Батьківські збори у 7 класі

Тема. Підлітковий вік та його особливості

Класний керівник Л.О. Радіон

План:

1. Загальна психо-фізіологічна характеристика підліткового віку.

2. Темперамент, воля і характер. Особливості їх формування у підлітковому віці.

3. Культура поведінки підлітка. Як її виховати?

4. Практичні поради для батьків.

1. Загальна психо-фізіологічна характеристика підліткового віку.

Період з 10-11 років до 14-15 років називають підлітковим, або середнім шкільним.

Фізіологічні особливості: Інтенсивне функціонування залоз внутрішньої

секреції. Інтенсивній ріст органів і скелета. Вираження статевої належності. Легка збудливість нервової системи та інше.

Психологічна характеристика: Конфліктність. Швидкий перехід із стану збудження до стану

пригнічення. Надмірна образливість. Нестриманість, іноді грубість. Бравада, гіпердемонстрація перед оточуючими та

інше.

В цьому віці досить яскраво виявлене бажання добирати і використовувати аргументи на користь привабливішої поведінки за рахунок правильної,

тієї, що вимагається

Підлітки ще погано вміють прогнозувати наслідки своїх вчинків; коло передбачуваних ними наслідків досить обмежене. Різні труднощі виникають у підлітка і під час виконання наміру щось зробити. Часто вони в силу підвищеної емоційності готові повестися так чи інакше під впливом почуття, яке ними володіє в даний момент. А потім ці емоції вщухають разом із намірами виконати ті чи інші дії.

Найбільш поширена помилка батьків 14-15-річних дітей — це відмова визнавати їхню

незалежність та зрілість.

У намаганні приймати за них рішення (дбайливо прикривати їх крилами), у перешкоджанні найменшій можливості падіння часто батьки підштовхують підлітків на один із хибних шляхів: або пасивно сприймати захист, залишаючись до

зрілого віку залежними від батьків «дітьми»; або постати у великому обуренні, відвертаючи будь-

яке втручання у своє життя.

ТРИ ОСНОВНІ СКЛАДНОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Перша об’єктивна основа полягає у значній різниці між вимогами суспільства до дітей і дорослих, різниці в їх обов’язках і правах.

Другою об’єктивною основою складності підліткового віку є виключно швидкий темп змін, які відбуваються в цей період. Можна сказати, що підлітки і дорослі живуть у різному масштабі часу, а звідси виникають відмінності в оцінках одних і тих самих подій, явищ.

Третьою об’єктивною основою складності підліткового віку є накопичення до цього віку дефектів виховання, які раніше виразно не проявлялися внаслідок недостатньої самостійності дитини і відносно неширокої сфери її діяльності та спілкування.

2. Темперамент, воля і характер. Особливості їх формування у підлітковому віці.

Чи знаєте ви, що...

У психології користуються класифікацією типів темпераменту, запропонованою давньогрецьким лікарем Гіппократом. Він і його послідовники пояснювали різноманітні хвороби і відповідно темпераменти домінуванням в організмі людини однієї з рідин: крові (сангвіс), слизі (флегми), жовтої жовчі (холе) і чорної жовчі (мелайна холе).

Відповідно до цього і називаються різні типи темпераменту: Сангвінік — жвава, рухлива людина, яка швидко

реагує на довкілля і події, легко переживає невдачі та неприємності.

Флегматик — повільний, зі стійкими намірами, настроєм, зі слабким зовнішнім виявом душевного стану.

Холерик — людина поривчаста, здатна повністю віддаватися справі, виключно пристрасна натура, але не врівноважена, здатна до бурхливих емоційних сплесків, різких змін настрою.

Меланхолік — натура вразлива, здатна глибоко переживати навіть незначні невдачі, але зовні слабкореагуюча на оточення.

Характер — сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, що складаються і

виявляються в діяльності й спілкуванні, обумовлюючи типові для неї способи поведінки.

Тип темпераменту залежить від природних анатомо-фізіологічних особливостей.

Темперамент не обумовлює риси характеру, але існує тісний взаємозв'язок між ними.

Від темпераменту залежать особливості характеру. Тому залежно від типу темпераменту необхідно використовувати індивідуальні засоби впливу на дитину, щоб виховати потрібні риси особистості.

Вирішального впливу на формування характеру дитини набуває виховання.

3. Культура поведінки підлітка. Як її виховати?

Справжня вихованість виявляється передусім у себе вдома, у своїй сім'ї, у ставленні до близьких людей.

Вихована людина не поводиться «голосно», береже час інших, суворо дотримується своїх обіцянок.

Не розраховуйте на те, що культура добрих звичок прищепиться сама собою, - її треба культивувати.

У бажанні прищепити дітям гарні манери не завадить наполегливість, послідовність і навіть педантизм.

Якщо ви ввічливі з друзями, а вдома кричите з будь-якого приводу, — ви невихована людина.

Якщо ви не зважаєте на характер, психологію, звички і бажання своїх рідних, — ви невихована людина.

Якщо вже будучи дорослим, ви приймаєте допомогу від батьків, незважаючи на те, що вони самі потребують вашої допомоги, — ви невихована людина.

Якщо ви голосно вмикаєте радіо чи телевізор або навіть просто голосно розмовляєте, коли хтось готує уроки або просто читає (навіть якщо це зовсім маленькі діти), — ви невихована людина і ніколи не виховаєте власних дітей.

Якщо ви любите кепкувати з дружини (чоловіка) або з дітей, не враховуючи їхнього самолюбства, особливо у присутності чужих, то тут ви (пробачте) просто безкультурна людина.

На що слід звернути увагу? Руки в кишенях. Хлопчики люблять тримати руки в

кишенях і часто навіть не виймають їх під час розмови з ким-небудь. Це свідчить про неповагу щодо співбесідника. Чим раніше хлопці позбудуться цієї звички, тим краще.

Хода. Вона повинна бути бадьора і енергійна, на всю ступню.

Жести. Жестикуляція має бути доцільною і в міру. Міміка. Підвищена емоційність дітей впливає на їхню

міміку. У міміці (як і в жестах, позах, ході), як у дзеркалі виявляється ступінь вихованості дитини. Приємно бачити відкрите, привітне, життєрадісне обличчя дитини. Батьки повинні присікати кривляння дитини (іноді цим майже милуються).

Усмішка. Але не втомлюючий і нав`язливий регіт.

4. Практичні поради для батьків:1. Безумовно приймати дитину такою, якою вона є.

2. Активно співчувати її потребам і хвилюванням.

3. Бути разом із нею: поділяти захоплення, відпочивати.

4. Не втручатися в ті її заняття, з якими вона справляється самостійно.

5. Допомагати, коли просить.

6. Підтримувати успіхи.

7. Довіряти їй свої почуття.

8. Конструктивно вирішувати конфлікти.

9. Використовувати у повсякденному спілкуванні фрази: «Мені добре з тобою», «Мені подобається, як ти...», «Ти, звичайно, впораєшся», «Як добре, що ти у нас є».

10. Якомога частіше обнімати її, але не «затискувати».

Практичні поради для батьків:

Дайте свободу.Ідіть на компроміс.Поступається розумніший.Не треба ображати.Будьте міцні і послідовні.Прочитайте, обдумайте і обговоріть

Перше послання св. Апостола Павла до Тимофія, розділи 4,6.

Шукайте мудрості!Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата.