Турбота №101

ВІТАЄМО З ВОДОХРЕЩЕЮ!

№ 1 (101) 18 СІЧНЯ 2017 року

Міська інформаційно-аналітична, художньо-публіцистина газета

Офіційне видання КЗ «Кременчуцький обласний госпталь для ветеранів війни» Полтавської обласної ради

Доброта - мова, якою німі можуть говорити і яку глухі можуть чути.

19 сiчня вiдзначаємо одне з найважливiших церковних свят - ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ.

Цього дня Iоанн Хреститель хрестив Iсуса у рiчцi Йордан. Iсус Христос прийшов до нього з Галiлеї. Коли Iоанн побачив Його, то, впiзнавши у Ньому Месiю, спочатку хотiв утримати Iсуса, кажучи:

- Менi потрiбно хреститися вiд Тебе, чому Ти приходиш до мене?

Але Iсус вiдповiв йому:- Облиш зараз, бо так належить

нам виконати усяку правду. Тобi Iоанн допустив Його. I,

хрестившись, Iсус у той же час вийшов з води, - i, вiдкрилися Йому небеса, i побачив Iоанн Духа Божого, Який сходив, як голуб, i опускався на Нього.

(Мф. 3:13-16) Згiдно християнського вiроучення

саме пiсля Хрещення Iсус почав освiчувати людей, осяюючи iх свiтом iстини.

У захiднiй церквi свято отримало назву Богоявлення, оскiльки пiд час Хрещення Iсуса вiдбулося особливе явлення всiх трьох ликiв Бога: Бог Отець з небес свiдчив про Сина, що хрестився i Дух Святий у виглядi голуба зiйшов на Iсуса, пiдтверджуючи таким чином Слово Отця.

У католикiв центральним змiстом свята Богоявлення є церковне сказання про поклонiння новонародженому Iсусу язичницьких королiв – волхвiв Каспара, Мельхiора i Валтасара, що прийшли з дарами у Вiфлеєм. У пам`ять про явлення Христа язичникам i поклонiннi трьох королiв у костелах вiдбуваються подячнi молебнi, Христу як Царю приноситься в жертву золото, як Богу – ладан, як людинi – мiрра.

Свято Богоявлення отримало також назву Festum magorum (Свято волхвiв) або Festum regum (Свято царiв).

ТУРБОТА №1 (101) 18 СІЧНЯ 2017 РОКУТУРБОТА №1 (101) 18 СІЧНЯ 2017 РОКУ

2

КОЛОНКА РЕДАКТОРА

Шановні читачі!

У перший місяць Нового року ми відзначаємо чимало свят, які започат-кували ще наші пращури з давніх-да-вен. Нещодавно християни відзначили православне свято - Різдво Христове, а завтра на нас чекає Водохреща. За традицією у актовім залі відбудеться святковий молебень і освячення води для усіх пацієнтів і співробітників нашо-го закладу.

Кілька тижнів поспіль, починаючи з 20 грудня, у дні святкування двері нашого госпіталю були завше відкриті для поздоровлень і привітань віруючих різних конфесій, колективних приві-тань і концертів численних колективів художньої самодіяльності міста, Кре-менчуцького району. Ми завше раді надавати сцену для веселих щедру-вальників, колядників і посипальни-ків, які знайомлять наших пацієнтів з народними традиціями різних регіонів України.

На адресу нашого закладу надійш-ло багато привітань з різних областей України, із закордонних громадських організацій, які надають нам гуманітар-ну допомогу. Ми щиро вдячні усім за привітання і дарунки і вітаємо усіх на-ших друзів з новорічними і різдвяними святами від щирого серця!

Бажаємо усім нашим друзям міцно-го здоров’я, успіхів у добрих справах і хай здійснюються їхні мрії!

Окремо вітаємо з новорічними і різдвяними святами усіх волонтерів, які допомагають воїнам з АТО, що ліку-ються у нашому закладі.

Планів у нашого госпітального ко-лективу надзвичайно багато, але ми вирішили їх висвітлювати у нашій газеті після того, як вони здійсняться або вті-ляться у дійсність.

Микола ЛИТВИНЕНКО,

головний редактор

ЩО ЗМІНИТЬСЯ У СИСТЕМІ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ПІСЛЯ РЕФОРМИ?

За три роки Україна перейде на страхову медицину і повністю змінить систему взаємовідносин між лікарями і пацієнтами.

Пакет гарантованих послугУкраїна переходить на формат ме-

дичного страхування. Для громадян це означає введення нового податку, кошти від якого будуть акумулювати-ся у бюджеті, а потім розподілятися по лікарям і медичним закладам. Система страхування – солідарна (кожен отри-має право на безплатний доступ до медичних послуг, але не до усіх). Які процедури будуть безплатними поки що не вирішено. Їх список буде щороку переглядатися і окремо анонсуватися МОЗ України. Планується фінансування життєво необхідних ліків. У 2017 р. виді-лено засоби на препарати для хворих ді-абетом, бронхіальною астмою І і ІІ стадії, серцево-судинні захворювання, СНІД.

Зміниться система обліку пацієнтів – медичні карти будуть переведені в електронну форму.

Лікарі з 1 січня 2017 року почнуть укладати угоди з пацієнтами.

Нова контролююча структураДля управління коштами від страхо-

вих внесків створюється окрема структу-ра – «Національна служба здоров’я» (НСЗ). Вона буде мати представництва в усіх регіонах і напряму укладати угоди з постачальниками медичних послуг усіх рівнів від лікарень до сімейних лікарів. Гроші між ними будуть розподілятися у залежності від кількості угод, укладених з пацієнтами. Крім того, на нову створену НСЗ будуть покладені функції контролю за якістю наданих послуг.

Три категоріїПервинний рівень – сімейні ліка-

рі, терапевти, педіатри. Вони мають лікувати хвороби, що не потребують спеціального втручання, виписувати направлення на прийом до вузьких спе-ціалістів – вторинний рівень. Тре-тинний рівень – заклади високоспеці-алізованої сфери, такі як інститути раку, акушерства і гінекології, ендокринології та інші. Такий розподіл розвантажить лі-карів від непрофільних пацієнтів.

Госпітальні округиЗміна підходів до роботи медичних

закладів: свобода фінансового плануван-ня. Уся територія України розподіляєть-ся на госпітальні округи. Для створення округу необхідно: наявність хоча б однієї лікарні з відділенням інтенсивної тера-пії; охоплення населення 120 чи 200 ти-сяч людей, у залежності від класу лікарні; можливість доїхати до лікарні за 60 хви-лин з будь-якої точки округу. Обов’язки з формування округів покладено на об-ласні адміністрації. До складу госпіталь-ного округу має входити не менше однієї багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування першого або другого рівня та

інші заклади охорони здоров’я. Норма-тиви кількості обслуговування пацієнтів: багатопрофільна лікарня інтенсив-ного лікування 1-го рівня має обслу-говувати не менше 120 тисяч осіб, а 2-го рівня – не менше 200 тисяч осіб. Межі та склад госпітальних округів визнача-ються таким чином, щоб жителі, які в них проживають, мали доступ до вторин-ної (спеціалізованої) медичної допомоги у межах свого госпітального округу. Ад-міністративним центром госпітального округу визначається населений пункт - місто з населенням понад 40 тисяч осіб, де розміщена багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування 2-го рівня.

МОЗ України має затвердити по-ложення про госпітальний округ і до 1 лютого 2017 року внести до Кабінету Мі-ністрів України проект нормативно-пра-вового акту щодо затвердження переліку та складу госпітальних округів.

Реформа вводиться поступово - три роки. 2017 - первинний рівень – сімейні лікарі, терапевти, педіатри. Під час укла-дення угоди між лікарем і пацієнтом, останні зможуть самі обирати лікаря з яким хочуть укласти угоду, незалежно від місця проживання. Пацієнт має пра-во розірвати вже підписану угоду, якщо незадоволений якістю послуг.

- Для старту реформи не потрібно великих змін у законодавстві. Потрібні лише невеликі зміни правил у Бюджет-ному кодексі стосовно страхового збо-ру.

Госпітальні округи створюються для того, щоб упорядкувати мережу закладів медичної допомоги. Впорядку-вання буде відбуватись за двома прин-ципами: має бути забезпечена доступ-ність громадянина до якісної допомоги; заклади, де надається ця допомога, по-винні мати належне навантаження, аби підтримувати належну кваліфіка-цію медичних фахівців.

Мережа госпітального округу впо-рядковується, визначається лікарня ін-тенсивного лікування, яка буде найпо-тужнішою в окрузі, а решту лікарень перепрофілюють таким чином, щоб надавати послуги, які не потребують високотехнологічного обладнання.

Павло КОВТОНЮК, заступник міністра охорони здоров’я

ТУРБОТА №1 (101) 18 СІЧНЯ 2017 РОКУ

3

РІЗДВО ХРИСТОВЕ

ПОЛТАВЩИНА: РIЗДВО ХРИСТОВЕ I СВЯТВЕЧIР

Більше 2000 років тому у не-величкому містечку Віфлеємі відбулася надзвичайна подія – на-родився на світ Син Божий. Ісус Христос народився надзвичайним чином Діви Марії, яку з тих часів називають Богородицею.

Коли Він прийшов на землю, Його не зустрічали пошаною, сла-вою і багатством. У Нього не було навіть колиски, як у всіх дітей, не було і пристанища – Він народив-ся за межами міста, у печері і був покладений у ясла, куди кладуть корм для тварин. Першими гостя-ми божественної дитини були не царі і не вельможі, а звичайні пас-тухи, яким ангел сказав про Різдво Христове:

- Я проголошую вам велику ра-дість, яка буде всім людям: бо нині народився вам у місті Давида Спа-ситель, який є Христос Господь! І ось вам знак: ви знайдете Дитину в пеленах, покладену у ясла. (Лк 2,10-12).

Пастухи першими поспішили вклонитися новонародженому Спасителю. В цей час з дарами Царю Світу йшли волхви зі сходу. Вони чекали, що незабаром на зем-лю має прийти великий Цар Сві-ту, а дивовижна зірка вказувала їм шлях на Єрусалим.

Волхви принесли Дитині дари: золото, ладан та смирну. Ці дари мали глибокий зміст: золото при-несли як царю у вигляді данини, ладан як Богу, а смирну як люди-ні, що має померти (смирною у ті часи помазували померлих).

Різдво Христове завершує со-рокаденний Різдвяний піст, Святу передує дуже строгий піст. Після Різдва наступають святки – 12 днів, коли відмічається Свято.

Підготовка до Різдва на Полтавщині починалася у родинах 2 січня. До прихо-ду Різдва кожен намагався упоратися з усі-єю важливою роботою. До Різдвяних свят господині ретельно прибирають хати, за-стилають нові скатертини, намагаються зробити кожному у родині обновки.

4 січня заготовляють усі необхідні

продукти для приготування святкової різдвяної вечері. За традицією, яка живе на наших землях ще з прадавніх часів, на Святвечір (Різдво) готують 12 пісних страв.

Традиційно 12 страв готується тому, що вважається, що упродовж року князь Місяць «обходить» 12 разів Матінку-Зем-лю. Саме тому кожному місяцю українці присвячують одну страву.

З 12 традиційних різдвяних страв нині готують: кутю - варену пшеницю (перловку, рис), до якої обов’язково до-дають: мак, мед, родзинки, подрібнені волоські горіхи; узвар - відвар з сушених фруктів: груш, яблук, слив, вишні, який обов’язково настоюють у льосі або хо-лодній пивниці; гречану або пшоняну кашу; квасолю, щоб нечистий дух ви-жити з хати; варений горох; гриби; пісні пироги з капустою, або з грибами, або з ягодами; вареники з картопель-кою і кропом, з потрібкою, з тушкова-ною капустою і смаженою цибулькою; голубці з меленим (рубленим) м’ясом і відвареним рисом, у капустяному листі; коржі з маком; капусняк - борщ з січе-ної капусти, який заправляють пшоном і соняшниковою олією, на реберцях, або на кістковому бульйоні; смажена риба.

У родинах козаків (у козачих селах: Кам’яні Потоки, Максимівка, Городище, Кривуші, Омельник та ін.) здавна, осо-бливо на козачих зимівниках, смажили (пекли у печі) курку (гуску або індичку) з яблуками зі свого садочка. Обов’язково варили цілу картоплю, яку приправля-ли смаженою цибулькою на курячому чи гусячому жирку, а якщо були – на шквар-ках. Її завше ставили між кутею і узваром, як символ заможності. Крім того на сто-лі мав бути хоча б один засмажений чи тушкований заєць, якого подавали у тушкованій капусті з грибами або чорнос-ливом.

Крім них чи на столі, чи окремо мають бути викладені різні плоди, які вирощує родина: яблука, груші, волоські горіхи тощо, а якщо родина була заможна – ви-кладалися заморські дива: фініки, апель-сини, мандарини, банани тощо.

Обов’язково мало удома бути молоко, яке наливали у склянки і з коржами ста-вили на підвіконня для душ рідні, якої не-має поруч. У дуже бідних родинах молоко замінювали на узвар.

Господинею завше особлива увага приділялася приготуванню куті та узвару. Вони готуються першими.

Напередодні Різдва - 6 січня, ще удо-світа (поки не зійшла Вранішня Зоря) для пригощання виставляють святкову пше-ничну кашу на підвіконня і стіл. Кутя, як правило, посідає найпочесніше місце у хаті.

За звичаєм, кожен член родини у

різдвяний вечір має бути удома. Для ро-дичів та інших відсутніх членів родини обов’язково ставлять на столі дві таріл-ки і чарки.

Ще з Х-го століття вважається, що під час Святої вечері у кожній хаті присутні родичі, що відлетіли у Вирій (померли). Саме для них готують і ставлять кутю, ді-ляться нею.

Раніше за традицією страви вживали із загальних мисок, а тому на столі й стоя-ло рівно 12 мисок.

Після вечері, що, зазвичай, триває кілька (3-4) годин, кожен з присутніх має віншувати родичів зі святом і за це слід пити (пригубляти) чарку, щоб сказане збулося, кутю, що залишилася, та інші святкові страви не прибирають зі столу, а залишають для духів родичів, що помер-ли. Для них залишають склянку молока чи узвару (у найбідніших – води), чисті рушники (бажано ті, які даровані роди-чами, яких немає за столом, щоб пізнали свою роботу чи дарунок).

Після закінчення вечері, встаючи з-за столу, починають співати колядки.

За прадавнім звичаєм цього дня, діти обов’язково носять обід до своїх хресних батьків – хрещеного батька і хрещеної ма-тінки.

Дорослі ще можуть лишатися за Святвечерею, а діти і юнь надвечір йдуть колядувати (беруть у батьків за-плічники, куди збиратимуть дароване чи гостинці), з сумками для гостинців.

Колядуючи, виспівують народні об-рядові пісні, за запрошенням заходять до хати.

У день Різдва дозволяється заходити до хати тільки хлопцям, юнакам, паруб-кам, які, згідно зі звичаєм, приносять у хату благополуччя, світло, спокій. Саме тому господарі радісно обдаровують хлоп-чиків, юнаків, парубків грошима і гостин-цями (яблуками, цукерками, горіхами, інколи речами – сорочкою, рушником, кушаком, шапкою-биркою).

Після Святої Вечері, лише після того, як з-за столу підводяться дорослі, о 3-4 годині ночі (не раніше, ніж заспівають треті півні) починають колядувати дорос-лі чоловіки, парубки, козаки.

Дівчата, жінки за відсутності чолові-ків після Вечері починають народні воро-жіння.

Наступного ранку вся родина йде до церкви на урочисте Різдвяне богослужін-ня.

Цього дня прийнято щедро пригоща-ти гостей, які переступлять ваш поріг, а також ходити у гості до кумів, сватів, хо-роших знайомих, друзів, сусідів.Христос народився - славімо Його! З Різдвом Христовим!


4

СВЯТА

1 січня відзначаємо 50 років з Дня проголошення ВСЕСВІТНЬО-ГО ДНЯ МИРУ. Це свято ще нази-вають Днем всесвітніх молитов про мир. 8 грудня 1967 року римський папа Павло VI встановив це свято, Всесвітній день миру. Його відзнача-ють у перший день кожного нового року. 17 грудня 1969 року Генераль-на Асамблея ООН проголосила свято офіційним. Загальний лозунг Всес-вітнього дня миру: «Пробач, і ти отримаєш мир».

11 січня, ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ ПОДЯКИ – це найввічливіший день року. Ми чудово розуміємо значення гарних манер, їх нагальну необхід-ність у повсякденному житті, але найчастіше ми висловлюємо подяку просто так, ніби мимохідь, не замис-люючись про її значення. А між тим слова подяки мають дивовижні вла-стивості, але вимовляти їх не можна, коли людина перебуває у роздрато-ваному стані. Психологи вважають, що слова вдячності – це знаки уваги, вони є усними «поглажуваннями» і здатні зігріти своїм теплом, що йде від чистого серця.

13 січня, СТАРИЙ НОВИЙ РІК – ця цікава традиція – святку-вати Старий Новий рік прийшла до нас з 1918-го року, коли у новій країні на хвилі глобальних змін були по-рушені питання календарного літо-числення. Поява цього неофіційного народного свята пов’язано з розбіж-ністю юліанського (старого) і григо-ріанського (нового) календарів, яке складає рівно 13 днів. Система ста-рого стилю літочислення, що будува-лася на Юліанському календарі була розроблена олександрійськими астрономами на чолі зі знаменитим вченим тих років Созигеном. Цей календар, після його остаточної роз-

робки був введений давньоримським полководцем і ім-

ператором Гаєм Юлієм Цезарем, на замовлення якого і проводилися ці роботи. Дата введення Юліанського календаря - перше січня 45 року до нашої ери. Саме цей календар згодом був прийнятий у якості основного ін-струменту літочислення у християн-ській традиції, а потім і у православ-ній. Православна Церква й досі веде підрахунок всіх основних церковних свят, спираючись на Юліанський ка-лендар.

Слід відмітити, що Григоріан-ська система обчислення часу була набагато точніше юліанського календаря, оскільки давала набага-то краще наближення до циклічного обігу Землі навколо Сонця. Датою введення Григоріанського календаря стало четверте жовтня 1582 року, четвер, який перетворився на п’ят-ницю 15-го числа цього осіннього мі-сяця. У цей Старий Новий рік ми бажаємо всім миру і благополуччя, любові і правди, здоров’я і радості! Зі святом Вас!

21 січня, МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ОБІЙМІВ

За вже сформованою традицією це незвичайне свято відзначається переважно у молодіжному і студент-ському середовищі. Саме там воно і зародилося. У 70-ті роки минулого століття у середовищі західної моло-ді виникла дивна ініціатива, що була спричинена загальними віяннями і тенденціями тих, абсолютно при-голомшливих років. Це був певного роду протест на постійно зростаючу напруженість і своєрідна відповідь, яку не просто помітили, а яка була почута, була підтримана і поширила-ся по всьому світу.

Прості і дружні обійми, позбав-лені будь-якої двозначності здатні підбадьорити і підтримати, сприяти гарному настрою і внести спокій у бу-денну суєту, що наповнена не лише нескінченними турботами, але й усі-лякими тривогами. Це своєрідний спосіб психологічної підтримки, що визнаний навіть у строгому науко-

вому середовищі. Користь від таких доброзичливих жестів інколи буває досить істотна.

Безкорисливість і дружелюб-ність, відкритість і не упередже-ність, прагнення жити і душев-ний спокій – це те, чого багатьом з нас не вистачає, але це те, що потріб-но просто затребувати, просто по-чати використовувати, так як це все властиво нам. Воно вже закладено у нашій природі.

У цей чудовий День редакція газе-ти шле свої обійми усім, хто нам до-рогий, усім кого ми не знаємо і хоті-ли б підтримати. Щиросердо вітає-мо всіх з Міжнародним днем обіймів, днем відкритої безкорисливої під-тримки, днем небайдужих людей!

26 січня, МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ МИТНИКА

Державна митна служба будь-якої країни є невід’ємним елементом контролю і управління порядком переміщення вантажів через дер-жавний кордон. У митних органів багата історія, що налічує сотні років і об’єднує низку усталених традицій, які притаманні саме специфіці їхньої роботи. 26 січня 1953 р. у Брюсселі, столиці Бельгії, була відкрита перша сесія міжнародної Ради митного співробітництва. Цьому переду-вало прийняття спеціальної всесвіт-ньої Конвенції, що вступила в силу у листопаді 1952 р. У 1983 р. було засновано щорічне свято - Міжна-родний день митника. У 1994 р. Рада митного співробітництва була перейменована у Всесвітню мит-ну організацію, що нараховувала у своєму складі сімнадцять євро-пейських країн. Сьогодні Всесвітня митна організація об’єднує у своєму складі вже майже 170 держав світу і серед них – Україна.

У Міжнародний день митника редакція газети приєднується до привітань на адресу всіх, хто пов’я-зав свою професійну діяльність з роботою цієї важливої служби. Ба-жаємо Вам здоров’я, радості, успі-хів у роботі! Зі святом Вас, шановні митники!


5

СВЯТА

27 січня, МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛО-КОСТУ – це страшне і нелюдське яви-ще, яке відбувалося у період 1933-1945 років і отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення прак-тично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненави-стю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, що пану-вали тоді у фашистській Німеччині - НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!

В історії людства було безліч «тем-них» плям, але так відверто, широко-масштабно і цинічно, суспільство ще не падало ниц ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, що супрово-джували увесь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно.

Однак все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкрива-тися факти і підтвердження подібних злодіянь у справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь пов-торилося!

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту прийнятий на офіційному рівні Генеральною Асамблеєю ООН 1 листопада 2005 року. У цей День скорботи і пам’яті, редакція газети приєднується до міжнародної печалі і прагне співчувати всьому цьому болю і втраті, ім’я якої Голокост.

Їй ніяк вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніко-ли не повторитися!

Будемо пам’ятати...

28 січня, МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬ-НИХ ДАНИХ

День захисту персональних даних міжнародне свято, яке відзначається щороку. Цей День відзначається у ба-гатьох країнах світу: Сполучені Шта-ти Америки, Канада, європейські країни. У Європі цей день називають - День захисту інформації.

Конвенція про захист осіб стосов-но автоматизованої обробки даних особистого характеру була прийнята Радою Європи 28 січня 1981 р. Ця конвенція щороку зазнає доопрацю-вання і удосконалення. Ставиться завдання знайти найбільш опти-мальне відображення нових право-вих проблем і питань, спричинених активним технологічним розвитком.

Конвенція про кіберзлочинність, захисту цілісності даних і систем, підкреслюючи недоторканність при-ватного життя в кіберпросторі. Кон-фіденційність даних захищає стаття 8 Європейської конвенції з прав людини.

30 січня - День спеціаліста в і й с ь к о в о - с о ц і а л ь н о г о управління Збройних Сил України

Враховуючи важливу роль органів соціально-психологічної та виховної роботи в підвищен-ні боєздатності Збройних Сил України, підтриманні військової

дисципліни, організації мораль-но-психологічного забезпечен-ня життєдіяльності військ, вій-ськово-соціальної діяльності та з метою виховання патріотизму, здійсненні військово-патріотич-ного виховання особового складу, підтримці престижу військової служби, вірності військовим тра-диціям, Міністром оборони Укра-їни Михайлом Єжелем був підпи-саний наказ № 303 від 3 червня 2011 року «Про встановлення Дня спеціаліста військово-соці-ального управління Збройних Сил України», який нині має що-річний характер і відзначатися 30 січня.

Органи соціально-психо-логічної та виховної роботи Збройних Сил України є невід’єм-ною частиною цілісного вій-ськового організму, їх діяльність спрямована на підвищення боєз-датності Збройних Сил України, укорінення в суспільстві пози-тивного іміджу всієї української армії. Вони реалізують завдання з організації гуманітарного та со-ціального забезпечення діяльно-сті Збройних Сил України, відпо-відають за організацію виховної роботи та планування, мораль-но-психологічного забезпечен-ня підготовки та застосування Збройних Сил України, профі-лактиці правопорушень в армій-ському середовищі, здійснюють моніторинг морально-психоло-

гічного стану особового складу військ і стану вій-ськової дисци-пліни.

У цей день ми також приєдну-ємося до приві-тань на адресу всіх працівників органів соці-ально-психо-логічної та ви-ховної роботи

Збройних Сил України, бажаємо їм міцного здоров’я, родинного щастя і звичайно ж успіхів у їх нелег-кій праці!


6

ПОРАДИ ЛІКАРЯ

ПОРУШЕННЯ ЗОРУ У ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ

Коли є порушення зору у літніх людей, є всі ознаки прогресування захворювання, за відсутності ліку-вання існує можливість спричинення сліпоти.

Існує низка захворювань очей, ха-рактерних для літнього віку, напр., глаукома, катаракта і дегенерація сітківки. Катаракта і дегенерація жовтої плями - два захворювання, які піддаються ефективному лікуван-ню за умови своєчасно поставленого діагнозу.

За відсутності адекватного ліку-вання вони можуть призвести до слі-поти і здійснити величезний вплив на якість життя. Катаракта - це помут-ніння кришталика, що призводить до поступового зниження зору. Захворю-вання піддається оперативному ліку-ванню.

Показання до операції: - порушення зору на тлі катарак-

ти і дегенерації жовтої плями; - почервоніння і біль в оці. Операцію проводять пацієнтам,

які не мають протипоказань до хірур-гічного втручання.

Існує низка захворювань, що су-проводжуються ураженням сітківки ока.

Артеріальна гіпертензія і генера-лізований атеросклероз призводять до потовщення і звивистості крово-носних судин сітківки. Спочатку зір не погіршується, але згодом живлення сітківки порушується, що призводить до погіршення зору.

Контроль гіпертонії Для боротьби з атеросклерозом

і гіпертонією необхідно відмовитися від паління, вживання алкоголю,до-тримуватися низької холестеринової дієти, слідкувати за вагою тіла і при-ймати антигіпертензивні препарати.

Цукровий діабет є однією з ос-новних причин зни-

ження зору. Рівень ретинопатії зале-жить від тривалості

захворювання і погіршується при су-путній гіпертензії. Лікування ґрунту-ється на контролі рівня цукру в крові та артеріального тиску, а також на до-триманні дієти.

Дегенерації жовтої плями є най-поширенішою причиною втрати цен-трального зору у літніх людей стар-ше 50 років. Нині невідомі фактори даного розладу, який уражає в рівній мірі, як чоловіків, так і жінок. У літніх людей старшого віку, дегенерація, як правило, пов’язана з розростанням нових кровоносних судин у задній частині ока. Погіршення зору відбу-вається на тлі порушення функції макули (жовтої плями).

Застосування флуоресцентної ангіографії та лазеротерапії зменшує ризик розвитку середнього та тяжко-го ступеня втрати зору при даному захворюванні. Як правило, курси лі-кування проводять багаторазово, 5-6 разів протягом двох років для профі-лактики рецидиву. Однак для людей з великою втратою зору ця методика не є ефективною. Ранні ознаки макуляр-ної дегенерації можна виявити, роз-глядаючи прямі лінії (напр., на карта-тім папері або між плитками у ванній кімнаті). Раптова поява білих плям чи спотворення ліній може бути ознакою утворення нових кровоносних судин в задній частині ока. При виникненні патологічного процесу існує 50% імо-вірність його розвитку в іншому оці.

Регулярні огляди у офтальмолога дозволять людям з високим ризиком розвитку дегенерації жовтої плями зупинити прогресування захворюван-ня на ранній стадії. Гарний зір необ-хідно для управління транспортними засобами, читання та виконання різ-номанітних повсякденних завдань. У сукупності з іншими віковими пробле-мами, наприклад артрозом, порушен-ня зору можуть привести до падінь і переломів, а також мати серйозний вплив на якість життя людини.

Саме тому людям похилого віку рекомендується:

- регулярно проходити огляд у офтальмолога;

- у віці старше 75 років проходити щорічну диспансеризацію і контролю-вати артеріальний і внутрішньоочний тиск;

- носити сонцезахисні окуляри з широкими склом бажано зеленого ко-льору;

- використовувати відповідні допо-міжні засоби (напр., лінзи ) для корек-ції порушень фокусування.

УВЕЇТ - це запальний процес судинної оболонки ока. Збудником може бути будь-яка інфекція, яка

вільно циркулює в крові. Симптоми увеїту можуть проявлятися по-різно-му, все залежить від опору організму, розташування запального вогнища і патогенності інфекції (ушкоджуваль-ної сили). При деякій сукупності та-ких факторів прояв захворювання на увеїт може наростати у такій послі-довності: легка пелена перед оком, тяжкість в оці, погіршення гостроти зору, почервоніння хворого ока, ниючі болі в оці, сльозотеча і світлобоязнь, гострий біль, повна сліпота, запален-ня другого ока.

Лікування увеїту: призначення протизапальних лікарських препара-тів, що дозволяють призупинити хво-роботворний процес і врятувати очі. Подібне лікування не гарантує повне усунення рецидиву увеїту. Тому крім протизапального лікування потрібно більш повно обстежити організм для виявлення джерела і виду інфекції, щоб потім усунути його з організму. До одних з найпоширеніших інфекцій, що спричиняють увеїт відносяться: хламідіоз, туберкульоз, ревматизм, токсоплазмоз, сифіліс, різні віруси.

Токсоплазмоз – одна з основних причин хвороби увеїт, але, тим не менш, про нього практично нічого не відомо. Інфекція може перебувати у тілі домашньої тварини - собаки чи кішки. Ця інфекція належить до ан-тропозоонозів, інфекції передається від тварини до людини. Це захворю-вання не передається від людини до людини. Винятки становить передача по крові від вагітної матері до дитини. Приблизно 90% кішок заражені токсо-плазмозом. Передається в основно-му через брудні руки, харчовим шля-хом. Якщо після того як ви погладили тварину і не помили руки приступили до вживання їжі, є великий шанс за-разитися. Ця інфекція може не прояв-ляти себе тривалий час. Поштовхом для прояву інфекції може бути отри-мання важкої фізичної травми, грип, інтоксикація.

Це захворювання може спричи-нити ускладнення у вигляді зниження або повної втрати зору хворого ока, підвищення внутрішньоочного тиску та розвиток закритокутової глаукоми, інфаркти сітківки, відшарування сіт-ківки, набряк диска зорового нерва. Прогноз і перебіг захворювання увеїт залежить повністю від основного за-хворювання. Хронічні форми хвороби увеїт можуть рецидивувати у холод-ну пору року, гострі іридоцикліти в основному тривають 3-6 тижнів. При атрофічних змінах або хоріоретиніті сітківки гострота зору помітно падає.

Ганна СВИРИДЕНКО, лікар-офтальмолог


7


ВАЖЛИВІСТЬ СВОЄЧАСНИХ ПРОФОГЛЯДІВ ПОРОЖНИНИ РОТА

Відвідання стоматолога має бути обов’язковим і регулярним, не рідше одного разу на рік, а ще краще – раз на півріччя. Та біль-шість людей, хоча б раз у житті за-мислювалися над питанням:

- А чому саме такою є регуляр-ність стоматологічних оглядів?

- А чи не є це винахідливий мар-кетинговий захід лікарів-стома-тологів, щоб їхні кабінети не пу-стували?

Розвіємо сумніви, розгля-нувши факти. А вони свідчать про те, що за рік хвороби зубів і сли-зової оболонки порожнини рота не встигають перейти з початко-вої стадії у наступну. Але це може відбутися лише за однієї умови – щорічного своєчасного огляду зубів і ротової порожнини. А вчас-не виявлення початкової стадії захворювання набагато легше лі-куються, мінімально витрачаючи ваш час, зберігаючи здоров’я, а го-ловне - зменшуючи ваші витрати на лікування.

Шкода, завдана зубним на-льотом

З чого починаються проблеми у порожнині рота?

Саме з зубного нальоту і зубної бляшки. А точніше, з бактерій, що ховаючись у зубній бляшці про-дукують кислоти і, таким чином, руйнують поверхню зубної емалі. Тверда зубна бляшка утворюється на поверхні зуба лише за 36 годин, а щойно ці години спливуть – при-брати бляшку в домашніх умовах просто неможливо. Саме тому слід щоденно і вранці, і на ніч ретельно чистити зуби.

Збалансоване харчування – запорука профілактики ка-рієсу

Основним джерелом утворен-ня зубної бляшки є вуглеводи, що є у більшості продуктів харчуван-ня – вашого щоденного раціону. Але не всі вуглеводи призводять до виникнення карієсу зубів. Лег-корозчинні вуглеводи, що міс-тяться у цукрі, цукерках, варенні, тістечках, хлібобулочних виробах тощо є джерелом утворення зуб-ної бляшки.

Натомість, вуглеводи, що є в усіх видах овочів і фруктів: різні ягоди, яблука, груші, морква, бу-ряк, капуста, картопля тощо не призводять до негативного впливу і не сприяють утворенню карієсу.

Існує ще одна особливість – неважливо скільки з’їли солодо-щів, одну цукерку чи одразу п’ять, одне тістечко чи кілька, - меха-нізм утворення зубного нальоту вже діє. Не варто також забувати про усілякі солодкі напої, що міс-тять цукор: солодкий чай, газова-ні напої, соки – усі вони сприяють утворенню карієсу. Дитячим сто-матологам добре відомий «пля-шечковий карієс», що зустріча-ється у дітей раннього віку. А він розвивається, коли дитині на ніч дають пити солоденьку водичку у пляшечці. Наслідок – множинний карієс тимчасових зубів і надзви-чайно складне відвідування сто-матолога.

Саме тому, усім дорослим, піс-ля того як вже почистили зуби на ніч, не варто вживати нічого солодкого, краще з’їсти овоч чи фрукт.

Що може побачити лі-кар-стоматолог під час профі-лактичного огляду?

Під час профілактичного огля-ду лікар звертає увагу не лише на кількість уражених карієсом зубів, а й на багато інших дрібниць, які свідчать про те, як саме ставиться пацієнт до здоров’я своїх зубів.

Напр., якщо зубний наліт чи зубний камінь утворюється у по-рожнині рота лише з одного боку, можна припустити, що пацієнт пережовує їжу правим чи лівим

рядом зубів. Висновок – пацієнту негайно слід змінити процес пе-режовування, рівномірно розподі-ляючи їжу.

Таких стоматологічних тонко-щів, відомих лише лікарю, надзви-чайно багато, а побачити їх можна лише під час індивідуального про-філактичного огляду досвідченим лікарем-стоматологом.

Серед актуальних питань су-часності – онкологічна насторо-женість. Кожній людині, яка ви-вчала анатомію у школі, відомо, що у порожнині рота і суміжних щелепно-лицьових відділах від-буваються швидкі обмінні проце-си, у тому числі й патологічні. Та не слід панікувати – онкологічні захворювання порожнини рота легко діагностуються і добре під-даються лікуванню, за умови своє-часного огляду.

Існує ще одна істотна причина відвідувати стоматолога щопівро-ку – своєчасна корекція звичок підтримання належного рівня гі-гієни порожнини рота.

Не слід забувати про те, що стан зубів і слизової оболонки порожнини рота завше відобра-жає загальний стан здоров’я ор-ганізму людини. Саме тому серед лікарів-стоматологів давно живе гасло: «Ротова порожнина – дзер-кало здоров’я!».

Слід пам’ятати про те, що чи-маленька частка системних захво-рювань організму людини клініч-но проявляється на ранніх стаді-ях розвитку видимими змінами стану тканин зубів і слизової по-рожнини рота. За наявності таких змін грамотний лікар-стоматолог обов’язкове зверне увагу пацієнта під час профілактичного огляду.

Крім того, сумлінне і ретельне виконання рекомендацій вашого лікаря-стоматолога сприятимуть постійній підтримці високого рів-ня гігієни і гарного здоров’я по-рожнини рота багато років.

Давним-давно відомо, що кра-ще попередити хворобу, ніж потім боротися з нею та її наслідками.

Сергій ІЩЕНКО, лікар-стоматолог


8

ВИРАЗКА ШЛУНКУ ТА ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ

Виразка шлунку та дванадця-типалої кишки - це рана, виразка, тобто глибокий дефект стінки дванад-цятипалої кишки або шлунку. Виразка може добиратися до глибоких шарів (може проникнути у м’язовий шар і навіть глибше) стінки дванадцятипа-лої кишки і шлунку, найчастіше вона ускладнюється кровотечею, а також перфорацією (проривання) стінок два-надцятипалої кишки і шлунку, що за-грожує серйозними наслідками.

У більшості випадків виразкова хвороба виникає на фоні вже наявного гастриту (гастродуоденіту), що, як і ви-разкова хвороба, розвивається внаслі-док впливу бактерії хелікобактер пілорі (Helicobacter pylori, хелікобактеріоз).

Якщо людина захворіла на гастрит, на поверхні слизової оболонки його шлунку утворюються тріщинки - ерозії. Якщо терміново не було здійснено від-повідного лікування, вони поглиблю-ються і добираються до м’язового шару шлунка, після чого перетворюються на виразки.

Основна ознака виразкової хвороби така ж, як і при гастриті, - больові відчуття у надчеревній ділянці з лівого боку. При виразковій хворобі болі відрізняються періодичністю - мо-жуть затухати і знову з’являтися – так звані рецидиви, або загострення вираз-кової хвороби.

У більшості випадків поява симп-томів виразкової хвороби залежить від пори року: найчастіше вона загострю-ється восени і навесні. У цьому її відмін-ність від гастриту, що не має сезонного характеру, а виникнення дискомфорту в шлунку при ньому пов’язано, в основ-ному, з якістю споживаної їжі та режи-мом харчування. При цьому слід з’ясу-вати, на що хворий пацієнт – на гастрит

чи виразкову хворо-бу. Точно поставити діагноз можна тіль-

ки після процедури фіброгастродуоде-носкопії (ФГДС).

Причини виразкової хворобиГоловну роль у появі виразкової

хвороби відіграють бактерії Helicobacter pylori, а також прийом упродовж три-валого часу (30 днів) у стандартній дозі неспецифічних протизапальних препа-ратів (напр., аспірину), цитостатиків, кортикостероїдів (преднізолон). Вони завдають ушкоджень слизовій оболон-ці дванадцятипалої кишки і шлунку, знижують фактори захисту слизової оболонки і збільшують фактори агресії (підвищують вміст соляної кислоти, по-рушують шлункову моторику).

Факторами ризику є лише фон, який готує необхідну ґрунт для розвит-ку всіляких захворювань. Дані фактори чинять негативний вплив на перебіг захворювання, часто призводять до ре-цидивів.

Фактори, на які можна вплину-ти: порушене харчування; вживання алкоголю, паління; нервово-психічні фактори.

Моторика шлунку і шлункова се-креція перебувають у постійному взає-мозв’язку зі станом нервової системи. У 50-60% хворих під час загострення виразкової хвороби відзначаються не-врози, депресії.

Фактори, на які не можна впли-нути: статева приналежність; вік пацієнта; генетична схильність.

Серед усіх пацієнтів, яким встанов-лено діагноз «виразка» співвідношен-ня чоловіків і жінок становить 4 до 1. Є версії, що жіночий організм захища-ють від появи виразок статеві гормони. Співвідношення вирівнюється у жінок, що досягли періоду менопаузи. Для мо-лодого віку характерна поява пептич-них виразок дванадцятипалої кишки, а для представників старшого покоління - виразки шлунка.

Основні симптоми та ознаки виразки дванадцятипалої кишки і шлунку

Головні ознаки хвороби - це хво-робливі відчуття і диспептичний син-дром - відрижка кислим, печія, блюван-ня і нудота. Біль з’являється у верхній частині живота, в області пупка. Болі мають розпираючий, нападоподібний характер. Характерні так звані голодні болі, що виникають натщесерце або ті, що з’являються через 2-3 години після вживання їжі. Вони більше властиві па-цієнтам з виразкою дванадцятипалої кишки і після прийому їжі затихають. У пацієнтів із діагнозом «виразка шлун-ку» болю з’являються через 30 хвилин

- 1 годину після прийому їжі. Найчасті-ше пацієнти скаржаться на появу болі у нічний час.

Через те, що вміст шлунку закида-ється у стравохід з’являється печія, для якої властиве відчуття печії за груди-ною. Біль може з’являтися і після їжі.

Блювота і нудота виникають через збільшення тонусу блукаючого нерва, посиленням гіперсекреції соляної кис-лоти і шлункової моторики. Блювота з’являється у момент, коли біль най-більш виражена. Після блювоти настає відчуття полегшення, болі помітно зни-жуються або зникають зовсім. Велика кількість пацієнтів страждають від за-крепів.

Якщо хвороба продовжується до-сить тривалий час, розвивається емо-ційна лабільність, астенія (безсоння, нездужання, слабкість). Може змен-шуватися маса тіла, що пояснюється обмеженням у прийомі їжі, які пацієнт встановлює, боячись нової появи болів.

За останні десять років симптоми виразкової хвороби зазнали деяких змін. Виникла велика кількість атипо-вих і малосимптомних різновидів ви-разки. Локалізація болю найчастіше характерна для правого підребер’я, у проекції жовчного міхура, болі можуть з’являтися в області попереку, вони на-гадують ниркову патологію (сечокам’я-на хвороба, пієлонефрит), за грудиною, в області серця, як при серцевих хворо-бах (інфаркт міокарда, стенокардія).

У деяких випадках хвороба може проявлятися без больового синдрому, а лише печією. У десяти випадках зі 100 захворювання не проявляє клініч-них симптомів, вони з’являються тільки тоді, коли виникають певні ускладнен-ня.

Приводом для негайного звернення до сімейного лікаря, а згодом до гастро-ентеролога з метою обстеження і попе-редження ускладнень і появи супутніх хвороб є: поява вираженої слабкості, ді-ареї, часті випадків блювоти, наявність у калових масах домішок крові.

Чому виразкова хвороба небез-печна? Які її ускладнення?

Виразкова хвороба - це надзви-чайно небезпечне захворювання. І го-ловна її небезпека в ускладненнях:

Найнебезпечніше і часто зустріча-ється ускладнення виразкової хворо-би - це кровотеча. Воно розвивається внаслідок роз’їдання стінок артерій, які розташовуються у дні виразки, шлунко-вим соком. Кровотеча може бути як ряс-ною, так і легкою (прихованою). Якщо у пацієнта із виразки відкривається силь-

Людмила ЛОБАНОВСЬКА, «Заслужений лікар України»



9


ВИРАЗКА ШЛУНКУ ТА ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИна шлункова кровотеча, у нього з’яв-ляється блювота темною кров’ю, що за кольором нагадує кавову гущу.

Ще один варіант - поява у хворо-го мелени (стул чорного кольору), що утворюється у результаті потрапляння крові далі по кишечнику. Випадки кро-вотечі з виразки дванадцятипалої киш-ки зустрічаються у п’ять разів частіше у порівнянні з кровотечами з виразки шлунку.

Пілостеноз, стеноз воріт - це закупорка (стеноз, обструкція) вихід-ного отвору зі шлунку. Умовно шлунок можна розділити на кілька частин: са-мий верх шлунка - дно, тіло шлунка і вузький вихід з нього - пілоричний (або антральний) відділ. При локалізації ви-разки в області вхідного отвору дефор-мація і запалення цієї ділянки спричи-няють перекривання виходу, внаслідок чого стає неможливим просування вмісту шлунка далі по кишечнику.

Основними симптомами стенозу во-ріт є нудота, яка з часом прогресує, блю-вання, відчуття розпирання, відрижка після прийому їжі, здуття живота.

У такій ситуації рекомендується планове хірургічне втручання.

Перфорація (прорив) виразки Коли виразка стає дуже глибокою, вона може спричинити прорив шлункової стінки або стінки дванадцятипалої киш-ки в порожнину очеревини. Основний супутник прориву виразки - нестерпний біль у животі («кинджальний»). Паці-єнта з проривом потрібно терміново госпіталізувати в терміновому поряд-ку, оскільки може призвести до появи запального процесу в очеревині (пери-тоніту). Гостра кровотеча і проривна виразка вимагають термінового хірур-гічного втручання.

Повторне загострення (реци-див) виразкової хвороби

Виразка відноситься до групи хро-нічних захворювань і має високу схиль-ність до рецидивів. Виникненню заго-стрень сприяють чинники, як прийом алкоголю, аспірину та інших неспеци-фічних протизапальних препаратів, паління.

Рак дванадцятипалої кишки і шлунку. Збудник виразкової хво-роби Helicobacter pylori виділяє низку речовин, так званих, канцерогенів, що запускають процес утворення пухлини ураженої ділянки і перетворення вираз-ки в рак. При виразковій хворобі два-надцятипалої кишки рак майже ніколи не виникає.

У більшості випадків про наявний рак шлунку свідчать симптоми: зміна

нюху і смаку, виникнення почуття ві-дрази до деяких груп продуктів (як пра-вило, це м’ясні продукти).Діагностика виразкової хвороби

Виявлення виразкової хвороби ґрунтується на кількох базових дослі-дженнях, що спрямовані на визначення місця розташування, розмірів та інших характеристик виразки, включає аналі-зи на кислотність кишечника і хеліко-бактеріоз.

Спеціальний метод діагностики - ФГДС (фіброгастродуоденоскопія) - ог-ляд лікарем слизової оболонки шлунку і дванадцятипалої кишки з використан-ням зонду, який вводять у шлунок через стравохід. Цей метод допомагає відріз-нити гастрит, гастродуоденіт (поверхне-ве запалення слизової дванадцятипалої кишки і шлунку) від виразки.

Виразка – це округле утворення, як правило, невеликих розмірів (діаме-тром до кількох сантиметрів) по краях якого знаходиться узвишшя, що свід-чить про інтенсивність запалення (за-пальний вал). Під час проведення ФГДС у багатьох випадках роблять зішкріб тканин з підозрілих ділянок, які потім перевіряють під мікроскопом на наяв-ність збудника виразкової хвороби - Helicobacter pylori.

Для виявлення хелікобактеріозу застосовують два основні методи: ви-явлення мікробів у зішкрібі слизової оболонки шлунку із застосуванням мі-кроскопу; визначення антитіл проти хелікобактер пілорі у сироватці паці-єнта.

Діагностувати хелікобактеріоз необ-хідно для того, щоб визначитися зі скла-дом лікування і постійно контролювати успішність проведеної терапії.

Під час фіброгастродуоденоскопії роблять рН метрію - визначають кис-лотність шлунку. Це потрібно для того, щоб правильно обрати курс лікування.

Лікування виразкової хворо-би: основні компоненти: лікування, спрямоване на усунення хелікобактер-ної інфекції; лікування, спрямоване на зниження кислотності шлунку і сти-муляцію загоєння виразки; дотриман-ня лікувальної дієти.

При виразці шлунку необхідно ви-ключити з раціону: каву, алкогольні напої, надто гарячу або холодну їжу, смажену, гостру, грубу, солону їжу (напр., грубе м’ясо, гриби).

Прийоми їжі мають бути частими (кожні чотири години), харчуватися потрібно невеликими порціями. Допус-кається вживати в їжу овочевих супів і пюре з овочів, молоко і молочні продук-

ти, йогурти, каші, яйця. Крім цього, для прискорення процесу загоєння вираз-ки в їжу потрібно вживати продукти, в яких містяться білки і вітаміни.

У минулому пацієнти харчували-ся виключно за рецептами, однак на сучасному етапі розвитку медицини встановлено, що достатньою мірою є усунення дратівливих факторів.

Лікування виразкової хвороби за допомогою ліків здійснюється за стан-дартними схемами: препарати вісму-ту, антибіотики, інгібітори прото-нової помпи (пантопразол, омепразол, езомепразол, рабепразол).

Вибрати схему лікування, його три-валість і дозування препаратів може тільки фахівець - гастроентеролог або сімейний лікар.

Оперативне втручання - хірур-гічне лікування виразки

У деяких екстрених випадках, таких як перфорація виразки, сильна шлун-ково-кишкова кровотеча, непрохід-ність пілоричного каналу, вдаються до хірургічного лікування. У цьому випад-ку роблять два види операцій: ушиван-ня виразки; резекцію шлунка - вида-лення 2/3 шлунка і з’єднання залишків його частини з кишечником; вагото-мію - перетин нервів, стимулюючих шлункову секрецію і призводять до ре-цидивів виразкової хвороби. Найчасті-ше при проведенні резекції виконують ваготомію.

При виразковій хворобі оперативне втручання показано лише в особливих випадках, оскільки часто виникають ускладнення (запальні процеси, крово-течі, важкі порушення обмінних проце-сів).

Реабілітація після лікуванняВажливий реабілітаційний захід

- санаторно-курортне лікування, яке призначають, коли захворювання зна-ходиться у неактивній фазі.

Існують протипоказання: таке лі-кування не здійснюється у перші два місяці після хірургічного втручання, при різного роду ускладненнях виразки (стеноз воріт, злоякісне переродження, кровотеча - упродовж останнього пів-річчя), при наявності супутньої важкої патології.

Санаторно-курортне лікування при-пускає проведення великої кількості фі-зіотерапевтичних заходів, використан-ня мінеральних вод, які нормалізують функцію не лише гастродуоденальної області, а й усього орга-нізму.


10

Обмороження - це наслідки впливу низьких температур на організм, звичай-на і поширена травма, яку може отримати людина як молодого так і похилого віку у холодну пору року (здебільшого взимку).

Якщо дія низької температури су-проводжується зниженням температури всього організму, можливе настання за-мерзання тіла. При обмороженні, зазви-чай, спостерігаються поколювання, хво-робливість і печіння в ураженій частині тіла. Найчастіше зустрічаються обморо-ження кінцівок, зокрема рук. Лікування подібних обморожень залежить від сту-пеня ушкоджень. При важких ступенях можлива навіть ампутація пальців або кінцівки.

Обмороженню сприяють певні фактори: фізична втома, ослаблення організму, голод, серцево-судинні за-хворювання. А також вузький одяг або взуття, адже у такому стані відбуваєть-ся порушення кровопостачання кінцівок. Якщо людина змушена тривалий час пе-ребувати у незручному стані, вона також ризикує обморозитися.

Важкі травми, що супроводжуються крововтратою, теж сприяють швидкому обмороженню. Підсилюють процес об-мороження: алкогольне сп’яніння, піт-ливість ніг, і навіть паління.

Статистичні дані щодо тяжких обмо-рожень , що призвели до ампутації кін-цівок, свідчать про те, що всі вони вини-кли через алкогольне сп’яніння.

Профілактика обмороження Важливо зберегти тепло якомога дов-

ше. Це може забезпечити заздалегідь пі-дібраний одяг. При низькій температурі повітря з організму дуже швидко вихо-дить тепло, дуже необхідне для нашого життєзабезпечення. Вихід тепла з тіла - це наша смерть від замерзання.

У холодні регіони Землі споряджа-ються за певними правилами. Це ж мож-на застосовувати і до холодної пори року в наших регіонах.

1. Одяг повинен мати основну функ-цію - зберігати тепло організму і не ви-

пускати його назовні. Ближче до тіла має бути одяг, що зберігає

тепло, що ізолює його від виділення на-зовні.

2. Верхній одяг повинен бути водоне-проникний. Вода проводить тепло наба-гато швидше, ніж повітря.

3. Непродуваємість вітром теж відно-ситься до життєво важливих якостей одя-гу. Якщо мороз невеликий, але сильний вітер - отримати обмороження організму набагато легше.

4. Одяг не повинен прилягати до тіла занадто щільно, адже так він буде пору-шувати мікроциркуляцію крові у кінців-ках тіла, що теж сприяє швидкому замер-занню. Небезпечно у цій ситуації і потін-ня, при якому відбувається охолодження організму.

5. Кінцівкам слід приділяти особливу увагу, адже організм, зберігаючи тепло, посилює потік крові до внутрішніх ор-ганів. Відповідно, надходження крові до рук і ніг, зменшується. Їх потрібно додат-ково зігрівати, не дозволяючи їм закляк-нути. Взуття бажано мати на один розмір більше, щоб можна було одягти пару пар вовняних шкарпеток, які добре вбирають вологу. Якщо кінцівки починають замер-зати, то енергійні кругові рухи руками і ногами будуть найефективнішим спо-собом їх розігріти. За законами фізики, завдяки цим рухам, з центральних судин кров почне надходити у периферичні су-дини за рахунок відцентрової сили.

Від обмороження застерігає вико-ристання жиру. Дуже ефективно змащу-вати губи гігієнічною помадою, а шкіру обличчя і руки - жирним кремом. Жи-ровий прошарок утворює плівку на шкі-рі, при цьому зменшується тепловіддача організму. Допомагає такий метод і при пересихані шкіри. Якщо людина отрима-ла обмороження кінцівок, їй слід дати га-рячу каву, чай, а якщо є потреба - дихаль-ні та серцеві засоби. Можна застосувати ванну для ніг, температуру якої упродовж півгодини слід поступово піднімати з 20 ° до 40 °. Ноги слід мити з милом, одно-часно злегка масажуючи. Після появи будь-яких ознак відновлення кровообігу, масаж і зігрівання слід припинити для уникнення пошкодження шкіри, обро-бити шкіру на постраждалих ділянках за допомогою спирту і накласти утеплюючу асептичну пов’язку. Інколи у популярних брошурах рекомендується розтирати постраждалу кінцівку снігом, проте на-справді робити цього не слід через небез-пеку ушкодження при цьому шкірних покривів і потрапляння інфекції.

Обмороження поділяють на 4 ступеня

Поверхневе обмороження або обмороження першого ступеня. Обмо-роження обмежене поверхнею шкіри. Шкіра виглядає червоною і опухлою. Не зважаючи на те, що це боляче, зазвичай, не відбувається подальшого ураження під час зігрівання. Коли обмороження просу-

вається глибше через шкіру і плоть – це вже глибше обмороження. Поверхневе обмороження повинен оглянути лікар і лікування має бути серйозним, адже це може бути першою ознакою глибокого обмороження.

Симптоми обмороження, зазвичай, співставні тяжкості травми. Спочатку з’являється оніміння і біль, а потім слідує незграбність або почуття відсутності ура-женої частини тіла. Відчувається екстре-мальний біль при відігріванні. Різні паці-єнти можуть мати різні симптоми.

Обмороження другого ступе-ня – глибше ураження шкіри, що може призвести до виникнення бульбашок з прозорою або молочною рідиною всере-дині. Уражається епідерміс і поверхнева дерма. Ураження цього ступеня розвива-ються упродовж 12 годин з появою почер-воніння шкіри і набряком навколишніх пухирів. Заповнені кров’янистим вмістом пухирі вказують на більш складне обмо-роження, адже ушкоджена глибша дер-ма.

Важливо пам’ятати, що проколювати пухирі неможна, бо це може призвести до висихання шкіри і подальшого ушко-дження тканин

Глибоке або тяжке - обморожен-ня третього ступеня – це обмороження усієї товщі шкіри (дерми), втрата чутли-вості, пульсація – біль та печія. Гемора-гічні пухирі - це результат обмороження глибокої дерми. Трапляється почорніння шкіри з некрозом місцевих тканин.

Тільки при довготривалому впливу холоду на організм, людина може отри-мати глибоке або тяжке обмороження четвертого ступеня. Воно проникає через шкіру в м’язи і за їх межі, призводить до муміфікації та уражень кісток, суглобів кінцівок.

Ефективне лікування обморо-ження можливе тільки при своєчасно-му зверненні постраждалого до лікаря. Бо уразлива дія холоду на кінцівки, що тривала довго зберігає недостатність кро-вообігу тканин навіть після відігрівання за рахунок спазму дрібних судин шкіри і м’язів.

Ознаки глибокого обмороження - після відігрівання з’являється набряк, що тримається 5 годин;- пухирі з’являються упродовж 6- 24 го-дин після швидкого відігрівання;- сильно обморожена тканина утворює сухий чорний струп за 9-15 днів;- муміфікація утворює видиму лінію де-маркації з 22 по 45 день.

Тому при будь-яких ознаках обмо-роження, що не зникає у перші години, або наведені симптоми починають наро-стати, слід якомога швидше звернутись за медичною допомогою у найближчий лікувальний заклад.

Бажаємо вам здоров’я!


Павло ВАРШАВЕР, кандидат медичних наук,

лікар-хірург

ОБМОРОЖЕННЯ: ПРИЧИНИ, ОЗНАКИ, НАСЛІДКИ, ЛІКУВАННЯ


11

БЕСІДА ЛІКАРЯ

Запалення або защемлення сіда-лищного нерва, радикуліт попереко-во-крижовий, ішіас – усе це синоніми назви однієї хвороби. Хворі, які хоча б раз у житті зіткнулися з цим невроло-гічним захворюванням, ніколи не забу-дуть свій сумний досвід: дискомфорт і відчуття слабкої печії у районі крижо-во-куприкового відділу хребта достат-ньо швидко може змінитися різкими прострілами, що віддають у ногу, з на-ростаючою силою больових відчуттів.

Біль при ішіасі має характер при-ступів і може тривати іноді по кілька годин, особливо у нічний час, вона ніби «стікає» по задньому боці стегна, проходить під коліном і по задній і бо-ковій частині стегна досягає пальців ніг. Стріляючий, ріжучий і свердлячий характер болю у поєднання з м’язовою слабкістю ураженої кінцівки, відчуттям печії у нижній частині спини, онімін-ня або поколювання у нозі, робить їх нетерпимими. При цьому, зміна поло-ження тіла на інтенсивність болю прак-тично не впливає. Біль також різко по-силюється при намаганні наступити на ногу, перевернутися у ліжку, при чхан-ні, кашлю.

Сідалищні нерви - два парних най-більших нерва в організмі людини, саме вони відповідають за чутливість і рухливість наших нижніх кінцівок.

Один з основних симптомів запа-лення чи защемлення сідалищного нерва – першопочаткова однобічна локалізація больових відчуттів у правій чи лівій частині сідниць з переходом на ногу з того ж боку.

Однак, не пролікований, запуще-ний ішіас може з часом розповсюди-тися і на нерв з протилежного боку. При переході захворювання з гострої у хронічну форму приступи болю мо-жуть повторюватися періодично, піс-ля тимчасового періоду уявного бла-гополуччя, причому, спровокувати їх відновлення може чимало зовнішніх і внутрішніх факторів.

У гострій стадії ішіасу хворий май-

же не може пересуватися: крім надзви-чайно сильного болю під час ходьби, нога з боку розвитку запалення просто «підламується», а людина втрачає рів-новагу і падає. Різко змінюється хода хворого, він тягне за собою ногу. Хво-рий не в змозі отримати полегшення ні стоячи, ні сидячи, ні лежачи, а на-ростаючий невимовний характер болю здатен навіть довести людину до втрати свідомості.

Спровокувати запалення і защем-лення сідалищного нерва може багато факторів: утворення грижі міжхреб-цевого диска; підняття і перенесення чогось важкого; постійні надмірні фізичні навантаження; різні травми хребта; пухлини в районі локалізації сідалищного нерва; вікове звуження просвіту спинномозкового каналу; ос-теохондроз; тривале переохолоджен-ня; перенесені інфекційні захворюван-ня; запальні процеси в органах мало-го тазу, у тому числі гінекологічні захворювання у жінок; схильність до утворення тромбів; розсіяний скле-роз; інтоксикації, отруєння; довго-тривалий стрес; цукровий діабет.

Насправді, цей довжелезний спи-сок можна продовжити.

Та особливо слід виділити вплив ст-ресових ситуацій на виникнення ішіасу.

Науковці-медики встановили, що людина здатна легко напружувати м’язи спини, сідниць, але розслабити їх самостійно, вольовим зусиллям – ні. Сприяють розслабленню цієї групи м’язів позитивні емоції. Натомість, не-гативні переживання призводять до їх підвищеного тонусу і спазму, як наслі-док – защемлення сідалищного нерва. На користь справедливості цієї теорії свідчить той факт, що локалізація про-цесу запалення при ішіасі у мужчин і жінок різна. У жінок у 80% випадків спостерігається ураження правого сіда-лищного нерва, а у мужчин – навпаки, процес має лівосторонній характер з тією ж частотою. Пояснюють це тим, що у мужчин під час стресу активізується права півкуля головного мозку і, відпо-відно, напружується ліва сторона тіла. У жінок – навпаки, працює ліва півкуля і спазм спостерігаємо з правого боку.

При перших ознаках ішіасу, ще до звернення до сімейного лікаря, можна вжити деякі прості заходи, щоб не допу-стити його швидкого розвитку і не по-гіршувати своє самопочуття: - відмовтесь від м’якого дивана і крісла, спати слід на рівній, досить жорсткій поверхні; - для зменшення болю під час сну мож-на спробувати підкласти під коліна ска-тану валиком ковдру;

- не робіть різких рухів, не нахиляй-тесь! Не піднімайте дуже важкі пред-мети, не тягніться уверх і не утримуйте щось довго на витягнутій руці; - до відвідування лікаря нізащо не ко-ристуйтеся ніякими розігріваючими мазями і гелями, напр., категорично заборонено при зміщенні дисків і випа-дінні міжхребцевих дисків! - виключіть можливість тривалого за-гального переохолодження.

Усі ці рекомендації хоча і не мають лікувального характеру, але значно підвищать ваші шанси позбавитися ішіасу і більш стиснуті терміни і без ускладнень.

Кожному слід пам’ятати, що лише народними засобами запалення сіда-лищного нерва вилікувати не можли-во! Звертайтесь до сімейного лікаря! Якщо буде потреба, він направить вас на консультацію невропатолога.

Саме лікар-невропатолог діагнос-тує захворювання і можливі причини, що його спровокували. На основі скарг пацієнта, перевірки рефлексів невро-логічним молоточком, оцінювання чуттєвості шкіри, оцінюється ступінь ураження нерву. Додатково обов’язко-во призначається рентген, а у складних випадках – комп’ютерна томографія чи магніто-резонансна томографія. При підозрі на наявність новоутворень в області хребта роблять ПЕТ-КТ з вико-ристанням радіоактивних ізотопів.

Лікування ішіасу має комплексний характер, це достатньо довготривалий процес. У гострому періоді основні зу-силля лікарів будуть спрямовані на усу-нення больового синдрому, полегшен-ня стану хворого і локалізацію запаль-ного процесу, виключення можливості його подальшого розвитку.

Упродовж кількох останніх десяти-літь лікарі рекомендують тепло: грілки, компреси, розтирання, розігріваючі мазі при запаленні сідалищного нерва поза загостренням.

Маю наголосити на тому, що кожен лікар має, перш за все, пам’ятати одне, що може бути добре для одного пацієн-та, може зовсім не підходити іншому. Крім цього, кожен пацієнт повинен більше прислухатися до власного орга-нізму і спостерігати за тим, що ж реаль-но допомагає.

Лікування попереково-крижового радикуліту повинен відбуватися у кіль-ка етапів і має комплексний характер.

Гострий період: обезболююча терапія (анальгін з димедролом, ксе-фокам 3-5 днів; нестероїдні препарати: діклоберл, ревмоксикам, мілоксикам, наклофен). Дегідратаційна терапія: спіронолактон 25 мг, діакарб 25, лізин асцинат, фуросемід.

Валентина КАПУСТА, лікар-невропатолог

ІШІАС – ХВОРОБА БАГАТЬОХ

(Початок. Продо-вження на с. 12)


12

ВАЖЛИВІСТЬ СВОЄЧАСНИХ МЕДОГЛЯДІВІШІАС – ХВОРОБА БАГАТЬОХ


Вітамінотерапія: група В, вітаксон 2,0, мільгамма 2,0, нейрорубін 3,0, ней-ротропін 2,0. Нейролептики для зняття корінцевих болів: медітан, габапентин, фінлепсин.

Підгострий період: препарати, що поліпшують трофіку нервової сис-теми: антихолінестеразні препарати, убретид, прозерин, нейромедін. Но-отропні препарати: луцетам, ноотро-піл, тіоцетам, пірацетам. Венотоніки: троксевазин, нормовен. Вазаактивні препарати: пентоксифілін (трентал), актовегін.

Відновлювальний період: ан-тихолінестеразні препарати терміном до місяця, вітамінотерапія – три тижні. Фізіотерапевтичні методи лікування, санаторно-курортне лікування за від-сутності протипоказань. В основному, після зняття гострих проявів захворю-вання, можливе призначення фізіоте-рапевтичних процедур, голковколю-вання, лікувальної гімнастики, грязелі-кування. Непогані результати іноді дає застосування Суджок-терапії та інших мануальних практик. Але маємо попе-редити, що до мануальних терапевтів можна звертатися лише у тому випадку, якщо ви на 100% переконані у тому, що це не шарлатан, і обов’язково маючи на руках хоча б рентгенівські знімки – за наявності, напр., міжхребцевої грижі, бо силові вправлення диска можуть спричинити параліч і, навіть, смерть пацієнта!

З народних засобів для лікування ішіасу застосовують бджолиний віск з прополісом: у розтопленому вигляді їх наносять на область попереку і хребця, накривають поліетиленовою плівкою, закутують вовняною хусткою або шар-фом. Такий компрес можна залишати до ранку. З меду і житнього борошна ро-блять перепічку, прикладають до хворо-го місця, прикривають поліетиленовою плівочкою, закутують вовняними реча-ми і тримають до ранку.

Настій звіробою: 1 ст. ложка трави на склянку окропу, настояти у термосі 2 години. Вживати по склянці 4 рази на добу упродовж місяця.

Відмінною профілактикою ішіасу є регулярне зміцнення м’язів спини і сід-ниць, ранкова гімнастика та інші фізич-ні вправи, ранковий контрастний душ.

Крім усього цього, своєчасне ліку-вання супутніх захворювань, здатних спровокувати запалення сідалищного

нерва.Бажаю усім до-

брого здоров’я на довгі літа!

(Продовження. Початок на с. 11)

Володимир САЛАШНИЙ, лікар-терапевт

4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку. Проблема онколо-гічних захворювань все ще залишається глобальною. Рак є головною причиною смерті у всьому світі. Тому мета цього дня - це підвищення обізнаності про онкологіч-ні захворювання як про одне з найстраш-ніших захворювань сучасної цивілізації. Тенденція постійного зростання кількості онкологічних хворих пов’язана з різними обставинами: забрудненням навколиш-нього середовища, шкідливими звичка-ми, гіподинамією, спадковістю та іншими причинами.

Нині відомо, що виникнення 43% ра-кових захворювань можна було б запобіг-ти, орієнтуючись і дотримуючись елемен-тарних норм здорової поведінки, таких як: суворі перепони до паління дітей, боротьба з палінням як таким; фізична активність; збалансована і здорова їжа; своєчасна вак-цинація проти вірусів, що спричиняють рак печінки і шийки матки; утримання від тривалого перебування на сонці та в соля-рії; і серйозна увага до власного здоров’я. Але висока смертність від онкологічних захворювань, в першу чергу, пов’язана із запізнілим зверненням пацієнта до ліка-ря, коли хвороба вже складно піддається лікуванню. Слід відзначити, що досягнен-ня сучасної медицини дозволяють діагно-стувати і повністю лікувати рак на ранніх стадіях, а також усувати безліч передпух-линних станів.У всьому світі найбільша кількість мужчин помирає від таких п’яти видів раку (в порядку убування): раку ле-генів, шлунку, печінки, ободової і прямої кишки і стравоходу. Натомість, найбільша кількість жінок помирає від таких п’яти видів раку (в порядку убування): раку гру-дей, легенів, шлунку, прямої та ободової кишки і шийки матки. У багатьох країнах, що розвиваються, рак шийки матки є най-поширенішим типом раку.

В Україні найпоширеніший рак ле-гень. У структурі онкологічної захворюва-ності він посідає перше місце. Прогноз за-лежить від того, на якій стадії процесу він був діагностований. Необхідно пам’ятати прості, але дуже дієві способи профілак-тики раку легенів: перш за все, - відмова від паління; збалансоване харчування, що включає природні антиоксиданти,

які містяться у фруктах, зелені і овочах; щорічне профілактичне обстеження – флюорографія для виявлення початкової стадії пухлин легенів.

Рентгенографічне обстеження - це один з основних заходів, що здійснюється з профілактичною метою. Кожна доросла людина повинна робити профілактичні огляди з рентгенографією легень не рідше одного разу на рік.

Найбільш розповсюджене онколо-гічне захворювання серед жіночого насе-лення України - рак молочної залози. На «старті» його знаходять приблизно у 50-60 відсотків пацієнток. У більшості випадків хворобу можна вилікувати хірургічною операцією, після чого людина продовжує повноцінне життя. Рак шийки матки є дру-гою найпоширенішою формою раку серед жінок 30-54 років. Головна проблема – ві-рус папіломи людини - найрозповсюдже-нішої вірусної патології у світі, що охоплює всі верстви населення.

Слід зазначити, що контингент жінок підвищеного ризику захворювання на рак шийки матки,це – жінки, які 2 і більше років не оглядалися гінекологом в плані онкопрофогляду та взяттям мазків на ра-кові клітини. Всі мають пам’ятати, що про-філактика зберігає здоров’я, економить гроші і час. В усіх медичних державних закладах онкопрофогляд і взяття мазків на ракові клітини (цитологічний метод) здійснюється безплатно.

У чоловічого населення України най-більш поширений різновид раку - рак передміхурової залози, який відрізняєть-ся повільним і злоякісним перебігом. Це означає, що пухлина росте повільно. Вона може не виявлятися багато років але дає ранні метастази. До появи метастазів пух-лину можна видалити, і це зупинить захво-рювання. Але, якщо з’явилися метастази, видалити їх не зможе жоден хірург. Повні-стю вилікувати людину буде неможливо.

Що важливо робити для профі-лактики онкологічних захворювань: кожній людині слід робити профілак-тичні огляди - один раз на рік відвідати лікувальний заклад і зробити визначений перелік процедур; огляд лікаря-уролога для чоловіків (з 40 років); огляд лікаря-гі-неколога для жінок; жінкам - УЗД об-стеження молочних залоз (за потреби) і ММГ жінкам (після 40 років), а також огляд вузькими спеціалістами (гінеколог, хірург, мамолог, уролог та ін.); своєчасно звертатися до сімейного лікаря з приво-ду будь-яких захворювань і порушень здо-ров’я; суворого виконувати всі рекомен-дації лікарів щодо обстеження і лікуван-ня захворювань, в першу чергу, тих, що можуть виявитися передпухлинними.

Жити здоровим і повноцінним життям - це прагненням людини, тому кожен має усвідомлювати, що, справді, наше життя залежить від уважного ставлення до своє-часного попередження онкологічної пато-логії.


13


Симптоми цього захворювання, на жаль, дуже часто довго залиша-ються без належної уваги, бо ми думаємо, що так і має бути взимку.

Одна з пацієнток кілька років поспіль скаржилась на те, що взим-ку, коли сильний мороз, у неї на руках з’являються червоні плями, які дуже сверблять. Вона увесь час «звинувачувала» у цьому шапку з вовни і рукавиці, мовляв, алер-гія на вовну. Але минулою зимою, коли детально розповіла сімей-ному лікареві про «сверблячку» з’ясувалося, що у неї алергія не на вовну, а на холод.

У медицині алергію на холод ще називають «фізичною кропив’ян-кою». Алергія на холод – це гостра реакція організму людини на дію факторів зовнішнього середовища, зокрема впливу холоду. В її основі – зміни імунної системи під впли-вом низьких температур. У нашому організмі постійно відбуваються біохімічні процеси, що провокують потужний викид гістаміну.

Насамперед, це хворобливі стани, внаслідок інфекційних або паразитарних захворювань, пору-шення обміну речовин. Значне міс-це приділяється генетичній схиль-ності до алергічних захворювань. Але, що саме спричиняє «гіста-міновий вибух» поки достеменно

невідомо. Підвищений вміст гіста-міну у крові збільшує проникність стінок кровоносних судин. Потра-пляючи з крові під шкіру, гіста-мін спричиняє появу неприємних симптомів. .

Сьогодні науці відомі 4 форми алергії на холод: гостра, рецидиву-юча, рефлекторна і сімейна.

Гостра форма алергії на холод – характеризується гострим почат-ком, що супроводжує дуже силь-ний свербіж на відкритих ділянках шкіри.

Рецидивуюча форма алергії на холод – характеризується яскра-во вираженою сезонністю - це від-бувається пізно восени, взимку і ранньою весною.

Рефлекторна форма алергії на холод цікава тим, що висипи виникають навколо охолодженої ділянки шкіри, але саме місце без-посереднього контакту з холодом при цьому не вражається.

Для сімейної форми алергії на холод – характерна спадковість за аутосомно-домінантному типом. Але на щастя, цей тип алергії тра-пляється дуже рідко.

Симптоми алергії на холодЗа якими ознаками можна роз-

пізнати алергію на холод?Найголовніші симптоми – це

почервоніння шкіри на обличчі і руках, що супроводжується свер-бінням. Але у випадку більш важ-кого перебігу хвороби можливе підвищення температури тіла, за-паморочення, блювота, задишка і біль у суглобах. Іноді стан нормалі-

зується через 1,5-2 години, а іноді клінічна картина може спостеріга-тися і кілька діб поспіль. Можли-ві прояви риніту, кон’юнктивіту, бронхообструктивного синдрому.

Якщо з’явилися схожі симп-томи слід негайно звертатися до сімейного лікаря, який направить на консультацію і лікування до лі-каря-алерголога.

Оскільки усунення такого алер-гену, як холод неможливе, то ліку-вання носить симптоматичний ха-рактер. Зменшити прояви алергії можна, дотримуючись наступних порад: хвилин за 30 до виходу на холодне повітря, нанести тон-ким шаром на шкіру обличчя ди-тячий крем, а губи змастити гі-гієнічною помадою; вдягти довгі теплі рукавичка, теплий шарф, наявність капюшона –ці прості речі захистять від подразнення відкриті ділянки шкіри;виклю-чіть із раціону продукти, які мо-жуть посилити прояви алергії; загартовування - найкращий спо-сіб «тренувати» свій організм, готуючись до холодної пори року.

Але пам’ятайте, що встановити діагноз та призначити адекватне медикаментозне лікування може тільки фахівець!

Бажаємо вам здоров’я!

Наталія ВАРШАВЕР, лікар-терапевт

АЛЕРГІЯ НА ХОЛОД


14

99-ІЙ РІЧНИЦІ БОЮ ПІД КРУТАМИ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

Щороку 29 січня в Україні відзна-чають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів бо-ротьби українського народу за свободу і незалежність.

Їх було лише триста – студенти і гімназисти, дехто з них навіть не встиг віднести додому свої підручники і зошити. А проти них постали тисячі озброєних солдатів, фронтовиків, ма-тросів і офіцерів більшовицької армії. Бій був нерівний, але цей кривавий бій під Крутами, таки на кілька днів відда-лив захоплення Києва.

…Загинули 250 юнаків, але бойо-вий наказ молодь виконала з честю і гідністю.

Січень 1918 року. На столицю України насувалися озброєні до зубів більшовицькі орди під командуван-ням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти і гім-назисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Ку-рінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам.

Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Університету Святого Володимира, Українського на-родного університету та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіїв-ської гімназії.

Ці юні захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили у похід проти російської армії на станцію Кру-ти, що розташована на залізничній лі-нії Москва-Бахмач-Київ.

П’ять годин поспіль, безперестанку студентський курінь стримував наступ

червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат.

- Більшовицькі бузувіри без будь-якого жалю, ні на мить не за-мислюючись, багнетами проколю-вали груди юнаків, прикладами руш-ниць розбивали їм голови, добивали поранених, – так розповідали очевидці тих трагічних подій.

28 студентів потрапили у полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували юнаків, а на світанку пове-ли їх на розстріл. Та раптом у зимове холодне небо, немов блискавка, злеті-ли звуки гімну «Ще не вмерла Украї-на». Його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Але хлопці не встигли доспівати - пролунала недовга кулеметна черга… Цей кривавий бій під Крутами тривав лише 3 дні.

29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Розлю-чені такою незбагненною хоробрістю юнаків, більшовицькі кати заборони-ли місцевим селянам ховати тіла за християнським обрядом. Юні тіла за-хисників Києва так і залишилися на засніженому полі.

Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звіль-нено. Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 ска-лічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.

- Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні, - сказав під час поховання героїв Президент УНР Ми-хайло Грушевський.

Ця героїчна і водночас трагічна по-дія ознаменувала початок нової епохи національного пробудження україн-ців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити рідну неньку Україну.

- Понад усе вони любили свій лю-бий край, — писав Павло Тичина.

Визначально, що ця жертовна лю-бов зародилася у серцях молоді, най-кращих представників українського студентства.

Україна завше пишається молоди-ми Героями.

Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невми-руща.

Вічна їм слава.

Ця історія досі викликає неодно-значні оцінки. І це відбувається як з боку суспільно - політичної свідомості обох держав, учасниць згаданої події, так і з боку суто історичного підходу вельми шанованих дослідників .

29 січня 1918 року. Збройне зітк-нення на залізничній станції біля села Крути, яка розташовувалася на 130 -му кілометрі в північно-східному напрям-ку від Києва, Україна. Учасники події : невеликий загін з боку юної Укра-їнської Народної Республіки (близь-ко 600 чоловік) і знаменита Червона гвардія Радянської Росії, яка значно перевищує своїх вимушених супротив-ників числом, бойовим потенціалом і досвідом. Результат бою не важко пе-редбачити. У запалі громадянського протистояння, трансформації суспіль-ного і політичного світогляду , в піко-вих точках переломних моментів, що стали низкою таких подій, які змуси-ли нашу історію зазнати найглибших змін, цей бій ніяк не міг залишитися в забутті.

Причини, з яких це сталося, для деяких очевидні, для деяких так і за-лишаться незрозумілими і навіть зов-сім необґрунтованими, але вони мали місце бути. Як факт, який завжди за-лишається фактом - такою правдою, яку неможливо ані сховати, ані спотво-рити; лише на короткий час і лише під дією величезного страху. Але коли ця напруга слабшає, правда знову відкри-вається. Вона як світло, від якого тікає всяка темрява .

А правда в тому, що народ України любить свою країну. Своєю кров’ю, ду-шею і своєю працею він, як і будь-який інший народ, прагне до життя і благо-получчя. Це було доказом, яскравим доказом, і насамперед самим собі. Доказом перед усіма іншими, нехай сильнішими, більш амбітними, але це - пряма відповідь на історичний ви-клик.

Указ Президента України про «День пам’яті Героїв Крут» № 15 /07, який відзначається 29- го січня, був підписаний 15-го січня 2007-го року.

Цей День, не зважаючи ні на що, назавжди залишиться світлим в нашій пам’яті. День подвигу та прикладу для майбутніх і нинішніх поколінь. День надії і любові до своєї Вітчизни. День пам’яті Героїв Крут.

ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ


15

ДЕНЬ СОБОРНОСТІ - ДЕНЬ ЗЛУКИ

НА ОЗДОРОВЛЕННІ У ГОСПІТАЛІ

Мабуть в житті кожної людини настає період, коли виросли в садочку дерева, збудовано будинок, зросли діти. І все це існує, продовжує життя. Але людина, проживши багато років, через за-йнятість дітей, онуків, залишилася, м’яко кажучи, ніби на само-ті серед усього створеного власними руками. Вона не відчуває себе потрібною і тому потрапляє у духовну безвихідь, страждає на внутрішню «пустоту», хоча ні діти, ні онуки цього не помічають.

Але зарано людей поважного віку залишати в тіні життя. Вони можуть ще не лише навчити чомусь, адже мають чималенький досвід, а й дати суспільству багато надзвичайно потрібного, від-

родити наші історичні традиції, маючи величезний заряд життєвої енергії, оптимізм, який не розгубили за минулі роки життя і прагнуть активності і затре-буваності.

Кожного чарує вміння цих людей радуватися навіть чомусь маленькому, на перший погляд, не-значному.

У нашому госпіталі психологічна допомога на-дається не тільки молодим хлопцям, які щойно повернулися із зони бойових дій, а й людям по-важного віку. І вони її сприймають з величезним задоволенням. Адже спілкуючись між собою, два покоління розкривають свої душі, грають на стру-нах любові до ближнього. Працівники госпіталю з радістю спостерігають як люди поважного віку бе-руть участь у вечорницях, як сяють їхні очі і, в ту ж мить, вони забувають про роки, що висять тягарем на плечах, стаючи молодими, веселими, бадьори-ми. Споглядаючи цих прекрасних людей і ми «заго-ряємося» і розуміємо, що повинні використовувати кожну мить, поки вони з нами, і хочемо зробити для

них усе настільки добре, щоб почувались ніби удома, в родинно-му колі. У такі хвилини розумієш, що роки спливають швидше ніж води Дніпра, а зробити потрібно ще, ой, як багато, адже планів у кожного чимало. Розуміючи усе це слід навчати молодь, щоб вона не забувала у щоденній суєті найголовніше – бути якомога більше поруч і дарувати любов своїм батькам, бабусям, дідусям поки вони з нами, адже саме молодь є продовжувачами роду, родинних традицій.

Микола ЛИТВИНЕНКО, «Заслужений лікар України»

Українська мрія - єдність, свобода і незалежність. Основа державності, якої споконвіку намагалися позба-вити цю прекрасну частину земель всі її так звані сусіди прикриваючись «високими» інтересами, час від часу набувала цілком ясні обриси.

Так сталося і на початку 1918-го. У цей січневий місяць у запалі револю-ційних змін була створена Україн-ська Народна Республіка (УНР). На територіях, які входили до складу колись потужної Австро-Угорської імперії, була утворена ЗУНР - Захід-ноукраїнська Народна Республі-ка.

До кінця року, у грудні 1918-го у Фастові, з гарячим бажанням втілити українську мрію в реалії, лідери цих двох держав підписали поєднуваль-ний договір. Цей договір увійшов до сучасної історії як «Акт злуки».

22-го січня 1919-го року він був публічно оприлюднений у столиці Києві на знаменитій Софійській пло-щі.

Але, машина кривавої диктату-ри, яка прийшла на зміну колишніх «консерваторів», поспішила злама-ти ці сміливі починання вільного

українського народу. Через кілька місяців більшовики увійшли до Києва, Закар-паття окупувала Чехосло-ваччина, а Східну Галичину - поляки.

...Акт злуки тоді так і залишився лише деклара-цією, але народ ніколи не втрачав надію, адже народ, який втратив надію просто зникає.

…22 січня 1990 року мільйони українців вишикувалися у справжню живий ланцюг, що розтягся від Киє-ва до Львова. Вони відзначали День Соборності, День своєї україн-ської єдності та свободи.

21 січня 1999 року відповідно до Указу Президента України № 42/99 День Соборності був закріплений на законодавчому рівні суверенної дер-жави.

30 грудня 2011 року, відповід-но до Указу Президента України № 1209/2011 «Про відзначення в Укра-їні деяких пам’ятних дат і професій-них свят», День Свободи, який рані-ше відзначався 22-го листопада був об’єднаний з Днем Соборності і свято

набуло нової назви - «День Собор-ності та Свободи України».

Після подій 2013-2014 років рево-люції Гідності і трагедії початку не-оголошеної війни Росії проти Укра-їни, окупації Кримського півострова і кількох обласних центрів на сході України «братнім російським наро-дом», відповідно до Указу Прези-дента України № 871 / 2014 від 13-го листопада 2014-го року, святу повер-нули колишню назву.

У цей День редакція газети при-єднується до усіх привітань на адресу українського народу!

Тільки єдність і сво-бода роблять нас гід-ними нащадками наших батьків!


«ТУРБОТА»офіційне видання КЗ «Кременчуцький обласний госпіталь для ветеранів

війни» Полтавської обласної радиВидається з серпня 2001 року

Засновник і видавець:КЗ «Кременчуцький обласний госпіталь для ветеранів війни»

Полтавської обласної ради Свідоцтво про реєстрацію

ПЛ № 411 від 03 липня 2001 рокуВіддруковано у редакції газети

«Турбота».Підписано у світ: 17.01.2017

Наклад: 1500 прим.

Головний редакторМикола Литвиненко

Літературний редакторВолодимир ШевченкоКомп’ютерна верстка

Ігор СалімовФотокореспондент Тамара Лихванчук

Газету зверстано у видавничому центрі газети «Турбота»

Адреса редакції: вул. Ігоря Сердюка, 23/1, м. Кременчук, Полтавська обл., Україна,

39600Телефон фахівця зі зв’язків із громадськістю –

78-27-54

Відповідальність за правильність ф а к т і в , ц и т а т , в л а с н и х і м е н , г е о г р а ф і ч н и х н а з в , і н ш и х відомостей несуть автори публікацій.Р у к о п и с и і ф о т о н е рецензуються і не повертаються.Редакція може не поділяти точку зору автора. Редакція залишає за собою право редагувати і скорочувати надані для публікації матеріали.При використанні наших публікацій посилання на газету обов’язкове.В і д п о в і д а л ь н і с т ь з а з м і с т і достовірність рекламних та інших о г о л о ш е н ь н е с е р е к л а м о д а в е ц ь .

ДІЄТИЧНІ РЕЦЕПТИ

Лідія ПАТАЛАХ, дієтична сестра

ГРЕЧАНІ МЛИНЦІМлинці – надзвичайно смачна і

досить ситна страва, особливо попу-лярна на Масляну, але не менш улю-блена в інші дні. Смачні та апетитні дієтичні млинці можна приготувати, якщо внести незначні зміни у тради-ційний рецепт. Підсмаживши такі дієтичні млинці, отримаєте оновлену страву з цікавим смаком.

Основні інгредієнти: яйця, бо-рошно, нежирний кефір або знежи-рене молоко, жир, цукор.

Борошно для дієтичних млинців краще виберіть не вищого ґатунку чи спеціальне для млинців, а пшеничне, гречане, ячмінне або вівсяне. У ньо-му зберігаються всі корисні власти-вості зерна при низькій калорійності.

Дієтичні млинці смажаться на олії, а не на вершковому маслі.

А у тісті для дієтичних млинців обмежте кількість цукру або замініть його медом.

Використовуйте соус, що най-більше підходить і різні начинки. Найкращими вважаються нежирна сметана, йогурт, мед, горіхи, ізюм, фрукти, знежирений сир, бринза, риба, овочі, пісне м’ясо.

Інгредієнти: 1 яйце, 1 склянка гречаної муки, 1 склянка води, 1 ч. ложка меду, 1 ч. ложка оливкового масла, дрібка солі.

Приготування: У теплій воді розведіть мед, додайте яйце і збий-те. Потім додайте просіяне борошно, сіль, оливкове масло і гарненько пе-ремішайте.

На розігрітій пательні, змазаній олією, смажте млинці. Завдяки гре-чаному борошну вони матимуть при-ємний темний відтінок.

СМАЧНІ ПИРІЖКИ

Якщо, Ви, скористаєтеся нашою порадою, пиріжки будуть пишними і пористими. Тісто готується досить легко і з ним може впоратися госпо-диня будь-якого віку. Таке універ-сальне тісто можна використовувати і на піцу. А пиріжки, переконані, по-радують і Вас і усіх рідних. Начинку можете обрати будь-яку, за смаком.

Після приготування отримаєте 12 порцій. Час приготування – 120 хв.

Інгредієнти: дріжджі; борошно – 4 склянки; цукор – 2 ст. ложки; сіль – ½ чайної ложки; олія – 2 ст. лож-

ки; молоко – 500 мл; цибуля – 1 гол.; яйце куряче, сире – 1.

Приготування: Беремо сухі дріжджі і розчиняємо їх у теплому (це важливо) молоці. Додаємо цукор, сіль і олію. В отриману консистенцію додаємо борошно. Іноді борошна по-трібно трішечки більше за 4 склянки, адже борошно буває різного помолу. Замішуємо тісто, але головне у тому, що не потрібно втоптувати борошно. Усе слід робити легенько і весело, від щирої душі. Гарненько вимішайте тісто, щоб воно було пухкеньке. Тоді тісто вийде легким і пористим. По-ставте тісто на дві години у тепле місце.

А поки тісто підходить, займіться картоплею. Спершу її слід почисти-ти і вимити. Приблизно шість серед-ніх картоплин. Покласти картоплю до кастрюлі і поставити варитися на вогонь. Поки вариться картопля, по-чистьте цибулю, вимийте, пошинкуй-те і підсмажте її до золотистої скорин-ки, на ваш смак – пів головки або усю. Все залежить від ваших смаків.

Коли картопля готова, висипте її в емальовану миску, щоб остигала, додайте туди смажену цибулю, тріш-ки солі, перцю (червоно і чорного, за смаком), можна додати зелень (пе-трушку, кріп). У нашій родині лю-блять багато кропу і без петрушки. А, Ви, робіть за своїми смаками.

Коли тісто гарненько підійде, трішки помніть його, відривайте по шматочку і робіть у вигляді перепі-чок. На них накладайте пом’яту кар-топлю. Пиріжки слід викласти на змазаний олією протвин, а звер-ху слід помазати пиріжки сирим збитим яйцем. Ставте випікати.

Смачного!

Health & Medicine

Турбота №101