Перебування Кобзаряв нашому краї

“Будеш, батьку , панувати,Покиживутьлюде;Покисонце з неба сяє, Тебене забудуть”

Рясна сітка зморшок,

посивілі вуса, без краю

сумний докірливий погляд

запалих очей під високим

лисим чолом. Невже йому

було тільки 46 років?

….в нас ще й зараз звичайно

зберігається уявлення про

Шевченка як про зовсім

стару людину!

(Сапухін П.)Останній портрет Тараса Григоровича.

З середини 40-х років ХХ століття тема "Шевченко і Сумщина" стала

об'єктом систематичних досліджень. У її розробці велику

роль відіграли такі краєзнавці, як П. Сапухін, М. Сереженко,

Ю.Ступак, І.Рябенко, а пізніше –М.Олейников, В. Дудченко, П.Охріменко, О. Охріменко,

В.Скакун, В. Ткаченко та інші.

Місця перебування

Т. Г. Шевченка на Сумщині

Перша подорож

Шевченка на

Слобожанщину

відбулася

1843-1844рр.:

- с. Андріївка

- м. Глухів

Яким шляхом він їхав з Петербурга на

батьківщину, точно не відомо, або

білоруським, або через Москву. Молодий

поет побував на Київщині, Чернігівщині і

Полтавщині, зокрема у селі Андріївка

Гадяцького повіту Полтавської губернії

(тепер Роменського району Сумської

області).

В Адріївці зберігся дуб, якому понад 500

років і який в селі називають Шевченковим.

Зупинився Тарас Григорович в маєтку Василя

Миколайовича Рєпніна – рідного брата Варвари

Рєпніної, з якою Шевченко здружився в Яготині.

Тут він завершував поему «Тризна».

«1843, листопад. Десять днів

прожив у с. Андріївці (власність

Рєпніних)…»

З книги Василя Анісова та Єлизавети Середи

«Літопис життя і творчості Т.Г.Шевченка»

(К.,1976.).

І вже в Яготині на початку січня 1844 року Шевченко намалює парний портрет дітей

В.М. Рєпніна Варі й Василька.

Тоді ж в Андріївці

Тарас Григорович

зустрічався з поміщиком

Родіоном Лукомським і

намалював олівцем його

портрет, який зараз

зберігається в Державному

музеї Т.Шевченка в Києві.

В лютому 1844 р. Тарас Шевченко вперше відвідав Глухів

(повітове місто Чернігівської губернії, тепер районний

центр Сумської області). Тут він цікавився історичними

місцями й старовинними пам'ятками міста.

У Глухові Шевченко бував неодноразово.

Більше довелося

побувати Шевченку

на Сумській землі під

час другої подорожі

по Україні

в 1845-1847 роках.

У 1845 р. Тарас Шевченко їхав на

батьківщину від Москви на перекладних по

нововідкритому Тульському шосе (Москва—

Київ) через Подольськ, Тулу, Орел, Кроми, а

потім - вже по українській землі - через

Есмань, Глухів, Тулиголове, Кролевець,

Алтинівку і далі на Полтавщину та Київщину.

Першу зупинку на Україні (для ночівлі) він зробив у селі

Есмані (де була тоді поштова станція) Глухівського

повіту Чернігівської губернії (тепер селище Червоне

Глухівського району Сумської області). Через це село

Шевченко проїжджав неодноразово, коли добирався з

Петербурга на Україну і повертався назад.

Есмань та Глухів він кілька разів

згадує у повісті «Капитанша».

«Погода (что весьма редко случается в это время года)

стояла хорошая, улицы были почти сухи, и я пошел шляться

по городу, отыскивая то место, где стояла знаменитая

Малороссийская коллегия и где стоял дворец гетмана

Скоропадского…».

Т. Шевченко «Капитанша» (уривок)

Михайлівська церква в м. Глухів

...Із города із Глухова

Полки виступалиЗ заступами на лінію,А мене послалиНа столицю з козакамиНаказним гетьманом!..

«Сон»

...І здалекаЗапорожці чули, Як дзвонили у Глухові, З гармати ревнули...

«Іржавець»

Згадки про Глухів є і в інших творах Шевченка

— в поемі «Сон» і поезії «Іржавець».

З Глухова Тарас Шевченко

виїхав на Кролевець

(повітове місто

Чернігівської губернії,

нині районний центр

Сумської області).

Тут він затримався на

кілька днів у повітового

лікаря Ф. П. Рудзинського,

де за його проханням

намалював (у квітні або

травні 1845 р.) портрет

сина Йосипа.

Садибний будинок Рудзинських в Кролевці

Хронологічно першим

малярським твором

Т.Шевченка, пов’язаним з

Сумщиною, є портрет

ротмістра Йосипа

Федоровича Рудзинського

Цей твір відзначається

глибокою увагою до

внутрішнього стану людини.

Перед глядачами постає на

портреті зосереджений і

вольовий характер учасника

багатьох військових походів.

Ромни – повітове місто Полтавської губернії

(тепер районний центр Сумської області).

Влітку (десь у 20-х числах липня) 1845 р. Т. Г. Шевченко побував на Іллінському ярмарку в Ромнах яке, як гадають деякі

шевченкознавці, він міг відвідати ще під час першого приїзду на Україну, десь у 1843 р.

Пізніше (20 липня 1857 року) він записав про це в «Щоденнику»:

«Ильинская ярмарка в Ромни, теперь кажется, в Полтаве. В 1845 году

я случайно видел это знаменитое торжище. Три дня сряду глотал

пыль й валялся в палатке покойного Павла Викторовича Свички

(поміщика з Пирятинського повіту, потомка відомого козацького

полковника)».

Сьогодні на тому місці де проходив

Ілінський ярмарок знаходиться парк

культури та відпочинку

ім. Т.Г.Шевченка. На вході в парк

знаходиться бесідка.

Відвідини Тарасом Шевченком

Ромен лишили помітний слід у

його спогадах і творчості. Про

них він згадує не лише в

«Щоденнику», а й у ряді художніх

творів — поемах «Великий льох» і

«Княжна», у повістях «Наймичка»

та «Капитанша». В повісті

«Наймичка» наводиться народний

(чумацький) переказ про

Ромоданівський шлях, описується

краса річки Сули і природи

Посулля, що так контрастувала з

тяжким становищем уярмленого

народу.

«Между городом

Кременчуком и городом

Ромнами лежит большая

транспортная , или

чумацкая, дорога,

называемая Ромодановым

шляхом»

―Недалеко от Ромодановского шляху, по

правую сторону (едучи из Ромен), лежит

широкая долина, окруженная невысокими

холмами, уставленными, как будто

сторожами, столетними дубами, липами,

ясенями; вдоль широкой долины извилисто

вьется белой блестящей полосою Сула.

Уривок з повісті «Наймичка»

Можливо, що під час

поїздки по Роменщині

Шевченко виконав такі

малюнки, як «Дерево»,

«Узлісся», «Урочище

Стінка»

Картини природи є свого

роду літописом його

життя, показують де був

Кобзар, що його вразило, що

привернуло увагу, які

почуття викликало.

В Роменському краєзнавчому музеї в час поїздки по Роменщині

В малюнку чудово передається почуття широкого простору.

Зображуючи бачене з високої гори, немов з пташиного польоту,

Шевченко відтворив краєвид з пагорбами, перелісками, розсипаними

далеко по долині хатами й багатою рослинністю. Від баченого віє

свіжістю, повітря прозоре, сповнене сонця.

В 1859 році після заслання

дістав дозвіл відвідати Україну,

мріючи зустрітися там з

близькими людьми, а, якщо

«усміхнеться доля», то й

назавжди серед них оселитися.

Наш край і на цей раз мав

нагоду першим привітати

повернення Тараса Григоровича

на батьківщину.

Третя подорож Шевченка на

Україну

У Петербурзі довгий час не

видавали Шевченку паспорта й

подорожньої на проїзд до

України. І тільки 23 травня

Шевченку дозволили поїхати на

Україну «строком на пять

місяців для поправлення здоров'я

та малювання етюдів з натури».

З Петербурга до Москви

Тарас Григорович їхав поїздом.

Далі на Україну йшов поштовий

тракт через Тулу, Орел, Курськ.

Їхати треба було на перекладних,

міняючи коней на кожній станції.

В Москві Шевченку

трапився випадковий

попутник – Дмитро

Олександрович Хрущов.

Це був досить освічений

і ліберальний громадський

діяч, прихильник

селянської реформи.

Хрущов повертався з

Петербурга у свій маєток

в селі Лифині

Лебединського повіту.

5 червня 1859 року Т.Г. Шевченко і Д.О. Хрущов прибули до міста Суми

(тоді Харківська губернія). На поштовій станції, яка знаходилася

неподалік Іллінської церкви, подорожнім змінили коней, і вони вирушили з

міста Лебединським шляхом. Як зазначив краєзнавець П.Сапухін, «наш

край на цей час мав нагоду першим привітати повернення Тараса

Григоровича на батьківщину»

У Лихвин прибули надвечір. Знаходився там Шевченко недовго

але встиг зробити багато і як художник, і як поет.

У Лихвині Тарас Григорович зупинився не в панських хоромах,

а в простій хаті садівника-кріпака (Миколи Івановича Денисенка,

який прожив понад 104 роки і помер після 1926 року ).

7 червня Т.Шевченко написав поезію «Ой по горі роман цвіте»,

який став відомою піснею.

Залишки будинку в Лихвино, де живТарас Шевченко

Маєток Хрущова у Лифино

Тут він намалював два пейзажі «В Лихвині» та портрет дружини

Хрущова – привітної Наталії Олександрівни, вірогідніше парний

портрет подружжя Хрущових. В Лихвині створив етюд «Дуб».

Малюнок «У Лихвині» відтворює чарівний куточок цієї

місцевості. На передньому плані — ставок з греблею, біля якої

невеличка хатина й могутні столітні верби. Трохи далі — схил

гори з групою дерев. Розсипалися дерева й по низині за греблею.

Малюнок світлий, сонячний, теплий.

До Лихвина з’їхалися шанувальники Тараса Григоровича – брати Олексій та

Максим Залеські, художник-аматор Мантенфель та інші. Вони на честь Шевченка

організували традиційну українську кашу на хуторі Хрущова Нов, на березі Псла, де

приємно провели ніч. Шевченко подарував своїм шанувальникам на спогад офорт

«Приятелі». На одному з них він власноручно написав «Варенушному архимайстрови

А.М.Залескому на память 6 июня 1859 на Нови Т.Шевченко»

14 серпня 1859 року Тарас Григорович вирушив з Києва до

Петербурга. 21 серпня ввечері він прибув у село Гирівку

Конотопського повіту Чернігівської губернії ( тепер село

Шевченкове Конотопського району Сумської області), де

знаходився невеличкий маєток братів Лазаревських.

Міцна і зворушлива дружба пов’язала Т.Г.Шевченка з

шістьма братами Лазаревськими – Василем,

Михайлом, Федором, Яковом, Олександром та Іваном, які час від часу

відвідували рідну Гирівку. Брати допомогали йому і

морально, і матеріально. У ―Щоденнику‖ Кобзар

записав таке: ―Пошли, господи, всем людям такую дружбу и такого друга как Лазаревский‖ (мова йде про

Михайла)

Портрет братівФедора Матвійовича

та МихайлаМатвійовичаЛазаревських

Тарас Шевченко в колі друзів: Г. Честяхівський, О. Лазаревський, Т. Шевченко, М. Лазаревський, П. Якушкін

Зліва внизу олівцем рукою В. Лазаревського напис:

«Портретъ матушки».

А. О. Лазаревська —мати братів Лазаревських.

Під час перебування в Гирівці Тарас

Григорович Шевченко написав портрет

А.О.Лазаревської, а від’їзжаючи, подарував свій

офорт «Свята родина» та автограф вірша

«Садок вишневий коло хати».

Ф.М. Лазаревський у спогадах про поета писав:

«Перебуваючи у Гирівці, Тарас за своїм

звичаєм вставав дуже рано і йшов до саду, сидів

там під вербою і залишався в споглядальному

стані до чаю. Настрій його, внаслідок

неприємностей, яких він зазнав на

батьківщині, був дуже пригнічений»

В Гирівці постійно жила мати братів Лазаревських Афанасія

Олександрівна.

Залишивши Гирівку 25 серпня 1859 року,в супроводі братів Лазаревських, проїздив

через Конотоп, де зробили на короткийчас зупинку.

Будинок Огієвських

Ввечері добралися до Кролевця, де на околиці жила сестра Лазаревських Глафіра

Матвіївна Огієвська. Хоча Шевченко бачився з нею вперше, він відчував себе в її

родині, як вдома: бавився з малими дітьми Огієвських, співав пісень,

охоче розмовляв з друзями.

Поїздка Тараса Григоровича на Україну

1859 року була останньою. Повернувся він у

Петербург тяжко хворим. 26 лютого

(10 березня) 1861 року поета не стало.

За клопотанням земляків, найперше братів

Лазаревських і П.О.Куліша, в кінці квітня

1861 р. було одержано дозвіл на перевезення

праху Т.Г.Шевченка на Україну.

З Петербурга до Москви домовину

Т.Г.Шевченка відправили залізницею, а з

Москви до Києва везли кіньми тим

поштовим трактом, яким Тарас Шевченко

востаннє їхав відвідати батьківщину: через

Серпухов, Тулу, Орел, Севськ, а далі Есмань,

Глухів, Кролевець т.д.

У Кролевці домовину Шевченка, залишену на ніч на

подвір’ї Огієвських, місцеві жителі прикрасили своїми

знаменитими рушниками.

В презентації використані матеріалі:

Охріменко П. Охріменко О. Шевченко і Сумщина// Тарас Шевченко і Сумщина: збірник. - Суми, 1993.-С.5-33.

Сапухін П. Перебування Т.Г. Шевченка на Сумщині .- Суми, 1956.-40 с.

Ступак Ю. Л. Видатні художники на Сумщині. – Х., 1969. – С.13-17.

Т.Г. Шевченко і Сумщина: методична розробка для вчителів. - Суми, 1989. – 28 с.

Матеріали відео-презентації підготували: завідуюча відділом інформаційно-довідкової роботи та маркетингу

ЦМБ ім. Т.Г. ШевченкаКлімачова Л. Д.

завідуюча юнацьким абонементомЦМБ ім. Т.Г. Шевченка

Дубовик С. О.

Текст озвучила : бібліотекар сектору літератури з мистецтва ЦМБ ім. Т.Г. Шевченка

Кузьміна О. Л.

Редактор: заступник директора ЦБСМартюшова О.В.