1

Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет

2526 Методичні вказівки до курсової роботи

з курсу „Основи енергетичного менеджменту” на тему "Організаційні та економічні аспекти

енергоменеджменту на підприємстві. Складання енергетичного балансу підприємства"

для студентів спеціальності 7.000008 “Енергетичний менеджмент”

усіх форм навчання

Суми Видавництво СумДУ

2009

2

Методичні вказівки до курсової роботи з курсу „Основи енергетичного менеджменту” на тему "Організаційні та економічні аспекти енергоменеджменту на підприємстві. Складання енергетичного балансу підприємства" / Укладачі: А.С. Мандрика, С.В.Сапожніков. - Суми: Вид-во СумДУ, 2009. - 34 с. Кафедра прикладної гідроаеромеханіки

3

ЗМІСТ С. 1 Загальні методичні вказівки……………………………….. 4 2 Завдання до виконання курсової роботи………………….. 5 3 Рекомендації до розгляду питань курсової роботи………. 6

3.1 Підготовка "Енергетичної стратегії та політики підприємства"………………………………………………….

6

3.2 Організаційна структура відділу (або управління) енергоменеджменту…………………………………………...

12

3.3 Створення інформаційної системи для енергоменеджера……………………………………………...

13

3.4 Маркетинг системи енергоменеджменту (служба маркетингу)…………………………………………………....

14

3.5 Вибір ефективних джерел енергії (у тому числі нетрадиційних)………………………………………………...

15

3.6 Заходи підвищення ефективності використання енергії………………………………………………………......

15

3.7 Можливі джерела фінансування енергозберігаючих проектів………………………………………………………...

19

3.8 Розроблення “Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємства за економію паливно-енергетичних ресурсів”

20

3.9 Вибір типу енергоносіїв……………………………….. 21 3.10 Розроблення “Енергетичного паспорта підприємства” 21 3.11 Фінансовий аналіз проектів з енергозбереження…... 22 3.12 Підготовка бізнес-плану……………………………... 22 3.13 Складання загального та технологічного

енергобалансу……………………………………………….... 24

3.14 Модернізація систем газо-, тепло-, електро-, повітро- та водопостачання і водовідведення.…………..….

26

3.15 Розроблення техніко-економічного обґрунтування енергозберігаючих заходів………………………………...….

26

Додаток А …………………………………………………….. 28 Додаток Б ……………………………………………………... 29 Додаток В …………………………………………………….. 30 Додаток Г……………………………………………………… 31 Список рекомендованої літератури……………..……….….. 32

4

1 ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Дані методичні вказівки розроблені для надання допомоги студентам при виконанні курсової роботи з дисципліни “Основи енергетичного менеджменту”. Основою для виконання курсової роботи є матеріали лекційних, практичних, індивідуальних занять з дисципліни “Основи енергетичного менеджменту”, а також наведений у кінці методичних вказівок список рекомендованої літератури. Методичні вказівки передбачають використання інженерних довідників, посібників, періодичних видань з енерго- та ресурсозберігаючої тематики, енергетичного менеджменту, енергетичного аудиту; матеріалів зі статистичної звітності підприємств, установ, організацій, нормування паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР), екологічного менеджменту, економіки тощо. Під час виконання курсової роботи необхідно дотримуватися таких рекомендацій: - чітко формулювати вихідні дані та назви розділів, підрозділів курсової роботи; - формули супроводжувати необхідними поясненнями; - довідкові матеріали і коефіцієнти, використані в розрахунках, повинні мати посилання на джерело інформації з відповідною йому нумерацією у списку літератури; - розрахунки виконувати в одиницях міжнародної системи СІ (ГОСТ 9867-61); - курсова робота повинна бути оформлена згідно з ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення” (із зазначеним документом можна ознайомитися на ftp://lib.sumdu.edu.ua/Gost/DSTY%203008-95.doc) на аркушах паперу формату А4(210х297 мм) (ГОСТ 9327-60) за формами 2 (заголовний аркуш) та 2а (наступний аркуш). Титульний аркуш оформляють відповідно до додатка А. Обсяг курсової роботи – 25-30 аркушів без додатків.

5

2 ЗАВДАННЯ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Об'єктами для визначення і розрахунків є підприємства різних галузей виробництва (за варіантами, які видає викладач), наприклад: машинобудівне підприємство, хімічне підприємство, цементне підприємство, підприємство теплопостачання, підприємство з освітлення міста, підприємство легкої промисловості, лікарня тощо (повний список об’єктів поданий у додатку Б). При виборі об’єкта курсової роботи необхідно враховувати теперішнє або майбутнє місце роботи студента (відповідно до договору на цільову підготовку). У курсовій роботі розглядаються такі аспекти діяльності енергоменеджера:

1 Підготовка "Енергетичної стратегії та політики підприємства".

2 Організаційна структура відділу (або управління) енергоменеджменту.

3 Створення інформаційної системи для енергоменеджера. 4 Маркетинг системи енергоменеджменту (служба

маркетингу). 5 Вибір ефективних джерел енергії (в тому числі

нетрадиційних). 6 Заходи щодо підвищення ефективності використання

енергії. 7 Можливі джерела фінансування енергозберігаючих

проектів. 8 Розроблення “Положення про матеріальне стимулювання

колективів і окремих працівників підприємства за економію паливно-енергетичних ресурсів”.

9 Вибір типу енергоносіїв. 10 Розроблення “Енергетичного паспорта підприємства”. 11 Фінансовий аналіз проектів з енергозбереження. 12 Підготовка бізнес-плану. 13 Складання загального та технологічного енергобалансу. 14 Модернізація систем газо-, тепло-, електро-, повітро- та

водопостачання і водовідведення.

6

15 Розроблення техніко-економічного обґрунтування енергозберігаючих заходів. Чотири з перелічених аспектів діяльності енергоменеджера залежно від заданих об’єктів видається викладачем до розгляду. У назві курсової роботи замість слів "на підприємстві" пишеться назва підприємства, яку видав викладач.

3 РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО РОЗГЛЯДУ ПИТАНЬ КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1 Підготовка "Енергетичної стратегії та політики

підприємства" Перед розробкою "Енергетичної стратегії та політики підприємства" необхідно розробити "Корпоративне рішення про енергоефективність" за зразком, який наведений нижче.

Типове корпоративне рішення про енергоефективність 1 Основні стратегічні принципи Ми будемо постійно поліпшувати використання енергії. Наша компанія ставить за мету домогтися найнижчого можливого рівня використання енергії в усіх виробничих процесах. 2 Мета Ми зробимо поліпшення енергоефективності основою політики компанії і прийняття рішень. 3 Процеси Ми будемо розробляти і здійснювати заходи, що сприятимуть ефективному використанню енергії і сировини. Ми будемо віддавати перевагу енергоефективному обладнанню. 4 Науково-дослідні роботи Ми будемо розширювати наші знання технологічних процесів за допомогою проведення науково-дослідних робіт для гарантування того, що наші рішення забезпечать найнижчий рівень споживання енергії, тим самим підвищуючи віддачу вкладених часу і коштів.

7

5 Організація Ми будемо працювати над підвищенням рівня знань про енергоефективність у своїй організації і над підвищенням значущості енергоефективності для загальних показників роботи компанії. Ми будемо стимулювати участь працівників у енергоефективності. Ми підкреслюємо, що всі рівні керівництва несуть відповідальність за інтегрування енергоефективності в довгострокові плани і стратегію. Замість пунктів, які наведені в Типовому корпоративному рішенні, необхідні конкретні формулювання, які пов'язані з конкретним підприємством. Наприклад, замість положення "Ми будемо розробляти і здійснювати заходи, що будуть сприяти ефективному використанню енергії і сировини", рекомендується написати "Кожен рік енергоменеджер розробляє заходи з енергозбереження, проводить їх фінансову та економічну оцінку і подає на розгляд директору підприємства. Керівництво підприємства зобов'язується 20 % прибутку спрямовувати на енергозберігаючі заходи і купівлю енергоощадного обладнання". І так за кожним пунктом. На другому етапі роботи над першим питанням необхідно розробити "Енергетичну політику підприємства", яка повинна включати такі розділи:

1 Закупівля первинних енергоресурсів. 2 Їхнє перетворення на підприємстві. 3 Розподіл і постачання. 4 Використання енергії. 5 Загальний розподіл відповідальності керівної ланки за

використання енергії. Необхідно надати відповіді на чотири таких питання в кожному розділі "Енергетичної політики":

1 Де ми знаходимося сьогодні? 2 Де ми хочемо знаходитися? 3 Як ми можемо цього домогтися? 4 Як ми дізнаємося, чого ми домоглися?

Енергетична політика:

8

1 Повинна настроїти компанію на постійне прагнення до поліпшення енергоефективності й енергетичного моніторингу.

2 Повинна зв'язуватися з діяльністю, виробництвом і сервісом, а також із впливом на енергоспоживання певної промислової компанії.

3 Включати опис тих видів діяльності промислової компанії, які включені в систему енергетичного менеджменту.

4 Повинна бути написана й спрямована до цільової групи енергетичної політики. Нижче наведені деякі рекомендації, які можна використовувати при розробленні енергетичної політики підприємства. Але вони не є обов'язковими. Необхідно шукати шляхи й резерви зниження собівартості виробленої продукції за рахунок скорочення енергетичних витрат. Енергетична стратегія повинна орієнтуватися на реалізацію загальної стратегії розвитку підприємства, сприяти її виконанню, оцінюватися з позиції використання факторів, що мають вирішальне значення для перспектив розвитку підприємства. Промислова компанія повинна розподілити владу, відповідальність, ресурси й місця між співробітниками, які впливають на енергоспоживання усередині компанії. Це також включає співробітників з непрямим впливом на енергоспоживання: постачання, відділ навчання співробітників. Енергетичні цілі повинні бути чіткими, вимірними й мати певний графік виконання. Ці цілі повинні перетинатися із цілями довгострокової енергетичної політики. Приклад енергетичної мети: ”Зниження кількості пари, що використовується, на 5% за рік на тонну випущеної продукції.” Повинні бути також визначені загальні цілі щодо зниження енергоспоживання компанією. Загальні цілі повинні бути точно визначеними – зменшення викидів СО2 і зниження загального енергоспоживання. Рамки й зміст енергетичних цілей повинні ґрунтуватися на добре документально підготовленому базисі, що включає

9

технічні й економічні можливості поліпшення усередині ділянок і виробництв що найбільш використовують енергію. На додаток до загальних енергозберігаючих цілей промислова компанія повинна визначити трохи більше індивідуальних цілей. Вона повинна визначити ці цілі (індивідуально) у таких областях:

1 Певне енергозбереження на певних ділянках. 2 Навчання, інформування й мотивація співробітників. 3 Включення нових ділянок в енергетичний моніторинг. 4 Підготовка і здійснення нових програм, робочих

інструкцій. 5 Перегляд існуючих програм, робочих інструкцій

(системних цілей). Дуже важливо, що «червона лінія» проходить від визначення найбільш важливих енергетично споживаючих ділянок до енергетичного плану дій, виділяючи ділянки, де ефект очікується найбільшим. Це не завжди виходить, що цілі з поліпшення можуть бути прийняті на всіх (важливих) енергетично споживаючих ділянках. Енергетичні цілі одночасно дають можливість промислової компанії визначати індивідуальні критерії для успішної роботи у сфері енергозбереження. Головні області застосування оцінюються й розставляються в порядку пріоритетів у відповідності до енергетичної політики, установлених цілей, економії і споживання ресурсів (штат службовців, час). Якщо промислова компанія змінює своє виробництво або починає випускати нову продукцію, сервіс, її можливості у сфері енергоефективності значні. Підготовлений план дій повинен бути розбитий на етапи довжиною 1 рік. Прогрес енергетичних планів дії повинен бути зафіксований у журналах або інших видах реєстрації. Для певної області застосування повинна встановлюватися така діяльність (в енергетичному плані дій):

1 Розподіл відповідальності й компетентності для впровадження кожної з областей застосування.

2 Окремі ресурси (штат, економія).

10

3 Спосіб реалізації (опис проекту, завдання, ...). 4 Час завершення. 5 Цілі енергозбереження й документація для їхнього

здійснення. Плани дій повинні співвідноситися з енергією промислової компанії. Плани дій повинні встановлювати методи, час завершення і т.д., які приведуть компанію до виконання поставлених цілей.

Приклад плану енергетичної діяльності План енергетичної діяльності для компанії А у 2008 році.

Мета Діяльність Відповідальність Час завершення

Недостатнє технічне обслуговування обладнання найчастіше є причиною надмірного енергоспоживання. Прикладами можуть стати забруднені теплообмінники, фільтри, негерметичні компресорні системи. Промислова компанія повинна прийняти план із забезпечення технічного обслуговування машин, устаткування й систем, включаючи будівлі. Плани із технічного обслуговування повинні бути підготовлені для такого обладнання:

виробниче обладнання; системи стисненого повітря; вентиляційне обладнання; освітлення; насосні системи; охолоджувальні системи; котельне обладнання; заводські системи розподілу тепла.

Систематичне технічне обслуговування запобігає від непередбачених покупок обладнання (коли вже це необхідно).

11

Під час непередбачених закупівель обладнання дуже важко враховувати його характеристики енергоспоживання. Ціль навчання - зробити керівників і співробітників компанії кваліфікованими й компетентними фахівцями в області енергоефективності та енергозбереження. Промислова компанія повинна скласти кваліфікаційні вимоги й визначити, які співробітники або група співробітників візьме участь у навчанні. Основним критерієм для відбору співробітників повинен бути ступінь їхнього впливу на енергоспоживання компанії. Керівництво промисловою компанією повинне вирішити, як використати навчання ключового персоналу в одержанні й проведенні енергозбереження. Теоретично розроблення енергетичної стратегії та політики поділяється на такі етапи: на першому етапі на основі фінансово-економічного аналізу

повинні оцінюватися ефективність діяльності підприємства при реалізації обраної стратегії розвитку, ступінь досягнення поставлених цілей, вплив енергетичних витрат на кінцеві результати функціонування підприємства, потенційні можливості їхнього поліпшення при реалізації енергозберігаючих заходів; на другому етапі повинна обґрунтовуватися енергетична

стратегія з погляду реалізації загальної стратегії розвитку підприємства й визначатися її доцільність; третій етап припускає оцінку впливу макрооточення й

безпосереднього оточення підприємств на формування енергетичної стратегії. Аналіз макрооточення вимагає використання інформації про прогнози розвитку економіки країни й регіону, у тому числі про перспективи розвитку енергетичної галузі. Для аналізу безпосереднього оточення й оцінки його впливу на формування витрат виробництва з різних видів продукції, що випускається, може бути використана інформація, яка отримана на основі дослідження реальних і потенційних потреб ринку, думок експертів щодо різних аспектів діяльності конкурентів і т.д.;

12

на четвертому етапі для виявлення внутрішньовиробничих резервів зниження енергетичних витрат самим підприємством або ж фахівцями сторонніх організацій повинен проводиться енергетичний аудит. Основною його метою є оцінка ефективності використання всіх видів паливно-енергетичних ресурсів, електричної й теплової енергії, стисненого повітря, води для визначення потенціалу енергозбереження; на п'ятому етапі за результатами проведення енергетичного

аудиту визначаються заходи щодо підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів, спрямовані на розроблення найбільш ефективних способів реалізації виявленого потенціалу; на шостому етапі необхідно розробляти систему

показників для економічної оцінки ефективності реалізації енергозберігаючих заходів, що може бути використана при економічному обґрунтуванні вибору найбільш кращих варіантів; на сьомому етапі формування енергетичної стратегії на

основі використання розробленої системи показників повинна здійснюватися економічна оцінка очікуваної ефективності запропонованих заходів; восьмий етап припускає вибір найбільш ефективних

заходів, які будуть покладені в основу формування енергетичної стратегії підприємства при різних сценаріях зміни тарифів на паливно-енергетичні ресурси; на дев'ятому етапі повинно вирішуватися завдання за

узгодженням обраної енергетичної стратегії із загальною стратегією розвитку підприємства; заключний десятий етап - узагальнення всієї попередньої

роботи, а також моніторинг реалізації енергетичної стратегії. 3.2 Організаційна структура відділу (або управління)

енергоменеджменту Впровадження системи енергоменеджменту на підприємстві починається з розробленні положення про службу енергоменеджменту. У зв'язку з практичною відсутністю таких

13

служб на підприємствах України як приклад рекомендується використовувати положення про службу головного енергетика. При розробленні положення треба пам’ятати, що служба енергетичного менеджменту - це частина системи енергетичного менеджменту, яка охоплює людські ресурси, апарат управління, засоби вимірювальної техніки, засоби контролювання та аналізування ефективності використовування паливно-енергетичних ресурсів тощо і яка забезпечує формування, впровадження і досягнення цілей виробничої системи у сфері енергозбереження. Тому в положенні повинні бути відображені: підпорядкованість служби, задачі, структура, функції, взаємовідношення, права, відповідальність. Для підприємств рекомендовано використовувати три основні типи організаційних структур служби енергетичного менеджменту:

структуру, в якій служба енергетичного менеджменту є частиною іншого підрозділу підприємства;

структуру, в якій службу енергетичного менеджменту (енергоменеджер) виділено в окремий підрозділ (посаду);

структуру, в якій службу енергетичного менеджменту виділено в окремий підрозділ з керівником, ранг якого відповідає посаді заступника керівника підприємства.

3.3 Створення інформаційної системи для енергоменеджера

При розробленні цього питання необхідно мати на увазі, що процес управління здійснюється шляхом безупинного обміну інформацією між елементами системи управління. При цьому варто розрізняти за характером основні види потоків інформації – планової, звітної, нормативно-довідкової і науково-технічної. До к інформаційної системи необхідно підійти з двох сторін: яка інформація потрібна енергоменеджеру для управління енергозбереженням на підприємстві і як та яку інформацію необхідно донести до робітників підприємства.

14

3.4 Маркетинг системи енергоменеджменту (служба маркетингу)

Маркетингова система енергоменеджменту створюється в основному на енергопостачальних підприємствах. Маркетингова концепція в системі енергоменеджменту енергопостачального підприємства полягає в збільшенні обсягу реалізації енергії шляхом ведення збалансованої тарифної політики, що стимулює розвиток енергетики в регіоні. Головним завданням маркетингу є укладення угод з крупними споживачами з метою забезпечення платежів за відпущену енергію, а також активне розширення ринку збуту енергії енергопостачального підприємства. При розгляді цього питання необхідно приділити увагу розробленні концепцій маркетингу системи енергоменеджменту на підприємстві. Комерційна концепція маркетингу системи енергоменеджменту: реалізація проекту з використанням комерційної схеми, що дозволяє звільнити споживачів енергії від великих капіталовкладень і, з іншого боку, зберегти права власності в руках підприємства. Експлуатаційна концепція: експлуатація обладнання енергопостачального підприємства, мереж міста таким чином, щоб забезпечити безпеку й економічність експлуатації й зниження соціального навантаження. Технічна концепція: обладнання, що використовується підприємством, повинно відповідати технічним та експлуатаційним вимогам та бути перевіреним багатолітнім досвідом безаварійної роботи. Соціально-економічна концепція: надійне енергопостачання споживачів регіону, зменшення втрат при транспортуванні енергії, поліпшення соціальних умов і екологічної обстановки в регіоні, де здійснюється енергопостачання підприємством.

15

3.5 Вибір ефективних джерел енергії (у тому числі нетрадиційних)

У цьому питанні потрібно розглянути, які більш ефективні джерела енергії можна використовувати для енергозабезпечення підприємства або організації. Увагу необхідно приділити нетрадиційним і альтернативним джерелам енергії.

3.6 Заходи підвищення ефективності використання енергії

При розробленні цього питання необхідно вивчити технології, які використовуються на підприємстві, ознайомитися з обладнанням, розташуванням підрозділів, системами генерування, перетворення, розподілу, споживання енергоносіїв та води. На другому етапі роботи над питанням за нижче наведеним переліком розробити енергоощадні заходи або запропонувати встановлення енергоощадного обладнання. При цьому заходи необхідно розбити на малозатратні (організаційні), середньозатратні і ті, що потребують зовнішнього інвестування. Бажано при цьому навести розрахунки необхідних капіталовкладень, строки окупності та інше.

3.6.1 Основні напрямки з теплозбереження: - скорочення витрат тепла виробничими будинками,

спорудами; - підвищення теплозахисних властивостей конструкцій

будівель; - ремонт та налагодження системи опалення приміщень на

розрахункову температуру; - переведення системи опалення з пари на гарячу воду; - автоматизація систем опалення, гарячого водопостачання,

вентиляції; - ремонт та налагодження котельних агрегатів; - підвищення коефіцієнта корисної дії котлоагрегатів; - зменшення витрат тепла на власні потреби котелень;

16

- ремонт футерівок та ізоляції котлів; - впровадження ефективного паливного обладнання і

ремонт існуючого; - впровадження більш ефективних систем автоматизації

котельних установок; - впровадження більш ефективного тепловикористо-

вуючого обладнання; - ізоляція теплових мереж; - вибір оптимальних діаметрів трубопроводів теплотрас; - встановлення приладів обліку та контролю

теплоспоживання; - демонтаж надлишкових трубопроводів; - впровадження перервного та чергового опалення; - раціональне завантаження робочого обєму печей та

сушарок; - оптимізація теплових процесів печей та сушарок; - використання вторинних енергетичних ресурсів; - впровадження автоматизованих систем обліку

теплоносіїв; - обовязкове виконання заходів із забезпечення технічної

готовності обєктів до опалювального періоду; - використання тепла викидних газів котлів (встановлення

економайзерів); - використання тепла викидних газів нагрівальних печей

(встановлення рекуператорів, утилізаційних котлів); - використання тепла конденсату і пари вторинного

кипіння; - використання низькопотенційного тепла вентиляційних

викидів; - використання тепла низькотемпературної охолоджуючої

води полумяних печей, сушарок, компресорів та інше; - впровадження теплозберігаючих технологій, нової

техніки. 3.6.2 Основні напрямки з електрозбереження: - застосування електродвигунів з високим коефіцієнтом

корисної дії; - застосування регулюючого електропривода;

17

- не допускати роботу електричного обладнання в холостому режимі;

- оптимізація роботи електрообладнання широкого споживання (освітлення, електроплити, насоси, вентилятори та інше);

- впровадження систем приладного контролю використання електроенергії;

- впровадження автоматизованих систем обліку електроенергії;

- скорочення втрат електроенергії в мережах; - впровадження нових, менш електроємних технологічних

процесів, обладнання; - впровадження раціональних схем електроживлення; - ремонт електричних машин з метою підвищення їх

ефективності; - ремонт ізоляції електричних печей; - автоматизація процесів нагрівання електричних печей та

сушарок; - організація контролю за раціональним завантаженням

робочого обєму електропечей та електросушарок; - ремонт ізоляції електропечей, використання

високоефективних ізоляційних матеріалів; - встановлення косинусних конденсаторів; - ремонт обладнання електропідстанцій, розподільного

обладнання; - вибір оптимального режиму освітлення; - заміна світильників на більш економічні; - встановлення лічильників електроенергії для всіх

електроємних споживачів; - відключення освітлення у неробочий час; - встановлення приладів обліку та контролю

електроспоживання; - компенсація реактивної потужності; - заміна ламп розжарювання на більш економічні; - відключення силових трансформаторів у неробочий час та

при зниженні навантаження.

18

3.6.3 Основні напрямки економії енергії при водопостачанні: - усунення витікання води в мережах та місцях

використання; - ремонт систем водопостачання і каналізації, пожежних

гідрантів; - ремонт і очищення колодязів водопостачання, каналізації,

артезіанських свердловин; - автоматизація регулювання тиску та продуктивності

насосів; - впровадження систем приладного контролю і обліку

використання води; - ліквідація місць споживання води не за призначенням; - регулювання витрати води і напору насосних агрегатів; - використання високоефективного насосного обладнання і

електродвигунів; - оптимізація роботи систем водопостачання, каналізації з

точки зору втрат енергії; - зменшення гідравлічного опору мереж водопостачання; - використання трубопроводів з оптимальними діаметрами; - використання спеціального покриття внутрішніх

поверхонь трубопроводів для зменшення гідравлічного опору; - вибір оптимальних схем прокладування гідравлічних

мереж; - реконструкція систем водопостачання, каналізації з метою

підвищення їх енергоефективності. 3.6.4 Основні напрямки економії енергії при постачанні

стиснутого повітря, технологічних газів: - усунення витоків із системи; - відключення споживачів від пневмомережі, мереж

технологічних газів у неробочий час; - вибір оптимальних діаметрів трубопроводів; - управління навантаження компресора; - впровадження автоматизованих систем обліку та

контролю; - використання високоекономічних компресорних агрегатів; - технічне обслуговування компресорів; - використання тепла води, що охолоджує компресор;

19

- ремонт, реконструкція систем стиснутого повітря і технологічних газів з метою підвищення енергоефективності.

3.7 Можливі джерела фінансування енергозберігаючих проектів

Формування джерел фінансування енергозберігаючих проектів – основа успішної реалізації політики енергозбереження на підприємстві. Більшість підприємств не можуть дозволити собі реалізацію енергозберігаючих проектів ні за рахунок власних засобів, оскільки у більшості з них відчувається серйозний недолік оборотних коштів, ні за рахунок кредитів унаслідок дуже високої їх вартості для подібних проектів. Джерелами фінансування проектів з підвищення енергетичної ефективності підприємства можуть бути:

- власні фінансові ресурси підприємства (амортизаційні відрахування, нерозподілений прибуток, статутний і резервний капітал);

- позикові фінансові кошти інвесторів (кредити банків і тому подібне);

- привернуті фінансові кошти інвесторів (кошти, отримані від продажу акцій);

- фінансові кошти, що централізуються об'єднаннями (союзами) підприємств в установленому порядку;

- кошти позабюджетних фондів; - кошти іноземних інвесторів (створення спільних підприємств); - основні фонди і устаткування, отримані по лізингу; - кошти, отримані від енергосервісних компаній.

Для бюджетних організацій джерелами фінансування енергозберігаючих заходів можуть бути муніципальні облігації, надання податкових пільг у випадках, що не суперечать податковому законодавству, а також субсидій і субвенцій, надання тарифних пільг за узгодженням з енергозабезпечуючими організаціями. Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності підприємства в умовах ринкової

20

економіки. Цей принцип базується на повній окупності витрат з виробництва продукції і розширення виробничо-технічної бази підприємства, він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел. При розгляді цього питання необхідно згідно з завданням розглянути можливі джерела фінансування енергозберігаючих заходів.

3.8 Розроблення “Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників

підприємства за економію паливно-енергетичних ресурсів” Механізм нормування витрат ПЕР на виробництво продукції покладено в основу "Положення про матеріальне стимулювання колективів і окремих працівників підприємств, організацій та установ за економію паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві", яке затверджене спільним наказом Держкоменергозбереження та Мінекономіки від 21.06.2000 р. №47/127. Відповідно до Положення матеріальне стимулювання за ефективне використання енергоресурсів здійснюється шляхом преміювання працiвникiв у межах встановленої частки (30 відсотків вартості зекономлених купованих енергоресурсів) вартості зекономлених ПЕР за здійснення робіт з підвищення ефективності використання ПЕР, впровадження енергозберігаючих технологій, проведення структурної перебудови виробництва, створення i впровадження науково обґрунтованої нормативної бази для ефективного використання енергоресурсів. При розгляді цього питання необхідно ознайомитися з нормативними документами, на основі яких розробляються положення про матеріальне стимулювання, і розробити таке положення для заданого підприємства.

21

3.9 Вибір типу енергоносіїв

При розгляді цього питання необхідно визначити, які джерела енергії можна рекомендувати для використання на заданому підприємстві. Правильний вибір джерела енергії визначається такими технічними і економічними чинниками: технічним призначенням, кінцевою вартістю корисної енергії, вартістю постачання і розподілу енергії і т.ін. Вартість завжди є важливим чинником при будь-якому процесі ухвалення рішення. При зіставленні цін на різні види палива і енергоносії необхідно, з огляду на їхню енергетичну спроможність, перетворювати ціну від ціни одиниці кількості енергоносія до ціни одиниці енергії. Для ухвалення рішення необхідно враховувати також вартість технічних засобів, що використовуються у процесі перетворення енергії, а не просто ціну палива. При ухваленні рішення необхідно звернути увагу на екологічний і комерційний аспекти.

3.10 Розроблення “Енергетичного паспорту підприємства”

Паспорт призначений для відображення фактичного складу енергогенерувального, енергоспоживального та енергопостачального обладнання, енергоспоживальних технологічних процесів, цехів, дільниць, споруд тощо, їх характеристик та стану використання паливно-енергетичних ресурсів у виробництві, залучення до енергетичного балансу вторинних енергетичних ресурсів, поновлюваних i альтернативних джерел енергії та інших відомостей, якi забезпечують можливість аналізу стану енергоспоживання підприємства i ефективності використання ПЕР та розроблення заходів щодо поступового впровадження у процеси правотворчої, iнвестицiйної, управлінської та іншої дiяльностi вимог законодавства з енергозбереження, розвитку та технологічного переозброєння.

22

При розробленні цього питання необхідно ознайомитися з методичною та нормативною документацією, які регламентують розроблення енергетичного паспорта підприємства.

3.11 Фінансовий аналіз проектів з енергозбереження При розгляді цього питання необхідно відповісти на запитання:

1 Яка мета проекту? 2 Які варіанти проекту необхідно порівнювати в даному

конкретному випадку? 3 На якій перспективі (у якому "масштабі") повинні

оцінюватися вигоди і витрати проекту? 4 Який часовий термін потрібно використовувати при оцінці

вигод і витрат проекту? 5 Що являють собою і як можуть бути оцінені вигоди і

витрати проекту? 6 Які критерії можуть бути використані для ухвалення

рішення про реалізацію проекту чи про відмову від нього? Фінансовий аналіз припускає оцінку доцільності реалізації проекту з позиції приватного інвестора. Метою такого аналізу є максимізація приватного прибутку для інвестора, - тобто для того, хто вкладає гроші в проект або для виділення фіксованого бюджету для великих накопичень. При виконанні фінансового аналізу усі витрати і вигоди проекту приймаються такими, якими вони склалися на приватному ринку. Такий аналіз здійснюється значно простіше, ніж економічний, і є більш доступним для інженерів, що не мають спеціальної економічної підготовки.

3.12 Підготовка бізнес-плану Енергозберігаючі заходи (ЕЗЗ) поділяються на безвтратні, маловитратні та із залученням значних фінансових коштів. Саме в останньому випадку і необхідне розроблення бізнес-плану. Етап попереднього аналізування діяльності підприємства

23

і планування розроблення ЕЗЗ завжди повинен виступати попереду етапу впровадження і функціонування. У цьому випадку важливими стають попередня оцінка прибутку, розрахунок рентабельності, терміну окупності тощо. Тобто на підставі цих показників підприємство вирішує питання про подальшу діяльність у даному напрямку. Попередній аналіз діяльності підприємства повинен виявити джерела неефективного використання ПЕР. Процесу складання бізнес-плану завжди передує процес розроблення ідей, із яких вибирається найбільш приваблива. Вирішення питань про надання державних інвестицій та банківських кредитів на розвиток підприємства повинно здійснюватися тільки за наявності бізнес-плану. Бізнес-план з енергозбереження може складатися на один рік, у якому докладно розглядаються питання впровадження ЕЗЗ, запланованих проектом, і укрупнено характеризуються ЕЗЗ з терміном впровадження 1-4 роки. Бізнес-план охоплює опис підприємства, його економічний потенціал, оцінку внутрішнього та зовнішнього середовища ринку у часі, опис стратегії маркетингу, а також обґрунтовування економічного ефекту за рахунок впровадження ЕЗЗ. Крім бізнес-планів, за необхідності визначаються ризики та розглядаються засоби їх зменшення. Необхідність розроблення бізнес-плану з енергозбереження зумовлена такими причинами:

- зростанням конкурентоспроможності продукції; - вирішенням питань розширення, модернізації підприємства; - залучанням інвестиційних коштів у вигляді кредитів для

реалізації проектів з енергозбереження; - залучанням до реалізації проектів з енергозбереження на

підприємстві потенційних партнерів, які можуть вкласти власні кошти, впровадити власні сучасні технології. Існує велика різноманітність варіантів складання бізнес-планів, вони схожі і відрізняються лише послідовністю розділів. Бізнес-план з енергозбереження складається із шести розділів:

1 Анотація для керівництва. 2 Коротка характеристика підприємства.

24

3 Продукція, послуги і ринок. 4 Плани на майбутнє. 5 Опис інвестиційного проекту. 6 Фінансова інформація.

При розгляді цього питання необхідно розробити бізнес-план з енергозбереження згідно із завданням. 3.13 Складання загального та технологічного енергобалансу Енергетичний баланс є основним інструментом енергетичного менеджменту й найбільш повною характеристикою енергетичного господарства підприємства. Важливе значення його полягає в тому, що він відображає достовірну кількісну відповідність між потребою й надходженням ПЕР на даний момент або період часу. При складанні балансу необхідно розглянути такі види споживаної енергії: електроенергія, теплоенергія, газ, мазут, пара й т.п. Далі проводиться кількісний вимір або розраховується споживання енергії на всі цілі, у тому числі й втрати енергії. Баланс складається на підставі фактичного споживання енергії. Для одержання даних використовуються різні прилади: лічильники електроенергії, газу, пари, води, опалення й т.п. Вивчення енергетичних балансів дає можливість установити фактичний стан використання енергії як на окремих ділянках виробництва, так і по підприємству в цілому, виявити резерви економії енергії. Баланси можуть складатися щодо окремих енергоносіїв, які представлені відповідними одиницями (джоулі, кіловат-години, тонни умовного палива), і за сумарним споживанням енергоносіїв у тоннах умовного палива. Залежно від призначення енергетичні баланси можуть характеризуватися такими ознаками:

- за призначенням - на звітні й планові; - за видами енергоносіїв - на часткові (за окремими видами

палива й енергії) і зведені; - за об'єктами вивчення - на баланси окремих видів

технологічного устаткування, цехів і підприємства в цілому;

25

- за принципами складання - на аналітичні, синтетичні, нормалізовані й оптимальні;

- за принципами оцінки використання палива й енергії - на ентропійні і ексергетичні. Для складання й аналізу енергетичного балансу підприємства необхідно ознайомитися з документальною інформацією, до якої належать:

- форми статистичної звітності підприємства (форми 1-ТЕП, 4-МТП, 6-ТП, 11-МТП, 23-Н Мінстату України);

- енергетичний паспорт підприємства; - норми питомих витрат палива, теплової та електричної

енергії на вироблення продукції; - проектна документація на системи енергетичного

забезпечення підприємства та на окремих споживачів ПЕР; - технічна та експлуатаційна документація на устатковання,

що споживає ПЕР: паспорти, формуляри, інструкції, специфікації, технологічні регламенти, режимні карти, кабельні журнали тощо;

- технічна документація щодо розрахункового та технічного обліку витрати ПЕР;

- графіки навантаження споживання ПЕР; - акти щодо контролю електричної потужності; - приписи інспекції з енергозбереження; - звіти попередніх ЕА; - перспективні програми та проекти реструктуризації

підприємства чи модернізації окремих його виробництв; - документація про енергозберігаючі заходи; - довідкова література.

Залежно від поставленого завдання для аналізу енергетичних балансів можна застосовувати такі види діаграм: а) для порівняння частки споживання декількох енергоносіїв одним об’єктом за певний проміжок часу (або частки споживання одного виду енергоносія декількома об’єктами): - кругові секторні діаграми (об’ємні та площинні); - односмугові діаграми (об’ємні та площинні); - одностовпчикові діаграми (об’ємні та площинні) тощо,

26

б) для порівняння частки споживання за призначеністю (наприклад, на технологію, освітлення тощо) одного виду енергоносія окремими об’єктами або підприємством у цілому: - балансові діаграми; - кругові секторні діаграми (об’ємні та площинні); - односмугові діаграми (об’ємні та площинні); - одностовпчикові діаграми (об’ємні та площинні) тощо. в) для порівняння частки споживання одного виду енергоносія окремими об’єктами або підприємством у цілому з урахуванням втрат енергоносія: - балансові діаграми; - кругові секторні діаграми (об’ємні та площинні); - односмугові діаграми (об’ємні та площинні); - одностовпчикові діаграми (об’ємні та площинні) тощо. Схема матеріальних і енергетична потоків супроводжується описом видів і параметрів енергоносіїв, станом використання вторинних енергетичних ресурсів, системи обліку й контролю витрати енергії й енергоносіїв. Приклад енергетичного балансу наведений в додатку В.

3.14 Модернізація систем газо-, тепло-, електро, повітря- та

водопостачання і водовідведення При розгляді цього питання необхідно запропонувати конкретні проекти з модернізації систем газо-, тепло-, електро, повітро- та водопостачання і водовідведення враховуючи передовий досвід у сфері енергозбереження.

3.15 Розроблення техніко-економічного обґрунтування енергозберігаючих заходів

При розгляді цього питання згідно із завданням необхідно розробити техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) по проекту, яке повинно містити нижченаведену інформацію: 1 Структурний план (резюме усіх основних положень кожного розділу).

27

2 Загальні умови здійснення проекту і його вихідні дані (автори проекту, вихідні дані по проекту, уже проведені дослідження вартості і капіталовкладень і т.д.). 3 Матеріальні фактори реалізації проекту. 4 Місця знаходження й територія (попередній вибір місця знаходження, включаючи за необхідності розрахунок вартості оренди земельної ділянки або приміщення і т.д.). 5 Проектно-конструкторська документація (попереднє визначення рамок проекту, технологія виробництва й устаткування, об'єкти цивільного будівництва, необхідні для нормального функціонування підприємства і т.д.). 6 Організація реалізації проекту й накладні витрати (приблизна організаційна структура, кошторисні накладні витрати і т.д.). 7 Трудові ресурси (передбачувані потреби в ресурсах з розбивкою за категоріями робітників: ІТП, службовці, основні фахівці (місцеві / іноземні); передбачувані щорічні витрати на трудові ресурси відповідно до вищевказаної класифікації, включаючи накладні витрати на оклади й заробітну плату і т.д.). 8 Планування термінів здійснення проекту (передбачуваний зразковий графік здійснення проекту, кошторис витрат на здійснення проекту, розміри траншів і т.д.). 9 Фінансова й економічна оцінка (загальні інвестиційні витрати, фінансування проекту, виробничі витрати, фінансова оцінка, національна економічна оцінка і т.д.). Склад типового ТЕО наведений в додатку Д.

28

Додаток А

(обов’язковий) Зразок титульного аркуша курсової роботи

Міністерство освіти і науки України Сумський державний університет

Кафедра прикладної гідроаеромеханіки

КУРСОВА РОБОТА на тему

“Організаційні та економічні аспекти енергоменеджменту на підприємстві. Складання енергетичного балансу

підприємства” з дисципліни “Основи енергетичного менеджменту”

Студент _______________ Група _______________ Викладач _______________

Суми 200__

29

Додаток Б (довідковий)

Перелік рекомендованих об'єктів

1 Машинобудівне підприємство. 2 Електропостачальне підприємство. 3 Водопостачальне підприємство. 4 Теплопостачальне підприємство. 5 Підприємство з виробництва цементу. 6 Хімічне підприємство. 7 Комунальне підприємство з освітлення міста. 8 Підприємство з виробництва цегли. 9 Нафтодобувне підприємство. 10 Нафтопереробне підприємство. 11 Підприємство кольорової металургії. 12 Підприємство чорної металургії. 13 Підприємство з виробництва теплової та електричної

енергії. 14 Підприємство легкої промисловості. 15 Підприємство зв’язку. 16 Підприємство з виробництва молочної продукції. 17 Підприємство комунального транспорту. 18 Вищий навчальний заклад. 19 Лікарня. 20 Науково-дослідний інститут. 21 Дитячий садок. 22 Загальноосвітня школа. 23 Авіаційне підприємство. 24 Гідроакумулююча електростанція. 25 Атомна електростанція. 26 Підприємство з переробки металобрухту. 27 Приладобудівне підприємство. 28 Підприємство з переробки харчових продуктів. 29 Гідроелектростанція. 30 Підприємство оптової торгівлі.

30

Додаток В (довідковий)

Рисунок В.1 - Графічне зображення балансу теплової енергії у формі балансової діаграми

31

Додаток Г (довідковий)

Склад типового ТЕО

Анотація 1. ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ. 1.1 Загальні відомості. 1.2 Відомості про виконавче агентство. 2 ТЕХНІЧНИЙ АНАЛІЗ: КОНЦЕПЦІЯ МОДЕРНІЗАЦІЇ. 2.1 Опис існуючої системи енергопостачання. 2.2 Аналіз фактичних експлуатаційних витрат. 2.3 Технічні умови. 2.4 Основні технічні рішення. 3.ОСНОВНІ ФІНАНСОВІ Й ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ПРОЕКТУ. 3.1 Аналіз капітальних витрат на реконструкцію. 3.2 Аналіз експлуатаційних витрат. 3.4 Розрахунок економічного ефекту. 3.5 Оцінка фінансової ефективності. 4 ЕКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ:ОЦІНКА ВПЛИВУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ. ВИСНОВОК. ДОДАТКИ.

32

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Література 1. Энергетический менеджмент / А.В.Праховник, А.И.Соловей, В.В.Прокопенко и др. - К.: ІЕЕ НТУУ "КПИ", 2001. – 472 с. 2. Енергозбереження та енергетичний менеджмент: Навчальний посібник / Ю.І.Бакалін – Харків: БУРУН і К, 2006. – 320 с. 3. Енергетичний менеджмент: Навчальний посібник / А.В.Праховник, В.П.Розен, О.В.Разумовський та інші. – К.: Нот. ф-ка, 1999. – 181 с. 4. Енергозбереження – пріоритетний напрямок державної політики України / М.П.Ковалко, С.П.Денисюк; Відпов. ред. А.К.Шидловський – К.: УЕЗ, 1998. – 506 с. 5. Промышленность Украины: путь к энергетической эффективности. – К.: TACIS, 1995. – 197 с. 6. Энергоэффективность в химической промышленности. - К.: TACIS, 1999. – 170 с. 7. Управління енерговикористанням: Збірник доповідей / За загальною редакцією, д.т.н., проф. А.В.Праховника. – К.: Альянс за збереження енергії, 2001. – 568 с. 8. Від виробництва до ефективного споживання енергії: Посібник для вчителів / О.І.Соловей, А.В.Праховник, Є.М.Іншеков та інші. – К.: Київ. нот. ф-ка, 1999. – 400 с. 9. Лисиенко В.Г., Щелоков Я.М., Ладыгичев М.Г. Хрестоматия энергосбережения: Справочное издание: В 2 книгах. Книга 1 / Под. ред. В.Г.Лисиенко. - М.: Теплоэнергетик, 2003. - 772 с. 10. Лисиенко В.Г., Щелоков Я.М., Ладыгичев М.Г. Хрестоматия энергосбережения: Справочное издание: В 2 книгах. Книга 2 / / Под. ред. В.Г.Лисиенко. - М.: Теплоэнергетик, 2003. - 768 с. 11. Соловей А.І. та ін. Енергетичний аудит: Навчальний посібник / О.І.Соловей, В.П.Розен, Ю.Г.Лега, О.О.Ситник, А.В.Чернявський, Г.В.Курбака. – Черкаси: ЧДТУ, 2005. - 299 с. 12. Андрижневский А.А. Энергосбережение и энергетический менеджмент: Учебн. пособие / А.А.Андрижневский, В.И.Володин. – 2-е изд., испр. – Мн.: Выш. шк., 2005. – 294 с.

33

13. Міжнародний протокол виконання вимірювань і верифікації / Переклад з англійської. – К.: Агенство з раціонального використання енергії та екології, 1999. – 188 с. 14. Березовский Н.И. Технология энергосбережения: Учеб. пособие / Н.И.Березовский, С.Н.Костюкевич. – Минск: БИП-С Плюс, 2007. – 152 с.

Державні стандарти України 15. ДСТУ 2339-94. Енергозбереження. Основні положення. – Чинний від 01.01.95. – К.: Держстандарт України. 16. ДСТУ 2420-94. Енергоощадність. Терміни та визначення. – Чинний від 01.01.95. – К.: Держстандарт України. 17. ДСТУ 2155-93. Енергозбереження. Методи визначення економічної ефективності заходів по енергозбереженню. – Чинний від 01.01.95. – К.: Держстандарт України. 18. ДСТУ 2804-94. Енергобаланс промислового підприємства. Загальні положення. Терміни та визначення. – Чинний від 01.01.96. - К.: Держстандарт України. 19. ДСТУ 4110-2002. Енергоощадність. Методика аналізу та розрахування питомих витрат енергоресурсів. – Чинний від 01.07.03. – К.: Держстандарт України. 20. ДСТУ 4714:2007. Паливно-енергетичні баланси промислових підприємств. Методика побудови та аналізу. – Чинний від 01.07.07. - К.: Держстандарт України. 21. ДСТУ 4715:2007. Енергозбереження. Системи енергетичного менеджменту промислових підприємств. Склад і зміст робіт на стадіях розроблення та запровадження. – Чинний від 01.07.07. - К.: Держстандарт України. 22. ДСТУ 4472:2005. Енергозбереження. Системи енергетичного менеджменту. Загальні вимоги. – Чинний від 01.07.06. - К.: Держстандарт України.

Періодичні видання

23. Энергоанализ и энергоэффективность. 24. Энергоэффективность. 25. Энергетическая эффективность. 26. Нова тема.

34

27. Ринок інсталяцій. 28. Інтегровані технології та енергозбереження. 29. Энергосбережение. Энергетика. Энергоаудит. 30. Энергосбережение. 31. Энерготехнологии и ресурсосбережение. 32. Енергетична політика України. 33. Відновлювана енергетика.

WEB-сторінки 34. http://esco-ecosys.narod.ru/ 35. http://www.energoaudit.ru/ 36. http://www.cordis.lu/opet/home.html 37. http://www.caddet-ee.org/ 38. http://www.etde.org/ 39. http://info.lboro.ac.uk/departments/el/research/crest/index.html 40. http://www.renewables.ca/ 41. http://aceee.org/ 42. http://www.ase.org 43. http://www.eren.doe.gov/ 44. http://www.eia.doe.gov/ 45. http://www.naer.gov.ua/ 46. http://www.rosteplo.ru/ 47. http://e-audit.ru/ 48. http://www.ecosys.com.ua/ 49. http://www.iea.org//books/