МАГІЧНИЙ СВІТ ЗВУКІВ

Історія свідчить, що Ф. Шопен з’явився на світ саме в той момент, коли його батько, вчитель французької мови, грав на скрипці. Сталося це в перший день весни 1810 року в Желязовій Волі (Польща). З тих пір музика постійно супроводжувала композитора – з першого крику до останнього подиху.

ФРЕДЕРІК ШОПЕН (1810-1849)

НАЙВИДАТНІШИЙ ПОЛЬСЬКИЙ КОМПОЗИТОР ТА ПІАНІСТ

Вже дитиною Шопен проявив яскраві музичні здібності; у віці семи років він почав навчатися грати на фортепіано, і в тому ж році був виданий складений ним маленький полонез соль мінор. Виконавчий талант хлопчика розвивався настільки швидко, що на дванадцятому році Шопен не поступався кращим польським піаністам. Закінчивши училище і завершивши тривалі сім років заняття у Живного, Шопен почав свої теоретичні заняття у композитора Йозефа Ельснера.  

З 1829 р. починається артистична діяльність Шопена. Він виступає у Відні, Кракові, виконуючи свої твори. Повернувшись до Варшави, він її залишає назавжди 5 листопада 1830. Ця розлука з батьківщиною була причиною його постійної прихованої скорботи - туги за батьківщиною. До цього додалася в кінці тридцятих років любов до Жорж Санд, яка дала йому більше засмучення, ніж щастя.

Життя з Жорж Санд, сповнене моральних випробувань, сильно підірвало здоров'я Шопена, а розрив з нею в 1847 р. викликав у нього сильний стрес. Бажаючи покинути Париж, щоб змінити обстановку і розширити своє коло знайомств, Шопен у квітні 1848 р. вирушив в Лондон концертувати і викладати. Це виявилося останньою його подорожжю. Успіх, нервове, напружене життя, вологий британський клімат, а головне,періодично загострюється хронічне захворювання легенів, - все це остаточно підірвало його сили. Повернувшись в Париж, Шопен помер 17 жовтня 1849 р.

Вмираючи, композитор заповів своїй сестрі Людовіці поховати його серце в Польщі. Так композитор-романтик бажав, щоб хоча б частина його повернулася додому. Серце Шопена вмуровано в стіну в бароковій базиліці св. Хреста у Варшаві, де й перебуває до цього дня .

Музей Шопена в Варшаві

Могила Шопена в Парижі

Собор Святого Хреста,

До спадщини Шопена належать : сонати,мазурки, полонези, ноктюрни, вальси, прелюдії, експромти, етюди, скерцо, балади.

Одного разу Шопена запитали, яким словом можна визначити головний настрій його музики, композитор відповів, що в його рідній польській мові є таке слово – “жаль”.

ЛІТЕРАТУРА ПРО ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ

Ф.ШОПЕНА “Музика Ф. Шопена – це гармати , прикриті квітами” Шуман.

78. 071.1(438) Б 97 Бэлза, И. Фридерик Шопен /И. Белза. – М. : Музыка, 1991. – 141с. : ил.         Книга представляет собой популярную монографию о жизни и  творчестве великого польского композитора  и пианиста Ф. Шопена, основоположника   польской музыкальной классики. 

78.071.2+78.071.1(038)К 63

 Комарова, И. И. Шопен Фридерик /  И. И. Комарова // Музыканты и композиторы : краткий библиографический словарь – М. : РИПОЛ  КЛАССИК, 2000. – С. 431-434.    Книга посвящена великим деятелям музыкального исскуства. Это увлекательное повествование о жизни и творчестве блистательных  музыкантов  и композиторов, внесших заметный вклад в сокровищницу мировой культуры.

78. 071.1(438)М 60

Мильштейн, Я. И. Очерки о Шопене / Я. И. Мильштейн. – М. : Музыка, 1987. – 176 с., нот. В книге собраны написанные в разные годы работы Я. И. Мильштейна о Шопене, посвященные различным сторонам исполнительского постижения творчества великого композитора. 

ЧАЙКОВСЬКИЙ ПЕТРО ІЛЛІЧ

(1840-1893)

Народився Чайковський 25 квітня в селищі Вятської губернії (нині місто Воткінськ, Удмуртія). Петро був другою дитиною в сім'ї. Батьки Петра Ілліча любили музику. Його мати грала на фортепіано і співала, в будинку стояв механічний орган - оркестріони, у виконанні якого маленький Петро вперше почув «Дон Жуана» Моцарта.

П.І. Чайковський в колі родини

Батько називав його загальним улюбленцем, перлиною сім'ї. З раннього дитинства хлопчика тягнуло до фортепіано, за яким він проводив своє дозвілля. З семи років Чайковський записував вже свої дитячі враження.

У 1850-1859 рр. за бажанням батьків Чайковський навчався в Училищі правознавства, після чого був визначений на службу в Міністерство юстиції. У 1855-1858 рр. брав уроки гри на фортепіано у відомого на той час піаніста Р. Кюндінгера, який був невисокої думки про здібності майбутнього композитора.Лише в 1861 р. Чайковський приступив до серйозних занять в музичних класах Петербурзького відділення Російського музичного товариства. Восени 1862 р. він став студентом перетвореної з музичних класів Петербурзької консерваторії , яку з відзнакою закінчив у 1865 році.У 1866-78 рр. Чайковський вів у консерваторії класи вільного твору, теорії, гармонії і інструментування .

У 1877 році одружився на Антоніні Мілюковій. Шлюб цей виявився вкрай нещасливим, не з вини дружини; пов'язані з ним переживання ледь не довели Чайковського до самогубства. Невдовзі Чайковський приймає рішення про розлучення, він припиняє також роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушає до Швейцарії. Ця поїздка стала можливою завдяки прихильниці його таланту Надії фон Мекк - вдови залізничного магнату, з якою він вів листування, і яка призначила йому щорічну стипендію та профінансувала поїздку.

З обопільної згоди вони ніколи не зустрічалися і не розмовляли один з одним, а спілкувалися тільки за допомогою листування. Саме в цей час окрилений Чайковський пише балет "Лебедине озеро". Далі — оперу "Євгеній Онєгін". Він захоплюється творчістю Гоголя, намагається передати внутрішню музику творів великого письменника. Так з'являється опера "Коваль Вакула". Трохи пізніше — "Черевички” . У 70-80-і роки одна за одною з'являються опери "Чародійка«,"Мазепа». Дивні відносини з Надією фон Мекк закінчилися 1891 року, коли вдова раптово припинила листування. Свою Четверту симфонію Чайковський присвятив ій.

Згодом Чайковський припиняє свої подорожі і переїздить в орендований маєток під Клином і починає активно займатися творчістю. Після смерті Петра Ілліча збереглася його квартира з усією обстановкою; там же і архів композитора.

Величезну роботу по організації музею, збиранню матеріалів про життя і творчість Чайковського проробив його брат — Модест Ілліч. Літературно обдарована людина, великий друг Петра Ілліча, він багато допомагав йому в написанні лібретто для його опер і написав першу докладну біографію Чайковського.

Дом – музей в Клину

П. Чайковський мав тісні зв’язки з Україною. Його дід Петро Чайка родом із Полтавщини, вихованець Київської академії. Упродовж 28 років, до самої смерті композитор по кілька місяців жив у різних куточках української землі. Найчастіше він бував у Кам’янці на Черкащині, яка стала для Петра Ілліча, за словами брата, “осяйним пунктом”. Тут мешкала рідна сестра композитора Олександра та її родина.

Як “обітованого раю” чекав він літа, коли міг туди поїхати. За спогадами сучасників, зазвичай стриманий Чайковський у товаристві сільської молоді змінювався, ставав веселим, навіть співав і танцював. Про Україну композитор писав: “Ніколи за кордоном, навіть серед розкішної південної природи я не знаходив тих хвилин святого захоплення від споглядання природи, яке вище навіть від насолоди мистецтва”.

В Україні Чайковський написав понад 30 своїх творів, серед яких дві симфонії (одну з них ще за його життя назвали “Українська”), опери “Євгеній Онегін”, “Черевички”, “Орлеанська діва”, “Мазепа”. Тут виникли його романси на вірші Шевченка і знаменитий Перший фортепіанний концерт, в одній з мелодій якого звучить наспів лірників. А у фіналі Концерту звучить мелодія пісні “Вийди, вийди, Іванку”.

Сцена з опери ”Мазепа”

Сцена з опери “Орлеанська діва”

Сцена з опери “Черевички”

В останній рік свого життя Чайковський з тріумфом диригував своїми симфоніями в Харкові і Одесі. Один з концертів Петро Ілліч дав на підтримку Одеського симфонічного оркестру. Брат композитора писав, що навіть в Парижі гучні торжества на честь Чайковського блідли перед виявом любові в Україні.

Творчість Чайковського дуже різноманітна: він написав опери, балети, симфонії, увертюри, фантазії, сюїти, квартети, концерти, фортепіанні і скрипічні п'єси і т. п., і в кожному з цих видів музичних творів він створив неперевершені зразки.Його музика захоплює своєю щирістю, теплотою і глибиною.Створив балети: — «Лебедине озеро», «Спляча красуня» і «Лускунчик».

Чайковський створив опери "Чародійка", "Пікова дама", "Іоланта" та інші..З великої кількості фортепіанних п'єс найбільш відомі збірники «Пори року» і «Дитячий альбом». Збірник «Пори року» складається з 12 п'єс, що відповідають дванадцятьом місяцям року. 

Сцена з опери “Іоланта”Сцена з опери “Піковая дама”

Сцена з опери “Чародійка”

П. І. Чайковський помер від холери 25 жовтня 1893 в Петербурзі і похований на цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Література про життя і творчість П.І. Чайковського:

78.071.1(470+571)М -23Манди, С. Чайковский / Саймон Манди ; пер.с англ. А. Н. Виноградовой. – Челябинск : Урал-ЛТД, 2000. – 265 с. - (Иллюстрированные биографии великих музыкантов).

Книга освещает факты биографии, а также представлены фрагменты дневников П. И. Чайковского. 

78.071.1(470+571)Н 62Никитин, Б. С. Чайковский. Старое и новое/ Б. С. Никитин. – М. : Знание, 1990. – 208 с.

Книга о Петре Ильиче Чайковском освещает некоторые нове взгляды на его жизнь и творчество. Автор привлекает биографические материалы, почерпнутые из зарубежных источников, из бесед с родственниками композитора, стремится дать портрет Чайковского-человека, описывая его окружение на фоне исторических и социальных событий культурной жизни России.

78.071.1(470+571)П – 75Прибегина, Г. А. Петр Ильич Чайковский / Г. А. Прибегина. – М. : Музыка, 1983.- 190 с.

Книга посвящена всему периоду жизни и творчества П. И. Чайковского.

782Т – 19Тарасов, Л. М. Жемчужина русской оперы / Л. М. Тарасов // Волшебство оперы : попул. Очерки ; 2-е изд., доп. и испр. – К. : Музична Украина, 1989. – С. 243-269.

Очерки посвящены наиболее интересным событиям в истории создания и развития оперы и должны помочь читателям разобраться в эстетических особенностях одного из крупнейших музыкальных жанров. В главе « Жемчужина русской оперы» рассказывается о создании оперы «Евгений Онегин».

78.071.1(470+571) Ч - 15Чайковский М. Жизнь Петра Ильича Чайковского : в 3 т. / Модест Чайковский – М. : Алгоритм , 1997. – 593 с. - (Гений в искусстве).

Книга прослеживает жизненный и творческий путь великого композитора от рождения и до смерти. Но масштаб личности Петра Ильича Чайковского столь велик, эта книга одновременно о культурной жизни России и Европы второй половины 19 века.

Людвиг ван Бетховен(1770-1827)

Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня 1770 р. у сім’ї придворних музикантів у м. Бонн, Німеччина. Незважаючи на те, що батько хлопчика був освіченою людиною, — придворним тенористом, викладав теорію музики, вокал та гру на клaвесині, — вiн більше перешкоджав, аніж сприяв розвитку здібностей сина, усіляко намагаючись зробити з дитини піаніста-вундеркінда, маленького Моцарта. Юний Бетховен чудово грав на скрипці, органі та фортепіано, мав гарний слух.

У 1778 р. восьмирічного музиканта відправляють до Кельна, а через три роки — на гастролі в Голландію, де він демонструє свої виконавські здібності. Із 1779 р. Бетховен навчається у знаменитого композитора, органіста, письменника Крістіана Готліба Нефе, який і сформував у хлопчика гарний художній смак, познайомив свого учня з творами великих німецьких композиторів минулого.

Саме Нефе відкрив Бетховену твори Генделя, що  мали потужний вплив на подальшу творчість композитора. Під керівництвом Нефе Бетховен в 20 років видасть свій перший музичний твір.

У 1787 р. Бетховен вперше вирушає до Відня, де демонструє свою гру Вольфгангу Амадею Моцарту. Вже з першого знайомства великий композитор був приємно вражений імпровізаціями юнака і відгукувався друзям, що перед ними — молодий музикант із великим майбутнім. Із того часу життєвий і творчий шлях Бетховена став тісно пов’язаний із Віднем.

У 1790 р. композитор їде до Лондона, зустрічається там із Йозефом Гайдном. Після смерті батька юнак повертається до Відня. Його боннський наставник граф Вальдштейн пророкував молодому музикантові велике майбутнє: «При належній старанності з рук Гайдна ми отримаємо нового Моцарта». Втім, вибуховий характер Людвіга не сприяв встановленню дружньої атмосфери під час навчання.

Через декілька років життя у Відні, твори Людвіга Ван Бетховена починають видаватися широкими тиражами і користуватися великою популярністю. У цей період композитор пише три концерти і двадцять сонат для фортепіано, вісім скрипкових сонат, безліч інших творів. Серед них такі знамениті твори як «Перша» і «Друга симфонії», а також балет «Творіння Прометея».

У 26 років у Бетховена починаються проблеми із слухом. Причина – запалення внутрішнього вуха. Коли великий композитор втратив слух, то з життєрадісного і товариського він перетворився на похмурого і віддаленого від людей. Від самогубства його врятувала тільки музика, його творіння. Він відчував, що ще не все зробив, для чого був покликаний. Саме в цей період почався перехід до нового Бетховенського стилю. Тоді він признається, що не задоволений своїми попередніми творами і хоче стати на новий шлях написання.

 І з появою «Третьої симфонії » остаточно складається героїко-драматичний стиль так званого зрілого Бетховена.

Найвидатніші твори Бетховена, які відкривають нову епоху в історії музичного мистецтва, були створені у період з 1802 по 1812 рр. Бетховен створює оперу «Фіделіо» і деякі інші твори, багато із них стають його візитними картками: «Місячна соната», «Дев'ята симфонія», «Урочиста меса». Найбільш видатний твір «Місячна соната» був присвячений юній Джульетте Гвиччарді – донці багатого графа Гвиччарді.

«Дев’ята симфонія» Бетховена – це, певно, один з найвідоміших творів композитора. Кажуть, що він так погано чув, що, диригуючи прем’єру своєї «Дев’ятої симфонії», навіть не звернув увагу на шквал аплодисментів. Коли його попросили повернутися до залу, він розплакався, бо не міг нічого почути.

Уже з 1815 р. під час розмови Бетховен вдавався до записів.

29 березня 1827 р. життя Людвіга ван Бетховена обірвалось..

Музична спадщина композитора безцінна. Бетховен — автор численних музичних творів: 9 симфоній, 11 увертюр, серед яких «Егмонт», «Коріолан», «Леонора», 32 сонати для фортепіано (в т. ч. «Місячна» і «Патетична»), 5 концертів для фортепіано з оркестром, 10 сонат для скрипки і фортепіано (у т. ч. «Крейцерова»), опери «Фіделіо», 6 тріо, 16 струнних квартетів, балету «Творіння Прометея», багатьох обробок народних пісень. Музиці Бетховена притаманна величезна енергетична напруга, збудженість почуттів, драматизм. Його творчість підсумувала здобутки епохи класицизму. Він був останнім композитором XIX ст., для якого природньою формою музичного вислову був жанр «сонати».

Могила Бетховена

Література про життя і творчість Людвига ван Бетховена

78+78.071.2(031) В 19Васина-Гроссман, В. Бетховен Людвиг ван (1770-1827) / В. Васина-Гроссман; худож. В. Белан // Книга о музыке и великих музыкантах: маленькая энциклопедия. – М. : Детская литература, 1986. – С. 102-104 ; фотоил.

Маленькая энциклопедия о развитии музыкальной культуры различных стран и народов, о великих музыкантах, о формах и жанрах, о музыкальных терминах.

 

78.071.2+78.071.1(038)К 63 Комарова, И.И. Бетховен Людвиг ван /  И.И. Комарова // Музыканты и композиторы : краткий библиографический словарь .– М. : РИПОЛ  КЛАССИК, 2000. – С. 57-62.  

Книга посвящена великим деятелям музикального искусства. Представленная информация содержит краткое увлекательное повествование о жизни и творчестве блистательных музыкантов и композиторов, внесших заметный вклад в сокровищницу мировой культуры. 

78.071.1(430)К 66Корганов, В. Бетховен. Биографический этюд / В. Корганов. – М. : Алгоритм, 1997. – 811 с. - (Гений в искусстве).

Корганов Василий Давидович (1865-1934) – музыкальный критик и пианист. Его капитальный труд о Бетховене – лучшее произведение на русском языке о гениальном композиторе и мужественном человеке. Книга дает читателю уникальную возможность проникнуть во внутренний мир Бетховена , пережить вместе с ним творческие взлеты и жизненные трагедии. Книга содержит богатый фактический и иллюстративный материал.

782.1/.7С 81Людвиг ван Бетховен // 100 опер / ред.-сост. М. Друскин. – 8-е изд. – Л. : Музыка, 1987 – С.56-60.

Короткая биография гениального немецкого композитора Бетховена , история создания оперы «Фиделио».

63.3(2)С 81Самин, Д. К. Людвиг ван Бетховен / Д. К. Самин // 100 великих композиторов. – М. : Вече, 2001. – С.110-121. - (100 великих).

Книга о самих великих композиторах в истории человечества.