Газета видається з 1955 року - kvs.gov.ua · “Мій перший день на волі”, в рольових іграх “Телефонний дзвінок”

ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКРЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ

i

24 березня 2017 рокуп’ятниця

№ 11 (3313)

“МІЙ ПЕРШИЙ ДЕНЬ НА ВОЛІ”

САМЕ ПІД ТАКОЮ НАЗВОЮ З ВИХОВАНЦЯМИ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ В РАМКАХ РЕАЛІЗАЦІЇ РЕКОМЕНДАЦІЙ ЕКСПЕРТІВ ПРОЕКТУ РАДИ ЄВРОПИ І ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ПРОВЕЛИ РІЗНОМАНІТНІ ТРЕНІНГОВІ ВПРАВИ, СПРЯМОВАНІ НА РОЗВИТОК У ЮНАКІВ СОЦІАЛЬНО-КОРИСНИХ НАВИЧОК, НЕОБХІДНИХ ДЛЯ МАЙБУТНЬОГО ЖИТТЯ В СУСПІЛЬСТВІ.

Вихованці взяли активну участь у заняттях, зокрема, в диспуті

“Мій перший день на волі”, в рольових іграх “Телефонний дзвінок” та “Від-відування родича чи друга”, в практич-ній вправі “Написання листа додому”.

Кожне із виконаних завдань надало юнакам змогу зрозуміти і практично спробувати цінні психологічні і практичні вправи для гармонійного спілкування, налагодження дружніх стосунків, ство-рення сім’ї, вміння планувати справи, ефективно взаємодіяти в суспільстві, за-ймати активну життєву позицію, вправно розв’язувати побутові проблеми.

Так, в диспуті “Мій перший день на

волі” кожний із юнаків описав, як він уяв-ляє свій перший день після звільнення, чим буде займатися, з ким спілкуватися, які найважливіші питання буде вирішува-ти. Вихованців інформували, що заздале-гідь заплановані дії, думки про своє най-ближче майбутнє, складання “мисленого плану” допомагають створити чіткі цілі і більш легко їх реалізувати. У рольовій грі “Телефонний дзвінок” хлопці намагалися вирішити конфліктні взаємовідносини між мамою та сином, двома друзями, юнаком і дівчиною. Усвідомили, що на-віть спілкуючись по телефону, можна розв’язати проблемні, напружені ситуації, пов’язані з близькими людьми.

Під час заняття “Відвідування ро-дича чи друга” вивчили і обговорили головні правила етикету, завдяки яким зможуть гостинно приймати у себе гостей і відвідувати рідних чи друзів, залишаючи приємні враження і бажан-ня зустрічатися ще неодноразово. Це і вміння запросити гостей, приготувати смачну їжу, подарувати квіти, маленькі сувеніри господарям оселі, святково сер-вірувати стіл, прибрати у домі, креативно і весело провести час. Цікавою видалася практична вправа “Написання листа додому”, завдяки якій юнаки дізналися багато дрібних, але значущих подробиць правильного складання листа мамі чи

бабусі, другу чи подрузі, колезі або то-варишу. Зрозуміли, що навіть маленький нюанс може відіграти важливу роль у подальших комунікативних і емоційних зв’язках.

Вихованці ствердилися у думці, що такі практично-розвиваючі заняття, ціллю яких є збагачення досвіду у ви-рішенні соціально-побутових обставин, формування моральних норм і етикету у взаємодії з різними людьми, розвиток гарних манер, надають міцний “фунда-мент” і особистісну цілісність їхньому майбутньому житті.

Прес-служба Кременчуцької виховної колонії

2 березень 2017 року № 11ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

ЦЕ – НАША ІСТОРІЯ

БРИФІНГ

ПОМИЛУВАНО 67 ОСІБПРОТЯГОМ 2016 РОКУ

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПЕТРО ПОРОШЕНКО ПОМИЛУВАВ 67 ОСІБ. ПРО ЦЕ 22 БЕРЕЗНЯ НА БРИФІНГУ ПОВІДОМИВ КЕРІВНИК ДЕПАРТАМЕНТУ З ПИТАНЬ ПОМИЛУВАННЯ АПУ ОЛЕКСАНДР БУКАЛОВ.

За його словами, Президент помилу-вав 23-х людей шляхом скорочення

терміну призначеного покарання, решта засуджених були повністю звільнені від подальшого відбування покарання. З по-милуваних людей вісім були засуджені за вчинення необережних злочинів. Значна частина помилуваних – люди похилого віку, з яких 17 осіб старші 60 років. Практично всі помилувані засуджені вперше, хоча майже половина з них відбували значні терміни покарання. Всі помилувані не є рецидивіс-тами, та їх звільнення не загрожує безпеці громадян України.

Керівник Департаменту з питань поми-лування зауважив: “У 2015 році у в’язницях перебувало 130 осіб, які були помилувані у

попередні роки. Натомість станом на кінець 2016 року з понад 100 людей, яких помилував Президент з червня 2015 року, жодна особа не потрапила за ґрати повторно. Це говорить про ретельність, з якою Комісія при Пре-зидентові України у питаннях помилування та Департамент з питань помилування АПУ підходять до відбору кандидатур на поми-лування”.

Загалом протягом року Департамент з питань помилування Адміністрації Президента отримав 1791 матеріал щодо помилування, з них було 1435 клопотань

про помилування 1253 засуджених. За 12 місяців Комісія при Президентові України у питаннях помилування збиралася дев’ять разів. За пропозиціями Комісії Президент помилував 67 ув’язнених. Разом з тим, він не задовольнив клопотання стосовно осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі умисні злочини або були неодноразово засуджені, та таких, що відбули дуже не-значний термін покарання.

До речі, відмова у розгляді звернень про помилування частково була пов’язана з неналежним оформленням і підготовкою документів клопотальниками, як правило, родичами засуджених. У таких випадках їм надавали роз’яснення щодо існуючої про-цедури подачі документів. Якщо згодом щодо цих засуджених надходили документи, оформлені належним чином, вони роз-глядались.

Олександр Букалов також повідомив, що до Положення про порядок здійснення помилування Указом Президента України від 14 травня 2016 року № 211/2016 були внесені зміни. Відповідно до них, коло кло-потальників було розширене. Тепер право клопотати про помилування отримали бать-ки засуджених, їх діти, захисник, дружина, чоловік та інші суб’єкти. “Така процедура дозволяє краще забезпечувати право засу-джених на помилування”, – додав керівник Департаменту з питань помилування.

Важливою серед потенційних клопо-тальників є категорія осіб, які були засуджені до довічного ув’язнення. На цих осіб не поширюється амністія, до них не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення, тому помилування залишається для них єдиним шансом вийти на волю. Право кло-потати про помилування вони отримують після відбуття двадцяти років покарання. Такі клопотання Комісія ретельно перевіряє, включаючи відвідування довічно засуджених в’язнів.

Наостанок Олександр Букалов роз-повів про заходи щодо збільшення про-зорості діяльності свого Департаменту та загалом процесів, пов’язаних з питаннями помилування. Наприклад, у березні 2016 року Департамент з питань помилування Адміністрації Президента України разом із Інститутом кримінально-виконавчої служби провів круглий стіл з обговорення акту-альних питань вдосконалення процедури помилування. У ньому взяли участь понад 100 учасників – вчених, працівників кримі-нально-виконавчої служби, представників релігійних та громадських організацій. За підсумками обговорення була видана збірка матеріалів. Окрім цього, з 2015 року на сайті Президента України публікуються укази про помилування, в яких повідомляється про факт помилування та кількість поми-луваних осіб.

ПОВЕРНЕННЯ ЗАСУДЖЕНИХ

По ч и н а ю ч и з г р у д н я 2016 р., Міністерство

юстиції України почало працю-вати над підготовкою процесу першої передачі Російською Федерацією осіб, які на момент анексії АР Крим були засуджені або відбували покарання за ви-роками українських судів. Усі переговори проходили на рівні омбудсменів двох країн.

Під час підготовки до про-цесу передачі Міністерством юс-тиції були вивчені 700 сторінок особистих справ засуджених, підготовлено та направлено по-над 50 листів як на адресу РФ, так і до українських інституцій. Окрім цього, була організова-на участь у процесі передачі співробітників Національної гвардії України, які забезпечу-

вали конвоювання засуджених, Міграційної служби України, Прикордонної служби України та Інтерполу.

Засуджених тимчасово роз-містять у Харківській установі виконання покарань №27, де буде проведена додаткова іден-тифікація переданих осіб. Піс-ля цього, відповідно до вимог ст.533 Кримінально-процесу-

ального кодексу України, вони будуть розподілені серед установ виконання покарань. Рішення щодо розподілу прийматиметь-

ся на основі даних про місце проживання засуджених та їхні соціальні зв’язки.

https://minjust.gov.ua

МІН’ЮСТ ДОМІГСЯ ПЕРЕДАЧІ В УКРАЇНУ 12 ЗАСУДЖЕНИХ, ЯКІ НЕЗАКОННО УТРИМУВАЛИСЯ РОСІЙСЬКОЮ ВЛАДОЮ

17 БЕРЕЗНЯ НА ПУНКТІ ПРОПУСКУ “ГОПТІВКА-НЄХОТЄЄВКА” УКРАЇНО-РОСІЙСЬКОГО КОРДОНУ ВІДБУЛАСЯ ПЕРЕДАЧА 12 ЗАСУДЖЕНИХ, ЯКІ НЕЗАКОННО УТРИМУВАЛИСЯ РОСІЙСЬКОЮ ВЛАДОЮ. ПОВЕРНЕННЯ ЇХ НА УКРАЇНСЬКУ ТЕРИТОРІЮ СТАЛО МОЖЛИВИМ ЗАВДЯКИ КОПІТКІЙ РОБОТІ, ЯКУ ВПРОДОВЖ ОСТАННІХ МІСЯЦІВ ПРОВОДИВ МІН’ЮСТ.

Саме тоді українці створили суверен-ну національну державу з усіма на-

лежними ознаками: територією, кордона-ми, символами, органами влади, військом, грошима, мовою. Вперше після століть бездержавності відбулося об’єднання в одній соборній державі східних і західних українських земель. На жаль, ненадовго.

“Сьогодні, як і сто років тому, Україна

захищає свою незалежність від російського агресора. У цій війні слід пам’ятати, до чого приводить розбрат, і не допустити тих тра-гічних прорахунків, які призвели до пораз-ки Української революції 1917-1921 років, а головним з них були внутрішні незгоди в умовах зовнішньої агресії”, – зазначив Президент України Петро Порошенко під час виступу на зібранні з нагоди сторіччя

тих подій. “Пам’ятаймо як “Отче наш”: тільки коли ми єдині – ми непереможні. Пам’ятаймо мудрість древніх: мужність – творить перемогу, єдність – творить непереможених. Пам’ятаймо і українську пісню-молитву: в єдності сила народу. Боже, нам єдність подай!” – закликав Глава держави.

Головною причиною, яка не дала сто років тому постати українській незалежній державі, Петро Порошенко назвав брак внутрішньої єдності, політичні чвари, анархію, отаманщину. За чотири роки Укра-їнської національної революції минулого століття влада в Києві змінилася як мінімум 14 разів. Попри те, що кінцем революції став розділ земель України, питання єдності української нації вже ніколи не ставилося під сумнів. Це був вагомий і багато в чому трагічний досвід державницько-правової розбудови України.

З метою кращого інформування сус-пільства про ті події та вшанування їх учасників 2017 рік Указом Президента був оголошений Роком Української революції 1917-1921 років.

У рамках відзначення 100-річчя у Ки-єві буде споруджено монумент Соборності України та пам’ятник головному отаману військ Української народної республіки Симону Петлюрі.

Також Український інститут націо-нальної пам’яті має намір втілити у життя всеукраїнський пошуковий проект “Місця пам’яті Української революції 1917-1921 рр.”та розробити окремий сайт “Українська революція 1917-1921 років”.

Натомість Національний банк України з 22 березня вводить в обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень “До 100-річчя подій Української революції 1917-1921”.

Інф. “ЗіО”

17 БЕРЕЗНЯ 2017 РОКУ ВИПОВНИЛОСЯ 100 РОКІВ ВІД ПОЧАТКУ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917-1921 РОКІВ ТА СТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ – ОДНОГО ІЗ НАЙВАЖЛИВІШИХ І НАЙСКЛАДНІШИХ ПЕРІОДІВ В ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ ВХХ СТОЛІТТІ.

СТОРІЧЧЯ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ

Олександр Букалов

Заступник Міністра юстиції Денис Чернишов розповідає подробиці процесу передачі засуджених

Президент України Петро Порошенко взяв участь у зібранні з нагоди початку відзначення 100-річчя подій

Української революції 1917 – 1921 років

березень 2017 року № 11 3ОБОВ’ЯЗОК


АКЦЕНТИ

САМЕ ПІД ТАКОЮ НАЗВОЮ НЕЩОДАВНО ПРОВЕЛИ З ВИХОВАНЦЯМИ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ ЛЕКЦІЙНО-ІГРОВЕ ЗАНЯТТЯ. ДО УСТАНОВИ В РАМКАХ ПРОЕКТУ “ПРАВА ТА ЗДОРОВ’Я УРАЗЛИВИХ ГРУП НАСЕЛЕННЯ: ЗАПОВНЮЮЧИ ПРОГАЛИНИ” ЗАВІТАЛИ ФАХІВЦІ ГО “ГРОМАДСЬКЕ ЗДОРОВ’Я” ІЗ ПОЛТАВИ.

Метою інтерактивної профі-лактично-розвивальної гри

стало сприяння попередженню соці-ально-негативних явищ (ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, ІПСШ, наркозалежності та її ускладнень тощо) серед підлітків шляхом роз’яснювання та надання актуальної інформації щодо соціально-негативних явищ, їх причин, проявів та профілактики з акцентом на виборі здорового та суспільно корисного спо-собу життя.

Спочатку тренери розповіли хлоп-цям про небезпечні захворювання

людства. Далі юнаки включились у гру, для якої спеціалісти приготу-вали картки зі словами, які треба було розгадати й пояснити, ігрове поле, годинник і кольорові фішки.

Ігрове заняття пройшло дуже ці-

каво. Хлопці залишилися задоволені від того, що отримали нові знання на актуальні теми, поспілкувались із дру-зями, подарували один одному багато позитивних емоцій.

Наш кор.

ЗАПИТУВАЛИ – ВІДПОВІДАЄМО

ДАТА

Туберкульоз – інфек-ційна бактеріальна

хвороба, яка найчастіше вра-жає легені і передається від людини до людини пові-тряно-крапельним шляхом. Більшість хворих на чутливі форми туберкульозу можна вилікувати при проведен-

ні шестимісячного курсу антибіотиків, у той час як резистентні форми ТБ ви-магають тривалого лікування до 20 місяців і довше. Шанси на одужання має кожний хворий, однак показники смертності залишаються високими через несвоє-

часне виявлення хвороби.В Україні щороку реє-

струється близько 30 тисяч нових випадків захворювання на туберкульоз і кожен шос-тий хворий помирає, хоча сьогодні це захворювання цілком виліковне.

Люди з активним тубер-кульозом можуть інфікувати 10-15 людей щороку. Значна частина хворих на туберку-льоз – це звичайні громадяни України, серед яких лікарі, вчителі, бізнесмени, полі-тики, студенти тощо. Тобто захворіти може кожен, неза-лежно від соціального статусу і рівня статку. Про це потріб-но пам’ятати і не ігнорувати профілактичні перевірки.

Питання протидії тубер-

кульозу в Україні є одним з пріоритетних напрямів дер-жавної політики у сфері охо-рони здоров’я і соціального розвитку, а також предметом міжнародних зобов’язань України в частині виконання положень Угоди про асоці-ацію між Україною та ЄС. Наразі МОЗ України спільно з національними та міжна-родними партнерами здій-снюється розробка Концепції та заходів нової програми протидії ТБ на 2017-2021 роки, за основу якої взято Глобальну стратегію ВООЗ з ліквідації ТБ до 2035 року та План дій щодо боротьби з ТБ для Європейського регіону ВООЗ на 2016-2020 рр.

Наш кор.

24 БЕРЕЗНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ БОРОТЬБИ З ТУБЕРКУЛЬОЗОМ

ЩОРОКУ ЦЬОГО ДНЯ СВІТОВА СПІЛЬНОТА ЗВЕРТАЄ УВАГУ НАСЕЛЕННЯ ПЛАНЕТИ НА СЕРЙОЗНУ ПРОБЛЕМУ СУЧАСНОСТІ, ЩО СТАНОВИТЬ ЗАГРОЗУ ЗДОРОВ’Ю ЛЮДЕЙ В УСЬОМУ СВІТІ. ЗА ОФІЦІЙНИМИ ДАНИМИ ВООЗ, У СВІТІ БЛИЗЬКО 9,6 МІЛЬЙОНІВ ОСІБ ХВОРІЮТЬ НА ТУБЕРКУЛЬОЗ, ЩОРІЧНО БЛИЗЬКО 1,5 МІЛЬЙОНА ЛЮДЕЙ ПОМИРАЄ ВНАСЛІДОК ЦЬОГО ЗАХВОРЮВАННЯ.

ЧИ МОЖНА ПОВЕРНУТИ ДО АПТЕКИ “НЕПОТРІБНІ” ЛІКИ?

У моєї знайомої після тривалої хвороби помер батько. У неї залишилися нові упаковки з лі-

ками, шприцами та підгузками. Підкажіть, чи можна все це повернути назад, адже гроші витрачені чималі?

Зоя Миколаївна,м. Одеса

У Постанові Кабінету Міністрів “Про реаліза-цію окремих положень Закону України “Про

захист справ споживачів” №172 від 19 березня 1994 року (зі змінами від 7.12.2005 р.) сказано, що лікар-ські препарати і предмети санітарної гігієни обміну та поверненню не підлягають. Навіть незважаючи на те, що цілісність лікарської упаковки збережена і є чеки про оплату.

Також до товарів належної якості, які не можна повернути чи обміняти, відносяться:

*продовольчі товари;*лікарські препарати та засоби;*предмети санітарної гігієни;*корсетні товари;*фотоплівки, фотопластинки, фотографічний

папір;*парфюмерно-косметичні товари;*перо-пухові вироби;*гумові надувні і м’які іграшки;*зубні щітки;*мундштуки;*апарати для гоління;*помазки для гоління;*гребінці, гребені і щітки масажні;*сурдини (для духових музичних інструментів);*скрипкові підборіддя;*рукавички;*тканини;*тюлегардинні і мереживні полотна;*килимові вироби метражні;*натільна і постільна білизни;*панчішно-шкарпеткові вироби;*товари в аерозольній упаковці;*друковані видання;*деякі будівельні матеріали (наприклад, плінтус,

лиштва, деревоволокнисті і деревостружкові плати, фанера, а також скло, нарізане під розмір, визначене покупцем);

*аудіо-, відеокасети, диски для лазерних систем зчитування із записом;

*вироби з натурального та штучного волосся (перуки);

*товари для немовлят (пелюшки, соски, пля-шечки для годування і т. д.);

*інструменти для манікюру, педикюру (ножиці, пилочки і т. д.);

*ювелірні вироби з дорогоцінних металів, до-рогоцінного та напівдорогоцінного каміння.

На жаль, виходячи зі сказаного, випливає, що здати ліки до аптеки і повернути витрачені кошти Ви не зможете. У той же час можна віддати те, що Вам не потрібно, у благодійні організації чи в монастир. Там знайдуть можливість передати Ваш дар людям, які потребують цього.

НА ЗАМІТКУНепродовольчий товар належної якості, за ви-

нятком перерахованого, у деяких випадках має бути повернуто.

Зокрема, якщо куплений товар не підходить за формою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин, за якими людина не може його використовувати за призначенням, товар потрібно обміняти протягом 14 днів, не рахуючи дня покупки. Товар підлягає обміну у тому випадку, якщо він не використовувався за призначенням і збережено його товарний вид і ярлики.

При поверненні купленої речі в обов’язковому порядку потрібно надати розрахунковий документ або чек, виданий продавцем разом із товаром. Також законом передбачено, що якщо на момент повер-нення товару у магазині немає такого ж на заміну, споживач має право отримати свої гроші назад.


ПРОФІЛАКТИКА

“У нас є 36 закладів, з них 28 клінічних. Це Інститут

ней рохірургії, Інститут травматології, Інститут Шалімова, Інститут ендокри-

нології, Інститут інфекційних хвороб, Радіологічний центр, ЛОР-інститут та інші, – сказала Богомолець. – У цих закладах немає чим платити людям зар-плату. Більшість працює на ставку 0,25 тому, що через підвищення рівня зарпла-ти не вистачає на оплату праці. Кількість співробітників зменшилася з 20 тисяч до 16 тисяч. І зараз потрібно звільнити ще шість тисяч співробітників цих закладів. А це – найкращі кадри України”.

“А на харчування пацієнтів цих

медичних закладів виділяється шість гривень на день. Уявіть собі!” – додала голова Комітету.

Ольга Богомолець звернулась до всіх голів депутатських фракцій підпи-сати відповідне звернення до Кабінету Міністрів України з вимогою негайно дофінансувати заклади Академії ме-дичних наук. “На зарплату потрібно 540 мільйонів гривень”, – зауважила Ольга Богомолець.

“Голос України”

ПОТРІБНЕ НЕГАЙНЕ ДОФІНАНСУВАННЯПРОБЛЕМА

В УКРАЇНІ СКЛАЛАСЯ КРИЧУЩА, КАТАСТРОФІЧНА СИТУАЦІЯ ІЗ ФІНАНСУВАННЯМ У 2017 РОЦІ ЗАКЛАДІВ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК – ІНСТИТУТІВ АМОСОВА, ШАЛІМОВА, ОНКОЛОГІЇ, ЕНДОКРИНОЛОГІЇ, НЕЙРОХІРУРГІЇ ТА ІНШИХ. ВИНИКЛА ЗАБОРГОВАНІСТЬ З ВИПЛАТИ ЗАРПЛАТИ ЛІКАРЯМ. ПРО ЦЕ ЗАЯВИЛА НА ПОГОДЖУВАЛЬНІЙ РАДІ ГОЛОВА КОМІТЕТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ З ПИТАНЬ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ОЛЬГА БОГОМОЛЕЦЬ.

“ВІД ЗНАНЬ – ДО БЕЗПЕКИ”

Ольга Богомолець



АСПЕКТИОБОВ’ЯЗОК


ВІТАЄМО!

Час плине швидко. Здається, зовсім нещодавно Інститут криміналь-

но-виконавчої служби гостинно відчинив двері для перших курсантів. І ось вже відзначив свій шостий День народження.

Як спеціалізований навчальний за-клад Інститут кримінально-виконавчої служби розпочав свою історію з розпо-рядження Кабінету Міністрів України, спільного наказу Голови ДПтС та Міністра внутрішніх справ України.

17 березня в Інституті відбулися урочисті збори за участі керівництва На-ціональної академії внутрішніх справ, керівництва Інституту та почесних гостей.

Захід з нагоди відзначення 6-ї річ-ниці створення вишу відкрив началь-ник Інституту кримінально-виконавчої служби доктор юридичних наук, доцент, заслужений діяч науки і техніки, генерал-

майор внутрішньої служби Євген Бараш, який привітав курсантів та викладацький склад Інституту зі святом побажаннями процвітання, розвитку та нових звер-шень. Також він наголосив на особливій важливості питання якісної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців для органів та установ виконання покарань та вказав на його невід’ємну роль у процесі

реформування Дер-жавної кримінально-виконавчої служби і розбудови нашої молодої держави.

Від імені керів-ництва Національної академії внутрішніх справ з вітальним словом виступив ди-ректор навчально-наукового інституту №3 НАВС Дмитро Андреєв.

Начальником відділу по роботі з пер-соналом Ігорем Довганем було оголошено святковий наказ начальника Інституту про заохочення особового складу з нагоди відзначення 6-ї річниці з дня утворен-ня Інституту кримінально-виконавчої служби.

Зокрема, за високі показники у роботі та навчанні, а також активну участь у житті Інституту близько двадцяти курсантів та офіцерів отримали чергові звання та інші заохочення правами начальника Інституту.

Особливою окрасою свята стала концертна програма, підготовлена силами художньої самодіяльності курсантів та за

підтримки друзів Інституту – артистів естради: фіналістки дитячого “Євро-бачення” 2013 року, учасниці проекту “Х-фактор”, переможиці Всеукраїнського конкурсу “Сонце за нас” та міжнарод-ного конкурсу “Європа молода” Інесси Грицаєнко та переможця міжнародного вокального фестивалю “Ранкова зірка”, лауреата першої премії міжнародного дитячого конкурсу “Соловейко України”, багаторазового володаря титулу “Глядаць-ких симпатій”Андрія Зубкіна.

Найбільше запам’яталися присутнім вокальний номер курсанта другого курсу Олександра Адальєва, який виконав пісню “Україна”, та хореографічна поста-новка “Свобода” у виконанні курсантки Вікторії Магрюк, що були наповнені по-чуттям гордості та патріотизму.

Курсантка Наталія Мирго род ська, яка заспівала пісню “Нас бьют – мы летаем”, не тільки передала силу голосу, але й емоції безкомпромісної та бунтівної Алли Пугачової.

А запальна “полька” у виконанні керівника духового оркестру Інституту кримінально-виконавчої служби Віталія Ємця наповнила серця присутніх теплом, світлом та любов’ю.

Коли настав час для прощання, всім присутнім стало трішечки сумно, бо свято скінчилося. Проте Інститут став ще на один рік старшим, і це вселяє в нас опти-мізм та надію.

Андрій КУЛИК

ДОПОМОГА

Нещодавно голова правлін-ня благодійної організації

“Мережа 100 відсотків життя. За-поріжжя” Ігор Литвин разом зі спеціалістами Анною Тулуповою та Лесею Ковбасою у рамках про-екту “Єднаємо зусилля” передали до відділу соціально-виховної та психологічної роботи Оріхівської виправної колонії №88 комплект комп’ютерної техніки, що буде використовуватися при підго-товці засуджених до звільнення.

Допомога спеціалістів бла-годійної організації полягає у роз’яснювальній та профілактичній

роботі серед засуджених з метою попередження інфікування ВІЛ, в мотивації щодо проходження тес-тування на ВІЛ, в формуванні на-вичок здорового способу життя. А в рамках проекту “Єднаємо зусилля” це ще й допомога засудженим, які готуються до звільнення.

Начальник установи Віталій Чорний з вдячністю прийняв бла-годійну допомогу та зазначив, що у роботі з засудженими, без пере-більшення, важливу роль відіграє співпраця з благодійними органі-заціями, фондами та установами.

Микола СТАРІЧЕНКО

КОМП’ЮТЕРНА ТЕХНІКА – В ДАРУНОК

КОНКУРС

ФОТОФАКТ

Семеро засуджених жінок, які від-бувають покарання в Чернігів-

ській виправній колонії №44, отримали ІD-картки. Співробітники установи, за-ручившись підтримкою представників ре-лігійної громади християн євангельської віри “Скінія”, зібрали потрібний пакет документів для отримання паспортів.

Отримавши документи, засуджені жінки зможуть реалізувати свої грома-дянські права. Одна засуджена мріє вийти заміж, інші хочуть навчатись й виховувати дітей. Жінки переконані, що отримання паспорта надасть їм змогу працевлашту-ватися, бути повноправними членами сус-пільства та не скоїти повторного злочину.

Ксенія ЛОГВІНЕНКО

“ЮНЕ СЛОВО”САМЕ ПІД ТАКИМ ГАСЛОМ У

КРЕМЕНЧУЦЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ ПРОВЕЛИ КОНКУРС НА НАЙКРАЩИЙ АВТОРСЬКИЙ ВІРШ З НАГОДИ ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ ПОЕЗІЇ.

У конкурсі взяли участь усі охочі вихован-ці, які написали не тільки вірші, але й

власні пісні. Членами журі, що визначало пере-можців, стали вчителі загальноосвітньої школи.

Трепетно і ніжно, з почуттям вдячності і любові написали конкурсанти про рідний край, природу, пори року, про кохання та сімейні цінності.

Кожний учасник конкурсу зачитав власного вірша, що дозволило журі оцінити акторські навички і вміння автора твору передавати емоції і почуття слухачеві. Пе-реможців нагородили солодкими подарунками.

Наш кор.

ПАМ’ЯТІ Т.Г. ШЕВЧЕНКА…

Хлопчина в латаній свитиніЗа селом ягнят пасе,Про щасливу долю мріє,І ту мрію в своїм серціУ майбутнє він несе.А навколо – світ широкий,Сонце весело сія.Сирота йому радіє,Позабувши про ягнят…Мрії-думки вдаль несуться,Не спинити їх ніяк…“Стану я щасливим, вільним, –Так ось думає хлоп’я. –А навколо будуть людиЖити в мирі й злагоді.Щастя запанує всюди,Дні настануть золоті”.Безліч років вже минулоЗ того часу, як ТарасВилив свою мрію в слово,Що веде і досі нас!

УКРАИНА

Песня соловья радует нашу душу,Аист на крыше покоя не нарушит,Ворон стыдливо прячет глаза,Но русские войска не жмут на тормоза.

Мы вперёд пойдём под крики “Слава Украине!”,Пойдём по полям жёлтым под небом синим, Нас ничем не остановишь: ни автоматом, ни танком.А на украинской земле очередная ранка.

Рано думать стали, что умеем летать,Российской власти этого никогда не понять,Без совести они жили, живут и будут жить,Потеряли честь – теперь нечем дорожить.

Мы все ведь тоже люди, как ни крути,И постараемся общее дело найти.Володя, поверь, защитим Украину,Будем жить мирно на полях жёлтых под небом синим.

Вихованець Кременчуцької виховної колонії Дмитро НЕЗНАМОВ

НАЙМОЛОДШИЙ ВУЗ



ПАЛІТРАОБОВ’ЯЗОК


19 березня видатній українській письменниці Ліні Костенко

виповнилося 87 років. Ліна Костенко на-родилася на Київщині в невеличкому місті Ржищів у родині вчителів. За першою осві-тою вона педагог. Другу вищу здобувала у Московському літературному інституті.

Ліна Костенко – жива легенда. Її твори вивчають у школах та університетах. Попри таку популярність поетеса не лю-бить надмірної уваги до себе. Вона навіть відмовилася від звання Героя України – “політичної біжутерії не ношу”. Каже, що просто робить свою справу, адже поклик письменника – писати. Письменниця два роки тому приєдналася до гуманітарної акції “Другий фронт АТО”. Ліна Кос-тенко передала на фронт кілька збірок своїх поезій із побажаннями та словами підтримки.

Завдяки поезії Ліни Костенко укра-їнське слово, українська мова оживає, міцніє. Її творчість – це великий здобуток і для української літератури, і для україн-ської мови, і для української нації. Поезія надихає, звеличує, штовхає на подвиги…

До речі, 21 березня відзначаємо Все-світній день поезії. Вірші найвідоміших поетів світу завжди окриляли закоханих романтиків, запалювали відчайдушних любителів пригод, спонукали до боротьби за свої права.

Інф. “ЗіО”СТРАШНІ СЛОВА, КОЛИ ВОНИ МОВЧАТЬСтрашні слова, коли вони мовчать,коли вони зненацька причаїлись,коли не знаєш, з чого їх почать,бо всі слова були уже чиїмись.Хтось ними плакав, мучивсь, болів,із них почав і ними ж і завершив.Людей мільярди і мільярди слів,а ти їх маєш вимовити вперше!Все повторялось: і краса, й потворність.Усе було: асфальти й спориші.Поезія – це завжди неповторність,якийсь безсмертний дотик до душі.

***Ти пам’ятаєш, ти прийшов із пристані.Такі сади були тоді розхристані.І вся в гірляндах, як індійська жриця,

весна ряхтіла в іскорках роси.Плакучі верби не могли журиться,такі були у іволг голоси!А під вікном цвіли у нас троянди.Не вистачало трішечки доби.А по дашку прозорої верандиходили то дощі, то голуби..

***

Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою. А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю. Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками. І боліла в мені іронія всіма ліктиками й галактиками. І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом, що душа між люди виходила забинтована білим сміхом. І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: – Люди, будьте взаємно ввічливі! І якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: – Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!

ПЕРШ, НІЖ ПІВЕНЬ ЗАПІЄ…Петро – не Юда. Він любив Учителя.І вуст він зроду був би не отверз.…Коли вели Ісуса до мучителя,була сльота. Петро апостол змерз.А тут раби і слуги архирейськіТакий вогонь великий розвели!Петро подумав: – Я лише погріюсь,Бо хтозна, чи ще прийдеться коли.Він відійшов до ницих і бундючнихІ руки грів при їхньому вогні.Слуга спитав: – Ти також його учень? –Була сльота. Сказав апостол: – Ні.Він так сказав, і той його облишив.Раби і слуги підкидали хмиз.Месію били. В груди. І в обличчя.Вогонь горів. Петро дивився вниз.Коли ж Ісуса повели, одмучилиі розп’яли в такій височині,слуга спитав: – Ти був між його учнями? –Горів вогонь. Петро промовив: – Ні.Він руки грів і зневажав Пілата.В своєму серці плакав і скорбів.Але вогонь продовжував палати.І він сидів, як раб серед рабів.Бо ж розіпнуть. І хто ж тоді нестимесвяте учення у майбутні дні?Слуга сказав: – Я ж бачив тебе з тими! –І втрете він тоді відрікся: – Ні.Ну, Петре, як? Зігрів свої долоні?Урятувався? Догоряє хмиз…Тебе розіпнуть десь аж при Нероні.Зате інакше: головою вниз.

НЕ ТРЕБА КЛАСТИ РУКУ НА ПЛЕЧЕНе треба класти руку на плече.Цей рух доречний, може, тільки в танці.Довіра – звір полоханий, втече.Він любить тиху паморозь дистанцій.Він любить час. Хвилини. Дні. Роки.Він дивний звір, він любить навіть муку.Він любить навіть відстань і розлуку.Але не любить на плечі руки.У цих садах, в сонатах солов’їв,Він чує тихі кроки браконьєра.Він пастки жде від погляду, від слів,І цей спектакль йому вже не прем’єра.Душі людської туго і тайго!Це гарний звір, без нього зле живеться.Але не треба кликати його.Він прийде сам і вже не відсахнеться.

ЧЕКАЮ ДНЯ, КОЛИ СОБІ СКАЖУЧекаю дня, коли собі скажу:оця строфа, нарешті, досконала.О, як тоді, мабуть, я затужу!І як захочу, щоб вона сконала.І як злякаюсь: а куди ж тепер?!Уже вершина, де ж мої дороги?...Він був старий. Старий він був. Помер.Йому лизали руки епілоги.Йому приснився жилавий граніт.Смертельна туга плакала органно,Він Богом був. І він створив свій світ.І одвернувся: все було погано.Блукали руки десь на манівцях,тьмяніли фрески і пручались брили.Були ті руки в саднах і в рубцях –усе життя з камінням говорили.Вже й небо є. А стелі все нема.Пішли дощі. Хитались риштування.Внизу ревла і тюкала юрма.Вагою пензля металися вагання.А він боявся впасти на юрму.Сміялись в спину скіфи і етруски.І він зірвавсь. Не боляче йому,бо він розбився на камінні друзки.І ось лежить. Нема кому стулитьйого в одне на плитах базиліки...Прокинувся. Нічого не болить.Все віднялось. І це уже навіки.Нажився він. І недругів нажив.Було йому без року дев’яносто.Життя стужив і друзів пережив,і умирав зажурено і просто.Важкі повіки... стежечка сльози…і жаль безмірний однієї втрати:“В мистецтві я пізнав лише ази.Лише ази! Як шкода умирати...”Земля пером. Чудний був чоловік.Душа понад межею витривалості.Щоб так шукати, і за цілий вік –лише ази! – ні грана досконалості.Ти, незглибима совісте майстрів,тобі не страшно навігацій Лети!Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, –усі митці, художники й поети.Всі генії.На вічні терезикладуть шедеври у своїй щедроті.Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази,був Мікеланджело Буонарроті.

Ліна КОСТЕНКО

21 БЕРЕЗНЯ – ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОЕЗІЇ

ЗАВДЯКИ ЇЇ ПОЕЗІЇ УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО ОЖИВАЄ

ВІК ЖИВИ – ВІК УЧИСЬ

Неправильно Правильно

дослідження (або заняття) по фізиці дослідження (або заняття) з фізикипо особистим питанням з особистих питаньпо нагоді свята, ювілею з нагоди свята, ювілеюпо моїй вині з моєї винипо всякому приводу з будь-якого приводупливти по течії пливти за течієюписати по зразку писати за зразкомпо алфавіту за абеткою (алфавітом)великий по обсягу великий за обсягомстарший по віку старший за віком або старшого вікупо стану здоров’я за станом здоров’ясумувати по коханій сумувати за коханоюзупинка по вимозі зупинка на вимогуназивати по імені називати на імяпо вашому проханню на ваше проханняпослати лист по адресу надіслати листа на адресуприємний по смаку приємний на смакпрацювати по вихідним дням працювати у вихідні днізвертатися по мірі потреби звертатися у міру потребипропустити по хворобі пропустити через хворобупо сімейним обставинам через сімейні обставинипо фінансовій неспроможності через фінансову неспроможністьпо поверненні додому після повернення додомуз березня по квітень з березня до квітняпо сторонах дороги обабіч дорогиприйшлося по смаку припало до смакусаме по собі зрозуміло само собою зрозумілоробота не по силам робота не під силу

NOTA BENEЗУСТРІЧ

19 березня похмурий весняний день у Сели-

дівській виправній колонії №82 для адміністрації установи та засуджених обернувся на справ-жнє свято. Цього дня у супроводі героїв-захисників з числа осіб рядового та начальницького складу Державної прикордонної служби України прибув україн-ський вокаліст та автор пісень “комедійного антигламурного попу”, лідер гурту “Дзідзьо” Михайло Хома.

Відомого виконавця приві-тав жіночий колектив, вручивши йому букет квітів, начальник установи та його заступники. Деякі співробітники, незважа-ючи на вихідний день, почувши про приїзд до установи зірки, приїхали із своїми дружинами, чоловіками та дітьми, щоб мати можливість особисто зустрітися з Михайлом Хомою, взяти авто-граф та почути його пісні, легкий та невимушений репертуар яких вже давно сподобався багатьом українцям.

Поважному гостю показали установу. Під час обходу Ми-хайло Хома відвідав храм, деякі

відділення соціально-виховної служби та об’єкти житлової зони. Михайло дякував при-сутнім за їхню увагу, шуткував та роздавав автографи своїм шанувальникам. А їх зібралося чимало. Засуджені віддячили відомому виконавцю, подару-вавши вироби, що виготовили власноруч до його приїзду, а місце зустрічі прикрасили жов-то-блакитними кульками та плакатом “Вітаємо, Дзідзьо!”

Під час зустрічі Михайло Хома виконав під гітару де-

кілька пісень. Це були як всім відомі пісні “Я і Сара”, “Павук”, “Ялта”, а також прозвучали й інші творчі роботи автора. Засу-джені ж порадували співака влас-ним виконанням його пісень.

Наприкінці зустрічі всі тепло попрощалися з Михайлом Хо-мою, побажавши йому творчих успіхів та зростання популяр-ності, попросили його й надалі радувати своїми шедеврами та залишатися таким, яким всі ми його полюбили.

Ігор УГРЕНКОВ

ГУРТ “ДЗІДЗЬО” НА ДОНЕЧЧИНІ

Ліна Костенко



ЧИТАЧ – ГАЗЕТА – ЧИТАЧ

СКИТАЛЕЦЯ – не ребенок бетонных апартаментов.Я не солдат отвоеванных вами планет.Родственных нету во мне от людей элементов.Я – воплощенье ошибки на тысячу лет.Я не песок, но внутри у меня пирамиды.Сотни жрецов жертвой крови по венам текут.Я обручен поцелуем великой Исиды –Сонмы огней изначального света влекут.Я – не продукт модной линии трендовых марок,С вашим Мамоной я в состоянии вечной войны.И для сердец изо льда я опасен – пылающе жарок.И для людского суда я виновен без всякой вины.Мне бы молчать, но устал я от частых метаний –Острых камней, что обидой врезаются в плоть.Путь проложил я опасный в свободных скитаньях.Ложь бы собрать бы всю до последней. И всю измолоть.Я – не ребенок бетонных апартаментов.Я – не солдат отвоеванных вами планет.Родственных нету во мне от людей элементов.Я – воплощенье ошибки на тысячу лет.

ЛЮДИ УХОДЯТ…Люди уходят внезапно,Словно и не было ранее прожитых дней.Кадр на “стоп” – отмотаешь всю пленку скорей,И вновь she continius…И то же кино. Но обратно –Как люди уходят внезапно…

Люди уходят тихо…Как бы на цыпочках – как бы не разбудить.Веками история будет спирали крутить,Меняя по курсу сто радостей на одно лихо –Бунтуется жизнь…Лишь люди уходят тихо…

ХОТЕЛ БЫ ОН КРИЧАТЬ…Хотел бы Он кричать.Но грудь сдавило тяжестью земли сырой…Хотел бы встать, начать сначала в столь безумный час.Но кто осмелится нарушить тот святой покой?!Напастие небесных кар пугает нас!Вернись во времена, когда все было свято,Пророчествами писаны веков года –Иуду сын святого называет братом,При этом зная, что грядет к нему беда…Он был рожден, чтобы пройти сквозь муки.Он свято верил во искупление души…Скобой прикованы навеки руки –Он воцарен безмолвием ночной тиши.И сколько крови пролилось веками?Путанами наполнен белый мир.Поля, сожженные своими же руками,Полны созвучия смертельных лир.И чадо, Ирода отродье, глумясь над жертвами земли,Натягивал смертельные поводья –О, небогат был тот, кто духом на мели!И были страшными те черные дела,Был скверно опозорен лик святого,Огнем пылали в селах церкви купола –Видать, мы сильно обозлили Бога!И голод был. И умирали люди.И трупным запахом пропитан белый свет…Еще веками мы платить за это будем –Как много тех, кого уж с нами нет!К чему был путь?..К чему было стремленье?..Телами мертвецов проложена тропа.Познавши это, будем в изумленьи.Остался след – кровавая стопа.Возможно, много есть цивилизаций,Возможно, наши дни обречены?!Организации объединенных нацийВо имя примирений строим мы.И от эпохи каменного векаДо электронно-лазерных систем,От племени шаманов до аптекиКогда-то путь огромный был пройден.И вот живем во благах, в достиженьяхТехническим прогрессом поощренены,Но так и не познавшие прощенья –Кому в гробу ученые нужны?И этому всему цена большая.И слишком поздно. Торгу места нет!Кому теперь нужна земля такая?!Господь устал от нас за столько лет.

Юрий ВАРЛЫГИН,Тернопольская область

ЛІТЕРАТУРНИЙ КОНКУРС “ДЗЕРКАЛО”

НАМ ПИШУТЬ

Сьогодні подяка адресована працівникам Качанів-ської виправної колонії №54, що на Харківщині.

До нас звертаються А. Широкова та Є. Петрук із такими словами:

“Мы находимся в СИЗО при Качановской ИК №54. Хотим поблагодарить руководство колонии. В частности, начальника учреждения А. Явтушенко за оказанное нам внимание и понимание. Это Человек с большой буквы, который постоянно нас посещает. Не просто обещал, а ре-шал наши проблемы. И. Евреинова, как будто солнышко, обогревала нас своим теплом. Г.Путятин – человек стро-гий, но справедливый. Инспекторы ведут себя вежливо и корректно. Здесь созданы уют и тепло. Дай Бог вам здоровья, терпения, и земной поклон.

Я уже не жду, а лишь надеюсь,Уповаю, Боже, на тебя,Верю, Господи, что все управишь,На свободу выведешь меня!

Верю, Боженька, меня не бросишь,Не оставишь ты в беде меня,Ты же Милостивый, ты все можешь –Верю, Господи, я лишь в тебя.Об одном прошу Тебя я, Боже, –Дай терпенья, силы не роптать –Слабой быть по вере мне не гоже,Знаю, Господи, спасешь меня.Ты со мной! И только это важно,Справлюсь я с любой бедой.Главное, вернусь я скороК мужу, детям и семье родной”.Ще одного листа надіслав нам Ігор Галушка із Копи-

чинської виправної установи №112 . “Дорогая и уважаемая редакция газеты “Закон і обов’язок”! Благодарим вас от всей души за труд. Желаем творческих успехов, а также простого человеческого счастья”. До свого листа він додає вірша, уривок з якого ми цитуємо:

…Как ждем от вас мы весточки,Так ждет весна от веточкиЗеленого листка…Також Ігор пише, що він їде до лікарні в Шепетівці

Хмельницької області і зараз перебуває у Хмельницькому СІЗО. За його словами, “администрация относится к нам здесь по-человечески, с пониманием. На мои вопросы, которые возникают в дороге, были даны ответы. Все вежливые, стараются как-то нам помочь. Я был и в других СИЗО и вижу, что это “небо и земля”. От себя лично и от своего товарища по несчастью М. Цукермана приносим человеческое “спасибо” за вашу человечность”.

Підготувала Людмила ТОМІНА

ДЯКУЄМО ВАМ ЗА ЛЮДЯНІСТЬЛИСТИ, ЯКІ МИ ОТРИМУЄМО ВІД ВАС,

ШАНОВНІ ЧИТАЧІ, Є ВАЖЛИВИМ НАПРЯМОМ У РОБОТІ НАШОЇ РЕДАКЦІЇ, АДЖЕ В НИХ ВИ ВИСЛОВЛЮЄТЕ ТЕ, ЩО Є ДЛЯ ВАС НАСПРАВДІ ВАЖЛИВИМ, ТЕ, ЧИМ ХОТІЛИ Б ПОДІЛИТИСЯ З ІНШИМИ. ДОСИТЬ ЧАСТО ЦІ ЛИСТИ СПОВНЕНІ ПРОСТОЇ ЛЮДСЬКОЇ ВДЯЧНОСТІ, ЯКА ДАРУЄ ТЕПЛО І ТИМ, ХТО ЇЇ ВИСЛОВЛЮЄ, І ТИМ, КОМУ ВОНА АДРЕСОВАНА.

Черниця, яка присвятила своє життя Богу в служінні людям,

що страждають від хвороб, потерпають від лиха, втрачають надію. Її дії стали прикладом благородства. Ось основні правила, яких вона притримувалася протягом життя:

•Життя – це можливість. Скорис-тайся нею.

•Життя – це краса. Захоплюйся нею.

•Життя – це мрія. Здійсни її.•Життя – це виклик. Прийми

його.•Життя – це обов’язок твій на-

сущний. Виконай його.•Життя – це гра. Стань гравцем.•Життя – це багатство. Не роз-

тринькай його!•Життя – це надбання. Оберігай

його.•Життя – це кохання. Насолодися

ним сповна.•Життя – це таємниця. Пізнай її.•Життя – це долина сліз. Здолай

усе!•Життя – це пісня. Доспівай її

до кінця.•Життя – це боротьба. Стань

борцем.

•Життя – це безодня невідомого. Ступи в неї без страху.

•Життя – це удача. Шукай цю мить.

•Життя таке чудове – не змарнуй його!

•Життя – це твоє життя. Борони його!

Мати Тереза ніколи не прагнула бути популярною. Вона просто робила людям добро. Коли її не стало – плане-та осиротіла. Але вона залишила нам свої заповіді – результат її унікального життєвого досвіду:

1. Люди бувають нерозумні, не-логічні й егоїстичні, – все одно про-щайте їх.

2. Якщо Ви проявляли доброту, а люди звинуватили Вас у таємних ко-рисних мотивах, – все одно проявляйте доброту.

3. Якщо Ви досягли успіху, то у Вас може з’явитися велика кількість уда-ваних друзів і справжніх ворогів, – все одно досягайте успіху.

4. Якщо Ви будете чесними і від-вертими, то люди будуть обманювати Вас, – все одно будьте чесними і від-вертими.

5. Те, що Ви будували роками,

може бути зруйноване одномоментно, – все одно продовжуйте будувати.

6. Якщо Ви здобули безтурботне щастя, Вам будуть заздрити, – все одно будьте щасливі.

7. Добро, зроблене Вами сьогодні, люди забудуть завтра, – все одно тво-ріть добро.

8. Діліться з людьми найкращим з того, що у Вас є, їм цього ніколи не буде достатньо, – все одно продовжуйте ділитися. Врешті-решт Ви самі переко-наєтеся, що все це між Вами і Богом, що все це ніколи не було між ними і Вами.

9. Неважливо, хто і що говорить про Вас, – прийміть все з посмішкою і продовжуйте робити свою справу.

10. Моліться разом і перебувайте в єдності.

Шлях здійснення Великої Місії не може бути легким, тому що це вибір і відповідальність, але тільки такий шлях і є справжнє життя!

У кожного свій унікальний шлях. Нікого не варто наслідувати, нікого не можна повторити. Та очевидним залишається одне: у наших руках йти за покликом свого серця, йти за своїм призначенням, створюючи своє іс-тинне Життя.

ЖИТТЄВІ ПРАВИЛА МАТЕРІ ТЕРЕЗИ



МІЖНАРОДНА ПАНОРАМА

ЗА КОРДОНОМ

Про деградацію тюремної системи Сполучених Штатів говорить і багато

правозахисних організацій, включно з Human Rights та Amnesty International.

“Ув’язнені фактично перетворені на ра-бів, які зобов’язані приносити гроші державі і приватним компаніям, – каже правозахис-ник Ліндсей Дорфф. – 900 тисяч мешканців в’язниць трудяться за кілька центів на годи-ну або взагалі безплатно. Їм відмовляють в медичному обслуговуванні. Лише невелика частина має можливість отримати освіту”.

На думку багатьох правозахисників, понад 98 відсотків тюремного бюджету йде на людей, які працюють у в’язницях. На ув’язнених з кожним роком витрачається все менше, хоча за офіційною статистикою доба за одну людину в тюрмі обходиться платникам податків приблизно в $ 190 – $ 230.

Тюремний бізнес процвітає, незважаючи на закриття колишнім президентом Обамою приватних виправних установ, які часом ви-трачали на ув’язнених менше одного відсотка бюджету. Так один із в’язнів в Каліфорнії поскаржився правозахисникам, що його тримання обходилося менше долара на день.

“Ми отримуємо найдешевше високока-лорійне харчування, – розповідає ув’язнений. – Кондиціонерів і батарей у в’язниці немає через небажання керівництва платити великі рахунки за комунальні послуги. Економлять навіть на площі, переселяючи людей з оди-ночних камер у величезні зали з триярусними ліжками. Вони створюють жахливі умови не для того, щоб нас покарати, а для банального заробітку”.

Наразі в Сполучених Штатах налічуєть-ся понад п’яти тисяч в’язниць (більше, ніж

коледжів), і всі вони приносять комусь при-буток. Рядова виправна установа укладає в середньому 19 різних контрактів з приватними компаніями. Приміром, підряд на прання білизни або організацію розважальних заходів для ув’язнених.

“Я тричі бував у в’язниці, але такого бізнес-ставлення до ув’язнених не бачив ніколи, – каже 70-річний Патрік О., який відбуває покарання в Нью-Гемпширі. Тюрем-ний персонал абсолютно не цікавить, за що засуджений чоловік. Головне – його таланти. Уміння лагодити машини, працювати на за-водському верстаті, готувати їжу – будь-які навички знайдуть застосування”.

Особливо варто відзначити той факт, що за останні 15 років майже на 30 відсотків зросла кількість ув’язнень за системою “pay to stay”. Суд уважно вивчає податкові декларації, банківські рахунки, діяльність підсудного і, якщо він більш-менш багатий, змушує само-стійно оплачувати перебування у в’язниці. Це призвело до того, що кожна десята людина з грошима, яка пройшла через систему “pay to stay”, змушена подавати на банкрутство після звільнення.

Таким чином, тюремна система США є ще й прибутковою. Якщо всі ув’язнені

одночасно зникнуть, то сотні тисяч людей залишаться без роботи і тисячі найрізнома-нітніших бізнесів закриються.

Прихильники тюремної реформи вва-жають, що саме гонитвою держави і при-ватних компаній за грошима пояснюється стрімко зростаюча чисельність “мешканців” в’язниць. Минулого року вона перевищила 2,2 млн. чоловік. Однак ще десять років тому при Буші-молодшому обіцяли розвантажити виправні установи за рахунок альтернативних методів покарання (моніторинг за допомогою браслета, домашні арешти, штрафи та ви-правні роботи).

У реальності в’язниці виявилися наба-гато вигіднішими, ніж альтернативні методи покарання. У виправних установах люди не стають краще, а нещадно експлуатуються. Звідси – колосальна кількість рецидивів, які, відповідно до різних джерел, становлять від 43 до 68 відсотків, та бунти, які стають вже традиційними.

Сорок п’ятий президент США Дональд Трамп пообіцяв боротися за права засуджених. А отже, є сподівання, що поліпшення в тю-ремній системі Америки справді відбудеться.

Підготувала Людмила ТОМІНАза матеріалами Інтернет-видань

У КРАЇНІ НЕВДАЛИХ ТЮРЕМНИХ РЕФОРМ

Історія виконання покарань в Індії має настільки ж поваж-

ний вік, як і закони, за якими тут вершилося правосуддя.

Наприклад, в давньоіндійських законах Ману вказується, що суддя перед допитом звертається до під-судного, обіцяючи, що за правдиві свідчення той після смерті буде перебувати в кращих світах. А піс-ля кожної відповіді на запитання підо зрюваного змушували бити в гонг. Вважалося, що якщо він забарився з ударом, то говорить неправду. Тортури тоді не застосо-вували, широке їх використання розпочалося в XVIII столітті, коли країною правив клан махараджів Ангра. Того часу славилися своєю винахідливістю, вигадуючи все нові способи вибивання показів із злочинців. Наприклад, одному з них, який не бажав зізнаватися в скоєному, продемонстрували мі-шок. Там всередині рвали кігтями тканину і злісно нявчали кілька голодних котів. Мовчуну пояснили, що якщо він і далі буде мовчати, то в цей мішок посадять його малень-кого сина, а потім ще будуть бити по мішку бамбуковими палицями.

Ця ж кривава сім’я винайшла й оригінальний спосіб страти, який, до речі, в Індії й досі не скасований. Злочинця прив’язували до задньої ноги слона. Підкоряючись наїзни-кові, товстошкірий гігант пускався вулицями, тягнучи за собою тіло нещасного по камінню та вибоїнах. Варто відзначити, що завдяки кла-ну Ангра в Індії з’явилася і перша стаціонарна в’язниця в Калькутті.

Наразі, за офіційними даними індійських правоохоронців, в кра-їні налічується близько 350 тисяч ув’язнених. Основними місцями відбування покарання є столична в’язниця “Тхар”, найбільша в Азії, в’язниця особливого режиму “Ар-

тур-Роуд” в Бомбеї та Калькутська “Біхар”.

В’язниця “Біхар” теж має свою сумну історію. У 1757 році армія одного з індійських правителів на-пала на гарнізон Калькутти. Тих, хто залишився в живих, британських полонених солдатів і офіцерів всього чисельністю 146 осіб, запхали в ка-меру площею 30 квадратних метрів. Через кілька днів всі полонені по-мерли від голоду, спраги та задухи, а каземат нарекли “Чорна діра Калькутти”. А оскільки космічні об’єкти з величезною щільністю речовини, що поглинають інші, відкрили британські астрономи, то вони і дали їм відповідну назву. З того часу в’язниця неодноразово перебудовувалася, але й на сьогодні вона є однією з найбільш неблаго-получних.

На певний комфорт в індій-ських тюрмах можуть розраховувати три категорії ув’язнених – іноземці, політв’язні та представники касти брахманів. Хоча ці “поблажки” вельми умовні. Постояльців міс-тять в бетонних блоках, які за день нагріваються так, що заснути в них просто неможливо. Водопровід включають тільки на одну годину вранці. Годують два рази на день виключно юшкою, приправленою гострими спеціями. І тільки після того, як у в’язнів починаються про-блеми з травленням, в їхній раціон додають яйця, молоко, хліб і трохи м’яса.

На роботу насильно не ви-ганяють, проте примушують весь час проводити у внутрішньому дворику. Це схоже на знущання, оскільки температура повітря рідко опускається нижче +35 градусів за Цельсієм. Часто ув’язнені намага-лися оголосити голодування, але їхню думку швидко змінювали за допомогою кийків. А потім непокір-

ним пояснювали, що всі ув’язнені знають їх як ненависних пакистан-ських шпигунів, і якщо вони будуть й надалі продовжувати порушувати внутрішній розпорядок, то їх пере-селять у спільні камери до засудже-них вбивць та ґвалтівників.

В’язниця з кліток в Порт-Блера побудована в XIX столітті і спочатку призначалася для утримання членів секти Тугів (душителів). Сектанти з’явилися на території Індії на початку VIII століття нашої ери. Поклонялися вони богині Калі, що ненавидить людський рід. Для неї смерть людей вважалася при-ємним жертвопринесенням. Туги, як то кажуть, поєднували приємне з корисним. Вони вистежували на дорогах Індії багатих людей, зама-нювали своїх жертв у кущі, здебіль-шого за рахунок жінок, де і чинили розправу. Майно жертви ставало здобиччю Тугів.

Таким чином вони “вбивали відразу двох зайців”: і жертву прино-сили, і забезпечували собі безбідне існування. Місцевих правителів злодіяння Тугів мало хвилювали.

Але все змінилося після того, як Індія стала британською колонією. Колоніальна влада занепокоїлася тим, що тільки за один рік було знайдено задушеними близько 40 тисяч осіб, в тому числі, і британ-ських підданих – співробітників Ост-Індської компанії, військово-службовців, купців та християн-ських місіонерів.

З’ясувавши, в чому справа, ан-глійці оголосили війну душогубам. Слід зазначити, що каральні екс-педиції виявилися досить успішни-ми. Як свідчать архівні документи, тільки з 1831 по 1837 роки були взяті в полон понад трьох тисяч тугів. Їх відправляли в Порт-Блер в клітки, щоправда, ненадовго. Врешті-решт вони потрапили на шибеницю, яка була встановлена на території в’язниці. Цікаво, що вся судова процедура, включаючи дізнання, винесення вироку і стра-ту, займала не більше 20 хвилин. Справа в тому, що сектанти на до-питі із задоволенням розповідали, скільки на їхньому рахунку жертв,

після чого з посмішкою йшли на ешафот. Як свідчать документи, рекорд поставив старець-туг на ім’я Бухра, який зізнався в тому, що позбавив життя 931 людину, і журився з приводу того, що не довів свій моторошний рахунок до тисячі. Після того, як з душителями було покінчено, в’язниця на деякий час була законсервована. Грошей на її реконструкцію не було, і нарешті було ухвалено рішення – відправ-ляти туди злочинців, які вчинили незначні злочини, і засуджених на невеликі терміни.

У числі таких “постояльців” був, приміром, американець Дже-рард Савіно, який попався на дріб-ній крадіжці в універсамі і був засу-джений до одного року позбавлення волі. За його словами, найстрашні-шими тортурами було те, що його весь час годували вегетаріанською їжею і забороняли курити.

Такий же термін отримав і 75-річний лікар за те, що видав липовий бюлетень і отримав за це хабар у розмірі 25 рупій (щось близь-ко 10 гривень). У цьому ж списку опинилися і двоє закоханих, які мали необережність поцілуватися в громадському місці. Ціна поцілунку – три місяці позбавлення волі.

А ось про в’язницю особливого режиму “Артур-Роуд” відомостей практично немає, крім того, що в ній містяться близько 3,5 тисячі ув’язнених, які вчинили особливо тяжкі злочини. В їх числі, напри-клад, терорист Абу Салем, який відбуває довічне ув’язнення за організацію серії вибухів в Бомбеї, внаслідок яких загинули 257 осіб.

Проте найцікавішою, безумов-но, є установа для свекрух (не для тещ!). Їй відведено особливе крило

в тюрмі “Тихар”, де наразі утри-мується близько 200 представниць прекрасної статі. За грати вони потрапили тому, що як свекрухи вимагали від сімей своїх невісток викуп, заборонений законом. За офіційними даними, через неви-плачений калим в Індії щорічно відбувається до тисячі вбивств. Іноді, якщо невістка відмовляється заплатити необхідні гроші, родичі її морять голодом, б’ють або навіть вбивають. Були випадки, коли не-вістку обливали парафіном і підпа-лювали, після чого видавали все як нещасний випадок на кухні.

Якщо факт вбивства невістки вдається довести, то всю провину за злочин, за традицією, бере на себе мати чоловіка і відправляється від-бувати покарання в спецблок “Ти-хар”, який так і прозвали – “Тюрма для свекрух”.

У найгіршій же ситуації може виявитися нещасний, який убив корову. Так у місті Лахор водій ван-тажівки збив корівку (за індійським законом, термін від 5 до 15 років позбавлення волі). Однак він навіть і не намагався ховатися, а сів на бам-пер і став ридати. Протягом години його заспокоювали очевидці ДТП і поліцейські. Горе вбивці було щи-рим. Його не так лякало покарання, як те, що у своєму подальшому житті він буде вважатися ізгоєм.

Ці та подібні обставини навели психологів на думку: використову-вати в якості позитивного впливу на розум медитацію, що покликана очищати розум від скверни. Такий метод уже дійсно почали практи-кувати, і з кожним роком він стає все традиційнішим для індійських тюрем.

Підготувала Людмила ТОМІНА

ТЮРМА ДЛЯ СВЕКРУХ

ХВИЛЯ ТЮРЕМНИХ БУНТІВ ТА НЕВДОВОЛЕННЯ ПЕРІОДИЧНО ОХОПЛЮЄ ТЮРЕМНІ ЗАСТІНКИ АМЕРИКАНСЬКИХ УСТАНОВ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ. САМЕ ЦІ БУНТИ ВИСТУПАЮТЬ КАТАЛІЗАТОРОМ СПРАВЖНЬОЇ ТЮРЕМНОЇ АТМОСФЕРИ В КРАЇНІ, ЯКА ПОЗИЦІОНУЄ СЕБЕ ОПЛОТОМ ДЕМОКРАТІЇ, ТОЛЕРАНТНОСТІ ТА ГУМАНІЗМУ В СВІТІ.

ДЛЯ НАС, ЄВРОПЕЙЦІВ, ІНДІЯ ЗАВЖДИ БУЛА КРАЇНОЮ, СПОВНЕНОЮ ЕКЗОТИКИ, ЩО ОБУМОВЛЮЄТЬСЯ НАЦІОНАЛЬНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ ТА ТРАДИЦІЯМИ. ЦІКАВОЮ У ПЛАНІ ОЗНАЙОМЛЕННЯ Є І ТЮРЕМНА СИСТЕМА ЦІЄЇ КРАЇНИ.



КАЛЕЙДОСКОП

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДКВСУ, с/р №31251201201887 в ГУДКСУ в м. Києві,

код банку 820019, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

кримінально-виконавчої

служби

Адреса редакції: 04050, м. Київ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 4810562; еmail: [email protected]

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів

публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції. За точність

викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мовою

оригіналу. При використанні наших публікацій посилання

на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертають-ся і не рецензуються. Відповідальність за

достовірність реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс 23102Наклад: 26000

Замовлення № 52829ТОВ “МЕГА-ПОЛІГРАФ”,

м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ТРАДИЦІЇ

КВІТКА САМОЗАКОХАНИХ

Нарцис популярний завдяки широковідомому міфові, що виник у глибокій давнині і пе-

ретворив власне ім’я на узагальнення. Так, назвати когось “нарцисом” – це сказати, що то самозакохана людина.

За іншою давньогрецькою легендою, нарцис – квітка померлих, загиблих.

З нього плели собі вінки фурії – богині помсти; ним бавилася Прозерпіна у хвилину, коли її викрав Плутон; його збирала Європа, коли Юпітер у ви-гляді білого бика підійшов до неї, захопив і перевіз на острів Крит.

У Німеччині пахучий нарцис називають “білою жінкою” і стверджують, що він, мов вампір, ссе люд-ську кров. А за тоненький червоний пасок навколо квітки його називають “Голову з плеч”.

У значно рожевішому світлі він постає у Східній Пруссії, де його вважають символом весни і щасли-вого шлюбу. Дівчина, виходячи заміж, везе нарцис із батьківського дому до своєї нової оселі, дбайливо доглядаючи квітку, оскільки, за повір’ям, від її краси залежить і щасливе сімейне життя.

Популярні нарциси і в Україні. Вони квітують ранньою весною майже в кожному подвір’ї. А яка красива долина нарцисів на Закарпатті, що вже стала популярним місцем у туристичному маршруті Україною!


ЦІКАВО ЗНАТИ

Відповіді на сканворд у № 10

CКАНВОРД

ДЕНЬ СОРОКА МУЧЕНИКІВ СЕВАСТІЙСЬКИХ

22 березня християни східного обряду вшано-

вують пам’ять Сорока римських легіонерів-християн з XII легіону, яких за наказом імператора Лі-кінія було страчено у крижаних водах озера біля міста Севастія. Коли володар Римської імперії довідався, що його воїни – хрис-тияни, він запропонував їм зрек-тися віри. Коли ж ті відмовилися вчинити віровідступництво, їх за-вели у вкрите кригою озеро, а для спокуси розпалили лазню. Один з легіонерів не витримав страждань і вийшов з озера. Та до лазні зайти не встиг, оскільки впав замертво. Один з катів був вражений муж-ністю воїнів, а тому зі словами: “Я теж християнин” – увійшов у води озера, де й прийняв смерть.

У цей період у християн схід-ного обряду триває Великий піст, але за традицією цього дня можна трохи послабити суворість посту.

Варили сорок вареників з маком, щоб кожен мученик мав по варенику. Дівчата частували

варениками хлопців, щоб мороз не побив їхнього улюбленого зілля – любистка. Адже саме ним дівча-та користувалися найчастіше для того, щоб зберегти красу і при-чарувати майбутнього чоловіка.

А у школярів було заведено приносити вчителеві за науку 40 бубликів. Баби в церквах запа-лювали 40 свічок і били стільки ж поклонів. Усі намагалися уни-кати роботи в це свято, бо “той, хто працює на Сорок мучеників, матиме сорок болячок”.

У народі на Сорок святих вшановують птахів. Вірили, що саме цього дня з вирію повер-таються пернаті – сорок різних порід. А добрі господині печуть у цей день сорок булок з медом, які мають форму птаха. У різних ре-гіонах такі пироги, пампушки чи інше печиво називали по-різному, але скрізь назви були “пернати-ми” – “сороки”, “жайворонки”, “буслики”, “пташки”. Іноді їх поливали медом чи цукровою поливою, очі робили з калини чи

родзинок. Потім обрядове печиво розвішували на деревах чи дарува-ли сусідам або дітям, “щоб птиця добре водилася і була здоровою”. Улюбленим заняттям малечі було високо нести “пташку” і співати веснянку, аби швидше розтавав сніг і зеленіла трава:

Чом ти, жайворонку, рано з вирію вилетів:

Іще по гороньках сніженьки лежали,

Іще по долинах криженьки стояли?

Не сам же я вилетів, Бог мене послав,

З правої рученьки ключики давав,

З правої рученьки літо відмикати,

З лівої рученьки зиму замикати.

Я тії сніги ніжками потопчу,Я тії криги крильцями поб’ю,І кубелечко я собі зів’ю,І в кубелечко діток наведу.У більш давні часи, як і на

Масляну, робили опудало, ви-

носили за село і спалювали, щоб здолати зиму. А більш поширеним був звичай виходити топтати ряст, щоб не мати проблем зі здоров’ям.

У день Сорока святих муче-ників “гукали” весну – збиралися за селом, на горбах, співали весня-нок і при цьому перегукувалися:

Благослови матиВесну закликати,Весну закликати,Зиму проводжати…Від Сорока святих ще буде

сорок морозів, але весна вже близько!

Підготувала Уляна ГОРУК

Documents

Газета видається з 1955 року - kvs.gov.ua · “Мій перший день на волі”, в рольових іграх “Телефонний дзвінок”