«Лежачі поліцейські» не рятуютьСтатистика дорожньо-тран-спортних пригод у Києві, на жаль, дедалі погіршується. Кожна четверта ДТП, зафік-сована в Україні в 2017 році, сталася у Києві. Йдеться про майже 27 тисяч випадків.

Громадська організація «Центр роз-витку міста» презентувала свою карту найбільш небезпечних пішохідних переходів столиці. За цією інформа-цією, сьогодні у столиці налічується майже 250 небезпечних переходів. 54 з них – в Оболонському районі, 40 – у Деснянському, 33 – у Дарницькому. В інших районах міста їх кількість дещо менша.

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

www.vechirniykiev.com.ua

112 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

Фот

о Бо

риса

КО

РПУС

ЕНКА

25 січня 2018 року № 4 (19289)

стор. 10-16

Зручна TV-програма

Андрій ЛИСЕНКО:«Київ став моїм рідним містом...»

ГаЗ

ма

Продовження теми на 2-й стор.Продовження теми на 2-й сПродовження теми на 2-й ст

� � НА ЗАСІДАННІ ПОСТІЙНОЇ КОМІСІЇ КИЇВРАДИ З ПИТАНЬ КУЛЬТУРИ, ТУРИЗМУ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НА ЗАСІДАННІ ПОСТІЙНОЇ КОМІСІЇ КИЇВРАДИ З ПИТАНЬ КУЛЬТУРИ, ТУРИЗМУ ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗГЛЯНУТО ТА ПІДТРИМАНО ПРОЕКТ РІШЕННЯ «ПРО ПРИСВОЄННЯ КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ РОЗГЛЯНУТО ТА ПІДТРИМАНО ПРОЕКТ РІШЕННЯ «ПРО ПРИСВОЄННЯ КОМУНАЛЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «КИЇВ» (ЖУЛЯНИ)» ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО».«МІЖНАРОДНИЙ АЕРОПОРТ «КИЇВ» (ЖУЛЯНИ)» ІМЕНІ ІГОРЯ СІКОРСЬКОГО».

БЕЗПЕКА

Продовження на 19-й стор.

Сміттєзвалище перетворили на сквер� БОРОТЬБА ДАРНИЧАН ЗА СТВОРЕННЯ НОВИХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН ТРИВАЄ

У Дарницькому районі «відвойовують» велику рекреаційну зону на березі Дніпра. Активісти сподіваються на підтримку Київради, яка ухвалила рішення про надання статусу скве-ру земельній ділянці на вулиці Малоземельній, 13-б.

БЛАГОУСТРІЙ

Продовження на 6-й стор.

За кошти міського бюджету видали 13 книг � ПРИМІРНИКИ ВЖЕ ОТРИМАЛИ СТОЛИЧНІ БІБЛІОТЕКИ

Продовження на 21-й стор.

КИЇВ ЧИТАЄ

стор. 7 стор. 10-16

Як зберегти історичну спадщину?� У ЗАСТАРІЛИХ АРХІВОСХОВИЩАХ «ПОМИРАЮТЬ» СОТНІ ТИСЯЧ УНІКАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВПонад 1,3 млн унікальних і рідкісних документів Національного архівного фонду зберігається у Центральному державному історичному архівно-му комплексі (ЦДІАК). На превеликий жаль, вся ця спадщина може опинитися під загрозою втрати…

Продовження на 20-й стор.

СИТУАЦІЯ

Міжнародному аеропорту Міжнародному аеропорту «Київ» (Жуляни) хочуть «Київ» (Жуляни) хочуть присвоїти ім’я присвоїти ім’я Ігоря СікорськогоІгоря Сікорського

Інтернати під знаком запитання?Інтернатні заклади для неповнолітніх мають бути ліквідо-вані до 2026 року. Про це йдеться в Національній стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Їх функції мають бути передані Центрам соціальної допомоги сім’ям і дітям. Втім, останні ще треба створити.

ПРОБЛЕМА

Продовження на 5-й стор.

Ігор Сікккккіккоро ський

ТУРБОТА

ЗДОРОВ’Я

ДИТЯЧИЙ СВІТ

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289)КУР’ЄР «ВК»2

� Київський метрополітен оголосив тендер на будівництво метро на Ви-ноградар. Орієнтовна вартість будівництва становить 6,3 млрд грн. Проектом передбачено будівництво двох станцій – «Мостицька» та «Проспект Правди». Обидві станції неглибокого закладення, обладнані ліфтами для маломобільних груп населення.� В столиці буде реконструйовано будівлю Київської міської клінічної лікарні № 6 з розміщенням там лікарні швидкої медичної допомоги «Пра-вобережна». Як повідомив перший заступник голови КМДА Микола Поворозник, роботи виконуватимуть за рахунок бюджетних коштів – відповідно до показників Програми економічного і соціального розвитку Києва. Облаштують медичний за-клад на орієнтовній площі 9500 м, що дасть змогу забезпечити якісною та доступ-ною швидкою меддопомогою 1,5–1,7 млн мешканців правобережжя.

КОРОТКО

РЕЙТИНГ

В 2018 році розпочнуть-ся роботи з будівництва лікарні у Деснянському районі.

Майже 400 тисяч людей меш-кають у Деснянському районі – це рівнозначно населенню великого міста, – і там немає лікарні. Лі-карня потрібна, – зазначив Ки-ївський міський голова Віталій Кличко. – Медзаклад – це не тільки приміщення, важливим є його наповнення – сучасне об-ладнання, яке дозволяє поставити точний діагноз, і як результат – визначити ефективне лікуван-ня, медперсонал, кваліфіковані фахівці.

Віталій Кличко зауважив, що цього тижня відвідав Київську міську клінічну лікарню № 12 і дитячу лікарню № 7.

У дитячій лікарні № 7 здійс-нили реконструкцію на майже 47 млн гривень.

– Ця лікарня виглядає не як відреставрована, а як нова, – під-креслив Віталій Кличко. – Зро-блений зовнішній і внутрішній ремонт. Встановили новий апарат МРТ вартістю майже 40 мільйо-нів гривень. За час його роботи обстежили вже майже 500 дітей. Придбання нового МРТ дозволяє здійснювати дослідження всіх органів. Медики, які працюють на цьому обладнані, дуже задоволені.

У лікарні № 12 столична влада закінчує ремонт та за-купила нове обладнання для відділення невідкладної (екстре-ної) медичної допомоги і двох травмпунктів (опорно-руховий та щелепно-лицьовий). На ре-конструкцію приймального та спеціалізованих відділень виді-лено 91 млн грн. При цьому на

60 млн гривень закупили нове медобладнання.

– Всі наші медустанови по-винні відповідати сучасним ви-могам і надавати якісний сервіс та ефективну допомогу всім, хто звертається. Тому ми крок за кроком оновлюємо медзаклади до європейського рівня. Цього року ще збільшили фінансуван-ня медичної галузі як однієї з пріоритетних – до 9,1 мільярда гривень. Це гроші на будівниц-тво і ремонт лікарень, закупівлю сучасного обладнання, тому що сучасна медицина – це, в першу чергу, нові технології, – наголосив Віталій Кличко.

Цього року планується про-вести капітальний ремонт при-міщень відділень паліативної допомоги в лікарні № 2, клінічній лікарня № 6, клінічній лікарні № 10, лікарні № 18, клінічному госпіталі ветеранів війни. Ок-рім того, завершать капіталь-ний ремонт кардіохірургічного операційного блоку, відділення

рентген-ендоваскулярної хірургії з палатами реанімації і післяопе-раційного перебування в Олек-сандрівській клінічній лікарні.

Значну увагу також буде приділено ремонтам закладів лікарсько-акушерської допомоги вагітним, породіллям та новона-родженим. Так, буде проведено капітальний ремонт бактеріо-логічної лабораторії Київського міського пологового будинку № 2, завершать розпочатий у 2016 році капітальний ремонт із пере-плануванням першого поверху акушерського відділення з опе-раційним блоком, індивідуаль-ними та сімейними пологовими палатами Київського пологового будинку № 3, капітальний ремонт ліфтів у столичному Перинаталь-ному центрі.

Також планується завершити капітальний ремонт приміщень Київської міської клінічної лікар-ні швидкої медичної допомоги під створення центру серцево-су-динної патології.

Віталій КЛИЧКО: «Всі наші медустанови повинні відповідати сучасним вимогам»

Цього року в Києві плaнують від-крити 8 дитячих сaдочків, один з яких – дитсaдок нa Познякaх нa 260 місць (нa перетині вулиць Княжий Зaтон тa Анни Aхмaтової.

Дитсaдок нa Познякaх – це триповерховa будівля нa ділянці площею понaд 1 гектар. Сaдок розрaховaний нa 14 груп (зокремa 4 ясельних). Зaгaльнa вaртість будівництвa – близько 120 млн гривень.

– Сподівaюся, що зa місяць-півторa ми всіх зaпросимо нa відкриття цього дитячого сaдкa. Caдочок – нaйсучaсніший і будувaвся з використaнням новітніх технологій, – скaзaв Київський міський голова Віталій Кличко.

Дитячий зaклaд мaтиме плaвaльний бaсейн, спортивну тa aктову зaли, хaрчо-вий тa медичний блоки, aдміністрaтивні приміщення, кaбінети логопедa і психологa. В aктовій зaлі встaновлять сучaсне музичне облaднaння, проектор тa мультимедій-ний екрaн. Покрівля будівлі облaштовaнa aнтикриговою системою. У сaдку тaкож передбaчено встaновлення системи зовніш-нього тa внутрішнього відеоспостереження, домофонного зв’язку нa вході нa територію сaдкa тa в сaме приміщення.

Проектом врaховaні вимоги щодо до-ступності для осіб з обмеженими фізичними можливостями, передбaчені пaндуси, ліфт. Особливу увaгу приділили питaнням енер-гозбереження: утеплили фaсaд, встaновили

сучaсні системи вентиляції, енергозберігaюче освітлення.

Мер додaв, що крім будівництвa дитсaдкa нa Княжому Зaтоні, цьогоріч плaнується повністю реконструювaти ще 7 дитячих нaвчaльних зaклaдів, які зможуть прийняти мaйже 900 дітей.

Нaм вдaлося в деяких рaйонaх містa ви-рішити питaння з нестaчею місць в дитя-чих сaдкaх. В деяких рaйонaх ця проблемa існує. Нaше зaвдaння – зробити все, щоб в нaйближчі роки черг в дитячі сaдки не було. І ми нaд цим прaцюємо, – підкреслив Вітaлій Кличко.

Центр соціальних служб (ЦСС) Святошинського району приві-тав 200-тисячного відвідувача.

– Статистика відвідування, яку вдалось впровадити під час проек-тування центру, фіксує щомісяця понад 30 тисяч відвідувачів. Таким чином, лише за 7 місяців роботи до центру звернулось 200 тис. мешкан-ців. При цьому час на очікування в черзі та обслуговування клієнтів ско-ротився, – зазначила заступник голови Святошинської РДА Наталя Гусєва. – Час показав, що досягти показників якісного надання послуг, прийнятих у світовій практиці, вдалось.

Так, середній час очікування відвідувачем Центру в черзі складає 10-12 хвилин, середній час обслуговування одного клієнта – 10-15 хвилин. І головне – основний базовий пакет соціальних послуг можна отримати в одному місті (раніше всі соціальні служби знаходились не тільки в різних приміщеннях, а й у різних мікрорайонах столиці.

Нагадаємо, ЦСС був створений за ініціативою райдержадміністрації в 2017 році як пілотний проект у форматі «Прозорий офіс», де надається близько 100 соціальних послуг та здійснюються прийом, консультуван-ня, інформування та обслуговування заявників.

Солом’янський район став кращим районом столиці за результатами роботи РДА в 2017 році. Десять районів Києва оцінювали за 15-ма показниками.

Основні показники, за якими оцінювали роботу адміністрацій, − рівень виконання звернень з питань житлового господарства, забезпечення благоустрою міста, спожив-чого ринку; рівень освоєння капітальних видатків, створення ОСББ; загальна кіль-кість і якість надання адміністративних послуг; надходження до бюджету тощо.

Друге й третє місце посіли Оболонська і Печерська райадміністрації, 4 і 5 місця за Святошинською і Шевченківською ад-міністраціями, 6-7 місце за Деснянською

і Дарницькою РДА, 8-9 – Подільською та Дніпровською РДА, на 10 місці – Голосі-ївська РДА.

Минулий рік став надзвичайно успіш-ним для району. Побудовано та відкрито нову школу на Караваєвих Дачах. Восени розпочали будівництво школи на просп. Відрадному, 36-в та садочка на бул. Гавела, 81-а, розповів голова Солом’янської РДА Максим Шкуро. Різні види ремонтних робіт проведено у 507 житлових будинках із 1100 в районі. За три роки замінили вікна на металопластикові у 588 будинках району. Звичайна поліклініка на просп. Комарова, 3 після ремонту виглядає і оснащена медичним обладнанням не гірше сучасних приватних клінік. Так само ремонтуємо поліклініки на вул. Солом’янській, 17 та вул. Гарматній, 36.

Зручно батькам, і діти задоволені

Солом’янську РДА визнали кращою

100 соціальних послуг – в одному місці

– Ми пройшли всі процедури щодо надання аеропорту «Жуляни» назви імені авіаконструктора Сікор-ського. Ми маємо згоду трудового колективу, комісія з питань найме-нувань підтримала цю ініціативу, громадські обговорення пройдені. Залишилася справа за профільними комісіями Київради та безпосе-редньо голосуванням на засіданні Київради», – доповів заступник голови КМДА Олексій Резніков.

Отже, далі – розгляд постій-ною комісією з питань місцевого самоврядування, регіональних і міжнародних зв’язків та постій-ною комісією з питань транспорту, зв’язку та реклами. Після розгляду проекту рішень комісіями, він буде внесений до порядку денного за-сідання Київради та запропонова-ний до голосування депутатському

корпусу. А з прийняттям рішення – аеропорт носитиме назву КП «Між-народний аеропорт «Київ» (Жуля-ни)» імені Ігоря Сікорського.

ДОВІДКА

Ігор Сікорський – видатний авіаконструктор українського походження, засновник компанії Sikorsky Aircraft, автор літаків-ве-летнів «Ілля Муромець», Sikorsky S-29-A, конструктор першого в США літака-амфібії. Навчаючись у Київському політехнічному ін-ституті, спроектував і побудував кілька гелікоптерів, літаків-біпла-нів. Ідею гелікоптера йому наві-яли малюнки повітряного ґвинта Леонардо да Вінчі. У 1908-1912 роках побудував у Києві 6 моделей літаків і гелікоптер.

ПРОПОЗИЦІЯ

Міжнародному аеропорту «Київ» (Жуляни) хочуть присвоїти ім’я Ігоря СікорськогоНа засіданні постійної комісії Київради з питань культури, туризму та інформаційної політики розглянуто та підтримано проект рішення «Про присвоєння комунальному підпри-ємству Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) імені Ігоря Сікорського».

Фото Павла ПАЩЕНКА МЕТРОЗИМА

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289) 3

Фото Олексія ІВАНОВА

У зв’язку з різким зниженням температури повітря в столиці розгорнуто іще 24 пункти обігріву. Таке рішення прийнято Постійною комісією з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій КМДА.

Приміщення пунктів обігріву облаштовані спеці-альними місцями для сидіння, де можна перепочити, випити гарячого чаю і зігрітися. Також у кожному пункті обігріву відвідувачі можуть отримати першу медичну допомогу (в приміщеннях є аптечки).

Пункти обігріву розташовуються в приміщеннях комунальних підприємств, лікарнях і територіальних підрозділах Департаменту соціальної політики. До

такого пункту обігріву може звернутися кожен, хто потребує допомоги у морозні дні.

Загалом на території столиці працюватимуть 44 пункти обігріву, 19 із яких – у цілодобовому режимі.

Погріємося!

АКТУАЛЬНА ТЕМА

Оглядове колесо та крижа-на ковзанка на Контракто-вій площі продовжать свою роботу до 18 лютого.

Зважаючи на позитивні відгуки киян та гостей столиці щодо роботи новорічних локацій на Контракто-вій площі, прийняте рішення щодо продовження роботи деяких із них.

– Оскільки Контрактова площа лише перший рік як стала пішохід-ною, хотілося, щоб зимовий від-починок киян, котрі її відвідають, був різноманітним та задовольняв смаки як дорослих, так і малечу, – зауважив голова Подільської райдержадміністрації Валентин Мондриївський. – У 2018 році ми продовжуємо роботу над перетво-ренням Контрактової в сучасний культурно-туристичний простір і вже навесні тут відбудуться тра-диційні ярмарки від українських виробників, фестивалі та багато цікавих подій.

Також він додав, що в межах виконання реконструкції Кон-трактової площі наразі поліцією узгоджується нова схема дорож-

нього руху, яка запрацює навесні; завершуються роботи з рекон-струкції зовнішнього освітлення на вулиці Сагайдачного в частині демонтажу всіх електричних «роз-тяжок», що перетинають вулицю; триває робота й над проектом реконструкції вулиць Покровської та Андріївської.

Тож, насолодитися катанням на ковзанах та краєвидами Старого Подолу з оглядового колеса всі охочі матимуть можливість до 18 лютого. Також тут оновлять атракціони для маленьких відвід-увачів. Робота новорічних локацій завершиться веселим та добрим святом Масляної.

СПОРТ

ДОЗВІЛЛЯ

До Масляної – насолоджуйтесь краєвидами Старого Подолу

Де ця вулиця, де цей будинок? Створено реєстр, який містить усю інформацію про пам’ятки культурної спадщини в Києві.

Поки що він буде пра-цювати в онлайн тестовому режимі. Про це повідомили засновники проекту «Цікавий Київ». До речі, розробка сайту була однією з пропозицій пе-тиції, в якій автори вимагали виключити знищення істо-ричних пам’яток у столиці.

Відвідувачі сайту зможуть дізнатися, чи є конкретний будинок пам’яткою, озна-йомитися з його історією і фотографіями. Також буде доступна інформація про дату останнього візиту інспекції на об’єкт. Крім того, кожен жи-тель Києва зможе перевірити, чи є у власника будівлі дозвіл на зміну його зовнішнього вигляду та розміщення рекла-ми. Про виявлені порушення можна буде заявити на тому ж сайті.

ПАМ’ЯТКИ

14-20 квітня в Києві відбу-деться Чемпіонат світу з хокею. Цього разу змага-тимуться юнаки до 18 років (дивізіон 1В).

– Право на проведення чемпіонату світу серед юніорів Україна завоювала на Конгресі Міжнародної федерації хокею, що відбувся в травні 2017 року в німецькому місті Кельні, – сказав президент Федерації хокею Укра-їни Анатолій Брезвін. – У боротьбі

за проведення змагань наша країна випередила Австрію, Італію та Угор-щину. При цьому заявка України набрала більше голосів, аніж усі інші країни разом узяті.

Було презентовано новий ло-готип та талісман, де художники оригінально зобразили тризуб і найшвидшу птицю в світі з сімей-ства соколиних. Старт продажу квитків на матчі за участю учас-ників Чемпіонату заплановано на 25 січня.

Чемпіонат світу з хокею відбудеться в Києві

Як повідомили «Вечірці» в Департаменті економіки та ін-вестицій КМДА, суть проекту полягає в оновленні зупинкових комплексів задля підвищення естетичної якості міського се-редовища, рівня комфорту й безпеки пасажирів. Інвестори зобов’язані профінансувати всі витрати, пов’язані з благоустроєм та облаштуванням зупинок. Це передбачає позначення їх меж жовтою смугою, ремонт чи заміну твердого покриття, встановлення павільйону очікування з лавою для сидіння, інформаційним табло і «тривожною» кнопкою. Має бути облаштований кіоск із продажу проїзних документів, встановлено урни для сміття.

Натомість, інвестори матимуть можливість здійснювати на тери-торії транспортних зупинок під-

приємницьку діяльність із продажу товарів чи надання послуг…

Усе це виглядає нібито й прива-бливо. Однак, нещодавно у Фей-сбуку було створено групу «Ма-лий бізнес України. Об’єднуйся». Її учасники закликають призупинити про в е д ен -ня конкурсу. Мовляв, його умови не доз-воляють ма-лим підпри-ємцям зібрати достатні кошти для інвестування, оскільки обсяг пакетів є завеликим.

Якщо лоти будуть сформовані не за принципом, що один лот кошту-ватиме 86 млн грн, а за принципом «1 зупинка — 1 лот», то інвестувати стане можливим. Тоді в конкурсі

зможе брати участь більша кількість підприємців, і це дозволить залу-чити більше коштів від аукціону, зазначив президент Асоціації «Спілка інвесторів транспортної інфраструктури міста Києва» Сергій Корнієвський.

Водночас, низку підприємців не влаштовує те, що половина комп-лексів увійшла в три мега-пакети, де зібрані найбільш комерційно привабливі зупинки.

— Найменша кількість зупи-нок громадського транспорту, що включена до окремого 9 лоту, —

прокоментувала «Вечірці» Світла-на Принада, ди-ректор Департа-менту економіки та інвестицій КМДА. — Різна кількість зупи-нок у лотах (від 9

до 242) надає можливість узяти участь у конкурсах із залучення інвесторів до реалізації проекту суб’єктам великого, середнього та малого підприємництва.

Як відомо, 89 зупинок розбиті на 9 найдрібніших пакетів — по 10 (в одному випадку — 9) об’єктів у

кожному. Отже, вартість одного лоту складатиме 3,5 млн грн.

Чи буде ця сума підйомною саме для представників малого бізнесу, якщо І група фізичних осіб-підприємців має максималь-ний річний дохід у 300 000 грн, ІІ група ФОП — у 1,5 млн грн, а ІІІ група (в т. ч. юрособи) — у 5 млн грн? При цьому, за існуючими програмами для малого й серед-нього бізнесу, в 2017 році середня ставка за 5-річними гривневими кредитами складала 18,57 % річ-них. Відтак, при кредитуванні на купівлю одного мінімального лоту, підприємець сплачуватиме банку близько 700 000 грн лише у вигляді відсотків.

На думку президента Спілки орендарів і підприємців України Віктора Хмільовського, чинний

інвестиційний конкурс є вельми важливим і вигідним як для міста, так і для бізнесу.

Сьогодні ми повинні подбати в непростих кліматичних умо-вах – і влітку, і взимку – про ком-фортність пасажиропотоку, який достатньо потужний у Києві, – ді-литься пан Хмільовський. – Біз-несу, звичайно, це цікаво. Насам-перед, у сенсі інфраструктурного обслуговування громадян. Адже, на кожній зупинці перебувають люди, які їдуть на роботу, додому, в приватних справах. Очікуючи на свій транспорт, вони мають деякий ресурс часу і можуть скористатися торгівельною точкою або сервісом. Плюс підприємець отримує певну рекламну площу – як для власного використання, так і для надання в оренду.

Конкурс зупинок: чи справедливі умови?

89 зупинок розбиті на 9 найдрібніших пакетів —

по 10 (в одному випадку — 9) об’єктів у кожному. Отже, вартість одного лоту скла-

датиме 3,5 млн грн

Андрій КОВАЛЕНКО

У грудні минулого року КМДА оголошено інвестиційний конкурс з благоустрою та облаштування зупинок громад-ського транспорту. Йдеться про 994 зупинки на очікувану інвестиційну суму у 353 мільйони гривень. Утім, деякі під-приємці та їх об’єднання незадоволені умовами торгів.

Ще 12 турнікетів із можли-вістю оплати проїзду бан-ківською карткою запра-цюють у столичній підземці до кінця січня.

Зокрема по два турнікети на станціях метро «Героїв Дніпра», «Мінська», «Оболонь», «Петрів-ка» та «Контрактова площа». І ще по одному – на станціях «Тараса Шевченка» та «Поштова площа».

Нагадаємо, що київський метро-політен став 5-м у світі, де можна

оплатити проїзд безконтактною банківською карткою через турні-кет. Тепер пасажири використову-ють послугу в середньому 40 000 разів щодня.

Окрім банківської картки на жовтих турнікетах у звичайному режимі можна скористатися будь-якою іншою карткою: проїзним, карткою киянина, телефоном із додатком Android Pay чи карткою метро. Використання електронних засобів оплати заощаджує пасажи-рам не лише кошти, а і час.

Обійдемося без жетонів

У Києві, в Центрі теaтрaльнoгo мистецтвa імені Леся Кур-бaсa, презентувaли першу зa рoки незaлежнoсті Укрaїни aнтoлoгію п’єс для дітей тa підлітків «Дрaмoвичoк».

– Дуже вaжливo, щoб дитинa пізнaлa світ дрaмaтургії мoвoю, якa їй близькa, тoді вoнa йoгo пoлюбить, – нaгoлoсилa курaтoр дрaмaтургічних прoектів Центру Недa Неждaнa. – Дo aнтoлoгії увійшлo 20 різних зa жaнрoм і стилістикoю п’єс, химерні світи яких oхoплюють ширoку пaлітру сюжетів тa oбрaзів, серед яких: істoричні, сучaсні, фaнтaстичні, пoзaчaсoві.

Збіркa включaє дрaмaтургію для мaлoї сцени і для великoї, мюзикли тa п’єси для лялькoвoгo теaтру. Є твoри, які неoднoрaзoвo стaвилися в Укрaїні тa зa її межaми, a є ті, щo лише чекaють нa світлo рaмпи.

КИЇВ ЧИТАЄ

«Драмовичок» пізнає світ драматургії

ВЛАДА

Марина ХОНДА, ди-ректор Депаратаменту суспільних комуніка-цій КМДА:

– Дуже багато ве-деться розмов щодо участі громадськості у

реалізації державних та міських проектів і рішень. Разом з тим, у багатьох випадках це залишається лише на рівні розмов, або не має того корисного результату, який створює міцну основу для співпраці вла-ди і громади. Сподіваюся, що Академія стане новою платформою для спільних напрацювань, планів дій та дорожних карт взаємодії між державними службовцями та представниками ГО.

Наталія ОКША, заступ-ник директора Депар-таменту інформації та комунікацій з громад-ськістю Секретаріату Кабінету Міністрів України:

– Ініціатива «Партнерство «Відкритий Уряд» – це багатостороння Ініціатива, яка налічує 75 країн-учасниць, офіційно за-проваджена 20 вересня 2011 року в ході сесії Генеральної Асамблеї ООН. Україна приєдналась до ініціативи у вересні 2011 року. За останні 5 років Ініціатива стала майданчиком для обміну досвідом між країнами-учасницями та напрацювання кращих практик відкритого урядування. Зараз Україна реалізує вже третій план дій на 2016-2018 роки в рамках Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд». Він містить усього 17 зобов’язань. Наведу приклад успішних кейсів, які вже були реалізовані. Це система Prozorro, яку було створено для удосконалення публічних закупівель; державне фінансування політичних партій; закон про відкриті дані; створення єдиного веб-порталу використання публічних коштів; запровадження електронного декларування для державних службовців та осіб місцевого самоврядування.

Олександра БОРИСО-ВА, заступник гене-рального директора з організаційних питань КП «Плесо»:

– На Академії громад-ської участі було пре-

зентовано «Водну стратегію міста Києва 2018-2025». Дуже вдячна експертам і вра-жена небайдужістю громадських активістів міста Києва до проблем у сфері екології і усвідомленням необхідності впровадження водної політики. Академія вперше зібрала «на одному» полі громадський сектор та представників органів влади для діалогу та розширення можливостей долучитися до процесу вироблення та реалізації міських політик. Результат – спільні напрацювання, плани дій та дорожні карти щодо вироблення та реалізації нових проектів.

ЕКСПЕРТИ

Сергій ЛОБОЙКО, керівник Центру розвитку інновацій НаУКМА, консуль-тант ряду міжнародних організацій,

бізнесу, ГО та цен-тральних і місцевих органів влади:

– Діалог і співпраця між громадськістю і вла-дою – це традиція демо-кратичних країн. Наразі

у нас є багато інвестиційних прототипів, які б ми могли впровадити у Києві. Тому хочу звернути вашу увагу на те, що відбувати-меться під час тренінгу – у певному сенсі експеримент. Напрацьовані механізми та результати, які ми отримаємо, будуть для нас усіх унікальними. Тільки зареєстровано законопроект про публічні консультації, а ми вже будемо напрацьовувати практич-ний механізм імплементації цієї ідеї на столичному рівні.

Олена ЛИТВИНЕН-КО, заступник голови Офісу Ради Європи в Україні:

– Мета пілотної Ака-демії – це зміцнення вза-ємної довіри, початок

нового етапу співпраці між міською владою та громадськістю – сталого інклюзивного діалогу у процесі прийняття рішень. Споді-ваюсь, що Академія стане платформою для ефективної та неформальної взаємодії між публічними службовцями та представни-ками ГО, результатом чого стануть спільні напрацювання, плани дій та дорожні карти щодо вироблення та реалізації міських по-літик. А досвід пілотного проекту дозволить продовжити навчання публічних службовців та представників ГО на національному та місцевому рівні в Україні, а також і в інших державах-членах Ради Європи.

Володимир КЕБА-ЛО, керівник проек-ту «Сприяння участі громадян у демокра-тичному процесі при-йняття рішень» офісу Ради Європи в Україні:

– Досвід та напрацювання пілотного проекту в Україні дозволить продовжити навчання публічних службовців та пред-ставників ГО не лише на національному та місцевому рівнях в Україні, а також і в інших державах-членах Ради Європи. Широке залучення громадськості на ранніх етапах реалізації міської політики, дозво-лить виробити корисні та фундаментальні основи розвитку столиці та інших міст із сталим результатом, а також врахувати під час їх реалізації інтереси і потреби всіх

громадських груп, зокрема, жінок, чолові-ків, молоді, людей похилого віку, людей з інвалідністю, представників меншин та ін.

ГРОМАДСЬКІСТЬ

Марія АКУЛЕНКО, співавтор проекту ГБ-2:

– Що ми напрацьо-вували, що зрозуміли, чому навчились – проце-сам формування політи-

ки; моделі участі і консультації у Словенії; партисипативним процесам; почули про гендерні аспекти (до речі, у роки щойно сформованої «Варти-Виноградар», довелося зіткнутися з даною темою впритул)… Ми дізнались про діючі проекти і реформи та про заплановані, як до цього долучатись громаді; про формування бюджету Києва; механізми консультацій та взаємодії з міською владою…

Олексій КОВАЛЕН-КО, голова ГО «Форум ЮА-ВЕТ»:

– Знання. Інколи ти їх здобуваєш, інколи шука-єш все своє життя, а іноді ти навіть не помічаєш,

що вони є поряд із тобою – лише треба зроби-ти один крок. Саме це і відбулось на Академії громадської участі. Де знання, практика, досвід, неймовірна енергія змін, креативу та завзятості учасників поєднались і одразу виробили конкретні результати. Тож на виході всі не тільки ознайомились із формуванням бюджету міста, регламентом роботи Київради та стратегічними документами за якими вибудовується весь бюджетний процес, а ще і точно зрозуміли на яких етапах певні питання потребують обговорення і раннього залучення громади до прийняття рішень.

Процес триває. Всі учасники сформували три групи: бюджет, консультації та адво-кативну групу. То ж чекайте! Три дні про-йшли не дарма – скоро будуть презентовані напрацювання і зроблено конкретні кроки до вдосконалення інклюзивного двобічного процесу консультацій між громадськістю Києва та адміністрацією, платформи НУО, онлайн Платформи та Водної стратегії Києва.

Гліб АНТОНЕНКО, громадський активіст:

– Три насичені дні навчання, неймовірна кількість корисної ін-формації, багато цікавих

завдань та безліч нових знайомств. Якщо дуже коротко, то обговорювали способи взаємодії влади та громади, методи впливу на політичні процеси, отримали корисну інформацію про бюджетний процес в Києві та ще багато чого іншого. Найголовніше, що дав цей захід, це знайомство з новим інструментом, який може з’явитися у пред-ставників громадського суспільства – пу-блічні консультації. Прийняття закону «Про публічні консультації» дозволить розши-рити можливості громадського суспільства долучатися до процесу прийняття рішень органами влади.

Олена САЛАТА, гро-мадський діяч, голо-ва громадської ор-ганізації «Культурна Асамблея», експерт Реанімаційного пакету реформ:

– Академія громадської участі за під-тримки Офісу Ради Європи в Україні пра-цює вже 2-й день. Зараз – над «Водною стратегією міста Києва». Активно! Щойно розроблена коммунальниками «Водна Стратегія Києва» передбачає дослідження, ревіталізацію і охоронні заходи водойм і річок нашого міста.

Захоплення викликають річки і водойми Європи, навколо яких вирує життя і які є живими артеріями міст. Повертаючись додо-му, кожного разу дивуюсь, чому Дніпром не ходять кораблі «із варяг у греки», як це було спокон віку. Тож маємо розпочати роботу щодо збереження наших рідних Либеді, Клова, Почайни, Сирця, озера Качиного та ще 400 водних об’єктів міста. Є активні люди й організації, які переймаються проблемою, і готові боротися за життя наших річок.

Сергій ЯРИГІН, голова ВГО «Українське пірат-ське співтовариство»:

– Дуже цікаво було слухати про те , як представники владних структур уявляють собі

співпрацю з громадськістю. З одного боку вони щиро бажають такої співпраці, бо вже усвідомлюють, що без цього неможливо будувати сучасний Київ. Але, з іншого – не уявляють того, що саме вони повинні змінюватися для плідної співпраці, а не громадські організації повинні вивчати і враховувати всі регламенти та положення і чітко їх виконувати. Мені дуже сподобалася атмосфера заходу. Це було вільне, нефор-мальне спілкування на рівних представників київської влади і ГО.

P.S. На підтвердження основної ідеї

проекту у присутності представ-

ників Офісу Ради Європи, урочисто підписано

Меморандум про співробітництво між Департа-

ментом суспільних комунікацій та представника-

ми інститутів громадянського суспільства, мета

якого – об’єднання зусиль для запровадження

інклюзивного діалогу в процесі прийняття

рішень місцевими органами виконавчої влади

та місцевого самоврядування, з метою кращого

адаптування інструментів громадської участі

до місцевих потреб та специфіки. Всі зацікав-

лені можуть також долучитися до підписання

Меморандуму за електронною поштою

kyivplatform@gmail.com.

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289)КОМУНІКАЦІЇ4

У Києві продовжується прийом заявок для участі у конкурсі проектів громадських організацій

Нагадуємо, що триває прийом заявок на участь у конкурсі програм (проектів, заходів), розро-

блених інститутами громадянського суспільства, для виконання яких надаватиметься фінансова

підтримка з міського бюджету. Організатором конкурсу є Департамент суспільних комунікацій.

Головна мета проведення конкурсу між інститутами громадянського суспільства – підтримка

ініціатив, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку нашого міста. Граничний

обсяг коштів у 2018 році, який заплановано на конкурс проектів для інститутів громадянського

суспільство, – 2 млн 200 тис. грн, а граничний обсяг однієї пропозиції на реалізацію проекту

становить 199 тис. грн. Конкурсні пропозиції приймаються до 9 лютого 2018 року включно, з

10.00 до 17.00, крім п’ятниці, вихідних та святкових днів за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 50-б,

к. 206, Департамент суспільних комунікацій (телефон для довідок (044) 235-01-75) та в електро-

нному вигляді у форматі PDF з поміткою «На конкурс проектів» на адресуguvp_kmda@ukr.net.

У Києві вивчають європейські У Києві вивчають європейські практики комунікації практики комунікації «влада-громада»«влада-громада»18-20 січня у Києві тривала пілотна Академія (тренінг) громадської участі «Зміцнення співпраці громадськості та Київської міської влади у процесі прийняття рішень: новий етап розвитку», організована за сприяння Офісу Ради Європи в Україні. Триденний тренінг, до якого долучилось близько 50 учасників, було спрямовано на розбудову інклюзивного діалогу між НОУ та Київською міською владою задля повноцінної участі громадськос-ті у процесі прийняття рішень. Мета Академії – навчання представників громадського сектору та публічних службовців для забезпечення ефек-тивної комунікації та участі у процесі формування та реалізації політик. Які висновки зробили для себе учасники тренінгу?

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289) ПРОЗА ЖИТТЯ 5

Лариса Гаркун, пенсі-онерка:

– От, скажімо, на Ми-хайлівській площі, та й не лише там, порозсипа-лася тротуарна плитка – утворилися вибоїни, тож навіть літнім людям ходити просто небезпечно, не кажучи вже про інвалідів. Можливо, таке мощення й є європейським, але якість цих ФЕМів явно не підходить під таке визначення. Тож якщо вже стало «модним» укладати таку плитку, то слід вчасно замінювати її, щоб не створювати зайвих перепон людям похилого віку та інвалідам.

Людмила Лахманюк, пенсіонерка:

– У Києві останнім часом теж стали мон-тувати голосові світло-фори у місцях, де багато

незрячих, а також дуже видимі пере-ходи – наприклад, на вулицях Воло-димирській, Богдана Хмельницького та інших. Комунальний транспорт теж стає доступнішим, але часто автівки паркують прямо на зупинках.

Олександр Лобасов, ветеран праці:

– Великою про-блемою залишається доступність людей із інвалідністю до аптек, приватних магазинів та інших комер-ційних закладів зі східцями. Тож міській владі потрібно зобов’язувати їх встанов-лювати пандуси чи інші пристосування. Хоча у деяких просто монтують кнопку виклику, натиснувши на яку можна викликати на допомогу працівника. Маршрутки взагалі непристосовані до заїзду візочників – добре, що міська влада закуповує низькопідлоговий транспорт.

Оксана, менеджер: – Київ став більш

пристосованим для лю-дей з інвалідністю – є вже комунальний тран-спорт, спеціальні місця

для машин цих людей, встановлюють пандуси в підземних переходах та підйомники на станціях швидкісного трамвая і вокзалах. Хоча через непра-цюючий ескалатор на переході – від трамвая до залізничного вокзалу – мало не два роки інвалідам було дуже тяжко підніматися, зараз його вже запустили. Дуже багато пішохідних переходів не пристосовані до потреб незрячих – я не раз допомагала таким людям пере-ходити вулицю.

Михайло Демчишин, пенсіонер:

– Хотів би зазначи-ти, що останні два-три роки ситуація значно змінилася на краще, адже цими проблемами займається конкретно мер столиці Віталій Кличко, а також депутати Київради – особливо Олександр Пабат, який сам є інвалідом. Реалізуються спеціальні програми, відкриваються дитячі центри, у школах звичайні діти навчаються з учнями з особливими потребами і робиться ще багато чого, щоб наша столиця стала справді європейською і в цьому плані. Потрібно й надалі активізувати цю роботу, щоб місто було доступним для всіх.

Опитування провели

Микола ПАЦЕРА

та Борис КОРПУСЕНКО (фото)

ОПИТУВАННЯ «ВК»

Чи доступне місто для інвалідів?

У пошуках сучасної альтернативиОлег ПЕТРЕНКО

Столичний Будинок дитини ім. М. Городецького для 120 діток-си-ріт (від народження до 4-років) із по суті закритого сиротинця перетво-рять на відкритий медико-соціаль-ний реабілітаційний центр.

Член робочої групи, головний дитячий невролог МОЗ Володимир Мартинюк розповів, що в цьому дитбудинку радян-ського типу відкриють кілька відділень за сучасним європейським взірцем. Першим

стане центр ранньої медико-соціальної реабілітації – групи денного перебування, куди батьки приводитимуть діток з уродже-ними вадами. Батьки працюватимуть, а з дітьми займатимуться не тільки няні, а й фахові педагоги, психологи, логопеди, інші лікарі. Тут же будуть курси для батьків діток із інвалідністю. Інше відділення – група паліативного профілю, де надаватимуть допомогу важкохворим діткам, в яких мало шансів на одужання. А для покинутих у по-логових будинках малят працюватиме група короткотермінового перебування – допоки сиріток прийме або біологічна сім’я, або їм знайдуть іншу форму сімейного виховання.

– Діти, які закриті від суспільства 24 години на добу, відірвані від сім’ї, в по-дальшому не можуть вже повноцінно со-ціалізуватися. Тож мета цієї реформи не просто нагодувати сиріт, а перетворити в членів цивілізованого суспільства, – каже Володимир Мартинюк.

Стосовно ж дітей-інвалідів, то, за його словами, головна мета – не просто доглядати, підтримувати життєдіяльність, а досягнути максимального самообслуговування і, зреш-тою, працевлаштування. Тож профорієнтація таких діток починатиметься з 12-річного віку. Взірець – Німеччина, де 65 відсотків інвалідів з дитинства праце влаштовуються, адаптуються до звичайного здорового життя.

Реформа давно назріла. За даними Мінсоц політики, тільки 8% вихованців інтернатів за статусом «інтернатівські». Скажімо, директор школи-інтернату №26 Ольга Павлюченко зізнається, що з 260 учнів очолюваного нею закладу тільки шестеро цілком відповідають всім критеріям вихо-ванців інтернату. Інші мають батьків, але живуть не в родинах. Та головна проблема, за її словами, «після закінчення школи – кінець, вони нікому не потрібні. Раніше наших випускників з легкою відсталістю брало на навчання тільки ПТУ №12, а тепер і вони відмовилися».

Ще одна ціль реформи – максимально ефективно використати бюджетні кошти задля задоволення інтересів і потреб дітей. Адже нині тільки 15 відсотків фінансів у інтернатах йдуть безпосередньо на дітей. Решта – на оплату праці персоналу і кому-нальні платежі.

ПРОБЛЕМА

Інтернати під знаком Інтернати під знаком запитання?запитання?Андрій КОВАЛЕНКО

Інтернатні заклади для неповнолітніх мають бути лік-відовані до 2026 року. Про це йдеться в Національній стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей. Їх функції мають бути передані Центрам соціальної допомоги сім’ям і дітям. Втім, ос-танні ще треба створити.

Утримання позасімейних дитячих установ є вельми затратною справою. При цьому лише 15% з виділених коштів йде на безпо-середні потреби підопічних. З іншого боку, інтернатне виховання виглядає найменш ефективним і почасти призводить до обмеження прав дітей. Так само міжнародний досвід, зокрема, британський, скандинавський і центральноєвропейський, свідчить про загаль-носвітовий тренд відмови від схожих закладів на користь сімейних форм виховання.

Скоріше за все, в Україні впроваджуватиметься досвід нашого сусіда – Румунії. В цій державі реформування дитячих інститу-ційних структур почалося ще з 1990 року, коли було взято курс на закриття великих закладів. На сьогодні в Румунії перевага надається збереженню біологічної сім’ї, над чим і працюють дитячі центри й соціальні працівники. Якщо родину зберегти неможливо, дітей влаштовують у прийомні сім’ї. Решта проживає у відповідному соціальному центрі на базі місцевої громади – в малих групових будиночках. Там перебуває одночасно 6-15 дітей, котрі забезпечені умовами проживання й виховання, наближе-ними до сімейних.

Наскільки Київ готовий до втілення такої реформи? Якщо взяти до уваги необхідність створення центрів соціальної допомоги сім’ям і дітям практично «з нуля», то можна перед-бачити потребу в значних ресурсах. До речі, в Стратегії йдеться про фінансування «з ураху-ванням можливостей державного та місцевих бюджетів», а також про залучення інвестицій до цієї сфери. А якщо такі можливості будуть мізерними, а інвестицій навіть для економічної сфери почасти не вистачає? Чи не спричинить це масштабну ситуацію, коли діти знову опиняться на вулиці, чи в так званих сім’ях, де їм загрожуватиме небезпека?

– Національна стратегія покликана змінити існуючу систему інституційного догляду та виховання неповнолітніх, яка не відпо-відає реальним потребам дітей та сімей з дітьми, – відповідає на запит «Вечірки» заступник директора Департаменту соціальної політики КМДА Світлана Назаренко. – Вбачається, що лише

сім’я є природним середовищем для зростання, благополуччя та захисту дитини, отримання нею необхідних соціальних навичок для майбутнього дорослого життя в родині та громаді. Усі заходи, що здійснюватимуться в рамках реформування системи інтернатних закладів у Києві, максимально враховуватимуть інтереси дітей, зокрема, дітей-сиріт та дітей з інвалідністю.

– Нам давно потрібно було реформувати інтернатні заклади. Адже вони не є ефективним, нормальним способом виховання дітей, – стверджує в розмові з «Вечіркою» президент ГО «Ла Страда- Україна» Катерина Левченко. – Інша справа, сім’я, нехай навіть прийомна, в якій дитину нормально виховують, і де забезпечується її потреба в любові й піклуванні. А у нас 92% дітей, які сьогодні перебувають в інтернатах, насправді мають біологічні родини. Часто, аби не псувати районну статистику і не мати зайвого

клопоту, соціальні працівники пропонують писати заяви проблемним батькам (залеж-ним, схильним до сімейного насильства тощо) щодо влаштування дітей до інтернату. Натомість, слід було б починати процедуру позбавлення батьківських прав і пошуки для дитини опікунів або інших форм сімейного влаштування.

Водночас, пані Левченко висловлює і певні застереження щодо деяких позицій реформи:

– Згідно зі Стратегією, планується створити дитячі заклади з умовами, наближеними до сімейних. В них одночасно перебуватиме не більше 15 дітей. Проте, як на мене, навіть 15 дітей – це багато. Насправді, це просто якийсь піонерський загін. На жаль, оминули увагою таку ефективну форму соціальної адаптації неповнолітніх, як селища «Кіндер-SOS». Також виникає запитання: а що робити з тими 92% дітей, котрі юридично мають батьків? Адже за чинним законодавством вони не підпадають під нові форми влаштування, їх не можна віддавати під опіку й піклування…

Усі заходи, що здійснюватимуться в рамках реформування системи

інтернатних закладів у Києві, мак-симально враховуватимуть інтере-си дітей, зокрема, дітей-сиріт та

дітей з інвалідністю.

КОМЕНТАР

Юрій КРИКУНОВ, директор Департаменту соціальної політики

КМДА:

– У Києві в інтернатних закладах виховується майже 4600 дітей. З них 282

сироти або діти, позбавлені батьківського піклування. Майже чотири з половиною

тисячі мають порушення психофізичного розвитку, дві тисячі – діти з інвалідністю.

При цьому кількість дітей, зарахованих в інтернати, щороку зростає. Ми повинні

проінспектувати заклади та зрозуміти, як соціалізувати кожну конкретну дитину.

Застосовуючи європейські підходи – діти мають виховуватися в родині або в близьких до родинних

умовах та отримувати якісні освітні, медичні та соціальні послуги відповідно до їхніх потреб.

Катерина ПЕТРИНА, старший спеціаліст з питань соцзахисту

населення офісу Світового банку в Україні:

– Київ першим затвердив регіональний план трансформації інтернатних

закладів у сімейні форми виховання. Трансформація передбачає перетворення

інтернатів на іншу форму закладів, яких потребують і діти, і батьки, розвиток

альтернативних послуг. Столиця робить багато, щоб діти не потрапляли в

інтернати. Кількість дітей, які перебувають в умовно закритому режимі, має

бути максимально зменшена.

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289)МЕГАПОЛІС6

Петро ЗУБЕНКО

ДЛЯ МАЛЕНЬКИХ ОБОЛОНЦІВ

Проблема з наявністю вільних місць у дитсадках існує у кожному місті. Але у Києві, враховуючи масш-таби мегаполісу, вона особливо від-чутна. Тому, коли в Оболонському районі по вулиці Малиновського, 1-б після реконструкції відкрилося при-міщення дошкільного навчального закладу № 585, цій події зраділи не тільки малюки, але й дорослі.

Насамперед, після реконструкції дитсадок розширився кількісно. Додатково відкрили ще одну групу на 20 місць. А щоб перебування дітей у стінах дошкільного закладу стало комфортнішим, обладнали ще три спальні кімнати. Відтепер у дитсадку будуть функціонувати 9 груп на 180 місць.

– Кошторис робіт з реконструкції дошкільного навчального закладу склав понад 10,6 млн грн, – каже начальник управління освіти Оболонської райдержадміністра-ції Наталія Вахнюк. – Під час ре-конструкції було відремонтовано дах, замінено всі вікна на енергоз-берігаючі, встановлено огорожу, оновлено сходові клітини, утеплено фасад. Реконструйовано також при-міщення пральні, харчоблоку, вста-новлено нове обладнання. Крім того, реконструкція торкнулася замі-ни внутрішніх ін-женерних мереж та благоустрою території. А най-головніше – від-новлення роботи дошкільного на-вчального закла-ду дало можли-вість створити додаткові місця для дітей мешканців району, зменшити електронну чергу та наповнюва-ність груп.

– І справді, для дітей у нас ство-рені дуже хороші умови для пере-бування, навчання та виховання, – погоджується директор ДНЗ №585 Аліна Руденко. – Поліпшилася матеріально-технічна база. Мето-дичне та дидактичне забезпечення дошкільного навчального закла-ду відповідає вимогам Базового компоненту дошкільної освіти. На території обладнані ігрові майдан-чики та спортивний майданчик, що покращує якість фізкультур-но-оздоровчої роботи з дітьми.

Працюють і гуртки: бісероплетіння, нетрадиційні форми малювання, робота з природним матеріалом.

ВІДПОЧИНОК ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

Відкриття першої черги оновле-ного парку «Наталка» стало загаль-номіською подією. Услід за тим, за сприяння депутатського корпусу району, і розпочалася друга черга реконструкції парку відпочинку.

У рамках цієї програми на тери-торії парку було збудовано вхідну групу та стаціонарну громадську вбиральню, облаштовано цен-тральну алею, прокладено кабель, встановлено систему освітлення

та електропо-стачання, змон-товано систему автополиву для газонів, завер-шено мощення доріжок. Тери-торію парку при-красили альтан-ки та оглядові майданчики, а

для конт ролю за правопорядком встановили відеокамери.

– Для підготовчих робіт верти-кального ландшафтного плануван-ня було переміщено понад 2 000 тонн рослинного грунту та піску, – розповіла «Вечірці» директор КП по утриманню зелених на-саджень Марія Ковальчук. – Ви-саджено понад 60 дерев, ялин, лип, сакури, горобини та ін., 2500 кущів, 1000 багаторічних квітів та понад 300 тисяч однорічних. Загалом, обладнано понад 5 гектарів газонів та понад 7000 кв. метрів зручних сучасних паркових доріжок. У про-тилежних точках парку зведено три величні альтанки із неймовірними

краєвидами Дніпра. Облаштовані зони для спортивного дозвілля відвідувачів парку, зокрема най-більший спортивний комплекс воркаут в Україні та футбольне міні-поле. Для найменших діток на території парку облаштований дитячий майданчик з ігровим об-ладнанням у формі корабля. Для безперебійного поливу зелених насаджень влаштовано поливо-зро-шувальну мережу.

У парку «Наталка» все вражає сво-єю продуманістю. Аби перебування відпочивальників завжди було без-печним, встановили сучасні опори освітлення з енергозберігаючими вуличними світильниками. Наяв-ність у парку велосипедних доріжок з розмітками та паркувальних май-данчиків для велотранспорту надає свободи переміщення. Стійки для паркування велосипедів-самокатів (у вигляді велосипедів) не лише зручні та надійні у використанні – вони також є декоративним еле-ментом оздоблення парку. Системи відеоспостереження, встановлені в людних місцях, – це безпека відпо-чиваючих та гарантія збереження тих же велосипедів.

– Нині продовжується рекон-струкція парку у напрямку Мос-ковського мосту, – каже Марія Ко-вальчук. – Проводяться роботи по облаштуванню додаткових пандусів, пішохідних доріжок, монтажу з реконструкцією схилів, укріплення берегової смуги з використанням природних матеріалів – габіонів та планується прокладення екодоріжок з георешіток вздовж берегової смуги Дніпра, спорудження спортивно-го майданчика та облаштування сонячного годинника. Роботи з реконструкції парку триватимуть до кінця наступного року.

Фото Павла ПАЩЕНКА

Фото Павла ПАЩЕНКА

Для дітей і дорослихДля дітей і дорослих� ЗАВДЯКИ ФІНАНСУВАННЮ З МІСЬКОГО БЮДЖЕТУ В ОБОЛОНСЬКОМУ РАЙОНІ З’ЯВИЛИСЯ Й ОНОВЛЕНИЙ ПАРК, І СУЧАСНИЙ ДИТСАДОК

Сміттєзвалище перетворили на сквер � БОРОТЬБА ДАРНИЧАН ЗА СТВОРЕННЯ НОВИХ ЗЕЛЕНИХ ЗОН ТРИВАЄ

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

У Дарницькому районі «відвойовують» велику ре-креаційну зону на березі Дніпра. Активісти сподіва-ються на підтримку Київради, яка ухвалила рішення про надання статусу скверу земельній ділянці на вулиці Малоземельній, 13-б.

Ідея створити сквер народилася у зв’язку зі знесенням приміщень ресторану «Берег» на вулиці Малоземельній. Після завершення демонтажних робіт на березі Дніпра «виріс» полі-гон сміття, причому поруч із пляжем, де влітку відпочивають тисячі людей. Невдовзі на місцях руїн з’явилися мародери та шукачі металолому. Як наслідок – уламки знищених споруд перетворилися на гори будівельного сміття.

А далі, за класикою жанру, на вулицю Малоземельну поринули невідомі особи в автомобілях бізнес-класу, дорогих костюмах і з пачками документів. Вони ретельно обстежували покинуту ділянку площею майже три гектари. Згодом стало відомо, що ласі шматки землі підготували до чергової забудови. При цьо-му пляжні сміттєзвалища слугували чудовим прикриттям для загадкового «інвестора», який планував черговий багатоповер-ховий «благоустрій».

Восени 2016 року до пляжу навідався один із потенційних «інвесторів», який обійшов ділянку по периметру. На запитання киян щодо можливого будівництва відповів ствердно: мовляв, скоро самі все побачите. Всі ці факти свідчили про підготовку до незаконного захоплення занедбаної території.

– Розуміючи, що час грає проти нас, я звернувся до депутата Київради члена фракції «Свобода» Володимира Бохняка та його помічника Віктора Загорулька, – розповідає член громадської організації «Водний Рух Київщини» Михайло Петелиць-кий. – Моя пропозиція полягала в тому, щоб створити сквер на території між Південним мостом та дачною забудовою. Це доволі ефективний спосіб захистити землю від забудов. Разом із екоактивістами та місцевими мешканцями почали готувати масштабний суботник, щоб прибрати територію від величезної кількості будівельного та побутового сміття.

На початку березня 2017 року з території майбутнього скверу активісти разом із комунальними підприємствами «Плесо» і «Київкомунсервіс» зібрали та вивезли близько двадцяти са-москидів сміття. А всю територію, яка прилягала до річкового пляжу, було приведено до належного санітарного стану з ме-тою організації зони відпочинку на літній період. Так місцева громада дала чітко зрозуміти забудовникам, що кияни готові боротися за збереження зелених зон столиці.

Влітку 2017 року активісти домоглися встановлення та об-слуговування біотуалетів поряд із пляжем, спільно з КП «Плесо» організували регулярний збір та вивезення сміття. Уперше за останні п’ять років встановили кабінки для перевдягання. Також прочистили пісок за допомогою спеціальної техніки. А головне – задіяли спеціалізовану службу порятунку «Пляжний патруль», яка стежить за безпекою відпочивальників на воді (поряд із Південним мостом).

Для реалізації цих планів знадобилося близько трьох місяців підготовчих (паперових) робіт і декількох засідань профільних комісій Київради. Врешті-решт депутати ухвалили довгоочікуване рішення «Про надання статусу скверу земельній ділянці на вул. Малоземельній у Дарницькому районі м. Києва». Зважаючи на деякі причини, створити сквер одразу на всій території не вда-лося. Тому довелося задіяти план «Б»: облагородити територію, де не було технічних перешкод. Судячи з усього, новий парк створюватиметься поетапно: спочатку «окультурять» ділянку з пляжем, а далі – решту земель, які не вдалося облаштувати для паркової зони.

Як стало відомо нашому кореспонденту, на даний момент представники столичної фракції «Свобода» вже підготували необхідні документи та запропонували новий проект рішення – про створення ще одного скверу на березі Дніпра поруч із Пів-денним мостом. Попереду – відповідні розгляди у профільних комісіях та голосування у депутатській залі Київради.

– Для створення повноцінної сучасної зони відпочинку другий етап є вкрай важливим, – наголошує активіст Михайло Петелицький. – Сучасний пляж – не просто пісок на березі водоймища, а зона для надання послуг населенню (оренда спор-тивного спорядження, спортивні конструкції, туалети, душові тощо). Тобто йдеться про комплекс інфраструктурних об’єктів. Їх потрібно розташувати так, щоб обслуговуюча техніка могла безперешкодно проїхати для очистки території.

Попереду на активістів чекає ще один доволі тривалий етап – оформлення прав на користування балансоутриму-вачем (комунальним підприємством з утримання зелених насаджень Дарницького району), проектування майбутньої зони відпочинку і, зрештою, організація благоустрою самого скверу і пляжу.

БЛАГОУСТРІЙ

У парку «Наталка» все вражає своєю продумані-стю. Аби перебування від-почивальників завжди було безпечним, встановили

сучасні опори освітлення з енергозберігаючими вулични-

ми світильниками.

Михайло КАМІНСЬКИЙ

За своєю внутрішньою харизмою і телевізійною впізнаваністю полковник Андрій Лисенко міг запро-сто конкурувати з багатьма українськими політиками. Але речнику Міноборони з питань АТО, у незмінному військовому камуфляжі, довелося понад три роки поспіль віщати на всю Укра-їну про справи серйозні. Іноді, на жаль, з трагічним підтекстом. Нині екс-спікер АТО опікується питаннями зв’язків із громадськістю та ЗМІ, працюючи в Генпро-куратурі України.

– Пане полковнику, як ста-лося, що саме вам випала честь стати речником АТО?

– Чесно кажучи, мене поста-вили перед фактом. Десь вже у травні 2014-го мене запросили на зустріч – одразу пояснили, чому саме не можу відмовитися від пропозиції стати спікером АТО. Як людина військова, зважив всі «за» та «проти» і погодив-ся. «За» пролунало наче наказ... Приблизно усвідомлював, що на мене очікує. Адже закінчив з відзнакою елітний військовий виш, пройшов неабияку школу в прес-службі Міноборони... Орга-нізовував роботу з журналістами. Прес-офіцером працював як на території України, так і в далеких відрядженнях – в Боснії та Гер-цеговині, Косовому, Південному Лівані, С’єрра-Леоне, Кувейті…

Найтриваліше – понад 13 місяців – в Республіці Ірак. Чого тільки не надивився, начувся та відчув там на собі…

– Та російську агресію по-рівнювати з минулим досвідом важко?

– Звичайно. Багато моїх зна-йомих і навіть зовсім незнайомі люди, бувало, дійсно називали мене… українським Левітаном. Мабуть, саме це і спонукало мене глибше вивчити його біографію, досвід роботи під час тієї війни. І ось, що скажу. «Колезі Левіта-ну» жодного разу не доводилося вести та виступати модератором брифінгів та прес-конференцій, які відбуваються сьогодні. Коли десятки журналістів ставлять свої запитання. Непрості, нахабні, а іноді відверто провокаційні.

– І це теж входило до ваших обов’язків?

– З військового керівництва ніхто чомусь не хотів зустрічатися з журналістами. Боялися, вочевидь,

гніву народного. Тож я спілкував-ся і терпеливо вислуховував цих людей. Відтак, по можливості, відповідав на запитання, давав пояснення, знаходив заспокійливі слова... Я добросовісно дослухався до всіх, записував питання, про-хання…

– А далі що було? – По ходу з’ясування тих чи

інших обставин з командуванням АТО, телефонував і розповідав батькам про долю хлопців, які, приміром, потрапили в полон. Різні були ситуації. Багато надходило трагічних новин, які треба було виносити на загал. Все пропускав

через себе. Морально було дуже важко.

– Знаю, що ви саме з тих кра-їв, які сьогодні називаються «непідконтрольною територі-єю». Які були відчуття-пережи-вання на початку АТО, протя-гом всього часу перебування на Донбасі?

– Дійсно, народився і виріс я в місті Донецьку. Моя рідня – шахта-рі, робітники тамтешніх заводів та фабрик. Всі важко працювали-за-робляли… І завжди цінували кожну зароблену копійчину. Після школи я «успішно» провалив вступні іспи-ти до університету. Тож до призову

на строкову службу встиг ще попрацю-вати слюсарем-ін-струментальником на заводі ДВО «Точмаш».

– Хтось із рідних ще залишився на непідконтрольній території?

– Так, в Донецьку батьківська хата, там

частина моїх родичів. На початку війни навіть уявити не міг, що моє прекрасне і легендарне місто троянд раптом перетвориться в те, чим воно сьогодні є. Що його окупує ворог і перетворить на театр бойових дій.

– Доводилося чути, що ваше прізвище було в особливому списку в ДНР...

– Щойно я дебютував у травні 2014-го в якості спікера АТО та почав систематично інформувати людей про справжній перебіг по-дій на Донбасі з екранів телевізо-рів, одразу посипалися погрози. На мобільний телефон, елек-

тронну пошту, через соціальні мережі… Навіть надсилали фото мого двору в Києві, де я мешкаю з сім’єю. Звісно, натякаючи на розправу. Розповсюджували якісь карикатури, присвячували мені цілі телепрограми на російському телебаченні. Це була робота не якоїсь там мультяшно-фейкової ДНР... Через свої канали дізнався, що проти України та україн-ців на інформаційному фронті працюють добре вишколені, а отже високопрофесійні росій-ські військові пропагандисти. В Міноборони РФ сформоване ціле управління таких «пропа-гандистів»...

А щодо «розстрільних» списків ДНР тут я не самотній. В них – майже всі ефективні військові та активні волонтери-добровольці – кому не байдуже майбутнє України. Значно гірше опинитися в інших списках – загиблих та зниклих безвісти...

– Левову частку свого свідомо-го життя ви не просто кадровий військовий, а й киянин. Чим для вас є Київ, що найбільше подобається в цьому місті?

– До Києва прибув із Севасто-поля на початку 90-х. Навчатися у військовій академії. Після її за-кінчення, запропонували служити в Києві. Офіцером прес-служби Міноборони. Всім серцем полю-бив це місто. За його архітектуру, історичну та сучасну велич. А головне в ньому – хороші люди, кияни. Тут я зустрів чимало вірних друзів. Вдячний їм за щирість і підтримку. Київ став моїм рідним містом. Він постійно змінюється. Як і розширюється щодня діапазон моїх столичних знайомств. Багато з них відбулися через воєнні події. Але від цього нікуди не дітися. Це – наша країна і моє життя, моя доля.

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289) ВІЙНА І МИ 7

ТЕХНОЛОГІЇ

Микола ПАЦЕРА

За програмою «Дослідження і роз-робки з проблем підвищення обо-роноздатності й безпеки держави» різними інститутами Академії наук України запроваджено чимало напрацювань, які допомагають нашим воїнам протистояти воро-жій агресії. Значну частину цього наукового доробку присвячено розв’язанню актуальних медичних проблем.

Як повідомили «Вечірці» в прес-службі НАНУ, серед таких робіт, зокрема, розроб-ки вітчизняних біоматеріалів для віднов-лення кісткової тканини, запропоновані Інститутом проблем матеріалознавства імені І.М. Францевича. Вони пришвидшують лікування та реабілітацію при пораненнях кінцівок із пошкодженням кісток.

Добре зарекомендували себе програм-но-апаратні комплекси для визначення глибини шокового стану у польових умовах, розроблені Інститутом кібернетики імені В.М. Глушкова, які дають змогу поставити точний діагноз та прискорити лікування, починаючи з польового госпіталю.

– Ефективними для порятунку важкопо-ранених є сучасна технологія кріоконсерву-вання клітин крові, створена Інститутом проблем кріобіології і кріомедицини, а також спеціальні пов’язки для лікування складних опіків і ранових поверхонь, розроблені інститутами біохімії імені О.В. Палладіна, фізіології імені О.О. Богомольця, клітинної

біології та генетичної інженерії, експеримен-тальної патології, онкології та радіобіології імені Р.Є. Кавецького, – зазначила керівник прес-служби Національної академії наук України Сніжана Мазуренко. – Останній інститут як гуманітарну допомогу передав у зону проведення АТО вуглецеві сорбуючі пов’язки, які завдяки своїм унікальним характеристикам забезпечують скорочення часу кровотечі у 2-4 рази, від чого втрата крові зменшується у півтора-два рази, а також запобігається повторне інфікуван-ня ран. Їх використовують для лікування бійців на передовій, а також поранених серед мирного населення. Ще одна розробка інституту – біологічно активна добавка до раціону бійців «Карболайн», яка вико-ристовується в комплексному лікуванні захворювань печінки і жовчовивідних шля-хів, інших внутрішніх органів, а також при несприятливих екологічних умовах, впливі шкідливих факторів і отруєннях.

Також широко використовується у опе-ративному лікуванні поранених АТОвців унікальна технологія зварювання м’яких живих тканин, розроблена Інститутом елек-трозварювання ім. Є.О. Патона спільно з Інститутом хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова, іншими медичними установами.

– Вона спрощує техніку виконання опе-рації, що дуже важливо при надходженні великої кількості поранених до госпіталів та лікарень, – розповів завідувач відділу зварювання та споріднених технологій у медицині та екології інституту, доктор технічних наук Георгій Маринський. – Завдяки застосуванню цієї технології значно скорочуються крововтрати – опе-рації проводяться практично безкровно, на «сухому» операційному полі. Зменшуються тривалість операції й відновного періоду, а також витрати на лікарські препарати, зокрема на наркотичні, значно прискорюється одужання поранених.

А співробітники Ін-ституту молекулярної біології і генетики НАН України розробили се-рію гідрогелевих нано-целюлозних стерильних покриттів «Медицел» для надання медичної допомоги у польових і клінічних умовах. Вони щільно вкривають ранову поверх-ню, запобігаючи інфікуванню, аб-

сорбують виділення, підтримують вологе середовище, що сприяє швидшому заго-юванню, знеболюють рани і опіки, мають протизапальну, кровоспинну дії.

– Справжнім ноу-хау вітчизняних на-уковців стали магнітні системи на основі надпотужних магнітів Nd-Fe-B, розроблені в Інституті фізики твердого тіла, матері-алознавства та технологій Національного наукового центру «Харківський фізико-тех-нічний інститут», – повідомила Сніжана Мазуренко. – Його потреба викликана тим, що згідно з даними світової медичної ста-тистики, серед бойових ушкоджень більшість складають саме проникаючі поранення від куль та осколків, які залишаються в тілі бійців. Для їх вилучення (екстракції) доводиться робити глибокі розрізи зі збільшенням дози та часу дії анестезії, що може спричиняти ускладнення, загоєння і навіть призводити до підвищення рівня смертності. Тож для спрощення цієї «процедури», а відтак і полег-шення стану пораненого, вчені виготовили спеціальні магнітні системи, які дають змогу діставати металеві предмети з мінімальними пошкодженнями та часом. Вони передані

лікарям Харків-ської, Донецької та Луганської облас-тей. За допомогою цього винаходу ме-дики прооперували вже близько тисячі поранених військо-вослужбовців.

Андрій Андрій ЛИСЕНКО:ЛИСЕНКО: ««ККиїв став иїв став моїм рідним містом...»моїм рідним містом...»

Ноу-хау, що рятують життяНоу-хау, що рятують життя

На початку війни навіть уявити не міг, що моє пре-красне і легендарне місто троянд раптом перетвориться в

те, чим воно сьогодні є. Що його оку-пує ворог і перетворить на театр

бойових дій.

«МІСТ-М» ГАЗЕТА В ГАЗЕТІ8 Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289)

Депутат Київради Ганна Старостенко: – Яскраве, цікаве, видовищне, сучасне і водночас тепле й душевне новорічне шоу. Нас просто вразила вистава у Київському Палаці дітей та юнацтва! Дуже продумано, адаптовано для дітей ери гаджетів. Пролетіла вистава, як мить, не хотілося полишати залу...

Режисер-постановник Світлана Неміро– Під час новорічних свят у Палаці народжуються справжні зірки. Святковапрограма «ялинок» в КПДЮ особлива, а«родзинками» вистав є діти. Зазвичай вограють на такому ж рівні, як і професійні актори.

Виконавиця ролі Робота – Даша: – Я з чотирьох років займаюся у народному хореографічному колективі «Квіти України». Вже понад сім років беру участь у новорічних заходах. Це стимулює, ти вдосконалюєшся, намагаєшся «входити» в роль.

Керівник міської Служби у справах дітей та сім’ї Валерій Танцюра: – Я виріс у цьому Палаці, навчився бути лідером. І вже багато років співпрацюю з головним позашкільним дитячим закладом столиці. Не перестаю дивуватися майстерності та професіоналізму педагогів і дітей.

Вихованка народного цирку «Але-Ап» Уляна: – Мені приємно, що вже восьмий рік поспіль беру участь у новорічних виставах. І кожного року граю нову роль, яка для мене є цікавою, творчою, а головне, популярною. Дуже люблю Палац – це мій другий дім.

Виконавиця головної ролі Оксана Ярова: – Мені цього року випала нагода виконати головну роль Чарівника. Працюючи з дітьми, я творчо розкриваюся та духовно збагачуюся.

Педагог-організатор твцентру «АртМікс» Наталія Либа: – Новорічні свята – це чдля самовдосконаленняроль цього року відрізнявід тих, які зазвичай булраніше, – ведуча концертворчих віталень, свят. У виставі я – Вічна Мерзлонамагалася зіпсувати свяПрацювати з дітьми – цезадоволення! Передаватглядачеві свої емоції так, це роблять наші вихованмабуть, не кожен професіактор зможе. Діти щирі, двони вірять в те, що робл

Андрій, 8 років: – Мені сподобалось, що тут багато ігрових зон. Можна випробувати свої сили на скеледромі, пограти у шахи та шашки, зробити новорічну листівку. А головне – цікава та оригінальна новорічна вистава, яка залишиться у спогадах на все життя.

Рукотворне диво – мозаїкаРукотворне диво – мозаїка Сьогодні мозаїка переживає друге народження. Зростаючим попитом користуються мозаїчні картини і панно, які прикрашають стіни готелів, ресторанів, виставкових залів, магазинів, нових будинків і квар-тир.

Київський Палац дітей та юнацтва у цьому сенсі не виняток. Стіни його будівлі прикрашені мозаїками та панно, які 54 роки тому були викладені випускниками Палацу Адою Рибачук та Володимиром Мельниченком.

Вражають декоративний 50-метровий флагшток та басейн «Зорі і сузір’я» з рельєфним дном, прикрашеним мозаїкою. Подейкують, що всім, хто кине до нього монетку, неодмінно пощастить.

– Фонтани та басейн мають запрацювати влітку 2018 року, – пояснила директор Палацу Оксана Добровольська. – Нині вони на реставрації – робота надзвичайно кропітка та відповідаль-на. Потрібно демонтувати, зберегти й оновити за допомогою сучасних технологій і матеріалів мозаїку, одночасно виконати складні інженерно-будівельні завдання, щоб відновити роботу фонтанів.

Київський Палац дітей та юнацтва продовжує славні традиції майстрів української мозаїки. Роботи вихованців гуртка «Декора-тивна (художня) мозаїка» прикрашають кабінети та стіни Палацу, завжди є цінним подарунком гостям та партнерам закладу.

– Мозаїки гуртківців – це творчі позанавчальні роботи. Їх автори знаходять час не тільки відмінно вчитися, але і займа-тися творчістю, – зазначила керівник гуртка Юлія Копилова, яка вже 8 років поспіль прищеплює молоді почуття прекрасного.

У гуртку вихованці, яким від 6 до 22 років, вдосконалюють навички роботи з природним матеріалом, розвивають творчі здібності, уяву, фантазію, моторику пальців рук. Тут відчувається гармонія і згуртованість.

За словами Юлії Вікторівни, декоративна (художня) моз– це найдавніший вид мозаїки з натурального каменю, кмармур або онікс майстерно підбирається у мальовничу комзицію. Темою для виготовлення мозаїки може бути що завго– пейзаж, натюрморт, міфічні тварини тощо. Кожна мозаїнатурального каменю – це ексклюзивна робота, оскількиможливо підібрати однакові за фактурою і кольором шмато

Пані Юлія розповіла, що у гуртку вивчають особливстворення не лише мозаїчних панно, а і фресок – це розписвіжій вапняній штукатурці водяними фарбами до того чпоки штукатурка сира. Тобто все треба робити дуже швидк

Марія, одна із вихованок гуртка, каже, що з дитинства мрзайматися мозаїкою, проте, на жаль, часу на це бракувалоколи дуже чогось хочеш, це неодмінно здійсниться. Ось і нМарійка вже півроку присвячує себе улюбленій справі.

– Усе починається з ескізу, далі ґрунтується цемент, щосновою малюнка, по сирому цементу вимальовується ескнаостанок треба дочекатися застигання. Після цього – поковання плитки. Аби малюнок вийшов дійсно гарним, – ділитМарія,– плитка має бути подрібненою і викладеною у різнольоровій гамі.

– У гуртку така робота триває рік, а буває, й два. Все залежвід складності зображення, розмірів, ідей, – доповнила розпосвоєї учениці Юлія Вікторівна.

Анастасія МЕЛЬН

ОДИН ДЕНЬ З ЖИТТЯ ГУРТКА

Cлово редактора

Ви тримаєте в руках черговий випуск газети «Міст-М», розмі-щений на шпальтах «Вечірнього

Києва».

Так би мовити, газету в газеті. Цього разу наш випуск присвячений чудовій порі року – зимі. У той час, коли наші одноліт-ки розважалися та

відпочивали від навчання, юнкори інформаційно-творчого агентства «ЮН-ПРЕС» Київського Палацу дітей та юнацтва старанно працюва-ли над створенням першого номера 2018 року. Шукали теми для своїх матеріалів, що можуть зацікавити киян, брали інтерв’ю у юних (і не дуже) вихованців Палацу: артистів, циркачів, аніматорів, які творили новорічну феєрію «У пошуках Різд-вяної зірки», спілкувалися з багатьма людьми, які завітали до нас... І аж ніяк не шкодують, що не провели свої канікули іншим чином, оскільки творчість стала частиною нашого спільного життя.

До речі, будемо раді почути ваші відгуки про юнкорівську газету та пропозиції. Якщо у вас з’явилась якась ідея, або хочете запропону-вати тему, не зволікайте – пишіть. Адреса редакції: вул. Івана Мазепи, 13; email: yun-press@ukr.net.

З повагою, редактор газети

Оксана Гаврилюк

гаЦвичу– коки

відпочивали від навінформаційно-твор

� НОВОРІЧНУ ВИСТАВУ «У ПОШУКАХ РІЗДВЯНОЇ ЗІРКИ» У КИЇВСЬКОМУ ПАЛАЦІ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА ВІДВПОНАД 20 ТИСЯЧ ГЛЯДАЧІВ. ЦЬОГОРІЧ ВИСТАВУ ГОТУВАЛИ 200 ВИХОВАНЦІВ ТА 50 ПРАЦІВНИКІВ.

Свято, що завжди з тобою Свято, що завжди з тобоюЗа традицією ще від Дня Святого Миколая святко-во прикрашений Палац запрошував гостей до чарівної зимової феєрії. У новорічні та різдвяні свята було проведено майже три сотні заходів. Вони запам’яталися цікавими ігровими програмами, концертами, на які за-вітав Святий Миколай з подарунками, творчими майстер-класами та кон-курсами.

Головною частиною свята була новорічна шоу-вистава «У пошуках Різдвяної зірки», придумана і поставлена режи-сером Палацу Євгенією Таку. Всі артисти, задіяні у новорічній казці, – юні вихованці народного цирку «Але-Ап», народного хо-реографічного колективу «Квіти

України», шоу-гурту творчого колективу «

Дія вистави відбуКорпорації новорічників. За сюжетом, увагнув лист дівчинки, якповернути на небо знвяну зірку. Відважнийвирушив у далеку поКрижаної Планети, щлати викрадачів — МоМерзлоту. Під час казкрічної феєрії герої за дглядачів повертаютзниклу зірку. Теплосердець і магія дружмагають досягти метив життя найзаповітні

Це справжнє шоумонійно поєднує янадзвичайно складнномери, 3-D анімацію,ну постановку, світло

Анастасія ОСТР

ДУМКИ ВГОЛОС

Композиція, що символізує дружбу дітей всіх рас. Композиція, що символізує дружбу дітей всіх рас. Автори Ада Рибачук і Володимир Мельниченко.Автори Ада Рибачук і Володимир Мельниченко.

«Позашкільна освіта «Позашкільна освіта дасть старт до розвитку дасть старт до розвитку наших дітей…»наших дітей…»Кореспонденти газети «Міст-М» мають нагоду зустрічатися з відомими особисто-стями столиці та знайомити з ними своїх читачів. Кожна зустріч є особливою, адже ми не тільки отримуємо цікаву інформацію від наших гостей, а й дізнаємося багато нового для себе та свого майбутнього життя. Інтерв’ю з головою постійної комісії Київради з питань освіти, науки, сім’ї, молоді та спорту Ганною Старостенко було насиченим багатьма фактами про майбутнє позашкільної освіти…

– Якими були ваші захоплення, коли ви навча-лися у школі?

– Я була дитиною непосидючою і допитливою. Тому після уроків відвідувала багато різних гуртків – народні танці, мистецтво екібани, макраме, дитячий хор... Я не стала відомою танцівницею чи майстром екібани, однак всі мої захоплення дуже позитивно вплинули на мене як особистість. Тому я переконана, що позаурочне навчан-ня не менш важливе, ніж шкільне, адже воно розвиває дитину творчо, інтелектуально і фізично.

Батьки в дитинстві давали мені повну свободу вибору, тому я пробувала себе в різних напрямах. Однак найбіль-ше мені подобалося відвідувати образотворчу студію. Думаю, саме це розвинуло мене як візуала і сформувало в мені естетичні смаки та образне мислення.

– Київ – місто, яке потужно змінюється на краще. Палац – важлива його частина. В яких проектах, що

заплановані у КМДА, має обов’язково взяти участь Палац?

– Київський Палац дітей та юнацтва – це дійсно унікальний центр позашкільного навчання, адже тут діє 600 гуртків різного спрямування! Таких закладів мало. Щороку в Києві відбувається близько сотні подій

за участю дітей столиці за підтримки адміністрації. Однак найбільш знаковою подією для мене є Форум молоді «М-18». Учасники Форуму — це учні звичайних київських шкіл, які мають активну громадську позицію, хочуть спілкуватися з місцевими політиками, впливати на молодіжну політику в місті. Це свідомі юні громадяни, які хочуть знати, як працює місцеве самоврядування і як вони самі можуть брати участь в політичному та со-ціальному житті міста. Я вдячна гуртківцям Київського Палацу, які є активними учасниками цього Форуму. Переконана, що серед відвідувачів КПДЮ теж є багато зацікавлених управлінням містом та політикою, тому запрошуємо до участі.

– Новий закон «Про освіту» містить нові підходи до розвитку позашкільної освіти. Як, на вашу думку, вплинуть запропоновані нововведення на подаль-ший її розвиток?

– Лише позитивно. Такий підхід ще раз підкреслює надзвичайну важливість позашкільної освіти. Адже вона розвиває ті життєві навички, які потім стають у нагоді в дорослому житті. В школі програма одна, яку дітям, хочеш не хочеш, треба опановувати, а гуртки вони обирають з душею. Тому кількість закладів позашкільної освіти буде збільшуватись. Лише в 2017 році ми відкрили три нових таких центри. Шкільна програма не завжди чутлива до швидкого нинішнього життя та розвитку технологій, тому ця місія, я переконана, за позашкільною освітою.

– На вашу думку, позашкільна освіта може впли-нути на діяльність профільного навчання?

– Позашкільна освіта може стати цікавим продовжен-ням профільного, його поглибленням. Тепер профільне навчання зможе показати дітям більше можливостей щодо знань. До прикладу, зацікавившись на уроках написан-ням статей, дитина вирішить спробувати себе як юний журналіст. Або після уроку психології захоче поглибити знання в позаурочний час і піде до вас в КПДЮ на гурток «Медична психологія». Переконана, що профільне нав-чання, яке сьогодні впроваджує Київський Палац дітей та юнацтва, дасть старт до всебічного розвитку наших дітей та позашкільного навчання…

Оксана ГАВРИЛЮК

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289) 17«МІСТ-М» ГАЗЕТА В ГАЗЕТІ

ЕКСКЛЮЗИВНЕ ІНТЕРВ’Ю

овченко:

адже они

ворчого

час я. Моя ялася и ртів, шоу-ота, яка ято. таке ти ,як ці, ійний обрі, ять.

Рукотворне диво – мозаїка заїка коли мпо-одно їка з и не-чки. ості

ис по часу, ко. ріяла о. Та наша

що є кіз, і олю-ться око-

жить овідь

НИК

Квадрокоптери, на зліт! 10 лютого об 11.00 у Києві розпочнуться ІІ відкриті змагання на Кубок Київського Палацу дітей та юнацтва з квадрокоптерів (радіокеровані моделі у приміщенні).

До участі у змаганнях запрошуються всі бажа-ючі віком від 8 до 18 ро-ків, які мають власний квадрокоптер із двигу-нами постійного струму та бажання перемагати. Змагання пройдуть у двох категоріях: моделі розміром до 130 мм та моделі від 130 мм.

Щоб стати учасником, потрібно заповнити заявку безпосередньо перед початком змагання. Після реєстрації всі потенційні учасники мають продемонструвати вільні польоти для підтвердження кваліфікації.

У програмі змагань – показові польоти від профе-сіоналів та змагання з проходження траси із перешко-дами (у вигляді арок). Кращі пілоти з «Дрон-рейсинг Україна» продемонструють свої вміння керувати професійними квадрокоптерами, а всі, хто пройшов кваліфікацію, візьмуть участь у перегонах на Кубок Палацу. Переможці будуть нагороджені дипломами та призами.

У перших змаганнях, які відбулися у квітні 2016 року, взяли участь понад 30 юних «пілотів» квадро-коптерів – вихованці гуртка «Авіаробототехніка» відділу Інформаційно-комунікаційних технологій КПДЮ та учні СЗШ №157.

У гуртку «Авіаробототехніка» діти під керівниц-твом педагога Валерія Марченка знайомляться із законами аеродинаміки. На заняттях вихованці не лише навчаються керувати повітряними суднами, а й самостійно їх конструюють та налагоджують контролери для польотів.

Популярність цього виду спорту з кожним роком зростає, і ми сподіваємося, що учасників змагань побільшає.

Детальна інформація про умови участі за тел. (099) 438-16-61, Валерій Леонідович Марченко.

ККілька порад батькамілька порад батькамУ грудневому випуску газети «Міст-М» ми вже розповідали про роботу родинної студії Київського Палацу дітей та юнацтва. У цьому випуску продовжуємо розкривати секрети спілкування батьків із дітьми.

Пропонуємо читачам окремі тези лекції «Фрази, які заважають гармо-нійному розвитку вашої дитини».

Чи замислюємося ми над словами, які кажемо один одному, а особливо своїм дітям? Як вони впливають на них, як їх розуміють діти? На ці запитання дала відповідь практичний психолог Ки-ївського Палацу дітей та юнацтва Ольга Тарасенко. «Не плач, ти ж до-

рослий (доросла)!» Таким чином дитині забороняють виявляти власні емоції.

Можливо, краще сказа-ти: «Так, тобі зараз сумно, боляче, страшно… тому що... (наприклад, тебе штовхнули або загубив улюблену іграшку)». Для дитини це важливо, вона має право засмутитися. Саме так ви допомагаєте їй відреагувати на ситуацію і разом віднайти оптимальне рішення. Така поведінка дорослого викликає довіру та закладає фундамент гармонійних відносин батьків із дитиною. Дитина радісно показує вам

свій малюнок. Ваша реакція: «Що це таке? Намалюй краще… (наприклад, будинок, котика тощо)». Реакція ди-тини — нерозуміння: я так старалася, а виявляється, що не вмію малювати. Результат: дорослий блокує здатність дитини до самовираження, розвитку уяви та віри у власні сили.

Спробуйте інший варіант: «Ціка-вий малюнок! Розкажи мені про свій задум». Дитина з радістю поділиться з вами сюжетом власного «шедевра» і,

можливо, сама запитає, що ви бажаєте побачити в її наступному малюнку. Таким чином ви сприймаєте само-вираження дитини, підтримуєте віру в її успіх. І це допоможе не тільки в малюванні, а й в інших справах вашого чада. Дитина намагається вам до-

помогти, наприклад, приготувати вечерю (розкласти серветки, всипати

макарони в каструлю тощо). Ви по-спішаєте і нервуєте: «Ти мені зараз тільки заважаєш, давай-но, я краще зроблю це сама!» Гарний спосіб до-помогти дитині розвинути в собі... інфантильність, безініціативність, замкненість та недовіру.

Спробуйте дозволити допомогти вам, запропонуйте інші варіанти не-складних завдань. «Дякую за допомо-гу! А давай ще розкладеш фрукти… Ти чудово впорався!» Погодьтеся, звучить приємніше. «Який же ти незграбний! Весь

у батька (матір, діда…)!» Реакція дитини: «Батько поганий, і я також».

Вона починає зневажати батька (матір, діда), навіть здатна копію-вати їхні негативні риси, навмисно дратуючи дорослого. Поважайте особистість дитини і не порівнюйте її з іншими. «Добре, куплю тобі… тільки не

плач». Як тільки ця фраза злетіла з вуст батьків, дитина починає звикати отримувати бажане шляхом емоційних маніпуляцій. Тому краще набратися терпіння і не поступатися юному «шантажисту». Намагайтеся зосере-дити увагу малюка на інший об’єкт. Якщо істерика триває, залиште дитину на деякий час саму, від-сутність глядача може швидко її заспокоїти.

А наступного разу, виру-шаючи до магазину, домов-ляйтеся з дитиною завчасно, що ви купуєте (перелік саме того, що запланували). «Раз ти такий, то я тебе

не люблю!» Такою фразою ми чітко

даємо зрозуміти, що згодні лю-бити дитину тільки, якщо вона

відповідає нашим вимогам. Тобто любимо, бо вона розумна, слухняна,

красива, а не тому, що вона просто є. Це може вплинути на подальший розвиток особистості, в дорослому віці такій людині складно буде повірити, що її можна любити просто так, а не за щось.

У ситуаціях розчарувань поведін-кою дитини, саме поведінкою, а не особистістю, спробуйте сказати на-ступну фразу: «Ти вчинив недобре, але я все одно люблю тебе». Далі ви вже разом можете проаналізувати ситуацію і знайти шляхи порозуміння.

Навчіться любити дитину просто так, а не тому що. Вам, мабуть, також хочеться, щоб ваші діти любили вас просто так, а не за щось, правда?

Діана ЛАЗАРЧУК

ВІДАЛО

Свято, що завжди з тобою ю

Вкладку газети «Міст-М» КПДЮ підготували: головний редактор Оксана Гаврилюк, куратор

проекту Оксана Добровольська, координатор Надія Іллюк, літературний редактор Наталія Плохотнюк,

фотокореспондент Владислав Кучак.

«Сонях» і AртМікс». увається у их чарівни-гу привер-ка просила иклу Різд-й Чарівник одорож до щоб подо-рок і Вічну кової ново-допомогою ь на небо о дитячих жби допо-и і втілити іші мрії. у, яке гар-скраві та ні циркові , театраль-о й музику.

РОЛУЦЬКА

РОДИННА СТУДІЯ АНОНС

ПРИЧИНИ КОНФЛІКТУ

Гострий політичний і во-єнний конфлікт та розвиток національно-визвольного руху – ось дві основні при-чини, що призвели до акту проголошення незалежності I Республіки, яка набирала все чіткіших обрисів на полі-тичній карті світу протягом усього революційного 1917 року.

20 листопада (за новим стилем), скоро після жов-тневого перевороту в Петро-граді, Центральна Рада своїм III Універсалом проголосила про створення Української Народної Республіки (у скла-ді Російської федеративної республіки).

У Києві не бачать причин для конфлікту з Москвою. І тому, що і там, і в Україні при владі – ліві партії. У Москві – РСДРП(б) й партія соціаліс-тів-революціонерів (есери). У Києві – есери та УСДРП (їхні фракції складають більшість у Центральній Раді). І тому, що федералізація Російської республіки – вимога часу, й це гасло підтримують усі ліві партії…

– Українські більшовики опиняються у стані когнітив-ного дисонансу, – говорить Владислав Верстюк. – Марк-сизм визнає право націй на самовизначення, отож, теорія вимагала не тільки визнати УНР, а й підтримати ЦР як лідера національно-ви-звольного руху. Більшовики де-факто визнають Україну – в межах усіх 9 губерній.

Водночас вони, як до них і Тимчасовий уряд, сприй-мають нову республіку як «развал единой и неделимой России». «Червоні» оголошу-ють ЦР «непролетарською організацією» і майже одразу починають боротьбу за владу в УНР.

ДВА «ПЕРШІ» З’ЇЗДИ РАД

У середині грудня 1917-го київські більшовики плану-ють підняти в Києві збройне повстання. Але в уряді УНР вчасно про ці плани дізна-лися.

Солдатів і офіцерів усіх пробільшовицьки налашто-ваних військових частин, що стояли у Києві, відправили у... відпустку. Переворот зірвався.

Тоді більшовики іні-ціювали скликання Все-українського з’їзду Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Він пройшов у Києві 17–19 груд-ня 1917 року.

– Більшовицькі організа-ції в Україні налічували 70 тисяч осіб. Це була помітна політична сила, але її вплив не йшов у жодне порівняння зі впливом, який мала РСДРП(б) у промислових районах Росії, зокрема в Москві й Петрограді, – розповідає учений. – Це засвідчили й вибори до Всеросійських установчих зборів. Від усіх українських губерній біль-шовики провели тільки 14 депутатів, тоді як українські партії – 86 (всього «розігру-вали» 131 мандат).

Приблизно те ж відбулося і зараз. У роботі першого Всеукраїнського з’їзду Рад (пройшов 17–19 грудня 1917 року) брало участь понад дві тисячі делегатів, але більшо-виків (за різними оцінками) – не більше 150. Зрозуміло, жодна з пропозицій «черво-них» не пройшла. Абсолютна більшість делегатів підтри-мала політику Центральної Ради та її уряду.

Тоді «червоні» оголосили з’їзд... нелегітимним. Пе-реїхали в Харків, де 23–24 грудня провели свій з’їзд, на якому проголосили про створення радянської... УНР і створили свій уряд.

– Хоча в роботі «черво-ного» з’їзду брали участь делегати лише 89 Рад (із 300), на ньому майже не було се-лян, які становили дві тре-тини населення тогочасної України, і з’їзд визнали і легітимним, і жодного ре-ферендуму, як того вимагав Сталін, не проводили, – смі-ється Владислав Верстюк. – У радянській історіографії, до речі, саме цей з’їзд вважали «першим» Всеукраїнським з’їздом Рад.

Усе це відбувалося на тлі ультиматуму, який Рада На-родних Комісарів оголосила Києву.

– Це був класичний зра-зок демагогії, – розповідає учений. – Мета ультимату-му (його підписали Ленін і

Троцький) була одна – дати привід для конфлікту. Так, Київ звинувачували у тому, що він веде «двозначну бур-жуазну політику», що не хоче проводити з’їзд Рад (хоча він ось-ось мав початися), вимагали беззастережно виконувати всі директиви більшовиків... У разі, якщо Київ не виконає ці та інші вимоги протягом 48 годин, ішлося в ультиматумі, РНК оголошував, що вважатиме Центральну Раду «в стані відкритої війни проти Ра-дянської влади в Росії та на Україні.

Претензії Кремля відхи-лили не тільки уряд і ЦР, а й делегати I Всеукраїнсько-го з’їзду Рад – абсолютною більшістю голосів. У Москві на це і сподівалися. Судячи зі спогадів учасників тих подій, у Кремлі вже ухва-лили рішення про силове втручання у перебіг подій. У 20 числах грудня в Харкові з’являються перші загони Червоної армії...

«НЕ ДЛЯ БУРЖУАЗІЇ, А ДЛЯ ТРУДЯЩИХ МАС»

Після того, як Червона армія розгорнула наступ на Київ, тут зрозуміли, що потрібне рішення, ідея, що згуртує весь народ.

Така ідея давно витала у повітрі. Це була ідея пов-ної державної незалежності України. Її давно продукува-ли і ліві, й праві українські політики. Ще навесні 1917-го до цього закликали одесити – відомі громадські діячі, члени фракції «самостійни-ків» у ЦР – лікар Іван Луценко та юрист Сергій Шелухін, який першим закликав до проголошення незалежності (ще 16 грудня). Їх підтрима-ли відомий політик та істо-ріограф ЦР Павло Христюк, військовий Юрій Тютюнник, політик та історик Дмитро Дорошенко... Цього, нарешті, вимагало все громадянське суспільство України.

І 22 січня 1918 року на засіданні Центральної Ради її голова Михайло Грушев-ський зачитав текст IV Універсалу. Українська Ре-спубліка проголошувалася «самостійною, ні від кого не залежною, вільною, су-веренною державою укра-їнського народу.

Юлія КОЛЕСНИКОВА

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289) ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ 9

У роботі першого Все-українського з’їзду Рад (пройшов 17–19 грудня

1917 року) брало участь понад дві тисячі делега-тів, але більшовиків (за різними оцінками) – не

більше 150.

Андрій КОВАЛЕНКО

29 січня виповнюється 100 років легендарно-му й трагічному бою під Крутами. Тоді 420 українських юнаків виступили проти 4 тисяч московсько-більшовицьких «ординців».

У другій половині грудня 1917 року, після сумно-звісного «Маніфесту до українського народу» Леніна і створення прокремлівського маріонеткового уряду Української Радянської Республіки, почалася неого-лошена інтервенція більшовицьких військ в Україну.

«Соціалістич-ний» уряд УНР, окрім вимуше-но-незалежниць-кого IV Універсалу від 22 січня 1918 року, практично не мав чим від-повісти. Позаяк тодішнє керівниц-тво Центральної Ради переважно дотримувалося позиції, вислов-леної головою уряду УНР Володимиром Винниченком ще у квітні 1917 року: «Не своєї армії нам треба, а знищення всяких постійних армій. Не українську регулярну армію нам треба організовувати! Україн-ського мілітаризму не було і не повинно бути».

Суть тих подій дуже точно окреслив відомий укра-їнський історик Дмитро Дорошенко: «Центральна Рада, яка ще в початку літа могла сказати, що вона спирається на мільйони багнетів, на зорганізоване робітництво й селянство, за якихось 3-4 місяці не мала вже й кількох тисяч війська, яке б її активно боронило, коли настала боротьба з більшовиками» («Історія України 1917-1923 рр.»).

Саме в тих критичних умовах штучної «обеззбро-єності» української революції 5 січня 1918 року зі студентів київського Університету св. Володимира і новоствореного Українського Народного університету самоорганізувався Студентський курінь січових стріль-ців. До нього долучилися учні старших класів Київської гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства. Було сформовано дві добровільні сотні молодих вояків (на жаль, погано вишколених і недостатньо озброєних) – під командуванням сотника Андрія Омельченка.

Попри шалений артилерійський обстріл і піхотні атаки, недосвідчені студенти та юнкери протрима-лися цілих 5 годин. Що уможливило виграш часу для організації відступу українського уряду з Києва, а також – втримування позицій під час доленосних переговорів у Бресті. Втрати сторін так само говорять самі за себе: близько 300 вбитими з боку інтервентів і, за різними даними, від 127 до 146 українських вояків. 27 хлопців зі Студентської сотні – через провальну координацію дій при наказі відступу – були схоплені в полон і звіряче замордовані.

Актуальну оцінку тих незабутніх подій дав для «Вечірки» знаний дослідник визвольних змагань українського народу в першій половині ХХ сто-ліття, президент Історичного клубу «Холодний Яр» Роман КОВАЛЬ:

– Як на мене, чи не головною причиною поразки УНР в боротьбі за українську державність стала ганебна нерішучість тодішніх керманичів, політика напівза-ходів. Так, у ІІІ Універсалі нібито проголошується не-залежна держава, і в цьому ж тексті –«у нерозривному зв’язку з Росією»! А вже після проголошення повної незалежності України в ІV Універсалі, на захист якого і виступили крутянці, Михайло Грушевський пише у своїй статті: буцімто, самостійність – це не кінцева мета українського народу, а лише «шлях до федерації з іншими республіками». Насамперед – з Росією.

На превеликий жаль, ніхто не відповів, навіть морально, за смерть од більшовицьких багнетів квіту української нації – ні Петлюра, ні Грушев-ський, ні Винниченко. Сьогодні ж винуватців нашої національної поразки й катастрофи канонізують, ставлять їм пам’ятники, називають їхніми імена-ми вулиці, площі, премії… Водночас на 27-у році нашої незалежності ще й досі не встановлено в Києві монумент Героям Крут. Цього немає навіть у планах – ані Оргкомітету з відзначення 100-річчя української революції, ані Інституту національної пам’яті.

Крути – «народини нового українця»

� ПОДІЇ СІЧНЯ 1918 РОКУ КОМЕНТУЄ ЗАВІДУВАЧ ВІДДІЛУ ІНСТИТУТУ ІСТОРІЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ДОКТОР ІСТОРИЧНИХ НАУК, ПРОФЕСОР ВЛАДИСЛАВ ВЕРСТЮК

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289)СУСПІЛЬСТВО18

ДУМКИ З ПРИВОДУ

Дмитро БІЛОЦЕРКОВЕЦЬ, радник міського голови Києва:

– Ми маємо розуміти, що доки ця проблема лишатиметься на рівні місцевої влади, вона не вирішиться. Жоден мер не бажатиме збільшити тариф на поводження зі сміттям, тому що це призведе до втрати

рейтингу. А тарифу потребують не лише вивіз і захоронення, а й сортування та переробка. Без цих змін жоден інвестор не забажає будувати переробні заводи, тому що матиме збиток. Рішення – забрати повноваження з утвердження тарифу в місцевої влади і вивести рішення цієї проблеми на національний рівень.

Слід концептуально визначитися з системою роботи. І тут є два шляхи:

– встановити для всіх громадян єдиний щомісячний платіж. Формуватися він буде, залежно від обсягу сміття, що утворюється,та кількості населення;

– запровадити податок на упаковку (такий законопроект зареєстровано в ВР). Мається на увазі, що при купівлі товару

в упаковці ми також будемо сплачувати за підготовку до її повторного використання і/або утилізації.

Андрій КОВАЛЕНКО

За офіційною статистикою в Києві мешкає 155 503 осіб з обмеженими можли-востями. Інакше кажучи, кожен двадцятий киянин належить до так званих маломобільних груп насе-лення.

На жаль, для переважної біль-шості таких громадян чимало жит-тєво необхідних об’єктів міської інфраструктури є недоступними. Це стосується як адміністративних, освітніх, медичних, торговельних об’єктів, так і дорожньо-транспорт-ної інфраструктури.

Ось два «статистичних» при-клади. Доступними для осіб із особливими потребами є лише 84 з 257 підземних переходів, що перебувають на балансі КК «Київ-автодор» (32,7%). Відповідно, такими можна вважати 17 із 45 переходів, якими опікується КП «Київблагоустрій» (35,6%). А на деяких видах громад-ського транспорту ситуація є критичною: майже 90% трам-ваїв і автобусів-маршруток недоступні для осіб із мало-мобільних груп.

Одначе у таких киян з’явилися певні підстави для оптимізму. Незабаром має запрацювати Міська комплексна цільова програма «Київ без бар’є-рів 2018-2021 рр.», яка поклика-на перебудувати міський простір та інфраструктуру на доступне і «дружнє» середовище для людей з обмеженими можливостями. Мова не лише про спеціальний дизайн і оснащення столичних об’єктів, а й про відповідний рівень інформаційного, комунікативного і освітнього супроводу.

Проект Програми нещодав-но узгоджено профільними де-партаментами КМДА і схвалено міським Комітетом доступності осіб з інвалідністю та інших ма-ломобільних груп населення до об’єктів соціальної та інженер-но-транспортної інфраструктури. Попередній бюджет Програми на чотири роки становить 1,86 млрд гривень. Остаточне її затверджен-ня – за Київською міською радою.

– Програма «Київ без бар’єрів» є унікальною, бо вона чи не єдина з

міських цільових програм, проект якої створено за безпосередньої участі громадськості – людей, ко-трі з власного досвіду знають, як пересуватися сповненим бар’єрів містом, – ділиться з «Вечіркою» депутат Київради Олександр Пабат. – Це, серед інших, ВГО «Національна асамблея людей з інвалідністю України», Київська міська організація УТОС та Київ-ська організація УТОГ.

Як повідомили «Вечірці» в Де-партаменті соціальної політики КМДА, цільова програма пере-довсім передбачає формування відповідної міської інфраструктури для осіб з особливими потребами за напрямами: доступний буди-нок; доступний дизайн вулиць; доступні громадські перевезення; доступний паркінг; адаптована соціальна та рекреаційна інфра-структура. Йдеться про оснащен-ня найбільш затребуваних мало-

мобільними групами населення об’єктів підйомниками, пандусами, ліфтами, тактильними засобами орієнтування та інформування, інформаційними дисплеями, табло для дублювання аудіоінформації для осіб з вадами слуху, інформа-ційним забезпеченням для осіб з ментальними розладами тощо.

Водночас Програма акцентує на інформаційній складовій: роз-робці електронних навчальних матеріалів, довідкових веб-ресур-сів, Інтернет-сервісів державних установ та організацій для осіб з обмеженими фізичними можли-востями для одержання ними якіс-ної інформації, освіти і соціальної допомоги. Значну увагу приділено доступності до культурного життя столиці та повноцінного відпочин-ку в публічних місцях, зокрема, парках і скверах Києва.

– Уже перший рік реалізації програми «Київ без бар’єрів» стане насиченим, – розповідає «Вечірці»

директор Департаменту соціаль-ної політики Юрій Крикунов. – Буде розроблено концепцію створення безбар’єрного се-редовища в центральній частині столиці. На 13 станціях Київського метрополітену заплановано капі-тальний ремонт для забезпечення вільного доступу осіб з інвалід-ністю та інших маломобільних груп населення. Також почнуться роботи з реконструкції підземних пішохідних переходів, суміщених зі станціями метро. Планується обладнання рухомого складу КП «Київпастранс» зовнішніми гуч-номовцями для інформування пасажирів про номер маршруту та напрямок руху, суттєво більшати-ме частка наземного громадського транспорту, пристосованого для перевезення людей з обмеже-ними можливостями. Почнемо з маршрутів із незначним паса-жиропотоком.

За словами пана Крикунова, поточного року міська влада зо-середить зусилля на створенні безперешкодного доступу для осіб із особливими потребами до ад-міністративних будівель, закладів охорони здоров’я, освіти й культу-ри. Насамперед, це облаштування вхідних груп та міжповерхових сходових маршів пандусами – там, де неможливо встановити ліфти чи підйомники.

Доступність до житлових будин-ків забезпечуватиметься завдяки розширенню та заміні вхідних груп, улаштуванню відкидних пандусів, пониженню бортових каменів, відповідному ремонтові пішохідних доріжок. Значна ува-га приділятиметься підвищенню рівня муніципальних кадрів у кон-тексті роботи із маломобільними групами населення. Працівники столичних центрів надання адміні-стративних послуг навчатимуться за спеціальною програмою для об-слуговування осіб із інвалідністю, зокрема, з опанування української жестової мови.

Олександр Пабат застерігає, аби програма «Київ без бар’єрів» не була зведена до банальних бю-

рократичних «галочок» у різноманітних звітах:

– Чи не головним завданням на стадії реа-лізації програми має стати контроль безпосередніх учасників безбар’єрного руху – людей з інвалідні-стю. Оскільки чиновники іноді приймають фор-мальні рішення, а кожен з елементів безбар’єрного міста має бути винятково

функціональним. Щонайменше, аби не трапилося другої Поштової площі. Та щоб доступність столиці не зводилася до встановлення до-рогих, але хронічно непрацюючих підйомників, невідповідних до архітектурних вимог пандусів, тактильної плитки, через яку мож-на вбитися.

Навіть факт створення першої програми для людей з підвище-ними потребами не є панацеєю у вирішенні проблеми малодоступ-ної сьогодні столиці. Ми маємо відійти від радянської практики вдосконалення недоробленого та перейти до досвіду цивілізованих країн – створення «універсального дизайну». Коли ще на стадії роз-робки будь-якого міського проекту прописується його доступність для маломобільних груп населення. До яких, до речі, окрім людей з інвалідністю відносяться люди похилого віку, батьки з дитячими візочками та інші.

Ніна ГУЦУЛ

В Україні з 1 січня заборонено захоронення непереробле-них побутових відходів. Відтепер розділяти непотріб на харчові відходи і вторинну сировину мають усі домогоспо-дарства, а за відмову від сортування передбачено штраф: 340-1360 грн для населення та 850-1700 грн для організа-цій.

Та поки що на пристоличних полігонах вивантажують невідсор-товане сміття, хоча від моменту схвалення закону в 2012-му до його (нібито) запровадження минуло вже 6 років. Упродовж цього часу мала б запрацювати переробна галузь вторсировини та з’явитись умови для його сортування. Що ж потрібно, аби відходи перетворилися на ресурс?

Автор цих рядків користується послугами ОСББ на лівому березі. Віднедавна мешканці нашої багатоповерхівки при спробах позбутися сміття стали наражатися на «грізну варту» у вигляді місцевого двір-ника або консьєржок, які біля сміттєвих баків «сканували» те, що ми виносили і буквально вихоплювали з рук пляшки, великі картонні коробки тощо. У такий нехитрий і, як виявилося, небезкорисливий з боку «контролерів» спосіб мешканцям дали зрозуміли, що відтепер вони мають сортувати побутове сміття. На прибудинковій території навіть з’явився додатковий сміттєвий бак. Щоправда, він у дворі поки що один такий і явно не спроможний поглинути всі види вторинної сировини.

Набагато краща ситуація із сортуванням у ЖК «Комфорт Таун». Не-щодавно там з’явилися аж 12 сіток для пластику, 4 «дзвоники» для збору скла і 3 баки для макулатури. Ось як коментує такий старт активного та організованого сортування активістка Олександра Магурова:

– 14 тонн сміття було перероблено завдяки досить простим діям наших мешканців – сполоснути і стиснути пластик, донести все до баків. Близько 25 тисяч гривень отримано за відходи. Тобто не ми платили за вивезення сміття, а нам за сировину. Частина коштів пішла на організацію процесу сортування (друк плакатів, оплата роботи по-мічників), але все це невеликий відсоток витрат. До кінця зими маємо намір закупити нові баки. Ті, що є, складні в експлуатації. Весною плануємо отримані кошти використати для озеленення комплексу. Наступні кроки — вдосконалення збору макулатури, відходів побутової хімії та металу.

Отже, шанси мешканців столиці на порятунок від навали побутових відходів не лише існують, їх побільшало. Втім, екологи продовжують бити на сполох. Вони вважають, що чимало наших співвітчизників ігнорують закон, не бажають «заморочуватися» сортуванням побутових відходів. Здебільшого цією потрібною і корисною справою опікуються безхатченки. Збору й утилізації сміття заважає також відсутність на-лежного фінансового інструменту, який зробив би цікавим для бізнесу його сортування.

Компанії, що вивозять непотріб, у більшості випадків не готові купу-вати його у відсортованому вигляді (їм простіше вивозити все підряд). В кращому випадку сміття після збору розділяється на сортувальних лініях, а в гіршому – на пристоличних полігонах й досі вивантажують тонни невідсортованого сміття…

� ЧИ СТАНЕ СТОЛИЦЯ ДОСТУПНОЮ ДЛЯ МАЛОМОБІЛЬНИХ ГРОМАДЯН?

Позбутися Позбутися бар’єрівбар’єрів

Сміття: від відходів до доходів

Програма «Київ без бар’є-рів» є унікальною, бо вона чи не єдина з міських цільо-вих програм, проект якої створено за безпосередньої участі громад-ськості – людей, котрі з власного досвіду знають, як пересуватися

сповненим бар’єрів містом

Фото Павла ПАЩЕНКА

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Статистика дорожньо-транспорт-них пригод у Києві, на жаль, дедалі погіршується. Кожна четверта ДТП, зафіксована в Україні в 2017 році, сталася у Києві. Йдеться про майже 27 тисяч випадків.

Громадська організація «Центр розвитку міста» презентувала свою карту найбільш небезпечних пішохідних переходів столиці. За цією інформацією, сьогодні у столиці на-лічується майже 250 небезпечних переходів. 54 з них – в Оболонському районі, 40 – у Деснянському, 33 – у Дарницькому. В інших районах міста їх кількість дещо менша.

Які основні критерії бралися до уваги під час визначення найбільш небезпечних переходів у столиці? Передусім, інтенсив-ність дорожнього руху на вулиці. Як власне автомобілів, так і пішоходів, які користуються переходом. А ще – наявність відповідних дорожніх знаків та якісної розмітки.

– Ще один дуже важливий нюанс – реаль-ний стан дорожнього покриття, – зазначила одна із співзасновників проекту Вікторія Дей. – Ми чудово розуміємо, що це так само впливає на безпечність дорожньої ділянки.

Аналіз безпекової ситуації на дорогах Києва отримав продовження в новому році. 10 січня в Українському кризовому медіа-цен-трі були оприлюднені останні результати досліджень цієї столичної інфраструктури, отримані одним із столичних видань. За ос-нову бралися GPS-дані київських маршруток про швидкість їх руху. Відповідно до них у місті сьогодні налічується 109 небезпечних пішохідних «зебр». Найбільш небезпечні пішохідні переходи на широких дорогах із кількома полосами, де транспорт рухається

зі швидкістю понад 60 км/год. Водії, за-звичай, звертають не-достатню увагу на до-рожні знаки та далеко не завжди рахуються із новими ПДР. Часто-гу-сто в таких місцях не-має навіть «лежачого поліцейського». Хоча і він не рятує ситуацію.

– Ми взяли GPS-дані київських маршруток та відібрали з них лише ті ділянки, на яких автобуси їздять швидше за дозво-лені 60 кілометрів за годину, – говорить автор проекту з дослідження небезпеч-них ділянок столичних доріг Владислав Герасименко. – Якщо вони там рухаються з більшою швидкістю, то цілком зрозуміло, що звичайний автомобіль при бажанні може їхати 100 кілометрів за годину і більше…

Далі громадські активісти взяли геодані про київські нерегульовані наземні переходи, тобто «зебри», та порівняли ці дві карти. Залишилися лише ті переходи, що розмі-щені на дорозі зі швидким рухом. Відтак отриману інформацію порівняли з даними про останні десять наїздів на пішоходів у

Києві. П’ять із десяти місць, де сталися ДТП, співпали з досить небезпечними «зебрами», які виокремили активісти.

– Зараз київська влада чи навіть поліція не зможуть визначити найнебезпечніші пі-шохідні переходи. Через те, що дані про ДТП, які збираються поліцією, досить обмежені, – зазначає Владислав Герасименко. – Якщо ви напишете запит в поліцію для отримання таких фактів, то замість точних координат, де сталася подія, у кращому випадку отримаєте назву вулиці, або взагалі лише назву району.

Чому так? Поліцейські просто не записують ці координати і самі не спроможні зробити такий аналіз. Тож громадським активістам доводиться з власної ініціативи прогно-зувати й убезпечувати місця потенційних дорожніх пригод.

Серед основних рекомендацій для під-вищення безпеки «зебр», що пропонують громадські активісти, створення штучних перешкод, які б змусили водіїв їхати повіль-ніше: кругові рухи на перехрестях, штучне звуження смуги та «лежачі поліцейські». Головне, знати, де саме на нас може чату-вати небезпека: поінформований – значить, озброєний…

У січні 2018 року Раду безпеки ООН очолив один із його непостійних членів – Республіка Казахстан. Ця країна вже має репутацію миротворця в міжнародних кон-фліктах і непримиренного борця з тероризмом та екс-тремізмом. Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв здійснив візит в США, зустрівся там зі своїм американ-ським колегою Дональдом Трампом і провів у Нью-Йор-ку тематичні дебати членів РБ ООН високого рівня.

Голова казахстанської ради з міжнародних відносин, відомий політолог Ерлан Карін, виступаючи в ЗМІ, вже назвав візит Наза-рбаєва в США «найважливішою подією», що має серйозне значення як для подальших перспектив казахстансько-американського співробітництва, так і для визначення взаємин Центральної Азії з США. Це, безсумнівно, матиме значення в міжнародному контексті, оскільки Казахстан заявив про себе як активний учасник у різних міжнародних дискусіях. Прикладом послужив астанинський пере-говорний майданчик щодо питання Сирії.

Окрім іншого, серйозною темою для обговорення стало «афган-ське питання». Справа в тому, що Білий дім анонсував вироблення найближчим часом нової стратегії США щодо Афганістану. Цілком очевидно, що зустріч із казахстанським лідером має важливе значення з точки зору опрацювання американської стратегії в Афганістані.

Місія ООН фіксує трагічну статистику: чисельність мирних жите-лів, загиблих в Афганістані в 2017 році під час збройних конфліктів, становить майже 18 тисяч чоловік. Це найвищий показник з 2001 року, з початку війни.

– Афганська проблематика в останні два-три роки почала зникати з поля зору, – констатує Карін. – Ми бачимо, що вибори перено-сяться без кінця, кількість жертв серед населення зростає. Я думаю, візит (Назарбаєва. – Авт.) поверне афганську проблематику. На нас (Казахстан. – Ред.) це теж впливає, тому що ми знаходимося в тому ж регіоні, сусіди з Афганістаном.

Однією з перших ініціатив нової країни-голови стала офіційна церемонія установки прапорів країн, обраних у минулому році непостійними членами Ради: Кот-д’Івуару, Кувейту, Нідерландів,

Перу, Польщі та Екваторіальної Гвінеї. Передбачається, що подібні церемонії стануть новою традицією організації.

У перший робочий день було презентовано програму діяльно-сті Радбезу, згодом озвучено на брифінгу для країн-членів ООН. Тематика обрана найактуальніша – нерозповсюдження зброї масового ураження, просування «зелених технологій», вирішення гуманітарних проблем у зонах військових конфліктів і вирішення цих конфліктів. Радбезу ООН належить провести аналіз ситуації навколо Північної Кореї, Ірану, М’янми, Палестини та Ізраїлю, (зо-крема, статусу Єрусалиму) і багатьох інших країн. Так, наприклад, в січні заплановані щоквартальні відкриті дебати і закриті обгово-рення проблем у країнах, намічено прийняття низки резолюцій та заяв нового голови Радбезу. Словом, в найближчому майбутньому світове співтовариство чекають бурхливі дискусії та обговорення проблем, що накопичилися.

Новий голова Радбезу ООН налаштований на багатовекторний миротворчий діалог.

– Ми вважаємо, що сьогодні нам потрібно приділяти більше уваги побудові довірчих відносин між різними політичними лідерами, між країнами, – резюмує постійний представник Казахстану при ООН Кайрат Умаров. – Без цього, як ми вважаємо, неможливо ви-рішити які б то не було проблеми. І я думаю, що саме цього зараз не вистачає у світі.

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289) СУСПІЛЬСТВО 19

Як кияни сприймають останні новації у правилах дорожнього руху?

Анатолій, водій-ветеран: – З одного боку

обмеження швид-кості в Києві є правильним, а з іншого – не зов-сім. Як водій, можу спрогнозувати, що

в місті буде ще більше автомобіль-них заторів. Одні дотримуються правил та пригальмовують, а інші «літають». І посилення кари для випивох – теж правильно. Занадто багато п’яниць і наркоманів за кер-мом сьогодні в столиці.

Сергій, киянин-айтішник: – Про прикро-

щі і загиблих в аваріях ми щове-чора дізнаємося з телевізійних новин. Через кермування автомобіля «під шафе» в Києві стається дуже багато лихого. Щодня гинуть люди. Хіба це нормально!?

Богдан, водій-професіонал: – Щодо фотофік-

сації порушень, то тут зовсім недостат-ньо розвісити на дорогах відеокаме-ри. Набагато склад-ніше, як на мене,

налагодити і випробувати систе-му розсилки так званих «листів щастя». З цього треба починати. А це питання досі ще не вирішене на законодавчому рівні. Моє ставлен-ня до всіх цих нововведень не дуже оригінальне. Вважаю, що 50 кіло-метрів по Києву – це дуже мало. На основних магістралях, скажімо, проспекті Перемоги, Дніпровській набережній, де три і більше смуг, треба було б залишити 90-100 км/годину.

Юрій, киянин: – Я хоч і не водій,

але про обмеження швидкості в населе-ному пункті знаю. Подивіться, скільки на дорогах автомо-білів з литовськими, польськими та іншими номерами, без місцевої реєстрації. Треба б спочатку з цими «євробляхерами» на державному рівні розібратися!

Дмитро, киянин: – Щодо поєднан-

ня водіння авто-мобіля і вживання спиртного, то така заборона існувала завжди. Її ніхто не відміняв. Нова-

ції щодо паркування – тут треба враховувати деякі важливі нюанси. Я киянин і проживаю на вулиці Во-лодимирській, неподалік Оперного театру, тож знаю, як іноді непро-сто знайти місце для паркування. Якось поставив автомобіль на нічну стоянку під знак «Паркуван-ня для інвалідів». Вранці прийшов, а машини немає. Знайшов її на штрафному майданчику, і був зму-шений заплатити штраф.

Опитування провели

Михайло КАМІНСЬКИЙ,

Борис КОРПУСЕНКО (фото)

ОПИТУВАННЯ«ВК»

БЕЗПЕКА

ЩО ТУРБУЄ

Серед основних рекомендацій для підвищення безпеки «зебр», які про-понують громадські активісти, створення штучних перешкод, які б змусили водіїв їхати повільні-ше: кругові рухи на перехрестях,

штучне звуження смуги та «лежа-чі поліцейські»

� РАДУ БЕЗПЕКИ ООН ОЧІКУЮТЬ НОВІ ТРАДИЦІЇ І РОБОЧИЙ ПОРЯДОК ДЕННИЙ НА НАЙБЛИЖЧИЙ МІСЯЦЬ

«Лежачі поліцейські» «Лежачі поліцейські» не рятуютьне рятують

Курс – на багатовекторний діалог Курс – на багатовекторний діалог

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289)СИТУАЦІЯ20

ПЕРЕВІРТЕ

Якщо після уважного ознайомлення з інгредієнтами морозива є сумніви щодо його натуральності, то продукт можна перевіри-ти і в домашніх умовах. Це не забере багато часу.

Потрібно покласти морозиво у тарілку чи чашку, в залеж-ності, яке морозиво ви купили. Найголовніша ознака того, що морозиво виготовлено з молока – швидке танення. Варто звер-нути увагу й на те, що, коли морозиво розтало, воно повинно перетворитися на суцільну калюжу.

Коли процес танення продукту довготривалий, а морозиво осідає на стінках посудини, поступово починає висихати, пере-творюючись на клейку пінисту масу, то годі говорити про його натуральність.

Також необхідно звернути увагу на те, що постоявши при кімнатній температурі, холодні ласощі не повинні розшарову-ватися на воду та порошкоподібну масу.

� У ЗАСТАРІЛИХ АРХІВОСХОВИЩАХ «ПОМИРАЮТЬ» СОТНІ ТИСЯЧ УНІКАЛЬНИХ ДОКУМЕНТІВ

Фото Павла ПАЩЕНКА

Як зберегти Як зберегти історичну спадщину? Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Понад 1,3 млн унікальних і рідкісних документів Націо-нального архівного фонду зберігається у Центрально-му державному історич-ному архівному комплексі (ЦДІАК). На превеликий жаль, вся ця спадщина може опинитися під загро-зою втрати…

ЦДІАК – одне з найстаріших архівосховищ України. Його попе-редники – Київський центральний архів давніх актів (заснований ще в царські часи при Університеті Святого Володимира), Харківський архів революції та Київський об-ласний історичний архів.

У сховищах зібрані документи, які свідчать про нашу історію за часів Великого князівства Литов-ського, Речі Посполитої, Гетьман-щини та Російської імперії. Вони зберігаються у головному корпусі комплексу споруд центральних державних архівів України в Києві. У радянську епоху цей потужний комплекс, в якому розміщуються ще декілька центральних архівів та інші архівні установи, вважав-ся однією з найкращих споруд не тільки на території СРСР, а й усієї Європи. Проте нині справи кепські: ремонти не проводять-ся десятиліттями, практично всі будівлі давно дихають на ладан, інженерні системи майже пов-ністю зносилися, а приміщення заповнені документами більш ніж на 100%. Незважаючи на обіцянки державної влади, досі не завершено зведення нових споруд, які роками стоять у «замороженому» вигляді.

– Це проблема не лише нашого архіву, а й усього архівного мі-стечка, – каже директор ЦДІАК Ольга Музичук. – Приміщення, в яких ми знаходимося, не були на

капітальному ремонті ще з 1970 року. Головна проблема – відсут-ність фінансування. Держава має вирішити це питання. Адже ще 2007 року було ухвалено урядове розпорядження про реконструк-цію старих архівних приміщень та будівництво нових корпусів для архівів, зокрема для нашо-го, де зберігаються найдавніші документи історії нашої держав-

ності. Також передбачалося роз-ширення приміщень читальних залів для користувачів, окремі виставкові зали та сучасне тех-нологічне обладнання. Оскільки будівництво не проводиться, постає питання: як зберегти фонди? Найбільше нас турбує те, що температурно-вологісні показники не відповідають режи-

му зберігання документів. Одна з причин – застарілі системи комунікації, які вже не можуть виконувати свої функції…

Куди ж дивляться державні органи? Як дізналася «Вечірка», майже десять років тому Кабмін ухвалив рішення №1041-р «Про затвердження проекту та титулу будови «Реконструкція та розвиток комплексу споруд центральних державних архівів на вул. Со-лом’янській, 24, у м. Києві». На ці заходи було передбачено 252 млн грн. 2008 року збудували 7 із 15 поверхів для нового корпусу ЦДІАК. Проте згодом через пе-ребої у фінансуванні роботи то призупинялися, то поновлювали-ся. Загалом за 2007-2010 роки на будівництво витратили 79,8 млн грн, тобто утричі менше, аніж було обіцяно урядом.

У лютому 2011 року Кабмін ухвалив ще одне розпорядження – № 99-р. Проте замість запла-нованих 20 млн грн на потреби ЦДІАК виділили учетверо менше. У липні того ж року Укрдержархіву «подарували» ще 15 млн грн для реконструкції та підготовки архів-них приміщень у рамках заходів із відзначення 20-ліття Незалежності. Таким чином, загальний обсяг фінансування становив менше половини від необхідного (91,7 млн грн). У подальшому, зважаючи на політичні перипетії та соціаль-но-економічні проблеми, «архівне» питання залишилося поза увагою держави.

На жаль, у Держбюджеті-2018 на реконструкцію приміщень ЦДІАК не виділили жодної копійки. Як наслідок, покинуті напризволяще довгобуди і далі сиротливо тулять-ся до Солом’янського ринку. Вони обгороджені зеленим парканом, через який можна легко перелізти. Здається, нікому вже немає діла до величезної кількості документів, які мають історичну та матеріальну цінність. Фактично у нинішніх умовах створюються лазівки для допитливих бешкетників, які мо-жуть проникнути до центральної будівлі ЦДІАК, оскільки всі споруди об’єднані в єдиний комплекс. Не-вже держава «забула», що архівні сховища – режимні об’єкти?

Хочеться вірити, що після нашої публікації урядовці та парламента-рі все-таки повернуться обличчям до архівних проблем і виділять необхідні кошти для збереження історичного надбання українського народу.

ЗИМОВА ПРОДУКЦІЯ

Холодний десертОлена ЛАРІНА

На сьогодні морозиво – найулюбленіший десерт у всьому світі. Його полюбля-ють їсти як діти, так і дорос-лі. Тим паче, що поласувати ним можна у будь-яку пору року – у літню спеку, взим-ку, восени, адже доступ-ність та різноманіття смаків вражає.

Взагалі для українців холодні ласощі є традиційним сімейним продуктом, його купують не тільки для особистого споживання, а й для рідних, незалежно від віку. Варто зазначити, що серед дорослого населення України 62% регулярно споживають морозиво.

– Тобто, кожен українець з’їдає по два кілограми морозива за рік. Основними покупцями є жінки, більше половини з них – у віці 20-30 років, – пояснює Олександр Соколов, генеральний директор компанії Pro-Consulting.

За його словами, асортиментна лінійка з урахуванням споживчих переваг сформувалася досить дав-но. При цьому, щорічно основні оператори ринку розвивають-ся в двох напрямах: смаки, які приживуться на ринку з високою ймовірністю, наприклад зі смаком десертів Тірамісу та інші. А також нові експериментальні смаки.

– Так, кілька років тому один з виробників випустив лінійку мо-розива зі «смаками з різних країн світу», серед яких була навіть куку-рудза. Хоча в цілому експерименти більше характерні для невеликих кафе, які випускають продукцію невеликими партіям, – констатує Олександр.

Якщо знати декілька простих правил, то можна обрати продукт, в якому всіляких «поліпшувачів» смаку та «замінників» натуральної сировини буде якомога менше.

Про такі секрети розповіла «Ве-чірці» Олена Сидоренко, експерт з якості та безпечності харчових продуктів, професор кафедри товарознавства, управління без-печністю та якістю КНЕУ. За її

словами, в першу чергу споживач повинен звернути увагу на інфор-мацію, яка є на маркуванні товару та на цифри державного стандарту.

– Якщо ДСТУ 4733:2007, то це, як правило, класичне молочне моро-зиво, яке вироблялося за технологі-єю та не передбачає використання трансжирів. У випадку, коли номер ДСТУ 4735: 2007, то це – продукт з комбінованим складом сировини та може містити рослинні жири. Таке морозиво коштує набагато дешевше, ніж те, що виготовлене на молочній основі. Адже якість товару, у першу чергу, залежить від сировини, – наголосила Олена Сидоренко.

На жаль, зараз розповсюджене виготовлення морозива з готових спеціальних сумішей з додаванням твердих гідрогенізованих жирів, найчастіше – кокосового та паль-мового.

– Ці жири мають властивість накопичуватися в організмі лю-дини. А це в свою чергу є однією з головних причин виникнення онкологічних захворювань, – за-стерігає технолог. – Хоча вироб-ники і повинні вказувати кількість відсотків молочного та рослинного жиру у тому чи іншому продукті, але найчастіше «замовчують» таку інформацію.

Уважним треба бути і обираючи морозиво з додаванням натураль-ного соку, про що розкаже стандарт ДСТУ 4734:2007.

– На упаковці в назві може бути вказано «з апельсиновим соком». Але так званий апельсин може за-мінюватися яблучним, що завдяки барвникам і ароматизаторам потім набуває смаку помаранчевого ци-труса, – ділиться Олена Сидоренко. – Але якщо така інформація вказа-на у складі продукту, то виробник вимог закону не порушив.

Згідно з чинним законодав-ством морозиво не підлягає обов’язковій сертифікації. Тому виробники можуть виготовляти його, як за встановленими держав-ними стандартами України, так і за технічними умовами, які повинні містити вимоги не нижчі, ніж ті, що передбачені національними та європейськими стандартами.

У Держбюджеті-2018 на реконструкцію приміщень ЦДІАК не виділили жод-ної копійки. Як наслідок, покинуті напризволяще

довгобуди і далі сиротливо туляться до Солом’ян-

ського ринку.

Фото Павла ПАЩЕНКА

Марія КАТАЄВА

Вчора в Колонній залі КМДА прой-шов відкритий відбір до Київського міського конкурсу дитячої твор-чості «Яскраві діти України». Кращі вокалісти (два з кожного району міста) зустрінуться на гала-концерті 18 лютого, де оберуть столичного переможця. А в березні визначать найспівочішу дитину України, яка братиме участь у міжнародному фестивалі в Сан-Ремо.

Ексклюзивні права на проведення кон-курсу «SanremoJunior-Україна» отримала громадська організація «Яскраві діти Укра-їни». Вона вперше організовувала масш-табні відбіркові етапи в регіонах країни, які завершить фінал на національному рівні. Конкурс стартував 1 червня 2017 року, змагання вже відбулися в Київській, Чернігівській, Сумській, Запорізькій, Хар-ківській та Донецькій областях.

В Києві вокалісти, які пройшли відбір, виборюватимуть першість на гала-концерті.

– Такі заходи дуже важливі для суспіль-ства та для країни загалом. Вони дають змогу не лише популяризувати українську музику, але і, по-суті, є складовою націо-

нально-патріотичного виховання, – зазначив заступник міського голови-секретар Київради Володимир Прокопів.

Участь у відборі могли брати дитячі ху-дожні колективи (дуети чи тріо) та солісти віком від 6 до 15 років. Вони представля-ли по два твори – українська народна або сучасна пісня, а також світовий хіт. Свій талант діти демонстрували у естрадному, народному, джазовому та академічному вокалі. Оцінювали конкурсантів співачка Іларія, заслужена артистка України Римма Шаповалова, фіналіст 7-го сезону «Голосу країни» Руслан Руссу та переможець 5-го сезону Антон Копитін. Вони звертали увагу на чистоту інтонації, красу тембру і силу голосу; артистизм і виразність; тематику

і підбір репертуару; зовнішній вигляд та постановку номера.

Далі переможців столичного відбору чекають підготовка та репетиції до га-ла-концерту, який відбудеться 18 лютого.

– Особливістю SanremoJunior є виступ з живим оркестром. Так само й наші учасники на гала-концертах та у фіналі співатимуть у супроводі музикантів, без будь-яких фоно-грам, – поділилася співорганізатор конкурсу Римма Шаповалова. – Ще однією складовою нашого конкурсу є виховання патріотизму. Діти готують відеовізитівки, в яких розпові-дають про історію, цікаві факти та відомих людей, які жили у їх місті чи селищі. Київські учасники розказуватимуть про свої райони. Також дуже корисним досвідом для юних

талантів є підготовка до гала-концерту, адже з ними займаються досвідчені тренери з вокалу, акторської майстерності.

16 березня на сцені столичного Па-лацу «Україна» переможці з областей та Києва виборюватимуть право на участь у престижному міжнародному фестивалі SanremoJunior. Він відбудеться в квітні. За словами Римми Шаповалової, кращого визначатиме професійне журі – народні артисти України Юрій Рибчинський і Тарас Петриненко, композитор Руслан Квінта, співачка Тayanna. А також поважні гості – представники конкурсу SanremoJunior на чолі з його директором Паоло Альбер-ті. Буде й приз глядацьких симпатій від незалежного дитячого журі.

Фот

о О

лекс

ія ІВ

АН

ОВА

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289) ПАРК КУЛЬТУРИ 21

Програма проводиться в столиці вже другий рік.

– Минулого року, після перерви, видання украї-номовних книжок за раху-нок міста було відновле-не. Воно має кілька цілей – підтримка столичних молодих і досвідчених авторів і творчих спілок, популяризація читання і виховання патріотизму, любові і поваги до міста. Паралельно ми попов-нюємо фонди столичних бібліотек, тож всі охочі мають змогу з ними озна-йомитися,– підкреслила голова постійної комі-сії Київради з питань культури, туризму та інформаційної політики Вікторія Муха.

До розгляду прийма-лися рукописи творів українською мовою, які раніше не видавалися і не публікувалися в мережі Інтернет.

– У 2017 році до Видав-ничої ради надійшло 43 рукописи від незалежних

авторів і три збірки від Національної спілки пись-менників України. Відбір був дуже прискіпливим. За підсумками голосування до видання за кошти місь-кого бюджету було реко-мендовано 10 рукописів від незалежних авторів та 4 збірки. Видавнича рада вирішила друкувати три прозові твори накладом у 500 примірників, а всі інші – 300 примірників, – по-відомила заступник ди-ректора Департаменту суспільних комунікацій КМДА, голова Видавни-чої ради Тетяна Гузенко.

Серед виданих книг – дві для дітей та підлітків (збірка «Україна почина-ється з тебе» та «Небува-ла «котострофа» Павла Куща), три з історичної та краєзнавчої тематики («Національна ідентич-ність і державницька ідея в Україні (остання чверть ХVІІІ – 60-ті рр. ХІХ ст.) Людмили Іванової, «Київ столітньої давнини» Дми-

тра Малакова та Андрія Прибєги, «Козацько-ли-царський гарт української молоді» (ХVI ст. – ХІ ст.) Юрія Руденка, три пое-тичні збірки («Повітряне метро» Станіслава Бонда-ренка, «Срібло і молоко» Юлія Ємець-Доброносової та антологія «Ущільнений простір»), п’ять прози та п’єс («Закоханий лимон» Валентина Бушансько-го, «Дзвони долі» Раїси Гончарової, «Вибороти долю» Галини Марчук, антологія «Замовляння крові» і коротка проза про сучасний Київ та киян «Як тебе не любити...»). Ос-тання – збірка оповідань лауреатів однойменного міського конкурсу. Ще одна книга – «На тому далекому острові... Дорога до влади» Алли Потапової – з обраних для видання коштом міського бюдже-ту не вийшла у зв’язку з відмовою автора під час підготовки тендерної до-кументації.

Тендер на виконання послуг з друку книг вигра-ло київське приватне під-приємство видавництво

«Фенікс». Усі видані книги загальним тиражем 4500 примірників передані для поповнення фондів 139 міських бібліотек.

У 2018 році підтримка книговидання та популя-ризації читання в столиці продовжиться.

– На це в рамках про-грами «Київ інформацій-ний» передбачено 1 міль-йон гривень. На жаль, досі немає загальнодержавної програми підтримки кни-говидання, тож ми хоча б маленькими кроками робимо свій внесок в роз-виток книжки і популя-ризації читання в Києві, – зазначила директор Департаменту суспіль-них комунікацій КМДА Марина Хонда. – Зараз ми працюємо над ство-ренням єдиної цільової програми розвитку книж-ки в місті. Розуміємо, що підтримки лише книго-видання і письменників недостатньо, потрібно об’єднати книгарні, біб-ліотеки, школи, медіа. Щоб кияни прагнули чи-тати книжки українських авторів.

НАПЕРЕДОДНІ

� ПЕРЕМОЖЕЦЬ НАЦІОНАЛЬНОГО КОНКУРСУ SANREMOJUNIOR ПРЕДСТАВЛЯТИМЕ НАШУ КРАЇНУ В ІТАЛІЇ

Cпівочий талант поїде до Сан-РемоCпівочий талант поїде до Сан-Ремо

До чого призводить жага грошейМарія КАТАЄВА

25 січня на екрани столичних кінотеатрів виходить картина «Казка про гроші», знята за мотивами повісті Володимира Короленка «Йом-Кіпур, або Судний день». Головний герой, парубок Левко, починає ли-хварювати та забирати в людей останнє – і вимуше-ний заплатити за це високу ціну.

Проект фільму став одним із переможців Другого кон-курсного відбору Держкіно, отримавши державну фінан-сову підтримку у майже 12 млн гривень (100% варто-сті виробництва). Стрічка створювалася кіностудією імені Довженка. Продюсе-ром виступив Олесь Ян-чук, а режисеркою – Олеся

Моргунець-Ісаєнко, для якої це повнометражний дебют.

– Фільм мав знімати автор сценарію Віктор Гресь, але з різних обставин не зміг. Запропонували мені, адже в 2014 році я робила на студії короткометражний дебют «Віолон-чель». Привабило те, що в основі картини лежить класика, а ще можливість попрацювати з акторами, яких давно знаю і ціную. Треба було швидко закінчувати картину, студія не заважала, а, навпаки, зробила роботу комфортною – допома-гала підібрати костюми, надала павільйони, машини. Коли прочитала сценарій, тема мені здалася актуальною, я уявила як це може бути, тому і зважилась на такий ризикований крок, – зізнається режисерка.

«Казка про гроші» – це історія про людську пожадливість, скупість і скнарість. Про лихварів, дармоїдів та підлабуз-ників. Але водночас про те, що їх перемагає, – справжнє кохання, відданість і самопожертва. Левко успадковує млин свого дядька, який за загадкових обставин утопився в озері. Неочікуване збагачення збурює в ньому нестримну жагу до грошей. Він привласнює шинок єврея Янкеля, якого за над-мірну скнарість забрав чорт Хапун. Коли Левко геть втрачає здатність до співчуття, дружби та кохання, нечиста сила добирається і до нього.

– Казка нагадує «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» Гоголя, в нашій стрічці також є українські пісні, гумор і ко-лорит. Тому, хоч і тема серйозна, але зрозуміла і дорослим, і дітям, а саме підліткам від 10 років. Ми показуємо, як гроші міняють свідомість людини, і що на все злочинне є Божа кара, – поділилася Олеся Моргунець-Ісаєнко.

ПРЕМ’ЄРА

За кошти міського бюджету За кошти міського бюджету видали 13 книг видали 13 книг � ПРИМІРНИКИ ВЖЕ ОТРИМАЛИ СТОЛИЧНІ БІБЛІОТЕКИ

КИЇВ ЧИТАЄ

Марія КАТАЄВА

Підтримуючи книговидання за кошти міського бюджету, Департамент суспільних комуніка-цій сприяє промоції столичних авторів, творчих спілок, популяризації читання, української мови, художнього слова, виховання патріотизму та любові до рідного міста. Проза, поезія, історичні розвідки, твори для дітей – всього 13 книг були надруковані в рамках програми «Київ інфор-маційний» минулого року. А днями Видавнича рада презентувала публічний звіт про результати своєї роботи в ІА «Укрінформ». Цікаво, що члени Видавничої ради читали і відбирали рукописи під кодовим номером (не знаючи імені автора!) шля-хом рейтингового голосування. Видані книжки вже можна знайти в цифровому каталозі столич-них бібліотек.

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289)СПОРТ-ТАЙМ22

БІЛЬЯРД

Олександр ПИРЛИК

Встановлювати неймовірні рекорди на довгі дистанції для киянина Олега Ле-бедєва – цілком звична справа. Однак, якщо заду-матися, з якими відстанями йому доводиться мати спра-ву, складеться враження, що перед нами справжні-сінький супермен.

Олег щороку бере участь в ультрамарафоні на 5000 км, а минулого року став першим українцем, який проплив по-над 26 кілометрів між містами Рапперсвіль і Цюрих. Звідки ж черпає сили 47-річний спортс-мен-екстремал і які ще вершини збирається підкорити?

– Ви стали першим україн-цем, хто подолав неймовірну дистанцію у 5000 км. Комусь на це не вистачило б і року...

– Мені знадобилось півтора місяця. Я не хотів би говорити, наскільки це складно, просто розповім про перші враження від ультрамарафону, який щороку відбувається у Нью-Йорку. Це сталося у 2005-му. Було класичне американське літо – температура у тіні не опускалася нижче 35 гра-дусів при майже стовідсотковой вологості. Справжня сауна! Якщо бігти за такої спеки у звичайних кросівках, стопи через пару днів «закипають». Тому спортсмени розрізають взуття – для венти-ляції. Крім того, я прикладав до стопи капустяний лист – цього захисту вистачало на день. А

взагалі, днів за п’ять пара взуття стоптувалась. За 55 днів я стоптав десять пар кросівок!

– І скільки ж кілометрів на день ви пробігали?

– У середньому 90-100 зі швидкі-стю 6-7 кілометрів на годину. Хоча чемпіони біжать і швидше. Але, якщо погнатися за ними, через три-чотири дні можна не ви-тримати і, знеси-лившись, зійти з дистанції. Адже життя бігуна проходить у гранично напруженому ритмі. Приблизно о п’я-тій ранку я піднімався, робив вправи

на концентрацію, масажував коліна. О шостій нас привозили на трасу. Зазвичай перед стартом я не їв – мак-симум йогурт, вітаміни. Три рази на день – гаряча їжа. До речі, всі спортс-

мени виявилися вегетаріанцями і не споживали м’яса та риби. Адже така їжа більше обтяжує, ніж допомагає. Але фрукти, йо-гурти, вода на трасі були завж-

ди, так що, пробігаючи повз «кухні», ти постійно щось кладеш до рота..

– Невже ви цілий день зали-шалися бадьорим?

– На трасі ми проводили по 18 годин на день. Біг закінчували майже опівночі, спати лягали на початку першої. Однак з кожним роком брати участь у таких зма-ганнях стає легше. Що сказати, досвід. На останніх змаганнях, виходячи на старт, я уявляв, що просто бігаю Голосіївським пар-ком. Ні болю в м’язах, ні втоми. Ми думаємо, що ми слабкі, але це не так – потрібно просто вірити у свої сили.

– Ви повірили у них настіль-ки, що змінили біг на плавання?

– У 2016 році ультрамарафон був якимось важким. Я хотів пе-репочити, але під час новорічної відпустки подумав: невже цілий

рік не буду змагатися? І пригадав, що в Європі проходить інший уль-трамарафон – із плавання.

– Але це ж зовсім інша си-стема тренувань, підготовки…

– Так, адже мова йшла про дистанцію у 26 кілометрів. Я став наполегливо тренуватися. Завдяки заняттям у басейні по п’ять-шість разів на тиждень тіло набуло опти-мальних для плавання пропорцій: ноги стали тоншими, а плечі – ширшими. Спочатку при значних навантаженнях пульс збільшувався до 150 ударів на хвилину. При такій частоті мені не вистачило б витри-валості, щоб здолати 26 кілометрів. Обов’язково потрібно було оптимі-зувати пульс. Я домігся того, щоб він не перевищував 130-135 ударів, навіть коли плив без зупинок по кілька годин. Вибрав найшвидший стиль плавання – кроль.

– Ви вирішили проплисти водний марафон, коли запис на участь у ньому вже було за-вершено...

– Членам оргкомітету було важливо зрозуміти, чи під силу мені, новачкові, подолати вплав 26 кілометрів 400 метрів і при цьому вкластися в ліміт 12 годин…

– То що ж краще для вас - плавати чи все ж таки бігти?

– Наступного літа спробую в тринадцятий раз пробігти п’ять тисяч кілометрів. Не скажу, що мені не сподобався марафон із плавання, але біг для мене рід-ніший.

Олександр ПИРЛИК

Про популярність більярду в столи-ці (і не лише у ній) годі й говорити. За довідкою Федерації спортивно-го більярду, в місті працює понад 30 відповідних клубів. І кожен може похизуватися наявністю близько 100 постійних членів, тобто людей, які регулярно тренуються та висту-пають на змаганнях різного рівня.

- Єдине, що стоїть на заваді справжній популярності, – це «немедійність» більярду. Для звичайних людей мета гри – забиті у лузу кулі, але для спортсменів кожна партія – наче гра у шахи. Ти можеш захищатися, а можеш грати більш агресивно. Недарма ж у Британії більярд називають «шахи на зеле-ному сукні, – пояснює «Вечірці» головний тренер дитячо-юнацької збірної України Тарас Ключников.

НОВАЧКАМ ПІДІЙДЕ «ПУЛ» Міжнародною федерацією більярдного

спорту прийняті офіційні назви, в яких відмо-вилися від географічної приналежності. Тому Американка сьогодні – це Пул, а Російський більярд – Піраміда. Головні відмінності – роз-міри столів та куль. У грі в Пул усі столи мають стандартні розміри: довжина 3,6 м, ширина 1,85 м і висота 0,85 м. Для гри у Російський більярд виготовляють столи довжиною від 3 до 4 м і шириною від 1,5 до 3 м.

Для покриття столів для цієї гри досі за-стосовують вовняне сукно, американський же більярдний стіл давно перейшов на синтетику, якою більярдна куля котиться, не зустрічаючи

опору. Також відмінність столів для гри в американський більярд полягає у розмірах луз. У столу для гри в Російський більярд ширина лузи 72–76 мм, в американський – 88,9 мм. На «російських» столах губки луз гострі, на «американських» – закруглені.

За словами одного з найтитулованіших більярдистів України Сергія Бойка, для новачків найкраще підійде Американка.

– Там і лузи більші, й стіл менший. Од-нак, це не означає, що Пул дуже легка гра. Наприклад, я, як професійний гравець з Піраміди, дуже часто відточую свої навички у грі в Пул. Така зміна середовища розширює технічний арсенал. Це допомагає на зма-ганнях більш серйозного рівня знаходити нестандартні ходи, – коментує спортсмен.

БІЛЬЯРДУ КОЖЕН ВІК ПІДВЛАДНИЙ

Одна з найбільших принад більярду по-лягає у його універсальності. Не важливо, ви новачок чи витончений профі, свою втіху тут знайде кожен. Якщо ваша мета навчитися добре грати, щоб на дозвіллі здивувати гар-них жінок ефектним ударом, то тут немає жодних обмежень. Навіть люди з особли-вими потребами здатні без перешкод грати у більярд. Наприклад, у Києві проводять турніри серед більярдистів на візках. А якщо мрієте про міжнародні змагання, медалі, кубки, то краще розпочати з юного віку. І зараз уже мало кого здивує, що чемпіоном світу можна стати у 15–16 років. Загалом тренери рекомендують віддавати дитину до школи більярду десь у 8 років. Якщо ж вас цікавить змагальний бік, то ви будете дуже приємно вражені кількістю заходів, які проводять спеціальні клуби. Майже кожні

вихідні у столиці відбуваються змагання для аматорів та досвідчених спортсменів. А ще так звані «вечірні турніри», які влаштовують будь-якого дня, тематичні змагання з нагоди Дня всіх закоханих чи 8 Березня – звична справа для клубів.

ЦІНА ПИТАННЯ Є два види тренувань – групові та ін-

дивідуальні. Заняття у групах обійдеться в середньому у 500 гривень на місяць. Сюди входять поради тренера, оренда столу та кия. Тренування проходять тричі на тиж-день по дві години. Індивідуальні – значно дорожчі. Скажімо, як репетиторство, – від 200 гривень на годину, плюс оренда столу власним коштом.

Не ватро поспішати купувати кий та аксесуари. «Новачок ніколи не підбере його для себе, виходячи лише з усних по-рад. Слід хоча б кілька місяців пограти у

більярд. Кий – це продовження руки, і лише на основі досвіду ви можете визначитися, з яким інструментом краще грати. Хтось полюбляє дуже довгий кий, а комусь до вподоби важкий.

– Для новачків краще підійдуть киї з дещо ширшим кінцем, аби площа удару по кулі була більшою. Але досить швидко ви зрозумієте, що вже «виросли» для такого кия, і потім захочеться його змінити. Якщо ж твердо вирішили купити кий, доведеться заплатити щонайменше від 300 гривень, хоча більш-менш пристойний коштувати-ме починаючи від 2000 гривень, – радить продавець-консультант спеціалізованого магазину Валерій Шищенко.

Коли ж просто маєте вільну годину і хочете зіграти кілька партій, ціни на таке дозвілля вас приємно здивуть. Вартість години гри на більярді залежить від часу дня. Найдешевше пограти з 8.00 до 12.00 – 25–35 гривень, трохи дорожче з 12.00 до 18.00 – 55–65 грн, і найвищі ціни будуть з 18.00 до 8.00 – 70–100 грн. Зазначимо, що у вартість входить оренда столу. Тобто, якщо ви прийшли зі знайомими, то зазначену суму можете розділити між собою. Часто у клубах діють знижки для студентів та пенсіонерів – 10–30%.

Шахи Шахи на зеленому сукніна зеленому сукні

«На ультрамарафоні уявляв, «На ультрамарафоні уявляв, що біжу Голосіївським парком»що біжу Голосіївським парком»

Узагалі, днів за п’ять пара взуття стоп-тувалась. За 55 днів я стоптав десять пар

кросівок!

Одна з найбільших принад більярду полягає у його універ-сальності. Не важливо, ви нова-чок чи витончений профі, свою

втіху тут знайде кожен

ВИСТАВКИ

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО МІФУ

У галереї Educatorium (вул. Рейтарська, 8-б) відкрилася ви-ставка польського фотографа Міхала Сіраковські «Дике поле». Упродовж двох років польський фотограф Міхал Сіраковські по-дорожував Україною та досліджу-вав її сьогодення, побудоване на відголосках історії та міфів. Фотографа цікавить відношення між пейзажем і національною ідентичністю сучасної України. Сіраковські фокусується на пей-зажі, який постійно змінюється у процесі формування національ-ного міфу з різних елементів минулого. Суміш з культурного спадку, ідеї патріотизму, спад-щини комуністичної індустріалі-зації і пантеону сучасних героїв майже непомітно перетворює реальні постаті минулого (та й сьогодення) на символи, на осно-ві яких конструюється майбутнє суспільства.

ІНТЕРВЕНЦІЯ В ІСТОРІЮВ «Я Галереї» триває виставка

чернівецької мисткині Ірини Каленик «Інтервенція» – серії графічних творів, що являють нам роздуми художниці про при-сутність минулого в сьогоденні й втручання сучасності в історію. У графічних роботах, де поєднано класичний і авторський друк, змішались різні за смисловим навантаженням образи. Відбува-ється «інтервенція», постмодерне втручання всіляких стилістичних, відмінних у часі цитат.

КОНЦЕРТИ

МУЗИЧНИЙ КІНОПЕРФОРМАНС

26 січня о 19.30 British Council Ukraine та Довженко-Центр: Dovzhenko Centre представляють заборонений упродовж деся-тиліть й нещодавно відрестав-рований фільм «Хліб» Миколи Шпиковського (1930) у музич-ному супроводі гурту Port Mone (Білорусь). Захід відбудеться в рамках проекту Envision Sound – першої в Україні програми про-фесійного розвитку кінокомпо-зиторів.

СПІВОЧИЙ АНТРОПОЛОГ

28 січня о 19.00 у Докер Пабі видатний український «співо-чий антрополог» Орест Лютий, що у 2012 році створив культо-вий проект «Лагідна та сувора українізація», за який його було оголошено в розшук російським ФСБ, дасть Великий концерт з новою програмою «Росіян в Донбасє нєт».

Ця програма складається з оригінальних авторських творів (не переспівів), що містять уже добре знані шанувальникам пісні

«Росіян в Донбасє нєт», «А тєло пєло», «Катя-ватніца», а також нові мелодії, які беззаперечно стануть хітами.

ТЕАТР

«ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ»25 січня о 19.00 у Централь-

ному будинку художника йти-ме мюзикл «За двома зайцями» від Національної оперети. Це несподіване, нове, креативне прочитання всім відомої вітчиз-няної комедії за мотивами п’єси М. Старицького. Кохання чи гро-ші? Бідна красуня чи пихата ба-гатійка? І що робити з боргами? Вигідне одруження налагодить справи, та й дурненька Проня сама проситься до рук. От тільки хто ж просив брехуна Голохвосто-го так зухвало і нахабно залиця-тись до іншої – вродливої, доброї та закоханої в іншого Галі? Адже хто хоче двох зайців упіймати… неодмінно розсмішить до сліз глядачів.

Аби вразити та здивувати пу-бліку в театрі пішли на рішучі кроки: текст п’єси осучаснили, авторську партитуру для вистави прикрасили 15-ма аранжуван-нями.

КІНО

«ДРІБНИЧКА НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ»

Країна: США. Режисер: Сюзан Волтер. У ролях: Фамке Янссен, Ше-

рон Стоун, Тоні Голдуїн, Еллен Берстін.

Тривалість: 1 год. 50 хв. Вікові обмеження: 16 років.День народження. Для когось –

свято, а для інших – день безглуз-дих казусів і ганебних курйозів. Так, в день народження вже не молодої, але дуже успішної моде-льєрші Сенни Бергес, котра мріє зустріти кохання всього свого життя, вічно трапляються якісь безглузді історії. Одного разу Сенні показалось, що нарешті вона зустріла його, єдиного... Але як на зло він призначає їй побачення в той самий фатальний день – день її народження. І що на цей раз?

«ТОЙ, ЩО БІЖИТЬ ЛАБІРИНТОМ: ЛІКИ ВІД СМЕРТІ»

Країна: США. Режисер: Уес Болл. У ролях: Кая Скоделаріо, Ді-

лан О’Брайєн, Наталі Еммануель, Кетрін МакНамара.

Тривалість: 2 год.15 хв. Вікові обмеження: 12 років. В останній частині трилогії

«Той, що біжить лабіринтом» Томас та глейдери, які вижили, знову змушені протистояти се-кретній організації «ПЕКЛО». Тепер вони мають битися, аби знайти ліки від смертельної хво-роби, відомої як «Спалах», що забрала життя більшої частини людства. Дружба та вірність про-йдуть чергову перевірку на міц-ність, і ми, нарешті, дізнаємося, хто виживе у фінальній сутичці.

«Вечірка» пропонує вам влаштувати вечір французької кухні і приготувати сирний суп з білим вином і грінками. Способів приготуван-ня сирних супів безліч, але саме цей готувати досить просто, з цим рецептом впоратися легко. Готуємо на 4 порції. Загальний час приготування: 30 хвилин.

Інгредієнти: Курячий бульйон – 500 мл, сир – 75 г, біле сухе вино – 75 мл, пшеничне борошно – 1 ст. л., яєчний жовток – 2 шт, вершкове масло – 30 г, сметана – 2 ст. л, часникове масло – 1 ст. л, мускат-ний горіх (порошок) – на кінчику ножа. Петрушка для прикраси. Багет – 1 шт, сіль і чорний мелений перець – за смаком.

Приготування: 1. Багет наріжте тонкими скибочками, змастіть

їх часниковою олією, або змастити оливковою олі-єю та натріть часником і відправте до попередньо розігрітої духовки на 5-10 хвилин. Вершкове масло розтопіть у каструлі середніх розмірів. Додайте борошно і трішки обсмажте. Влийте до каструлі га-

рячий курячий бульйон. Ретельно помішуйте, щоб не залишилося грудочок.

2. Додайте вино. Доведіть суп до кипіння, а потім варіть ще протягом 5 хвилин. Після зніміть з вогню. Сир натріть на тертці додайте до супу. Перемішуйте, доки сир не розплавиться.

3. Яєчні жовтки з’єднайте зі сметаною. Перемішайте отриману масу і влийте її в суп. Активно все помішуйте. Додайте мускатний горіх. Посоліть і поперчіть. Перед подачею прикрасьте гілочкою петрушки і грінками.

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289) 23АСОРТІ

ПРОГНОЗ ПОГОДИ

СМАЧНОГО!

Готуємо сирний суп з білим вином та грінкамигрінками

Мінлива хмарність

Атм. тиск 760

Вітер (м/с) 3,7

Вологість повітря (%) 74

Відчувається -8о

Сильна хмарність

Атм. тиск 755

Вітер (м/с) 3,5

Вологість повітря (%) 66

Відчувається -8о

-4о

Мінлива хмарність

Атм. тиск 756

Вітер (м/с) 4,2

Вологість повітря (%) 54

Відчувається -10о

-4о

-3о

Сильна хмарність

Атм. тиск 761

Вітер (м/с) 3,4

Вологість повітря (%) 90

Відчувається -4о

-1о

четвер, 25.01 п’ятниця, 26.01 субота, 27.01 неділя, 28.01

АФІША

Про банки Першими установами, які

брали на зберігання гроші і цін-ності, були храми. Приміром, жителі древніх Афін зберігали свої заощадження в храмах Акрополя, а середньовічні єв-ропейці нерідко тримали гроші в монастирях. Слово «банк» має італійське

походження. Словом Банко (в перекладі з італійської — лава, стіл, лавка) в XV-XVI ст. у Вене-ціанській республіці називали лавки, на яких міняйла і лихварі розкладали монети і ділові па-пери. Якщо лихвар розорявся і не міг виплатити гроші за свої-ми платіжними зобов’язаннями, то цю лавку ламали об його ж голову. Від італійського Banco Rotto («зламана лава») відбулося сучасне слово «банкрут». У середньовічній Європі

Римські Папи строго забороняли давати гроші в борг під відсо-тки: наживатися на фінансових складнощах одновірців вважа-лося страшним гріхом. Тому в 1179 році Папа Олександр III оголосив міняйл і лихва-рів закоренілими грішниками і заборонив допускати їх до причастя. Крім того, тодішніх «банкірів» не дозволялося хо-вати на освяченій землі, тому їх, як і самогубців, закопували за огорожею кладовищ. На відміну від християн-

ства, іудаїзм не забороняє віру-ючим займатися лихварством, тому абсолютна більшість се-редньовічних «банкірів» була євреями. До речі, саме те, що багато іудеїв були міняйлами і лихварями, часто призводило до єврейських погромів, підбу-рювачами яких були зневірені боржники.

25 січня – Тетянин день – свято студентів. Тетяні Римській вони моляться про ретельність у науках, про вдачу на іспитах, у легкому навчанні. Якщо йде сніг – влітку буде

багато дощів.

26 січня відзначається день Яреми або Єрмолов. Зазвичай на Єрьомін день ударяли сильні морози, і люди намагалися без особливої потреби не виходити на вулицю. Якщо кішка згорнулася в клубок –

чекай морозів. Якщо шкребе стіну або підлогу – швидше за все, незабаром почнеться хуртовина. Якщо потягу-ється і поводиться спокійно – можна очікувати потепління.

27 січня православна церква відзначає іменини Святої рівно-апостольної Ніни – грузинської просвітительки, яка відома сво-їми добрими справами поряд з апостолами. Якщо навколо Місяця видно

туманний круг – чекай хуртовини. 28 січня – Павлів день. Вважа-

лося, що весна вже не за горами, день стає довшим, а ночі коротші.

На північній стороні видно хма-ри – мороз буде міцнішати.

29 січня – день Апостола Петра. Під час християнських гонінь Апо-стола було заарештовано. За нака-зом правлячого тоді царя Агріппи його посадили до в’язниці й заку-вали в ланцюги. Вночі до апостола з’явився янгол і звільнив Петра. Пі-зніше перші християни знайшли ці ланцюги і зберегли їх як свідчення Дива і священну реліквію.

30 січня відзначають не лише день Антона, але й день Антоніни. Кажуть: «Антоніна – зими полови-на». Це був своєрідний переломний момент, коли, начебто, половина зими залишилася позаду, але по-переду ще були лютневі холоди.

Відлига на Антона – опадів на-весні практично не буде.

31 січня – день Афанасія або день Ломиноса відомий своїми морозами. Вважалося, що в цей день треба було позбавлятися від нечистої сили. На Ломиноса ніс легко відмо-

розити. Якщо прийшов Ломонос, ховай

щоки і ніс.

ТРАДИЦІЇ ЦІКАВО

сорт вишне-вого лікеру торговець волосся на

голові

система умовних знаків

яскраво-чер-воний

околиця

легендарний київський

князь

стадія, фаза

життєва сила (міф.)

задушливий дим

бойова ма-шина (війс.)

співочий яскраво-жов-

тий птах

вищий навчальний

заклад

володіння феодала

буква грузин-ської абетки

птах з червоним

оперенням грудей

мексикансь-ка горілка з

агави

біля мечеті, місце для

прилюдних молитов

ягоди, зварені в

цукровому сиропі

загарбникперсонаж

української демонології

коротка шабля

зловісний птах (міф.)

ватажок арго-навтів (міф.)

найкращі екземпляри

американ-ське чоловіче

ім’я

учасник нічних

перегонів на мотоциклах

французька золота монета(стар.)

напій з ягід фруктів, овочів

незворотний розвиток жи-вої природи

початок літо-числення

мати Богів (міф.)

система самозахисту

без зброї

вищий навчальний

заклад

окуляри в опараві з ручкою

личинка в коконі

пухнаста маса з

бавовни

одиниця радіо-

активності

Вечірній Київ | 25 січня 2018 року | №4 (19289)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Реклама», «Що турбує», «Газета в газеті» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 59402 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в Інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

Як видалити іржу з різних поверхонь Звичайно, що на мета-левих виробах, якими ви довго не користуєтеся, може з’явитися іржа. «Вечірка» пропонує ва-шій увазі кілька методів, які допоможуть усунути цю проблему.

Спиці, голки та шпильки не будуть іржавіти, якщо в ко-робку, в якій вони лежать, на-сипати трошки борошна. Якщо ж коричневі цятки все-таки з’явилися, застроміть голки в мило – вони стануть чистими.

Пляму від іржі можна ви-далити і з тканини – достатньо покласти на забруднену ділянку шматочок лимона, загорненого в марлю, притиснувши його теплою праскою. Ножі, виделки та ложки від

іржі очистить цибулина, якщо нею протерти столові прилади. Залізні листи для випі-

кання, що поржавіли, добре відчистить сира картоплина із дрібним річковим піском. Нікельовані предмети від

іржі позбавить жир, який необ-хідно нанести на забруднені ділянки. Через кілька днів пред-мети протерти ганчіркою, змо-ченою в нашатирному спирті. Ключі й залізні замки,

покриті іржею, потрібно по-тримати цілу ніч у гасі. Потім протерти піском або деревним попелом.

– Учора ти казав, що за-стрелив на полюванні п’ятьох зайців, а сьогодні вже говориш про десятьох...

– Але ж ти не забувай, що зайці швидко розмножуються!

* * * – Я дебютував у «Гамлеті»,

тому й у свій ювілей граю Гам-лета.

– Невже ви одразу почали з ролі Гамлета?

– Ні, спершу я грав тінь Гам-лета, і тільки тепер, через двад-цять п’ять років, можу зіграти самого Гамлета.

* * * – Ваш син увесь час над під-

ручниками заспаний,– каже вчитель.

– Може бути. То в ньому та-лант дрімає! – відповів батько.

* * * Городянин приїхав на відпо-

чинок у село і вранці вирушив на риболовлю. Підійшов до ставка і запитує місцевого жителя:

– Скажіть, будь ласка, а в цьо-му ставку можна ловити рибу?

– А чого ж? – Значить, якщо я щось спій-

маю, це не буде злочин?.. – Та ні... Що ви?.. Це буде

велике диво! Склала Оксана БАРКІНА

СКАНВОРД

ПОРАДИ КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ

Фото Олексія ІВАНОВА

ОВНИ, соціум, дружні терени – ось територія успішної самореалізації, тут

на вас зачекались приємні сюр-призи, відновляться давні зв’язки, тож в колі союзників та однодум-ців почуватиметеся, як риба у воді.

ТЕЛЬЦІ «розіп’яті» на хре-сті відповідальності: сім’я, робота, партнерство відбира-

ють занадто багато сил, але їх виста-чить при намаганні гармонізувати обстановку.

БЛИЗНЯТ вабитимуть високі матерії та все оригі-нальне, нетрадиційне, тяг-

нутиме зазирнути під езотеричний покров, пізнати світ незбагненного.

РАКИ, збалансуйте бажан-ня та можливості, приструніть невгамовне «хочу», у партне-

рів (ділових, шлюбних) багатий арсенал ресурсів, тож можна до них долучитися та плідно співпрацю-вати, віддавши кермо правління.

ЛЕВИ переходять на новий етап розвитку і мають гар-

монійно вписатися у вимоги реальності, аби зробити потужний стрибок вгору завдяки накопиченим потенційним ресурсам. Час реані-мувати та зміцнити партнерські стосунки (ділові, шлюбні).

ДІВИ, скриня Пандори від-криється, все приховане постане, як на долоні. Пли-

віть за течією подій (кармічних), сумлінно виконуйте все, що від вас вимагається, і не намагайтеся дик-тувати власну волю.

ТЕРЕЗІВ закружляє при-страсна романтична віхола

в любовному танку. Веселіть-ся, насолоджуйтеся сердечною гар-монією, дружіть з Музою та заряд-жайте життєвий акумулятор благодатними емоціями.

СКОРПІОНИ, метаючись між домом та роботою,

тримайте руку на сімейному пульсі, тут джерело сил і творчого натхнення. Але й про кар’єрні та професійні плани не забувайте. Це доленосне завдання.

СТРІЛЬЦІ, пошуки сенсу буття, «перевірка на міц-

ність» духовних принципів і власної системи цінностей поля-гають в умінні знайти спільні точ-ки зору з малознайомими людьми на тлі єдності ідеалів та духовних інтересів.

КОЗЕРОГИ, моральна цитадель (ідейні переко-нання, добрі наміри) підда-

ються серйозному випробуванню. Якщо вами керує зиск, не намагай-теся обдурити недосвідчених чи довірливих партнерів.

ВОДОЛІЇ, ваше місце на передовій під свистом

«куль», втім боятися не слід, ви невразливі. Демонструйте ге-ройські чесноти, це не комедійний фарс, а зовнішній прояв багато-гранного внутрішнього світу.

РИБИ пливуть за течією, усуваючи допущені помилки, аби уникнути саморуйнації.

Яскраво відкриваються тіньові сто-рони єства, «скелети в шафі», не лише ваші, а й суджених, ділових компаньйонів.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

ГОРОСКОП 29 січня – 4 лютого

АНЕКДОТ