Окупаційний режим на території краю

Самойлик С.В. 1

ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ

Самойлик С.В.учитель історії Бочечківський

НВК


“ Новий порядок ” – назва окупаційного режиму, встановленого гітлерівцями на загарбаних територіях. Відзначався особливою жорстокістю і масовим знищенням мирних громадян.


У таємному циркулярі під назвою “Про політику і управління людьми на Україні ” фашистські верховоди заявляли:” Ми повинні стати панами на Сході… Люди цього краю повинні лише підкорятися… Виникають дві відмінні одна від одної верстви: перша керуюча. Це ми – німці. Друга підлеглі. Це – українці. Верства керівників панує, організує, управляє і наказує. Підлеглі підкоряються і працюють ”.


Окупаційний режим в Сумській області ставив перед собою три основні завдання: забезпечити продовольством, �матеріальними та людськими ресурсами потреби третього рейху й армії; вивільнити від українського населення �шляхом фізичного його знищення, депортацій та вивезення на роботу до Німеччини землі України і заселити їх німецькими переселенцями; вивезти на роботу до Німеччини �якомога більше працездатного населення.


Захопивши Україну, нацисти, перш за все, знищили її цілісність. Територія України була розчленована на чотири частини, підлеглі різним державам і адміністративним органам. Сумська область безпосередньо підкорялася німецькому військовому командуванню.

http://histua.com/ru/slovar/n/naciya

http://histua.com/slovnik/d/derzhava



На перший погляд може здатися, що нацисти прийшли на територію Сумської області саме господарювати, а не завойовувати. Тут майже не зустрічається свідчень про криваві події, які розгорталися на території нашого краю, а просто йшло життя своїм плином: видавалися розпорядження, постанови про методи кращого господарювання на землі, велася заготівля продуктів харчування, не припинялося навчання в школах, проходило культурне життя. Але в німецьких документах не фіксувалися накази про масові страти, розстріли, знищення мирного населення та їхнього майна.


В окупації район перебував з 18

вересня 1941 року до 11 вересня 1943 року.


Під контролем німецької військової адміністрації на території області формувалися органи місцевого цивільного управління. Було створено 2 магістрати (Роменський і Кролевецький ), управи, а також загони допоміжної міліції. Старости і бургомістри повинні були під загрозою смерті виконувати накази окупаційних властей.


Головне завдання органів військового і цивільного управління полягало в тому, щоб не допустити будь-яких проявів опору з боку місцевого населення і ефективно експлуатувати економічний і людський потенціал області. Зробити це, на думку керівників рейху, можна було єдиним методом – залякуванням населення і карами.


Особливістю німецького «нового порядку» став тотальний терор. На територіях, окупованих нацистами, знищено мільйони мирних жителів, створено 180 концтаборів смерті, 50 гетто. Українські міста й села повторювали трагедію Лідице в Чехословаччині й Орадур у Франції, населення, яких за опір окупантам було спалено живцем. Жахливі звірства були повторені на Чернігівщині, Сумщині, Рівненщині. В Конотопському районі були повністю зруйновані промислові підприємства, колгоспи, радгоспи, спалені село Тернівка та хутір Таранський. Усього гітлерівці знищили в Україні 320 сіл.


У перші тижні окупації фашисти знищили в Шостці понад 1000 чоловік, у Конотопі – 445, у Буринському районі – 249. Щоб добитися повної покори окупанти публікували накази про смертні вироки і влаштовували прилюдні страти. На території області було створено кільна таборів радянських військовополонених, у яких загинули тисячі червоноармійців.


КОНОТОПСЬКИЙ ТАБІР ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ БУВ СТВОРЕНИЙ НІМЕЦЬКИМ КОМАНДУВАННЯМ З ПЕРШИХ ДНІВ ВСТУПУ В МІСТО. ВСЯ ТЕРИТОРІЯ ТАБОРУ – 62 ТИСЯЧІ КВАДРАТНИХ МЕТРІВ - БУЛА ОГОРОДЖЕНА КОЛЮЧИМ ДРОТОМ В 5 РЯДІВ, НА КОЖНОМУ РОЗІ - ВСТАНОВЛЕНІ КУЛЕМЕТНІ ВИШКИ. ОХОРОНЯЛИ ТАБІР КІЛЬКА ДЕСЯТКІВ СОЛДАТ З ВІВЧАРКАМИ.


Конотопський концтабір


За час існування табору ( 11.09.41 р. – 01.09.43 р. ) тут перебували 75 тис. радянських військовополонених. Всі полонені знаходилися день і ніч під відкритим небом. Щодня від голоду і холоду гинули десятки людей, трупи яких лежали серед двору по кілька днів. Трава і коріння бур'янів, що у великій кількості росли на подвір’ї табору, становили в перші дні основну їжу полонених. Особливо велика смертність була взимку 1941 року. Тоді комендатура табору дозволила полоненим робити землянки. Тіснота була неймовірна, повітря нестерпне, дихати важко. Почалась епідемія висипного тифу. Комендатура, боячись розповсюдження тифу, почала видавати хворим по 100 грамів хліба , який випікали з домішками проса і полови і 500 грамів супу, де холодна вода була розмішена з гнилою капустою або мерзлою картоплею, від чого полонені стали хворіти на шлункові хвороби.


Не дивлячись на жорстокі знущання фашистських катів, полонені не втрачали надії на втечу з табору. Особливо багато втеч було восени 1941 року, коли табір ще не був повністю устаткований. Місцеве населення допомагало їм, давало одяг і взуття, продукти харчування. З метою запобігання втеч полонених німецька комендатура спішно вжила ряд заходів для охорони табору: було посилено внутрішню і зовнішню оборону, заборонено жителям міста наближатися до табору, а

вартовим дано наказ стріляти по кожному, хто знаходиться поблизу огорожі



З перших днів війни фашисти провели реєстрацію населення щодо придатності для роботи в Німеччині. Спочатку була зроблена спроба добирати добровольців, обіцяючи їм райські умови життя та праці в рейху. Але коли це не подіяло, застосували примус. Коли і це не дало бажаних результатів, фашисти стали проводити масові облави. Таким способом їм удалося відправити до Німеччини тисячі й тисячі людей.


Остарбайтери – німецький термін для позначення осіб, які були вивезені гітлерівцями зі східних окупованих територій на примусові роботи до Німеччини.


На каторжні роботи до Німеччини з Конотопського району було вивезено 2758 чоловік, переважно молодь.


Наслідки Дворічне господарювання окупантів дорого обійшлося населенню області: * загинуло 221,4 тис. людей; * 78038 чоловік вивезено на каторжні роботи до Німеччини; * сільське господарство фактично зруйноване; * повністю знищена легка, харчова, будівельна промисловість, підприємства якої не були евакуйовані; * підірвано 37 залізничних вузлів і станцій, 11 депо, 46 мостів, 913 км залізничних колій; * зруйновано 1604 приміщень навчальних, культурно-освітніх та медичних установ і закладів, пограбованих бібліотек, лабораторій, музеїв.

Education

Окупаційний режим на території краю