22001133

66

Любов Божа до Любов Божа до

нас з’явилася тим, нас з’явилася тим,

що Бог Сина Свого що Бог Сина Свого

Однородженого послав Однородженого послав

у світ, щоб ми через у світ, щоб ми через

Нього жили. Улюблені, – Нього жили. Улюблені, –

коли Бог полюбив нас коли Бог полюбив нас

отак, то повинні любити отак, то повинні любити

і ми один одного!і ми один одного!

1 Ів. 4:9, 111 Ів. 4:9, 11

дитячий християнський журналдитячий християнський журнал

ISSN 2194-3796

Петрику, ти вже отримав різдвяний номер

«Стежинки»?Так, отримав. Але в журналі

не тільки про Різдво розповідається...

Напевно, в наступному номері буде

продовження. Я відразу почав читати журнал із розповіді про те, як навчитися найважчого:

любити тих, хто б'ється, дражниться, а то в мене це погано виходить...

Ось, подивись: як любити

ворогів!

Але цього можна

навчитися! А про носорога в цьому

номері чомусь немає оповідання...

Так... Це, напевно,

найважче – любити ворогів.

А я почну вчити

різдвяні вірші, щоб розповісти в церкві

на Різдво.любити тих, хто б єтьа то в мене це пога

ься, дражниться, ходить...

на Різдво.ься, дрно вих

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

2

Напевно, немає у світі людини,

В якої не стане на серці тепліше,

Коли вона бачить, як мати дитину

З любов’ю колише.

Але є у світі ще люди нещасні,

Які заблукали й не мають надії,

Які ще не бачили зірку та ясла,

Iсуса й Марії.

Прийдіть до цих ясел, хто марно шукає

Любов, що спроможна вам серце зцілити.

Дивіться – Марія Дитя колисає,

Спасителя світу.

Зіроньки погасли,

Спить Дитина в яслах,

Вже зоря жевріє…

Коло свого Сина

Схилили коліна

Йосип та Марія.

«Любая, збирайся

I не оглядайся,

Треба нам тікати.

Ангел промовляє,

Що біда чекає

На Дитя та Мати».

Сина підхопила,

На ослика сіла

I шепоче тихо:

«Збережи дитину,

Господи єдиний,

Захисти від лиха!

Я за тебе, сину,

I сама загину,

Не віддам нікому!

Я тебе закрию,

Я тебе зігрію

Й принесу додому!»

Плаче і не знає,

Що в руках тримає

Радість людству всьому.

Він віддасть нам Себе,

Нам дарує небо

Й приведе додому!

Малював Олександр ВОЛОСЕНКО

Степан ЗАГОРУЛЬКО

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

3

Зустрілись якось на одній полиці кілька книг – і давай знайомитися. Перша книга, вся оздоблена візерунками, сказала, що її назва – «Казки». Друга повідомила, що во-на – «Фантастика». Третя книга представилася як «Нау-ковий атеїзм». Четверта ж сказала, що вона – «Iс то рія». П’ятою була Біблія.

Кожна з книг вважала, що для людей вона – найважливі-ша й найпотрібніша, без неї ніяк не обійтися. I, щоб довести це, кожна з них розповіла, чим саме вона корисна людям.

– Я вчу жити, не працюючи, – зізналася перша книга. – Наприклад, як знайти скарб, зустріти ча-рівного вовка або, як Омелько на печі, їздити, ку-ди заманеться. Це так заманливо – помріяти про чарівну паличку, за помахом якої можна зробити все, що хочеться! Хіба я не світло світові?

– Я подібна до казок, – промовила «Фантасти-ка». – I хоч я також розповідаю про те, чого не

буває, проте я даю можливість помріяти, що це може бути. Наприклад, полетіла людина з Зем-лі зі швидкістю світла в космос, пробула там кіль-ка років. Потім повернулася на Землю, а там уже кілька поколінь змінилося! Зазирнути в майбутнє завжди цікаво. Тому світло світові – це я!

– Чудеса я залишаю для казок, – усміхнулася «Iс-то рія». – У мені містяться самі лише факти – тільки

Ольга САВЕНКОВА

РОЗМОВАПІДСЛУХАНА

КАЗКИ

ФАНТАСТИКАКАЗКИ

НАУКОВИЙ

АТЕЇЗМ

ФАНТАС

І СТ

ОР

І Я

Ольга САВЕНКОВАОльга САВЕНКОВА

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

4

те, що було насправді. На моїх сторінках запи-сані всі важливі події з життя багатьох поколінь. Люди вірять мені й часто звертаються до мину-лих дат і подій. Тому я, безперечно, світло світові!

«Науковий атеїзм» пихато заявив, що він до-водить, що Бога немає і Його вигадали люди. I додав: він чув, мовляв, від знайомих книг, що на людей чекає світле майбутнє, де від кожного вимагатимуть за його можливостями, а платити

будуть – за його потребами, і особисто він з усім цим згоден.

– Хіба не це потрібно людям? – запитав він і під-бив підсумок: – Отже, світло світові – це я!

– А ти що скажеш про себе? – запитали всі хо-ром Біблію. – Що ти несеш людям?

– Я розповідаю людям про Бога, – відповіла Біб лія.

– Про Бога?! – видихнув «Науковий атеїзм».

– Ми ніколи не чули про Бога, – сказала «Фан-тастика». – Розкажи нам що-небудь про Нього.

– Він такий, як книга, чи такий, як людина? – за-питали «Казки».

– Ні, Він не схожий на нас, – відповіла Біблія. – Бог – це Дух, Він невидимий.

– Якщо Він невидимий, тоді як дізналися про Нього? – здивувалася «Фантастика».

– Люди чули Його голос, бачили посланих Ним ангелів. А більш як 2000 років тому на землю прийшов Його Син.

– Син теж має бути невидимий, – логічно заува-жив «Науковий атеїзм».

– Для того щоб спілкуватися з людьми, Його Син прийшов у цей світ, народившись як люди-на, – пояснила Біблія.

КАЗКИ

КАЗКИ

НАУКОВИЙАТЕЇЗМ

НАУКОВИЙАТЕЇЗМ

І СТ

ОР

І Я

БІБЛІЯ

БІБЛІЯ

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

5

– Напевно, люди влаштували Йому пишний при-йом? – припустили «Казки». – Він народився в па-лаці й на Його честь було влаштовано учту?

– Моя розповідь трохи сумна, – продовжила Біб-лія, і, дивна річ, її голос лунав урочисто. – Божий Син народився у хліві, бо в цей час Його мати була далеко від дому, а в готелі місця для неї не знай-шлося.

– Якщо Бог великий, тоді чому ж Він цього не передбачив? – обурилася «Фантастика».

– Бог все знає наперед, – переконано вимови-ла Біблія. – Але Його цінності відрізняються від наших. Йому було важливіше повідомити про на-родження Свого Сина бідним пастухам, які були в полі. Вони-то й побачили незвичайне: серед но-чі, при дивовижному світлі, в небі з’явилася без-ліч ангелів, які славили Бога. Ангели сповістили цю новину пастухам.

– Так, це було мудро, – визнав «Науковий ате-їзм». – Як інакше довести, що ця Дитина – від Бога?

– Але хіба мало було людям чути голос Бога й бачити Його ангелів? Навіщо прийшов до них Його Син? – знову запитала «Фантастика».

– Він прийшов на землю, щоб урятувати людей, – відповіла Біблія, – й узяти їх до Свого Царства.

– I що ж Він зробив для цього? – запитали «Каз-ки».

– Iсус розповідав людям про те, як слід жити, щоб потрапити в Царство Небесне. Він добро-

вільно постраждав за людей, віддавши Себе на смерть як викуп за їхні гріхи, щоб вони могли віч-но жити в Його Царстві.

– Я багато говорю про царства, – задумливо промовили «Казки», – але щоб якийсь цар захо-тів віддати своє життя за людей... Це неймовірно! Щоправда, є в мене казка про Данко, який вийняв своє палаюче любов’ю серце й висвітлював його світлом шлях людям...

БІБЛІЯ

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

6

– Iсус приніс людям безмежну любов і віддав її їм разом зі Своїм життям. I якщо Данко – особис-тість вигадана, то Iсус зробив це насправді.

– Скажи, чи є докази божественності Iсуса? – запитав «Науковий атеїзм».

– Так, звичайно, – відповіла Біблія. – Їх чимало. Я ж наведу тільки деякі з них. Будучи на землі, Iсус Своєю силою лікував хворих, Його слову ко-рилися море й буря, але, найголовніше, Він на тре-тій день після страти воскрес, тобто ожив!

– Так, я можу підтвердити це, – сказала «Iс то-рія», що досі мовчала. – На моїх сторінках містять-ся деякі дані про події тих часів.

– I люди дійсно можуть жити вічно з Iсусом? – запитала «Фантастика».

– Так, ті, хто захоче жити з Iсусом вже зараз, на землі, виконуючи Його волю.

– Якщо це так, то це куди як важливіше для лю-дей, ніж просто собі помріяти... Значить, все ж та-ки світло світові – це ти, – визнала «Фантастика».

– У тобі міститься набагато більше фактів, які дають життя, ніж у мені, – промовила «Iсторія». – I тому я погоджуюся з «Фантастикою». Світло сві-тові – це ти!

– Мені взагалі доведеться замовкнути, – сказав «Науковий атеїзм». – Перед твоєю розповіддю не встоїть ніхто. Ти – явне світло світові!

– Ми приєднуємося до загальної думки, – дода-ли «Казки». – I всі визнаємо, що найважливіша для людей книга – це ти!

Клацнув вимикач. Усі книги, як за командою, принишкли. До освітленої кімнати увійшла дівчин-ка. Вона підійшла до полиці з книгами й узяла Біб-лію.

КАЗКИНАУКОВИЙ

АТЕЇЗМ

БІБЛІЯ

БІБЛІЯ

БІБЛІЯ

Малювала Лариса ГОРОШКО

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

7

Розгорнімо Біблію

Іноді навіть дуже освічені люди не ро-зуміють зовсім простих речей. Ісусові такі люди зустрічалися доволі часто. Одного разу законник – людина, яка присвяти-ла себе дослідженню та тлумаченню ре-лігійного закону, – запитав Ісуса:

– Учителю! Що мені робити, щоб успадку-вати життя вічне?

Ісус відповів йому запитанням на запи-тання:

– А що каже закон? Хіба ти його не читав?Законник сказав, що він знає закон і най-

головніші заповіді: любити Бога всією душею і всім серцем і ближнього свого, як самого себе. Ісус йому на це сказав:

– Правильно ти відповів. Іди, роби так – і бу-деш жити.

Але законник заперечив:– Все це я розумію. А ось хто мій ближній,

якого я повинен любити, як самого себе?Тоді Ісус розповів цьому законникові прит чу.

Вальдемар ЦОРНВВВВ

Один чоловік ішов з Єрусалима до Єри-хона. Відстань між цими містами становила приблизно тридцять кілометрів. Дорогою на подорожнього напали розбійники. Вони забрали все, що в нього було при собі, по-били його й кинули, помираючого, на кур-ній дорозі.

Випадково цією ж самою дорогою прохо-див священик. Дивиться – лежить на доро-зі якийсь напівмертвий бідолаха. Подивився й... пішов собі далі.

По деякім часі з’явилася вдалині ще одна людина. Може, вона допоможе нещасно-му? Але ж ні, виявилося, що це левіт, тобто теж служитель храму. Він подивився на вми-раючого – і пішов своєю дорогою.

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

8

Ця історія записана в Новому Заповіті, в 10-й главі Євангелія від Луки.

– Хто виявився ближнім людині, що по-трапила до рук розбійників? – запитав Ісус законника.

– Звичайно ж, той, хто йому допоміг, – відповів законник.

– Іди й чини так само, – сказав йому Ісус.

Цією дорогою також проїжджав на віс-люку якийсь самарянин. Євреї з самаряна-ми не спілкувалися. Але, незважаючи на те що побитий був євреєм, якими були й свя-щеник, і левіт (до речі, Ісус теж був євреєм, по матері), він, побачивши бідолаху, згля-нувся над ним і підійшов до нього. Помив-ши рани його та перев’язавши їх, він поклав потерпілого на свого віслюка й повіз до за-їжджого двору. Там він попросив господаря подбати про хворого: нагодувати, напоїти, перев’язати, якщо потрібно буде. За всі ці послуги самарянин заплатив, тому що в по-грабованої та побитої розбійниками люди-ни грошей не було.

Уранці, коли самарянинові потрібно було виїхати у своїх справах, він дав господареві заїжджого двору грошей наперед, щоб той, якщо знадобиться, і надалі дбав про хворо-го. І навіть обіцяв на зворотному шляху за-їхати й доплатити, якщо господар витратить більше грошей на хворого.

Малювала Людмила ЯНБУЛАТОВА

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

9

«Я тебе дуже люблю!» – говоримо ми мамі чи татові й відчуваємо, як сильні

руки притискають нас до грудей, як тепло розливається в нашому серці. I нам

так добре й затишно: ми любимо, і нас хтось любить. Це дуже важливо – лю-

бити й бути коханим. Бог нас такими створив. Він уклав у нас потребу люби-

ти й бути коханими.

Але любити – це не тільки почуття, яке ми відчуваємо до когось. Це наба-

гато більше. Біблія говорить: «…любімо не словом, ані язиком, але ділом та

правдою» (1 Iв. 3:18). Тобто потрібно не лише відчувати прихильність, але й

робити те, від чого іншій людині, яку ми любимо, буде добре.

Якщо ми читаємо Євангеліє, то помічаємо, що Iсус любив не тільки Своїх

учнів, але навіть тих, хто в Нього не вірив і глузував із Нього. А учням Своїм

Iсус говорив: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає,

творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,

щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі... Коли бо ви любите тих, хто

вас любить, то яку нагороду ви маєте?» (Мт. 5:44–46).

Можливо, ти скажеш, що не здатний на таке. Як можна відчувати любов

до людини, яка тебе дражнить, обманює та ображає? Правильно. Але Iсус не

про почуття говорить. Він каже: «Благословляйте». Це означає – «добре гово-

ріть». Ми це можемо – говорити про інших добре. Він каже: «Творіть добро».

Це означає – «робіть добро». Це ми теж можемо: робити іншому добро. А мо-

литися Богові за кривдників наших – це ми вже точно можемо.

Бачиш, Iсус говорить не про почуття, які ми відчуваємо, а про справу. Роб-

лячи так, говорить Iсус, ми будемо чинити гідно Бога, Отця нашого. Але ти

скажеш, що це важко. А ти спробуй! От побачиш, скільки радості це тобі при-

несе. Та й навчитися такої любові можна. Якщо завжди так чинити по відно-

шенню до тих, хто нас не любить, то з кожним разом нам це буде даватися

легше. Та й Iсус у цьому допоможе, притому дуже охоче. Він Сам із любові до

людей залишив трон Отця й прийшов на землю, щоб урятувати всіх, хто буде

в Нього вірити. Бажаючи навчити людей жити так, щоб вони зрозуміли, що

означає любити не словом, але ділом, Iсус одного разу розповів притчу про

милосердного самарянина.

Зверни увагу на людей, які живуть, чинячи за словами Iсуса Христа, і дружи

з ними. Говори про це зі своїми друзями, домовтеся разом так чинити, і вам бу-

де легше. Молися про це Iсусові й попроси Його допомогти тобі любити інших

людей Його любов’ю, і Він допоможе. Йому подобається допомагати в цьому.

Бо якщо ти прийняв Iсуса в своє серце, то Він живе в тобі. Він допоможе тобі

не лише говорити, що ти Його любиш, але й діяти відповідно.

Вальдемар ЦОРН

Над цим

варто замислитись

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

10

Iсус говорить тут про те, що діти Божі повинні мати справжню Божу любов до людей, що закон любові вищий за егоїстичні інтереси. Ми не повинні віддавати злом за зло. Iноді доводиться в чомусь і постраждати, щоб дати час Духові Святому торкнутися серця тієї людини, яка нас образила. Навіть якщо нам роблять зло, ми повинні відповідати на зло до-бром. «Бо вчинено вам за Христа добродійство, – не тільки вірувати в Нього, але і страж-дати за Нього» – вчить Біблія (Фил. 1:29).

Що Ісус мав на увазі, коли сказав, що потрібно

за Ним (Лк. 14:26)? Адже Він учив любити навіть ворогів.

(Аня К., м. Кривий Ріг, Україна)

«А Я вам кажу не противитись злому.І коли хто вдарить тебе у праву щоку твою, — підстав йому й другу»?

1.

2.

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

Відповіді Марини КУЗНЄЦОВОЇ

Зрозуміло, Iсус не мав на увазі ненависть як почуття, яке людина може відчу-вати до ворога. Він вжив це сильне слово, щоб підкреслити, що любов до Бога повинна займати перше місце в серці людини. У сучасному перекладі Біблії цей текст звучить так: «Хто приходить до Мене, але любить Мене не біль-ше, ніж любить батька, матір, дружину, дітей, братів, сестер чи не більше, ніж саме своє життя, – той не може бути Моїм учнем». У Першому посланні до Тимофія (5:8) апостол Павло писав, що той, хто не дбає про своїх домашніх, гірший від невірного. Це теж Слово Боже.

3.

Як ви розумієте слова Христа з Проповіді на горі:

зненавидіти свого батька та свою матір, щоб слідувати

іншим і не ображатися через дрібниці?

(Ліля Р., м. Бердянськ, Україна)Любові вчить Бог. Ти не зможеш навчити свою подругу прощати, але Бог може це

зробити. Ми стаємо вільними від образ, непрощення, злості, коли шукаємо не свого, а Божого. Це відбувається, коли ми віддаємо життя в Його розпорядження й пізна-ємо прощення Боже в Христі Iсусі. Тільки прощений Богом може прощати іншим, бо він усвідомлює, як багато Бог йому простив і прощає кожного дня.

Якщо ти будеш показувати своїй подрузі приклад Божої любові й прощення своїм ставленням до неї, вона може зрозуміти любов Бога, увірувати в Христа як

свого особистого Спасителя й зростати в Богові. Звичайно ж, необхід-но читати Біблію, щоб істини Божі перетворювали нас, змінювали на-ше мислення, і наслідком цього будуть правильні почуття і вчинки.

Як можна навчити свою подругу прощати

Запитання

— відповіді

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

11

Аня з батьками переїхала до іншого

міста. Їй тут усе подобалося, тільки от

подруг ще не було. Але Аня цим не

переймалася. Вона була доброю,

товариською дівчинкою і сподіва-

лася скоро обзавестися друзя-

ми. Якось вона вийшла погуляти

у двір. Нікого з дітей там не було,

і Аня, сівши на гойдалку, поча-

ла розгойдуватися. Тут з-за рогу

вийшли кілька дівчаток і попря-

мували до неї. Одна з них, Рита,

сказала:

– Я завжди перша качаюся, тож

злізай швиденько!

– Чому ти грубиш? Просто попро-

сила б, і я б тобі охоче поступилася.

– От іще – просити! – І Рита грубо

штовхнула Аню.

Аня була спокійною та доброзичливою

дівчинкою. Битися, в її розумінні, негарно.

Тому вона підвелася й пішла додому, подумав-

ши, що Рита просто в поганому гуморі. Аня не дуже

засмутилася, вирішивши, що згодом подружиться з дів-

чатками. Однак після цього випадку, тільки-но Аня виходила

у двір, Рита починала дражнити її образливими словами, а інші діти хихотіли.

Якось після чергового такого випадку Аня дуже засмутилася й, прибігши додому, роз-

плакалася.

– Я ненавиджу її, ненавиджу! Вона зла! – поскаржилася Аня мамі.

– Хто, доню? Заспокойся та розкажи мені все.

Батьки Ані були віруючими людьми й виховували її також у вірі. Коли дівчинка все роз-

повіла, мама зауважила:

– Але ж Господь вчить нас не ненавидіти, а любити своїх ближніх.

– Рита мені не ближня, – заперечила Аня.

– Знаєш, доню, близьких людей любити легко. Але ж Бог не вчить нас шукати легких

шляхів. Ісус Христос навчав: «Любіть ворогів ваших». Це дуже важко. Ти ще маленька, але

з роками зрозумієш, що ненависть породжує ненависть, а любов породжує любов. Чиюсь

ненависть можна перемогти тільки любов’ю.

– Але як любити Риту? Вона така погана!

Ольга ШПАК

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

12

– У кожної людини є погані й хоро-

ші риси. Є щось гарне й у Рити. Вона,

напевно, чудовий організатор, якщо

діти її слухають.

– Але ж вона ображає людей! Та-

ких, як вона, важко любити.

– Ти права, Аню. Але знай, що, ко-

ли люди порушують Божі закони, во-

ни самі притягують до себе зло. І Риту

навіть варто пожаліти через це.

Аня замислилася й заспокоїлась.

Наступного дня вона знову вийшла

у двір погуляти. На лавочці сиділи три

дівчинки, серед них була й Рита. Як зав-

жди, вона почала обзивати Аню. Образа

закипіла в душі Ані, і вона сказала:

– Ти лиха, Рито, і брутальна, ти – недоб ра.

Аня думала, що Рита знову скаже щось

ущипливе, але та раптом розгублено промо-

вила:

– Чому це я лиха? Я просто смілива й...

– Хіба це сміливість – грубити людям? – переби-

ла її Аня. – А вибачитись у тебе сміливості вистачить?

– Ні, я добра й не брутальна! – Тупнула ногою Рита. –

Я просто весела.

– Куди вже веселіше! – трохи спокійніше зауважила Аня.

Інші дівчатка тихенько засміялися. У Рити сльози на очі накоти-

лися – вона не звикла до того,

щоб із неї сміялися, і побігла додо-

му. Аня ж залишилася з дівчатками, які

почали виказувати цікавість до неї. Тільки їй не

сподобалося, коли подруги почали наговорювати

на Риту всіляку гидоту. Аня здивувалася:

– Ви ж дружите з нею. Чому ж за її відсутнос-

ті погано про неї озиваєтесь?

Тут Ані стало шкода Рити. І вона, збігавши

додому, взяла кілька журналів «Стежинка»

й пішла до неї. Підійшовши до квартири Рити,

вона подзвонила й дала журнали Риті в пода-

рунок. Нехай читає.

До речі, Риті журнали дуже сподобалися.

«Стежинка» здружила їх, і вони стали не-

розлучними подружками.

що носороги користуються своїм рогом, як палицею, тобто б’ють боком, а не вістрям? А ріг, зламаний під час єдиноборства самців за право стати ватажком, з часом знову, хоча й дуже повільно, відростає.

Чи знаєш ти...

тати ватаоча й дуже овільно, ідростає.

Малювала Маргарита ХРЕБТЕНКО

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

13

1. У Єрихон попрямував

У справах чоловік,

Про небезпеку добре знав,

Та горя не уник.

2. Лихі розбійники вночі

Його перейняли.

Ледь не убили й гроші всі

Забрали і втекли.

3. Iз ран в пісок стікає кров,

І час уже минув.

Священик повз нього пройшов,

Уваги не звернув.

4. Аж слідом йде левіт у храм

Молитися, співать.

Біднягу й він залишив там

На самоті вмирать.

5. Самарянин побачив, став,

З осла до нього зліз,

Всі рани він перев’язав,

У місто перевіз.

6. Я хочу, як самарянин,

Допомагати всім.

Хай прикладом слугує він

Дорослим і малим!

У той час як одна група дітей співає пісню, інша група зображує те, про що співається. Щоб встигнути зіграти відповідну кожному куплетові сценку, можна після проспіваного куплета повторити музикою останні два рядки або весь куплет.

І Ш О В П ОД О Р О Ж Н І Й В Є Р И ХО Н

Дійові особи:ПодорожнійДвоє (чи троє) розбійниківСвященикЛевітСамарянинТой, хто грає віслюкаВласник заїжджого двору

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

14

1. У Є - ри - хон по - пря - му - вав у спра - вах чо - ло - вік, про

не - без - пе - ку до - бре знав, та го - ря не у - ник.

Пісня-сценка

Слова (шведською мовою) Брити Г. ХАЛКВIСТ

Переклад з німецької Ельвіри ЦОРН

Музика Бо РАМВIКЕН

Дія перша

Дія друга

Дія третя

Дія четверта

Дія п'ята

Подорожній прямує від одного краю сцени до іншого. На нього нападають розбійники, які ховалися на сцені, він падає на живіт. Вони б'ють його палицями й відбирають пальто, шапку й черевики. Подорожній залишається лежати на сцені.

Повз подорожнього, у тому ж напрямку, куди йшов подорожній, проходить священик із високо піднесеною головою. Він дивить-ся на пораненого, відвертається від нього й іде далі.

Левіт іде дуже швидко, дивиться на пораненого й поспішає далі. Слідом іде самарянин, ведучи віслюка. Побачивши пораненого, жахається й підходить до нього. Дивиться, куди він поранений, перевертає його на спину.

Самарянин дістає зі своєї сумки білу хустку та пляшку з водою. Відриває смугу від хустки й обв'язує пораненому голову, потім дає йому пити з пляшки. Допомагає йому підвестися, садить на віслюка й іде поруч із ним.

Перед заїжджим двором стоїть його власник. Підходять самарянин і подорожній на віслюку. Власник і самарянин знімають пораненого й укладають його в ліжко. Самарянин дає власникові мішечок із монетами й іде.

Малювала Наталія ЖУРАКОВСЬКА

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

15

1. Як називаС- ться

мIсто, в якому

народився Iсус?

а) Ханаан

б) Вавилон

в) Віфлеєм

4. Як звали матIр Iсуса?

а) Марта

б) Єлизавета

в) Марія

7. ОскIльки ЗахарIя не повIрив ангеловI, що в нього народиться син, вIн...

а) помер б) став глухим в) став німим

Склала Ольга ГЛАДКА

ПРАВИЛЬН

А?

СС

ЯКА ВIДПОВ

IДЬСкСклалалала О Ольльгага Г ГЛАЛАДКДКАА

ПРАВИЛЬН

А?ЯКА ВIДПОВ

IДЬ

Вікт

орина

2. Ск

Iльки

рокIв

було

Iсус

овI, к

оли В

Iн,

з Мар

IС-ю та

Йоси

пом,

упер

ше пр

ийшов

на

покло

нIння

в хр

ам

Божи

й на П

асху

?

а) 10

б) 12

в) 14

5. ЧиI..м син

ом,

на думк

у багать

ох

людей, був

Iсус?

а) рибалки

б) теслі

в) моряка

8. Чим харчу

вався

Iван Хрести

тель

у пустелI?

а) медом

б) виноградом

в) сиром

3. СкIльки

днIв

Iсус

провIв

у храм

I?

а) 3

б) 5

в) 1

0

6. У ви

глядI

яко

го птаха

Дух Св

ятий

зIйшо

в

на Iс

уса пIд ча

с

хрещ

ення

?

а) голуба

б) чайки

в) ворони

9. Як

звали

слIпу

люди

ну, я

ку зц

Iлив

Iсус

?

а) Саул

б) Закхей

в) Вартимей

Малювала Вікторія ДУНАЄВА

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

16

Допоможи Каю та Герді скласти з крижинок слово. Вибери крижинку відповідної форми та впиши слово у вертикальний стовпчик клітинок.

Ну-мо,

дізнайся!

Склала Олена МІКУЛА

ЛЮБОВ

НАДІЯ

ВДЯЧНІСТЬ

МИЛІСТЬ

ПРОЩЕННЯ

МИЛОСЕРДЯ

ІСТИНА

ВІРА

Чи знаєш ти...що тонкий шар пилу, яким слон покриває свою шкіру після того, як скупається або обіллє себе водою, захищає його від укусів паразитів? Деякі птахи, звиклі сидіти в нього на спині, також позбавляють його від паразитів.

акож ть

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

17

Склала Наталя ВЕНГРІНА

Подумай

, запиш

и!

Впиши відповіді

у клітинки кросворду

по горизонталі,

і у виділених

клітинках по вертикалі

ти прочитаєш слово –

історичний факт,

на основі

якого виникло

християнство.

1. Як звали Хрестителя?

2. Назва свята на честь приходу Iсуса на землю.

3. Хто був найпершим царем Iзраїлю? (1 Сам. 10:17–27)

4. «Ось вам ___________: Дитинку знайдете, що лежа-

тиме у яслах сповита». (Лк. 2:12)

5. Як звали невістку Авраама та Сарри? (Бут. 24:67)

6. Місце, де були пастухи, коли їм з’явилися ангели?

(Лк. 2:8–11)

7. Хто був пророком за часів царювання Саула?

(1 Сам. 15:1–3)

8. Як звали батька Iвана Хрестителя?

9. Як звали фарисея, котрий таємно приходив до Iсуса?

(Iв. 3:1–2)

10. Гора, на якій Iсус промовив проповідь про кінець

часів. (Мт. 24:3)

11. Батько дванадцяти колін Iзраїлевих.

Склала Анастасія МАТВЕЙЧУК

1

3

5

7

9

11

2

4

6

8

10

А -

Б -

В -

Г -

Д -

Е -

И -

Й -

Ж -

I

Ї -

Л -

М -

Н -

О -

П -

Р -

С -

Т -

У -

Х -

Ю -

Я -

Ь -

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ ,

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

_ _ _ _ , _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ .

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

18

Як дороги людини Господь

уподобає, то й її ворогів

Він замирює з нею.Пр. 16:7

Чи знає

ш ти?

По вертикалі:

1. Як звали ангела, який сповістив Марії про народження Iсуса? (Лк. 1:26–33)

4. Iм’я матері Ровоама. (1 Цар. 14:31) 5. Найкращий друг Давида. (1 Сам. 18:1) 7. Сестра Марії та Лазаря. (Iв. 11:1–3) 9. Автор п’яти перших книг Біблії.11. Скільки разів чхнула дитина, яку воскресив Єлисей?

(2 Цар. 4:32–35)12. Як звали чоловіка, 12-річну доньку якого воскресив

Iсус? (Мр. 5:22–24)

По горизонталі:

2. Як звали царя, якого випросив собі народ Iзраїлю? (1 Сам. 8–9)

3. Священик, брат Мойсея. (Вих. 4:14) 6. Iм’я начальника, таємного учня Iсуса. (Iв. 3:1–2) 8. До якого міста напередодні Пасхи Iсус приїхав

на віслюку? (Мт. 21:1–11)10. Людина, яку Біблія називає другом Божим.

(Як. 2:23)13. Хто не вклонився Гаманові? (Ест. 3:1–2)

Склала Антоніна ТОДОРОВА

Кросворд

1

7

2

6

13

12

8

10

11

5

4

9

3

Малював Олександр ВОЛОСЕНКО

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

19

Посеред савани розташоване невеличке село

з круглими хатинами. Тут живуть Тамбі та Бето – не-

розлучні друзі. Всю другу половину дня вони гралися

разом на пагорбі неподалік села. І раптом Бето з по-

дивом вигукнув:

– Тамбі, лишень поглянь, звідси, зверху, все ви-

глядає по-іншому: люди, сараї, дерева! Все таке

маленьке! Чи то не твоя мама там іде з твоєю

сестричкою на спині?

– О, так! – відповів Тамбі. – Це вона.

Вона ходила за водою для вечері. Якщо

вже так пізно, то нам потрібно поспі-

шати додому!

Бето повинен був ще до настан-

ня темряви пригнати кіз до кошари.

Швидко знявши козині шкури, які во-

ни пов’язали собі на стегна, друзі по-

клали їх на скелястий схил, сіли на них

і, немов по дитячій гірці, стрімко поко-

тили вниз. Зі швидкістю вітру досягли

вони села.

Боязко пройшли хлопці повз хати-

ну чаклуна. Тамбі та Бето боялися

чаклуна, хоч він і був шано-

ваною людиною в селі.

Кожен хворий звертав-

ся до нього по допомо-

гу. Поряд із його хатиною

стояло сухе дерево, до стов-

бура якого були прибиті

цвяхами черепи. Від

виду черепів хлопчи-

кам стало ще страш-

ніше. За будинком

чаклуна шляхи друзів

розійшлися, і кожен

побіг до себе до-

дому.

Ханні КОППХаХаХаХаХаХХХаХаХХХХ нннннннннннннннн іііііііііі КОКОКОКОКОКОКОКОКОКООПППППППППППППППППППППППЗ Малі,

Африка

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

20

Втомлений, але задоволений, Тамбі присів біля

хатини, спостерігаючи, як батько плете кошика.

Скоро буде вже багато кошиків – і тоді він від-

несе їх на базар.

– Ти принесеш мені знову арахісу? – по-

просив Тамбі батька. – Він такий смачний!

– Доживемо – побачимо, – усміхнувся

батько.

Наступного дня Тамбі з батьком, озбро-

ївшись мачете, знімали врожай бананів,

які росли за будинком.

– Тамбі, – серйозним голосом почав бать-

ко, – ти вже великий хлопчик. Завтра вран-

ці візьмеш човна й попливеш до Кокабу. Ти

знаєш це поселення, воно знаходиться да-

леко внизу, там, де річка утворює вели-

ку звивину. Будь обережний, там дуже

стрімка течія. У Кокабу ти поміняєш ба-

нани на кукурудзу. Бето може тобі допо-

могти, якщо поїде з тобою.

Тамбі згідно кивнув, хоча йому й бу-

ло трохи страшно вперше виходити на

річку без батька. Річка така велика,

а він такий маленький – йому всього

лише одинадцять років. Варто тіль-

ки згадати про крокодилів! Але ра-

зом із Бето він упорається.

Наступного дня, рано-вран-

ці, загрузивши банани в човен,

хлопчики вирушили в дорогу.

Батько зробив човна із стовбу-

ра дерева, надавши йому форму

крокодила. Тамбі гріб щосили. По-

трібно було дивитися в обидва ока.

Одного разу вони пливли з батьком

у човні й побачили колоду, яку несло за

течією. Раптом колода почала рухатись і –

о жах! Це був крокодил! Батько обережно

відвів човен убік, об’їхавши величезне чудо-

висько. Того разу все обійшлося.

Через чотири години напруженого веслування,

ще до того як сонце вклалося спати, Тамбі й Бето

дісталися до місця. Однак нікому в селі не було ді-

ла до них і їхньої торгівлі. Ні в кого не було часу. Всі

жителі, чепурно вдягнені, поспішали в бік пагор-

ба, де стояла велика кругла хата.

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

21

– Що сталося? – запитали хлопчики.

Здивовані жителі відповіли їм:

– Ви що, не знаєте, що сьогодні Різд-

во? Ходімо з нами на свято!

– Різдво? Що це таке? Учта для ду-

хів? – запитав Тамбі.

– Ходімо з ними, – запропонував

Бето. – Я голодний.

І хлопчики пішли за людьми до ве-

ликої хати.

Десь удалині лунали звуки барабанів,

але з хати чувся тихий спів. Піддаючись

цікавості, вони зупинились і зазирнули

у вікно.

– О! – вигукнув Тамбі, широко роз-

кривши очі від подиву. Посередині

хати стояла пальма, прикрашена без-

ліччю свічок. – Як красиво! Цікаво, що

все це означає?

У самому останньому ряді вони по-

бачили два вільних місця. Можливо,

там можна сісти? Або краще не тре-

ба? Але тут хлопці помітили чоловіка,

який помахав їм рукою і трохи посу-

нувся.

– Сідайте! – сказав він.

Тамбі й Бето сіли. У цей час інші ді-

ти зібралися навколо пальми й заспіва-

ли пісню. Потім підвівся чоловік і почав

розповідати про Марію з Йосипом, про

Дитину в яслах, про ангелів і пастухів.

Тамбі й Бето слухали, затамувавши

подих. Що це за Немовля? Де Воно

сьогодні живе? Чи можна з Ним по-

знайомитися?

Наступного ранку, щойно зійшло сон-

це, хлопчики знову пішли до сільської

церкви. Разом із іншими дітьми вони по-

чули продовження історії про чудесну Ди-

тину в яслах.

– Коли Ісус виріс, – говорив оповідач, –

Він творив різні чудеса та розповідав

людям про Свого Небесного Батька.

Але люди не хотіли Його слухати. Во-

ни розіп’яли Його. На хресті Ісус по-

ніс на Собі гріхи всіх людей. Потім

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

22

Ісуса поклали до гробниці. Але на третій день

Бог, Отець Ісуса, воскресив Його. Ісус живий!

Він – не мертвий Бог! Він бачить нас! Він живе

з нами й охороняє нас!

– Так, цей Бог дійсно любить людей. Інакше б

Він не помер за них, – замислено сказав Тамбі.

Потім, зітхнувши, додав: – Але хто ж у змозі все це

отак, відразу, зрозуміти?

Він був іще надто молодий для цього. Але тут

оповідач сказав щось, що змусило Тамбі знову

прислухатися.

– Хто вірить в Ісуса, тому більше не потрібно

боятися: Ісус завжди поруч.

Якщо це так, то він теж хотів би вірити в Ісу-

са. Як часто йому бувало страшно! Увечері,

коли ставало темно, або на річці, або коли він

проходив повз хатину чаклуна. І Тамбі несміли-

во запитав:

– А як можна повірити в Ісуса?

– Скажи Ісусові, що ти хочеш повірити в Нього.

Попроси Його увійти в твоє серце, – привітно по-

яснив оповідач.

Тамбі замислився. Він іще ніколи не розмовляв із

Богом. І взагалі, чи міг він так молитися, адже він

іще так мало зрозумів із того, що ці люди розпові-

дали про Ісуса? Але Тамбі таки зважився. І він був

упевнений, що Ісус його почув. Він справді живий!

Настала пора повертатися додому. Діти ще раз

озирнулися на хатину, в якій стояла пальма із запа-

леними свічками. Тепер вони знали, що таке Різдво

Христове. Ісус прийшов на цю землю – Спаситель для

всіх людей.

Як справжні, вмілі торговці, Тамбі й Бето обміняли

банани на кукурудзу й сіли в човен. Але тепер Тамбі до-

велося гребти ще сильніше, тому що вони пливли проти

течії. І кожного разу, коли в душу закрадався страх пе-

ред глибокою річкою або небезпечними крокодилами,

він молився – і заспокоювався.

Повернувшись у рідне село, Тамбі й Бето з радістю

розповіли батькам і друзям про велике відкриття. Цілий

день їм довелося розповідати про Різдво, про Марію

з Йосипом, про Дитину в яслах. Усім хотілося послуха-

ти про Різдво Христове.

Малювала Олена МИХАЙЛОВА-РОДІНА

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

23

Що це я бачу? У яслахХтось на соломі лежить!Що за Дитинка прекраснаСолодко-солодко спить?

Мабуть, зручніше у доміСпати у ліжечку їй,А не на жорсткій соломіУ годівниці моїй.I-а, I-а!

Коник, ягня і телятко,Швидше до ясел ідіть!Тільки святе Немовлятко,Часом, ви не розбудіть.

Перекажіть всім тваринам,Хай не хропуть, не гарчать.Будемо дивну ДитинуВ яслах разом колисать.I-а! I-а!

Стала в пригоді ДитятіI годівничка моя,Буду усю ніч співатиI я! I я!

Ірина ОРЛОВАПереклав Степан ЗАГОРУЛЬКО

ПІСЕНЬКА

ВІСЛЮЧКА

Малювала Олена МІКУЛА

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

24

Склала й намалювала

Олена МІКУЛА

У тебе вийшла чудова м'яка іграшка,

яку можна повісити на ялинку або

подарувати друзям.

Саморобка рІЗдВЯНІПРИКРАСИ

1. Аркуш паперу 15х15 см згорни вдвічі.

2. Намалюй чорним контуром малюнок і розфарбуй його. Можеш скопіювати або перемалювати зразки.

3. Виріж малюнок, відступивши 1 см від краю.

4. Зший обидві деталі по контуру, залишивши дірочку для набивання.

5. Наповни ватою або синтапоном.

Тобі знадобляться: обгортковий папір (крафт), чорний фломастер або кулькова ручка, гуаш або акрилові фарби, ножиці, голка та нитки, синтапон або вата, а ще – дорослі помічники.

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

25

Розповіді з

історії

християнства

О другій годині ночі 12 жовтня 1492 ро-ку з борту каравели «Пінта» пролунав гарматний постріл. Це матрос Родріго по-бачив землю. Командувач експедицією Христофор Колумб себе не тямив від щас-

тя. Він вважав, що досяг островів Індії чи Ки-таю, але насправді ним був відкритий новий континент – Америка. Висадившись на бе-рег, Колумб оголосив нову землю власністю Іспанії, водрузив кастильський прапор і неза-баром зустрівся з місцевими жителями, яких назвав індіанцями.

У своєму щоденнику Колумб записав: «Ці люди ні в чому не відчували потреби. Вони дбали про свої рослини, були майстерними рибалками, каноїстами та плавцями. Вони бу-дували привабливі житла й утримували їх у чи-стоті. У них був вільний час, щоб займатися грою в м’яч, танцями та музикою. Вони жили в мирі й дружбі... Їх можна навер-нути в нашу святу віру. З них вийдуть гарні та вправні слуги».

Конкістадори на березі

р. Міссісіпі у 1541 р.

Художник У. Пауелл

Повернувшись до Європи, Колумб зібрав другу експедицію, в якій було понад 2000 лю-дей. Окрім моряків, із ним повинні були плис-ти ченці, священики та чиновники. Так через рік почалося підкорення Нового Світу. Ли-царів на могутніх конях, закутих у залізо, з вогнепальною зброєю в руках, якої тубільці зовсім не знали, почали називати конкістадо-рами, тобто учасниками конкісти – завоюван-ня Америки.

Сергій САННИКОВ

Іспанський лицар та індіанський вождь.

Художник Г. Галліна

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

26

В експедиції було чимало щирих християн, які хотіли навернути місцевих жителів у хрис-тиянство, але ще більше було авантюристів-грабіжників, що мріяли про легку наживу. Саме тому конкіста перетворилася на вар-варську війну з індіанцями.

І хоча ченці організовували сільськогос-подарські громади, вчили місцевих жителів ремесла та науки, проповідували їм і протес-тували проти поневолення тубільців, голос церкви був занадто слабкий. Поки в 1517 ро-ці, за наполяганням єпископа Бартоломе де Лас Касаса, палкого захисника індіанців, ім-ператор Карл V надав усім індіанцям особис-ту свободу, кілька мільйонів людей вже було вбито. І все ж католицька віра стала широко розповсюджуватися в Латинській (Централь-ній та Південній) Америці.

Розвиток церковного життя в Північній Аме-риці відбувався, головним чином, завдяки

релігійним біженцям із Європи. У серпні 1620 р. близько ста колоністів, відомих як «батьки-пі -лі гри ми», вирушили на кораблі «Мей флауер» (англ. «травнева квітка», тобто глід) до бере-гів Америки. Подорож через океан тривала близько двох місяців і була важкою. Нарешті колоністи висадилися в Плімуті. Це були пури-тани (послідовники кальвінізму в Англії, які ви-ступали за поглиблення Реформації). В Англії їх переслідували як єретиків, але їх мужність та благочестя мали величезний вплив на форму-вання американської нації.

Упродовж усього XVII століття до Америки переселялися не лише релігійні біженці, а й авантюристи – шукачі пригод, і саме в тако-му середовищі почалися великі пробудження. У нужді та стражданнях, беззахисні перед во-роже налаштованими індіанцями та зграями розбійників, люди почали шукати Бога, і Гос-подь навертав серця переселенців до Себе. Іноді це пробудження називають «табірним», тому що зібрання відбувалися прямо в полі, куди люди приїздили на возах, із запасами їжі, і проводили кілька днів у таких імпрові-зованих наметових таборах. Богослужіння проходили дуже емоційно, часом у них брали участь до 30 тисяч осіб.

Найбільш відомими проповідниками, че-рез яких покаялися сотні тисяч людей, стали Джонатан Едвардс і Джордж Уайтфілд. Великі

пробудження XVIII–XIX століть дозволили до кінця цього періоду сформувати сильну, бага-ту й богобоязну націю.

Святкування національного свята Сполуче-

них Штатів Америки – Дня подяки (Thanks-

giving Day) встановлене батьками-пі лі гри-

ма ми як свято подяки Богові. Тільки близь-

ко половини прибулих переселенців вижили

після першої, дуже суворої, зими, але, за-

вдяки допомозі місцевих індіанців, вони

несподівано отримали надзвичайно багатий

врожай від незначної кількості зерна. Восе-

ни 1621 батьки-пілігрими запросили вождя

й іще 90 індіанців на святкування першого

Дня подяки.

Перший День подяки. Художник Дж. Л. Ферріс

Джонатан Едвардс

Джордж Уайтфілд

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

27

Ти, мабуть, знаєш, що першими тваринами, що повернулися на Землю після польоту в кос-мос, були собаки. А от першість у обльоті Міся-ця належить мені! Звичайно, ти хочеш дізна-тися, хто я, щоб скоріше розповісти цю нови-ну друзям.

Бог створив нас такими, що нам не потріб-но великого запасу кисню. Ми можемо півтора тижні нічого не їсти й тривалий час перебувати в напівсонному стані. Завдяки цим якостям ме-не й узяли в 1968 році на радянський космічний корабель «Зонд-5».

У світі нас налічується близько 230 видів, об’єд на них у 12 сімейств і п’ять підрядів. Мешка-ємо ми як у воді, так само й на суходолі, у місцях з теплим і помірним кліматом. Деякі види зустрі-чаються за Полярним колом, де в умовах холод-ного клімату вони впадають у зимову сплячку.

Нас вважають дуже повільними, але такі ми тільки на суші. Варто нам потрапити у воду – і ми відразу ж стаємо швидкими плавцями й від-мінними нирцями.

Представники найдрібнішого виду мають у дов-жину 10 см, а гігантські – до 2 м і важать більше 900 кг. Наша невеличка голова обтічної форми. Шия помірної довжини або коротка. Більшість із нас мають короткого хвоста. У нас добре роз-винений зір на кольори. При пошуку їжі ми спо-чатку орієнтуємося на її колір і лише потім – на запах і смак. Харчуємося рослинною або тва-ринною їжею, залежно від середовища про-живання.

Примітно, що, незалежно від виду й місця іс-нування (море або суша), наші самиці відклада-ють яйця тільки на суходолі. Стать у дитинча-ти, що збирається з’явитися на світ, залежить від середньої температури в «гнізді». За висо-кої температури на світ з’являються самиці, за низької – самці. Число яєць в одній кладці коли-вається від кількох до ста штук.

У нас поганий слух, але гарне відчуття доти-ку. Ми вловлюємо навіть легкий дотик до пан-цира. Між іншим, панцир – найбільш характер-на видима ознака, яка відрізняє нас від інших рептилій. Він складається з кісток і рогової ре-човини. Спереду і ззаду панцир має отвори, через які висуваються голова, хвіст і кінцівки. Наявність панцира пов’язана з особливостями будови внутрішніх органів. Мускулатура тулу-ба дуже слабка, м’язи ніг і шиї, навпаки, порів-няно сильні.

Гадаю, за останньою ознакою ти вже точно знаєш, хто я. Тепер можеш сміливо бігти до друзів і розповісти їм, що нового дізнався про ! I не забудь додати, що слово «черепаха» похо-дить від слова «череп». А раніше використову-валися слова «желв», «жулв», які й залишилися в польській і чеській мовах. До побачення!

Юлія АБДУВАХІДОВА

черепах

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

28

Морські свинки – одомашнені гризуни родини

свинкових. Це довірливі й добродушні домашні тварини, які люблять сидіти на руках. Довжина їх тіла досягає 35 см. Морські свинки належать до найбільш лагідних тварин, яких тільки можна собі уявити. Коли свинка чогось злякається, вона зазвичай біжить, намагаючись

знайти потаємне місце або заритися. Якщо всі шляхи до втечі відрізані, вона зупиняється, стаючи спиною до стіни, і завмирає в нерухомості.

Морська лисиця – небезпечна для людини акула завдовжки 6 м, яка користується своїм схожим на величезну блискучу косу хвостом для того, щоб добувати їжу. Після того як морська лисиця зжене риб до купи, вона глушить їх ударами хвоста й потім спокійно заковтує.

ЧИ ЗНАЄШ

ТИ?

Малювала Катерина ПРАВДОХІНА

Морські дияволи, або манти, називаються так тому, що їхні головні плавники, згорнуті в трубку й спрямовані вперед, виглядають, як роги. У розгорнутому вигляді вони утворюють воронку біля рота, куди манти втягують рибу. Це справжні велетні серед скатів, що досягають 6 м завширшки. Важать морські дияволи до 2 т.

Південний морський слон – найбільший вид справжніх тюленів. Довжина його тіла досягає 6,5 м,

а вага – 3,5 т. Свою назву він отримав завдяки хоботоподібному носу самців. Морські слони можуть

пірнати за здобиччю на глибину до 1400 м.

Морські свині – сімействоморських ссавців підряду зубастих китів.

Вони дрібніші за справжніх дельфінів: довжина їх тіла досягає 2,5 м, вага – 120 кг. I відрізняються вони від дельфінів будовою черепа та зубів, а також більш сильною та кремезною статурою.

Морський лев належить до ластоногих морських тварин, які живуть стадами. Плавають вони зі швидкістю близько 30 км/г. Це сумирні й боязкі тварини.

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

29

Склала Анжеліка ЖУЛАЙ, 10 років, Україна

РОЗШИФРУЙ ВІРШ!

Доброго дня, місія «Світло на Сході»!

Пише вам постійна читачка журналу

«Стежинка». Я його отримую з 1998 року.

З кожним номером цей журнал стає все

більш цікавим. Час від часу я перечитую

всі номери «Стежинки». А особливо ті,

в яких є цікаві історії про різних героїв.

Ці історії потім стають моїми улюбленими

розповідями, я їх перечитую багато разів.

Хочу подякувати всім співробітникам місії за

те, що саме ваша місія була для мене най-

першим орієнтиром для всього мого життя.Юлія ЧЕРНИХ

Воїни, за наказом царя

Ірода, вбивають дітей

Юрко МАРЧУК, Україна

Ганна ОНСОВИЧ, 12 років, УкраїнаЄлизавета СТУКАЛОВА,

10 років, Україна

Руслана СТУЖУК, 10 років, Україна

Альона ВАЖЕНIНА, 12 років, Росія

З пошти

«Стежинки

»

БРАТИКВ мене є маленький братик,Вчу його я розмовляти,Вчу його пісні співатиЙ олівцями малювати.А в неділю він до церквиРазом з нами теж іде. Я навчу його молитись,Хай ще трошки підросте.

Олена КУЗЬМИНА, м. Київ

СТЕ

ЖИ

НКА

6/

13

30

Анжела КУРИЛОВА, 15 років, Молдова

Марина НИКОНОВА, 11 років,

Росія

Даниїл СТЕПАНОВ, 8 років, Росія

Валя ПЕНЯГА, 9 років,

Україна

До стор. 16: 1/в, 2/б, 3/а, 4/в, 5/б, 6/а, 7/в, 8/а, 9/в. До стор. 17: ПРОЧИТАЙ СЛОВО: «ВІЧНІСТЬ». До стор. 18: ЗАШИФРОВАНИЙ ВIРШ: «I вона вродить Сина, ти ж даси Йому ймення Iсус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів» (Мт. 1:21). IСТОРИЧНИЙ ФАКТ: 1. Iван. 2. Різдво. 3. Саул. 4. Ознака. 5. Ревека. 6. Поле. 7. Самуїл. 8. Захарій. 9. Никодим. 10. Оливна. 11. Яків. «ВОСКРЕСIННЯ». До стор.19: КРОСВОРД. По горизонталі: 2. Саул. 3. Аарон. 6. Никодим. 8. Єрусалим. 10. Авраам. 13. Мордехай. По вертикалі: 1. Гавриїл. 4. Наама. 5. Йонатан. 7. Марта. 9. Мойсей. 11. Сім. 12. Яїр. До стор. 30: РОЗШИФРУЙ ВIРШ!: «Люби свого ближнього, як самого себе».

Відповіді

Християнський журнал для дітей молодшого та середнього шкільного віку

Виходить шість разів на рік

Засновник: Українське місіонерське товариство «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090

Головний редактор Ельвіра Цорн

Відповідальний редактор українського випуску В. Новомирова

Художній редактор I. Козіна

Підписний індекс: 06597

Тираж 29 400 прим.

Розповсюджується безкоштовно усім бажаючим

Адреса редакції: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090Телефон: (44) 296-86-39; факс: (44) 296-87-73;e-mail: sns@sns.org.ua

Журнал зареєстровано в Державному комітеті ЗМI України; реєстр. № КВ 6658 від 30.10.2002

Видавець: УМТ «Світло на Сході», вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090

С. 3: Із книги «Хвалите Господа», © Вид-во «Книги о главном».С. 20–23: © Haenssler-Verlag, Holzgerlingen,Переклад з німецької Марії Вінс.

Номер підписано до друку 26.09.2013Надруковано ТОВ «Новий друк»,вул. Магнітогорська, 1, м. Київ, Україна, 02660

Оформити підписку та надсилати кореспонденцію і матеріали можна за адресою: вул. Хорольська, 30, м. Київ, Україна, 02090

Пожертвування можна надсилати: МТ «Світло на Сході», код 14300272, р/р 26008286434001 в КРУ КБ «Приватбанк» м. Києва, МФО 321842; адреса: Київ-1, 01001

© УМТ «Світло на Сході», 2013

ISSN 2194-3796Комп’ютерна верстка: Костянтин Суліма

На першiй сторiнцi обкладинки: фото © Elena Elisseeva/shutterstock.com

www.tropinka.eu

6/2013МОЛИТВАХоч я золота не маю,Ладану та мира,Чує Бог, я твердо знаю,Цю молитву щиру.

Любить Бог, коли людинаСерце відкриває,Бо тоді земне й небеснеВ ньому Бог єднає.

Надіслала Алла ГОМЕНЮК, м. Чернівці

В синім небі зорі сяють,Ангели співають.Ви не чуєте їх співу?Ні? Оце так диво!

Тож, дівчатка і хлоп’ятка,Як не чують мама й татко,Заспіваймо й ми разом,Привітаймо їх з Різдвом!

Небо до землі схилилось,В ясла подивилось:Спить у яслах Немовлятко,Божеє Дитятко.

Дарував Господь спасінняНам у Своїм Сині.В небо показав дорогу...Слава! Слава Богу!

Степан ЗАГОРУЛЬКО

ДЕНЬРІЗДВА

Вітя АНТОНОВИЧ,

США

Людмила ГАРАЩУК,

15 років, Україна

Зоя ЄМЕЛЬЯНОВА,

Узбекістан

Ірина ЩУЧИК,

13 років, Україна

Анастасія НІКІТІНА,

10 років, Молдова

Вова БОТЕЗАТУ,

11 років, Молдова

НННааші люббі читачі!!!!рд д рр мм

р !!!!

НН і бі і!ННННааааашшшшшіііі ллллюююбббббіііі ччччииииттттааачччііі!!!НННаашшііі лллюююббббііі чччииитттааачччііі!!!СССС і і Рі ХССееррддееччнССССееееерррррддддддеееееччччннеечччнно чччнннноонноооо ввввіііітттттаааааєєємммммоооо ввввааааасссс ііііззз РРРРііііізззддддввввооооомммм ХХХХрррриииссссттттооооввввииимммнноооо ввввііііттттааааєєєєммммоооо вввваааасссс іііізззз РРРРіііізззздддддвввввооооомммм ХХХХХррррииииссссттттооооввввиииимммм

ііі Н !іііі ННННооооввввиииимммм ррроооккккооооммм!!!!ііііі НННННооооовввввиииииммммм рррррооооокккккоооомммм!!!!!