Газета Заверещицького НВК «Берегиня»

Видається з травня 2017р. Листопад 2018, № 6

Проба пера Читайте в номері:

Вірш до батьків Роки ідуть, Так швидко минають. Вони – неначе хвилини, Неначе свічки. Спасибі вам за все, Мої дорогі батьки! За те, що любили, За те, що навчили Любити вас і країну. За ті недоспані ночі, За те, що терпіли. Дякую Богові За те, що ви є, За те, що живі, За те, що терпіли мене! Люблю і любитиму я вас, Для мене найдорожчі – ви! Але простіть, мої рідненькі, За те, що не слухала, За те, що бешкетувала, За те, що так швидко Час промина, За те, що так швидко З’явилась на скронях сивина, За те, що спричиняла я біль, За те, що серденько боліло… Простіть за все! Я завжди буду вдячна Богу За те, що ви у мене є. Люблю й любитиму завжди! Нехай ангел вас оберігає! Для мене ви одні такі – Найдорожчі у житті! Л.Навроцька, 9-Б клас

НЕЗЛАМНІ Хтось чує музику і бачить світ, А хтось не чує і не бачить, Хтось мріє про IPhone вже стільки літ, Ну, а хтось мріє, щоб скінчились невдачі. Бентежиться хтось, бо не має що робити, А хтось усе життя так мріє говорити, Образився хтось на батьків, бо не поїхали до моря, А десь в лікарні біля ліжка мама вбивається від горя. Хтось забарився, бо не знає, у що б пограти, А хтось без рук, але так мріє малювати. Когось покинули всі друзі, й не хочеться на світі жить, А хтось далеко і без ніг так мріє, що колись він побіжить, Хтось злиться сильно, бо не купила мама лак, А десь дитинонька маленька змирилася, що має рак... Когось дурниці і проблеми день у день вбивають, А хворі люди, що незламні, Щодня хворобу знов перемагають. Романович Олена, 9-Б кл.

Проба пера ---------------------------------

Калейдоскоп осінніх подій Флешмоб «Діти «Берегині» прагнуть миру в Україні»! Традиційний «Осінній вернісаж» Уроки добра Свято рідної мови #пишеморазом - гасло радіо диктанту 2018року «Мова наша калинова» Козацькі забави Цікава та повчальна екскурсія Що? Де? Коли? в школі і в районі

--------------------------------------Цікаві розмови, перші враження А.Аладишкіна: « Повірте, вибір переді

мною постав непростий…» Ю.Ільчишин: «Нові емоції, нові несподіванки, нові переживання… ---------------------------------------

Нове знайомство з уже відомими людьми

«Завжди лояльно ставлюся до дітей, розумію, що все вивчити неможливо, але завжди наголошую, що на уроках літератури ми вчимося жити, а це найголовніше для всіх нас…»

О.О.Фостяк

********************* Номер підготували: Керівник редколегії, комп’ютерна верстка Хома Наталія Ігорівна Журналіст Замчала Анна

1

П О З И Т И В

Калейдоскоп осінніх подій Флешмоб «Діти «Берегині» прагнуть миру в Україні»!

Бажаємо усім миру:

Хай буде мир в Україні,

Хай буде мир у кожній родині,

Хай буде мир у кожного в серці . Під таким девізом школярі готувалися до Дня МИРУ.

Уже поспіль кілька років учнівське самоврядування готує

цікаві заходи, до яких залучає усю школу. Протягом тижня

діти розучували слова та мелодію пісні «Україна – це ти,

Україна – це ми» Тіни Кароль, протягом другого вивчали

рухи, щоб 21 вересня, у День миру дружно здійснити

задумане. І у нас все вийшло. Та непросто вийшло. Адже

результати роботи можна побачити на відео в Фейсбук (Новини Заверешиці), яке записав і змонтував учень

10 класу Рибак Святослав. Усі учасники відчули себе одним цілим, коли разом співали пісню та синхронно

її коментували. Окрасою свята стали синьо-жовті кульки та малюнки учнів початкових класів на асфальті.

А от родзинкою флешмобу були саме білі голуби(щира вдячність за сприяння В.Пирогу та господарю

Я.Босому ) , з якими дівчатка - п’ятикласниці в танцювальному ритмі приєднались до гурту, а потім їх

випустили в небо. М.Рибак : Прекраснй старт. Переповнювали відчуття радості, щирої любові, бажання робити добрі справи -

енергетика любові та миру злилась воєдино Діти" Берегині" - Ви НАДІЯ, ВІРА,ЛЮБОВ. Пишаюся Вами!Так тримати!

Традиційний «Осінній вернісаж» У третій тиждень вересня в школі пройшла виставка-конкурс квіткових композицій "Осінній

вернісаж" на тему «З Україною в серці», серед учнів 5-11 класів. Учні проявили неабияку майстерність, власну фантазію, використавши різноманітні квіти для створення

композицій. Такі конкурси розвивають творчі здібності, уміння працювати дружно, злагоджено з усім

колективом та з природним матеріалом, виховують естетичні смаки.

Враження про конкурс: У школі відбувся

конкурс «Осінній вернісаж» на тему: «З Україною в серці». Наш 7 клас

був у захопленні від нього, тому що ми провели багато часу разом, де

ділилися новими ідеями та просто багато говорили. Ідей було багато, але

ми обрали таку, щоб відповідала темі, щоб усім сподобалась і можна було

її реалізувати. Кожен приніс різнобарвні квіти, з яких ми створили

композицію. Ми виклали символічну карту України, а посередині

складені у молитві долоні, які міцно тримають сердечко-символ любові.

Назвали ми її «Молюсь за тебе, Україно!», бо дуже хочемо, щоб усі

люди молились за добру долю України, щасливе майбутнє нашої

держави. Однокласники дуже старанно вибирали, складали квіти, клеїли їх, бо прагнули перемоги. А коли

настав важливий момент і виріб оцінювали, то ми дуже хвилювались. Але наші старання

не були марними, адже ми стали переможцями у цьому конкурсі! З нетерпінням чекатимемо наступних цікавих конкурсів.

Учні 7 класу

Уроки добра 4 жовтня 2018 року Заверещицький НВК «Берегиня» долучився до проведення

Всеукраїнського уроку про гуманне та відповідальне ставлення до тварин та став учасником встановлення рекорду «Наймасовіший урок добра в закладах освіти,

проведений впродовж одного дня». Уроки добра проводили класні керівники Бабій Т.В. (9-А клас) та

Кисельова О.Я. (10 клас). Під час занять учні ознайомилися із історією

2

взаємовідносин людей та тварин, обговорили проблему появи

безпритульних тварин та шляхи її вирішення, розповіли цікаві історії

про своїх домашніх улюбленців та поділилися їхніми фото, а також

оприлюднили результати опитування, проведеного серед шкільного

колективу щодо бажання прийняти безпритульну тварину у свою

домівку. Цікавим доповненням уроків стали інтерактивні ігри, де діти

об’єднувалися у групи за кількістю домашніх тварин та першою

літерою імені своїх улюбленців.

Свято рідної мови Рідна мова - це мова народу, вона передає досвід пращурів для нащадків. Це – скарбниця народної мудрості, криниця живої води, невичерпне джерело добра, нескінченна річка слів, струмочок надії. 9 листопада у НВК свято – свято рідної мови. Від найменшого учня до найстаршого знали всі , що саме 9 листопада українці святкують День писемності та мови . Учителі української мови та літератури приклали чимало зусиль для підготовки даного заходу. П’ятикласниці виконали пісню про мову, учні 7-10 класів під супровід музики надзвичайно гарно та емоційно декламували вірші відомих українських поетів про Україну, про родину та українську мову; а восьмикласники нагадали усім присутнім у залі про трагічну долю мови, і, звичайно, демонстрували її красу та велич. Учні висловлювали своє шанобливе ставлення до рідної української мови.

#пишеморазом - гасло радіодиктанту 2018року У цей день, 9 листопада у школі витала особлива атмосфера - усі вітали один одного з Днем української

писемності та мови! А ще писали радіодиктант, який диктував сам Авраменко.

Це щорічний захід, на якому всі охочі мають змогу написати диктант, перевірити власні знання з граматики

та пунктуації. Офіційним гаслом цьогорічного заходу став хештег – #пишеморазом. Адже центральним

завданням диктанту є об’єднання українців зі всього світу навколо

рідної мови. Цьогоріч 42 учасники- учні та вчителі Заверещицького НВК

приєднались до цього заходу. Тішить те, що кожного року нас стає все

більше і більше.

" Мова наша калинова" Учителі початкових класів Заверещицького НВК"Берегиня" теж

плекають любов до рідної мови у своїх вихованців не тільки на уроках, а й поза ними. Вчать любити рідну мову з перших днів перебування у школі. Учні 1-4 класів під час флешмобу, який підготували разом із своїми наставниками, закликали усіх

вивчати та шанувати українську мову. Діти вивчили багато речівок про мову, які спільно, чітко і злагоджено виконували, швидко

складали слова, вислови. А третьокласники та четвертокласники звернулись з віршами-закликами любити, берегти та шанувати рідну

мову.

3

Козацькі забави У сонячний, теплий осінній день, напередодні Дня захисника України у нашій "Берегині" відбулось дуже очікуване свято - Козацькі забави. Учасники гуртка "Козацькі звитяги"(учні 7класу) під час урочистої частини підготували виступи про Україну від козацьких часів до сьогодення, розповіли про історію виникнення свята, привітали гостей та усіх присутніх піснею "Воїни світла, воїни добра", читали патріотичні вірші.

Вшанували хвилиною мовчання тих, хто не повернувся живим. Дуже приємним є те, що на запрошення завітати у школу з радістю відгукуються наші односельчани, учасники військових дій на Сході, наші Герої. Своєю присутністю на даному заході нас порадували Павлишин Іван та Грицак Любомир. Діти з теплотою вітали учасників АТО, а ті, навзаєм, побажали школярам бути дружніми, завжди допомагати один одному, ніколи нікого не залишати в біді та жити в щасливій країні - єдиній Україні. Під марш запорізьких козаків усі попрямували на другу частину свята - козацькі змагання, де учасники мали змогу продемонструвати свою фізичну силу та міць. А змагання - це завжди азарт, емоції, хвилювання і величезна радість та задоволення від перемоги. Справжні нащадки козаків змагались у різноманітних конкурсах: метання гранати, перетягування канату, піднімання довбні, стрибали у мішках, тощо. Особливі емоції і вигуки підтримки вирували під час "бою півнів". А уявіть собі, у конкурсі на швидкість "кухоль чаю"

випити цей кухоль чаю за 7 секунд! Втомлені, але веселі і щасливі, діти та учителі розійшлися по домівках, де разом із сім'ями продовжували святкуваткувати Покров Пресвятої Богородиці, День українського козацтва та День захисника України.

Екскурсія в «Домажир» та

«Розточчя» Золота осінь, час осінніх канікул - гаряча пора для шкільних екскурсій та походів.

30 жовтня погода подарувала учням та учителям Заверещицького НВК справжнє свято. Учні 6-7 класів разом зі своїми класними керівниками Хомою Н.І. та Кулик М.М. гарно провели дозвілля, адже відвідали Природний заповідник "Розточчя", де насолоджувались красою унікального лісу, почерпнули багато корисної і цікавої інформації, уважно вислухавши екскурсовода в музеї природи. Цікавинками і враженнями від побаченого поділились в екологічному класі під відкритим небом. А як було дітям цікаво слухати екскурсовода Павла. Він розповідав про історію кожного з 10 ведмедів, їхні звички, примхи, хто чим любить ласувати, про улюблені іграшки кожного ведмедика, скільки кому років та особливості кожного з тих, що знаходяться у Ведмежому притулку "Домажир". Цей реабілітаційний притулок справив на дітей особливе враження. Вони запам'ятали кличку кожного ведмедя. Спостерігали, як ведмедиця Маня купалась у своєму басейні, вперше побачили, як ведмідь Потап швидко бігає, а Зоя із прихованого місця дістає ласощі – моркву, як інші ведмеді чистять апельсини перед споживанням . Звичайно не обійшлось і без розваг на природі на спеціальному майданчику та смачного обіду в лісовому кафе. Веселі, задоволені, з магнітиками, купленими на пам’ять , з рум’янцями на щоках та щирими усмішками

4 повернулись додому.

«Що? Де? Коли?» в школі і в районі Чому гра так подобається дітям? Тому, що вона

дарує радість і захоплення, що сам її процес

сповнений несподіванок, а результат – таємниця.

Протягом тижня учні готувались до гри,

створювали команди, обирали капітанів,

придумували назви, перегортали багато цікавого

матеріалу, переглянули не одну відеогру в

Інтернеті, бо готувались до інтелектуальної гри

"Що?Де? Коли?" в школі. Змагання проходило

серед учасників 5 команд (учнів 6-11 класів):

"Вумні", "БЕМС", "Ерудит","Промінчики",

"НЛО".

Хоча свою назву команда "Вумні " вибрали

жартівливу, та

вони її

підтвердили -

вибороли I-ше місце. ІІ-ге місце посіли "Промінчики , а ІІІ-тє -

"БЕМС".

Цікаві запитання гри, таємні скриньки, злагоджену роботу в

команді та ще й солодкі подарунки, діти пам'ятатимуть довго. Адже

шкільні роки пролітають швидко, а в пам'яті залишаються

найцікавіші уроки, події, свята, заходи та ігри в яких ти сам береш

участь.

Окремі учасники команд, які проявили себе з найкраще - були

активними, ініціативними, знаючими - мали за честь представляти школу та показати дуже добрий

результат (4 місце) на інтелектуальній грі «Що? Де? Коли? серед 14 шкіл району в м.Городку.

Цікаві розмови, перші враження Повірте, вибір переді мною постав непростий…

Усім привіт! Мене звати Андріана. Я закінчила 9 класів у Повітненській школі. Ці роки

пролетіли непомітно. Назавжди запам’ятаються добрі і терплячі вчителі, веселі шкільні будні, мої

однокласники, яким я вдячна за те, що допомагали мені навчитися пізнавати добро і зло, класні

керівники, які стояли за нас горою. Настав фініш, Андріано, ти закінчуєш школу!

Переді мною постав вибір: продовжити шкільне життя чи поринути однією ногою в міську

метушню м. Львова. Він був непростий. Думала над другим варіантом, але важко було обрати

напрямок, який я б хотіла пізнавати: лікар, учитель, фармацевт, слідчий, художник, економіст тощо.

Ти розумієш, що обирати лише тобі. Хотілося правильно вгадати, якою буде моя роль у цьому світі.

Все ж таки я залишила собі для вибору два напрямки, а для того, щоб добре їх обдумати, визначити,

чого я хочу, які таланти в мені сховані, розставити свої пріоритети і переосмислити свої думки, я

вирішила ще два роки провчитись у вашій школі – Заверещицькому НВК «Берегиня». За відгуками я

зрозуміла, що у вас я зможу знайти себе, познайомитися з хорошими однокласниками та вчителями.

Справді, у перші дні все здавалося незнайомим і цікавим. Нові вчителі з теплотою прийняли мене у

шкільну родину. Було бажання все розпитати, все подивитися, побувати в кожному куточку цієї

школи. Я познайомилась із своїм класом. Те, що відразу стало незвичним – це кількість. Коли я

дізналась, що мій майбутній клас – це 19 учнів, то стало зрозуміло, що я спілкуватимусь із різними

особистостями, у яких свої життєві цінності. Мені на думку спав вислів ,,Просто будь собою!”. І я

таким чином змогла встановлювати дружній зв’язок між нами. Сподіваюсь, у них про мене склались

хороші враження.

Спитаєте, чи страшно було? Ні. Тому що я знала, для чого йду далі до школи і що моїм класним

керівником стане Ольга Ярославівна – вчителька, яка за 2 роки навчання у 6–7-х класах запам’яталось

мені як справедлива, щира та з великим розумом людина. Вона допомогла нам з дівчатами швидко

5

адаптуватись у новій школі. Перше, що мене приємно здивувало, - те, що в «Берегині» є спортзал,

комп’ютерний клас, а це означає, що уроки фізкультури та інформатики відбуватимуться ще цікавіше.

Друге – це гардероб, де я можу залишити свій верхній одяг та перевзутись. Також радію, що є місце,

де ми разом з дівчатами можемо пообідати та обмінятись думками на певні теми. Хочу сказати, що в

нашого класу, як сказала б Ольга Павлівна, вигідне географічне положення. Я люблю спілкуватися з

іншими, йдучи до свого класу довгим коридором, вздовж якого є інші старші класи. Якщо у старшій

школі в с.Повітно нам доводилось стояти у коридорі з дзвінком, будучи черговою, то в

Заверещицькому НВК черговий клас має тільки стежити за порядком та дисципліною, а про уроки та

перерви учнів сповіщає електричний дзвінок.

Отже, незважаючи на те, що Заверещицький НВК «Берегиня» розташований у селі Заверешиця і

йти мені приблизно 20 хвилин, я обрала саме цю школу. Тим більше, я йду не сама. Ми не помічаємо

довгої дороги і часу, який так швидко пливе. Не можу сказати, що є погані люди, з якими мені

некомфортно чи щось подібне. Дівчата і хлопці в моєму класі – це індивіди, які живуть і

насолоджуються своїм юнацьким життям. Я не шкодую про свій вибір. Щодо вчителів, то в кожного

свій характер та свої методи навчання, які я освоюю з кожним днем. У такі моменти відчувається

потрібність цьому світові і прокидається мотивація до саморозвитку.

Я залишила слід у Повітненській ЗОШ і постараюся залишити приємні спогади про мене й у

«Берегині».

Аладишкіна Андріана, 10 клас

Нові емоції, нові несподіванки, нові переживання…

Нова школа-нові емоції, нові несподіванки, нові переживання. Перш за все, я хочу розповісти, як зародилась ідея перейти саме у цю школу. Всі, мабуть, добре знають, що я любитель розповідати вірші. Так як у Заверещицькому НВК

«Берегиня» проходить щорічно конкурс на краще читання творів Т. Г. Шевченка, я 9 років приходила сюди «у гості». На той час я не була ні з ким знайома, але мені надзвичайно сподобалась директор школи Марія Іванівна. Такої розумної, начитаної жінки, чуйної, доброї людини я ще не зустрічала. Ще однією причиною, через яку я вирішила перейти – це наша класна керівничка Ольга Ярославівна. Два роки поспіль ця вчителька у нашій Повітненській школі проводила уроки історії. Пригадую, як ми майже щоуроку обсипали компліментами, такими як : «ви дуже добра вчителька, ми ще такої не зустрічали», «наші уроки історії дуже цікаві», «як ви можете запам’ятати стільки інформації» і т.п. А як дізналась, що вона може бути моїм класним керівником, точно вирішила, що буду навчатись у цій школі. Хоча батьки намагалися мене відмовити, адже дуже далека дорога, та це не вплинуло на моє рішення. Перше вересня. Це був дуже хвилюючий день. Їдучи до школи, я дуже хвилювалась і навіть до свого батька говорила, що можливо я зробила помилку, вибравши цю школу, і чесно кажучи, у мене була думка повернутися додому. Але вже було пізно. Мені дуже сподобалась лінійка та перший урок. Класний керівник зуміла нас трішки організувати і, деякою мірою, навіть здружити. Все було дуже добре. Не менш хвилюючим був перший день навчання. Це було дуже страшно. А як було складно запам’ятати усіх вчителів! Знаєте, я даремно хвилювалась. Однокласники дуже хороші. Вони і підтримають, і розвеселять, і поділяться інформацією. Та й вчителі не поділяли учнів на «свої» та «чужі». Звичайно, звернули увагу на нас, оскільки складно було адаптуватися. Приємно, що мені довірили роботу секретаря у шкільному самоврядуванні, хоча я новачок і ніхто не знайомий зі мною. Отже, я можу сказати, що у цьому навчально-виховному комплексі дуже хороші вчителі та учні і мені дуже комфортно та приємно тут перебувати. У школі ніколи не дадуть нудьгувати мені, а навпаки - підтримають і дадуть хорошу пораду.

Ільчишин Юлія, 10 клас

6

Нове знайомство з уже відомими людьми

ОЛЬГА ОСТАПІВНА ФОСТЯК: « Завжди лояльно ставлюся до дітей, розумію, що все вивчити неможливо, але завжди наголошую, що на уроках літератури ми вчимося жити, а це найголовніше для всіх нас…» ----------------------------------------------------------------------------------- Ольга Остапівна – вчитель вищої категорії, із званням

«старший вчитель» та з великим досвідом роботи у школі. У

Заверещицькому НВК «Берегиня» викладає зарубіжну

літературу, є заступником директора з виховної роботи. Це

вчитель за покликанням, який любить свою роботу, а діти в

свою чергу люблять її та предмет, який вона викладає.

З Ольгою Остапівною поспілкувалися журналісти газети.

Ольго Остапівно, розкажіть про себе , чому ви вирішили стати вчителем? - Народилася у с. Суховоля Городоцького району, де і проживаю на даний час. Будучи зовсім дитиною,

мріяла якнайшвидше піти в школу. Нібито моя мрія здійснилась. Пішла на підготовчі заняття у школу, де мені було дуже цікаво і як з

нетерпінням чекала наступного дня. Але недовго тривало моє щастя. Батьків повідомили, що мене у

перший клас не зараховано, так як мені ще не було 7 років; дітей і так забагато (2 великі класи, понад 30

учнів у кожному). Для мене це була страшна трагедія: розпач, сльози - довго з цим не могла змиритись.

- Яку професію ви хотіли мати в дитинстві? - Із перших днів підготовки у школі я вирішила : стану вчителем. На моїй вулиці було багато дівчат-подруг

старших за мене, і я завжди намагалася їх вчити, але тільки вони не дуже хотіли мене слухати... У класі всі

знали про мою мрію, правда, класний керівник Кролишин Євгенія Михайлівна частенько полюбляла

говорити: «Який із тебе вийде вчитель, якщо ти постійно «регочеш»». Був, у мене такий грішок -

полюбляла посміятись на уроках. Пригадується мені один випадок. Це урок біології. Наша вчителька

захворіла. На заміну прийшов інший вчитель. І знаєте хто? - наш Антон Андрійович Караїм (який на той

час працював у Мшанській СШ). Він вигнав мене з уроку за двері, зате що я сміялась. Полюбляла

посміятись, але й твердо йшла до своєї мети. Навчаючись у 10 класі Мшанської середньої школи, почала

відвідувати на осінніх, зимових, весняних канікулах трьохденні курси, а літом - місячні, при

Дрогобицькому державному педагогічному інституті ім.Івана Франка. Мрія моя здійснилась - я вступила в

омріяний ВУЗ (повідомлення, яке прийшло про зарахування у заклад, зберігаю по сьогоднішній день). - Що вплинуло на вибір вашої професії ? - Важко сказати. Але, думаю, що найбільше вчитель початкових класів, адже з перших днів навчання у

школі хотіла стати вчителем.

- Що ви відчули, коли проводили перший урок?

- Перший у житті урок проводила у м.Бориславі, у дуже величезній школі, де моїм наставником був

директор даної школи. Одна думка про те, що це - директор школи наводила на мене страх - надто

суворою і серйозною вона виглядала. Урок проводила у 6 клас, учнів було багато (понад 30). Переживання

були великі: тремтіли голос і руки, здавалося, що урок безкінечний ...

- Що означає для вас «бути вчителем»?

- Вчитель - це та людина, яка повинна стати для учнів мудрим порадником, вимогливим

вихователем, надійним захисником і опорою, вірним другом, а головне - просто доброю людиною, а

найголовніше - любити дітей.

- Які були перші враження від першого року роботи в школі?

- Перший рік роботи у школі був надзвичайно важким. Недоспані ночі, постійна втома,

7

дуже багато читала. У школі не було підручників із зарубіжної літератури. Доводилось читати усі твори в

повному обсязі російською мовою, але було цікаво. Діти колись читали набагато більше. Директор школи

Рибак М.І. завжди вселяла у мене надію, підтримувала, допомагала, підхвалювала, любила говорити : «Ти,

все можеш!»

- Які у вас відносини з учнями школи? - Люблю їх та поважаю, бо впевнена, що для справжнього педагога учень є завжди Людиною з великої

літери. Стараюсь зрозуміти світ учня, в якийсь момент стати на точку зору його, щоб допомоги йому

«тверезо» подивитись на свої чесноти та недоліки, примножити перші і позбавитись від других - саме в

цьому сутність ставлення до учнів. Не боюсь попросити у свого вихованця вибачення, якщо відчуваю, що

була несправедливою, чи не правою. - Які у вас вимоги до учнів школи ? - Ніколи не вважала себе надто вимогливим вчителем. Завжди лояльно ставлюся до дітей, розумію, що все

вивчити неможливо, але завжди наголошую, що на уроках літератури ми вчимося жити, а це найголовніше

для всіх нас. - Скажіть, будь ласка, учитель - це покликання, чи необхідність? - На це питання відповім словами ... «Учитель- не просто професія, це покликання. Якщо вчитель має

тільки любов до справи, він буде добрим учителем. Якщо вчитель відчуває тільки любов до учня, як

батько, мати, він буде кращим за того вчителя, який прочитав усі книжки, але не відчуває любові ні до

справи, ні до учня. Якщо учитель поєднує в собі любов до справи і до учнів, він-досконалий учитель».

Думаю, що випадково люди дуже рідко затримуються в цій професії. Я вважаю, що не кожна людина може

бути вчителем, так як ця професія вимагає колосальної та кропіткої праці, саможертовності, величезного

терпіння, любові до дітей та непідкупного інтересу до своєї професії. - На вашу думку, що уособлює професія вчителя? - Професія вчителя уособлює у собі професію актора, скульптора, лікаря, тонкого психолога. Він автор, але

його глядачі і слухачі не аплодують йому. Він скульптор, але його роботи ніхто не бачить. Він лікар, але

його пацієнти рідко дякують за лікування та далеко не завжди бажають лікуватися. Вчитель зобов’язаний

бути дуже тонким психологом, щоб уміти розпізнати найкращі якості та схильності свого учня і допомогти

їх розкрити. Учитель завжди намагається знайти індивідуальний підхід до учня, бо кожна дитина має свій

неперевершений та дивовижний талант від природи, а головне завдання вчителя - допомогти розкритись

його здібностям. - Що вам подобається і не подобається у Вашій роботі?

- Праця вчителя нелегка: це відповіді на тисячі «чому», це гори перечитаної різноманітної літератури, це

кілометри шляху, пройдені по класній кімнаті, це кілограми зошитів, це радість спілкування з учнями, це

гіркота свого безсилля в якийсь момент, це нескінченний пошук досконалості у всьому, прагнення дійти

«до самої суті» - але, саме все це мені і до вподоби.

- Як ви влились у новий для вас колектив? - Прийшла я працювати в Заверещицьку НСШ у 1991р. На той час колектив був набагато меншим. З

новими людьми я швидко знаходжу спільну мову, так що в колектив я влилась швидко і без проблем. - Як змінилися стосунки з вчителями за ці роки ?

- Колектив нашої школи як в 1991 році , так і на сьогоднішній день є найкращим і найдружнішим. Я дякую

Богу за те, що я працюю у такому чудовому колективі, які вміють за тебе порадіти, а як потрібно -

підтримати і допомогти. - Що ви бажаєте учням нашої школи? - Хочу побажати усім учням багато нових і цікавих доріг. Кожна з них нехай веде до успіху. Нехай кожен

прожитий день радує вас справдженими надіями і планами, позитивними емоціями. Впевнено крокуйте до

чітко поставленої мети - і тоді у вас все обов‘язково вийде! **************************************************************************************

8