

і нижнім

створами, м

Тривалість

руху поп-

лавків, с

Швидкість

руху поп-

лавків, м/с

Поверхнева

швидкість

течії води в

даній точ-

ці, м/с

Відомості про витрату води в річці мають велике практичне значення.

Знаючи, наприклад, витрату води в певному місці і висоту її падіння біля

греблі, можна визначити, якої потужності турбіни потрібні для гідроелектро-

станції. У зв’язку з енергетичною кризою в державі фахівцями тепер серйоз-

но порушують питання про пошук альтернативних джерел енергії, в т.ч. і ві-

дновлення ГЕС на малих річках.

Потужність (N) прийнято виражати в кілограмометрах за 1 с (кг/с),

умовних одиницях – кінських силах (к. с.) і в кіловатах (кВт): 1 к. с. =

75 кгм/с = 0,736 кВт; 1 кВт = 102 кгм/с = 1,36 к. с. Загальна формула для ви-

значення валової потужності водного потоку, який планують використати

для ГЕС, є такою:

N = 1000 QН кгм/с,

де 1000 – маса води (1 м3 води = 1000 кг), Q – витрата води, H – висота

падіння води (напір). У кіловатах:

N = 75

100073,0 QН = 9,81 QН.

Наближено потужність ГЕС, виражену в кіловатах, можна обчислити

як десятикратний добуток витрати води в м3/с на величину її падіння (напо-

ру) в м:

N = 10 QН кВт.

Наведені розрахунки потужності річки не можна використовувати для

проектування будь-яких гідроенергетичних споруд, тому що вони показують

середню розрахункову потужність за рік. А в межах року бувають значні від-

хилення витрат від річної норми.

Отже, проектуючи гідроенергетичну установку, слід враховувати се-

зонні коливання потужності річки; їх можна усунути регулюванням стоку,

для чого будують водосховище.

Оцінка фізичних властивостей річкової води. Температуру води ви-

мірюють водним термометром у спеціальній металевій або дерев’яній оправі.

Термометр опускають на глибину близько 1 м на відстані 3–5 м від урі-

зу води, при цьому він не повинен торкатися дна. Бажано тримати його у воді

3 хв. Водночас визначають температуру повітря. Найкраще це робити тер-

мометром-пращею.

11

Термічний режим води рекомендується вивчати як на слабкострумин-

них глибоких місцях, так і на швидкоструминних мілководних, а також на

ділянках річки з виходами джерел, у районі впадання притоки. Крім того,

бажано виміряти температуру в тому самому місці в поверхневому шарі та

біля дна, щоб мати уявлення про характер зміни температури на різних гли-

бинах. Обов’язково треба записувати у польовий щоденник місце, дату та час

визначення температури.

Прозорість, колір, смак і запах води. Колір води визначають одночасно

з прозорістю – пляшку з водою розглядають на фоні білого аркуша паперу.

Прозорість визначають за такою шкалою: дуже прозора, прозора, каламутна,

дуже каламутна. За смаком вода буває прісною, без смаку, приємно солоною,

гірко-солоною, з болотистим присмаком; за запахом – затхлою, з болотяним,

гнильним запахом.

Організація водомірного поста. Для систематичних спостережень за

місцевою річкою, зокрема за рівнем води в ній, бажано в школах, де це мож-

ливо, створити водомірні пости.

За видом пристроїв – точок спостереження – водомірні пости можуть

бути рейкові та на палях.

Рейкові пости – прості за будовою і зручні для спостережень на неве-

ликих річках (рисунок 3). На таких постах до гідротехнічних споруд прикріп-

люють 1–2 постійні водомірні рейки заввишки 2–4 м, завширшки 9–12 см і

завтошки 2–3 см. Рейку фарбують білилом, на лицьовому боці її наносять

поділки, відстань між якими становить 2 см. Кожні десять поділок мають ін-

ше забарвлення (наприклад, чергування червоного і чорного кольорів). Для

зручності спостереження поділки мають бути повернуті до берега. Нульову

поділку рейки роблять на рівні найглибшого місця річкового дна.

Рис. 3. Схема рейкового водомірного поста

Спостереження за рівнем води проводять щодня о 7-й і 19-й год. У

спеціальному журналі спостерігач зазначає рівень води і стан погоди на мо-

мент спостереження. Результати спостережень записують за формою (табли-

ця 2).

12

Таблиця 2

Назва річки

_______________________________________________________________

Місце спостереження

_______________________________________________________ Число,

місяць Година

Рівень води,

см Стан погоди

Температура

води, С

Хто спосте-

рігав

За даними, одержаними на водомірному посту, будують графіки, які

показують зміни рівня, коливання температури води і повітря. Дані про опа-

ди, які беруть на географічному майданчику, використовують для побудови

стовпчикової діаграми опадів. З графіків видно, що рівень води у річці підні-

мається через деякий час після опадів, і знижується, коли підвищується тем-

пература повітря. Товщина снігового покриву впливає на висоту весняних

вод. Так розкриваються взаємозв’язки у природі.

На водомірному посту доцільно проводити спостереження за льодовим

покривом. Важливо встановити дати початку льодоставу, весняного льодо-

ходу, звільнення річки від криги. Льодовий покрив, розширюючись, тисне на

греблю, мостові споруди; тиск залежить від товщини льоду. Слід системати-

чно спостерігати за характером льодоходу на річці, оскільки великі крижини

можуть пошкодити або зруйнувати окремі споруди. Тому, будуючи мости і

греблі, враховують характер льодоходу.

Бажано спостерігати й за датами настання максимуму весняної повені

та літньо-осіннього паводка. Маючи дані, господарства вибирають ділянки в

річкових долинах для вирощування овочевих і зернових культур.

Вивчення ґрунтових вод. Підземні води, які є важливим джерелом

живлення річок і озер, впливають і на інші природні компоненти – клімат,

ґрунти, рослинність і тваринний світ. Мета дослідження підземних вод – виз-

начити їх тип (артезіанські чи ґрунтові), глибину залягання, швидкість течії,

кількість води, коливання рівня протягом року і з року в рік, зв’язок з повер-

хневими водами, господарське використання підземних вод.

У польовому щоденнику слід описувати всі виходи ґрунтових вод, які

трапляються на дні та по берегах досліджуваної річки, а також вказувати міс-

ця, де ґрунтові води знаходяться на незначній глибині від поверхні землі.

Ознаки наявності ґрунтових вод: яскраво-зелена вологолюбна рослин-

ність на схилах річкових долин, на сухому ґрунті ростуть такі рослини, як

осока, очерет.

Кожне описуване джерело має певний номер, який ставлять на карті

біля його умовного знака. Джерела, які можуть мати велике господарське

значення, треба сфотографувати.

Дослідження озер. План дослідження озера або штучної водойми:

1. Загальні відомості. Назва і місцезнаходження озера. Географічні

координати. Адміністративне положення. Висота над рівнем моря.

2. Знімання контурів озера. Знімати найкраще способом обходу або

13

графічних засічок. При способі обходу основою знімання є замкнений ком-

пасний або маршрутний окомірний хід, що прокладається на березі навколо

озера (рисунок 4, а). Якщо знімати способом засічок, то доцільно прокласти

хід тільки з одного берега у вигляді незамкненої магістралі, а протилежний

берег знімати способом засічок (рисунок 4, б). Після цього потрібно скласти

план озера.

Рис. 4. Знімання озера: а) методом обходу; б) способом засічок

3. Морфологія і будова берегів. Вивчають відслонення гірських порід,

серед яких лежать озеро і породи, що складають береги, визначають висоту і

рельєф берегів, характер їх покриття, наявність пляжу, його ширину, наяв-

ність терас, їх протяжність і висоту, склад порід, наявність берегових валів,

місця розмивання і нарощування берега.

4. Рельєф дна і глибина озера. Визначати глибину найкраще взимку,

коли відстань між промірювальними точками можна виміряти мірною стріч-

кою. Влітку роботу виконують (з човна) лише за тихої погоди. Глибину озера

вимірюють жердиною або лотом уздовж розбитих двох створів за допомогою

встановленнячотирьох пар віх, поставлених на берегах озера. За результата-

ми промірювальних робіт на плані водойми проводять ізобати (лінії однако-

вих глибин) і за ними будують поздовжній і поперечний профілі озера. За

планом і профілями озера характеризують основні елементи озерної улого-

вини (площа озера, його довжина, ширина, розподіл глибин, об’єм води то-

що).

5. Морфологія озера. Площа водної поверхні озера, за винятком зайня-

тої островами, називається дзеркалом озера. Площу озера визначають за до-

помогою палетки, яка являє собою сітку з квадратиків, сторони яких станов-

лять один сантиметр або й менше. Сітку креслять на прозорому папері і нак-

ладають на контур, площу якого треба визначити. Знаючи кількість кліток і

їх частин, замкнених у межах контура, а також ціну основної клітки, тобто

площу її на місцевості відповідно до масштабу карти, знаходять шукану

площу. Наприклад, у контурі басейну озера на карті масштабу 1 : 50 000

площа становить 124 см2. Одному квадратному сантиметру карти на місце-

вості у масштабі карти відповідає 0,5 км ∙ 0,5 км = 0,25 км2. Отже, площа ба-

сейну дорівнюватиме 0,25 · 124 = 31,0 км2.

14

За довжину озера беруть відстань між двома найвіддаленішими одна

від одної точками його берегової лінії, за ширину – відстань між протилеж-

ними берегами озера в напрямі, перпендикулярному до його довжини.

Найбільшу глибину озера встановлюють з безпосередніх промірів гли-

бин, середню глибину визначають, поділивши об’єм водної маси озера на йо-

го площу.

Довжину берегової лінії вимірюють циркулем за планом озера. Якщо

позначити довжину берегової лінії озера через L, а його площу – F, то звиви-

стість берегової лінії можна охарактеризувати коефіцієнтом К = F ∙ L.

Об’єм води в озері визначають способом призм за такою формулою:

W = 2

)( 121 hFF +

2

)( 221 hFF + … +

2

nn hF,

де F1, F2 ... Fп – площі, обмежені суміжними ізобатами, h1, h2…hn – різ-

ниці сусідніх позначок ізобат (тобто висоти перетину між ізобатами).

Об’єм води у ставках обчислюють за простішою формулою: W = 6

LBN,

де L – довжина водного дзеркала ставка, В – його ширина біля греблі,

H – найбільша глибина ставка.

Під час вивчення озер краєзнавці можуть дослідити також водний ре-

жим, властивості води, органічний світ, господарське використання озера

тощо.

Дослідження боліт. Під час вивчення боліт висвітлюються такі питан-

ня:

1. Загальні відомості. Назва болота (на карті і місцева). Географічні коор-

динати. Адміністративне положення. Розміри болота.

2. Положення болота на місцевості (в улоговині, біля підніжжя схилу до-

лини, на схилі, у зниженні між горбами, на рівнині). Характер берегів.

3. Рослинний покрив. Рослинність у різних частинах болота (наявність

дерев і чагарників, їх висота, густота, переважаючі породи).

Трав’яниста і мохова рослинність, її склад і ступінь покриття поверхні

болота.

4. Поверхня болота. Загальна форма поверхні болота або його окремих

частин. Мікрорельєф болота. Трясовини.

5. Тип болота – визначають за водним живленням і висотним положенням

(низинне, перехідне, верхове), за переважаючим видом рослинності

(мохове, трав’янисто-мохове, лісове). Причини утворення болота, його

будова.

6. Торф’яні поклади. Глибина торфу на окремих ділянках. Вид торфу, йо-

го придатність для розробки.

7. Водний і зимовий режим болота. Джерела живлення. Режим рівня во-

ди, глибина залягання ґрунтових вод. Середні строки замерзання і та-

нення.

8. Меліоративні заходи. Наявність осушувальної мережі. Дороги на боло-

ті, його прохідність.

9. Господарське використання болота. Слід розповісти про велике госпо-

15

дарське значення боліт. З боліт бере початок більшість річок. Неправи-

льне їх осушення призводить до порушення живлення малих річок, а

це в свою чергу спричинює обміління великих річок.

Україна – рівноправний учасник міжнародної угоди про охорону боло-

тистих земель, торфовищ.

Камеральний період. Він включає систематизацію зібраних зразків і

колекцій, обробку записів польових щоденників, підготовку ілюстративного

матеріалу (таблиці, діаграми, графіки, замальовки, фотографії), складання

гідрографічних характеристик.

Для складання характеристик доцільно використати не лише особисті

спостереження, польові матеріали, дані стаціонарних гідрологічних спосте-

режень і відомості, одержані від місцевого населення, а й відповідні літера-

турні, картографічні та архівні джерела, зібрані в процесі підготовчих робіт.

У загальній частині гідрографічної характеристики досліджуваного

водного об’єкта слід викласти свої міркування і рекомендації щодо поліп-

шення його господарського використання.

Під науковим керівництвом дослідники можуть скласти комплексний

водогосподарський план, визначити, скільки певний населений пункт щодня

потребує води.

Для цього насамперед визначають склад споживачів води (зрошення,

населення і тваринницькі комплекси та промислові підприємства) і джерела

постачання водою, з’ясовують вимоги до водних ресурсів з боку всіх галузей

комплексу, запаси цих ресурсів та їх розміщення в басейні.

На основі цього можна скласти схему водогосподарських заходів і

зв’язків між споживачами і джерелами водних ресурсів.

Слід зазначити, що у водопостачанні поселень сільського типу важливе

місце займають підземні води, оскільки вони найкраще відповідають санітар-

ним вимогам. Особливо добре захищені від забруднення води артезіанських

колодязів на глибокі горизонти.

Під час експедиційних досліджень рекомендується брати участь у роз-

чищенні джерел і берегів річок, укріпленні берегів (насадження швидко рос-

лих порід дерев і чагарників). Завдання «голубих патрулів» – допомогти вря-

тувати молодь промислових риб, що залишилася у водоймах, які пересохли

після спаду весняних вод.

Література

1. Костриця М. Ю. Географія Житомирської області: Посібник для вчите-

лів і учнів. – Житомир: ВКО «Газета «Житомирський вісник», 1993. – 200 с.

2. Костриця М. Ю., Дубовис М. С. Туристській похід вихідного дня. – К.:

Здоров’я, 1989. – 120 с.

3. Природа Житомирщини / За заг. ред. А. С. Малиновського. – К.: Вища

школа, 1984. – 143 с.

4. Природно-заповідний фонд Житомирської області. – Житомир, 1981. –

24 с.

16

3. Практичні поради щодо обстеження малих річок

Гладченко Г. Л.,

Центр туристсько-оздоровчої та виховної

роботи з дітьми й молоддю,

координатор Чернігівської обласної

організації ВДС «Екологічна варта»

Вступ

Малі річки в Україні зазнали останніми десятиліттями найбільшого

впливу людської діяльності. Багато з них просто зникли з карти нашої краї-

ни. Цей процес триває і сьогодні.

Чому ж так сталося?

Життя малих річок визначається територією, з якої річка збирає воду,

тобто водозбором, та характером господарювання на ній людини. Мала річка

є першим збирачем води для великої річки. Вода, що надходить з навколиш-

ньої території до малої річки, не встигає самоочиститись на своєму шляху до

гирла. Природна здатність до самоочищення малої річки є значно меншою,

ніж великої. Вода, яка надійшла з водозбору, визначає якість води у самій

річці.

Якщо раніше з джерела до річки надходила вода, яка мала найвищі по-

казники якості, то тепер цього практично не спостерігається, та й самі дже-

рела тепер не часто побачиш. Вони замулились, заросли, забруднились, бага-

то з них зникли. А в річки часто стікають лише забруднені людиною поверх-

неві води. Таким чином, мала річка концентрує в собі наслідки людської дія-

льності. Це наш біль!

Дослідження річки та її долини дасть можливість з’ясувати причини

погіршення екологічного стану.

Поради щодо обстеження малих річок допоможуть керівникам і учас-

никам експедицій досліджувати і оцінювати екологічний стан річки та її до-

лини, визначити фактори, що мають на нього вирішальний вплив.

Проведення екологічних експедицій допоможе фахівцям у пошуках

шляхів збереження та відновлення малих річок і поліпшення стану довкілля.

Гаслом для проведення екологічних експедицій можна взяти вислів:

«Від чистих витоків до чистої планети».

Великі проблеми малих річок

Будь-яка річка завжди привертає до себе увагу людини, незважаючи на

те, якою вона є: чи войовничо б’ється об камені й своїми бурхливими пото-

ками ніби стверджує: «Я – стихія», чи рівним простором розіллється серед

долини, чи, протискуючись поміж травою, деревами й камінням намагається

звільнитися від стиску берегів. Будь-яка вода є незвичайною. На неї можна

постійно дивитися, не зводячи очей. Жодна річка не залишає людину байду-

жою.

17

Чимало річок можна побачити, подорожуючи нашим краєм. Але дедалі

частіше трапляються непривабливі для ока, засмічені річки з брудною водою

і занедбаними берегами. Вони більше нагадують стічні рівчаки, ніж річки з

творів художньої літератури або наших мрій.

Мабуть, є багато тих, хто хоче допомогти маленьким річкам, що зане-

падають через людську байдужість, особливо діти, на чиїх очах гинуть мале-

нькі тварини, риба і взагалі гине від бруду вся річка. Адже діти є дуже враз-

ливими і чутливими до чужого болю, тому саме вони швидше за все відгук-

нуться на це німе благання про допомогу.

Але що ж потрібно знати, щоб вивчати малі річки, допомагати їм?

Дослідження річки – справа не проста. Для цього потрібні різні фахівці

– геологи, геоморфологи, гідрологи, хіміки, ґрунтознавці, екологи… Вивчає

фізичні, хімічні і біологічні явища у річкових екосистемах наука потамоло-

гія.

Будь-яка річка є великою складною багатокомпонентною системою.

Існування її залежить від багатьох чинників. Навіть незначна зміна одного з

них зумовлює комплексні зміни всієї річкової системи.

Найбільшу кількість змін у «життя» річки може внести людина. Це во-

на вважає, що може регулювати напрям річки, кількість води. Саме людина

знищує прибережно-водну рослинність, біля води створює смітники. Але

люди не звертали уваги на те, що таке ставлення до природи вбиває її. Вони

вважали, що природа зможе сама впоратися з брудом. Сміття у воді потоне і

вкриється мулом, сміття на землі переробиться в ґрунті. Але це триватиме до

того часу, поки природа вже не зможе більше справитися з великою кількіс-

тю сміття і бруду. Є багато й таких змін, коли річки перетворюють на канали,

а заплаву, на якій кілька десятиріч тому була мальовнича левада, – на ріллю,

житлову або промислову забудову, або просто на пустир. Тому річки почи-

нають міліти, заростають їхні русла, кількість риби зменшується, згодом во-

на й зовсім зникає, вода стає брудною, отже річки втрачають свою мальов-

ничість і привабливість.

Але найбільшої шкоди річкам завдають вирубування лісів, розширення

заплав і перебудова русел, скидання стічних вод. От і хворіють наші красиві

річки, хворіють і вмирають.

Таблиця 3 – Загальна характеристика населених пунктів, через які протікає

річка

Населений

пункт Населення

Очисні споруди пі-

дприємств комуна-

льного господарства

Промислові

підприємства,

їхні стоки *

Очисні спо-

руди проми-

слових підп-

риємств

Примітка

1.

2.

3.

* Вказати, яким чином стоки потрапляють у річку.

18

Таблиця 4 – Екосистема заплави та її елементи

Лівий берег Екосистема Правий берег

1 2 3 4 5 № ділянки річ-

кової долини 1 2 3 4 5

Луки

Ліси/переліски

Природні/

посаджені ліси

Діброви

Ялинники

Сосняки

Інші ліси

Степові

ділянки

Старорічища

Озера постійні

Озера

пересихаючі

Болота

Про річки від «А» до «Я»

Малі річки тісно пов’язані з навколишнім ландшафтом. Структура пок-

риву у цьому ландшафті та характер господарської діяльності людини на во-

дозборі – це і є ті вирішальні чинники, які визначають здоров’я річки.

Для того, щоб людині, яка вирішила вивчати екологічний стан малих

річок, було легше досліджувати річки і зрозуміти причини їх хвороб, ми зу-

пинимося на особливостях деталей будови річкової системи (рис. 4).

Рис 4. Елементи річкового басейну

19

Основним компонентом будь-якої річки є її річище, або русло. Воно є

частиною річкової долини, якою рухається вода. Витоки – це місце, де почи-

нається річка. Річки витікають переважно з окремого джерела або болота,

озера, куди вода надходить з донних джерел. Гирло – це ділянка річки перед

місцем впадіння в іншу водойму (річку, озеро, море тощо).

В річках постійно змінюється рівень води. Залежить це від пори року,

кількості опадів і об’єму води, яка надходить до річки з джерел.

Мінімальна кількість води в річці – в період межені, який припадає, як

правило, на літо, а період повені – найбільшого підвищення рівня води, що

супроводжується виходом води на заплаву, спостерігається навесні. Весняна

повінь є наслідком танення снігу та весняних дощів.

Частину русла, яка постійно заповнена водою, навіть у найсухішу пору

року, називають корінним річищем (руслом).

Частина річкової долини, що вкривається водою під час повені, нази-

вають заплавою. Саму заплаву поділяють на три частини:

- прируслову;

- центральну;

- притерасну.

Рис. 5. Схема річкового русла та його утворень:

1 – меандрове корінне русло, 2 – крутий берег, 3 – пологий берег, 4 – пляж, 5 – приплесок,

6 – затон, 7 – острів, 8 – коса, 9 – закісся, 10 – передрусловий вал, вкритий рослинністю,

11 – старорічище, 12 – заплава, 13 – гаї у заплаві, 14 – зона прибережної вищої повітряно-

водної рослинності, 15 – село на терасі

Природні русла дуже рідко бувають прямими. В більшості випадків

вони мандрують без будь-якої закономірності. Так відбувається внаслідок

діяльності води під час обертання Землі навколо своєї осі. Тому вода змі-

20

щується до одного з берегів і розмиває його. Порода, яка вимивається з бере-

га, зноситься водою вниз за течією. У місцях, де течія слабша, з вимитих по-

рід у руслі накопичуються наноси, формуються мілководні ділянки – перека-

ти, які чергуються з глибоководними ділянками – плесами.

Від активної ділянки річки її русло може мати кілька річищ, або, як їх

ще називають, рукавів чи проток. Головним річищем називають ту протоку,

яка в даному році має найбільшу витрату води. Через деякий час окремі ру-

кави можуть втратити зв’язок з руслом, і таким чином утворяться старічища

– видовжені руслоподібні водойми у межах заплави.

Активна діяльність води в річці сприяє формуванню інших руслових

утворень, серед яких:

- затони – затоки річок, що глибоко заходять у берег, але які, на відміну

від старорічищ, мають постійний зв’язок з руслом річки;

- переплески – вузькі піщані або галькові прибережні смуги дна, на

яких гаситься хвиля;

- обмілини або мілини – мілкі ділянки русла, які пересихають у ме-

жень;

- пляжі – широкі піщані смуги прируслової частини берега.

Вивчаючи річку, слід звернути увагу на те, що швидкість течії на всій

її протяжності неоднакова. Зокрема, виділяються бистрини, де течія є

найшвидшою. Поблизу берегів швидкість течії зменшується, а біля самого

берега можна помітити компенсаційні потоки, тобто зворотний рух води.

Так, неповторний і завжди мінливий контур річки створює усі ці рука-

ви, затони, чергування ям і мілин, характерні для основних природних русел.

Їх наявність значною мірою гарантує річці здоров’я, надає особливої приваб-

ливості, краси краєвидам річкової долини.

Зрозуміло, що внаслідок безперервної роботи річки русло та заплава

увесь час поглиблюються. З цим пов’язано утворення системи терас. Кожна

тераса – це залишок минулих заплав. Через це старі річки мають кілька терас,

які позначають починаючи із заплавної (заплава – перша тераса).

Всі річки починаються з витоків, але далі існують вони завдяки проце-

сам, які відбуваються на всіх їх долинах і мають назву водозбірної площі.

Водозбірна площа або водозбір – це територія, з якої річка безносе-

редньо отримує водне живлення.

Взагалі вода до річки потрапляє двома шляхами:

- підземним (підземне живлення);

- поверхневим (поверхневе живлення).

Крім русел річок, які розчленували поверхню землі, є величезна кіль-

кість улоговин, рівчаків, якими вода з атмосферних опадів надходить до річ-

ки, іноді утворюючи водотоки. Таким шляхом вода до річки потрапляє по-

вільно і рівномірно.

Але людина, прокладаючи біля води дороги, розорюючи ґрунт на водо-

зборах, значно прискорює процес ерозії. В річку потрапляє родючий ґрунт,

від чого вона замулюється і може зовсім загинути. Особливо це стосується

малих річок. Саме господарська діяльність людини стала причиною виник-

21

нення проблеми здоров’я річки. Так, поверхневі стоки з доріг, забудов, ланів

дуже забруднюють річку.

Таблиця 5 – Загальна інформація про річку

Назва річки

Довжина

Площа басейну

Порядок притоки, до якої річки і з якого берега впадає

Інформація про витоки річки

Якщо дослідження проводять лише на короткому відрізку річки, то вказати його межі:

Природна зона

Якими адміністративними територіями протікає річка

Назвіть населені пункти, через які протікає річка

Міста з населенням понад 100 000 жителів

Інші міста

Селища міського типу

Села, селища, хутори

Галузі промисловості, що переважають на територіях, якими протікає річка

Назвіть природоохоронні території, які перетинає річка

Інша цікава інформація про річку та ії водозбір

Таблиця 6 – Характеристика берегової смуги

Лівий берег Береги Правий берег

1 2 3 4 5 № ділянки 1 2 3 4 5

Висота, м

Крутий/пологий

Прируслове підвищення

Тип рослинності *

Природна

Луки

Чагарники

Ліси

Ліси з чагарниковим підліском

Штучна

Луки

Чагарники

Ліси

Ліси з чагарниковим підліском

Берегова захисна смуга

Є / немає

Ширина, м

Позначена / непозначена

* протяжність берегової смуги, зайнятої певним типом рослинності, слід подавати у

кілометрах.

Серед усіх річок виділяють головні річки – ті, які впадають в моря і

океани. Усі інші називають притоками. Ті, що впадають в головну річку, на-

22

зивають притоками І порядку, ті які впадають у притоки І порядку, – при-

токами ІІ порядку і т. д.

Вся ця сукупність річок з притоками формує річкову систему певної

території. Частину суходолу, з якого може стікати вода до водойми, нази-

вають басейном. Басейни річок відокремлюється один від одного вододілом,

який найчастіше проходить по найвищих точках земної поверхні, що лежить

між двома річковими системами. Системи річок певного регіону утворюють

річкову мережу тієї чи іншої території.

Живий світ річок

Будь-яка рослинність прикрашає як великі, так і малі річки. Велика річ-

ка, що розлилася між зелених трав’янистих берегів, маленька – яка проби-

вається поміж високих стебел трави очерету, – і все це, вода і рослини, зли-

вається в гармонічну красу саме нашої природи. Природи, яка заворожує.

Водні рослини відіграють велику роль у житті річки. Вони є місцем

живлення, оселення та захисту для багатьох безхребетних тварин та риб.

Завдяки життєдіяльності рослин добре очищується вода в річці від заб-

руднення. Через зарості рослин відбувається фільтрація мінеральних части-

нок, вони вилучають з води біогенні сполуки та ін. Тому інформація про за-

ростання водотоку є дуже важливою.

Перед початком експедиції бажано ознайомитись з короткими описами

рослин, які можуть трапитися на маршруті. Треба навчитися визначати за-

гальний відсоток заростання видимої ділянки русла річки вищою водною ро-

слинністю, а також водоростями.

Порівняно з вищими водними рослинами кількість видів безхребетних

тварин, що живуть у річці та заплавних водоймах, є значно більшою. Тому їх

також потрібно фіксувати, вивчати і систематизувати.

Деякі види водних мешканців можуть бути показниками забруднення

води. Взагалі лише частину безхребетних можна побачити неозброєним

оком.

Дуже важливо знати, які види риб живуть у цій водоймі (ті, яких самі

побачили, або про які розповіли місцеві жителі).

У фауні прибережної смуги річки та річкової долини бажано також

вивчати види земноводних, плазунів, ссавців і птахів, частоту, з якою вони

трапляються людям. Для оцінки стану розмаїття тваринного світу важливо

мати відомості про наземних членистоногих (плавунів, комах: бабок, жуків,

метеликів), яких вдалося побачити.

Для того, щоб знати видові назви чи вміти визначати тварин та росли-

ни, що вас цікавлять, потрібно користуватися визначниками, атласами рос-

лин і тварин.

Організація досліджень під час експедиції з вивчення річки

Основною метою експедиції є спроба залучити до акції якомога більше

людей, яким не байдужий екологічний стан малої річки та всього довкілля, а

23

також навчити їх бачити і розуміти те, як діяльність людини у річковій доли-

ні позначається на самій річці.

Таблиця 7 – Маршрутна реєстраційна картка*

Лівий берег Об’єкти рекреації Правий берег

Т**

З** В** Т З В

Ліси***

Природні

Насаджені

Листяні

Хвойні

Луки***

Природні

Сіяні

Степові ділянки

Піщані кучугури

Загальна кількість та протяжність уздовж річки ***

Населених пунктів

Обласних центрів

Районних центрів

Селищ міського типу

Сіл

Селищ, хуторів

Землі сільськогосподарського використання ***

Пасовища

Ферми

Літні табори худоби

Поля

Городи

Сади

Зареєстровано точкових

джерел забруднення

Водні об’єкти

Русло

Штучне

Природне

* Таблиця є підсумковою. Заповнюється для узагальнення даних за результатами екологічного

походу. На ній ґрунтуватимуться подальші висновки про стан річкової долини.

**Т – надзаплавні тераси, З – заплава, Б – берег.

***Сумарна протяжність земель уздовж річки, які займає цей тип об’єктів реєстрації.

Будь-яку роботу можна виконати, якщо її ретельно підготувати. Підго-

товка до екологічної експедиції з великим обсягом дослідницької роботи

покладає на керівника відповідальність не лише за життя та здоров’я дітей, а

й за їхню підготовку до роботи в польових умовах, в тому числі засвоєння

дітьми певного обсягу теоретичних знань і практичних умінь та відпрацю-

24

вання вольових якостей при подоланні труднощів похідного побуту, яких ба-

гато трапляється в пішохідному туризмі.

Працюючи поблизу води, необхідно пам’ятати про техніку безпеки,

про страховку під час гідрологічних досліджень.

Підготовка до екологічної експедиції з вивчення річки

складається з кількох етапів:

І етап добір учасників експедиції. Він повинен ґрунтуватися не лише

на зацікавленості дітей романтичним життям у похідних умовах, але й на ви-

конанні тих функцій, які покладаються на учасників експедиції. Це пов’язано

насамперед з метою та завданнями експедиції, які мають бути реальними,

досяжними і здійсненними.

ІІ етап – розподіл обов’язків між учасниками експедиції та їх навчання

за головними напрямами дослідницької роботи:

- ботанічні дослідження;

- зоологічні дослідження;

- гідрологічні дослідження;

- хімічні дослідження;

- картографічні роботи;

- вивчення ґрунту та мінералів.

Бажано, щоб діти могли виконувати роботу за різними напрямами, зна-

ли основи пішохідного туризму, вміли фотографувати, робити невеликі ма-

люнки. Вони повинні навчатись спостерігати, бути обережними і завжди до-

помагати один одному.

ІІІ етап – набуття практичних навичок дослідницької роботи. У процесі

підготовчого періоду організовують невеликі походи, під час яких відпра-

цьовують навички екологічних досліджень. У таких походах відбувається

спілкування членів експедиції.

Керівник повинен виявити лідерів групи серед дітей, а також тих, хто

тримається осторонь. Враховуючи особисті стосунки між учасниками, необ-

хідно створити гарний психологічний клімат у колективі.

Лише згуртований колектив може виконувати складні завдання.

IV етап – навчання дітей основам фотографування, надання першої

медичної допомоги.

Цим повинен оволодіти кожен учасник експедиції. Але з досвіду відо-

мо, що ці функції має виконувати той, хто вміє це робити краще за інших.

V етап – навчання дітей похідному побуту та основам пішохідного ту-

ризму. В похідних умовах потрібно вміти готувати їжу, а через те, що кіль-

кість членів експедиції, як правило, обмежена, то це має робити кожен. У по-

ході складають графік чергування учасників експедиції. Це група дітей, яка

готує їжу, миє посуд, слідкує за порядком у таборі.

VІ етап – вивчення району дослідження. Необхідно заздалегідь органі-

зувати кілька одноденних походів, якщо це можливо, до району досліджень,

скласти графік усіх робіт, залишаючи у запасі дні на випадок поганої погоди

або інші непередбачені обставини.

25

VІІ етап – підбір необхідного спорядження, продуктів харчування і

похідних речей. Враховуючи характер дослідницької роботи, готують необ-

хідне спорядження, а виходячи з кількості членів експедиції – продукти, на-

мети, спальники, приладдя для вогнища, рюкзаки та інші речі, які можуть

знадобитись в експедиції.

Необхідно пам’ятати і знати строки зберігання та вживання продуктів

харчування, консервів, овочів, фруктів та приготовленої їжі.

Потрібно зібрати похідну аптечку, покласти медикаменти до сумки або

до коробки, позначивши їх червоним хрестиком.

Якщо всі ці етапи пройдено, то можна вирушати в дорогу. За поперед-

ньо відпрацьованим маршрутом планують місця стоянок. Біваки краще пе-

редбачити там, де є питна вода, дрова і місця для встановлення наметів.

Досвід проведення екологічних експедицій свідчить, що краще мати

один або кілька базових таборів, а звідти робити радіальні виходи для еколо-

гічних досліджень на певні ділянки маршруту. Базовий табір слід залишати

під охороною другого керівника з дітьми. Вони проводять досліди в районі

базового табору або опрацьовують зібраний матеріал.

Взагалі група, яка пішла в екологічний похід річкою, має налічувати

10–15 учасників, поділених на 4 групи:

- група для дослідження самої річки;

- група для дослідження заплави;

- група для дослідження терас річкової долини;

- група збору соціологічної інформації.

Основним завданням останньої групи є збирання різнопланової інфор-

мації, яка стосується річки, через опитування місцевих жителів. Саме таким

чином можна дізнатися про те, як люди використовують річку, як саме заб-

руднюють її, і як ставиться місцева влада до цієї проблеми. Отже, ця група

«соціологів» доповнює і розширює інформацію, яку збирають інші три гру-

пи, але методом, який дає історичне бачення розвитку проблем річки і може

мати цікаві наслідки для наших досліджень.

Для будь-якої експедиції, крім звичайного туристського спорядження,

рекомендуємо взяти:

- бінокль;

- лупу;

- рулетку;

- термометр;

- фотоапарат;

- фотоплівки;

- ножиці, нитки, голки;

- підсаки для лову комах;

- метровий кутик.

З досвіду роботи та в ідеальному випадку для повного опису найкраще

провести повне картографування річкової долини. Для цього будуть потріб-

ні:

- компас;

- міліметровий папір;

- лінійка;

- олівець, гумка.

26

Складена на основі такої роботи схема річкової долини та картосхема

річки, де виділено ділянки різного характеру освоєності, допоможе наочно

побачити не лише сучасний стан річки, а й прогнозувати її перспективи, а

надалі полегшить моніторинг стану річкової долини.

Отже, ви ознайомились з тим, як організувати та підготувати експеди-

цію з вивчення малих річок, зрозуміли, наскільки це важливо.

Ваша експедиція та підготовлені за її результатами висновки мають

бути першим кроком до реалізації плану дій, який зможе об’єднати зусилля

людей та влади у єдину мету – зберегти малі річки та природу в цілому.

Результатом роботи має бути звіт, скласти який у скороченій формі до-

поможуть наведені таблиці. Завдяки їм ви зможете самостійно дати оцінку

стану дослідженої вами річки.

Під час екологічної експедиції все ж таки на перше місце слід виносити

питання охорони природи. Жодне дослідження, жодне спостереження, зби-

рання гербарію не повинні завдавати шкоди природі, треба берегти рослин-

ний і тваринний світ. Про все це має пам’ятати кожен, хто йде дорогою дос-

ліджень.

Література

1. Березина Н. А. Практикум по гидробиологии. – М.: Агропромиздат,

1989.

2. Жадин В. И., Герд С. В. Реки, озера и водохранилища СССР. – М.:

Учпредгиз, 1961.

3. Одум Ю. О. Основы экологии. – М.: Мир, 1975.

4. Хімко Р. В., Мережко О. І., Бабко Р. В. Малі річки – дослідження,

охорона, відновлення. – К.: Інститут екології. – 2003. – 380 с.

27

4 Правила оформлення звіту екологічної експедиції

Гладченко Г. Л.,

Центр туристсько-оздоровчої та виховної

роботи з дітьми й молоддю,

координатор Чернігівської обласної

організації ВДС «Екологічна варта»

Вступ От і зроблено першу частину великої роботи. Ви провели експедицію,

зібрали масу інформації. Малювали, фотографували, збирали гербарії та ко-

лекції. І до того ж відпочили, багато чого дізнались з історії і краєзнавства та

ще й з людьми поспілкувались. Все це чудово. Але треба зробити другу час-

тину і закінчити свою справу, тобто розповісти про це іншим, залучаючи їх

до спільної мети – допомогти врятувати гинучі куточки природи. Адже якщо

не всі ми, то хто ж?

Отже, кожне екологічне спостереження і дослідження матиме корис-

ний наслідок лише тоді, коли ви за результатами своїх досліджень зробите

висновки та запропонуєте заходи щодо поліпшення екологічного стану райо-

ну і місць експедиції. Пропозиції мають передбачати дії, які можуть викону-

вати як місцеві жителі та громадські організації, так і державні установи.

Упорядкуванням всієї цієї роботи повинен бути звіт. Мета його складання –

це збереження інформації про експедицію, висновки па основі зібраних ма-

теріалів та певні результати краєзнавчої роботи, тому що ваша екологічна ек-

спедиція – це завершальний етап навчального процесу.

Згідно з «Правилами проведення туристських подорожей з учнівською

та студентською молоддю України» (Наказ Міносвіти України від 6 квітня

1999 р. № 96) ділянки маршрутів експедицій, що відповідають вимогам до

походів з певного виду туризму, розглядаються як маршрути з активними

способами пересування.

Саме тому звіти про екологічні експедиції складають відповідно до

«Рекомендацій щодо складання звітів про туристсько-краєзнавчі подорожі з

активними способами пересування», які затверджені Українським держав-

ним Центром туризму і краєзнавства учнівської молоді (їх можна знайти в

Інформаційному збірнику Міносвіти України № 20 за жовтень 1999 р.). У

цьому документі подано загальні рекомендації щодо складання звітів (неза-

лежно від того, похід це чи експедиція) і вказано порядок розташування

окремих його розділів.

Ця методична розробка – спроба допомогти керівникам саме екологіч-

них експедицій і роз’яснити зміст окремих розділів звіту на прикладах.

28

1 Загальна інформація про експедицію

Письмовий звіт про екологічну експедицію відрізняється від звіту про

туристський похід повнотою науково-дослідницького матеріалу і має склада-

тися з таких розділів:

1. Титульний аркуш

2. Анотація

3. Зміст

4. Довідкові відомості про експедицію

5. Відомості про досліджуваний район

6. Технічний опис маршруту та графік руху

7. Картографічний матеріал

8. Фотографії

9. Офіційні завдання від наукових і громадських організацій

10. Опис дослідницької роботи на маршруті

11. Підсумки, висновки, рекомендації

12. Додатки

13. Список використаної літератури

14. Маршрутні документи

ТТииттууллььнниийй ааррккуушш

Письмовий звіт відкривається титульним аркушем, на якому наводить-

ся така інформація:

повна назва організації, що проводить подорож;

вид експедиції (екологічна, краєзнавча, географічна);

категорія (ступінь складності);

географічний район, термін проведення;

номер маршрутної книжки (листа);

прізвище, ім’я та по батькові керівника, а також його заступника (зас-

тупників), їхня адреса;

рішення МКК освіти про залік експедиції, штамп та підпис голови

МКК.

ААннооттааццііяя В анотації в стислій формі викладають мету та завдання подорожі, її

актуальність, новизну та ін. Обсяг анотації не має перевищувати 0,5 сторінки

друкованого тексту. В анотації також рекомендується вказати авторів кожно-

го розділу звіту про експедицію.

ЗЗмміісстт

У змісті вказують назви частин, розділів та елементів звіту, номер сто-

рінки, з якої починається розділ. Нумерація сторінок має бути наскрізною і

повною незалежно від того, зайняті вони текстом, схемою чи фотографіями.

29

ММаарршшррууттнніі ддооккууммееннттии

Одночасно з письмовим та усним звітом слід також подати:

маршрутну книжку (лист – для некатегорійних експедицій) з відмітка-

ми про проходження маршруту (з печатками чи штампами про проход-

ження ключових пунктів на маршруті), поштові квитанції, що підтвер-

джують своєчасне відправлення телеграм з контрольних пунктів, за-

значених у маршрутній книжці (листі), інші документи, що підтверд-

жують проходження запланованого маршруту експедиції (наприклад,

квитки на потяг та ін.) і виконання екологічних досліджень;

заповнені на всіх учасників довідки встановленої форми про залік екс-

педиції всім її учасникам та керівнику.

Всі квитанції вклеюють у маршрутну книжку, а саму книжку вкла-

дають у конверт, який наклеюють на внутрішній стороні верхньої обкладин-

ки звіту. Матеріали звіту, схеми, зроблені малюнки та інший супровідний

матеріал слід оформляти охайно і точно. У звіті обов’язково має бути відоб-

ражено практичне використання матеріалів експедиції у навчально-

виховному процесі, науковій та практичній діяльності.

2 Інформація про експедицію

ДДооввііддккооввіі ввііддооммооссттіі ппрроо ееккссппееддииццііюю

Розділ має містити відомості про:

довжину маршруту (активним способом руху, переїзди) у кілометрах з

переліком його окремих етапів;

тривалість подорожі в днях (активна частина, днювання);

варіанти виходу з маршруту у разі аварійної ситуації, а також запасний

варіант маршруту;

список групи, де вказують: прізвище, ім’я та по батькові, рік народ-

ження, туристський досвід, місце роботи/навчання кожного учасника

та керівника, їхні обов’язки в групі (таблиця 8);

назву та шифр МКК, що дала позитивний висновок про проведення ек-

спедиції.

Таблиця 8 – Приклад складання списку групи

№

Прізвище,

ім’я,

по батькові

Рік на-

род-

ження

Домашня

адреса

Туристська

підготовка

Місце

роботи /

навчання

Обов’язки

в групі

1 Гладченко

Анна Леоні-

дівна

1975 Старобілоуська,

10/5

К. II к.с. р. Охта,

Карелія

Центр

ТОВРДМ

Керівник

походу

2 Чумак Тарас 1988 Космонавтів

4-а/54

У. III ст. скл. р.

Десна, Чернігів-

ська область

ЗНЗ № 29 Топограф

30

ВВііддооммооссттіі ппрроо ддоосслліідджжуувваанниийй ррааййоонн

Розділ маж бути стислим (до 5 сторінок) і містити інформацію про

особливості досліджуваного району, визначати тактичні й технічні рішення

при підготовці та проведенні подорожі. В ньому викладають у таких підроз-

ділах таку інформацію:

1. Загальна географічна характеристика району, адміністративне поло-

ження, опис природних особливостей району (рельєф, гідрографія, клімат,

флора, фауна), дані про населені пункти та транспортне сполучення між ни-

ми, відомості про місцеві визначні пам’ятки.

2. Туристська характеристика району, освоєність, можливість автоном-

ного проведення експедиції, поповнення продуктами харчування, пункти ме-

дичної допомоги, час роботи відділень зв’язку, розклад руху транспортних

засобів. Якщо експедиція присвячена дослідженню річки, то необхідно на-

вести загальні дані про неї (довжина, площа басейну, витрати води, характер

живлення, коливання рівня води та ін.)

3. Пізнавальна цінність, екскурсійні та краєзнавчі об’єкти, пам’ятки іс-

торії та культури, природні пам’ятки, заповідні об’єкти.

ТТееххннііччнниийй ооппиисс ммаарршшррууттуу ттаа ггррааффіікк ррууххуу Цей розділ відповідає на запитання: як група проходила маршрут. Спо-

чатку дається графік руху у вигляді таблиці (таблиця 9):

Таблиця 9 – Графік руху

Дні

в дорозі Дата

Ділянка

маршруту

(від–до)

Протяжність,

км

Чистий

ходовий

час

Характеристика

маршруту Примітка

1 2 3 4 5 6 7

Наприклад, графік руху може бути таким, як наведено в таблиці 10.

Таблиця 10 – Приклад складання графіку руху Дні в

до-

розі

Дата

Ділянка

маршруту

(від–до)

Протяжність,

км

Чистий

ходовий

час

Характеристика мар-

шруту

Примітка

(метеоумови)

1. 1.06 Куликівка-

Вер. Мура-

війка

8 4 год Вихід на початок річ-

ки Либідь. Вимірю-

вання її глибини та

картографування

Т +23° С,

без вітру,

сонячно

2. 2.06 Вер. Мура-

війка–Бакл.

Муравійка

9 5 год Вимірювання глиби-

ни, ширини річки.

Картографування її.

Запис історії річки

Либідь у селищі Бак-

ланово

Т +23–25 °С,

вітер

західний,

сонячно

31

3. 3.06 Днювання – – Запис спостережень,

обробка одержаних

результатів

Т +24 °С,

мінлива хма-

рність, вітер

південно-

західний;

увечері – ко-

роткочасний

дощ

Далі додається технічний опис маршруту в текстовій (або табличній)

формі, як правило, не більше 2-х друкованих сторінок на кожен день експе-

диції. Особливо слід звернути увагу на проходження окремих ділянок, скла-

дність яких зросла у зв’язку з об’єктивними обставинами (метеоумовами та

ін.). Далі додається коротка технічна характеристика маршруту за такими па-

раметрами:

день в дорозі, ділянка денного переходу, кілометраж, чистий ходовий

час, час виходу на маршрут і зупинки на ночівлю, погодні умови;

характеристика рельєфу, рослинності, коротка характеристика місця

ночівлі;

природні перешкоди.

При складанні технічної характеристики маршруту особливу увагу

приділяють опису загальних засобів безпеки в дорозі, дії у разі зміни погод-

них умов тощо.

Для прикладу наведемо технічний опис зі звіту про екологічну експе-

дицію по малій річці:

«День третій – 14.06.2002 р.

с. Бакланова Муравійка – с. Лукашівка

Чистий ходовий час – 3 год. 30 хв.

Кілометраж – 4 км 405 м

Час ходу на маршрут – 14 :15

Погода: вночі пройшов невеликий дощ. Але коли ми прокинулися, вже

світило тепле сонечко, хоч на небі були хмари. Вдень було тепло (+20–

23 °С). Вітер південний. Ввечері – короткочасний дощ.

Підйом о 7.30. О 9.00 група вирушила в село за краєзнавчим матеріа-

лом, і лише о 14.15 зібрали табір, прибрали ділянку і продовжили маршрут

по правій стороні річки.

Азимут–250° на протязі 36 м. Вода вкрита ряскою, з обох боків – осока.

З правого боку – лука, з лівого – городи.

Далі А–220° – 119 м. З лівого боку – верби, біля берега – ожинники.

Далі вздовж річки – кущі верболозу.

А–286° – 130 м. З лівого боку в селі кладовище, до річки підходить

стежка. Ширина річки 8 м, глибина 20 см. Через 58 м на річці – невеличка

кладка у вигляді дошки з перилами. У цьому місці високий берег, у воді –

позеленіння, русло глибшає, стає каламутним, є невеликий водоворот.

Через 71 м А–256 °, з лівого боку – стадіон. Річка вкрита ряскою, пра-

вий берег стає вищим... ».

32

Після цього на основі технічного опису складають характеристику річ-

ки (таблиця 11).

Таблиця 11 – Приклад опису річки Генеральні

азимути

Відстань,

м Характеристика берегів Характеристика річки

А-284° 88 З лівого боку закінчується хутір

Річка є повноводішою

А-262° 182 З обох боків до річки підходить

лісосмуга з тополь

Річка з обох боків

вкрита ряскою

А-234° 224 Бетонний міст. Менш зарослі

береги, легша прохідність

У воді є п’явки

Важливо у технічному описі звернути увагу на аргументоване застосу-

вання складних та різноманітних технічних прийомів (переправи, підйоми,

спуски, траверси та ін.), на автономність групи на маршруті, а також на про-

ведення природоохоронної або суспільно корисної роботи на маршруті.

ККааррттооггррааффііччнниийй ммааттееррііаалл

До звіту додають 2 карти району подорожі: оглядову і робочу (їх краще

зберігати у файлах).

Для оглядової карти району можна використовувати будь-яку картог-

рафічну продукцію масштаб якої не дрібніший ніж 1:1 000 000. На ній слід

вказати початкову і кінцеву точки маршруту, виділити район маршруту. Іно-

ді зазначають під’їзд на маршрут та від’їзд з нього.

Наведемо приклади оглядової та робочої карт.

Оглядова карта річки Либідь. М 1:1 000 000

Робоча карта – це картографічний матеріал, яким група користувалася

на маршруті, де відображається топографічна ситуація на місцевості, умовні

знаки (знайдені струмки, джерела, джерела забруднення тощо), прив’язки

33

об’єктів досліджень, точок спостережень, маршрут групи, місця ночівлі і

днювання, дати проходження, точки фотозйомок, екскурсійні та інші

об’єкти, які цікаві для мандруючих екологів або туристів-екологів. Масштаб

цієї карти повинен бути не дрібніший ніж 1:200 000.

І головне – слід охайно, точно і повно оформити ці карти.

На окремих картах, схемах потрібно оформити результати експедиції

(наприклад, детальна замальовка малої річки).

Робоча карта експедиції по річці Десні (частина)

ФФооттооггррааффііїї Фотознімки є необхідною і дуже важливою частиною звіту.

Фотографії та малюнки, що додають до звіту, мають характеризувати

ділянки маршруту, показувати дії групи, допомагати іншим групам орієнту-

ватися на місцевості, підтверджувати проходження маршруту всією групою.

Наприклад, звіт про обстеження річки ілюструють фотографіями, на

яких фіксують цікаві місця, мальовничі краєвиди та характерні прояви не-

сприятливого впливу людської діяльності на річку та її заплаву, на струмки

та джерельця, інші куточки рослинного й тваринного світу. При цьому фото-

знімки є важливою частиною опису та його значним доповненням.

На фотографіях вказують назви річок, місця ночівель, головних орієн-

тирів, напрямок та швидкість течії тощо. Суцільною лінією (червоною або

чорною) позначають напрям руху групи, стрілкою (синього кольору) – нап-

34

рям течії річки або струмка. Пунктиром вказують рекомендовану лінія про-

ходження маршруту з показом руху, місць ночівель, основних орієнтирів.

Фотографії повинні мати підписи з назвою об’єктів зйомок, нумерацію.

Підписи на фотографіях мають містити пояснення, а не бути абстрактними.

У своєму звіті фотографії обов’язково слід розміщувати у хронологіч-

ній послідовності в місцях, де є посилання на них у тексті.

Рис. 6. Річка Либідь за 300 м вище села В. Муравейка

Крім того, для екологічної експедиції фотознімки мають підтверджува-

ти конкретну роботу у поході (проведення досліджень, вимірів, розчищення

джерел та ін.).

3 Дослідницька робота, опис її результатів

ООффііццііййннее ззааввддаанннняя ввіідд ннааууккооввиихх ууссттаанноовв ттаа ггррооммааддссььккиихх ооррггааннііззаа--

цціійй

Науково-дослідні заклади, громадські організації можуть дати учасни-

кам екологічної експедиції різні завдання, зокрема збір інформації по заданій

темі, проведення спостережень, виконання досліджень, розчищення (приби-

рання), збір матеріалів.

Наприклад, під час екологічної експедиції по малій річці можуть бути

такі завдання, як дослідження якості води, вивчення рослинного світу по бе-

регах річки, заростання водойм, фіксація рослин, занесених до Червоної кни-

ги України, дослідження впливу людини на річку (береги, затоки ...), вивчен-

ня джерел живлення річки, виконання робіт зі збереження джерел та ін.

Учасники краєзнавчої експедиції збиратимуть дані про ту місцевість,

де пройде маршрут, історію походження назв, відвідають пам’ятки історії та

культури.

Зокрема, під час етнографічної експедиції вивчають історію і культуру

населених пунктів, збирають фольклор, інформацію про побут. Учасники ек-

35

спедиції записують спогади, пісні, обряди або збирають дані та матеріали

про конкретний об’єкт.

ООппиисс ддооссллііддннииццььккооїї ррооббооттии ннаа ммаарршшррууттіі

Висновок про дослідницьку роботу містить насамперед, результати ві-

зуальної оцінки річкової долини, відомості про заростання річки рослинніс-

тю, замулення річок, джерел, їх водність, проточні річкові русла, швидкості

течії, а також інформацію про мешканців, тобто приблизну оцінку біологіч-

ного різноманіття, яке вам вдалося спостерегти, дані про кількість видів тва-

рин (звірів, птахів, комах), вищих рослин тощо.

Таблиця 12 – Маршрутна реєстраційна картка* Лівий берег Об’єкти реєстрації Правий берег

Т** З** В** Т З В

Ліси**

Природні

Наджені

Листяні

Хвойні

Луки**

Природні

Сіяні

Піщані кучугури

Загальна кількість та протяжність вздовж річки ***

Населених пунктів

Обласних центрів

Районних центрів

Селищ міського типу

Сіл

Селищ, хуторів

Землі сільськогосподарського використання ***

Пасовища

Ферми

Літні табори худоби

Поля

Городи

Сади

Території підприємств ***

Зареєстровано точкових джерел

забруднення

Водні об’єкти

Лівий берег Русло Правий берег

Штучне

Природне

*- таблиця є підсумковою. Заповнюється для узагальнення даних за результатами всього

екологічного походу. На ній ґрунтуватимуться подальші висновки про стан річкової до-

лини.

** Т – надзаплавні тераси, З – заплава, Б – берег.

*** сумарна протяжність уздовж річки земель, які займає цей тип об’єктів реєстрації.

36

Але висновки про її стан слід зіставити з інформацією про характер

господарської діяльності людини у річковій долині.

Це передусім оцінка стану долини річки, а також співвідношення різ-

них елементів ландшафту річкової долини та інформація про характер при-

родокористування, спираючись насамперед на дані таблиць (Маршрутна

реєстраційна картка).

Також слід визначити напрям своєї природоохоронної роботи на мар-

шруті, яку здійснюють за відповідним планом і в описовій формі подають у

звіті.

Всі конкретні і обґрунтовані результати та висновки мають базуватися

на власних дослідженнях та спостереженнях.

Якщо, наприклад, ви знайшли джерело і очистили його, то це

обов’язково має знайти своє відображення у звіті. Наприклад, так:

Джерело (його місцезнаходження відмічено на робочій карті під номером *)

було мулистим і складалося з глини. Для того, щоб земля, падаючи, не пере-

кривала воду, ми встановили пластмасову трубку діаметром 10 см. Щоб за-

побігти осипанню стінок джерела, ми насадили гілок верби, яка буде своїм

корінням утримувати їх. Наведемо параметри джерела до і після його очи-

щення (таблиця 13).

Таблиця 13

Параметри До очищення Після очищення

Глибина 0,1 м 0,22 м

Ширина 0,68 м 0,76 м

Довжина 0,97 м 0,99 м

Час, за який набирається 250 г води 0,395 хв 0,047 хв

Кількість води за 1 хв. 0,667 л 5 л

ДДооддааттккии У цьому розділі слід розмістити:

1. Кошторис витрат на експедицію.

2. Розклад руху транспорту (під’їзд до початку і від’їзд).

3. Час роботи відділень зв’язку, магазинів, розміщення медичних, закладів

тощо.

4. Матеріально-технічне забезпечення (групове і особисте спорядження).

5. Організація харчування (особливість харчування в експедиції).

6. Аптечка (список препаратів з показанням до застосування).

7. Ремонтний набір.

37

ППііддссууммккии,, ввииссннооввккии,, ррееккооммееннддааццііїї

Інформація цього розділу повинна містити відомості про характерні

для цього району природні особливості, певні результати роботи на маршруті

експедиції, як цей маршрут можна пройти легше, цікавіше, безпечніше.

Крім того, слід звернути увагу на те, як зарекомендувало себе споряд-

ження (як туристичне, так і спеціальне для проведення екологічних дослід-

жень), що було використане в експедиції.

Окремим пунктом у цьому розділі слід дати практичні рекомендації

іншим групам, а також зауваження щодо складу учасників для цієї експеди-

ції.

ССппииссоокк ввииккооррииссттааннооїї ллііттееррааттууррии ттаа дджжеерреелл ііннффооррммааццііїї

В цьому розділі необхідно дати перелік всіх джерел інформації, які бу-

ли використані при підготовці до експедиції та під час складання звіту, який

оформлюють згідно з вимогами бібліографії.

Якщо була використана ексклюзивна інформація (звіти про подорожі,

слайди, фото, фільми), то необхідно вказати постійне місце її знаходження

(власник, організація, бібліотека).

ВВииссннооввккии

Ви ознайомилися з тим, як скласти звіт про екологічну експедицію.

Дуже важливо це зробити, щоб залишити інформацію про свої дослідження,

довести її до інших.

Ваша експедиція та підготовлені за її результатами висновки мають бу-

ти першим кроком до реалізації плану дій, який зможе об’єднати зусилля

людей та влади у єдину мету – поліпшити екологічну ситуацію у вашому краї

та зберегти природу.

В Конституції України зазначається, що гарантування екологічної без-

пеки та підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком

держави (ст. 16), кожному громадянину гарантується право вільного доступу

до інформації про стан довкілля (ст. 50), кожний громадянин зобов’язаний не

завдавати шкоди природному середовищу і нести відповідальність за шкоду,

заподіяну природі (ст. 66).

Результатом вашої роботи має бути звіт, скласти який і допоможе ця

розробка.

При проведенні екологічної експедиції на перше місце слід ставити пи-

тання охорони природи. Жодне дослідження, жодне спостереження, збір гер-

барію не повинні задавати шкоди природі, треба берегти рослинний і тва-

ринний світ. Про все це має пам’ятати кожен, хто йде дорогою досліджень.

Література

1. Березина Н. А. Практикум по гидробиологии. – М.: Агропромиздат,

1989.

2. Дмитрієв Ю. А. Про природу для великих і маленьких. – К.:

Рад. школа, 1978.

38

3. Жадин В. И., Герд С. В. Реки, озера и водохранилища СССР. – М.:

Учпредгиз, 1961.

4. Карпенко Ю. О. Біологічне різноманіття України та його охорона //

Український журнал «Хімія. Біологія», 2000.

5. Одум Ю. О. Основы экологии. – М.: Мир, 1975.

6. Риклефс Р. Основы общей экологии. – М.: Мир, 1979.

7. Хімко Р. В., Мережко О. І., Бабко Р. В. Малі річки – дослідження,

охорона, відновлення. – К.: Інститут екології. – 2003. – 380 с.

39

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

Великого значення Всеукраїнська екологічна ліга надає приро-

доохоронній роботі, проведенню конкретних заходів на захист дов-

кілля.

У цій збірці подано методичний матеріал і корисні поради, що

стосується організації, проведення та оформлення звіту екологіч-

них експедицій на водоймах.

Мета цих заходів – пошуки шляхів збереження, відновлення

та охорони водних об’єктів, покращення стану довкілля. У рамках

таких експедицій пропонується дослідження водних об’єктів для

виявлення причин погіршення екологічного стану; участь у робо-

тах з розчищення джерел і берегів, укріплення берегів (насадження

швидкорослих порід дерев і чагарників).

Якщо Ви маєте власний досвід проведення екологічних експе-

дицій на водоймах, будемо раді одержати матеріал для подальших

публікацій.

Запрошуємо Вас до творчої співпраці!