Студенти познайомились з арт-директором Одеського кінофестивалю

Розмова з Ігорем Дідков-ським, починаючим режисе-ром і студентом Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого

Жодний кінофестиваль, зрозуміло, неможливий без кіно. Тож обговорити існую-чі проблеми, перспективи та надії українського кіновироб-ництва ми вирішили зі сту-дентом одного з профільних мистецьких вишів країни.

«Столичний час» Спеціальний номер №3, 30 квітня 2013 www.stolichnychas.com.ua

Одеський кінофестиваль запрошує гостейЗвіт

Арт-директор Одесь-кого міжнародного кіно-фестивалю Алік Шпилюк завітав до Інституту жур-налістики, щоб залучити студентів першого курсу до мистецтва кінематографу.

Зустріч відбулась у лек-ційній аудиторії Інститу-ту журналістики 23 квітня. Свою лекцію гість розпочав із показу відеоролику про

Одеський міжнародний кіно-фестиваль. Потім він озна-йомив аудиторію з історією становлення різних кінофес-тивалів та їх структурою, а також представив найвідомі-ші українські та світові фес-тивалі.

Особливу увагу Алік Шпилюк приділив Одесько-му міжнародному кінофес-тивалю. Усі присутні студен-ти до того ж отримали від

гостя запрошення до літньої кіношколи, що вже протягом двох років готує кінокрити-ків на базі ОМКФ.

Нагадаємо, що вже у 2013 році в Інституті жур-налістики Київського наці-онального університету від-кривається кафедра кіно- і телемистецтва, яку очолюва-тиме професор Сергій Івано-вич Горевалов.

«Марення» дебютантівАнотація

Там, де панує кіноОгляд

Розповідь про зустріч Аліка Шпилюка, арт-директора Одеського між-народного кінофестива-лю, зі студентами Інсти-туту журналістики.

Розглядаємо другий фільм молодого й талановито-го українського режи-сера Ігоря Подольчака «Delirium» (з латини - «марення»).

Огляд найпрестижніших з існуючих міжнародних кінофестивалів світу, ін-формація про їх заснуван-ня, становлення та сьо-годення.

Шлях українського режисера

Дмитро ЗАГОРУЛЬКО

2 3 4

Закінчення на стор. 3

Інтерв’ю

Українська лебідкаФотофакт

Так виглядав журналіст Віта-лій Седюк, коли намагався по-трапити на церемонію Оскар.Марина ГОРДІЄНКО

Фот

о: М

арин

а Го

рдіє

нко

Фот

о: Д

митр

о За

гору

лько

Фот

о: з

особ

исто

го а

рхів

у І.Д

ідко

вськ

ого

Фот

о: Д

митр

о За

гору

лько

Спеціальний випуск №3 30 квітня 2013

2

Пан Шпилюк розпо-чав свою лекцію з історії кінофестивального руху: «Початок цей рух бере у Венеції. (Європейські дик-татори взагалі завжди лю-били кіно). Буквально через кілька років – 1935 – Сталін, аби не відставати, в Москві створює міжнародний кіно-фестиваль; до речі, черговий захід там відбудеться цього року у червні», - додає допо-відач.

Згодом з’являються нові й нові фестивалі: 1946 – у Каннах, 1951 - у Берліні, 1976 – у Торонто. Пан Шпи-люк стверджує, що підраху-вати всі нині існуючі подібні організації неможливо, але відомо, що їх існує близько 1000.

Порушили й питання класифікації кінофестива-лів. Доповідач пояснив, що їх можна розрізняти за ви-

дами фільмів, тематикою і жанрами, форматом прове-дення, категоріями, акреди-тацією.

На прикладі Кансько-го кінофестивалю присутні розглянули структуру таких організацій. Виявилось, що переважно всі вони містять такі елементи: Головний приз (у Каннах – «Золота пальмова гілка»), «особли-вий погляд» (тут розгляда-ють фільми, що виходять за рамки традиційного і «ма-ють пошуковий характер», як пояснив Алік Шипилюк), студентські фільми (пере-важно середнього та корот-кого метражу), конкурс ко-роткометражних фільмів і позаконкурсні покази.

Після цього допові-дач перейшов до розгляду українського ілюзіону та кінофестивалів. Розпочали традиційно з найстаршого –

«Молодість», заснованого 43 роки тому. Згадали кінофес-тиваль в Одесі, а також «До-кудейз», «Віз-Арт», «Крок» та інші.

Найбільш детально присутні розглянули саме Одеський міжнародний кінофестиваль. З допо-віді пана Шипилюка сту-денти дізналися, що існує фестиваль із 2010 року, а його головний переможець отримує «Золотого Дюка». Крім того, існують призи за кращу режисерську роботу, кращий фільм, кращу роль.

Завершив свою лекцію Алік Шпилюк запрошенням до Літньої школи ОМКФ, навчання в якій триватиме тиждень.

Згодом настав час сту-дентських запитань, одне з них про розвиток сучасного українського кінематографу. «Не повірите, ось щойно був на з’їзді Спілки кінемато-графістів, почув чимало за-пеклих виступів, особливо від представників старшого покоління, і, пробачайте, дехто назвав творчість но-вих українських режисерів лайном. А я вам скажу, що молоде покоління сьогодні непогане, режисери гостро реагують на те, що відбува-ється навколо…» - відповів Алік Шпилюк.

Наостанок студенти по-дякували арт-директорові аплодисментами.

Одеський кінофестиваль запрошує гостей

Алік ШпилюкПортрет

Алік Шпилюк, арт-директор Одеського міжна-родного кінофестивалю, зустрівся з першокурсни-ками Інституту журналістики 23 квітня, розпо-вів про історію та особливості міжнародного та українського кінофестивального рухів, а також запросив студентів на навчання до традиційної Літньої школи Одеського кінофестивалю.

Народився у 1958 році. Один із засновників

кіноклубу «Діалог» (Київ), з 1990 по 1999 рік працював у дирекції Київського МКФ «Молодість».

Від 1993 року працює на МКФ «Крок».

З 2009 року - Секре-тар правління Національної спілки кінематографістів України, голова Міжнарод-ної комісії.

Експерт Міністерства культури і туризму України, куратор кінопрограм Гете-Інституту, Британської Ради та Французького Інституту в Україні.

Директор Одеського МКФ; член відбіркових комі-сій і член журі на численних українських та міжнародних кінофестивалях.

Поліна ЗИМІНА

«Столичний час» №61(453), 16-18 www.stolichnychas.com.ua

Фот

о: Д

митр

о За

гору

лько

«Столичний час» Спеціальний номер №3, 30 квітня 2013 www.stolichnychas.com.ua

Фот

о: w

ww.

odno

klas

snik

i.ru

Сабіна ГРИГОРИШИНА

Студенти уважно слухали доповідача, записуючи йо-го слова в конспекти та на диктофони

Фот

о: Д

митр

о За

гору

лько

«Столичний час» №61(453), 16-18 www.stolichnychas.com.ua

3

«Столичний час» Спеціальний номер №3, 30 квітня 2013 www.stolichnychas.com.ua

Шлях українського режисера «Марення» дебютантівАнотація

Другий фільм україн-ського кінорежисера Ігоря Подольчака «Delirium» знято за мотивами повісті «Індук-тор» Дмитра Бєлянського.

На знімальному май-данчику працювали самі лише актори-дебютанти.

Світова прем’єра стріч-ки відбулася 4 березня 2013 року на міжнародному кіно-фестівалі «Фанташпорту».

Як і у першому своє-му фільмі «Las Meninas», «Delirium» апелює до заплу-таних сімейних саг. Подоль-чак уникає наративу — все відбувається поза просто-рово-часовим континуумом з фокусом на психічних ста-нах. Його персонажі умов-ні, що підкреслюється на-йменуваннями-архетипами: Батько, Мати, Донька.

Режисер вводить в гер-метичний «генеалогічний» кошмар «іншого» персонажа — людину зі сторони. Але цей «чужак» (головний ге-рой — Психіатр), проявляє себе зовсім не як чужорід-не тіло. Його вторгнення не викликає жодних змін у «сі-мейному організмі». Навпа-ки, сім’я поглинає «іншого» й перетворює на повноправ-ного учасника дивної гри, з якої немає виходу.

Фільм «Delirium» про-вокує почуття гострої кла-устрофобії. Глядач не знає чи існує ще щось за межами того місця, де він знаходить-ся в даний момент, а оскіль-ки будь-який «момент» має властивість закільцьовува-тись, то втеча «звідси» стає просто неможливою.

Дмитро ГРИНЧЕНКО

Фот

о: w

ikip

edia

.org

- Нерідко почуєш, якщо не про «смерть», то про «кому» українського кіно. Чи погоджуєшся ти, як сту-дент-режисер, із такою сум-ною думкою?

- Не можу погодитися з цим повністю. Звичайно, кіно в нашій країні пережи-ває дуже скрутне становище й багато талановитих май-стрів не можуть знімати свої фіоьми. А все тільки тому, що ані держава, ані приватні особи не виділяють кошти, бо не зацікавлені в цьому. Та все ж декому вдається зні-мати українське кіно - таких режисерів дуже мало, але вони є, а головне що студен-тів-режисерів достатньо.

- На яких прикладах вас, майбутніх режисерів, вчать: на українській класиці чи на сучасному зарубіжному кіне-матографі?

- Головне для нас не приклади. І навіть не прави-ла, як зробити хороше, пра-вильне, якісне кіно, адже в

ньому, як у будь-якому мис-тецтві, не може бути обме-жень, рамок. Важливо вміти втілити свої думки так, щоб їх зрозумів глядач, і щоб він отримав від цього задово-лення. Тому ми й вивчаємо операторське мистецтво, ак-торську гру тощо.

- Режисери, які закінчу-вали ваш університет ще в кінці 80-х, проходили ту саму школу, яку зараз проходите ви, проте їм не вдалося вивес-ти українське кіно із застою. Ти віриш, що покоління моло-дих режисерів зможе змінити ситуацію?

- Багато часу минуло з 80-х. Багато випускників зникло в невідомому на-прямку, а деякі пішли на те-лебачення, та й зараз ідуть. У наш час, я вважаю, ТБ є одним із головних ворогів не тільки українського кіно, а й людей взагалі.

Зрозуміло, що не вдасться отак кому зама-неться знімати фільми.

Поки в нас не з’явиться хоч якийсь попит на вітчизняне кіно - нічого не буде. Взагалі-то дуже складно окупити фільм у 5 мільйонів доларів в самій лише Україні. По-трібні хоча б мінімальні ін-вестиції для розширення внутрішнього ринку. Наразі ж багато студентів по випус-ку з Карпенка або йдуть на ТБ, або їдуть за кордон, де їх цінують більше, ніж у нас.

- Можливо, глядача час-то відлякує історичний на-прямок нашого кінематогра-фа - ретроспектива, якою українці давно перенасичені? Яке кіно зацікавить нашого глядача й заведе його в кіно-театр?

- Не ретроспектива відлякує глядача, а те, що нині всіх годують дешевою серіальною нісенітницею, яка вже остогидла. Хоча й у купі сміття можна знайти якісний продукт, але в спо-живацькому пеклі він втра-чається й проходить повз глядача. Нам продовжують «пропонувати» те, чого ми не потребуємо й робити контент для бидла, а чому? Та тому, що народ продо-вжує все це споживати, бо альтернативи немає. Це досі приносить кошти, а якщо є прибуток, отже, це буде існувати. Загалом все зале-жить від того, як автор по-дає матеріал, і що він взагалі може дати.

- Не шкодуєш, що ви-брав для себе шлях україн-ського режисера?

- Ніколи ні про що не шкодую, а особливо про те, що приносить мені справ-жнє задоволення. Я радий, що знайшов себе в цій про-фесії, навіть у цій країні. Це свого роду виклик, «че-лендж»: або все, або нічого.

Дмитро ЗАГОРУЛЬКО

(продовження, початок на сторінці 1)

Фот

о: з

особ

исто

го а

рхів

у І.Д

ідко

вськ

ого

4

«Столичний час» №61(453), 16-18 www.stolichnychas.com.ua«Столичний час» Спеціальний номер №3, 30 квітня 2013 www.stolichnychas.com.ua

Там, де панує кіно

«Гадаю, вже через кілька місяців ми зможемо побачити чимало українських фільмів», - заявив Алік Шпилюк під час зустрічі із студентами ІЖ. Переглянемо головні вітчизняні прем’єри 2013 року.

«Микита Кожум’яка»

Стрічка про Микиту Кожум’яку, сина славетного Кирила Кожум’яки: ні силою, ні зростом хлопчик у батька не вдався, проте саме йому доведеться знайти Жар-Квіт і врятувати світ. Фільм ви-ходить в прокат українською та англійською мовами. Це перший вітчизняний повно-екранний мультиплікаційний блокбастер за мотивами укра-їнської народної казки.

«Поводир, або квіти мають очі»

В основу сюжету фільму покладено мандри американ-ського хлопчика та україн-ського кобзаря. Дія відбува-ється на початку 1930-х років в УРСР. Американського під-приємця, Майкла Шемрока, вбивають, а його сина Пітера рятує сліпий кобзар Іван Ко-черга. Наразі фільм перебу-ває у виробництві. В епізоді з’явиться популярна україн-ська співачка Джамала.

«Тіні незабутих предків»

Молодіжний трилер про пригоди кількох студентів, пов’язані з темними старо-давніми силами та мольфа-рами. Ваня та його товариші повинні пройти випробуван-ня вірності, дружби й кохан-ня. Оператор стрічки – Марк Еберлі – відомий за «Сутінка-ми», «Небесним форсажем» і т.д.. У фільмі, окрім ще невідо-мих акторів, з’являться Ольга Сумська та Ольга Фреймут.

«Плем’я»

Історія першого ко-хання глухонімого Сергія. Сюжет побудований на сто-сунках хлопця з одноклас-никами й дівчиною Анею в інтернаті. Це інноваційний фільм-експеримент, в якому ролі зіграють глухонімі й не-професійні актори. Зараз пла-нується знімати стрічку в ма-нері «підглядання» за життям інтернату.

Тетяна ГОРБАНЬ

Анонси українських фільмів

Є мистецтво, яке вимагає одночасно високих технологій, художнього мислення та наполегливої пра-ці. Раніше його називали ілюзіоном від слова «ілюзія», а ми знаємо його як кінематограф. У 30-тих роках постало питання його вшанування. Так з’явилися кінофестивалі.

Перший кінофестиваль відбувся у 1932 році і був кі-нематографічною частиною Венеційського Бієнале. За легендою, на створення кіно-фестивалю італійців надих-нув футбольний матч. Пере-повнені трибуни запалили бажання досягти того, щоб на кіно люди йшли з таким самим азартом. Головним призом є «Золотий лев». Осо-блива прикмета фестивалю – блакитна килимова доріжка.

До заснування кіно-фестивалю в Каннах приве-ло втручання Німецького та Італійського урядів у вибір

призерів Венеційського фес-тивалю. Перший Каннський кінофестиваль мав відбути-ся ще у 1939-му році, однак Друга світова війна відклала його на 7 років до 1946-го. Найвища нагорода фестива-лю – «Золота пальмова гілка». Червона килимова доріжка вже стала частиною багатьох крилатих висловів.

Завершує зіркову трійку кінофестивалів не менш зна-менитий Берлінале. Засно-ваний у 1951-му році за під-тримки союзу США, Франції та Великобританії, кінофес-тиваль є одним з найпрестиж-

ніших у Європі. Журі особис-то слідкує, щоб на фестивалі були представлені фільми з усього світу. Головна нагорода – «Золотий ведмідь»( символ Берліну). Україна на Берліна-ле двічі здобувала Срібного ведмедя у 1990 та у 2003 роках.

На сьогодні найпре-стижнішими кінофести-валями вважаються ті, які мають акредитацію Між-народної федерації асоці-ацій кіно продюсерів (фр. Federation International des Associations de Producteurs de Films, FIAPF). Крім трьох, описаних вище, сюди входять

Шанхайський міжнародний кінофестиваль, Московський міжнародний кінофестиваль, Міжнародний кінофести-валь у Карлових Варах, Між-народний кінофестиваль в Локарно, Міжнародний кі-нофестиваль у Монреалі, Міжнародний кінофестиваль в Сан-Себастьяні, Варшав-ський міжнародний кіно-фестиваль, Міжнародний кінофестиваль у Токіо, Кіно-фестиваль в Мар-дель-Плата, а також і Каїрський міжна-родний кінофестиваль.

Ольга ГОЛОВКО

Головний редактор: Дмитро ЗагорулькоЛітературний редактор: Тетяна ГорбаньКореспонденти: Ольга Головко, Дмитро Гринчен-ко, Поліна Зиміна, Сабіна Григоришина,

Марина ГордієнкоДизайн і верстка: Дмитро ЗагорулькоФото: Дмитро ЗагорулькоДрук: Марина Гордієнко

Наклад 1 примірник.Мова видання: українська.«Столичний час», м.Київ№2, 23 квітня 2013 року.

Над випуском працювали:

Фра

гмен

ти п

осте

рів

кіно

філ

ьмів

з са

йту:

ww

w.ki

nopo

isk.ru