О. М. Кобяков, І. К. Кобякова

ЛАТИНСЬКА МОВА

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Суми

Сумський державний університет

2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

До друку та в світ

дозволяю на підставі

“Єдиних правил”, п.2.614

Заступник першого проректора - начальник організаційно-методичного

управління В. Б. Юскаєв

ЛАТИНСЬКА МОВА

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки

Усі цитати, цифровий та

фактичний матеріал,

бібліографічні відомості перевірені,

запис одиниць

відповідає стандартам

Укладачі: О. М. Кобяков

І. К. Кобякова

Відповідальний за випуск І. К. Кобякова

Т.в.о. декана факультету ІФСК В. В. Опанасюк

Суми

Сумський державний університет

2011

УДК 811.124(075.8)

ББК 81.461-923

К55

Рецензенти:

О. І. Морозова – доктор філологічних наук, професор Харківського

національного університету ім. В. Н. Каразіна;

В. О. Самохіна – кандидат філологічних наук, професор Харківського

національного університету ім. В. Н. Каразіна;

С. О. Швачко – доктор філологічних наук, професор Сумського

державного університету

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

(лист № 1/11-2716 від 04.04.2011р.)

Кобяков О. М.

К55 Латинська мова: навч. посіб. / О. М. Кобяков, І. К. Кобякова. –

Суми: Сумський державний університет, 2011. – 146с.

ISBN 978-966-657-382-0

Цей посібник укладений для студентів спеціальності «Переклад» відповідно до

робочої програми з латинської мови. У ньому послідовно викладаються явища латинської

граматики, причому зразки відмінювання іменників, прикметників, дієслів тощо наведені у таблицях і рекомендуються до вивчення напам’ять.

Стислість, довідковий характер викладу матеріалу зумовлені й орієнтовані на поставлену мету: в найкоротший термін ознайомити майбутніх перекладачів із нормативною

лексикою латинської мови і навчити читання і перекладу навчальних текстів.

УДК 811.124(075.8)

ББК 81.464─923

ISBN 978-966-657-382-0 © Кобяков О. М., Кобякова І. К., 2011

© Сумський державний університет, 2011

ЗМІСТ

С.

Розділ 1 Морфологія……………………………………. 6

1.1

Латинський алфавіт. Елементи фонетики.............

6

1.2 Загальні відомості про дієслова. Praesens

indicativi activi. Imperativus..................................

9

1.3 Іменник. I відміна іменників.

Прийменники...........................................................

14

1.4 Іменники II відміни. Прикметники I і II відмін.

Займенники..............................................................

17

1.5 Особові займенники. Займенникові

прикметники............................................................

19

1.6 Imperfectum indicativi activi. Займенники is, ea

id................................................................................

20

1.7 Іменники III відміни................................................ 22

1.8 Praesens indicativi passivi. Imperfectum indicativi

passivi. Infinitivus praesentis passivi........................

24

1.9 Futurum I indicativi activi et passivi. Вказівні

займенники (Pronomina demonstrativa).................

25

1.10 Означальні займенники. Питальні й відносні

займенники. Неозначені займенники. Заперечні

займенники………………………………………...

27

1.11 Perfectum indicativi activi........................................ 30

1.12 Прикметники III відміни. Дієприкметники......... 31

1.13 Perfectum indicativi passivi. Відкладні дієслова.

Напіввідкладні дієслова..........................................

33

1.14 Ступені порівняння прикметників........................ 35

1.15 IV відміна іменників. V відміна іменників.

Числівники...............................................................

36

1.16 Герундій. Герундив. Супін..................................... 39

1.17 Plusquamperfectum indicativi activi et passivi.

Futurum II (exactum) indicativi activi et passivi......

43

1.18 Прислівники. Неправильні дієслова. Дієслова,

похідні від esse.........................................................

44

1.19 Неповні дієслова. Безособові дієслова.................. 48

1.20 Латинські інфінітиви............................................... 50

1.21 Modus coniunctivus. Praesens coniunctivi activi et

passivi. Imperfectum coniunсtivi activi et passivi.

Perfectum coniunctivi activi. Plusquamperfectum

coiunctivi activi. Perfectum et plusquamperfectum

coniunctivi passivi....................................................

50

Розділ 2 Синтаксис……………………………………… 54

2.1 Синтаксис простого речення…………………...... 54

2.1.1 Структура простого речення…………………...... 54

2.1.2 Вживання відмінків………………………............. 60

2.2 Синтаксис дієслова………………………………. 71

2.2.1 Вживання інфінітива……………………………... 71

2.2.2 Accusativus cum infinitivo……………………........ 73

2.2.3 Nominativus cum infinitivo……………………...... 75

2.2.4 Дієприкметникові звороти………………………. 76

2.2.5 Ablativus absolutus……………………………....... 78

2.2.6 Вживання герундія……………………………….. 80

2.2.7 Вживання герундива…………………………....... 80

2.2.8 Вживання кон'юнктива в незалежному

реченні……………………………………………..

81

2.3 Синтаксис складного речення…………………… 82

2.3.1 Сурядні й підрядні сполучники…………………. 82

2.3.2 Часи кон'юнктива в підрядному реченні………... 84

2.3.3 Підрядні мети……………………………..………. 86

2.3.4 Підрядні додаткові……………………………...... 86

2.3.5 Підрядні часу…………………………………....... 86

2.3.6 Непряме питання…………………………….…… 88

2.3.7 Підрядні зі сполучниками quin, quominus………. 89

2.3.8 Підрядні наслідку………………………………… 90

2.3.9 Підрядні причини…………………….................... 90

2.3.10 Умовні підрядні речення………………………... 91

2.3.11 Підрядні допустові………………………………. 92

2.3.12 Підрядні відносні речення………………………. 92

2.3.13 Підрядні порівняльні……………………………. 93

2.3.14 Підрядні часу з іншими сполучниками……........ 93

2.3.15 Уподібнення способу…………………………..... 94

2.3.16 Непряма мова…………………………………….. 95

Розділ 3 Вправи……………………………….…………. 96

Додатки…………………………………………………… 132

Список літератури………………………………………. 145

РОЗДІЛ 1 МОРФОЛОГІЯ

1.1 Латинський алфавіт. Елементи фонетики

Латинський алфавіт

Написа-

ння Назва Вимова

Написа-

ння Назва Вимова

Аа a а Nn ен н

ВЬ бе б Оо о о

Сс це ц, к РР пе п

Dd де д Qq ку к

Ее е е Rr ер р

Ff еф ф Ss ес с,з

Gg ге г Tt те т

Hh ха Придих Uu у у

Ii і І, й Vv ве в

Kk ка к Xx ікс кс

LI ель ль YУ іпсилон і

Mm ем м Zz зета з, ц

Буква h передає придих. Пор. англ. horse, нім. Herz.

Буква i має двояке звучання:

а) як голосний [і], напр. imperator − повелитель;

б) як приголосний [й] перед голосними: iuventus- юність.

Буква l вимовляється м'яко (як у німецькій або французькій

мові):

locus (льокус) − місце, schola (схоля) − школа.

Елементи фонетики. Вимова звуків Окрім голосних а, е, i, о, и, у, в, у латинській мові є

дифтонги (двоголосні), тобто поєднання двох різних голосних,

що вимовляються як один склад. До них належать: au, що

вимовляється як ау з нескладовим в або як ав: аurum (аврум) −

золото; еu − як е з нескладовим в або як эв: Europa (европа) −

Європа; ае − як українське е: аеrа (ера) − ера (але аеr (аер)

повітря); ое − як українське е: роеnа (пена) − покарання (але

роеta (поета) − поет). Буква с читається двояко:

а) перед е, i, в, ае, ое − як українське ц;

б) перед а, о, и, перед всіма приголосними і в кінці слова як

українське к: сеnа (цена) − обід; cibus (цібус) − їжа; соr (кор) −

серце; caput (капут) − голова.

Буква q (завжди у поєднанні з и) читається як українське кв:

aqua (аква) – вода.

Поєднання ngu і su перед голосними вимовляється з

нескладовим в, як українське буквосполучення нгв і св: lingua

(лінгва) − мова, suavis (свавіс) − приємний, але suus (cyyc) −

свій.

Поєднання ch вимовляється як українське х: charta (харта) −

папір; pulcher (пульхер) − красивий.

Поєднання ph читається як ф: philosophus (фільозофус) −

філософ.

Поєднання rh читається як p: rhetor (ретор) − ритор, оратор.

Поєднання th читається як т: thesaurus (тезаврус) − скарб.

Буква s між голосними, а також між т, n, з одного боку, і

голосними − з іншого, читається як з: causa (кавза) − причина,

asinus (азінус) − віслюк, censura (цензура) − цензура, mensa

(менза) − стіл. У всіх останніх положеннях s читається як с: solus

(солюс) − один; statua (статуа) − статуя.

Поєднання ti перед голосним читається як ці: ratio (раціо) −

розум; initium (ініціум) − початок.

Винятком є поєднання sti, xti, tti: bestia (бестіа) − звір, mixtio

(мікстіо) − суміш.

Довгота і короткість складів

Число складів у слові відповідає кількості голосних. Склади

в латинській мові бувають довгі й короткі. Довгота або

короткість складу може бути звичайною і позиційною (тобто за

розташуванням у слові). Природна довгота позначається

письмово знаком “-“ над голосним. Відсутність цього знака

означає короткість голосного і складу.

Позиційно довгими складами вважаються:

1) склади, що містять дифтонги (ае, ое, еи, аи);

2) склади, що містять довгі голосні (що позначаються

надрядковим знаком);

3) склади закриті, якщо після голосного йде два або більше

приголосних (окрім поєднань bl, pl, dl, tl, cl, br, pr, dr, tr, cr:

columna (колюмна) − стовп, laudantur (ляудантур) − хваляться.

При цьому х є двома звуками, і тому голосний перед ним є

також позиційно довгим: reflexus (рефлєксус) − рефлекс.

Позиційно короткими складами вважаються:

1) склади, якщо за ними йде голосний звук або буква h: potentia

(потенціа) − сила; dominium (домініум) − власність;

2) склади закриті, якщо після голосного йде поєднання

приголосних: bl, pl, dl, tl, cl, br, pr, dr, tr, cr: tenebrae (тенебре) −

сутінки, vertebra (вертебра) − хребець;

3) склади, якщо за ними йдуть буквосполучення ph, rh, th, що

розглядаються як один звук: philosophus (фільозофус) − філософ,

stomachus (стомахус) − шлунок.

Правила наголосу Наголос у латинській мові залежить від довготи або

короткості другого складу від кінця слова:

1) наголос падає на другий склад від кінця, якщо цей склад

довгий: dictator, magister;

2) якщо другий склад від кінця короткий, то наголос падає на

третій склад від кінця слова, незалежно від того, довгий він чи

короткий: populus − народ, repetitio – повторення;

3) на першому складі від кінця слова наголос ніколи не

ставиться.

1.2 Загальні відомості про дієслово. Praesens indicativі activi.

Imperativus

Дієслово (Verbum)

Усі латинські дієслова поділяють на дві великі групи:

− особові (verbum finitum), до яких відносяться всі відмінювані

форми.

− неособові (verbum infinitum) - інфінітиви (infinitivi),

дієприкметники (participia), віддієслівні імена (gerundium,

gerundivum і supinum).

Дієслова мають два стани (genera):

1) активний стан (genus activum) виражає дію, що виходить від

підмета: Discipulus legit librum. Учень читає книгу.

2) пасивний стан (genus passivum), в якому дія спрямована на

підмет: Liber legitur а discipulo. Книга читається учнем.

Genus passivum можуть мати лише перехідні дієслова.

Інколи пасивний стан має безособове значення: dicitur −

говориться (говорять).

Особові форми дієслова мають три способи (modi):

1) дійсний спосіб (modus indicativus) вказує на наявність (або

відсутність) якої-небудь дії:

laborat − він працює; laborabat − він працював; laborabit −

він працюватиме.

2) умовний спосіб (modus coniunctivus) означає не реальну дію, а

можливу, бажану, передбачувану:

laboremus − ми працювали б, давайте працювати!

3) наказовий спосіб (modus imperativus) виражає наказ або

прохання: labora! − працюй!, laborate − працюйте!

Латинські дієслова мають шість часів, які за своїм

значенням і способом творення поділяються на дві групи.

1-ша група − часи системи інфекта, що позначають дію, не

завершену в часі. Ця група містить: praesens − теперішній час;

imperfectum – минулий час недоконаного виду; futurum I −

майбутній недоконаного виду.

2-га група − часи системи перфекта, що позначають дію,

закінчену в часі. Ця група містить: perfectum − минулий

доконаний час; plusquamperfectum − час, дія якого здійснилася

раніше іншої дії у минулому; futurum II (exactum) − майбутній

час, дія якого здійсниться до якогось певного моменту раніше

іншого майбутнього. Умовний спосіб (coniunctivus) має лише

чотири часи: praesens, imperfectum, perfectum, plusquamperfectum.

Неособові форми латинських дієслів містять:

1) три види дієприкметників (дієслівних форм, що об'єднують

ознаки дієслова і прикметника):

participium praesentis activi − дієприкметник теперішнього часу

активного стану;

participium perfecti passivi − дієприкметник минулого часу

пасивного стану;

participium futuri activi − дієприкметник майбутнього часу

активного стану;

2) шість інфінітивів: infinitivus praesentis activi, infinitivus

praesentis passivi, infinitivus perfecti activi, infinitivus perfecti

passivi, infinitivus futuri activi, infinitivus futuri passivі;

3) супіни (віддієслівні форми, близькі за значенням до

інфінітива: supinum I, supinum II);

4) герундій − віддієслівний іменник (gerundium);

5) герундив − віддієслівний прикметник (gerundivum).

Відмінювання дієслів (coniugationes) Усі правильні дієслова поділяються на 4 дієвідміни.

Приналежність до тієї або іншої дієвідміни визначається за

кінцевим голосним звуком основи інфекта.

Для визначення основи інфекта в більшості випадків

потрібно від інфінітива (форми, поданої в словниках, infinitivus

praesentis act.) відкинути закінчення -re.

I дієвідміна містить дієслова, основа інфекта яких

закінчується на -ā-; ornare − прикрашати, основа інфекта оrnа-.

II дієвідміна містить дієслова, основа інфекта яких

закінчується на -ē-: monere − переконувати, основа інфекта

mone-.

III дієвідміна поділяється на IIIa і IIIb дієвідміни.

У IIIa дієвідміні основа інфекта закінчується на короткий

тематичний -е/о-: vincere − перемагати, основа інфекта vince-.

Тематичний голосний -e/o- основи дієслів цієї відміни

модифікується у процесі відмінювання за особами: -е- перед -r;

-и- перед -п; -i- перед -т, -s, -t. Перед голосними звуками

закінчень або суфіксів тематичний голосний відсутній.

У IIIb дієвідміні основа інфекта закінчується на короткий

-i-: сареrе − брати, основа інфекта capi − (редукція i- е).

IV дієвідміна містить дієслова, основа інфекта яких

закінчується на -ī-; audire − чути, слухати, основа інфекта audi-.

Основні форми дієслів У словниках латинські дієслова наводяться в 4 основних

формах:

1) 1-а ос. sing. praes ind. аct.;

2) 1-а ос. sing. perfecti ind. act.;

3) supinum 1;

4) infinitivus praes.act.

I orno, ornavi, ornatum, ornare – прикрашати;

II moneo, monui, monitum, monere – переконувати;

IIIa vinco, vici, victum, vincere – перемагати;

IIIb capio, cepi, captum, capere – брати;

IV audio, audivi, auditum, audire – слухати.

Для визначення основи перфекта потрібно від другої форми

дієслова відкинути закінчення -i: ornavi - ornav-; vici - vic-.

Для визначення основи супіна потрібно від 3-ї основної

форми дієслова відкинути закінчення -ит: ornatum - ornat-;

victum - vict-.

Знаючи основи інфекта, перфекта і супіна, можна утворити

будь-яку дієслівну форму.

Особові закінчення Особові форми дієслова утворюються за допомогою

трьох типів особових закінчень (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Activum Passivum Perfectum ind.

act

Sing. 1 -о/-т -or/-r -i

2 -s -ris -isti

3 -t -tur -it

Pl . 1 -mus -mur -imus

2 -tis -mini -istis

3 -nt -ntur -erunt

Закінчення -о в 1 ос. Sing. мають дієслова в praes. ind. act.

всіх відмін, futurum I першої і другої дієвідмін futurum II всіх

дієвідмін. У решти часів -т. У passivum закінчення -or

відповідає закінченню 1-ї ос. -о активного стану, а закінчення -r

− закінченню -m.

Praesens indicativi activi

Теперішній час дійсного способу активного стану

утворюється шляхом додавання до основи інфекта особових

закінчень активного стану з табл.1.1. Зразок відмінювання

дієслів наведений у табл. 1.2

Таблиця 1.2

I II III а III b IV

Sing. 1

2

3

Pl. 1

2

3

ornо

ornas

ornat

ornamus

ornatis

ornant

moneo

mones

monet

monemus

monetis

monent

vinco

vincis

vincit

vincimus

vincitis

vincunt

capio

capis

capit

capimus

capitis

capiunt

audio

audis

audit

audimus

auditis

audiunt

У третій особі Pl. IIIb і IV дієвідмін закінчення -nt

приєднуються за допомогою тематичного голосного -u-. Особові

займенники при відмінюванні дієслів не застосовуються: laudo −

я хвалю; doceo − я вивчаю; mittis − ти посилаєш.

Imperativus

Наказовий спосіб має дві форми:

1) однини, яка повністю збігається з основою інфекта: orna! −

прикрашай!, audi! − слухай!

2) множини, яка утворюється приєднанням до основи інфекта

закінчення -te: ornate! − прикрашайте! audite! − слухайте!

Негативна форма imperativus:

Sing. nolo [не бажаю]+ інфінітив смислового дієслова (Pl.

nolite):

noli laudare! − не хвали! nolite laudare! − не хваліть!

1.3 Іменник. І відміна іменників. Прийменники.

Іменник (Nотеn substantivum)

Іменнику властиві, як і в українській мові, категорії роду,

числа, відмінка і відміни. І Рід (Genus). Іменники можуть належати до чоловічого (genus

masculinum − m), жіночого (genus femininum − f), середнього (genus

neutrum − n) родів. Рід іменників вказується в словнику (m, f або n).

Деякі іменники можуть бути і чоловічого, і жіночого родів: civis т,

f − громадянин, громадянка; comes т, f − супутник, супутниця;

aquila т, f − орел, орлиця. У латинській мові є ознаки, що

дозволяють визначити рід іменника за значенням.

1 Назви осіб і тварин чоловічої статі, вітрів, місяців і річок

належать до чоловічого роду (ч.р.).

2 Назви осіб і тварин жіночої статі, дерев, міст, країн і

островів належать до жіночого роду (ж.р.).

Число (Numerus). Є два числа: однина (nитеrus singularis −

sing.) і множина (numerus pluralis − рl.).

ІІ Відмінок (Casus). Існує шість відмінків: Називний casus

nominativus

(Nom) - хто? що?

Родовий casus

genetivus

(Gen) - кого? чого?

Давальний casus dativus (Dat) - кому? чому?

Знахідний casus

accusativus

(Acc) - кого? що?

Орудний casus

ablativus

(Abl) - ким? чим? звідки?

де? коли? чому? як?

яким чином?

Кличний casus

vocativus

(Vос) - використовується

при зверненні,

практично завжди

збігається з Nom.

У Аbl. злилися функції трьох відмінків: орудного,

місцевого і власне відкладного (древнього) відмінка,

який відповідно до назви позначає місце, звідки відбувається

рух, віддалення. Залежно від контексту Abl. може позначати

знаряддя дії (ким? чим?), обставину місця (де?), часу (коли?),

причини (чому?), образу дії (як?).

За своєю синтаксичною роллю відмінки належать:

Nom. − до підмета, до іменної частини присудка;

Gen. − до непрямого додатка і неузгодженого означення;

Dat. − до непрямого додатка і обставини мети;

Acc. − до прямого додатка, до різних обставин;

Abl. − до непрямого додатка, до різних обставин.

ІІІ Відміни (Declinationes). Існує 5 відмін іменників.

Оскільки в Nom.sing. іменники різних відмін можуть

мати однакові закінчення, прийнято розрізняти відміну за

закінченням Gen.sing.:

I відм. Gen.sing. закінчується на -ае;

II відм. -i;

III відм. -is;

IV відм. -us;

V відм. -ei.

У словнику кожний іменник наводиться у формі Nom.

та Gen. sing. із зазначенням роду:

I aqua, ае f – вода;

II populus, i т – народ;

III miles, itis т – воїн;

IV senatus, us т – сенат;

V res, rei f – річ.

Перша відміна іменників (Declinatio prima)

Іменники I відміни мають закінчення: у Gen.sing. -ае, в

Nom.sing. -а.

Як правило, іменники цієї відміни жіночого роду, але

можуть бути і чоловічого роду, якщо означають істоти чоловічої

статі:

vita, ае f − життя, terra, ае f − земля, але

nauta, ае т − моряк, poeta, ае m − поет.

Зразки відмінювання іменників, що належать до відміни,

наведені в таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Singularis Pluralis

f m f m

Nom.Voc vit - а nаиt- a vit- ae naut- ae

Gen. vit - ае nаиt - ае vit- arum naut- arum

Dat. vit - ае naut - ае vit- is naut- is

Acc. vit - am naut - am vit- as naut-as

Аbl. vit - a nаиt- a vit- is naut- is

Praesens indicativi дієслова esse

Sing. 1 sum Pl.1 sumus

2 es 2 estis

3 est 3 sunt

Прийменники (Praepositiones)

Прийменники вживаються з двома відмінками: Асc. і Аbl.

1 Із двома відмінками вживаються прийменники:

in -у, на, до (Acc.), відповідає на питання куди?

in -у (Abl.), відповідає на питання де?

sub -під (Acc.), відповідає на питання куди?

sub -під (Abl.), відповідає на питання де?

(інколи в тому самому значенні

застосовується прийменник

subter);

super -над (Acc. і Abl.) (аналогічно прийменнику sub).

2 Лише з Acc. вживаються прийменники ad − до, у, при, на;

adversus − проти; ante − перед, до (у часі); apud − в, при, біля;

circa (circum, circiter) − біля, довкола; cis (citra) − по цей бік;

contra − проти; extra − зовні; infra − під, нижче; inter − між; intra

− усередині, протягом; iuxta − біля; penes − в (руках); per −

через, по; post − після, ззаду; praeter − упродовж, мимо, окрім;

prope − біля; propter − унаслідок, біля; secundum − услід за,

згідно з; supra − над; оb − унаслідок, з-за, проти, перед; trans −

через, за; ultra − по той бік, за; versus − до, за напрямом.

3 Лише з Abl. вживаються прийменники а (ab, abs) від;

соrат − за присутності; сum − з, разом з; de − від, з, про (кому,

чим); ех (е) − з; рrае − перед, спереду, з-за; pro − за, замість,

перед; sine − без (кого, чого); tenus − до (чого).

4 Функції прийменників виконують також Abl. sing.

іменників I відм. causa − заради, з-за, з причини; gratia − заради,

для. Вони вживаються з Gen. і ставляться після керованого ними

слова: amicorum causa − заради друзів; exempli gratia −

наприклад.

1.4 Іменники II відміни. Прикметники І і ІІ відмін.

Займенники

Іменники II відміни

Закінчення цих іменників у Gen. Sing. -i, а в Nom. Sing. -us, -

er, -um (виняток vir, viri, т чоловік, закінчення -ir). Слова на -us,

-er,-ir, як правило, чоловічого роду, всі слова на -um сер.р.

Зразки II відміни іменників чоловічого роду подані у таблиці

1.4.

Таблиця 1.4

Singularis Pluralis

Nom. lup-us ager puer lup-i agr-i puer-i

Gen. lup-i agr-i puer-i lup-

orum

agr-

orum

puer-

orum

Dat. lup-o agr-o puer-o lup-is agr-is puer-is

Acc. lup-um agr-um puer-um lup-os agr-os риеr-os

Аbl. lup-o agr-o puer-o lup-is agr-is puer-is

Зразок II відміни іменників середнього роду поданий у

таблиці 1.5.

Таблиця 1.5

Singularis Pluralis

Nom. bell-um bell-a

Gen. bell- i bell-orum

Dat. bell-o bell-is

Acc. bell-um bell-a

Аbl. bell-o bell-is

Прикметники (Nomina adiectiva) I і II відмін У словниках прикметники I і II відмін даються в трьох

формах: чол. (-us), жін. (-а) і сер. ( -um) родів. Наприклад, longus, -

a, -um − довгий, -а, -е; bonus -а, -um − гарний, а, -е; ruber, rubra,

rubrum − червоний, -а, -е.

Прикметники I і II відмін відмінюються за зразком

іменників відповідних відмін. При цьому прикметники жіночого

роду мають відмінкові закінчення іменників I відміни, а

прикметники чоловічого і середнього родів відмінюються за II

відміною. Наприклад:

stella magna f − велика зірка

Sing. Pl.

Nom. stella magna stellae magnae

Gen. stellae magnae stellarum magnarum

Dat. stellae magnae stellis magnis

Acc. stellam magnam stellas magnas

Abl. stella magna stellis magnis

puer paulus m - маленький хлопчик

Sing. Pl.

Nom. puer paulus pueri pauli

Gen. pueri pauli puerorum paulorum

Dat. puero paulo pueris paulis

Acc. puerum paulum pueros paulos

Abl. puero paulo pueris paulis

bellum longum n - довга війна.

Sing. Pl.

Nom. bellum longum bella longa

Gen. belli longi bellorum longorum

Dat. bello longo bellis longis

Acc. bellum longum bella longa

Abl. bello longo bellis longis.

Займенники (Pronomina)

Існують такі форми займенників: особові (personalia),

вказівні (demonstrativa), зворотні (reflexivum), означальні

(determinativa), присвійні (possessiva), відносні (relativa),

питальні (inrerrogativa), заперечувальні (negativa), неозначені

(indefinita).

Присвійні займенники (Pronomina possessiva)

Існує п`ять присвійних займенників:

meus, -а, -um − мій, -я, -є;

tuus, -a, -um − твій, -я, -є;

suus, -а, -um − свій, -я, -є;

noster, -tra, -trum − наш, наша, наше;

vester, -tra, -trum − ваш, ваша, ваше.

Вони відмінюються так само, як і прикметники I і II відмін.

Voc.sing (кличний відмінок) займенника meus - mi: Mi fili − о,

мій сине!

1.5 Особові займенники. Займенникові прикметники

Особові займенники (Pronomina personalia)

До особових займенників належать: ego − я, tu − ти, nos −

ми, vos − ви. Спеціальної форми для третьої особи немає.

Замість неї вживається один із вказівних займенників.

До особових займенників додається зворотний (рrоnотеn

reflexivum). З особовими займенниками його об'єднують

однотипність форм відмінювання і нездатність змінюватися за

родами. Відмінювання названих займенників наведене в таблиці

1.6.

Таблиця 1.6

Singularis Pluralis

1-ша

особа

2-га

особа

reflexivum 1-ша

особа

2-га

особа

reflexiv

um

Nom. ego tu - nos

nostri (um)

nobis

nos

nobis

vos

vestri (um)

vobis

vos

vobis

-

Gen. mei tui sui sui

Dat. mihi tibi sibi sibi

Acc. me te se, sese se, sese

Аbl. me te se, sese se, sese

Займенникові прикметники (Adiectiva pronominalia)

Існує особлива група прикметників, що відмінюються як

займенники:

unus, - a, - um − один;

solus, -a, -um − сам, єдиний;

totus, -a, -um − весь, цілий;

alius, -a, -ud − інший (з багатьох);

alter, -a, -um − інший (з двох), другий;

uter, utra, utrum − який з двох;

neuter, neutra, neutrum − ні той, ні інший;

uterque, utraque, utrumque − і той, і інший, обидва;

ullus, -a, -um − який-небудь;

nullus, -a, -um − жоден.

Ці прикметники в Gen sing усіх родів мають закінчення -ius,

у Dat sing -i, в решті відмінків відмінюються за I і II відмінами

прикметників.

1.6 Imperfectum indicativi activi. Займенники is, ea, id

Imperfectum indicativi activi Минулий недоконаний час дійсного способу активного

стану утворюється шляхом приєднання до основи інфекта

суфікса -bа- для дієслів I, II і ІІІа дієвідмін, і суфікса -еbа- для

дієслів IIIb і IV дієвідмін, а також особових закінчень активного

стану (див. табл.1.1).

Зразки відмінювання дієслів у Imperfectum indicativi activi

наведені в таблиці 1.7.

Таблиця 1.7

I II IIIa IIIb IV

Sing.1 ornabam monebam vincebam capiebam. audiebam

2 ornabas monebas vincebas capiebas audiebas

3 ornabat monebat vincebat capiebat audiebat

Pl. 1

2

ornabamus

ornabatis

monebamus

monebatis

vincebamus

vincebatis

capiebamus

capiebatis

audiebamus

audiebatis

3 ornabant monebant vincebant capiebant audiebant

Imperfectum indicativi дієслова esse:

Sing. 1 eram Pl. 1 eramus

2 eras 2 eratis

3 erat 3 erant.

Займенники is, ea, id Займенники is, ea, id (той, та, те або він, вона, воно)

належать до вказівних займенників (Pronomina demonstrativa) і

служать у латинській мові заміною особових займенників 3

ос.одн. Відмінюються за табл. 1.8.

Таблиця 1.8

Singularis Pluralis

т f n m f n

Nom. is ea id ei(ii) eae ea

Gen. eius eius eius eorum earum eorum

Dat. ei ei ei eis(iis) eis(iis) eis (iis)

Acc. eum eam id eos eas ea

Abl. eo ea eo eis(iis) eis(iis) eis(iis)

1.7 Іменники III відміни

До III відміни належать іменники, що мають у Gen. sing.

закінчення -is. У Nom. sing. вони мають нульове закінчення або

закінчення -s.

У III відміні є слова всіх трьох родів:

homo, hominis m − людина; vox, vocis f − голос, caput, capitis

n − голова.

Третя відміна має три різновиди: приголосний тип

відмінювання, голосний тип і змішаний тип.

Приголосний тип За цим типом відмінюються іменники всіх трьох родів,

нерівноскладні (тобто ті, що мають в Nom. sing. менше складів,

ніж у Gen. sing.), основа яких закінчується на один приголосний:

rex, regis m − цар; veritas, veritatis f − істина; tempus, temporis n −

час. Зразки відмінювання іменників приголосного типу наведені

в табл. 1.9.

Таблиця 1.9

Singularis Pluralis

m n m n

Nom. homo

homin-is

homin-i

homin-em

homin-e

tempus

tempor-is

tempor-i

tempus

tempor-e

homin-es tempor-a

Gen. homin-um tempor-um

Dat. homin-ibus tempor-ibus

Acc. homin-es tempor-a

Abl. homin-ibus tempor-ibus

Голосний тип За цим типом відмінюються іменники середнього роду із

закінченнями в Nom. sing. -і, -al, -ar: mare, maris n − море;

animal, animalis n − тварина; exemplar, exemplaris n − зразок

(таблиця 1.10).

Таблиця 1.10

Singularis Pluralis

n n n n

Nот. mare animal mar-ia animal-ia

Продовження таблиці 1.10

Singularis Pluralis

n n n n

Gen. mar-is animal-is mar-ium animal-ium

Dat. mar-i animal-i mar-ibus animal-ibus

Acc. mar-e animal mar-ia animal-ia

Abl. mar-i animal-i mar-ibus animal-ibus

Змішаний тип

За цим типом відмінюються іменники, основа яких

закінчується на два або декілька приголосних: mens, mentis f –

розум, і рівноскладні іменники (що мають у Nom. sing. і Gen sing

однакову кількість складів), які мають у Nom. sing. закінчення -

is, -es: avis, avis f − птах; nubes, nubis f − хмара. До змішаного

типу належать іменники всіх трьох родів, але переважають

жіночого роду (табл. 1.11).

Таблиця 1.11

Singularis Pluralis

f f f f

Nom. mens avis ment-es av-es

Gen. ment-is av-is ment-ium av-ium

Dat. ment-i av-i ment-ibus av-ibus

Acc. ment-em av-em ment-es av-es

Abl. ment-e av-e ment-ibus av-ibus

Зведена таблиця закінчень III відміни – табл.1.12

Таблиця 1.12 Singularis Pluralis

m, f n m, f n

Nom. -s або нульове нульове -es -a, -ia

Gen. -is -is -um, -ium -um, -ium

Dat. -i -i -ibus -ibus

Acc. -em нульове -es -a, -ia

Abl. -e -e, -i -ibus -ibus

1.8 Praesens indicativi passivi. Imperfectum indicativi passivi.

Infinitivus praesentis passivi

Praesens indicativi passivi

Теперішній час дійсного способу пасивного стану

утворюється шляхом додавання до основи інфекта особових

закінчень пасивного стану з таблиці 1.1 (див. табл. 1.13).

Таблиця 1.13

I II IIIа IIIb IV

Sing.1 ornor тоnеоr vincor capior audior

2 ornaris moneris vinceris caperis audiris

3 ornatur monetur vincitur capitur auditur

Pl. 1 ornamur monemur vincimur capimur audimur

2 ornamini monemini vincimini capimini audimini

3 ornantur monentur vincuntur capiuntur audiuntur

Imperfectum indicativi passivi

Минулий недоконаний час дійсного способу пасивного стану

утворюється шляхом приєднання до основи інфекта суфіксів -

bа - і - еbа- так само, як і у дієслів imperfectum ind. act. (див.

підрозділ 1.6), і особових закінчень пасивного стану з табл.1.1

(див. табл. 1.l4).

Таблиця 1.14 I II IIIа IIIb IV

Sing.1 ornabar monebar vincebar capiebar audiebar

2 ornabaris monebaris vincebaris capiebaris audiebaris

3 ornabatur monebatur vincebatur capiebatur audiebatur

PI. 1 ornabamur monebamur vincebamur capiebamur audiebamur

2 ornabamini monebamini vincebamini capiebamini audiebamini

3 ornabantur monebantur vincebantur capiebantur audiebantur

Infinitivus praesentis passivi Інфінітив теперішнього часу пасивного стану утворюється

додаванням до основи інфекта закінчення -ri − для дієслів I, II та

IV відмін і закінчення -i − для дієслів III відміни: ornari − бути

прикрашеним; тоneri − бути переконуваним; vinci − бути таким,

що перемагається; capi − бути захоплюваним; audiri − бути

слуханим.

1.9 Futurum I indicativi activi et passivi. Вказівні займенники

(Pronomina demonstrativa)

Futurum I indicativi activi et passivi

Майбутній перший час дійсного способу активного і

пасивного станів утворюється для дієслів I і II відмін

додаванням до основи інфекта суфікса -b- і особових закінчень

активного і пасивного станів з табл.1, які приєднуються до

суфікса за допомогою тематичного голосного (-i- перед

приголосними m, s, t; -и- перед n; -е- перед r ).

Для дієслів III і IV відмін futurum I утворюється додаванням

до основи інфекта суфіксів -а- ( у 1ос.одн. ) і -е- (у всіх останніх

особах); і відповідних особових закінчень з тaбл.1.1.

Приклади відмінювань дієслів у futurum I activi наведені в

табл. 1.15, а дієслів у futurum I passivi − в табл. 1.16.

Таблиця 1.15

I II IIIа IIIb IV

Sing. 1 ornabo monebo vincam capiam audiam

2 ornabis monebis vinces capies audies

3 ornabit monebit vincet capiet audiet

PI. 1 ormibimus monebimus vincemus capiemus audiemus

2 ornabitis monebitis vincetis capietis audietis

3 ornabunt monebunt vincent capient audient

Таблиця 1.16

I II IIIа IIIb IV

Sing. 1 ornabor monebor vincar сapiar audiar

2 ornaberis moneberis vinceris сapieris audieris

3 ornabitur monebitur vincetur сapietur audietur

PI. 1 ornabimur monebimur vincemur сapiemur audiemur

2 ornabimini monebimini vincemini сapiemini audiemini

3 ornabuntur monebuntur vincentur сapientur audientur

Дієслово esse в Futurum I

Sing. 1 еrо Pl.1 erimus

2 eris 2 eritis

3 erit 3 еrunt.

Вказівні займенники (Pronomina demonstrativa) Окрім розглянутих у підрозділі 1.6 займенників is, еа, id,

існують такі вказівні займенники:

hic, haec, hoc − цей (вказує на предмет, близький до того,

хто говорить);

iste, ista, istud − цей, той (вказує на предмет, що знаходиться

поблизу особи, до якої звернена мова);

illе, illa, illud − той (вказує на віддалений предмет).

Зразки відміни вказівних займенників наведені в таблицях

1.17 і 1.18.

Таблиця 1.17

Singularis Pluralis

m f n m f n

Nom. illе illa illud illi illae illa

Gen. illius illius illius illorum illarum illorum

Dat. illi illi illi illis illis illis

Acc. illum illam illud illos illas illа

Abl. illo illа illo illis illis illis

Так само відмінюється займенник iste.

Таблиця 1.18

Singularis Pluralis

m f n m f n

Nom. hic haec hoc hi hae haec

Gen.

Dat.

huius

huic

huius

huic

huius

huic

horum

his

harum

his

horum

his

Acc. hunc hanc hoc hos has haec

Abl. hoc hac hoc his his his

1.10 Означальні займенники. Питальні й відносні

займенники. Неозначені займенники. Заперечні займенники.

Означальні займенники ( Pronomina determinativa)

До цих займенників належать:

idem, eadem, idem той же, він же;

ipse, ipsa, ipsum сам, самий.

Приклад відміни займенників idem, eadem, idem наведений

у табл. 1.19.

Таблиця 1.19

Singularis Pluralis

m f n m f n

Nom. idem eadem idem eidem eaedem eadem

Gen. eiusdem eiusdem eiusdem eorundem earundem eorundem

Dat. eidem eidem eidem eisdem eisdem eisdem

Acc. eundem eandem idem eosdem easdem eadem

Abl. eodem eadem eodem eisdem eisdem eisdem

Займенник ipse відмінюють за прикладом ille (див.

підрозділ 1.9).

Питальні й відносні займенники (Pronomina interrogativa et

relativa) Є 2 категорії питальних займенників: субстантивний

питальний quis? − хто? quid? − що?; ад`єктивний питальний qui

(quis), quae, quod? − який? котрий?

Відносний займенник qui, quae, quod − котрий.

Відмінювання цих займенників подане в табл. 1.20 і 1.21.

Таблиця 1.20 - Субстантивні питальні займенники

Singularis Pluralis

m f n m f n

Nom. quis quis quid qui quae quae

Gen. cuius cuius cuius quorum quarum quorum

Dat. cui cui cui quibus quibus quibus

Acc. quem quam quid quos quas quae

Abl. quo qua quo quibus quibus quibus

Таблиця 1.21 – Ад`єктивні питальні займенники

Singularis

m f n

Nom. qui (quis) quae quod

Gen. cuius cuius cuius

Dat. cui cui cui

Acc. quem quam quod

Abl. quo qua quo

Pluralis в ад`єктивних питальних займенниках такий, як і в

субстантивних. Відносні займенники відмінюються аналогічно

до ад`єктивних питальних.

Неозначені займенники (Pronomina indefinita)

Неозначені займенники також підрозділяються на

субстантивні, заміcть іменників, та ад`єктивні, замість

прикметників.

Субстантивні неозначені займенники Хто-небудь − quis, qua (quae), quid;

− aliquis, aliqua, aliquid;

− quispiam, quaepiam, quidpiam.

Хтось − quisquam, quidquam (quicquam);

− quidam, quaedam, quiddam.

Кожен − quisque, quaeque, quidque.

Кожен окремо − unusquisque, unaquaeque, unumquidque.

Хто завгодно − quivis, quaevis, quidvis;

− quilibet, quaelibet, quidlibet.

Хто б не був − quisquis, quidquid;

− quicunque, quaecunque, quidcunque.

Ад`єктивні неозначені займенники

Який-небудь − qui, qua (quae), quod;

− aliqui, aliqua, aliquod;

− quispiam, quaepiam, quodpiam.

Якийсь − quidam, quaedam, quoddam.

Кожен − quisque, quaeque, quodque.

Кожен окремо − unusquisque, unaquaeque, unumquodque.

Який завгодно − quivis, quaevis, quodvis;

− quilibet, quaelibet, quodlibet.

Який би не був − quicunque, quaecunque, quodcunque.

Більшість неозначених займенників утворена від питально-

відносних (quis, qui) за допомогою часток, що надають їм

значення невизначеності: ali-; -рiaт; -dam; -quam; -que; -vis; -

libet; -cunque. При відмінюванні цих займенників змінюється

відповідно до таблиць 1.20 і 1.21 лише займенникова частина.

Питально-відносні займенники quis, qui вживаються в значенні

неозначених зазвичай замість aliquis, aliqui після сполучників si

− якщо, nisi − якщо не, ne − аби не, num − хіба.

Заперечні займенники (Pronomina negativa)

До них належать nето-ніхто, nihil − ніщо, що не мають

множини.

Таблиця 1.22

Nom. nemo nihil (nil)

Gen. nullius (neminis) nullius rei

Dat. nemini (nulli) nulli rei

Acc. neminem nihil (nil, nihilum)

Abl. nullo (nemine) nulla re (nihilo)

1.11 Perfectum indicativi activі

Вивчені раніше дієслівні форми належали до системи

інфекта. Запропоновані до вивчення на цьому і подальших

заняттях дієслівні форми, що входять до системи перфекта,

можуть утворюватися як від основи перфекта, так і від основи

супіна.

Perfectum indicativi activi (минулий доконаний час дійсного

способу активного стану) утворюється від основи перфекта за

допомогою особових перфектних закінчень (див. табл. 1.1,

третій стовпчик). Зразки відмінювання дієслів в Perf. ind. act.

наведені в таблиці 1.23.

Таблиця 1.23

I II IIIа IIIb IV

Sing.1 ornavi monui vici cepi audivi

2 ornavisti monuisti vicisti cepisti audivisti

3 ornavit monuit vicit cepit audivit

PI. 1 ornavimus monuimus vicimus cepimus audivimus

2 ornavistis monuistis vicistis cepistis audivistis

3 ornaverunt monuerunt vicerunt ceperunt audiverunt

Дієслово esse в perfectum indicativi

Sing. 1 fui Pl. 1 fuimus

2 fuisti 2 fuistis

3 fuit 3 fuerunt

1.12 Прикметники III відміни. Дієприкметники

Прикметники III відміни

Прикметники III відміни поділяються на три групи.

1 Прикметники трьох закінчень. Вони мають у Nom. sing.

різні закінчення для всіх трьох родів: acer, acris, acre - гострий.

2 Прикметники двох закінчень. Вони мають у Nom. sing.

однакові закінчення для чоловічого і жіночого родів і відмінне

від них закінчення середнього роду: brevis (т, f), breve (n) –

короткий.

3 Прикметники одного закінчення. Вони мають у Nom. sing.

для всіх трьох родів спільне закінчення: felix − щасливий, par −

рівний.

Більшість прикметників III відміни відмінюється за

голосним типом (табл. 1.24).

Таблиця 1.24

Прикметники

3 закінчень

Прикметники

2 закінчень

Прикметники

1 закінчення

S i n g u l a r i s

m f n m, f n m, f n

Nom. асеr acris acre brevis breve felix felix

Gen. acris acris acris brevis brevis felicis felicis

Dat. acri acri acri brevi brevi felici felici

Acc. acrem acrem acre brevem breve felicem felix

Abl. acri acri acri brevi brevi felici felici

P l u r a l i s

Nom. acres acres acria breves brevia felices felicia

Gen. acrium acrium acrium brevium brevium felicium felicium

Dat. acribus acribus acribus brevibus brevibus felicibus felicibus

Acc. acres acres acria breves brevia felices felicia

Abl. acribus acribus acribus brevibus brevibus felicibus felicibus

Дієприкметники (Participіа)

Дієприкметник − це безособова дієслівна форма, що має

ознаки дієслова і прикметника. Як прикметник дієприкметник

відмінюється і змінюється за родами; як дієслово має категорії

часу і стану, зберігає дієслівне керування і може керуватися

прислівником.

Participium praesentis activi

Дієприкметник теперішнього часу активного стану

утворюється від основи інфекта за допомогою суфікса -nt- для

дієслів I, II, і IIIa дієвідмін і -еnt- для дієслів IIIb і IV дієвідмін. У

Nom. sing. всіх трьох родів воно має закінчення -s-, яке асимілює

кінцевий приголосний суфікс: ornants ® ornanss ® оrnans − що

прикрашає.

Відмінюється дієприкметник як прикметник III відміни

одного закінчення:

ornans − прикрашаючий; monens – той, хто переконує; dicens

− той, хто говорить; сapiens − хапаючий; audiens − слухаючий.

З точки зору синтаксису participium praes. activi позначає

дію, одночасну з дією присудка даного речення.

Participium perfecti passivi

Дієприкметник минулого часу пасивного стану утворюється

від основи супіна за допомогою закінчень -us-, -a-, -um-:

ornatus, а, ит − прикрашений; monitus, а, um – переконаний;

dictatus, а, ит – сказаний; captus, а, um – схоплений; auditus, а,

um – почутий.

Цей дієприкметник відмінюється як прикметник I і II відмін.

Синтаксично він позначає дію, що передує дії присудка. За

допомогою participium passivi утворюються всі часи пасивного

стану в системі перфекта.

Participium futuri activi

Дієприкметник майбутнього часу активного стану

утворюється від основи супіна за допомогою форманта –urus, -

иrа, -иrит:

ornaturus, a, ит – маючий намір прикрашати;

moniturus, a, ит – маючий намір переконувати;

dictaturus, a, ит – маючий намір говорити;

capturus, a, um – маючий намір брати;

auditurus, a, um – маючий намір слухати.

Означальний дієприкметник (participium attributivum)

Цей дієприкметник виступає в реченні у функції означення і

перекладається дієприкметником або означальним підрядним

реченням: ardentes oculi – палаючі очі; Video риеrит librum

legentem. − Я бачу хлопчика, який читає книгу.

Participium coniunctum

Цей дієприкметник має предикативну функцію, тобто вказує

на обставини, за яких відбувається дія присудка. Перекладається

дієприкметником, дієприслівником і обставинним підрядним

реченням. Timeo Danaos et dona ferentes. − Я боюся данайців, що

дари приносять. Omnes fortes Catilinae milites, acriter pugnantes,

ceciderunt. − Усі хоробрі воїни Катиліни, що запекло билися,

загинули.

1.13 Perfectum indicativi passivі. Відкладні дієслова.

Напіввідкладні дієслова

Perfectum indicativi passivі

Минулий доконаний час дійсного способу пасивного стану

утворюється за допомогою participium perfecti passivi

смислового дієслова і praesens ind. дієслова esse в особовій

формі:

ornatus sum – я прикрашав себе;

monitus est – він переконався;

auditi sumus – ми послухалися і так далі.

Відкладні дієслова (Verba deponentia) У латинській мові є група дієслів, які мають значення

активного стану, але форму пасивного стану. Нижче наведені

зразки основних форм відкладних дієслів усіх чотирьох відмін:

I hortor, hortatus sum, hortari – підбадьорювати;

II polliceor, pollicitus sum, polliceri – обіцяти;

IIIa loquor, locutus sum, loqui – говорити;

IIIb morior, mortuus sum, mori – помирати;

IV partior, partitus sum, partiri – розділяти.

Для прикладу розглянемо відмінювання дієслова loquor -

говорити:

Praes: loquor, loqueris, loquitur, loquimur,

loquimini, loquuntur.

Imperfectum: loquebar, loquebaris, loquebatur,

loquebamur, loquebamini, loquebantur.

Futurum1: loquar, loqueris, loquetur, loquemur,

loquemini, loquentur.

Perfectum: locutus (sum, es, est), locuti (sumus,

estis, sunt).

Imperativus: loque, loquimini.

Participium praes: loquens – той, хто говорить;

Participium perf: locutus – сказаний.

Напіввідкладні дієслова (Verba semideponentіa)

Це нечисленна група дієслів, які в системі інфекта мають

форми тільки активного стану, а в системі перфекта - тільки

пасивного стану(можливо навпаки).

Найбільш вживані такі напіввідкладні дієслова:

audeo, ausus sum, audere – наважуватися;

gaudeo, gavisus sum, gaudere – радуватися;

soleo, solitus sum, solere – мати звичай;

confido, confisus sum, confidere – довіряти;

revertor, reverti, reverti – повертатися;

praevertor, praeverti – попереджати.

1.14 Ступені порівняння прикметників

Ступені порівняння прикметників(Gradus comparationis)

Прикметники мають три ступені порівняння:

1) Gradus positivus − позитивний;

2) Gradus comparativus − вищий;

3) Gradus superlativus − найвищий.

Вищий ступінь (gradus comparativus) утворюється

приєднанням до основи суфікса -ior для чол. і жін. родів і

-ius для середнього роду: longus-longior (довший); longius

(довше); brevis-brevior; brevius.

Прикметники в gradus comparativus відмінюються за

приголосним типом III відміни. Найвищий ступінь (gradus

superlativus) утворюється приєднанням до основи прикметника

форманта -issimus, -a, -um:

longus-longissimus (щонайдовший);

brevis-brevissimus (найкоротший).

Усі прикметники в gradus superlativus відмінюються, як

прикметники I і II відмін. П'ять прикметників утворюють

ступені порівняння від різних основ:

Positivus Comparativus Superlativus

bonus, -a, -um melior, melius optimus, -a, -um

malus, -a, -um peior, peius pessimus, -a, -um

magnus, -a, -um maior, maius maximus, -a, -um

parvus, -a, -um minor, minus minimus, -a, -um

multus, -a, -um plus plurimus, -a, -um

multi, -ae, -a plures, plura plurimi, -ae, -a.

У латинській мові gradus comparativus і gradus superlativus

можуть бути самостійними, безвідносними. Наприклад, longior

можна перекладати не лише як довший, але і досить довгий:

longissimus − не лише щонайдовший, але і дуже довгий.

Синтаксис відмінків при ступенях порівняння

Об'єкт порівняння при gradus comparativus ставиться в

аблятиві (Ablativus comparationis) і розглядається як вихідна

точка: vilius argentum est auro − срібло дешевше за золото. Разом

із безсполучниковою конструкцією вживається конструкція з

порівняльним сполучником quam ніж: Argentum vilius est, quam

aurum. Срібло дешевше, ніж золото.

При найвищому ступені прикметника об'єкт порівняння

ставиться в Gen. (Genetivus partitivus).

Genetivus partitivus (родовий розділовий) позначає ціле, з

якого виділяється частина. На українську мову він

перекладається родовим відмінком з прийменником з: Horum

omnium fortissimi sunt Belgae. − Найхоробрішими з них усіх є

белги.

1.15 IV відміна іменників. V відміна іменників. Числівники

Четверта відміна іменників (declinatio quarta)

До IV відміни належать іменники, що мають у Gen. sing.

закінчення -us, а в Nom. sing. -us (чол.р.) і -и (cеp.p.): fructus, -us,

m − плід, cornu, -us n − ріг, фланг. Деякі слова, наприклад,

manus, -us f − рука, domus, -us f − будинок − жіночого роду.

Таблиця 1.25

Singularis Pluralis

m n m n

Nom.

Gen.

Dat.

Acc.

Аbl.

fruct-us

fruct-us

fruct-ui

fruct-um

fruct-u

corn-u

corn-us

corn-ui

corn-u

corn-u

fruct-us

fruct-uum

fruct-ibus

fruct-us

fruct-ibus

corn-ua

corn-uum

corn-ibus

corn-ua

corn-ibus

П'ята відміна іменників (declinatio quinta)

До V відміни належать іменники, що мають у Gen.sing.

закінчення -ei, а у Nom.sing. -es: res, rei f − річ, справа; fides,

fidei f − вірність, віра.

Усі іменники V відміни − жіночого роду, окрім слова dies, -

еi − день, що може вживатися і в чоловічому, і в жіночому роді.

Таблиця 1.26

Singularis Pluralis

f m, f f m, f

Nom. res dies res dies

Gen. rei diei rerum dierum

Dat. rei diei rebus diebus

Acc. rem diem res dies

Аbl. re die rebus diebus

Числівники (Numeralia)

Розрізняють 4 розряди числівників: кількісні (cardinalia),

порядкові (ordinalia), розділові (distributiva) і числівникові

числівники (adverbia).

Numeralia cardinalia

1 -unus, -a, -um 13 - tredecim 30 - triginta

2 - duo, -ae ,-o 14 - quattuordecim 40 - quadraginta

3 - tres, tria 15 - quindecim 50 - quinquaginta

4 - quattuor 16 - sedecim 60 - sexaginta

Продовження Numeralia cardinalia

5 - quinque 17 - septendecim 70 -septuaginta

6 - sex 18 - duodeviginti 80 - octaginta

7 - septem 19- undeviginti 90 - nonaginta

8 - осto 20 - viginti 100 - centum

9 - novem 21 - unus et viginti 200 - ducenti, -ae,-а

10 - decem 22 - duo et viginti 300 - trecenti,-ae,-а

11 - undecim 28 - duodetriginta 400 - quadringenti,

-ae, -a

12 - duodecim 29 - undetriginta 500 - quingenti,-ae, -a

600 - sescenti, -ae, -a

700 - septingenti,-ae,

-a

800 - octingenti, -ae,

-a

900 - nongenti, -ae, -a

1000 - mille

2000 - duo milia...

Відмінюваними серед кількісних числівників є: один, два,

три (табл. 1.27), а також сотні (200-900), які відмінюються, як

прикметники I і II відмін у множині; і тисячі (milia), які

відмінюються, як іменники середнього роду III відміни

голосного типу у множині.

Таблиця 1.27

m f n m f n m, f n

Nom. unus una unum duo duae duo tres tria

Gen. unius unius unius duorum duarum duorum trium trium

Dat. uni uni uni duobus duabus duobus tribus tribus

Acc. unum unam unum duos duas duo tres tria

Аbl. uno una uno duobus duabus duobus tribus tribus

Т

Numeralia ordinalia

1-й primus, a, um 9-й nonus 20-й vicesimus

2-й secundus, alter 10-й decimus 21-й unus et

vicesimus

3-й tertius 11-й undecimus 22-й alter et

vicesimus

4-й quartus 12-й duodecimus 23-й tertius et

vicesimus

5-й quintus 13-й tertius decimus 30-й tricesimus

6-й sextus 14-й quartus decimus 60-й sexagesimus

7-й septimus 18-й duodevicesimus 100-й сеntesimus

8-й octavus 19-й undevicesimus 200-й ducentesimus

1000-й millesimus.

Усі порядкові числівники відмінюються, як прикметники

I і II відмін.

Numeralia distributiva

singuli, ae, a – по одному; quaterni – по чотири;

bini – по два; quini – по п`ять;

terni (trini) – по три; seni – по шість.

Розділові числівники відмінюються, як прикметники I і II

відміни у множині.

Числівникові прислівники

Semel − одноразово, bis − двічі, ter − тричі, quater, quinquies,

sexies і так далі.

Числівникові прислівники не відмінюються.

1.16 Герундій. Герундив. Супін

Герундій (Gerundium)

Герундій − це віддієслівний іменник, що має іменні й

дієслівні ознаки.

Утворюється від основи інфекта за допомогою суфікса -nd-

для дієслів I, II і IIIа дієвідмін; суфікса -end- для дієслів IIIb і IV

відмін, а також відмінкових закінчень. Наприклад, ornandi

(Gen.) – прикраси, monendi (Gen.) − переконання і так далі.

Як іменник герундій відмінюється за II відміною і

вживається лише в непрямих відмінках однини. Він відповідає

українським віддієслівним іменникам на -ння.

Gen. герундія застосовується:

1 Як неузгоджене означення при іменнику: modus vivendi –

спосіб життя; ars сиrаndi – мистецтво лікування.

2 Із прийменником causa або gratia: adhortandi gratia –

заради підбадьорення; dicendi gratia – заради говору.

3 Із прикметниками, що вимагають родового відмінка:

homines bellandi cupidi – люди, праглі війни.

Dat. finalis герундія: Quisque locum pugnando серit. Кожен

зайняв місце для бою.

Acc. герундія зазвичай вживається з прийменником ad: Nulla

aetas ad discendum sera. Вчитися ніколи не пізно.

Abl. герундія вживається:

1 Abl. instrumenti (орудний відмінок). Hominis mens discendo

alitur et cogitando. Розум людський живиться ученням і

роздумом.

2 Аbl. modi (аблятив способу дії, перекладається

дієприслівником). Defessa sum te ridendo. Я втомилася, сміючись

над тобою.

3 З прийменниками: Pro vapulando abs te mercedem реto.

Вимагаю від тебе плату за побої.

Як дієслово герундій зберігає дієслівне керування (тобто

вимагає ті самі відмінки іменників і займенників, що й

відповідне дієслово), а також може керуватися прислівником.

Diu vivendo multa videt. Довго живучи, він багато що бачить.

Герундив (Gerundivum)

Герундив − це віддієслівний прикметник, який має

значення пасивного дієприкметника з відтінком необхідності.

Утворюється від основи інфекта за допомогою тих самих

суфіксів ( -nd- для дієслів I, II, IIIa дієвідмін; -end- для дієслів

IIIb і IV дієвідмін), що і герундій, але із застосуванням родових

закінчень прикметників; us-, -а-, -ит-. Наприклад, ornandus –

той, кого потрібно прикрашати; audiendus – той, кого потрібно

слухати. Герундив відмінюється, як прикметники I і II відмін.

Вживання герундива

1 Узгоджене визначення при іменнику:

infandus dolor − невимовний біль, puniendi latrones −

розбійники, що підлягають покаранню. На українську мову

герундив у цій функції зручніше перекладати віддієслівним

іменником.

2 Предикативне вживання при поєднанні з дієсловом esse в

будь-якому часі (Coniugatio periphrastica passiva): Pacta

servanda sunt. − Договори слід дотримувати. У безособовому

реченні предикативно може вживатися герундій сер. роду

однини: De gustibus non est disputandum. Про смаки не потрібно

сперечатися. Дійова особа при герундиві, що має предикативну

функцію, має відмінок Dat. auctoris; Id mihi faciendum est. − Це

потрібно мені зробити.

Супін (Supinum)

Супін – це віддієслівний іменник, який є третьою

основною формою дієслів. Уживається у двох відмінкових

формах:

Супін I (Acc. sing., закінчення -um);

Супін II (Аbl. sing., закінчення -и).

Супін I вживається для позначення мети при дієсловах

руху:

venit rogatum auxilium − він прийшов просити допомоги;

rus habitatum abii − я відправився жити в село; Hannibal patriam

defensum revocatus bellum gessit adversus P. Scipionem −

Ганнібал, знову покликаний захищати вітчизну, повів війну

проти П. Сципіона.

Супін II утворюється від основи супіна з додаванням

закінчення -и. Його можна розглядати як Аbl.

віддієслівного іменника. Вживається як додаток з

прикметником або прислівником: labor facilis factu − робота,

легка для виконання; difficile dictu est − важко сказати.

1.17 Plusquamperfectum indicativi activi et passivі. Futurum II

(exactum) indicativi activі et passivі

Plusquamperfectum indicativi activi

Давноминулий час дійсного способу активного стану

утворюється від основи перфекта за допомогою суфікса -era- і

особових закінчень активного стану з табл. 1.1.

Таблиця 1.28

I II IIIа IIIb IV

Sing.1 ornaveram monueram viceram ceperam audiveram

2 ornaveras monueras viceras ceperas audiveras

3 ornaverat monuerat vicerat ceperat audiverat

Pl. 1 ornaveramus monueramus viceramus ceperamus audiveramus

2 ornaveratis monueratis viceratis ceperatis audiveratis

3 ornaverant monuerant vicerant сереrant audiverant

Plusquamperfectum indicativi passivi Давноминулий час дійсного способу пасивного стану

утворюється за допомогою participium perfecti passivi (див.

підрозділ 1.12) смислового дієслова та imperfectum indicativi

дієслова esse: ornatus erat – він прикрасився: monitus eram – я

переконався; auditi eratis – ви були почуті.

Plusquamperfectum indicativi дієслова esse

Sing. 1 fueram Pl. 1 fueramus

2 fueras 2 fueratis

3 fuerat 3 fuerant.

Futurum II (exactum) indicativi activi Майбутній другий час дійсного способу активного стану

утворюється від основи перфекта за допомогою суфікса -еr- для

1-ї ос. одн., суфікса -еri- для решти осіб і особових закінчень

активного стану з табл. 1.1

Таблиця 1.29

I II IIIа IIIb IV

Sing.1 ornavero monuero vicero сереro audivero

2 ornaveris monueris viceris ceperis audiveris

3 ornaverit monuerit vicerit ceperit audiverit

PI. 1 ornaverimus monuerimus vicerimus ceperimus audiverimus

2 ornaveritis monueritis viceritis ceperitis audiveritis

3 ornaverint monuerint vicerint ceperint audiverint

Futurum II indicativi passivi

Утворюється за допомогою participium perfecti passivi (див.

підрозділ 1.12) смислового дієслова і futurum I дієслова

esse.: ornatus erо − прикрашуся, moniti erimus − ми

переконаємося, auditus erit − він буде почутий і так далі

Futurum II indicativi дієслова esse

Sing. 1 fuero Pl. 1 fuerimus

2 fueris 2 fueritis

3 fuerit 3 fuerint.

1.18 Прислівники. Неправильні дієслова. Дієслова, похідні

від esse

Прислівник (Adverbia)

У латинській мові є 2 групи прислівників:

1) самостійні (semper, ubi etc);

2) прислівники, утворені від прикметників.

Від прикметників I і II відмін прислівники утворюються за

допомогою суфікса -і (-о), який додається до основи:

malus – поганий ® male – погано;

tener – ніжний ® tenere – ніжно;

citus – швидкий ® сitо – швидко.

Від прикметників III відміни за допомогою суфікса -iter:

aсеr – гострий ® acriter – гостро;

felix – щасливий ® feliciter – щасливо.

Якщо основа прикметників закінчується на -nt (-ns}, то

прислівник має суфікс -er:

sapiens – мудрий ® sapientеr – мудро.

Часто у функції прислівника вживається Nom. sing. і Асc.

sing. сер. роду прикметників:

multum – багато, дуже; primum – спершу; facile – легко.

Існують прислівники із суфіксом -tim (-sim):

partim – частково, nominatim – поіменно, passim – всюди.

Вищим ступенем прислівника служить Асc. sing. сер. роду

вищого ступеня відповідного прикметника:

cito ® citius – швидше;

sapienter ® sapientius –мудріше;

feliciter ® felicius – щасливіше.

Найвищий ступінь прислівника утворюється за допомогою

суфікса -е, що додається до основи найвищого ступеня

відповідного прикметника:

feliciter felicius felicissime (найвищ. ст.),

forte fortius fortissime (найвищ. ст.).

Неправильні дієслова (Verba anomalia)

Неправильні дієслова не можуть бути віднесені до жодного

з відмінків . До неправильних дієслів належать:

sum, fui, –, esse бути;

fero, tuli, latum, ferre нести;

nolo, nolui, –, nolle не бажати (= ne volo);

volo, volui, –, velle бажати;

malo, malui, –, malle віддавати перевагу (= magis volo);

eo, ii, itum, ire йти;

fio, factus sum, fieri ставати;

edo, edi, esum, edere їсти.

Дієслова fеrо, tuli, latum, ferre

Indicativus

Praesens Imperfectum

Act. Pass. Act. Pass.

Singularis

1 fero feror ferebam ferebar

2 fers ferris ferebas ferebaris

3 fert fertur ferebat ferebatur

Pluralis

1 ferimus ferimur ferebamus ferebamur

2 fertis ferimini ferebatis ferebamini

3 ferunt feruntur ferebant ferebantur

Futurum I

Activi Passivi

Singularis

1 feram ferar

2 feres fereris

3 feret feretur

Pluralis

1 feremus feremur

2 feretis feremini

3 ferent ferentur

Perfectum

Plusquamperfectum

Act. Pass. Act. Pass.

Singularis

1 tuli latus sum tuleram latus eram

2 tulisti latus es tuleras latus eras

3 tulit latus est tulerat latus erat

Pluralis

1 tulimus lati sumus tuleramus lati eramus

2 tulistis lati estis tuleratis lati eratis

3 tulerunt lati sunt tulerant lati erant

Похідні слова:

aufero, abstuli, ablatum, auferre відносити;

defero, detuli, delatum, deferre відносити, доносити;

differo, distuli, dilatum, differre відкладати, відрізнятися;

infero, intuli, inlatum, inferre вносити;

perfero, pertuli, perlatum, perferro переносити;

refero, retuli, relatum, referre приносити назад,

повідомлювати;

transfero, transtuli, translatum,

transferre переносити;

confero, contuli, collatum, зносити, об`єднувати.

conferre

Дієслово volo, volui, −, velle

Praes.ind.act.: volo, vis, vult, volumus, vultis, volunt.

Imperfectum ind.act:. volebam, volebas, volebat, volebamus,

volebatis, volebant.

Futurum I: volam, voles, volet, volemus, voletis, volent.

Perfectum: volui, voluisti, voluit, voluimus, voluistis, voluerunt.

Plusquamperf: volueram, volueras, voluerat, volueramus, volueratis,

voluerant.

Дієслово nolo, nolui, −, nolle

Praes.ind.act.: nolo, non vis, non vult, nolumus, non vultis, nolunt.

Усі інші часи відмінюються за прикладом volo:

malo, malui, −, malle.

Praes.ind.act.: malo, mavis, mavult , malumus, mavultis, malunt.

Усі інші часи відмінюються за прикладом volo.

Дієслово eo, ii, itum, ire Praes.ind.act.: eo, is, it, imus, itis, eunt .

Imperfectum: ibam, ibas, ibat, ibamus, ibatis, ibant.

Futurum I: ibo, ibis, ibit, ibimus, ibitis, ibunt.

Perfectum: ii, isti, iit, imus, istis, ierunt.

Plusquamperfectum: ieram, ieras, ierat, ieramus, ieratis, ierant.

Дієслово edo, edi, esum, edere Praes.ind: edo, edis(es), edit(est), edimus, editis, edunt.

Imperf.: edebam, edebas, edebat, edebamus, edebatis, edebant.

Futurum I: edam, edes, edet, edemus, edetis, edent.

Perfectum: edi, edisti, edit, edimus, edistis, ederunt.

Plusquamperfectum: ederam, ederas, ederat, ederamus,

ederatis, ederant.

Дієслово fio, factus sum, fieri Це дієслово вживається як Pass. до дієслова facio − робити.

Praes.ind.: fio, fis, fit, fimus, fitis, fiunt .

Imperf.: fiebam, fiebas, fiebat, fiebamus, fiebatis, fiebant .

Futurum I: fiam, fies, fiet, fiemus, fietis, fient.

Perfectum: factus (sum, es, est), facti (sumus, estis, sunt).

Plusquamperf: factus (eram, eras, erat), facti (eramus,

eratis,erant).

Дієслова, похідні від esse До цих дієслів відносять:

absum, afui, -, abesse бути відсутнім, перебувати

на відстані;

adsum, adfui, -, adesse бути присутнім;

desum, defui, -, deesse не вистачати;

intersum, interfui, -, interesse бути між;

obsum, obfui, -, obesse перешкоджати,

possum, potui,-, posse могти;

praesum, praefui, -, praeesse очолювати;

prosum, profui, -, prodesse бути корисним,

допомагати;

supersum, superfui, -, superesse бути в залишку.

Усі ці дієслова відмінюються за зразком esse.

Наведемо приклад відмінювання дієслова possum.

Praes.ind.: possum, potes, potest, possumus, potestis, possunt.

Imperfectum: poteram, poteras, poterat, poteramus, poteratis,

poterant.

Futurum I: potero, poteris, poterit, poterimus, poteritis,

poterunt.

Perfectum: potui, potuisti, potuit, potuimus, potuistis,

potuerunt.

Plusquamperf: potueram, potueras, potuerat, potueramus,

potueratis, potuerant.

1.19 Неповні дієслова. Безособові дієслова

Неповні дієслова (Verba defectiva)

Неповними називаються дієслова, що вживаються не у всіх

формах.

1 Дієслова coepi я починав, memini – я пам'ятаю, odi – я

ненавиджу, novi – я знаю утворюють форми лише від основи

перфекта. З них memini, odi, novi мають значення теперішнього

часу.

Дієслово memini вживається також у формі імператива:

memento – пам'ятай, mementote – пам'ятаєте.

2 Дієслово inquam – я говорю зазвичай вживається в 3-й ос.

одн. і мн. для введення прямої мови: inquit, inquiunt (praes.ind.)

та inquit (perf.ind.).

3 Дієслово aio – я говорю зазвичай вживається в 3-й ос. одн.

praes, perf. ind.: ait – він говорить, сказав.

4 Дієслово avere – бути здоровим, вживається лише у формах

інфінітива і наказового способу: ave – здрастуй, avete –

здрастуйте.

Безособові дієслова (Verba impersonalia)

Безособові дієслова вживаються в 3-й ос. одн. і в інфінітиві,

маючи всі часи і способи, крім наказового. До них належать:

1) дієслова, завжди безособові:

decet, decuit, decere – личить;

libet, libuit, libere – завгодно;

licet, licuit, licere – можна, дозволено;

oportet, oportuit, oportere – повинно;

refert, retulit, referre – важливо.

2) дієслова, що позначають явища природи:

fulget, fulsit, fulgere – спалахує блискавка;

tonat, tonuit, tonare – гримить грім;

pluit, pluit, pluere – йде дощ;

ningit, ninxit , ningere – йде сніг.

3) дієслова, що мають у безособовій формі інше значення, ніж

в особовій:

apparet, apparuit , apparere – зрозуміло;

constat, constitit, constare – відомо;

iuvat, iuvit, iuvare – приємно;

praestat, praestitit, praestare – краще.

1.20 Латинські інфінітиви

Окрім вивчених раніше infinitivi praesentis activi et passivi, в

латинській мові є:

1 Infinitivus perfecti activi, що утворюється від основи

перфекта за допомогою суфікса -isse: ornavisse, monuisse etc.

2 Infinitivus perfecti passivi, що утворюється за допомогою

participium perfecti passivi смислового дієслова та infinitivus

praesentis дієслова esse: ornatus, а, um esse.

3 Infinіtivus futuri activi, що утворюється за допомогою

participium futuri activi смислового дієслова та infinitivus

praesentis дієслова esse: ornaturus, а, um esse.

4 Infinitivus futuri passivi, що утворюється за допомогою

супіна і форми iri, яка є inf. praes. pass. від дієслова ire йти:

ornatum iri.

1.21 Modus coniunctivus. Praesens coniunctivi activi et passivі.

Imperfecfum coniunctivi activi et passivі. Perfectum coniunctivi

activі. Plusquamperfectum coniunctivi activі.

Perfectum et plusquamperfectum

coniunctivi passivi

Modus coniunctivus

Умовний спосіб, як уже наголошувалося, служить для

вираження:

а) дії передбачуваної або можливої;

б) волі або бажання того, хто говорить.

У латинській мові coniunctivus має 4 часи: praesens,

imperfectum, perfectum, plusquamperfectum активного і пасивного

станів.

У європейських мовах modus coniunctivus втілився серед

інших у французькій -subjonctif і conditionnel, в англійській –

subjunctive і conditional, у німецькій – Konjunktiv і Konditionalis.

При цьому conditionnel – це умовний спосіб у незалежних

реченнях, а subjonctif – умовний спосіб у підрядних реченнях

Praesens coniunctivi activi et passivi

Утворюється: у I дієвідміні шляхом заміни кінцевого

голосного основи інфекта -а- суфіксом -е- і приєднання

особових закінчень відповідного стану з табл. 1.1; в II, IІIa, IIIb і

IV дієвідмінах − шляхом приєднання до основи інфекта суфікса

-а- і відповідних особових закінчень. При цьому в IlIa дієвідміні

тематичний голосний відсутній.

Таблиця 1.30 - Praesens con. act.

I II IIIа IIIb IV

Sing. 1 ornem moneam vincam capiam audiam

2 ornes moneas vincas capias audias

3 ornet moneat vincat capiat audiat

PI. 1 ornemus moneamus vincamus capiamus audiamus

2 ornetis moneatis vincatis capiatis audiatis

3 ornent moneant vincant capiant audiant

Таблиця 1.31 - Praesens con. passivi I II IIIа IIIb IV

Sing.1 orner monear vincar capiar audiar

2 orneris monearis vincaris capiaris audiaris

3 ornetur moneatur vincatur capiatur audiatur

PI. 1 ornemur moneamur vincamur capiamur audiamur

2 ornemini moneamini vincamini capiamini audiamini

3 ornentur moneantur vincantur capiantur audiantur

Imperfecfum coniunctivi activi et passivi

Утворюється для дієслів усіх дієвідмін додаванням до

основи інфекта суфікса -rе- і особових закінчень відповідного

стану з табл. 1.1 При цьому в IIIb дієвідміні кінцевий голосний

основи -i- переходить в -е-.

Таблиця 1.32 - Imperfectum con.act.

I II IIIа IIIb IV

Sing. 1 ornarem monerem vincerem caperem audirem

2 ornares moneres vinceres caperes audires

3 ornaret moneret vinceret caperet audiret

Pl. 1 ornaremus moneremus vinceremus caperemus audiremus

2 ornaretis moneretis vinceretis caperetis audiretis

3 ornarent monerent vincerent caperent audirent

Таблиця 1.33 -Imperfectum con. passivi

I II IIIа IIIb IV

Sing. 1 ornarer monerer vincerer caperer audirer

2 ornareris monereris vincereris capereris audireris

3 ornaretur moneretur vinceretur caperetur audiretur

Pl. 1 ornaremur moneremur vinceremur caperemur audiremur

2 ornaremini moneremini vinceremini caperemini audiremini

3 ornarentur monerentur vincerentur caperentur audirentur

Perfectum coniunctivi activi

Утворюється від основи перфекта за допомогою суфікса -

eri- та особових закінчень активного стану з табл. 1.1.

Відрізняється від відмінювання дієслів у Plusquamperf. ind.act.

лише голосним -i- в суфіксі -еri- (у plusquamperf. ind.act.

голосний -а- в суфіксі -era- − див. табл. 1.28).

Приклади: ornaverim, ornaveris, ornaverit, ornaverimus,

ornaveritis, ornaverint etc.

Plusquamperfectum coniunctivi activi

Утворюється від основи перфекта за допомогою суфікса -

isse- та особових закінчень активного стану з табл. 1.1.

Таблиця 1.34

I II IIIа IIIb IV

Sing.1 ornavissem monuissem vicissem cepissem audivissem

2 ornavisses monuisses vicisses cepisses audivisses

3 ornavisset monuisset vicisset cepisset audivisset

PI. 1 ornavissemus monuissemus vicissemus cepissemus audivissemus

2 ornavissetis monuissetis vicissetis cepissetis audvissetis

3 ornavissent monuissent vicissent cepissent audivissent

Дієслово esse в кон`юнктиві

Praes.con. Sing 1 sim Pl. simus

2 sis sitis

3 sit sint.

Imperf.con Sing. 1 essem Pl. essemus

2 esses essetis

3 esset essent.

Perf.con Sing. 1 fuerim Pl. fuerimus

2 fueris fueritis

3 fuerit fuerint.

Plusquamperf.Sing. 1 fuissem PI. fuissemus

2 fuisses fuissetis

3 fuisset fuissent.

Perfectum et plusquamperfectum coniunctivi passivi

Ці часи кон`юнктива утворюються за допомогою

participium perfecti passivi смислового дієслова та praes. cоп. або

imperfectum cоп. дієслова esse відповідно:

ornatus sim, sis, sit; ornati simus, sitis, sint;

monitus essem, esses, esset; moniti essemus, essetis, essent.

РОЗДІЛ 2. СИНТАКСИС

2.1 Синтаксис простого речення

2.1.1 Структура простого речення

Порядок слів

Латинська мова (як і слов'янські мови) належить до мов

синтетичної (флективної) структури. Це означає, що

синтаксичний зв'язок слів у реченні виражається за допомогою

закінчень (флексій) − особових, відмінкових, родових. Звідси, на

противагу мовам з аналітичною будовою, велике число

відмінків у морфології і вільний порядок слів у синтаксисі

латинського речення. Проте, незважаючи на велику свободу

розташування членів речення, нормальним порядком вважається

такий, за якого підмет зі словами, що належать до нього, стоїть

на початку речення, присудок зі словами, що належать до нього,

− в кінці речення; додаток і обставини передують присудку,

причому прямий додаток − ближче до присудка, ніж непрямі;

узгоджене означення − після означуваного слова, неузгоджене −

перед ним.

Найчастіше відступ від цієї норми полягає в тому, що члени,

на яких лежить смисловий наголос, тяжіють до початку і кінця

речення:

Gallia est omnis divisa in partes tres. − Уся Галія розділена на три

частини.

Magna dis immortalibus habenda est gratia. − Велику потрібно

мати вдячність до безсмертних богів.

Головні члени речення

Просте латинське речення, як правило, двоскладне, тобто

містить і підмет, і присудок. Проте, на відміну від української

мови, в латині часто двоскладні речення не мають явного

підмета, він лише мається на увазі і може бути визначений з

особової форми присудка:

Ridebis et licet rideas. − (Ти) сміятимешся, і дозволено, аби (ти)

сміявся.

Односкладні латинські речення − це, як правило, безособові

речення, або речення з дієслівною формою 3 ос.одн. у пасиві

або неозначено-особовому вживанні:

pluit - pugnatur - dicunt -

йде дощ; йде битва (б'ються); говорять (що).

Присудок виражається:

а) дієсловом в особовій формі:

Amat victoria curam. − Перемога любить турботу;

б) іменною частиною мови (рідко в латинській мові);

в) іменною частиною мови і допоміжним дієсловом-зв'язкою:

Historia est magistra vitae. − Історія − наставниця життя.

Дієслівний присудок узгоджується з підметом в особі й

числі. Іменна частина складеного присудка (предикатив)

узгоджується з підметом у відмінку і роді, тобто вживається в

Nom. Перекладати предикатив українською мовою можна як

називним, так і орудним відмінком:

Clodia est filia mea. − Клодія − моя донька (Клодія є моєю

донькою).

Заперечення при присудку, виражене дієсловом esse, не

приводить, як в українській мові, до зміни відмінка підмета:

In luna non est vita (Nom). − На Місяці немає життя (род.).

Другорядні члени речення

Означення в латинському реченні виражається:

− прикметником, а також займенником і числівником, що мають

функцію прикметника, узгоджуються з означуваним словом у

роді, числі й відмінку;

− іменником, узгоджуючись із означуваним словом у відмінку -

так званою прикладкою (appositio):

Passer deliciae meae puellae − горобець, відрада моєї

дівчини;

– іменником в Gen., Abl. або із прийменником і прислівником

(що виконує в цьому випадку функцію прикметника):

hostium exercitus − військо ворогів;

forma eximia mulier − жінка прекрасної зовнішності;

homo sine arte − людина без освіти;

nunc hominum mores − вдачі нинішніх людей.

Таке означення називається неузгодженим.

Додаток може бути прямим і непрямим. У ролі прямого

додатка виступає іменникова частина мови в Асc. Іменникова

частина мови в Gen., Dat., Abl. виконує синтаксичну роль

непрямого додатка.

Особливе місце серед другорядних членів речення займає

предикатив, який може бути не лише іменною частиною

складеного присудка, як це зазначено в п.2.1.1.

Предикатив − це іменний член речення, формально

співвіднесений з яким-небудь іменним членом як його

означення, а за змістом він належить до присудка або

додаткового дієслівного члена як обставина:

Octavianus consul templa refecit − Октавіан, будучи

консулом, відновив

храми;

Hostes crebri cadunt − вороги падають часто

(один за іншим);

Equites parent citi − вершники каються

швидко.

У ролі предикатива часто вживаються слова:

primus, princeps, postremus, solus, totus і тому подібне, а також

дієприкметники.

Порядок перекладу

Для правильного перекладу латинського речення

необхідно насамперед правильно визначати члени речення,

спершу − головні, а потім і другорядні.

Порядок роботи з кожним реченням такий:

1 Уважно прочитати речення. Намагатися відразу ж

визначити його характер: просте, складносурядне або

складнопідрядне. Два останні визначаються за розділовими

знаками, сурядними і підрядними сполучниками, сполучними

словами.

N.B. Треба мати на увазі, що латинь удосталь містить т.з.

постпозиційні сполучники і частки, які стоять після

приєднуваного слова і пишуться разом із ним. До них належать:

сурядний сполучник -que (і),

розділовий сполучник -ve (або),

питальна частка -nе (чи):

Vive valeque − живи і будь здоровий;

Videsne? − чи бачиш?

Alba nigrave − біла чи чорна.

2 Знайти присудок, який або виражається дієсловом в

особовій формі (простий дієслівний присудок), або має дієслово

у своєму складі (складений іменний або складений дієслівний).

За видом дієслова присудка можна визначити особу, час і стан.

При відшуканні дієслова в словнику потрібно врахувати

матеріал з основних форм дієслова (див. частину першу).

3 За формою присудка визначається підмет; він завжди

стоїть в Nom. і виражається або іменником, або займенником

(рідше). Проте навіть при присудку в однині (підмет і присудок

узгоджуються за числом) у реченні може зустрітися декілька

іменників в Nom. В цьому разі один буде підметом, а інші: а)

іменною частиною присудка (при дієслові esse); б) додатком до

підмета (аппозиція). Всі ці функції слів треба визначати

відповідно до загального змісту всього речення.

4 Якщо присудок − перехідне дієслово, після якого

можна поставити питання кого? що?, то слід знайти слово (або

слова), що відповідає на ці питання − прямий додаток. У його

ролі виступає іменник або займенник в Асс. Після визначення

прямого додатка пояснюється загальний зміст речення.

5 Знаходять означення − прикметники або займенники,

узгоджені з підметом, іменною частиною присудка, прикладкою

або прямим додатком.

6 При перекладі прийменників корисно за словником

визначати не лише їх значення, але і керування (тобто при якому

відмінку вживаються, див. матеріал з прийменників, частина

перша).

7 Далі слід знайти прикметники (або займенники),

пов'язані формою з іменниками, вжитими з прийменниками.

8 Якщо використані іменники без прийменників, то

спочатку перекладають іменники в непрямих відмінках, окрім

родового; іменники в Gen. перекладаються останніми, бо вони

зазвичай залежать від інших іменників. Визначати форми частин

мови, що відмінюються, можна лише тоді, коли добре засвоєні

відмінкові закінчення.

9 Отримавши “чорновий” переклад, потрібно в нього

вчитатися й у разі потреби привести його у відповідність із

вимогами рідної літературної мови.

Зразок перекладу з граматичним розбором:

1 Fabulas poetarum libenter legimus.

В особовій формі дієслово legimus, закінчення -mus- 1ос.

мн.; у словнику lego, legi, lectum, еrе − читати; тут praesens ind.

act. 1 ос. мн.: ми читаємо. При ньому прислівник libenter −

охоче, отже: ми охоче читаємо. Дієслово legere − перехідне, в

Aсс.PI. стоїть слово fabulas: fabula, ae f − байка, вірш, отже, ми

охоче читаємо вірші. Poeta, ae m − поет; тут Gen.Pl. поетів.

Усе речення: Ми охоче читаємо вірші поетів.

2 Scientias veras de natura et personis fabulae etsi non dant, tamen

bene vitam antiquam et contemporaneam monstrant atque naturae

picturas pulchras pingunt.

У реченні три дієслова. Очевидно, це речення складне

або просте з однорідними присудками. Дієслово dant − в 3-й ос.

мн., словникова форма − do, dedi, datum, dare − давати; при

дієслові − заперечення: не дають (praes. ind. act.). Підмет має

бути у мн.; форму Nom.Pl. має fabulae; отже: вірші не дають.

Дієслово dare − перехідне, прямий додаток в Асс.:

scientias.

Тут Aсс.Pl. від scientia, ae f − знання; отже: вірші не

дають знань.

Таке саме закінчення (as) має слово veras: verus, а, um −

істинний, правильний. Отже, тут означення до прямого додатка:

дійсних знань. Прийменник de (з Аb.) про вочевидь належить до

слів natura і personis; natura, ae f − природа; тут Abl-singularis

(Nom. sing. не може бути з прийменниками, що вживаються

лише в непрямих відмінках). Persona, ae f − людина. Отже: про

природу і людей.

Etsi − хоча; по цьому слову видно, що розібране речення

− підрядне допустове (хоча вірші не дають дійсних знань про

природу і людей), а все речення – складнопідрядне. У наступній

частині речення – дієслова monstrant, pingunt. Обидва − в praes.

ind. act. 3ос. мн.: monstro, are − показувати, pingo, ere −

малювати. Пошуки підмета (іменника або займенника в Nom.) не

дають результатів, тому передбачаємо, що підмет у головному

той самий, що і в підрядному реченні, отже: вірші показують ...

змальовують. Дієслова monstro і pingo − перехідні; у Асc. стоять

слова vitam, antiquam, contemporaneam, picturas, pulchras.

Дієслова відокремлені один від одного сполучником atque(u),

вочевидь, два останні слова в Асc. належать до другого дієслова.

Vita, ae f − життя; antiquus, а, um − стародавній;

contemporaneus, а, иm − сучасний; обидва прикметники стоять в

Acc. sing. ж.р., тобто узгоджені з іменником vitam, з’єднані

сполучником et(u), отже: вірші показують життя стародавнє і

сучасне. Pictura, ae f − картина; тут Aсс. PI.; pulcher, chra, chrum

− прекрасний, тут Acc. Pl. ж.р. узгоджений з іменником picturas,

отже: вірші змальовують прекрасні картини. Іменник natura

наводиться або в Gen. sing., або в Dat. sing.; оскільки Nom. Pl.

нам уже не підійшов. Спробувавши обидва значення: природи і

природі, бачимо, що за змістом підходить перше. Таmеn – проте,

bene − добре.

Переклад головного речення:

Проте вірші добре показують життя стародавнє й сучасне

і змальовують прекрасні картини природи.

Літературний переклад речення:

Хоча вірші не дають точних знань про природу й людей,

проте вони добре показують стародавнє й сучасне життя і

змальовують прекрасні картини природи.

2.1.2 Вживання відмінків

Розглянемо вживання окремих відмінків у синтаксичній

структурі простого речення.

Vocativus Vocativus, кличний відмінок, − це відмінок, у якому

стоїть звертання:

Infandum, regina, iubes renovarum dolorem.

Ти велиш, царице, відновити (знову пережити)

невимовне горе.

Переважно, як і в наведеному прикладі, Voc. стоїть у

формі Nom.:

Da, meus ocellus, mea rosa, mi anime, mea voluptas,

Leonide,argentum mihi.

Леоніде, моє оченько, моя трояндо, моя душо, моя

радосте, дай мені грошей.

Genetivus

Основні функції родового відмінка − позначати ту

область, на яку частково поширюється дія або стан, виражений

дієсловом (придієслівне вживання Gen.), або виражати

різноманітні зв'язки між іменами (приіменне вживання Gen.).

Gen. вживається в ролі:

1 Неузгодженого означення, перекладається родовим

відмінком, можливий також переклад прикметником:

а) Genetivus subiectivus − означає особу, що виконує дію

(родовий відмінок підмета в латині або родовий відмінок

неузгодженого означення в українській мові):

timor hostium − страх ворогів (= страх, що його зазнають

вороги);

amor patris − любов батька (= батьківська любов);

б) Genetivus possessivus − присвійний або родовий належності.

Слово, що стоїть у родовому відмінку, є означенням або

присудком:

Homerus est poeta Graecorum − Гомер - поет греків

(грецький);

hic versus Plauti nоn est − цей вірш - не Плавта.

Особливий випадок Gen.possessivus: він служить

присудкам при підметі, вираженому інфінітивом (т.з. Genetivus

characteristicus):

pecuolis, nоn hominis est nescire −

не знати (бути неосвіченим) − властивість тварини, а не

людини;

в) Genetivus qualitatis − родовий якості, складне означення,

виражене іменником з прикметником; перекладається род.

відмінком або прикметником з додаванням підсилювального

слова:

vir magni ingenii − людина великого розуму (дуже

розумна людина);

res magni momenti − обставина великого значення.

2 Непрямі додатки:

a) Genetivus obiectivus − родовий додатковий, позначає особу або

предмет, на який переходить дія, виражена іменником:

timor hostium − страх перед ворогами;

amor patriae − любов до батьківщини;

avaritia gloriae − жадність до слави.

Українською мовою перекладається родовим або іншими

непрямими відмінками, часто з прийменниками;

б) Genetivus partitivus − родовий виділювальний, вживається в

найвищому ступені:

omnium fortissimus − хоробрий (найхоробріший) зі

всіх;

ultimus regum Romanorum − останній з римських царів;

може вживатися також із числівниками, з питальними і

неозначеними займенниками; перекладається з прийменниками

-з, -між:

unus nostrum − один з нас;

quis vestrum? − хто з вас?

в) Genetivus quantitatis − родовий кількості, вживається:

− з прикметниками сер.р.одн. та іменниками, що позначають

міру; перекладається род. відмінком:

multus virium – багато сил;

numerus militum − число воїнів;

– із займенниками що-небудь, ніщо; Gen. перекладається тим

відмінком, у якому стоїть займенник, а останнє перекладається

який-небудь, жоден:

Quid detrimenti capere − понести якийсь збиток; nihil est agri − немає ніякої землі;

г) Genetivus pretii − родовий ціни, вживається при дієсловах

купувати, продавати, цінувати, коштувати; перекладається

знахідним відмінком із прийменниками за, у або прислівником:

quanti se ipse facit? − у скільки він себе цінує?

magni aestimare − високо цінувати.

Dativus

Dativus вживається в ролі непрямого додатка і обставини.

Dativus як непрямий додаток перекладається давальним

відмінком або іншими відмінками з прийменниками для, у і тому

подібне.

Dativus commodi et incommodi (давальний вигоди і

невигоди) − позначає особу або предмет, на користь чи на

шкоду якому щось здійснюється:

gratus eram tibi − я був тобі милий;

insidiatur mihi − він кує лихо проти мене.

Epaminondas imperium nоn sibi sed patriae quaesivit.

Епамінонд шукав влади не для себе, а для вітчизни.

Nemo errat uni sibi sed dementiam spargit in proximos.

Ніхто не помиляється на шкоду собі самому, а сіє

безумство і на ближніх.

Dativus possessivus (давальний належності) ставиться при

дієслові esse і відповідає українській конструкції з

прийменником у:

sunt nobis mitia poma − є у нас ніжні плоди;

mihi est filia − у мене є дочка.

Окрім esse, при Dat.possessivus можуть бути дієслова

adimo − віднімати, eripio − викрадати і тому подібне.

Dat. possessivus може вживатися при виразах: nomen est,

datur, manet і т.п.:

Consules leges decemvirales, quibus tabulis duodecim est nomen, in

aes incisas in publico proposuerunt.

Консули виставили вирізані з міді децемвіральні закони,

які носять назву дванадцяти таблиць.

Dativus auctoris (давальний дійової особи) ставиться при

пасивному стані дієслів, позначаючи дійову особу:

Metello paternus honos neglegebatur.

У Метелла була в зневазі батьківська честь.

O frustra mihi suscepti labores!

О, марно розпочаті мною труди!

Особливий випадок є Dat.auctoris при герундії, близький

до Dat.commodi et incommodi:

diligentia in omnibus rebus plurimum valet: haec praecipue

colenda est nobis, haec semper adhibenda − старанність у всіх

справах має найбільше значення: його нам слід особливо

проявляти, його потрібно завжди застосовувати.

Dat.ethicus (давальний моральної участі) містить особові

займенники для вираження емоційної зацікавленості у змісті

вислову (у розмовній мові):

quid mihi Celsus agit?-що у мене поробляє Цельс?

Dat. як непрямий додаток вживається також при деяких

дієсловах з префіксами ad-, ante-, in-, inter-, ob-, post-, prae-, sub-,

super-, які перекладаються українською мовою дієсловами з

іншим керуванням, і тому такий Dativus перекладається іншими

відмінками з прийменниками або без них:

Agriculturae поп student− у землеробстві не стараються;

Terror incidit exercitui − на військо напав страх.

Dativus як обставина:

a) Dativus finalis (давальний мети) виражає мету, призначення,

результат якоїсь діяльності. Наприклад: Caesar receptui cani

iussit. − Цезар наказав сурмити до

відступу.

Dativus finalis вживається після дієслів:

− esse в значенні “служити чим-небудь для чого-небудь”:

Esse auxilio − бути для допомоги;

Esse usui − бути на користь;

Esse detrimento − бути на шкоду;

− що мають значення “ставити в...”:

Laudi tribuere − ставити в похвалу;

Crimini dare − ставити в провину;

opprobrio habere − вважати ганьбою;

− dare, relinquere, mittere, venire, eligere, constituere та інші:

Relinquere praesidio − залишати для охорони;

Dare dono − приносити в дар;

Mittere auxilio − посилати на допомогу.

б) Dativus duplex (подвійний давальний) − це поєднання двох

давальних відмінків, що часто зустрічається в латині, один з

яких − Dat.commodi (incommodi), а другий − Dat.finalis. Перший

перекладається з прийменником задля або давальним відмінком,

другий – способами, властивими українській мові для

вираження мети:

Aliis exempio esse debetis −

ви повинні служити прикладом для інших;

Сиi bono est? − кому це на користь?

Castra vobis praedo do − табір віддаю вам на здобич;

Amicis auxilio venio − я приходжу друзям на допомогу;

Hominibus decori

gloriaeque sunt −

чесноти служать людям задля шани

і слави.

Accusativus

Accusativus вживається в ролі прямого додатка, іменної

частини присудка, обставин місця і часу.

а) Accusativus – прямий додаток, перекладається

знахідним відмінком:

Homo locum ornat, non hominem locus −

Людина прикрашає місце, а не місце людину.

Деякі перехідні латинські дієслова в українській мові є

неперехідними, і accusativus перекладається іншими відмінками:

Fortes fortuna iuvat − хоробрим щастя допомагає;

Consules civitatem

regebant −

консули керували державою.

б) Accusativus duplex (подвійний знахідний) виступає

іменною частиною присудка. Вживається при перехідних

дієсловах зі значенням називати, вважати, робити, обирати,

призначати. Складається з Асc. прямого додатка і предикатива в

Асс. Перший перекладається знахідним відмінком (кого? що?), а

другий − в основному орудним відмінком (ким? чим? як хто?

чого?):

Titus Marcum amicum suum putat −

Тіт вважає Марка своїм товаришем.

Nilus Aegiptum frugiferam reddit −

Ніл робить Єгипет родючим.

Pythagoras sapientiae studiosos appellavit philosophos −

Піфагор шанувальників мудрості вважав філософами.

Pythia praecepit, ut Miltiadem sibi imperatorem sumerent −

Піфія наказала, аби вони вибрали собі полководцем Мільтіада.

в) Accusativus як обставина місця. Відповідає на питання

“куди?”, перекладається знахідним відмінком з прийменниками

на, в:

Caesar Romam revertit − Цезар повернувся до Риму;

Iuvenes Romani Athenas studiorum causa proficisti solebant −

Pимські юнаки зазвичай вирушали на навчання до Афін.

г) Accusativus як обставина часу відповідає на питання

“скільки часу триває дія?”, перекладається знахідним

відмінком:

Bellum Troianum decem annos fuit − Троянська війна тривала

десять років.

Nominativus

Nominativus вживається у функції підмета й іменної

частини присудка.

Як підмет Nom. перекладається називним відмінком:

Tempora mutantur − часи змінюються.

Як іменна частина присудка виступає так званий

Nominativus duplex.

Ця конструкція може бути одержана, якщо вислову з

Асс.duplex надати пасивної форми, при цьому обидва знахідних

відмінки замінюються називними:

Sapientiae studiosi а Pythagoro philosophi appellati sunt −

Шанувальники мудрості Піфагором були названі філософами.

Ablativus

Ablativus − найбільш багатий у синтаксичному

відношенні відмінок. Термін ablativus означає “відділений”, але

значення відмінка ширше і випливає з того, що він об'єднав

функції трьох латинських відмінків: віддільного (означає місце

або предмет, від якого хто-небудь або що-небудь віддаляється, а

також особу, від якої походить дія), орудного (означає знаряддя,

причину або спосіб здійснення дії) і місцевого (означає місце і

час здійснення дії).

Ablativus у ролі віддільного відмінка:

а) Ablativus separationis (відділення) перекладається родовим

відмінком з прийменниками з, від:

Copias castris educere − виводити військо з табору;

Liberare metu − позбавляти страху;

Mе domo mea per

vim expulistis −

ви силоміць вигнали мене з мого

дому.

б) Ablativus inopiae (відсутність) перекладається родовим

відмінком або іншими відмінками з прийменниками:

Murus defensoribus nudatus est − стіна була позбавлена

захисників;

Manifestum nоn eget probatione − очевидне не потребує доказу.

в) Ablativus auctoris (дійової особи) вживається в пасивному

звороті з прийменниками а, аb. Перекладається орудним

відмінком:

A probis probari, ab improbis improbari aequa laus est −

Бути схвалюваним чесними і засудженим негідниками − одна

слава.

г) Ablativus comparationis (порівняння) вживається з

прикметниками у вищому ступені, перекладається знахідним із

прийменником за відмінком:

Lux est sonitu velocior − світло швидше за звук;

Creta maior est Delo − Кріт більший за Делос.

д) Ablativus originis (походження) перекладається родовим

відмінком та іншими способами:

Nobili genere natus − знатного роду;

Gaius Gracchus clarissimo

patre, avo, maioribus –

Гай Гракх, що походив від

знаменитого батька, діда і

предків.

Periphanes, Rhodo mercator dives Періфан, заможний купець із

Родоса.

Ablativus у ролі орудного відмінка:

а) Abl.instrumenti (знаряддя) − непрямий додаток, перекладається

орудним відмінком:

Prudens futuri temporis exitum caliginosa nocte premit deus –

Мудрий бог покриває темною ніччю витоки майбутнього.

Res deorum hominumque aeternis regis imperiis et fulmine terres −

Tи спрямовуєш справи людей і богів вічними веліннями і

лякаєш блискавкою.

Bono ingenio me esse ornatam quam auro multo mavolo − Я значно

більше хочу бути прикрашеною доброю вдачею, ніж золотом.

б) Abl.causae (причини) − обставина причини;

перекладається різними відмінками з прийменниками від, зі, за,

з, внаслідок і т.п.:

Мео vitio pereo − я гину зі своєї вини;

Morbo mori − померти від хвороби;

Campani semper superbi bonitate agrorum et fructuum magnitudine,

urbis salubritate, descriptione, pulchritudine −

Кампанці завжди горді високою якістю полів і

величиною плодів, здоровим кліматом міста, його

розташуванням і красою.

в) Abl.modi (способу) – обставина способу дії;

відповідає на питання як? яким чином?. Вживається без

прийменника або з прийменником cum, який може стояти між

означенням і означуваним словом. Перекладається найчастіше з

прийменниками або прислівником, а також орудним відмінком:

Summis viribus salire – стрибати щодуху;

Cum diligentia scribere – писати зі старанністю;

Magno cum clamore currere – бігти голосно галасуючи (з

гучним криком);

Senatus consulto – за постановою сенату.

г) Abl.limitationis (обмеження) – непрямий додаток, відповідає на

питання в якому відношенні?, уточнює або обмежує зону дії,

стану, ознаки; перекладається орудним відмінком або іншими

відмінками з прийменниками:

Doctrina superare – перевершувати вченістю;

Maiores natu – старші за віком;

Moribus Graecus – за звичаями − грек.

д) Abl.qualitatis (якості) – складне означення, виражене

іменником з прикметником; вживається разом із Gen.qualitatis,

але частіше виражає ознаки тимчасові або зовнішні;

перекладається так само, як і Gen.qualitatis:

Orator magna eloquentia – оратор, що володіє

великим красномовством.

Caesar excelsa fuit statura – Цезар був високого зросту.

Britanni capillo sunt promisso – британці відрізняються

довгим волоссям.

Ablativus у ролі місцевого відмінка

а) Abl.loci (місця) − обставина місця.

У цій ролі аблятив успадкував функції стародавнього

місцевого відмінка (locativus). Ablativus loci відповідає на

питання де? і може вживатися без прийменника для назв міст і

невеликих островів, для виразів типу: terra marique − на суші й

на морі; а також зазвичай для слова -locus- і для слів, що мають

при собі означенням слово totus:

Multum illi terra, plurimum mari pollent –

Вони мають велику силу на суші, найбільшу на морі.

Reliquis oppidi partibus est pugnatur –

В останніх частинах міста відбувалася битва.

Ordinem sic definiunt: compositionem rerum aptis et accomodatis

locis.

Порядок визначають так: розміщення речей у відповідних і

пристосованих місцях.

In his locis maturae sunt hiemes – у цих місцях ранні зими.

Modo me Thebis, modo ponit Athenis – оселяє мене то у

Фівах, то в Афінах.

б) Abl. temporis служить обставиною часу, відповідає на питання

коли? протягом якого часу?. Abl. temporis без прийменника

вживається для слів, що означають час, і для слів, що мають при

собі означення, в останніх випадках ставиться аbl. з

прийменником in:

Bello Punico secundo – у другу Пунічну війну (але: in bello-під

час війни).

Prima pueritia – у ранньому дитинстві (але: in pueritia - в

дитинстві).

Qua nocte natus est Alexander, eadem Dianae Ephesiae templum

deflagravit. – Тієї ночі, в яку народився Олександр, згорів храм

Діани Ефеської.

Roscius multis annis Romam non venit. – Росцій протягом багатьох

років не приходив до Риму.

2.2 Синтаксис дієслова

2.2.1 Вживання інфінітива

Форми інфінітива набули в латинській мові великого

розвитку: інфінітив міг відображати і час, і стан.

У табл. 2.1 подані для прикладу всі 6 форм інфінітива

дієслова narro, avi, atum, are. Порядок утворення інфінітивів

різних форм наведений у частині першій.

Таблиця 2.1

Час Стан

Activum Passivum

Praesens Осн. інфекта + re

narrare

Осн. інфекта + ri(I,II,IV)

Осн. інфекта + i(III)

narrari

Perfectum Осн. перфекта + isse

narravisse

part. perf. pass + esse

narratus, a, um esse

Futurum part.fut. Act + esse

narraturus, a, um esse

supinum + iri narratum iri

Інфінітив у реченні може виступати як іменник і як

дієслово.

Як іменник інфінітив може бути додатком, підметом і

присудком:

At ego amo hanc - at ego esse et bibere. Але я люблю її. − А

я − їсти і пити; Certumne est tibi istuc? – nоn moriri certius. Чи

достовірно це для тебе ? − Померти − не достовірніше; Mortale

aeterno iungere desipere est. Поєднувати смертне з вічним −

означає впадати в безумство; quos omnes eadem cupere, eadem

odisse, eadem metuere in unum coegit. Усіх їх зігнало воєдино те,

що вони одне і те ж бажають, одне і те ж ненавидять, одного і

того ж бояться.

Додаток, виражений інфінітивом, може мати відтінок

мети: Proteus pecus egit altos visere montes. Протей погнав стадо

відвідати високі гори.

Інфінітив як іменник може мати при собі означення: ego

meum intellegere nulla pecunia vendo − я своє розуміння не

продаю ні за які гроші.

Інфінітив як іменник може мати при собі прийменник:

quod crimen dices praeter amasse meum? Який мій злочин ти

назвеш, окрім кохання? Multum interest inter dare et accipere –

велика різниця є між “давати” і “отримувати”.

Як дієслово інфінітив може мати при собі додаток у тому

самому відмінку, що й особові форми даного дієслова. Як

дієслово інфінітив визначається прислівником. Крім того,

інфінітив як дієслово замінює особові форми індикатива (т.з.

infinitivus historicus): repente omnis tristitia invasit: festinare,

trepidare, neque loco, neque homini cuiquam satis credere, neque

bellum gerere, neque pacem habere, suo quisque metu pericula

metiri – раптово всіх охопив смуток: квапилися, тремтіли, не

довіряли цілком ні місцю, ні якійсь людині, війни не вели, але і

миру не мали, кожен своїм страхом міряв небезпеку.

2.2.2. Accusativus cum infinitivo

У латинській мові є зворот, що є поширеним прямим

додатком: зміст прямого додатка розширюється його логічним

присудком, тобто повідомленням про дію, стан або якість. Цей

логічний присудок виражається дієсловом в інфінітиві, а прямий

додаток (accusativus), залежний від керуючого дієслова, є щодо

інфінітива логічним підметом.

Поширений прямий додаток

Головні члени речення

discipulos scribere

Video

лог.підмет лог. присудок

Кер. дієслово Accusativis cum infinitivo

Video discipulos scribere: Я бачу, що учні пишуть.

Керуючими дієсловами при звороті Асc. cum infinitivо є дієслова,

що виражають:

відчуття: videre, audire, sentire, scire etc;

роздуми: putare, existimare etc;

вирази емоцій: gaudere, dolere etc;

виявлення бажань: cupere, sperare, credere, iubere, vetare etc;

говоріння: dicere, scribere, narrare, negare etc.

Крім того, зворот Асc. сит infinitivo може залежати від

безособових виразів: fama est, constat, apparet, opportet etc.

Вживання займенників у Асc. сит infinitivo

1 Якщо лог. підметом інфінітива є займенники 1-ї або 2-ї

особи, то у звороті вони будуть обов'язково виражені (те, te,

nos, vos), оскільки опускаються зазвичай лише в Nom. Scio me

multa nescire. Я знаю, що я багато не знаю.

2 Якщо лог. підметом інфінітива є займенник 3-ї особи, то

можливі два випадки: а) підмет інфінітива − та сама особа, що і

підмет керуючого дієслова. В цьому разі в Асс. вживається

зворотний займенник se (для обох чисел): Pater filio dixit se

aegrotum esse. – Батько сказав синові, що він (батько) хворий; б)

підмет інфінітива звороту і керуючого дієслова різні. В цьому

випадку в accusativus вживається якийсь вказівний займенник:

Pater filio dixit eum aegrotum esse. – Батько сказав синові, що він

(син) хворий.

3 Якщо доповненням до інфінітива є займенник 3-ї особи, то

він виражається зворотним займенником у тому разі, коли під

ним мають на увазі підмет керуючого дієслова, що стоїть у 3-й

особі: Pater dixit filium sibi similem esse. − Батько сказав, що син

схожий на нього.

4 Якщо у звороті Асс. cum infinitivo визначення якого-небудь

слова виражається присвійним займенником suus, воно вказує на

належність предметові керуючого дієслова, що стоїть у 3-й

особі. Pater filio dixit ei donum suum gratum esse. − Батько сказав

синові, що йому (синові) приємний його (батька) дарунок.

Переклад звороту Accusativus cum infinitivo:

1 Залежно від керуючого дієслова при перекладі вводяться

сполучники що, як, аби.

2 Accusativus передається присудком українського

підрядного речення.

3 Інфінітив звороту перекладається присудком підрядного

речення у вигляді дієслова в особовій формі, узгодженій в особі

й числі з підметом, час присудка залежить від часу керуючого

дієслова, та інфінітива.

Infinitivus praesentis activi: Thales, unus e septem, ex aqua dixit

constare omnia. Фалес, один із семи (мудреців), сказав, що все

складається з води.

Infinitivus praesentis passivi: Galli turrim constitui procul

viderunt. Галли побачили, як вдалині споруджується башта.

Infinitivus perfecti activi. Ego antiquas Lacedaemoniis leges

tyrannos ademisse arbitror. – Я вважаю, що тирани привласнили

в лакедемонян древні закони.

Infinitivus perfecti passivi: Constat ad salutem civium inventas

esse leges. Відомо, що закони винайдені для блага громадян.

Infinitivus futuri activi: Quem nostrum fefellit, ita vos esse

facturos? Хто з нас не знав, що ви так вчините?

Infinitivus futuri passivi: Quem defendis, sperat se absolutum iri.

Кого захищаєш, той сподівається, що буде виправданий.

Приклади зворотів Асc. cum infinitivo з пропуском дієслова

esse:

Caesar reperiebat Belgas Rhenum antiquitus traductos. Цезар

вважав, що белги в давнину були переведені через Рейн. Sperat

adolescens diu se victurum. Хлопець сподівається, що довго

проживе.

2.2.3 Nominativus cum infinitivо

Nominativus cum infinitivo − це зворот, що є поширеним

підметом. Зміст підмета в ньому розширюється його логічним

присудком, вираженим дієсловом в інфінітиві. Цей зворот

залежить від тих самих дієслів, які керують зворотом Асс. cum

infinitivo, але за умови, що вони стоять у пасивній формі.

Асс. cum infinitivo: Video discipulos scribere.

Nom. cum infinitivo: Videntur discipuli scribere.

Nom. cum infinitivo перекладається так само, як і Асс. сит

infinitivo, додатковим підрядним реченням (Nom. – підмет,

infinitivus – присудок), а дієслово, керуюче зворотом,

передається неозначено-особовою формою: здається, що учні

пишуть.

Nom. cum infinitivo вживається найчастіше після таких

дієслів:

а) dicor – говорять, що я; videor – здається, що я; putor, existimor

– думають, що я; iubeor – наказують, аби я; vetor – забороняють,

аби я; вони можуть вживатися у всіх особах;

б) traditur, fertur – розповідають, передають, що він,

вживаються лише в 3 ос. обох чисел.

Homerus traditur caecus fuisse. Кажуть, що Гомер був сліпим.

Consules iubentur scribere exercitum. Наказують, аби консули

набирали військо.

Якщо логічним підметом звороту є особовий займенник,

то в латинській мові він опускається і при перекладі його треба

вжити: dicitur iustus esse – говорять, що він справедливий;

dicuntur iusti еssе – говорять, що вони справедливі; videris

intellegere – здається, що ти розумієш; iubeor venire – наказують,

аби я прийшов.

Наведемо декілька прикладів речень з Nom. cum infinitivo:

Cum primum fari coepisset, in avito suburbano obstrepentis forte

ranas silere iussit, atque ex eo negantur ibi ranae соахаrе. Коли він

лише почав говорити, якось у дідівському маєтку наказав

заважаючим своїм гамором жабам замовкнути, і кажуть, що з

того часу жаби там не квакають; haec avis scribitur conchis se

solere complere – пишуть, що цей птах має звичай наїдатися

мушлями; tu non videris perdidisse, quod petis – ти, мабуть, не

втрачав того, що шукаєш; consules iubentur scribere exercitum –

консули отримують наказ набирати військо.

2.2.4 Дієприкметникові звороти

Дієприкметник вживається в дієприкметникових

зворотах, які є скороченим підрядним реченням.

Означальний дієприкметниковий зворот

Такий зворот аналогічний українському і не викликає при

перекладі труднощів: Alexander Magnus statuas, а Xerxe captas,

Atheniensibus remisit. Олександр Великий повернув афінянам

статуї, захоплені Ксерксом.

Інколи дієприкметники рівнозначні іменникам: Helena

rapta causa fuit belli Troiani. − Викрадання Олени (букв.: Олена

викрадена) було причиною Троянської війни. Ab Urbe condita. −

Від заснування Міста (букв.: від заснованого Міста).

Обставинний дієприкметниковий зворот

У функції обставини дієприкметник вживається в

дієприкметникових зворотах, що мають часовий, причинний,

умовний, допустовий спосіб або спосіб дії: Graeci, cenantes,

capita coronis ornabant. − Греки, бенкетуючи, прикрашали

голови вінками (часове значення). Curio, hostes fugere arbitratus,

copias in campum ducit. − Куріон, думаючи, що вороги біжать,

веде військо на рівнину (причинний спосіб). Mendaci homini, ne

verum quidem dicenti, credimus. − Ми не віримо брехливій

людині, що навіть говорить правду (умовний спосіб). Scripta tua

iam diu exspectans, nоn audeo tamen flagitare. − Вже давно

чекаючи твоїх творів, не смію проте їх вимагати (допустовий

спосіб). Sese omnes principes flentes, Caesari ad pedes proiecerunt.

− Всі старійшини, плачучи, кинулися до ніг Цезаря (спосіб дії).

Дієприкметник у ролі обставини, узгоджений з підметом,

зручно перекладати дієприслівником.

У всіх наведених прикладах дієприкметник узгоджений з

підметом або додатком основного дієслова і не викликає

труднощів для перекладу, оскільки аналогічні дієприкметникові

звороти є і в українській мові.

Coniugatio periphrastica activа

Так називають поєднання participium futuri activi, з

особовою формою дієслова esse. Перекладається із значенням

наміру. Bellum scripturum est. − Він має намір описати війну.

Helvetii e patria demigraturi erant. − Гельвети мали намір

покинути батьківщину. Hannibal nunquam cum Romanis pacem

comperiturus erat. − Ганнібал ніколи не мав наміру укласти мир

із римлянами.

2.2.5 Ablativus absolutus

У латинській мові дієприкметник обставинного звороту

може бути узгоджений з іменником або займенником, який не є

ні підметом, ні доповненням присудка, тобто стоїть самостійно,

відособлено. Узгоджений з ним дієприкметник також є

відособленим, незалежним (participium absolutum). Як і

більшість обставин, незалежний дієприкметниковий зворот

латиною виражається в Аbl., звідси його назва: Ablativus

absolutus.

Структура звороту показана нижче:

Іменник або Дієприкметник

теперішнього або

Займенник в Abl + минулого часу

(лог.підмет) (лог. присудок)

Приклад: Signo dato, dux copias castris eduxit.

До основної думки речення: dux copias castris eduxit −

полководець вивів військо з табору − додається виражена

незалежним дієприкметниковим зворотом обставина signo dato;

зворот не можна перекладати буквально “даним сигналом”, його

треба перекласти “сигнал був даний” і як обставину

підпорядкувати головній думці, підібравши за змістом

сполучник. Найбільше тут підходить сполучник коли, тобто

полководець вивів військо з табору, коли сигнал був даний.

Відшукати зворот Abl. absolutus у тексті можна за

наявністю: а) іменника, прикметника або займенника в Abl. без

прийменника, очевидно ні з чим не узгодженого і ні від чого не

залежного; б) дієприкметника (part. praes. act. або part. perf.

pass.), узгодженого з вищеназваним словом.

Зворот перекладається трьома способами:

а) обставинним підрядним реченням (сполучник підставляється

за змістом у контексті); б) віддієслівним іменником з

прийменником; в) дієприслівником, якщо дійова особа

пасивного дієприкметника й основного присудка одна і та сама.

Omnibus rebus comparatis, nautae navem conscenderunt.

1 Коли все було підготовлено, моряки зійшли на корабель.

2 Після всіх приготувань моряки зійшли на корабель.

3 Підготувавши все, моряки зійшли на корабель.

Слід враховувати, що у звороті Abl. absolutus participium

perfecti passivi передує дії основного дієслова і може бути

перекладене залежно від часу останнього і теперішнім, і

минулим, і майбутнім часом.

Omnibus rebus comparatis, nautae navem nоn conscendunt. − Хоча

все підготовлено, моряки не сходять на корабель.

Omnibus rebus comparatis, nautae navem conscendent. − Коли все

буде підготовлено, моряки зійдуть на корабель.

Participium praesentis activi у звороті ablativus absolutus виражає

дію, одночасну з дією основного дієслова і може бути

перекладене залежно від часу останнього і теперішнім, і

минулим, і майбутнім часом.

Medicus venit (praes.), aegroto dormiente. − Лікар приходить, коли

хворий спить. Medicus venit (perf.), aegroto dormiente. − Лікар

прийшов, коли хворий спав. Medicus veniet (fut.I), aegroto

dormiente. − Лікар прийде, коли хворий спатиме.

Ablativus absolutus без дієприкметника

У звороті Аbl. absolutus може бути відсутнім дієприкметник.

Це відбувається у тому разі, коли його логічний присудок є

складеним іменним (у класичній латині не було дієприкметника

від дієслова-зв'язки esse). Bellum Gallicum, Caesare duce, gestum

est. − Війна з галлами велася, коли Цезар був вождем. Natus est

Augustus, Cicerone et Antonio consulibus. − Август народився,

коли консулами були Цицерон і Антоній. Ті auctore hoc fecimus.

− Ми зробили це, тому що ти порадив (=оскільки ти був

радником). Me invite, hoc fecistis. − Ви це зробили, хоча я був

проти (=не бажав).

Місце звороту не закріплене: він може бути на початку, в

середині, в кінці речення; його елементи можуть бути

роз'єднані, і не завжди зворот виділяється комами.

2.2.6 Вживання герундія

Приклади вживання герундія: bene rem agendo inclaruit −

він став відомим завдяки гарному веденню справи; parsimonia

est scientia vitandi sumptus supervacuos aut ars re familiari

moderate utendi − ощадливість − це уміння уникати (уникнення)

зайвих витрат або мистецтво помірно користуватися (помірного

користування) родинним надбанням; nоn solum ad discendum

propensi sumus, sed etiam ad docendum − ми схильні не лише до

того, аби вчитися, але і до того, аби вчити; vigilando, agendo,

bene consulendo prospere omnia cedunt – завдяки пильності,

діяльності, розсудливості все йде добре.

Ablativus герундія в сенсі abl. modi часто вживається в

сенсі українського дієприслівника: ita geniti itaque educati,

venando peragrare saltus – так народжені і так виховані, вони

стали, полюючи, блукати по лісистих горах.

2.2.7 Вживання герундива

Приклади вживання герундива:

Pacis inter cives conciliandae te cupidum esse laetor − я

радію, що ти прагнеш установлення миру ( встановлюваного

миру) серед громадян; flagitiosum est ob rem iudicandam

pecuniam accipere − злочинно брати гроші за справу, що підлягає

судовому розгляду.

2.2.8 Вживання кон'юнктива в незалежному реченні

Кон'юнктив у незалежному реченні характеризує дію, в

тому або іншому значенні, що протиставляється дійсності.

1 Coniunctivus potentialis виражає можливість: praesens зі

значенням недоконаного виду і perfectum зі значенням

доконаного виду майб. часу; imperfectum зі значенням минулого

часу; заперечення − non: hoc non dixerim -цього я не сказав би;

hiс quaerat quispiam − тут інший міг би запитати; hoc sine ulla

dubitatione confirmaverim − це я підтвердив би без жодного

вагання; quis unquam arbitraretur? − хто б міг колись подумати?

2 Coniunctivus irrealis вживається в умовних періодах і виражає

незбігання з дійсністю; заперечення nоn: Hectorem quis nosset,

felix si Troia fuisset? − хто знав би Гектора, якби Троя була

щасливою?

3 Coniunctivus iussivus виражає наказ або прохання; час −

praesens: apud me cum tuis maneas − залишися у мене з твоїми

близькими; extremum hoc miserae det munus amanti − хай він

дасть нещасній коханій цей останній дар.

4 Coniunctivus hortativus виражає заклик до дії, вживається в

першій особі мн. praesentis: vivamus, mea Lesbia, atque amemus −

житимемо, моя Лесбія, і любитимемо.

5 Coniunctivus prohibitivus виражає заборону. До нього належать

coni. praesentis і coni. perfecti із запереченням ne: hoc facito, hoc

ne feceris − це роби, цього не роби; пе post conferas culpam in me

− не перекладай потім провину на мене; senatus hoc ne concedat

− хай сенат цього не допустить.

6 Coniunctivus optativus висловлює бажання. При цьому praesens

або perfectum висловлює бажання безвідносно до можливості

його виконання, imperfectum і plusquamperfectum − для

висловлювання нездійсненного бажання. В останніх двох

випадках перед дієслівною формою ставиться utinam, ut − о

якби; заперечення − nе:

valeant cives mei, sint incolumes, sint beati − хай будуть здоровими

мої співгромадяни, хай будуть неушкоджені, хай будуть

щасливі; ut ossa eius bene quiescant − нехай кістки його мирно

спочивають; illud utinam ne vere scriberem − я хотів би, аби те,

що я пишу, не було правдою.

7 Coniunctivus concessivus виражає допущення: praesens майб.

часу і perfectum із значенням минулого, заперечення − nе: fueris

doctus, fueris prudens: pius nоn fuisti − хай ти був ученим, був

мудрим: благочестивим ти не був; ne aequaveritis Hannibali

Philippum: Pyrrho certe aequabitis − хай ви не станете

прирівнювати Філіппа до Ганнібала, до Пірра в будь-якому разі

ви його прирівняєте.

8 Coniunctivus dubitatibus виражає вагання, нерішучість;

заперечення nоn: haec cum viderem quid agere iudices? − що мені

було робити, судді, коли я це бачив? ei mihi, quid faciam? quid

agam? quid clamem aut querar? − на жаль, що мені робити? що

зробити? про що кричати або скаржитися?

2.3 Синтаксис складного речення

2.3.1 Сурядні й підрядні сполучники

Найбільш поширені сурядні сполучники, що вживаються

в латинському складносурядному реченні, зведені в табл. 2.2.

Підрядні сполучники разом із назвами підрядних речень,

у яких вони вживаються, і способи дієслів в цих підрядних

наведені в табл. 2.3.

Таблиця 2.2

Значення Сполучники Переклад Примітка

1 Сполучні et, atque, ас,

que, neque, nес,

etiam, quoque

..., ne... quidem

і, і не,

також,

навіть,

також,

навіть...не

-que

– постпозитивний

сполучник

2 Розділові aut, vel, sive, -ve або vel и sive між

істотними

поняттями; -ve-

постпозитивний

сполучник

Таблиця 2.3

Сполучники Спосіб Назва підрядних

1 ut – коли, як indicativus Часові,

порівняльні, мети

2 ut – аби, що, так що, хто coniunctivus Додаткові,

наслідку,

допустові, мети 3 nе – аби не coniunctivus Додаткові, мети

4 quо – аби тим quominus –

щоб, тим менш

coniunctivus Додаткові, мети

5 сum – коли, як coniunctivus Часові,

порівняльні 6 сum - тому що, хоча coniunctivus Причинні,

допустові 7 quiа, quod, quoniam,

quando,siquidem,

quandoquidem – тому що,

бо

indicativus

(якщо не чужа

думка)

Причинні

8 quandoquidem, quod, quia,

quoniam, quando, siquidem -

тому що, бо

coniunctivus Причинні

Продовження таблиці 2.3

Сполучники Спосіб Назва підрядних

9 Si - якщо; Si non, nisi, si

minus, sin -якщо не; sin

autem - а, якщо (якби, якби

не, а якби)

indicativus

coniunctivus

Умовні

10 quamquam - хоча indicativus Допустові 11 etsi, etiamsi, tametsi -

хоча, навіть якщо, хоч би

indicativus Допустові

12 licet -хоча, хоч би,

quamvis -скільки б не coniunctivus Допустові

13 ubi, ubi primum, ut

primum, cum primum, simul,

simulac, simulatque - коли,

як тільки, postquam - після

того, як, dum - доки

indicativus Часові

14 antequam, priusquam -

перш ніж

coniunctivus Часові

15 modo, dummodo – щоб

тільки (аби лише)

coniunctivus Побажальні

16 ас si, ut si, tamquam si,

quasi – наче б, як

coniunctivus Порівняльні

17 quin - що не, аби не; nоn

quin - не тому, аби не coniunctivus Додаткові

2.3.2 Часи кон'юнктива в підрядних реченнях Вживання часів кон’юнктива в підрядних реченнях в

латинській мові істотно відрізняється від вживання часів в

українському складнопідрядному реченні. Для латинської мови

характерний тісніший зв’язок підрядного речення з головним.

Цей зв'язок виражається в правилі consecutio temporum

(послідовність часів), викладеному в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 - Consecutio temporum Час головного

речення Час кон'юнктива в підрядному реченні

Дія

одночасна з

головною

Дія передує

головній

Дія майбутня

до головної

А.Головні часи:

Imperativus,

Praesens, Futurum I,

Futurum II

Praesens

coniunct

Perfectum

coniunct

Форма на -

urus sim

B.Істор.часи:

Imperfectum,

Perfectum,

Plusquamperfectum

Imperfectum

coniunct

Plusquamperf

сoniunct

Форма на -

urus essem

Приклади:

Для головних часів: interrogo

sсribas Я

запитую

пишеш

interrogabo }quid{ scripseris Я

запиту-

ватиму

}що ти{ писав

interrogavero scripturus sis

Я

запитаю

писати-

меш

Для історичних часів: interrogabam scriberes Я

запитував

пишеш

interrogavi }quid{ scripsisses Я

запитав

}що ти{ писав

іnterroga-

veram

scripturus

esse

Я запитав писатимеш

2.3.3 Підрядні мети (ut finale, ne finale)

Утворюються за допомогою сполучників ut − аби, ne −

аби не, neve − і аби не. На підрядне речення мети можуть

вказувати деякі слова в головному реченні: для того, з тією

метою і так далі. Застосовуємо правило consecutio temporum.

Edimus ut vivamus, non vivimus ut edamus. − Ми їмо, аби

жити, а не живемо, аби їсти. Hannibal venenum sumpsit, ne vivus

in potestatem Romanorum veniret. − Ганнібал прийняв отруту, аби

живим не потрапити під владу римлян. Pyrrhus, Epirotarum rex,

ut auxilium Tarentinis ferret, in Italiam venit. − Пірр, цар Епіра,

прибув до Італії, аби надати допомогу тарентійцям.

2.3.4 Підрядні додаткові речення (ut obiectivum, ne obiectivum)

Ut (ne) obiectivum вживається в підрядних додаткових

після:

1) дієслів із значенням “прагнути”, “вимагати”, “досягати”;

2) дієслів із значенням “боятися”;

3) дієслів із значенням “заважати”, “перешкоджати”.

Застосовується consecutio temporum.

Сura, ut valeas. − Піклуйся, аби ти був здоровим. Omnes

cives optant, ut pax sit. − Усі громадяни хочуть, аби був мир.

Optabam, ut amicus meus ad te veniret. − Я хотів, аби мій друг

прийшов до тебе. Timor Romae grandis fuit, ne iterum Galli

Romam venirent. − У Римі був великий страх, аби галли знову не

прийшли до Риму.

2.3.5 Підрядні часу

У латинській мові в підрядних часу найчастіше

зустрічається сполучник cum (quum), вживаний як з

індикативом, так і з кон’юнктивом.

Cum temporale

Cum temporale позначає лише час, коли відбувається дія

головного речення. У головному реченні зазвичай містяться

слова: ео die, eo tempore, tum, tunc. У підрядному з cum temporale

вживається індикатив.

Cum Germani in silvis vagabantur, Romae artes et litterae

florebant. − Коли германці кочували в лісах, у Римі процвітали

мистецтва і література. Romam cum venero, quae perspexero,

scribam ad te. − Коли я прибуду до Риму, напишу тобі про те, що

побачу. Cum Caesar in Gallia venit, alterius factionis principes

erant Aedui, alterius Sequani. - Коли Цезар прибув до Галії, одне

політичне угруповання очолювали едуї, друге − секвани.

Cum iterativum − це підрядне часу, яке позначає дію, що

часто повторюється в минулому, теперішньому або

майбутньому. У підрядному з cum iterativum використовується

індикатив.

Poetarum libros delectationis causa, cum est otium, legere

soleo. − Я, звичайно, читаю твори поетів для задоволення, коли є

вільний час. Ager, cum multos annos quievit, uberiores efferre

fruges solet. − Коли поле відпочиває багато років, то воно,

зазвичай, дає багатий урожай. Galli cum superaverunt, animalia

capta immolant. − Коли галли перемагають, приносять у жертву

захоплених (як трофеї) тварин.

Cum inversum − це підрядне, яке виражає основну думку,

тоді як головне виражає думку другорядну. Головне речення

ставиться на першому місці, підрядні − на другому. У головному

реченні можуть бути слова: iam − вже, nondum − ще не, vix −

ледве; у підрядних − repente, subito − раптом. Використовується

індикатив. Iam dilucescebat, cum consul signum dat. − Вже

світало, коли консул дав сигнал. Hannibal iam scalis subibat

muros, cum repente Romani porta patefacta erumpunt. − Вже

Ганнібал за допомогою драбини хотів видертися на стіни, аж

несподівано римляни, відчинивши ворота, увірвалися. Iam Galli

ex oppido fugere apparebant, cum repente matres familias in forum

procurrerunt et eos retinuerunt. − Галли вже приготувалися бігти з

міста, аж раптом матері родин вибігли на площу і зупинили їх.

Cum explicativum (пояснювальне) пояснює, уточнює зміст

дії головного речення. Перекладається сполучниками коли, тим

що або ж присудок підрядного речення перекладається

дієприслівником без сполучника.

Cum alios docemus, ipsi discimus. − Коли (тим, що) ми

вчимо інших, вчимося самі (Вчивши інших, ми вчимося самі).

Praeclare facis, cum et eorum memoriam tenes. − Прекрасно

робиш, що про них пам’ятаєш (Прекрасно робиш, пам’ятаючи

про них).

Cum historicum (narrativum) вживається при описах

історичних подій у розповідях і виражає не лише час дії, але і

певний причинний зв’язок. Тому присудок підрядного ставиться

в кон’юнктиві.

Graeci, cum Troiam expugnavissent, omnes fere incolas

necaverunt. − Греки, завоювавши Трою, вбили майже всіх

жителів. Philippus, cum bellum contra Persas pararet, occisus est. –

Філіп був убитий, коли готувався до війни з персами.

Cum hostes urbem cepissent, incolae arma abiecerunt et

fugerunt. − Коли вороги захопили місто, жителі кинули зброю і

втекли.

2.3.6 Непряме питання (Quaestio obliqua)

Непряме питання − це різновид підрядного додаткового,

яке залежить від якогось вислову. Непряме питання залежить від

дієслів із значеннями “говорити”, “бачити”, “знати”, “розуміти”,

“запитувати”, а також від безособових виразів типу “notum

(ignotum) est”. У непрямому питанні використовується

кон’юнктив і підлягає правилу consecutio temporum.

Magister narrat, quomodo et quando Troia capta sit. −

Вчитель розповідає, як і коли була завойована Троя. Socrates

quaerere solebat, quid bonum malumve esset. − Сократ звик

запитувати, що добре, а що погано. Quid nox aut dies ferat

incertum est. − Невідомо, що принесе ніч або день.

2.3.7 Підрядні зі сполучниками quin, quominus

Підрядні речення з quin − аби не, який би не, вживаються

лише тоді, коли головне речення є заперечувальним або, як

завжди, після виразів nеmо est − нікого немає, nihil est − нічого

немає і тому подібне.

Cicero nihil praetermisit, quin rem publicam servaret. −

Цицерон не упустив нічого, аби врятувати республіку. Nemo

dubitat, quin ante Homerum fuerint poetae. − Ніхто не

сумнівається, що до Гомера були поети. Dubium nоn est, quin

amicus venturus sit. − Немає сумніву, що приятель прийде.

У підрядних додаткових зі сполучником quin − що, аби −

вживається кон’юнктив nо consecutio temporum.

Підрядні речення з quominus − аби не вживаються після

дієслів impedio − перешкоджаю, prohibeo − утримую; deterreo −

відлякую, obsto − заважаю; obsisto − спираюся, recuso −

відмовляю і так далі, сполучник quominus вживається за

наявності заперечення перед дієсловом головного речення.

Aetas nоn impedit, quominus litterarum studia teneamus

usque ad ultimum diem senectutis. − Вік не перешкоджає, аби ми

займалися вивченням наук аж до останнього дня старості. Mors

nоn deterret sapientem, quominus semper suae rei publicae consulat.

− Смерть не страшить мудреця, аби тільки він завжди давав

поради своїй республіці. Epaminondas nоn recusavit, quominus

legis poenam subiret. − Епамінонд не відмовлявся від того, аби

прийняти законне покарання.

2.3.8 Підрядні наслідку

Підрядні речення наслідку утворюються за допомогою

сполучників ut − так що (ut consecutivum). При запереченні

використовуються ut nоn − так що не; neque − і що не. У

головних реченнях вживаються переважно слова: tantus, talis −

такий; sic, ita − так; adeo − такою мірою і тому подібне. Після

безособових дієслів fit, accidit − відбуваються, restat −

залишається; sequitur, efficitur − виходить, виникає тощо

ставиться кон’юнктив nо consecutio temporum.

Tanta subito tranqulitas exstitit, ut se ex loco commovere

naves nоn possent. − Раптом настала така тиша, що кораблі не

могли зрушити з місця. Tanta est potentia veritatis, ut se ipsam sua

claritate defendat. − Така велика була сила правди, що своєю

ясністю вона захищає сама себе. Arboribus consita Italia est, ut

tota pomarium videatur. − Італія засаджена деревами так, що вся

здається фруктовим садом.

2.3.9 Підрядні причини

У підрядних причини з cum − тому що, бо, nоn quo, nоn

quod − не тому, аби, nоn quin − не тому, аби не ставиться

кон’юнктив nо consecutio temporum.

У підрядних зі сполучниками quid, quod, quoniam, quando,

quandoquidem − тому що, бо, оскільки виражають справжню

причину і власну думку, ставиться індикатив; якщо ж вони

виражають чужу думку − кон’юнктив.

Cum ad te venire піп potuerim, epistulam ad te scribo. −

Оскільки я не зміг до тебе прийти, я пишу тобі листа. Vos,

Quirites, quia iam nox est, in vestra tecta discedite. − Ви, квірити,

розходьтеся по своїх домах бо вже ніч. Scipiones filiae ex aerario

dotem acceperunt, quia nihil illis reliquerat pater. − Дочки

Сципіона отримали придане з державної казни, тому що батько

їм нічого не залишив. Helvetii reliquos Gallos virtute praecedunt,

quod fere cotidianis proeliis cum Germanis contendunt. − Гельвети

перевершують мужністю інших галлів, тому що б’ються з

германцями в щоденних майже битвах.

2.3.10 Умовні підрядні речення

Утворюються за допомогою сполучників si − якщо, nisi, si

non − якщо не, якби не. Сполучник nisi заперечує умову взагалі,

а якщо потрібно виразити заперечення до окремого слова,

вживається si nоn.

У латинській мові існує три види умовних речень:

реальний (modus realis), можливий (modus potentialis),

нереальний (modus irrealis).

Modus realis

У реальному виді умовних підрядних вказується, що дія

головного речення виконується, якщо умова в підрядному

реально здійснена. Використовується індикатив усіх часів. Si

interrogat, respondeo. − Якщо він запитує, я відповідаю. Si

interrogabit, respondebo. − Якщо він запитає, я відповім.

Modus potentialis Головне і підрядне речення вказують на дію, яка за

певних умов може або могла б здійснитись. У головному і

підрядному використовується кон'юнктив: coniunctivus

praesentis виражає можливу незавершену дію; coniunctivus

perfecti − можлива закінчена дія.

Si hoc dicas, erres. − Якщо б ти це говорив, ти б

помилявся. Si hoc dixeris, erraveris. − Якщо б ти це сказав, ти б

помилився.

Modus irrealis

Нереальний вид підрядних умовних виражає дію,

виконання якої неможливе в теперішньому або минулому часі.

У головному і додатковому використовується кон'юнктив:

coniunctivus imperfecti виражає дію, неможливу тепер, а

coniunctivus plusquamperfecti − неможливу у минулому.

Si hoc scirem, discerem. − Якщо б я це знав, я сказав би. Si

hoc scissem, dixissem. Якщо б я це (тоді) знав, я сказав би.

2.3.11 Підрядні допустові

Підрядні допустові речення утворюються за допомогою

сполучників cum, quamvis; licet, ut; etsi, etiamsi, tametsi;

quamquam із значеннями: хоч би, хай, незважаючи на.

Cum multi milites concidissent, tamen reliqui restabant. −

Хоча багато воїнів загинуло, інші, проте, чинили опір. Socrates,

cum facile posset educi e custodia, noluit. − Хоча Сократ міг бути

легко звільненим з в'язниці, проте він не хотів цього. Nulla

avaritia sine poena est, quamvis satis sit ipsa poenarum. − Жодне

користолюбство не залишиться без покарання, хоча воно саме є

достатнім покаранням. Eloquentiae studendum est, etsi ea quidem

et privatim, et publice abutuntur. − Потрібно вивчати

красномовство, хоча насправді ним користуються і в

приватному порядку, й офіційно.

2.3.12 Підрядні відносні речення

Підрядні відносні утворюються за допомогою відносних

займенників qui, quae, quod, quicumque, прислівником ubi, quo,

unde. Ці підрядні головним чином відіграють роль означення до

членів головного речення, тому їх ще називають означальними.

Gallia est omnis divisa in partes tres, quarum unam incolunt

Belgae. − Вся Галія розділена на три частини, в одній з яких

живуть бельги. Ji, qui legunt, qui audiunt, sunt nostri amici. − Ті,

хто читає і пише, − наші друзі. Discipulus, qui diligenter discit, а

magistro laudantur. − Вчитель хвалить учня, який старанно

вчиться.

2.3.13 Підрядні порівняльні

Порівняльні речення утворюються за допомогою

сполучників, прислівників, займенників з порівняльним

значенням: ut (uti) − як, sicut − оскільки, quasi – начебто, мовби

(немовби), quam − як; quantum − скільки, qualis, quantus – який

тощо.

У таких додаткових вживається кон'юнктив при умовно-

порівняльних сполучниках (quasi, tamquam, ut si, velut si) або

індикатив для позначення, що дійсно відбувається. Plerique tales

amicos habere volunt, quales ipsi esse nоn possunt. − Багато таких

друзів хочуть мати, якими не можуть бути самі. Nihil est morti

tam similis, quam somnus. − Ніщо так не схоже на смерть, як сон.

Deleta est Ausonum gens, perinde ас si bello certasset. − Рід

авзонів був знищений, немовби він бився на війні. Sic fac omnia,

tamquam spectet Epicurus. − Так роби все, начебто на це

дивиться Епікур.

2.3.14 Підрядні часу з іншими сполучниками

Після сполучників ubi, ut, ubi primum, cum primum,

simulac, simulatque postquam у підрядних часу використовується

індикатив у різних часах.

Cum primum Caesar ad Genevam venit, pontem rescindi

iubet. − Цезар, коли прибув до Женеви, наказав знищити міст.

Pelopidas nоn dubitavit, simulac conspexit hostem, configere. −

Пелопід, тільки-но побачив ворога, поспішив уступити в бій.

Hostes ubi ex litore aliquos nave egredientes conspexerant, incitatis

equis adoriebantur. – Тільки-но вороги побачили з берега

якихось людей, які сходили з судна, стрімголов кинулися на

них.

Після сполучників antequam, priusquam у підрядних часу

може застосовуватися індикатив, а також кон'юнктив.

Nunc antequam ad causam redeo, pauca de me dicam. −

Тепер, раніше ніж я повернуся до справи, розповім про себе.

Priusquam de ceteris rebus respondeo, de amicitia pauca dicam. −

Перш ніж я дам поради в інших справах, я скажу декілька слів

про дружбу.

При сполучниках dum, quoad, donec доки ставиться

індикатив, якщо підрядне речення виражає реальну дію, якщо ж

можлива дія, то звичайний кон'юнктив відповідно до consecutio

temporum.

Lacedaemoniorum gens fortis fuit, dum Lycurgi leges

valebant. − Народ лакедемонян був хоробрий, поки закони

Лікурга мали силу. Horatius Cocles impetum hostium sustinuit,

quoad ceteri pontem interrumperent. − Горацій Коклес стримував

натиск ворогів, поки інші не знищили міст. Donec Romae

consultantur, Saguntum expugnatum est. − Доки в Римі радилися,

Сагунт був захоплений.

2.3.15 Уподібнення способу (Attractio modi)

Якщо підрядне речення залежить від інфінітивних

зворотів або від головного речення, що містить дієслово в

кон’юнктиві, то в ньому вживається кон’юнктив незалежно від

змісту цього речення. Таке явище носить назву attractio modi.

Nos satis facere rei publicae videmur, si istius furorem

vitemus. − Нам здається, що ми досить робимо для республіки,

якщо уникаємо його люті. Virtus facit, ut eas diligamus, in quibus

ipsa inesse videatur. − Чесність змушує нас, аби ми поважали тих,

у яких вона справді є.

2.3.16 Непряма мова (oratio obliqua)

Непряма мова є передачею чиїх-небудь слів і думок у

формі речення, залежних від дієслів із значеннями: говорити,

думати і так далі.

У латинській мові існують певні правила побудови

непрямої мови.

А Вживання дієслівних форм у непрямій мові

1 Головні речення − оповідні й питальні – виражаються

зворотом accusativus cum infinitivo.

2 У головних реченнях, що містять наказ, заборону і прохання,

вживається кон'юнктив за consecutio temporum.

3 У підрядних реченнях також вживається кон'юнктив за

consecutio temporum.

Б Вживання займенників

Пряма мова Непряма мова

1-ша

ос.

Ego

mei, mihi, me, me

meus, а, um

ipse, а, um

sui, sibi, se, se

suus, a, um

2-га

ос.

Tu (всі відмінки)

Tuus, а, um

ille, a, ud (при

лог.наголосі), is, eа, id (може

опускатися),

genetivus від ille або is

Порівняння:

Пряма мова Непряма мова

Catilina coniuratis dixit:

“Mihi est in animo vestras iniurias

ulcisci, quid vos fortes mihique

fidos esse scio"

sibi esse in animo eorum

iniurias ulcisci quid eos fortes

sibique fidos esse sciret

Катиліна сказав змовникам:

“Я маю намір помститися за ваші

образи, тому що знаю, що ви

хоробрі і віддані мені”

що він має намір помститися

за їхні образи, тому що він

знає, що вони хоробрі і

віддані йому

РОЗДІЛ 3 ВПРАВИ

Вправи для перекладу і граматичного аналізу

1 Прочитайте вголос:

Rector, decanus, professor, magister, Polonia, Vistula,

Berolinum, Hungaria, Rhodanus, Rhenus, actor, sсаеnа, circus,

schola, Universitas, agricultura, navigatio, medicus,

medicamentum, aqua, fortuna, respublica, pro publico bono,

lingua Graeca, veto, recitatio, declamatio, iustitia, consul,

quaestor, victoria, doctor honoris causa.

2 Загальні відомості про дієслова Praesens indicativi

activi

2.1 Прочитайте вголос. Перекладіть

l Disco. 2 Discimus. З Веnе discis. 4 Bene discere debetis.

5 Nоn semper bene discunt. 6 Male discis. 7 Latine legere

debemus. 8 Latine legit et scribit. 9 Male legis et scribis. 10 Bene

legit et scribit. 11 Cur male discitis? 12 Non male discimus. 13

Bene legis, sed male scribis. 14 Quid scribis? 15 Scribe et lege.

16 Noli dicere male. 17 Noli scribere. 18 Nolite scribere. 19

Disce bene. 20 Noli dicere, quod nescis. 21 Nolite dicere, quod

nescitis. 22 Semper bene laborate, nolite laborare male. 23

Responde. Respondete. 24 Quid agis? Laboro. 25 Quid agitis?

Legimus et scribimus. 26 Dum vivimus, laborare debemus. 27

Bene audi, quod dicimus. 28 Responde, si interrogo. 29

Nolite interrogare. 30 Nota bene. 31 Divide et impera. 32

Quid ibi struis? 33 Credo. 34 Si nihil credis, male est. 35 Vive

valeque (= vive et vale).

3 Загальні відомості про іменники. Іменники І

відміни. Dativus commodi (incommodi). Прийменники.

Genetivus subiectivus et obiectivus

3.1 Перекладіть. Визначте особу дієслів і відмінки

іменників l Scientia potentia est. 2 Puella epistulam legit. 3 Рrо patria

pugnamus. 4 Non modo aquam silvasque (= et silvas), sed etiam

patriae linguam amamus. 5 Saepe in silva ambulo et bestias

observo. 6 Patriam amare et defendere debemus. 7 Stellae nautis

viam monstrant. 8 Puellae casam rosis ornant. 9 Poeta fabulam

narrat. 10 Non scholae, sed vitae discimus. 11 Tantum scimus,

quantum memoria tenemus. 12 Poetae de patriae gloria

scribunt. 13 Aquilam volare doces. 14 Victoria gloriam

praebet. 15 Aurora Musis amica. 16 Aquila nоn captat muscas.

17 Haud semper errat fama. 18 Experientia docet. 19 Amat

victoria curam. 20 Et sub terra bestiae vivunt. 21 Incolae Italiae

agricolae et nautae sunt. 22 Cogito, ergo sum. 23 Exerce

memoriam. 24 Exercete memoriam. 25 Natura nihil sine causa

gignit. 26 Ibi semper est victoria, ubi concordia est. 27 Luxuriae

filia est inopia. 28 Pecuniae imperare oportet, non servire. 29

Occlude ianuam.

3.2 Прочитайте вголос і перекладіть

Tullia puella Romana est. Terentia matrona Romana est.

Terentia mater Tulliae est. Julia, Aemiliae filia, Tulliae amica

est. Terentia Syram vocat: “Syra. Tulliae tunicam novam da”. “Quo

properas, Tullia? − Syra rogat” In silvam cum amica propero,” −

respondet Tullia. Puellae in silvam properant, in silva cantant et

saltant. Sуrа puellas vocat: “Tullia. Julia. Properate. Cena parata

iam est”. Puellae Syrae obtemperant, in villam properant, sed

Tullia maesta est et flet. Genae puellae lacrimis madidae sunt.

“Cur, Tullia, fles?” - Syrа puellam rogat. Et Tullia: “Poenam timeo,-

inquit,- nam tunica nova iam sordida est”. Sуrа ridet et puellam

nova tunica ornat. “O, quam bona es, Syra” − puellae ancillam

laudant…

4 Іменники II відміни. Прикметники I і II відмін.

Займенники

4.1 Прочитайте. Перекладіть. Визначте особи дієслів

і відмінки іменників 1 Gaius Julius Caesar occupat oppidum et ibi praesidium

collocat. 2 Saepe discipuli magistros doctrina superant. 3 Medici

causas morborum invenire student. 4 Magistri docent pueros

verba recte legere et scribere. 5 Fluvius campos irrigat. 6

Germani trans Rhenum incolunt. 7 Prope oppidum Caesar castra

ponit. 8 Est profecto animi medicina – philosophia. 9 Stultitia

morbus animi est. 10 Marius evadere oppido properat. 11 Iram

bene Ennius initium dicit insaniae. 12 Non muri, sed viri sunt

praesidium oppidorum. 13 Fumus ex incendiis villarum

agrorumque (= et agrorum) in oculos venit. 14 Non magister ad

discipulum, sed discipulus ad magistrum venire debet. 15 Inter

bella et pericula non est locus otio. 16 Secreto amicos admone,

lauda palam. 17 Inter аrmа tacent Musae. 18 Et gaudium et

solatium in litteris est.

4.2 Прочитайте вголос і перекладіть

Marcus Tullius Cicero clarus vir Romanus est. Tullius

Tulliolam filiam et Marcum filium valde amat. Tullius Marcum

vocat: “Marce, propera ad me”. Puer properat, et Tullius filio

librum pulchrum dat. Marcus Tulliolae librum monstrat. En, Titus

Marcum visitat. Titus Marci amicus est. Marcus amico quoque

librum novum monstrat et fabulam recitat. “O Tite,- inquit,- quam

bonus pater meus est”. Marcus Tullius Cicero Arpinum, oppidum

in Latio situm, valde amat, nam ibi natus est. Tusculum еtiam,

oppidum parvum, saepe visitat; ibi cum amicis saepe de philosophia

disputat.

4.3 Прочитайте і перекладіть

In villa opulenti viri Romani multi servi laborant. Multi

domini severi sunt, servos saepe vituperant. Servi severos dominos

non amant, sed timent. Bonos dominos servi laudant et amant.

Etiam Marcus Tullius Cicero multos servos habet. Tiro servus

dominum suum et Marcum, domini filium, valde amat. “Ubi Tiro

est?” − Marcus rogat. At pater: “Tiro in cubiculo suo manet, nam

aeger est”. Tullius medicos vocat et rogat: “O viri boni. Servum

meum curate. Tiro vir bonus, doctus, et amicus meus est . Medici

periti servum curant, Cicero medicis gratias agit et praemium dat”.

5 Особові займенники. Займенникові прикметники.

Dativus finalis

5.1 Прочитайте і перекладіть

1 Honesta vita beata est. 2 Historia est disciplina antiqua. 3

Ad nonnullas disciplinas scientia linguarum antiquarum necessaria

est. 4 In Europa videmus reliquias castrorum et oppidorum

Romanorum. 5 Lego epistulam longam mei amici. 6 Eloquentia

movet animos nostros. 7 Nostrae copiae magnum oppidum

Gallorum occupant. 8 De vestris liberis cogitate. 9 Consilium

tuum plenum sapientiae est. 10 Romani in pugna multos inimicos

occidunt. 11 Mala herba cito crescit. 12 Animam debes mutare, nоn

caelum. 13 Amittit merito proprium, qui alienum appetit. 14

Certa amittimus, dum incerta petimus. 15 Quot caelum stellas, tot

habet tua Roma puellas. 16 De lingua stulta veniunt incommoda

multa.

5.2 Прочитати і перекласти текст

De fabulis poetarum antiquorum

Saepe fabulas poetarum antiquorum legimus. In fabulis poetae de

natura narrant. Fabulae antiquae scientias veras de natura et

personis etsi non dant, tamen bene vitam et studiam populorum

antiquorum monstrant. Libenter legimus fabulas et narramus

liberis nostris.

5.3 Прочитати і перекласти.

1 Si tu et Tullia valetis, bene est; ego et Cicero meus

valemus. 2 Crede mihi. 3 Ubi mihi filius est? 4 Nemo nostrum vitio

caret. 5 Cur me querelis exanimas tuis? 6 Me ad cenam voca 7

Aliena nobis, nostra plus aliis placent. 8 Vita aliena est nobis

magistra. 9 Venimus tecum ad meum amicum. 10 De malis

nostris tu prius audis, quam ego. 11 Cotidie tecum ambulamus. 12

Mihi cane et populo, mi Brute. 13 Vir doctus in se semper

divitias habet. 14 Fortuna multis dat nimis,satis − nulli. 15 Ignosce

saepe alteri,nunquam tibi. 16 Ex vitio alterius disce cavere tibi.

5.4 Прочитати і перекласти Facetiae (гумор)

Amicae Barbaram puellulam visitant. In mensa liba dulcia

sunt. Sophia, Barbarae amica, clamat: “O, quam bona liba! Optima

liba! Nunquam apud te tam bona liba erant! Est – ne apud vos nova

coqua an nova mater?” En medicus сlarus aeger est. Amicus eum

visitat et inquit: “O medice, cura te ipsum!”

6 Imperfectum ind.асt. Займенники is, ea, id. Dativus

possessivus

6.1 Прочитати і перекласти. Назвати особи дієслів в

imperfectum і відмінках вказівних займенників

1 Servi Romanorum vitam miseram аgеbant. 2 Romani pilis,

gladiis, hastis pugnabant. 3 Socii Romanorum interdum sagittis

pugnabant, copiae Romanorum sagittas non habebant. 4 Graeci

antiqui oppida diligenter muris muniebant. 5 Persis equi pulchri

erant. Scythae equos non ita pulchros, sed bonos habebant. 6 Socii

Romanorum frumentum in bello copiis Romanis parabant. 7 Romani

servos suos plerumque agros colere cogebant. 8 Populi antiqui

oppida sua fossis, vallis, muris cingebant, sed Sparta muros non

habebat: pro muris viri erant. 9 Treveri Germanis dicebant:

“Socios vestros sine auxilio deseritis”. 10 Hilotae apud

Lacedaemonios servorum officia habebant. 11 Graeci longe

Romanos doctrina superabant. 12 Viri magni nоn sine causa

praeponebant rusticos Romanos urbanis. 13 Incolae Spartae ante

pugnam comas coronis ornabant. 14 Germani initio, ut Tacitus

narrat, oppida nоn aedificabant. 15 Non formosus erat, sed erat

facundus Ulixes. 16 Filiam meam ei viro trado. 17 In eum locum

legati totius Galliae conveniunt. 18 Romani eorumque socii in

idoneo loco costra ponunt.

6.2 Прочитати і перекласти. Вказати на граматичну

форму дієслова esse в реченнях Latium in Italia est. Incolae Latii Latini erant.Latium patria

linguae Latinae erat. Multae et pulchrae villae virorum

Romanorum in Italia erant. “Cur heri in schola non eras?” – Titus

Marcum rogat. Et Marcus: “Cum, - inquit, - paedagogo meo in

villa nostra eram. Tusculanum pulchrum est. Placet – ne tibi villa

nostra?”. “Valde mihi placet, – Titus respondet, – et Tusculanum

vestrum libenter visito; in horto, ubi plantae pulchrae sunt,

ambulare mihi placet”.

6.3 Прочитати і перекласти

Pueri Romani cum paedagogis in scholam properunt.

Paedagogi viri docti, sed servi erant. Puellae domi manent.

Pueros magister legere, scribere, recitare docet. Puellas mater

domi docet. Magister librum habet, pueri tabulas et stilos tenent.

Pueri in tabulis sententias scribunt, deinde recitant. Magister

bonus pulchre recitat, pueri libenter audiunt; magister malus male

recitat: pueri dormiunt. Sed magister virgam habet et pueros verberat.

Orbilius, Horatii poetae magister, severus erat; Horatius Orbilium

per iocum “plagosum” dicit, nam saepe pueris plagas dat. Discipuli

magistri verba memoria tenent: “Discite, pueri! Non scholae,

sed vitae discimus!”.

6.4 Поставити присудок у реченнях в imperfectum

Puer magistro obtemperat. In schola pueri discunt, legunt,

scribunt. Titus dormit, magistri verba non audit.Sed magister

severus est, puerum verberat. Dominum severum servi timent,

dominum bonum amant et laudant. Errant, qui dicunt: inter

dominum et servum nulla amicitia est.

7 III відміна іменників. Accusativus duplex

7.1 Прочитати і перекласти. Визначити відмінки і

числа іменників

1 Victori magnum praemium est gloria. 2 Cibus animi sunt

boni et pulchri sermones. 3 Tempus est magister vitae. 4 Ira

odium generat, concordia nutrit amorem. 5 Caecus non iudicat de

colore. 6 Multi sunt veritatis cultores, fraudis

inimici. 7 Horatius auream mediocritatem diligit.

8 Europam multae nationes incolunt. 9 Crudelitatis mater

avaritia est. 10 Contemnit laudem virtus. 11 Leonem mortuum

etiam catuli mordent. 12 Pro patria, pro libertate,pro vita certamus.

13 Consuetudo est altera natura. 14 Bonum liberi, miserum

orbitas, bonum patria, miserum exilium; bonum valetudo, miserum

morbus; bonum integritas corporis, miserum debilitas. 15 Vita

sine labore nihil hominibus dat. 16 Petronius, scriptor Romanorum,

dicebat: “Homines sumus, non dei”. 17 Homines ab iniuria non

poena, sed natura arcere debet.

7.2 Прочитати і перекласти

De Sparta

Sparta olim erat oppidum Graeciae. Lacedaemonii sive

Spartani erant incolae Spartae. Sparta muros non habebat, nam

in viris erat praesidium oppidi. Arma Lacedaemoniorum scuta

et hastae et gladii erant. In gymnasiis Spartae pueri ludebant et

discebant; gymnasium erat schola disciplinae et patientiae. Corona

lauri erat praemium pueris. Simulacra Mercurii dei gymnasia

ornabant, nam in tutela Mercurii erant.

8 Praesens ind. passivi. Imperfectum ind. pass. Infinitivus

praes. passivi.

Ablativus auctoris. Ablativus causae. Nominativus duplex

8.1 Прочитати і перекласти. Визначити граматичні

форми дієслів у Passivum

1 Apud Romanos pueri a servis Graecis educabantur, qui

paedagogi appellabantur. 2 Vercingetorix expellitur ex

oppido Gergovia. 3 Corpus hominis labore et exercitatione

firmatur. 4 Sapiens non terretur morte, quamquam cotidie imminet.

5 Vici populorum antiquorum saepe incendiis delebantur. 6

Consilium civitatis Romanae penes senes erat, qui ex auctoritate

patres, ex aetate senatores vocabantur. 7 Contra verbosos noli

contendere verbis: sermo datur cunctis, animi sapientia − paucis. 8

Lucullus delectabatur mirifice lectione librorum. 9 Cicero et erat et

habebatur summus orator. 10 Romae anseres publice in

Capitolio alebantur. 11 Nemo parricidae aut proditoris supplicio

misericordia commovetur. 12 Apud Romanos in principio

conviviorum ova, in fine mala apponebantur. l3 “Quot servi,tot

hostes”, − in proverbio est,quod captivi ad servitutem adducebantur.

14 A probis probari, ab improbis improbari aequa laus est. 15 Nemo

debet bis puniri pro uno delicto. 16 Nonnulli philosophi mortem ut

finem miseriarum suarum exspectant. 17 Cibi condimentum est

fames, potionis − sitis. 18 Boni cives patriam non deserunt. 19

Amicus verus rara avis est. 20 Vulpes pilum mutat, non mores.

8.2 (Для повторення). Перекласти

Graeci et Romani multos deos et multas deas colebant,

multis deis deabusque apud aras et in templis sacrificabant. In Foro

Romano rotundum templum Vestae deae erat, ubi Virgines

Vestales ignem perpetuum custodiebant; non procul Atrium

Vestae erat, ubi Virgines Vestales habitabant. Etiam matronae

Romanae deabus sacrificabant et festa dearum celebrabant.

8.3 (Для повторення). Перекласти

De exercitu Romano

Exercitus Romanus de equitatu et peditatu constabat. Exercitus

Romanos pro patria pugnabat et victoria exercituum gloriam

magnam patriae parabat. Exercitui Romano populus gratias

agebat, nam oppida, vicos, agros, templa deorum defendebat. Poetae

saepe laudant exercitus, qui patriam defendunt et de exercituum

victoriis saepe narrant. Cornua et tubae exercitum ad pugnam

vocant.

9 Futurum I activi et passivі. Вказівні займенники

9.1 Перекладіть. Знайдіть у реченнях дієслова в

Futurum I і вказівні займенники 1 Veros amicos pecunia non parabitis. 2 In urbe, si licebit,

manebo. 3 Amicitia virtute servabitur. 4 Stellas caeli nunquam

numerabitis. 5 Filio meo satis аmplum patrimonium relinquam −

memoriam nominis mei. 6 Si necessarium erit pro patria nostra

pugnare, nullum hostem timebimus et belli pericula et labores

constanter tolerabimus. 7 Semper honos nomenque tuum laudesque

manebunt. 8 Nulla controversia mihi tecum erit. 9 “Cras, cras, − ait

corvus, − mutabo colorem”. 10 Quod hodie non est, cras erit.

11 Cum dabit aura viam, praebebis carbasa ventis. 12 Hominis

utilitati agri et maria parient. 13 Mare Rubrum colore non abhorret a

ceteris. 14 In maribus rara exemplaria animalium sunt. 15 Homines

bibunt vina, animalia autem aquam fontium. 16 Alter frenis eget,

alter calcaribus. 17 Memoria minuitur, nisi eam exercemus. 18

Tempora mutantur et nos mutamur in ilis. 19 Illi pro ultione, nos

pro vita pugnamus. 20 Ignavia corpus hebetat, labor firmat, illa

maturam senectutem, hic longam adulescentiam reddit. 21 Cum

“nosce te” dicit Apollo, hoc dicit: “Nosce animum tuum”. 22

Haec verba diu memoria tenebimus.

9.2 Прочитайте і перекладіть

De lupo et capra

Lupus aliquando capram in alta rupe videt et: “Huc, - inquit, -

descende, in herbidos campos, loca autem nuda relinque”. Sensit

capra fraudem lupi et respondet: “Ipse ambula ibi, si placet, ego

nоn habeo in animo voluptatem praeponere saluti”.

10 Означальні, питальні, відносні неозначені й

заперечувальні займенники

10.1 Прочитайте і перекладіть

1 Caesar eam legionem, quam secum habebat, ad murum

ducit. 2 Quo filio beneficio dat, patri quoque eius dat. 3 Ille dolet

vere, qui sine teste dolet. 4 Arbores serit agricola, quarum videbit

fructum nunquam. 5 Mortuo qui mittit munus, nil dat illi, sibi

adimit. 6 Facile veritas se ipse defendet. 7 Qui quaerit, reperit. 8

Nemo amat, quos timet. 9 Parva vitia aliorum ridetis, sed magna,

quae vos dedecorant, non videtis. 10 Vere comoedia a Cicerone

dicitur “imago veritatis”, in qua hominum mores et studia tam

honesta, quam inhonesta exprimuntur. 11 Nemo hunc amat, qui

verba nuntiat mala. 12 Quis me vocat? 13 Quid agis, me amice?

14 Praestat nemini imperare, quam alicui servire. 15 Habet Roma

Flaccum et Maronem, quorum ingenia multis Graecis aequiparantur;

sed scaenici poetae, qualis Sophocles, qualis Menander, apud nos

ignoti sunt.

10.2 Прочитайте і перекладіть

1 Labores gignunt honores. 2 Non est bonus, qui laborem

fugit. 3 Magna est linguarum inter homines varietas. 4 Soror eius

hominis virgo formosa est. 5 Haurit aquam cribro, qui discere vult

sine libro. 6 Dives est, qui sapiens est. 7 Multa commoda anni

venientes secum ferunt; multa recedentes adimunt. 8 E ferro

instrumenta et arma parabantur et parantur. 9 Si periculum erit, ad

arma vocabimur. 10 Ei libri tibi a mе mittentur; eos accipies. 11

Castra ab inimicis non longe a Roma ponebantur. 12 Bellum,

quod populos opressos liberabat, iustum ac necessarium erat. 13

Libenter id, quod volumus, credimus. 14 Nolo bellum gerere cum

captivis et feminis. 15 Is puer libros suos secum portabat. 16 Ex agro

non culto frustra frumentum exspectabitur.

11 Perfectum ind act. Ablativus loci. Genetivus

characteristicus

11.1 Прочитайте, перекладіть, знайдіть і

проаналізуйте граматичні конструкції.

1 Caesar oppidum vallo castellisque circumvenire instituit. 2

Graeci Troiam expugnaverunt, incolas necaverunt. 3 Vergilius,

poeta Romanorum, egregiis carminibus Aeneae errores cecinit. 4

Attalus, rex Pergami, regnum suum donavit Romanis. 5 Athenienses

ducem delegerunt Periclem, spectati virtutis virum. 6 Plato iram in

pectore, cupiditatem sub pectore locavit. 7 Gaius Iulius Caesar,

postquam Pharnacem, regem Ponticum, facile superavit, ad amicum

suum scripsit: “Veni, vidi, vici”. 8 Dareus, rex Persarum, a Graecis

aquam et terram postulavit. 9 Ingrati fuistis, Athenienses, quod

Miltiadem proditionis accusavistis. 10 Apud Romanos olim

quaestorum erat eos quaerere, qui hominem necaverunt. 11

Multis notae sunt illae orationes, quae Cicero de coniuratione

Catilinae habuit. 12 Socrates, dum vixit, iuvenes docuit. 13 Multi

saepe bella quaesiverunt propter gloriae cupiditatem. 14

Pythagoras primus se appellavit philosophum. 15 Caesar castra

magnis operibus munire et ex finitimis municipiis frumentum

corportare reliquasque copias exspectare instituit. 16 Arion

nominis sui fama multas terras implevit. 17 Herculem hominum

famа in consilio deorum collocavit. 18 Dido urbem Carthaginem

condidit.

11.2 Прочитайте і письмово перекладіть текст

Arminius Germanos ad pugnam incitat

Arminius, dux Germanorum, his fere verbis et hac

oratione animos militum confirmavit: “Romani, hostes nostri, in

magno sunt periculo, quod harum regionum ignari sunt. Hae

regiones, hoc caelum Romanos terrent. Ipsa umbra silvarum

nostrarum terrentur. Dei ipsi nobis viam libertatis monstrabunt. In

his silvis Romani errabunt. Haec patria nostra, hoc caelum; hi vici

testes sunt iniuriarum Romanorum. Ad pugnam vos voco. Hunc

hostem superabitis, liberi eritis, et nos ipsi liberique nostri tuti a

superbia illius populi erimus”.

11.3 Перекладіть текст

Viri Romani filios Athenas mittere solebant.

Adulescentes in Graecia philosophiae studebant, verba clarorum

oratorum audiebant, preclara aedificia spectabant. Corinthum

libenter visitabant, nam Corinthi pulchra aedificia erant,

Adulescentes Romani multos amicos in Graecia habebant. Marci

amicus Athenis Romam venit et cum Marco Romam visitat.

Marcus amico Campum Martium monstrat et: “Est-ne, -inquit, -

Athenis campus, ubi pila ludere et discum iacere potestis?”. Et

adulescens Graecus: “Athenis gymnasium et palaestram habemus,

ubi viri et pueri cotidie corpora ludis gymnicis exercent”.

12 Прикметники III відміни. Дієприкметники.

Ablativus qualitatis. Dativus duplex

12. 1 Прочитайте, перекладіть і проаналізуйте

сентенції

1 Ignis aurum probat, miseria-fortes viros. 2 Terra communis

mater est omnium mortalium. 3 Labor omnia vincit. 4 Discipuli

diligentes memoriam cotidie exercent. 5 Impudens est, qui

pro beneficio non gratiam, verum mercedem postulat. 6 Omnis ars

imitatio est naturae. 7 Vita brevis, ars longa. 8 Sub dulci melle

venena latent. 9 Sol mundum omnem sua luce complet. 10 Non est

facilis ad astra via. 11 Domina omnium et regina − ratio. 12

Inexplebilis Marii honorum sitis erat initium et causa belli civilis.

13 Omnium malorum stultitia est mater. 14 Divitiae apud

sapientem virum in servitute sunt, apud stultum − in imperio. 15 Viri

fortes non vincuntur doloribus gravibus. 16 Vetera proverbia

breviter et simplicibus verbis prudentiam populi exprimunt. 17

Erat inter ingentes solitudines oppidum magnum atque valens

nomine Capsa, cuius conditor Hercules memorabatur.

12.2 Прочитайте і перекладіть

De viro cupido

Habebat vir quidam gallinam , quae cotidie ovum aureum

pariebat. Homo cupidus contentus nоn erat iis ovis, quae cotidie

accipiebat, et: “Certe, - inquit, - magna copia auri intra ventrem

gallinae inest: occidam illam et omne aurum habebo”. Necat igitur

gallinam, sed nihil invenit; itaque neque aurum, neque ova, neque

gallinam habet. Recte igitur proverbium: avarus semper eget: atque

illud: rarus fortuna sua contentus.

12.3 Прочитайте і перекладіть

De erinaceo et vipera

Erinaceus (їжак) quidam hieme viperam rogat: “Accipe me, о

bona, in cavernam tuam, frigore enim vexor”. Obtemperat vipera

precibus eius eumque angusto loco accipit. Paulo post autem saepe

erinacei spinis pungitur, itaque: “Relinque, - inquit, - domum meam

et alio demigra, mihi enim et tibi parva est”. Cui erinaceus

respondet: “Mihi placet caverna ista, itaque mihi non est in animo

domum tuam relinquere; tu autem, si tibi non placet, alio demigra”.

Et vipera cogitur domo sua cedere. Periculosum est amicitiam cum

eis facere, in quorum potestate postea erimus.

13 Perfectum ind.pas. Відкладні і напіввідкладні

дієслова

13.1 Прочитайте, перекладіть і проаналізуйте

сентенції

1 Homo, gloriae appetens, saepe a virtutis via deflectit. 2

Mendaci homini, etiam verum dicenti, non credemus. 3 Beati

possidentes. 4 Via Lactea constat ex ingenti numero stellarum sua

luce splendentium. 5 Sagitta in lapidem nunquam figitur,

interdum resiliens percutit dirigentem. 6 Sero venientibus −

ossa. 7 Mulier cupido quod dicit amanti, in vento et rapida

scribere oportet aqua. 8 In castra ex urbe ad nos veniunt flentes

principes. 9 Pictor pinxit puerum uvas ferentem. 10 Nemo alteri

imperium volens concedit. 11 Forum Romanorum rostris

navium expugnatarum ornatum fuit. 12 Bonus liber non semel

legendus est. 13 Non multi libri legendi sunt, sed boni. 14 Patria

nobis amanda et defendenda est. 15 Pompeius ad Pharsalum a

Caesare victus est. 16 Multae gentes Gallorum a Caesare victae

sunt. 17 Troia ab Graecis cremata est. 18 Divitiae pariunt

curas. 19 Sibi bene facit, qui bene facit amico. 20 Libenter

homines id, quod cupiunt, credunt. 21 Non semper bonum est

illud, quod cupimus ardenter. 22 Сommune periculum concordiam

parit. 23 Improbus est homo, qui beneficiam scit accipere et reddere

nescit. 24 Dormiunt aliquando leges, nunquam moriuntur. 25 Dulce

et decorum est pro patria mori. 26 Gloria virtutem tamquam

umbra sequitur. 27 Alexander Persas pro Graecis ultus

est. 28 Fugite vitia, sequimini exempla bonorum. 29 Naturam

sequentes nunquam a via recta aberrabimus. 30 Ex bono animo

proficiscuntur bonae voluntates, et ex bonis voluntatibus nascuntur

bonae actiones.

13.2 Прочитайте і перекладіть

De Roma antiqua

Roma condita est in Latio in sinistra ripa fluvii Tiberis

saeculo octavo ante aeram nostram. Initio parvum oppidum erat:

incolae in casis habitabant. Primae casae in monte Palatino

aedificatae erant. Rex Servius Tullius saeculo sexto ante aeram

nostram non altum murum praesidio Romae aedificavit.

Temporibus imperatoris Octaviani Augusti in monte Palatium

Octaviani aedificatum erat. In Palatio olim Augustus habitavit. In

monte Capitolino erat arx urbis Romae. Inter montes Copitolinum et

Palatinum in valle Forum Romanum erat. In Foro mercatores merces

mutabant et oratores orationes habebant. Ad Tiberum situs erat

campus Martius. In Tiberi insula est, ubi templum Aesculapii, dei

medicinae et medicorum, erat.

13.3 Прочитайте і перекладіть

In schola

Pueri magistrum exspectant. Magister venit, pueri: “Salve,

magister!” − clamant. “Salvete, pueri!” − magister respondet et:

“Hodie, - inquit, - non dormietis! Attenti este! Unusquisque vestrum

proverbia, quae memoria tenet, recitabit. Quis vestrum primus

erit?” Tum Publius: “Ego, - inquit, - nam audentes fortuna iuvat”.

Ecсе Sextus tardus venit, et Publius: “Tarde venientibus ossa!” −

clamat. Pueri rident, nam Sextus iocum non intellegit. “De te

fabula narratur”, − addit Marcus. “'Mitte iocularia”, − inquit Sextus

iratus. Sed iam Titus: “Non scholae, sed vitae discimus”. Magister

ad Aulum: “Et tu, Aule, cur tacis? Semper garrulus es!”. Cui Aulus:

“Tempora mutantur et nos mutamur in illis”, − sed iam Publius:

“Garrula lingua nocet”, et Titus: “Quae nocent, docent”. “Et tibi,

Luci, − magister rogat, − nullum proverbium notum est?”. “Non

omnia possumus omnes”, − addit Publius, et Lucius: “Quot homines,

tot sententiae”. Tum Titus: “Spe vivitis? - inquit, - Praemia vobis

dabuntur”. “Bis dat, qui cito dat”, - clamat Titus. Tum magister:

“Publio et Tito multa proverbia nota sunt, itaque praemiis

donabuntur; tibi, Publi, stilum novum, at tibi, Tite, tabellas, quibus

sententias et proverbia scribes, dono do!”

14 Ступені порівняння прикметників. Ablativus

limitationis

14.1 Прочитайте, перекладіть і проаналізуйте сентенції

1 Nihil est hominis animo iucundius, quam discere. 2

Nobiliores Romanorum sine comite in publicum non prodibant. 3

Dolor animi morbus gravior est, quam corporis. 4 Nihil est dulcius

veritatis luce. 5 Quid est velocius mente humana? 6 Nihil est in

amicitia perniciosius , quam adulatio. 7 Litteram radices amarae

sunt, fructus -iucundiores. 8 Medicina fructuosior ars nulla

est. 9 Aegypto nulla est benignior tellus, nullus ager feracior. 10

Imitatio bonorum hominum ex indoctis doctos, ex doctis doctiores

facit. 11 Saepe nihil est homini inimicius, quam sibi ipse. 12

Crudelissimum erat civile bellum, quod temporibus Marii et Sullae

gestum est. 13 Is mihi videtur amplissimus, qui sua virtute in

altiorem locum pervenit, non qui ascendit per alterius calamitatem.

14 Socratem, sapientissimum virum, Athenienses ad mortem

iudicaverunt. 15 Libertas, leges et pax sunt optima bona. 16 Honesta

mors melior est, quam vita turpis. 17 Nihil est agricultura melius,

nihil dulcius, nihil homine libero dignius. 18 Honores mutant

mores,sed raro in meliores. 19 Melior est canis vivus leone

mortuo. 20 Optimi mortalium altissima cupiunt. 21 Amicum perdere

est damnorum maximum. 22 Plura faciunt homines e consuetudine,

quam e ratione. 23 Nihil est melius homini, quam sapientia.

24 Adulatio est pessimum malum. 25 Imperare sibi maximum

imperium est. 26 Optimum et pessimum in homine est lingua. 27

Quo plures hostes sunt, eo maior gloria nostra, eo splendidior

victoria. 28 Peior odio amoris simulatio est.

14.2 Прочитайте і перекладіть

De urbibus et fluminibus Italiae

Multae urbes Italiae clarae sunt. Clara est Capua, clarior Alba

Longa, clarissima Roma. Urbs Roma clarissima erat omnium urbium

Italiae antiquae. Clara sunt etiam flumina Italiae. Notus est Ticinus,

notior Padus, notissimus Tiberis. Padus est longissimus et

profundissimus omnium fluviorum Italiae. Alpes montes altissimi

Europae sunt. In altissimis montibus aer purissimus est.

De Campania

Scriptores antiqui Campaniam, regionem pulcherrimam Italiae,

appellabant “donum dei vini et deae agri culturae”. Erat enim

uberrima et vino, et frumento. Caelum erat saluberrimum. Oppida

erant celeberrima. Omnium oppidorum Campaniae clarissima erat

Capua, caput eius regionis. In Campania motus terrae errant

creberrimi. Capuae ludus gladiatorius clarissimus erat. Olim magister

gladiatorum erat Spartacus, genere Thrax.

14.3 Прочитайте і перекладіть

Dе amicitia.

Puellae Syram ancillam rogant: “Syra, multae et pulchrae

fabulae tibi notae sunt. Narra nobis fabulam!” Тum Syra: “Si vobis,

- inqult, - fabulae meae placent, de duobus amicis hodie vobis

narrabo. Tacete!”

Duo amici per silvam ingentem ambulabant. Subito procul

ursum magnum vident. Sextus celeri gradu fugit et аrborem

ascendit. Publius solus manet et mortem ante oculos habet: sed

magistri verba memoria tenet: “Ursus mortuorum corpora non

attingit”. Itaque in terra ut mortuus se prosternit spiritumque

continet. lam ursus advenit, corpus Publii spectat, sed hominum

mortuum putat et intactum relinquit. Ita causa felici pueri periculo

liberati sunt. Tum Sextus per iocum amicum interrogat: “Quid tibi

ursus in aurem insusurravit (прошептал)?” At Publius:

“Proverbium pulchrum: amicus certus in re incerta cernitur”.

Puellae Syrae gratias agunt, et ancilla: “Et vos, puellae, -

inquit, - proverbium aliud memoria tenete: res secundae amicos

parant, sed res inversae amicos probant.” “Recte, – Iulia inquit, -

nam verae amicitiae sempiternae sunt et sine amicitia nulla est vita”.

15 Четверта і п'ята відміни іменників. Числівники

15.1 Прочитайте, перекладіть і проаналізуйте

сентенції

1 In veterum Romanorum exercitibus omnium ordinum cives

militabant. 2 Consules, censores, praetores aediles summi erant rei

publicae Romanorum magistratus. 3 Senectus est occasus vitae. 4

Stultissimus est, qui hominem e veste aut habitu aestimat. 5 Tauri

cornibus se defendunt, equi pedibus, canes dentibus. 6 Servi parent

propter metum, homines liberi-propter officium. 7 Hannibal

magnum terrorem iniecit exercitui Romanorum. 8 Usus optimus

magister est rerum humanarum. 9 Concordia res parvas auget,

discordia maximas delet. 10 Spatia dierum et noctium diversa

sunt in diversis terrae regionibus. 11 Amicitia est unus animus in

duobus corporis. 12 In exercitu Hannibalis erant triginta septem

elephanti. 13 Cerberus, inferorum custos, tria capita habebat. 14

Roma condita est secundo anno Olympiadis septimae. 15 Hydra

novem capita habebat: ex his octo mortalia erant, unum immortale.

16 Septimus fuit atque ultimus regum Romanomum Tarquinius,

qui propter superbiam Superbi cognomen consecutus est. 17 Duas

tantum res populus Romanus optat: panem et circenses 18 Duo

milia militum defendunt urbem. 19 Quot dies habet unus annus?

Trecentos sexaginta quinque. 20 A sexto saeculo usque ad

primum saeculum consules rem publicam Romanam gesserunt.

15.2 Прочитайте і перекладіть

Unus rex Romam administrabat, sed regibus exactis duo

consules rei publicae praeerant. Trium celebrium poetarum

Romanorum elegias legere possumus: Sexti Propertii, Albii Tibulli

et Publii Ovidii Nasonis. Quattuor sunt tempora anni: ver, aestas,

autumnus, hiems. Quinque declinationes tibi iam notae sunt. Sex

Virgines Vestales ignem in Vestae templo custodiebant. Septem

reges Romani erant: primus Romulus, septimus Tarquinius

Superbus erat. Mensis October a numero octo, mensis November a

numero novem appellatur. Novem Musae erant. In manu quinque,

in duabus manibus decem digitos habes.

15.3 Прочитайте і перекладіть

De citharista

Stratonicus citharista in schola sua novem Musarum simulacra

et Apollinis statuam habebant, discipulos vero duos. Interrogatus

aliquando ab amicis: ”Quot discipulos habes?”, – ille: ”Deorum , -

inquit, - auxilio duodecim”.

Aenigma.

Unus est pater, duodecim autem filii ei sunt quorum singulis

sexaginta filiae sunt, duplicem formam habentes: aliae enim albae

sunt, aliae nigrae. Quamquam vero immortales sunt, omnes tamen

moriuntur.

16 Герундій. Герундив. Супін

16.1 Прочитайте і перекладіть 1 Demosthenes in dicendo non tam dicax fuit, quam facetus.

2 Ut ad cursum equus, ad arandum bos, ad indagandum canis, sic

homo ad duas res, ad intellegendum et agendum natus est. 3 In rebus

tam severis non est iocandi locus. 4 Acerrimus ex omnibus nostris

sensibus est sensus videndi. 5 Nulla aetas ad discendum sera est. 6

Iuppiter nullo magis hominem separavit a ceteris animalibus, quam

dicendi facultate. 7 Libertas est potestas faciendi, quod iure licet.

8 Optimus est orator, qui dicendo animos audientium et docet, et

delectat, et permovet. 9 Scribendo dicimus diligentius, dicendo

scribimus facilius. 10 Hominis mens discendo alitur et cogitando. 11

Atomus est corpusculum minimum et individuum, quo in

explicanda origine mundi utebatur Democritus et post еum

Epicurus. 12 Saepe exercendo iuvenes corpora sua firmant. 13 Dux

dedit signum proeliandi. 14 Non modo ars dicendi, sed etiam ars

tacendi difficillima est. 15 De gustibus non est disputandum. 16

Nulla possessio, nulla vis auri et argenti plus, quam virtus,

aestimanda est. 17 Omnia homini, dum vivit, speranda sunt. 18

Adhibenda est in iocando moderatio. 19 Quid mihi

agendum est? 20 Audienda et altera pars. 21 Consilia prudentium

virorum audienda sunt. 22 Seneca Lucilio suo scribit haec: “Accipe

hanc utilem et salubrem adhortationem: nobis aliquis vir

bonus eligendus est et semper ante oculos habendus, ut sic, tamquam

illo spectante, vivamus et omnia, illo vidente, faciamus”.

16.2 Прочитайте і перекладіть

De medicinae arte

Athenis et Romae multi et celebres medici erant, ut

Hipocrates, Galenus, Celsus. Qui non solum homines aegros

curabant, sed etiam libros de medicinae arte scribebant. Medici, qui

rationalem medicinam probant, primum causam morbi quaerunt.

Id recte faciunt. Graecis tres partes medicinae notae iam erant:

diaetetica, quae aegros victu proprio curabat; chirurgica, quae

manu et sectione; atque pharmaceutica, quae medicamentis aegros

curare studet.

Antiquis hominibus ioci de medicis placebant, unde et id:

“Medice, cura ipsum!” Sed medici multa et bona praecepta dabant.

Celsus, exempli gratia, iubet quiescere interdum, sed saepe se

exercere: ignavia enim corpus hebetat, labor firmat.

17 Plusquamperfectum ind. activi et passivi. Futurum II.

Ablativus separationis

17.1 Перекладіть і проаналізуйте речення

1 Hannibal primus copias suas in Italiam traduxit trans

Alpes, quas nemo cum exercitu ante eum superaverat. 2 Romani

leges, quas senatus populusque sanxerat, aeneis tabulis incederunt.

3 Democritus, cui pater ingentes divitias reliquerat, omne fere

patrimonium suum civibus donavit. 4 Oppida, quae ab Helvetiis

incensa erant, a Caesare restituta sunt. 5 Graeci deorum honores

tribuebant iis viris, qui tyrannos necaverant. 6 Diogenes virum

doctum, qui de caelestibus multa narraverat, interrogavit: “Quando tu

de caelo descendisti?” 7 Brennus, dux Gallorum Romanis, quos

proelio ad Alliam vicerat, dixit: “Vae victis!” 8 Romani in eo

templo, quod Iovi, summo deo, struxerant, colebant et Iovem et

duas deas, Iunonem et Minervam. 9 Vanam gloriam qui spreverit

(отвергает), veram habebit. 10 Si Paris ex Graecis uxorem duxerit,

excidium Troiae ducet et omne malum. 11 Veniam, quocumque

vocaveris. 12 Sententiam vestram mutabitis, si omnia audiveritis. l3

Talem habebimus, qualis fuerit labor. 14 Si amicitiam tuam еrо

adeptus, me bonum amicum habebis. l5 Pyrrhus e proelio ad

Heracleam in castra rediens exclamavit: “Si iterum sic vicero, sine

militibus in Epirum revertar”. 16 Nihil est virtute amabilius; quam

qui adeptus erit, ubicumque erit gentium, a nobis diligetur.

17.2 Прочитайте і перекладіть

De Aenea

Graeci diu Troiam urbem oppugnaverunt; decimo anno

Troiam expugnaverunt. Aeneas, unus e principibus Troianorum,

cum patre sene et filio parvulo at cum sociis naves conscendit et

post multos et longos errores in Italiam advenit. Rex Latinus

Aeneam in hospitium accepit et filiam Laviniam in matrimonium

ei dedit. Sed primum Troiani cum Rutulis pugnabant. Latinus enim

antea Laviniam Turno, Rutulorum principi, in matrimonium dare

promisit. Aeneas oppidum Lavinium condidit. Filius eius, Ascanius,

Albam Longam condidit. Ea gente Romulus, conditor Romae, fuit.

18 Прислівники. Неправильні дієслова. Дієслова,

похідні від esse

18.1 Перекладіть і проаналізуйте сентенції 1 Saepe Germani cum Gallis acerrime pugnaverunt. 2

Romani in theatro clamabant: “Pulchre, bene, recte!” 3 Raro senex

sententiam mutat. 4 Sane et tranquille vivit, qui honeste vivit. 5

Valetudinem tuam curas diligenter. 6 Facile omnes, cum valemus,

recta consilia aegrotis damus. 7 Homines amplius oculis, quam

auribus credunt. 8 Ad lacum Trasimenum Romani acriter et

vehementer pugnaverunt, quam apud Cannas. 9 Aliena vitia melius

vident homines, qua sua. 10 Pares cum paribus facillime

congregantur. 11 Si vis amari, ama. 12 Qui dare vult aliis, non debet

quaerere: ”Vultis?”. 13 Haurit aquam cribro, qui discere vult sine

libro. 14 Idem velle atque idem nolle ea demum est firma amicitia.

15 Altera manu fert lapidem, panem ostentat altera. 16 Pacem huc

fertis, an arma? 17 Fortiter fortunam meam feram. 18 Omnia

mutantur, nihil interit. 19 Non fiunt poetae, nascuntur. 20 Qui dicit,

quod vult, saepe audit, quod non vult. 21 Graecia capta ferum

victorem cepit et artes intulit agresti Latio. 22 Non omnia

possumus omnes. 23 Iis militibus, quibus animus deest, arma nihil

proderunt. 24 Semper magnae fortunae comes adest adulatio. 25

Homines hominibus plurimum prodesse et obesse possunt. 26

Absentem amicum vituperare peius est, quam praesentem laudare.

27 Ex eo proelio circiter milia hominum octoginta superfuerunt.

28 Hostium naves magnas tempestates Oceani magnosque

impetus ventorum sustinere possunt. 29 Felix, qui potuit rerum

cognoscere causas. 30 Qui aliis praeest, semper diligens et iustus

esse debet. 31 Nemo mortem effugere potest. 32 Hic locus ab

hoste circiter passus trecentos aberat.

18.2.1 Прочитайте і перекладіть

De Nioba

Nioba, Tantali filia, uxor erat Amphionis, regis Thebanorum.

Haec propter potentiam et divitias mariti et propter suam

pulchritudinem admodum superba fuit; maxime autem ea de causa,

quod multos liberos habuit.

Aliquando mulieres et virgines Latonae, matri Apollinis et Dianae,

sacrificabant. Nioba eas vituperavit et: “Cur, - inquit, - ei, non mihi

sacrificatis? Pulchritudine, potentia, divitiis, etiam genere ceteros

homines supero. Tantalus mihi pater est, Iovem avum appello.

Spectate liberos meos. Ego quattuordecim liberos habeo, Latona –

duos”. Postquam haec dixit, mulieres a sacris prohibuit.

Latona valde Niobae irata fuit et statim liberos suos vocavit.

Apollo: “Verba, - inquit, - istius Niobae poena digna sunt”. Liberi

Latonae in arcem Thebarum venerunt, et Apollo filios, Diana autem

filias Niobae sagittis necaverunt. Maritus Niobae se ipse necavit. Ita

Niobae superbia ipsi causa doloris fuit. Dei misericordia Niobum

in saxum mutaverunt, lacrimaeque eius etiam nunc manent.

19 Ablativus absolutus

19.1 Перекладіть і проаналізуйте речення

1 Persis appropinquatibus Graeci Thermopylas occupaverunt.

2 Reluc-tante natura irritus labor est. 3 Tarquinio Superbo

expulso Romae consules creati sunt. 4 Alexander Magnus,

urbibus maritimis captis, interiorem Asiam occupavit. 5

Appropinquante autumno multae aves in regiones calidiores

avolant. 6 Re intellecta in verborum usu facile esse debemus. 7 Bello

finito Romani templum Iani claudebant. 8 Cicerone consule

coniuratio Catilinae detecta est. 9 Mortem imminente vir probus a

virtute non deflectit. 10 Atilius Regulus consul victis navali proelio

Poenis in Africam se coniecit. 11 Hannibale vivo copiae

Carthaginiensium magnum timorem imperatoribus Romanis

iniecerunt. 12 Ulixem vocat Homerus urbis vastatorem, quia bello

Troiano, astutia sua capto Ilio et incenso, finem fecit. 13 Consul,

captis castris, direptione praedaque abstinet milites. 14 Mutato

nomine de te fabula narratur. 15 Caesar exercitum Romanum,

ponte paucis diebus aedificato, Rhenum fluviam transportavit.

19.2 Прочитайте і перекладіть

Dе animalium sensu mirabili

Mirus est animalium quorundam sensus. Appropinquante

autumno multae aves natura ipsa vias monstrante in regiones

calidiores migrant, appropinquante vere ad nos redeunt. Formicae

quoque sensum temporis futuri habent. Nam imminente hieme

laboriosae sunt victumque соmраrаnt. Mures quoque futura

sentiunt, nam domus ruinae instante relictis domiciliis nova domicilia

quaerunt. Nonnulae aves hieme acriore imminente maturius

regiones calidiores, et vere praematuro instante ante tempus

frigidiores petunt.

19.3 Прочитайте і перекладіть

Dе Gracchis.

Tiberius Sempronius Gracchus et frater eius Gaius prima aetate

patrem amiserunt et in matris tutela adoleverunt. Mater

Gracchorum Cornelia erat femina acri ingenio et omnibus virtutibus

animi.

Gracchi iam iuvenes habebant ingentem patriae amorem et

liberalem aequitatis studium. Postea proponebant leges agrarias,

quibus cives adiuvare sperabant. Sed duces adversae factionis

impedimento eis erant. Tiberium senatores necaverunt, Gaius

autem mortem sibi conscivit. Sed crudeli morte ingentem gloriam

sibi paraverunt. Vita Gracchorum exstat in operibus scriptогis

illustris Plutarchi.

20 Вживання інфінітивів. Accusativus сum infinitivo.

Nominativus cum infinitivo

20.1 Перекладіть і проаналізуйте

1 Errare humanum est. 2 Maius dedecus est parata amittere,

quam omnino non paravisse. 3 A probis probari, ab improbis

improbari - aequa laus est. 4 Thales, ille philosophus Milesius,

aquam esse initium rerum omnium putabat. 5 In mortali corpore

immortalem аnimam esse philosophi Graecorum docebant. 6

“Memento te hominem esse” - haec verba servum publicum

imperatori acclamare moris fuisse constat. 7 Democritus docebat

innumerabilis esse mundos. 8 Comoediam esse dicit Cicero

imitationem vitae, speculum consuetudinem, imaginem veritatis. 9

Augustus carmina Vergilii cremari contra testamentum eius

vetuit. 10 Post pugnam Marathoniam Graeci proclamaverunt

patriam esse servatam. 11 Hannibal iuravit semper se inimicum

Romanis fore. 12 In suis libris Caesar narrat se bis in Britanniam

cum exercitu navigavisse. 13 Legem brevem esse oportet. 14

Placiturum tibi esse librum meum suspicabar. 15 Socrates:

“Scio, - inquit, - me multа nescire; itaque multo sapientior sum

quam homines, qui putant se omnia scire”. 16 Perfuga a Pyrrho in

senatum venit et dixit se venenum regi daturum et eum

necaturum esse. 17 Qui tacet, consentire videtur. 18 Iam ante

Homerum poetae fuisse putantur. 19 Post itinera longa Ulixes

dicitur ad Phaeacum insulam pervenisse. 20 Disciplina druidum in

Britannia reperta atque inde in Galliam translata esse

existimatur. 21 Aesopus servus fuisse traditur. 22 Epaminondas

fidibus praeclare cecinisse dicitur. 23 Thales primus defectionem

solis praedixisse traditur. 24 Democritus dicitur oculis se privavisse.

25 Lycurgi temporibus Homerus fuisse traditur.

20.2 Прочитайте і перекладіть

De Ennio poeta et de Nasica.

Nasica aliquando Ennium poetam visitatum venit. Cui

ancilla dixit dominum domi nоn esse et sero domum venturum esse.

Sed Nasica ei non credidit, nam sensit Ennium domi esse. Postridie

poeta Nasicam visitatum venit et ostiarium rogavit: “Est-ne domi

dominus tuus?” Tum Nasica, qui domi erat, clamavit se domi nоn

esse. Tum Ennius: “Credis me vocem tuam nоn cognoscere?” At

Nasica: “Ego аnсillaе tuae credidi, et tu mihi ipsi non credis me

domi nоn esse?”

De Demosthene et fure

Demostheni fur quidam rem pretiosam arripuit ; qui captus

ita se defendere studebat: “Nesciebam id tuum esse”. Cui

Demosthenes: “At id tuum non esse sati sciebas”.

21 Modus coniunctivus. Часи кон'юнктива

21.1 Прочитайте і перекладіть

De patre felici

Scriptores narrant Diagorum Rhodium tres fillos habuisse:

unum pugilem, secundum pancratiastem, tertium luctatorem. Qui

omnes ludis olympiae certabant. Pater sperabat filios in

certaminibus victuros esse. Ipse Olympiae aderat et vidit omnes

vincere eodem die et coronis ornari. Adulescentes felices patri

oscula dabant, populus flores in eos iaciebat. Sed iidem scriptores

narrant Diagorum, gaudio commotum, in stadio, in osculis et in

manibus filiorum animam efflavisse.

pugil, is кулачний борець

pancratiastes універсальний борець

luctator борець, атлет

oscula dare цілувати

22. Вживання кон'юнктива в незалежному реченні

Граматичний матеріал наведений у частині другій цього

посібника (Синтаксис).

22.1 Прочитайте, перекладіть і проаналізуйте

сентенції

1 Pericula ne timeamus. 2 Ne male agamus. 3 Suum

quisque noscat ingenium. 4 Praecepta prudentium virorum ne

neglexeris. 5 Semper observemus auream illam regulam: “Audiatur

et altera pars”. 6 Mortem servituti anteponamus. 7 Quid sentimus,

loquamur; quod loquimur, sentiamus. 8 Alii sibi divitias habeant,

nos virtutem. 9 Valeant cives mei, sint incolumes, sint florentes,

sint beati; stet haec urbs praeclara mihique patria carissima.

10 Numerus convivarum ne sit minor, quam Gratiarum, ne

maior, quam Musarum. 11 Praeclare Seneca: “Qui dedit, - inquit, -

beneficium, taceat; narret, qui accepit”. 12 Cedant аrmа togae. 13

Amemus patriam, posteritatis gloriae inserviamus. 14

Utinam, Quirites, copiаm virorum fortium haberemus. 15 Utinam

id bellum tam male ne finitum esset. 16 Vivat patria nostra. 17

Amici, dum vivimus, vivamus. 18 Hic teneat nostras ancora iacta

rates. 19 Quid tibi optem? 20 Omnia vincit amor et nos cedamus

amori. 21 “Saepe stilum vertas”, – dicit Horatius. 22 Dum spiramus,

speremus. 23 Quod fortuna feret, feramus. 24 Ante victoriam nе

canas triumphum. 25 Vires tuas amici sentiant magis

benefiсiis, quam iniuriis. 26 Ne redeant gravia bellorum civilium

tempora. 27 Quidquid agis, prudenter agas et respice finem. 28

Festo quid potius die Neptuni faciam. 29 0mnia possideat, non

possidet aera Minos. 30 Prosit!

22.2 Прочитайте і перекладіть

De Helvetiis

Helvetii, populus bellicosus et imperii cupidus, in animo

habebant ex patria sua emigrare et alios agros Galliae оссuраrе.

Тum unus ex Helvetiis: “Ex patria nostra, -inquit, - emigremus.

Antea autem comparemus nobis frumentum, confirmemus

amicitiam cum finitimis, inflammemus aedificia et oppida nostra.

Sunt omnino viae duae, quibus ex patria emigrare possumus: altera

per Sequanos, altera per provinciam Romanorum. Via, quae per

Sequanos ducit, angusta et periculosa est. Per provinciam

Romanorum igitur migremus”.

23. Загальні відомості про підрядні речення.

Consecutio temporum. Підрядні мети, наслідку, додаткові

23.1 Перекладіть і проаналізуйте

1 Athenienses, ut patriam conservarent, cum Persis

pugnaverunt. 2 Postquam Romani Carthaginem expugnaverunt,

multi Carthaginienses, ne vivi in manus hostium venirent, in

ignem se praecipitaverunt. 3 Siciliam Verres per triennium ita

vexavit, ut ea restitui in antiquum statum nullo modo possit. 4

Fortiter pugnemus, ne vincamur. 5 Те admoneo, ut cotidie aliquid

legas. 6 Natura impellit nos, ut iucunda appetamus, fugiamus

contraria. 7 Senatus censuit, ut proconsul provinciam defenderet. 8

Маgnореrе te hortor, mi Cicero, ut hos de philosophia libros

studiose legas. 9 Phaeton optavit, ut in currum patris tolleretur. 10

Persaepe evenit, ut utilitas cum honestate certet. 11 Cura, ut valeas.

12 Omne animal id agit, ut se conservet. 13 Vercingetorix a Gallis

imperavit, ut castra munirent. 14 Non is es, Catilina, ut te pudor a

turpitudine revocaverit. 15 Caesar Helvetios persecutus est, ne ad

mаrе pervenirent neve provinciae Romanae nocerent. 16 Omnes

cives optant, ut pax sit. 17 Dо, ut des. 18 Atheniensis quidam

conspiciens tabulam, in qua pugna erat ita picta, ut Athenienses

Lacedaemonios fugarent, exclamavit: “'Fortes Athenienses”. Laco

quidam forte adstans subiecit: “In tabula”. 19 Lycurgus instituit,

ut omnes Lacedaemonii sine ullo discrimine communi mensa

uterentur. 20 Nonnulli Romani, ut Cato, tam inimico аnimo in

Graecos erant, ut medicos ex Graecis ad se non vocarent.

23.2 Перекладіть речення і поясніть вживання часів Alexander Magnus dixit: "Utinam Indi quoque mе deum esse

credant!” Utinam illum diem videam, quo amicus meus poeta clara

celebretur! Marcus Tullius Cicero scripsit: “Utinam Tulliola mеа

viveret!” Ad senectutem utinam perveniatis! Utinam omnes cives

patriae consulant!

23.3 Перекладіть

De Euclides

Euclides Megarensis saepissime Athenas visitavit, ut Socratis

sermonibus interesset. Athensienses magno odio in Megarenses

flagrabant et edixerunt, ne quis civis Megarensis Athenas

visitaret. “Vir Megarensis, qui in urbem nostram venerit, graviter

punietur”. At Euclides ne poena gravi quidem deterrebatur, sed ut

philosophum visitare posset, longa vesta muliebri indutus et capito

velato Athenas properabat, ubi cum Socrate disputabat. Deinde, sub

lucem, eadem veste muliebri tectus, ne cognosceretur, Меgаrаm

domum properabat.

De Cicero

Cicero in senatum venit, ut orationem habeat. Multi senatores

veniunt, ut orationem audiant. Cicero verbis gravissimis senatores

admonet, ut Catilinam, civem malum, puniant. Catilina Romam

relinquit, ne puniatur.

De legibus

Indignum est in ea civitate, quae legibus continetur, discedi

a legibus. Ut corpora nostra sine mente, sic civitas sine lege suis

partibus uti non potest. Legum ministri magistratus, legum

interpretes iudices, legum denique omnes servi sumus, ut liberi esse

possimus.

24 Підрядні часу, причини, допустові

24.1 Перекладіть і проаналізуйте речення

1 Cum Caesar in Galliam venit,alterius factionis principes erant

Aedui, alterius Sequani. 2 Is, qui non defendit iustitiam,cum potest,

iniuste facit. 3 Cato in opere, quod est de agricultura, haec scribit:

“Maiores nostri virum bonum cum laudabant, ita laudabant bonum

agricolam bonumque colonum esse”. 4 Cum sumus necessariis

negotiis curisque vacui, tum avemus aliquid videre, audire,

addiscere. 5 Cum hostium copiae non longe absunt, etiamsi irruptio

nulla facta est, tamen pecua relinquuntur, agricultura deseritur,

mercatorum navigatio conquiescit. 6 Сum in domum alienam

veneris, et mutus et surdus esto. 7 Solus homo particeps est

rationis, cum cetera animalia sunt expertia. 8 Alexander, cum

Thebas caperet, Pindari familiae pepercit. 9 Quid viris stultis

pecunia prodest, cum sapientiam sibi comparare non possint? 10

Plato varios Socratis sermones immortalitati scriptis suis tradidit,

cum Socrates ipse litteram nullam reliquisset. 11 De multis amicis

pauci Ovidio fideles manserant, cum in exilium mitteretur. 12

Multi, cum in potestate essent hostium aut tyrannorum, multi in

exilio dolorem suum doctrinae studiis levaverunt. 13 Parens eius,

cum esset aeger, tamen omnibus rebus illius interfuit, cum

infirmitatem corporis virtute animi superaret. 14 Socrates, cum

facile posset educi e custodia, noluit. 15 Plutarchus ait regi Deiotaro

plures fuisse filios; quorum cum ipse uni relinquere imperium atque

omne patrimonium suum cuperet, quo id facilius faceret, ceteros

omnes manibus suis trucidavit. 16 Archimedes, cum in balneo

sedens sensisset, pondus rerum in aquam demersarum minui,

exclamavisse traditur: “Repperi”. 17 Sulla ausus est dicere, cum

bona in foro venderent bonorum virorum et locupletium, praedam

se suam vendere.

24.2 Прочитайте і перекладіть

De Aristippo

Aristippus philosophus Socraticus naufragium ad oram

Rhodi insulae agitatus est. Qui, cum ibi in arena spectavisset

nonnullas formas geometricas, ad viros, qui cum eo erant,

exclamavit: “Speremus ! Hominum еnim vestigia spectavi!”.

Statim recta via in oppidum Rhodum properavit, gymnasium

intravit ibique de philosophia disputavit. Tum incolae eius

insulae philosophum tot donis donaverunt, ut non modo se ipse

ornaret, sed etiam eis, qui una cum eo fuerunt, vestitum et ea, quae

ad victum necessaria erant, praeberet. Cum autem amici eius in

patriam renavigare in animo haberent interrogarentque quidnam

renuntiarent, tum Aristippus eis: “Cuncti, - inquit, - liberis suis

comparent ea, quae etiam e naufragio servare possint. Nam id est

verum praesidium vitae, cui neque res adversae, neque bella nocere

possunt”.

24.3 Прочитайте і перекладіть

De Parrhasio et Zeuxide

Parrhasius et Zeuxis celeberrimi pictores Graeci habebantur.

Parrhasius descendisse in certamen cum Zeuxide dicitur. Zeuxis

pinxit uvas tam veris uvis similes, ut aves ad tabulam advolarent.

Parrhasius pinxit linteum tam simile vero, ut Zeuxis desideratet, ut

linteum removeret et, quid pinxisset, ostenderet. Cum errorem

suum intellexisset, Parrhasio palmam concessit; et recte: ipse enim

volucres fefellit, Parrhasius autem artificem. Narratur etiam Zeuxis

pinxisse puerum uvas ferentem; ad eas uvas etiam aves

advolabant, ut ad veras. Pictor tamen contentus non erat et iratus:

“Uvas, -inquit, - melius, quam puerum pinxi; puer vero puero similis

esse non videtur, si aves ad eum advolare non timent”.

25 Додаткові означальні. Непряме питання. Умовні

речення.

25.1 Прочитайте, перекладіть і проаналізуйте сентенції

1 Pоma, si matura sunt, ex arboribus decidunt. 2 Pecunia est

ancilla, si scis uti; si nescis, domina. 3 Si bellum omittemus, pace

non fruemur. 4 Matrimonium tuum perpetuum est, si mutua

voluntate iungitur. 5 Dies deficiat, si velim causas mali enumerare.

6 Si insaniens gladium a te postulet, dare peccatum sit. 7 Homines

miseri essent, si dies mortis iis notus esset. 8 Sim impudens, si

plus postulem, quam homini a rerum natura tribui potest. 9

Iucunde vivi non potest, nisi cum virtute vivitur. 10 Stultus homo

philosophum se ostentans merito audiet vetus illud: “Si tacuisses,

philosophum mansisses”. 11 Alexander, cum amici interrogarent:

“Nonne tu quoque Olympiae certabis?” – “Certarem, - inquit, - si

reges ibi cum regibus certarent.” 12 Cum Alexander Darei

condiciones repudiavisset, Parmenio: “Ego, - inquit,-si Alexander

essem,pacis condiciones acciperem”. Cui ille: “Ego quoque

acciperem, si Parmenio essem”. 13 Achilles non pugnavisset contra

Hectorem, nisi Patroclus occisus esset. 14 Hilon, cum aliquando

inter patrem et filium iudex esset, filio: “Si,- inquit,- mala causa tua

erit, damnaberis; si bona , non minus damnaberis, quod patrem

accusavisti”. 15 Cancer retro cedens patri monenti, ut prorsus

cederet: “Faciam, - inquit ,- si te prius videro idem facientem”. 16

Quam bene vivas, refert, non quam diu. 17 Dum Socrates in

carcere fuit, discipuli eius secum consultabant, quomodo Socratem

liberare possent. 18 Non refert, quam multos, sed quam bonos

habeas libros. 19 Nemo scit praeter me, ubi me soccus premat. 20

Nescire, quid ante nos homines egerint, est in tenebris vivere.

21 Pythagoras, quot stadia inter terram et singulas stellas essent,

indicavit. 22 Ex epistulis Demosthenis intellegi licet, quam frequens

fuerit Platonis auditor. 23 Rex Agis dicebat Lacedaemonios non

interrogare, quam multi, sed ubi essent hostes. 24 Dici non potest,

quam sim hesterna disputatione tua delectatus. 25 Sapiens quidam

interrogatus, quid homo pessimum, quid optimum haberet,

respondit: “Linguam”. 26 Alcibiades puer in certamine сum

nesciret, quomodo ab adversario se solveret, illius manum momordit.

Qui cum dixisset: “Mordes,sicut mulieres”, - hic: “Nequaquam, -

inquit,- sed ut leones”. 27 Thales, interrogatus, quid esset difficile:

“Se ipsum, - inquit, - noscere”. Idem, rogatus, quid esset facile:

“Alteri,- inquit,-consilium dare”. 28 Solo, cum interrogaretur, cur

nullam роеnam constituisset in eum, qui patrem

interfecisset,respondit se arbitratum esse id neminem facturum

esse. 29 Epaminondas, gravi vulnere exanimatus, quaesivit, salvusne

esset clipeus. 30 Caesar legatis tribunisque militum, quos

convocaverat, ostendit, quae ex exploratore cognovisset.

25.2 Перекладіть тексти

Facetiae

Iulia, Octaviani Augusti filia,venit ad patrem luxurioso et

licentiore vestitu, quod patri non placuit; sed iram continuit. Postero

die Iulia modeste vestita ad Augustum venit, qui gaudium continere

non potuit et: “Quantum hic cultus, - inquit, - aptior est Augusti

filiae!”. Cui Iulia: “Hodie enim mе patris oculis ornavi, heri oculis

viri”.

Quid poetae de feminis sentiant

Quid Iulia agat, Aemilia Syram rogat.Sed Syra nescit, ubi

Iulia sit. Sed ecce Iulia intrat:puella tristis est, manu tabulas tenet.

Aemilia filiolam rogat, cur tristis sit. Iulia respondet Titum

sententias quasdam poetarum scripsisse, quibus poetae mulieres et

puellas vituperent. Itaque puella matrem rogat , sit – ne verum

feminas omnes malas esse. Aemilia ridet et: “Recita, -inquit, -

sententias illas ut ego quoque cognoscam, quid poetae de feminis

sentiant”. Iulia matri paret et recitat:

Varium et mutabile semper femina.

Verba puellarum foliis leviora caducis.

Intolerabilius nihil est, quam femina dives.

Plautus dicit duas mulieres peiores, quam unam.

Mobilior ventis est femina.

Mulier numquam tacet.

Plauti verba quoque memoria tene mulierem multiloquam esse.

Catulli etiam verba legas:

“Crede mihi,mulier cupido quod dicit amanti,

In vento et rapida scribere oportet aqua!”

Femina saepe vincit , nam “preces et lacrimae sunt аrmа

feminae”.

Aemilia ridet et: "Poetae,- inquit, -qui comoedias et satiras

scribunt, vitia hominum irrident, non solum feminarum, sed etiam

virorum. Scriptores etiam de multis feminis bonis et honestis

enarrant.

ДОДАТКИ

ВІРШІ

1 GAUDEAMUS

1 Gaudeamus igitur,

Iuvenes dum sumus!

Post iucundam iuventutem,

Post molestam senectutem

Nos habebit humus.

2 Ubi sunt, qui ante nos

In mundo fuere?

Vadite ad superos,

Transite ad inferos,

Hos si vis videre!

3 Vita nostra brevis est,

Brevi finietur.

Venit mors velociter,

Rapit nos atrociter,

Nemini parcetur.

4 Vivat Academia,

Vivant professores!

Vivat membrum quodlibet

Vivant membra quaelibet,

Semper sint in flore!

5 Vivant omnes virgines

Graciles, formosae!

Vivant et mulieres

Tenerae, amabiles,

Bonae, laboriosae!

6 Vivat et Respublica

Et qui illam regit!

Vivat nostra civitas,

Maecenatum caritas,

Qui nos hic protegit.

7 Pereat tristitia,

Pereant osores,

Pereat diabolus,

Quivis antiburschius

Atque irrisores!

2 FLEVIT LEPUS PARVULUS

Flevit lepus parvulus

clamans altis vocibus:

Quid feci hominibus,

quod me sequuntur canibus?

Neque in horto fui

neque holus comedi.

Longas aures habeo,

brevem caudam teneo,

leves pedes habeo,

magnum saltum facio.

Caro mea dulcis est,

pellis mea mollis est.

Quando servi vident me

“Hase, Hase” vocant me

Domus mea silva est,

lectus meus durus est.

Dum montes ascendero,

canes nihil timeo.

Dum in aulam venio,

gaudet rex, sed non ego.

Quando reges comedunt me,

vinum bibunt super me.

(1574 )

3 SPONSI ELECTIO

Filia, si voles tu

vellem te locare

et carnalem socium

et carnalem socium

vellem tibi dare

Filia, vis militem

bone equitantem? -

“Nolo, mater cara,

nolo, mater cara,

quia non sum sana”

Milites in bello,

nunquam sunt in domo,

et eorum fladii

et eorum gladii

semper sunt acuti”.

Filia, vis monachum

bene cucullatum?

“Nolo, mater cara,

nolo, mater cara,

quia non sum sana.”

Monachi post primam

currunt ad coquinam:

panes eis dantur

caseum furantur

Filia, vis rusticum

nigrum et turpissum?

“Nolo, mater cara,

nolo, mater cara,

quia non sum sana”

Rustici quadrati

semper sunt irati

et eorum corda

et eorum corda

nunquam laetabunda

Filia, vis clericum

Beneficiatum?

“Nolo, mater cara,

nolo, mater cara,

quia non sum sana”

Clericorum pueri

Semper sunt superbi

et eorum matres

et eorum matres

dicunt meretrices

Filia, vis scholarem

Bene litteratum

“Volo mater cara,

Volo mater cara,

quia iam sum sana.”

МОЛИТВИ

1 AVE REGINA

Ave, Regina caelorum

Ave, Domina angelorum,

Salve, radix, salve, porta,

Ex qua mundo lux est orta.

Gaude, Virgo gloriosa,

Super omnes speciosa;

Vale, o valde decora,

Et pro nobis Christ(um) exora.

2 STABAT MATER DOLOROSA

(Iacobus de Benedictis, 1230-1305)

Stabat Mater dolorosa

Iuxta crucem lacrimosa,

Dum pendebat Filius,

Cuius animam gementem,

Contristatam et dolentem

Pertransivit gladius.

O quam tristis et afflicta

Fuit illa benedicta

Mater Unigeniti!

Quae maerebat et dolebat

Pia Mater, dum videbat

Nati poenas inclyti.

Quis est homo, qui non fleret,

Matrem Christi si videret

In tanto supplicio?

Quis non posset contristari,

Christi Matrem contemplari

Dolentem cum Filio?

Pro peccatis suae gentis

Vidit Iesum in tormentis

Et flagellis subditum.

Vidit suum dulcem natum

Moriendo desolatum,

Dum emisit spiritum.

Pia, Mater, fons amoris,

Me sentire vim doloris

Fac, ut tecum lugeam

Fac, ut ardeat cor meum

In amando Christum Deum,

Ut sibi complaceam.

3 ORATIO DOMINICA

(Молитва Господня)

Pater noster qui es in caelis!

Sanctificetur nomen tuum,

Adveniat regnum tuum,

Fiat voluntas tua,

Sicut in caelo et in terra.

Panem nostrum quotidianum

Da nobis hodie;

Et dimitte nobis debita nostra,

Sicut et nos dimittimus

Debitoribus nostris;

Et ne nos inducas in tentationem,

Sed libera nos a malo. Amen.

4 AVE, MARIA

Ave, Maria, gratia plena,

Dominus tecum,

Benedicta tu in mulieribus

Et benedictus fructus ventris tui Iesus.

Sancta Мaria Mater Dei,

Ora pro nobis peccatoribus

Nunc et in hora mortis nostrae. Amen.

5 SANCTI AMBROSII MEDIOLANSI

Oratio

Te Deum laudamus, te Dominum confitemur;

Te aeternum patrem omnis terra veneratur.

Tibi omnes angeli, tibi coeli et universae potestates,

Tibi Cherubim et Seraphim incessabili voce proclamant:

Sanctus, sanctus,.sanctus Dominus, Deus Sabaoth.

Pleni sunt coeli et terra maiestatis tuae.

Te gloriosus apostolorum chorus,

Te prophetarum laudabilis numerus,

Te martyrum candidatus laudat exercitus.

Te per orbem terrarum sancta confitetur ecclesia,

patrem immensae maiestatis;

venerandum tuum et unicum filium;

sanctum quoque Paraclitum Spiritum.

Tu rex gloriae, Christe.

Tu Patris sempiternus Filius.

Tu, ad liberandum suscepturus hominem,

Non horruisti virginis uterum.

Tu, devicto mortis aculeo,

Aperuisti credentibus regna coelorum.

Iudex crederis esse venturus.

Te ergo quaesimus;

Tuis famulis subveni,

Quos pretioso sanguine redemisti!

Salvum fac populum tuum, Domine,

Et benedic hereditati tuae!

Et rege eos et extolle illos usque in aeternum!

Per singulos dies benedicimus te

et laudamus nomen tuum in saeculum et saeculum saeculi.

Dignare, Domine, die isto nos custodire!

Miserere nostri, Domine, miserere nostri!

Fiat misericordia tua, Domine, super nos,

Quemadmodum speravimus in te!

In te, Domine, speravi: Non confundar in aeternum.

6 REX CAELESTIS

(Царю Небесний)

Rex Caelestis, Paraclite,

Spiritus Veri,

Qui ubique ades et omnia imples,

Thesaurus bonorum et vitae dator,

Veni inhabitaque in nos

Et purga nos omni obscenitate

Et salva, bone, animas nostras.

7 SYMBOLUM APOSTOLORUM

Credo in Deum, Patrem omnipotentem,

Creatorem caeli et terrae.

Et in Iesum Christum, Filium eius unicum, Dominum nostrum:

Qui conceptus est de Spiritu Sancto,

Natus ex Maria Virgine,

Passus sub Pontio Pilato,

Crucifixus, mortuus et sepultus;

Descendit ad inferos; tertia die resurrexit a mortuis;

Ascendit ad caelos: sedet dexteram Dei Patris omnipotentis;

Inde venturus est iudicare vivos et mortuos.

Credo in Spiritum Sanctum,

Sanctam Ecclesiam catholicam,

Sanctorum communionem, remissionem peccatorum,

Carnis resurrectionem, vitam aeternam. Amen.

8 CREDO

Credo in unum Deum, Patrem omnipotentem,

Factorem coeli et terrae,

Visibilium omnium, et invisibilium.

Et in unum Dominum Iesum Christum,

Filium Dei unigenitum.

Et ex Patre natum ante omnia saecula.

Deum de Deo, lumen de lumine,

Deum verum de Deo vero.

Genitum, non factum, consubstantialem Patri;

Per quem omnia facta sunt.

Qui propter nos homines,

Et propter nostram salutam descendit de coelis.

Et incarnatus est de Spiritu Sancto

Еt Maria Virgine,

Et homo factus est.

Crucifixus etiam pro nobis.

Sub Pontio Pilati, passus et sepultus est.

Et resurrexit tertia die, secundum Scripturas.

Et ascendit in coelum: sedet ad dextram Patris:

Et iterum venturus est cum gloria

Iudicare vivos et mortuos,

Cuius regni non erit finis.

Et in Spiritum Sanctum,

Dominum vivificantem:

Qui ex Patre (Filioque) procedit.

Qui cum Patre et Filio

Simul adoratur, et conglorificatur,

Qui locutus est per Prophetas.

Et unam sanctam catholicam

et apostolicam Ecclesiam.

Confiteor unum baptisma

In remissionem peccatorum.

Et exspecto resurrectionem mortuorum

Et vitam venturi saeculi. Amen.

ЛАТИНСЬКІ КРИЛАТІ ВИРАЗИ

Латинська мова Українська мова

1 Scientia potentia est. Знання - сила.

2 Ibi victoria, ubi concordia. Де згода, там перемога.

3 Facilius est dicere, quam

agere.

Легше казати, ніж робити.

4 Legere et non intellegere

neglegere est.

Читати і не розуміти -

означає нехтувати.

5 Pecuniae imperare oportet,

non servire.

Грошима потрібно

управляти, а не служити

їм.

6 Dum spiro, spero. Поки дихаю, сподіваюся.

7 Non vestimentum virum ornat,

sed vir vestimentum.

He одяг прикрашає

людину, а людина одяг.

8 Remedium irae est mora. Час лікує гнів.

9 Sic transit gloria mundi. Так проходить мирська

слава.

10 Prosperitas superbiam parit. Успіх породжує гординю.

11 Qui non proficit, deficit. Хто не йде вперед, втрачає.

12 Aliena vitia in oculis

habemus, a tergo nostra sunt.

Чужі вади у нас перед

очима, а свої – за спиною.

13 Vir doctus in se semper

divitias habet.

Вчений муж завжди в собі

містить багатство.

14 Donec eris felix, multos

numerabis amicos.

Поки ти щасливий,

матимеш багато друзів.

15 Per risum multum poteris

cognoscere stultum.

По надмірному сміху

взнаєш дурня.

16 Errare humanum est, sed

stultum est in errore

perseverare.

Людині властиво

помилятися; але лише

дурневі властиво

відстоювати помилку.

17 Sera nunquam est ad bonos

mores via.

Ніколи не пізно йти по

шляху доброї вдачі.

18 Sine labore non erit panis in

ore.

Без зусиль не буде хліба

в роті.

19 Plenus venter non studet

libenter.

Сите черево до вчення

глухе.

20 Haurit aquam cribro, qui

discere vult sine libro.

Черпає воду решетом,

хто хоче вчитися без

книги.

21 Labor et patientia omnia

vincunt.

Праця і терпіння все

перемагають.

22 Longum iter est per

praecepta, breve et efficax per

exempla.

Довга дорога через

повчання, коротка і

надійна через приклади.

23 Simplex veritatis oratio est. Мова правди просить.

24 Omne initium difficile est. Будь-який початок

важкий.

25 Ira furror brevis est. Гнів – коротке

безумство.

26 Dolor animi gravior est,

quam corporis dolor.

Біль душі важчий за

тілесні страждання.

27 Gravissimum est imperium

consuetudinis.

Найважча – сила звички.

28 Melior est certa pax quam

sperata victoria.

Краще надійний світ, ніж

очікувана перемога.

29 Dulcia non novit, qui non

gustavit amara.

He знає солодкого той,

хто не скуштував

гіркого.

30 Nil sine magno vita labore

dedit mortalibus.

Життя нічого не дало

людям без великої праці.

31 Pax intrantibus, salus

exeuntibus.

Мир тим, хто входить, і

здоров'я тим, хто

виходить.

32 Volentem ducunt fata,

nolentem trahunt.

Того, хто бажає, доля

веде, не бажає – тягне.

33 Carpite florem, qui, nisi

carptus erit, turpiter ipse cadet.

Зірви квітку, бо якщо

вона не буде зірвана, то

безславно сама впаде.

34 Domus propria - domus

optima.

Свій дім – найкращий

дім.

35 Verus amicus cognoscitur

amore, more, ore, re.

Справжній товариш

пізнається в любові,

поведінці, словах,

справах.

36 Homo sum: humani nil a me

alienum puto.

Я – людина і ніщо

людське мені не чуже.

37 Tempora mutantur et nos

mutamur in illis.

Часи міняються, і ми

міняємося разом із ними.

38 In vino veritas, in aqua

sanitas.

Істина у вині, здоров'я –

у воді.

39 Sua cuique fortuna in manu

est.

Своя доля в кожного в

руках.

40 Bis dat, qui cito dat. Двічі дає той, хто дає

швидко.

41 Aut odit, aut amat mulier;

nihil tertium.

Жінка або ненавидить,

або любить, третього –

немає.

42 Doctrina multiplex,veritas

una.

Наук багато, а істина

одна.

43 Audiatur et altera pars. Хай буде вислухана й

інша сторона.

44 Amoris vulnus sanat idem,qui

facit.

Любовну рану лікує той,

хто наносить.

45 Pecunia est ancilla, si scis

uti, si nescis, domina.

Гроші служать, якщо

знаєш, як ними

користуватися, якщо не

знаєш – повелівають.

46 Gutta cavat lapidem non vi,

sed saepe cadendo: sic homo fit

sapiens non vi, sed saepe

legendo.

Крапля довбає камінь

не силою, а частим

падінням; так і людина

стає мудрою не силоміць,

а частим читанням.

47 Nulla aetas ad discendum

sera.

Навчатися ніколи не

пізно.

48 Pacta servanda sunt. Домовленості слід

виконувати.

49 Verbum nobile debet esse

stabile.

Слово благородної

людини має бути

виконане.

50 Potius sero, quam nunquam. Краще пізно, ніж ніколи.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Дерюгин А. А. Латинский язык: учебник для вузов /

А. А. Дерюгин, Л. М. Лукьянова. – М. : Высш. шк.,

1986. – 295 с.

2. Покровская З. А. Учебник латинского языка: для

вечерних и заочных отделений гуманитарных

факультетов вузов / З. А. Покровская, Н. Л. Кацман. –

М. : Высш. шк., 1981. – 351 с.

3. Оленич P. M. Латинська мова / P. M. Оленич,

І. О. Оленич, Б. В. Чернюх. – Львів : Свiт, 1994. – 408 с.

4. Литвинов В. Д. 500 крилатих висловів. Тексти. Латино-

український словник / В. Д. Литвинов, Л. П. Скорина. –

К. : Індоєвропа, 1993. – 320 с.

5. Боровский Я. М. Учебник латинского языка для

гуманитарных факультетов университетов /

Я. М. Боровский, А. В. Болдырев. – М. : Высшая школа,

1975. – 479 с.

6. Хальтерманн Х., Ianua nova. Хрестоматия по

латинскому языку / Х. Хальтерманн, Г. Баумгартен. –

Санкт-Петербург, 1993. – Часть II – 156 с.; часть III –

192 с.

Навчальне видання

Кобяков Олександр Миколайович

Кобякова Ірина Карпівна

ЛАТИНСЬКА МОВА

Навчальний посібник

Художнє оформлення обкладинки І. М. Дубовікової

Редактор Н. А. Гавриленко

Комп’ютерне верстання І. Л. Ткаченко

Формат 60х84/16. Ум.друк.арк. 8,60. Обл.-вид.арк. 5,37. Тираж 300 пр. Зам. №

Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет, вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК №3062 від 17.12.2007.