Історія розвитку та особливості функціонування масових відкритих

дистанційних курсів у Америці

Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського

Студента 128 групиДерябіної М.І.

Викладач:Ручинська Н.С.

Миколаїв2016

Вступ

РОЗДІЛ 1

Перший етап (заочно- кореспондентський) (1870–1910 рр.)

Другий етап (техніко-фасилітований) (1910–1960 рр.)

Третій етап (медіаосвітний) (1960– 1980 рр.)

РОЗДІЛ 2

Дистанційне навчання дає викладачеві та студентові змогу

Висновок

Список використаних джерел і літератури

Зміст

Світ стає відкритим – поширюються відкритий контент,

відкриті дані, відкриті ресурси, відкриті онлайн курси.

Сучасний університет повинен мати відкриті освітні ресурси

(ВОР) – це навчальні або наукові ресурси, що розміщені у вільному

доступі, або мають ліцензію на їх вільне використання або переробку.

До відкритих освітніх ресурсів можна віднести: навчальні

курси, окремі матеріали або модулі курсу, посібники, навчальне відео,

програмне забезпечення та інші засоби, матеріали або технології.

Використання ВОР в університеті зменшує вартість доступу до

навчальних матеріалів, підвищує активність учасників навчального

процесу та створює ефективне навчальне середовище, розвиває

компетенції викладачів при підготовці навчальних матеріалів та

проведенні навчального процесу.

Вступ

Актуальність теми дослідження.

Сучасна концепція освіти впродовж всього життя набуває особливого

значення. Вона є відповіддю на виклик, який кидає нам світ, де зміни

відбуваються дуже швидко. Для кожної людини безперервна освіта має

стати процесом формування і задоволення її пізнавальних запитів,

духовних потреб, розвитку здібностей в різних навчальних закладах за

допомогою різних форм навчання, а також шляхом самоосвіти і

самовиховання.[1]

Мета реферативної роботи.

Мета полягає в ознайомленні з історією дистанційного навчання в

Америці, розглянути характеристику та особливості функціонування

масових дистанційних курсів;

•Розвиток і удосконалення методів і засобів сучасних інформаційних технологій.

•Можливість побудови відкритої освітньої системи.

•Докорінна зміна технології одержання нового знання за допомогою більш ефективної організації пізнавальної діяльності студентів.

•Індивідуалізаця й динамічна адаптаця навчальних програм.

Завдання дистанційного

навчання:

Етапи розвитку дистанційних курсів:

•Перший етап (заочно-кореспондентський) (1870–1910 рр.);

•Другий етап (техніко-фасилітований) (1910–1960 рр.);

•Третій етап (медіаосвітній) (1960–1980 рр.).

Історія розвитку масових відкритих дистанційних курсів у Америці

На першому етапі (1870–1910 рр.) дистанційна освіта у «заочній» формі виникла у США в період, коли регулярною загальнодоступною системою зв’язку була пошта. Першими організаціями у 1873 році, що практикували цю форму навчання у США, були Шатоквіанська громада (організатор Дж. Вінсент), яка створила курси заочного навчання для всіх верств населення, і Спілка домашнього навчання (засновниця Хенна Тікнор), яка надала можливість навчатися американським жінкам. Одними з перших американських ВНЗ, що почали практикувати дистанційне навчання. Порівняльною професійною педагогікою для ДО стали Вісконсінський (з 1891 року) та Чиказький (з 1892 року) університети.

Перший етап (заочно- кореспондентський) (1870–

1910 рр.)

На другому, техніко-фасилітованому етапі (1910–1960 рр.), ідея дистанційної освіти продовжувала розвиватися, знаходячи нові форми свого втілення. У період 1910–1920 рр. підрозділами дистанційної освіти в американських ВНЗ стали впроваджуватися перші технічні засоби навчання: слайди, кінофільми і, звичайно, радіо, яке вважалося на той час найбільш перспективною технологією дистанційної освіти. Так, з 1914 до 1939 рр. американським урядом було надано право транслювати навчальні радіопрограми двомстам коледжам й університетам. Наприклад, відділенням дистанційної освіти університету Айова навесні 1925 року було оголошено п’ять радіокурсів з комерції, соціології, англійської мови, педагогіки й політології.

Другий етап (техніко-фасилітований) (1910–1960 рр.)

Епоха телебачення ознаменувала третій етап (1960–1980 рр.) розвитку дистанційної освіти. У 70-ті роки ХХ ст. слухачам стали транслювати університетські телевізійні лекції з подальшими консультаціями у викладачів. На початку 80-х на допомогу ВНЗ прийшло кабельне телебачення. У число передових телекомпаній, що розробляли високоякісні навчальні телекурси, увійшли компанії PBS, the Annerberg/CPB project, the РЕNNARAМА Nеtwоrk та ін. У 1989 р. у США була створена система публічного телемовлення (PBS TV), яка являла Порівняльна професійна педагогіка 2/2011 38 собою консорціум 1500 коледжів і телекомпаній.

Третій етап (медіаосвітний) (1960– 1980 рр.)

Дистанційне навчання поєднує в собі кращі риси очної та заочної форми навчання, а також екстернату. На сьогоднішній день майже усі вищі навчальні заклади США можуть запропонувати дистанційну форму навчання. Спілкування та отримання знань за допомогою комп’ютера для більшості студентів США стало буденною справою. За результатами доповіді Міжнародного університету Джонса (США), до кінця 2004 року 90% університетів та коледжів уже мали відкриті веб–курси; до кінця 2006 року більш ніж 5 мільйонів студентів отримають освіту через Інтернет.

Отже, на сьогоднішній день вищу освіту можна здобути двома шляхами — традиційним, який передбачає відвідування вищого навчального закладу, та за допомогою комп’ютерних технологій.

Особливості дистанційного навчання студентів в США

•отримати потрібну інформацію про навчання у будь–який час незалежно від місця перебування;•передати інформацію будь–якого змісту на будь–яку відстань за короткий проміжок часу;•не бути прив’язаним до певного робочого місця;•зберігати інформацію в комп’ютері протягом необмеженого терміну з можливістю її редагування, зміни, друкування або знищення;•спілкуватися викладачеві зі студентами за допомогою мультимедійних засобів;•доступ до різних джерел інформації;•можливість організації електронних конференцій в режимі реального часу;•спілкування викладача з студентами та студентів між собою;можливість збереження інформації на власних носіях інформації з подальшим їх використанням у зручний час.

Дистанційне навчання дає викладачеві та студентові змогу:

1) індивідуально-орієнотваному підході;

2) використання комп'ютерних та мультимедійних технологій;  3) багаторазовій модульно–блочній системі навчання;  4) рівноцінності змісту дистанційного та традиційного навчання. 

Система дистанційного навчання за університетом

Бредлі базується на:

•Індивідуальність кожного студента. Адже не всі студенти мають однаковий фізичний, інтелектуальний, емоційний і соціальний рівень розвитку.

•Індивідуальна технологія навчання. Студенти самостійно аналізують отриману інформацію за допомогою власного сприйняття, власних думок і почуттів.

•Особиста творчість та мотивація студентів. Студенти найповніше виявляють свої творчі здібності, коли існує чітка мотивація і процес навчання відповідає власним потребам.

Під час створення віртуальних курсів також враховуються такі моменти:

•Впевненість та зацікавленість. Кожний студент має свій рівень впевненості у власних силах, досягненні мети, очікуваному успіху, а також різну зацікавленість у предметі.

•Власний досвід студентів. Особисті переконання та здобутий досвід впливає на погляди студентів та підходи до навчання.

•Особистісній ліміт сприйняття інформації. Велика кількість інформації не завжди означає успішне навчання. Студенти намагаються вибрати найбільш вагому для них інформацію, незалежно від її кількості та якості.

Дистанційне навчання передбачає особистісно орієнтований

підхід до навчання. Воно дає змогу забезпечити врахування

індивідуальних вікових, фізичних та розумових можливостей,

особистого досвіду, навчальних технологій, соціального статусу,

етнічного походження, а також рівня впевненості у власних силах та

можливостях. Це створює максимальні зручності під час навчання для

студентів. Одночасно це забезпечує максимальну ефективність

навчання. Створення навчальним закладом власних інтегрованих

інформаційних структур зменшує часові, просторові, фінансові

обмеження поширення інформації, що суттєво сприяє розвитку

системи освіти США. [1]

Висновок:

1. Особливості дистанційного навчання студентів в США [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rusnauka.com/NPM_2006/Pedagogica/1_sen_.doc.htm

2. Історія розвитку дистанційних курсів в США [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.slideshare.net/RomanSethNazarchuk/lr4nazarchuk

3. Розвиток дистанційного навчання у вищій школі країн Європи та Північної Америки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/349779.html

4. Відкриті дистанційні курси [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://2014.moodlemoot.in.ua/course/view.php?id=30&lang=ru

Список використаних джерел і літератури

Дякую за увагу