Виховні аспекти уроків фізичної культури

2

Зміст

Вступ.......................................................................................................................4

1. Фізичне виховання – суть, мета та значення...............................................6

2. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізкультури.............15

3. Вивчення позитивного ставлення учнів до уроків фізичної культури, на

прикладі Терезинського НВО „ЗОШ І – ІІІ ступенів – дитячий садок”..........22

Висновки...............................................................................................................27

Додатки.................................................................................................................30

Література.............................................................................................................37

3

Вступ

Актуальність. Останнім часом освітянські програми спрямовані на

інтенсифікацію розвитку розумових здібностей і як, на нашу думку, суттєво

ігнорується розвиток тіла дитини: недостатньо уваги приділяється моториці

тіла, рівню сформованості функцій організму, контролю за рівнем рухової

активності.

Молодший шкільний вік – це особливо чутливий період розвитку

координації рухів. Тому значення рухової активності для нормального

фізичного розвитку є особливо важливим [1, с.18]. Мабуть не існує жодного

виду рухової діяльності дитини, в якому б просторові орієнтири не були

важливою основою засвоєння знань і вмінь, розвитку мислення.

На початковому етапі виховання, після того, як дитина приходить до

школи, рухова активність її суттєво падає у зв’язку з регламентованістю

занять. І це є закономірним явищем педагогічного процесу. Перед школою

постає одне з найважливіших завдань – не допустити різкого зниження

рухової активності, що може призвести до різноманітних захворювань та

порушень у фізичному розвитку. На це свого часу звертали увагу С. Лесгафт,

М. Монтесорі, Я. Корчак, Б. Спок, К. Роджерс, відомі наші вчені і педагоги

В. Кащенко, С. Русова та ін. Вони прийшли до висновку, що більшість

хвороб і нездужань пов’язані з проблемами фізичного виховання у дитинстві

[9, c.365].

Саме тому в сучасних умовах набуває особливого значення системне

формування у дітей емоційно-позитивного ставлення до фізичного

виховання, яке і повинно звести зниження рухової активності до мінімуму.

Адже це є основним фундаментом здоров’я та нормального фізичного

розвитку дитини.

Мета курсової роботи: З’ясувати основні напрями і результати

досліджень, що окреслюють проблему виховання у молодших школярів

емоційно-позитивного ставлення до фізичного виховання.

4

Сутність виховання емоційно-позитивного ставлення до занять

фізичною культурою і спортом за твердженням О.Остапенка [18, c.56]

полягає в розвитку інтересу до фізичної культури, який формується у

навчальному процесі молодших школярів. Однак, досі не вирішено питання

про введення інтересу до фізичної культури в систему категорій педагогічної

науки.

Проблема полягає в тому, що згідно з Н. Хоменко [19, c.28] останнім

часом особливо помітна тенденція звуження зацікавленості дітей фізичною

культурою. Опитування серед учнів початкових класів засвідчує, що

фізкультура серед інших предметів посідає 4-5 місце.

Окремі фахівці вважають, що причиною зниження зацікавленості дітей

фізичною культурою є те, що останнім часом втрачено як освітню, так і

виховну спрямованість уроків фізичної культури, підпорядковано їх в

основному тренувальній меті.

Предмет дослідження: навчально-виховний процес в Терезинському

НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів – дитячий садок».

Об‘єкт дослідження: урок фізичної культури та його виховний аспект.

Завдання дослідження:

1. Визначити суть мету та значення фізичного виховання в

початковій школі.

2. Розглянути процес та методи активізації пізнавальної діяльності

учнів на уроках фізичної культури.

3. Зробити аналіз ставлення учнів до уроків фізичної культури на

прикладі Терезинського НВО «ЗОШ І-ІІІ ступенів – дитячий садок».

5

1. Фізичне виховання – суть, мета та значення

Проблемою емоційно-позитивного ставлення до фізкультури

цікавилися у продовж останніх років І. Бартєнєва, О. Козленко, Н. Хоменко,

Б. Шиян. Авторами досить детально висвітлені питання потреб і мотивів

фізичного виховання, зроблено аналіз методів і прийомів, які суттєво

сприяють вихованню у молодших школярів інтересу до занять фізичною

культурою і спортом.

У науковій літературі окремі аспекти емоційно-позитивного впливу в

системі фізичного виховання молодших школярів знайшли певне

висвітлення. Перш за все, привертають увагу теоретико-методичній праці Ю.

Бабанського, А. Внукова, С. Гончаренка, О. Савченко, Ф. Суслова,

М. Ярмаченка, в яких обґрунтовані шляхи підвищення ефективності

навчально-виховного процесу на уроках фізичного виховання. Однак,

найменш дослідженими залишаються питання, які стосуються дидактичних

засад оптимізації фізичного виховання молодших школярів, досі не вирішено

ряд питань про введення інтересу до фізкультури в систему педагогічної

науки. Інтерес дитини до фізичної культури виявляється в її емоціях. В

дослідженнях М. Козленка, О. Остапенка, В. Соколова [19, c.29], розглянуті

питання емоційного клімату, який необхідний для створення інтересу

молодших школярів до занять фізичної культури. Автори виділяють

позитивні емоції, пов’язані зі школою; емоції, що породжені спілкуванням з

вчителем, стосунками з однокласниками; емоції, що виникають під час

тренувальних завдань. Вони підтверджують, що позитивні емоції мають

великий вплив на мотиви та закріплення інтересу до фізичної культури.

У процесі занять школярів фізичною культурою необхідно вирішувати

такі основні завдання:

виховувати мораль, волю, дисциплінованість, організованість і

самостійність, почуття обов'язку і відповідальності, навички культури

поведінки, а також формувати у школярів поняття про те, що турбота

6

людини про своє здоров'я, фізичний розвиток, фізичну підготовленість є не

тільки її особистою справою а й суспільним обов'язком;

готувати учнів до виконання вимог і норм комплексу ГПО з

теоретичних відомостей, легкоатлетичних і гімнастичних вправ, лижних

гонок або видів, що їх замінюють, і плавання;

навчити учнів основних видів рухових дій і виконання їх у

різноманітних за складністю умовах, розвивати необхідні для цього рухові

якості;

формувати в учнів навички й звички самостійно займатись

фізичними вправами, виховувати стійкий інтерес до фізичної культури й

сприяти впровадженню її у режим дня учня, прищеплювати організаторські

навички в суддівстві спортивних змагань, проведенні занять фізичними

вправами з групою товаришів;

сприяти формуванню в учнів правильної постави, підтягнутості, й

охайності [20, c.49].

Фізичне виховання здійснюється в єдності з розумовим, моральним,

трудовим і естетичним вихованням.

Зміст фізичного виховання школярів визначається програмою

навчального предмета „Фізична культура”, а також „програмами гуртків і

секцій”.

Структура програми з фізичної культури істотно відрізняється від

програм з інших предметів. Матеріал у ній викладений за розділами вправ.

На одному уроці вивчається матеріал з декількох розділів Це утруднює

планування навчального матеріалу на чверть і на кожен урок.

Організація і зміст фізичного виховання школярів визначаються

інструктивно-методичними і нормативними документами Міністерства

освіти і документами, прийнятими їм спільно з Комітетом по фізичній

культурі і спорту і Міністерством охорони здоров'я. Такими документами є

навчальна програма з фізичної культури, програми з позакласної та

позашкільної спортивної роботи, програма з фізичної культури для учнів,

7

віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, положення про

шкільний колектив фізичної культури та ін. Систему форм організації

фізичного виховання школярів становлять:

уроки з фізичної культури;

фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня (гімнастика

до занять, фізкультурні хвилини під час уроків, ігри та вправи на перервах і в

режимі подовженого дня);

позакласна спортивно-масова робота в школі (заняття в гуртках

фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання); позашкільна

спортивно-масова робота (за місцем проживання учнів, заняття в дитячо-

юнацьких спортивних школах, палацах піонерів, дитячих туристичних

станціях, спортивних товариствах), самостійні заняття школярів фізичними

вправами в сім'ї, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах, парках

та ін. [25, c.208].

Провідним організаційно-методичним принципом здійснення

фізичного виховання школярів є диференційоване застосування засобів

фізичної культури на заняттях з учнями різного віку і статі з урахуванням

стану їхнього здоров'я і рівня фізичної підготовленості. Важлива роль у цій

справі належить регулярному лікарському контролю за здоров'ям школярів.

Уроки фізичної культури є основною організаційною формою

фізичного виховання школярів. Уроки проводяться систематично протягом

навчального року їх змістом є визначений програмою матеріал. Вони

впливають і на інші форми занять фізичними вправами.

Фізична культура відрізняється від інших навчальних предметів тим

що її специфічним змістом є рухова діяльність. Проте це не знижує її

виховного, освітнього і розвиваючого значення. Як відомо, в процесі

педагогічно спрямованих занять фізичними вправами в учнів виховуються

позитивні моральні і вольові якості, формуються знання і практичні уміння

використовувати засоби фізичної культури для фізичного розвитку і

зміцнення здоров'я, виробляються навички раціонально виконувати рухи в

8

усіх видах діяльності.

Планування навчального матеріалу з фізичної культури має свої

особливості, зумовлені тим, що на кожний урок планується вивчення чи

удосконалення, або й складання на оцінку кількох (двох, трьох, чотирьох)

вправ з різних розділів програми або з різних груп вправ, розвиток рухових

якостей та ін. Це робиться з метою забезпечення різнобічного фізичного

навантаження на учнів і запобігання перевтомі окремих груп м'язів. У зв'язку

з цим на урок фізкультури не визначається «тема» (оскільки їх декілька), а

ставляться «завдання» уроку.

Особливістю планування навчальної роботи з фізичної культури є і те,

що воно здійснюється з урахуванням пори року для певної місцевості і стану

в школі навчально-матеріальної бази.

Основними вимогами до уроків фізичної культури є такі:

1. Чітко визначати завдання уроку, формулювати їх так, щоб було

видно їх зміст і спрямування, а саме з чим учнів ознайомлювати, якої вправи

навчати, яку вправу удосконалювати, або виконувати на оцінку, яку рухову

якість розвивати і якими засобами.

2. На уроки слід ставити такі завдання і добирати такі вправи які

забезпечують всебічний вплив на учнів.

3. Побудова уроку повинна бути такою, щоб забезпечувалось

виконання завдань уроку.

4. Фізичні навантаження слід дозувати з урахуванням віку, статі,

фізичного розвитку і фізичної підготовленості дітей.

5. Кожний урок слід будувати так, щоб його зміст був послідовним

продовженням попереднього уроку і підготовкою до наступного.

6. Форми організації учнів, методи навчання, тон учителя мають

викликати в учнів інтерес до занять фізичними вправами і позитивні емоції.

7. Забезпечувати взаємозв'язок рухової і розумової активності учнів.

Опанування учнями навичок і умінь поєднувати з засвоєнням відповідних

теоретичних знань.

9

8. На уроках фізкультури необхідно готувати учнів до самостійних

занять фізичними вправами, виховувати звичку займатись ними в

повсякденному житті [15, c.83].

Успіхи в фізичному вихованні школярів залежать від багатьох

факторів, серед яких важливу роль відіграють правильна організація всього

режиму життя в школі та вдома, раціональне чергування праці та відпочинку,

повноцінне харчування, дотримання гігієнічних вимог, систематичне

загартування організму природними факторами (повітрям, водою, сонцем),

кваліфіковані заняття фізичними вправами в режимі навчального та

позашкільного часу.

Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня проводяться

у вигляді гімнастики до занять, фізкультурних хвилин під час уроків, ігор та

фізичних вправ на перервах та в режимі подовженого дня.

Позакласна робота з фізичного виховання школярів охоплює заняття

фізкультурних гуртків і спортивних секцій, змагання, туризм, фізкультурні

свята. Велика роль в організації позакласної спортивно-масової роботи

належить колективу фізичної культури школи.

Природні фактори є важливим засобом зміцнення здоров'я,

загартування організму і підвищення працездатності людини.

Використання сил природи в фізичному вихованні здійснюється двома

шляхами:

1. Природні сили використовуються як супутні умови занять

фізичними вправами (проведення занять на повітрі, в умовах морського або

гірського клімату і т. п.), що значно посилює вплив фізичних вправ.

2. Використання сил природи як відносно самостійного засобу у

вигляді спеціальних процедур (повітряні і сонячні ванни, водні процедури,

сеанси загартування) [14, c.18].

Загартування — це система заходів, спрямованих на вироблення

здатності організму швидко пристосовуватись до несприятливих впливів

зовнішнього середовища і переносити без шкоди для здоров'я холод, спеку,

10

зміни атмосферного тиску і вологості повітря. Засобами загартування є

повітря, вода, сонячні промені [16, c.12].

Ефективність загартовуючих процедур залежить значною мірою від

правильності їх проведення. Основними правилами загартування є такі:

загартовуючі процедури треба проводити систематично;

тривалість та інтенсивність процедур мають поступово

збільшуватись;

треба поєднувати різні засоби загартування;

необхідно враховувати вікові та індивідуальні особливості і

реакцію організму на процедури загартування [3, c.101].

Загартування слід починати з повітряних ванн, а саме, перебування в

купальному костюмі на відкритому повітрі або в кімнаті з відкритими

вікнами, кватиркою, перебування на повітрі в легкому костюмі в прохолодну

і холодну пору року і виконання вправ (ранкова гімнастика, ходьба на лижах

та ін.).

Загартування водою проводять у вигляді обтирань тіла, миття ніг

холодною водою, обливання, душу, купання.

Сонячні ванни краще приймати ранком з 8 до 11 години і в другій

половині дня з 16 години. Тривалість першого сеансу не більше 5 хв. Після

сонячних ванн корисно покупатись, прийняти душ, облитися водою або

обтертись мокрим рушником [6, c.31].

Сприятливими умовами виховання емоційно-позитивного ставлення

молодших школярів до фізичного виховання є: сприятливий психологічний

клімат у класному колективі, спілкування молодших школярів з однолітками,

наявність дружніх стосунків між членами рівносильних спортивних груп у

класі, результативність їхньої взаємодії, упевненість у своїх силах, що сприяє

виникненню позитивного ставлення до регулярних занять спортивними

вправами у домашніх умовах.

Суттєвою умовою є виховання, почуття власної гідності, яке у

молодших школярів ще мало розвинене. Це почуття може створити лише

11

особистісно-зорієнтований педагог, тобто той педагог, який спрямовує свою

роботу на підтримку індивідуального розвитку дитини та вдосконалення

індивідуальних рухових здібностей кожної дитини [5, c.59].

Вчитель повинен спрямувати свої зусилля так, щоб поступова потреба

дітей у рухах перетворювалася на упорядковану усвідомлену діяльність.

Адже саме з перших занять фізичним вихованням, оволодіваючи

різноманітними руховими вправами, учні удосконалюють рухові навички,

збагачують руховий досвід, розвивають м’язові відчуття, просторове

орієнтування. Емоційний клімат у колективі спонукає їх аналізувати свої

рухи, знаходити і усувати помилки, формує звичку систематично займатися

фізичними вправами у домашніх умовах. Досвідчений педагог, формуючи у

вихованців позитивне ставлення до занять фізичними вправами, поступово

досягає освітньої мети, переконуючи їх, що лише систематичні заняття

фізкультурою розвивають такі цінні фізичні якості як сила, швидкість,

витривалість, гнучкість, спритність і загартовують організм дитини.

Позитивний ефект цього, безперечно, залежить від дозування навантаження

[8, c.36].

Отже, потрібно бути досить уважним передусім до проявів зовнішніх

ознак втомлюваності учнів. Вчитель повинен диференційовано регулювати

навантаження на школярів, враховуючи не тільки рівень фізичного розвитку

та стать, але і їх високу емоційність, психологічний і моральний стан

протягом всього заняття. І якщо, наприклад, спостерігається прискорене

дихання, кволість чи порушення координації рухів, слід негайно пропонувати

учням вправи на відновлення дихання або провести заспокійливу гру. Такий

перехід на іншу форму діяльності служить для дитини засобом закріплення

позитивного, емоційного ставлення до уроку і гальмування негативного

впливу.

Емоції і почуття – це переживання, це завжди хвилювання і

напруженість, а сила напруженості залежить передусім від значущості для

дитини ситуації, що викликає саме це переживання. Тому є важливим, щоб

12

навіть при виконанні самих найпростіших завдань чи вправ, дитина

отримувала почуття задоволення і радості. Отримуючи хоча б незначне

покращення результату, дитина повинна відчувати підтримку і позитивну

реакцію педагога. Щира усмішка вчителя, підбадьорювання, хороше слово

сприймається дитиною як заохочення до досягнення кращого результату.

Молодші школярі ще мало схильні до самоаналізу, їм не притаманна

об’єктивна самооцінка. Тому вже з перших уроків учитель має навіяти своїм

вихованцям, що він їм дуже сподобався. Хороший настрій або емоційний

комфорт зумовлюється педагогічними впливами у формі похвали,

заохочення, доброзичливої розмови, залучення до спільної діяльності.

Особливу роль у педагогічному спілкуванні посідає позитивна педагогічна

оцінка. В жодному разі оцінка не повинна бути засобом покарання.

Дослідження С. Кондратьєвої свідчать, що високий рівень розуміння учнів

виявляється у тому, що саме організаторські педагогічні впливи переважають

над дисциплінарними, тобто вчитель при доборі емоційного тону

спілкування прогнозує вплив на особистість школяра через конкретну

ситуацію спілкування, а не лише корегує поведінку [11, c.52].

Аналіз літератури з даної проблеми дозволяють стверджувати, що

формування емоційно-позитивного ставлення учнів до занять фізичною

культурою і спортом залежить від педагога. Тому завдання фахівця

фізичного виховання полягає в тому, щоб допомогти кожній дитині повірити

у власні сили, прогнозувати свій рух вперед, тобто зробити так, щоб учень

щоденно відчував свій невеличкий успіх, переживав радість досягнутого,

прагнув, до вищого результату.

13

2. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках фізкультури

Гра — не просто розвага, а весела школа життя, говорить мудра

народна приказка. Шкільні роки — найсприятливіший період росту і

загартування організму, розвитку його функціональних і фізичних якостей,

збагачення рухового досвіду дітей. Веселі рухливі та спортивні ігри — це

наше дитинство. Граючись, діти глибше пізнають світ, набувають усіляких

навичок та вмінь [13, c.15].

Одним із основних методів та засобів фізичного виховання,

спрямованих на всебічний розвиток здібностей дітей, є спортивна гра

«Старти надій» — змагання між класами. Їх мета — поліпшення всієї

оздоровчої і спортивно-масової роботи в школі, сприяння залученню учнів до

регулярних занять фізичною культурою і спортом, підготовка і складання

державних тестів і нормативів. В нашій загальноосвітній школі стало

традицією проводити спортивні ігри «Старти надій» між паралельними

класами. Крім класу-переможця визначаються також переможці і в

особистому заліку, як з окремих видів, так і в багатоборстві. Під час гри

розвивається сила дитини, твердішою стає рука, гнучкішим тіло, несхибним

окомір, розвивається винахідливість та ініціатива, формуються високі

моральні якості школярів:

доброта,

чуйність,

вміння поступитися своїми інтересами в ім'я колективу,

переборювати труднощі,

долати перешкоди [12, c.30].

Перевага цих змагань перед іншими полягає в тому, що «Старти надій»

охоплюють усіх учнів класу.

Все починається з малого. Сьогодні це просто учні, які беруть участь в

таких маленьких змаганнях, а завтра, дивишся, дехто з них вже виступає на

великих чемпіонатах. Саме на таких іграх виявляються великі спортивні

14

таланти. Ця гра привчає дітей до узгоджених дій, точності і своєчасності

виконання завдань, відповідальності перед командою, і, нарешті, виховується

воля до перемоги, без чого неможливий успіх.

Будь-яка спортивна гра повинна проводитися не епізодично, а

регулярно, тим паче «Старти надій». В цю гру входить багато

легкоатлетичних і силових вправ, плавання, тому учень повинен бути

всебічно розвинутим. Гра «Старти надій» — не просто розвага чи забава,

вона потребує великого фізичного напруження. Успіх залежить не тільки від

умілого підбору програми змагання, а й від того, як вона проводиться. Це

свято для всіх учнів школи, вчителів і батьків. У нашій школі за спеціальним

календарем беруть участь у змаганнях усі паралельні аси. Починається все з

урочистого параду. Перед початком класи шикуються в колону по три або

чотири. Парад очолює колона суддів. Вмикається музика і учасники чітким

кроком ідуть до відведеного місця. Після відповідної команди «Ліворуч»,

«Праворуч», «Рівняння на середину» командувач складає рапорт директору

школи. Учні з класу-переможця минулорічних змагань проносять прапор,

звучить гімн. За командою прапор повільно піднімає капітан команди-

переможця. Після привітання директора школи, а також запрошених кращих

спортсменів головний суддя оголошує порядок проведення змагань. Далі

виступають гімнасти, акробати — учні молодших класів.

Закриття змагання відбувається так: до опускання прапора

запрошується новий клас-переможець. Але перед цим проводиться

нагородження класів-переможців, кращих учнів-багатоборців. Директор

школи також оголошує, який клас продовжить змагання на районних

змаганнях.

Я переконана, що до будь-яких спортивних змагань учня потрібно

підготувати фізично й морально, виховати в нього позитивне ставлення та

постійної звички до занять фізичною культурою. Перш ніж приступити до

тренувань, пояснюється мета і завдання підготовки до змагань. Перед

кожним тренуванням, а також змаганням обов'язково проводиться розминка,

15

тобто учні виконують вправи для розігрівання окремих груп м'язів і всього

тіла. Розминку, як правило, починають з повільного бігу на 400—600 м,

потім – вправи для розігрівання м'язів. Закінчується розминка попередніми

спробами в тому виді, до якого учень готувався (2— 3 стрибки з невеликого

розбігу, або 2—3 метання не на повну силу, або 3—4 старти і т.д.). Далі

звертається увагу на особливості вправи. Наприклад, особливістю стрибка в

довжину є швидкий розбіг в поєднанні з відштовхуванням вперед-вгору, а не

тільки вперед. Спочатку показую вправу, з якої починається вивчення

стрибка. Пояснення даються коротко, кількома словами. Коли доводиться

показати якусь вправу, необхідно домагатися, щоб рухи під час показу

відповідали тим вимогам, які ставляться учням. Інакше вони заучуватимуть

помилки. Найпоширенішим недоліком юного спортсмена є надмірне

напруження м'язів тіла, коли він починає опановувати вправу, пов'язане з

багатьма зайвими рухами. Доводиться часто звертати увагу на потребу

розслабляти м'язи під час виконання різних вправ.

На початку занять учні не повинні виконувати вправи на результат,

тобто якомога далі стрибати в довжину, особливо з повного розбігу,

пробігати дистанцію на повну силу — давати велике навантаження на

організм [24, c.32].

У процесі навчання техніки йду від простого до складного, від легкого

до важкого, від видимого до невидимого. Наприклад, навчаючи метанню

м'яча, вправу починаю з тримання м'яча, розмахів руки з м'ячем, метання з

місця, поступово доходячи до повної форми руху. Потім навантаження

збільшуються введенням вправ для великих груп м'язів тулуба і ніг.

Закінчуються заняття вправами на поєднання рухів різними частинами тіла.

Вправи повинні захоплювати всі групи м'язів. При цьому їх треба чергувати

так, щоб однотипні навантаження не йшли одне за одним. Наприклад, після

силових даються вправи на розслаблення, а вправи на розвиток гнучкості —

після вправ на розігрівання.

Чим більше приємних відчуттів отримують учні під час уроків, тим

16

ефективніше вони виконують запропоновані навчальні завдання, їх рухова

активність зростає.

На жаль, у теорії та методиці фізичного виховання довгий час не

звертали серйозної уваги на проблему активізації пізнавальної діяльності

учнів, і мабуть тому вчителі-практики сьогодні зовсім не озброєні надійними,

науково-обґрунтованими методами «навчання із задоволенням». Як

результат — уроки фізичної культури в наших навчальних закладах давно

вже не викликають в учнів ентузіазму, на який можна розраховувати.

Починаючи з 5 класу ставлення учнів до уроків постійно погіршується.

За даними Всеукраїнського науково-дослідного інституту фізичної культури,

більше 80% старшокласників висловили негативне ставлення до уроків

фізичної культури.

Одним із шляхів подолання цієї проблеми, на думку фахівців, є

проведення нестандартних уроків, які сприяли б вихованню в учнів інтересу

до занять фізичними вправами. Дійсно, нестандартні за формою,

організацією та методикою проведення уроки більше подобаються учням,

ніж заняття «за шаблоном» та встановленим режимом роботи. Але

перетворювати нестандартні уроки в основну форму роботи, вводити їх у

систему — недоцільно, адже така організація навчання вимагає надмірних

витрат навчального часу.

Стимулювання учнівської активності здійснюється педагогами,

батьками, засобами масової інформації тощо. Одним з найбільш значущих

мотивів активної навчальної діяльності є пізнавальний інтерес, який

формується під час навчальної та позакласної роботи. Відомо, що основним

джерелом стимулювання пізнавального процесу є зміст навчального

матеріалу, який несе учням невідому раніше інформацію, відкриває нові

грані у знаннях, демонструє практичне значення того, що вивчається.

Для стимулювання пізнавального процесу використовують

самостійність у навчанні, інтенсивну розумову діяльність, організацію

навчального процесу на оптимальному рівні розвитку учнів, створення

17

емоційної атмосфери навчання, позитивного емоційного тонусу навчального

процесу.

Засвоєння матеріалу значною мірою залежить від рівня мотивації учнів.

Зацікавленість народжує високу активність. Учень сам ставить перед собою

завдання та відчуває задоволення від досягнутого. Необхідно застосовувати

адекватні методи, форми та засоби навчально-виховної роботи. Методи

завжди повинні відповідати меті і завданням навчання, підготовленості учнів

та забезпечувати виховний характер навчання.

З боку вчителя навчальний процес може бути керований пасивно та

активно. Пасивно керований процес — це такий спосіб організації, де

основна увага приділяється передачі нової інформації, а процес набуття знань

для учнів залишається стихійним, репродуктивним. Активно керований

процес спрямований на забезпечення глибоких та міцних знань усіх учнів і

обов'язковий зворотній зв'язок. Тут передбачається облік індивідуальних

особливостей учнів, моделювання навчального процесу, його прогнозування,

чітке планування, активне керування навчанням та розвитком кожного учня.

Важливим методом дослідження пізнавальної активності учнів є

спостереження та педагогічний експеримент. Спостереження слід

спрямовувати на вияв та запам'ятовування всіх умов, засобів, факторів,

процесів, що пов'язані з поставленим завданням. Результати спостереження

дають вчителеві можливість враховувати індивідуальні особливості учнів під

час планування навчальних занять та вдало керувати їх проведенням [2, c.99].

Для підвищення інтересу до уроків фізичної культури та занять

спортом, в учнів слід формувати навички самостійної роботи (як під час

уроку, так і вдома), уміння самостійно складати комплекси вправ з

урахуванням особливостей власного організму та стану здоров'я,

здійснювати самостійний контроль та оцінювання. Діти з великою

зацікавленістю працюють на нестандартних уроках; вони приходять на урок з

великим бажанням отримати нові знання та продемонструвати те, чому вже

навчилися. Важливо, щоб на уроці у дітей з'явилася зацікавленість, відчуття

18

чогось нового [7, c.301].

На уроках спортивних ігор, під час яких у дітей формуються основні

рухові уміння й навички, варто застосовувати такі методи організації учнів як

фронтальний, груповий, індивідуальний, а також метод колового тренування.

Але краще за все ці методи комбінувати, тоді ефект від навчальних занять

буде максимальним. Саме спортивні ігри носять динамічний, емоційний

характер, що викликає у дітей задоволення та бажання займатися фізичними

вправами. Під час уроку вони допомагають один одному, виправляють

помилки.

Для учнів, які бажають покращити свої результати чи удосконалити

уміння, варто проводити додаткові заняття. Залучати їх до тренувань у

спортивних гуртках і секціях школи, різноманітних спортивних змагань у

складі збірних команд школи.

Закономірно, що завдяки заняттям фізичною культурою у дітей

формуються навички здорового способу життя, самоконтролю за станом

здоров'я під час спортивних навантажень, що в свою чергу сприяє зміцненню

імунітету, зниженню рівня захворюваності.

Цікавою є практика залучення до проведення занять з фізичної

культури вчителів школи, які мають досвід занять спортом в минулому,

випускників, що досягли певних результатів у спортивній сфері. Такі спільні

тренування (і навіть змагання) значною мірою впливають на формування в

учнів потреби у фізичній активності, а головне — усі відчувають

задоволення і мають гарний настрій.

Підвищити значення фізичної культури можна приділивши більше

уваги методичній підготовці учнів, зокрема самостійним оздоровчим

заняттям за місцем проживання, та формуванню у них методичних знань,

умінь і навичок для суб'єктивної оздоровчої діяльності.

Оволодіння методичною інформацією дає учням поглиблене розуміння

навчальної теми. У процесі вивчення кожної навчальної теми, теоретичної чи

методичної, я акцентую увагу саме на її смислових пунктах.

19

Таке систематичне озброєння учнів теоретичними знаннями методики

фізичного виховання, медицини, гігієни, біології, хімії сприяє формуванню

звички для одних — робити ранкову гімнастику, інших — домашнє завдання,

третіх — розвивати основні фізичні якості: гнучкість, швидкість, спритність,

координацію рухів, силу, витривалість, четвертих — суттєво поліпшувати

фізичну підготовленість та здоров'я.

А для всіх разом це означає жити за девізом: «Жодного дня без

фізичної культури та спорту» [10, c.15].

Неухильне зростання ролі людини в розвитку виробництва тісно

пов'язане з підвищенням рівня її освіченості, культури. Чудові наукові ідеї не

принесуть віддачі, якщо людина не достатньо технічно освічена, культурна,

морально розвинута, соціально активна. Особливе місце в сучасних умовах

відводиться фізичній культурі та спорту, протидії шкідливим, а також

небезпечним звичкам, формуванню здорового способу життя, стійкої

світоглядної орієнтації учнівської молоді на фізичну культуру і спорт. Без

фізичної загартованості важко бути здоровим, працездатним.

У результаті дослідження з'ясувалося, що учні, які систематично

займалися фізичними вправами, набагато швидше включаються в

повсякденні справи, їм більш властивий оптимістичний настрій, упевненість

у собі. Скарги на нездужання, головний біль, стомленість до середини дня в

таких учнів спостерігається рідше, ніж у тих, які займаються фізичною

підготовкою тільки в обсязі навчальної програми.

Лікарі давно вже помітили, що тільки у здорових, фізично розвинутих

людей народжуються здорові діти. Порівняння способу життя батьків і стану

новонароджених свідчать, що систематичні заняття фізкультурою і спортом

обох батьків, розпочаті в шкільні роки і які тривали протягом 8— 10-ти

років, сприяють здоровій спадковості [21, c.95].

20

3. Вивчення позитивного ставлення учнів до уроків фізичної

культури, на прикладі Терезинського НВО „ЗОШ І – ІІІ ступенів –

дитячий садок”

Фізична культура — складова загальної культури суспільства,

спрямована на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та

інтелектуальних здібностей людини для гармонійного формування її

особистості та розвитку активної життєдіяльності. Сучасні екологічний та

економічний стан в Україні несприятливо впливають на здоров'я населення.

Найбільше насторожує різке погіршення здоров'я та фізичної підготовленості

молоді, зокрема школярів. Одним із шляхів виходу із ситуації, що склалася, є

використання фізичних вправ як ефективного, простого та економічно

вигідного засобу профілактики найпоширеніших захворювань. Це особливо

важливо, оскільки основи фізичного та психічного здоров'я людини

закладаються до 16 років [4, c.47].

Піднесення ролі фізичної культури у зміцненні здоров'я дітей сьогодні

є одним із головних завдань школи. Адже відомо, що високий рівень здоров'я

дітей та учнівської молоді, їхній різнобічний фізичний розвиток — запорука

успішної реалізації сучасних соціально-економічних перетворень нашого

суспільства.

Особлива роль у поліпшенні здоров'я дітей відводиться школі і,

зокрема, вчителю. Учитель за допомогою навчальної та позакласної роботи

повинен закласти фундамент фізичної культури: вказати учневі шляхи

оволодіння потрібними знаннями, навичками та вміннями, методикою

розвитку фізичних якостей, потрібних для зміцнення здоров'я; забезпечити

здоровий спосіб життя, активну працю, а юнакам — підготовку до служби в

армії.

Сьогодні немає можливості забезпечити щоденні заняття фізичною

культурою на уроках у школі, тому необхідно приділяти велику увагу

позакласній формі занять учнів фізкультурою.

21

У першу чергу, це організовані заняття у спортивних секціях, де

займаються переважно сильніші учні. А для всіх охочих самостійно

займатися вдома вчителями фізичної культури розроблено спеціальні

комплекси вправ на основі програмного матеріалу (домашні завдання). Це,

насамперед, комплекси загально-розвивальних вправ, вправи з предметами,

комплекси атлетичної гімнастики, кросова підготовка та ін.

Головне в роботі вчителя фізичного виховання — це допомогти учням

усвідомити, що систематичні заняття фізкультурою і спортом сприяють

розвитку основних фізичних якостей, вихованню волі, сміливості,

наполегливості, позитивно впливають на зміцнення здоров'я і, як наслідок,

підвищують розумову працездатність. Тільки впроваджуючи фізичну

культуру в повсякденне життя школярів, створюючи належні умови для

занять фізичною культурою, спортом й активного відпочинку, можна

прищепити любов до фізичної культури на все життя.

Успішність вирішення цього завдання багато в чому залежить від

ставлення школярів до фізичної культури, яке значною мірою формується на

уроках фізкультури. Задоволеність учнів уроками фізичної культури як

самостійне психічне явище в різному віці виявляється по-різному і тісно

пов'язане з віком і статтю [16, c.36].

У бесідах з учнями Терезинської НВО я виявила зниження

задоволеності від уроків фізичної культури у молодших школярів (3-4 кл.)

порівняно з учнями 1-2 кл.) Також спостерігається різниця в рівні

задоволеності між хлопчиками та дівчатками.

Виходячи з цього, я розробила анкету (додаток 1), відповідаючи на

запитання якої, учні повинні були оцінити свою задоволеність фізичною

культурою як предметом, а також задоволеність різними аспектами уроку,

зокрема досягнутими результатами в фізичному розвитку; ставленням до

учнів учителя фізичної культури; умовами проведення уроків; змістом і

рівнем проведення уроків.

Було опитано 86 учнів 3-4-х класів і 82 учні 1-2-х класів Терезинської

22

НВО. Оскільки дані хлопчиків та дівчаток відрізняються, аналіз опитування

проводився окремо.

Проаналізувавши результати видно, що загальна задоволеність уроками

фізичної культури у хлопчиків 3-4-х класів удвічі вища, ніж у дівчаток

(додаток 2, 3).

Найчастіше учні 3-4 класів задоволені умовами занять (85,2%

хлопчиків і 63,4% дівчаток).

На другому місці задоволеність взаєминами учнів та вчителів фізичної

культури (65,6% хлопчиків та 43,7% дівчаток). Але слід зазначити, що

відсоток дівчат 3-4-х класів, які не задоволені відносинами із учителем

фізичної культури, дуже високий і дорівнює 35,8%. Найменше учні

задоволені змістом і якістю проведення уроків (50,5% хлопчиків та 34,5%

дівчаток).

У дівчат вищий відсоток незадоволених за всіма питаннями, що

вивчалися.

Можна дійти висновку, що причина негативного ставлення учнів до

уроків фізичної культури значно глибша, ніж звичайний професійний рівень

учителя, що веде цей предмет. Правда, простежується тенденція, що групи

дівчат ведуть «слабші» в школі вчителі фізичної культури. Звичайно, на це

впливає багато чинників: часом низька рухова активність на уроках,

негативне ставлення учнів до навчального матеріалу, незацікавленість,

невисокий рівень фізичного розвитку та звички учнів, низькі результати на

залікових уроках і т. і. У ході експерименту виявилося, що своїми

результатами фізичного розвитку задоволені на уроках фізкультури тільки

42,8% хлопчиків і 35,9% дівчаток. Багато учнів зізналися у власній низькій

активності на уроках. На запитання: «Як ви вважаєте, чи задоволений

учитель вашими успіхами на уроках фізкультури?» тільки 28,8% хлопчиків

та 35,9% дівчаток дали ствердну відповідь.

На мій погляд, слід відмітити і такий фактор, що, негативно впливає на

баання учнів, — це перехід у вивченні навчального матеріалу. Наприклад, від

23

спортивних ігор до кросової підготовки і т.п.

Тепер розглянемо результати опитування школярів 1-2 класів (додаток

4, 5).

Учні 1-2-х класів найбільше задоволені умовами проведення уроків

фізичної культури в школі (71,5% хлопчиків та 75% дівчаток).

Високий також і відсоток задоволеності взаєминами учнів і вчителів

фізичної культури (68,8% хлопчиків та 77,5% дівчаток). Найменше учні

задоволені змістом і якістю проведення уроків (49,1% хлопчиків та 62,4%

дівчаток). Правда, на відміну від учнів 3-4 класів, учнів середніх класів

значно частіше висловлюють задоволеність досягнутим рівнем фізичного

розвитку (76,1% хлопчиків та 71,5% дівчаток).

Аналізуючи результати проведеного експерименту можна зробити

висновок, що є два чинники, які характеризують педагогічну діяльність

учителя:

якість проведення уроків;

взаємини між учителем і учнями.

З метою вияву ставлення учнів початкових класів до самостійних

занять фізичними вправами було опитано 168 школярів, з них 54 учні – 1

клас, 55 учнів – 2 клас, 28 учнів – 3 клас, 31 учень – 4 клас.

Опитування допомогло виявити кількість учнів, які самостійно

займаються фізичною культурою, що дасть нам додатково з‘ясувати

позитивне ставлення учнів до уроків фізичної культури (додаток 6).

З метою виявлення мотивів відмови учнів початкових класів від

самостійних занять фізичними вправами проводилося додаткове вивчення.

Опитування допомогло виявити основні причини відмови самостійно

займатися фізичними вправами (додаток 7).

Вирішальним для учнів початкових класів є зміст і якість проведення

уроків фізичної культури в школі.

Одержані дані, звичайно, потребують подальшого аналізу і осмислення

у виявленні конкретних причин задоволеності і незадоволеності учнів

24

уроками фізичного виховання в школі.

Вважаю, що дослідження також допоможе вчителю у роботі з дітьми.

25

Висновки

Фізична культура - це сформований спосіб життя людини, що

спрямований на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний

розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування

життєво важливих рухових навичок та вмінь.

Зміст роботи по вихованню фізичної культури школярів включає

діяльність, що забезпечує:

1. Морфологічне і функціональне удосконалення організму,

закріплення його стійкості перед несприятливими умовами зовнішнього

середовища, попередження захворювань і охорону здоров'я.

2. Формування та вдосконалення основних рухових якостей. Здатність

людини до виконання багатьох дій забезпечується високим і гармонійним

розвитком всіх фізичних якостей: сили (здатності долати зовнішній опір або

протидіяти йому за рахунок мускульних зусиль), витривалості (здатності

виконувати роботу тривалий час), спритності (здатності швидко засвоювати

нові рухи й успішно діяти в умовах, що змінюються), швидкості (здатності

виконувати рухи за мінімальний час).

3. Формування життєво важливих рухових умінь та навичок: бігу,

стрибків, плавання, ходіння на лижах.

4. Виховання стійкого інтересу і потреби у систематичних заняттях

фізичною культурою. В основі здорового способу життя лежить постійна

внутрішня готовність особистості до фізичного самовдосконалення. Для

формування такої готовності необхідно організувати дитячу рухливість,

моторику в правильних формах, дати їй розумний вихід. Інтерес і

задоволення, які учні одержують в процесі фізичних вправ, поступово

переходять у звичку систематично займатися ними, яка потім

перетворюється в постійну потребу.

5. Набуття необхідного мінімуму знань в галузі гігієни і медицини,

фізичної культури і спорту. Учні повинні мати чітке уявлення про режим дня,

26

гігієну харчування, сну, значення фізичної культури і спорту для зміцнення

здоров'я і підтримки високої працездатності, про гігієнічні правила занять

фізичними вправами, гігієнічні вимоги загартування. Водночас вони

оволодівають прийомами самоконтролю за своєю працездатністю,

втомлюваністю, загальним почуттям.

Основними засобами виховання фізичної культури учнів є фізичні

вправи, природні та гігієнічні чинники.

Під фізичними вправами розуміють рухові дії, спеціально організовані

й свідомо виконувані відповідно до змісту фізичної культури. До фізичних

вправ належить гімнастика, ігри, туризм, спорт.

З педагогічної точки зору цінність гімнастики полягає в тому, що вона

здатна вибірково впливати на організм чи на розвиток його основних систем і

функцій. Гімнастика буває основною, гігієнічною, спортивною, художньою,

виробничою, лікувальною. Згідно з навчальною програмою з фізичної

культури учні займаються переважно основною гімнастикою (шикування і

перешикування, вправи з предметами і без них, ходьба, біг, стрибки, метання,

елементарні акробатичні вправи тощо). Вона розвиває фізичні сили дитини,

кмітливість, спритність, ініціативу.

Туризм — це прогулянки, екскурсії, походи і мандрівки, які

організовують для ознайомлення учнів з рідним краєм, природними,

історичними та культурними пам'ятниками нашої країни. В них учні фізично

загартовуються, вчаться бути витривалими, набувають досвіду колективного

життя і діяльності, відповідального ставлення до природи.

Спорт. На відміну від фізичної культури, спорт завжди пов'язаний із

досягненням максимальних результатів в окремих видах фізичних вправ. На

тренуваннях і особливо на змаганнях учні долають значні фізичні та нервові

навантаження, виявляють і розвивають рухові й морально-вольові якості.

Природні чинники - сонячне проміння, повітря, вода виступають

невід'ємним компонентом всіх видів рухової діяльності учнів, підсилюючи

оздоровчий вплив на них. Крім того, вони є джерелом спеціально

27

організованих процедур: сон них і повітряних ванн, обтирань, обливань.

Гігієнічні чинники вимагають суворого дотримання нітарно-гігієнічних

вимог при проведенні фізкультурних занять, у навчальній праці, відпочинку,

харчуванні та ін.; у будівництві, реконструкції, благоустрої, утриманні

шкільних приміщень, спортивних залів, рекреаційних та допоміжних

приміщень (оптимальна площа, світовий і тепловий режим регулярне

провітрювання, вологе прибирання); у підборі знарядь, інвентаря і

обладнання (за розмірами, вагою і облаштуванням вони повинні відповідати

вікові й статі учнів) для занять фізичними вправами; у дотриманні режиму

дня, який визначає строгий розпорядок і доцільне чергування праці й

відпочинку.

Значні можливості для фізичного розвитку і освіти дітей в галузі

фізичного удосконалення має позакласна робота: гуртки, секції, оздоровчі

центри, змагання, спортивні свята та ін.

В основі процесу формування фізичної культури школярів повинні

лежати глибокі світоглядні, культурологічні ідеї про смисл людського життя.

Він будується на утвердженні ідеалу здорової гармонійно розвиненої

особистості і тому відіграє особливу роль у формуванні здорового способу

життя.

28

Додатки

Додаток 1.

Шановні друзі!

Вам пропонується 5 запитань які допоможуть нам визначити рівень

задоволеності учнів уроками фізичної культури в школі. На запитання можна

відповідати «так», «не визначився» і «ні». Виберіть відповідь, яка найбільше

підходить вам, і напишіть її напроти запитання; не витрачайте багато часу на

обдумування; відповідайте чеснота відверто. Можете бути впевнені, що ваші

відповіді не буде розголошено. У верхній частині аркушу напишіть дані про

себе.

Дякуємо Вам за участь в експерименті.

Анкета

Запитання Відповідь

1. Чи задоволені ви уроками фізичної культури?

2. чи задоволені ви змістом та якістю проведення уроків фізичної культури?

3. Чи задоволені ви умовами проведення уроків фізичної культури у вашій

школі?

4. чи задоволені ви рівнем свого фізичного розвитку?

5. Чи задоволені ви взаєминами із учителем фізкультури?

31

Додаток 2

Результати опитування учнів 3-4-х класів (хлопчики)

№ Види задоволеності Задоволені, % Не визначилися, % Не задоволені, %

1 Загальна задоволеність 80,3 4,1 15,6

2 Змістом і якістю проведення уроків 50,5 11,6 37,9

3 Умовами проведення уроків 85,2 4,9 9,9

4 Рівнем фізичного розвитку 42,8 8,0 49,2

5 Взаєминами із учителем 65,6 16,5 17,9

32

Додаток 3

Результати опитування учнів 3-4-х класів (дівчатка)







33

Додаток 4

Результати опитування учнів 1-2-х класів (хлопчики)







34

Додаток 5

Результати опитування учнів 1-2-х класів (дівчатка)







35

Додаток 6

Дані про самостійні заняття учнями молодших класів фізичною культурою (%)

Вид ставлення 1-а 1-б 2-а 2-б 3 4

Регулярно займаються 15,1% 16,3 % 14,2 % 14,5% 10,0% 8,1%

Займаються періодично за бажанням 32,9% 28,6 % 18,9% 19,0 7,9% 5,2%

Не займаються, але б хотіли 47,0% 51,9 % 61,4% 61,7% 64,9% 70,8%

Інше ( немає часу …) 5,0% 3,2 % 5,5% 4,8% 9,1% 15,9%

36

37

Додаток 7

Мотиви відмови від мови від самостійних занять фізичними вправами (%)

Вид ставлення 1-а 1-б 2-а 2-б 3 4

Немає бажання 31 % 33 % 28,9 % 28,1% 48,3% 56,9 %

Немає часу 25,2 % 28,6 % 38,9% 34,2% 26,7% 22,9 %

Немає де займатися 28,8 % 25,2 % 16,7 % 23,1 % 11,8 % 5,5 %

Заважають батьки 15,0 % 13,2 % 15,5% 14,6% 13,2% 14,7%

38

37

Література

1. Бартенєва І.О. Професійна діяльність учителя у вихованні

емоційно-позитивного ставлення підлітків до навчання: Автореф. дис.

к.пед.н.- Одеса, 2000.- 18с.

2. Бех І.Д. Формування пізнавальних інтересів молодших школярів.

– Кн.1. Особистісно-орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади:

Наук.видання. – К.: Либідь, 2003

3. Бібік Н.М. Формування пізнавальних інтересів молодших

школярів. – К., 1998

4. Бордюг Н. Вивченя позитивного ставлення учнів основної та

старшої школи до уроків фізичної культури. // Шкільний світ// Здоров‘я та

фізична культура. № 34, 2006.

5. Борисик В. Формування фізичних якостей учнів. //Шкільний світ//

Здоров‘я та фізична культура. № 13 – 14 , 2006.

6. Ведмеденко Б.Ф. Особливості педагогічної технології виховання

інтересу в учнів до занять фізичною культурою. // Фізична культура в школі,

2004 - №3

7. Ведмеденко Б.Ф. Виховання інтересу: теорія, експеримент,

методика занять / Монографія. – Чернівці, 2002

8. Дубогай О. Мотивація до занять фізичними вправами. Бібліотека

шкільного світу. //Здоров‘я та фізична культура. Бібліотека.// Фізкультура як

складова здоров‘я та успішного навчання дитини. К.: 2006.

9. Дубогай О., Очагегуєва І. Моніторинг оздоровчо-виховно процесу

у молодших школярів // Тези допов. 4 Міжнар.наук.конф. „Олімпійський

спорт і спорт для всіх: проблеми здоров’я, рекреації і спортивної медицини

та реабілітації”. – К.,2000 - 365с.

10. Журкіна Л. Формування навичок здорового способу життя

засобами фізично-оздоровчої роботи. // Шкільний світ// Здоров‘я та фізична

культура. № 30, 2006.

38

11. Коваленко В. Особистісний підхід до навчання та виховання

школярів засобами фізичної культури. // Шкільний світ// Здоров‘я та фізична

культура. № 36, 2006.

12. Козленко О. Формування мотивів фізичного вдосконалення у

молодших школярів // Фізкультура в школі. – 1999. - №4. -30с.

13. Ляхов А. Жодного дня без фізкультури та спорту. //Шкільний

світ// Здоров‘я та фізична культура. № 10, 2006.

14. Матвіїшина Т. Активізація пізнавальної діяльності учнів на

уроках спортивних ігор. //Шкільний світ// Здоров‘я та фізична культура. № 9,

2006.

15. Матвеев Л.П. Теория и методика физического воспитания. – М.:

ФиС, 1976

16. Микитюк О.М., Данильченко С.І. Анатомо-фізіологічні

особливості дітей молодшого шкільного віку. // Фізична культура в школі,

2003 - №1

17. Мойсею Н.Є. Педагогіка. //Навчальний посібник// К.: 2003.

18. Остапенко О. Виховання у молодших школярів інтересу до

фізкультури // Початкова школа, - 2000. - №6 – 56с.

19. Соколов В.А. Мотивация занятий физической и спортивной

культурой школьников: Автореферат к.пед.н. – Минск, 1973. – 28с.

20. Сергієнко Л.П. Практикум з теорії та методики фізичного

виховання. – Харків: Освіта. Виховання. Спорт., 2007

21. Тер-Ованесян А.А. Педагогические основы физического

воспитания. – М.:ФиС, 1978

22. Хоменко Н.М. Виховання інтересу до уроків фізкультури //

Початкова школа, - 1992.- №3 – 4. – 29с.

23. Шалар О.Г. Мотиваційно-організаційний етап – важливий крок у

підготовці підлітків до самостійних занять фізичною культурою. // Фізична

культура в школі, 2003 - №2

39

24. Шестерова Л.Є. Шляхи вдосконалення змісту фізичної культури в

загальноосвітній школі. // Фізична культура в школі, 2003 - №1

25. Ярмаченко М.Д. Педагогіка К.: Вища школа. 1986.

Documents

Виховні аспекти уроків фізичної культури