the SowerVol. XXXViii; no. 4 april 26, 2020Stamford, Connecticut 06902

oFFiCiaL puBLiCation oF tHe uKRainian CatHoLiC dioCeSe oF StaMFoRd

Україномовна частина знаходится на ст. 5

EASTER PASTORAL LETTERof His Beatitude Sviatoslav Shevchuk

Most Reverend Archbishops and Bishops,Very Reverend and Reverend Fathers,

Venerable Brothers and Sisters in Monastic and Religious Life,Dearly Beloved Laity in Christ of the Ukrainian Greek-Catholic Church

Christ is Risen!

When those bound by chains in the realm of HadesSaw Your boundless mercy,

they hastened to the light with joy, o Christ,praising the eternal pascha.

Ode 5, Paschal Canon

Beloved in Christ!this year we are celebrating

Christ’s pascha in particular cir-cumstances. Many of us spentthe season of great Lent athome, isolated from others,physically distant from ourchurches and parish communi-ties. Yet even in such challeng-ing conditions, no one has thepower to prevent the joyfulmovement of people every-where towards the Light, inorder that, with faith in Christ’sresurrection, with hope ingod’s victory and with the loveof the community of god’s chil-dren, we might greet one anoth-er with a jubilant and resound-ing “Christ is risen!”

over three thousand yearsago the Lord heard andreceived the cry and lament ofthe sons and daughters of israel,languishing in captivity inegypt. on the night ofpassover, by the blood of thepaschal lamb, the Lord protect-ed his people from the angel ofdeath and led them from thehouse of slavery. Subsequently,the escape from egypt underthe leadership of Mosesbrought another danger at theshore of the sea—deep watersahead, the pharaoh with horsesand chariots behind. and thesea parted before them! thus,for the people of god, thepassover came to be associatedwith salvation from death.every israelite, having livedthrough the liberation fromegypt, experienced his god as adeliverer: i escaped death! allthose who were saved came tosee themselves as one people:we were together in slavery,together we survived death, weshare one and the same god—aSaviour and Liberator. We arethe people of god!

in the risen Christ the pas-sage from death to life tran-scends all boundaries of humanhistory. the pascha-passover ofthe old testament was limitedto the salvation of a limited cir-cle of people from a danger that

was limited in time. ourpascha, the pascha of our Lord,the eternal pascha, as we singin our paschal Matins, is notonly salvation from the tempo-rary danger of a physical illnessand mere bodily death. todayChrist grants salvation from thevery cause of death—to all peo-ple, of all times and nations. Wearen’t speaking here merely ofsalvation from an emergingsickness or protection from thesword, even an angelic one, as itwas in the case of the israelitesin egypt. Having gone from suf-fering and death to the resur-rection, Christ, in the words ofthe apostle paul, destroyeddeadly sin and crucified it onthe cross along with its hellishpower to enslave.

the eternal pascha is a vic-tory and a mockery over thevery sting of death, as theapostle proclaims today: “Deathis swallowed up in victory. O death,where is your victory? O death,where is your sting? The sting ofdeath is sin, and the power of sin isthe law. But thanks be to God, whogives us the victory through ourLord Jesus Christ.” (1 Cor. 15:54-57). in his resurrection, Christremoved our enslaving chains offear before death, and trans-formed that fear, by granting uspaschal entrance into a new life.With the resurrection, we haveopened before us a door thatleads us from that which passesaway to that which lasts forever.the pascha of our Lord opensfor us the door to joyful eterni-ty. We were together in thechains of death—today, as theunited people of god of thenew testament, we share in thecommon experience of joy inthe resurrection.

When those bound by chains inthe realm of Hades saw Your bound-less mercy…

in the face of the globalpandemic, we suddenly recog-nized that as humans we areweak and mortal. the coron-avirus brought a deadly dangerto the rich and poor, to all peo-

ple, with no regard for place ofresidence around the globe, forrace or religious persuasion.possibly, for the first time, wecame to understand that we areall equally vulnerable and inneed, but we have also come tosee ourselves as one humanfamily: that, which affectedpeople in one corner of theplanet—carried over to andimpacted people on the otherside of the world—it personallyaffected each one of us.

the entire world has founditself as if bound together bythe chains of Hades. the fear ofbecoming ill and dying, the painof losing family members,friends and acquaintances, thedarkness of loneliness anddespair in circumstances ofenforced isolation, the ruin ofnew methods of communica-tion and the collapse of worldeconomic systems have becomeour common universal chains.as shackles restrict a slave, sohave the strict rules of quaran-tine—the only possible way tofight this deadly disease—sud-denly restricted all humanity:airports have ceased to operate,trains have stopped running,borders between nations, hav-ing almost receded from ourconsciousness, once again havebeen reasserted as impenetrableiron gates.

in the midst of this dark-ness of fear and captivity forcontemporary humankind, wehave a unique opportunity tograsp anew what it means to bea Christian. as Christians, weare those, who in the Mysteryof Baptism, have already died tothis world and have risentogether with our Saviour! Weare the heirs of the apostles,who saw the Risen one withtheir own eyes and with theirown hands touched his glorifiedBody, the Body that went fromdeath on the cross to eternallife. in these circumstances,which temporarily deprived usof the possibility of fully partic-ipating in the liturgical life of

our churches and communities,we rediscovered the importanceof spiritual life in our Christianfamilies, traditionally calleddomestic churches.unintentionally, many of us havefound ourselves thinking of thetime when we celebrated easterin the underground; how we, nothaving the possibility of comingtogether in church, were joinedwith the eucharistic Christ atdivine Liturgy being broadcast-ed on the Vatican; and we heldour easter baskets before ourradio receivers to be blessed. noone and nothing can depriveChristians of the joy of Christ’sResurrection! Families, in whichChristians consciously andmaturely confront today’s chal-lenges, in a special way, demon-strate their character as domesticchurches, becoming for its mem-bers homes of profoundly intenseprayer, blessing, sacrifice andspiritual growth, places ofencounter with the living Christ.at the same time, we are discov-ering new methods of spiritualunity, over which no restrictivemeasures have any power, forthat which unites us is the onespiritual body of the Church,

that is, one hope that belongs toour call—"one Lord, one faith, onebaptism” (see Eph. 4:4-5). it is,indeed, in this spirit of hope thattoday we celebrate pascha andpray for its fulfilment in therestoration and renewal of eccle-sial and spiritual life.

in response to the darknessof separation and the fear onehas of the other, as a possible car-rier of the virus of death, on thisnight we encounter the livingrisen Christ, who passes throughall closed quarantine doors, inorder to encounter us, his disci-ples: “On the evening of that day, thefirst day of the week, the doors beinglocked where the disciples were forfear of the Jews, Jesus came and stoodamong them and said to them, ‘Peacebe with you!’” (John 20:19). Fearbefore all that might be touchedby a person’s hand in a time ofepidemic, gives way to the handof the living god—the risenChrist, which carrying thewounds of the nails reaches outto us and reveals to us god’s lim-itless mercy! all of our sins andillnesses, pandemics and fears areconquered by god’s love. the

Continued on page 3

“I especially greet and blessour doctors and medicalstaff—all who heroicallycare for the sick and thoseneeding assistance in theseextraordinary circum-

stances...”+Sviatoslav

page 2, april 26, 2020 the Sower

tHe SoWeRoFFiCiaL puBLiCation oF tHe uKRainian CatHoLiC dioCeSe oF StaMFoRd

Most Reverend paul p. Chomnycky, oSBM, d.d., PublisherRev. taras Chaparin, Editor-in-Chief

Rev. Vasyl Behay, Ukrainian Section Editorthe Sower (iSSn 08966184) is published monthly at 161 glenbrook Road, Stamford, Ct 06902.

Subscription rate: $20 domestic $25 foreign (checks and money order, made out to diocese of Stamford, in u.S. currency only).Submissions policy: news articles and press releases must be received no later than three weeks before publication, with return address and telephone number.

all submitted materials are subject to editing for style, content or length.address all mail, including change of address, to the Sower, 161 glenbrook Road, Stamford, Ct 06902.

e-mail: thesower@optonline.net; telephone – editorial office: (203) 324-7698; Fax: (203) 357-7681.periodical postage paid at Stamford, Ct.

poStMaSteR: Send address changes to:the Sower, 161 glenbrook Road, Stamford, Ct 06902

the Christophers recently sent a small delegation totake part in the Los angeles Religious educationCongress, an amazing multicultural event that is thenation’s largest annual gathering of Roman Catholics.the theme of this year’s congress was “Live Mercy – BeHoly,” and it brought people together in workshops andtalks to explore enriching spiritual topics that allowattendees to improve themselves and return to theircommunities better able to serve others.

the call to reach out to others is one of the noblestpursuits a person can undertake, and we should pray thatthis gathering continues to bear fruit for many years tocome. the Christopher news note Finding Christ inCommunity features stories demonstrating how lives aretransformed when we reach out to one another to buildcommunity.

one story tells of an elderly couple and a youngwoman they met who was new to their city and feelingvery alone due to circumstances in her life. this couplegot her phone number, invited her to their home, intro-duced her to new people, and sent her beautiful cardsduring the holidays to cheer her spirits.

Recalling that time, the young woman said, “In a timewhen I was so alone and lost in a new city, a simple conversa-tion opened up a whole path to healing. I felt so loved by thesepeople who truly took a stranger into their hearts and embracedher. It not only nourished my physical and emotional needs, butshowed me what the face of Christ looks like, and inspired me tobe that person to others.”

in his spiritual clas-sic no Man is an island,thomas Mertonexplains how cultivatinga relationship with godwill help us to buildhealthy relationshipswith others. this idea isexemplified in the storyof the young woman.that elderly coupleshowed her the face ofgod through their com-passion, and then shebecame ready to reachout to others in thesame spirit.

in Matthew 16:25, Jesus says, “For those who want tosave their life will lose it, and those who lose their life for mysake will find it.” this is the lesson that all those whodecide to live in service to others have learned, andthere’s really no way around the fact that this is the onlyway to true and lasting happiness.

the path of service is the path of the saints, likeCatherine of Siena, who once wrote, “If you are what youshould be, you will set the whole world on fire.” She provedthis statement to be true through the life she led in 14thcentury italy. as a young woman, she was devoted to car-ing for the poor and the sick, and she attracted followerswho joined her in this endeavor. god kept calling her togreater involvement in community building to the pointwhere she wound up brokering peace deals between thewaring italian city-states of her time.

Like Catherine of Siena, we are called to set theworld on fire with a love for god, and the best way to dothat is to allow god’s love to shine through us in ourrelationship to others. Heroic Catholics of our time areembracing this path of service, and we are so blessed tohave them in our communities. So let us look to theirleadership for inspiration and join with them in reachingout to others to share the love of Christ that is alivewithin our hearts.

For free copies of the Christopher News Note FINDINGHEALING AFTER TRAGEDY OR LOSS, write: TheChristophers, 5 Hanover Square, New York, NY 10004; or e-mail: mail@christophers.org v

Share the Love ofChrist

LigHt one CandLeFr. Ed Dougherty, M.M., The Christophers’ Board of Directors

“When evening had come” (Mk4:35). the gospel passage wehave just heard begins like this.For weeks now it has beenevening. thick darkness hasgathered over our squares, ourstreets and our cities; it hastaken over our lives, fillingeverything with a deafeningsilence and a distressing void,that stops everything as it passesby; we feel it in the air, we noticeit in people’s gestures, theirglances give them away. We findourselves afraid and lost. Likethe disciples in the gospel wewere caught off guard by anunexpected, turbulent storm.We have realized that we are onthe same boat, all of us fragileand disoriented, but at the sametime important and needed, allof us called to row together,each of us in need of comfortingthe other. on this boat... are allof us. Just like those disciples,who spoke anxiously with onevoice, saying “We are perishing”(v. 38), so we too have realizedthat we cannot go on think-ing of ourselves, but onlytogether can we do this.

it is easy to recognizeourselves in this story. Whatis harder to understand isJesus’ attitude. While his dis-ciples are quite naturallyalarmed and desperate, hestands in the stern, in thepart of the boat that sinksfirst. and what does he do? inspite of the tempest, hesleeps on soundly, trusting inthe Father; this is the onlytime in the gospels we seeJesus sleeping. When he wakesup, after calming the wind andthe waters, he turns to the disci-ples in a reproaching voice:“Why are you afraid? Have you nofaith?” (v. 40).

Let us try to understand. inwhat does the lack of the disci-ples’ faith consist, as contrastedwith Jesus’ trust? they had notstopped believing in him; in fact,they called on him. But we seehow they call on him: “Teacher, doyou not care if we perish?” (v. 38).do you not care: they think thatJesus is not interested in them,does not care about them. oneof the things that hurts us andour families most when we hearit said is: “Do you not care aboutme?” it is a phrase that woundsand unleashes storms in ourhearts. it would have shakenJesus too. Because he, more thananyone, cares about us. indeed,

once they have called on him, hesaves his disciples from theirdiscouragement.

the storm exposes our vul-nerability and uncovers thosefalse and superfluous certaintiesaround which we have con-structed our daily schedules, ourprojects, our habits and priori-ties. it shows us how we haveallowed to become dull and fee-ble the very things that nourish,sustain and strengthen our livesand our communities. the tem-pest lays bare all our prepack-aged ideas and forgetfulness ofwhat nourishes our people’ssouls; all those attempts thatanesthetize us with ways ofthinking and acting that suppos-edly “save” us, but instead proveincapable of putting us in touchwith our roots and keeping alivethe memory of those who havegone before us. We deprive our-selves of the antibodies we needto confront adversity.

in this storm, the facade ofthose stereotypes with which wecamouflaged our egos, alwaysworrying about our image, hasfallen away, uncovering oncemore that (blessed) commonbelonging, of which we cannotbe deprived: our belonging asbrothers and sisters.

“Why are you afraid? Have youno faith?” Lord, your word thisevening strikes us and regardsus, all of us. in this world, thatyou love more than we do, wehave gone ahead at breakneckspeed, feeling powerful and ableto do anything. greedy for prof-it, we let ourselves get caught upin things, and lured away byhaste. We did not stop at yourreproach to us, we were notshaken awake by wars or injus-tice across the world, nor did welisten to the cry of the poor or ofour ailing planet. We carried on

regardless, thinking we wouldstay healthy in a world that wassick. now that we are in astormy sea, we implore you:“Wake up, Lord!”.

“Why are you afraid? Have youno faith?” Lord, you are calling tous, calling us to faith. Which isnot so much believing that youexist, but coming to you andtrusting in you. this Lent yourcall reverberates urgently: “Beconverted!”, “Return to me with allyour heart” (Joel 2:12). You arecalling on us to seize this time oftrial as a time of choosing. it isnot the time of your judgement,but of our judgement: a time tochoose what matters and whatpasses away, a time to separatewhat is necessary from what isnot. it is a time to get our livesback on track with regard toyou, Lord, and to others. We canlook to so many exemplary com-panions for the journey, who,even though fearful, have react-

ed by giving their lives. thisis the force of the Spiritpoured out and fashioned incourageous and generous self-denial. it is the life in theSpirit that can redeem, valueand demonstrate how ourlives are woven together andsustained by ordinary people— often forgotten people —who do not appear in news-paper and magazine head-lines nor on the grand cat-walks of the latest show, butwho without any doubt are inthese very days writing thedecisive events of our time:doctors, nurses, supermarket

employees, cleaners, caregivers,providers of transport, law andorder forces, volunteers, priests,religious men and women and sovery many others who haveunderstood that no one reachessalvation by themselves. in theface of so much suffering, wherethe authentic development ofour peoples is assessed, we expe-rience the priestly prayer ofJesus: “That they may all be one”(Jn 17:21). How many peopleevery day are exercising patienceand offering hope, taking care tosow not panic but a sharedresponsibility. How manyfathers, mothers, grandparentsand teachers are showing ourchildren, in small everyday ges-tures, how to face up to and nav-igate a crisis by adjusting theirroutines, lifting their gaze and

On Friday, 27 March, at 6:00 PM, Pope Francis presided over anextraordinary moment of prayer in Saint Peter’s Square, to implore foran end to the pandemic and for “God’s consoling embrace” to reach all ofhumanity adrift in a stormy sea, giving “health to our bodies and comfort [to] our hearts. The following is the English text of the HolyFather’s homily.

The Pope’s words to the many ordinary people who courageously andselflessly give their lives for the good of all

god’s Consoling embrace

Like Catherine ofSiena, we are calledto set the world onfire with a love forGod, and the bestway to do that is toallow God’s love toshine through us inour relationship toothers.

Continued on page 4

page 3, april 26, 2020the Sower

physical chains of the present timehave no power before the spiritual free-dom of faith and spirit, before eternallife, given to us in Christ Jesus. in goodtime He will break down the doors ofquarantine, take away the fear that liesready to pounce on us behind thesedoors, and He will call on us to pro-claim to the world, as once did theapostles, “Christ is risen!”

They hastened to the light with joy, OChrist, praising the eternal Pascha.

in celebrating pascha, we believeand already see that the present pan-demic will surely end, and humanitywill emerge the better for it, with asense of solidarity and unity among us,with a deeper understanding of themeaning and calling of human life. onthis feast, Christ gives us the Light ofhope, open to all people without excep-tion. no quarantine, no social distanc-ing, can block our path to him. on thecontrary, all of us together, those alivetoday, and those who have departedinto eternity, as one people of god, cel-ebrate the joy of victory over death. inour affliction and pain, we receive hopeand comfort. We have been given eter-nal liberation from our spiritual chains.therefore, let us praise the eternalpascha!

dear Brothers and Sisters in Christ!on this bright, joyful day i hasten toeach of your homes, in order to sharewith you the joy of deliverance given usin the Resurrection. to all of you, inukraine and throughout the world, isend you my sincere prayers and heart-felt greeting. i bless you all: the welland the sick, the strong and the weak,the young and the old, parents and chil-dren.

i hasten also to all hospitals andcare centres, in order to share with you

the joyful and life-giving news and toencourage you to carry your sufferingin faith, with a spirit of self-sacrifice. iespecially greet and bless our doctorsand medical staff—all who heroicallycare for the sick and those needingassistance in these extraordinary cir-cumstances. i unite myself spirituallyto all the soldiers at the front lines andtheir families, to the wounded, to allrefugees and to those who remain inthe occupied territories, to all captivesand prisoners for the sake of their con-science. all of you who are alone or farfrom your loved ones, i embrace youwith fatherly love.

May the risen Christ transform thismoment of weeping and pain, univer-sally experienced by all humankind,into the paschal joy of victory over ill-ness and death, just as this morning hetransformed the weeping of the Myrrh-bearing women into joy! May he grantus in every moment the gift of victoryover sin, and a rebirth of love and hopethrough an increase in our lives of thedivine gift of eternal life, which we allreceived in Baptism! i sincerely wisheach of you a blessed easter feast, atasty sharing of our traditional blessedegg, and a paschal joy that is full oflight.

the grace of our Risen Lord JesusChrist, the love of god the Father, andthe communion of the Holy Spirit bewith you all.

Christ is risen! – Truly, He is risen!

+Sviatoslavgiven in Kyiv

at the patriarchal Cathedral of theResurrection of Christ,on the day of Saint Cyril,

archbishop of Jerusalem,March 31 (18), 2020 a.d.v

easter pastoral LetterContinued from page 1

MeMoRanduMof the Bishops of the Ukrainian Catholic Church in the United States of America

Regarding Palm Sunday, Holy Week, and Easter celebrationsduring the COVID-19 pandemic

Dear beloved clergy, religious, and faithful!

Christ is among us!in order to help curb the spread of

the Coronavirus the civil and healthauthorities in our country have extendedthe “Stay at Home Order” until the end ofapril 2020. out of deep concern for thespiritual and physical well-being of allpersons—we the bishops of theukrainian Catholic Church in americaurge you at this crucial time to entermore deeply into the very heart of ourChristian faith while following the direc-tives of civil authorities. We ask you tocelebrate the great mysteries of our salva-tion in Christ’s death and Resurrectionat home. together with you, we recognizethe sacrifice we are all called to make bybeing physically distanced from the HolyWeek and pascha services in church andfrom one another.

trusting in the graces flowing fromthe celebration of the passion, death andResurrection of our Lord, we remainmindful that paschal joy has its source ina personal encounter with the RisenChrist. What did it take for MaryMagdalene’s tears to give way to easterjoy? nothing less than meeting the risenChrist! the easter gospel is not onlyabout Christ’s passage from death to life,but also about the encounter Mary haswith the Lord. Jesus meets us – calls usby name, opens our eyes, and invites us to

see him and be with and in Him in theResurrection. no matter where we are orwhat may be happening in our lives, pre-cisely in the midst of a deathly crisis suchas the present pandemic, we are called tospiritual joy through the love of god whoconquers death by death and gives eternallife.

We encourage you to participate asfully as you can in Holy Week and paschaservices by way of radio, television orlive-streamed broadcasts. We encourageall the faithful to turn to the Church’streasury of prayer, praying individually oras a family in the domestic church. Christis truly among us!

We request the clergy to continueHoly Week and pascha services withoutthe physical presence of the body of thefaithful: 1. The faithful can participate in

the celebration of Divine Liturgiesand the Blessing of Willows andEaster Baskets via live-streamedservices. the blessing pronounced inour churches will extend to the respec-tive items in our homes. the prayer ofblessing is the key element in these sacra-mental rituals. the faithful who haveholy water in their homes may sprinkle iton these items while participating in theprayer via internet or by saying theprayers of blessing alone or together as afamily or household. 2. The Great Friday Vespers with

the placement of the Holy Shroudand Resurrection Matins servicesought to take place within thechurch with no processions. theprocession with the Holy Shroud cantake place around the holy altar, and theopening rituals of Resurrection Matinscan be conducted in front of the royaldoors of the iconostasis instead of at theoutside church doors. 3. The faithful can continue to

approach the Sacrament ofReconciliation/Confession on anindividual basis. priests should indi-cate to parishioners when and where theyare available for confessions maintainingthe prescribed safe distance betweenpriest and penitent. When confession isnot possible, faithful are encouraged tomake acts of perfect Contrition, when apenitent sincerely regrets his or her sins,not merely out of fear of god’s just pun-ishment, but because of having offendedour Loving Lord. this year, the canonicalobligation of going to confession in theseason of easter can be fulfilled in thetime period extending to the feast ofpentecost.

our beloved faithful, one day soon,an announcement will be made that wecan celebrate the divine Liturgy andother services all together again. We lookforward to that joyous day. We will appre-ciate seeing each other more than ever,giving thanks for god’s gift of commun-

ion in the Church, the Body of Christ ofwhich we are members!

our fervent prayer is that ourResurrected and Living Lord may bestowhis peace and grace upon you and yourloved ones, upon our community, ournation and the world! please join us inpraying for all who are suffering from theCoronavirus, for all health care workersand first responders, and for an easing ofthe anxiety and tension caused by thispandemic. Relying on the care of theMother of god and the Mother of us all,we unite our sufferings to those of ourLord Jesus Christ, and we place our hopeand trust in His glorious Resurrection.

the blessing of the Lord be uponyou!

+ Borys Gudziakarchbishop of philadelphia for

ukrainians, Metropolitan of ukrainianCatholics in the united States

+ Paul Chomnycky, OSBMeparch of Stamford+ Вenedict Aleksiychukeparch of St. nicholas in Chicago+ Bohdan J. Danyloeparch of St. Josaphat in parma+ Andriy Rabiyauxiliary Bishop of philadelphia

given on april 1, 2020, MetropolitanCathedral of immaculate Conception inphiladelphia, pa.v

archbishop Stephen Sulykoctober 2, 1924 — april 6, 2020

Office of Communications — Archeparchy of Philadelphia

on Monday, april 6,Metropolitan-archbishop emeritusStephen Sulyk while a patient at VirtuaVoorhees Hospital, Voorhees nJ wascalled home to the Lord. archbishopSulyk, 95, served as archbishop of theukrainian Catholic archeparchy ofphiladelphia and Metropolitan of theukrainian Catholic Church in theunited States.

the present Metropolitan-archbishop Borys gudziak in a writ-ten statement reflected on the life ofthe late hierarch with these words"With natural sadness but also withPaschal hope the Philadelphia Archeparchybids farewell to Metropolitan-EmeritusStephen Sulyk. As a priest and bishop, hewas a dedicated minister of the Lord in theArcheparchy for 65 years since his priestlyordination in 1955. We thank God for hislife and raise prayers of gratitude for hisservice."

archbishop Sulyk was appointedMetropolitan-archbishop of philadelphiaby St. John paul ii on december 29, 1980and was consecrated bishop in Rome onMarch 1, 1981. the principal Consecratorwas His Beatitude Josyf Cardinal Slipyj,and the principal Co-Consecrators wereBishop Basil H. Losten, Bishop ofStamford and Bishop nilus nicholasSavaryn, o.S.B.M. Bishop of edmonton.

upon reaching the canonical age forretirement, St. John paul ii accepted hisresignation on november 29, 2000.

Stephen Sulyk was born to Michaeland Mary denys Sulyk on october 2,1924 in Balnycia, a village in the Lemkodistrict of the Carpathian mountains inWestern ukraine. in 1944, he graduatedfrom high school in Sambir. after gradu-ation, the events of Word War ii forced

him to leave his native land and share theexperience of a refugee.

He entered the ukrainian CatholicSeminary of the Holy Spirit inHirschberg, germany. in 1948, hemigrated to the united States and con-tinued his priestly studies at SaintJosaphat’s Seminary and the Catholicuniversity of america in Washington,d.C.

in 1952, he received his S.t.L. degreefrom the Catholic university of americaand was ordained to the priesthood onJune 14, 1952 at the immaculateConception Cathedral in philadelphia.

after ordination, he served as assis-tant pastor in omaha, nebraska;Brooklyn, n.Y; St. nicholas parish inMinersville, pa., and Youngstown, ohio.

Continued on page 15

page 4, april 26, 2020 the Sower

the Feast of the ascensionSpiRituaLitY CoLuMn

by Msgr. John Squiller

on thursday, May 21st, we willcelebrate the glorious Feast of theascension, a holy day of obligationand also the 2nd of the 5 gloriousMysteries of the Rosary.

Recall that after HisResurrection, Christ remained onearth for a period of forty days forseveral reasons: to prove by privateand public appearances that He hadtruly risen from the dead; to com-plete the instruction of the apostles;to institute certain sacraments; andto fulfill the promise of making St.peter the chief teacher and ruler ofHis Church.

now on the fortieth day, Christled the apostles to Mount olivet (ahill outside of Jerusalem) blessed

them, and gloriously ascended intoheaven.

the apostles returned toJerusalem to pray and to await thecoming of the Holy Spirit whichwould take place on pentecostSunday (ten days later).

although Christ has gloriouslyascended into heaven, He is stillwith us as Head of the MysticalBody of Christ (the CatholicChurch) and in the Holy eucharist,in which He is “really, truly, and sub-stantially present.”

as a good resolution, let us striveto increase and intensify in our lovefor our eucharistic Lord and for theChurch which He founded, theCatholic Church. v

the Feast of the pentecostfrom A BYZANTINE RITE LITURGICAL YEAR by Julian Katrij, OSBM

Monsignor John Squiller, StL, a priest for 63 years,has rendered service in the eparchy of Stamford in a vari-ety of assignments. He has served many years both inparish ministry and seminary formation.

Currently Monsignor resides at St. Basil Seminaryand still teaches or tutors, as needed.

fostering prayer. How many are praying,offering and interceding for the good ofall. prayer and quiet service: these areour victorious weapons.

“Why are you afraid? Have you nofaith”? Faith begins when we realize weare in need of salvation. We are not self-sufficient; by ourselves we founder: weneed the Lord, like ancient navigatorsneeded the stars. Let us invite Jesus intothe boats of our lives. Let us hand overour fears to him so that he can conquerthem. Like the disciples, we will experi-ence that with him on board there willbe no shipwreck. Because this is god’sstrength: turning to the good everythingthat happens to us, even the bad things.He brings serenity into our storms,because with god life never dies.

the Lord asks us and, in the midstof our tempest, invites us to reawakenand put into practice that solidarity andhope capable of giving strength, supportand meaning to these hours when every-thing seems to be floundering. the Lordawakens so as to reawaken and reviveour easter faith. We have an anchor: byhis cross we have been saved. We have arudder: by his cross we have beenredeemed. We have a hope: by his crosswe have been healed and embraced sothat nothing and no one can separate usfrom his redeeming love. in the midst ofisolation when we are suffering from alack of tenderness and chances to meetup, and we experience the loss of somany things, let us once again listen tothe proclamation that saves us: he isrisen and is living by our side. the Lordasks us from his cross to rediscover thelife that awaits us, to look towards thosewho look to us, to strengthen, recognize

and foster the grace that lives within us.Let us not quench the wavering flame(cf. Is 42:3) that never falters, and let usallow hope to be rekindled.

embracing his cross means findingthe courage to embrace all the hardshipsof the present time, abandoning for amoment our eagerness for power andpossessions in order to make room forthe creativity that only the Spirit iscapable of inspiring. it means findingthe courage to create spaces whereeveryone can recognize that they arecalled, and to allow new forms of hospi-tality, fraternity and solidarity. By hiscross we have been saved in order toembrace hope and let it strengthen andsustain all measures and all possibleavenues for helping us protect ourselvesand others. embracing the Lord inorder to embrace hope: that is thestrength of faith, which frees us fromfear and gives us hope.

“Why are you afraid? Have you nofaith”? dear brothers and sisters, fromthis place that tells of peter’s rock-solidfaith, i would like this evening toentrust all of you to the Lord, throughthe intercession of Mary, Health of thepeople and Star of the stormy Sea. Fromthis colonnade that embraces Rome andthe whole world, may god’s blessingcome down upon you as a consolingembrace. Lord, may you bless the world,give health to our bodies and comfortour hearts. You ask us not to be afraid.Yet our faith is weak and we are fearful.But you, Lord, will not leave us at themercy of the storm. tell us again: “Do notbe afraid” (Mt 28:5). and we, togetherwith peter, “cast all our anxieties onto you,for you care about us” (cf. 1 Pet 5:7). v

Continued from page 2:

god’s Consoling embrace

the glorious feast of theResurrection concludes with a feast alsomost glorious and great—and that is, thefeast of the pentecost. after the nativityand Resurrection of our Lord, this feastbelongs to the greatest feasts in theecclesiastical Year. the descent of theHoly Spirit is, as it were, the seal on thework of the salvation of the human raceaccomplished by the Son of god. on theday of pentecost the Holy Spirit himselfanoints the apostles as preachers of thegood news of Christ. on this day theChurch was born and began to function.the Holy Spirit ever guides, enlightens,sanctifies and preserves her on the pathof truth.

“When the work the Father gave to theSon to do on earth was accomplished,” saysthe Vatican Council, “the Holy Spirit wassent on the day of the Pentecost in order that Hemight continually sanctify the Church, andthus all those who believe would have accessthrough Christ in one Spirit to the Father...The Spirit dwells in the Church and in thehearts of the faithful, as in a temple. In them,He prays on their behalf and bears witness tothe fact that they are adopted sons... By thepower of the Gospel He makes the Church keepthe freshness of youth. Uninterruptedly, Herenews it and leads it to perfect union with itsSpouse." (Constitution on the Church, §4)

the Jewish people in ancient timescelebrated three great feasts annually: thefeast of the passover, the feast of thepentecost and the feast of tabernacles.

the feast takes its name from thefiftieth day after the feast of the passover,and also from the fiftieth day from thebeginning of the harvest. pentecost is agreek word which means "the fiftiethday". originally, pentecost was a feast ofharvest and thanksgiving.

the apostles and first Christiansretained from the old testament thefeast of the passover as well as the feastof the pentecost. they also preserved thename, pentecost, because, for them, itwas also the fiftieth day after the pasch(Resurrection), however, they attached toit an altogether different significance.

the principal motive for celebratingpentecost in the Church of the newtestament was the event of the descentof the Holy Spirit upon the apostles.thus, this feast is also called the day ofthe descent of the Holy Spirit or the dayof the Holy trinity.

the descent of the Holy Spirit was,for the primitive Christian Church, sucha joyous, solemn and significant occasion,that they placed this feast on the samelevel with the feasts of the Resurrectionand the nativity of Christ. in the thirdcentury, this feast became universallyknown. the service, honoring this feast,was composed in the eighth century bySt. John damascene and St. Cosmas ofMaiuma.

the Church of the old testamenthad a custom on the feast of pentecost ofcovering the floor of their homes andsynagogues with fresh grass and adorningtheir homes and synagogues with thebranches of trees and with flowers as asign that, when the Law of god was givenat Mount Sinai, all nature was in bloom.this custom was also taken over by theChurch of the new testament. From thiscustom, pentecost received anothername namely, “Green Sunday”. Flowers andgreens are a sign of life and thereforebecame a symbol of the life-giving Spirit.Just as nature in springtime is renewedwith greens and flowers, so too, holyChurch and her faithful are renewed by

the power of the Holy Spirit.on the Monday following the feast of

the pentecost, our Church celebrates thefeast of the Holy Spirit. the feast ofpentecost commemorates the event itselfof the descent of the Holy Spirit uponthe apostles, while Monday is dedicatedto paying special worship to the HolySpirit as the third person of the trinity.

the Vespers service of Monday mer-its special attention. ordinarily it is notperformed on Sunday evening, but imme-diately after the divine Liturgy aroundnoontime on the very day of thepentecost. the linking of the Vespersservice with the divine Liturgy isexplained by Father i. dolnytsky as anopportunity for the faithful who are pres-ent at the divine Liturgy to take part inthe prayers which are read while kneel-ing. this Vespers service, characterizedby three special prayers of a penitentialnature, were allegedly composed by St.Basil the great (+379).

the event of the descent of the HolySpirit was most fruitful in its effects andhad great significance for the apostlesand the first Christians; it has this samesignificance for the whole Church every-where and always. St. John Chrysostomin his homily on the feast of thepentecost says: “The all gracious God todaybestowed upon us gifts, too great to be ade-quately expressed in words. Therefore, let us allrejoice together, and while rejoicing, let uspraise our God... For I ask, what was given tous for our salvation that was not given to us bythe Holy Spirit? He freed us from slavery,adopted and called us to the freedom of thechildren of God. From this fountain (i.e. theHoly Spirit) flow prophecies, the grace of heal-ing, and all the other gifts and fruits withwhich the Church is wont to adorn herself.”

“Through the Holy Spirit,’ says St. Basilthe great, ‘our return to paradise is achieved,we are elevated to the heavenly kingdom, andbecome once more the children of God.Through Him we are able to call God, Father,we are able to become partakers of the grace orJesus Christ, to be called children of light, andto share in everlasting glory...” (On the HolySpirit, ch. 15)

the Holy Spirit bestowed upon theapostles the gift of tongues, the gift ofunderstanding the Scriptures, and thegift of fortitude in preaching and profess-ing the holy faith. “On the day of Pentecost,’says the Second Vatican Council, ‘the HolySpirit came down upon the disciples to remainwith them forever. The Church was publiclydisplayed to the multitude, the Gospel began tospread among the nations by means of preach-ing, and there was presaged that union of allpeoples in the catholicity of the faith by meansof the Church of the New Covenant, a Churchwhich speaks all tongues, understands andaccepts all tongues in her love...” (On MissionActivity of the Church, p. 4)

the gifts of the Holy Spirit are trulynumerous and great. St. paul speaks ofthem in his letter to the galatians: “Butthe fruit of the Spirit is: charity, joy, peace,patience, kindness and goodness, faith, modesty,contingency.” (Gal. 5,22-23) the Holy Spirithas also descended upon us with his giftsin the Sacrament of Confirmation and hehas anointed us as soldiers of Christ andmade our bodies His temples. St. paulreminds us of this great truth, admonish-es and exhorts us to live accordingly: “Doyou not know that your members are the tem-ple of the Holy Spirit, who is in you, whom youhave from God, and that you are not yourown? For you have been bought at a greatprice. Glorify God and bear Him in yourbody.” (I Cor. 6,19-20) v

Стемфорд, Коннектикут

ОфІЦІЙНЕ ВиДАННЯ СТЕМфОРДСьКОї ЄПАРХІї УКРАїНСьКОї ГРЕКО-КАТОЛиЦьКОї ЦЕРКВи В США

СівачРік XXXVIII; Число 4 26 квітня, 2020

Великоднє Послання Блаженнішого СвятославаВисокопреосвященним і преосвященним владикам, всесвітлішим, всечеснішим і преподобним отцям, преподобним ченцям і черницям, дорогим у

Христі мирянам Української Греко-Католицької Церкви

Христос воскрес!

Ті, що були в оковах адових, Побачивши безмірне Твоє

милосердя,До Світла радісно поспі-

шали, Христе,Пасху хвалячи вічную.

Пісня 5 Канону Вос-кресної утрені

Дорогі в Христі!

Цього року ми зустрі-чаємо Пасху Христову вособливих обставинах. Чи-мало з нас пройшли час Ве-ликого посту вдома, ізо-льовані від інших, фізичновіддалені від наших храміві парафіяльних спільнот.Однак навіть у таких склад-них обставинах ніхто не всилі зупинити радісногоруху сучасної людини доСвітла, щоб у вірі в Хри-стове воскресіння, у надії наБожу перемогу та в любовіспільноти дітей Божих при-вітати одне одного радіс-ним і переконливим «Хри-стос воскрес!».

Понад три тисячі роківтому Господь почув і при-йняв плач та голосіння си-нів Ізраїлю, що знемагали вЄгипті в неволі. У ніч ста-розавітної Пасхи Господькров’ю пасхального ягнятизахоронив своїх людей пе-ред смертоносним ангеломі вивів їх з дому неволі. Від-так на морському узбережжівтеча з Єгипту під прово-дом Мойсея принесла чер-гову небезпеку – глибоківоди попереду, фараон з ко-лісницями і кіньми – позаду.І море відкрилося передними! Таким чином для Бо-жого народу Пасха поєдна-лася з досвідом порятункувід смерті. Кожний ізраїль-тянин, переживши визво-лення з Єгипту, досвідчивсвого Бога як Бога-Визво-лителя: мене минуласмерть! Усі, що врятува-лися, відчули себе єдинимнародом: разом були в раб-стві, разом уціліли відсмерті, маємо одного й тогож Бога – Спасителя і Виз-волителя. Ми – народ Бо-жий!

У воскреслому Христі

перехід від смерті до життяпроходить усі межі людсь-кої історії. Пасха СтарогоЗавіту була обмежена лишепорятунком вузького колалюдей від однієї, обмеженоїв часі, небезпеки. НашаПасха, Пасха Господня,Пасха вічна, про яку спі-ваємо на Пасхальній утрені– це не тільки досвід поря-тунку від тимчасової небез-пеки фізичної хвороби талише тілесної смерті. Хри-стос сьогодні дарує спа-сіння всім людям, усіх часіві народів, від самої причинисмерті. Тут йдеться нелише про порятунок відзбудника якоїсь хвороби чипорятунок від меча, і то на-віть ангельського, як цебуло у випадку ізраїльтян вЄгипті. Пройшовши крізьстраждання і смерть у вос-кресіння, Христос, за сло-вами апостола Павла, зни-щив і розіп’яв на хрестісмертоносний гріх із йогопекельною поневолюючоюсилою.

Пасха вічна є перемогоюі насмішкою над самим жа-лом смерті, як проголошуєсьогодні апостол: «Смертьпоглинута перемогою. Детвоя, смерте, перемога? Детвоє, смерте, жало? Жалосмерти– гріх, а сила гріха –закон. Нехай же буде дякаБогові, який дає нам пере-могу через Господа нашогоІсуса Христа» (1 Кор. 15, 54–57). У своєму воскресінніХристос скинув із нас не-

вільничі окови страху передсмертю, перетворив її напасхальний вхід до новогожиття. З Воскресінням від-криваються для нас дверіпереходу від того, що ми-нає, до того, що залиша-ється навіки. Пасха Гос-подня відкриває нам дверідо радісної вічності. Мибули разом у кайданахсмерті – сьогодні ділимосяспільним досвідом радостівоскресіння як єдиний но-возавітний Божий люд.

Ті, що були в оковах адових,побачивши безмірне твоє мило-сердя…

Перед обличчям гло-бальної пандемії ми раптомпобачили, що всі ми слабкіі смертні люди. Коронаві-рус став вбивчою небезпе-кою і для багатих, і для бід-них, для всіх людей,незалежно від місця прожи-вання на земній кулі, відраси та релігійного переко-нання. Можливо, впершенам прийшло розуміння,що всі ми є однаково враз-ливі й потребуючі, однак митеж відчули себе єдиноюлюдською родиною: те, щоторкнулося людей в одномукінці планети – перекоти-лося та зачепило людей наіншому кінці світу, – заче-пило особисто кожного знас.

Увесь світ немовбиспільно став закутий в адовікайдани. Страх захворіти і

померти, біль втрати ріднихі близьких та знайомих,темрява самотності й від-чаю в умовах вимушеної ізо-ляції, зруйновані новітніспособи комунікації та па-діння світових економічнихсистем стали нашими спіль-ними всесвітніми оковами.Як кайдани знерухомлюютьневільника, так суворі пра-вила карантину, єдиний не-обхідний засіб боротьби зцією смертоносною хворо-бою, вмить знерухомиливсе людство: летовища при-пинили роботу, потяги зу-пинилися, кордони між дер-жавами, про існування якихвже почали забувати, зновузакрилися, як залізні не-прохідні ворота.

Серед цієї темрявистраху і неволі сучасної лю-дини ми маємо унікальнуможливість наново усвідо-мити, що сьогодні означаєбути християнином. Якхристияни, ми є ті, що в Та-їнстві Хрещення вже булипомерли для цього світу івоскресли разом із нашимСпасителем! Ми є спад-коємцями апостолів, якібачили на власні очі Вос-креслого і торкалися своїмируками Його прославле-ного тіла, що пройшлокрізь смертне розп’яття вжиття вічне. В обставинах,які тимчасово позбавляютьнас можливості повноціннобрати участь у літургійномужитті в наших храмах іспільнотах, ми мали нагоду

усвідомити важливу рольдуховного життя в христи-янських сім’ях, що їх тра-диційно називаємо домаш-німи церквами. Багато знас мимоволі згадує свят-кування Пасхи в умовахпідпілля, як ми, не маючиможливості бути разом ухрамі, духовно єдналися зєвхаристійним Христомчерез трансляцію Вати-канським радіо Божествен-ної Літургії та освячувалинаші великодні кошики пе-ред радіоприймачами.Ніхто і ніщо не може по-збавити християн радостіВоскресіння Христового!Родини, в яких християнисвідомо і зріло пережи-вають теперішні виклики,особливо виразно ви-являють свій характер до-машніх церков, стаючи длясвоїх членів домами особ-ливо інтенсивної молитви,благословення, жертви і ду-ховного зросту, місцями зу-стрічі з живим Христом.Водночас ми відкриваємонові способи духовного єд-нання, над якими жодні об-межувальні заходи не мо-жуть мати сили, бо те, щонас єднає, – це «одне ду-ховне тіло Церкви, одна на-дія нашого покликання,один Господь, одна віра,одне Хрещення» (див. Еф.4, 4-5). Саме в такому дусінадії ми сьогодні святкуємоПасху і молимося за її до-вершення у відродженні йоновленні церковного тадуховного життя!

У відповідь на темрявувідокремлення і страху лю-дини перед людиною якімовірним носієм вірусусмерті, ми зустрічаємо в цюніч живого воскреслогоХриста, який проходитькрізь усі зачинені двері ка-рантину, щоб зустріти нас,Його учнів. «А як звечоріло,того самого дня, першого втижні, а двері ж були за-мкнені… увіходить Ісус, ставпосередині та й каже їм:«Мир вам!» (Ів. 20, 19). Страхперед усім, чого в час по-шесті торкнулася рука лю-дини, відступає перед ру-кою живого Бога –воскреслого Христа, яка но-сить у собі рани від цвяхів і

Сівачсторінка 6, 26 квітня, 2020

Великоднє пастирське послання Українських КатолицькихІєрархів у США

до священиків, єромонахів та братів, сестер монахинь, семінаристів та дорогих вірних.

ХРиСТОС ВОСКРЕС!ВОІСТиНУ ВОСКРЕС!

Дорогі у Христі Брати іСестри!

Це великоднє приві-тання лунає в нових, абсо-лютно незвичних для насобставинах. Не у заповне-них радісними парафія-нами, гомінких, святковоприкрашених храмах, підзвуки голосних церковнихдзвонів, а посеред тиші і по-рожнечі, що огорнули нашуземлю через поширення ві-русу зі страхітливо незро-зумілою пересічній людиніназвою COVID-19.

Однак саме тепер намтак важливо почути ці слованадії і радості: «Христосвоскрес із мертвих, смертюсмерть подолав, і тим, що вгробах життя дарував». Вінжиття дарує й нам — тим,що живуть тут і тепер, по-серед тиші світу, який не-наче раптово зупинився.

Пасха – це найбільший інайрадісніший празник ухристиянському календарі,празник, сповнений радо-сті. Однак зауважмо, щосвято Пасхи починається ізсмутку та порожнечі.

Євангелисти, розпові-даючи історію Великодня,починають не з радості Вос-кресіння, а зі смутку по-рожнього гробу. МаріяМагдалина та інші жінки,оплакуючи і сумуючи, рано-вранці приходять до гробу,щоб пахощами намастититіло любого Вчителя. Од-нак, замість тіла Ісуса, вонизнаходять порожній гріб.Вони стривожені, бо га-дають, що хтось і незрозу-міло чому викрав тіло Спа-сителя! Та згодом чуютьблаговість Ангела про Вос-

кресіння Христове: «Немайого тут, бо воскрес, як отосам прорік. Ходіть, гляньтена місце, де він лежав». (Мт.28, 6) Лише після цьоговони бачать воскреслогоХриста і можуть обійнятиЙого: «Аж ось Ісусзустрів їх …… тіпідійшли й кину-лися йому в ноги івклонилися». (Мт.28:9) А вже опісляотримують відІсуса доручення:«Не бійтеся; ідіть ісповістіть моїхбратів, щоб ішлиназад у Галилею;там мене поба-чать». (Мт. 28:10)

Спочатку є по-рожнеча, а потімнастає напов-нення. Спочатку— смуток, а зго-дом — радість.Спершу смерть, апотім — життя.Пасха почина-ється з нічого, аз а в е р ш у є т ь с яусім!

Роздумуючинад цим, ми мо-жемо зауважити,що життя кож-ного з нас ча-стково відображаєподію Пасхи. Подібно дотого, як Пасха починаєтьсяз порожнечі, так і нашежиття починається з по-рожнечі. Перед тим, ніжзробити перший самостій-ний вдих, ми змушені поки-нути затишне материнськелоно. Згодом, впродовж ці-лого нашого життя, колиробимо крок вперед, мизмушені спочатку чогосьпозбуватися і залишатищось позаду. Беручи на себеподружні обов’язки, ми від-

мовляємося від своєї неза-лежності. Відповідаючи напокликання до духовногостану чи обираючи кар’єру,ми змушені відкинути інші,також привабливі, можли-вості. На кожному кроці,

для того, щоб отриматинове життя, ми покликаніякимось чином «випорож-нити» себе.

Подібно є і в нашому ду-ховному житті. Порожнеча– це неминуча частиналюдського пережиття; та вцих останніх тижнях посе-ред глобальної пандемії їїподіляє ціле людство. По-рожнеча може приноситидушевний біль, але її можнатакож сприймати як духов-ний подарунок. Кожен з нас

потребує внутрішньої по-рожнечі, тобто простору,який створює місце для чо-гось нового, простору, якийможна відкрити для Бога.

Під час Великого постуЦерква у своїй мудрості

традиційно закли-кає нас звільни-тися від гріхів,спокус та щоден-них клопотів, якізасмічують нашежиття. Чому?Саме для того,щоб звільнитимісце для Христа,який сьогоднітріумфально вос-крес із гробу.Своїм Воскресін-ням Він наповнюєнашу духовну по-рожнечу обіцян-кою вічногожиття!

Отож сьо-годні, у цей слав-ний празникПасхи, з молит-вою бажаємо усімнам, щоб неви-мовна і незрів-нянна радістьВоскресіння Гос-пода з гробу на-повнила нашісерця і душі. Не-хай ця радість за-

повнить кожну порожнечувсередині нас, нехай зни-щить весь біль і страх та пе-реможе всі сумніви і спо-куси, і залишається з наминазавжди!

Наслідуймо прикладсвятих жінок, які того пер-шого пасхального ранку від-відували гріб Господній іпісля розчарування від по-рожнього гробу прийнялиповноту радості. ПриймімоВоскреслого Христа, якийприходить, щоб заповнити

нашу порожнечу, особливоу цей час глобальної кризи,та впевнено з вірою, словомі ділом поширюймо ДобруВістку про Воскресіння Гос-пода Ісуса Христа у ціломусвіті.

Христос воскрес! Воістинувоскрес!

+ВисокопреосвященнийБорис Ґудзяк

Митрополит УкраїнськоїКатолицької Церкви у

США

Архиєпископ філадельфійський

для Укpаїнців

+Преосвященний ПавлоХомницький, ЧСВВ

(автор)

Єпископ Стемфордськоїєпархії

+Преосвященнии Венедикт Алексійчук

Єпископ Чиказькоі єпархіісвятого Миколая

+Преосвященний БогданДанило

Єпископ Пармської єпархії святого Йосафата

+Преосвященнии АндрійРабій

Єпископ-Помічник філадельфіиськии

Великдень, 2020

простягається до нас таоб’являє нам безмірне Божемилосердя! Усі наші гріхи іхвороби, пандемії і страхипереможені Божою лю-бов’ю. Сучасні фізичні кай-дани не мають сили переддуховною свободою віри ідуху, перед життям вічним,даним нам у Христі Ісусі.Він свого часу розіб’є зачи-нені двері карантину, усуненаш страх, який чатує нанас за цими дверима, і по-кличе нас проголосити сві-тові, як колись це зробилиапостоли, що «Христос вос-крес!».

До Світла радісно поспі-шали, Христе, Пасху хвалячивічную…

Святкуючи Пасху, ми ві-римо і вже бачимо, що су-часна пандемія обов’язковозакінчиться, а людство

вийде з неї кращим, з від-чуттям солідарності і єдно-сті між собою, з глибшимрозумінням значення і по-кликання людського життя.У це свято Христос нам за-свічує Світло надії, відкри-тої для всіх людей без об-межень. Жоден карантин,жодне соціальне відокрем-лення не може нам загоро-дити шлях до Нього. На-впаки, ми всі разом, і ті, щоживемо, і ті, що відійшли увічність, як єдиний Божийлюд святкуємо радість пе-ремоги над смертю. У на-шому горі й болю отри-муємо надію і потіху. Даненам вічне звільнення від ду-ховних кайданів. ОтожПасху славімо вічну!

Дорогі в Христі браття ісестри! У цей світлий, ра-дісний день спішу до кож-ного вашого дому, щоб по-

ділитися з вами радістювизволення, що дане нам ізВоскресінням. Усім, вУкраїні й на поселеннях су-щим, засилаю свої щирі мо-литви й сердечні вітання.Благословляю вас усіх: здо-рових і хворих, сильних і не-мічних, молодих і старших,батьків і дітей.

Спішу також до всіх лі-карень і домів опіки, щоб ізвами поділитися радісною іжиттєдайною новиною тазаохотити вас нести тер-піння в молитві, з духом са-мопожертви. Особливо ві-таю та благословляю нашихлікарів і медичних праців-ників – усіх, хто по-герой-ськи піклується хворими іпотребуючими в цих над-звичайних обставинах. Ду-ховно єднаюся з нашимивоїнами, що на передовій,та з їхніми сім’ями, з пора-

неними, з вимушено пере-селеними особами і меш-канцями окупованих тери-торій, з полоненими тав’язнями сумління. Усіх са-мотніх і тих, хто далеко відсвоїх рідних, обіймаю бать-ківською любов’ю.

Нехай воскреслий Хри-стос перемінить цей мо-мент вселенського плачу іболю всього людства на пас-хальну радість перемоги надхворобою і смертю, як Вінцього ранку перемінив-плачжінок-мироносиць нарадість! Нехай дарує намкожної миті дар перемогинад гріхом і відродження влюбові та надії через зро-стання в нашому житті Бо-жого дару вічного життя,що його ми всі отримали уХрещенні! Щиро бажаюкожному з вас благословен-них Великодніх свят, смач-

ного свяченого яйця та світ-лої пасхальної радості!

Благодать воскреслогоГоспода нашого Ісуса Хри-ста, любов Бога Отця і при-частя Святого Духа нехайбудуть з усіма вами!

Христос воскрес! Воістинувоскрес!

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві, при Патрі-аршому соборі ВоскресінняХристового, у день Святого

Кирила, архиєпископа Єруса-лимського, 31 (18) березня

2020 року Божого

Сівач сторінка 7, 26 квітня, 2020

Митрополит-Архиєпископ емерит Степан СуликНародився 2-го жовтня 1924 року, Відійшов у вічність 6 квітня 2020 року

Митрополит-Архиєпископ еме-рит Степан Сулик упокоївся в Гос-поді 6-го квітня 2020 року, перебу-ваючи на лікуванні в лікарні VirtuaVoorhees, Voorhees NJ. Владика Су-лик, якому було 95 років, служив Ар-хиєпископом Української Като-лицької Архиєпархії філадельфії йМитрополитом для Українців Ка-толиків у Сполучених Штатах Аме-рики.

Правлячий Митрополит-Ар-хиєпископ філадельфії Борис Ґуд-зяк у своїх письмових роздумахпро життя покійного Владики пи-сав: “З природнім сумом, але й зПасхальною надією, філадельфій-ська Архиєпархія прощається зМитрополитом-емеритом Степа-ном Суликом. Впродовж 65-ти ро-ків, від часу свого рукоположенняв 1955 році, священик і єпископСтепан Сулик був відданим слугоюБожим. Ми дякуємо Богу за дарйого життя і молитовно вклоняє-мося за все його служіння”.

Данину пам’яті  покійному Вла-дика Борис завершив словами: “У цідні iєреї та миряни з усіх куточківкраїни та різних країв, діляться зімною свідченнями побожного, від-даного, відповідального й пасто-рально дбайливого служіння Мит-рополита Степана. Єпископи з усіхкуточків світу пишуть листи спів-чуття і діляться своїми спогадамипро їхні зустрічі з Архиєпископомта згадуть його щедрі вчинки. Явірю, що ці спогади будуть колисьнадруковані й стануть вагомимвнеском до увічнення спадщиничоловіка, який подолав життєві ви-клики, що спіткали сільського хлоп-чину, чия юність припала на рокистрашної війни. Жодного каменя незосталося у рідному селі Митро-полита, яке сьогодні знаходиться впівденно-західній Польщі. Селобуло повністю знищено. Але спад-щина його Сина назавжди зали-шиться з нами”.

Архиєпископ Сулик був при-значений Митрополитом-Архиє-пископом філадельфійським Па-

пою Іваном Павлом ІІ29 грудня 1980 року, ірукоположений наЄпископа в Римі 1 бе-резня 1981 року. Голов-ним святителем бувБлаженніший ЙосифКардинал Сліпий, аспівсвятителями Єпи-скоп Василь Лостен зіСтемфордської Єпар-хії, та Єпископ Ніл Ми-кола Саварин, ЧСВВ, зЕдмонтону.

На час досягненнясвого канонічного пен-сійного віку, 29 листо-пада 2000 року Влади-ка Сулик просив і от-римав від Папи ІванаПавла ІІ увільнення відсвоїх обов’язків мит-рополита-архиєписко-па.

Степан Сулик на-родився в родині Ми-хайла та Марії (Денис)Сулик 2 жовтня 1924року в селі Бальниця наЛемківщині, в Кар-патських горах на За-

ході України. У 1944 році він за-кінчив школу у Самборі. Після за-кінчення школи події Другої Сві-тової війни змусили його покинутирідні землі й пережити долю бі-женця.

Перебуваючи в Німеччині, Сте-пан Сулик вступив до УкраїнськоїКатолицької Семінарії СвятогоДуха в Гілшберґу. У 1948 році вінемігрував до Сполучених Штатів іпродовжив своє навчання в Семі-нарії Святого Йосафата та Като-лицькому Університеті Америкив Вашінгтоні, ОК.

У 1952 році він отримав ліцензіятв Католицькому Університеті Аме-рики і 14 червня 1952 року, був ру-коположений на священика вКатедрі Непорочного Зачаття вфіладельфії.

Після рукоположення він слу-жив сотрудником в Омага, Не-браска; в Брукліні, Н. Й.; в пара-фії св. Миколая в Майнерсвіл,Пенс., та Янґставн, Ог. Першесвоє пастирське призначення вінотримав у 1955 році до феніксвіл,Пенс., з додатковими обов’язка-ми як секретар Канцелярії .

Від 1 липня 1957 року по 5жовтня 1961 року отець Сулик бувпарохом церкви св. Михаїла вфреквіл, Пенс. Впродовж свогочотирирічного терміну він по-будував, облаштував і виплативпозику на нову церкву та пара-фіяльний зал. Щорічний прибу-ток зріс від 10 000 дол. у 1957 р.,до 60000 дол., і це в регіоні, щовважався фінансово депресив-ним.

Після короткого перебуванняв парафії св. Миколая в філа-дельфії, 22 березня 1962 рокуотець Сулик був призначенийпарохом церкви Успіння Пре-святої Богородиці в Перт Амбой,Н. Дж. Впродовж року він за-вершив будування нової парафі-яльної школи. Під час свого слу-жіння парохом перетворив па-рафіяльний дім на монастир длячерниць, побудував нову пара-

фіяльну хату, купив та упорядкувавдодаткову ділянку землі для церк-ви та відновив парафіяльну церкву.Також він  уклав і видрукував се-рію двомовних літургійних служб.31-го травня 1968 року Папа  Пав-ло VI  уділив йому звання Пап-ського шамбеляна  з титулом Мон-сеньйора.

29 грудня 1980 року МонсеньйорСтепан Сулик був призначенийПапою Іваном Павлом ІІ Митро-политом-Архиєпископом філа-дельфійським. Рукоположений наєпископа він був у Римі, 1 березня1981 року.

Владика заопікувався будів-ництвом нової Канцелярії та рези-денції єпископа, а також катед-ральним парафіяльним будинком.Він відновив святилище КатедриНепорочного Зачаття та облаш-тував довколишню територію. Ар-хиєпископ Сулик заснував Добро-чинний фонд Семінарії  для опла-ти навчання семінаристів та забез-печення надходжень на рахунокСемінарії св. Йосафата.

На прохання Ватикану ВладикаСулик був залучений до делікатнихдипломатичних перемовин з чле-нами Православної Церкви в Украї-ні в час розпаду Совєтського Сою-зу, коли Україна отримувала своюнезалежність, а переслідувана атеї-стичним комуністичним режимомУкраїнська Католицька Церква ви-ходила з підпілля.

Архиєпископ Сулик був чле-ном численних комітетів Конфе-ренції Католицьких ЄпископівСША та Синоду Єпископів Укра-їнської Католицької Церкви.

23 червня 2002 року, в 50-ту річ-ницю рукоположення Владики насвященика, яке припадало на 14червня, його золотий ювілей буввідзначений Архиєрейською Бо-жественною літургією та святковим

банкетом. 1-го жовтня 2019 року Архиє-

пархія філадельфії вшанувала 95-літ-тя Єпископа-емерита Степана Су-лика.

На емеритурі Владика Суликпроживав в Черрі Гілл, Н. Дж.

У своїй смерті Владика Степанприєднався до своїх рідних батьківта братів: Івана, Василя, Дмитра,Миколи та Івана, мол., і сестриАнни.

Окрім кількох племінників таплемінниць Владику прощаютьйого кузини: Frank Stec (Christine),Steve Boyduy, Lidia Devonshire, There-sa Nord (Tim), Donna Sauchak (Greg),Stephen Stec (Tonya), Kristin Magar(Steve), Lauren Stec and Jordan Stec.

Через пандемію корона-вірусу,13 квітня 2020 року, в  Світлий по-неділок, приватні похоронні від-прави будуть  відслужені Митро-политом-Архиєпископом БорисомҐудзяком над покійним Митропо-литом-Архиєпископом СтепаномСуликом  в Катедрі Непорочно-го Зачаття в філадельфії, Пенс.Митрополит Сулик буде похованийв катедральній крипті  поряд з по-кійними єпископами Сотером Ор-тинським, Констянтином Бога-чевським та Митрополитом Ам-вросієм Сенишиним. На похоронібуде дуже обмежена кількість осіб.Прослідкувати за похороннимивідправами можна буде на сторін-ці FACEBOOK філадельфійськоїАрхиєпархії  о 10 год. ранку.

Заупокійна Божественна літур-гія за спасіння душі покійного вприсутності ширшої громади вір-них відбудеться в найближчий мож-ливий час по закінченні карантин-них обмежень.

Вічная йому пам’ять!

Митрополит-Архиєпископ емерит Степан Сулик

Митрополит-Архиєпископ емерит Степан Сулик з правлячим Митрополитом-Архиє-пископом Філадельфійської архиєпархії Борисом Ґудзяком

Сівачсторінка 8, 26 квітня, 2020

Митрополит Андрей Шептицький про важливість катехизації дітей

Підготував о. д-р Богдан Тимчишин

закінчення, початок у попередніх номерах

Митрополит наголошує, щонадзвичайно важливим є, щобидитина мала правдивий жаль, ірозуміла зло гріха. Потрібнопояснити дитині так, щоб на спо-відь вона прийшла з відчуттям,ніби провинившись перед мамою,вимазавши одіж –прийшла до неї,щоб та пожаліла і помила їй личкоі руки.

Митрополит знову нагадує нампро важливість відносин у родиніміж матір’ю і дитиною. У родині,де дбають про виховання дитини,де з дитиною по-людськи розмов-ляють, між матір’ю і дитиноюзав’язується ниточка любові і вза-ємного порозуміння. Такій дитинібуде легко розбудити в собі жальза ті провини, за котрі мамі булоболяче.Ще наголошує на тому, щопотрібно звернути велику увагу надітей, які є занедбані, відкрившиїм серце, зігрівши їх своєюлюбов’ю. Важливим є те, що вжепісля двох років після першої спо-віді, десь у віці десяти-одинадцятироків можна, щоб дитина присту-пила до першого Причастя. Цеповинен бути справді великий,радісний і святковий день, якийзапам’ятається на ціле життя,залишивши милі і світлі спогади.Митрополит каже, що це має бутинедільний, або святковий день,який може співпадати із днем пер-шої сповіді. Також акцентує, щоважливим є бажання дитини, якаприступає до Причастя, чим біль-ше воно є духовним, і чим більшедитина є свідома того, тим біль-шою є її любов до ІсусаХриста.Митрополит говоритьпро щастя дитини, яку катехитзумів добре приготувати до пер-шого Причастя, в серці якої зумівзапалити ту першу іскорку Божоїлюбові, через яку дитина прийня-ла Його до свого серденька інавчилась розмовляти із Ним. Нераз буває у житті, що оті першірелігійні враження врятують відупадку, у тих світлих спогадах проперше Причастя, віднайдутьвтрачену віру.

Вкотре бачимо, яке важливемісце у серці Митрополита займа-ла родина і сім’я. Він пише, щочерез добре приготування дітей допершого Причастя, добрий душ-

пастир-катехит може просвіти-ти Христовою наукою і родинудитини, що не живе за БожимиЗаконами. Праця над дітьми –освячує родину, що є великимпоштовхом для них самих доподальшої праці у релігійномувихованні дітей. Мало користіприносила б та праця, котра бине брала до уваги християнськуродину, тому потрібно працю-вати для родини, де на першомумісці буде праця над дітьми.

Багато пише Митрополитпро катехизацію і до священи-ків-катехитів, що до кінця єнезбагненним те, на скільки єважливою наука катехизмудитини у її житті. Важливим єте, наскільки дитина перейня-лась наукою віри ще замолоду,

бо від цього залежить праведністьїї подальшого християнськогожиття. Великим є діло священиканавчати дітей релігії, це є найкра-ща праця для нього. Бо так віннавчає майбутнього громадянинаБожої Церкви, у душі якого з’яв-ляються Христові чесноти, вливаєу душу засади доброго христи-янського життя. Такою своєюмистецькою працею, немов малюєікону Христа, своєю жертовністюі молитвою творить прекрасниймистецький твір його рук – душудитини в якій є вироблений образі подоба самого Ісуса Христа..Святий апостол Павло вкладаючиусе своє серце у цю працю порів-нював себе із нянькою:«Та ми булилагідні посеред вас; як пістункадоглядає своїх дітей, хотіли мипередати вам не тільки ЄвангелієБоже, але й наші душі, бо ви сталидля нас дорогими. Бо ви пам’ятає-те, брати, наш труд і працю. Ніч ідень працюючи, щоби кого з васне обтяжувати, проповідали мивам Євангеліє Боже» (1 Сол. 2, 7-9).Душпастир немов би стає батькомдля тих, кого навчає катехизму,якщо після такої сумлінної праціті діти стають добрими христия-нами.

Для доброго катехита першоюумовою є напоминати, розважати ізакликати дітей, як добрий батько,достойно ходити перед Богом.Першою прикметою є любов дотих малих душ, яка навчить досту-катись до їхніх сердець, віднайтиспособи і вислови, які дітям буделегше сприйняти, навчить дарува-ти те тепло і ту науку релігії, щопоєднає дитячі серця ізХристовим. Тут МитрополитАндрей пише, що потрібно бутиобережними, щоб не статикатехи-том-бюрократом. який своєюсухою наукою тільки мучитьдітей.Така наука може залишити удитини на ціле життя викривленепоняття про релігію. Коли кате-хит не навчить дітей відчуватитепла і любові, сили і життя об’яв-леної науки, як їхні серця не звору-шить слізьми радості чи жалю запровини – не є він добрим катехи-том! Катехит повинен вкласти укатехизацію цілу свою душу ісерце, не може така наука бутимертвою, а має бути мистецькимтвором. Тоді сам катехит перей-меться нею і стане вона для нього

радістю, що і сам знайде у ній упо-добання. До власного ентузіазмумає катехит додати і молитву, щоє дуже важливою. Бо саме Божаблагодать прокладе стежину додитячих сердець, які будуть від-критими до слів катехита, щобудуть просвічувати їхні серця і їхрозум.

У цьому посланні, Митрополитпитає у священиків,чи є важкодітей і молодь запалити такимбажанням Божої Мудрості.Бажання освіти і знання легкоприймається у молоді серця, і при-вити бажання Божої Мудрості, щоцінить знання і просвіту також єлегко. Звертається до отців-кате-хитів, що стоять, чи перед грома-дою, чи коли катехизують в церк-ві, чи коли перед ними є діти імолодь, що вони мають розуміти,що у них є необмежені можливо-сті. Те добре зерно, яке у відповід-ний час кинене на добру землю,може дати рясні плоди. Воно про-росте у душах тих дітей, і хтось ізних буде старанним лікарем, хтосьчесним і мудрим адвокатом, хтосьдобрим вчителем, а хтось ревнимдушпастирем, люблячою матір’ю,турботливим батьком. Блаженні,святі – громадяни божогоЦарства, ті, в серця яких одногодня було кинуто це добре зернооб’явленої науки. Якою великоюбуде вдячність тих душ, які будутьвитати отців-катехитів у небеснихпросторах, що завдячуючи їм спас-лися, бо були добрими християна-ми. їхня праця і слова науки, щобули вкладені у молоді серця єважливими у вихованні правдивихсвятих. Тут Митрополит хоченаголосити про тих святих, якісвоєю жертовністю, великоюлюбов’ю до Бога і людей, своєюревністю,покорою і терпеливістюзабували про самих себе і ставаливелетнями святості. «Тихі і покір-ні, як ягнятка, а при тім могутні йсильні, як льви пустині, витривалі,як мурашки, взнеслі, як орли,тверді, як криця, а чисті, як криш-таль, без нарікання на раменахдвигаючі Христовий хрест, хрествласної біди і біди хоч би усіхближніх… Вони поволі входять нагору Голгофту, щоби разом зіХристом за спасення світа цілко-виту жертву зі себе зробити, аж до«савахтані». Про таких святихписав святий Апостол Павло усвоїх посланнях, що були школоюсвятості для святих усіх часів.Величав святих Старого Завіту.Для Апостола Павла святі люди -це герої любові до ближнього, щожертвують себе, болюблять Бога, святі що:«До сього часу ми голо-дуємо і спраглі і нагі;нас б’ють, і ми скитає-мось. Ми трудимося,працюючи власнимируками; нас ображають,а ми благословляємо;нас гонять, а ми злюбов’ю відзиваємося;ми мов те сміття світустали, покидьки всіх аждосі» (1 Кор. 4, 11-13).Проповідь ХристовогоЄвангелія і добра праця

отців-катехитів з дітьми, виховуєіз них таких велетнів віри і святихдля Бога і Церкви. Вони, знайшов-ши в любові Ісуса Христа, знайш-ли і Його правдиву Церкву, що єсправжньою матір’ю для цілогонароду. Церкву, в якій люди освя-чуються, Церкву,що веде доХриста. Церква веде до святості,усе,що є у Церкві є святим і ведедо освячення, бо сам Христос цеустановив. Усі святі Тайни є свя-тими, через них людина освячуєсебе, свою совість і свою душу.Освячує Церква і християнськуродину і її повсякденне життя.Тому одним із обов’язків христия-нина є день святий святкувати, цеодна із Божих Заповідей, а церков-на заповідь «котра приказуєСлужби Божої і науки духовної внеділю і свята слухати». Вже відсьомого року свого життя, дітитакож мають обов’язок ходити доцеркви у неділю та свята. Батькиїхні є відповідальними за те, чиведуть із собою дітей до церкви,діти мають добре знати обов’язкихристиянина, яких повинні навчи-тися від батьків. Якщо у церквірідко буває Служба Божа, тимбільше тоді дитина має іти доцеркви, бо це є важлива річ.

«Кожен парох у совістіобов’язаний катехизувати дітей вусі неділі та свята у своїх церквах(також і вдочерніх) стільки разів,скільки в них відправляється бого-служіння». Душпастир не є звіль-нений від цього обов’язку, навіть,якщо у місті є катехит, що вчить ушколі катехизму. Є важким грі-хом, коли пропускається такийобов’язок, а тим паче, коли це єнеодноразово. Якщо діти з якоїсьпричини не вчаться катехизму,тим більшою повинна бути працядушпастиря. До того ж, кожноїнеділі і у свята, парох або побож-ний парафіянин, чи хтось із вір-них, вголос мають виразно читатихристиянські молитви. «До тихмолитов треба долучити правдивіри, заповіді Божі і церковні, чес-ноти богословські і моральні, сімгріхів головних, гріхи чужі, гріхипроти святого Духа, гріхи, що взи-вають про помсту до неба, діламилосердя для душі й тіла та проостанні речі». Так МитрополитАндрей пригадує своїм вірним, щопрочитані молитви у неділю тасвята, будуть для людей нагадуван-ням про те, що мають спільно уродинах молитися зМолитвослова рано та ввечері, ботак навчаться слухати Божогослова та Його науки.

о. д-р Богдан Тимчишин

Сівач сторінка 9, 26 квітня, 2020

На даний час глобальна панде-мія коронавірусної інфекції (Covid– 19) охопила майже всю земну кулюі причинила велике потрясіння сві-тової спільноти та кожного із насзокрема. Ця пандемія дає викликлюдству і постає індикатором го-товності та спроможності міжна-родної спільноти спільними зусил-лям протидіяти розповсюдженнюцього нового вірусу серед насе-лення, лікування заражених та по-дальшої вакцинації населення. З ін-шої сторони ця пандемія дає нагодулюдству ділитися між собою знан-нями, ідеями, новими технологіямита бути солідарними перед цієюспільною загрозою. Ми всі рито-рично опинились в одному човні убурхливому морі життя. На рівнікожної окремої спільноти нашогопроживання ця інфекція стає та-кож іспитом нашої особистої зрі-лості, відповідальності та готовно-сті до співпраці, дисципліни,порядку та жертви один для од-ного. Для нас людей віри ця панде-мія є також новим викликом, якаспонукає нас усіх діяти у загрозли-вих обставинах життя згідно нашихвироблених духовних і моральнихвартостей, а не впадати у розпач табезнадійність. Легше вірити у Богаі з довір’ям ставитися до БожогоПровидіння коли нашому життючи безпеці наших рідних нічого незагрожує. Цей непевний час, уякому ми всі перебуваємо через за-грозу зараження COVID-19, є особ-ливим часом іспиту нашої віри, хри-стиянського світогляду та міцностінаших життєвих принципів. Заразвсе лежить на поверхні нашої сві-домості. Ми всі мабуть мали нагодузробити певні висновки щодо вар-тостей, смислу і цілей у нашомужитті. Без сумніву для кожного ізнас загострились питання змістужиття, питання духовних вартостейта безпеки. Без сумніву найбіль-шими цінностями для всіх нас єнаші рідні і близькі, їхнє здоров’я,безпека та благополуччя. Маєпройти чимало часу, щоб ми людивіри, змогли дати глибоку бого-словську інтерпретацію теперіш-нім подіям. Зміст і суть пережитогокраще зрозуміємо з відстані часу.На даний час заохочую всіх берегтисвоє здоров’я та рідних та підтри-мувати один одного по своїх роди-нах та спільнотах. У час карантинувідвернім наші очі від телевізора, арадше повернімся один до одногота до Бога у молитві. Загляньмоодин одному у вічі, уважно слу-хаймо один одного і будьмо добрі-

шими. Цей час виклику дає намнагоду проявити свою людяність,великодушність, турботу, відвагуі віру. Ми всі зараз дуже цінуємо,що ми втратили на деякий час –вільно спілкуватися один з од-ним без страху та разом прослав-ляти Бога по наших церквах.Отже, у цій статті пропоную чи-тачам звернути увагу на важливустислу загальну інформацію проприроду нововиявленого коро-навірусу та на власні внутрішніресурси, які можуть нам усімпрактично послужити щодо про-філактики зараження Covid - 19.“Береженого Бог береже” гла-сить наша народна мудрість.

Природа Covid – 19: Коронавірус-на інфекція (COVID-19) спричине-на нововиявленим вірусом (SARS –CoV-2). Перший спалах COVID -19був офіційно зареєстрований у м. Ву-ган y Китаю (Wuhan, China) у груд-ні 2019 року. У березні 2020 року Все-світня Організація Здоров’я (ВОЗ)проголосила коронавірусну інфек-цію Covid-19 пандемією через те, щоця інфекція розповсюдилася повсьому світі за дуже короткий час.Оригінальним джерелом інфекціїкоронавірусу Covid - 19 за тверд-женням науковців стали летючімиші – кажани, з яких вірус пере-нісся на людей через проміжну рід-кісну тварину панголіна, з якоговиробляють ліки для китайської на-родної медицини. З огляду на те, щоу людей не був вироблений специ-фічний імунітет до цього ново-явленого коронавірусу дана інфек-ція за короткий час охопила всю зем-ну кулю через переліт інфікованихвірусом людей на різні континенти.Цей вірус передається повітряно -крапельним шляхом або через без-посередній побутовий контакт і по-падає у організм людини через сли-зову поверхню носоглотки чи очей.Інкубаційний період (від моменту за-раження до появи перших клінічнихознак хвороби) триває у середньомувід 5 – 14 днів. Перші клінічні про-яви Covid -19: підвищена темпера-тура (лихоманка), кашель, (новови-явлений патогномoнiчний симп-том: втрата смаку чи нюху), задуха,біль голови та горла, ломота у тілі.Клініка подібна до сезонного грипу.У тяжких формах інфекція поражаєлегені (пневмонія – запалення ле-гень) і проявляється класичнимSARS (Severe Acute Respiratory Syn-drome). Хворих з тяжкою формоюCOVID -19 лікують у палаті інтен-сивної терапії і переводять на вен-тилятор - апарат штучного дихання.Лікарі -науковці зауважують цікавийфеномен, а саме: діти у більшості ви-падків переносять інфекцію Covid -19 часто без клінічно вираженихсимптомів або у легкій формі черезнаявність у них здорової функціо-нальної імунної системи. Цей фактподає нам вектор профілактики, асаме скріплення нашої імунної си-стеми. Особи похилого віку та осо-би з наявними хронічними недуга-ми на жаль часто переносять дану ін-фекцію у важких формах. Слід на-голосити, що інфіковані вірусомдіти без клінічних проявів можутьбути скритими носіями інфекції.

Цей факт потрібно серйозно братипід увагу щодо ефективної профі-лактики розповсюдження інфекціїCovid- 19. Найбільш чутливими доінфекції Covid -19 є особи похилоговіку, особи з ослабленою імунноюсистемою (immune compromised) тахронічними недугами (хронічна сер-цева, ниркова чи легенева недо-статність, цукровий діабет, онко-логічні недуги, тощо). На жаль тутв Америці багато літніх осіб живутьу старечих домах і переживають са-мотність, а то й скриту депресію.Цей стан самотності та депресіїрізко ослаблює їхню імунну систе-му. Перебуваючи у старечих бу-динках літні особи не отримають до-статньо сонячної енергії. Це при-зводить до недостатності в організмівітаміну Д (Vitamin D), який є важ-ливим ко-фактором скріпленняімунної системи організму. Також,у більшості випадків, особи стар-шого віку перебувають у стані скри-того обезводнення (dehydration),яке також згубно діє на опірність ор-ганізму до інфекцій та зменшуєефективність імунної системи. Удодаток, літні особи постійно от-римують негативну інформацію змедіа, що саме вони стануть невин-ними жертвами цієї епідемії. Сума-рно ті негативні фактори дужеослаблюють імунну систему літніхосіб. Рідні і близькі повинні зроби-ти все необхідне, щоб зміцнити за-гальну опірність своїх старших ро-дичів до різного роду інфекційсвоєю увагою, любов’ю і турботою.Отже, наші спільні зусилля і заходиповинні бути направлені на профі-лактику зараження та скріплення на-шого загального здоров’я, а голов-но імунної системи – природньогозахисту від любої інфекції.

Профілактика та Загальна Особи-ста/Соціальна Гiгієна: В епідеміологіїінфекційних хворіб існує так званаепідеміологічна тріада, а саме: дже-рело інфекції (збудник), носії ін-фекції та реципієнти (зараженіособи). Згідно цієї логіки превен-тивні заходи повинні бути направ-лені на всі три складові тріади: ней-тралізація вогнища інфекції,ізоляція - карантин носіїв інфекціїі вакцинація конкретної популяції.На даний час науковцям відомаприрода даного коронавірусу, алевізьме багато часу, щоб створитиспецифічну вакцину до цього окре-мого штаму. Діагностичні тести неє ще доступні до ширших мас, щобвиявити всіх потенційних носіїв ві-русу та відтак перевести інфікова-них, та осіб з їхнього оточення, накарантин. У даній епідеміологічнійситуації кожен із нас може і пови-нен у великій мірі посприяти зупи-ненню передачі вірусу COVID -19через дотримання базових нормособистої та соціальної гігієни, асаме: скрупульозне миття рук з ми-лом (20 - 60 секунд для певностізмивання вірусу з поверхні шкіри),вживання різного роду відповіднихантисептиків, дотримання фізич-ної дистанції до 2 метрів (соціальнедистанціонування – є невдалим ви-разом бо у даних обставинах соці-альна підтримка є бажаною черезсучасні засоби комунікації) та вжи-

вання захисних медичних масок упублічних місцях. Добрий прикладдо наслідування подають нам жи-телі Японії, які досить ретельно до-тримуються норм особистої та со-ціальної гігієни. Це вияв місцевоївиплеканої культури поведінки лю-дей. Ще до спалаху цієї коронаві-русної інфекції мешканці Японії,коли хворіли респіраторними не-дугами, завжди одягали захиснімаски коли виходили на публіку,щоб не наражати ближніх. Прикладреальної турботи один за одного.(…автор цих рядків мав нагоду осо-бисто спостерігати дану поведінкумешканців Токіо підчас недавньоїтуристичної поїздки). Зараз у бага-томільйонному Токіо (більше 14мільйонів мешканців) не має такоїтрагічної картини, яку ми бачимона жаль в інших країнах. Наше тра-диційне слов’янське обнімання – ці-лування по три рази чи рукостис-кання варто замінити на японськийстиль вітання при зустрічі один зодним, а саме: легкий поклін. Припотребі треба кашляти чи чхати неу долоні (чи у серветки), а радше урукав - лікоть. Науковці - епідеміо-логи передбачають, що дана віруснаінфекція буде частиною сезоннихендемічних інфекцій, але не будетакою загрозливою на рівні панде-мії через вироблення специфічногоімунітету у більшості населеннясвіту. Отже, теперішні і грядущіпокоління повинні бути відповіднопідготовленими до любих інфек-цій бодай на рівні дотриманнянорм особистої / соціальної гігієнита зміцнення імунної системи.

Зміцнення загального стану нашогоздоров’я та імунної системи: Відомо,щоб підтримувати наше добре здо-ров’я нам потрібно повсякчас підт-римувати здоровий спосіб життя.Ми розуміємо, що всі системи ор-ганізму функціонують в унісон і євзаємозалежними. Цю природнюбажану оптимальну функціональ-ність потрібно постійно підтриму-вати наступними підходами: здо-ровим повноцінним харчуваннямбагатим на мікро і макро елемен-тами (…вся періодична таблицяМенделєєва), вітамінами та живимиензимам- ферментами, здоровимповноцінним сном, чистою водою іповітрям, та зменшенням впливунегативного хронічного стресу.Про всі вищеназвані фактори, якіпідтримують наше здоров’я, булиописані у моїх передніх статтях. Уцій статті я коротко хочу звернутиокрему увагу читача на взає-мозв’язок між функціональним ста-ном нашої імунної системи та внут-рішнім духовно-емоційним станом.Дуже важливо є нам усім усвідо-мити, що саме над тим органічнимзв’язком ми повинні мати постій-ний контроль. Коротко: стресовістани негативно впливають нафункцію імунної системи, а у дея-ких випадках навіть повністю пара-лізують її функцію. Класичний при-клад: при пересадці органу читканини, пацієнту дають великідози стресових гормонів, щоб ней-тралізувати у часі його імунну си-стему, щоб не відбулося відторг-нення. Тому дуже важливо зараз

о. д-р Ярослав Налисник

Вартість живої віри, особистої гігієни та імунної опірності у часпандемії COVID -19

Підготував о. д-р Ярослав Налисник, парох Церкви Христа Царя у м. Бостоні

Сівачсторінка 10, 26 квітня, 2020

підчас пандемії не піддаватися па-ніці, яка спонукає викиду у кровстресових гормонів, які буквальновідтак паралізують нашу імунну си-стему. Усім нам потрібно зберегтикритичне раціональне мислення,щоб робити правильні розумні рі-шення. У додаток також важливоконтролювати свої негативі емоції.Нам потрібно мати сильну імуннусистему для нейтралізації різнихвидів інфекцій й включаючи тепе-рішню, загрозливу нашому здо-ров’ю і життю, коронавірусну ін-фекцію Covid - 19.

Внутрішній спокій: “ Мовчи ізнай, що Я є твій Бог” (Псалом46.10). Дуже важливо зберігативнутрішній спокій, ясність розумута психологічну рівновагу. Нашвнутрішній здоровий духовно-емо-ційний стан, ми люди віри, можемопідтримати читанням СвятогоПисьма, мовчанкою, молитвою, ме-дитацією, слуханням Живого Бога

у тиші нашого серця. Надія на Бо-жого милосердя та довір’я до Бо-жого Провидіння додасть нам спо-кою та погідності духа. Бог єзавжди з нами. Ми запрошені по-вернутися лицем у молитві до Богау час життєвого випробування ітоді отримаємо благодать та муд-рість з небес. Патріарх ЛюбомирГузар з біблійською мудрістю у свійчас повчав: “…потрібно так ревномолитися з вірою, немов все зале-жить від Бога; і треба одночаснотяжко трудитися немов все зале-жить від нас самих.” Висновок: Богнадихає, a людина скріплена віроюповинна все зробити, що є в її си-лах, щоб зберегти своє життя тажиття своїх ближніх у даних обста-винах. Ця пандемія рано чи пізнозакінчиться і ми повернемось довідносно нормального перебігужиття, але на жаль з реальними бо-лючими втратами. Такою є дій-сність нашого життя. Цього рокуВеликий Піст, який у черговий разприготовляє нас до Воскресіння

Христового, став часом додатко-вого випробування нашої віри і до-вір’я до Бога. Господь є з нами уцей непевний час: з хворими, якітерплять, з медичними працівни-ками, які опікуються недужими, зурядовцями, які забезпечують по-рядок і безпеку для громади. Всілюди доброї волі є виявом Божоїлюбові та опіки. Спаситель ніколине обіцяв, що ми не будемо тер-піти, але обіцяв, що буде з нами докінця, а особливо у час життєвихвипробувань. Після гіркої п’ятницінашого терпіння все ж таки насту-пить і неділя звільнення. Не забу-ваймо, що ми є люди Великодня,люди віри і надії у ВоскреслогоХриста. “Не страхайтеся, я з Вамиаж до кінця світу ” (Матей, 28.20)потішає нас усіх Воскреслий Гос-подь.

Отже, наша особиста та соці-альна гігієна, підтримка загальногоздоров’я, а осoбливо зміцненняімунної системи, віра у ЖивогоБога, оптимізм та виконання реко-

мендацій лікарів-науковці станутьзапорукою нашої безпеки у час пан-демії COVID-19. У час карантинурекомендовано дотримуватись за-ряджень місцеві влади та санітарно-епідеміологічної служби. Медичніпоради та інформації відносноCovid -19 бажано отримувати відсвоїх сімейних лікарів та з вебсто-рінок відповідних державних та ака-демічних установ:

NIH – National Institute of Health:https://www.nih.gov/health-informa-tion/coronavirus;

CDC – Center of Disease Control: https://www.cdc.gov/coronavirus/2019-ncov/prevent-getting-sick/preven-tion.html?CDC_AA_refVal=https%3A%2F%2Fwww.cdc.gov%2Fcoron-a v i r u s % 2 F 2 0 1 9 - n c o v % 2 F p r e -pare%2Fprevention.htm;

Johns Hopkins University:https://coronavirus.jhu.edu/.

Українські писанкиЛюбов Волинець, куратор Українського Музею у Стемфорді, КТ

Традиційне мистецтво укра-їнської писанки, яке виникло у гли-боку давнину і було плекане вУкраїні століттями, сьогодні осяг-нуло ґлобальної популярностi таширокого зацікавлення. Цим ми-стецтвом займаються як в укра-їнськім середовищі, так і поза ним.

Цей старовинний звичай, якийбув важливою частиною до-хри-стиянських вірувань пов’язувався зкультом сонця, воскресіння при-роди, згодом став частиною Вели-кодніх традицій. Українці збері-гають писанки у своїх домівках,щороку кладуть нову писанку в ко-шик з Великодніми стравами дляпосвячення, дарують членам ро-дини та друзям. У гуцулів збере-глася традиція робити з писанокголубів. Приклеючи до писанкикрила, хвостик та дзьоб, зроблені зкольорового паперу, вони заві-шують їх в хаті перед іконами напам’ятку, що “як Ісус народився,то голубець прилетів і над Ним ле-лів”.

Бажаючи збагнути таємницюжиття, людина у зв’язку з цимстворила міти, в яких яйце вважа-лось джерелом життя, воскресіння,

сонця і всесвіту. Подібні міти іс-нували майже у всіх культурахсвіту. У старовинних українськихвіруваннях яйце набирало магічноїсили, коли його поверхню за при-писаним ритуалом покривали та-ємничими різноколірними зна-ками. Тоді яйце ставалоталісманом, який, згідно з по-вір’ям, охороняв від зла, приносивдобро, щастя, забезпечував добро-бут та родючість. Яйце ставало пи-санкою.

Згідно з давньою українськоюлегендою доля світу залежить відписанки. Доки писання писанокпродовжується, доти світ буде іс-нувати. Якщо цю традицію зане-хають тоді зло у вигляді веле-тенської лихої (лютої) потвори, якаприкована до скали, окружить світі знищить його. Кожного рокуслуги цієї потвори ходять по світута перевіряють, чи пишуть ще пи-санки. Якщо мало писанок пишуть,тоді ланцюги потвори звільню-ються і зло розходиться по світу.Якщо писанок багато, тоді лан-цюги потвори стають тугими, по-твора тратить злобну силу і це доз-воляє любові та дружбі

поширюватися і цим угамуватизло.

Звичай писання писанок при-везли до Америки українські еміг-ранти. їхня наочна та постійнаприв’язаність до цієї традиції спо-нукала зацікавлення між амери-канцями уже в 20-тих роках мину-лого століття. Усе почалося вУкраїнській книгарні на 7-мій ву-лиці – Сурма - книгарня і музичнакомпанія. Нвесні 1923 року Миро-нові Сурмачеві, власнику книгарні,приніс кілька писанок для продажугуцул Скроботюк. У дуже скорімчасі писанки були продані. На-ступного року перед Великоднімисвятами цей самий гуцул сидів украмничній вітрині і протягом го-дин і днів писав писанки. Він про-дав сотні писанок по 35 центів заштуку. Від таких скромних почат-ків поширилося зацікавлення тазахоплення українською писанкою.Із зростанням популярності ви-никла потреба друкованої інфор-мації, вказівок, інструментів тафарб. Відповідальність за поста-чання усього цього взяв на себевласник книгарні. Його діти про-довжили цю роботу, і собливодонька Ярослава - відома ми-сткиня, яка досліджувала ми-стецтво писанки та видавала не-обхідну інформацію про писанкуанглійською мовою.

Один із ранніх дописів в аме-риканській пресі про українськуписанку з’явився у результаті од-ного випадку. У березні 1948 року,Г. Росс тодішній редактор журналуНью Йоркер, прибув на сьому ву-лицю щоб зробити інтерв’ю з влас-ником ірляндської корчми Мек-Сорлійс, яка містилася майжепоруч з книгарнею Сурма. Він при-був із своєю дружиною, забувшипро те, що в ті роки вхід жінкам вкорчму був заборонений. Йогожінка, побачивши чепурну крам-ницю Сурма, вирішила зайти тудиі почекати чоловіка там. Якою не-сподіванкою для редактора булоте, що коли він зайшов у крам-

ницю то побачив свою жінку в за-хопленні та зачаруванні українсь-кою писанкою, писання якої саме уцей передвеликодній час демон-стрували в крамниці дівчата. Ре-дактор Г. Росс відразу зробив ін-терв’ю з власником крамниці інадрукував цю інформацію в най-ближчому номері журналу. Відтого дня двері крамниці Сурма незачинялися і попит на українськуписанку зростав.

Сьогодні ми маємо багато май-стрів та мистців писанки в Аме-риці. Багато інформації виданопро писанку, інструменти удоско-налені. В Україні за совєтських ча-сів традиція писання писанок булане тільки несхвалена, але індоі йжорстоко заборонена. КолиУкраїна стала вільною в 1991 році,майстри писанкового мистецтва зАмерики і Канади їхали в Українуй організовували виставки своїхписанок і у такий спосіб допо-могли відродити, оживити і відно-вити старовинну традицію, якабула майже знищена совєтськимрежимом.

Захоплення українською пи-санкою розповсюджене по ціломусвіту. І, з усіх культурних надбаньукраїнців, багато з яких присвою-ють чужі народи, писанка завждибуле визнана українською – не-змінно, правильно і справедливо.

В одній українській легенді хри-стиянських часів читаємо:

“...і благаючи за життя свогосина Ісуса перед Пилатом, воназомліла і впала на землю. Писанки,які принесла в дарунок Пилатові,випали з кошика і покотилися поцілому світу”.

Подібно і у великій мірі завдякизаходам і праці майстрів писанкиукраїнської діаспори, наша писанкакотиться по цілому світу. Вона за-чарувала, зацікавила та захопилаувагу і подив багатьох. І хто знає,може вона, писанка у якійсь мірідопомагає стримувати зло та збе-рігати добро і дружбу.

Писанки з колекції Українського Музею і Бібліотеки у Стемфорді, КТ

Сівач сторінка 11, 26 квітня, 2020

Владика Василь Лостен про зародження покликання та довголітнєслужіння Церкві: «Усе життя є подією»

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ

Владика Василь Лостен вже впро-довж кількох років розпочинає синодальнізасідання складанням присяги як най-старший єпископ-емерит теперішньогоскладу Синоду Єпископів УкраїнськоїГреко-Католицької Церкви. Протягомсвого життя він вже мав нагоду спосте-рігати за діяльністю семи Римських Пон-тифіків. Після знайомства із владикоюВасилієм Лостеном теперішній Святі-ший Отець Франциск із гумором запи-тав: «Розважіть мені, як Ви харчуєтеся?»Сьогодні ми спілкуємося із владикою проісторію Української Греко-КатолицькоїЦеркви, свідком якої він став і яку вінсвоїми ділами та мудрістю будував.

Преосвященний владико, розкажітьпро свою сім’ю та зародження покликаннядо священства? Хто спричинився до Ва-шого вибору свідченням свого життя?

Я народився в американськомуштаті Меріленд. Я є десятою дити-ною у сім’ї, іншими словами — най-молодший. Мама хотіла, щоб най-старший брат став священником, тавін не захотів. Ми мусили дужеважко працювати. Коли ж прийшовчас, я висловив своє бажання статисвященником. Мама надзвичайнораділа через це.

Але як я отримав покликання?На візитацію до нашої маленької па-рафії у містечку Чесапік-сіті (штатМеріленд, США) прибув наш єпи-скоп Костянтин Богачевський. Оче-видно, у той час він був ще молодимта рухливим, а також мав дуже гарнубороду. Мені вона надзвичайно по-добалася, — більше його борода,аніж він (Сміється — ред.). Відтакпід час катехизації він запитувавкожну дитину про те, ким вона хочестати в майбутньому: «Чи ти хочешпіти до війська? А чи працювати умедичній службі?» Опісля, він вка-зав на мене і запитав: «А ким ти хо-чеш бути?» А я сказав: «Я хочу бутитаким, як і Ви». Він же відповів:«Сину, якщо ти хочеш бути таким,як я, то спершу повинен стати свя-щенником». Добра відповідь! Менітоді було десь 7–8 років. Згодом при-йшов час записатися до вищоїшколи і я сказав мамі: «Я би хотів досемінарії». Вона мені дозволила і тимсамим, підтримала моє покликання.Окрім того, уся родина мене підт-римала у цьому покликанні, адже вцей час ми були змушені платити засвоє навчання. У 1945 році я пішовдо семінарії у Стемфорді, де зараз іс-

нує наша мала семінарія. Там явчився впродовж восьми років. По-тім по градуації я направився вив-чати богослов’я у Католицькому уні-верситеті Америки. Це те, щостосується мого покликання.

Коли ж я завершив навчання, у1957 році мене висвятив на священ-ника той самий владика, якому я ко-лись сказав: «Я хочу бути таким, якВи» [ред. — Костянтин Богачевсь-кий]. На той час, нас було троє свя-щенників. Відтак ми отримали пові-домлення про місце нашогомайбутнього служіння. Я був при-значений до величезного міста, дероблять автомобілі — Детройту. На-томість, інший священник був при-значений до іншого місця. У філа-дельфії тоді деканом був священникз України, який звався ОлександрТрижневський. Окрім того, він бувпарохом у тому містечку, звідки по-ходила моя мама. Він же мені сказав:«Ти не підеш до Детройту, і зали-шишся із нами у філадельфії». Я бувздивований. Я був готовий їхати, аледекан мене кличе до себе: «Хтось ін-ший буде призначений на твоємісце, а ти будеш призначений докатедри». Відтак кілька років я слу-жив сотрудником у катедрі.

Протягом 1957–1961 років я бувпомічником в Курії нашого єпи-скопа. Таким чином, до Детройту яне потрапив та залишився у філа-дельфії.

Після смерті митрополита Ко-стянтина Богачевського у 1961 році йдо Другого Ватиканського собору япрацював у філадельфії. Відтак на-ступник митрополита Амвросій Се-нишин поїхав на Собор. Оскільки яз ним працював, то перед від’їздомзапитав його: «Владико, що я маюробити?» Він же відповів: «Я тебе ви-силаю на парафію». Отож, він менезробив парохом у містечку, недалековід філадельфії. Там була дуже по-гана парафія. Він сказав мені, щовона потребує багато роботи. Колия туди дістався, то відразу побачив,що ця парафія є не на місці, бо ми-нулий священник був більше заці-кавлений книжками, аніж парафією.Тому я розпочав парафіяльну працю:пошук місця для помешкання, від-новлення церкви і т. д. Я зібрав усіхпарафіян разом і сказав про те, щонам потрібно зробити. І люди вия-вилися дуже добрими, підтримали увсьому і зробили. Таким чином, ятам служив доти, доки не повер-

нувся митрополит Амвросій із Дру-гого Ватиканського собору. «Добре,тепер я забираю тебе назад до кан-целярії, а у парафію вишлю когосьіншого», — сказав мені митрополит.

Таким був початок мого життя.Майже усе своє життя я працював уканцелярії. Також став єпископом-помічником для митрополита. Пойого смерті протягом 18-и місяців ябув адміністратором архиєпархії.Відтак мене призначили єпархомСтемфордської єпархії.

Беручи до уваги Вашу біографію, своюосвіту Ви здобули в Сполучених Шта-тах Америки. Відтак 10 червня 1957 рокуприйняли священиче рукоположення із рукєпископа Костянтина Богачевського тарозпочали душпастирське служіння дляукраїнців у США. Із якими викликаминайчастіше стикалася українська діа-спора впродовж Вашого служіння? Щоставало найбільшим чинником їхньої єд-ності?

Варто сказати, що наш єпископдуже сильно подбав про мігрантів т.зв. другої хвилі еміграції у 1950-ихроках. Насамперед, в цей час булобагато дітей і тому єпископ подбавпро школи. Він сказав: «Кожна па-рафія, що має більше 100 дітей, по-винна збудувати школу». Требапам’ятати, що в ті часи обставинибули цілком інакшими. Сьогоднінам би було важко це зробити із ма-теріальної сторони. Загалом, він збу-дував 16 нових шкіл в єпархії (єпар-хією в цей час була уся Америка).Очевидно, що нам вдалося об’єд-нати наших людей через дітей ушколах. Окрім того, ми мали різніорганізації: «Пласт», СУМ та іншідитячі організації. Ми мали такожорганізації для студентів вищихшкіл, до прикладу, «Українське сус-пільство», яке збиралося кожного мі-сяця. В цей спосіб ми як одна великаукраїнська родина радувалися.

Варто зазначити, що я не говорюпро політичну сторону питання, боя туди не вмішувався. Я дбав процерковні справи.

Натомість, єпископську хіротоніюВи отримали 25 травня 1971 року у Фі-ладельфійській катедрі Непорочного За-чаття Пречистої Діви Марії. Як буду-валася та розвивалася синодальність таєдність нашої Церкви в катакомбний пе-ріод її існування у Радянському Союзі?Якими були зустрічі нашої ієрархії закордоном, у т. зв. «вільному світі»?

Єпископи у «вільному світі» зби-ралися майже кожного року тут, вРимі. Це були єпископи з Канади,Америки та Південної Америки.Тут, в колегії ми можемо тепербачити фотографії із цих зустрічей.У цьому питанні, на мою думку,більше йдеться про звільнення ар-хиєпископа Йосифа Сліпого і йогоуряд.

В той час наші люди були над-звичайно енергійними і тому праг-нули, щоб наша Церква росла. Та-кож Блаженніший Йосиф Сліпийпильно дбав про різні інституції таЦеркву. І от постало питання, — відкого воно вийшло я вже не знаю, —про патріархат. Наші священникиписали листи про справу патріар-хату вже від 1922 року, ще до тогомоменту, коли приїхав на служінняєпископ Костянтин Богачевський.

Відбулася певна зустріч і близько 29священників написали листи доАндрея Шептицького, який у цейчас був у Львові. Відтак ця справаширилася й далі. Переважно, самеАмерика і Канада найбільше займа-лася цим питанням. Часто розмовибули надзвичайно гарячими: деякібули більшими політикантами, аінші — хотіли отримати патріархатвже і зараз.

Ви вже володієте великим життєвимдосвідом. Дивлячись на історію свогожиття та оцінюючи її, які події із влас-ної біографії для Вас є найбільш пам’ят-ними?

Усе життя є подією. Першоюпам’ятною подією для мене є: колиЙосиф Сліпий ще перебував в ув’яз-ненні, мене призначили зібрати усіматеріали про нього та говоритипро його життя. Тому я пішов на ра-діо та передав інформацію в газети.Вкінці, владики написали пасто-ральний лист у справі його звіль-нення і передали його мені задля по-ширення. Це був доволі довгий лист.Окрім того, мені прийшлося пере-класти його на англійську мову дляамериканської аудиторії. Відтак язробив із цього листа брошуру і над-рукував близько 10–15 тис. примір-ників. Я його назвав «Пастир в кай-данах» («Shepherd in chains»). Публікасприйняла його дуже позитивно,адже там були також фотографії таціла історія його життя. Це був мійперший публічний виступ у справіщодо нашої Церкви. Ми робилидуже багато речей, особливо у тойчас, коли митрополит був на Соборі.Він дзвонив до мене і казав про усе,що потрібно було зробити. Оче-видно, я повинен був це виконати.Натомість, найкраще, що зробивмитрополит є те, що він видав кни-жечку про східні обряди, яку я такождрукував. Відтак я сам привіз її сюди[до Риму — ред.] задля того, щобмитрополит міг її роздати на Со-борі. Коли вони писали документпро Східні Католицькі Церкви, ба-гато із написаного митрополитомАмвросієм Сенишином увійшло дотого документу. Дуже мудро зробив,бо Собор нічого не знав про СхідніКатолицькі Церкви — tabula rasa.

Існувало багато клопот та супер-ечок щодо того, хто має право, хтоволодіє юрисдикцією, чи то Бла-женніший, а чи митрополит Амвро-сій Сенишин. Була така неприємнаситуація між усіма. Мимо того, колимене і ще одного священника ІванаСтаха призначили на єпископів, товін отримав повідомлення про но-мінацію вже у лютому. Я ж діставповідомлення про свою номінацію25 березня, але її не публікували аждо 5 травня. Це сталося через ті не-щасні непорозуміння між тими, хтобув за Сліпим, та тими, хто був замитрополитом. Потрібно багато чи-тати і досліджувати джерела, щобирозуміти те, що відбувалося у цейчас. Цілком слушно, що деякі людирозуміли про патріархат набагатобільше, аніж інші. Багатьом слово«патріархат» було чуже. Отож, я буввисвячений 25 травня 1971 року. Зви-чайно, були люди, які не розумілицієї справи. Було кілька жінок ізНью-Йорку, імена яких я не назива-тиму, що прийшли із гучномовцемна подвір’я храму і кричали: «Анак-сіос! Анаксіос!» [гр. «недостойний»

Владика-емерит Василь Лостен

Сівачсторінка 12, 26 квітня, 2020

— ред.]. Однак, це для мене не по-роджувало жодного гніву чи щосьтакого. Я це прийняв спокійно. Укожного є своє бачення, але я є тут,володію певними своїми обов’яз-ками задля здійснення церковнихсправ.

Пізніше, після хвороби і смертімитрополита Амвросія Сенишина увересні 1976 року, я був призначе-ний Папою Апостольським адміні-стратором sede vacante (лат. вакант-ного престолу) [йдеться профіладельфійську архиєпархію —ред.]. Там я служив впродовж 18 мі-сяців як адміністратор цілої митро-полії. Далі я був призначений третімєпископом Стемфорду. Цікаві речі!

Коли я був призначений, до менеподзвонив Апостольський делегат о23:00 год. і сказав: «Я щойно отримавфакс із Риму про те, що ти є при-значений третім єпископом Стем-форду. Чи приймаєте?» А я його за-питав: «Чи я можу вибрати щосьінше?» Він сказав, що ні. Тоді, яйому: «Якщо ні, то я приймаю». Та-ким чином, Йосиф Шмондюк, щобув у Стемфорді, був переведений уфіладельфію, а я зайняв його місце уСтемфорді. Там я здійснював слу-жіння як екзарх впродовж 27-и років.Тепер же я вже 15 років на емери-турі.

Ми святкували тисячоліття Хре-щення України. Очевидно, ми по-винні були робити це спільно із чо-тирма єпархіями в Америці. Всіпогодилися, але вкінці уся справабула покладена на руки Стемфорду.Варто сказати, що владика РобертМоскаль дуже гарно співпрацювавіз нами та допоміг приготувати цейтисячолітній ювілей ХрещенняУкраїни. Ми мали різноманітну ве-личезну програму, але найбільшимдосягненням було те, що ми видалиу одній із найкращих газет у світіцілу сторінку про нашу Церкву. Мизробили велику рекламу у тій газетіпро нашу Церкву-мученицю. В тойчас мене викликали до Риму і я сідавна літак у Нью-Йорк. Там якась дів-чина роздавала газети і я її взяв. Ярозгорнув цю міжнародну газету і япобачив, що ті реклами, які я подавв Америці є тут! То цілий світ читавпро це. Окрім того, ми мали багатопрограмних заходів.

Я пригадую, що Блаженнішийвидав плакат з нагоди ювілею. На-віть один із цих плакатів висить тут[ред. — в Українській папській ко-легії святого Йосафата]. Я взяв цейплакат і зробив кілька копій, закли-кавши, що кожна парафія повиннамати його і повісити у притворіцеркви. Таким чином, усі нашіцеркви мали цей плакат і надалі йогомають. То є один із споминів.

Тоді ми також мали велике свят-кування тут, у Римі. Святий ПапаІван Павло ІІ став головним служи-телем Літургії разом із кардиналомМирославом Любачівським та на-шим Синодом. Я думаю, що не по-милюся, коли скажу, що з Канади,Америки та Європи ми привезли 4тис. осіб задля перебування на свят-куванні. Скільки осіб вміщає вати-канський зал Павла VI? (ред. — 6500осіб) 6000? Майже половина буланаших людей на тому концерті, наякий також приїхали Папа, близько12–15 кардиналів та єпископи. Мимали тут дуже великі успіхи, аджерозпочали питатися про нас: «Хтоми є? Звідки ми походимо? Що то єза люди?» Адже ще у 1988 році булопідпілля. Таким було тисячоліттяХрещення. Блаженніший ЙосифСліпий помер у 1984 році, тому цісвяткування ми вже мали без нього,але із кардиналом Любачівським.

Опісля, ми почули про те, щоМихайло Горбачов має мати зустрічіз Папою 1 грудня 1989 року. Ми до-

відалися про це близько 6–8 місяцівперед тим. Відразу виникла думка:«Треба щось робити, треба підтри-мати Папу». Я особисто заангажувавфірму у Вашингтоні заради того,щоб дістати листи від усіх нашихполітиків, включно із Президентом,в яких буде написано до Горбачовапро звільнення нашої Церкви. Та-ким чином, коли він побував у Папи,розпочалися перші кроки полег-шення, але ще багато осіб залиша-лися ув’язненими. Я зробив копіюкожного цього листа. Відтак я ство-рив таку білу книжку із усіма тимилистами і вислав її через ніч літакомдо Ватикану, щоби Папа дістав їївчасно. Що цікаво, що Горбачов ужемав усі ті листи, він дістав їх по од-ному. Ці зустрічі вони транслювалипо телевізору, і що я бачу, — на столілежить та папка, що я йому вислав!Мені було надзвичайно приємно цепобачити. Навіть можна було по-чути, по завершенню їхніх справ, якПапа сам порушив справу про нашуЦеркву в Україні. Так воно тоді йсталося.

У 90-их роках, коли стало дещолегше, я приїхав в Україну для того,щоб відвідати наших владик. Я роз-почав співпрацювати із митрополи-том Стернюком. Найпершим на-шим клопотом було те, де знайтисемінарію. Коли я приїжджав рік пе-ред тим, то вони всі мали виклади поцерквах. Холодно, двісті студентівзамерзають! Коли я пішов туди вик-ладати, я сам не міг того витримати,адже було занадто холодно. Тому явідправив їх додому. Тоді, я пішов домитрополита Стернюка і сказав:«Так не може бути. Ми мусимо ку-пити десь будинок, щоби мати семі-нарію». На той час, ми вже малиприятелів у Верховній Раді, які на-лежали до нашої Церкви. Вони нампоказали будівлі, які місто має напродаж. Ми оббігли усе, та мені цене подобалося, бо усі вони потребу-вали ще два-три роки для ремонту тареконструкції. Я не знаю, як це ста-лося, але ми направилися у сторонуЗимної Води і Рудно. Ми довго їхалиі відтак натрапили на будівлю ко-лишнього комуністичного піо-нерського табору. Він вже був злік-відований, тому ми заїхаливсередину і побачили чудові великібудинки. Два будинки для спання,ще один, де була кухня. Однак, в од-ному із них дах провалився усере-дину. Але то нічого. Ми пішли даліоглядати, а Стернюк каже: «Як ми тобудемо робити? Дивіться, тут требазремонтувати, і тут». А я йому кажу:«Митрополите, дивіться на шлунок.Якщо хтось матиме повний шлунок,то він і працюватиме». У тому треть-ому будинку у них колись був ре-фектар (ред. рефектар — «тра-пезна»): п’єци знамениті, посуд,тарілки. Все там було. А то є першийкрок, адже ми маємо місце, деможна сісти й їсти. Тому я сказав:«Ми повинні це все у якийсь спосібкупити». Проте, нам важко йогобуло купити, бо 17 осіб вже малиякесь зацікавлення щодо цього бу-динку. Ми розпочали контактуватиіз власниками будівель. Я не сказав,що ми хочемо їх купити, я не сказав,щоби вони нам дали їх, я лиш сказав:«Дайте нам в оренду. Ви мені ска-жіть, скільки ви хочете плати за мі-сяць, щоб ми це розпочали». Вкінці,погодилися всі. І тут — 400 чоловік.Зо чотири тижні ми все вичистили івсе було готове для помешкання. Нетак, як би мало бути, та все ж. Аджей вікна були зіпсовані, і ще кільканюансів, — багато потрібно було щепраці. І ми послідовно це робили.Найважливіше — це кухня. Кухнябула знаменита. На другому поверсіцього ж будинку була аудиторія і мидоробили каплицю. І так розпочався

навчальний рік в Рудно — початоксемінарії у Львові. А потім — вжевсе інше. Я допоміг священникамкупити автомобілі, щоби вони моглиїздити по парафіях, хлопці не малиматеріалу для риз, тому я поїхав доБельгії, купив матеріал і вислав йогочерез Чоп. Це все передали черезодного знайомого чоловіка доЛьвова, до собору Святого Юра. Від-так були віднайдені кравці для по-шиття ряс для семінарії. Це дрібніречі, але відіграє важливу роль. Я ча-сто приїздив до семінарії, щоб відві-дати хлопців, — та яких там хлопців,старших людей! Це був період по-їздок до України кожного третьогомісяця, щоб подивитися, хто посту-пає до семінарії.

У березні 1991 року повернувся вУкраїну Блаженніший Мирослав-Іван Любачівський. Я також їздив ізним, щоб показати усе. Він замешкавв митрополичих палатах на Свя-тоюрській горі. То були такі початкив Україні. Такі дрібні речі. Я такожделегував в Україну кількох своїхсвященників, щоби викладали у се-мінарії: монсеньйор Терлецький,Кеннес та інші. Вони приїжджалираз на три місяці до Америки, щобитрішки відпочити, але в більшіймірі, щоб закупити товар для семі-нарії. В цей час я мав гарні зв’язки ізFinAir (фінляндія), тому вони взялиці пакунки як гуманітарну допомогу,тобто не взяли нічого за це, без-платно. Ми були такі щасливі!Пачки висилали кожних три місяцідо семінарії. То були гарні часи. Тобули веселі часи. Ми бідували, миінколи були голодними, але ми смія-лися багато.

Очевидно, помежи того, я пови-нен також пильнувати свою єпар-хію. Але ми настільки все організу-вали, що мене й не треба було.Священники та сестри знали все,що потрібно було зробити і робили.Я ж більше був дипломатом. Я слу-жив там протягом 27-и років і потімна моє місце прийшов владикаПавло Хомницький. Це сталося 15років тому і тепер я є на емеритурі.

При багатьох нагодах Ви стверд-жуєте, що ми вже маємо патріархат.Що це значить?

У справі патріархату я пам’ятаютаке. Блаженніший Йосиф стояв натому, що наша страждаюча Церкваповинна мати якусь винагороду.Очевидно, найкращою нагородоюбуло б зробити нашу Церкву патрі-аршою. Але в той час, ми не малиЦеркви, бо вона перебувала у під-піллі, держава перебувала у руках ко-муністичного уряду. Тому ми немогли його дістати у жодний спо-сіб. В свій час папа Павло VI пропо-нував кардиналові Йосифові Слі-пому надати титул патріарха, так бимовити, титулярний патріарх. На-віть я був на цій зустрічі. А Блажен-ніший сказав до Папи: «То не длямене, то для народу!» Папа думав,що Йосиф Сліпий прийме його про-позицію, та він відмовився від неї. Ітак воно тривало надалі: смерть Йо-сифа Сліпого, звільнення України,перші Синоди. Увесь час ми гово-рили про цю справу патріархату, од-нак, не мали жодного успіху.

Змінювалися люди, як і кожногоразу, змінюються генерації. Це тяг-нулося так аж до вибору ЛюбомираГузара. Коли помер кардинал Лю-бачівський, очевидно, був скликанийСинод, щоб обрати його наступ-ника. На нього зібралося 27 єписко-пів з України та поселень. Тоді Си-нод обрав Главою нашої ЦерквиБлаженнішого Любомира Гузара.Ми не мусили довго чекати, щоб уРимі підтвердили цей вибір нашогоСиноду. Так воно було.

Коли ж ми мали перші наради ізпатріархом Любомиром Гузаром, ясів біля нього, підніс руку й кажу:«Це формальна справа. Але чи маємоПатріарха?» І тут щось нема відпо-віді. Чекаю пів хвилини, а тоді: «Бла-женніший, чи маємо Патріарха?»«Якщо владики бажають, щоб мимали, то ми маємо Патріарха», —відповів він тоді. Я був задоволений,адже ми розпочали працювати надцим.

У 2002 році ми мали наші нарадиу Львові всі владики погодилися під-писати створення патріархату вУкраїні [правдоподібно, йдеться проІІІ-ю Сесію Патріаршого собору, якапроходила у липні 2002 року, та Си-нод Єпископів цього ж року, за під-сумками яких було скероване відпо-відне прохання до Папи Римськогощодо визнання патріаршого устроюУГКЦ — див.https://docs.ugcc.ua/1158/]. Не про-сити, бо вони багато просили доцього, але ми створили патріархат у2002 році. Ми голосували, підпи-сали, написали листа до Папи іта-лійською щодо того, що ми вирі-шили на цьому Синоді. КардиналГузар особисто привіз цей лист доРиму і передав папі Іванові ПавловіІІ. Папа прийняв цей лист від кар-динала, вийшов і перечитав. Йогосекретарем у той час був кардиналДзівіш, що зараз є на емеритурі.Секретар запитав: «Що я маю із цимзробити?» А папа відказав: «Залиштетут, це не горить». Він положив листзбоку. До сьогодні нема відповіді ні«так», ні «ні», а значить, то є «так». Явірю, що від того моменту ми отри-мали патріархат. Такою є моя ін-терпретація. Тому я завжди кажу,коли люди запитують про те, колибуде патріархат: «Патріархат ми вжемаємо. Справа закінчена». На цьомуСиноді я говорю те ж саме. Патрі-архат маємо, маємо вже третьогоПатріарха, справа закінчена. Більшенема дискусії. Звичайно, я чую, щоподекуди з’являються дискусії, алеми повинні розуміти історію, якатягнеться до І, ІІ, ІІІ Соборів і доапостольських законів. Не до яки-хось римських законів, але до законівіз апостольських часів. То є моядумка, і я буду на цьому стояти, бо язнаю, що є правий у цьому.

Впродовж інтронізації владики Бо-риса Ґудзяка у Філадельфії у багатьохЗМІ з’явилася новина про те, що Ви ма-теріально підтримали проєкт заснуванняЦентру українських церковних студійпри Інституті досліджень східного хри-стиянства Католицького університетуАмерики у Вашингтоні. Розкажіть дещопро цей проєкт та про його розвиток на-далі?

Ми маємо зустрічі східних като-лицьких єпископів в Америці. Впро-довж останніх 25 років ми вже не-одноразово говорили про фундаціюв Американському католицькомууніверситеті у м. Вашингтон. Оче-видно, що прийшов час прийматирішення, але наші владики сказали,що не мають фінансів. Таким чи-ном, я взяв цю справу у свої руки.Майже уся моя родина вже померла,залишивши мені певні землі, тому япродав наші ферми та передав от-римані кошти для цієї фундації до-сліджень східного християнства вУніверситеті. Це доволі проста річ:нам було потрібно, я мав нагоду і яце зробив.

Наразі цей проєкт покликанийдосліджувати східне християнствота українську Літургію. Однак, Бла-женніший Святослав ще має свої ідеїдля його розвитку.

Розмовляв Іван Вихор

page 13, april 26, 2020the Sower

For more information about The Ukrainian Museum and Library of Stamford, please, visit www.ukrainianmuseumlibrary.org, call 203-324-0499 or 203-323-8866.The Museum is open Wednesday through Friday from 1 p.m. to 5:00 p.m., or by appointment, and is located at:

161 glenbrook Road, Stamford, Ct 06902.

eXpLoRing ouR MuSeuM and LiBRaRY

Pysanky – ukrainian easter eggs By Lubow Wolynetz, Curator

the traditional art of the ukrainianpysanka which originated in antiquityand which has been cultivated inukraine for centuries has achieved glob-al interest and popularity. this uniqueform of art is practiced both within andbeyond the ukrainian community.

this ancient ukrainian customwhich originated as an important ele-ment of the pre-Christian beliefs associ-ated with the cult of the sun and rebirtheventually became a part of easter tra-ditions. ukrainians kept pysanky in theirhomes, placed new ones each year intheir easter basket to be blessed, andgave them as gifts to family membersand friends. the Hutsuls even had a tra-dition of making doves out of pysanky.From colored paper they would attachwings, a tail, and a beak and would thenhang them in their homes near the iconsto commemorate a belief that whenJesus was born, a dove was hoveringabove Him.

ancient man in attempting tounderstand creation, developed mythsin which the egg was perceived as theprime source of life, rebirth, the sun,and the universe. Similar myths werefound in many cultures of the world. inancient ukrainian beliefs, when secretsymbolic signs were written on the eggin a prescribed manner and in variouscolors, the egg would then acquire mag-ical powers; it became a talisman, ableto protect from evil, bring good fortune,ensure prosperity and fertility. the egg

thus became a pysanka. according to an ancient ukrainian

legend, there was a belief that the fateof the world depended upon pysanky. aslong as pysanky writing continued, theworld would exist. Should the customcease, evil in the guise of an ancient,vicious monster chained to a huge cliff,would encompass the world and destroyit. each year the monster’s servantswould encircle the globe, checking ifpysanky were still being written. Whenthere were few, the monster’s chainswould loosen, and evil would flowthroughout the world. When there weremany, the monster’s chains would holdtaut, allowing love and friendship tosubdue evil.

the custom of writing pysanky wasbrought to the united States byukrainian immigrants. their visibleadherence to this tradition stirred inter-est among americans already in theearly 1920s. it all began at a ukrainianbook store on 7th Street, the SurmaBook and Music Co., whose proprietor,Myron Surmach, placed some pysanky,which he had received on consignmentfrom a Hutsul, in his display window.almost immediately all the pysankywere sold. the following year the sameHutsul, H.V. Skrobotiuk, prior to theeaster Holidays, rented space in frontof the store’s display window, sat therefor hours and days demonstrating theart of the pysanka, and offering them forsale. Hundreds pysanky were sold for 35

Pysanky, Tanya Osanca, ukrainian Museum and Library in Stamford.

Pysanky, Tanya Osanca, ukrainian Museum and Library in Stamford.

Pysanka Doves, I. Zelyk, ukrainian Museum and Library in Stamford.

Postcard, Olena Kulchytska, printed in Lviv, 1929, ukrainian Museum andLibrary in Stamford.

cents each. From such simple begin-nings, fascination and popularity of thiscraft widened. a demand for instruc-tions, tools and dyes grew. MyronSurmach took it upon himself to pro-duce all of the necessary materials. Hischildren continued his work, especially,his daughter Yaroslava, a noted artist.She did extensive research on the pysan-ka and published much-needed informa-tion in english.

one of the earliest notices aboutthe pysanka which appeared in theamerican press, came as a result of purecoincidence. in March of 1948, H. Ross,the then editor of The New Yorker, camedown to east 7th Street to do an inter-view at McSorley’s irish pub, which isalmost next door to the Surma Bookand Music Co. He brought his wifealong, forgetting that, in those days,women were not allowed in the pub. So,his wife, seeing the quaint Surma store,said that she would wait for him there.What a surprise H. Ross had when helater entered the store to meet his wife!She was by then engrossed in all thecharms and magic of the pysanka! Rightthen and there, he did an interview withSurma’s owner and learned all aboutukrainian traditions, especially thosedealing with the pysanka. the next issueof The New Yorker had a write-up aboutthis visit. From then on, the doors toSurma never seemed to close, and thepysanka was in demand not only ateaster time but year-round.

today we have many pysanka arti-sans in america. Much information hasbeen printed and tools have been

refined. in ukraine during the Sovietdays pysanka traditions were not onlyfrowned upon but in some areas strictlyforbidden. When ukraine became inde-pendent in 1991, pysanka artisans fromthe united States and Canada went toukraine, exhibited their pysanka collec-tions, and thus helped to rediscover,revive and restore an ancient traditionthat had almost been obliterated by thetotalitarian Soviet regime.

ukrainian pysanka is now known andadmired throughout the world. andwhat is more – of all the culturalachievements of the ukrainian people(many for which ukrainians are notgiven credit, because these achieve-ments have been usurped and designat-ed as belonging to other nationalities)the pysanka has always been designatedas ukrainian, permanently and rightful-ly so.

in one ukrainian Christian legendabout the pysanka we read that: “...Whilepleading before Pilate for her son Jesus, she[Mary] fainted and fell to the floor. Thepysanky, beautifully decorated eggs which shehad brought for Pilate as a gift, rolled out ofher basket down the floor and throughout theworld...” Similarly, to a large degreethrough the efforts and work of thepysanka artisans of the ukrainiandiaspora, our pysanka keeps rollingthroughout the whole world. it has cap-tivated and gained the interest, atten-tion, and admiration of many. and whoknows, perhaps to some degree it isinstrumental in holding back evil andpreserving goodness and friendship!v

page 14, april 26, 2020 the Sower

Sisters Servants of Mary immaculate“Here I am Lord”

National Catholic Sisters Week was celebrated March 8-14 this year. However, due to the out- break of the pandemic, events celebrating this week had to be cancelled. The Sisters Servants hadplanned an event which included a time when some of the Sisters would share their “Vocation Story.” We have chosen to print a part of their stories in the newspaper for a few editions. If your inter-est is peeked to hear all of that particular sister's story, just let us know. It is good, and even essential that parents, grandparents share their “stories” with their children and grandchildren as this“lived history” brings us closer together as a family.

SR. tHoMaS HRYneWiCH, SSMii was born in ambridge, pa, a

town about 14 miles northwest ofpittsburgh on June 2, 1924. i am theeldest of 4 children.

We belonged to SS. peter &paul ukrainian Catholic Church.Since the parish did not have aschool, i attended public schoolfrom grades 1 – 12. i was very activethroughout high school and partici-pated in all the sports, drama cluband chorus. i loved being in track,and the boys used to laugh becausei said that the only reason i wonthe track meets was because of mylong legs. When the high schoolstudents found out that i was enter-ing the convent they wouldn’tbelieve it, and said “you can’t becauseyou are not even the type.” i wouldrespond “oh yes I can as there is newtype going in to the convent.” they saidi would only last 6 months.

My sister and i were alwayshelping the sisters, and one daywhen everyone else left, one of theSisters asked my sister, who wasyounger than i, if she would like tobe a Sister. My sister said nobecause she wanted to get marriedand have a family. the Sisters weretaken back by the answer, and thenthey looked over at me, what aboutyou… and i said sure. So, they weregoing to write to the provincialSuperior that they were bringingone girl with them. of course, no

one at home knew i was going andthere was a big fuss in the house.But it worked out. thus, on June21, 1942, i was accepted into thecommunity. two days later i wentwith Sr. Sylvester and Sr. andrea toSloatsburg by train. the next daywe travelled by train to toronto,Canada. i arrived and met Sr.athanasius, who was one of the first7 girls that was taken into the com-munity by Blessed JosaphataHordashevska to start the congre-gation. We finally arrived inMundare, Canada to begin my lifeas a Sister Servant. it is a life that ihave never regretted and i haveenjoyed all these years serving godand the Church in various ways. So,those friends who were waiting forme, are still waiting for me 78 yearslater. Who else can you have as abetter Love than Jesus, and who canyou serve better than Jesus? if youhear god calling you to theReligious Life, i say “Come andSee.”

SR. eLiane iLnitSKi, SSMi“I was born a Sister, I just didn’t

have a habit.” i think the fruit of my vocation

was the prayers of my mom espe-cially, because i was her first bornand during her pregnancy she beganhemorrhaging, and was taken to thehospital. the doctor said that itwas by the grace of god that shewas able to still carry the baby. My

mom began to pray to Sr.anatole Bodnar, the first SSMito follow her people fromukraine to Brazil, because atthat time she was known to thepeople in Brazil as having mirac-ulous intercession. She prayed toSr. anatole to have this child,and if god called this child tobecome a priest or sister, she willnever hold them back. i mustmention here that my mothernever told me this until after myfinal vows.

i grew up with the Sistersand went to the school wherethe Sisters were teaching. therewere two young sisters thatmade a strong impression on me.

Sr. anna loved working withthe people, attending meetingsand being involved in the lives ofthe people. the second one wasSr. Josaphata, a young sister withonly temporary vows, who wasthe driver and sometimes invitedme to go with her to get corn forthe chickens. i loved to watchthe Sisters work by the altar orwith the children, and would say,“That is what I want to be… theydon’t have only one family, and theycan be free to love many children.”My father helped the sisters a lotand i used to go with him, andeach time they would give me abag of candy. i loved when theyinvited us to go pray in thechapel. in those days, the Sistersinvited girls in any grades to livewith them. it was a good way forthe parents to send their chil-dren to school. the girls wouldlive with the Sisters, who wouldfeed them and care for them,and the children would also helpthe sisters by doing some chores.i knew i had aunts and cousinsthat were sisters or priests butdid not know them as i grew up.

i knew in my heart that i want-ed to go and live with the sisters.When i told my parents aboutmy desire, my mother simplysaid “If that is what you want, Godbless you.” i will be celebrating my25th Jubilee as a Sister Servant ofMary immaculate next year.

SR. anne RoMan, SSMii was born in Rochester, nY,

the oldest of 3 children. My sis-ter and brother attended St.Josaphat’s School with me. Wewere taught by the SistersServants and some lay teachers.even though i was close to theSisters, i attribute my vocationto Fr. nicholas Wolensky, ourpastor. after graduating, i wentto a public high school. in thosedays we were released early fromclasses to attend religious educa-tion. Fr. Wolensky taught thehigh school class. even thoughwe had 2 elderly assistant priests,Fr. nicholas carried the workload. When returning from ahospital visit, he would tell us topray for so and so.

He asked if i would recordthe children’s weekly churchenvelopes. i took them home torecord and at the bottom of thebag there was always candy or atreat.

during the summer monthswhen the Sisters were gone, heasked if i would take care of thechurch. Since i always wanted toteach, and with the examples ofservice, dedication and generosi-ty of Fr. Wolensky, i decided tobecome a Sister.

With the blessing of my par-ents who drove me to ancaster,Canada, i entered the novitiateright after graduating highschool. next year i will be cele-brating 60 years of ConsecratedLife as a Sister Servant.

SR. BeRnitta duB, SSMii was born on august 4, 1395 in

ambridge, pa. our wonderful parentsbrought eleven children into the world,four boys and seven girls.

early childhood was spent inambridge attending Religious andukrainian classes offered at SS. peter &paul parish School. i recall at that earlystage of my life one of the Sisters ask-ing me what i wanted to be when igrow up. i answered very enthusiasti-cally – a Sister! time passed as i real-ized with deep feelings more and morethat entering the convent was going tobe my way of life. i entered the SistersServants of Mary immaculate on July 4,1953 travelling to ancaster, Canada. Mydevotion to Jesus and our BlessedMother, along with deep love of godand Church instilled by my parents aswell as their living example, led me tomake this decision.

SR. BeRnaRdine SYMionoW, SSMii am one of 16 women who have

joined the Sisters Servants of Maryimmaculate from St. demetrius parishin Belfield, north dakota, which wasoriginally called ukraine, northdakota.

My high school years took place atSt. Mary’s Villa academy in Sloatsburg,nY. i experienced the kind, caring, joy-ful presence of the Sisters who taughtus and cared for us. Sister Sylvester saidto me… “I am praying that Jesus steals yourheart” …and i said to myself “don’t both-er.”

in our senior year, each of us wasencouraged to see the retreat masterprivately about our future plans. ishared with Father Bernier that thisthought comes to me that maybe icould be a Sister. as i left him, i want-ed to enter the Sisters Servants of Maryimmaculate. i wrote to my dad to gethis blessing, which he gave whole-heartedly. they say “Join the Navy andsee the world!” i say, “Join the SSMI’s andsee the world!” v

SR. tHoMaS HRYneWiCH, SSMi

SR. anne RoMan, SSMi

SR. eLiane iLnitSKi, SSMi

SR. BeRnitta duB, SSMi

The crest of the Sisters Servants

SR. BeRnaRdine SYMionoW, SSMi

God’s blessings forMany and Happy Years

of Service!

page 15, april 26, 2020the Sower

typikoncontinued from page 16

thursday:epistle: acts §35[14:20-15:4].gospel: John §35 [9:39-10:9].Friday, May 15our Venerable Father pachomius thegreat (346).Bright vestments. Service for theSamaritan Woman.Scripture readings for the Fifth Friday:epistle: acts §36[15:5-12].gospel: John §36 [10:17-28].Saturday, May 16our Venerable Father theodore theSanctified, disciple of Saintpachomius (364). paschal order. Service for theSamaritan Woman.Scripture readings of the FifthSaturday:epistle: acts §37[15:35-41].gospel: John §38 [10:27-38].Sunday, May 17SiXtH SundaY oF paSCHa - oF tHeMan BoRn BLindthe Holy apostles andronicus andothers with him. Tone 5. Matins Gospel VIII.Bright vestments. Resurrection tropar(tone 5); glory: Kondak of the ManBorn Blind; now: Kondak of pascha.prokimen and alleluia verses of theMan Born Blind. Communion hymn ofpascha and of Sunday. irmos ofpascha. dismissal with the Cross.Scripture readings for the SixthSunday:epistle: acts §38 [16:16-34].gospel: John §34 [9:1-38].Monday, May 18the Holy Martyr theodotus of ancyra(284-305); and the Holy Martyrs peter,dionysius and those with him (361-63).Bright vestments. Sunday tropar (tone5); glory: Kondak of the Man BornBlind; now: Kondak of pascha.prokimen and alleluia verses of theMan Born Blind. Communion hymn ofpascha and of Sunday. instead of it istruly right – irmos of pascha. Scripture readings for the SixthMonday:epistle: acts §39 [17:1-15].gospel: John §40 [11:47-56].Tuesday, May 19the Holy priest-Martyr patrick,Bishop of prussia, and those withHim (361-63). Bright vestments. Service for the ManBorn Blind.Scripture readings for the Sixthtuesday:epistle: acts §40 [17:19-28].gospel: John §42 [12:19-36].Wednesday, May 20the Holy Martyr thaleleus (283-84). Bright vestments. paschal dismissalwith the Cross and paschal order ingeneral, except for trisagion andtroparia, which are for the Sunday ofthe Man Born Blind.Scripture readings for the apodosis ofpascha:epistle: acts §41 [18:22-28].gospel: John §43 [12:36-47].Thursday, May 21tHuRSdaY oF tHe aSCenSion

oF ouR LoRd, god and SaV-ioR JeSuS CHRiSt.+The Holy Great Rulers Constantine (337)and Helen (330), Equals to the Apostles.Note: Holy day of obligation. Bright vestments. Festal Service forascension, including properantiphons, entrance Hymn andirmos. tropar of the Feast; tropar of theSaints; glory: kondak of the Saints;now: kondak of the Feast.prokeimenon, alleluia and communionhymn of the Feast and of the Saints.instead of We have seen the truelight…, and May our mouths be filled…– Be exalted, o god, above theHeavens (until apodosis of ascension).Scripture readings for the Feast:epistle: acts §1 [1:1-12].gospel: Luke §114 [24:36-53].note: the prayer Heavenly King… isnot said until pentecost.after Liturgy: anointing of the faith-ful and distribution of prosfora.Friday, May 22Post Feast of Ascensionthe Holy Martyr Basiliscus (286-305). First antiphon of the Feast; regularthird antiphon and entrance Hymnwith refrain of the ascension. troparof the ascension; glory:/ now:Kondak of the ascension; prokimen,alleluia verses and Communion Hymnof the ascension. instead of it is trulyright – irmos of the ascension.Scripture readings for the Sixth Friday:epistle: acts §42 [19:1-8].gospel: John §47 [14:1-11].Saturday, May 23Post-Feast of Ascensionour Venerable Father and ConfessorMichael, Bishop of Synada (286); theVenerable euphrosyne of polotsk,Hegumena of the Monastery of theHoly Savior (1173). Follow the typikon for the post Feastof ascension (May 22).Scripture readings for the SixthSaturday:epistle: acts §43 [20:7-12].gospel: John §48 [14:10-21].Sunday, May 24SeVentH SundaY oF paSCHaHoly Fathers of the First ecumenicalCouncil of nicaea (325 ad). post-Feastof ascension.our Venerable Father Simeon the“Mountain of Wonders” (596). theVenerable nicetas the Stylite,Wonderworker of pereiaslav (c. 1186).Tone 6. Matins Gospel X.Bright vestments. Sunday antiphons.Resurrection tropar (tone 6); troparof the ascension; tropar of theFathers; glory: Kondak of the Fathers;now: Kondak of the ascension.prokimen and alleluia verses of theFathers. Communion Hymn of Sundayand of the Fathers. instead of it istruly right – irmos of the ascension.Sunday dismissal.Scripture readings for the Sunday ofthe Fathers:epistle: acts §44 [20:16-18, 28-38].gospel: John §56 [17:1-13].v

parish updateSYRaCuSe, nY -- St. JoHn tHe BaptiStStephanie Hnatko fell asleep in the Lord on March 31. eternal memory!daniel Met fell asleep in the Lord on april 1. eternal memory!We wish to thank parishioner, Stephen Long, for providing us with live

streaming of our weekend divine Liturgies and our various easter services.vutiCa, nY -- St. VoLodYMYR tHe gReatannual Church Meeting took place on March 8, 2020. Juliet iryna Hanson, daughter of andrew & natalie Hanson, received the

Sacraments of initiation on december 22. Many and Happy Years!+anna Bekersky (94), +Michael proni (62), and +Maria proni (95) fell asleep in

the Lord in december of 2019. eternal memory! vWoonSoCKet, Ri – St. MiCHaeL+ihor Hayda fell asleep in the Lord on March 15. eternal memory! v

Sr. Rose Margaret Kanski, a SisterServant of Mary immaculate, passedaway at nyack Ridge nursing Home innyack, nY on april 10, 2020. She cele-brated 65 years of Consecrated Life thisyear.

Sr. Rose Margaret was born onFebruary 3, 1938 in Fairfield, northdakota. She was the third youngest of afamily of 15 children born to deeply reli-gious parents. the family of peter &Mary Kanski nurtured their childrenwith a deep faith and an unconditionallove which also fostered two vocations tothe consecrated life +Brother John, CSSRand Sr. Rose Margaret.

She entered the Congregation on July24, 1955 and professed her final vows inancaster, Canada on august 15, 1961. Shewas one of 16 women who entered theSisters Servants of Mary immaculatefrom St. demetrius parish in Belfield,nd.

Her first mission was at our Home ofdivine providence, an adult care home inChestnut Hill, pa. Sr. Rose Margaretwas gifted with culinary skills andbecame an expert cook, serving the needsof the elderly graciously and lovingly. Sheserved in this ministry for most of herreligious life in several other homesincluding: Villa of divine providence inLansdale, pa, Catholic Seminary inWashington d.C., St. Mary’s academyand St. Joseph’s adult Care Home inSloatsburg. She used her talents to min-ister to a whole spectrum of people.

the ministry of being a cook may nothave been as glamorous or appreciated asa teacher or nurse, but Sr. Rose Margaretlabored with much love and joy each dayin the kitchen making little “banquets forher people.” She devoted her talents to thegirls at St. Mary’s academy creating awelcoming spirit. the girls loved to comeand visit her in the kitchen, where theyknew she would listen to them, and ofcourse, give them a treat.

Sr. Rose Margaret’s life as a SisterServant has been lived in a simple anddevoted manner, according to thecharism of Blessed Josaphata and the lifeof her patron saint, St. Rose of Lima.Her deep devotion to the Mother of godwas prominent in her prayer life and con-versations, always taking an opportunityto spread the “Good News.” She diedpeacefully in her sleep on april 10th atnyack Ridge.

“Well done good and faithful servant.” v

Sr. Rose Kanski, SSMi: 1938 - 2020Office of Communications — Sisters Servants

archbishop Stephen SulykContinued from page 3

He received his first pastoral assignmentin 1955 in phoenixville, pa. with the addi-tional responsibilities as ChancerySecretary.

From July 1, 1957 until october 5,1961 he was pastor of St. Michael’sChurch in Frackville, pa. during hisshort tenure of four years, he built, fur-nished and paid for a new church andparish social hall. annual gross incomerose from $10,000 in 1957 to $60,000 inwhat was considered a financiallydepressed area.

after a short stay at St. nicholasparish in philadelphia, on March 22, 1962,he was appointed pastor of assumptionChurch, perth amboy, n.J. Within ayear, he completed a new elementaryschool. during his pastorate, he con-verted the rectory into a convent fornuns, built a new rectory, purchased andlandscaped additional parish grounds andrenovated the parish church. He alsocompiled and printed a series of bi-lin-gual texts for use in liturgical services.on May 31, 1968, His Holiness pope paulVi granted him the dignity of papalChaplain with the title of Monsignor.

on december 29, 1980 he wasappointed Metropolitan-archbishop ofphiladelphia by pope John paul ii. Hewas consecrated bishop in Rome onMarch 1, 1981.

He supervised the construction of anew chancery center and bishop’s resi-dence and cathedral rectory. He renovat-ed the sanctuary of the immaculateConception Cathedral and landscapedthe adjoining grounds. He establishedthe Seminary endowment Fund tofinance the education of seminarians andto provide income for St. Josaphat’sSeminary.

at the request of the Vatican, he wasinvolved in sensitive diplomatic talkswith members of the orthodox Churchin ukraine at the time the Soviet unionwas collapsing, ukraine was becoming anindependent nation and the ukrainianCatholic Church was emerging from its

existence as a persecuted catacombchurch under atheistic communism ofthe Soviets.

He has served on various committeesof the united States Conference ofCatholic Bishops and the Synod ofBishops of the ukrainian CatholicChurch..

June 14, 2002 was the fiftieth anniver-sary of his ordination to the Holypriesthood and his golden Jubilee wasobserved with the celebration of a hierar-chical divine Liturgy and a testimonialbanquet on June 23, 2002.

october 1, 2019, he was honored bythe archeparchy on the occasion of his95th birthday.

during his retirement years, he livedin Cherry Hill, n.J.

He was predeceased by his parentsand the following siblings: ivan, Vasyl,dmytro, anna nicholas and ivan, Jr.

in addition to several nieces andnephews, he is survived by the followingcousins: Frank Stec (Christine), SteveBoyduy, Lidia devonshire, theresa nord(tim), donna Sauchak (greg), StephenStec (tonya), Kristin Magar (Steve),Lauren Stec and Jordan Stec.

due to the coronoavirus pandemic,private funeral services for the lateMetroplitan-archbishop Stephen will beconducted on Bright Monday, april 13,2020 by Metropolitan-archbishop Borysgudziak in the ukrainian CatholicCathedral of the immaculateConception. philadelphia, pa. He will beburied in the cathedral crypt next to+Bishop Soter ortynsky, +BishopConstantine Bohachevsky and+Metropolitan ambrose Senyshyn. therewill be a very limited number present atthe funeral due to the coronavirus epi-demic. You may watch the funeral livestreamed on the Facebook page of thearcheparchy of philadelphia at 10 aM.

a public requiem divine Liturgy forthe repose of his soul will be celebrated ata future date still to be determined.v

page 16, april 26, 2020 the Sower

Sunday, April 26 tHiRd SundaY oF paSCHa oF tHeMYRRH-BeaRing WoMenthe Holy priest-Martyr Basil, Bishop ofamasia (c. 322).Tone 2. Matins Gospel III.Bright vestments. Resurrection tropar(tone 2); tropar “the noble Joseph”;glory/now: Kondak of the Myrrh-bear-ing Women. prokeimenon, alleluia vers-es and Communion hymn of the Myrrh-bearing Women. irmos of pascha.dismissal with the Cross.Scripture readings for the third Sunday:epistle: acts §16 [6:1-7].gospel: Mark §69 [15:43-16:8].Monday, April 27the Holy priest-Martyr Simeon,Relative of Lord, our Venerable FatherStephen, Bishop of Volodymyr inVolhynia (1094). Bright vestments. Resurrection tropar(tone 2); tropar “the noble Joseph”;glory/now: Kondak of the Myrrh-bear-ing Women. prokeimenon, alleluia vers-es and Communion hymn of the Myrrh-bearing Women. irmos of pascha. Scripture readings for the thirdMonday:epistle: acts §17[6:8-7:5; 47-60].gospel: John §13 [4:46-54].Tuesday, April 28the Holy apostles Jason and Sosipater;the Holy Martyrs dadas, Maximus andQuintilianus (286-305); our Fatheramong the Saints Cyril, Bishop of turau(1183).

Bright vestments. Service for Myrrh-bearers.Scripture readings for the thirdtuesday:epistle: acts §18 [8:5-17].gospel: John §20 [6:27-33].Wednesday, April 29the nine Holy Martyrs of Cyzicus (313-24); the Venerable Memnon theWonderworker. Bright vestments. Service for Myrrh-bearers.Readings for the third Wednesday:epistle: acts §19 [8:18-25].gospel: John §21 [6:35-39].Thursday, April 30+The Holy Apostle James, Brother of SaintJohn the Theologian (c. 44). Bright vestments. Resurrection tropar(tone 2); tropar of the St. John;glory/now: Kondak of the Myrrh-bear-ing Women. prokimen, alleluia versesand Communion hymn of the Myrrh-bearers and of St. John. Scripture readings for Saint James:epistle: acts §29 [12:1-11].gospel: Luke §17 [5:1-11].Friday, May 1the Holy prophet Jeremiah (625-585BC). Coronation of pochaiv icon of theMother of god (1773). passing into eternal Life (1951) ofBlessed Klymentii (Clement) Sheptytsky,archimandrite of the Studites andConfessor. Bright vestments. Service for Myrrh-

bearers.Scripture readings for the third Friday:epistle: acts §21 [8:40-9:19].gospel: John §23 [6:48-55].Saturday, May 2our Father among the Saints athanasiusthe great (373).Bright vestments. Service for Myrrh-bearers.Scripture readings for the thirdSaturday:epistle: acts §22 [9:19-31].gospel: John §52 [15:17-16:2].Sunday, May 3FouRtH SundaY oF paSCHa oF tHepaRaLYtiC+the Repose of our Venerable Fathertheodosius, Hegumen of the Monasteryof Caves at Kyiv and organizer of theCoenobitic (Common) Life in Rus’(1074) and the Holy Martyrs timothyand Maura (286-305). Tone 3. Matins Gospel IV.Bright vestments. Resurrection tropar(tone 3); tropar St. theodosius; glory:Kondak of St. theodosius; now Kondakof the paralytic. prokeimenon, alleluiaverses and Communion hymn of theparalytic. irmos of pascha. dismissalwith the Cross.Scripture readings for the FourthSunday:epistle: acts §23 [9:32-42].gospel: John §14 [5:1-15]. Monday, May 4the Holy Martyr pelagia.Bright vestments. Resurrection tropar(tone 3); glory: Kondak of the paralytic.now: Kondak of pascha. prokeimenon,alleluia verses and Communion hymn ofthe paralytic. irmos of pascha.Scripture readings for the FourthMonday:epistle: acts §24 [10:1-16].gospel: John §24 [6:56-69].Tuesday, May 5the Holy and glorious Martyr irene(321-23); our Venerable Fathernicephoras, Hegumen of the Monasteryat Medicus.Bright vestments. Service for theparalytic.Scripture readings for the Fourthtuesday:epistle: acts §25 [10:21-33].gospel: John §25 [7:1-13].Wednesday, May 6Mid-penteCoStthe Holy, Just and Long-suffering Job.Bright vestments. tropar of the Feast;glory:/now: Kondak of the Feast.prokimen, alleluia verses andCommunion hymn of the Feast. insteadof it is truly right – irmos of Mid-pentecost (only on the Feast itself andits apodosis). paschal dismissal with theCross.Scripture readings for the Mid-pentecost:epistle: acts §34 [14:6-18].gospel: John §26 [7:14-30].Thursday, May 7Post Feast of the Mid-PentecostCommemoration of the appearance ofthe Sign of the precious Cross overJerusalem at the third Hour of the dayduring the Reign of Constantine (351);the Holy Martyr acacius (286-305).Bright vestments. tropar of the Feast;glory:/now: Kondak of the Feast.prokimen, alleluia verses andCommunion hymn of the Feast.Scripture readings for the Fifththursday:epistle: acts §26 [10:34-43].gospel: John §29 [8:12-20].Friday, May 8Post Feast of the Mid-PentecostThe Holy Apostle and Evangelist John theTheologian and our Venerable Fatherarsenius the great (408-50).Bright vestments. tropar of the Feast;tropar of the Saint; glory: Kondak ofthe Saint; now: Kondak of the Feast;prokimen, alleluia verses andCommunion hymn of the Feast and of

the Saint.Scripture readings for St. John theapostle: epistle: 1 John §68 [1:1-7].gospel: John §61 [19:25-27; 21:24-25].Saturday, May 9Post Feast of the Mid-Pentecost+The Transfer of the Relics (1087) of OurHoly Father Nicholas the Wonderworkerfrom Myra to Bari and the Holy prophetisaiah (8th c. BC); the Holy MartyrChristopher (249-51). Bright vestments. tropar of the Feast;tropar of the transfer; glory: Kondak ofthe transfer; now: Kondak of the Feast;prokimen, alleluia verses andCommunion hymn of the Feast and ofthe transfer.Scripture readings for the FourthSaturday:epistle: acts §29 [12:1-11].gospel: John §31 [8:31-42].Sunday, May 10 FiFtH SundaY oF paSCHa - oF tHeSaMaRitan WoManCivil Holiday: MotHeR’S daY+The Holy Apostle Simon the Zealot.Tone 4. Matins Gospel VII.Bright vestments. Resurrection tropar(tone 4); tropar of the Saint; glory:Kondak of the Saint; now: Kondak ofthe Samaritan Woman. prokimen,alleluia verses, Communion hymn ofSunday and of the Saint. irmos ofpascha. paschal dismissal with theCross.Scripture readings for the Fifth Sunday:epistle: acts §28 [11:19-26, 29-30].gospel: John §12 [4:5-42].Monday, May 11Post Feast of Mid-Pentecost+The Holy Cyril (869) and Methodius (885),Teachers of the Slavs and Equals to theApostles and the dedication of the Cityof Constantinople (330); the Holy priest-Martyr Mocius (284-305). passing intoeternal Life of Blessed Vasyl (Basil)Hopko, auxiliary Bishop of presov(+1976).Bright vestments. tropar of the Feast;tropar of the Saints; glory: Kondak ofthe Saints; now: Kondak of the Feast;prokimen, alleluia verses andCommunion hymn of the Feast and ofthe Saints. Scripture readings for the Saints:epistle: Hebrew §335 [13:17-21].gospel: John §36 [10:9-16].Tuesday, May 12Post Feast of Mid-Pentecostour Holy Fathers epiphanius, Bishop ofCyprus (403), and germanus, patriarchof Constantinople (733).Bright vestments. tropar of the Mid-pentecost; glory:/now: Kondak of theMid-pentecost. prokimen, alleluiaVerses and Communion hymn of theMid-pentecost. Scripture readings for the Fifth tuesday:epistle: acts §31 [12:25-13:12].gospel: John §33 [8:51-59].Wednesday, May 13Leave-taking of Mid-Pentecost.Holy Martyr glyceria (138-61).Bright vestments. tropar of the Mid-pentecost; glory:/now: Kondak of theMid-pentecost. prokimen, alleluiaVerses and Communion hymn of theMid-pentecost. instead of it is trulyright – irmos of Mid-pentecost.Scripture readings for the FifthWednesday:epistle: acts §32 [13:13-24].gospel: John §18 [6:5-14].Thursday, May 14the Holy Martyr isidore (249-51). Bright vestments. Resurrection tropar(tone 4); glory: Kondak of theSamaritan Woman; now: Kondak of thepascha. prokimen, and alleluia verses ofCommunion hymn of the SamaritanWomen. instead of it is truly right –irmos of pascha.Scripture readings for the Fifth

TYPIKONOfficial Eparchial - Arranged by Fr. Taras Chaparin

Continued on page 15

ReMeMBeR ouR deCeaSed pRieStS and ReLigiouS

May 1, 1990†Father Lev LubynskyMay 2, 1929†Father george KrupaMay 2, 1958†Father demeter gulynMay 3, 1944†Father Michael pazdreyMay 3, 1964†Father Josaphat ananevich, oFMMay 3, 1973†Sister Joseph Mocharniuk, oSBMMay 5, 1937†Father Basil ZoldakMay 5, 1940†Father Joseph BoyarchukMay 5, 1994†Father andrew ChlystunMay 5, 2002†Sister Benigna Wowchuk, oSBMMay 7, 1916†Mother Helen Langevich, oSBMMay 7, 1944†Brother anthony Bernaky, oSBMMay 7, 1944†Father Josaphat Bernatsky, oSBMMay 7, 1982†Father peter podolakMay 7, 1989†Mitered isidore nahayewskyMay 8, 1964†Sister Filarette Haverluk, SSMiMay 8, 1965†Father Methodius nasveschukMay 8, 1989†Sister ambrose Kaliniak, oSBMMay 12, 1972†Father nicholas WojakowskyMay 12, 2002†Sister Macrina anna Schab, SSMiMay 13, 2008†Very Rev. Mitered archpriestMatthew BerkoMay 14, 1971†Father Joseph KostekMay 14, 1978†Father Lawrence ZakrevskyMay 15, 2002†Msgr. Jaroslaw FedykMay 16, 2003†Msgr. Stephen J. ChreptaMay 19, 1946†Father Myron ZalitachMay 19, 1959†Father Jerome poppenberg, oFM

May 19, 1972†Father Stephen BachynskyMay 20, 1990†Father Michael Canon KoltutskyMay 20, 1998†Father Stephen pinchak, oFMMay 21, 1921†Father Stephan polyanskyMay 21, 1983†Father Roman dykyMay 22, 1941†Father Joseph ChaplinskyMay 22, 1968†Sister Sophronia Kaskow, oSBM†Father dmytro MyhockyMay 22, 1977†Father isidore SochockyMay 22, 2011†Rev. deacon Yurij MalachowskyMay 23, 1987†Father paul BurakMay 23, 2008†Msgr. george Canon BinkowskiMay 24, 1973†Sister Barbara predyliuk, SSMiMay 25, 1957†Father gregory SkaskiwMay 25, 1994†Msgr. Constantine BerdarMay 25, 1996†Basil Canon StebelskyMay 26, 2001†Msgr. Joseph J. FedorekMay 26, 2009†Very Rev. James Canon poormanMay 27, 1925†Father nestor dmytriwMay 27, 1983†Sister Markianna Hasey, oSBM May 27, 1984†Father Silvester Kollar, oSBMMay 27, 1988†Father Maxim Markiw, oSBMMay 29, 1961†Father elias HawrylyshynMay 29, 1977†Sister Vasilia Leuch, MSMgMay 29, 1991†Sister nicholas Baranick, MSMgMay 29, 2016†Sister anisia Symionow, SSMiMay 31, 1966†Father Marian Rudakevich, oFMMay 31, 1987†Father Wasyl Canon dzydzora

pLeaSe pRaY FoR VoCationS daiLY!