КАНДИДАТ, ЯКИЙ ЖИВЕ ПОРУЧ З ВАМИ

ÇÌÎÃËÀ ÃÐÓÇ²ß –ÇÌÎÆÅÌÎ É ÌÈ

МОНТЯН захистить!22

Äîñâ³ä óñï³øíèõ êðà¿í:

Çìîãëà Ãðóç³ÿ — çìîæåìî é ìè!

Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

Ми часто порівнюємо сучасну Україну з іншимипострадянськими державами. Висновки —невтішні. Економічний розвиток нашої країнидуже повільний, натомість не припиняються

рейдерство, нестримне збагачення можновладців, махінації здержавним майном. Чому так відбувається?

12 років тому юрист Тетяна Монтян почала грунтовновивчати цивільне законодавство. Вона хотіла знати, чому в їїбагатоквартирному будинку панує безлад, а ЖЕК лише збираєплату за неіснуючі послуги. І хотіла знайти способи, як цьомузарадити.

Монтян виявила, що вбоге українське законодавство недає змоги розумно управляти майном — як спільним, так івласним.

Щоб купити-продати квартиру, землю чи машину, требавитерпіти приниження чиновників, гігантські черги, хабарі,тижневу біганину по інстанціях... До того ж ваше майно дужелегко можна відібрати, якщо воно сподобається комусь«сильнішому» — за допомогою продажних судів і міліції.

Щоб колективно управляти багатоквартиним будинком,треба подолати купу юридичних пасток і прихований опір чи-новників і комунальників, які й далі хочуть доїти гроші зжильців. Ну й, знову ж таки, хтось «сильніший» може натра-вити на людей міліцію і відібрати у них, скажімо, підвал — бохоче зробити там магазин.

Люди не довіряють один одному і бояться об’єднуватись.Власність не гарантується державою. А недосконалі закони недають нормально управляти цією власністю — квартирою, ба-

гатоповерхівкою, мікрорайоном, районом, містом... І так аждо цілої України.

Колеги-юристи, які жили закордоном, підтвердили ТетяніМонтян: розвинені країни давно вже досягли значних успіхівв управлінні колективними ресурсами — від багатоквартирно-го будинку до майна цілої держави. Україна ж тупцює на місці.

Юрист почала порівнювати цивільне законодавство роз-винених країн з українським. І з’ясувала, що у зовсім різнихкраїнах люди мають однакові шляхи поділу спільних ресурсівта управління ними. Наприклад, Грузія та Естонія успішно за-позичили найкращі зразки світового майнового права та при-стосували їх до власних умов.

«Гадаю, цим пострадянським країнам пощастило — свогочасу до влади прийшли люди, які добре зналися на цивільно-му праві, — каже Монтян. — А в нас за роки незалежності небуло жодного міністра юстиції, який би мав відповідні знан-ня».

Юрист каже, що і в нас можна докорінно змінити ситуацію— позбутися рейдерства, розкрадання державного майна, і да-ти людям можливість так управляти індивідуальними та ко-лективними ресурсами, щоб ціла країна йшла до економічно-го процвітання.

Для цього слід на законодавчому рівні впровадити алго-ритми керування спільним, які давно вже використовуються урозвинених країнах. Тетяна Монтян багато років досліджува-ла ці питання і зрештою стала українським експертом Євро-комісії (уряду Європейського Союзу) з розробки механізмівурегулювання проблем спільного майна і реформування сис-теми реєстрації майнових прав.

«Українці чудово дають собі раду, коли йдеться про їхнєіндивідуальне приватне майно. Коли ж питання стосується ко-лективної власності, вони або влаштовують запеклу боротьбу,щоб отримати побільше, або кидають ресурс напризволяще.Чому? Тому що в Україні немає чітких правил щодо поділуспільних ресурсів та управління ними, — каже Монтян. — Ціалгоритми необхідні, я знаю, як їх упровадити — і вважаю цесвоїм громадянським та професійним обов’язком. Саме томуя балотуюся до Верховної Ради. Моє завдання — дати людямзакони, які нарешті дозволять їм розвиватися, а не з острахомчекати на чергове «покращення».

Òåòÿíà Ìîíòÿí çíàº, ùî òðåáà çðîáèòè, ùîá Óêðà¿íà çì³íèëàñÿ

Українці чудово вміютьуправляти приватною

власністю. Час навчитисяуправляти і колективною —

від будинку до країни

США: Держава захищає власність кожного200 років тому США потерпали від рейдерства та розкраданняспільних ресурсів — того, від чого сьогодні потерпають українці.Майнові відносини були вкрай заплутаними. Наприклад, на одну зе-мельну ділянку могло бути четверо претендентів: сквотери, які саміїї захопили, покупці, які заплатили за неї індіанцям, люди, які от-римали її від Федерального уряду, та люди, які купили її у штату.

Кожен намагався довести своє право на володіння, що, зрештою, призводилодо кровопролиття.Коли уряд США зрозумів, що насильство триватиме, якщо його не зупинитивідповідними законами, у сфері майнових відносин почали наводити лад. За-раз цивільне законодавство чітко регламентує управління майном. Кожнаділянка землі, кожен будинок, кожен метр мають свого власника. І державагарантує захист майна цього власника.

НІМЕЧЧИНА: Люди об’єднуються в межахпід’їзду — так простішеБагатоквартирна забудова дісталась Німеччині у спадок відСРСР. За соціалістичного ладу такими будинками керувалицентралізовано, «згори». Після падіння Берлінської стіни ба-гатоповерхівки почали занепадати: ефективно управляти ста-ло нікому.

Німці зрозуміли, що в умовах вільного ринку слід розробити нові правила ке-рування колективним майном. Кільком тисячам мешканців великого будинкуважко дійти згоди, тож вони вирішили розбивати цілісність — будинок — наменші частини. Зараз, якщо виникає проблема у під’їзді — її вирішуютьспільно мешканці під’їзду. Збір усіх мешканців дому відбувається лише тоді, коли питання стосуєтьсявсього будинку. Така схема управління допомогла німцям зберегти більшістьбагатоповерхівок у бездоганному стані.

ГРУЗІЯ: Люди не бояться за своє майноПро грузинських «злодіїв у законі» ходили легенди. Країнастраждала і від криміналітету, і від чиновництва: злодії відбира-ли майно силою, а чиновники збагачувались, користуючись не-досконалістю законодавства та безладом у сфері майновихправ. А все тому, що ніхто не знав, кому і що в країні належить.

Один з найбільших здобутків Саакашвілі у Грузії — створення єдиногореєстру майнових прав. У реєстрі містяться точні дані щодо всіх видів майна:індивідуального, колективного, державного. Реєстр відкритий: будь-хто можемиттєво отримати довідку про будь-яке майно, а держава стоїть на захистімайнових прав. Зараз кожен грузин знає точні межі своєї власності і може спокійно розвива-ти своє майно — без страху, що його можуть «експропріювати» чиновникиабо кримінал.

×ÎÌÓ ¯Ì ÂÄÀËÎÑß?

5 ЖОВТНЯ àäâîêàò Òåòÿíà Ìîíòÿíïðåçåíòóâàëà âëàñíèé ïåðåêëàäóêðà¿íñüêîþ ìîâîþ êíèãè Íîáå-ë³âñüêîãî ëàóðåàòà ç åêîíîì³êèÅë³íîð Îñòðîì «Êåðóâàííÿ ñï³ëü-íèì». Ïðåçåíòàö³ÿ â³äáóëàñüó ðàìêàõ ôåñòèâàëþ «Êíèæêîâèéàðñåíàë».

Åë³íîð Îñòðîì — àìåðèêàíñüêàåêîíîì³ñòêà òà ïîë³òîëîã, ëàóðåàòïðåñòèæíèõ ïðåì³é ç ïîë³òè÷íèõ òàåêîíîì³÷íèõ íàóê, îòðèìàëà Íî-áåë³âñüêó ïðåì³þ ç åêîíîì³êèó 2009 ðîö³ çà ñâ³é ãðóíòîâíèé àíà-ë³ç åêîíîì³÷íîãî óïðàâë³ííÿ.

Îñòðîì â³äêèíóëà õèáíó òå-îð³þ ïðî òå, ùî ñï³ëüíèìè ðåñóðñà-ìè — ë³ñàìè, ðèáíèìè çàïàñàìè,ðîäîâèùàìè íàôòè àáî ïàñîâèù-íèìè óã³ääÿìè — ìîæóòü êåðóâàòèò³ëüêè óðÿäè àáî ïðèâàòí³ âëàñíè-êè. Äîñÿãàþ÷è äîìîâëåíîñòåé,ñï³ëüíèìè ðåñóðñàìè ìîæóòü óñ-ï³øíî êåðóâàòè ãðóïè ëþäåé, ÿê³ ¿õâèêîðèñòîâóþòü.

Ãîëîâíà ³äåÿ Îñòðîì ïîëÿãàºó òîìó, ùî íàéá³ëüø àêòóàëüí³ïðîáëåìè ñâ³òó — çàõèñò íàâêîëèø-íüîãî ñåðåäîâèùà, ôóíêö³îíóâàííÿô³íàíñîâî¿ ñèñòåìè, ñîö³àëüíà íå-

ð³âí³ñòü òîùî — âèìàãàþòü óçãîäæå-íèõ êîëåêòèâíèõ ä³é ãðóï ëþäåé, ùîº êîðèñòóâà÷àìè ðåñóðñ³â.

Íàóêîâåöü äîñë³äèëà àëãîðèò-ìè, ÿê³ ðîáëÿòü êåðóâàííÿ ñï³ëüíèìèðåñóðñàìè íàéá³ëüø óñï³øíèì òàñïðàâåäëèâèì.

ßê ôàõîâèé þðèñò, Òåòÿíà Ìîí-òÿí âæå ïîíàä 12 ðîê³â âèâ÷àºïðîáëåìàòèêó êåðóâàííÿ ñï³ëüíèìèðåñóðñàìè: â³ä áàãàòîêâàðòèðíîãîáóäèíêó äî ìàéíà òåðèòîð³àëüíèõãðîìàä òà äåðæàâè â ö³ëîìó. ÊíèãàÅë³íîð Îñòðîì «Êåðóâàííÿ ñï³ëü-íèì» ñòàëà äëÿ íå¿ ñïðàâæíüîþçíàõ³äêîþ.

«Êîëè ÿ îòðèìàëà êíèãó Îñò-ðîì, ÿ ê³ëüêà ðàç³â ïðî÷èòàëà ¿¿àíãë³éñüêîþ ìîâîþ. À ïîò³ì — âçÿ-ëàñÿ çà ïåðåêëàä, îñê³ëüêèóñâ³äîìëþâàëà, ùî ÿêùî ¿¿ íå ïå-ðåêëàäó ÿ, íå ïåðåêëàäå í³õòî», —êàæå Ìîíòÿí.

Çà ñëîâàìè àäâîêàòà, âèêîðèñ-òîâóþ÷è ñï³ëüíèé ðåñóðñ, ëþäè ÷àñ-òî ä³þòü ç åãî¿ñòè÷íèõ ñïîíóêàíü,íàìàãàþ÷èñü ïðèâëàñíèòè ÿêîìîãàá³ëüøå.

Åë³íîð Îñòðîì íàóêîâî îáãðóí-òîâóº ñïîñîáè ïîäîëàííÿ åãî¿ñòè÷-

íèõ íàõèë³â òà äîñÿãíåííÿ äîìîâëå-íîñòåé äëÿ îùàäëèâîãî òà ñïðàâåä-ëèâîãî âèêîðèñòàííÿ ðåñóðñ³â. Âî-íà ïîÿñíþº, ÷îìó îäí³ êðà¿íè òàñóñï³ëüñòâà çóì³ëè äîñÿãòè âèçíà÷-íèõ åêîíîì³÷íèõ óñï³õ³â, à ³íø³ —çàëèøàþòüñÿ íà óçá³÷÷³ ñâ³òîâèõïðîöåñ³â.

«ß íåîäíîðàçîâî íàìàãàëàñÿäîíåñòè âàæëèâ³ñòü ïðèíöèï³â Îñò-ðîì äî óêðà¿íñüêèõ ïîë³òèê³â òà åêñ-ïåðò³â. Àëå ðîçóì³ííÿ ç ¿õíüîãî áî-êó ïîêè ùî íå áà÷ó. Óêðà¿íñüê³ ìîæ-

íîâëàäö³, ïîêè âîíè º ïðè âëàä³,ï³êëóþòüñÿ ïåðåâàæíî ïðî âëàñíèéäîáðîáóò», — êàæå Ìîíòÿí.

Êîìåíòóþ÷è ïðàöþ Îñòðîì,Òåòÿíà Ìîíòÿí íàâåëà ïðèêëàä äî-ìîâëåíîñòåé ùîäî ñï³ëüíîãî óï-ðàâë³ííÿ áàãàòîêâàðòèðíèì áó-äèíêîì.

Áóäèíîê ÿê ö³ë³ñí³ñòü º ñï³ëüíèìðåñóðñîì, ÿêèé íàëåæèòü âëàñíè-êàì êâàðòèð òà ïðèì³ùåíü ó íüîìó.Ìàðíî ñïîä³âàòèñÿ, ùî õòîñü —ÆÅÊ, ì³ñöåâà âëàäà òîùî — ïîä-

áຠïðî ìàéíî êðàùå çà âëàñíèêà.Òîæ íàéá³ëüø äîãëÿíóòèìè º ò³ áó-äèíêè, ïðî ÿê³ äáàþòü ñàì³ âëàñíè-êè ÷åðåç îáðàíèõ íèìè ïðåäñòàâ-íèê³â.

«Òðàãåä³ÿ íàøî¿ êðà¿íè ïîëÿãàºó òîìó, ùî ìè íå íàâ÷èëèñÿ óõâàëþ-âàòè ëåã³òèìí³ êîëåêòèâí³ ð³øåííÿâ ³íòåðåñàõ óñ³õ ñï³ââëàñíèê³â —íàâ³òü íà ð³âí³ ñâî¿õ áóäèíê³â, — êà-æå Ìîíòÿí. — ßêùî ëþäè íå ìîæóòüêåðóâàòè ñâî¿ì áóäèíêîì, ÿê ö³ ëþ-äè ìîæóòü îáðàòè ñâî¿õ ïðåäñòàâ-íèê³â, ùîá âîíè ðîçóìíî ðîçïîðÿ-äæàëèñÿ ìàéíîì òåðèòîð³àëüíî¿ãðîìàäè, à òèì á³ëüøå — ìàéíîìäåðæàâè?»

Òåòÿíà Ìîíòÿí âèêîíàëà ïåðå-êëàä êíèãè «Êåðóâàííÿ ñï³ëüíèì»íà âîëîíòåðñüêèõ çàñàäàõ, íå îòðè-ìàâøè çà ñâîþ ðîáîòó æîäíî¿ãðèâí³. Äî çáîðó êîøò³â íà âèäàííÿïåâíîþ ì³ðîþ äîëó÷èëèñü äîáðî-âîëüö³, ùå ÷àñòèíó âèòðàò íà âèäàâ-íè÷³ ðîáîòè òà äðóê àäâîêàò ïîêðè-ëà ç âëàñíèõ êîøò³â.

Íà ïðåçåíòàö³¿ àäâîêàò ïîäÿêó-âàëà óñ³ì, õòî äîêëàâ ñâ³é ÷àñ, êîø-òè àáî ³íøó äîïîìîãó äî âèäàííÿêíèãè.

Ìîíòÿí ïåðåêëàëà ³ âèäàëà êíèãó Íîáåë³âñüêîãî ëàóðåàòà

МОНТЯН захистить! 33Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

В УКРАЇНІ ще не прижилася західна традиція юридично-го захисту «pro bono», коли адвокат зобов’язуєтьсякількадесят годин на рік відпрацювати безкоштовно, до-помагаючи тим, хто не має грошей, але потребує допо-моги.

Година роботи адвоката коштує від 400 до 4000 гри-вень. Не кожен може дозволити собі такі витрати. Аледеякі адвокати, ведучи частину справ платно, в той жечас допомагають менш заможним громадянам і безко-штовно.

Одна з таких адвокатів — Тетяна Монтян. За рокиюридичної практики вона допомогла тисячам людей.

«Простій людині важко знайти адвоката, — гово-рить Тетяна. — А я беруся за ці справи, бо вони цікав-лять мене як юриста. Я не хочу займатися стандартни-ми, нудними справами — мені цікаві ті справи, які кида-ють виклик».

Найчастіше це справи, пов’язані з власністю — при-ватною, спільною, комунальною, державною тощо.З «чорними ріелторами», які відбирають квартири у са-мотніх пенсіонерів. З забудовниками, які хочуть побуду-вати черговий хмарочос у дворі будинку. Або просто зчоловіком, який покинув жінку з дитиною і не хоче їхпідтримувати (дивись коментар Олесі Кошеленко нижче).

Ключовий момент — люди не мають коштів, щобнайняти адвоката. Або мають небагато, і бояться зв’язу-ватися з нашими судовими органами. Або жоден з адво-катів не хоче братися за справу — бо вона ризикована,а заробіток невисокий.

«Часто мені дістаються справи, в яких задіяні висо-копосадовці, комунальні мафіозі, кримінальні елемен-ти, корумповані чиновники тощо, — розповідає Мон-тян. — Інші юристи не хочуть захищати постраждалихгромадян через скандальність справи або страх».

За 15 років адвокатської практики Тетяна досконаловивчила всі пастки нашого недолугого законодавстващодо власності громадян. Вона дотримується науковогопідходу до цього питання і стала експертом Євросоюзу.Вона знає, як зробити, щоб українці могли справедливота ефективно управляти власним майном.

А поки що вона захищає людей у судах.

Тетяна МОНТЯН:«Якщо людина в біді,хіба можнаїй не допомогти?»

– Я не працюю у крупній юри-дичній конторі, а є са-мостійним адвокатом, тож провеликі заробітки говорити недоводиться. Хоча бува й таке,але абсолютна більшість моїхсправ – не дуже прибуткові.Дуже часто буває, що беруучасть у справі безкоштовно.Людина просить допомогти –нормальна людина, простов неї не вистачає коштів, бо во-на й так у біді. Як тут не допо-могти? Особливо якщо справа –цікава з юридичної точки зору.Зазвичай люди знаходять менечерез соціальні мережі в інтер-неті – я не приховую свій теле-фон і адресу. Інколи – череззнайомих чи сусідів.До того ж не можна сказати,що я нічого не отримую. На-впаки – я отримую чудовий ма-теріал для своїх науковихдосліджень. Власне, мої прак-тичні дослідження якразі відбуваються під час розгля-ду справ пересічних громадян,які зіштовхнулися з нашиминедосконалими законами.Переважно люди приходятьдо мене з приводу розподілуспільних ресурсів – від майнадо аліментів. Наше законодав-ство з цього приводу таке не-досконале, що в ньому легкозаплутатися, до того ж дужечасто воно просто не працює.А я вже 10 років вивчаю наукууправління спільним і 15 роківзаймаюся подібними справа-ми. Тому можу допомогти.Але краще було би не в судідопомагати, а закони вдоско-налити.

ÀÄÂÎÊÀÒ,ÿêèé ñïðàâä³çàõèùàº

Á³ëüø³ñòü ñïðàâ³ç þðèäè÷íî¿ ïðàêòèêè

Òåòÿíè Ìîíòÿí –áåçêîøòîâí³

«Тетяно,однанадіяна вас...»

Лариса Дерюгіна: «Для Монтянсправедливість та інтереси людей —на першому місці»

Відомий київський письменник та ко-лекціонер Борис Владімірський та його дружи-на, викладач іноземних мов Лариса Дерюгінадовгі роки чекали, поки київська влада надастьїм обіцяне житло.

На початку 80-х їх виселили з власної квар-тири — старий будинок на Подолі підлягав зносу. Пообіцяливиділити окрему квартиру, і поселили у тимчасовому помеш-канні — гуртожитку. Спливали десятиліття, але квартири подруж-жю так ніхто й не надавав. А в 2005 році Спецжитлофонд спробуваввиселити їх з гуртожитка «без надання іншого житловогоприміщення» за мізерну заборгованість — 31 гривню і 38 копійок —за комунальні послуги.

Тетяна Монтян втрутилася і виграла цю справу. Вона не тількизахистила подружжя від безглуздих прискіпувань чиновників, але йдопомогла їм отримати окрему квартиру.

Розповідає Лариса Дерюгіна: — Хочу висловити щиру вдячність Тетяні Монтян, освіченому

адвокату і порядній, небайдужій, чуйній людині.У цивілізованому суспільстві порядність і чуйність є нормою

спілкування. Але в нашій країні, коли стикаєшся з подібними якос-тями — тебе це вражає й зворушує до глибини душі.

Ми з моїм покійним чоловіком (обидва — пенсіонери) протягом25 років змушені були проживати в маневреному фонді (гостинка іззагальною кухнею на 4 сім’ї), тому що обіцяну нам квартиру ми такі не змогли отримати за всі ці роки. У 1984 році наш будинок знеслиі обіцяли надати квартиру взамін, але так її і не дали.

Ми познайомилися з Тетяною Монтян у тривожний для нас часу 2004 році, коли нас хотіли виселити у нікуди в примусовому поряд-ку. Було кілька судових розглядів, котрі затяглися на кілька років. Ітільки завдяки знанням, наполегливості та мужності нашого адво-ката Тетяни Монтян ми змогли, врешті-решт, виграти цю справу.

Вся допомога, яка нам була надана Тетяною, була абсолютнобезоплатною. Це особливо вражає в наш час, коли усе вирішуютьгроші. На жаль, мій чоловік, відомий київський письменник і ко-лекціонер, який в останні роки хворів і майже не виходив з дому, такі не дочекався отримання нового постійного житла.

Я довіряю Тетяні на всі 100% і впевнена, що в будь-якій справі,за яку вона береться, справедливість, порядність та інтереси людейзавжди будуть на першому місці.

Лесю Коше-ленко, редак-тора, щомешкає на

вулиці Урлівській, кілька років тому з ма-ленькою дитиною на руках покинув чо-ловік. У неї не було ані роботи, ані гро-шей.

Після того, як вона розвелася з чо-ловіком, працівники суду загубилирішення про розлучення. Виявилося, щобез цього рішення вона не може влашту-вати сина до садочка, а з малюком на ру-ках вона не могла працювати, щоб заро-бити на життя. Леся була у відчаї, коливипадковість звела її з адвокатом Тетя-ною Монтян.

Розповідає Леся Кошеленко:— Свого часу мій чоловік поїхав на

свіжокупленій машині, покинувши мене знемовлям на зйомній квартирі — без ро-боти, без допомоги, недбало кинувши 20гривень.

Я думала лише, як вижити. Працюва-ла на кількох роботах. Було що їсти — і цебуло щастя. Про інше й не мріяли.

Батько дитини нас ігнорував, відклю-чав телефони тощо. Розлучилися ми зп’ятої спроби. Суддя на суд не прийшла, інас змусили написати заяви, що пре-тензій не маємо.

А за півтора роки з’ясувалося, що вла-штувати дитину в ясла просто так у нас не-можливо: потрібне свідоцтво про розлу-чення. Я пішла в Дарницький суд, і вияви-лося, що... документи про розлучення за-гублені. НЕМАЄ, і все. Запису в книзі не-має. Мені порадили розлучатися заново.

Де жив колишній — було невідомо. Янаписала про це на своїй сторінці в інтер-

неті: що робити в такій ситуації, куди ки-нутися по допомогу?

Моя подруга, котра читала інтернет-сторінку Тані Монтян, послалася там нацей мій крик. Я покрутила пальцем біляскроні: де я — і де Монтян.

Але через пару днів Монтян мені на-писала. І — о диво! — за тиждень я маласвідоцтво про розлучення.

Оплатити її послуг я не могла, про щочесно попередила. І мені було незро-зуміло: навіщо це їй?

І це ще не все. Після цього Таня бук-вально умовила мене подати на аліменти.Я не хотіла: знала, ЯК це у нас відбу-вається... Але Монтян каже: має бутисправедливість, чому тато шикує за ваш ізсином рахунок?

Вона оформила на себе довіреність наведення моїх справ, розшукала татуся іпритягла до суду, хоча він ухилявся. Те-пер мій син має право на 1000 грнщомісяця. Ці гроші допоможуть йому по-вноцінно харчуватися, купувати книжки іоплачувати УЗД серця по 200 грн.

Я особисто знаю багатьох, кого Танярятувала в подібних ситуаціях. Відсуджу-вала те, що належить за законом. От на-лежить, а взяти — неможливо, бо в тебенема 100-200 у.о. на годину роботи хоро-шого адвоката, а сам ти в суді... ну, самізнаєте.

Я бачила гори листів, в яких людиописують безнадійні ситуації і пишуть:«Тетяно, я точно знаю, що ніхто, крім вас,мені не допоможе, одна надія на вас, видопомогли моєму знайомому...».

І вона їх читає, відповідає і вирішує,вирішує, вирішує величезні проблемипростих людей.

Допомога,яку надала нам

Тетяна, булаабсолютно

безоплатною.Це особливо

вражає в нашчас, коли все

вирішуютьгроші

Леся КОШЕЛЕНКО: «Я знаю багатьох, кого Монтян безкоштовно врятувала»

Ïðîïîíóºìî âàø³éóâàç³ äâ³ ³ñòî𳿠ëþäåé,ÿêèì äîïîìîãëààäâîêàò Òåòÿíà Ìîíòÿí

МОНТЯН захистить!44

На замовлення êàíäèäàòà â íàðîäí³ äåïóòàòè Óêðà¿íè ó âèáîð÷îìó îêðóç³ ¹212 Òåòÿíè Ìîíòÿí, типографія «Â²ÑÒ²», íàêëàä 40 000 ïðèì., відповідальний за друк Êóçíåöîâ Ä. À.

Газету видано на пожертви волонтерів Тетяни Монтян

ØÒÀÁ ÒÅÒßÍÈ ÌÎÍÒßÍ: http://montyan.org/ Êè¿â, âóë. Êíÿæèé Çàòîí, 9(ìåòðî «Ïîçíÿêè»). Òåëåôîí: 0(44) 222 50 55. montyan2012@gmail.com

— За багато років політичногопопулізму люди встигли забути,якою має бути основна робота де-путатів. Перед виборами кандида-ти роздають нездійснені обіцян-ки, а пройшовши до Верховної Ра-ди, на п’ять років забувають пролюдей, і вирішують власні проб-леми.

Насправді ж робота депута-та — змінювати законодавство накористь суспільства, робити жит-тя людей безпечнішим та даватиїм можливості для економічногота особистого розвитку.

На жаль, більшість нинішніхкандидатів у депутати не маютьжодних ідей щодо того, як служи-ти суспільству, і які закони йомупотрібні. Вони щоразу перепису-ють одні й ті самі популістичніпрограми, а на зустрічах з вибор-

цями роздають подарунки. У мененемає подарунків. Але в мене єідеї, і я розробляю закони.

Свого часу я стикнулася з тим,що наукові теорії, які я вивчаю, незавжди зрозумілі широкому зага-лу. Моя мета — донести їхню сутьдо усіх співгромадян. Я хочу, щобвони були зрозумілі навіть дітям.Тому під час своєї передвиборноїкампанії я вирішила створити ву-личний театр.

Література, живопис, музикане завжди можуть так чітко і яснодонести певну думку, як театр. І яв цьому переконалася, коли спос-терігала за людьми, що приходятьна наші театральні постановкиу дворах Дарницького району.

Одна з моїх улюблених поста-новок — «Забудовник», вона сто-сується ущільнювальної забудови.

Я підняла цютему, томущо вона є од-ною з най-більш акту-альних для нашого району.

Зараз нема закону, який до-зволяв би виділяти прибудинковітериторії багатоквартирних бу-динків. Цим користуються забу-довники-шахраї. Вони підкупову-ють чиновників, ті на власнийрозсуд «малюють» межі ділянок,дають дозвільні документи. І за-будовники намагаються якомогашвидше щось спорудити — щоблюди не встигли оговтатися та невикинули їх геть.

Є лише два способи боротьбиз цим ганебним явищем. Перший:об’єднуватися. Забудовники тачиновництво бояться об’єднаних

людей, які відстоюють свої права.Цей способ непростий: людямважко протистояти забудовни-кам, на боці яких — гроші і сила.

Є й другий спосіб: слід черезВерховну Раду провести закон,який чітко визначить межі прибу-динкових територій, та убезпе-чить людей від посягання нечис-тих на руку ділків. Однак, такийзакон зробить неможливимимахінації та шахрайство. Багать-ом депутатам — повровителям за-будовників — це не подобається.

Я давно підготувала відпо-відний законопроект. Але впрова-дити його, залишаючись за межа-ми Верховної Ради — завданнянадскладне. Впровадження цієї танизки інших законодавчих ініці-атив — це мета, з якою я йдув парламент.

ÂÓËÈ×ÍÈÉ ÒÅÀÒÐ Òåòÿíè ÌîíòÿíÖå íå ò³ëüêè ðîçâàãà, àëå é ñïîñ³á äîíåñåííÿ äî ãðîìàäÿí âàæëèâèõ ³äåé

КУЛЬТУРА ВУЛИЧНИХ ТЕАТРІВ íàäçâè÷àéíî ïîøèðåíàâ êðà¿íàõ Ëàòèíñüêî¿ Àìåðèêè. Îñîáëèâî ðîçïîâñþäæåí³ãðîìàäÿíñüê³ âóëè÷í³ òåàòðè. Âîíè â÷àòü ëþäåé ïðàâèëàìñàìîîðãàí³çàö³¿, áîðîòüáè ç íåãàòèâíèìè ñóñï³ëüíèìè ÿâè-ùàìè òîùî.

Ó Áîãîò³, ñòîëèö³ Êîëóì᳿, ìåð ì³ñòà çàïðîâàäèâìóí³öèïàëüíó ïðîãðàìó âóëè÷íèõ òåàòð³â. Òóò ç ðîêó â ð³êçðîñòàëà ñòàòèñòèêà ñìåðòíîñò³ íà äîðîãàõ, îñê³ëüêè âî䳿òà ï³øîõîäè íåõòóâàëè ïðàâèëàìè äîðîæíîãî ðóõó.

Ìåð³ÿ íàéíÿëà ì³ì³â, ùîá âîíè â ì³ñöÿõ ñêóï÷åííÿ àâ-òîìîá³ë³â äåìîíñòðóâàëè âîä³ÿì òà ï³øîõîäàì, ÿêà ïî-âåä³íêà º ïðàâèëüíîþ, à ÿêà, íàâïàêè, íåïðèïóñòèìîþ. Öÿïðîãðàìà âèÿâèëàñÿ âäàëîþ — êàòàñòðîô³÷íà ñòàòèñòèêàñìåðòíîñò³ íà äîðîãàõ â³ä³éøëà â ìèíóëå.

 Óêðà¿í³ âóëè÷íèé òåàòð — íîâå ÿâèùå. ijçíàâøèñüïðî öåé ³íñòðóìåíò ñï³ëêóâàííÿ ç ãðîìàäÿíàìè, éîãîâèð³øèëà âèêîðèñòîâóâàòè ó ñâî¿é âèáîð÷³é êàìïàí³¿ àä-âîêàò Òåòÿíà Ìîíòÿí.

Âóëè÷íèé òåàòð Òåòÿíè Ìîíòÿí ç 10 âåðåñíÿ ùîäíÿäຠâèñòàâè ó äâîðàõ áàãàòîïîâåðõ³âîê íà Ïîçíÿêàõ,Îñîêîðêàõ òà Õàðê³âñüêîìó. Òåìè âèñòàâ — àêòóàëüí³äëÿ Äàðíèöüêîãî ðàéîíó: çäèðíèöòâî ÆÅʳâ, ñâàâ³ëëÿì³ë³ö³¿, íåçàêîííà óù³ëüíþâàëüíà çàáóäîâà, ï³äêóï âè-áîðö³â.

 òåàòð³ çàä³ÿí³ ïðîôåñ³éí³ àêòîðè — Âîëîäèìèð Ôåäî-ðóê òà Åì³ëü Àáäóëàºâ. Ðåæèñåð-ïîñòàíîâíèê — Ëåîí³äÊàíòåð, â³í ìຠäîñâ³ä ïðîâåäåííÿ âóëè÷íèõ òåàòð³âó 40 êðà¿íàõ ñâ³òó.

Леонід КАНТЕР, режисер: «Ми показуємо людям те, що їм близьке»

— Вуличний театр — це звичай-ний театр, тільки він не обмеженийстінами. Стерта межа між глядачем іактором. Крім того наш глядач, якщойому не подобається вистава, може піти в будь-який мо-мент. Так що у вуличному театрі все чесніше і напруженіше.

Акторам, які грають у наших виставах, спершу незвич-но було виступати на вулиці. А зараз вони кажуть, щоу стінах театру грати стало якось нудно.

Завдання акторів на вулиці — те ж саме, що й у звичай-ному театрі. Хоча б на якийсь час висмикнути глядачів зрутини повсякденності, змінити їхнє життя, показати йо-го в іншому ракурсі.

Я вже сьомий рік займаюся вуличними виставами.Обійшов і об’їздив із ними частину України і всі континен-ти Землі, за винятком Африки і Австралії. Під час цих ви-став йшлося про більш глобальні речі (любов, зраду,смерть тощо). А під час вистав на Харківському масиві зо-середилися на наших рідних соціальних питаннях — накорупції у владі, незаконних забудовах, жадібних кому-нальниках, міліцейському свавіллі тощо.

Глядач бачить, що актори розігрують знайому йомуситуацію. Як начальник ЖЕКа збирає гроші з громадян,які прислухаються до його обіцянок і вкотре покірновідкривають гаманці. Як кандидати пропонують купитиголос виборця в обмін на продукти чи послуги і так далі.

І реакція глядача дуже позитивна. Він починає житив цій ситуації. Бували вистави, коли глядачі перебивалиакторів і говорили замість них. І говорили якраз те, щомали говорити актори. Тобто ми потрапили в нерв,у близьке і важливе людям. Ми на сцені озвучили те,про що люди тільки думали або говорили на кухні.

Бували випадки, коли ми починали грати передкількома людьми у дворі, а за 10 хвилин збиралася сотняглядачів. І вони жваво реагують, обговорюють побачене,підтримують акторів. Наш театр об’єднує глядачів і зму-шує їх спілкуватися між собою.

Кожна вистава, яку ми показуємо — про те, як хтосьодин намагається узурпувати спільне.

Найпопулярніша наша постановка — мюзикл про за-будовника. Як хитрий дядько приходить у двір і переконуємам то пісочницю пересунути, то клумбу, то ще щось.А потім бац! — і вже замість клумби, стадіону і дитячогомайданчика у дворі височіє хмарочос. А це ж ваш двір,люди! Це не якісь абстрактні речі, а те, що відбувається підвікнами власної хати.

І поки жителі цього двору не об’єднаються, щоб захи-стити те, що належить їм усім, їх завжди перемагатимеодин такий дядько.

Тетяна Монтянвізьме участьу змаганняху спортивному клубі«Восход»

20 жовтня о 12.00 розпочнуться зма-гання у різних видах єдиноборств у спор-тивному клубі «Восход» за адресою вул.Бориспільська, 8.Адвокат, кандидат у народні депутати Те-тяна Монтян продемонструє свої навичкита знання прийомів боротьби дзю-до.Після цього відбудуться дитячі та юнацькізмагання з дзю-до, вільної боротьби, кара-те, панкратіону та інших видів єдиноборств. Вхід вільний для всіх бажаючих.

Вуличний театрвиступитьна Хрещатику

21 жовтня о 13.00 на Хрещатику вис-тупить Вуличний театр Тетяни Монтян.Театр презентує чотири постановки: «Же-ка — начальник ЖЕКу», «Кандидат», «За-будовник» та «На службі у народу».Запрошуються усі бажаючі, вхід вільний.Вистави відбудуться на пішохідній частинівулиці навпроти метро Хрещатик.А о 16.00 можна буде подивитись виступВуличного театру на Пейзажній алеї.

Тетяна МОНТЯН: «Вуличний театр допомагає роз’яснити мої ідеї»