22016

Що бабуся

зробить, коли

дізнається про мій вчинок?

дитячий християнський журнал

ISSN 2194-3796

Stejinka 02_2016.indd 1 23.11.15 18:51

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Знайди початок і, дотримуючись ліній від літери до літери, прочитай відоме прислів’я.

А чи знаєш ти, що 

тримаєш у руках журнал, який уже 

не один рік сіє гарні зерна? I я не маю 

сумнівів у тому, що ті зерна приносять 

гарні плоди.

Так, воно взяте 

з Біблії. Це серйозне попередження всім 

нам.

I справді… Відшукавши кілька літер по порядку, 

вже легко відгадати прислів’я.

Цікаво, що це за 

прислів’я, яке має підказати нам тему 

журналу?

Ш Е О Є Н

О С

О ,

Т П

Щ П

Ш Ж Е І Й

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

2Stejinka 02_2016.indd 2 23.11.15 18:51

Мал

юва

ла Т

етян

а К

ОС

ТЕЦ

ЬКА

Хто з-поміж апостолів ХристаЧув, коли Він промовляв з хреста?

Володимир КНИШЕВПереклала Олена МІКУЛА

ЗАГАДКИ

1.

2.

3.

4.

5.6.

Птахи гніздечка в’ють собі,Живуть лисиці в теплих норах.А Він був бідним на землі,Хоч в небі мав палац просторий.

Був Матвій-євангеліст – Будівельник чи юрист?Чи то митар, чи вівчар,Чи священик, чи тесляр?

Щоб міцно дім новий стояв,Під час потопу щоб не впав, Що краще класти у основу:Пісок, каміння чи солому?

За чиїм наказом в небі сонце сяє –I на добрих, і на злих промінь посилає?

В морі Егейськім знаходиться острів –Ти назву його не забув?Тут Iван, друг Христа та апостол,У вигнанні ув’язнений був.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

3Stejinka 02_2016.indd 3 23.11.15 18:51

Ольга НОВИКОВА

Не перший день Роман приходив зі шко­ли в поганому настрої. Дідусь, помітивши зміни в поведінці внука, запитав його:

– Ти ж нещодавно в перший клас пішов – і вже не подобається в школі?

Хлопчик, зайнятий улюбленою грою на комп’ютері, відповів:

– Не подобається.– А чому? На уроках не все зрозуміло?– Зрозуміло мені все, діду. Просто, ро­

зумієш, ніхто зі мною не дружить, – відвер­нувшись від комп’ютера, пояснив Роман.

– А ти намагався знайти друзів?– Та вибирати нема з кого: Мишко об­

разився, що я на перерві його лінійку зла­мав. Костя відвертається, коли мене ба­чить, тому що я його кілька разів чотири­оким назвав. Але ж він в окулярах! Хотів із

Генкою подружитися – так він мене те­пер боїться!

– Чому?– На фізкультурі, під час бігу, він мене

плечем зачепив. Я у відповідь стукнув його по спині.

Дідусь насупився:– Знаєш що, онучок дорогий, ти сам ви­

нен, що без друзів залишився. Ось послу­хай, що я зараз прочитаю з Біблії: «Не об­манюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й по­жне». Ось ти всіх образив і ще хочеш, щоб із тобою дружили. Ти «посіяв» злі справи, і це до тебе повернулося самотністю.

– І що ж мені тепер робити? Назавжди залишатися без друзів?! – із сумом у голо­сі запитав Роман дідуся.

– А ти спробуй жити по­іншому: сій добро, виказуй увагу до однокласників. Не будь таким запальним і зухвалим. Не дражни! Спробуй бути більш поблажливим до інших.

ПОРАДАДІДУСЯ

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

4Stejinka 02_2016.indd 4 23.11.15 18:51

І Роман вирішив послухатися дідуся. Спочатку на кишенькові гроші він купив нову лінійку Мишкові. Той, звичайно, ду­же здивувався, приймаючи від Романа вибачення за зламану річ. Костю чотири­оким дражнити Роман перестав. Дівчаток на перервах не штовхав і взагалі перестав битися.

Час ішов. Настав листопад. На великій перерві Гена запрошував друзів на свій день народження: Костю, Мишка й іще Ми­колу з Андрієм. Потім, зовсім несподівано для Романа, Гена підійшов до нього:

– Романе, ти теж до мене приходь у не­ділю! Там усі мої друзі будуть! Хлопці ска­зали, щоб я не забув запросити й тебе теж. Отже, в неділю о 15­й годині. Не спізнюйся!

– Та не спізнюся! – осілим від радості го­лосом промовив Роман услід другові, що вже біг далі.

Чи знаєш ти,

що самим «плідним»

бур’яном вважається

триреберник непахучий, або

ромашка непахуча?

Одна рослина може

дати понад

півтора мільйона

насінин.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

5Stejinka 02_2016.indd 5 23.11.15 18:51

Що посієш,те й пожнеш

Пам’ятаю, як давним-давно (я тоді був іще дитиною) ми наприкінці зими сія-ли в горщиках пшеницю. Так у нас було заведено. Я щодня вилазив на стілець і дивився на глиняний горщик, який стояв на підвіконні: виросло там що-небудь чи ні. I в один із днів помічав, що на поверхні пухкої землі з’являвся зелений пу-шок. Через кілька днів увесь горщик був повний густої зелені. Я знав: скоро Ве-ликдень. У наші горщики мама покладе крашені яйця. Яке відношення яйця мали до Великодня, я не розумів, та й зараз не дуже розумію. Але мені на все життя запам’яталося почуття таємниці: я сіяв своїми руками пшеничні зерна, і вони… проростали!

Біблія вчить нас, що так буває не тільки з пшеницею чи іншим насінням, а з усім, що ми робимо. «Що тільки людина посіє, те саме й пожне» – так просто й ясно говорить Біблія про те, що ми говоримо і робимо, навіть про те, що ми думаємо. Якщо ми про щось погане думаємо, то й говоримо погане. А слова наші, як насін-ня: сказав щось погане про когось – і втратив дружбу, сказав неправду – стає так важко на серці...

Iсус каже, що по тому, що ми сіємо, і по тому, які плоди приносимо, можна ді-знатися, які ми. Тому так важливо вірити Богові, слухатися батьків, бути добро-зичливим і привітним, старанним і вірним! Ти запитаєш, звідки в тебе такі пога-ні думки, погані слова й учинки, яких ти сам соромишся? Скажу. Від того, що ти читаєш, що дивишся, з ким дружиш і спілкуєшся, залежить твоє внутрішнє жит-тя. Від того, чим ти займаєшся, залежать твої думки й слова. Це як із насінням пшениці. Якщо ти «посіяв» у серці своєму поганий фільм, звідки взятися добрим думкам? Якщо ти дружиш із хлопцями або дівчатами, які не вірять у Бога, лають-ся поганими словами, як ти гадаєш, що сіється в твоє серце? Точнісінько так, як твої слова, добрі чи недобрі, – це «насіння», яке ти сієш навколо себе, так само й слова та вчинки твоїх друзів чинять на тебе вплив. Тому Біблія, використовуючи стародавнє грецьке прислів’я, попереджає: товариство лихе псує добрі звичаї.

I ще щось дуже важливе хочу сказати всім, віруючим у Iсуса: по тому, як ти чиниш, що говориш і як ставишся до людей, оточуючі – твої друзі, однокласни-ки, сусіди, діти й дорослі, – усі, з ким ти зустрічаєшся і маєш справу, судять про Христа. «Ось які вони – віруючі!» – говорять вони. А ми ж не хочемо, щоб про Iсуса погано думали, правда ж? Тому будемо в усьому брати приклад з Iсуса Христа, Який говорив тільки хороше, робив тільки добро й ставився до всіх із великою любов’ю.

Вальдемар ЦОРН

Над

цим

варт

о зам

исли

тис

яС

ТЕЖ

ИН

КА

2/1

6

6Stejinka 02_2016.indd 6 23.11.15 18:51

Анатолій БОЛУТЕНКО

СЛАВА БОГУ!Безліч є чудес в природі,Знає, мабуть, кожен,Наче все саме виходить,Та по волі Божій. У садку та на городі,В лісі, в горах, в поліВсе саме росте та родить,Та по Божій волі. Радість, коли сонце сходить, Серце обіймає,Начебто й саме заходить –Та Бог його тримає. Просимо дощу на ниви –Літо пашить жаром.Ось сама неначе злива,Та наслав Бог хмари.

У природі все виходитьНаче так, як треба,Але силами природиБог керує з неба.

Любов ЛАЗЬКО

СКАРБЗа хмарами сонце ховається,У зернятку паросток спить,У жолуді дуб розвивається,В яєчку курчатко лежить.

У землю занурені кореніТрави, і дерев, і кущів;Під листям у лісі оголенімСховалося безліч грибів.

Є в серці людини скарбниця,У кожної – лише своя. Не можна її роздивитись,Прихована добре вона.

Та лише вуста відкриваєш,Стає зрозуміло усім,Хороше чи зле ти ховаєш,Складаєш у серці своїм.

Нехай не знайдуть собі місцяБрехня в твоїм серці та зло. Нехай твоя чиста скарбницяХоває любов та добро.

Чи знаєш ти,

що довжина найбільших

шишок досягає 66 см?

Ростуть вони

на цукровій сосні

в Північній

Америці.

Малювала Олена МАМАЄВА

Переклав Степан ЗАГОРУЛЬКО

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

7Stejinka 02_2016.indd 7 23.11.15 18:51

Розг

орні

мо Б

іблію

Гузаль ТАЛІПОВА

ПШЕНИЦЯІ КУКІЛЬ

Ісус часто розповідав історії про Небесне Царство. Люди слухали Його з великим інте­ресом, адже незвичайні історії, а особливо повчальні, всім подобаються. Одного разу Ісус підійшов до озера, біля якого зібрався натовп бажаючих послухати Його. І Ісус роз­повів притчу.Жила­була дуже заможна людина. Чого тіль­

ки не було в цієї людини: і чудовий будинок, і величезні сади, і хлібні лани, і сховища для зерна. У цієї людини було багато працівників, які трудилися на свого пана в його великому господарстві: обробляли землю, удобрювали її, орали, щоб потім засіяти поля, а після жнив із радістю заповнити порожні комори зібраним урожаєм.

Хліб, який пекли з мелених зерен пшениці, вва­жався дуже цінним продуктом в Ізраїлі. Тому гос­подар вибрав найкраще поле й наказав засіяти його добірним пшеничним зерном. Слуги одразу ж виконали наказ. Через деякий час паростки посі­вів дружно зійшли. Тепер залишалося тільки поче­кати до жнив, щоб зібрати багатий урожай і потім продати зерно на ринку.

Але ось одного разу один із робітників виявив, що на пшеничному полі виросла трава, колосся якої хоч і були схожі на пшеничні, однак нага­дували своїм виглядом дику рослину. Спан­теличені робітники не на жарт злякалися. Що скаже господар? Раптом звинуватить у всьому їх, слуг? Але робити нічого, адже треба розпо­вісти панові про біду. Робітник прийшов до господаря і з хвилюванням сказав: «Хазя­їне! На жаль, я приніс вам недобру звіст­ку – на вашому пшеничному полі виросли якісь рослини. Усі робітники дивуються,

звідки вони могли взятися! Ідіть і поди­віться самі...»

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

8Stejinka 02_2016.indd 8 23.11.15 18:51

Господар пішов на поле, щоб подивити­ся, що ж там виросло. І справді, він побачив, що між сходами пшениці ростуть інші, дикі, рослини. На щастя, господар не став дорі­кати слугам. «Хм, цікаво... – мовив він. – Це явно польовий бур’ян, причому найшкідливі­ший! Здається, я розумію, чиїх рук це спра­ва. Я знаю одну людину, яка завжди заздрила моєму процвітаючому господарству й, на жаль, стала моїм ворогом. Ось цей чоловік, поки ми спали, прийшов і посіяв цю кукіль на моєму полі, щоб нашкодити мені. Але нічого, я розберуся з цим пізніше».

«Але як бути далі? – запитав один із слуг. – Може, нам повисмикувати ці бур’яни?» Мудрий господар відповів: «Ні, якщо ви висмикнете бур’яни зараз, то ненавмисно разом із ними

можете вирвати й пшеницю. Нехай і те й інше росте до жнив. А під час жнив спочатку приберемо бур’я­ни, а потім зберемо пшеницю. Наш урожай буде таким само чу­довим, як завжди!»

Слуги так і вчинили. І ось при­йшов час жнив. Найтяжча праця залишилася позаду – кукіль бу­ло зібрано й пов’язано в окре­мі зв’язки. А пшеницю зібрали й помістили в спеціальне зерно­сховище, звідки її потім візьмуть, щоб переробити на борошно. З борошна ж господині в своїх будинках спечуть м’який і смачний хліб.

А тепер подумай про значення притчі. Поле – це світ, в якому ми живемо, а хороші колоски пшениці – люди, які слухають слова Бога й виконують їх. Кукіль – так у притчі на­звані люди, які не виконують Божу волю й ідуть проти Бога. Той, хто посіяв кукіль, – це ворог Божий, який не хоче, щоб Боже Царство росло та зміцнювалося. А господар поля – це Ісус Христос, Який береже нас від усіляких негараздів і пле­кає в нас насіння Свого Слова. Його слуги – ангели – викону­ють важливі доручення свого Пана. А ми, зернятка пшениці, повинні пам’ятати, що Господь знає і любить Своїх дітей і не дозволить, щоб щось погане заглушило Божу любов у нас.

Ця притча записана в 13-й главі Євангелія від Матвія, з 24-го вірша по 30-й.

Як ти вважаєш?1. Що виявили слуги на 

полі господаря?

2. Як запропонував вчи-нити з іще недозрілим урожаєм господар, ко-ли  йому  повідомили погану новину?

3. Яким чином Боже Сло-во може впливати на наше зростання?

Малювала Лариса ГОРОШКО

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

9Stejinka 02_2016.indd 9 23.11.15 18:51

УПІЗНАЙ МЕНЕ!Я – «дерево овочеве» (Бут. 1:11), із родини розо-

вих (Rosaceae). Десятки сортів поширені по всьо-му світу, хоча нашою батьківщиною вважається Центральна Азія.

У нас є й дикі родичі, ти можеш зустріти мене на лісовій галявині. Можливо, я росту й у твоєму сад-ку, але ти проходиш мимо, не звертаючи на ме-не уваги. А даремно, адже мене створив Творець у третій день Свого творіння.

На жаль, нас часто пов’язують із розбратом і по-ганими схильностями. Мовляв, плід мій недалеко від мене падає – такий само поганий. А згадай бі-блійну історію про заборонений плід, яким змій звів був Єву. Але це був необов’язково мій плід! Адже спочатку моїм ім’ям називали плоди будь-якого дерева.

Кажуть, Iсаак Ньютон (1642–1727), відомий ан-глій ський учений, творець класичної механіки, си-дів одного разу під моїм деревом, і, треба ж такому статися, – плід мій упав йому на голову. I що ж? Він замислився про силу гравітаційного притягання – і відкрив закон всесвітнього тяжіння!

Отже, й хорошого від нас чимало. Та й плоди мої соковиті, смачні, ароматні. З них можна вари-ти повидло, компот, кисіль,

їх можна їсти сирими, запікати, квасити (особливо смачно – разом із капустою). Спробуй приготувати солодкий салат із моїх плодів, додавши родзинки, горіхи й трохи кориці.

У ящику на горищі мої плоди можна зберігати до-сить довго, майже цілу зиму, і це справжня комо-ра вітамінів. А які смачні пироги з начинкою з них виходять! Твоя мама й бабуся вже точно печуть такі пироги!

Бог наділив нас великою міцністю та довголіт-тям. Ми не боїмося морозів (витримуємо навіть 40-градусний мороз), нам не страшна й спека. До віку Мойсея (Втор. 34:7) ми не доживаємо всього лише років двадцять. А наші дикорослі родичі мо-жуть жити й плодоносити стільки, скільки «ходив Енох з Богом» (Бут. 5:22). Прочитай ці тексти – і ти дізнаєшся про мій вік.

Про мене згадує пророк Йоіл (1:12). А мудрий Соломон порівнює добре слово («слово, проказа-не часу свого», Пр. 25:11) з моїми плодами – «на

срібнім тарелі». Як це правильно!Тепер ти вже точно знаєш, як мене

звуть. Звичайно, я – в твоєму саду! А плоди мої – яблука.

Тетяна ГОЛОВІНА

яблуня

Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

10Stejinka 02_2016.indd 10 23.11.15 18:51

Після вечірнього читання Біблії діти повкладалися спати. Аня довго не могла заснути, згадуючи зібрання зайців. Коли ж вона нарешті заснула, їй наснився тривожний сон: вона лежала в коморі, на м’якому сіні. Перед нею було безліч зайців, що гризли гілки. Раптом вдалині з’явилося щось чорне. Це був Цезар, вівчарка мельника. Цезар усе ближче підкрадався до зайців. У Ані перехопило подих. Де ж Нерон? Чому він не гавкає? Чому не проганяє злого собаку? Невже Нерон лежить у своїй будці й не помі-чає небезпеки?

Тим часом відстань між Цезарем і зайцями небезпечно скорочувалася. Хижо ощиривши зуби, пес виглядав так само страшно, як і тоді, біля го-дівниці в лісі, коли він ганявся за косулею.

Тут Аня не витримала й закричала щосили:– Нероне! Нероне! Хапай його! Швидше!– Що трапилося? – злякано запитав Марк.

Схованка в домі лісника

Еріх ШМІДТ-ШЕЛЬ

Марк і Аня проводять зимові канікули в бабусі та дідуся. Їхній дідусь – лісник. Приїхавши з міста, онуки допомагають дідусеві, який в саду обрізає дерева,

і складають гілки біля комори, потім спостерігають за нічним бенкетом зайців... А Марк не лише знайшов схованку, але майже спустошив її.

Частина 8

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

11Stejinka 02_2016.indd 11 23.11.15 18:51

Він увімкнув лампу на тумбочці, схопився з ліжка й кинувся до ліжка сестрички, що стояло біля протилежної стіни.

– Тобі щось наснилося? Кого повинен схопити Нерон?– Цезаря! – вимовила напівсонна Аня й сіла в ліжку.Брат узяв її за руку.– Спи спокійно, – втішав він сестричку. – Злий Цезар посаджений на

ланцюг і не може втекти. А нас охороняє Ісус.Заспокоївшись, Аня знову лягла в теплу постіль. Вона все ще не розумі-

ла: те, що їй привиділося, було сном чи дійсністю.Наступного ранку діти виявили за коморою обгризені гілки й сучки і ба-

гато-багато заячих слідів.В Ані був зовсім уже святковий настрій. Куди б дівчинка не йшла, де б не

стояла, усюди вона наспівувала пісні хвали та подяки. Вдома вона знала ли-ше кілька пісень, але на вечірніх спілкуваннях у будинку лісничого встигла розучити багато нових.

Марк теж уже знав нові пісні. Але йому було не до співу. При одній ли-ше думці про прийдешній день його охоплював страх, який бук-вально переповнював його. Того дня бабуся дізнається про його негідний учинок. Адже вона збиралася в день народ-ження подати пряники до чаю. І, звичайно ж, вона не зрадіє, побачивши, що від пряників залишилося лише кілька штук. Марк уже бачив перед собою її засму-чене обличчя. Але як вона діятиме й яке покаран-ня його чекає, Марк не знав і тому дуже нервував. «Скоріше б усе це минуло, – раз у раз зітхав він. – Ох, якби цієї історії з пряниками взагалі не було! Якби я не зачепив цей бідон...»

І як він міг так безглуздо вчинити! Але зробле-ного не повернеш, як би йому цього не хотілося.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

12Stejinka 02_2016.indd 12 23.11.15 18:52

Час неможливо повернути назад. І Марк не знав нікого, хто б міг випра-вити вчинене ним неподобство...

За обідом бабуся складала план роботи на другу половину дня. «Завтра субота, а в неділю в Марка й Анечки день народження, – міркувала вона. – Не знаю, чи впораюсь я взавтра з усіма справами. Робота в мене вже не ки-пить, як раніше. Тож приберу й святково прикрашу вітальню вже сьогодні».

Звертаючись до онуків, бабуся запропонувала:– Якщо хочете, можете мені допомогти.Діти відразу погодилися. За роботою Аня заспівала:

Що провину може змить?О, ніщо, лиш кров Ісуса!Ну а що може зцілить?О, ніщо, лиш кров Ісуса!

Марк, нічого не пояснюючи, хутко вибіг із вітальні й зачинився в дитя-чій кімнаті. Бути поруч із сестрою було просто нестерпно! Її спів його дра-тував. Він знав: якщо не піде з вітальні, то обов’язково облає Аню. І, зви-чайно ж, бабуся запитає: «У чому річ? Чому ти такий дивний?»

І що він їй відповість? Розповість, що в нього на серці? Що сталося б, як-би він зізнався: «Мені так боляче, що вона радіє, а я не можу радіти. І радіти я не можу, тому що вкрав твої пряники...» Може, і справді, треба саме так учинити? Та ні, це неможливо! Він тільки зіпсує настрій і бабусі, і сестрич-ці. Так принаймні він думав.

Марку раптом дуже захотілося зробити щось гарне. Трохи подумавши, він згадав, що вони ще не встановили годівницю для птахів.

Хлопчик одразу ж вийшов із дому. Дідуся він знайшов у коморі.– Шкода, що ти раніше не прийшов, – сказав дідусь. – А то міг би мені

допомогти. Я щойно зняв косуляті пов’язку.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

13Stejinka 02_2016.indd 13 23.11.15 18:52

– Ой! – із жалем вигукнув Марк. – Я б дійсно із задоволенням допоміг тобі. Так він тепер знову бігає? Без жодних проблем?

– Кульгає трохи. Ну а так усе гаразд.– І ти випустиш його в ліс? – поцікавився Марк.– Поки що ні. На мерзлому снігу він не виживе. Але згодом, коли сніг

розтане, відпущу його на волю, – пояснив дідусь, а потім запитав: – Чому ти шукав мене? Ти щось хотів?

– Так, – підтвердив Марк. – Я хотів запитати, де годівниця, яку я тобі по-дарував? Я її ніде не бачив.

Дідусь провів рукою по волоссю й сказав:– Я про неї зовсім забув, внучку! Вибач.Дідусь швидко пройшов у комору й повернувся з годівницею. Годівниця

була вкрита густим шаром пилу, і Марк як слід протер її.– Я можу встановити її, – запропонував він, – щоб у пташок було надій-

не місце, де вони можуть годуватися.– Я тобі допоможу, внучку, – сказав дідусь. – Один ти не впораєшся. Зем-

ля дуже мерзла. Потрібно багато сили, щоб викопати яму для стійки, на якій тримається годівниця.

– А де ми її встановимо? – запитав Марк.– Гадаю, на городі. Це буде найбільш підходяще місце, – відповів дідусь

після деяких роздумів. – Там не так сильно дме різкий схід-ний вітер, і, крім того, ви зможете спостерігати за птахами через вікно в кухні.

– Чудово! Так і зробимо! – зрадів Марк.Після години спільної роботи годів-

ниця для птахів уже стояла посеред городу, і дідусь насипав у неї корм. А Марк пішов у кухню, щоб звідти помилуватися барвистим пташиним

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

14Stejinka 02_2016.indd 14 23.11.15 18:52

будиночком. Поки він, задоволений, дивився у вікно, до годівниці вже під-летіли перші птахи й почали старанно клювати зерна під козирком. Марк побіг до вітальні й покликав сестричку. Аня пішла з братом, бо кімната була вже прибрана.

Прийшовши в кухню, діти побачили, що до годівниці підлітає все біль-ше птахів. Присунувши два стільці до вікна, Аня з Марком сіли, підібгав-ши під себе ноги, й почали спостерігати за їх веселою метушнею. Там бу-ли й синиці, й коноплянки, й вівсянки, й дрозди. Кілька разів прилітав навіть красень зяблик. Птахи копирсалися в зернятках, точили дзьобики й знову клювали.

Якийсь час усе було мирно. Потім діти побачили, як на голі гілки вишні прилетіла галаслива зграя горобців. Деякі з них угледіли годівницю й пе-репурхнули туди. Недовго думаючи, за ними полетіли інші. В одну мить горобці обліпили всю годівницю.

Кінець тиші. Горобці цвірінькали, шуміли, сварилися, билися. Зерна посипалися з годівниці на сніг.

Горобці підняли такий ґвалт, що розбудили Мурку, бабусину кішку, яка мирно спала на кухонному дивані. Вона повільно встала, потягнулася й, стрибнувши на підвіконня, примостилася біля Ані. Застиглим поглядом Мурка спостерігала за тим, що відбувалося біля годівниці. Так багато птахів їй уже давно не доводилося бачити. А тим більше так близько!

Кілька хвилин Мурка сиділа нерухомо. Потім вона пригнулася й наго-стрила вуха, уважно стежачи за рухами птахів. Здавалося, вона ось-ось ки-неться на птахів. Але між ними було віконне скло! Мурка схаменулася, зі-стрибнула з підвіконня й, підбігши до дверей, почала нявкати, поки її не випустили назовні.

(Далі буде)

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

15Stejinka 02_2016.indd 15 23.11.15 18:52

Дитинство і юністьЯке чарівне видовище – іскри, що летять! Вони

розсипаються яскравим святковим феєрверком з-під кожного удару молотом по розпеченому залі-зу на ковадлі. Особливо цікаво за ними спостеріга-ти в мороку сутінок, коли день хилиться до вечора, втомлені селяни повертаються додому, а батько закінчує кувати черговий плуг або косу.

Маленький Майкл любить сидіти в куточку куз-ні. Тут набагато цікавіше, ніж у школі. Ось там до-водиться важко: вчителька постійно висміює його за те, що він не може вимовити деякі букви. А од-ного разу відправила старшого брата Майкла – Роберта – на ринок за різкою, щоб покарати Май-кла. Однак Роберт, викинувши монетку, яку дала вчителька, все розповів матері. Навчання на цьо-му закінчилося – батьки забрали дітей зі школи.

Незабаром уся сім’я з селища Ньюінгтон-Баттс, що поблизу Лондона, переїхала до Лондона.

У тринадцять років Майкл уже працював у май-стерні палітурника. Він почав читати всі книги, які потрапляли до рук. Особливо йому подобалася науково-популярна література: «Хімічні бесіди», «Британська енциклопедія», статті з електрики.

Книги надихнули юного Фарадея на заняття хі-мічними та фізичними дослідами. Зі скляної пляш-ки, сургучу та шматка мотузки він сконструював електричну машину. При роботі вона розсипала навколо іскри. Чарівне видовище!

Вечорами Майкл почав відвідувати наукові лек-ції. Незабаром йому вдалося влаштуватися лабо-рантом до знаменитого хіміка Гемфрі Деві в Коро-лівський інститут. Потім він супроводжував свого наставника в поїздці по Франції, Iталії та Швей-царії.

Духовне життяБатьки Майкла, його дідусь і бабуся були ві-

руючими людьми. Щонеділі всі відправлялися на богослужіння. Молодий учений не був винятком. А після прийняття святого водного хрещення став проповідником Євангелія. Щотижня в церкві на вулиці Святого Павла Фарадей говорив про та-ємниці Царства Небесного і про Христа, що від-криває ці таємниці людям. Його мова була яс-ною, простою, доступною. Багато його друзів та

МайклФарадей

1791–1867

Портрет М. Фарадея роботи Т. Філліпса, 1842 р.

Сіяв зерна не тільки науки, але й живої віри в Бога: читав проповіді для дітей і розповідав їм про Біблію.

Майкл Фарадей в лабораторії. Художник Г. Мур, 1850 р.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

16Stejinka 02_2016.indd 16 23.11.15 18:52

Вида

тні

особ

ист

ост

і

колег – вчених – приходили послухати ці проповіді. Фарадей також часто їздив у села поблизу Лондо-на, де відвідував братів і сестер по вірі й допома-гав нужденним.

Наукова діяльністьГосподь благословляв наукову діяльність Фа-

радея. Він став основоположником вчення про електромагнітне поле, винахідником генератора. Його називають найбільшим фізиком-експеримен-татором усіх часів. Саме завдяки експерименту 29 серпня 1831 (рідкісний випадок, коли наукове відкриття має точну дату!) учений вперше спо-стерігав явище електромагнітної індукції. Майкл Фарадей відкрив електрохімічні закони, які ста-ли основою нової науки – електрохімії. На честь Фарадея названо одиницю виміру електрично-го заряду (фарадей). Він передбачив відкриття

електромагнітних хвиль. Винайденим їм методом зрідження газів користуються дотепер. Він був почесним членом сімдесяти двох наукових това-риств і академій світу, в тому числі Петербурзької академії наук.

За величезний внесок у розвиток науки бри-танська королева Вікторія хотіла посвятити Фара-дея в лицарі й двічі запрошувала до себе в палац, але... обидва рази візити намічалися на неділю.

Проповідник не міг пропустити богослужіння й дві-чі відмовив королеві!

Майкл Фарадей був кращим лектором у Лон-доні. Він читав багато лекцій не тільки для сту-дентів, а й для всіх бажаючих, проводив бесіди з хімії та фізики для дітей, демонстрував досліди,

написав книгу «Iсторія свічки», яку перевидають досі. Ніколи не брав плату за свої виступи, а якщо якісь грошові винагороди й були, то він віддавав їх у фонд Королівського інституту. Гроші й розкіш його не вабили, він вва-жав, що його багатство – на не-бесах.

Свічка віриФарадей сіяв зерна не тільки

науки, але й живої віри в Бога: читав проповіді для дітей і роз-повідав їм про Біблію.

Його улюбленим віршем зі Священного Писання був 9-й вірш із 6-ї глави Послання апо-стола Павла до галатів: «А роб-лячи добре, не знуджуймося, бо часу свого пожнемо, коли не ос-лабнемо». I він робив добро, на-

магаючись не сумувати, щоб не слабшати.Не тільки іскри наукових експериментів Фа-

радея висвітлили майбутній технічний прогрес людства, але, головне, його запалена свічка віри стояла на свічнику Слова Божого й світила всім оточуючим.

Надія ОРЛОВА

Майкл Фарадей читає публічну різдвяну лекцію в Королівському інституті (Лондон, 1955 р.)

в присутності членів королівської родини

З допомогою «трансфор­матора Фарадея» була досліджена електро магнітна індукція

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

17Stejinka 02_2016.indd 17 23.11.15 18:52

Пауль УАЙТ

Із се

рії

«При

годи

гіпо

пот

ама

Буху

»

У джунглях хлопчик Мвоко, син мис-ливця, висипав біля глибокої ями, ви-

ритої прямо на стежці, візок сухої трави.

«Гарна пастка, – сказав батько, акурат-но присипаючи травою тоненькі гілоч-ки, які повністю перекрили яму. – Стін-ки цієї ями прямовисні, як шийка посу-дини з гарбуза.

Той, хто потрапить в цю пастку, вже ні-коли з неї не вибереться. Мвоко, якщо завтра буде так само спекотно, як сьо-годні, то ніхто, крім нас, не буде прохо-дити через джунглі.

Діти сиділи під баобабом і схвильовано про щось розмовляли. Першими прийшли сюди Тембо і Мгого. Вони привезли з собою на лікар-няному візку Гулу, в якого була зламана нога.

Потім підійшли Елізабет і Юдіт. Між ними йшла дів чинка, в якої були перев’язані очі. Звертаючись до неї, Юдіт сказала:

– Лісо, скоро сюди прийде Дауді, помічник ліка-ря. Він розповідає нам приголомшливі історії!

– А в нас гарні новини для нього, – додала Еліза-бет. – Багато людей послухали нас і вже знають, де можуть отримати щеплення. Взавтра вони хо-чуть прийти в лікарню.

– Багато вже прийшли, – повідомили близнюки Талі й Калі. – Тому Дауді й затримується.

– Он він іде! – вигукнув Мгого.Дауді з посмішкою привітав дітей:– Я був зайнятий, робив людям щеплення від

віспи. Щеплення – чудовий винахід. Але ви тільки подивіться на це!

Він простягнув їм невеликий ящик.– Що це? – тихо запитала Лісо.– Це часом не пастка для звірів? – поцікавився

Тембо.

– Так, і це дуже погана річ! – відповів Дауді. – Якщо ви коли-небудь побачите одну з таких пас-ток, спробуйте її обережно прибрати. I не забувай-те, що кращий майстер розставляти пастки – це...

– Сатана, диявол! – вигукнув Мгого.– Ой! – злякався Гулу й подивився на гіпс на

своїй нозі. – Я б не хотів потрапити в таку пастку.– Кожна пастка, яка зачиняється за вами, відби-

рає у вас свободу й не приносить радості. На ща-стя, небагато людей потрапляють у такі пастки. Але є одна, в яку хоча б раз попадався кожен. Та пастка страшніша від усіх інших!

– Ти говориш про пастку гріха, Дауді?– Саме про неї! А як ми потрапляємо в таку

пастку?– Коли я роблю погані справи й не роблю хоро-

ші! – відповів Тембо.– А ти можеш сам вибратися з цієї пастки? – за-

питав його Дауді.– Ні! – вигукнули кілька дітей водночас.Притулившись до стовбура дерева, Дауді почав

розповідати.

ПАСТКА

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

18Stejinka 02_2016.indd 18 23.11.15 18:52

Ми прийдемо опівдні й заберемо звідси здобич, яку зможемо продати на ринку. Ось побачиш, ця пастка виправдає наші сподівання!»

А в цей час антилопа Дік-Дік ішла вздовж берега річки. Гіпопотам Буху дрімав, зручно влаштувавшись у своїй улюбленій водоймі серед латаття.

Дік-Дік зупинилася, з цікавістю гля-нувши на великі ніздрі гіпопотама, які виднілися над водою. Раптом антилопі спала дуже зухвала ідея.

Вона побігла в джунглі – до дерева, вкритого дрібними круглими квіточка-ми, відламала гілочку від дерева і, по-вернувшись до водоймища, дуже тихо підкралася до Буху.

Тримаючи в зубах гілку, вона нахили-лася над ним і потрясла головою. Ціла хмара дрібних квіточок посипалася пря-мо гіпопотамові на ніс!

Спочатку по воді пройшли дрібні бри-жі, потім піднялися досить великі хви-лі. Це Буху відкрив очі й зморщив носа: «Ех, ох! Мені треба... я хочу... ох, зараз чхну!»

«Цього я й хотіла!» – захихотіла Дік-Дік. I тут Буху чхнув так сильно, що за-тремтіли дерева на березі. Він повіль-но вийшов із води й пильно подивився на Дік-Дік.

«Хм! Це зовсім не смішно. Мабуть, я те-бе – хм! – укушу!» Почувши це, Дік-Дік зірвалася з місця й помчала, перестри-буючи через кущі й мурашники.

При цьому вона примовляла: «Як неро-зумно з його боку думати, що він змо-же мене наздогнати! Ніколи в нього це не вийде, надто вже він незграбний».

Озирнувшись, антилопа побачила, що Буху поволі й важко крокував за нею. Але він був дуже далеко. Раптом перед нею на стежці з’явилася велика тінь.

Дік-Дік стрибнула прямо в середину тіні. У цей момент під нею піднялася хмара з сухої трави й листя, а сама ан-тилопа полетіла вниз головою в гли-боку яму. Отямившись від переляку,

бідолаха побачила, що навколо неї тільки земля, а над головою – плямоч-ка блакитного неба. Дік-Дік спробу-вала видертися по стінах ями, але вони були надто стрімкі.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

19Stejinka 02_2016.indd 19 23.11.15 18:52

Вона спробувала вистрибнути з ями, але й це в неї не вийшло, бо земля під нею була дуже волога. Тоді антилопа почала бити копитцями по стінках ями.

Однак і це не допомогло. Вона опинила-ся в пастці. Єдиною її надією був про-мінь світла над головою, але й він рап-том кудись пропав, через що в ямі ста-ло зовсім темно.

Перелякана антилопа подивилася вго-ру й побачила над собою дві круглі тіні, які ворушилися над отвором ями. Дік-Дік забилася в куток, боячись навіть дихати.

Її серденько завмерло від страху, коли вона почула зверху низький голос: «Хм, ти там, Дік-Дік?» Антилопа полегшено зітхнула: «Буху, мені так шкода...» – «Облиш, Дік-Дік.

Я хотів тебе провчити. Але я не міг і по-думати, що ти побіжиш до цієї пастки. Хм, почекай-но секунду...» Над антило-пою знову з’явилося світло, і вона почу-ла, що Буху говорить із носорогом Фару.

«Дік-Дік потрапила в пастку», – повідо-мив він. «Маленьке дурне створіння! – пробурчав Фару. – Треба бути розум-нішою. Вона повинна була дивитися, куди біжить.

Скажи їй, що в майбутньому вона має бути більш обережною, а зараз нехай скоріше звідти вибирається. Я сьогодні в джунглях бачив сліди мисливця.

Якщо він прийде сюди, то не минути ли-ха тому, хто потрапив у цю яму». – «О, ні... тобто так, так і буде, – погодився Буху. – Дік-Дік, Фару каже, що в май-бутньому тобі слід бути обережнішою.

Але не турбуйся. Я зараз придумаю для тебе кілька правил, щоб ти сюди більше не потрапляла. Отже, пункт перший...» – «Але ж я вже в цій пастці! – закрича-ла Дік-Дік. – Тут, унизу, так страшно!

В ямі хтось повзає...» – «Це змії, точно тобі кажу, – відповів Буху. – Найжах-

ливіші істоти живуть у темряві. Але повернімося до пункту першого.

По-перше, ти повинна уважно огляда-ти місця, вкриті листям. По-друге, ніко-ли на них не наступай. Це... Як їх там називають?»

Дік-Дік запитала пошепки: «А мисли-вець скоро прийде?» – «Можливо... Що ти сказав, Фару? О, це вже вселяє побоювання! Дік-Дік, він говорить, що мисливець прийде приблизно опівдні.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

20Stejinka 02_2016.indd 20 23.11.15 18:52

I це теж показує, якою тобі слід бути уважною. Отже, по-третє...» – «Буху, я хочу вибратися звідси! Зараз! До того як мисливець...» Але тут веселий голо-сок перебив антилопу:

«Що тут відбувається, Буху? Чому ти рахуєш свої пальці?» – «Хм, це означає один, два, три... А, точно! Дік-Дік по-трапила в пастку, а я їй допомагаю». – «Допомагаєш? Як?»

«Я їй розповідаю, як небезпечно по-трапляти в пастки. Я саме вчу її пра-вил...» – «Але це не допоможе їй ви-братися звідти. Дік-Дік, ти там? Це я, Ваддель!»

Антилопа почула хлопання крил, після чого на краю ями з’явилася маленька качечка. «А там, унизу, темно! – крякну-ла Ваддель. – Гарне укриття для змій.

Шкода, що в тебе немає таких крил, як у мене. Ти б ними трохи помахала – і вибралася б звідти». – «Але, – почув-ся голосок бідолашної Дік-Дік, – у мене немає крил.

Та й не можу я зробити так, щоб вони виросли!» – «Зберігай спокій, Дік-Дік, – пробурчав Буху своїм низьким голо-сом. – Дуже важливо, щоб ти зосере-дилася.

Повторюй про себе до тих пір, поки ти в це не повіриш: «Я не в пастці! Я не в пастці!» Антилопа затремтіла від страху. Вона не могла зрозуміти, про що говорить Буху.

Тут на краю ями з’явилася мавпочка Тото й з цікавістю зазирнула всереди-ну. «Не сумуй, Дік-Дік! – сказала вона. – Зосередься, гарненько подумай, і ти са-ма звідти виберешся!»

Мавпочка говорила так весело й під-бадьорливо, що Дік-Дік відчула, як хо-робрість знову повертається до неї. «Озирнись і пошукай що-небудь, на що б ти могла наступити, – порадила

мавпочка. – Потім зроби своїми копит-цями виїмки в стіні й по цих сходинках виберися назовні. Все дуже просто!» Дік-Дік пошукала, але нічого підходя-щого не знайшла.

Вона спробувала викопати передніми копитцями в стіні сходинки, але й це в неї не вийшло. «Мавпочці з її лапками легше було б, ніж мені з копитами», – подумала з сумом Дік-Дік.

Чим більше антилопа турбувалася, тим сумнішою вона ставала. Вона не ба-чила ніякого виходу із ситуації. Але в мавпочки була ще одна ідея.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

21Stejinka 02_2016.indd 21 23.11.15 18:52

Вона вилізла на дерево, відламала гілку й швидко повернулася назад. «Дік-Дік! – закричала вона. – Покладися на мене, і вже за хвилину ти будеш на волі!»

Тото опустила гілку в темряву. Антило-па витягла шию і ледве дотяглася зуба-ми до гілки. Тото міцно стискала інший кінець гілки. Але гілка виявилася за-надто короткою, щоб витягнути Дік-Дік.

Гієна Мбізі, яка разом із шулікою спо-стерігала за подіями, злісно засміяла-ся: «Схоже, розуму мавпочки недостат-ньо!» Шуліка видав дивний звук і почав точити дзьоб.

Буху, підійшовши до самого краю ями, сказав: «Дік-Дік, я тут придумав три спо-соби, як можна не попадатися в пастку. Ось побачиш, вони тобі знадобляться. Я в цьому впевнений».

Шуліка подивився на гієну, й обидва посміхнулися. Дік-Дік крикнула: «Буху, а полудень уже скоро?» Тим часом То-то знову залізла на дерево в пошуках підходящої гілки.

«Ми витягнемо її звідти, перш ніж ви встигнете вимовити ◊кокос“!» – сказа-ла мавпочка. Вона повернулася до ями, урочисто несучи в лапках довгу гілку.

Гілка була настільки товстою, що Тото насилу утримувала її обома лапками. «Ця гілка досить довга, – сказала вона Буху, – і не поламається».

«Чудово», – пробурмотів Буху. Тото вже дивилася в темну яму: «Дік-Дік, я зна-йшла іншу гілку, довшу й міцнішу. Три-майся за неї міцно, і за хвилину ми тебе витягнемо».

Але Дік-Дік не могла вхопитися за гілку зубами. Надто вже товстою була гілка, щоб можна було за неї триматися. «Вхо-пися за гілку хвостом і тримайся!» – за-кричала Тото.

Буху підійшов ближче до Тото й пробур-мотів: «Хм, гарна палиця...» – «З тобою

все гаразд, Дік-Дік?» – схвильовано запитала Тото. Антилопа не від-

повіла: в неї вийшло вхопитися

за гілку зубами. «Ось так! Тепер гілка більше не зрушиться!» – заявив Буху й поставив ногу на кінець гілки, через що підскочив інший кінець гілки, за який три-малася антилопа.

Дік-Дік злетіла вгору і вдарилася голо-вою об стінку ями. Не зумівши утримати гілку зубами, вона знову впала на воло-ге дно пастки. «Що трапилося? – вигук-нула Тото. – Усе в порядку?

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

22Stejinka 02_2016.indd 22 23.11.15 18:52

Чому ти не тримаєшся за гілку?» Дік-Дік була розчарована й налякана. «Ну що ж, зі свого боку я зробив усе, що по-трібно, – гордо сказав Буху. – Я завжди готовий допомогти!»

Уся в саднах і подряпинах, Дік-Дік на-силу підвелася на ноги. Їй ставало де-далі страшніше й страшніше. Навряд чи вона зможе вибратися з цієї жах-ливої ями.

Антилопа вже могла бачити сонце. От-же, скоро полудень. З’явився ще один шуліка. Гієна в передчутті поживи об-лиз нула губи.

Буху сумно похитав головою: «Як шко-да! Я впевнений, ми змогли б допомог-ти Дік-Дік, якби в нас було трохи біль-ше часу». Тото мовчки сиділа, чухаючи голову.

Раптом між дерев промайнула чиясь тінь і зупинилася біля пастки. Шуліки одраз ж зметнулися й полетіли, а гієна повільно відповзла в кущі.

В роті у Дік-Дік пересохло, коли вона відчула, як здригається земля від чи-їхось кроків. Антилопа тремтіла всім ті-лом. Невже прийшов мисливець?

Вона в страху відповзла до стінки ями, але тут побачила, як щось довге й зміє-подібне спустилося в яму. «Дік-Дік, ви-ходь на світло!» – почула антилопа доб-розичливий голос.

Вона полегшено зітхнула: «Це ти, Нем-бо?» – «Так, це я, – відповів слон Нем-бо. – Підходь ближче, і я тобі допомо-жу. Це єдиний вихід із твого станови-ща».

«Я вже все перепробувала, але не змогла вибратися... Друзі теж намага-лися зробити для мене все можливе». Качечка Ваддель схвильовано замаха-ла крилами.

«Поспішай! – крякнула вона. – До нас іде мисливець, він уже зовсім близь-ко!» – «Довірся мені, – спокійно сказав Нембо. – Я витягну тебе. Піднімись яко-мога вище».

«Але мені нема за що вхопитися», – поскаржилася антилопа. «Тобі й не по-трібно. Я буду тебе тримати». Раптом Дік-Дік помітила виступаючий корінь на прямовисній стіні.

Передніми копитцями вона змогла спертися на нього. Дік-Дік відчула, як колишній страх відступає. Нембо об-хопив антилопу своїм хоботом.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

23Stejinka 02_2016.indd 23 23.11.15 18:52

«Не озирайся. I не дивися вниз. Дивись тільки на мене», – сказав слон. I Дік-Дік відчула, що піднімається на світ із темряви.

Ось нарешті вона стоїть на твердій зе-м лі! Антилопа озирнулася. Вона була врятована. Її погляд висловлював по-дяку краще за будь-які слова.

Нембо сказав чітко: «Йди за мною. Хо-дімо звідси. Чим ближче ти будеш до мене, тим безпечніше тобі буде жити».

Корисна порада

Звернись до Ісуса,

і Він звільнить тебе

з пастки гріха.

Дівчинка з перев’язаними очима простягнула до Дауді руки:– Я теж у пастці – в пастці гріха! Я знаю, що це так. Але хто мені допоможе?– Тільки Божий Син, Iсус, може тобі допомогти, – ніжно відповів їй Дауді. – Як-

що ти попросиш Його простити твої гріхи, Він витягне тебе з пастки гріха й укаже, як жити далі. За допомогою Біблії!

– Якщо лікарі нічого не зможуть зробити з моїми очима, я ніколи біль-ше не зможу читати Біблію, – сумно сказала дівчинка. – I не дізнаюся, як треба жити.

Дауді озирнувся. Елізабет кивнула:– Ми допоможемо тобі – будемо читати вголос!– Так, – погодився Дауді, – це єдиний вихід для тих, хто все ще знахо-

диться в пастці гріха. I він зовсім не схожий на ту допомогу, яку пропону-вав послужливий Буху.

Малювала Юлія ПРАВДОХІНА

УПІЗНАЙ,

ЦЕ!ХТО

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

24Stejinka 02_2016.indd 24 23.11.15 18:52

Степан ЗАГОРУЛЬКО

ХРИСТОС ВОСКРЕС ДЛЯ НАС!Хіба могли Христа триматиКайдани смерті?Хіба Він міг хоча б на день,На мить померти?

Хіба існує в світі сила,Яка спроможнаХриста сховати у могилі?Ні! Так не можна!

Не можна Господа убити,Це неможливо!Та Бог Отець хотів здійснитиСуд справедливий.

Це замість нас Христос страждавI був розп’ятий,Отець з небес Його пославНас врятувати.

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

Переклала Олена МІКУЛА

Шура ТИМОШЕНКО

РАДІСТЬ ВОСКРЕСІННЯВранці, так ранесенько,Наш Iсус воскрес.Прилетіли ангелиНа землю з небес.

Новину цю радіснуПринесли жінкам:Бог дарує прощенняI спасіння нам.

Радістю наповненаГрішна вся земля.Радістю спасінняРадію і я.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

25Stejinka 02_2016.indd 25 23.11.15 18:52

Склала Дар’я ІСУПОВА, 11 роківПереклала Олена МІКУЛА

ВІН ЖИВИЙ! Розв’яжи кросворд, і ти дізнаєшся, що написано у виділених клітинках.

Крос

ворд

1. Свято воскресіння Христова.

2. Люди, що стерегли гробницю (Мт. 28:66).

3. Намісник Юдеї (Мт. 27:2).4. «Це Iсус, Цар ____»

(Мт. 27:37).5. «I великий ось стався

__________» (Мт. 28:2).6. Людина, яку змусили

нести хрест Iсуса (Мт. 27:32).

7. Багата людина з Ариматеї, яка поклала тіло Iсуса в свою гробницю (Мт. 27:57–60).

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

Чи знаєш ти,

що серед мандруючого

насіння є не тільки насін

ини-

аеронавти, тобто які

в повітрі переносяться

на великі відстані, але

й насінини-мореплавці,

які не тонуть у воді

й переселяються

через моря та

океани? Прикладом

того служить

насіння кокосової

пальми.

8. Розбійник, якого відпустили замість Iсуса (Мт. 27:26).

9. Гора, на якій стратили Iсуса (Мт. 27:31–33).

10. «Я ____ й життя» (Iв. 11:25).

11. Як звали первосвященика? (Мт. 26:27).

12. Мати Iсуса (Лк. 1:26–31).13. Знаряддя страти Iсуса

(Мк. 15:27–32).14. День, наступний після

п’ятниці.

Малювала Ірина ПОМЕРАНЦЕВА

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

26Stejinka 02_2016.indd 26 23.11.15 18:52

ЗУСТРІЧІЗ ВОСКРЕСЛИМ

Друзі Iсуса упіймали багато риби (Iв. 21:1–14). При цьому вони виявили дещо таке, що не змінилося стосовно них і після воскресіння Iсуса.

Знайди до кожного висловлювання рибку з доречною відповіддю. Число на хвості рибки – номер потрібної тобі літери в слові. Впиши цю літеру в відповідну клітинку й прочитай (знизу вгору) вираз, який у тебе вийшов.

Дові

дайс

я!

1. Знаряддя для греблі. . . . . . . . . . . . 2. З цього міста був родом Нафанаїл. . . . . . . 3. Це впіймали рибалки тієї ночі. . . . . . . . . 4. Знаряддя для риболовлі. . . . . . . . . . . 5. Це побачили учні, коли вийшли на землю. . . . . 6. Iм’я батька двох братів-рибалок. . . . . . . . 7. Привітання. . . . . . . . . . . . . . . 8. У цього рибалки подвійне ім’я. . . . . . . . . 9. Так іще називали Хому. . . . . . . . . . . 10. В цьому озері учні ловили рибу. . . . . . . . 11. Відстань, на яку відпливли учні. . . . . . . . 12. Засіб для пересування по воді. . . . . . . . . 13. Стільки риби зловили учні. . . . . . . . . . 14. Це приготував Iсус для учнів. . . . . . . . . 15. Найкращий час для риболовлі. . . . . . . . . 16. Місцевість, де була розташована Кана. . . . . .

Це незмінне: ____________________________________________

Весло

Кана 2 Нічого 1 Невід 2

Зеведей 4

Сто п'ятдесят три 4 Жар 1

Човен

Тивериядське 10

7 Симон ПетроБлизнюк

Мир вам! 3

4 Ранок

Двісті ліктів 1

ГалілеяСніданок 1

1

32

1

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

27Stejinka 02_2016.indd 27 23.11.15 18:52

Для забезпечення водою потрібно було копати колодязі. Знайди двох жінок, які сваряться через колодязь.

Коза заплуталася в колючому чагарнику. Чи бачиш ти її?

Чужинцям пропонували ночівлю та їжу. Знайди трьох чоловіків у чужоземному одязі.

Варили на багатті, викладеному камінням. Знайди коржі, які печуться на каменях.

Жінки пряли овечу вовну й виробляли тканини. Знайди прядильницю й ткачиху.

Знайди торговця з караваном. Скільки віслюків ти бачиш?

Кочовище АвраамаБуття, гл. 12 (Друге тисячоліття до Р. Х.)Петер МАРТИН

Історія ізраїльського народу, як раніше називали євреїв, починається з Авраама. Як написано в Біблії, Бог заповідав йому залишити рідне місто в Месопотамії, щоб оселитися на новому місці в країні Ханаан.

Авраам узяв із собою все своє майно й усіх рідних і слуг і, як кочівник, вирушив зі своїми стадами туди, де були гарні пасовища.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

28Stejinka 02_2016.indd 28 23.11.15 18:52

Малював Петер КЕНТ

Хананеї жили в містах, оточених кам’яними мурами. Чи бачиш ти їхнє місто?

Оскільки кочівники не все вміли робити самі, вони торгували з хананеями. Знайди віз ханаанського торговця.

Чоловіки носили спідниці з візерунками. Чи можеш ти знайти 5 таких спідниць?

Знайди немовля в підвісній люльці.

На такому жертовнику спалювали жертвопринесення. Знайди жертовник серед дерев.

Чи бачиш ти хлопчика, який несе на плечах свого братика?

Знайди служницю, якій вичитує пані.

З козячих шкур виготовляли міхи для вина. Знайди 2 такі ємності.

Знайди людину, яка доїть козу.

Знайди двох дівчаток: одна грає на арфі, інша співає.

Знайди двох чоловіків, які з луками й списами вирушають на полювання.

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

29Stejinka 02_2016.indd 29 23.11.15 18:52

Оля БЕЗМЕНОВА, 11 років, Росія

Настя, 4 р. Лена ОБВIНЦЕВА, 7 років, Росія

Дарунки Каїна і Авеля

Відповіді до стор. 28–29: Кочовище Авраама

Жінки сваряться через колодязь 1Прядильниця і ткаля 2Коржі печуться на каменях 3Чоловіки в чужоземному одязі 4, 5, 6Коза в колючому чагарнику 7

Віслюки в каравані 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14

Немовля в підвісній люльці 15Чоловіки на полюванні 16, 17Дівчинка, яка грає на арфі 18Співаюча дівчинка 19Ханаанське місто 20Служниця, якій вичитує пані 21Людина доїть козу 22

Віз ханаанського торговця 23Чоловіки в спідницях із візерунками 24, 25, 26, 27, 28Міхи для вина з козячих шкур 29, 30Хлопчик несе свого братика 31Жертовник серед дерев 32

З по

шт

и «С

теж

инки

»

Небесна радістьВ небі синім сонце сяє,Добру звістку сповіщає.Його промені ясніЗ неба радість шлють мені.В цей чудовий день весіннійМи святкуєм воскресіння.Наш Господь Iсус воскрес –Ось нам радість із небес! Моя земля

Розквітають квіти,Трави щось шепочуть,А берези вітиЛистячком лоскочуть.Я люблю цю землю,Тут я народилась,Тут з Христом IсусомЯ колись зустрілась.

Надіслала Наталка Кузьменко, 14 років, м. Рівне

СТЕ

ЖИ

НК

А 2

/16

30Stejinka 02_2016.indd 30 23.11.15 18:52

Кросворд

Склала Сабрина ЖЕЛАВСЬКА, 12 років, Молдова

Марія КОБРИН, 9 років, Україна

Галина Парницька, 12 років, Україна

1. Що кричали первосвященики на суді Пилата? (Iв. 19:6).

2. Як називається гора, на якій розіп’яли Iсуса? (Iв. 19:17–18).

3. Що сказав Iсус перед тим, як віддав Свого духа? (Iв. 19:30).

4. Будівля в Єрусалимі, куди народ збирався для богослужіння (Лк. 18:10).

5. Учень, котрий не повірив у воскресіння Iсуса (Iв. 20:24–25).

1

2

3

4

5

Відп

овід

і:

Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку.

Виходить шість разів на рік.

Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

Головний редактор Ельвіра Цорн

Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова

Художній редактор I. Козіна

Підписний індекс: 06597

Тираж 29 400 прим.

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим.

Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73;e-mail: sns@sns.org.ua

Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002.

Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

С. 7: З книги «Хвалите Господа», © Вид-во «Книги о главном».C. 11–15: © CSV, Hückeswagen, переклад з німецької Марії Вінс.С. 18–24: © Paul White Productions, переклад з німецької Олесі Гандзій.С. 28–29: © Lion Hudson, переклад з німецької Ельвіри Цорн.

Номер підписано до друку 22.01.2016.Надруковано ТОВ «Новий друк»,вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660.

Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090.

Пожертвування можна надсилати: УМТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01924.

© «Свет на Востоке», 2016 р.

ISSN 2194-3796Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма

На першій сторінці обкладинки: фото © Sunny studio/shutterstock.com

www.tropinka.eu

2/2016

  До стор. 2: Що посієш, те й пожнеш.  До стор. 3: 1. Iсус Христос. 2. Митар – податковий інспектор. 3. Каміння. 4. За наказом Бога. 5. Патмос. 6. Iван.  До стор. 24: Слон.  До стор. 26: КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Пасха. 2. Сторожа. 3. Пилат. 4. Юдейський. 5. Землетрус. 6. Симон. 7. Йосип. 8. Варавва. 9. Голгофа. 10. Воскресіння. 11. Кайяфа. 12. Марія. 13. Хрест. 14. Субота. По вертикалі: Христос воскрес.  До стор. 27: 1. Весло. 2. Кана. 3. Нічого. 4. Невід. 5. Жар. 6. Зеведей. 7. Мир вам! 8. Симон Петро. 9. Близнюк. 10. Тиверіядське. 11. Двісті ліктів. 12. Човен. 13. Сто п’ятдесят три. 14. Сніданок. 15. Ранок. 16. Галілея. ГОСПОДЬ БЕРЕЖЕ НАС.  До стор. 31: КРОСВОРД. По горизонталі: 1. Розіпни. 2. Голгофа. 3. Звершилось. 4. Храм. 5. Хома. По вертикалі: Пасха.

Моя земля

Stejinka 02_2016.indd 31 23.11.15 18:52

СЛАВЛЮ СВЯТО ВОСКРЕСІННЯ!Переклад Олени МІКУЛИСлова Віри КУШНІР

Малювала Тетяна КОСТЕЦЬКА

1. Ра - но вран - ці на - сві - тан - ні про - ки - да - ють -2. I бри - нить над го - ло - во - ю з не - ба со - няч -3. I дзве - нить струм - ком ве - сін - нім у ду - ші мо -

ся лі - си, і ви - блис - ку - є про - мін - няний при - віт. То Сво - є - ю Бог ру - ко - ю їй пса - лом: Слав - лю, свя - то вос - кре - сін - ня!

на крап - ли - ноч - ках ро - си. А - лі - лу - я! по - си - ла - є щас - тя в світ. А - лі - лу - я!

Слав - лю, віч - ність із Хрис - том! А - лі - лу - я!

А - лі - лу - я! На крап - ли - ноч - ках ро - си. А - лі - лу - я! По - си - ла - є щас - тя в світ. А - лі - лу - я! Слав - лю, віч - ність із Хрис - том!

Stejinka 02_2016.indd 32 23.11.15 18:52