ЗМІСТ

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2

Зміни імунного статусу населення під впливом шкідливих чинників

гірничо-металургійного комплексу (лабораторно-променева

діагностика)

Кулікова Ф. Й., Полішко Т. М., Філіпова Є. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

4

Проблема медичних та екологічних ризиків у концепції сталого ро-

звитку гірничо-металургійного комплексу Придніпров’я

Шевченко О. А., Деркачов Е. А., Огір К. Ю., Григоренко Л. В.,

Крамарьова Ю. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

6

Екологічна безпека׃ проблеми забруднення промислових територій

важкими металами

Кроїк Г. А. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

11

Кому – руда, а кому – біда

Корзун С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

15

Здоров’я населення, навколишнє середовище, екологічні ризики:

риси Європейської інтеграції в Україні

Григоренко Л. В. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

20

Детоксикація ґрунтів Придніпров’я, забруднених рухомими фор-

мами важких металів

Крамарьова Ю. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

23

Можливості використання методу кірліанграфії та цитогенетичних

досліджень в оцінці гармонізації стану людини і навколишнього

середовища

Горова А. І., Пісоцька Л. А., Лапицький В. М., Найдьон Л. І.,

Боцман К. І., Лагутенко Р. С. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

26

2

ВСТУП

2–3 грудня 2008 р. у Дніпропетровську відбулася науково-практична

конференція «Екологічні проблеми гірничо-металургійного комплексу за

умов формування принципів збалансованого розвитку».

Серед організаторів конференції – Всеукраїнська екологічна ліга,

Дніпропетровська обласна державна адміністрація, Національний гірничий

університет, Національна металургійна академія, Дніпропетровський

державний аграрний університет, Дніпропетровська державна медична ака-

демія.

На конференції розглядали питання:

1. Комплекс факторів впливу на довкілля підприємств металургійного та

гірничодобувного комплексу.

2. Аналіз рівня техніки та технологій захисту навколишнього середовища

на підприємствах металургійного та гірничодобувного комплексу

України.

3. Новітні розробки в галузі захисту довкілля на підприємствах металур-

гійного та гірничодобувного комплексу.

4. Проблеми модернізації підприємств металургійного та гірничодобув-

ного комплексу України в умовах світової фінансової кризи.

У конференції взяли участь представники підприємств гірничо-

металургійного комплексу України, наукових установ, органів державної

влади, місцевого самоврядування, громадськості, фахівці з означених питань.

У ході конференції було відзначено, що сьогодні гірничо-

металургійний комплекс України являє собою найпотужнішу галузь госпо-

дарства, що забезпечує підтримання та розвиток технічного, виробничого та

наукового потенціалу нашої держави, сприяє розвитку інших галузей та є

одним з основних бюджетоутворюючих чинників.

Разом з тим, підприємства гірничо-металургійного комплексу здійс-

нюють потужній вплив на стан всіх компонентів навколишнього середовища,

що не може не викликати занепокоєння громадськості і потребує нарощу-

вання зусиль відповідних міністерств і відомств, місцевих органів управління

та самих підприємств гірничо-металургійного комплексу з питань захисту

довкілля.

Для надання розвитку гірничо-металургійного комплексу збалансова-

ного характеру і пошуку шляхів виходу промислових регіонів з екологічної

кризи учасники науково-практичної конференції рекомендували:

1. Підприємствам гірничо-металургійного комплексу України розроби-

ти плани перспективного розвитку, які, крім виробничої складової, в

обов’язковому порядку мають включати всебічну оцінку впливу на довкілля

та шляхи його зниження.

2. Міністерству охорони навколишнього природного середовища

України, Міністерству промислової політики України розробити плани нау-

кових досліджень, які б передбачали:

3

– узагальнення даних про екологічний стан промислових

регіонів;

– встановлення чинників, що впливають на екологічний стан навколиш-

нього середовища гірничодобувних регіонів і розроблення заходів з

мінімізації їх впливу;

– моніторинг поширення біоти в техногенно забруднених регіонах з ме-

тою стабілізації і поліпшення стану довкілля.

До цієї збірки увійшли окремі доповіді учасників конференції. Повне

видання матеріалів конференції можна придбати у видавництві ТОВ «Центр

екологічної освіти та інформації» за адресою: 01033, м. Київ,

вул. Саксаганського, 30-В, оф. 33; тел. (044) 289-31-42.

4

УДК614:504:616.98:578.828СНІД-073.65:612.17

ЗМІНИ ІМУННОГО СТАТУСУ НАСЕЛЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ

ШКІДЛИВИХ ЧИННИКІВ ГІРНИЧНО-МЕТАЛУРГІЙНОГО

КОМПЛЕКСУ (ЛАБОРАТОРНО-ПРОМЕНЕВА ДІАГНОСТИКА)

Кулікова Ф. Й.,

доктор медичних наук,

Полішко Т. М.,

кандидат біологічних наук,

Філіпова Є. В.,

Дніпропетровський медичний

інститут традиційної та

нетрадиційної медицини,

Дніпропетровський національний

університет,

Дніпропетровська обласна клінічна

лікарня ім. І. І. Мечникова

Багатьма дослідженнями вчених промислово розвинутих країн безза-

перечно встановлено, що порушення нормального функціонування імунної

системи людини нерозривно пов’язані з погіршенням стану навколишнього

середовища. Виникнення найбільш загрозливих та соціально вагомих хвороб

сучасної людини (так званих «хвороб цивілізації») – передчасне старіння,

атеросклероз з такими ускладненнями, як інфаркт серця або мозку, хронічні

інфекції, онкологічні захворювання, цукровий діабет та ін. – прямий наслідок

патогенної стресорної, токсичної та іншої дій екологічних чинників на орга-

нізм людини.

Російські вчені М. Салик, Ю. Горський, А. Степанов та ін. (2005 р.) ро-

зробили комп’ютерну модель, яка дала змогу розглянути широкий спектр

можливих сценаріїв розвитку цивілізації. Найвірогіднішим, як вважають ав-

тори, був сценарій, згідно з яким концентрації необхідних ресурсів для за-

безпечення переходу на принципи ноосферної організації усіх сторін життє-

діяльності відбудеться не раніше, ніж загине чверть населення земної кулі.

Крім того, автори використали поняття «екологічний СНІД» і довели, що для

первинної, найбільш грубої оцінки імунного дефіциту немає принципової

різниці, чим він спричинений – ВІЧ-інфекцією або екологічним пресингом.

В Україні термін «екологічний СНІД» уперше пролунав у доповіді

доктора медичних наук, професора А. Приходченка на міжнародному семі-

нарі «Пути решения экологических проблем горно-металлургической отрас-

ли стран СНГ», який проводили Гамбурзький і Приазовський технічний уні-

верситети у 2002 р. Виявлено, що у населення, яке мешкає в зоні впливу гір-

ничо-металургійного комплексу, формується мієлодиспластичний синдром,

який можна розглядати як своєрідний екологічний СНІД.

5

Екологічний синдром набутого імунодефіциту є результатом ураження

системи крові людини на рівні стовбурових клітин токсичними речовинами,

що містяться, зокрема в усіх видах (твердих, рідких і газоподібних) відходів

гірничо-металургійного комплексу.

Не розглядаючи у межах статті детально всі види імунодефіциту, необ-

хідно підкреслити, що імунодефіцитний стан (ІДС) не є хворобою, а являє

собою патологічний стан, який тривалий час може бути компенсованим. За-

лежно від конкретних особливостей сформованого імунного дефекту клінічні

прояви екологічного СНІДу можуть бути різними: підвищена схильність до

алергічних захворювань, хвороби обміну речовин (цукровий діабет, подагра),

атеросклероз, інфаркти мозку чи серця, новоутворення, хронічні інфекційні

хвороби.

Зараз є лабораторні та тепловізійні (термографічні) методики ранньої

діагностики ІДС. Ми застосували метод тепловізійної діагностики

В. Г. Вогралика та М. В. Вогралика у власній модифікації. Метод базується

на зв’язку рефлекторних впливів з певних мікрозон шкірних покривів тіла на

зовнішні механізми регулювання імунітету та зворотних впливів з органів

імуногенезу на ці ділянки. За допомогою швидкодіючого кольорового термо-

графа ТВЦ-01 з модифікованим комп’ютерним забезпеченням (на основі

системи SIT-INFRA-2) проводили виміри температури в точках, що корес-

пондують з тимусом, селезінкою на внутрішній поверхні стоп. Установлено

рівні зниження температури в зазначених ділянках порівняно з тканинами,

розташованими поруч, згідно з якими пацієнта необхідно відносити до групи

ризику за вторинним Т-клітинним ІДС.

Установлено, що тепловізійний метод добре корелює з результатами

розгорнутих імунологічних досліджень, зокрема дослідженнями монокло-

нальних антитіл. Вірогідність кореляції величини температурного градієнта

на грудині з відсотком супресорних клітин – Р<0,001. Зі збільшенням темпе-

ратурного градієнта закономірно знижується співвідношення Т-хелпери /

Т-супресори. Вірогідна кореляція спостерігається між температурним гра-

дієнтом на стопах и кількістю Т-хелперів (Р<0,02).

Отже, є можливість досить швидко за допомогою нешкідливих швид-

кодіючих, доступних методів здійснити ранню діагностику порушень діяль-

ності імунної системи людини, що є дуже важливим для збереження її здо-

ров’я і працездатності та має значний соціально-економічний ефект. Застосу-

вання імунокорекції екстраімунного типу, різних адаптогенів, антиоксидан-

тів, а також лікування провокуючих факторів місцевого ІДС значною мірою

дають можливість зміцнити імунітет, знизити захворюваність населення і фі-

нансові втрати суспільства.

6

УДК 614.7:614.8.026.1

ПРОБЛЕМА МЕДИЧНИХ ТА ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ

У КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГІРНИЧО-МЕТАЛУРГІЙНОГО

КОМПЛЕКСУ ПРИДНІПРОВ’Я

Шевченко О. А., Деркачов Е. А.,

Огір К. Ю., Григоренко Л. В.,

Крамарьова Ю. С.,

Дніпропетровська державна

медична академія

Питання взаємозалежності двох дефініцій – сталого розвитку та ризи-

ків – на нинішній момент є базовими для подальшого формування ряду при-

родничих наук, зокрема екології та профілактичної медицини. Великий гу-

маніст і мислитель Махатма Ганді на початку ХХ ст. казав: «У природи

завжди вистачить ресурсів, щоб забезпечити людські потреби, але їх ніколи

не стане, щоб задовольнити людську ненажерливість». Через 50 років ця ко-

ротка блискуча думка лягла в основу концепції сталого розвитку, запропоно-

вану американськими вченими Доннелом та Деннісом Медоузом, Йоргеном

Рандерсом, яку поступово визнала та підтримала більшість країн сучасного

світу на конференції в Ріо-де-Жанейро (1992 р.). У 1991 р. засновники теорії

сталого розвитку на основі нових реалій існування людства сформулювали 3

висновки, що лягли в основу подальших досліджень у цій галузі [1]:

1. Темпи використання людством природних ресурсів та темпи вироб-

ництва багатьох видів забруднень вже перевищують допустимі межі.

Без істотного зменшення потоків матеріальних та енергетичних ресур-

сів у найближчому майбутньому слід очікувати неконтрольоване ско-

рочення на одну особу виробництва харчових продуктів, споживання

енергії, промислового виробництва.

2. Це скорочення не є невідворотним. Щоб запобігти йому, необхідно

контролювати зростання чисельності населення та рівень матеріально-

го споживання, а також швидке зростання ефективності використання

матеріальних та енергетичних ресурсів.

3. Технологічне та економічне створення сталого суспільства ще можли-

ве, цей перехід потребує більшого, ніж продуктивність та технологія,

він вимагає ще й зрілості, співчуття та мудрості.

Такий реалістичний погляд у майбутнє у той час викликав шквал кри-

тики з боку багатьох учених, політиків, громадських діячів, які вважали його

занадто негативним. Але поступово, навіть у свідомості найбагатших підп-

риємців світу, затвердилась ідея про те, що подальший розвиток вироб-

ництва у промислово розвинутих країнах не сприяє забезпеченню потреб на-

селення цих країн, швидше нові потреби населення вимагають розширення

виробництва. У 1992 р. рада підприємців 50 ведучих компаній світу вислови-

ла спільну думку про те, що розв’язати екологічні проблеми, які виникають у

7

зв’язку з розвитком господарської діяльності людини, можна лише за прис-

корення цього розвитку. Парадоксальна, на перший погляд, концепція місти-

ла в собі якісно новий підхід до розвитку виробництва, яке б задовольняло

потреби нинішнього покоління та зберігало такі самі можливості для наступ-

них [2].

Аналіз деяких статистичних показників розвитку промисловості Ук-

раїни свідчить, що нині гірничо-металургійна галузь є дуже далекою від вті-

лення ідей сталого розвитку. Наприклад, частка відходів, що утворюється

при роботі гірничо-металургійних підприємств Дніпропетровщини, стано-

вить левову частку всього обсягу відходів по області (табл. 1).

Таблиця 1. Частка відходів, скидів та викидів гірничо-металургійного ком-

плексу в забрудненні навколишнього середовища Дніпропетровщини

Вид промисловості

Утворилось небезпеч-

них відходів протягом

року

Наявність у сховищах

організованого складу-

вання та на території

підприємств на кінець

року

т питома

вага, % т

питома

вага, %

Разом 303671 100 943403 100

Добувна промисловість,

зокрема видобування

металевих руд

4014 1,3 101336 10,7

3379,7 1,1 101173 10,7

Обробна промисловість,

зокрема

металургія

296435 97,6 840988 89,1

262728 86,5 713937 75,7

Проблема сталого розвитку та ризиків від підприємств гірничо-

металургійного комплексу для Дніпропетровщини є безумовно актуальною.

Яким чином можуть бути пов’язані між собою поняття ризику і сталого роз-

витку і чи варто розглядати сталий розвиток суспільства як шлях до змен-

шення ризиків для екологічних елементів довкілля і здоров’я людини?

За визначенням ВООЗ, ризик – це очікувана повторюваність небажа-

них ефектів, що виникають від впливу негативного чинника за певний про-

міжок часу і можуть проявлятись у вигляді зниження адаптаційно-

компенсаторних можливостей організму, хвороби, інвалідності, або

смерті [3]. Звертаючись до трактування поняття сталого розвитку, ми бачи-

мо, що воно містить також елемент прогнозування, тобто можливість для за-

доволення потреб прийдешніх поколінь [4]. Без сумніву, найціннішою пот-

ребою людини у всі часи була потреба у збереженні власного здоров’я та збі-

льшенні ефективної тривалості життя. Формування здоров’я кожного з нас

починається задовго до народження і залежить від відомих чотирьох факто-

8

рів: генетичної спадковості, способу життя, стану довкілля та рівня медичної

допомоги. Збільшення частки якості довкілля у погіршенні стану здоров’я

населення властиве регіонам, де відбувається екстенсивне зростання вироб-

ництва. До таких територій належить Дніпропетровська область, де в індуст-

ріально навантажених містах внесок забруднення довкілля у формування не-

гативних показників здоров’я населення збільшується від середньостатисти-

чних 20 до 30 і навіть 40 %!

У 2000 р. рекомендаціями ВООЗ було запропоновано основні індика-

тори для оцінки здоров’я залежно від зовнішніх факторів. До них увійшли:

якість атмосферного повітря, відходи і забруднення ґрунту, якість води рек-

реаційних водойм і питної води [5]. Слід констатувати, що левова частка

шкідливих речовин у зазначені об’єкти довкілля привноситься саме гірничо-

металургійним комплексом області, за винятком хіба що атмосферного по-

вітря, де найбільшим забруднювачем залишається теплоенергетична галузь.

Яким чином забруднення об’єктів довкілля у зонах впливу гірничо-

металургійного комплексу впливає на збільшення ризиків виникнення хво-

роб у населення прилеглих територій? Як відомо, розмір ризику від хімічної

речовини – це її шкідливість, помножена на експозицію. Враховуючи універ-

сальність та багатокомпонентність забруднення при видобуванні та перероб-

ці корисних копалин і виготовленні металу, маємо до того ще й комплексну

дію шкідливих речовин на організм людини. Серед шляхів надходження, бе-

зумовно, найнебезпечнішим є аерогенний, оскільки в цьому випадку забруд-

нювачі надходять через легені безпосередньо у кров і експозиція шкідливої

дії може становити все життя. За даними багаторічних спостережень санітар-

но-епідеміологічної служби, валові викиди від стаціонарних джерел під-

приємств області останнім часом не мають тенденції до зменшення (табл. 2).

Таблиця 2. Динаміка викидів в атмосферу м. Дніпропетровська (тис. тонн)

Показник Рік спостереження

2003 2004 2005 2006 2007

Загальна кількість викидів у

атмосферне повітря, в т. ч.

від:

- стаціонарних джерел за-

бруднення

- автотранспорту

166,4 166,2 181,9 183,1 180,5

115,5 111,1 128,8 127,1 122,9

50,9 55,1 53,1 56,0 57,7

У викидах металургійних і гірничорудних комбінатів містяться сполу-

ки азоту, сірки, важких металів, завислі речовини, фенол, бензол, формальде-

гід та інші. У центрах добувної та металургійної промисловості – Кривому

Розі, Дніпродзержинську, Дніпропетровську, Нікополі середньорічні концен-

трації завислих речовин в атмосферному повітрі перевищують гранично до-

пустимі у 2–3 рази, діоксиду азоту та сірки – 1,5–8, фенолу – у 2–2,5 раза.

9

Повертаючись до індикаторних показників довкілля, рекомендованих ВООЗ,

маємо не менш актуальну проблему з багаторічним забрудненням поверхне-

вих водойм, що використовуються для рекреації, рибальства і, головне, гос-

подарсько-питних потреб. Враховуючи, що близько 89 % населення області

одержує питну воду з поверхневих джерел (р. Дніпро, Дніпродзержинське,

Карачунівське водосховища та ін.), куди скидаються стічні води більшості

підприємств індустріальних міст, забруднення цих водойм – важливий чин-

ник у формуванні ризиків виникнення екологічно залежних захворювань. У

зв’язку з цим незайвим буде згадати, що, реалізуючи на практиці стратегію

сталого розвитку, екологічне законодавство деяких країн Європи передбачає

скидання стічних вод підприємств у водойми тільки вище населеного пункту,

де ці підприємства розміщено.

Таблиця 3. Питома вага (%) нестандартних проб ґрунту у зонах впливу про-

мислових відходів на території населених місць Дніпропетровської області

Рік Пестициди Хімічні

показники

Важкі

метали

Бактеріальне

забруднення

Яйця

гельмінтів

2001 1,0 3,5 17,2 4,1 0,8

2002 1,0 5,0 26,9 4,0 2,3

2003 1,0 5,5 18,5 2,9 2,43

2004 1,0 6,0 21,2 3,1 2,5

2005 1,0 6,02 22,0 3,4 2,6

Останнім часом у суспільстві значно більше уваги приділяється і

проблемі промислових відходів. Підприємства гірничодобувної та металур-

гійної промисловості є безумовними лідерами відходоутворення в області.

Хоч небезпека тут не є такою очевидною як при забрудненні повітря чи во-

дойм, ризики для здоров’я і довкілля значно зростають через здатність ґрун-

ту накопичувати та розподіляти хімічні речовини у прилеглих природних

об’єктах протягом десятків років. Доречно припустити, що найбільші прора-

хунки у втіленні світогляду сталого розвитку прийдешні покоління відчують

саме через занедбаність і забруднення ґрунтів, які ми залишимо на спадок.

Про таке свідчать дані досліджень ґрунту міст області в зонах впливу про-

мислових підприємств (табл. 3).

Найбільш соціально значущим наслідком відсутності реальних успіхів

на шляху переходу промислових підприємств до сталого розвитку, безумов-

но, є збереження високих рівнів ураження населення промислово навантаже-

них міст екологозалежними захворюваннями, серед яких слід згадати хворо-

би системи дихання, серцево-судинні, ендокринні, злоякісні новоутворення,

алергічні стани, хвороби шкіри. Традиційно простежується тенденція до ви-

щих рівнів захворюваності цими нозологіями у мешканців великих

індустріальних міст області (табл. 4).

10

Таблиця 4. Рівні захворюваності екологозалежними патологіями населення

Дніпропетровської області (на 10 тисяч)

Територія Поширеність Захворюваність

2006 р. 2007 р. 2006 р. 2007 р.

м. Дніпропетровськ 23161,4 24020,7 9930,2 10111,7

м. Дніпродзержинськ 18517,3 19096,5 7387,7 7907,2

м. Жовті Води 19147,2 19674,9 6196,1 6834,7

м. Кривий Ріг 19315,9 20080,1 8512,1 8770,9

м. Нікополь 18348,7 19291,8 7525,3 8048,1

м. Орджонікідзе 22646,3 21967,1 12013,5 11493,2

м. Павлоград 19676,9 19826,7 7697,5 7597,9

Всі міста (середнє) 20679,0 21377,0 8807,8 9064,1

Сільські райони (середнє) 15409,2 15638,3 5416,9 5480,2

Отже, ми бачимо, що за відсутності діючої на практиці моделі сталого

розвитку суспільства, зокрема його промислово-виробничого комплексу, ме-

дичні ризики серед населення в частині екологічно залежних патологій

мають тенденцію до збереження і зростання. Сталий розвиток будь-якого

суспільства – це ефективний та надійний інструмент зменшення ризиків для

здоров’я його членів і елементів довкілля.

Література

1. Медоуз Д. Х., Медоуз Д. Л., Рандерз Й. За пределами роста. – М.:

Прогресс, 1994. – 304 с.

2. Шмидхейни Стефан. Смена курса: пер. с англ. – М.: Геликон, 1994.

– 384 с.

3. The World Health Report 2002. Reducing risks, Promoting Healthy Life.

– Geneva: WHO, 2002.

4. Стратегия и тактика устойчивого развития: Под ред. член.-корр.

НАН Украины А. Г. Шапаря / А. Г. Шапарь, Н. А. Емец и др. – Днепропет-

ровск: Монолит, 2004. – 313 с.

11

УДК 550.4.02

ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА׃ ПРОБЛЕМИ ЗАБРУДНЕННЯ

ПРОМИСЛОВИХ ТЕРИТОРІЙ ВАЖКИМИ МЕТАЛАМИ

Кроїк Г. А.,

Дніпропетровський національний

університет ім. О. Гончара

Екологічну безпеку промислових територій можна розглядати

глобально, регіонально, локально. Фактично вона характеризує геосистеми

(еко-системи) від біогеоценозів (агроурбоценозів) до біосфери

в цілому [1, 2].

Проблему екологічної безпеки можна вирішити тільки за комплексного

геоекологічного підходу, наукові засади якого становлять дослідження про-

цесів, які формують ореоли забруднення таких об’єктів геосистеми як ґрун-

ти, породи, поверхневі та підземні води.

Промислові агломерації є джерелом надходження у довкілля значної

кількості речовин техногенного походження. На даний момент немає класи-

фікації, яка відбиває специфіку впливу господарської діяльності на розсію-

вання та концентрацію хімічних елементів, зокрема важких металів, які є

пріоритетними забруднювачами на промислових територіях.

Потрібна інформація не тільки про класи небезпеки важких металів,

кількість їх надходження, а головне – про здатність екосистем, які створили-

ся на промислових територіях і перейшли у техноекосистеми до регенерації

геохімічного середовища за рахунок його захисних властивостей. Проблема

вивчення та оцінки захисних властивостей геологічного середовища щодо

забруднення важкими металами на промислових територіях не тільки не-

достатньо вирішена, а й не має перспективи бути вирішеною без створення

науково-методологічної основи.

Відсутність єдиного методологічного підходу не дає змоги визначити

переважаючі геохімічні процеси та їхні чинники, за рахунок яких у літосфері

відбувається формування техноекосистем. Лише параметризація цих проце-

сів робить можливим прогнозування забруднення довкілля важкими метала-

ми.

Критеріальна оцінка геохімічних процесів у техноекосистемах дасть

можливість оцінити припустиме техногенне навантаження щодо скидів і ви-

кидів, на стадії, яка ще не призводить до забруднення важкими металами

ґрунтів, рослин, поверхневих і ґрунтових вод. На основі визначених процесів

і зв’язку між їхніми характеристиками можлива оцінка екологічних ризиків.

Серед показників, які характеризують стійкість геосистем відносно на-

копичення важких металів, є визначені експериментально у статичних і ди-

намічних умовах значення граничної сорбційної ємності. Доведено, що вони

є постійною величиною для кожного типу порід і залежать від їх мінерало-

гічного складу та фізико-хімічних умов перебігу ряду процесів у гетерофаз-

12

ній системі «порода – техногенний розчин». Це процеси іонного обміну,

сорбція на різних мінеральних фракціях та утворення нових, важкорозчин-

них сполук у вигляді мінералів і плівок.

Процес переведення токсичних металів у іммобілізований стан дозво-

ляє вивести важкі метали з міграційних ланцюгів, підтримуючи таким чином

стан екологічної безпеки. В процесі досліджень визначено не тільки мінера-

ли, а й клас гірничих порід осадового типу, які здатні іммобілізувати токсич-

ні речовини, зокрема важкі метали.

Підсумовуючи та узагальнюючи положення щодо захисних властивос-

тей геологічного середовища та параметрів стійкості геосистем можна вва-

жати, що вони в сукупності складають елементи якісної теорії поліфункціо-

нальної ролі осадових порід, донних відкладів у формуванні екологічного

стану ґрунтів, рослин, поверхневих і підземних вод і самоочищення водних

екосистем на промислових територіях.

Ця теорія містить у собі положення, що характеризують:

- основні структурно-функціональні блоки системи;

- геохімічні процеси, що контролюють забруднення довкілля важкими

металами;

- визначену роль процесів розчинення, осадження, іммобілізації, ремо-

білізації, трансформації важких металів у природних і техногенних системах;

- механізм цих процесів;

- параметризація кожного з цих процесів;

- міграційні процеси в цілому, їх закономірності та параметри в умовах

техногенного навантаження;

- відношення природно-техногенної системи до якісного і кількісного

складу техногенного навантаження;

- висновки для природоохоронної практики.

Щодо запропонованих теоретичних положень необхідно створити нау-

ково обґрунтовану методику, яка дозволяла б оцінити геохімічну небезпеку

промислових територій. Нині вона відсутня, що призводить до викривлених

уявлень щодо реальних та удаваних небезпек, завищених оцінок небезпеки

території та неефективних витрат коштів.

Розроблене в лабораторії геоекології ДНУ визначення параметрів еко-

логічної ємності, які впливають на формування забруднення техно-

природних геосистем важкими металами, може бути використане не тільки

для оцінки та прогнозування ступеня забруднення, а й як основу методів,

способів рекультивації відвалів, териконів, шламосховищ на стадії ліквідації

гірничопромислових комплексів, звалищ промислових і побутових відходів.

На стадії проектування та функціонування, коли споруджувальний об’єкт

(при розробці корисних копалин) формує умовну зону відчуження з показни-

ками примусового техногенного впливу на компоненти навколишнього при-

родного середовища, можливий попередній розрахунок ступеню тиску, тобто

характеристики антропогенних змін (збереження природного шару ґрунту,

рослинності, природного стану ландшафту, мінімізація впливу на здоров’я

населення).

13

Правомірною слід вважати таку екологічну концепцією, яка дозволяє

запропонувати конкретні природоохоронні рішення у рамках системи інже-

нерно-екологічного забезпечення не тільки і не стільки за якісними, а за

кількісними критеріями можливого погіршення екологічного стану терито-

рій.

Для стійкого розвитку, особливо промислових територій, необхідно

створити наукові засади прогнозування можливостей і ступеню забруднення

об’єктів довкілля. При заданих умовах (розміри газопилових викидів, їх хі-

мічний склад і властивості, вміст та форми надходження в них забруднюю-

чих речовин, це стосується також і стічних вод) обов’язковим є детальна ґру-

нтова та ландшафтно-геохімічна характеристика району забруднення. Вихо-

дячи з цього, найбільш актуальним питанням, яке потребує вирішення, є хі-

мічні процеси, які відбуваються у літосфері за участю важких металів.

Щодо поняття забруднення важкими металами треба виходити з пози-

ції особливостей кожного з середовищ та відповідно процесів, які при цьому

відбуваються в системі. Наприклад, для ґрунту екологічна небезпека утво-

рюється тоді, коли важкі метали накопичуються у складі рухомих сполук, які

можуть безпосередньо засвоюватися рослинами на місці забруднення або пе-

реходити у склад атмосфери чи гідросфери, а потім надходити у живі органі-

зми, отруюючи їх, або переноситися водяними потоками у зони акумуляції та

викликати пряму та непряму шкідливу дію на живі організми. Рівень над-

ходження важких металів визначається зовнішніми факторами, які скла-

даються, головним чином, з техногенного навантаження, кліматичних та

геоморфологічних умов. Подальша поведінка важких металів визначається

процесами трансформації і перерозподілу важких металів між міцно

зв’язаними і рухомими сполуками, утворення яких зв'язано з хімічними про-

цесами, які відбуваються між важкими металами та хімічно активними

центрами порід і ґрунтів.

Концепція захисних властивостей геологічного середовища і її роль у

забезпеченні рівня надходження забруднюючих речовин (а саме важких ме-

талів) у об’єкти довкілля формуються не тільки, як прийнято вважати, зовні-

шніми факторами, а, головним чином, внутрішніми фізико-хімічними умо-

вами, пов’язаними з трансформацією та перерозподілом важких металів між

міцнозв’язаними та рухомими сполуками, утвореними в результаті хімічних

процесів, за участю важких металів і хімічно активних компонентів породи

чи ґрунту. Рухомість важких металів у породі визначають 2 показника. Один

з них характеризує рівень концентрації металу в поровому розчині, інший –

запас рухомих сполук у складі твердих фаз. У породі існує деякий стаціонар-

ний стан між сполуками металу у тій чи іншій формі. Стан динамічної рівно-

ваги залежить від хімічних властивостей металу, фізико-хімічних умов сис-

теми «порода – техногенний розчин». Оскільки ці умови можуть змінювати-

ся у певних межах, то рівновага між рухомими й нерухомими формами може

зміщуватися. Надходження у породу важких металів у вигляді розчину суп-

роводжується видаленням їх з розчину, при цьому поповнюється запас еле-

14

мента в твердій фазі, а концентрація елемента у розчині може зберігатися на

попередньому рівні. Швидкість процесу може варіювати.

Термодинамічно виправдано перехід металу з розчину у склад більш

міцно зв’язаних породою сполук. Реалізація цього процесу та ступінь форму-

вання процесу трансформаційних змін залежить від конкретних умов. Саме

за рахунок рівноваги у системі й виникає здатність чинити опір забруднен-

ню, тобто буферна здатність до забруднення.

Природа і ступінь захищеності природної чи техно-природної системи

визначається хімічним зв’язком, який установлюється між забруднюючими

речовинами у складі порового розчину і їхніми рухомими сполуками, які

знаходяться у рівновазі в складі твердої фази породи. Тут відбуваються кіль-

ка хімічних реакцій: осадження забруднюючих речовин у формі важкороз-

чинних осадів, головним чином карбонатів, гідроксидів; обмінна та безоб-

мінна сорбція – десорбція на активній поверхні твердих фаз породи. При

цьому експериментальні дослідження довели, що ці реакції відбуваються од-

ночасно і тип лімітуючої реакції визначається більшою мірою хімічними

властивостями металу, який входить до складу забруднюючих компонентів і

мінералогічним складом породи. Кислотно-лужні умови, кількість тонкодис-

персних мінералів, вільних оксидів і гідроксидів заліза, марганцю, алюмінію,

кремнію мають підпорядковане знамення. Кислотно-лужна рівновага є по-

хідною, яка характеризує ці процеси.

Буферна здатність порід, яка характеризує захисні властивості геоло-

гічного середовища визначаються процесами, що протікають на межі розпо-

ділу твердої та рідкої фази. Запас рухомих сполук важких металів і стан їх

утримання у поровому розчині взаємозв’язані. Тому для прогнозування сту-

пеню забруднення об’єктів довкілля важкими металами було визначено по-

казники цього зв’язку та їхню залежність від фізико-хімічних умов у системі

«порода – розчин». Визначити ці показники можна або експериментально-

лабораторним моделюванням, або розрахунками буферної ємності за ізотер-

мою сорбції для кожного з елементів окремо.

Отже, максимальна кількість металу, яка може бути сорбована поро-

дою, визначає захисні властивості геологічного середовища, можливість

стримувати міграцію важких металів і знижувати ступінь забруднення

об’єктів довкілля на промислових територіях.

Література

1. Загороднюк П. О. Взаємозв’язок екологічної та економічної безпеки

та їх вплив на економічне зростання України // Екологія довкілля та безпека

життєдіяльності. – К., 2005. – № 4. – С. 5–12.

2. Яковлєв Є. О. Сучасні фактори національної безпеки України при

формуванні мінерально-сировинної бази // Екологія довкілля та безпека жит-

тєдіяльності. – К., 2005. – № 5. – С. 84–91.

15

КОМУ – РУДА, А КОМУ – БІДА

Корзун С.,

голова Ради Асоціації

«Інститут екології і краєзнавства

«Запорозький край»

В Оріхівському районі Запорізької області планується розпочати видо-

буток залізних руд (Васинівське родовище) та будівництво гірничо-

збагачувального комбінату (ГЗК).

В наслідок цього може бути знищено тисячі гектарів орних земель,

цінні природні комплекси (залишки реліктового ковилового степу), безпово-

ротно втрачено біорізноманіття нашого краю, виникнуть проблеми підтоп-

лення й забруднення поверхневих і підземних вод на площах, що обчис-

люються десятками тисяч гектарів, забруднення ґрунтів, атмосфери та ін.

На території області вже є родовища залізних руд, що розробляються

(Білозерське). В інших областях України (наприклад, Донецькій, Дніпропет-

ровській) налічується багато покинутих родовищ залізної руди, на території

хвостоховищ накопичено відходи, які можна повторно використовувати

шляхом їх збагачення для одержання залізорудної сировини. Чим же пояс-

нюється наполегливість ТОВ «Індустріальна група – Магнетит» (власник

ЗАТ «Донецьксталь») щодо вирішення питання розробки Васинівського ро-

довища? Відповідь дуже проста: відсутність власної сировинної бази. Ціни

на залізну руду ростуть. І, звісно, набагато дешевше «взяти» сировину, хоч і

низької якості (вміст заліза становить 30–32 %), яка лежить буквально на по-

верхні, ніж купувати її у інших власників родовищ і залізорудних комбінатів,

у тому числі й закордонних. Будівництво ГЗК у місцях близького залягання

руд характеризується відсутністю довгострокових капіталовкладень, що

пояснюється бажанням металургійних підприємств повернути вкладені кош-

ти в якомога коротші строки.

За запасами залізорудної сировини Україна посідає друге, а за видобут-

ком – восьме місце у світі. В ході формування розвиненого гірничодобувного

комплексу Запорізької області зі значними обсягами вилучення корисних ко-

палин та гірничих порід стали відбуватися негативні зміни стану довкілля.

Протягом останніх десятиріч набули масштабного характеру техноген-

но-екологічні проблеми, серед яких:

- порушення земель, рекультивацію яких не здійснюють;

- формування великих обсягів відходів (відвали гірничих порід);

- порушення гідрологічних умов, що призводить до погіршення водо-

постачання підземними водами;

- втрати корисних копалин;

- некомплексне використання родовищ.

Для розв’язання зазначених проблем в області вперше в Україні роз-

роблено й затверджено у 2005 р. Програму екологічної реабілітації гірничо-

добувних районів Запорізької області. Природоохоронна доктрина Запорізь-

16

кої області стверджує, що «Природа й економічне зростання регіону, а також

природа та поліпшення рівня життя жителів області не повинні бути взаємо-

виключними альтернативами. Необхідно поєднати економічне зростання і

добробут з дбайливим ставленням до природи, використанням її ресурсів».

Охорона природи та поліпшення стану навколишнього середовища мають

бути пріоритетними напрямами діяльності органів державної влади Запорізь-

кої області. Формування й реалізація стратегії соціально-економічного роз-

витку області та екологічна політика повинні бути взаємоузгодженими,

оскільки здоров’я, соціальне та екологічне благополуччя населення нероз-

ривно пов’язані між собою. Саме тому необхідно не допустити знищення се-

редовища існування жителів регіону задля задоволення потреб окремих про-

мислових груп. З екологічного погляду зору необхідно зберегти залишки

природного степу, в тому числі й у місцях близького залягання порід Ук-

раїнського кристалічного щита. Ці осередки є еталонами натуральних степо-

вих ландшафтів та біоценозів, тому їх слід включити до регіональної екоме-

режі Запорізької області, яку зараз розробляють.

ТОВ «Індустріальна група – Магнетит» почала свою діяльність на те-

риторії Оріхівського району зі встановлення контактів з представниками ор-

ганів місцевого самоврядування і одержала попередню згоду на виконання

робіт, пов’язаних з будівництвом ГЗК, та розробку Васинівського родовища

залізистих кварцитів. Представники органів місцевого самоврядування, що

повинні представляти інтереси населення, яке обрало їх на ці посади, не про-

водять жодних заходів з інформування населення щодо екологічних наслід-

ків, будівництва ГЗК. У місцевій пресі друкують лише інформацію про робо-

чі місця, які з’являться завдяки цьому будівництву, та роботу шахт з видо-

бутку руди. Населення Оріхівщини, яка є аграрним районом, не має жодного

уявлення про те, як саме здійснюється добування руди та до яких змін у стані

довкілля це призводить. Тому силами громадських організацій, починаючи з

березня 2008 р., було проведено попереднє інформування жителів щодо еко-

логічних наслідків видобування руди та будівництва ГЗК (інформаційні лис-

тівки, статті в газетах, виступи на радіо та ТБ). У текстах листівок і статей

були використані матеріали доповідей українських і російських науковців,

які досліджують роботу гірничодобувних підприємств та наслідки видобу-

вання руди.

15 березня 2008 р. у с. Кірове відбулися громадські слухання щодо бу-

дівництва ГЗК. Серед 363 жителів лише троє проголосували за будівництво

ГЗК та розробку Васинівського родовища.

У м. Запоріжжі з ініціативи міських екологічних організацій відбулася

зустріч представників громадськості, в тому числі й жителів Оріхівського

району, з представниками ТОВ «Індустріальна група – Магнетит». На зустрі-

чі директор цього товариства Володимир Воловик запевняв у цілковитій еко-

логічній безпечності розробки родовища та будівництва ГЗК. Це при тому,

що гірничодобувні об’єкти з видобутку корисних копалин, особливо це сто-

сується корисних копалин загальнодержавного значення, до яких належать

залізні руди, за умовами проектування відносять до складних, а за умовами

17

діяльності – до об’єктів підвищеної екологічної небезпеки. (постанова КМУ

від 27 липня 1995 р. № 5).

Видачу ліцензії ТОВ «Індустріальна група – Магнетит» Державне

управління охорони навколишнього природного середовища погодило за

умови «… розробки ОВНС (оцінки впливу на навколишнє середовище) у

складі проекту і представлення його на державну екологічну експертизу.

Пріоритетними напрямками при розробці ОВНС визначити вплив шахтного

відливу дренажних вод на водозабори підземних вод господарсько-питного

водопостачання населення і підтоплення прилеглих територій».

Для того, щоб довести, наскільки власники ТОВ «Індустріальна група

– Магнетит» відповідально ставляться до екологічних проблем, у квітні

2008 р. вони організували екскурсію до Донецька, де й знаходиться

ЗАТ «Донецьксталь» – металургійний завод, але сам завод не показали.

Серед трьох сільських рад, на території яких планується розміщення

ГЗК та будівництво шахт, лише в Кіровській сільраді відбулися громадські

слухання з цього питання. Голови Преображенської та Омельницької сільрад

не вважають за потрібне провести громадське обговорення та вислухати

думку населення. Ще у 2005 р. вони «підмахнули» акт вибору земельної ді-

лянки для розміщення об’єктів ГЗК, в якому відшкодування збитків власни-

кам цих земель або землекористувачам не передбачається!

Обіцяне ще навесні оріхівськими владними структурами проведення

громадських слухань так і залишилось обіцянкою. Інформування населення є

їхнім обов’язком. Насправді ж відбувається прямо протилежне: населення

дезінформують, достовірну інформацію про екологічні наслідкі приховують.

Жителі районного центру Оріхів, сіл Кірове, Васинівка, Преображенка

своє негативне ставлення до розміщення на території громад гірничодобув-

ного підприємства висловили чітко і ясно під час пікету 2 жовтня 2008 р. бі-

ля Оріхівської райдержадміністрації.

Результати досліджень вчених та висновки практиків щодо видобутку

та використання корисних копалин свідчать, що освоєння нових родовищ за-

лізної руди: буде мати негативні наслідки.

Доктор біологічних наук, професор, завідувач кафедри екології та охо-

рони навколишнього середовища Таврійського державного агротехнологіч-

ного університету Анатолій Волох у своїй доповіді наводить докази негатив-

ного впливу розробки руд і роботи ГЗК на довкілля й населення:

1. Зменшення підземних запасів питної води та забруднення підземних

водних горизонтів, оскільки експлуатація родовища зумовлює зміну рівня

бучацького водоносного горизонту, який є основним джерелом питної води у

Михайлівському, Токмацькому, Василівському, південній частині Оріхівсь-

кого, частині Веселівського і Мелітопольского районів. Вода тут відповідає

вимогам ДСТУ 2874-73 «Вода питна». У м. Оріхові цей горизонт знаходить-

ся на глибині 30 м, у м. Мелітополі – 280 м. Для прикладу, при розробці Бі-

лозірського родовища було відкачано з бучацького горизонту близько

400 млн м3 прісної підземної води, більшу частину якої (339 млн м

3) було

скинуто у Дніпро і лише 61 млн м3 використано на технологічні цілі та на

18

потреби м. Дніпрорудного. Внаслідок цього рівень вод у бучацькому гори-

зонті знизився на 165 м у центрі родовища, а на відстані в 5 км – на 70–80 м,

10 км – 60 м.

2. Втрата здоров’я людей: населенню доведеться пити неякісну, в тому

числі й радіоактивно забруднену, воду з Каховського водосховища, тому що

рівень водоносних горизонтів значно знизиться; зросте кількість хронічних

захворювань людей, включаючи алергічні, захворювань на рак; зменшиться

народжуваність, а народжені діти будуть страждати на різні аномалії.

3. Зменшення площі сільськогосподарських угідь, їх забруднення шкід-

ливими домішками, які неминуче будуть накопичуватися в культурних рос-

линами, що призведе до погіршення якості сільськогосподарської продукції

та скорочення урожайності.

4. Забруднення атмосфери нехарактерними домішками (сполуки сірки,

фосфору та ін.), які в усіх місцях видобутку корисних копалин зумовлюють

зростання хронічних захворювань людей. Прикладом для цього є накопичен-

ня закисів заліза у відстійнику Запорізького залізорудного комбінату, який

було створено віддамбуванням частини Утлюцького лиману. Зараз у прилег-

лих селах (Давидівка та Охрімівка Якимівського району) спостерігається ви-

сокий рівень алергічних захворювань населення внаслідок вдихання шкідли-

вого пилу, що розноситься сильними вітрами. А всім відомий Кривий Ріг з

його шахтами займає перше місце в Україні по онкозахворюванням населен-

ня.

5. Забруднення річок шахтними водами, що зазвичай відзначаються

значним вмістом шкідливих домішок. Внаслідок цього забруднена вода річ-

ками Жеребець, Конка буде транспортуватися далеко за межі гірничо добув-

них підприємств.

6. Порушення природного ландшафту в процесі розробки родовищ

шахтним способом неминуче спричинить осідання поверхні землі з утворен-

ням воронок, западин, а також буде зсуви ґрунту.

Професор, доктор технічних наук, завідувач кафедри природоохорон-

ної діяльності Донецького технічного університету Віктор Костенко у своїй

доповіді про негативний вплив гірничодобувних підприємств на навколишнє

середовище зазначає такі негативні фактори: викиди парникових та токсич-

них газів, скид забруднених вод, підтоплення, складування токсичних та ра-

діоактивних порід, теплове забруднення.

У той же час відбувається використання повітря, чистої води, родючої

землі, біологічних ресурсів, матеріалів, енергетичних невідновлюваних ресу-

рсів.

Під час спілкування з гірничим інженером-практиком з 15 річним

досвідом роботи у шахтах Донбасу, головним спеціалістом відділу земельних

ресурсів, охорони надр та лісового господарства Державного управління

охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області Олегом

Лисенко з’ясувалось, що робітники, які працюють у шахтах, «виробляються»

за 10 років, їхніх вік обмежується 49–51 (якщо поталанить – 52) роком життя.

Молодим хлопцям і чоловікам, які ще не мають сім’ї та дітей, Олег взагалі не

19

радить спускатись у шахту та працювати на гірничодобувних підприємствах

через те, що вони взагалі у цьому випадку можуть втратити чоловічу силу і

можливість коли-небудь мати дітей. «Робітники йдуть на пенсію у 50 років,

але здебільшого відзразу помирають. Мій дядько, вийшовши на пенсію, ку-

пив «Жигулі» й помер», – ділиться своїми думками Олег. Йому лише 38 ро-

ків – бронхи «посадив» на виробництві, й зараз змушений постійно кілька

разів на рік лікуватися у санаторіях. На питання щодо вмісту в породах урану

та наявності радону запевнив, що цього «добра» вдосталь будь-де – чи у

вигляді вкраплень, чи у складі кварцевих жил, чи в порожнинах. А коли по-

чинається розробка родовищ, все це потрапляє до води, атмосфери й поши-

рюється на великі відстані. «Для гірничо-збагачувального комбінату буде

потрібно дуже багато води, що зумовлено технологією. Звісно, виберуть міс-

цеву воду, якої, до речі, навряд чи вистачить, щоб задовольнити потреби

комбінату. У разі неякісного очищення шахтних вод, якими планується зро-

шувати поля, ці землі перетворяться на попіл через вміст солей, таку воду не

можна буде використовувати повторно – вся техніка вийде із ладу. Що сто-

сується обіцянок щодо рекультивації або відновлення природного середови-

ща, то все це казки для малих дітей». У Донецькій області, за даними нача-

льника Державного управління охорони навколишнього середовища Сергія

Третьякова, лише 2–2,5 % порушених гірничодобувними роботами земель

рекультивовано, як і було обумовлено договорами.

ЗАТ «Донецьксталь», що асоціює себе з передовим підприємством,

діяльність якого відповідає європейським екологічним нормам, є одним з ос-

новних забруднювачів м. Донецька. На питання, чи не відчуває завод дефіци-

ту сировини, тобто залізної руди, нам відповіли «Ні. Сировиною ми забезпе-

чені у повному обсязі». Тоді постає питання: «А навіщо тоді «Магнетит» так

наполегливо рветься до оріхівської руди?! Побувавши на самому заводі, пе-

ред входом до якого розміщено величезний постер з цинічними словами

«Любимому городу чистый воздух!», ми побачили на власні очі робітників,

які працюють у жахливих умовах, часто без засобів захисту. Розмір зарплат-

ні, яку озвучив один із робітників – 2,5 тис. гривень – здивував, з огляду на

шкідливі умови праці. Іноземці, які були у складі групи, що відвідувала за-

вод, були шоковані такими умовами праці та відсутністю елементарних засо-

бів індивідуального захисту у робітників. Жителі кварталів міста, які ме-

жують з заводом, розповіли нам про сіро-білі хмари викидів, якими їм дово-

диться дихати, про хвороби своїх дітей, на лікування яких вони витрачають

майже всю зарплатню, про водопровідну воду, яка тхне каналізацією.

Все це називається благами цивілізації, які обіцяють для оріхів’ян про-

мисловці. А чи рівноцінна це плата за втрату здоров’я, знищені сільгоспугід-

дя та природні куточки степу? Коли немає здоров’я, ніщо не тішить людину.

А якщо в сім’ї народжується хвора дитина – всі матеріальні блага втрачають

свою цінність.

Жителі Донецька розповіли нам, що в організмі дитини після 5 років

починаються незворотні процеси, і повернути їй здоров’я, навіть якщо пере-

везти жити в екологічно чистий регіон, практично неможливо. «Наші легені

20

перетворюються на залізо, яким можна стукати об асфальт», – це слова жи-

тельки Донецька, яка зневірилась у будь-якому поліпшенні екологічної ситу-

ації у місті.

УДК 614.7:711.454: 614.2:613

ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ,

ЕКОЛОГІЧНІ РИЗИКИ: РИСИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

В УКРАЇНІ

Григоренко Л. В.,

Дніпропетровська державна

медична академія

Згідно з Інструкцією, щодо оцінки екологічних ризиків (US EPA 1989,

1991a, 1991b, 1998), чинному в США [1–6], ризик визначають як процес оці-

нювання несприятливого впливу на здоров’я людини хімічних речовин, зок-

рема радіонуклідів. Оцінку ризику в цьому документі розглядають для

прийняття рішень щодо таких екологічних питань:

переробка, зберігання, утилізація небезпечних хімічних (радіоактив-

них) речовин;

поводження під час випадкових і тривалих випусків забруднювачів у

навколишнє середовище;

встановлення пріоритетів дії (проектів);

встановлення екологічних критеріїв захисту здоров’я людини та навко-

лишнього середовища;

визначення ефективності обраних екологічних критеріїв;

визначення характеристик викидів та оцінка ймовірності й величини

викиду при катастрофічних подіях або порушенні системи утримання

викидів;

визначення ризиків хімічних речовин тощо.

Оцінка ризику складається зі збору даних, оцінки вразливості та ток-

сичності, характеристики ризиків. Для виникнення ризику передусім має бу-

ти джерело забруднення, наприклад, транспортування хімікатів за межі насе-

леного пункту, де має проводитись оцінка вразливості населення стосовно

цих транспортованих хімічних речовин. «Рецептор», тобто вразливий орга-

нізм людини, має контактувати з джерелом ризику безпосередньо – прямий

контакт (приймання їжі, інгаляція, шкірний контакт) або опосередковано –

непрямий контакт (приймання їжі, в якій вже накопичено хімічні речовини).

В методології з оцінки екологічних ризиків US EPA виділено основні шляхи

передачі цих ризиків: джерело ризику, механізми його транспортування,

маршрути міграції і пункти ураження, рецептор, тобто вразливий організм

21

людини. Оцінюючи ураження населення, необхідно враховувати всі комбі-

нації та шляхи надходження ризику до організму.

Так, у чинному в США документі Supplemental Guidance to RAGS: Re-

gion 4 Bulletins, Human Health Risk Assessment, Waste Management Division,

Office of Technical Services (EPA 1996) наведено надходження екологічних

ризиків до організму людини кількома шляхами, які можна оцінити за допо-

могою таких математичних розрахунків:

Рівняння 1. Одна хімічна речовина надходить єдиним шляхом:

RfD

CDLHQ i

i , де HQi – фактор небезпеки, оцінка системної токсичності,

яка спричинює одна хімічна речовина; CDIi – оцінка хронічного щоденного

надходження; RfDi – поглинута доза речовини.

Рівняння 2. Кілька хімічних речовин надходить єдиним шляхом:

ip HQHI , де HІp – індекс небезпеки шляхів надходження, оцінка

системної токсичності для всіх хімічних речовин; HQi – індивідуальні хімічні

фактори небезпеки для речовин, які надходять до рецептора єдиним шляхом.

Рівняння 3. Кілька хімічних речовин надходять усіма ймовірними шля-

хами:

ptotal HIHI , де HItotal – загальний індекс небезпеки, оцінка системної

токсичності всіх хімічних речовин, що надходять кількома шляхами; HIp –

індекс небезпеки шляхів токсичності.

Рівняння 4. Одна хімічна речовина в межах одного маршруту впливу:

ii SFCDLiELCR , де ELCRi – визначений рівень канцерогенних захво-

рювань; CDII – оцінка хронічного щоденного надходження (або поглинута

доза); SFi – фактор керування екологічним ризиком (або поглинутою дозою).

Рівняння 5. Кілька хімічних речовин у межах одного маршруту впливу:

ip ELCRELCR , де ELCRp – визначений для усіх шляхів рівень

злоякісного новоутворення; ELCRi – визначений для хімічних речовин рівень

раку.

Рівняння 6. Кілька хімічних речовин надходять усіма можливими

маршрутами:

ptotal ELCRELCR , де ELCRtotal – загальний рівень раку, визначений для

всіх хімічних речовин по всіх маршрутах надходження до рецептора; ELCRp

– визначений для шляхів/маршрутів рівень раку.

У рівняннях 1–2 числовою оцінкою виражено системний потенціал

токсичності хімічних речовин залежно від шляхів їхнього надходження до

організму людини. Кількісна оцінка дії хімічних речовин, описана в рівнян-

нях 3–6, називається оцінкою «повного канцерогенного ризику», тобто віро-

гідність збільшення рівня захворювань на рак серед населення в результаті

22

надходження до рецептора хімічної речовини або кількох хімічних речовин

(чи радіонуклідів) одним або кількома маршрутами транспортування.

З огляду на це слід зазначити, що розвиток методології оцінки забруд-

нення навколишнього середовища та оцінки екологічних ризиків і ризиків,

пов’язаних зі здоров’ям населення, на кшталт розрахунку канцерогенних і

неканцерогенних ризиків, в Україні дали б можливість підвищити якість

управління у галузі охорони здоров’я та оцінювати результативність вико-

нання програм у сфері гігієни навколишнього середовища, забезпечити ко-

ректне порівняння становища в Україні з ситуацією в інших країнах Європи.

Так, як стверджують О. І. Тимченко, А. М. Сердюк та ін. [7], для оцін-

ки екологічної ситуації в регіонах варто застосовувати систему індикаторів,

що характеризують здоров’я населення. Це дасть змогу проводити моніто-

ринг довкілля і здоров’я за уніфікованими показниками.

На рисунку показано шляхи поводження з промисловими відходами на

території європейських країн. Зі схеми видно, що впровадження політики в

галузі небезпечних відходів, використання індикаторів у практичній діяль-

ності дасть змогу застосувати їх для графічного відображення вже наявних

даних у відповідних інформаційних системах.

23

Література

1. Dermal Exposure Assessment: Principles and Application, Interim Re-

port. EPA/600/8–91/011B, Office of Research and Development, Washington,

D.C. (EPA 1992).

2. Exposure Factors Handbook, Volume I, II and III, EPA/600/P–95/002Fa,

Office of Research and Development, National Center for Environmental Assess-

ment, Washington, D.C. (EPA 1997).

3. Guidance for Data Usability in Risk Assessment, EPA/540/G–90/008,

Office of Emergency and Remedial Response, Washington, D.C. (EPA 1990).

4. Risk Assessment Guidance for Superfund: Volume 1, Human Health

Evaluation Manual (Part A), EPA/540/1–89/002, Office of Emergency and Re-

medial Response, Washington, D.C. (EPA 1989).

5. Risk Assessment Guidance for Superfund: Volume 1, Human Health

Evaluation Manual (Part B, Development of Risk-based Preliminary Remediation

Goals), OSWER Directive 9285.7–01B, Office of Emergency and Remedial

Response, Washington, D.C. (EPA 1991a).

6. Risk Assessment Guidance for Superfund: Volume 1, Human Health

Evaluation Manual (Part C, Risk Evaluation of Remedial Alternatives), OSWER

Directive 9285.7–01C, Office of Emergency and Remedial Response, Washington,

D.C. (EPA 1991b).

7. Тимченко О. І., Сердюк А. М., Карташова С. С. Генофонд і здоров’я:

розвиток методології оцінки. – К.: Медінформ, 2008. – 184 с.

УДК 614.76:669.018.674:628.516

ДЕТОКСИКАЦІЯ ҐРУНТІВ ПРИДНІПРОВ’Я,

ЗАБРУДНЕНИХ РУХОМИМИ ФОРМАМИ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ

Крамарьова Ю. С.,

Дніпропетровська державна

медична академія

В умовах сьогодення забруднення навколишнього середовища важки-

ми металами з кожним роком набуває все більшого поширення. Практично в

усіх країнах з розвинутою промисловістю, у тому числі й Україні і, зокрема,

в Придніпровському регіоні, в останні десятиріччя спостерігається локальне

нагромадження рухомих форм важких металів (ВМ) у ґрунті – основному бі-

ологічному адсорбенті й нейтралізаторі забруднення навколишнього середо-

вища, здатному зберігати токсичні речовини антропогенного походження

протягом тривалого часу. Слід відмітити, що саме з ґрунту, акумулюючись у

сільськогосподарських культурах, ВМ трофічними ланцюгами надходять до

організмів тварин і людини, викликаючи в них цілу низку патологічних змін.

24

Особливу актуальність ця проблема набуває у межах приміських територій

та сільгоспугідь, що знаходяться поблизу потужних джерел забруднення –

підприємств паливно-енергетичного комплексу, гірничорудних об’єктів, ме-

талургійних заводів. Відновлення забруднених ділянок ґрунту для корисного,

в тому числі сільськогосподарського використання, є одним з важливих

напрямів поліпшення екологічної ситуації індустріальних регіонів України.

Тому основною метою нашої роботи була розробка і впровадження за-

ходів з детоксикації, які будуть доступними, економічно вигідними й еколо-

гічно небезпечними. Це дасть змогу отримувати високоякісну сільськогоспо-

дарську продукцію, яка відповідатиме санітарно-гігієнічним і екологічним

нормам, що має велике практичне значення для народного господарства

України.

Для досягнення цієї мети дослідження проводили упродовж

2005–2007 рр. у лабораторії агрохімії і ґрунтознавства Інституту зернового

господарства УААН разом з кафедрою гігієни та екології Дніпропетровської

державної медичної академії. Дослідження базувалися на виконанні мікро-

польових дослідів, які проводилися на Ерастівській дослідній станції ІЗГ

УААН, аналітичних дослідженнях. Валові (після озолення) і рухомі форми

ВМ у ґрунті визначали в 1М амонійно-ацетатній буферній витяжці з рН=4,8

методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії (ГОСТ 17.3.03–85;

СЕВ 4469–84) на приладах ААS-1N і С-115 М І.

Найголовнішим завданням щодо детоксикації (санації) техногенно заб-

руднених ґрунтів є зниження умісту в ньому саме найбільш небезпечних ру-

хомих форм ВМ. Найефективнішим методом детоксикації техногенно заб-

руднених ґрунтів рухомими формами ВМ є переведення їх катіонів у нероз-

чинні сполуки, тобто такі, які мають дуже низьку ступінь розчинності.

Отже, найдоцільніше за сорбент-меліорант використовувати карбонат

або сульфід калію, оскільки саме у цих сполуках катіони Cd, Pb проявили

найменші ступені розчинності. До того ж, калій, який вивільняється у ре-

зультаті цієї реакції, позитивно впливає на поживний режим ґрунту.

Осад сульфідів ВМ, що утворився, не розчиняється ні в кислоті, ні в

лузі. Тому своєю кореневою системою рослини не в змозі їх поглинути.

Разом із сульфідами для детоксикації техногенно забруднюючих ґрун-

тів може бути використано карбонат калію (K2CO3), який з катіонами ВМ та-

кож може утворювати нерозчинний осад у вигляді карбонатів.

Отже, як меліорант за хімічної детоксикації рекомендується викорис-

товувати K2CO3, якого беруть в 1,5 раза більше еквівалентної кількості,

необхідної для повного хімічного зв’язування катіонів ВМ2+

у ґрунті. Отри-

мана кількість K2CO3 перераховується на глибину забрудненого рухомими

формами ВМ шару ґрунту і площу, що підлягає хімічній детоксикації, а по-

тім розводиться достатньою для розчинення солі і повного розподілення її по

поверхні ґрунту кількістю води (не менше 30 мл/м2). Водний розчин K2CO3

уноситься на поверхню ґрунту аерогенним шляхом і відразу ж заробляється в

ґрунт на глибину орного шару (0–30 см).

25

Проникнення ВМ у кореневу систему рослин відбувається через ґрун-

товий розчин, в якому знаходяться їхні рухомі форми. Для того, щоб пе-

ресвідчитись у впливові на рухомі форми ВМ сорбент-меліорантів і

з’ясувати роль природних карбонатів ґрунту в зниженні міграційної актив-

ності катіонів ВМ у нижні генетичні горизонти, відбирали зразки ґрунту че-

рез кожні 10 см до глибини 0–150 см, в яких визначали вміст ВМ атомно-

абсорбційним методом.

Для більшої наглядності представлено графік, на якому більш чітко

можна побачити як застосування сорбент-меліоранту впливає на вміст рухо-

мих форм ВМ у техногенно забрудненому кадмієм чорноземі звичайному.

Проведення порівняння різних варіантів (контрольних, забруднених Cd) і ва-

ріантів з проведенням детоксикації, дало можливість установити, що під

впливом сорбент-меліорантів відбувається зниження в ґрунті вмісту рухомих

форм ВМ майже до рівня контрольних. Це дало можливість отримувати на-

віть на забрудненому і в послідуючому детоксикованому ґрунті екологічно

чисту продукцію.

До того ж, переведення кадмію у нерозчинні сполуки шляхом унесення

в забруднений ґрунт сорбент-меліоранту К2СО3 дало можливість відно-

вити вміст у ґрунті амонійного азоту, рухомого фосфору та ступеню його ру-

хомості до рівня контрольних варіантів. Це свідчить про перспективність об-

раного напряму проведення досліджень і вказує на можливість виконання за

допомогою цього сорбент-меліоранту детоксикації ВМ у забрудненому

ґрунті.

Висновки

Установлено, що вміст в ґрунті рухомих форм ВМ є найважливішим

показником, що характеризує його санітарно-гігієнічний стан і визначає не-

обхідність проведення меліоративних детоксикаційних заходів.

Запропоновано метод проведення детоксикації забрудненого ВМ ґрун-

ту шляхом унесення у ґрунт найбільш перспективних і ефективних сорбент-

меліорантів. Ця розробка підтверджена патентом України на винахід. Як

сорбент-меліорант запропоновано використовувати К2S та К2СО3, які допо-

можуть зв’язати токсичні метали.

Вплив сорбент-меліорантів на вміст рухомих форм ВМ, мг/кг,

техногенно забрудненому Cd чорноземі звичайному, 2007 р.

0

0,05

0,1

0,15

0,2

0,25

0,3

0,35

0,4

0-10 10-20. 20-40 40-60 60-80 80-100 100-150

шари грунту, см

вміст Cd, мг/кг

контроль 5 ГДК

5ГДК+сорбент-

меліорант

26

УДК 616.379-008.64:616.155.191.191-072:616.717:575.312.24

МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ КІРЛІАНГРАФІЇ ТА

ЦИТОГЕНЕТИЧНИХ ДОСЛІЖДЕНЬ В ОЦІНЦІ ГАРМОНІЗАЦІЇ

СТАНУ ЛЮДИНИ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Горова А. І., Пісоцька Л. А.,

Лапицький В. М., Найдьон Л. І.,

Боцман К. І., Лагутенко Р. С.,

Національний гірничий

університет

Нині актуальним є пошук заходів утримання екологічної рівноваги на

планеті. Для цього важливе своєчасне визначення порушень функціонально-

го стану того чи іншого об’єкта біосфери.

Визначення дезадаптації організму до несприятливих факторів середо-

вища на рівні порушень носіїв інформації матиме велике значення для своє-

часного профілактичного втручання екологічних та оздоровчих заходів.

На даний час поширені засоби цитогенетичних тестів для оцінки впли-

ву на організм людини різних факторів антропогенного походження в умовах

техногенно навантажених регіонів, заснованих на виявленні мутагенної дії на

клітини. В літературі зазначено їх взаємозв’язок зі змінами в імунній сис-

темі [1].

Доктором П. Манделем установлено взаємозв’язок між інформаційним

і функціональним станом клітин. Порушення першого рано чи пізніше

проявиться у зміні функціонального стану тканини, органу, системи. Для

встановлення цих порушень він запропонував метод енергетичної діагности-

ки за кінцівками пальців рук і ніг людини, заснований на ефекті Кірліан [2].

Останній представляє світіння об’єктів живої і неживої природи в електрич-

ному полі високої напруги [3].

Мета дослідження – вивчення можливості методу кірліанграфії у

комплексі з цитогенетичними методами в оцінці функціонального чи струк-

турного стану об’єктів біосфери і, насамперед, людини.

Методом кірліанграфії і цитогенетичними методами обстежили:

- дітей дошкільного віку та дорослих з різних за станом навколишнього

середовища регіонів;

- робітників промислових підприємств у різних умовах праці;

- людей з техногенно навантажених регіонів у динаміці для установ-

лення залежності від стану навколишнього середовища (за даними санітарно-

гігієнічних досліджень).

Також методом кірліанграфії обстежили проби води з різних регіонів

та різним рівнем забруднення для установлення початкових критеріїв її

забруднення.

При обстежені використовували прилад «РЕК-1», розроблений НДІ те-

хнологій машинобудування (м. Дніпропетровськ). Дослідження проводили

27

на рентгенівській плівці. Кірліанграфічними критеріями порушення психое-

моційного, імунологічного стану людини, наявності інтоксикації, типу

реакцій адаптації є зміни структури газорозрядного випромінювання навколо

кінцівок пальців людини.

Нормальний тип випромінювання на фотоматеріалі представлено його

короною навколо пальців рук з чітким цільним внутрішнім кільцем 1, стри-

перним середнім 2 та зовнішнім люмінесцентним 3 (рис. 1).

Рис. 1. Нормальний тип випромінювання

Критеріями психоемоційної лабільності, що являє собою первинну

реакцією на будь-яку негативну дію зовнішніх факторів, є поява в короні

хмароподібних плям (рис. 2, а), нерівномірних випромінювань (рис. 2, б),

нестійких дефектів-випадінь з тимчасовою відсутністю стримерів (рис. 2, в)

(ендокринний тип випромінювання за П. Манделом).

а б в

Рис. 2. Ознаки психоемоційної лабільності

Критерії інтоксикації у вигляді точок 1, що відокремлюються від коро-

ни, чи дрібних крапок 2 на внутрішньому кільці корони (рис. 3), які відби-

вають фазу активних метаболічних процесів на несприятливий фактор в ор-

ганізмі і можуть вернути організм у стан норми або розвитися в фазу стресу,

що на кірліан-фотографії відображається повною відсутністю випроміню-

вань в окремих секторах корони (рис. 4).

28

Рис. 3. Ознаки інтоксикації Рис. 4. Ознаки стресу

Подальше зниження адаптаційних реакцій організму проявляється у

появі дегенеративного типу випромінювання (за П. Манделом), з появою то-

чок інтоксикації на зовнішньому стримерному кільці корони, що свідчить

про значне зниження реакцій адаптації і з’явлення явних чи скритих дистро-

фічних пошкоджень у тканинах організму (рис. 5). Найнижчий рівень ком-

пенсаторних реакцій адаптації в організмі людини на шкідливі фактори

визначається відсутністю випромінювання на всіх кільцях корони (рис. 6).

Рис. 5. Дегенеративний тип Рис. 6. Ознаки зниження

компенсаторних реакцій

Сектори у короні випромінювання відповідають тим чи іншим органам

і системам організму. Секторальна діагностика націлює на оцінку енергоцир-

куляції в окремих органах для виявлення провідних за наявністю порушень і

призначення профілактично-оздоровлюючих заходів.

При обстеженні методом кірліанграфії стану здоров’я дітей у дитсад-

ках на території заповіднику Карадаг (30) та у м. Миколаєві (25) у дітей з

Миколаєва частіше визначали безперервні випадіння в енергоциркуляції у

зоні органів дихання, що свідчить про високий ризик вірусних інфекцій. Та-

кож частіше відмічалася інтоксикація, ознаки дегенеративного типу випро-

мінювання, що є патогенетичним для формування хронічної патології. Отже,

отримані результати співвідносяться з кліматичними умовами мешкання ді-

тей.

Порівнювали результати кірліанграфічних досліджень з цитогенетич-

ними при обстежені дітей у дитсадках техногенно навантажених міст Мико-

лаєва та Дніпропетровська (31 дитина). Для визначення рівня ушкодження

біосистеми за змінами цитогенетичних ознак використовували аналіз частоти

появи клітин з мікроядрами у мазку з епітеліального шару, взятого з внут-

29

рішньої поверхні щоки людини за розрахунком величини мікроядерного ін-

дексу (МІ). Він відображає рівень хромосомних аберацій [4]. Результати ци-

тогенетичного та кірліанграфічного методів дослідження співвідносяться між

собою та з клінічними даними стану здоров’я дітей. Цитогенетичний метод

дає змогу визначити рівень зовнішнього пошкоджуючого впливу різних ан-

тропогенних негативних факторів на людину, а метод кірліанграфії дає мож-

ливість оцінити стан адаптації організму до них, визначити групи ризику за

розвитком тієї чи іншої патології для проведення своєчасних превентивних

заходів оздоровлення дітей та поліпшення стану довкілля [5].

Методом кірліанграфії обстежили 250 працівників ДП НВК «Електро-

возобудування» у різних умовах виробництва. Інтоксикація зустрічалась

удвічі частіше у працівників цехів, фахівців заводоуправління – частіше емо-

ційна нерівновага, наукових співробітників – дефекти в енергоциркуляції у

зоні голови. Виявлені зміни корелювали з даними стандартних медичних

обстежень [6, 7].

Проаналізовано кірліанограми у дітей дошкільного віку дитсадка

(31 дитина) поблизу заводу «Електровозобудування» і працівників цього за-

воду (2004 р., 150 чол.) порівняно з результатами обстежень у 2006 р. (52 ди-

тини) цього самого дитсадка і дорослих (28 чол.), які працюють поблизу за-

воду порівняно з динамікою стану атмосфери та водойм (за даними СЕС).

Негативні й позитивні зміни на кірліанограмах у зонах систем травлення і

респіраторної системи в обстежених дітей і дорослих співвідносились зі ста-

ном об’єктів навколишнього середовища. Установлено, що доросле населен-

ня менш адаптоване до збільшення забрудненості довкілля. Зміни на кірліа-

нограмах відображають хвороби, на відміну від дітей, які вже є. Тому обсте-

ження дорослих у системі екологічного моніторингу доцільно як континген-

ту з підвищеним ризиком ранньої дезадаптації багатьох систем організму

внаслідок наявності хронічних хвороб. Обстеження дітей дошкільного віку

доцільно як індикатор погіршення окремих екологічних факторів через вплив

їх на ту чи іншу систему в організмі. Такий підхід забезпечить своєчасність

установлення тенденцій до дисгармонічних змін у системі біотичних взаємо-

відносин для негайного проведення превентивних заходів.

При розгляді кірліанограм крапель води з різним рівнем забруднення

визначили критерії руйнування її енергоінформаційної структури. На

рис. 7, 8 представлено корону випромінювання мінеральної та стічної води.

Вони різняться за товщиною стриперного кільця навколо краплі (l) та наяв-

ністю дрібних часток у середині краплі (f) і випадінь (e) [8].

30

Рис. 7. Мінеральна вода Рис. 8. Стічна вода

Так метод кірліанграфії відображає зміни енергоциркуляції в організмі

людини під упливом різних факторів навколишнього середовища на доклі-

нічній стадії формування патології. Цей метод співвідноситься з результата-

ми цитогенетичних досліджень і характеристиками стану довкілля. Викорис-

тання кірліанграфії та цитогенетичних методів системі екологічного моніто-

рингу є доцільним для визначення тенденцій у зміні стану здоров’я популяції

для формування груп ризику виникнення тих чи інших хвороб з розробкою і

своєчасним утіленням медичних та екологічних профілактичних заходів.

Література

1. Ковешников В. Г. Применение иммунных и цитогенетических тестов

для оценки влияния на организм человека различных факторов антропоген-

ного происхождения в условиях крупного промышленного регион // Бари-

ляк И. Р., Вовк Ю. Н., Фролов В. М. Лікарська справа. – 2003. – №1. –

С. 27–29.

2. Mandel P. Energetish Terminalpunkt. – Diagnos. – FRG: ESSEN, 1983. –

1999 p.

3. Кірліан С. Д. Авт. свід. № 106401, кл. G03В 41/00, 1949.

4. Горовая А. И., Климкина И. И. Использование цитогенетического те-

стирования для оценки экологической ситуации и эффективности оздоровле-

ния детей и взрослых природными адаптогенами // Цитология и генетика. –

2002. – № 5. – С. 21–25.

5. Застосування методу кірліанграфії для експрес-діагностики ранньої

дезадаптації у дітей дошкільного віку до дії несприятливих факторів навко-

лишнього середовища / Мінцер О. П., Пісоцька Л. А., Горова А. І., Рижен-

ко С. А., Рукавішнікова Д. К., Клімкіна І. І., Лапицький В. М.,

Найдьон Л. І., Гулевська Г. І., Боцман К. І., Безкровна Ю. А.: Метод. реко-

мендації МОЗ України від 16.03.08 р. – К., 2008. – 20 с.

6. Застосування методу кірліанграфії для експрес-оцінки функціональ-

ного стану організму людини на промислових підприємствах // Мінцер О. П.,

Горова А. І., Пісоцька Л. А., Риженко С. А., Лапицький В. М., Найдьон Л. І.,

Гулевська Г. І., Мінцер О. О.: Метод. рекомендації. – К., 2006. – 12 с.

31

7. Застосування методу кірліанграфічної оцінки функціонального ста-

ну організму людини для встановлення інтоксикації та ступеня адаптації ор-

ганізму до неї / Пісоцька Л. А., Третяк Н. М., Гайдукова С. М., Видибо-

рець С. В., Мінцер О. П., Горова А. І., Лапицький В. М., Гулевська Г. І. / Ме-

тод. рекомендації. – К. , 2006. – 15 с.

8. Спосіб оцінки енергоінформаційного стану рідиннофазного об’єкту і

пристрій для його здійснення // Л. А. Пісоцька, В. М. Лапицький, К. І. Боц-

ман, С. В. Геращенко: Патент на винахід по заявці № 200601938.