Річки Дніпропетровщини

Загальна характеристика річкової системи Дніпропетровщини

Областю протікають 55 річок завдовжки понад 25 км кожна, а якщо врахувати річки завдовжки до 10 км, загальна їх кількість становить 217. Загальна їх довжина складає, приблизно, 4500 км.

Майже всі вони відносяться до малих річок і є притоками р. Дніпро – першого, другого і третього порядку.

Густота річкової системи неоднакова. Найбільша – на Придніпровській височіні, що обумовлено коливанням висот Орільсько-Самарської та Самарсько-Вовчанської вододільних рівнин.

Характеристика течіїРічки області є типовими

рівнинними. Вони характеризуються широкими і неглибокими долинами, невеликим нахилом. В результаті швидкість течії води в річках невелика, що впливає на утворення перекатів, кіс і т.д.

Дніпро – найбільша річка областіВід північно-західного кордону до

Дніпропетровська долина річки розташована на кордоні кристалічного масиву та західного Донбасу. Місцями русло розділяється острівками на рукава.

Від Дніпропетровська до Запоріжжя Дніпро тече у південному напрямку. Русло має багато гранітних виступів, що утворюють пороги. Із 10 порогів найбільш небезпечними вважаються Ненаситницький та Вільний.

праві лівіМокра Сура ОрільБазавлук СамараІнгулець ВовчаСаксагань

Довжина річки 118 км, впадає у Дніпро (акваторія Запорізького водосховища).

Русло річки звивисте, проходить по м'яким породам, прорізаючи їх до кам'янистих шарів. В басейні є багато ярів.

Живлення в основному дощове і снігове. Через незначне ґрунтове живлення, влітку може пересихати.

БазавлукДовжина – 157 км, площа басейну –

4200 км².Протікає на заході

Дніпропетровщини, є правою притокою Дніпра.

Характер течії рівнинний, протікає через густозаселений степ, влітку пересихає.

Має дві основні притоки: права – Кам'янка, ліва – Солона.

Довжина 549 км, витік знаходиться в заболоченій балці поблизу с.Топило Кіровоградської області.

У верхній течії Інгулець має ряд озероподібних або заболочених плес, що з'єднуються між собою тільки після злив або весняних паводків. У середній течії річка має скелясті береги, перекати, пороги (техногенного походження). Нижче Кривого Рога розмиває осадові породи. У нижній течії характерними є петлі довжиною 5-7 км.

Живлення річки переважно снігове. Зазвичай у грудні замерзає, вскривається у березні.

На території Дніпропетровської області в долині Інгульця є пам'ятки природи: ландшафтний заказник “Інгулецький степ”, геологічна пам'ятка “Скелі Мопра”, техногенний парк “Визирка”, виходи магматитів, сланців, амфіболітів, що утворюють мальовничі скелі.

Основними притоками є Саксагань, Висунь, Жовта, Бокова.

Довжина річки 144 км, ширина від 20 до 40 м. Протікає в південно-східній частині Придніпровської височини.

Русло річки нерозгалужене. Швидкість течії незначна. Природний режим Саксагані значно змінений регулюючим впливом гребель, а також забором води для технічних потреб. На ділянці шахти “Саксагань”- Чорногірка річка переведена в підземний колектор.

Довжина річки – 320 км, площа басейну - 9 800 км².

Витік річки знаходиться біля села Єфремівка (Харківська обл.), гирло поблизу міста Перещепино.

Праві схили долини круті, високі, ліві – низькі, пологі. Заплава заболочена, її ширина 3-4 км, є стариці. Течія спокійна, повільна. Русло дуже звивисте, ширина 2-10 м, на плесах – до 100 м, глибина 6 м, дно піщане.

Замерзає в кінці листопада – початку грудня, вскривається – в кінці березня. Характерним для Орілі є весняна повноводність та літня межінь, на окремих ділянках влітку пересихає. Живлення річки переважно снігове, а також дощове.

Довжина річки 311 км. Витік знаходиться біля с. Весела Гора на західних схилах Донецького кряжу, впадає у Дніпровське водосховище.

Ширина до впадання притоки Вовча 15-40 м, нижче – 40-80м (максимальна 300м). Заплава двостороння шириною до 3-4 км, зустрічаються стариці.

Живлення мішане, переважно снігове. Льодовий режим не стійкий, замерзає на початку грудня, вскривається в кінці березня. Інколи перемерзає повністю. У верхній течії пересихає в кінці липня ( в посушливі роки до листопада), утворюючи окремі плеса.

Нижче впадання Вовчої на лівому березі знаходиться Самарський ліс – місце розташування дитячих таборів, санаторіїв, пансіонатів.

Довжина річки 323 км, площа басейну 13300 км². Витік на схилах Донецького кряжу, є лівою притокою Самари. Біля витоку Вовча має вид невеликого струмочка до 0,5 м шириною і 10—15 м глибиною. Далі вона утворює численні плеса, поверхня яких улітку покрита ряскою, а берега заростають високою і густою поросллю очерету. У літню пору перекати між плесами часто пересихають. Аналогічне спостерігається на більшості припливів Вовчої, у заплаві яких існують численні озера. Лише за межами Донецької області Вовча перетворюється в ріку з постійним плином; глибина її в окремих місцях перевищує 2 м, а ширина — 20—30 м. Вовча має досить великий лівий приплив — ріку Верхню Терсу.

Свою назву вона дістала не тому, що в її заплаві водилося багато вовків, як це іноді пояснюють, а тому, що місцеві жителі цією назвою відобразили якість води в річці, яка непридатна не тільки для пиття чи приготування їжі, а й для поливання городини.

Існує така точка зору, яка говорить про те, що Самара є притокою Вовчої. Тому що в гідрології притокою вважається та річка, яка більш повноводна. Ситуація така, що в місці злиття річок витрата води Вовчої більша за Самару.

За хімічним складом води річок Дніпропетровщини відносяться до сульфатного класу. Величина жорстокості річної води на території області складає 20-50. Іригаційні якості води у більшості річок нашої області задовільні і хороші.

Річкові ресурси Дніпропетровщини використовуються для місцевого транспорту, зрошення полів, для водопостачання великих промислових підприємств і населених пунктів.