І знов мені не принесла нічого пошта з України…

Вірш Т. Г. Шевченкавиконує учень 9-го класуГончарівської ЗОШ І − ІІІ ступенів Ярослав Гайдидей;учитель − П. В. Мокрушина

Великим веселiєм звеселили ви мене своїм добрим, християнським листом у цiй бусурманськiй пустинi. До А.Лизогуба К[репость]Орская 1847. Декабря 11.

І знов мені не привезлаНічого пошта з України...

За грішнії, мабуть, ділаКараюсь я в оцій пустиніСердитим богом.

Не меніПро теє знать, за що караюсь,Та й знать не хочеться мені.

А серце плаче, як згадаюХоч невеселії случаїІ невеселії ті дні,

Що пронеслися надо мноюВ моїй Україні колись...

Колись божились та клялись,Братались, сестрились зо мною,

Поки, мов хмара, розійшлисьБез сльоз, роси тії святої.І довелося знов меніЛюдей на старості...

Ні, ні,Вони з холери повмирали;А то б хоч клаптик переслалиТого паперу ...

Ой із журби та із жалю,Щоб не бачить, як читаютьЛисти тії, погуляю,Погуляю понад моремТа розважу своє горе.

Та Україну згадаю,Та пісеньку заспіваю.

Люде скажуть, люде зрадять,А вона мене порадить,І порадить, і розважить,І правдоньку мені скаже.

У презентації використані живописні роботи Т. Г. Шевченка