1

Ігор Сторож

ФОРМУВАННЯ

ПЕРВИННИХ ПРОФЕСІЙНИХ

НАВИКІВ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ

ВИХОВАНЦІВ НА ЗАНЯТТЯХ

ГУРТКА

2

Управління освіти і науки

Кам’янець-Подільської міської ради

Центр дитячої та юнацької творчості

Ігор Сторож

Формування первинних професійних

навиків технічної творчості вихованців на

заняттях гуртка

ПОСІБНИК

Кам’янець-Подільський

2017

3

Рецензенти:

Ніколайчук Н.Є., методист науково-методичного центру

управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради

Сушко Н.В., завідувач науково-технічного відділу Центру

дитячої та юнацької творчості

Сторож І.М. Формування первинних професійних навиків

технічної творчості вихованців на заняттях гуртка: Посібник –

Кам’янець-Подільський: Науково-методичний відділ ЦДЮТ, 2017. –

46 с.

У посібнику висвітлено теоретичні аспекти технічної

творчості школярів, набуття ними професійного досвіду у гуртку

історико-технічного стендового моделювання.

Матеріал посібника може бути використаний керівниками

гуртків науково-технічних відділів позашкільних навчальних

закладів

4

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА……………………………………………………4

1. ТЕХНІЧНА ТВОРЧІСТЬ, ЇЇ ЗМІСТ І СТРУКТУРА……7

2. МЕТОДИ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ

КЛАСИФІКАЦІЯ………………………………………………21

3. ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД ВИХОВАНЦІВ НА ГУРТКУ

ІСТОРИКО-ТЕХНІЧНОГО СТЕНДОВОГО

МОДЕЛЮВАННЯ……………………………………………..33

ВИСНОВКИ……………………………………………………44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...46

5

ПЕРЕДМОВА

Вимоги науково-технічного прогресу до творчої підготовки

учнів загальноосвітніх шкіл змушують переглянути зміст, форми і

методи науково-технічної творчості дітей, адже у середніх

загальноосвітніх школах спостерігається недооцінка технічної

творчості учнів як дієвого фактора навчання та виховання майбутніх

фахівців. У визначенні поняття «дитяча технічна творчість» існують

дві точки зору — педагогічна і психологічна.

Педагоги розглядають дитячу технічну творчість не тільки як

вид діяльності, направлений на ознайомлення учнів з різноманітним

світом техніки, розвитку їх здібностей, але і як один їх ефективних

способів трудового виховання і політехнічної освіти. Психологи в

дитячій технічній творчості більше уваги приділяють своєчасному

виявленню здібностей школярів до певного виду творчості,

встановленню рівня їх формування і послідовності розвитку. Іншими

словами, в процес управління творчою діяльністю дітей психологи

включають методи правильної діагностики творчих здібностей, які

допоможуть зрозуміти, в якому виді діяльності і за яких умов учні

зможуть найбільш продуктивно проявити себе. Таким чином, з

урахуванням педагогічної і психологічної точок зору дитяча

технічна творчість – це ефективний засіб виховання,

цілеспрямований процес навчання і розвитку творчих здібностей

6

учнів в результаті створення матеріальних об'єктів з ознаками

корисності і новизни.

Основна мета сучасної освіти – відповідність актуальним і

перспективним потребам суспільства, підготовка різнобічно

розвиненої особистості, здатної до соціальної адаптації в суспільстві

і самовдосконалення. Саме тому сьогодні зростає попит на

кваліфікованого, творчого, конкурентноздібного керівника гуртка,

здатного виховувати особистість у сучасному, динамічно мінливому

світі.

На етапі реформування системи освіти, позашкільної зокрема,

особливу роль відіграє професійний потенціал педагогів, здатних до

системного й конструктивного мислення, швидкої орієнтації в

інформаційному просторі, ефективної професійної діяльності.

Особливу увагу в процесі технічної творчості гуртківців

повинно надаватися формуванню технічних понять, просторових

уявлень, умінь складати і читати креслення і схеми. В процесі

технічної творчості вихованці неминуче удосконалюють свою

майстерність у володінні верстатним устаткуванням і

інструментами.

Важливе значення технічна творчість має для розширення

політехнічного кругозору школярів. В процесі творчої технічної

діяльності діти стикаються з потребою в додаткових знаннях про

7

техніку: у вивченні спеціальної літератури, ознайомленні з

новинками техніки, консультаціях фахівців.

Сьогодні технічна творчість школярів – один із

найважливіших засобів розвитку творчих здібностей, політехнічного

навчання і трудового виховання. Вона сприяє:

- формуванню в школярів стійкого інтересу до техніки;

- розвитку технічного мислення, схильностей до

раціоналізаторства та винахідництва;

- підвищенню наукового рівня.

Саме технічна творчість учнів формує людину-творця,

закохану у свою справу, готову до творчого пошуку, самоосвіти та

самовдосконалення.

На сучасному етапі широке впровадження нових виробничих

процесів потребує від молодих інженерів, техніків, робітників

високого інтелектуального розвитку, глибоких знань науково-

технічних, економічних основ виробництва, свідомого творчого

ставлення до праці.

Зазначене зумовлює важливість поєднання зусиль учених і

педагогів-практиків щодо обґрунтування необхідності збереження та

розвитку науково-технічної творчості як цінної педагогічної

спадщини – унікальної системи, спрямованої на формування фахівця

вкрай необхідного для розвитку нашої держави.

8

1. ТЕХНІЧНА ТВОРЧІСТЬ, ЇЇ ЗМІСТ І СТРУКТУРА

Науково-технічний прогрес, підвищення ефективності

промислового виробництва можливі лише на основі застосування

наукових досягнень у науці та техніці, широкого впровадження

результатів технічної творчості фахівців, до якої відносять

проектування, конструювання, розроблення технологій,

раціоналізацію та винахідництво. Науково-технічний прогрес

неможливий без технічної творчості фахівців, яка забезпечує

створення нової техніки, технологій, упровадження і використання

наукових досягнень. Це вимагає підготовки творчих фахівців,

здатних підійматися на рівень технічної творчості, закладаючи

фундамент на майбутнє. Впливаючи на розвиток технічного

прогресу, творча діяльність, у свою чергу, суттєво відбивається на

суб’єкті творчості, стимулюючи творчі якості фахівців. У зв’язку з

цим розв’язування питань підготовки підростаючого покоління до

творчої праці, активної участі учнів у технічній творчості має велику

соціальну значимість і отримує характер соціального замовлення.

Досягнення науково-технічного прогресу суттєво впливають

на характер виробництва та його технологію. Відбувся якісний

стрибок у використанні автоматизованих ліній і мікроелектроніки,

робототехніки, сучасних персональних комп’ютерів. Цивілізований

світ нині, використовуючи комп’ютери, супутникові системи

зв’язку, мережі передачі даних типу Інтернет, поступово

9

перетворюється в гігантську інформаційну систему. Виникла наука

про інформацію – інформатика, яка вивчає властивості, методи

управління інформаційними потоками та їх використання, а також

методи обробки інформації з метою її оптимального зберігання,

пошуку та поширення. Процес накопичення знань про природу та

суспільство зумовив потужне зростання інтелектуального

потенціалу людства. ХХІ ст. стало часом освіти, яка приносить

особливо значимі здобутки. Уперше знання стають капіталом:

капіталовкладення у сферу освіти, науки забезпечують

безпосередній прибуток. У трудовій діяльності людини відбуваються

суттєві зміни – вона набуває творчого характеру, що потребує

високої загальнотрудової підготовки науково-технічних кадрів і

професійної майстерності, творчого мислення та високих

інтелектуальних здібностей.

Зазначимо загальні закономірності науково-технічного

прогресу в контексті розвитку технічної творчості фахівців. До

першої закономірності слід віднести прискорення темпів розвитку

науки та впровадження в практику результатів технічної творчості.

До другої необхідно віднести зміни в структурі наукових

кадрів. Вона проявляється перш за все в постійному зростанні

кількості творчих людей науки. Більшість серед них становлять

«розроблювачі» – люди, які займаються втіленням творчих

теоретичних розробок у практику. Звичайно, це не говорить про

10

послаблення теоретичного ланцюга в науці, а навпаки підтверджує,

що теорія піднялася на таку висоту, яка вимагає більш активної

творчої діяльності «практиків».

Третя закономірність полягає в тому, що значно змінився

період часу від відкриття до його практичного втілення.

До четвертої слід віднести посилення ролі моделювання як

методу наукового обґрунтування результатів технічної творчості

фахівців. У зв’язку з цим необхідно посилити в такому контексті

зміст технічної творчості учнів.

До п’ятої закономірності відносимо напрям, пов’язаний із

науковою організацією творчої праці людини.

Шостою слід визнати більш швидке поширення ідей і

відкриттів. Вказані закономірності враховуються в загальних

тенденціях удосконалення позашкільної освіти.

Вони, перш за все, проявляються у високому науковому рівні

сучасної позашкільної освіти, коли вона постійно намагається

«встигати» за розвитком наук. Заслуговує на увагу також той факт,

що підвищення рівня механізації та комплексної автоматизації

виробничих процесів у різних галузях промисловості вимагає не

тільки вдосконалення професійної підготовки фахівців, а й творчого

підходу до вирішення виробничо-технічних проблем, систематичної

участі в раціоналізаторській і винахідницькій діяльності. Саме тому

творчість і підготовка до творчої діяльності стають однією з

11

основних проблем у житті сучасного суспільства. Тому надзвичайно

актуальним є запитання: кого мають готувати сучасні заклади освіти

– простого виконавця чи творчу особистість?

Для полегшення виконання поставленого завдання учневі

необхідно пояснити, як саме слід усе зробити, які інструменти краще

застосувати тощо. Натомість творча особистість не тільки

самостійно добирає засоби та способи виконання поставленого

завдання, а й думає, як краще це виконати, як раціоналізувати процес

тощо.

Ураховуючи зазначене вище, можна зробити такий висновок:

одним із найважливіших завдань сучасного закладу освіти є

підготовка учнів до творчої діяльності на виробництві (чи в процесі

подальшого навчання), вироблення у них умінь і навичок творчо

застосовувати свої знання на практиці, формування активної творчої

особистості.

У літературі, присвяченій творчій діяльності школярів, існує

значна кількість визначень і таких понять, як «творчість», «творча

особистість», «творча діяльність», «мислення», «творче мислення»,

«технічна творчість», «технічне мислення», «технічна творча уява»,

«творчі здібності», «творчий потенціал», що, безумовно, тісно

пов’язані між собою.

В «Українському педагогічному словнику» С. Гончаренко

визначає творчість як продуктивну людську діяльність, здатну

12

породжувати якісно нові матеріальні та духовні цінності суспільного

значення.

Під поняттям «творчість», «творча діяльність» більшість

учених розуміють діяльність, що передбачає постановку та

вирішення нових проблем, розв’язання нестандартних задач,

створення істотно нового. У цьому полягає принципова відмінність

між творчою діяльністю і звичайною виробничою працею. Творчість

– це досить складний процес відображення матеріальної дійсності у

свідомості суб’єкта, що має результатом цілеспрямоване

перетворення цієї дійсності. Мислення взагалі – це передусім

особливий вид діяльності. Творче мислення відображає

безпосереднє бачення в думці, у результаті чого виникає предметна

реальність, суб’єктивне знання або ідеальний образ. Мислення –

процес, який відбувається в мозку людини завдяки відображенню в

ньому предметів і явищ зовнішнього світу з їхніми важливими

властивостями, зв’язками, відношеннями один до одного тощо.

Завдяки мисленню робляться певні висловлювання, будуються та

доводяться різноманітні розумові висновки, формулюються поняття

тощо. Логічне мислення (логіка) – це ланцюжок взаємопов’язаних

розумових операцій, що відбуваються в мозку людини. Існує

багатовікова традиція розвитку здатності людини мислити логічно.

Творче мислення характеризується низкою важливих якостей:

гнучкість, оригінальність, швидкість, самостійність, критичність

13

тощо. Коротко розглянемо сутність зазначених якостей для творчої

діяльності учнів у процесі проектування виробів. Гнучкість

мислення дає змогу пропонувати такі способи виконання завдання,

які суттєво відрізняються від попередньо запропонованих.

Оригінальність мислення дозволяє розробити такі способи

вирішення проблеми, які є принципово відмінними запропонованих

іншими. Швидкість мислення дає можливість за обмежений

проміжок часу придумати значну кількість різних способів

розв’язування поставленого завдання. Уміння мислити самостійно

сприяє самостійному здобуванню знань, допомагає використовувати

власний ілюстративний матеріал для підтвердження певної думки,

здійснювати пошук власних розв’язків задачі, формулювати власні

проблеми та проблемні ситуації, демонструвати незалежність думки.

Для творчого мислення характерною є здатність до критичного

мислення. Воно дає змогу учням відповідати на альтернативні

запитання, називати причини альтернативного вибору, уявно

відтворювати певну ситуацію, називати її позитивні та негативні

аспекти, вказувати на ознаки, що не характеризують окрему

властивість предмета, формулювати правила та знаходити винятки.

Зазначимо, що термін «альтернатива» означає: «необхідність

вибору між двома можливостями, які виключають одна одну» або

«кожна із можливостей, що виключають одна одну». Слово

«альтернативний» означає «такий, що допускає одну із двох або

14

кількох можливостей». Для глибшого розуміння здатності до

критичного мислення розглянемо кілька можливих запитань і

завдань у цьому плані. Учень мислить творчо в тому разі, якщо в

його роботі спостерігається самостійність, що передбачає

встановлення причинно-наслідкових зв’язків без допомоги педагога.

Творчість являє собою отримання принципово нових результатів.

Формування творчого мислення полягає в тому, щоб учень відкривав

для себе раніше не відомі властивості, внутрішні зв’язки та

відношення. Знання народжується і розвивається як результат

дослідницької діяльності та є об’єктивним відображенням предмета,

а не лише результатом діяльності пам’яті. Відбувається

перетворення предмета на знання, тобто розпредмечування. Творчий

характер мислення полягає в тому, що воно є елементом практичної

діяльності. Творче мислення учнів можна розглядати на будь-якій

стадії розвитку, від початкової до вищої школи.

Етапи творчого процесу, властиві йому закономірності

проявляються однаковою мірою як у діяльності вчених, так і в

діяльності підлітків. Творче мислення характеризується

оригінальністю, самостійністю у створенні чи виділенні нового,

умінні використовувати отриману інформацію, сміливості в

ухваленні нестандартних рішень тощо.

Технічна творчість учнів – найбільш важлива форма їх

залучення до творчості. У визначенні поняття «дитяча технічна

15

творчість» існують дві точки зору – педагогічна та психологічна.

Педагоги розглядають технічну творчість учнів не тільки як вид

діяльності, спрямований на їх ознайомлення з різноманітним світом

техніки, розвиток їх здібностей, але і як один з ефективних способів

трудового виховання та політехнічної освіти.

Психологи в дитячій технічній творчості більше уваги

приділяють своєчасному виявленню здібностей учнів до певного

виду творчості, встановленню рівня їх формування та послідовності

розвитку. Тобто у процес управління творчою діяльністю школярів

психологи включають методи діагностики творчих здібностей, що

допоможуть зрозуміти, у якому виді діяльності та за яких умов учні

зможуть найбільш продуктивно проявити себе.

Таким чином, з урахуванням педагогічної та психологічної

точок зору дитяча технічна творчість – це ефективний засіб

виховання, цілеспрямований процес навчання та розвитку творчих

здібностей учнів у ході створення матеріальних об’єктів з ознаками

корисності та новизни.

Нове в дитячій технічній творчості в основному, має суб’єк-

тивний характер. Аналіз психолого-педагогічних досліджень і

досвіду дає змогу дійти висновку, що технічна творчість створює

сприятливі умови для розвитку технічного мислення учнів.

Технічне мислення перебуває у складному взаємозв’язку зі

звичайним мисленням. Перш за все необхідно зазначити, що

16

технічне мислення розвивається на основі звичайного мислення,

тобто всі компоненти звичайного мислення властиві й технічному.

Наприклад, однією з найважливіших операцій звичайного мислення

є порівняння. Виявляється, без нього немислиме й технічне

мислення. Те ж можна сказати і про такі операції мислення як

протиставлення, класифікація, аналіз, синтез тощо. Характерним є

тільки те, що перераховані вище операції мислення в технічній

діяльності розвиваються на технічному матеріалі. Звичайне

мислення створює психофізіологічні передумови для розвитку

технічного мислення. У результаті звичайного мислення

розвивається мозок дитини, його асоціативна сфера, пам’ять,

удосконалюється гнучкість мислення. Технічні образи, як правило,

складні за структурою, мають складну просторову залежність і

співвідношення. Крім того, вони перебувають у безпосередній

взаємодії, динаміці. Саме тому в процесі виконання виробничо-

технічних завдань дуже важко, а здебільшого й неможливо, уявити

кінцевий результат.

Будь-яке технічне рішення повинно бути піддане практичній

перевірці. Нова машина або виріб, технічний процес не

впроваджуються в масове використання без попередньої перевірки

на дослідних зразках. Як і у звичайному мисленні, технічні образи,

будучи найважливішим компонентом технічного мислення, не

виключають абстрактного мислення.

17

Розглянуті вище особливості технічного мислення дають

змогу зробити висновок, що формування його основних компонентів

повинно здійснюватися у всіх видах шкільної та позашкільної

роботи з технічної творчості.

Неабияке значення у формуванні творчого технічного

мислення, а отже, і в процесі розроблення нових технічних об’єктів

має наукова фантастика. Вивчення науково-фантастичної літератури

є кроком до розкриття чогось таємного, незвіданного, водночас

виникають нові питання та проблеми. Така робота дає змогу більш

наочно уявити, щó нині лежить за межами можливого і чому.

Потреба у вивченні фантастики та використанні її у творчій

діяльності щороку стає все більш очевидною. Не випадково в Англії

ця література включена до шкільної програми, а в США й Канаді – в

університетські курси. Вивчення фантастики все більше входить у

систему підготовки сучасних спеціалістів, особливо дослідників і

винахідників. Не випадково цей жанр літератури особливо

приваблює вчених, які є не тільки читачами, але й авторами багатьох

науково-фантастичних творів.

В американських навчальних закладах фантастичні проекти

використовуються як засоби тренування фантазії. Мета тренування –

руйнування традиційної схеми поглядів і уявлень, подолання

звичайного ставлення до певних умов. Один зі способів такого

тренування полягає в описі уявної планети з незвичайними

18

фізичними параметрами. Наприклад, сила тяжіння, якщо вона взагалі

існує, може бути направлена вгору чи по колу, або буде то зростати,

то зменшуватися. Можна створити планету з рухомими материками

або іншою густиною води. Після того пропонується розробити

проекти інженерних споруд з урахуванням цих умов. Цей метод

запропонував професор Стенфордського університету Джон

Арнольд. Такі заняття допускають не тільки індивідуальні, а й

колективні форми. Розроблення проекту може бути доручено певній

групі, до того ж кожен обирає завдання з тієї галузі науки, техніки,

мистецтва, що його найбільше цікавить.

Технічна творча уява – це діяльність психіки

проектувальника, в процесі якої на основі накопиченого досвіду

цілеспрямовано створюються нові, оригінальні технічні ідеї й

образи, практичне впровадження яких має суспільну цінність.

Творчою технічна уява може стати тільки в тісній взаємодії з

технічним творчим мисленням. Створення нових об’єктів,

технологій, планів тощо – це синтез окремих елементів

попереднього досвіду людини. Як перше, так і друге до цього не

сприймалося безпосередньо, у свідомості були лише окремі

елементи створеного нового. Такі утворення називаються уявними.

В основі створення уявних образів лежить аналітико-синтетична

діяльність кори великих півкуль головного мозку. Тобто, щоб

створити щось нове, треба насамперед зруйнувати старе (і не одне, а

19

кілька), і вже тоді вдало поєднати виокремлені конструктивні

елементи. Окремі елементи поєднуються в ціле на основі спільних

властивостей. Чим більш глибинні властивості поєднують окремі

елементи в єдине ціле, тим оригінальнішим буде уявний образ. В

уявному образі поєднуються найпростіше два елементи, чим більше

елементів – тим складніший образ.

Для розвитку уяви необхідно виконувати завдання на:

збільшення рис, властивих предмету;

зменшення рис, властивих предмету;

уявлення дійсних розмірів предметів на основі їх

графічного зображення;

уявлення дійсних розмірів предметів на основі їх

словесного опису;

зображення предмета за його описом;

опис предмета за його зображенням;

приєднання до предмета елемента, взятого в іншого

предмета; заміна в предметі елемента на елемент, взятий в іншого

предмета;

графічне зображення того, що приховане на картині;

словесне зображення того, чого немає (поверхово описано)

у творі;

придумування кінцівки твору;

20

малювання останнього малюнка в серії картинок;

опис картини;

графічне зображення того, про що прочитано в художньому

творі;

поєднання двох віддалених предметів;

поєднання двох віддалених подій;

створення типового образу (словесного);

графічне створення типового образу;

різний опис предмета, представленого графічно (на

малюнку зображено два кола, що з’єднані прямою лінією;

пропонується описати зазначену фігуру: два кола, з’єднані лінією; 25

лінія з колом на кожному кінці; два кола з хвостиками, що

збігаються; два обрізки жолоба, поставлених один на одного тощо) і

словесно (пляшка, до половини заповнена водою: на-півпорожня

пляшка води; пляшка, до половини наповнена водою; півлітра води в

порожній пляшці).

Суб’єкт творчості – це творча особистість зі всією

багатогранністю властивих їй рис та якостей, які забезпечують

творчу діяльність. Об’єкт творчості – це частина об’єктивної

дійсності, перетворення якої дає принципово нові засоби

задоволення певних виробничих потреб.

У технічній творчості об’єктом може бути технічний

пристрій, технологічні процеси, конструкційні матеріали тощо.

21

Отже, в умовах модернізації освіти, яка веде до зростання

конкуренції серед позашкільних навчальних закладів (ПНЗ), постає

проблема забезпечення своїх вихованців якісною технічною освітою.

Під якістю освіти в загальному плані ми розуміємо

відповідність її сучасним життєвим потребам розвитку країни. В

педагогічному плані, для позашкільних навчальних закладів, —

орієнтацію не тільки на засвоєння вихованцями певних знань, умінь

та навичок, а головне, на розвиток та соціалізацію особистості.

Тобто, позашкільний заклад має формувати систему універсальних

знань, умінь і навичок, а також досвід самостійної діяльності,

особистої відповідальності, творчої праці вихованців.

22

2. МЕТОДИ ТЕХНІЧНОЇ ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇХ

КЛАСИФІКАЦІЯ

Результати експериментальних досліджень свідчать про те,

що ефективність творчої технічної діяльності учнів значною мірою

залежить від того, які форми та методи організації обираються, як

поєднується діяльність школярів на уроках з гуртковою роботою,

правильним вибором комплексу індивідуальних, групових і масових

заходів, як відбувається інтеграція навчання технічній творчості з

іншими шкільними дисциплінами (фізика, креслення, математика,

хімія, історія).

Зазначені вище результати досліджень свідчать про певні

труднощі, що виникають у педагогів при виборі методів навчання.

Наявність численних методів, що зможуть забезпечити багатогранну

технічну творчість (технічну творчу діяльність, техніко-

конструкторську діяльність), утруднює орієнтацію та вибір найбільш

ефективних із них для окремого конкретного заняття або його

фрагмента. Тому важливим є визначення (класифікації) методів, які

можуть бути використані в процесі технічної творчості учнів

основної школи.

Технічна творчість учнів є одним із видів начально-виховної

роботи і підпорядковується закономірностям загальної дидактики.

Тому під час формування техніко-конструкторських знань і вмінь

учнів є потреба користуватися тими методами, які існують у

23

загальній дидактиці. Проте багатоплановість творчої технічної

діяльності на міжпредметній основі вимагає повторення,

поглиблення та розширення знань з таких дисциплін, як фізика,

креслення, математика тощо, а отже, й залучення методик навчання з

цих предметів.

Питання класифікації методів творчої діяльності було і є

предметом дискусій у педагогіці. Беремо до уваги, що метод

навчання являє собою систему цілеспрямованих дій учителя, який

організовує пізнавальну та практичну діяльність учня, що забезпечує

засвоєння ним змісту освіти й тим самим мети навчання.

Розглянемо позицію науковців із цього питання. Так,

Є. Галант поклав в основу класифікації джерело пізнавальної

інформації – слово, наочний образ, практичну діяльність; М. Скаткін

та І.Лернер – характер пізнавальної діяльності учнів (репродуктивні

та проблемні методи навчання); Ю.Бабанський методи навчання

поділяє на три групи: організації та здійснення навчально-

пізнавальної діяльності; стимулювання та мотивації навчально-

пізнавальної діяльності; методи контролю та самоконтролю за

ефективністю навчально-пізнавальної діяльності. А.Киверялг за

основу своєї класифікації взяла функції вчителя та учня, тобто

методи навчання й учіння, розділивши їх на словесно-ілюстративні

та практичні.

24

Аналіз названих методів трудового навчання показує, що

ефективність їх застосування є високою на етапі виготовлення

об’єкта конструювання.

Класифікація методів у технічній творчості аналізувалася й

розроблялася також багатьма дослідниками. Зокрема,

Р.Скульський виділяє такі методи:

– ілюстративно-пояснювальні – пояснення без постановки

проблемних запитань;

– ілюстративно-творчі - постановка проблемних запитань на

кожному етапі навчання, які конкретизують сформульовану

проблему на початку і з допомогою пояснень та ілюстрацій дають

змогу розв’язувати її;

– пошуково-творчі – включення учнів у пошук із вивчення

технічного об’єкта або його створення.

В основу цієї класифікації покладено пізнавальну активність

учнів. Така система методів ефективна при розв’язанні учнями

технічних завдань на етапі розроблення конструкції, засвоєння

змісту завдання й пошуку розв’язку проблеми. Однак автор не

розкриває детально їх зміст і не показує, які методи краще

застосовувати на етапі складання технічної документації,

виготовлення об’єкта та його експериментального випробовування,

як забезпечити мотиваційну сторону навчально-виховного процесу

тощо.

25

Дослідник В. Качнєв виділяє такі методи технічної творчої

діяльності учнів:

– пояснення (будова знаряддя праці, технологічного процесу

або його частини);

– демонстрація в процесі навчання (об’єкта техніки,

технологічної операції, трудової дії);

– інструктаж;

– вправи на виконання трудових дій і використання знарядь

праці;

– самостійні лабораторні та практичні роботи тощо;

– розв’язування задач, у тому числі й проблемних.

В основу цієї класифікації покладено вид діяльності учня. Ця

сукупність методів повністю забезпечує поле діяльності школярів,

однак не конкретизує способи реалізації багатьох методів,

наприклад, якими способами досягти ефективної діяльності учнів на

лабораторних заняттях, які методи використати при розв’язуванні

технічних проблемних задач тощо.

Як бачимо, зазначена сукупність дещо відрізняється від

попередньої.

Учені П.Андріанов, В.Колотілов пропонують такі методи

навчання школярів конструюванню:

- застосування технічної документації зі скороченими

даними;

26

- метод маніпулятивного конструювання;

- розв’язування творчих завдань;

- творчі завдання локального характеру;

- мислений експеримент;

- пошук і виявлення (відшукування) несправностей;

- лекції та бесіди, читання наукових статей, написання

звітів про результати самостійних досліджень;

- залучення вихованців до обговорення наукових

проблем, обмін інформацією тощо;

- вправи на розв’язування технічних задач і завдань;

- колективне обговорення варіантів конструкції;

- маніпулятивний метод;

- самостійна робота учнів;

- підбиття підсумків.

Зазначена сукупність методів переважно забезпечить умови

для формування в першу чергу техніко-конструкторських знань і

вмінь. Проте застосування їх при формуванні технічних знань не

досить ефективне з ряду причин. По-перше, окремі технічні поняття

об’єктивно є продуктом конкретизації та практичного застосування

кількох понять з основ наук, креслення тощо. По-друге, технічні

об’єкти мають більший ступінь конкретності та образності і в них

менше узагальнень та абстракцій. Крім цього, створення технічних

об’єктів вимагає від гуртківців не лише інтелектуальної, а й

27

сенсомоторної складової їх діяльності. Тобто йдеться про

формування сенсомоторних навичок у поєднанні з трудовою

підготовкоювихованців, що за змістом пов’язано з трудовим

навчанням.

Також можна використовувати інтеграційний метод навчання,

який дає змогу більше часу приділити розробленню технологічної

документації, використати більш складні об’єкти конструювання,

упровадити міжпредметні зв’язки, що в цілому поглиблює розуміння

школярами змісту сучасних технологічних процесів.

Із зазначеного можна зробити висновок, що особливість

інтегрованого методу полягає в тому, що він поєднує набуті

школярами знання, уміння та навички із загальнотехнічних

дисциплін з практикою технічної творчої діяльності дітей, а також

розширює можливості техніко-конструкторської роботи,

використовуючи уроки креслення, фізики тощо, та позаурочні форми

навчання, у першу чергу, гурткову роботу.

Відомо, що завдання навчально-виховного процесу полягає не

лише у формуванні техніко-конструкторських знань і вмінь, а й

способів діяльності. Школярі повинні навчитися користуватися

деякими методами розв’язування раціоналізаторських і

винахідницьких завдань або їх основами, такими як «мозковий

штурм», «морфологічний аналіз», АРВЗ, «методика семикратного

28

пошуку», тренінгова система «КАРУС» тощо, розробленими

Г.Альтшул- лером, Г.Бушем, В. Моляко та іншими.

Важливість та особливості технічної творчої діяльності учнів,

специфіка формування технічних понять, як бачимо, вимагає

застосування широкого спектра методів навчання, що висвітлені в

науково-педагогічній і методичній літературі. Їх кількість досить

велика, що зумовлює значні труднощі для організаторів технічної

творчості у виборі методів для конкретних ситуацій. У зв’язку з цим

виникла потреба класифікації методів навчання, яка допоможе

педагогові зорієнтуватись у їх виборі.

Виділимо особливості технічної творчості учнів, які

сприятимуть подальшій роботі в цьому плані:

1) це педагогічно організований навчально-виховний процес,

а тому він підпорядковується загальнодидактичним принципам і

вимагає використання загальнодидактичних методів навчання;

2) окремі види діяльності збігаються з вивченням

програмного матеріалу шкільних навчальних планів і можуть

реалізовуватися на заняттях з деяких дисциплін і в позаурочній

роботі;

3) техніко-конструкторська діяльність школярів базується на

міжпредметній основі, а тому вимагає застосування методів

навчання з дисциплін – основ наук, трудового навчання, креслення

тощо.

29

Таким чином, технічну творчу діяльність необхідно

розглядати як педагогічно організований процес, у якому

використовуються загальнодидактичні, спеціальні, специфічні,

інтеграційні та стимулюючі методи навчання.

Загальнодидактичні методи навчання, як уже згадувалося,

класифікуються вченими-педагогами за різними ознаками. У

технічній творчості найбільш прийнятною буде класифікація, в

основу якої покладено рівень засвоєння знань, розроблена

І.Лернером: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні,

проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі.

Спеціальні методи відображені в загальнодидактичних

методах і виділяються лише формою прояву, своїм спеціальним

призначенням тільки для застосування їх у технічній творчості учнів.

Окремі групи методів знаходять своє використання на різних рівнях

творчої активності дітей. Така класифікація відома з методичної

літератури. Ми її наводимо нижче (таб.1).

Спеціальні методи технічної творчості застосовуються в

різних сферах технічної творчості учнів і спрямовані в основному на

творчий процес інтелектуальної діяльності. Техніко-конструкторська

діяльність є складовою технічної творчості учнів і має свою

специфіку. Тому відповідно до поставленої мети, обраного змісту

діяльності та інших факторів знаходять своє використання

специфічні методи: методи навчання конструюванню; методи,

30

спрямовані на формування творчих здібностей і навичок, подолання

інертності мислення тощо.

Таблиця 1

Спеціальні методи навчання в технічній творчій діяльності

гуртківців

Пояснювально-ілюстративні

– бесіди;

– лекції;

– розповіді;

– екскурсії

Репродуктивні

– робота з технічною

літературою;

– інструктаж;

– маніпулятивні;

– збирання виробів за зразком;

– виготовлення по пам’яті;

– збирання об’єкта за кресленням

Алгоритмічні

– ТРВЗ;

– направлені графи;

– АРВЗ

Евристичні

– чорний ящик;

– випадковий пошук;

– організовуючі поняття;

– десяткові матриці;

– контрольні запитання

Дослідницькі

– спостереження;

– аналіз - синтез;

– індукція - дедукція;

– абстрагування;

– конкретизація;

– узагальнення;

– експеримент;

– аналогія тощо

31

До методів навчання конструюванню слід віднести:

- маніпулятивне конструювання;

- застосування технічної документації зі скороченими

даними;

- розв’язання творчих завдань;

- творчі завдання локального характеру;

- мислений експеримент;

- пошук і виявлення несправностей;

- вправи на пошук і виключення наперед

спрогнозованих нераціональних і неоптимальних варіантів розв’язку

технічної задачі та чіткого розуміння їх причин.

Специфічними, зокрема, є методи (прийоми) навчання учнів

творчості, які подано в системі «КАРУС». Використовуючи низку

таких методів, можна створювати ускладнені умови для школярів,

завдяки чому формуються вміння та навички творчо мислити –

долати психологічний бар’єр стереотипного мислення. Такими

методами є метод обмежень у часі, раптової заборони, швидкісного

ескізування, нових варіантів, недостатньої інформації, надлишкової

інформації (інформаційного перенасичення), абсурду, ситуаційної

драматизації.

Оскільки технічна творча діяльність вихованців здійснюється

здебільшого у позакласній роботі, то належне місце відводиться

методам стимулювання їх творчої діяльності в галузі техніки.

32

Отже, до окремої групи в нашій класифікації слід віднести

стимулюючі методи: створення ситуації змагань; створення

утруднень у процесі розумової діяльності та практичної трудової

діяльності учнів; створення ситуації успіху в праці; пізнавальні та

комп’ютерно-пізнавальні ігри тощо.

Розглянуті вище класифікації методів дають підставу зробити

висновок:

- усі методи організації технічної творчості та процесу

навчання можна поділити на п’ять груп, які можуть бути

використані педагогом за власним вибором відповідно до навчальної

ситуації: загальнодидактичні, спеціальні, специфічні, стимулюючі та

інтеграційні методи;

- спеціальні та загальнодидактичні відрізняються між

собою формою прояву;

- специфічні методи навчання в техніко-

конструкторській діяльності гуртківців забезпечують ефективний

розв’язок окремих завдань у галузі технічної творчості – навчити

школярів конструкторській справі, розвивати творче мислення,

інтуїцію вихованців, навчити долати психологічний бар’єр у процесі

розв’язку технічних задач тощо;

- інтеграційний метод дає змогу розширити та

поглибити зміст навчання учнів шляхом залучення низки навчальних

дисциплін до технічної творчості.

33

Таку класифікацію методів подає у своїх публікаціях

В.Мельничук (табл. 2)

Таблиця 2

Класифікація методів технічної творчості учнів

Загальнодидактичні

– пояснювально-ілюстративні;

– репродуктивні;

– проблемного викладу;

– частково-пошукові;

– дослідницькі

Специфічні

– методи навчання конструюванню;

–методи створення ускладнених

умов тощо

Стимулюючі

– створення ситуації змагань;

– створення ситуації успіху;

– пізнавальні та комп’ютерні ігри

тощо

Інтегровані

– міжпредметні;

– поєднання урочної та позакласної

техніко-конструкторської діяльності

Ця класифікація дає змогу організаторові технічної творчості

орієнтуватись у виборі тих чи інших методів у певних педагогічних

ситуаціях, залежно від поставленої мети та завдань, принципу та

змісту навчального процесу, віку учнів тощо.

34

3. ПРОФЕСІЙНИЙ ДОСВІД ВИХОВАНЦІВ НА ГУРТКУ

ІСТОРИКО-ТЕХНІЧНОГО СТЕНДОВОГО МОДЕЛЮВАННЯ

Позашкільна освіта – це сукупність знань, умінь та навичок,

що отримують вихованці, учні та слухачі

в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в

загальноосвітніх та інших навчальних закладах.

Освітня технологія – це модель спільної роботи педагога

і гуртківця з планування, організації і проведення навчально-

виховного процесу за умови забезпечення комфортності для

всіх суб’єктів освітньої діяльності. Найновітніша технологія не

принесе бажаних результатів до тих пір, поки вона не стане

особистим надбанням педагога – позашкільника, об’єктом його

методичної роботи.

І дійсно, саме він, її професійний реалізатор, запланує і

опрацює технологію з огляду на можливості гуртка, передбачить

нормативний зміст і форми діяльності, сформує спільно з дітьми

потрібні прийоми і спроби виконання дій, підбере необхідні

засоби навчання, а найчастіше сам виготовить дидактичний

матеріал і нестиме відповідальність за досягнуті результати.

Виходячи з вищезазначеного, можна сказати, що

предметом роботи позашкільного навчального закладу має бути

формування потрібного професійного забезпечення, новий зміст

технологічного потенціалу педагога, прогнозування змісту, форм і

35

способів організації та проведення педагогічного процесу,

характер діяльності педагогів, особливості пізнавального

спілкування, особистісні характеристики. Адже провідним

суб’єктом навчально-виховного процесу є педагог з притаманними

йому педагогічними вимогами і впливами, особливостями

фахової самореалізації.

Розвиток творчого потенціалу педагога вимагає

формування у нього мотивів пошукової діяльності через

усвідомлення власної та єдиної науково-методичної проблеми

закладу, стимулювання розвитку тих потреб, які сприяють його

самореалізації через інноваційну та самоосвітню діяльність. Адже,

творче ставлення до педагогічної діяльності – це один з

найважливіших якостей фахівця.

У сучасних умовах розвитку позашкільної освіти важливими

і необхідними є розробка і впровадження нових підходів, що

сприяють підвищенню її якості і забезпечення доступності. Серед

них важлива роль належить компетентнісному підходу.

Компетентнісний підхід в позашкільній освіті – це підхід,

що базується на застосуванні в меті, завданнях, змісті, формах та

методах позашкільної освіти компетентностей особистості. Важливу

роль в роботі позашкільного закладу та результативності відіграє і

професійна компетентність його керівника. Компетентнісний підхід

36

підкреслює поєднання і практичну реалізацію знань, умінь, навичок,

досвіду, культури.

Метою компетентнісного підходу є забезпечення якості

позашкільної освіти. Сутність цього підходу полягає в тому, що в

його основу покладено таку категорію, як компетентність.

Компетентність – особистісна характеристика людини, яка

повноцінно реалізує себе в житті, володіючи відповідними знаннями,

вміннями, навичками, досвідом, культурою. У світовій освітній

практиці поняття компетентності виступає як центральне.

Компетентний в широкому розумінні – "це знаючий, обізнаний в

певній галузі": у вузькому розумінні - той, хто має право

авторитетного судження як спеціаліст високого рівня в певному колі

питань.

Бути компетентним – значить вміти реалізовувати знання,

застосувавши досвід, волю і емоційний стан для вирішення проблем

у конкретних обставинах. Компетентність не зводиться до знань і

вмінь в кількісному відношенні. Але без знань і особистого досвіду

діяльність набуття компетентностей неможливе. Більш того, набуття

компетентностей залежить від активності, свідомого відношення

керівника закладу до різних видів діяльності (праці, навчання тощо).

Варто зазначити, що компетентності не слід протиставляти знанням

або умінням і навичкам. Поняття компетентності ширше за поняття

знання, або уміння, або навички. Воно вимагає як інтелектуальну,

37

так і діяльну сферу. Це сукупність професійних і особистісних

якостей, необхідних для успішної педагогічної діяльності.

Професійно компетентним можна назвати керівника гуртка,

що сягає стабільно високих результатів у навчанні й вихованні учнів.

Адже розвиток професійної компетентності — це розвиток творчої

індивідуальності, формування сприйнятливості до педагогічних

інновацій, здібностей адаптуватися в мінливому педагогічному

середовищі. Від професійного рівня педагога безпосередньо

залежить соціально-економічний і духовний розвиток суспільства.

Основними напрямками діяльності керівника гуртка по

підвищенню професійної компетентності є дослідницька діяльність,

активна участь у педагогічних конкурсах і фестивалях, різні форми

педагогічної підтримки.

Тільки у взаємодії з колективом педагогічних працівників,

вихованців можна добитись високої результативності в навчально-

виховному процесі. Компетентність завжди проявляється в

діяльності.

Основними шляхами розвитку професійної компетентності

педагога є: робота в методичних об’єднаннях, творчих групах,

інноваційній діяльності, освоєння нових педагогічних технологій,

трансляція (передача) власного педагогічного досвіду та ін. Жоден

з перерахованих шляхів не буде ефективним, якщо педагог не

усвідомлює необхідності підвищення професійної компетентності.

38

Звідси випливає необхідність мотивації і створення сприятливих

умов для педагогічного росту.

Педагог сучасного ПНЗ повинен бути здатним:

- до творчості та педагогічної рефлекції;

- критично мислити;

- досконало володіти змістом навчальної програми і

сучасними і сучасними методиками її реалізації ;

- уміти створювати належні умови для особистісного

зростання вихованців (створення ситуації успіху та підтримка ),

реалізувати ефективний супровід розвитку учнів, їх соціалізації,

розкриття їх можливостей, здібностей, нахилів;

- володітиметодикою педагогічних досліджень і вміти її

реалізувати в навчально- виховному процесі;

- уміти діагностувати, моделювати і прогнозувати свою

систему педагогічної діяльності;

- прогнозувати перспективи особистісного зростання з

урахуванням самоаналізу досягнутого, вміти визначати

індивідуальну траєкторію професійного розвитку;

- брати активну участь у різних формах методичної роботи,

проявляти зацікавлене ставлення до інновацій.

Отже, сучасному ПНЗ потрібен педагог, який вміє

працювати в рамках не рецептурної , а концептуальної педагогіки.

39

Особливості сьогодення свідчать про те, що технічна –

творчість перспективний напрямок освіти, адже вона притаманна не

тільки сучасному виробництву, а й набуває все ширшого

застосування у галузях науки, мистецтва, освіти, медицини... Як

вказує еволюційний розвиток техніки, у майбутньому використання

технічної творчоcті стане домінуючим фактором розвитку людства.

Також відзначається, що певні соціально-економічні умови

сприяють збільшенню актуальності дослідження проблем розвитку

людини як суб'єкта праці. Особливо це актуально для проектування

майбутньої професійної кар'єри нинішніх учнів.

Прикладом експериментальної роботи з формування

первинного професійного досвіду гуртківців є досвід роботи гуртка

історико-технічного стендового моделювання.

У розумінні процесу формування професійного досвіду

сучасні науковці виокремили етапи перебігу цього процесу,

пов’язані передусім зі способами набуття досвіду, досвідченості

людини. До таких етапів належать умоглядний, який починається зі

спостереження за навколишнім світом. Поступово в результаті

першої самостійної діяльності відбувається формування первинного

досвіду, що характеризується самостійними, інколи помилковими

спробами знайти вихід із ситуації, що склалася, з опорою на

отримані знання. За умови постійної самостійної діяльності й

осмислення способів дії та результатів починає формуватися

40

вторинний досвід людини, для якого характерним є здатність

орієнтуватися в певній галузі.

Узагальнюючи аналіз трактувань поняття “професійний

досвід”, ми сформулювали власне розуміння поняття первинного

професійного досвіду учнів. Первинний професійний досвід учнів

можна визначити як елементарну форму відбиття професійної

діяльності, що, з одного боку, є сукупністю отриманих раніше знань

про сутність професійних стосунків та понять, сформованих

елементарних професійних вмінь і навичок, з іншого – виступає

необхідною умовою для подальшого їх збагачення.

Робота з даної теми проводиться за двома основними

напрямками:

1. Організація роботи гуртка технічної творчості і дозвілля

школярів у вільний від навчання час, де учні набувають технічні

знання і вміння: практичні навички по оволодінню основами

моделювання, обробки металу, деревини, паперу; навчаються

конструюванню моделей різної техніки. Вихованці беруть участь у

змаганнях, конкурсах, виставках.

2. Допрофесійна підготовка учнів старшого шкільного віку.

Освітній процес у гуртку проводиться диференційовано.

Навчально-виховна робота будується структурно за трьома

ступенями:

41

- перша ланка – основи технічної творчості, яка охоплює

гуртківців першого року навчання. Гуртківці 6-9 років знайомляться

і опановують прийоми роботи з інструментами та матеріалами,

створюють макети і моделі найпростіших технічних об'єктів.

Відбувається процес формування початкових політехнічних знань,

умінь, розвиток художнього смаку. Закріплюються знання, отримані

на уроках праці, математики, природознавства. Триває формування

образного технічного мислення та вміння висловити свій задум за

допомогою ескізу, малюнка, найпростішого креслення;

- друга ланка – основна. Охоплює вихованців гуртків 2-3

років навчання. На першому етапі навчально-виховний процес

здійснюється за індивідуальним підходом до навчання. Це дозволяє

запропонувати кожній дитині різноманітні освітні послуги для

різнобічного і гармонійного розвитку її особистості. Для реалізації

індивідуального підходу ми диференціюємо навчально- виховну

роботу щодо кожного учня. Так індивідуальна профконсультаційна

робота проводиться на основі вивчення особистості учня і

співставлення його потенціальних можливостей з вимогами

професій (це професії технічного профілю). У кожному конкретному

випадку керівник гуртка схвалює чи коригує професійну

спрямованість учня або ж переорієнтовує його згідно з його

індивідуальними особливостями, здібностями і т.п. А тому навіть у

процесі проведення групових форм профорієнтації я прагну

42

доручати вихованцям індивідуальні, пошуково-інформаційні

завдання, які б відповідали їх пізнавальним, професійним

уподобанням. Активізації пізнавальної діяльності досягаю за

рахунок залучення учнів до виконання дослідницьких, пошуково-

інформаційних завдань. Активна самостійна робота учнів сприяє

виникненню пізнавальних інтересів і переходу їх у професійні.

Ознайомлення із змістом професій в процесі гурткового заняття

проходить завдяки розкриттю загальних і специфічних відомостей

про умови і характер технічної праці, вимог, які пред`являє професія

до людини, системи безперервної теоретичної і практичної

підготовки тощо. Гуртківці працюють за тематичним планом,

складеним керівником гуртка, з урахуванням матеріально-технічної

бази, складу гуртка і практичного досвіду, накопиченого

вихованцями за попередні роки занять на рівні першого ступеня.

Гуртківці самі, з урахуванням особистих захоплень і потреб,

визначають конструкцію, над якою вони будуть працювати протягом

навчального року. Перевага віддається груповій формі роботи, коли

знання одних доповнюються технічною кмітливістю інших,

досвідом третіх. За таких умов виконую роль технічного

консультанта, старшого колеги. При підведенні підсумків роботи

гуртка проводжу виставку робіт гуртківців, захищаються реферати з

окремих розділів навчальної програми;

43

- третя ланка – допрофесійна підготовка. Ця ступінь

навчання призначена для гуртківців старшого шкільного віку, які

мають достатньо виражений інтерес до технічних професій. Має за

мету ознайомити дітей та учнівську молодь з професіями та

правилами свідомого їх вибору; забезпечити формування та

розвиток професійної спрямованості особистості на самопізнання і

власну активність як основу майбутнього професійного

самовизначення; навчити співставляти свої здібності з вимогами,

необхідними для набуття конкретної професії, складати на цій основі

власний проект професійного плану та оволодіння обраною

професією; забезпечити розвиток професійно важливих якостей

особистості. Основний зміст роботи становить добре організована

праця, кінцевим результатом якої стають конкретні технічні об’єкти,

виготовлені руками вихованця при безпосередній участі педагога. У

процесі навчання здобуваються технічні знання, вміння, навички,

відбувається професійне самовизначення вихованця. Завдання

педагога – закріпити початковий інтерес і розвинути його в

подальшому до стадії майстерності й самостійної творчості.

На етапі третьої ланки навчання на перший план виступає

допрофесійна підготовка гуртківців.

Отже, діяльність гуртка історико-технічного стендового

моделювання дозволяє створити належні умови для професійної

орієнтації і професійного самовизначення особистості від

44

формування стійких професійних мотивів до самореалізації у

професійній діяльності та ефективно сприяє виявленню на ранніх

етапах навчання здібностей дитини до того чи іншого виду творчої

та професійної діяльності; забезпеченню реалізації інтересів та

потреб дитини, можливості подальшої професійної освіти;

формуванню системи ціннісних уявлень, професійних знань, умінь

та навичок, пошукових та дослідницьких умінь.

45

ВИСНОВКИ

Розвиток технічної творчості є вагомою соціально-

економічною задачею і від її успішного рішення залежить загальний

економічний і культурний рівень спільноти. Процес творчості –

складний і багатоваріантний. Формування у підлітка вміння

створювати нові предмети спочатку в ідеальному вигляді, а потім

втілювати їх в конкретних умовах, розвивається далі у професійній

діяльності. Труд сучасної людини набуває все більш творчого

характеру.

Допрофесійна технічна діяльність школяра повинна бути

творчою, спрямованою на винахідництво та раціоналізаторську

діяльність, на створення технічних пристроїв, механізмів, машин

тощо. Така діяльність є вищим проявом інтелектуальної

мислительної діяльності. Тому однією з головних проблем

підготовки закладами освіти сучасних «технарів».

Технічна творчість, творчі вміння, теоретичні знання та

вміння застосовувати їх в практичній діяльності, самостійно і

ефективно реалізовувати особисті проекти – невід’ємний елемент

професійної компетентності майбутніх кваліфікованих робітників.

Гуртки технічної творчості сприяють оволодінню учнями

різними методами пізнання, дослідження, написанню доповідей,

створенню повідомлень про виконану роботу. Гуртківці охоче

приймають участь у різноманітних виставках, конкурсах,

46

конференціях, що сприяє вирішенню одного із найголовніших

завдань навчальних закладів – пошуку і підтримці обдарованих

учнів, виявленню індивідуальних особливостей, визначенню

перспективи подальшого розвитку творчого потенціалу кожного

учня задля того, щоб їхнє життя було різноманітним і цікавим. Саме

позаурочна гурткова робота з учнями здатна успішно культивувати

ті якості, без яких творча особистість може не відбутися,

цілеспрямовано розвивати навички наукового мислення.

Розвиток технічної творчості є вагомою соціально-

економічною задачею і від її успішного рішення залежить загальний

економічний і культурний рівень спільноти.

47

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бех І.Д. Теоретико-прикладний сенс компетентнісного

підходу у педагогіці / І.Д. Бех // Виховання і культура. – №1-2 (17-

18). – С. 5–7.

2. Каверина Р. Изучение способности школьников – основа

профориентации //Народное образование. – 2001. - №5. – С.129-136.

3. Мачуський В.В. Особливості застосування особистісного

підходу в допрофесійній підготовці вихованців позашкільних

навчальних закладів / В.В.Мачуський // Сучасний виховний процес:

сутність та інноваційний потенціал: матеріали наук.-практ. конф. (за

результатами науково-дослідної роботи Інституту проблем

виховання НАПН України у 2010 році) / За ред. І.Д.Беха,

О.В.Мельника. – Івано-Франківськ: Вид-во «Тіповіт», 2011. Вип. 1. –

С. 51–53.

4. Мачуський В.В. Теоретичний аналіз поняття первинного

професійного досвіду учнів / В.В. Мачуський // Теоретико-методичні

проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб. наук. праць. –

Кіровоград, 2010. – Вип. 14. кн. 1. – С. 251–259.

5. Тарара А.М. Технічна творчість учнів основної школи у

процесі проектної і технологічної діяльності: навчально –

методичний посібник/– К. : Педагогічна думка, 2014.– 134 с.