Міністерство аграрної політики та продовольства України

Миколаївський національний аграрний універститет

Миколаїв 2014

Виконав: студент групи Е1/1Кришталь Руслан

Екологічна рівновага - це стан екосистеми,

при якому

зберігаються постійними біологічне

різноманіття (склад біоти), біологічна

продукція

і кругообіг елементів живлення.

Абсолютна екологічну рівновагу неможливо, так як на екосистему постійно впливають змінюються зовнішні екологічні фактори, що викликає флуктуації екосистем з підвищенням і зниженням чисельності популяцій різних видів, їх біологічної продукції. (Приклад - коливання врожаю сіна на одному і тому ж ділянці сінокосу в сухий і вологий роки. У РБ в рік посуху врожай сіна може знижуватися в 10 разів.)

При екологічній рівновазі все засвоєні організмами екосистеми елементи повертаються в середу і здійснюють багаторазові кругообіги. Кількість новопосталої рослинного органічної речовини виявляється приблизно рівним тому, який було використано гетеротрофами, а потім зруйновано редуцентамі. Вся засвоєна в процесі фотосинтезу енергія поступово розсіюється.

Екологічна рівновага виникає в результаті "ринкових" відносин організмів при конкуренції, взаємовідносинах "фітофаг - рослина", "хижак -жертва" і "паразит - господар", мутуалізм. Велику роль у підтримці екологічної рівноваги грають редуценти. Екологічна рівновага можливо на будь-якому рівні, від невеликих екосистем і їх блоків (рослина - фітофаг - зоофаги) до біосфери в цілому.

Збереження екологічної рівноваги в екосистемах - головне завдання при формуванні стратегії співіснування людини і природи в суспільстві сталого розвитку.

У рамках цієї стратегії можна сформулювати чотириосновні варіанти ставлення людини до екологічнійбезпеці:збереження екологічної рівноваги зарахунок мінімізації втручання в екосистеми(особливо охоронювані природні території);Підтримання екологічної рівноваги при

раціональному природокористуванні в природнихекосистемах, коли вплив людини не досягає рівня,що руйнує ці екосистеми;

конструювання екологічної рівноваги - створеннятакої структури штучної екосистеми, при якійвинесення з неї елементів живлення компенсуєтьсяантропогенними субсидіями. Це можливо пристворенні агроекосистем .

Захист екологічної рівноваги природних ісільськогосподарських екосистем від впливуекосистем, в яких неможливо створити рівновагу.

Біорізноманіття – це міра кількості, різнорідності і мінливості форм живихорганізмів. Вона включає в себе різноманіття у рамках виду, різноманіттявидів та екосистем. Вивченнябіорізноманіття також включаєспостереження за його змінами в просторі ічасі.

Біорізноманіття існує скрізь, – як у воді, так і на суходолі. Воно включає в себе всі організми: відмікроскопічних бактерій до рослин і тварин зіскладною будовою. Теперішній перелік видів, хоча йкорисний, залишається неповним і недостатнім для забезпечення точного уявлення про масштаби та розподіл усіх складових живої природи. На основісучасних знань про те, як біорізноманіттязмінюється з плином часу, можуть бути зробленіприблизні оцінки темпів та причин вимираннявидів.

Біорізноманіття забезпечує безліч ключових потреб людства, щовиходять за рамки простого забезпечення сировиною.

Втрата біорізноманіття негативно впливає на деякі аспекти добробутулюдства, зокрема на продовольчу безпеку, вразливість до стихійнихлих, енергетичну безпеку і доступ до чистої води та сировини. Це такожвпливає на здоров’я людей та суспільні відносини.

Коли люди змінюють екосистему задля збільшення розміруотримання одного з ресурсів, це неминуче призводить до зміну стану інших складових. Наприклад, заходи з видобутку сланцевого газу можуть призвести до зниження доступності та якості питної води. В результаті таких компромісів, багато екосистемних ресурсівдеградували, наприклад: рибальство, водопостачання і захист відстихійних лих. У довгостроковій перспективі, ціна завданих втрат можезначно перевищувати короткострокові економічні вигоди, які можнаотримати від трансформації екосистем.

На відміну від товарів, що купуються і продаються на ринках, багатоблаг отримуваних з екосистем, не підлягають купівлі-продажу на ринках, ба більше практично не надаються вираження в грошовому еквіваленті. Це означає, що важливість біорізноманіття та природнихпроцесів для людей ігнорується фінансовими ринками. Виснаженняекосистем може бути значно сповільнене або повністю усунуте, якщопри прийнятті рішень буде розглянуто не економічні чинники, або ж вироблено методи нові методи оцінки ресурсів екосистеми.

За останнє сторіччя, деякі люди отримали користь від перетворенняприродних екосистем і росту об’ємів міжнародної торгівлі, однакподальше використання природних ресурсів в теперішніх обсягах та способи експлуатації екосистем можуть поставити під питанняподальше існування економіки на всіх рівнях в нинішньому вигляді.

Як може змінитися біорізноманіття в майбутньому?

Майбутнє біорізноманіття залежатиме виключно від того, якийсценарій свого розвитку обере людство: буде це зростаюча глобалізації, а чи повернення до локальних економік та спільнот, пануваннявільного ринку, а чи планування на довгострокові перспективи.За першого сценарію площі сільськогосподарських угідь будуть

розширюватися, при чому з значна їх кількість вибуватиме зі вжитку зпричини їх отруєнь пестицидами та хімдобривами, які неминуче несутьзниження природної родючості; в той же час лісовий покрив буде скорочуватися, особливо в країнах, що розвиваються. Це призведе до тривалого зниження місцевого та глобального біорізноманіття, переважно в результаті втрати середовищ існування. Біорізноманіттяводних екосистем і конкретних популяцій риб знизиться завдяки таким факторам, як: надмірний вміст продуктів розкладу хімічних добрив, надмірний вилов, вторгнення інвазивних видів і забрудненнянавколишнього середовища.

Сценарій, що передбачає відмову від вільного ринку та звертання глобалізації містить значно більше світлихперспектив як для довкілля в цілому, так і для біорізноманіттязокрема. Локалізація господарської діяльності зведе на мінімум транспорті витрати, збільшить ефективністьвикористання місцевих ресурсів та змусить до дбайливого доних ставлення, місцеві громади матимуть змогу планувативикористання та відновлення благ екосистеми від втручанняглобальних корпорацій, відновиться культурний та етичнийзв’язок населення з конкретною територією, а найголовнішепоставить на перше місце задоволення потреб конкретнихлюдей в благах природи, замість одержання прибутківкорпораціями.

Висновки:• 1. Дії людини часто спричиняють незворотні втрати у видовому

різноманітті життя на Землі. Такі негативні тенденції за останні 50 років, виявилися глибшими, ніж у будь-коли в людській історії, і вони триватимуть далі, якщо не зупинити експлуатацію довкілля глобальним капіталом.

• 2. Біорізноманіття сприяє прямо або опосередковано забезпечує всі базові аспекти людського добробуту, наприклад, забезпечення якісними продуктами харчування та збереження фізичного та психічного здоров’я. За останнє століття, окремі групи людей отримали великий матеріальний зиск від перетворення природних екосистем, однак, ці зміни поставили під загрозу збереження добробуту та здоров’я більшості населення світу, та навіть спричинили незворотну екологічну кризу в деяких регіонах (напр. зникнення Аральського моря).

• 3. Попри те, що підпорядковані корпораціям інституції просувають думку про безумовну користь від експлуатації екосистем, втрати, які завдаються корінному населенню конкретних територій здебільшого перевищують ці вигоди. Про це свідчать також новітні дослідження при принципи функціонування екосистем. Навіть за умови, коли можливі втрати в екосистемі не повністю відомі, обережний підхід є виправданим, оскільки радикальні зміни в довкіллі завжди є незворотними.

• 4. Такі чинники, як: масова міграція населення, зміна клімату, штучна стимуляція споживання та зростання впливуглобального капіталізму будуть і надалі спричиняти втрати в біорізноманітті та посилювати експлуатацію екосистем у теперішньому темпі або навіть швидше.

• 5. Більшість заходів, які вживалися для збереженнябіорізноманіття без відмови від парадигми споживацькогосуспільства та глобального капіталізму. Головними шляхами зупинки екологічної катастрофи є релокалізація господарськоїдіяльності (орієнтація виключно на місцеві ресурси і робочусилу), перехід в економіці від принципу максимізації прибуткудо принципу забезпечення базових потреб місцевогонаселення, врахування неекономічних (екологічних, культурних, етичних) чинників при планування господарчоїдіяльності, впровадження природо відповідних (зокремапермакультурних) методів в сільське господарство та лісівництво, використання природних матеріалів замістьштучних, відмова від штучного стимулювання споживання.