\

Проект учниці 8-А класу

Золочівської гімназії № 1

Тарараки Альони

на тему: «Золочівщина увінчана Зірками

Героїв»

Керівник: Духан Н.О.

вчитель історії

Золочівської гімназії № 1

2013-2014 навчальний рік

Актуальність даного проекту:

Необхідною умовою сучасної держави є високий рівень політичної і

правової культури суспільства. Зараз виникає проблема в громадянах —

патріотах своєї держави.

Важливим питанням є військово-патріотична підготовка підростаючого

покоління. Виховати справжнього патріота, означає підготувати особистість

з глибоким розумінням громадянського обов'язку, готовністю в будь-який

час стати на захист Вітчизни, спонукати молодь до фізичного вдосконалення,

вивчення героїчних сторінок українського народу. Народ, який не знає

минулого своєї Батьківщини, не має майбутнього.

Очікувані результати:

створення банку матеріалів про учасників ВВВ, які воювали за

Золочівщину;

створення фото-альбому «Ми знаємо їх в обличчя»;

створення презентації «Визволителі нашого краю».

Тип проекту: дослідницький.

Тривалість проекту: довготривалий.

Мета проекту:

збір матеріалів про учасників ВВВ, які брали участь у боях за

Золочівський район;

виховувати шану і повагу до визволителів нашого району;

поглиблювати знання учнів про героїчне минуле нашого народу;

формувати уявлення про військовий обов'язок та вірність Батьківщині.

Завдання проекту:

проводити пошукову роботу, щодо накопичення матеріалів про

визволителей Золочівського району;

використовувати матеріали проекту на уроках історії та під час

позакласної виховної діяльності.

Етапи реалізації:

І- підготовчий

Визначити тему, мету, завдання та проблему проекту, спланувати

роботу.

II- практично-виконавчий

Аналізувати інформацію, оформити та узагальнити відомості про

учасників ВВВ, поповнювати банк даних та фотоальбом.

III- Заключний

Естетичне оформлення матеріалів, презентація проекту, фотоальбому.

ЗОЛОЧІВЩИНА УВІНЧАНА ЗІРКАМИ ГЕРОЇВ

Тарарака Альона, учениця 8 - А класу Золочівської гімназії № 1

Золочівської районної державної адміністрації

Керівник: Духан Н.О, вчитель історії Золочівської гімназії №1

В боях за Золочівщину високе звання Героя Радянського Союзу

одержали двадцять один учасник Великої Вітчизняної війни. Серед них:

льотчики, танкісти, артилеристи, кавалеристи.

Іван Федорович Базаров Народився в 1916 році в Царицині. Там вчився

і працював на заводі. У 1938 році вступив в ряди Червоної Армії. Незабаром

вступив в перший бій з німецько-фашистськими загарбниками. Герой

Радянського Союзу Базаров Іван Федорович 22 листопада 1943 рік не

повернувся з бойового завдання.

До боїв під Харковом командир ескадрильї капітан Базаров зробив 342

бойових вильоти, провів 69 повітряних боїв. Сам збив 6 літаків. Потім на

Бєлгородському напрямку його ескадрилья зробила 350 вильотів, провела 56

повітряних боїв, в яких збила 23 і підбила 2 ворожих літака. Командир

ескадрильї знищив ще 6 бойових машин противника.

На Харківському напрямку він брав участь у повітряних боях під

Харковом, Золочевом, Богодуховом. Збив 2 "мессершмітта".

9 серпня 1943 року командир 247 винищувального авіаційного полку

203 авіаційної дивізії підполковник Кутухин наказав капітанові Базарову йти

на прикриття штурмовиків. І ось ескадрилья вже в повітрі. Капітан Базаров

вдивляється вперед, визначаючи лінію фронту. На лінії фронту наші літаки

були зустрінуті вогнем зенітної артилерії ворога. Але наші штурмовики

упевнено продовжували дорогу на захід під прикриттям винищувачів

капітана Базарова. Коли до селища Вільшани Харківської області,

Дергачівського району залишалося декілька кілометрів командир відмітив,

що в хвіст замикаючої пари штурмовиків стали заходити чотири

"мессершмітта". Наші винищувачі кинулися ворогам напереріз. Зав'язався

бій.

Командир ескадрильї відмітив мету, пішов на зближення. Натискував

на гашетку. Вогненні струмені кинулися вперед, прошивши кабіну ворожого

літака. У запалі боротьби капітан Базаров вилетів вперед і виявився в парі з

ведучим "мессершміттом". Несподівано в навушниках почув голос

штурмовиків: - «Відпрацювали. Вирушаємо додому! Дякуємо за допомогу!»

Капітан Базаров різко рвонув вгору, зробив крутий розворот і напав на

фашиста, що летів поруч. Короткою чергою підпалив його. Добре

попрацювали і останні льотчики ескадрильї. Вони не пропустили жодного

фашистського «стерв'ятника». Винищувачі наздогнали своїх штурмовиків

перед самою лінією фронту.

Того дня аси Базарова ще не раз піднімалися в повітря. Перший - на

перехоплення ворожих винищувачів, другий - для перехоплення

бомбардувальників. За уміле командування авіаескадрильєю, за мужність, за

особисто збитих 12 літаків противника Указом Президії Верхової Ради СРСР

від 12 вересня 1943 року капітанові Базарову присвоєно звання Героя

Радянського Союзу.

На жаль, світлого Дня Перемоги капітану Базарову побачити не

судилося. Він загинув. Як же це сталося? Чотири винищувачі ЯК-1 під

командуванням Героя Радянського Союзу капітана Базарова над ворожою

територією вступили в бій з двома групами винищувачів супротивника, до

складу якої входило до дванадцяти літаків ФВ-190 і МЕ-109. У першій атаці

він збив винищувач противника і підпалив другий. Але не встиг піти від

удару. Гарматної чергою винищувач капітана Базарова був підбитий. Літак

впав біля села Грузьке недалеко від Кривого Рогу на Україні.

Очевидці падіння літака - жінки все ж зуміли витягнути його з кабіни

закривавленого, без свідомості, але з прилеглої посадки з'явилися на двох

мотоциклах німці кулеметною чергою розігнали рятувальників Базарова.

Жителі хутора бачили, як фашисти оточили льотчика, зірвали нагороди,

забрали документи.

Хутір Грузьке (поблизу Лозоватки, де покоївся прах І. Ф. Базарова,

потім перепохований в селі Лозоватка, у братській могилі) перейменовано в

Базарово. Там же встановлений обеліск Герою. На будівлі басейну

центрального стадіону в місті-герої Волгограді на меморіальній дошці з

іменами спортсменів, загиблих у боях за Батьківщину, є і прізвище Івана

Базарова. На вулиці Барикадної, на фасаді будівлі колишнього

Волгоградського обласного комітету ДТСААФ (нині РОСТО), 6 листопада

1967 року була урочисто відкрита гранітна меморіальна дошка з іменами

льотчиків - вихованців Сталінградського аероклубу імені Н.С. Хользунова,

удостоєних звання Героя Радянського Союзу за видатні подвиги в боях при

захисті Батьківщини, першим серед яких значиться Базаров І.Ф.

Меркушев Василь Опанасович.

У короткій бойовій характеристиці комуніста Василя Меркушева

говориться: "За період бойових дій на Белгородсько-Харківському напрямі з

5 липня по 6 серпня 1943 року 270 винищувальний авіаційний полк

штурмовиків під командуванням Меркушева здійснив 1183 бойових пострілу

на прикриття штурмовиків ІЛ-2. За цей час льотчиками полку збито 96

літаків противника, у тому числі 86 винищувачів. Майор Меркушев особисто

збив 4 фашистських винищувача.

Кожен бойовий виліт - це подвиг. Рано вранці 6 серпня 1943 року 6

наших штурмовиків у супроводі 2 винищувачів поверталися на свій

аеродром. Вони щойно відбомбились і обстріляли передові позиції ворога.

Недалеко від Козачої Лопані Золочівського району над бойовими порядками

84 стрілецьких дивізії їх атакували чотири фашистські винищувачі.

"Яструбки" пішли на перехоплення "мессерів". Літаки зближувалися під

кутом 45 градусів і ось-ось повинні були зіткнутися.

Але у фашистів не витримали нерви. Вони залишили штурмовиків і

злетіли вгору. Радянські винищувачі почали їх переслідувати. Через хвилину

чотири ворожих і 2 радянських винищувач стулили круг, прагнучи

влаштуватися в хвіст противникові. Раптом один з "яструбків", ведений

майором Меркушевим, блискавично схопився всередину круга і кинувся на

головний "мессер." Фашистський літак теж вискочив з кола, але втратив

висоту. Тоді радянський льотчик зловив його в приціл чергою з кулемета.

Тепер у противника була перевага лише в один літак. Винищувач Майора

Меркушева знову набрав висоту і каменем впав на ворожі машини, що

переслідували другий "яструбок." Гітлерівські льотчики намагалися

"затиснути" зухвалого радянського аса. Зробивши декілька маневрів, наша

машина зробила глибокий віраж і, не втрачаючи висоту, знов приєдналася до

"мессершмітту". Гітлерівець намагався вирватися, але кулеметна черга

ударила майже впритул, і він врізався в землю. Два уцілілі ворожі літаки

кинулися вгору і сховалися за горизонтом. Завдяки мужності і героїзму,

високій військовій майстерності два радянські льотчики перемогли

чотири фашистських мессера.

Того дня, 6 серпня 1943 року, Меркушев збив 12 ворожий літак. На той

час він в же зробив 264 бойових вильоту. Указом Президії Верховного

Совета СРСР від 2 вересня 1943 року за мужність і військову доблесть

майорові Меркушеву привласнено звання Героя Радянського Союзу. Василь

Опанасович Меркушев народився в 1910 році в Сюмсинському районі

Удмуртської АССР. Там же вчився і працював. У 1931 році вступив у

військове авіаційне училище. На фронтах Великої Вітчизняної війни бився з

серпня 1941 року. Захищав Одесу, Севастополь, Кубань, бив ворога на

Курській дузі і Білгородсько-Харківському напрямі, де зробив свій подвиг.

Нагороджений двома орденами Леніна, орденами Червоного Прапора,

Червоної Зірки і п'ятьма медалями.

Бортовський Матвій Нестерович.

Танкова рота 9 механізованого корпусу під командуванням капітана

Бортовського, звільнивши село Козача Лопань стрімко рухалась до Харкова.

8 серпня 1943 року біля висоти північніше села Миронівка дозорні відмітили

більше ЗО ворожих танків "в лоб ЗО машин ворога не візьмеш", - думав

командир роти, обдумуючи план чергового бою. Атакувати будемо першими,

раптово, але не всіма силами, а одним взводом. Останнім зробити обхідний

маневр і ударити з тилу, - передав Бортовський командирам взводу і повів в

атаку 4 танки. Маневр удався. ЗО ворожих машин виповзли із-за висоти і

рушили назустріч відважній четвірці. Зав'язалася перестрілка. Фашисти

квапилися на зближення, щоб знищити радянські танки, не думаючи про свій

тил. Танкісти 2 і 3 взводів відкрили вогонь. Першими ж пострілами вони

підбили 3 ворожих танка. Вороги відмітили, що у них в тилу росіяни, і

почали розвертати машини для відбиття атаки. Знову загриміли постріли,

спалахнули ще 2 танки. У фашистів почалася паніка, відстрелюючись вони на

великій швидкості відходи на південь. У нерівному танковому бою рота

радянських танкістів змусила до втечі батальйон ворога... Іншим разом рота

Бортовського займала оборону на важливій, в тактичному відношенні, висоті.

Фашистське командування вирішило захопити висоту за будь-яку ціну. Бой

тривав вже другу добу. Наші танкісти, вдало маневруючи, створювали

видимість, що висоту обороняє не рота, а, принаймні, півсотні радянських

машин. Хитрість удалася. Фашисти стали знімати сили з інших ділянок

фронту і підтягувати їх до висоти. Час, необхідний для перегрупування сил і

підготовки, був виграний. Офіцер Бортовський пройшов бойовим шляхом від

Харкова до Берліна. На його рахунку десятки знищених гітлерівських танків,

знарядь, сотні солдатів. За мужество і героїзм в боях з німецько-

фашистськими загарбниками Указом Президії Верховної Совета СРСР від 31

травня 1945 року полковникові Бортовському привласнено звання Героя

Радянського Союзу. Матвій Нестерович Бортовський народився в 1916 році в

селі Довбиші, нині Чуднівського району. Тут він вчився і працював в

колгоспі. У жовтні 1938 року Матвій Ботовський був покликаний в ряди

Червоної Армії і незабаром поступив в танкове училище. У грудні 1939 року

брав участь в боях з Білофіннами. Після війни продовжував службу в

Радянській Армії, передавав свій бойовий досвід молодим воїнам. По хворобі

вимушений був піти в запас. У 1962 році, після хвороби, Матвій Нестерович

Бортовський помер.

Олійник Іван Якович

Іван Якович Олійник народився в 1922 році в селищі Золочів.

Похований в селі Березівка.

В роки ВВВ Івану Олійнику було 19 років. Хлопець тільки недавно

закінчив десятирічку і, звичайного життєвого досвіду в нього ще не було. Та

юнак відразу вирішив: над Вітчизною нависла страшна небезпека і він

повинен стати на її захист. Уже з перших днів хлопець потрапив на фронт.

То були важкі дні для нашої країни. Запеклі бої точилися на землі, в повітрі,

на морі. Батьківщині потрібні були висококласні спеціалісти, знавці складної

бойової техніки. Іван потрапляє до авіаційної школи пілотів, яку закінчує у

1943 році.

Іван Олійник - пілот 717 Харківського бомбардувального авіаційного

полку. Полк, в якому він служив, продовжував громити ворога у складі 1-го

Білоруського фронту. За досить короткий час Іван Олійник здійснив 105

бойових вильотів на знищення живої сили і техніки ворога. Особисто сам

Олійник бомбив Берлін.

Темна зимова ніч. Йшов січень 1945 року. Війна наближалась до

завершення. Іван вилетів на чергове бомбардування. Удар радянського

пілота був разючим. Бомби потрапили прямо в склад з боєприпасами. Ворогу

було завдано величезних втрат. Так на грудях Івана Олійника з явився орден

Слави 3-го ступеня.

Рівно за місяць пілот відзначився під час бомбардування Франкфурта

на Одері. І знову бомбовий удар аса на склад мін та снарядів був разючим. За

зразкове виконання бойового завдання він був нагороджений орденом Слави

2-го ступеня.

І, нарешті, остання сторінка бойової біографії Івана Олійника. Було це

за кілька днів до капітуляції Німеччини - 22 квітня 1945 року. Радянський

льотчик знову чітко виконав бойовий наказ - розбомбив великий склад

артилерійських набоїв у самому лігві фашистів. Івана Яковича знову було

приставлено до нагороди. І тут сталася прикра помилка. Наказом

командуючого 16-ї повітряної армії 5 липня 1945 року І.Я. Олійника було

нагороджено другим орденом Слави 3-го ступеня.

З того часу минуло багато часу. І ось, особиста справа Олійника

потрапила до рук працівника Жовтневого райвійськкомату М.П.Резнікова та

С.М. Слабу нова. Було написано листа до Президії Верховної Ради СРСР. І

незабаром - помилку було виправлено. Попередній наказ було відмінено і

Івана Олійника нагороджено орденом Слави 1-го ступеня. З того часу наш

земляк Іван Якович Олійник - повний кавалер орденів Слави.

Презентація проекту під час районної пошукової конференції «Без права

на забуття»

Нагородження Тарараки Альони за систематичну пошукову роботу