Підлітковий період — це період переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослої особи, переосмислення цінностей.       Поява відчуття дорослості як специфічного новоутворення самосвідомості є структурним центром особистості підлітка, тією якістю, в якій відображається нова життєва позиція у ставленні до себе, людей і світу в цілому. Саме воно визначає спрямованість і зміст активності підлітка, його нові прагнення, бажання, переживання .  Приблизно в 11-12 років виникає інтерес до свого внутрішнього світу, у подальшому відбувається поступове ускладнення й поглиблення самопізнання. 

Бурхливий ріст та перебудова організму спричиняють стрімке підвищення інтересу до своєї зовнішності. Формується новий образ свого фізичного "Я". Через його гіпертрофоване значення підлітки дуже болісно переживають вади (справжні та надумані) своєї зовнішності. Непропорційний розвиток окремих частин тіла, скутість рухів, неправильність рис обличчя, шкіра, що втрачає дитячу ніжність, зайва вага або худорлявість — усе це дратує і нерідко призводить до виникнення почуття власної неповноцінності, зумовлюючи замкнутість, а то й неврози. Помітною є невідповідність розвитку серця і судинної системи масі тіла, що не дозволяє постачати потрібну кількість крові до різних ділянок тіла, зокрема, до мозку. Продовжують розвиватися специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі й тім'яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку, збагачуються асоціативні зв'язки між різними його ділянками. Досконалішими стають гальмівні процеси. Інтенсивно розвивається друга сигнальна система. Усе це виражається в розумовій активності підлітка.

Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з товаришами. Якщо основою для об'єднань молодших школярів найчастіше виступає спільна діяльність, то тепер, навпаки, привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками. Спілкування з товаришами у цьому віці набуває такої цінності, що нерідко відтісняє на другий план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Однією з головних причин зниження успішності та порушень поведінки, різних афективних переживань є невдоволення підлітків своїми стосунками з однолітками, що часто не усвідомлюється ні дорослими, ні самими підлітками.Якщо в IV класі домінує бажання просто бути серед однолітків, гратися з ними, щось разом робити, то в V класі основним стає прагнення набути певного статусу в їх колективі.

У підлітковому віці інтенсивно починають формуватися групи. Спочатку вони невеликі і складаються з представників однієї статі, згодом виникає тенденція до об'єднання подібних угруповань у більші компанії. З часом такі групи стають змішаними. У психології існує поняття референтна група. Її специфіка полягає у тому, що цінності й думки референтної групи підліток схильний вважати своїми власними.

Емоційним лідером та найавторитетнішою особою в класі є Вітик Н.Інтелектуальні лідери: Губаль Д., Скірак Н,

Позитивна “Я – концепція” школярів цього віку проявляється в тому, що вони вважають себе гідними прихильності однолітків. Психологічне неблагополуччя особистості у підлітковому віці, як правило виявляється у відчутті власної невідповідності, у протиставленні себе групі.

80%

20%

Діагностичний інструментарій:

Назва методики: соціометрична методика «Прогностична взаємооцінка»

Автор методики: Н. Степура

Об’єкт дослідження: вивчення рівня шкільної адаптованості, сутності «Я –

концепції», визначення статусу учня в класі.

Назва методики: Колірний тест відносин (модифікація тесту А. Еткінда),

“Мій портфель” О. Осадько; Визначення мотивації школяра до навчання в

школі ( О. Ануфрієв, С. Костроміна)

Об’єкт дослідження: процес взаємоадаптації між окремими членами

навчально – виховного процесу; динаміка внутрішніх процесів адаптації;

визначення мотивації школяра до навчання в школі.

Джерело: Адаптація дітей у 1,5,10 класах./уп. Т. Червонна. К.: Шк. Світ,

2008.- 128 с.

“ПРОСТО ДУЖЕ ШКОДА ДІТЕЙ!!!!!”

Загальна думка усіх членів

навчально- виховного

процесу.