– Якби мене, коли я звільнилась, підтримали та запропонували допомогу, моє життя могло б піти зовсім інакшим шляхом, – розповідає Олена. Сьогодні вона волонтер громадської організації “Еней”, та в недалекому минулому – колишня за-суджена. Вона з іншими волонтерами організації приїхала до Чернігівської виправної колонії №44 запропонувати необхідну допомогу жінкам, що звільняються з установи. Жінка відчутно хвилю-ється, адже тюремний розпорядок цієї установи їй добре відомий. Зустрічає багато знайомих облич як серед персоналу, так і засуджених.

До колонії вона приїхала разом із представ-никами громадських організацій “Союз “Золотий Вік України”, “Давай разом”, Державної служби зай нятості та Міністерства соціальної політики. Візит відбувся у рамках підписаного Меморандуму про взаєморозуміння та співпрацю між Міністер-ством юстиції України та Державною службою зайнятості.

Метою зустрічі стало ознайомлення представ-ників громадськості з умовами адаптації засуджених до звільнення. Як виявилося, в цій установі такий процес відпрацьований досконало. Представники місцевого відділу соцзахисту входять до наглядової ради при колонії.

За словами Ірини Марчук, начальника управ-ління праці і соціального захисту міста Чернігова, про проблеми засуджених вона знає, як кажуть, з перших уст. “Я як начальник управління є членом спостережної комісії при Чернігівській виправній колонії №44, тому вся інформація до нас доходить вчасно. Безпосередньо тими, хто звільнився, зараз займаються чоловіки. Вони відвідують їх по до-мівках, спілкуються з сусідами, родичами колишніх засуджених. Особливе спостереження йде за тими, хто звільняється умовно-достроково”.

Як зізнається сама Олена, такі зустрічі дуже потрібні. Адже під час відбуття покарання людина фактично втрачає соціальні навички. Вона зізна-ється, що навіть трохи заздрить цим жінкам: “Під час нашої зустрічі з засудженими я послухала, що їм розказують, пропонують, і в мене виникло від-чуття якоїсь несправедливості, адже нам тоді, коли звільнялась я, цього ніхто не розповідав”.

– А це, насправді, дуже важлива підтримка, – продовжує Олена, бо жінка, яка звільняється, справ-ді сповнена страху перед осудом, приниженням. І це суттєво заважає їй рухатись далі. Збоку досить часто здається, що тим, хто був за ґратами, “й море по коліно”. А насправді те, що ми показуємо, що ми вже нічого не боїмося, це лише ширма і маска, яка допомагає нам якось підстрахуватись у невідомих для нас обставинах. Адже коли “сидиш”, ти розумі-єш – для інших життя триває, а ти десь втратив, весь час програвав лише ти один. І на волю виходиш не тигрицею чи левицею, а йдеш забитою, затурканою. Насправді на волі страшно, бо там – невідомість. Потрібно або повертатися до вже відомих речей, або шукати своє місце далі.

П і д п р и є м с т в а ДКВС протягом 2017 року реалізували про-дукції на 444 млн грн, що на 10,5% більше порівняно з аналогіч-ним періодом минуло-го року. Підприємства сплатили податків, збо-рів та внесків на загаль-ну суму 78,8 млн грн. На сьогодні функціонує 100 підприємств, 4 пе-ребуває в стадії ліквіда-ції, діяльність 7 підпри-ємств припинена.

КНДР запустила балістичну ракету

Джерелом віри та надії є істина!

ВР пропонують ухвалити Закон “Про пенітенціарну систему”

Такої сильної збірної у нас ще не булостор. 3 стор. 7 стор. 8

№ 47 / 3349 ПОНЕДІЛОК, 4 ГРУДНЯ 2017 РОКУ © Закон і обов’язок zio@kvs.gov.ua

Цікаві цифри

Повертатися на волю страшно

Тому допомога як від громадських активістів, так і від державних установ дуже потрібна засудженим. Для них простягнута рука допомоги може стати доленосною. Їм потрібен хтось, хто міг би сказати: “Давай заплануємо на завтра похід до Центру зайнятості, підемо з тобою вдвох, у мене є для тебе час, ми по-спілкуємось і вирішимо, що ти робитимеш далі. Я допоможу тобі переглянути вакансії, обговоримо і ухвалимо рішення. Тобі варто спробувати. Я в тебе вірю”.

Читайте стор. 4-5

Зупинитинасильство

Тема глобальної кампанії UNiTE 2017 року, яка прийнята в Україні, “Не залиши-ти нікого осторонь: зупинити насильство щодо жінок та дівчат”, формулює прагнен-ня до світу, вільного від насильства щодо всіх жінок та дівчат у всьому світі, в першу чергу найбідніших і вразливих, зокрема: біженок, мігранток, представниць меншин та інших.

КРЕДИТ ДОВІРИ

Пізнай істину, і вона зробить тебе вільним.

За допомогою у працевлаштуванні громадяни, звільнені від відбуття покарання, можуть звернутися до будь-якого Центру зайнятості, який зручний для їхнього відвідування.

Протягом 2016 року послугами Державної служби зайнятості скористалися 953 безробітні громадянина, які були звільнені після відбуття покарання. Упродовж І півріччя 2017 року – 321 такий безробітний.

№ 47 / 3349 ПОНЕДІЛОК, 4 ГРУДНЯ 2017 РОКУ стор. 2

У Лондоні зна-мениті міські автобуси переводять на біопали-во, виготовлене з каво-вої гущі. Так місцева влада планує знизити забруднення повітря.

Переробкою каво-вої гущі промисловим способом займаєть-ся стартап bio-bean, створений підприєм-цем Артуром Кеєм. Компанія продає свою продукцію британ-ським компаніям, що використовують її для опалення будівель, а також як пальне для автомобілів.

У стартапі працює найбільший британ-ський землевласник і один із найбагатших людей країни герцог Вестмінстерський Х’ю Річард Луїс Гросвенор.

Паливо з кави

Черговий спалах активності вулкана Агун-га на Балі спостерігається після пробудження у вересні. У ніч на 26 листопада вулкан викинув на поверхню стовп диму та попелу, висота якого сягала понад 4000 метрів. Пізніше на поверхню піднялася й гаряча магма, через що рівень імовір-ності виверження сягнув найвищої позначки. Як зазначається, було скасовано понад 440 рейсів, запланованих у аеропорту на вівторок.

Напередодні, 27 листопада, індонезійська влада у зв’язку з небезпекою виверження вулкана оголосила найвищий рівень тривоги та розпоряди-лась евакуювати близько 100 тисяч мешканців ост-рова. Проте у вівторок знову запрацював аеропорт на курортному острові Ломбок, що розташований поруч з Балі. Через погану видимість аеропорт був закритий з неділі, 26 листопада.

Наразі тисячі туристів залишаються забло-кованими на острові Балі. Агунг продовжує ви-кидати хмари диму та попелу, у ніч проти вівторка знову спостерігалися вогняні спалахи у жерлі вулкана. Вулкан розташований за 75 кілометрів від популярного серед туристів курорту Кута. По-тужного виверження вулкана на острові очікують від середини вересня. Наприкінці вересня на Балі евакуювали понад 120 тисяч людей. Невдовзі вони повернулися додому, однак вулкан залишається активним. Востаннє Агунг вивергався в 1963 році. Тоді на Балі загинули понад 1100 людей.

Пробудження вулкана

Команда дослідників проаналізувала медичні дані 3,4 мільйона шведів і зіставила їх із реєстрами власників собак. Вчені з’ясували, що особливо низькі шанси померти від серцево-судинних захворювань у власників мисливських порід – таких, як тер’єри, ретривери і гончаки. Це пов’язано не лише з тим, що наявність собаки спонукає до фізичної активності, а й з тим, що собак заводять здебільшого й без того активні люди.

У дослідженні також припускають, що собаки зменшують ризики серце-во-судинних хвороб у господарів, підвищуючи рівень їхньої соціальної вза-ємодії і покращуючи самопочуття. Менші ризики хвороб пов’язані із тим, що собаки змінюють бактеріальну мікрофлору кишечника господаря. Результати показали, що самотні власники собак мають на 11% менші ризики серцевого нападу – у порівнянні із сімейними людьми.

У дослідженні вчені обробили дані з 2001 по 2012 роки. У Швеції кожен візит до лікарні документується і зберігається в національній базі даних, а реєстрацію власників собак в країні увели як обов’язкову саме у 2001 році.

Д-р Майк Кнептон із Британського фонду серця зазначив, що наявність собаки несе багато переваг і відтепер можна зарахувати до них і краще здоров’я серця. Водночас він каже: “Багато власників собак погодяться, що все ж головна причина мати собаку – це просто суцільна радість”.

NASA надав фото-графу Вінценту Фурньє ексклюзивний доступ до тестування та підготовки до об’єктів, де відбувається будівництво і тестування ракети-носія SLS, яка в майбутньому відправить на Марс капсулу “Оріон”. Фо-тограф витратив 20 днів на п’ять об’єктів, щоб визна-чити, як інженери будують і випробовують ракету та її людську капсулу. Інженери моделюють все, почина-ючи від орієнтації частин ракети під час транзиту до того, як коливання двигуна впливають на інші компоненти пускової системи. Вони будують маленькі моделі ракети і випробовують їх у аеродинамічних тунелях. NASA збирає основну частину ракети з використанням наступної техніки: циліндри металу обертаються між алюмінієвими плитами, нагріваючи їх, поки ті не досягнуть консистенції олії. Військово-морський флот тестує капсулу для тренувань з евакуації космонавтів із океану після приземлення. Інший екземпляр прохо-дить випробування електрикою, щоб переконатися, що з капсулою “Orion” нічого не станеться в разі потрапляння блискавки. NASA використовують її для розробки інструкцій, які стануть в нагоді при виникненні надзвичайної ситуації. У 2019 році NASA надішле капсулу “Оріон” на складну 25-денну траєкторію. SLS стане найпотужнішою ракетою, що запустить капсулу в кос-мос. Вона пройде 245,131 милі від Землі, почне крутитися навколо Місяця, а згодом повернеться до атмосфери Землі на швидкості 24,500 милі на годину. На початку 2020-х років NASA планує зробити те ж саме, але з екіпажем.

Дай, Джиме, мені на щастя лапу!

Місія здійсненна!

ЗАГАДКОВИЙ СВІТ

У китайському Гуанчжоу було спущено на воду перше у світі судно, яке працює на електро-енергії. Водотоннажність корабля складає дві ти-сячі тонн. Його загальна довжина становить 70,5 метра, ширина – 13,9 метра, осадка – 3,3 метра. Екіпаж складається з шести осіб. Силова установка включає в себе два електродвигуни з іонним при-водом. За повної зарядки судно може проплисти 80 кілометрів. Для повної зарядки потрібно дві годи-ни. Таким чином під час підзарядки в порту можна одночасно здійснювати обробку вантажу, оскільки його процес також займає близько двох годин. У Китаї будуть застосовувати технологію суден, що працюють на “чистій” енергії, для пасажирського і технічного водного транспорту.

Китайська новація

Китайська ком-панія China Railway 23rd. Bureau Group Co. Ltd. у рамках про-екту модернізації за-лізниці Тбілісі-Батумі, головної транзитної магістралі Грузії, за-вершила прокладку найдовшого в країні, майже 8,5 км, туне-лю, який дозволить на одну годину скоро-тити час пересування поїздів із Тбілісі до Чорного моря. Грузія, через яку проходить шлях із Європи до Центральної Азії, має всі можливості для того, щоб стати сер-йозним гравцем регіо-ну в напрямку торгівлі та вантажоперевезень.

Модернізація по-грузинськи

№ 47 / 3349 ПОНЕДІЛОК, 4 ГРУДНЯ 2017 РОКУстор. 3

На світанку 29 листопада Північна Корея запустила невідому балістичну ракету на схід від околиць Пхеньяна. За даними американської вій-ськової розвідки, за 50 хвилин ракета пролетіла близько 1000 км, перш ніж впасти в Японському морі. Таким чином КНДР провела перший ракет-ний запуск, починаючи з 15 вересня. Раніше по-відомлялося, що президент США Дональд Трамп закликав Північну Корею почати переговори щодо ядерної програми. Глава Білого дому також не ви-ключив можливості особистої зустрічі з північно-корейським лідером Кім Чен Ином, однак час для неї “поки не настав”. Президент США Дональд Трамп запевнив, що Вашингтоном буде вжито за-ходи у зв’язку з черговим запуском балістичної ракети КНДР.

У відповідь на запуск Пхеньяном чергової балістичної ракети збройні сили Південної Кореї провели ракетні навчання біля кордону з КНДР.

Напередодні президент США Дональд Трамп оголосив про рішення включити Північну Корею до списку країн, які спонсують тероризм, і заявив про те, що внесення до списку повинно було ста-тися “багато років тому”. Південна Корея і Японія підтримали його рішення.

У той же час КНДР виключає переговори з Вашингтоном, поки тривають спільні військові навчання США і Південної Кореї, заявив посол Північної Кореї при ООН в Женеві Хан Ті Сонг. Він зазначив, що ядерна програма Пхеньяна зали-шатиметься стримуючим фактором проти ядерної загрози США.

Натомість Північна Корея заявила про те, що успішно випробувала нову балістичну ракету, в радіусі ураження якої опинилася вся материкова територія США. Кім Чен Ин заявив про те, що КНДР досягла своєї давньої мети, ставши ядерною державою. “Після спостереження за успішним запуском нової міжконтинентальної балістичної ракети “Хвасон-15” Кім Чен Ин з гордістю оголо-сив про те, що тепер ми нарешті досягли історич-ної мети, завершивши формування ядерних сил країни, цілі нарощування ракетного потенціалу”, – йдеться в заяві, яку зачитав диктор північноко-рейського ТБ.

У заяві Північна Корея називає себе “відпо-відальною ядерною державою”, кажучи, що роз-робка стратегічної зброї здійснюється для захисту

Міністерство фінансів США повідомило про введення в дію з 28 листопада змін до прий-нятих раніше директив про скорочення термінів кредитування російських компаній, включених до санкційних списків. Зміни стосуються по-правок до директив про накладення обмежень на російські фінансовий та енергетичний сектори, прийнятим 29 вересня. Поправками передбачено заборону надавати фінансування та здійсню-вати інші операції з російськими фінансовими компаніями більше ніж на 14 днів. Раніше це обмеження становило 30 днів. В енергетичному секторі терміни кредитування скорочено з 90 до 60 днів. Нові обмеження запроваджені згідно із Законом про боротьбу з російським впливом в Європі та Євразії (CRIEEA). Нагадаємо, що Держсекретар США Рекс Тіллерсон затвердив список російських компаній, пов’язаних з роз-відкою і оборонним сектором, які потраплять під американські санкції. У перелік входять понад 30 компаній і відомств з Росії, в тому числі і таких, як Федеральна служба безпеки і Служба зовніш-ньої розвідки. Також там значаться концерни “Калашников”, “Іжмаш”, “Туполєв”, “Алмаз-Антей”, “Рособоронекспорт”, “Ростех”, “Мить”, “Сухий”, “Адміралтейські верфі”, “Іжевський механічний завод”, “Оборонпром”, “Уралвагон- завод”, “Вертольоти Росії” , Головне управління Генштабу ЗС РФ.

КНДР запустила балістичну ракету

від “політики ядерного шантажу та ядерних загроз американських імперіалістів”.

Організація Об’єднаних Націй, Європейський союз та Організація Північноатлантичного дого-вору розкритикували ракетні випробування КНДР. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш рі-шуче засудив останній запуск північнокорейської балістичної ракети і закликав Пхеньян “утримати-ся від подальших дестабілізуючих кроків”. Генсек НАТО Йенс Столтенберг назвав дії Північної Кореї “черговим порушенням численних резолюцій Ради безпеки ООН, яке підриває регіональну і міжна-родну безпеку”.

Офіційний представник глави європейської дипломатії Федеріка Могеріні охарактеризувала пуск ракети як “ще одну серйозну провока-цію” і “неприйнятне порушення міжнародних зобов’язань” КНДР.

Міжнародна організація цивільної авіації (ICAO) зазначила, що Пхеньян знову не повідо-мив її про запланований ракетний пуск, порушив-ши взяті на себе при вступі в ICAO в 1977 році зобов’язання.

Канцлер ФРН Анґела Меркель підкреслила, що в світлі нових ракетних випробувань Північної Кореї “важливіше, ніж коли-небудь раніше, разом протистояти загрозі міжнародної безпеки з боку Пхеньяна”.

Україна засудила новий запуск Північною Кореєю міжконтинентальної балістичної ракети. “Україна рішуче засуджує запуск 28 листопада 2017 року КНДР нової міжконтинентальної баліс-тичної ракети “Хвасон-15”, здатної нести ядерний заряд”, – заявили в МЗС. У відомстві наголосили, що дії Пхеньяна, спрямовані на розвиток більш по-тужних ракет, а також погрози застосувати ядерну зброю є серйозною загрозою не лише безпосеред-нім сусідам КНДР, але і глобальній стабільності та безпеці вже далеко поза межами Корейського півострова. “Продовження Пхеньяном таких за-пусків є свідомим і систематичним порушенням міжнародного права та низки відповідних резо-люцій РБ ООН щодо північнокорейської ракетної програми”, – наголошується в заяві.

“Україна приєднується до всіх країн, які виступили із засудженням такої небезпечної ді-яльності Пхеньяна, і закликає керівництво КНДР негайно припинити провокації”, – додали в МЗС.

Санкції посилили

УКРАЇНА ТА СВІТ

Сербське МЗС розкритикувало українського посла в Белграді Олександра Александровича, заявивши, що він “постійно і з самого початку свого мандата в Сербії дає недипломатичні та неприйнятні оцінки зовнішньої політики Сербії та її посадовців”. На слова українського посла про сербське голосування в Генасамблеї ООН сербське дипломатичне відомство дає симетричну відповідь:

“Під час голосування про членство так званої Республіки Косово в ЮНЕСКО 2015 року делега-ція України покинула зал, що суперечило головним інтересам Сербії”. Мається на увазі голосування, коли Косову, незалежність якого Сербія не визнає, відмовили у членстві в цій організації. Україна тоді не голосувала.

Сербське МЗС також звинувачує Україну в підтримці позицій західних країн, які прагнуть змінити рамки міжнародної місії ООН у Косово. Країни Заходу цього року виступили за скорочення міжнародної місії ООН у Косово.

Це вже третє повідомлення сербського МЗС з початку листопада, а сербські ЗМІ називають “дипломатичним вогнем” відносини між представ-никами двох дипломатій. Попри дипломатичну напругу, що триває вже місяць, Сербія та Україна офіційно підтримують територіальну цілісність одна одної та не визнають незалежність Косова й анексію Криму.

“Дипломатичний вогонь”

№ 47 / 3349 ПОНЕДІЛОК, 4 ГРУДНЯ 2017 РОКУ стор. 4

“Сидіти” було важко

Приклад потрібенДругий раз страшно не було

ПРО ГОЛОВНЕ

КРЕДИТ ДОВІРИ

– Справді людині потрібна допомога, щоб якось змінити ту долю, яку вона собі намалювала. Адже світ зараз дуже розвинений, то чому ж не можна знайти якихось зв’язкових, які допоможуть людині визначитись з подальшими планами, тих, хто міг би там просто зустріти. Тому, аби тоді мене зустріли і сказали: “Лєна, слухай, йдемо – ось є швейне ви-робництво, є волонтерство в громадській організації, є підробіток роздавати візитівки. Ти матимеш те й те, спробуй. Підійде – добре, не підій де, ми будемо шукати далі”. Але мене на той час ніхто не чекав. Я вийшла і знову опинилась “біля розбитого корита”. Я проміж двох життів гуляла, як парканом, і при-дивлялася: куди йти далі? Нікуди було примкнути.

Запросили мене до християнської церкви, прийшла я туди, але мені некомфортно. Від мене чогось очікують, а у мене немає нічого всередині. За увесь цей час всі почуття в мене просто вмерли. Адже почуття потрібно підтримувати, розвивати, а ти навпаки пригнічуєш їх, вбиваєш в собі. І на все дивишся з недовірою, з обережністю, своїх думок немає. Адже там (в тюрмі) здебільшого ніхто не читає. Якщо телевізор дивишся, то серіали, які розвиткові не сприяють. Звичайно, у кожного все індивідуально. Проте для мене важливим фактором міг стати приклад іншої людини. Якщо б я бачи-ла, що хтось попереду мене вийшов, звільнився, адаптувався, знайшов себе, мені хоч трохи було б зрозуміло, куди йти далі.

Сьогодні Олена успішна жінка, яка знає, чого хоче від життя, та досягає поставленої мети. Навчаєть-ся у вищому навчальному закладі та планує й надалі допомагати тим, хто опинився в біді.

Свою історію вона погодилась розповісти для того, щоб її життя комусь послугувало прикладом. Вона щиро вірить в те, що людям за ґратами не ви-стачає позитивних прикладів, які допомагали б їм розпочати все з чистого аркуша.

Жінка розповідає, що зійшла з рівної дороги після школи: “Провчилася всього вісім класів. Далі на-вчатись не пішла, вирішила піти до профтехучилища. Дома було некомфортно. У мене мама дуже сильний домінант. Вона постійно мені вказувала, що робити, як поводитись. Пригнічувались мої бажання, найменші “хочучки”. Тому я вибрала для себе форму поведінки – ізоляцію від цього всього. Двічі на день я ходила на фехтування. І це була своєрідна ширма від домашніх обов’язків, я ховалася, щоб нічого не робити вдома”.

І відповідно – якщо два тренування на день, то жодна дитина не витримає розумові навантаження. “Шкутильгала” школа, і в мене не було ні часу, ні бажання вчитися. Я пішла в училище.

Тут і знайшла компанію, яка, на відміну від рідних, приймала мене такою, як я є: зі всіма моїми дефектами, моїми неправильними рисами обличчя, вагою, фігурою, комплексами. На все це ніхто не звертає увагу, всі просто приймають тебе. Це й за-тягнуло. Можливо, впливали і особливості того часу. Ми почали красти, причому це були дрібні кишенькові крадіжки. Нас був цілий натовп – дев’ять чоловік. Перший час це проходило нормально, і ні на кого не звернули уваги, а потім за ці крадіжки я отримала свій перший термін.

Мені дали рік позбавлення волі в Кам’янській виправній колонії №34. Його я запам’ятала назавжди. Той рік насправді для мене був дуже страшним. Я пішла з родини, вони не знали, де я, що зі мною, а потім, вже знаходячись в СІЗО на Лук’янівці, під час якогось зимового свята я написала листа своїм рідним,

причому я ще не була навіть засуджена. І мама при-йшла до мене на суд. Батько не приходив. Він у мене військовий, тому мені глибоко в душі насправді було соромно за те, що я його осоромила, не виправдала покладених на мене сподівань.

Взагалі відчуття провини ще більше тебе при-гнічує, хочеться зробити ще гірше, ще більше увійти в цю касту, щоб не було тебе видно, “піти під лід”.

І я відсиділа. “Сидіти” було дуже важко. По-стійно холодно і голодно, це був десь 2001 рік. Ми не виходили з робочого цеху по 14 годин. Лише спус-калися в їдальню поїсти, повертались на світанку. Ці норми, які потрібно було виконувати, були божевільні. Ось минуло сім років, як я звільнилася з Чернігова. Там цих норм уже не було. Там ми звільнялись десь о третій годині пополудні. Приходили після їдальні, десь півтори години ще працювали і йшли до себе.

А в Кам’янському ми приходили під ранок. Я пам’ятаю, як світало. Ми виходили з “промзони” і йшли в незрозумілому стані в казарми. І добре, якщо ти мав змогу відпочити… А о шостій ранку треба

було чистити плац від снігу… Це жахливо… І коли я звільнилася з цим “багажем”, а до цього я навіть не знала, що таке фізична праця, то в мені щось ніби наді-рвалося. У мене пропало бажання працювати взагалі. Я вийшла і була зазомбована цією втомою, постійним недосипом, постійною озлобленістю на всіх і вся.

І все – я знову пішла по второваній доріжці, знову знайшлися ті ж друзі, гроші заробляла крадіж-ками, почала вживати наркотичні речовини. Батьки перестали звертати на мене увагу, перестали в мене вірити, змирилися з тим, що я зійшла з рівної дороги…

Проте для мене найстрашнішою стала навіть не їхня байдужість до мене. Страшно було, коли я прий-няла себе такою, що така моя доля красти, “сидіти” в тюрмах і що більшого я просто не варта.

І буквально через чотири роки я знову попалася. У мене була крадіжка, проте мені її перекваліфікували на грабіж, бо потерпілий мене побачив і зміг усе опи-сати, а це вже зовсім інший термін. Три роки я провела в СІЗО, було дуже багато судів. Вирок винесли у ви-гляді чотирьох з половиною років позбавлення волі.

Новорічну ніч я зустрічала в карантині в Чер-нігівській виправній колонії №44. І хочу сказати, що страшно вже не було. Досвід цей був. Вже гірше, ніж тоді, бути не може. Настільки тоді було тяжко, важко і гірко, що страшніше вже й бути не могло. Я уже те пережила, жива залишилась, і було вже легше. Мені, до речі, дуже пощастило, тому що я пробула там зовсім недовго. Я вийшла по амністії. Єдине, що не давало мені спокою, це довге очікування за-сідання суду. Коли ти знаєш, що попав під амністію і знаходишся в передчутті можливої свободи, то чекати вироку – це важко, дуже важко. Я, звичайно, ходила на роботу, і мені навіть подобалось, бо коли робота не під наглядом, без примусу, без рамок: сів, шиєш, встав, пройшовся, покурив, попив чаю, немає божевільного темпу, то така робота навпаки відволікає твою увагу від тяжких думок.

№ 47 / 3349 ПОНЕДІЛОК, 4 ГРУДНЯ 2017 РОКУстор. 5

Звичайно, зараз мені говорити про це легко. Проте навіть за-раз я зустрічаю дівчат, з якими звільнилась в один період, і лише одна змогла справді стати на ноги. Працює швачкою, вийшла за-між. Всіх інших я бачу: вони приходять до на-шого Центру як люди, які й зараз потребують підтримки, зі своїми старими проблемами, адже одразу видно, чим людина займаєть-ся. Тобто змінюється людей дуже мало, на-справді одиниці…

Сьогодні ту части-ну свого життя я сприй-маю як певний досвід. Нині працюю з таки-ми ж наркозалежними хлопцями і дівчатами, ВІЛ-інфікованими, і мій “багаж” допомагає їх краще зрозуміти.

Від нашої гро-мадської організації “Еней” ми готові допо-магати цим жінкам ще до їхнього звільнення. Ми можемо приїздити безпосередньо в ко-лонію, спілкуватися з ними в невеликих тера-певтичних групах. Ми називаємо їх “групи самодопомоги “рівний рівному””, це – спілку-вання, яке допомогло б налагодити зв’язок.

Захід в Чернігівській виправній колонії №44 покликаний ознайомити представників централь-них відділів Державного управління соцзахисту та Державної служби зайнятості з тим, як організо-вується підготовка до звільнення в установі. Щоб було розуміння того, що це за категорія людей, що там не страшно, що там можна робити програми, які сприятимуть подальшій адаптації засуджених.

Місцеві соціальні служби розкажуть, як вони це роблять. Просто подивитися, що таке жіноча колонія і як жінки відбувають покарання.

Як член спостережної комісії я регулярно бу-ваю в Чернігівській виправній колонії №44. Хочу підкреслити, що у будь-якій адаптації, безумовно, потрібно проводити підготовчу роботу. Тобто ще напередодні звільнення ми надаємо індивідуальні консультації, групові консультації, а також влашто-вуємо групові семінари з елементами тренінгу з техніки пошуку роботи. На групових консультаціях я обов’язково інформую осіб, які будуть найближчим часом звільнені, про їхні права та можливості.

Звернутися до Центру зайнятості можна неза-лежно від місця реєстрації. В любому місті можна прийти і отримати інформацію щодо вакансій. Сьо-годні у нас є унікальна можливість відслідковувати вакансії по всій Україні, створена єдина інформа-ційно-аналітична система. Безумовно, є бажання якось допомогти людині адаптуватися, щоб вона не повернулася в місця позбавлення волі.

“Рівний рівному”

Ірина Савицька, начальник управління ресоціалізації

засуджених та адміністративних стягнень

Департаменту пробації

Людмила Нікольська, член спостережної комісії, начальник

відділу взаємодії з роботодавцями Чернігівського

міського Центру зайнятості

Сподіватися на те, що я вийду і мене тут хтось чекає, – це справжня ілюзія. Все залишається там, а тут

– роздоріжжя і невідо-мість.

Людину може зу-пиняти і страх перед кліше, яке накладає на

неї суспільство. Але ми не стоїмо на місці, змінюємось. Приміром, у мене в організації 29 чоловік, і серед них

судима одна я. І ніхто ніколи мене не засу-джував. Навпаки, коли з’являються певні про-екти, пов’язані з тю-ремною тематикою, то мене посилають працювати над ними першою, адже ця тема мені відома.

Зупиняє також не-облаштованість побуту. Дама, яка звільняється, має досить обмеже-ну кількість речей. Це обумовлено правилами внутрішнього розпо-рядку. А жінка дуже за-комплексована в цьому плані. І це своєрідний бар’єр.

У нас в клубі є банк одягу, і до нас багато приходить жі-нок, які можуть собі щось обрати. До речі, в Німеччині є спеціаль-ні соціальні будинки, куди приходять люди, колишні засуджені, ті, що вживають нарко-тики, безхатьки, вони можуть перевдягатися у чистий одяг і пройти мінімальний медогляд. Їм поміряють тиск, зро-блять флюорографію, визначать їхню вагу. Чому б у нас таке ж не зробити? Адже як ті ж жінки йтимуть до роботодавця? Як вони себе будуть почувати? Бо потрібно привести себе до ладу. І я, коли

звільнилась, дуже соро-милась того, що на мені якісь зношені кросівки, затрапезна кофтина, куртка і все. У мене навіть не було змін-ного одягу. І, повірте, почувала я себе дуже кепсько. Та ж сама ма-нера поведінки… А вчитися мені де було? У кого? І одразу ж ви-никає бажання, у кра-щому випадку, якщо є житло, піти і сховатися від усіх і вся. А далі набагато простіше по-вернутися до старого способу життя – там-то все знайоме.

І для багатьох – це такий собі бюджет-ва-ріант: дах над головою є, хліб який-не-який є, а буде працювати, то і чай з печивом буде. Залежить – як працю-вати. І все це знайоме. Програма мінімум. Не-потрібно самостійно ухвалювати рішення. Це найст рашніше. Коли виходять, скою-ють злочин навмисно, щоб знову туди повер-нутися.

Проте я знаю, що якщо в людини буде хоч найменше бажання змі-нитись і її підтримають і держава, і громадські організації, то у неї все вийде.

Людмила ТОМІНА

ПРО ГОЛОВНЕ

КРЕДИТ ДОВІРИ

“Бунтівником” людина не стає просто так, цьому неодмінно передують якісь події в її житті. Можливо, колись її образили, завдали їй болю. Вона відчула глибоке розчарування, потрясіння, втратила віру в себе через зраду або жорстоке поводження і тепер знаходиться в протистоянні з усім світом.

Таким чином, будь-який опір має відправну точку. Жодна людина не народжується “бунтів-ником”, навпаки: всім нам властиво потребувати допомоги. Однак допомога ця повинна надаватися з повагою до нашої особистості, з розумінням на-ших потреб.

Архімандрит Андрій (Конанос)

№ 47 / 3349 ПОНЕДІЛОК, 4 ГРУДНЯ 2017 РОКУ стор. 6

Людина завжди прагне відчувати себе щасливою, бути комусь потрібною, кожен прагне знайти свою половинку, з якою можна було б поділитися радістю і смутком. Та чи кожен з місць не надто віддалених прагне створити сімейний затишок? Про єднання сердець через тюремні мури піде мова саме сьогодні.

Щастя – це коли в тебе є дружна та велика сім’я. На жаль, радість повноцінного сімейного затишку в наш час пізнає не кожен. Особливо це стосується осіб, які через власні протиправні вчинки опинилися у місцях позбавлення волі. В це важко повірити, але більша частина засуджених – молодіжного віку, які не встигли навіть створити сім’ю. Тому й не дивно, що тюрма стає місцем створення нових союзів за подібним сценарієм: хтось із наречених “коротає” тюремний термін, а хтось розділяє цю тяжку ношу за високим парканом.

Дніпровська виправна колонія №89 для чоловіків, які не вперше переступили закон та подекуди в своєму протиправному минулому скоювали страшні злочини, варті зйомки кінострічок кримінального жанру. Проте це в минулому, а сьогодні переважна кількість із них прагне до розміреного сімейного життя.

Так ста лося і з засудженим Павлом. Він неодноразово засуджений, вона проста дівчина зі свободи. У них любов. Разом вони долають усі перешкоди, щоб просто бути разом. Ні, це не вигадана історія про те, якими сильними бувають почуття. Це розповідь

Любов всупереч статусу

ТЕРИТОРІЯ КАЯТТЯ

Сусанна Тупікова, кандидат соціологічних наук, викладач кафедри соціології ім. О. Гончара:

– Симптомом таких змін являється поява нових альтернативних форм шлюбу і сімейних відносин. Тому в сучасному суспільстві ми можемо говорити про такі види шлюбів: сезонний шлюб, гостьовий, тимчасовий. Крім того, з’являються такі шлюби, що укладаються з людьми, які знаходяться в місцях позбавлення волі.

Мотивація тих, хто вступають в такі відносини, полягає в тому, що сім’я реалізовує свою основну функцію як екзенціальна функція, яка містить у собі емоційне розвантаження, духовне спілкування, психо-логічну підтримку і захист для людей такої специфічної групи людей, як ті, що знаходяться в місцях позбавлен-ня волі. Безперечно, така функція є першочерговою і найважливішою.

Станіслав Долгий, психолог управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області:

– З початку року в установах виконання пока-рань Дніпропетровської області зареєстровано понад п’ятдесят шлюбів. Створення сім’ї має особливе зна-чення для психоемоційного стану засудженого: сприяє виробленню позитивних якостей в нього, впливає на зміну його негативного психічного стану.

Павло, засуджений:– Один з етапів вступити в доросле життя – це

створити сім’ю. Звичайно, дітей хотілось би, але це як дружина скаже. Потрібно влаштуватись на роботу, зав’язати з криміналом – це в першу чергу. Вже не хочу повертатись до цього, хочеться все розпочати з чистого аркуша.

Молюся, коли ж наступить цей день. Після по-бачення ходжу щасливий ще два дні. Заради своєї дру-жини буду жити. Я її люблю сильно, іншої вже б давно не було поруч, а моя чекає на мене. І я їй потрібний.

Ганна, наречена:– У нашому житті оступитися може кожна люди-

на, тому не можна залишати людину в біді, адже вона не перестає від цього бути людиною. Ми пройшли цей шлях насправді удвох. Я по той бік паркана, але завжди поруч.

Світлана, наречена:– Буду чекати і підтримувати всім, чим зможу: і

душею, і тілом, і думками.Я дуже рада, що я залишилась з цією людиною

і ніщо не змогло нас розлучити. Ми дали обітницю перед Богом на вірність, чесність один перед одним. Нас роз’єднати вже неможливо.

Олександр, засуджений довічно, наречений:– Не можна сказати, що я не кохав до цього:

це була любов. Ми уклали шлюб між собою через реєстрацію в РАГСі. Але коли Господь відкрив мою любов і через неї показав мою дружину – це було щось неймовірне і прекрасне.

Дмитро Ємець, начальник відділу соціально-психологічної служби Дніпровської ВК№89:

– Це утримує засуджених, в першу чергу, від здійснення нових злочинів. Я вважаю – сім’я повинна стабілізувати поведінку засудженого. Люди, що пере-бувають в офіційному шлюбі, мають більше шансів на застосування до них позитивних пільг. Це їх стимулює для того, щоб вони намагалися якнайшвидше довести своє виправлення, повернутися в сім’ю, покінчити з кримінальним минулим назавжди, стати хорошою людиною для суспільства.

ТЕРИТОРІЯ КАЯТТЯ

Справжнє кохання

про незвичну долю двох звичайних людей.Павло разом із братом та сестрою зростав у

неблагополучній сім’ї. Таку необхідну ласку діти не відчували. Ось і пішов хлопець злочинним шляхом. Через хуліганство та нанесення тілесних ушкоджень Павло неодноразово потрапляв за ґрати.

Молодята познайомилися ще на волі дев’ять років тому. Весь цей час Ганна не покидала засудженого. Павло зрозумів – тільки справжнє кохання може пройти випробування неволею та багаторічною розлукою. Тому під час короткострокового побачення зробив Ганні пропозицію, від якої вона не змогла відмовитися.

Криворізька виправна колонія №80 для засуджених чоловіків. Тут грають відразу два весілля. Андрій та Світлана познайомилися ще на волі рік тому. Для засудженого це чи не найприємніша подія в цих стінах, адже дарує надію на майбутнє без обмежень.

Тюремне весілля – це швидше технічний крок. Загалом все ніби як зазвичай, але, з іншого боку, не зовсім. Адміністрація намагається зробити все можливе, щоб наречений і наречена відчули себе справжніми молодятами навіть незважаючи на те, що з гостей тільки представник РАГСу і наглядачі.

Дозволяється під час церемонії обмінюватися обручками, але молодят одразу попереджають, що це тільки на час реєстрації. Коштовні речі проносити на територію колонії вважається неприпустимим, і, зрозуміло, – про алкогольні напої нема і мови. Після укладання шлюбу молодятам дозволяють провести три дні у готелі при виправному закладі. Пенітенціарії впевнені: створення нової сім’ї навіть за колючим дротом спонукатиме засудженого до формування правослухняної поведінки та скорішого звільнення.

Втім, в колоніях правлять і вінчання, що не обумовлює ніяких пільг для засудженого.

МОЯ СПОВІДЬ

Також шлюби, благословенні Господом, напевно, щирі. Так, нещодавно в секторі максимального рівня безпеки Дніпровської виправної колонії №89 відбулася нетипова для таких закладів подія: засуджений довічник обвінчався зі своєю дружиною. Олександр перебуває за ґратами вже більше п’ятнадцяти років. Незважаючи на багаторічне ув’язнення, він залишився коханим батьком та чоловіком. Світлана весь цей час була поруч. Зараз ледве стримує емоції.

У сімейному житті найважливіший гвинт – це кохання. Ми не можемо прогнозувати майбутнє цих молодят. Втім, є пара, яка вже була в центрі нашої уваги. Оксана та Олександр побралися в умовах позбавлення волі більше року тому. Після тюремного минулого їм вдалося створити повноцінну сім’ю і народити дитину.

Рано чи пізно засуджені опиняться на волі, а поки їм залишається лише мріяти про повноцінний сімейний затишок по той бік колючого дроту, адже тепер в молодят одна доля на двох.

Справжнє кохання – цілюще почуття. Навіть якщо людей розділяють високі паркани, воно зігріває закам’янілу від біди душу, і, можливо, в тому серці десь зажевріє зірниця радості і надії. Справжнє людське щастя змінює людину, надає їй можливість усвідомити, що вона є потрібною людям – це стосується повною мірою і засуджених. Бережіть себе і цінуйте свою свободу.

Анна ТРУШОВА

№ 47 / 3349 ПОНЕДІЛОК, 4 ГРУДНЯ 2017 РОКУстор. 7 OФІЦІЙНО

Група народних депутатів України, переважно члени парламентського Комітету з питань законо-давчого забезпечення правоохоронної діяльності, зареєстрували у Верховній Раді проект Закону “Про пенітенціарну систему” (№7337). Подано відповід-ну ініціативу було 24 листопада.

Як наголошується в пояснювальній записці, законопроект розроблено в рамках робочої групи з числа представників профільного Комітету Верхо-вної Ради та Міністерства юстиції України. Пропо-нуємо увазі читачів текст пояснювальної записки до проекту самого Закону.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКАдо проекту Закону України

“Про пенітенціарну систему”Обґрунтування необхідності прийняття

законопроектуПостановою Кабінету Міністрів України від 18

травня 2016 року № 343 “Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади системи юстиції” було ліквідовано Державну пені-тенціарну службу України, а її повноваження були передані Міністерству юстиції України.

Зазначене рішення узгоджувалось також з ви-значеними стратегічними пріоритетами Уряду, на досягнення яких були спрямовані основні заходи з реформування пенітенціарної системи, послідовні шляхи її реалізації, наведені у плані дій Кабінету Міністрів України на 2016 рік, затвердженому роз-порядженням від 27 травня 2016 року № 418-р.

Проект Закону України “Про пенітенціарну систему” (далі – законопроект) розроблено на базі робочої групи Комітету з питань законодавчого за-безпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України та Міністерства юстиції України по реформуванню пенітенціарної системи на основі механізмів повного циклу публічної політики у рамках впровадження рекомендацій, підготовлених Місією з оцінки потреб під головуванням Пета Кок-са і викладених у Доповіді та дорожній карті щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України (вересень 2015 – лютий 2016).

До складу зазначеної робочої групи входили представники парламентського Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяль-ності, Міністерства юстиції та інших центральних органів виконавчої влади, представники Уповно-важеного Верховної Ради України з прав людини, правозахисники, науковці, експерти, громадські активісти, капелани, адвокати, представники офісів та проектів Ради Європи та Європейського Союзу

в Україні та інші зацікавлені особи, багато з яких увійшли до авторського колективу даного законо-проекту.

Запровадження пенітенціарної реформи по-тягнуло за собою необхідність законодавчого вре-гулювання питань функціонування пенітенціарної системи.

2. Цілі і завдання законопроектуМетою законопроекту є перетворення пенітен-

ціарної системи за мінімальні часові та матеріальні ресурси на систему, яка буде повертати людину до суспільства, запобігати рецидивам протиправної поведінки.

Завданнями, які покликаний вирішити зако-нопроект, є:

1) офіси пробації “відфільтрують” і повернуть у суспільство всіх правопорушників і засуджених, для яких це можливо без ув’язнення;

2) ув’язнені, потрапляючи в установи вико-нання покарань, будуть орієнтовані на повернен-ня до суспільства, оплачувану працю, навчання, отримання нової професії, відмову від “психології правопорушника”;

3) будуть дотримуватися права ув’язнених, зо-крема, на свободу совісті і віросповідання, особисту безпеку, побачення з родичами, вільне витрачання особистих коштів, таємницю листування, доступ до телефонного зв’язку та мережі інтернет тощо;

4) робота у пенітенціарній системі стане пре-стижною, а відбір персоналу, тобто право отримати відповідну спеціальність, здійснюватиметься на прозорих конкурсних засадах, підвищиться відпо-відальність персоналу;

5) мережа СІЗО та установ виконання по-карань, а також побутові умови для перебування і праці в них відповідатимуть європейським стандар-там;

ВР пропонують ухвалити Закон “Про пенітенціарну систему”

ПРАВО

Справжнє кохання

6) рівень самофінансування системи, включа-ючи прибутки державних підприємств при колоніях і сплачені податки, підвищиться.

3. Загальна характеристика і основні по-ложення законопроекту

Законопроектом пропонується оптимізува-ти структуру пенітенціарної системи, спростити управління сукупністю її підрозділів, зробити її більш гнучкою, оперативною, дієвою, впровадити нові підходи до заохочення її персоналу, запро-вадити ефективне управління підприємствами установ виконання покарань, а також забезпечити реалізацію заходів, спрямованих на покращення умов відбування покарань та тримання під вартою засуджених та осіб, узятих під варту.

Прикінцевими положеннями законопроекту пропонується внести зміни до 48 законодавчих актів, що регулюють діяльність пенітенціарної системи.

Зокрема, змінами пропонується включення до деяких законів норм щодо права засуджених на психологічний супровід під час відбування по-карання у виді обмеження або позбавлення волі, удосконалення порядку застосування до засудже-них умовно-дострокового звільнення та заміни покарання більш м’яким (надання органами про-бації висновків щодо ризику повторного вчинення кримінального правопорушення засудженими, які претендують на умовно-дострокове звільнення та заміни покарання більш м’яким); надання атесто-ваному складу пенітенціарної системи можливості у вільний від виконання службових обов’язків час отримувати психологічну та душпастирську допо-могу від психологів та капеланів установ; залучення релігійних організацій до реалізації пробаційних програм; надання органам пробації повноважень щодо сприяння особам, звільненим після позбав-лення або обмеження волі, у веденні законослухня-ного способу життя шляхом надання інформаційних та консультаційних послуг; залучати їх до заходів соціально-виховного впливу у взаємодії з іншими державними органами та установами, громадськи-ми організаціями.

4. Стан нормативно-правової бази для прий-няття законопроекту

Основними нормативними актами у даній сфері правовідносин є Конституція України, Кримі-нально-виконавчий кодекс України, Кримінальний кодекс України, закони України “Про пробацію”, “Про попереднє ув’язнення”, “Про центральні ор-гани виконавчої влади”.

Прийняття законопроекту не потребує вне-сення змін до інших законів.

5. Фінансово-економічне обґрунтуванняРеалізація проекту Закону України не потребує

виділення додаткових коштів з Державного бюдже-ту України чи з місцевих бюджетів.

6. Прогноз соціально-економічних та інших наслідків прийняття законопроекту

Реалізація проекту Закону України “Про пені-тенціарну систему” дозволить зробити пенітенці-арну систему більш ефективною, впровадити нові підходи до заохочення її персоналу, запровадити ефективне управління підприємствами установ ви-конання покарань, а також забезпечити реалізацію заходів, спрямованих на покращення умов відбуван-ня покарань та тримання під вартою засуджених та осіб, узятих під варту.

Народні депутати УкраїниМосійчук І.В., Луценко І.С., Кожем’якін А.А.,

Богомолець О.В., Мірошниченко Ю.Р., Паламарчук М.П., Барвіненко В.Д.,

Дейдей Є.С., Тимошенко Ю.В., Шенцев Д.О., Безбах Я.Я., Котвіцький І.О.,Мисик В.Ю.,

Геращенко А.Ю., Помазанов А.В., Король В.М., Кодола О.М., Бухарєв В.В.,

Соловей Ю.І., Яценко А.В., Савченко Н.В.

№ 47 / 3349 ПОНЕДІЛОК, 4 ГРУДНЯ 2017 РОКУ стор. 8

Футболісти київ-ського “Динамо” зустрі-лися з українськими військовими. Гравці “біло-синіх”, а також асистент головного тре-нера Олег Лужний про-відали поранених воїнів АТО в одному зі сто-личних шпиталів. На зустріч прийшли гол-кіпер Максим Коваль, захисники Микола Мо-розюк і Євген Хачеріді, а також півзахисники Володимир Шепелєв і Віктор Циганков. “Ди-намівці” провідали во-їнів, принесли їм м’ячі з автографами, шарфи,

“Динамівці” провідали воїнів

футболки, продукти. Зустріч пройшла дуже бурхливо, хоча видно було, що футболісти просто пригнічені по-баченим – поранення у солдатів дуже важкі. “Динамівці” вислови-ли дуже важливі слова підтримки, провідали і подякували кожного солдата за захист нашої країни.

ФІФА представила офіційний плакат Чемпіо-нату світу 2018 року. Центральною фігурою постера став легендарний воротар збірної СРСР Лев Яшин.

Футбольна легенда ХХ століття за 16 років ви-ступів за головну команду пропустив лише 70 голів: в середньому менше п’яти мячів за сезон.

1 грудня цього року в Москві відбудеться жеребкування фінального етапу Чемпіонату сві-ту-2018. Сам турнір проходитиме влітку наступного року в 11 містах Росії.

Футбольна легенда

ТАКОЇ СИЛЬНОЇ ЗБІРНОЇ У НАС ЩЕ НЕ БУЛО

СПОРТ

Як відомо, 26 листопада змішаній естафеті в шведському Естерсунді буде дано старт як першому етапу Кубку світу, так і всьому офіційному олімпій-ському сезону. Зрозуміло, що саме цей особливий статус накладає на всіх спортсменів й особливу відпо-відальність. У тому числі, і на українських. Проте чи готові вони гідно витримати це випробування і вийти із нього з честю? Тобто з олімпійськими медалями? Питання риторичне…

Як вже зазначив президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак, етапи Кубку світу, пе-редуючі Ігри-2018, будуть розглядатися тренерським штабом нашої чоловічої та жіночої команд виключ-но як підготовка до “екзамену” всього останнього чотириріччя в корейському Пхьончхані і не інакше. І, мабуть, це правильно. Адже, напевно, не варто по-яснювати, чому блиск нагород етапів Кубку світу при всій повазі до них все ж ніяк не зрівняється з анало-гічним блиском медалей олімпійського карбування. Але, звісно, наші стріляючі лижники повинні підійти до цього знаменного “полювання”, так би мовити, і зі зброєю, і у всеозброєнні. Ось з цього моменту давайте і спробуємо проаналізувати об’єктивність позитивних надій на досягнення української команди…

ЗброяЯк відомо, в біатлоні далеко не все в кожній

окремій гонці залежить від самого спортсмена. Є без-ліч різних інших нюансів. У тому числі, й технічних. Один з них – якість зброї та максимально вміле пово-дження з нею самого біатлоніста. У зв’язку з цим факт недавнього поновлення арсеналу “синьо-жовтої” команди викликає подвійну реакцію. Чому? Вичерпну відповідь на це запитання дав держтренер збірної України Євгеній Колупаєв: “Взагалі зброю потрібно

міняти кожні чотири роки. Стару зброю не клинить, але йде настріл (в сезон вистрілює до 20000 разів, а, наприклад, у Підгрушної була гвинтівка ще з 2006 року!), і ствол з часом може робити розкид у стріль-бі. Відповідно – якщо зі старою рушницею габарит не пройшов, то з новою вже точно пройде! Погано, що нова зброя з’явилася в руках наших спортсменів тільки у вересні. Адже залишилося до старту сезо-ну обмаль часу. Тому на останні тренувальні збори Сергій Семенов та Юлія Джима вирушили з двома стволами.”

Лижі та змащуванняЯкщо судити за результатами останніх сезонів,

то з вирішенням цього питання у наших біатлоніс-тів особливих проблем не виникало. Принаймні у лідерів. Можна пригадати лише поодинокі випадки, коли ковзання хлопців викликало деяке здивування. Проте в складних природних умовах сервісмени української збірної, як правило, виявлялися на висоті. Оскільки в олімпійському Пчьончхані якість траси і снігу, як відомо, далекі від бажаних стандартів, то робота змащувача, не виключено, може мати чи не вирішальне значення.

Здоров’яЦе, мабуть, найболючіша тема. Були втрати на

останніх тренерувальних зборах і серед українських біатлоністів. Зокрема, в канадському Кенморі Дми-тро Підручний застудив спину, а в норвежському Шушені простуду підхопила Юлія Джима. Правда, їх наставники зтверджують, що вони вже одужали і повернулись у стрій. Але де гарантія, що віруси не нагадають про себе в найвідповідальніший момент – уже в Пхьончхані? Її немає і бути не може. Причому не тільки для українців...

Нападник “Барсе-лони” Ліонель Мессі, який продовжив мину-лого тижня контракт з клубом, став найбільш високооплачуваним фут-болістом світу. За умова-ми угоди, річний оклад 30-річного аргентинця складає 30 мільйонів євро, а з урахуванням бонусів – 43 мільйони євро. Також аргентинець

Дорогий Мессі

отримав підйомні при підписанні договору в розмірі 50 мільйонів євро. Слідом в списку найбільш високоопла-чуваних йдуть брази-лець Неймар (“ПСЖ”, 36 млн), португалець Крі-штіану Роналду (“Реал”, 21 млн, 34 млн з ураху-ванням бонусів) і бра-зилець Оскар (“Шанхай Теллейс”, 24 млн).

Тренер жіночої збірної України з біатлону Урош Велепец: “У нас зараз дуже сильна ко-манда. Такої команди в України ще ніколи не було. Повернулися на високий рівень сестри Семеренко, Олена Підгрушна після невдалого минулого сезону зараз добре тренується, ви-конує всі навантаження. Я думаю, ця команда дуже добре готова”.

ЗАКОН І ОБОВ’ЯЗОК. Головний редактор Юрій МАСЛАК. Свідоцтво про реєстрацію КВ №9609 від 21.02.2005р. Ціна договірна. Адреса редакції: 04050, м. Київ-50, вул. Ме льни кова, 81, Телефон: 481-05-62; е-mail: zio@kvs.gov.uaФінансові реквізити: рахунок ГД ДКВСУ, с/р №35222275099332 в ГУДКСУ в м. Києві, код банку 820172, ЄДРПОУ 41220556. Свідоцтво платника ПДВ №200062177. Інд. под. № 085650026068. Передплатний індекс 23102.Наклад: 31500. Замовлення № 58253. ТОВ “МЕГА -ПОЛІГРАФ”, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

Талон-замовленнявід працівників на перше півріччя 2018 року

в кількості ____ примірників;

від засуджених на перше півріччя 2018 року в кількості ____ примірників.

Газету просимо надсилати за адресою: ________________________________________________________

Сума ___________ перерахована на рахунок “Генераль-ної дирекції ДКВС України” (р/р 31253275299332 банк

ГУДКСУ у місті Києві, код банку 820172, ЄДРПОУ 41220556).

Доручення (авізо) №___ від “___”________201__ року.Начальник установи ___________________________Головний бухгалтер_____________________________ М.П.

(повна поштова адреса та індекс відправника)

(6 міс.)

(6 міс.)

ПЕРЕДПЛАТА-2018