Теоретичні основи

менеджменту.

Лектор: доц. Лектор: доц. CCоофронова фронова Ірина ВадимівнаІрина Вадимівна

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА1. Мнушко, З.М. Менеджмент та маркетинг у фармації.: ч. Ι.

Менеджмент у фармації: підруч. для студ. вищ. навч. закладів / З.М. Мнушко, Н.М. Діхтярьова; за ред. З.М. Мнушко. – Х.: Вид-во НФаУ : Золоті сторінки, 2009. – 448 с.

2. Мнушко, З.М. Менеджмент та маркетинг у фармації.: ч. ΙΙ. Маркетинг у фармації: підруч. для фарм. вузів і факультетів / З.М. Мнушко, Н.М. Діхтярьова; за ред. З.М. Мнушко. – Харків: «Основа»; Вид-во УкрФА, 1999. – 288 с.

3. Громовик, Б.П. Фармацевтичний маркетинг: теоретичні та прикладні засади / Б.П. Громовик, Г.Д. Гасюк, О.Р. Левицька – Вінниця, НОВА КНИГА, 2004 р. – 464 с.

4. Гаркавенко, С.С. Маркетинг: підруч. – Київ: Лібра, 2004. – 712 с.

5. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учеб. пособие. – 3-е изд. – Минск: «Новое знание», 2000. – 336 с.

6. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело», 1992. – 702 с.

Теоретичні основи менеджменту. Організації Теоретичні основи менеджменту. Організації фармацевтичної системи як об’єкти управління. фармацевтичної системи як об’єкти управління. Внутрішнє та зовнішнє середовище організаціїВнутрішнє та зовнішнє середовище організації

1. ЗНАЧЕННЯ І ПОНЯТТЯ МЕНЕДЖМЕНТУ. ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ТЕОРІЇ .2. ОСОБЛИВОСТІ МЕНЕДЖМЕНТУ У ФАРМАЦІЇ .3. ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ. ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ .4. РІВНІ УПРАВЛІННЯ. УПРАВЛІННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЮ СИСТЕМОЮ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ .5. ЗАРУБІЖНІ МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ .

СФЕРИ МЕНЕДЖМЕНТУ

ІНФОРМАЦІЯМАРКЕТИНГ

ВИРОБНИЦТВО

менеджмент

ІННОВАЦІЇ ОБЛІК

КАДРИ ФІНАНСИ

ЛОГІСТИКА

МЕНЕДЖМЕНТ - МЕНЕДЖМЕНТ -

ЦЕ СУКУПНІСТЬ ПРИНЦИПІВ, МЕТОДІВ, ЗАСОБІВ ТА ФОРМ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЯМИ З МЕТОЮ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЇХ РОБОТИ ТА ЗБІЛЬШЕННЯ ПРИБУТКУ В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

НАУКОВІ ШКОЛИ УПРАВЛІННЯНАУКОВІ ШКОЛИ УПРАВЛІННЯ1. Школа наукового управління (1885 – 1920) (Фр.Тейлор,

Г.Л. Ганн, Ф.и Л. Гілберт, Г. Емерсон, Г. Форд та інші)2. Адміністративна (класична) школа менеджменту (1920

– 1950) (А. Файоль, Л. Урвік, Д. Муні)3. Школа психології та людських відносин (неокласична

школа управління) (1930 – 1950) (Э.Мейо, М.Фоллет, Г. Мюнстерберг, Р.Оуен).

4. Школа поведінкових наук (біхевіористська)(1940 – 60) (Р.Лайкерт, А. Маслоу, Д. МакГрегор, Ф.Герцберг).

5. Кількісна школа управління (1950 – по сьогоднішній день)

Наукові школи управлінняНаукові школи управління Школа наукового управління

Фредерік Уїнстон Тейлор Фредерік Уїнстон Тейлор (1856 - 1915) по праву вважається засновником сучасного менеджменту.

Інженер-практик і менеджер, вирішував у своїй повсякденній роботі проблеми раціоналізації виробництва і праці з метою підвищення продуктивності та ефективності. Основні погляди Тейлора викладені в книгах «Управління підприємством» (1903), «Принципи наукового управління» (1911).

Послідовники Ф.ТейлораПослідовники Ф.Тейлора Г. Ганн є першовідкривачем в області оперативного управління і

календарного планування діяльності підприємств; він розробив цілу систему планових графіків ( «Графіки Ганнта» ) , що дозволили завдяки його високій інформованості здійснювати контроль за запланованим і складати календарні плани на майбутнє.

Френк Гілберт - першим застосував фотоапарат і фотокамеру для дослідження руху працівників. Запропонував удосконалений спосіб, який скоротив кількість рухів з 18 до 4,5 і підвищив швидкість роботи в 1,5 рази. Ліліан Гілберт першою почала займатися питаннями управління кадрами, їх науковим підбором, розстановкою і підготовкою .

У 1912 році в книзі « Продуктивність як підстава для управління і оплати праці» Гаррінгтон Емерсон ( 1853-1931 ) сформував «Дванадцять принципів продуктивності ».

Засновник американського автомобілебудування Г. Форд вказував: «Одна з цілей промисловості - це не тільки забезпечувати споживачів , а й створювати їх »

В основі тейлоризму лежать 4 наукових В основі тейлоризму лежать 4 наукових принципи ( правила управління )принципи ( правила управління )

• Створення наукового фундаменту , що заміняє старі, суто практичні методи роботи; наукове дослідження кожного окремого виду трудової діяльності;

• Відбір робітників і менеджерів на основі наукових критеріїв , їх профвідбір і профнавчання ;

• Співпраця адміністрації з робітниками в справі практичного впровадження НОТ ;

• Рівномірний і справедливий розподіл обов'язків (відповідальності) між робітниками і менеджерами .

В цілому , заслуги Ф.Тейлора , Ф.Ганна, подружжя Гілберт, Г.Форда полягає в затвердженні

наступних принципів наукового управління:

1 . Використання наукового аналізу для визначення оптимальних способів виконання завдання

2 . Відбір працівників, найбільш придатних для виконання певних завдань та їх навчання

3 . Забезпечення працівників ресурсами, які вимагають для ефективного виконання завдань

4 . Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності

5 . Виділення планування та обдумування в окремий процес

6 . Затвердження менеджменту як самостійної форми діяльності

Школа адміністративного Школа адміністративного управління управління (1920 – 1950)

Мета адміністративної школи – створення універсальних методів управління Анрі Файоль (1841-1925), який

запропонував формалізований опис роботи керівників в

організаціях, виділивши характерні для них види діяльності або функції: планування, організацію, мотивацію, координацію і контроль.

Принципи управління по Принципи управління по Файолю:Файолю:

Розподіл праці. Влада і відповідальність. Дисципліна. Єдиноначальність. Єдність керівництва. Підпорядкування приватних інтересів загальним. Винагорода. Скалярний ланцюг (ланцюг начальників). Справедливість. Стабільність робочого місця для персоналу. Корпоративний дух.

ШКОЛА ПСИХОЛОГІЇ ТА ЛЮДСЬКИХ ШКОЛА ПСИХОЛОГІЇ ТА ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИН (1930 – 1950 рр.)ВІДНОСИН (1930 – 1950 рр.) У 30-50 х рр. ХХ століття на Заході набуло

поширення «неокласична» школа управління. Принцип : “Людина - головний об'єкт уваги”

Поклали початок дослідженням взаємовіднсин в організаціях, обліку психологічних явищ у групах, виявленню факторів мотивації; підкреслили роль окремої людини, її психологічного стану, що оптимізують діяльність організацій.

Елтон Мейо (1880–1945)Мэри Паркет Фоллетт (1863 – 1933)

ШКОЛА ПОВЕДІНКОВИХ НАУК ШКОЛА ПОВЕДІНКОВИХ НАУК (1940 – 60) Школа поведінкових наук стала розвитком ідей і концепцій ,

розглянутих в рамках школи людських відносин. Найбільш відомими представниками школи поведінкових наук є: Ч. Барнард , А. Маслоу , Р. Лайкерт, К. Арджирис , Д. Макгрегор , Ф. Герцберг

Вчені ставили метою підвищення ефективності організації за рахунок підвищення ефективності її людських ресурсів. Концепції , розроблені в рамках даної школи зачіпають такі аспекти управління як мотивація, лідерство, влада і вплив, комунікації , зміст роботи , якість трудового життя

ЕВОЛЮЦІЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ТЕОРІЇ

СУЧАСНА СИСТЕМА ПОГЛЯДІВ НА МЕНЕДЖМЕНТ (1950 р. – по сьогоднішній час)

ПЕРІОДИ ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ УПРАВЛІННЯ

50-70-і р.р. РОЗВИТОК КІЛЬКІСНИХ МЕТОДІВ ОБГРУНТОВАНИХ РІШЕНЬВИКОРИСТАННЯ МАТЕМАТИКИ І КОМП'ЮТЕРІВ В УПРАВЛІННІ

70-і р.р. ОРГАНИЗАЦІЯ — ВІДКРИТА СИСТЕМА

80-і р.р. ВІДКРИТТЯ ЗНАЧЕННЯ «ОРГАНІЗАЦІЙНА КУЛЬТУРА»

90-і р.р. ХХ ст. ВИДІЛЯЮТЬСЯ ТРИ ТЕНДЕНЦІЇ:1. ОСМИСЛЕННЯ ЗНАЧЕННЯ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОЇ БАЗИ ВИРОБНИЦТВА І НАДАННЯ ПОСЛУГ2. ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ УПРАВЛІННЯ3. ПОСИЛЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ УПРАВЛІННЯ

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ГНУЧКІСТЬ І АДАПТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ;ВИКОРИСТАННЯ ТЕОРІЇ СИСТЕМ;СИТУАЦІЙНИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ;СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ, В Т.Ч. ГУМАНІЗАЦІЯ

ПІДХІД З ПОЗИЦІЙ НАУКОВИХ ШКІЛ В УПРАВЛІННІШКОЛА НАУКОВОГО УПРАВЛІННЯАНАЛІЗ ЗМІСТУ І СКЛАДОВИХ КОМПОНЕНТІВ ТРУДОВИХ ОПЕРАЦІЙ;НОРМУВАННЯ ПРАЦІ;СТИМУЛЮВАННЯ ПРАЦІ;РОЗПОДІЛ ФУНКЦІЙ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ І ОРГАНІЗАЦІЇ ЇХ ВИКОНАННЯ.

ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ

КЛАСИЧНА АБО АДМІНІСТРАТИВНА ШКОЛА СТВОРЕННЯ РАЦІОНАЛЬНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ;ПОБУДОВА СТРУКТУРИ ОРГАНІЗАЦІЇ;ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ФУНКЦІЙ УПРАВЛІННЯ.

ШКОЛА ПСИХОЛОГІЇ ТА ЛЮДСЬКИХ ВІДНОСИНВПЛИВ ПСИХОЛОГІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ НА ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ;ВИКОРИСТАННЯ НАУК ПРО ЛЮДСЬКУ ПОВЕДІНКУ

КІЛЬКІСНА ШКОЛА УПРАВЛІННЯВИКОРИСТАННЯ МОДЕЛЕЙ, СИМВОЛІВ, КІЛЬКІСНИХ ОЦІНОК;ВИКОРИСТАННЯ ЕОМ І КІБЕРНЕТИКИ.

ПРОЦЕССНИЙ ПІДХІДУПРАВЛІННЯ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ ЯК ПРОЦЕС;ВИДІЛЯЮТЬСЯ ЗАГАЛЬНІ І КОНКРЕТНІ ФУНКЦІЇ УПРАВЛІННЯ

СИСТЕМНИЙ ПІДХІДОРГАНІЗАЦІЯ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ ЯК ВІДКРИТА СИСТЕМА;ВРАХОВУЄТЬСЯ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК ІЗ ЗОВНІШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ

СИТУАЦІЙНИЙ ПІДХІДЗАЛЕЖНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ВІД СИТУАЦІЇ;ВПЛИВ ЗМІННИХ СИТУАЦІЙ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ

УПРАВЛІНСЬКА (КЕРУЮЧА) ПІДСИСТЕМА

ПРОЦЕС УПРАВЛІННЯ

КЕРОВАНА ПІДСИСТЕМА

МЕТОДИ СТРУКТУРИ НОРМИ ТА НОРМАТИВИ

ФУНКЦІЇ

СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ

РІВНІ УПРАВЛІННЯ

Управління середньої ланки

Управління низової

ланки

Управління вищої ланкиІнститу-

ціональний рівень

Управлінський рівень

Технічний рівень

ДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

ДП «УКРАЇНСЬКИЙ ФАРМАКОПЕЙНИЙ ЦЕНТР ЯКОСТІ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ»ДП «ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ І ВИРОБІВ МЕДИЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ»ДП «ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР З НАЛЕЖНОЇ ВИРОБНИЧОЇ/ДИСТРИБУТОРСЬКОЇ ПРАКТИКИ»

СУСПІЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

НАЦІОНАЛЬНА ФАРМАЦЕВТИЧНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИВСЕУКРАЇНСЬКА АПТЕЧНА АСОЦІАЦІЯАПТЕЧНА ПРОФЕСІЙНА АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНИОБ'ЄДНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙ ПРАЦЕДАВЦІВ МЕДИЧНОЇ І МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИАСОЦІАЦІЯ ФАРМАЦЕВТИЧНИХ ВИРОБНИКІВ УКРАЇНИФАРМАЦЕВТИЧНІ АСОЦІАЦІЇ (ОБЛАСНОГО РІВНЯ)АСОЦІАЦІЯ ПРАЦІВНИКІВ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ ГАЛУЗІ

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АМЕРИКАНСЬКОЇ І ЯПОНСЬКОЇ МОДЕЛЕЙ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЦТВОМ

АМЕРИКАНСЬКА МОДЕЛЬ

ТЕНДЕНЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ

МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ

ЯПОНСЬКА МОДЕЛЬ

1. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ

++ ПРОЦЕС ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ, ЗАСНОВАНИЙ НА ПРИНЦИПІ КОНСЕНСУСУ

2. ІНДИВІДУАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ++ КОЛЕКТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

3. ЧІТКО ФОРМАЛІЗОВАНА СТРУКТУРА УПРАВЛІННЯ ← ГНУЧКИЙ НЕФОРМАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО

ПОБУДОВИ СТРУКТУРИ УПРАВЛІННЯ

4. ЧІТКО ФОРМАЛІЗОВАНІ ПРОЦЕДУРИ КОНТРОЛЮ ← ЗАГАЛЬНІ НЕФОРМАЛЬНІ ПРОЦЕДУРИ

КОНТРОЛЮ

5. ІНДИВІДУАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ З БОКУ КЕРІВНИКЦТВА ← ГРУПОВІ ФОРМИ КОНТРОЛЮ

6. ШВИДКА ОЦІНКА І ПРОСУВАННЯ НА ПОСАДІ — ПОВІЛЬНА ОЦІНКА І ПРОСУВАННЯ НА ПОСАДІ

7. ОРІЄНТАЦІЯ ПРОЦЕСУ ВІДБОРУ КЕРІВНИКІВ НА ПРОФЕСІЙНІ НАВИЧКИ ТА ІНІЦІАТИВУ

— ОРІЄНТАЦІЯ ПРИ ВІДБОРІ КЕРІВНИКІВ НА ЗДАТНІСТЬ ЗДІЙСНЮВАТИ КООРДИНАЦІЮ

8. СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА, ОРІЄНТОВАНИЙ НА ІНДИВІДУУМА: "Я"

— СТИЛЬ КЕРІВНИЦТВА, ОРІЄНТОВАНИЙ НА ГРУПУ: «Я - ГРУПА"

9. ОРІЄНТАЦІЯ УПРАВЛІНЦІВ НА ДОСЯГНЕННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО РЕЗУЛЬТАТУ

++ ОРІЄНТАЦІЯ УПРАВЛІНЦІВ НА ДОСЯГНЕННЯ ГАРМОНІЇ У ГРУПІ ТА ДОСЯГНЕННЯ ГРУПОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

10. ПРОСУВАННЯ, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА ІНДИВІДУАЛЬНИХ ДОСЯГНЕННЯХ І РЕЗУЛЬТАТАХ

++ ПРОСУВАННЯ, ЩО БАЗУЄТЬСЯ НА СТАРШИНСТВІ ТА СТАЖІ РОБОТИ, ЗДІБНОСТЯХ ДО УПРАВЛІННЯ

11. ЦІЛЬОВІ ФОРМАЛЬНІ РОБОЧІ СТОСУНКИ З ПІДЛЕГЛИМИ

++ ОСОБИСТІ НЕФОРМАЛЬНІ СТОСУНКИ З ПІДЛЕГЛИМИ

12. СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА. СПЕЦІАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ

← НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНА ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА. (ПІДГОТОВКА КЕРІВНИКІВ УНІВЕРСАЛЬНОГО ТИПУ). НЕСПЕЦІАЛІЗОВАНА ДІЯЛЬНІСТЬ.

13. ТІСНИЙ ЗВ'ЯЗОК РОЗМІРУ ОПЛАТИ ПРАЦІ З ІНДИВІДУАЛЬНИМИ РЕЗУЛЬТАТАМИ І ПРОДУКТИВНІСТЮ

++ ВИЗНАЧЕННЯ РОЗМІРУ ОПЛАТИ ЗАЛЕЖНО ВІД СТАЖУ РОБОТИ НА ФІРМІ, ВІКУ, ЗДІБНОСТЕЙ, ПОКАЗНИКІВ РОБОТИ ГРУПИ

14. КОРОТКОСТРОКОВА ЗАЙНЯТІСТЬ ++ ДОВГОСТРОКОВА ЗАЙНЯТІСТЬ (ДОВІЧНИЙ НАЙМ)

15. ДРУГОРЯДНА УВАГА ДО ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРА → ПІДВИЩЕНА УВАГА ДО

ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРА

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!