Передплатний індекс

49413ПЕРЕДПЛАТА:

Місячно................. 6,33 грн.Квартально..... 11,39 грн.Піврічно ............. 35,13 грн.Річно .................... 52,77 грн.

Четвер, дня 14 серпня 2014 року

видається у Коломиї з 25 червня 1927 рокуКОЛОМИЯ | ГОРОДЕНКА | СНЯТИН | КОСІВ ВЕРХОВИНА | ЯРЕМЧЕ | НАДВІРНА

Рік V. Рекомендована ціна 1.98 грн. Число 18 [221]

АДРЕСАредакції й видавця:

місто Коломия,вул. ЧОРНОВОЛА, 23

Листування з читачамитільки на сторінках

тижневика

Ціни вказано з урахуванням послуг «Укрпошти»

тижневик для українського народу Покуття та Гуцульщинивиходить щочетвергаwww.visty.in.ua

виходить щочетверга

КОлОМИЯ пРОВЕлА

В ОстАННю путь сЕРгІЯ

лИсЕНКАст. 5

* * *

ЧИТАЙТЕ

БІлЯ уНІВЕРМАгу ВИРОстАють КупИ сМІттЯ

ст. 2

* * *

тЕРОРИстИ зАтРИМАлИ

КОлОМИЯНИНА ВІтАлІЯ ОРлОВА

СкАндАльнА зАбудовА нА СіЧовИх СТрільців,

Або Чому влАдА нЕ з нАродом

слІДКуйтЕ зА НОВИНАМИ

НАшОгО МІстА нА САЙТі

visty.in.ua

крили дорогу на вул. січових стрільців та вже втретє забло-кували будівельні роботи по зведенню нового кооперативу. люди вимагають негайно при-пинити незаконне будівництво. Вони переконані: їх обманули та використали для власних ці-лей, адже ніхто з будинку згоду на виділення прибудинкової те-риторії не давав.

згідно з планами забудовни-ка, на вул. січових стрільців, 16, мав би вирости 5-повер-ховий будинок з мансардами і триметровим підвалом. така новобудова, на думку мешкан-ців, принесе їм лише пробле-

пРОДОВжЕННЯНА стОРІНЦІ 3

ст. 2

* * *у коломиї знову будівель-ний скандал. цього ра-

зу в його епіцентрі – будів-ництво кооперативу по ву-лиці Січових Стрільців, 16. конфлікт між забудовником та мешканцями сусідньо-го будинку №12 тягнеться ще від початку весни. Проте ані влада, ані сам забудовник йти назустріч громаді не зби-рається.

Минулого тижня обурені мешканці будинку №12 пере-

тЕплОВІзОР тА 12 тОНН

гуМАНІтАРНОї ДОпОМОгИ

ВЕзуть БІйЦЯМ АтО

ст. 2

* * *

ми – перекриє доступ сонячних променів, почнуться неполадки з каналізацією і тиском води. А ще поряд – протирадіаційне укриття, яке може зруйнувати-ся від будівельних робіт.

Серед колишніх засновників «цирконію» – міський голова коломиї

забудовником нового будин-ку на вул. січових стрільців, 16, став обслуговуючий коо-ператив «Цирконій», засно-вником якого нині є Богдан станіславський.

А ще у 2010 році, виходячи з витягу з Єдиного державно-

го реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, се-ред засновників «Цирконію» були перші особи Коломиї – те-перішній міський голова Ігор слюзар, його перший заступ-ник тарас Яворський з дружи-ною тетяною (див. фото 1). пізніше вони переписали коо-ператив на Б. станіславського і пообіцяли надалі «опікувати-ся» майбутньою новобудовою. зараз місцева влада та забудов-ник працюють у тандемі і на поступки громаді йти не поспі-

вікторія мАрТИнЮк, Коломийські ВІстИ

сВЯтОслАВ шЕВЧуК:

ОКРІМ НАс, уКРАїНу НІХтО НЕ зАХИстИть

ст. 7

* * *

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 14 серпня 2014 року 2 Число 18 [221] © | ТРК Рідні Медія

Поблизу універмагу «коломия» – купи сміт-

тя. Тут можна побачити на-громадження паперових ко-робок, фантиків з-під солодо-щів, пластянки та гнилі фрук-ти й овочі. і так щодня протя-гом останнього тижня.

Від початку серпня з се-редмістя зникли сині сміттє-ві контейнери фірми «AVE Коломия». І тепер, щоб не хо-дити у пошуках баків, дех-то примудряється акуратно складати сміття на ті місця, де колись стояли контейне-ри. переважно непотріб сюди зносять вуличні торгівці, які розмістилися по обидва боки пішохідної зони біля універ-магу. Непродану продукцію або сміття з-під неї продавці зазвичай залишають там, де й торгували.

за словами керівника фі-лії «AVE Коломия» Ореста Фургали, між їхнім підприєм-ством та управлінням кому-нальним майном була укладе-на угода про вивіз сміття з се-

біля унівЕрмАгу вИроСТАЮТь куПИ СміТТя

редмістя Коломиї. проте міс-цеві комунальники відмовили-ся надалі сплачувати підпри-ємству за послуги, тому «AVE Коломия» була змушена забра-ти майже всі контейнери з се-редмістя. Якщо 2012 року у центральній частині міста бу-ло 15 контейнерів, які потім зменшили до дев’яти, то зараз сміття можна викинути лише у

два контейнери. їх залишили у середмісті, як пояснює Орест Фургала, за домовленістю з приватними підприємцями, які самі сплачують за послуги під-приємству.

станом на серпень цього ро-ку за вивіз сміття з середмістя міська рада заборгувала «AVE Коломия» майже 100 тис. грн.

«у ратуші пояснили, що у по-

вікторія мАрТИнЮк, Коломийські ВІстИ

нА конТролі

дальшому не будуть сплачува-ти нам за послуги, тому ми за-брали свої контейнери з серед-містя. тим не менше, неодно-разово йшлося про естетич-ну складову, мовляв, контей-нери тільки псують загальний вигляд, – каже Орест Фургала. – Ми не відмовляємося від на-дання послуг. підприємці, які там торгують, можуть з нами укладати договори. Часто го-ворили, що біля «універмагу» немає сміття. зараз наочно ба-чимо, що сміття більш аніж до-статньо».

Хто тепер вивозитиме сміт-тя з середмістя – у ратуші не кажуть. «Місто не буде пла-тити кошти за те, що викида-ють підприємці. у бюджеті коштів на прибирання сміття з-під універмагу не передбаче-но», – прокоментував началь-ник відділу комунальним май-ном Віктор Волошенюк.

В. о. заступника міського го-лови з комунальних питань Ярослав гошій взагалі не бе-реться коментувати відсут-ність контейнерів біля універ-магу. Каже, що ситуацією не володіє, а про борг перед «AVE Коломия» чує вперше. На за-

питання, куди тепер викидати сміття, Ярослав гошій запро-понував журналістам самим шукати смітники, якщо так турбує чистота в Коломиї.

А тим часом, біля універ-магу зростають купи сміття. Вуличні торгівці продовжують далі викидати непотріб на тро-туар, і лише час від часу хтось з перехожих докине до й не так малої купи пляшку з-під води, втомившись продовжувати по-шуки смітників.

P.s. Коли матеріал готував-ся до друку, стало відомо, що представники підприємства «AVE» провели робочу зустріч з керівництвом Коломийської міської ради. На зустрічі обго-ворили перспективи подальшої співпраці. Наразі домовилися про розроблення схеми розмі-щення сміттєвих контейнерів у центральній частині міста. за словами Ореста Фургали, схе-му можливо розроблять за 2 місяці. «повернення контейне-рів на старі місця, в тому чис-лі й під універмаг «Коломия», ймовірніше не буде», – повідо-мив О. Фургала.

Триває третя хвиля часткової мобілізації.

за її період на коломийщині мобілізовано більше трьох десятків чоловіків. майже два тижні мобілізовані про-ходили підготовку до АТо на закарпатті. вже днями чоло-віки відправляться на Схід захищати батьківщину.

Як повідомили у Коломийському військкома-ті, за увесь час мобілізації від березня місяця на схід від-правили майже двісті чоло-віків з Коломийщини. Це і військовозобов’язані, і добро-вольці. за словами військово-го комісара Олега пархоменка, на Коломийщині великий по-казник серед добровольців, які за власним бажанням їдуть у зону АтО.

«Є чимало чоловіків, які ма-ють сім’ї, дітей, роботу, але не дивлячись на це, приходять до нас у військкомат, щоб ста-ти добровольцем, – каже Олег пархоменко. – Вони розуміють: якщо не вони поїдуть захищати державу і свою родину, то хто ж тоді поїде замість них?».

звісно, деякі військово-зобов’язані мають деякий страх перед від’їздом в зону АтО. Але після спілкування та психологічної підтримки чо-ловіки стають рішучішими та налаштовуються лише на пе-ремогу.

Втім, щоб бійці безстрашно їхали на схід, необхідна спеці-альна підготовка і забезпечен-ня амуніцією та зброєю. Якщо формою і взуттям солдатів за-безпечують повністю, то від-чувається нестача бронежиле-тів та кевларових касок, – ка-же Олег пархоменко. – Єдина надія у вояків на волонтерів. Останні – чи не єдині, хто усі-ма силами підтримує прикар-патських бійців необхідними речами.

Чотири місяці в бою і без дня відпочинку... саме в тако-му режимі перебували чолові-ки до недавнього часу. після прийняття рішення про част-кову ротацію бійці отримали змогу приїхати до рідних до-мівок на десять днів без ураху-

вання часу на дорогу. В і й с ь ко в о з о б о в ’ я з а н и й

Віталій пастушенко разом з дружиною виховує двох ді-тей. Чоловік впевнений, що свій обов’язок перед держа-вою повинен виконати кожен. Дружина підтримує його що-дня і дуже хвилюється. Віталій переконаний, що кожен свідо-мий громадянин україни по-винен поїхати на схід, щоб за-хистити державу від ворогів.

Коломийські бійці, які при-їхали додому на тимчасовий відпочинок із зони АтО, ка-жуть, що страх притаманний кожному, але коли бачиш, що твій побратим готовий будь-якої хвилини підкласти плече, тоді страх зникає назавжди. пліч-о-пліч до бою!

ПліЧ-о-ПліЧ до боЮ: 31 мобілізовАнИЙ

відПрАвляєТьСя нА Східолена козАЧЕнко, Коломийські ВІстИ

мобілізАція

Активісти вПо «коломия-центр» зібрали понад 12

тонн гуманітарної допомоги, яку днями доставлять укра-їнським військовим у зону АТо. волонтери вже увосьме відправляються до бійців на Схід.

Цього разу коломияни зібрали дощовики, балаклави, тактичні ліхтарики, генератор, комплекти форми, бронежилети, кевларові каски і тепловізор.

«На схід веземо дощовики та балаклави на суму 2 800 грн. від небайдужих людей, два тактич-ні ліхтарики надав В. Бойцан, десять прапорів придбано на суму 300 грн. та десять безко-штовно отримали від Анатолія сердюка. Веземо також гене-ратор від страйкбольної коман-ди «гуцули», 51 комплект фор-

ми від ВпО «Коломия-центр» на суму майже 20 тисяч гри-вень, тепловізор для бійців 80-ї бригади, – інформує журналіст Євген гапич. – Отримали бро-нежилети та кевларові каски від Координаційного центру швид-кого реагування. Веземо при-близно тисячу пар шкарпеток і тисячу пар чоловічої нижньої білизни для вояків. Є й продук-ти харчування. загалом – понад 5 тонн».

Коломийська районна дер-жавна адміністрація надала для українських бійців 3 тонни про-дуктів харчування, які отрима-ла від небайдужих мешканців сіл. Ще волонтери доставлять на схід 4 тонни мінеральної во-ди «пістинська джерельна» від приватного підприємця Романа Бортейчука.

в Youtube поширене відео від радикальної орга-

нізації «оплот» в донецьку, у якому фігурує побитий чо-ловік. на відео сепаратисти стверджують, що це – мобілі-зований боєць національної гвардії з івано-Франківська.

Як пізніше стало відомо, за-хоплений бойовиками чоловік – мешканець Коломиї. Цю інфор-мацію підтвердив військовий комісар Коломийського війсь-ккомату Олег пархоменко.

за його словами, на відео – старший лейтенант, началь-

ник автомобільної служби 5-го батальйону «прикарпаття» Віталій Орлов.

Чоловік був мобілізований ще в травні. Нещодавно у ньо-го народилася третя дитина, то-му у військкоматі якраз готу-вали документи на його повер-нення із зони АтО.

«До нас звернулися рід-ні Віталія, які побачили відео «Оплоту» у соцмережах. зараз лише відомо, що терористи продовжують водити його ву-лицями», – повідомив Олег пархоменко.

ТЕрорИСТИ зАТрИмАлИ коломИянИнА віТАлія орловА

ТрИвожнЕ

ТЕПловізор ТА 12 Тонн гумАніТАрної доПомогИ

вЕзуТь біЙцям АТо

ініціАТИвА

Четвер, дня 14 серпня 2014 року Число 18 [221] 3 © | ТРК Рідні Медія

ТЕмА номЕрА

СкАндАльнА зАбудовА нА СіЧовИх СТрільців, Або Чому влАдА нЕ з нАродом

зАКІНЧЕННЯ,пОЧАтОК НА стОРІНЦІ 1

шають.у відділі архітектури та міс-

тобудування Коломийської міськради журналістам КВ по-відомили, що, згідно з актами перевірок Держбудконтролю та прокуратури, порушень на за-будові не виявлено.

Протокол зі штампом урСр у ратуші назвали офі-

ційним документомДнями люди отримали відпо-

відь на звернення від мера Ігоря слюзара, в якій він посилаєть-ся на протокол зборів робочої групи жБК №5 від 24.03.2014 р. у цьому документі йдеться, що засновник ОК «Цирконій» Б. станіславський «має виго-товити проектну пропозицію з такими характеристиками: два поверхи будинку з мансар-дою, відсутність арки, вільний заїзд до будинку, під’їзди бу-динку №16 мають виходити на вул. січ. стрільців, передбачи-ти відсутність дверей на пер-шому поверсі зі сторони будин-ку №12». за дане рішення ніби-то одноголосно проголосувало 85 осіб, а сам протокол затвер-дили ще старим штампом за ча-сів уРсР (див. фото 2).

Мешканці будинку кажуть,

мовляв, спочатку теж був про-ти забудови, але коли дізнався, що на цій справі можна «нагрі-ти руки», одразу змінив свою думку.

«На початку квітня ми об-рали головою ОсББ Михайла Дрогомирецького та передали йому печатку й штамп. спочатку він був на нашому боці, всіля-ко виступаючи проти ново-будови, – розповідає тетяна Машкін. – станіславський хо-че будь-якими шляхами побу-дувати тут 5-поверховий бу-динок з мансардами. Ось та-кий, як вже виріс навпроти нас.

й депутат міськради Василь Киселиця. тоді обговори-ли план будови та внесли свої пропозиції. Але, як розпові-дає тетяна Машкін, це був ще не остаточний варіант, і ніхто з будинку за нього не віддав свій голос.

– тоді Дрогомирецький вда-ється до хитрощів: бере цей робочий протокол та ставить на ньому штамп і печатку ко-лишнього жЕКу. І виставляє цей лист від імені мешканців будинку, що ніби ми погодили-ся на 2-поверховий будинок з мансардою. Хоча ніхто з будин-ку на це згоди не давав, – пере-конує жінка. – спочатку ми не знали, хто поставив печатку. сам Дрогомирецький про це не зізнавався. Коли ж будівель-ники продовжили свої роботи, ми знову вийшли блокувати, а ті послалися на цей протокол та сказали, що мають дозвіл на продовження робіт. тоді ми за-брали у Дрогомирецького пе-чатку та штамп і вирішили пе-реобрати голову ОсББ. після того випадку Дрогомирецький від зустрічі з нами відмовля-ється.

«на наші права землекористувачів

у міськраді начхали»Війна за прибудинкову зе-

мельну ділянку триває ще від 2006 року. Щоразу людям обі-цяли, що не розпочинатимуть будівництво без їхньої згоди, проте зараз їх просто постави-ли перед фактом.

Відповідно до генплану та рішення міськвиконкому №48 від 1968 р., для будівництва 129-квартирного будинку №12 було відведено земельну ділян-ку загальною площею 10 980 кв. м, з яких під забудову бу-динку – 1 697 кв. м, для обслу-говування будинку та для бла-гоустрою, соціальних потреб мешканців будинку – 9 283 кв. м. 1983 року Коломийське МБтІ проводило інвентариза-цію земель м. Коломиї. згідно з генеральним планом та на підставі рішення міськвикон-кому №13 від 11.01.1984 р., за будинком №12 закріплена зе-мельна ділянка із зазначен-ням меж загальною площею 12 847 кв. м, про що було внесе-но до реєстру за №225 КН 1 від 07.02.1984 р.

«співвласники будинку є землекористувачами відведеної земельної ділянки загальною

площею 12 847 кв. м, оскіль-ки це відповідає землевпоряд-ній документації. Ця земельна ділянка є комунальною влас-ністю, але без згоди землеко-ристувачів не можна вилуча-ти її для інших потреб, – вва-жає Володимир Фестрига. – На вилучення має бути згода зем-лекористувачів. А якщо є зго-да, то має, відповідно, бути й рішення сесії про вилучення такої земельної ділянки. Але міська влада, на жаль, цього не дотримується».

«Щоб ми закрили свої ро-ти, забудовник пропонував

нам чималі гроші»Мешканці будинку наразі на-

віть не уявляють, що виросте перед їхніми вікнами. з коопе-ративу «Цирконій» людям до-сі не показали проект забудо-ви. спочатку станіславський казав, що будуватиме 5-повер-ховий будинок, потім вже поо-біцяв, що будівля матиме лише 2-3 поверхи. Але люди впевне-ні: коли будують такий фунда-мент, то поверхів буде значно більше.

«станіславський не показу-вав нам документи на те, що він хоче тут будувати, – каже Роман Кишакевич. – Ескізу теж не представив. Він хотів пла-тити нам допомогу за 5-повер-ховий будинок. потім особис-то підходив до нас та пропо-нував чималі гроші за те, щоб ми закрили свої роти. А тепер

верхівку лише на вул. січових стрільців.

«звісно, тут краще будувати, це ж центр міста. Але ми не до-зволимо продовжувати будів-ництво. Ми його блокуватиме-мо знову й знову. На наші пра-ва землекористувачів ніхто не зважає, – обурюється Аріадна падалкіна. – у станіславського немає ні сантиметра прибу-динкової території, а він хо-че на першому поверсі робити якийсь генделик. Якщо тут бу-дуть якісь бари чи магазини, то у наших під’їздах будуть туале-ти. про спокій ми забудемо на-завжди».

люди готові бачити перед своїми вікнами лише однопо-верховий будинок, аналогіч-ний приміщенню колишньо-го жЕКу, яке розміщене поряд (див фото 3). І лише тоді, ко-ли на це дадуть згоду всі меш-канці будинку №12. Наразі про-ти нової кількаповерхової забу-дови зібрано 51 підпис.

«Ми не дамо зводити тут ана-логічний будинок, який вже ма-ємо з тильного боку», – каже Володимир Фестрига та вказує журналістам на 5-поверховий будинок, який втулився між бу-динком №12 і дитячим садком. тоді люди теж виступали про-ти його зведення, але правами мешканців знехтували.

надія на Президенталюди звернулися з листом

до президента та генерального

що такого протоколу не склада-ли та згоду на вилучення при-будинкової земельної ділянки не давали. «протокол, на який посилається міська рада, – фік-тивний. такого кооперативу, як юридичної особи, не існує. Але ніхто йому не дав юри-дичної оцінки, навпаки, місь-ка влада посилається на нього як на офіційний документ», – обурюється мешканець будин-ку №12 Володимир Фестрига.

– Цей протокол підготу-вали станіславський спіль-но з колишнім головою ОсББ Михайлом Дрогомирецьким, – переконана мешканка будин-ку тетяна Машкін. Останній,

Він ще планує підвальне при-міщення висотою три метри. Що там має бути – невідомо. станіславський спочатку йшов до нас на перемовини і навіть пропонував 20-30 тис. доларів ніби на благоустрій нашої те-риторії. Ми відмовилися від такої «подачки»: у нас в під-валах все поміняне, а доріж-ки на подвір’ї зробимо за влас-ні кошти. Дрогомирецький, по-чувши про можливий «заробі-ток», буквально через тиждень кардинально змінив свою дум-ку...».

у березні мешканці будин-ку №12 створили робочу гру-пу з шести осіб, куди увійшов

нам закидають, що ми вимагає-мо у забудовника 20-30 тис. до-ларів».

люди згідні лише на одноповерхівку

Днями відбулися чергові збо-ри та зустріч із забудовником станіславським. Цього разу мешканці будинку №12 пропо-нували йому обміняти цю зе-мельну ділянку на рівноцін-ну, але в іншому місці. з та-ким зверненням люди були го-тові йти в міськраду. проте станіславський відмовився – бачить майбутню багатопо-

прокурора україни, бо кажуть, що на місцеву владу сподівати-ся марно. «Ми вже висловлю-вали у ратуші свою категорич-ну думку про будівництво, – каже Олександр Машкін. – Але нас не чує ні міський голова, ні головний архітектор».

Мешканці з сумом оглядають подвір’я, кажуть, що скоро вже не залишиться вільного місця довкола будинку. «Як думаєте, нам вдасться відвоювати на-шу територію? Чи на Майдані стояли даремно?» – запитували журналістів мешканці будинку №12.

Фото 1

Фото 2

Фото 3

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 14 серпня 2014 року 4 Число 18 [221] © | ТРК Рідні Медія

у києві відбулася зу-стріч Президента Петра

Порошенка з волонтерськими групами усіх областей україни. депутат івано-Франківської обласної ради та керівник об-ласного координаційного цен-тру швидкого реагування Юрій романюк був серед чис-ла запрошених на цій зустрічі.

під час свого виступу він ого-лосив три найосновніші питан-ня для 5-ого прикарпатського батальйону та вимагав опера-тивного розв’язання нагальних проблем.

про зустріч президента та во-лонтерів – у інтерв’ю з юрієм Романюком.

– Пане Юрію, які питання ви порушували на зустрічі з Президентом україни?

– Найосновніше питання, яке турбує не лише мене, а й сотні тисяч бійців, які нині захища-ють україну, – це документу-вання в перший день перебуван-ня в зоні АтО статусу учасни-ка бойових дій. Вкрай необхід-но, щоб у першу добу, як тіль-ки боєць чи офіцер прибув в зо-ну АтО, командування підрозді-лу, в якому він служить, стави-ло штамп чи записувало у вій-ськовому квитку статус учасни-ка бойових дій. Майже 50 ти-сяч солдатів та офіцерів, які ни-ні проходять службу в зоні анти-терористичної операції вже до-волі тривалий час, досі не мають жодного цьому підтвердження.

Не менш важливим є питан-ня про шкільні автобуси, які, на превеликий жаль, були ви-користані замість бронетехніки. Нині ці автобуси не викорис-товуються і не відправляються чомусь назад на прикарпаття. Незабаром перший дзвоник, і нашим дітям доведеться ходи-ти пішки до школи. Чому? – як-що можна це питання виріши-ти дуже швидко. Я звернувся до президента та міністра обо-рони з проханням забезпечити 5-ий батальйон бронетехнікою та відповідними транспортни-ми засобами. Як мені відомо,

на складах Міністерства оборо-ни знаходиться велика кількість бронетехніки. її ніхто не ремон-тує. Ніхто чомусь не передає вкрай необхідну техніку на схід нашим бійцям. В цей час волон-тери збирають гроші, щоб при-дбати хоча б якийсь транспорт-ний засіб. Я бачу єдиний ви-хід з цієї ситуації – якщо мініс-терство і надалі не зможе чи не схоче ремонтувати бронетехні-ку, то нехай довірять цю справу волонтерам. Якщо розподіли-ти хоча б по 20 машин на кож-ну область, волонтери за зібрані кошти відремонтують і достав-лять їх у зону АтО. Активістам буде набагато легше зібрати гро-ші на відновлення бронетехні-ки, ніж на її купівлю. тоді наші бійці будуть краще забезпечені і, я впевнений, не буде стільки жертв...

третє питання, яке хвилює теж чи не всю україну, – це отримання гуманітарної допо-моги з-за кордону. під час пере-везення вантажу з інших країн виникає чимало проблем. А до-помога нашим бійцям вкрай не-обхідна, і що швидше вона буде доставлена, то краще для всіх. президентові необхідно якомо-га оперативніше сприяти вирі-шенню цього питання. Адже є велика кількість волонтерів з ін-ших країн, в тому числі із сшА, Італії, які передають матеріаль-ну допомогу та речі для бійців. також ми замовляємо на зібрані кошти речі для прикарпатсько-го батальйону, які потрібно теж перевезти через кордон.

– як відреагував Президент україни? Чи готовий він розв’язати ці проблеми?

– петро порошенко одра-зу відповідав на всі постав-лені мною запитання і пообі-цяв вирішити їх якомога швид-ше. зазначив, що погоджуєть-ся з кожною тезою і врахував усі прохання щодо кращого та швидшого забезпечення наших бійців усім необхідним. Щодо першого питання, президент одразу дав вказівку міністро-ві оборони, щоб запис про ста-тус учасника бойових дій ро-бити не після повернення із зо-ни АтО, а протягом першої доби прибуття бійця на схід. зі слів президента, ця директива мала бути б запроваджена скрізь у зо-ні АтО. Щодо шкільних автобу-сів, порошенко пообіцяв повер-нути їх на Івано-Франківщину, щоб від самого початку шкіль-ного року діти могли ними ко-ристуватися. Щодо третього пи-тання про отримання гуманітар-ної допомоги від волонтерів єв-ропейських країн, президент відповів, що зобов’язує окремі структури, які мають спеціаль-ну ліцензію, оперативно задо-вольняти прохання волонтерів.

– які надії покладаєте на обі-цянки Президента?

– Я все-таки вірю, що вони бу-дуть виконані, і ми зможемо зла-годжено й набагато краще пра-цювати на користь нашої дер-жави. А результати спілкуван-ня зможемо побачити найближ-чим часом.

оЧИСТИТИ вЕрховну рАду від нЕгіднИків

вважаю, щоб очистити верховну раду від негід-

ників, генеральна Прокура-тура україни чи міністерство Юстиції україни, керуючись ст. 37 конституції україни, ст. ст. 5, 21 закону україни «Про політичні партії в україні», повинні надіслати в суд по-дання про заборону діяльнос-ті Партії регіонів за:

1. організацію та проведення антиконституційного перево-роту в україні в 2010 р.;

2. узурпацію влади: вико-навчої, законодавчої, судової та ЦВК, профспілок, Церкви, утисків зМІ;

3. встановлення тоталітарно-автократичної системи управ-ління державою;

4. підрив безпеки україни методом свідомої спланованої руйнації структур, знищення кадрового забезпечення, різко-го скорочення фінансування то-що, що призвело до послаблен-ня потенціалу армії, сБу їхні-ми керівниками-іноземцями;

5. систематичне порушен-ня Регламенту ВР та прийнят-тя антиконституційних зако-нів, що призвело до численних людських жертв в 2013 – 2014 рр.;

6. систематичні фальсифіка-ції та спотворення результатів виборів до ВР і місцевих рад на свою користь;

7. незаконне захоплення вла-ди у містах Києві, Чернівцях та інших;

8. незаконне переслідуван-ня і катування в міліції та ув’язнення своїх політичних опонентів, знищення опозиції у ВР, згортання демократичних процесів;

9. систематичне розкрадання бюджетних коштів, державно-го майна, природних ресурсів в особливо великих розмірах;

10. проведення ан-тидержавного шабашу у сєвєродонецьку у 2004 р.;

11. розкол суспільства, проведення антидержавних се-паратистських дій в Криму і на сході україни, що призвело до численних людських жертв;

12. розпалювання серед громадян міжетнічної, релігій-ної ворожнечі;

13. формування бандит-ських груп та їхнє просування і проникнення у силові структу-ри та органи державної влади;

14. систематичне грубе по-рушення Конституційних прав і свобод людини;

15. незаконні заборони на проведення мирних мітингів і зібрань та арешт їхніх органі-заторів;

16. примусовий вступ гро-мадян у лави пР методом шан-тажу, погроз, утисків;

17. ратифікацію антикон-ституційних, антидержавних, зрадливих «Харківських угод»;

18. доведення держави до економічного банкрутства, гро-мадян до жебрацтва та кіль-кісного росту мільйонерів, мі-льярдерів;

19. невизнання голо-домору 1932 – 1933 рр.;

20. підрив іміджу україни на міжнародній арені тощо.

Наведені вище факти безза-перечні.

заборонити партійцям-регіоналам (в тому числі пере-біжчикам) займати будь-які ке-рівні посади в органах держав-ної влади та обиратися до рад усіх рівнів.

Особливу активність, відда-ність і підтримку своєму пар-тійному лідеру В. Януковичу у його злочинних антидержав-них, антиконституційних, анти-народних діях проявляли (спри-яли, фактично стали співучас-никами) такі одіозні особи: М. Азаров, В. Рибак, О. Єфремов, А. Клюєв, Б. Колесніков, ю. Мірошніченко, Р. Богатирьова, ю. Бойко, О. Бондаренко, г. герман, с. Ківалов, А. Кінах, л. Кожара, О. лавринович, М. левченко, О. лукаш, В. лук’янов, В. Макеєнко, В. Олійник, Д. табачник, с. тігіпко, М. Чечетов, Н. шуфрич та ін.

пР є філією путінської партії «Єдина Росія», тому працюва-ла й працює в інтересах неофа-шистської Росії, на шкоду укра-їнському суспільству та на під-рив розбудови проєвропейської суверенної соборної україни. Через зрадників, українофобів, космополітів, шулерів і шарла-танів в україні не проводилися і не проводяться прогресивні державотворчі реформи. В цьо-му вся проблема, тому потріб-но очистити всі гілки влади по горизонталі й вертикалі від цих негідників, яких В. ющенко (зрадник Майдану-2004 р. і фа-рисей) повернув до влади, але не покаявся. смерть сотень українців-патріотів також і на його совісті, якщо вона в ньо-го є!?

василь нЕПИЙводА, Коломия

ЮріЙ ромАнЮк: кожЕн боєць АТо ПовИнЕн ПЕршого

дня оТрИмАТИ СТАТуС уЧАСнИкА боЙовИх діЙ

олена козАЧЕнко, Коломийські ВІстИ

з ПЕршИх уСТлИСТ до рЕдАкції

з питань розміщення реклами в газеті та на сайті

«Коломийські ВІСТИ» звертайтесь за телефоном:

095 309 81 82

Четвер, дня 14 серпня 2014 року Число 18 [221] 5 © | ТРК Рідні Медія

коломИя ПровЕлА в оСТАннЮ ПуТь СЕргія лИСЕнкА

роксолана кікЕрЧук, Коломийські ВІстИ

гЕрої нЕ вмИрАЮТь гЕрої АТо

нАЙмолодшИЙ ордЕноноСЕць жИвЕ у СПАСі

наймолодший герой АТо – кулеметник зі

Спаса дмитро махов вряту-вав своїх побратимів під час запеклого бою на донеччині. за це хлопець отримав наго-роду від Президента україни – орден «за мужність» ііі сту-пеня.

Вісімнадцятирічний Дмитро Махов не тільки до останньо-го тримав у руках кулемет, а й врятував усю роту, коли во-ни намагалися зайняти нові по-зиції. юнак допоміг винести з

зустріч кулі летять...», – каже хлопець.

сам Дмитро Махов – контр-актник, адже на строкову служ-бу його не взяли, аргументую-чи тим, що він занадто скром-ний та спокійний. Але, як ка-жуть односельці, справжні ге-рої мають бути саме такими. такі, як Дмитро, мало гово-рять, але багато роблять.

Рідні хлопця не знали про те, що його відправляють в зону АтО. Дізналися про це лише тоді, коли він прибув на схід. Вони раді, що Дмитро повер-нувся додому живим, а отри-мане вогнепальне поранення в щоку вважають бойовим зна-

поля бою багатьох поранених та й сам «отримав» кулю в об-личчя.

у рідному селі кажуть, що Дмитро дуже скромний. про свою нагороду він говорить не-охоче. «Не вважаю себе геро-єм. На війні усі рівні, там не-має вищих чи нижчих», – каже Дмитро.

підрозділ кулеметника брав участь у зачистці селища Ямпіль від терористів. Коли почалася несподівана атака, хлопець не тільки не розгубив-ся, а навпаки, не відпускаючи кулемета, стріляв у супротив-ника. «На полігоні стріляєш в один бік, це зовсім інше, ніж справжній бій. А тут тобі на-

ком. «Думав, що то просто за-стряг уламок від снаряда, а ви-явилося – куля, що пройшла наскрізь. Але шрами прикра-шають чоловіків», – каже бо-єць.

Дмитро Махов наразі най-молодший орденоносець за увесь час проведення АтО. за словами військового коміса-ра Коломийського військкома-ту Олега пархоменка, Дмитро – єдиний на Коломийщині, хто став орденоносцем за життя.

після закінчення лікарняного хлопець планує повернутися у зону АтО. «Моя мета очистити від терористів усе аж до кордо-ну та захистити рідну землю», – каже юний герой.

Тетяна лЮТА, Коломийські ВІстИ

Похоронна проце-сія прямує вулицями

коломиї… в середині ходи восьмеро міцних чоловіків несуть на плечах дерев’яну труну, завиту в синьо-жовтий прапор. Під звуки духово-го оркестру військові проне-сли домовину з тілом Сергія лисенка до місця поховання. Побратими віддали честь за-гиблому, п’ять разів вистрі-ливши у небо. Так коломия прощалась тепер уже з героєм україни, підполковником Сергієм лисенком. Чоловіка поховали поруч з раніше за-гиблими в зоні АТо коломи-янами Тарасом Сенюком та Сергієм воробцем.

На похорон приїхали сергієві товариші, зокрема три підпол-ковники та два майори, які бу-ли поранені. про трагічну за-гибель сім’я дізналась від теро-ристів. «три дні не було зв’язку, а коли нарешті з’явився і я за-

ни не повернулись назад?» – з гіркотою каже дядько загибло-го.

специфіка роботи сергієвого підрозділу була зовсім іншою, ніж у звичайних військових. Він працював у тилу, мав 13 на-город, 2 ордени. за їхнім пол-ком пильно стежили терорис-ти. Дядько впевнений, що на

чення. Бойовий шлях загиблого ко-

ломиянина почався в Донецьку. після денного перебування за-гін рушив далі і захопив аеро-дром у Краматорську. потім був слов’янськ. сергій разом з іншими вояками відвойову-вав у сепаратистів тіло заги-блого львівського генерала. за участь у цій операції лисенко отримав орден. А за затриман-ня російських журналістів вій-ськового нагородили орденом і присвоїли йому звання підпол-ковника. потім хлопців від-правили у смт. солнечний бі-ля кордону – там він і перебу-вав аж до загибелі…

за заслуги перед державою сергій отримав у Кіровограді квартиру. пан Роман пригадує, що ще 6 серпня лисенко був вдома на похороні своїх побра-тимів. потім він чомусь віддав дядькові всю військову форму, яку зберігав. «Ніби відчував, що загине», – тремтячим голо-сом каже пан Роман.

Дядько поділився, що, за роз-повідями сергія, на боці сепа-ратистів воюють дуже підго-товлені люди. Бійці української армії багато розповідали, що терористи стріляють в україн-ських бійців дуже точно і про-фесійно.

сім’я досі не може оговта-тись після втрати. пан Роман каже, що мати загиблого осо-бливо переживає смерть сина.

«Ми домагатимемося, щоб у школі, в якій навчався сергій, зробили музей пам’яті, пере-дамо туди всі нагороди, – роз-повів дядько героя. – сергій любив повторювати: «Двічі не вмирають…».

доПомогА

АПАрАТ шТуЧного дИхАння

відПрАвляТь нА Схід

Працівники коломий-ської дитячої лікар-

ні придбали для 51-ї меха-нізованої бригади необхід-ні хірургічні інструменти та апарат штучного дихання.

лікарі закупили допо-могу майже на 5 тис. грн. Днями придбане доставлять у зону АтО волонтери ВпО «Коломия-центр».

«телефоном поспілкував-ся з лікарем 51-ї механізова-ної бригади. придбали те, що вкрай необхідно для ефектив-ної роботи хірургічного наме-ту, те, що замовили військо-ві лікарі. Нехай це обладнан-ня допоможе нашим хлопцям і рятує їм життя. Бережіть се-бе і повертайтеся живими та здоровими», – прокомен-тував ортопед-травматолог Коломийської дитячої лікарні Володимир Федоришин.

ксенія гуцуляк, Коломийські ВІстИ

допомоги небайдужих людей потребує роман василишин!

Роман осліп у 23 роки. Хлопцеві поставили діагноз: синдром стілла. Хронічний увеїт. ускладнена катаракта,

зарощення зіниць обох очей. потрібна операція в Ізраїлі. Реквізити для допомоги:

Номер рахунку 29244825509100МФО 305299

ЄДРпОу 14360570Картка приватбанку: 5168 7572 1294 4625

Остап’юк Марія Іванівна

Контактний телефон матері Романа: (098) 611 10 12

телефонував, то трубку взяли терористи та повідомили, що сергій загинув, – каже дядь-ко героя Роман Варцаба. – Що дивно, в частині знали одразу про смерть сергія, але чомусь не повідомили нас».

День перед трагедією сергієві присвоїли орден, а наступного дня вже відпра-вили на завдання. підрозділ лисенка терористи захопили просто в амбарі, в якому бій-ці залишилися на ночівлю. «Мене досі мучить запитання: чому вони залишились на ніч? Вони були за 15 км від блок-поста наших військ. Чому во-

підрозділ сергія оголосили по-лювання.

з дитинства сергій лисенко мріяв бути військовим. Два ро-ки навчався в Коломийській школі №10, а потім його пере-вели в школу №4. Опісля про-довжив навчання у 14 ліцеї. згодом вступив до Одеського інституту сухопутних військ і при розподілі одразу пішов у спецназ. Місце дислокування їхнього полку було в старому Криму, під Феодосією. після 2001 року частину розфор-мували, а сергія перевели до Кіровограда. Це був 3-й окре-мий полк спеціального призна-

Фот

о: є

вген

гап

ич

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 14 серпня 2014 року 6 Число 18 [221] © | ТРК Рідні Медія

Репортаж з відділу озброєння штабу АТОмій знайомий, повернувшись з далеких мандрів, які випали на його долю в доволі зрілому віці, попросив

мене прочитати при нагоді один диск. він там, бачите, «тро-хи пописував на дозвіллі», то хотів би знати думку людини, більш-менш дотичної до письменства. без особливого енту-зіазму, але диск я взяв. і не ліг того вечора спати доти, доки не перечитав увесь вміщений на ньому текст.

з першої ж сторінки воно пішло мені, як вода у вазонок. Автор, дарма що не мав у цій справі практики, просто, та водно-час соковитими фразами описував своє післявоєнне дитинство в підгірському селі, не оминаючи прецікавих побутових деталей, з любов’ю й не без гумору характеризував ближніх і дальших су-сідів... Я навіть позаздрив: деякими згаданими стежками сам бі-гав, багато кого із персонажів сам знав, а проте в моїй пам’яті все так чітко не відклалося, як відклалося воно в трохи старшо-го за мене чоловіка, зовсім не гуманітарія за освітою. І зрозумів: душа мого знайомого глибша, ніж здавалося раніше. А ті, що ви-їздять за море, як писав давньоримський поет, міняють хіба не-бо, та не душу.

Іван, назвемо так знайомого, поставив собі за мету розпо-вісти про село, де він з’явився на світ, своїм дітям і внукам. Можливо, колись вони виявлять бажання прочитати написа-не ним про пору, в якій не те що про інтернет, а про звичай-ний телевізор ніхто в його родинному селі не чув. йому, певна річ, дуже хочеться, щоб прочитали коли-небудь, щоб, розкида-ні нині по світах, згадали і його, батька й дідуся, і тих людей, що давно відійшли в позасвіти, з якими він щодня вітався ко-ротким «слава йсу!» і які статечно відповідали: «Навіки слава Богу!» І йшли далі в своїх справах, уже й забувши про хлопчи-ну, що аж через три покоління згадає їх усіх у першій і, мабуть, єдиній своїй книжці.

Від середини 1940-х, коли він народився, світ направду різко змінився. Дехто навіть вважає, що уніфікація світу, тобто одно-манітність, – це лише питання часу. замість державних симво-лів виникнуть символи транснаціональних корпорацій, і патріо-тизм майбутнього – це патріотизм стосовно структур, які забез-печуватимуть нас електрикою, теплом, продуктами, дбатимуть про нашу зайнятість. А така річ, як прив’язаність людини до місця народження, відімре. Вона, прив’язаність, і тепер не в усіх проявляється, багато хто вже живе подорожами, не можучи вси-діти довго на одному місці. та й не всі можуть дозволити собі нормально жити там, де народилися.

Особисто я не хотів би перебувати в тому часі. Відчуваю, що йван теж не хотів би. Майже єдине, що залишається в таких, як ми з ним, – це любов до місцевості, де ми народились і ви-ростали. Цього в нас не вбити, не знищити. Вкотре перечитую-чи написане ним на чужині, бачу дитину, про яку не скажеш, що вона змалечку гостро критично поставилася до навколишньої радянської дійсності й неспроможна була уявити собі леніна і сталіна, які сиділи на дубі, як птахи. пропаганда швидко зату-манила мізки тодішнім дітям, і вони охоче виспівували, марши-руючи селом під проводом учителя, «по долінам і по взгорьям». Але голос крові взяв-таки своє. у 1990-х, коли в нас усе забра-ли, не залишивши нам і скляних бусів, Іван ще виразніше усві-домив – або ти живеш і чиниш так, як український патріот, або бовтаєшся, мов троянда в ополонці.

таких людей, з розвинутим почуттям патріотизму, на нашій землі сьогодні відчутно побільшало. Якби додумався хто-небудь зробити в Коломиї соціологічне опитування на тему «Чи вважає-те ви себе патріотом?», позитивну відповідь дала б, напевно, пе-реважна більшість опитаних. тим паче тепер, коли доля україни вирішується на сході, де тривають кровопролитні бої.

І все для нас складалося б непогано, якби ті, що вкрали в нас назву й назвалися колись росіянами, також не вважали себе па-тріотами. торік, як засвідчило дослідження левада-центру, їх-ня кількість у Росії знизилась, проте з початком воєнних дій на Донбасі число росіян-патріотів помітно зросло. про патріотизм у них, правда, своє, специфічне уявлення. Є такі, як музикант юрій шевчук, що заявив після зустрічі з Володимиром путіним: мій патріотизм один, а патріотизм путіна якийсь інший. Але є й мільйони путінських зомбі, готових убивати всіх, хто не поді-ляє їхніх поглядів і переконань. проковтнувши за свою багато-вікову експансію майже двісті народів, Російська імперія не за-спокоїться, поки не проковтне й нас, українців. Або сама не ля-же бездиханним трупом.

Другий варіант для нас, звичайно, прийнятніший, мати за-хланного сусіда – це мати постійні клопоти. тому залишаєть-ся вірити в те, що наш патріотизм у кінцевому підсумку вия-виться куди людянішим, гуманнішим, ніж їхній. Ми черпаємо свої сили з малої батьківщини, з місцини, яку міряли босими ногами, і здаємо собі справу: ця місцина – частка нашої вели-кої Батьківщини, ім’я якій – україна. Як поетично сформулюва-ла ліна Костенко, «в дитинстві відкриваєш материк, котрий на-зветься потім – Батьківщина».

Ось чому перемогти нас жодним зайдам не вдасться. Ми були на цій землі тисячоліттями, ми є на ній і будемо, допоки світу. зі своєю неповторною мовою, культурою, традиціями. з усім, що входить у поняття: українство.

Дмитро Карп’як, Коломия

АвТорСькА колонкА

в дИТИнСТві відкрИвАєш мАТЕрИк...

«відрЕмонТуємо вСЕ – від зубоЧИСТкИ до ТАнкА!»

Тарас грЕнь, представник західного регіонального медіацентру Міноборони

новИнИ з АТо

найважче у підготовці фронтових матеріалів

– це питати прізвище сво-го респондента. Адже у ба-гатьох родини не знають, що їхні батьки, брати, сини не десь на полігоні, а викону-ють важливі і важкі завдан-ня в зоні АТо, дехто просто має власні мотиви і вірить в погані прикмети. отже, і в цій замітці жодного прізви-ща не буде. ми назвемо всіх їх після перемоги. нашої пе-ремоги.

Відділ озброєння штабу АтО сьогодні нагадує велетен-ську станцію техобслуговуван-ня різноманітних механізмів, зброї та бойової техніки.

«Відремонтуємо та віднови-мо все! Від зубочистки до тан-ка, – з усмішкою каже заступ-ник начальника штабу з озбро-єння АтО. – у нас майстри мо-лодці! люди не те що золотих рук. А просто золоті люди».

Хлопці працюють цілодобо-во, самовіддано і натхненно.

кажуть, «під нуль».«Нам багато допомагають

прості люди, – говорить на-чальник автослужби АтО. – І цю допомогу ми не може-мо оцінити ні в гривнях, ні в тоннах. Вона оцінюється тими важкими кілометрами вивіль-неної території, яку щодня проходять наші солдати».

зараз наші ремонтники бу-дуть вдячні, якщо їм допомо-

би АтО. – Розумієте, терорис-ти стріляють в двигун, і після кульового ураження ремонту-вати пластикові частини дуже важко. потрібні нові».

Майстри пробують прикри-вати бронею деякі частини ав-томобілів. Наприклад, наши-ми майстрами вкрито бро-нею кілька потужних ванта-жівок, що зараз сумлінно ви-конують свою роботу на пе-редовій. так само «тюнінгу-ються» і всі БтР та інші бро-ньовані машини – до них при-варюють спеціальну сітку, що рятує панцерники від уражен-ня кумулятивними снаряда-ми. та ремонтникам для якіс-ної роботи потрібне сучасне обладнання. зовсім не зайвим для них був би потужний вул-канізатор: колеса машин зараз страждають чи не найбільше. скажімо, вага спорядженого бойовою машиною тягача ся-гає 80-ти тонн. зрозуміло, при такій вазі стальний дріт, «зна-йдений» на дорозі, прошиє ґу-му наскрізь.

Військові ремонтники пра-цюють не тільки в тилу. Бійці відділу евакуації часто забира-ють ушкоджені машини безпо-середньо з поля бою, під вог-нем противника, іноді навіть із пораненим екіпажем.

«у нас тут всі герої, – підсу-мував розмову заступник на-чальника штабу з озброєння АтО. – люди, які просто ро-блять свою роботу».

Розпочинають о п’ятій-шостій ранку і закінчують вже піс-ля опівночі. Вимащені в ма-зуті, зі збитими пальцями, во-ни не нарікають. гарують, бо розуміють, що кожна одини-ця техніки там, на передовій, має ціну води у пустелі. І від того, наскільки швидко і якіс-но вони зроблять свою роботу тут, залежить, чи буде у бійців там броня, боєприпаси, вогне-ва підтримка.

«Ми знаємо, що якщо хоч на день запізнимось з повернен-ням техніки, то пацани на пе-редовій і блокпостах можуть опинитись в мінусі», – про-довжив заступник начальника штабу з озброєння АтО.

А ще тут дуже дякують во-лонтерам. Начальник авто-служби АтО розповів, що нео-дноразово були випадки, коли представники цивільних стО приїжджали до них, брали в ремонт найбільш «важку» роз-биту машину і повертали її за кілька днів відремонтовану, як

жуть з дисками щеплення до гАз 66, зІл 131, КамАз, урал.

«Дуже потрібні радіатори та патрубки систем охолодження до КамАзів та уралів, – про-довжив начальник автослуж-

Четвер, дня 14 серпня 2014 року Число 18 [221] 7 © | ТРК Рідні Медія

глава угкц Святослав шевчук переконаний,

що сьогодні церква перебу-ває в епіцентрі подій, бо лю-ди шукають бога та потребу-ють її присутності. Про те, як змінилася церква під впли-вом останніх буремних по-дій в україні, блаженніший Святослав розповів в інтерв’ю.

– україна прагне в єС. які напрацювання у цій пло-щині має українська греко-католицька церква? Чи від-буваються спроби укласти конкордат (договір держави з Папою римським), аби мати ще один дієвий фактор стри-мування загрози для вірую-чих? Адже Естонія, латвія та Чорногорія з ватиканом під-писали таку угоду.

– події, які переживає світ, зо-крема християни, непередбачу-вані. Доля народу лежить в його руках, і він є джерелом життя. зважаючи на події останніх мі-сяців, дивимося в наше майбут-нє лише з надією. про конкор-дат із українською державою мова не ведеться. сподіваюся, що в майбутньому більшість внутрішніх питань україни бу-де вирішено, тоді, можливо, до цього питання повернемося. Але сьогодні всі церкви на рів-ні Всеукраїнської ради церков та релігійних організацій хо-чуть вибудовувати з державою стосунки на партнерській осно-ві, тобто ми хочемо бути невід-дільною частиною громадян-ського суспільства. усе для то-го, аби ми разом могли збудува-

– це, перш за все, справа Духа святого. Церква є душею наро-ду, якщо вона живе та діє, то-ді вона непереможна. тиждень тому я повернувся з Бразилії, де була утворена ще одна ми-трополія, тобто в нашої церк-ви сьогодні є вісім митрополій, і це безпрецедентний момент розвитку церкви.

На прощі в галичі люди мо-лилися за примирення непри-миренних, недопущення кон-флікту та кровопролиття на на-шій землі. з іншого боку, проща в Крилосі – це повернення до коріння. Це означає, що не ли-ше київські, а й галицькі коре-ні не просто живі, вони сьогод-ні плодоносять.

– два роки тому, перебува-ючи в івано-Франківську, ви говорили про єдину Помісну українську церкву. в люто-му цього року мовилося про ймовірне возз’єднання право-славних церков, але знову не склалося. Що зараз відбува-ється в цьому напрямку?

– події, що відбулися в україні взимку, та ті, що тривають за-раз, мають важливу духовно-релігійну складову. сьогодні за-пит українців на єдину помісну українську Церкву дуже потуж-ний, і очевидно, що він буде ре-алізовуватися тривалий час. перш за все, ми повинні дбати про внутрішню єдність кожної церкви, і за це відповідає гла-ва церкви. Найбільш поділе-на православна частина україн-ської церкви. Якщо вони роби-тимуть кроки до подолання на-явних розколів, якщо в україні православ’я буде об’єднане, то-ді екуменічний діалог між като-лицькою і православною церк-вами буде значно простішим.

– в час, коли люди вмира-

надії. Я говорю, що той народ, який надіється на Бога, – непе-реможний, і лише народ здатен захистити свою державу.

Нині наше духовенство поруч з військом. у зону АтО кожна єпархія відправила військових капеланів. Кожен із священнос-лужителів поруч з солдатами перебуває понад місяць, разом з ними ризикує життям, аби там підтримати бійців.

– зона бойових дій на Сході – випробування для всіх. Перед тим, як поїхати туди, військо-

СвяТоСлАв шЕвЧук: окрім нАС, укрАїну ніхТо нЕ зАхИСТИТь

ірина ТИмЧИшИн, «галицький кореспондент»

духовніСТь

жіння християни україни вико-нують абсолютно разом, жод-них конфесійних поділів немає. Очевидно, що кожна церква має різні ресурси, але щодо ініціа-тивності, відчуття необхіднос-ті торкають найглибші христи-янські струни душі кожного ві-руючого, і ми абсолютно єдині в тому служінні.

– в україні вже є сотні сиріт, вдів, тисячі біженців, і невідо-мо, коли ця війна закінчить-ся. у зв’язку з такими реалія-ми, чи не виникає потреба до-

хологічні проблеми. Це і є душ-пастирське порадництво. Нині угКЦ шукає нові способи, ме-тоди, навіть нові мови, аби не-сти Боже слово.

– ваш погляд на події, що відбуваються на Сході, та ваші очікування?

– Це велика трагедія. Кожного дня ми чуємо про нові жертви, ми не маємо права звикнути до вбивства, не маємо права сприй-мати повідомлення про смерть через призму статистики, адже за кожною вбитою особою – чи це військовослужбовець, чи мирний житель – стоїть родинна драма, горе рідних і близьких. тому ми не маємо права скла-дати руки і спокійно сприйма-ти повідомлення про смерті, ми маємо робити все, аби зупинити кровопролиття.

На складні питання немає простих відповідей, але як християни ми виконуємо два основних обов’язки: молитва до Бога і служіння ближньому.

– Чи очікували ви, влади-ко, що 25-ліття євангелізації церкви будете святкувати за таких подій?

– «Немає нічого нового під сонцем». тільки ми до кінця не знаємо, з якою циклічніс-тю історія буде повторювати-ся. Днями ми згадували сторіч-чя з початку першої світової ві-йни, бачили, в яких умовах то-ді перебувала Європа, і може-мо провести багато паралелей з сьогоднішнім часом. Нам не потрібно сидіти і чекати, за нас ніхто не збудує країну, ніхто не напише майбутнє – ми творці історії україни.

ти сильну, міцну державу, а вже пізніше з нею укладати ті чи ін-ші конкордати.

– окрім того, що в крилосі ви провели традиційну Патріаршу прощу, ваш приїзд дарував івано-Франківській архієпархії ще один здобу-ток…

– Наша церква і, зокрема, Івано-Франківська архієпархія отримала нового єпископа. Цей рік є дуже врожайним на Божі дари єпископських хіротоній, адже за кілька тижнів відбу-деться ще одна єпископська хі-ротонія у Дрогобичі. Очевидно, що церковне життя на рівні па-рафіяльному чи єпархіальному

ють на передовій, чи зміни-лося ваше звернення до свя-щеників, а святих отців до вірян? які слова для них ви знаходите сьогодні?

– Найперше ми звертаємо-ся зі словами надії, бо дуже ба-гато людей розгублені, адже це вперше в повоєнних роках ми зустрілися з ситуацією, ко-ли потрібно віддавати життя та проливати кров за незалежність Батьківщини. у таких обстави-нах люди відчувають страх, не-певність, вони не знають, що за-втра з ними трапиться: чи кон-флікт буде згасати, чи ситуація буде погіршуватися. тому сьо-годні наша церква несе слово

ві капелани проходять спеці-альну програму чи адапта-цію?

– Окремий капеланський від-діл у нас діє роками, протягом 20 років ми, відповідно до між-народних норм, вишколили де-сятки капеланів. у першу чергу, таку місію мають ті, хто служив в армії. Вони знають, що таке військовий характер. Духовно і психологічно колишні солдати, а нині – священики, вони краще підготовлені для того, аби бути разом із армією. Очевидно, що тепер, в надзвичайних військо-вих обставинах, вони повинні служити.

також ми просимо, щоб укра-їнці не боялися захищати свою Батьківщину, бо знаємо, що оголошена часткова мобіліза-ція людьми була сприйнята по-різному. Але ми мусимо це ро-бити і маємо зрозуміти, що, окрім нас, україну ніхто не за-хистить.

Ще одна проблема, з якою ми вперше стикнулися, – це про-блема біженців. Нині ми маємо їх приймати як братів і сестер, не маємо права ділити україну на східняків і західняків, не по-винні говорити про те, хто біль-ше, а хто менше має захища-ти україну. На ці обставини ми повинні дивитися очима хрис-тиянської солідарності, бо ли-ше в такий спосіб зможемо по-долати виклики, які стоять пе-ред нами.

– зрештою, самі солдати ка-жуть, що їх на Сході підтри-мують і православні, й като-лики…

– Допомога біженцям, капе-ланське служіння, збори коштів та засобів на підтримку військо-вослужбовців, гуманітарна до-помога різного типу – всі ці слу-

повнити стратегію церкви?– Ми завжди відповідатим-

емо на виклики, що стоять пе-ред нами. Ніхто з нас не міг пе-редбачити події кількамісячної давності, і тому сьогодні нама-гаємося ефективно реагувати, вивчаючи і запозичуючи досвід служіння церкви в інших краї-нах.

у червні у Ватикані обго-ворювали феномен біженців. Допомога полягає не лише в то-му, аби прийняти тих, хто поли-шив свій дім, постає також низ-ка інших соціальних проблем. за місяць розпочнеться навчаль-ний рік, хто тих дітей буде вчи-ти, до якої школи вони підуть, якою мовою вони будуть навча-тися? також виникає проблема із працевлаштуванням, інтегру-ванням людей у нові обставини. питаннями біженців опікується Організація Об’єднаних Націй, але вони забувають, що такі вті-качі потребують духовної опі-ки, і церковна специфіка слу-жіння цим людям виражається по-особливому. Це питання, на які ми шукаємо відповідь.

А ще кожна людина – і ви, і я – страждаємо від постмайда-нівського синдрому. звечора та вранці ми засинаємо та про-кидаємося, вивчаючи новини. Це острах, яким вражене на-ше суспільство, і тому ми міся-цями проводимо вишколи на-ших духівників для того, аби вони допомагали людям пере-жити ці обставини, звільнити-ся від психічної рани, яку укра-їнці отримали. Багато людей не підуть до психолога, аби гово-рити з ним про свої страхи, бі-ди, болі і переживання, але во-ни підуть до сповідника, і тому він повинен бути підготовле-ним допомогти пережити пси-

«Той народ, який надіється на Бога, – непереможний, і лише народ здатен захистити свою державу».

у ДОлИНІ глАВА угКЦ ОсВЯтИВ пАМ’ЯтНИК КАРДИНАлу люБАЧІВсьКОМу

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 14 серпня 2014 року 8 Число 18 [221] © | ТРК Рідні Медія

КОЛОМИЙСЬКІ ВІСТИ | Copyright © ТОВ ТРК «Рідні медія», 1927-1928, 2010-2013. Електронна версія тижневика на сайті www.pressua.com. Забороняється використання будь-яких матеріалів, розміщених у виданні, включаючи статті та фото-ґрафії, без письмової згоди видавця. Авторські права охороняються національним законодавством та міжнародними договорами. Думка авторів публікацій може не збігатися з позицією та принципами видавця, видавець не несе за це жодної відповідальності. Міркування авторів щодо подій та осіб не спростовуються, їх правдивість не доводиться. Листування з читачами – тільки на сторінках тижневика. За зміст та достовірність реклами та PR відповідальність несе рекламодавець. При цьому видавець залишає за собою право перевірки інформації, зазначеної в рекламі та оголошеннях. Такі матеріали друкуються з позначкою ® .Видавець: ТОВ ТРК «Рідні медія» | Відповідальна за випуск: [Марія СЕНІВ] | Збут та передплата: Рідна пошта [Ігор ГАНУЩАК] | Друк: друкарня «Місто НВ», місто Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 53 | Тираж: 5 000 примірників | Замовлення: № 919| Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ІФ 580-11Р, котре видане Управлінням юстиції у Івано-Франківській області 24 лютого 2010 року | Адреса редакції: місто Коломия, вул. ЧОРНОВОЛА, 23, тел. (03433) 2 41 48, 4 78 03, 4 78 27; e-mail: kol.visty@i.ua; novyny@visty.in.ua| | Рекомендована ціна: 1,98 грн. | Частина тиражу розповсюджується безкоштовно |

14-ріЧнИЙ ілля САрАФИн здобув ПЕрЕмогу нА ЧЕмПіонАТі укрАїнИ

коломийську школу ве-ликого тенісу вва-

жають однією з кращих на Прикарпатті. Тут виховують тенісистів, які згодом ста-ють переможцями на змаган-нях всеукраїнського рівня. нещодавно 14-річний коло-миянин ілля Сарафин вибо-ров першість у парному роз-ряді на чемпіонаті україни з тенісу.

Він не єдиний коломиянин, який досягнув високих успі-хів у цьому виді спорту. «у нас є спортсмени, які входили у збірну україни. Наприклад, Олег Довган тричі виступав за нашу збірну у віковій кате-горії до 18-ти років, а тепер вже на професійному рівні бе-ре участь у міжнародних тур-нірах», – розповідає тренер Роман савуляк.

На змагання всеукраїнського рівня потрапляють спортсме-ни, які не один рік тренуються, постійно беруть участь у тур-нірах, де й отримують бали для загального рейтингу тенісис-тів. Щоб потрапити на змаган-ня категорії А, тенісист пови-нен мати доволі високий рей-тинг та увійти до списку 50-ти кращих тенісистів україни. Крім того, обов’язкова наяв-

ність ліцензії Федерації тені-су україни. зрозуміло, інших критеріїв відбору до чемпіона-ту україни немає, адже кращі спортсмени продовжують під-корювати нові вершини, а менш здібних відсіюють.

тренери разом з юними те-нісистами Коломийщини по-стійно беруть участь у турні-рах та виборюють першість у змаганнях всеукраїнського рів-ня. Останній такий чемпіонат приніс перемогу Іллі сарафину у парному розряді з ужгород-ським спортсменом. На осно-ві проведеного чемпіонату се-ред юніорів формується збірна україни. зазначимо, що турнір в Одесі провели Міністерство молоді і спорту та Федерація те-

нісу україни. Окрім перемоги в Одесі,

Ілля сарафин брав участь у багатьох турнірах, зокрема в українських тенісних турах (утт), чемпіонатах україни та обласних турнірах. за 8 років Ілля професійно навчився во-лодіти ракеткою, тож планує пов’язати своє життя зі спор-том.

у рідній Коломиї хлопця ви-знали «Кращим спортсменом місяця» та нагородили куб-ком і грошовою винагородою у розмірі півтисячі гривень від «Фонду пам’яті А. Федчука».

Нині Ілля готується до Кубка україни з тенісу, який від-будеться через тиждень у с. петрівка, що на Київщині.

роксолана кікЕрЧук, Коломийські ВІстИ

ТЕніС

вітаємо з одруженням олександру Щербакову!

у цей чудовий день ми ра-ді привітати нашу колегу

олександру Щербакову та її нареченого Андрія зі шлюбом

та створенням нової сім’ї.бажаємо молодій парі сімей-

ної злагоди, добра, достат-ку. нехай ваше спільне жит-тя буде сповнене радості, любові й щастя, а цей день стане для вас на-

ріжним каменем, на якому триматиметься ваша подружня форте-ця. нехай ваша любов буде ніжною, мов скрипка, дзвінкою, мов кри-

шталь, чистою, мов сльоза, і щирою, як перший усміх дитини!

З повагою – колектив газети та інтернет-порталу «Коломийські ВІСТИ»