WYKSZTAŁCENIE I NAUKA BEZ GRANIC - 2017 fileпокоління, які поєднують досягнення сучасної педагогічної науки з можливостями

MATERIŁY XIII MIĘDZYNARODOWEJ NAUKOWI-

PRAKTYCZNEJ KONFERENCJI

WYKSZTAŁCENIE I NAUKA BEZ

GRANIC - 2017

07 -15 grudnia 2017 roku

Volume 8

Pedagogiczne nauki

Przemyśl

Nauka i studia

2017

Wykształcenie i nauka bez granic - 2017 ★ Volume 8

2

Adres wydawcy i redacji:

37-700 Przemyśl ,

ul. Łukasińskiego 7

Materialy XIII Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji ,

«Wykształcenie i nauka bez granic - 2017» , Volume 8 Przemyśl: Nauka i

studia -72 s.

Zespół redakcyjny:

dr hab.Jerzy Ciborowski (redaktor prowadzą),

mgr inż Dorota

Michażowska, mgr inż Elzbieta Zawadzki,

Andrzej Smoluk, Mieczysiaw

Luty, mgr inż Andrzej Leśniak,

Katarzyna Szuszkiewicz.

Materialy XIII Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji ,

«Wykształcenie i nauka bez granic - 2017» , 07 -15 grudnia 2017 roku po

sekcjach: Pedagogiczne nauki.

e-mail: [email protected]

Cena 54,90 zł (w tym VAT 23%)

ISBN 978-966-8736-05-6

© Kolektyw autorów , 2017

© Nauka i studia, 2017

MATERIALS OF THE XIII INTERNATIONAL SCIENTIFIC AND PRACTICAL CONFERENCE ★ 07 -15 grudnia 2017 roku

3

PEDAGOGICZNE NAUKI

Dystansowa edukacja Марченко Н.В., Хміль Н.А. Можливості хмарних сервісів як інструментальної бази для створення електронних робочих зошитів

Марченко Н. В., к.п.н. Хміль Н. А.

Харківська гуманітарно-педагогічна академія, Україна

МОЖЛИВОСТІ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ ЯК ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ БАЗИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ РОБОЧИХ ЗОШИТІВ

Стрімкий розвиток технологій, глобальний процес інформатизації

суспільства ставлять завдання створення та використання засобів навчання нового

покоління, які поєднують досягнення сучасної педагогічної науки з можливостями

інформаційно-комп’ютерних технологій [2, с. 4]. У теперішній час для підвищення

ефективності навчання учнів учителі використовують авторські електронні

навчальні матеріали, зокрема, інтерактивні плакати, аркуші, підручники, робочі

зошити тощо. Для їх створення все частіше педагоги звертаються до інструментарію

хмарних сервісів, що обумовлено, насамперед, необхідністю постійного оновлення

інформаційного матеріалу.

Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що питання розробки

електронних робочих зошитів розглядають у своїх наукових доробках М. Беляєв,

Ю. Власенко, В. Гриншкун, В. Гура, Л. Курій, О. Михалюк, О. Царенко та інші.

Проблеми формування структури та змісту сучасних навчальних матеріалів з

урахуванням особливостей нових освітніх стандартів висвітлюють О. Заславська,

С. Зикіна, І. Левченко та інші. Проблеми використання сервісів Веб 2.0 та хмарних

технологій у навчальному процесі у своїх наукових доробках розкривають

Я. Остапчук, О. Проців, Г. Скрипка, О. Тузова, С. Ханько, Ю. Якушевська. Зокрема

вони приділяють увагу проблемам створення різноманітних електронних ресурсів,

тестів, блогів, які полегшують сприйняття нового матеріалу, допомагають вчителю

у підготовці до уроку та мотивують учнів до здобуття знань.

Метою нашої публікації є аналіз можливостей хмарних сервісів як

інструментальної бази для створення електронних робочих зошитів.

Спираючись на дослідження Ю. Бабія, О. Борисенко, А. Тунцевої [3],

І. Яковицького та інші під електронним робочим зошитом будемо розуміти

електронний освітній ресурс для використання в навчальному процесі, який


4

поєднує комплекс теоретичних матеріалів і практичних завдань з окремої теми. З

таким ресурсом (зошитом) дитина може працювати не лише в школі, але й удома.

Ми погоджуємося з А. Тунцевою, що електронний варіант зошита більш

динамічний, його можна швидко оновити, доповнити або замінити в ньому

інформацію [3].

Для більшості хмарних сервісів характерним є:

необхідність реєстрації для публікації авторських матеріалів при умові

наявності у користувача електронної скриньки;

збереження інформації в закритому або відкритому режимах;

можливість перегляду розмішеної на сервісі інформації з будь-якого

комп’ютера;

можливість організації співпраці.

У нашому дослідженні зосередимо увагу на хмарних сервісах Google. Вони

є безкоштовними, доступними будь-де і будь-коли, мають інтуїтивно зрозумілий

інтерфейс, є простими у використанні. Зазначимо, що ці специфічні властивості

дозволяють використовувати їх в якості інструментального середовища для

розробки електронних робочих зошитів. Розглянемо їх можливості більш детально.

Google Сайт. Цей сервіс дозволяє створювати сайти – основу електронного

робочого зошита. Він має режим візуального редактора, який дозволяє створювати

html-сторінки, розміщувати на них інформацію із додатків Google, інших

мережевих сервісів у вигляді ґаджетів та гіперпосилань. Крім цього, Google Сайт

оснащений зручною навігацією по створенню сторінок, безкоштовними шаблонами

та темами оформлення. Можлива спільна робота декількох користувачів.

Наприклад, учитель як власник сайту, може організувати доступ учнів та вчителів

до сайту в якості співучасників [1, с. 52].

Основною перевагою сервісу Google Сайт від інших аналогічних

безкоштовних сервісів є відсутність реклами на сайті. Серед недоліків можна

назвати – обмеження налаштувань оформлення та не гнучка система прав доступу.

Але, разом із тим, цей сервіс підходить для створення простого освітнього сайту та

для розміщення на ньому інтерактивного контенту [2, с. 10]. У електронному

робочому зошиті можуть бути сконцентровані навчальна інформація (текстова,

відео, графічна, посилання на навчальні ресурси), запитання (тести) та різноманітні

інтерактивні завдання. Доступ до сайту краще організовувати в режимі «для всіх, у

кого є посилання» без дозволу на редагування.


5

Велике значення для розробки електронного робочого зошита мають сервіси

Google Документи, Google Таблиці, Google Презентації, Google Рисунок та інші. За

їх допомогою можна створювати, редагувати і форматувати інтерактивні робочі

аркуші, наповнюючи їх різноманітними вправами. Застосовуючи додаток Google

Форми, можна створювати та експортувати до електронного робочого зошиту тести

або вікторини, наприклад, на відповідність, класифікацію, упорядкування,

розв’язування різноманітних задач, заповнення таблиць, малювання блок-схем,

побудови діаграм або розміщення позначок на завантаженому зображенні,

розподілення по групах, обирання головного, порівняння, видалення, підписування,

створення тощо. Доступ до таких робочих аркушів зошита можна налаштовувати в

режимі «для всіх, у кого є посилання» як з дозволом, так і забороною на редагування

документа.

Отже, підсумовуючи зазначимо, що використання хмарних сервісів надає

можливість учителю створювати дидактичні засоби нового покоління, якими є

електронні робочі зошити, а їх застосування сприятиме самостійному осмисленню

і засвоюванню учнями матеріалу, підвищенню їх мотивації, розвитку вмінь

працювати з різними джерелами інформації, працювати в своєму темпі,

здійснювати самоконтроль і самокорекцію, отримувати зворотний зв’язок.

Література:

1. Герасимова Е. К. Методика разработки электронных учебных

материалов на основе сервисов Web 2.0 в условиях реализации ФГОС

общего образования: дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. Москва, 2015.

184 с.

2. Лавро С. В., Мардзявко І. В., Миколюк О. С. Інтерактивний робочий

зошит з інформатики. 5 клас: [Методичний посібник]. Хмельницький,

2016. 26 с.

3. Тунцева А. Ю. Виртуальная электронная тетрадь как средство

активизации познавательной деятельности учащихся. Теория и

практика образования в современном мире : материалы VI Междунар.

науч. конф. (г. Санкт-Петербург, декабрь 2014 г.). СПб.: Заневская

площадь, 2014. С. 376–378.


6

Єніна Л.О. Передумови виникнення та сутність дистанційного навчання

Викладач Єніна Л.О.

Криворізький державний комерційно-економічний технікум, Україна

ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА СУТНІСТЬ

ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Інформатизація суспільства - це глобальний соціальний процес,

особливість якого полягає в тому, що домінуючим видом діяльності в сфері

суспільного виробництва є збір, накопичення, продукування, обробка,

зберігання, передача та використання інформації, здійснювані на основі

сучасних засобів мікропроцесорної та обчислювальної техніки, а також на базі

різноманітних засобів інформаційного обміну. Процеси, що відбуваються у

зв'язку з інформатизацією суспільства, сприяють не тільки прискоренню

науково-технічного прогресу, інтелектуалізації всіх видів людської діяльності, а

й створенню якісно нового інформаційного середовища соціуму, що забезпечує

розвиток творчого потенціалу індивіда.

Один з напрямків процесу інформатизації сучасного суспільства є

інформатизація освіти - процес дослідження та забезпечення сфери освіти

методологією та практикою розробки та оптимального використання сучасних

або, як їх прийнято називати, нових інформаційних технологій, орієнтованих на

реалізацію психолого-педагогічних цілей навчання [1].

З кінця ХХ ст. досить актуальною темою цих досліджень стало

дистанційне навчання (ДН), яке набуває швидкого поширення. Самостійна

робота студента у системі дистанційного навчання (ДН), діяльність педагога-

тьютора, технічне і програмне забезпечення дистанційного навчання

визначилися головними темами наукових статей, монографій та дисертацій з

педагогічної тематики, висновки переважної більшості яких полягають у

рекомендаціях впровадження дистанційних технологій та форм навчання.

Відповідно до загальних тенденцій розвитку університетської освіти у країнах

світу, впровадження дистанційних технологій та педагогічного експерименту

щодо трансформації традиційного заочного і навіть денного навчання у


7

дистанційну форму упродовж тривалого часу відбувається і у вищих навчальних

закладах України. Цей процес базується на досягненнях у галузі комп’ютеризації

та інформатизації освітньої, насамперед, навчальної діяльності, знаннях і досвіді

науково-педагогічних працівниках і фахівців у галузі комп’ютерно-мережевих

технологій, які здатні і бажають його реалізувати.

На користь висновку про необхідність дистанційного навчання свідчить

тривалий процес його впровадження у багатьох країнах у ХІХ-ХХ століттях,

коли були створені перші засоби зв’язку, що дозволяли на відстані здійснювати

навчальну співпрацю учня і вчителя. Дистанційне навчання представляє собою

нову організацію освіти, що ґрунтується на використанні як кращих традиційних

методів отримання знань, так і нових інформаційних та телекомунікаційних

технологій, а також на принципах самоосвіти. Воно призначене для широких

верств населення незалежно від матеріального забезпечення, місця проживання

та стану здоров’я. Дистанційне навчання дає змогу впроваджувати інтерактивні

технології викладання матеріалу, здобувати повноцінну вищу освіту або

підвищувати кваліфікацію і має такі переваги, як гнучкість, актуальність,

зручність, модульність, економічна ефективність, інтерактивність, відсутність

географічних кордонів для здобуття освіти. Гнучкість дистанційного навчання

полягає у можливості викладання матеріалу курсу з урахуванням підготовки та

здібностей студентів. Це досягається створенням альтернативних сайтів для

одержання більш детальної або додаткової інформації із складних тем, або низки

питань-підказок. Актуальність дистанційного навчання проявляється у

можливості упровадження новітніх педагогічних, психологічних і

методологічних розробок з розбиттям матеріалу на окремі функціонально

завершені модулі (теми), які вивчаються у міру засвоєння і відповідають

здібностям окремого студента або групи загалом. Для того, щоб дистанційне

навчання було максимально ефективним, його потрібно правильно організувати

за допомогою системи організаційних, технічних, програмних та методичних

заходів. Саме це і виступатиме основним предметом розгляду навчального

посібника [2].

Дистанційне навчання — сукупність інформаційних технологій, що

забезпечують доставку студенту основного обсягу навчального матеріалу;

інтерактивну взаємодію студентів та викладачів у процесі навчання; надання


8

студентам можливості самостійної роботи із засвоєння навчального матеріалу; а

також оцінювання їхніх знань та умінь у процесі навчання.

Дистанційне навчання - це нова сходинка заочного навчання, на якому

забезпечується застосування інформаційних технологій, що ґрунтуються на

використанні персональних комп´ютерів, відео- та аудіотехніки, космічної

техніки й оптичних систем зв´язку [1].

Дистанційне навчання - це універсальна гуманістична форма навчання, що

базується на використанні широкого спектра традиційних і нових інформаційних

та телекомунікаційних технологій, технічних засобів, які створюють умови для

вибору студентами вільних освітніх дисциплін, які відповідають стандартам,

діалоговому обміну з викладачем; при цьому процес навчання не залежить від

розташування студента в просторі та часі.

Література

1. Малюкова І. Г. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у

вищій освіті України: поточний стан, проблеми і перспективи розвитку

[Електронний ресурс]: аналітичний огляд / І. Г. Малюкова, І. Б. Жиляєв,

Ю. І. Якименко, В. І. Тимофеєв, В. М. Радченко. - 2009. - Режим доступу

до матеріалів: http://uiite.kpi.ua

2. Сисоєва С.О. Системи дистанційного навчання: порівняльний аналіз

навчальних можливостнй. - [Електронний ресурс]/ [Сисоєва С.О., Осадча

К.П.] 2011. - Режим доступу: http://www.academia.edu/931578.


9

Problemy przygotowania fachowców

Нурбаева К.Д. , Айдарбеков З.С. Білім беру саласындағы заманауи инновациялық технологиялар

Нурбаева К.Д.,

Алматы Менеджмент Университеті,

«Білім саласындағы менеджмент»,2-курс

Ғылыми жетекші: АйдарбековЗ.С., д.ф.н, профессор

БІЛІМ БЕРУ САЛАСЫНДАҒЫ ЗАМАНАУИ ИННОВАЦИЯЛЫҚ ТЕХНОЛОГИЯЛАР

Қазіргі уақытта «инновация» ұғымы төңірегінде әр алуан пікірлер

қалыптасқан. Бірі инновация мен жаңалық – екеуі де бір ұғым десе, кейбіреулері

инновациялық қызмет пен өндіріс, жаңалық әкелу – дәл сондай бір ұғым деп

қарастырады, онда бұл тепе-теңдік пен ойлап табу теориясы болып есептелу керек.

Үшінші пікір тілдік натурализммен байланысты, себебі инновация – етістіктен

жасалған зат есім ретінде бір нысанды көздеуі керек деп есептейді. Ал шын мәнінде

«инновация» сөзі (ин-нове) латын тілінде ХVII ғасырдың ортасында пайда болған,

кейбір салаға жаңа идеяның енуі және сол салаға бірқатар өзгерістер әкелуі дегенді

білдіреді. Яғни, инновация - бір жағынан, жаңару, жүзеге асыру, енгізу үрдісі болса,

екінші жағынан, белгілі бір әлеуметтік практикаға жаңалық енгізі қызметі, ешқандай

да нысан емес.

Инновациялық қызмет дегеніміз - бір-бірімен өзара байланысты жұмыс

түрлерінің жиынтығы, шын мәніндегі инновацияның пайда болуын қамтамасыз ететін

жүйені білдіреді. Атап айтқанда:

«бір нәрсе болуы мүмкін» (жаңалық) және «бір нәрсе жасауға болады» (ойлап

табу) деген мақсат пен жаңа білімге бағытталған ғылыми-зерттеу қызметі;

ғылыми білім негізінде мүмкін нәрсені болдыру үшін (инновациялық жоба)

берілген шарттар бойынша әрекет ету туралы ерекше құрамды-технологиялық білімге

бағытталған жобалық қызмет;

инновациялық жоба іске асуы (жүзеге асыру) үшін нені қалай істеу керегі

туралы әрқайсысында жеке білім (тәжірибе) қалыптастыруға, жекелеген нысандарды

кәсіби дамытуға бағытталған білім беру қызметі.

Ал бүгінгі «инновациялық білім» деген не? - Өзінің барлық

қатысушыларын толыққанды дамыту үшін жағдай туғызып, өзін-өзі дамытуға


10

жәрдемдесетін білім, осыдан негізгі мәні шығады, инновациялық білім – дамытатын

және дамушы білім.

«Инновациялық білім технологиясы» деген не? – Бұл өзара бір-бірімен

байланысты үш құрамнан тұратын кешен:

Қазіргі оқушыларға берілетін білім мазмұны пәндік білімді меңгертуді емес,

заманауи бизнес ісінде бейімделген құзіреттілікті дамытуды көздейді. Бұл мазмұн

жақсы құрылып, заманауи коммуникативтік құралдар арқылы берілетін

мультимедиялық оқу материалы түрінде ұсынылуы қажет.

Заманауи оқыту әдістері – тек материалды ғана қабылдау емес, оқушыларды

оқу үдерісіне тартып, өзара әрекет етуге негізделген құзіреттілікті қалыптастырудың

белсенді әдістері.

Қашықтан оқыту түрін тиімді пайдалануға мүмкіндік беретін ақпараттық,

технологиялық, ұйымдастырушылық, коммуникативті құрамдағы оқытудың

заманауи инфрақұрылымы.

Қазіргі кезде мектептегі білім беру жүйесінде әр түрлі педагогикалық

инновациялар қолданылады. Дегенмен кейбір маңызды инновациялық

технологияларды бөліп қарастыруға болады.

1.Пәнді оқытудағы ақпараттық-коммуникативті технологиялар.

Білім беру үдерісінің мазмұнына АКТ-ны енгізу әр түрлі пәндерді

информатикамен сабақтастырады, бұл оқушылардың санасын ақпараттандырып,

қазіргі қоғамдағы ақпараттанған үрдісті түсінуіне септігін тигізеді. Мектептің

ақпараттану үдерісінің қалыптасқан тұжырымын түсінудің ерекше мәні бар: мектеп

оқушыларының информатика туралы бастапқы мәліметтерді меңгеруінен бастап,

жалпы білім беретін пәндерді оқып үйрену кезінде компьютерлік бағдарламалық

құралдарды пайдалана білуге дейін, одан кейін ақпараттық технологияларды

қолданып, оқу-тәрбие үдерісін түбімен қайта құруды, білім беру мазмұны мен

құрылымын информатика элементтерімен толықтыруды жүзеге асыра алады.

Нәтижесінде мектептің әдістемелік жүйесінде жаңа ақпараттық технологиялар пайда

болады, ал мектеп түлектері болашақта еңбек ету кезінде жаңа ақпараттық

технологияларды меңгеруге дайын болады. Бұл бағыт оқу жоспарына информатика

мен АКТ-ны үйренуге бағытталған жаңа пәндерді қосу арқылы жүзеге асырылады.

АКТ-ны қолдану тәжірибесі мынаны көрсетті:

а) қашықтан білім берудің бірнеше түрлерін енгізген мектептегі ақпараттық

орта, әсіресе, жобалық әдісті қолдану оқушылардың пәндерді оқып үйренуіне

қызығушылығын айтарлықтай арттырады;


11

ә) оқытуды ақпараттандыру оқушы үшін оның психологиялық күйзелісін

жоюымен де тартымды, «мұғалім-оқушы» қарым-қатынасынан «оқушы-компьютер-

мұғалім» қарым-қатынасына ауысады, оқушы еңбегінің тиімділігі артады,

шығармашылық жұмыс мөлшері көбейеді, мектеп қабырғасында пән бойынша

қосымша білім алуға мүмкіндік кеңейеді, ал болашақта жоғарғы оқу орнын саналы

таңдауына, жақсы жұмысқа орналасуына жол ашады;

б) оқытуды ақпараттандыру мұғалім үшін де қызықты, еңбек өнімділігі артады,

мұғалімнің жалпы ақпараттық мәдениеті көтеріледі.

Қазіргі кезде жобалаудың бірнеше түрі бар деп анық айтуға болады.

Ең алдымен, психологиялық-педагогикалық жобалау - өз өмірі мен

қызметі тұрғысынан адам ретінде қалыптасуына жағдай туғызатын белгілі бір жас

ерекшелігі аясында білім беру үдерісін дамыту; жеке алғанда, оқу – жалпы қызмет

тәсілдерін меңгеру; қалыптасу – мәдениет түрлерін меңгеру; тәрбие – әр түрлі

адамдардың жалпы өмір сүру ережелерін игеру.

Әрі қарай, әлеуметтік-педагогтік жобалау – білім беру үдерісінің белгілі

бір түрлеріне сай білім беру институттарын құру және білім беру орталарын дамыту;

бастысы, Қазақстан аймақтарының нақты дамуы мен дәстүрлеріне сай құру.

Соңғысы, педагогикалық жобалау – білім беру практикасын, білім беру

бағдарламалары мен технологияларын, педагогикалық қызметтің тәсілдері мен

құралдарын дамытатын құрылым. Жобалаудың бұл түрінің ерекше міндеті дәстүрлі

білім беру жүйесінен (дәстүрлі мектеп, дәстүрлі басқару жүйесі, дәстүрлі оқыту мен

тәрбие) адам дамуының негізгі қағидаларын жүзеге асыратын инновациялық білім

беруге көшуді қамтамасыз ету бойынша жобалық зерттеу қызметін ұйымдастыру

болып табылады.

Даму психологиясына жас ерекшелігі нормативтері бойынша арнайы

жобалау мен онтогенездің әр кезеңіне даму критерийлері қажет.

Даму педагогикасы – жас ерекшелігі нормаларына сай білім беру

технологияларының тіліне аударылған, яғни НЕ? және ҚАЛАЙ? жүзеге асырылатыны

туралы білім беру бағдарламаларын жобалау.

Білім беру практикасында жалпы балалар мен ересектердің мәдени-

шығармашылық танымдары, дамуы жүзеге асатын білім беру кеңістігін жобалау

жатады.

Бір сөзбен айтқанда, дамытатын және дамушы білім беру жүйесін жобалау

жеке тұлғаның дамуының жас ерекшелігі нормативті моделін психологиялық тұрғыдан

зерттеу, бұл модельдерді жүзеге асырудың білім беру технологиялары мен

бағдарламаларын педагогикалық тұрғыдан құру, білім беру үрдісіне қатысушылардың


12

барлығын ұйымдастыру, білім берудің жаңа мақсаттарына жету шарттарын және даму

міндеттерін шешудің құралдарын жобалау бір мезгілде жүзеге асырылғанда ғана тиімді

болады. Қазіргі отандық білім беру саласында жүзеге асырылып жатқан жобалау

жұмыстарын жүздеп келтіруге болады. Сондай жұмыстардың бірнеше түрін ғана

мысалға келтірейік:

жеке педагог деңгейінде – оқу, тәрбие, педагогикалық бағдарламаларды

біріктіретін білім беру бағдарламаларын жобалау;

білім беру құрылымының басшысы деңгейінде – білім беру

бағдарламаларының нақты жүйесімен қамтамасыз етілген білім беру типін жобалау;

білім беру басқармасы деңгейінде – балалардың, оқушылардың, студенттердің

жеке деңгейіне сай әр түрлі типтегі білім беру құрылымдарын дамыту

бағдарламаларын жобалау;

білім беру саясаты деңгейінде – тұтас ел немесе белгілі бір аймақтың

әлеуметтік-мәдени инфрақұрылымы ретіндегі білім беру жүйесін жобалау.

2.Пәнді оқытудағы жеке тұлғаға бағытталған технологиялар.

Жеке тұлғаға бағытталған технологиялар мектептегі барлық білім беру

жүйесінің ортасына баланы қояды, оның дамуына, өз қабілетін шыңдауына қажетті

қауіпсіз жағдаймен қамтамасыз етеді. Баланың жеке тұлғасы бұл технологияда жай

субъект емес, маңызды субъект болып табылады; ол білім беру жүйесінің мақсатқа

жеткізер құралы емес, ол (баланың жеке тұлғасы) – білім беру жүйесіндегі негізгі

мақсат. Оқушылардың жеке білім беру бағдарламаларын меңгеруі олардың

мүмкіндіктері мен сұраныстарына сәйкес анықталады.

3.Білім беру сапасын басқару мен оқу үдерісін ақпараттық-саралаумен

қамтамасыз ету.

Білім беру сапасын басқару мен оқу үдерісін ақпараттық-саралаумен

қамтамасыз ету сияқты инновациялық технологияны қолдану әр баланың жеке дамуын,

сыныптардың, параллельдердің, мектептің дамуын нақты қадағалауға мүмкіндік

береді. Кейбір түрлендірулер жалпы сыныптық бақылауды жүргізу кезінде, оқу

жоспарындағы кез келген пәннің берілу жағдайын зерделеуде, жеке педагогтің жұмыс

жүйесін зерделеуде таптырмас құрал болып табылады.

4.Зияткерлік даму мониторингі.

Әр оқушының білім сапасын тестілеу мен үлгерімінің мониторингін құру

арқылы талдап, саралау.

5.Заманауи оқушы қалыптастырудың жетекші механизмі ретіндегі

тәрбиелеу технологиялары.


13

Заманауи оқушы қалыптастырудың жетекші механизмі ретіндегі тәрбиелеу

технологиялары заманауи жағдайдағы оқытудың ажырамас бір бөлігі болып саналады.

Ол оқушыларды жеке тұлғаны дамытудың қосымша түрлеліне тарту арқылы жүзеге

асырылады: ұлттық дәстүрлер бойынша жалпы іс-шараларға қатысу, театр, балалар

шығармашылығы орталықтары т.б.

6.Оқу үдерісін дамытудың шарты ретіндегі дидактикалық технологиялар.

Мұнда бұрынғы таныс тәсілдермен бірге жаңа тәсілдер де жүзеге

асырылады. Бұл – оқу кітабының көмегімен жүргізілетін өзіндік жұмыс, ойын, жобалар

құру және қорғау, аудио-бейне техникалар арқылы оқу, «кеңесші» жүйесі, оқытудың

топтық, жекелеген түрлері, «шағын топ» жүйесі т..б. Әдетте, практикада бұл

тәсілдердің түрлері біріктіріліп қолданылады.

7.Мектептің оқу-тәрбие үдерісіне инновациялық технологиялар енгізудің

психологиялық-педагогикалық тәсілдері.

Кез келген инновацияны қолданудың ғылыми-педагогикалық негізі

болады. Ол әдістемелік кеңестерде, семинарларда, осы саладағы жетекші мамандармен

кеңесте талданады.

Сонымен қазақстандық заманауи мектептердің іс-тәжірибесі оқыту

үдерісінде педагогикалық инновацияларды қолданудың кеңіне тарағанын көрсетеді.

Оларды қолданудың тиімділігі жалпы білім беру мекемелерінде қалыптасқан

дәстүрлерге, педагогикалық ұжымның инновацияны қабылдау қабілетіне, мекеменің

материалды-техникалық базасына байланысты екені сөзсіз.

Пайдаланылған әдебиеттер:

1. Иванченко, В. Н. И23 Инновации в образовании: общее и

дополнительное образование детей: учебно-методическое пособие / В. Н.

Иванченко. — Ростов н / Д: Феникс, 2011. — 341 с. — (Сердце отдаю

детям).

2. Лазарев, В. С. Понятие педагогической и инновационной системы

школы / В. С. Лазарев// Сельская школа. — 2003. — № 1. — с. 4.


14

Хомяк Л.В. Проблематизація освітнього змісту як психолого-педагогічна умова підготовки майбутніх менеджерів

Хомяк Л.В.

Запорізький національний університет

ПРОБЛЕМАТИЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ЗМІСТУ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА УМОВА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ

Низькі рівні навчальної мотивації, обгрунтованості професійного вибору

та сформованості особистого професійного плану у більшості студентів-

менеджерів вказують на необхідність проблематизації освітнього змісту. Для

сучасних студентів важливо не тільки отримувати нову інформацію, а й

розглядати її вдумливо та критично, а для цього необхідно вміти поглянути на

проблему з різних точок зору, роблячи висновки щодо точності й цінності даної

інформації, займаючись пошуково-дослідницькою діяльністю та розв’язуючи

нестандартні завдання.

Одним із засобів проблематизації може слугувати зміст навчального

предмета за умови представлення його як логіки суперечливого наукового

пізнання, як процесів поглиблення, повернення до вихідних даних і їх

проблематизації; орієнтування на гуманістичні, особистісно значущі цінності

[1].

Викладач повинен так подати навчальний матеріал, щоб він спонукав

студентів до розмірковувань. Знання повинно переосмислитись: переосмислення

сприяє процесу суб’єктивації, тобто не тільки оцінці особистісної значущості

навчального матеріалу, але й усвідомленню самого себе його суб’єктом. Не менш

важливе значення має переосмислення конкретних фактів і положень. У них

повинен бути представлений не лише матеріал, який обґрунтовує необхідність

того чи іншого ставлення до фактів, але і матеріал, що містить контекст відкриття

і передбачає можливість інтелектуальної ініціативи [1].

Враховуючи викладене вище, для проблематизації змісту навчального

предмета можна використати наступні прийоми:


15

– створення проблемних ситуацій шляхом зіставлення даних буденного та

наукового досвіду;

– «Гра в експертів», тобто залучення «донаукових» розумінь студентів та

залучення їх у якості експертів;

– озброєння студентів методами виявлення та спростування хибних

стереотипів та асоціацій, що склалися за межами наукового пізнання;

– завдання на виявлення у підручниках змістовних помилок, неточностей;

– завдання на встановлення схожості там, де очевидна відмінність, і

навпаки;

– пред’явлення студентам проблематичності цінності або

проблематичності мети діяльності;

– завдання з надлишком умов (необхідність вибору потрібної інформації

у ситуації надлишкової інформації) або навпаки, завдання з браком потрібної

інформації;

– завдання на постановку задачі [2; 135-137].

Ще одним засобом проблематизації освітнього змісту є залучення

студентів до науково-дослідної роботи. Студенти факультету менеджменту

Запорізького національного університету під керівництвом викладачів приймали

участь у конкурсах проектів, таких як, наприклад, «Дубовка: перезавантаження»,

«Епіцентр студентських ініціатив», «Запорізький вектор студентських

ініціатив», постійно виступають з тезами доповідей на Університетській

науково-практичній конференції «Молода наука» та Всеукраїнській науково-

практичній конференції «Проблеми управління економічним потенціалом

регіонів», публікують спільні з викладачами статті у збірниках наукових праць,

розробляють прикладні дипломні проекти, подають заявки на участь у

міжнародних грантах та стипендіальних програмах.

Таким чином, проблематизація освітнього змісту сприяє розвитку

критичного та аналітичного мислення у студентів, спонукає їх до самостійного

дослідження предмета, допомагає реалізувати їм свій потенціал, виконуючи такі


16

навчальні завдання, що вимагають для свого вирішення дослідницького підходу.

Виконання конкурсних проектів, прикладних дипломних проектів, участь у

науково-практичних конференціях, «круглих столах», предметних олімпіадах та

грантах повинні стати обов’язковою умовою підготовки фахівців високого

класу.


1. Кульневич С.В. Педагогика личности от концепций до технологий:

учеб.-практ. пособие для учителей и классных руководителей,

студентов, магистрантов и аспирантов пед. учеб. заведений,

слушателей ИПК / С.В. Кульневич. – Ростов н/Д.: Творческий центр

«Учитель», 2001. – 160с.

2. Сергеев И.С. Основы педагогической деятельности : Учебное

пособие. – СПб. : Питер, 2004. – 316 с.


17

Старовойтенко Н.В., Чемерис І.А., Білик Л.І., Рига Т.М. Підготовка майбутніх управлінців до протидії маніпулятивним впливам в ситуаціях ділового спілкуванн

я

К.пед.н., доцент, Старовойтенко Н.В.,

К.б.н., доцент, Чемерис І.А.,

Д.пед.н., професор, Білик Л.І.,

К.б.н ., доцент, Рига Т.М.

Черкаський державний технологічний університет

ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УПРАВЛІНЦІВ ДО ПРОТИДІЇ МАНІПУЛЯТИВНИМ ВПЛИВАМ В СИТУАЦІЯХ ДІЛОВОГО

СПІЛКУВАННЯ

Молоді люди, маючи поки-що не професійний, а споглядальний досвід

(досвід спостерігача) описують конкретні ситуації нечесного суперництва у діловій

сфері, свідками яких вони стали, або знають з розповідей батьків, знайомих,

прочитаних книг, переглянутих кінофільмів. Окремі старшокурсники (ті, які були

включені у трудову діяльність) стикалися з ситуаціями психологічного тиску,

інтриг, обманів, провокацій, інколи навіть хамства. Як висловився один студент:

„Після перших днів роботи на фірмі я дуже пожалкував, що чотири роки в

університеті нас навчали різним наукам, а „рецептами” на випадок „виживання” у

колективі не озброїли».

Проблемою маніпулювання цікавились багато вчених, в своїх працях вони

розкривали зміст маніпулювання, причини маніпуляцій: Е. Шостром, Е. Фромм, А.

Елліс, Д. Хейлі, Е. Берн та інші [2].

Маніпулятивне спілкування передбачає вплив на партнера взаємодії з метою

досягнення своїх прихованих намірів і цілей. Маніпуляція має за мету досягнення

контролю над поведінкою й думками іншої людини. Основна особливість при

маніпулятивному спілкуванні: партнер не інформує свого співрозмовника про

справжні (власні) цілі їхньої розмови, вони ним приховуються або підміняються

іншими. Отож маніпуляція – це приховане управління людьми та їхньою

поведінкою.


18

На думку відомого російського психолога-практика

Валентини Сергеєчевої, спілкування – це боротьба: „Це боротьба, нехай не фізична.

Проте будь-яка боротьба є поєдинком. Спілкування – поєдинок думок, поглядів,

переконань” [5, 2].

Етична складова поведінки є предметом особливої уваги, оскільки вона

відображає морально–мотиваційну сферу людини. На думку багатьох вчених, в

нашій країні утворився колосальний дефіцит не тільки професіоналізму, але і

чесності. Конкретна людина завжди знаходиться у стані вибору пріоритетів вибору

цілей, мотивів потреб, враховуючи очікування як власні, так і суб’єктів

зовнішнього середовища. Саме етичний компонент («добре» – «погане»,

«позитивне» – «негативне») допомагає нам відрізнити маніпулятивне спілкування

від неманіпулятивного.

На слуху у багатьох термін «маніпулятор», що визначає людину з

переважаючою деструктивною егоїстичною формою поведінки. Наведемо деякі

відомі прийоми маніпуляторської поведінки, які використовуються для досягнення

власних цілей. Зазвичай досягнення цілей маніпулятор здійснює за рахунок

партнера.

Маніпулятор не упускає можливості підкреслити промахи чи недоліки

інших; познущатися над людиною, звеличуючи тим самим себе, задовольняючи

власні амбіції.

Маніпулятор завжди вважає себе правим і схильний привласнювати чужі

ідеї, знахідки, переконливі аргументи.

Маніпулятор не бачить переваги інших, проте дуже точно і по –злому

розпізнає недоліки.

Маніпулятор не допускає в інших людях високих мотивів поведінки, прагне

принизити значення моральних вчинків, проте себе схильний вважати моральною

людиною.


19

Справедливим, добрим і щедрим маніпулятор проявляє себе тільки стосовно

дуже вузького кола найближчих йому людей.

У спілкуванні з колегами та підлеглими маніпулятор вдається до таких

прийомів як узагальнення та перебільшення («що буде, якщо так усі зроблять?»,

«всі підлеглі не люблять критики»); анекдот, щоб висміяти промовця чи предмет

розмови; використання авторитету (цитування відомих авторитетів може і не

стосуватися конкретного питання), дискредитація співрозмовника, «перехід на

особистості» (нерідко прямі образи); ревізіонізм (висмикування і зосередження

уваги на фрагментах без урахування контексту); відведення дискусії в іншу сторону,

переключення уваги на другорядне, намагається «з мухи зробити слона»; введення

в оману, навмисне подається плутана інформація; створення перешкод для

досягнення погодження, перекручення сказаного; раптова заява про відсутність

повноважень тощо.

Становище співрозмовника, що має справу з маніпулятором складне.

Відомо, що в діловому спілкуванні завжди присутній елемент досягнення цілей з

використанням свого впливу на партнера. Але принциповою відмінністю ділової

взаємодії від маніпуляції є наявність почуття задоволення від спілкування,

розуміння причин та обставин, що вплинули на результат переговорів. Якщо ж

співрозмовник відчуває прикрість (фрустрацію), що він «сам не свій»,

незадоволення результатами, нерозуміння стосовно поведінки партнера («тут щось

не так»), то більш за все він мав справу з маніпулятором. Що ж, негативний досвід

– це урок на майбутнє. Для того, щоб неприємна ситуація не повторилась,

необхідно нарощувати комунікативну компетентність.

Психотехнології, пов’язані з прийняттям управлінських рішень,

спілкуванням з колегами, підлеглими, начальниками особливо ефективні в

професійній підготовці майбутніх управлінців: „Використовуючи прості прийоми,

ви знатимете, як викликати довіру і симпатію оточуючих, так і дати відсіч у випадку

словесної атаки” [1, 2].

Застосовуючи прийоми, які активно впроваджуються досвідченими

керівниками, бізнесменами, продавцями, політиками, дипломатами і просто

успішними людьми, студенти набувають навичок самозахисту від маніпуляцій та

власного впливу на психокомплекси опонентів. Проте найголовніше – вироблення

вмінь долати страх, контролювати внутрішні стани та ефективно спілкуватися з

людьми.


20

Наведемо декілька прийомів переконання, зокрема, як обійти бар’єр опору

свідомості опонента: „Ви як розумна людина розумієте, що…”; „І я розумію, що ви

в глибині душі…”; „Але ж ви розумієте, що людям властиво помилятися. Хто з нас

не робив помилок.”; „Якщо бути до кінця відвертим, то я вам скажу головне…”;

прийом „трьох так”; прийом „бумеранг”; прийом „іронічне посилання” тощо [4].

Слід зазначити, що приємливість маніпуляції залежить від того, чи

використовується вона в якості стратегії, як основний і постійний засіб

психологічного впливу, чи в якості тактики, як ситуативний і непрямий засіб пливу.

Наприклад, маніпуляція може виступати як засіб непрямого стимулювання для

створення додаткової мотивації. Так, керівник звертається до підлеглого: «Ваші

ділові якості всім відомі»; «Я переконаний, що ви здатні на більше»; «Хочу довірити

вам важливу і термінову роботу»; «Думаю, що крім вас ніхто не справиться з цією

роботою»; «Ви завжди вирізнялися своєю ініціативністю»; «Ви можете зробити

більше, ніж самі про це думаєте»; «Я пам’ятаю, як місяць тому ви блискуче

провернули одну справу»; «Нова робота, яку я вам пропоную розрахована на

зростаючих професіоналів»; «Вдало виконана робота підвищить і престиж фірми, і

ваш власний престиж; «Ви знаєте весь ланцюжок наших проблем і без вашої участі

цей ланцюжок розірветься».

Отже, слід розрізняти звичайний комплімент від маніпуляцій.

Нерідко людина відчуває (розуміє), що партнер по спілкуванню сприймає

її не як цілісну унікальну особистість, а як носія певних, «потрібних» маніпулятору

властивостей і якостей. Так, не важливо, наскільки людина добра,

відповідальна,творча, а важливо, що її доброту, відповідальність і творчість можна

використати.

В процесі тренінгових занять студенти можуть набувати вмінь свідомо

реагувати на маніпулятивні впливи. Враховуючи індивідуальний стиль

спілкування, рівень упевненості у собі, знання прийомів правильного слухання,

комунікативних прийомів типу «Я-підхід», «Ви-підхід», використання позитивних

запитань тощо, студенти вправляються у веденні діалогів. Наведемо приклад

використання прийомів нейтралізації маніпулятивних пасток. Можливі відповіді

підлеглого, який «легкий на підйом», проте відчуває, що його просто експлуатує

начальник чи колега: «Скажіть мені, чого ви від мене чекаєте ясно, недвозначно

викладіть задачу, щоб таким було і її виконання»; «Дайте мені можливість діяти.


21

Якщо вже поставили мені завдання, то не заважайте, дайте право на власне

рішення»; «Скажіть, як ідуть мої справи? Я хочу знати, чи наближаюся я до мети,

чи на правильному я шляху»; «Допоможіть мені, якщо я цього потребую. Якщо ж

я цього не потребую, то не потрібно мене опікувати, контролювати»; «Нагородіть

мене відповідно мого внеску. Принципи матеріального і морального стимулювання

праці мають працювати».

Висновки.

Маніпуляція існувала і буде існувати, від неї не можливо позбавитись.

Але її можливо зробити позитивною, без негативних наслідків до інших

особистостей і гармонічного існування зі світом.


1. Вагин И. Мастер-класс Игоря Вагина. Лучшие психотехники. – СПб.:

Питер, 2006

2. Орбан-Лембрик Л.Е. Соціальна психологія: Підручник:У 2 кн. Кн. 1:

Соціальна психологія особистості і спілкування. – К.: Либідь, 2004.

3. Гладышев С. Борьба бульдогов под ковром: секреты влияние на

людей. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2001.

4. Панкратов В.Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация:

Практическое руководство. – М.: Издательство института

психотерапии, 2000.

5. Сергеєчева В. Как говорить убедительно. – СПб.: Питер, 2002


22

Хожахмедова М.Б., Уразбаева М.Н. Отбасының ұлттық тәрбиедегі ролі

Хожахмедова М.Б.

Ғ.Мұратбаев атындағы мектеп-гимназиясы, Қазақстан, Жамбыл облысы,

Байзақ ауданы

педагогикалық ғылымдар магистрі,Уразбаева М.Н.

М.Х. Дулати атындағы Тараз Мемлекеттік университеті, Қазақстан

ОТБАСЫНЫҢ ҰЛТТЫҚ ТӘРБИЕДЕГІ РОЛІ

Ұрпақ тәрбиесімен айналысатын әрбір оқытушы өз тәрбие жұмысының

негізгі мақсатын от жүрегі «Отан» деп соғатын жастар тәрбиелеу деп алса, ұлт

болашағына, ел тыныштығына сеніммен қарауға болады. Тәрбие ісі адамзаттың

бүкіл даму тарихымен қатар жүріп келеді. Тәрбие – бір ұрпақтың өмір сүру

тәжірибесін екінші ұрпаққа жалғастырушы үрдіс.

Қазіргі кездегі тәрбиенің басты мақсаты - ұлттық сана-сезімі оянған,

мәдениетті, рухани ойлау дәрежесі биік, шығармашылықпен қызмет атқара

алатын, қоршаған табиғи ортаға, әлеуметтік ортаға икемді, үйлесімді дамыған

тұлға қалыптастыру.

Өз заманында М.Жұмабаев бұл мәселе жөнінде былай деп ой

түйеді:«Әрбір ұлттың балаға тәрбие беру туралы ескіден келе жатқан жеке-жеке

жолы бар. Ұлт тәрбиесі баяғыдан бері сыналып, көп қолданып келе жатқан сара

жол болғандықтан, әрбір тәрбиеші сөз жоқ ұлт тәрбиесімен таныс болуға тиісті

және әрбір ұлттың баласы өз ұлтының арасында, өз ұлты үшін қызмет атқаратын

болғандықтан, тәрбиеші баланы сол ұлт тәрбиесімен тәрбиелеуге міндетті».

Бүгінгі жалпы білім беретін мектептердің оқулықтарының мазмұны қазақ

халқының өмір тәжірибесіне, әдет-ғұрыптарына, салт-дәстүріне, рухани

қазынасына, саяси-әлеуметтік, экономикалық ерекшеліктеріне ыңғайланып

жасалуда. Бұны біз ұрпағымыздың бойына ұлттық құндылықтарымызды,

қасиеттерімізді сіңірудің қажеттілігінен туындаған жағдай деп түсінуіміз керек.

Қазақ халқы бала тәрбиесіне өте үлкен жауапкершілікпен қараған.

Тіпті жазу-сызу мәдениеті қалыптаспаған дәуірдің өзінде де ұшы-

қиырсыз жазира дала тұрғындары өздерінің тарихында жас буынға тәлім-тәрбие

берудің басқа ұлтқа қайталанбайтын бай тәжірибесін жинақтап, өзіндік салт-


23

сана, әдет-ғұрып, дәстүр рәсімдерін дүниеге әкелді. Олардың әрқайсысы өзіндік

ерекшеліктерімен бала тәрбиесіне өте үлкен ықпал жасайды.

Қазақ халқы бала тәрбиесіне үлкен мән беріп, оған ерекше көңіл

бөлген. Мысалы, отбасында баланың болуын және көп болуын тілеген. Оған

халқымыздың мынадай даналық сөздері дәлел: “Бесіксіз үйде береке жоқ’’,

“Балалы үй - базар, баласыз үй - қу мазар’’, “Бір баласы бардың шығар шықпас

жаны бар, көп баласы бардың үйінде жанған шамы бар”, “Бала - адамның бауыр

еті”, “Артында қызы бардың көзі бар, ал ұлы бардың өзі бар’’, “Ата өліп, бала

қалса – мұратына жеткені, бала өліп ата қалса – арманда кеткені’’.

Халқымыздың ұғымында баласыз өмірді қараңғы түнмен теңеген.

Баласы жоқ адамдар “қу бас’’ атанудан қорыққан. Осы атақтан арылу үшін олар

өте жақын ағайындарының, туған-туыстарының балаларын асырап алатын

болған. Ол дәстүр жақсы адамгершілік қасиет деп саналып, дәріптеліп келген.

Осындай ата-аналар асырап алған балаға аса мейірімділікпен қарап, оған жақсы

тәрбие беруге тырысқан. Ол бала тәрбиелі, жақсы азамат болып өскен.

Бала дүниеге келісімен оған ерекше қамқорлық жасалған: жаңа

туылған нәрестені күту, ол туралы келіндерге ақыл-кеңес беру, жаңа босанған

әйелге қуатты тамақ беру, сәбиді тұзды сумен шомылдыру және денесін мал

майымен сылау, егер сәби шала туылса оны түлкі тұмаққа салып асырау, оған

бие сүтін беру және т.б.

Қазақ отбасында баланы ұлттық салт-дәстүрлер аясында тәрбиелеген.

Бала тәрбиесіне байланысты құрсақ тойы, жарыс қазан, шілдехана, сүйінші,

қырқынан шығару, бесік тойы, бесік тәрбиесі, тұсау кесу, атқа мінгізу, сүндетке

отырғызу және басқа салт-дәстүрлер жүйелі түрде өткізілген және сақталған.

Сондықтан қазақ халқында баланы тәрбиелеуде отбасы басты рөл атқарған, ұлы

Мұхтар Әуезов қазақтың отбасы тәрбиесін ерекше бағалап: “Ел болам десең,

бесігіңді түзе’’ деген сөзі соған дәлел.

Ана мен әке және әже мен ата – отбасының басты тәлімгерлері. Қазақта

отбасындағы бала тәрбиесінде ана мен әкенің алатын орны мен рөлі ерекше

болған. Ана балаға өмір сыйлаумен ғана жақын емес, ол өзінің бар

мейірімділігімен, жүрегінің жылуымен, сүйіспеншілігімен оған өте жақын. Ана

– баласын халықтық салт-дәстүрлер негізінде тәрбиелеуші және оны өмір сүруге

даярлаушы. Жақсы мінез-құлық, іс-әрекет ана бойынан балаға сіңіріледі. Ана -

адам баласын жаратушы да, оның ұрпағын мәңгі жалғастырушы да. Сондықтан


24

бұл дүниеде анадан артық, анадан ардақты, анадан құдіретті ешнәрсе жоқ. Сол

құдіретті “Ана’’ сөзі әрқашан да табынып өтетін бір тәңірідей естілетіні де содан.

Мұсылман халқында “Анаңды Мекеге үш рет арқалап апарсаң да, оның ақ сүтін

өтей алмайсың”, - деген даналық сөзі дәл айтылған.

Әке – отбасын асыраушы, оның мүшелерінің тірегі, қамқоршысы және

тәлімгері. Әкенің мінез-құлқы, өзгелермен қарым-қатынасы, өнері, білімі -

баланың көз алдындағы үлгі-өнеге алатын, соған қарап өсетін нысанасы.

Сондықтан қазақта ата-ана туралы өнегелі нақыл сөздер мен мақал-мәтелдер

көп-ақ. Мысалы, “Әке бәйтерек, бала жапырақ”, “Әкеге қарап бала өсер”, “Әке

балаға үлгі”.

Қазақта біреудің баласы жақсы, өнегелі азамат болып өссе: “Оның әкесі

жақсы кісі еді, өнегелі жерден шыққан ғой”,-дейді. Бұдан әкесі жақсылардың

балалары да жақсы болмақ, ал әкесі жамандардың балалары – сондай болмақ

деген қорытындыдан аулақпыз. Баланың жақсы – жаман болуы шыққан тегіне

ғана емес, ол оның тәрбиесіне тікелей байланысты. Осыны ерте сезген халқымыз:

“Баланың тентек болмағы үйінен,

Жігіттің тентек болмағы биінен”

немесе

“Жақсыдан жаман туады,

Бір аяқ асқа алғысыз.

Жаманнан жақсы туады,

Адам айтса нанғысыз”, - деген.

Қазақ халқында әкелер өз өнерлерін балаларына үйретіп, оларды

өздеріндей қолөнерші, күйші, әнші, мерген, аңшы, құсбегі етіп тәрбиелеуге

ерекше көңіл бөлген. Осыдан келіп ата өнерін баланың қууы, оны мирас етуі

дәстүрге айналған. Мысалы, қазақ халқының өмірінде жеті атасына дейін

күйшілік, әншілік, аңшылық, ұсталық өнерлерді қуып өткен адамдар жиі

кездеседі. Содан “Атадан бала тумас болар ма, ата жолын қумас болар ма”, “Әке

көрген – оқ жонар” деген нақыл сөздер пайда болған. Сонымен, әке отбасында –

қамқоршы, ақылшы, үлгі-өнеге, тірек, ұстаз, тәрбиеші.

Қазақта баланың әке-шешесі оның ата-әжесі тұрғанда “бала менікі”

деуге бата алмаған, ал балалар оларды “аға-жеңге” деп атаған. Осы жақсы дәстүр

ата мен бала, әже мен келін арасында шынайы сыйластықты, татулықты,


25

ынтымақтастықты, отбасындағы жақсы қарым-қатынасты қамтамасыз еткен.

Ерте уақытта қазақта әке-шешеден бірдей айырылған жетім балаларды әжесі мен

атасы асырап өсіріп, оларға жетімдік көрсетпеген. Ертеде және қазір де әжелер

мен аталар отбасында бала тәрбиесінде басты орында. Әжелер мен аталар

отбасында немерелерін тәрбиелеуде бала күтушінің жұмысын істеген, балалар

солардың қасында өскен. Балаларды түрлі өнер мен еңбекке үйреткен.

Балалардың бойына адамгершілік қасиеттерді тәрбиелеу үшін аңыз-әңгімелер,

ертегілер, мақал-мәтелдер, жырлар, жұмбақтар тағы басқа ауыз әдебиетінің

үлгілерін кеңінен пайдаланған.

Әжелер мен аталар ұлы адамдарды тәрбиелеуде ерекше қызмет

жасаған. Мысалы, Абай, Ыбырай, Шоқан, Мұхтар және басқа ұлы тұлғалар соған

дәлел. Әжелер мен аталардың мінез-құлқындағы жағымды қасиеттер: олардың

ұстамдылығы, төзімділігі, сабырлылығы, қиыншылықтарға төзімділікпен

қарауы балаға ерекше әсер етеді.

Адам тәрбиені, алдымен, отбасынан алады. Тәрбиелі адам,

адамгершілігі жоғары отбасынан өсіп шығады. Кейін ол тәрбиені балабақшада,

мектепте, университетте, толықтырады, санамен бекітеді. Кейінгі ұрпақ тәрбиені

алдыңғы ұрпақтан алады. Олай болса, алдыңғы ұрпақ өкілдері тек өзін ойлап

қана қоймай, кейінгі ұрпақ соларға қарап өсетінін естен шығармай, «олар менен

не үйренеді» деп ойлап жүргені жөн. Дұрыс азамат тәрбиелеу арқылы ата – ана

қоғамның дамуына өзінің қомақты үлесін қосатыны анық.

Сонымен, қазақ отбасында баланың басты тәлімгерлері анасы мен әкесі

және әжесі мен атасы, туыс-туғандары екен. Сондықтан халқымыздың бала

тәрбиелеудегі ерекшеліктері – бала тәрбиесі құрсақтан басталып, бесікте, қыз

бала мен ұл бала, келін мен ер жігіт жеке – жеке ұлттық әдет – ғұрыптар мен салт

– дәстүрлер негізінде үздіксіз тәрбиеленеді екен.

Өркениетті елге қажетті ұлтжанды азамат тәрбиелеу – негізі

міндетіміз. Жалпы алғанда егеменді ел болып, бүкіл дүниежүзінде белгілі болып

отырған шақта біздің Отанымызға қалай болғанда да білімді де тәрбиелі

азаматтар қажет. Өз еліне, қоғамына жанашырлықпен қарайтын жас буынды

тәрбиелеу керек.


26

Әдебиет:

1. Жарықбаев Қ., Жандосов Ж., Сайранбаев Т., Тәжікеев М. Ұлттық

тәрбиеге кең өріс. // Қазақстан мұғалімі. 1992 ж.

2. Тұрғынбайқызы Н. Жанұя әдет ғұрыптары. // Қазақстан мұғалімі.

1992 ж.

3. Жарас Сейітнұр. Мүдде мен міндет ұштассын. // Ақиқат 2008 ж.

4. Қоңыратбаева Т. Қол қусырып отырмайық. // Қазақстан мұғалімі

1992 ж.

5. «Егемен Қазақстан» 2007 жыл 21 қараша.

6. Бөлеев Қ. Қазақ этнопедагогикасы. –Алматы: Нұрлы Әлем, 2001.

7. Қалиев С. Халық педагогикасының ауыз әдебиетіндегі көрінісі. –

Алматы: Мектеп, 1987.

8. Қазақстан мектебі 11 желтоқсан 2007.

9. Қалиев С., Оразаев М., Смайлова М. Қазақ халқының салт-

дәстүрлері. –Алматы: Рауан, 1994.


27

Саденова Н.Е. Профилактический эффект общесоциального воздействия на истоки экстремизма

Глушкова С. І.

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка,

Україна

РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА НА ЗАНЯТТЯХ ІЗ ФОРТЕПІАНО

Сучасна концепція професійної підготовки вчителя музичного мистецтва

орієнтує вищу школу на розвиток творчої особистості, а отже спонукає пошук

нових резервів змісту професійної освіти, які сприятимуть актуалізації й

креативності студентів. Творчість – рівноправний компонент навчальної

діяльності, необхідна складова процесу підготовки майбутніх учителів на

заняттях з музичного інструменту (фортепіано). Розвиток творчої активності

сприймається при цьому як пріоритетний напрямок, головна мета якого –

виховання здатності до самостійного інваріантного використання наявних знань,

умінь і навичок, комбінування, модернізація та їх переосмислення в залежності

від умов діяльності [3].

Щодо процесу оволодіння навичками творчого музикування на

фортепіано теоретичну основу дослідження становлять наукові положення

О. Алєксєєва, Л. Баренбойма, К. Кравченко, Г. Нейгауза, В. Шульгіної,

О. Щопова. Практичну основу дослідження цієї проблеми становлять наукові

праці В. Ванюкевича, С. Заверухи, С. Мальцева, В. Манілова, С. Оськіна,

Д. Парнес. У фортепіанній педагогіці в основі нових методів лежить синтез

виконавського й композиторського начал, який сприяє максимальному

вивільненню творчих сил студента [4]. До засобів, що сприяють розвиткові

творчої активності особистості та інтерпретації законів музичної мови,

відносяться: конструювання акомпанементів (моделювання, варіативний підбір),

імпровізація й створення музики, показ власної творчості у концертних виступах.

Творчий процес тісно пов’язаний із переживанням музичних образів, активним

станом, викликає позитивні емоції, інтерес, які сприяють кращому

запам’ятовуванню музичного матеріалу. Творча активність студентів може

виявлятися в будь-якому виді музичної діяльності: виконанні самостійно


28

вивчених творів, створенні мелодій на заданий або свій власний текст, у

спільному творенні пісень, написанні закінчення до запропонованого

чотиритактового музичного фрагменту [1]. Творення музики не є обов'язковим в

класі фортепіано, проте в процесі творчих занять студенти вчаться музичному

мисленню й багато з них пише власні пісні чи п’єси з елементами імпровізації, а

отже потребують кваліфікованих порад викладача. Зауважимо, що творча

діяльність студентів не повинна розглядатися викладачами з позиції зрілої

професійної творчості, адже перші спроби студентів імпровізувати й складати

музику виглядають, безумовно, наївно; їх варто розглядати як самодостатній

прояв суб’єктивного рівня творчості, що відбиває процес становлення особистої

творчої позиції майбутніх учителів музики. Велике значення має підтримка у

студентів відчуття успіху й впевненості в собі. Для цього на індивідуальних

заняттях використовується найважливіший принцип педагогіки – принцип

співробітництва.

Крім вище вказаного, підготовка вчителя музичного мистецтва неодмінно

включає оволодіння навичками виконавської й концертмейстерської діяльності,

а саме: акомпанемент хоровому й сольному співові; спів під власний

акомпанемент; читання з аркуша й транспонування партії акомпанементу в різні

тональності; добір на слух мелодій популярних пісень та супроводу до них;

володіння навичками гри в ансамблі. Саме таку мету виховати вчителя, який

буде володіти виконавською майстерністю на високому рівні, ставимо ми перед

собою на індивідуальних заняттях із фортепіано. Оволодіння навичками читання

з аркуша, підбирання на слух, транспонування дозволить використовувати в

роботі нові незнайомі твори. Адже в ході читання з аркуша вчитель змушений

швидко вникати в задум твору, одночасно бачити партію соліста й

акомпанемент, музичний та літературний текст, усвідомлювати характер музики,

реагувати на можливі зміни темпу, тональності, фактури й ритму. Вміння грати

на слух дає можливість вчителю звільнити увагу, щоб тримати виконавців в полі

свого зору, а навички імпровізації музичних вступів, вставок, завершення в

характері й жанрі виконуваного твору вкрай необхідні для успішного супроводу

музичних занять. У виконавський репертуар майбутнього вчителя музичного

мистецтва викладачеві необхідно включати твори для різних дитячих вікових

груп, пам'ятаючи, що музика повинна будити творчу фантазію дітей, сприяти

формуванню асоціативно-образного мислення [2].


29

Покращення фортепіанної підготовки майбутніх учителів в сучасних

умовах можливе за рахунок інтенсифікації, конкретизації, поглиблення й

удосконалення системи методів навчання, оновлення методик

диференційованого підходу до викладання, розвитку творчої самостійності,

самовдосконалення професійних якостей [4]. Заняття музикуванням заповнюють

прогалину традиційного підходу до розкриття змісту музичного твору,

спрямованого на засвоєння знань і формування важливих професійних умінь та

навичок, необхідних студентам у майбутній професійній діяльності. Відповідно

творчі завдання створюють атмосферу зацікавленості, іноді навіть творчого

змагання, викликають стан емоційної схвильованості, підйому, який захоплює

всіх. Творча діяльність на заняттях із фортепіано, за умов створення емоційно-

позитивної атмосфери, спонукає майбутніх фахівців до подальшого

самостійного навчання, виконавства, потреби у творчості.


1. Баренбойм Л. Путь к музицированию : Исследование. – Изд. 2-е, доп. – Л. :

Сов. композитор, 1979. – 352 с.

2. Падалка Г. М. Музична педагогіка: Курс лекцій з актуальних проблем

викладання музичних дисциплін у системі педагогічної освіти. – Херсон,

1995. – 187 с.

3. Петрушин В. И. Музыкальная психология: Учебное пособие для студентов и

преподавателей. – М. : ВЛАДОС, 1997. – 218 с.

4. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька : Навч. посібник . – К. :

Інтерпроф, 2002. – 192 с.


30

Камза Г.Б. Музыкалық білім беру үрдісінде жаңа педагогикалық әдіс-тәсілдерді қолдана отырып, сапалы білім беру

Педагогика ғылымдарының магистрі Қамза Г.Б.

Абай атындағы Қазақ Ұлттық педагогикалық университеті,Қазақстан

МУЗЫКАЛЫҚ БІЛІМ БЕРУ ҮРДІСІНДЕ ЖАҢА ПЕДАГОГИКАЛЫҚ ӘДІС-ТӘСІЛДЕРДІ ҚОЛДАНА ОТЫРЫП, САПАЛЫ БІЛІМ БЕРУ

ҚР президенті Н.Ә.Назарбаев 31 қаңтар 2017 жылғы «Қазақстанның

үшінші жаңғыруы: жаһандық бәсекеге қабілеттілік» атты халыққа

Жолдауында:

«Біздің міндетіміз – білім беруді экономикалық өсудің жаңа моделінің

орталық буынына айналдыру. Оқыту бағдарламаларын сыни ойлау қабілетін

және өз бетімен іздену дағдыларын дамытуға бағыттау қажет [1] деп атап өтті.

Әрбір мемлекеттің өсіп-өркендеуінің, бәсекеге қабілетті болуының ең басты

ошағы ұстаз берген білім.

Қазіргі заман ағымы болашақ ұрпақтың ой - өрісінің шыңдалуын, жеке

тұлға ретінде қалыптасуын талап етуде. Жеке тұлға қалыптастыруда әр

оқушының кабілетін танып, біліп, дамытып, шыңдап, жол сілтеп оның дәрежесін

көтеріп, жаңашыл жұмысқа бет бұру үшін ұлттық мәдениетті көтеру, ұлттық

педагогиканы және халық мұрасын пайдалану арқылы намысты, иманды,

ізгілікті, жат іс - әрекеттерге сын көзбен қарайтын, әр жағдайға өз бағасын бере

білетін, рухани байлықты қастерлейтін, өз ошағын, Отанын қорғай білетін азамат

тәрбиелеу.

Қазіргі уақытта оқу орындарының әр күні көптеген ғылыми

жаңалықтарға, терең әлеуметтік өзгерістерге толы. Қазіргі заманда нені оқыту

емес, қалай оқыту маңыздырақ болып отыр. Ал, оқытушы осы заман талабына

сай білім беруде жаңалыққа жаны құмар, шығармашылықпен жұмыс істеп, оқу

мен тәрбие ісіне еніп, оқытудың жаңа технологиясын шебер меңгергенде ғана

білімі жоғары, жетекші тұлға ретінде дамитыны сөзсіз.

Бастауыш оқыту педагогикасы мен әдістемесі мамандығын бітіріп

шығатын әр студент рухани байлықты бойына жинаған, заман ағысына сай

біліммен қаруланған ой-өрісі жоғары, зерделі, жан- жақты дамыған, қазіргі білім


31

беру саласындағы оқытудың озық әдіс-тәсілдерін меңгерген сауатты маман

болуы қажет.

В. А. Сухомлинский: «Мұғалімдік мамандық - бұл адамтану, адамның

күрделі және қызықты, шым - шытырығы мол жан дүниесіне үңіле білу.

Педагогикалық шеберлік пен педагогикалық өнер - ол даналықты жүрекпен ұға

білу болып табылады»[2] деп өз еңбегінде атап өткен.

Мен тиімді оқу мен оқыту курсынан үйренген әдіс-тәсілдерді, алған жаңа

білімімді өзімнің іс-тәжірибемде қолдана отырып, студенттерге қазіргі заман

талабына сай терең білім берудің жоғары сапасын қамтамасыз етуді алдыма

мақсат етіп қойдым. Бағдарламаның негізгі идеясын түсініп, меңгергеннен

кейін, сабақ жоспарын құру үдерісіне де өз көзқарасымды

өзгерттім. Бағдарламаның басым бөлігі сыни тұрғыдан ойлауға оқыту

теориясының негіздерін қамтитындығымен ерекшеленді. Аталған теория білім

алушылардың ойлануын дамытуда олардың бұрынғы алған білімдері мен жаңа

түрлі дерек көздерінен, әдебиеттерден алған білімдерімен өзара әрекеттесу

жағдайында жүзеге асатындығын тәжірибеде байқадым.

«Музыка өнері теориясы мен әдістемесі» пәнінде оқытудың жаңаша әдіс-

тәсілдері жеті модульді қолданып, өткізу арқылы мен студенттердің білімді өз

бетімен оқып-үйрене алатынына, өзінің оқуы үшін өзі жауапты екендігін

сезінетіндігін, қызығушылықтары оянып, белсенділіктері артатындығын,

олардың ой еркіндігі дамитындығына көзім жетті. Aлғaшқы сaбaқтaрдa сaбaққa

көп aрaлaсa қоймaғaн студенттер кейінгі сaбaқтaрдa тaпсырмaлaрды орындaу

кезінде өздерінің қызығушылығын тaнытқанын бaйқадым. Пән бойынша

сабақтарымда дарынды және талантты балаларды анықтау үшін миға шабылу

сұрақтарын қою арқылы студенттердің қандай деңгейде жауап бергенін, сабаққа

қатысуын бақыладым. Сонымен қатар, сабақтарымның сапасы жаңа бір

деңгейге көтерілгенін байқадым.

Қорытындылай келе, тиімді оқу мен оқыту бағдарламасының жеті

модулін басшылыққа ала отырып, үйренген әдіс-тәсілдерімізді одан әрі

жетілдіріп, сабақтарымды қызықты да шығармашылыққа толы, болашақ

бастауыш сынып мамандарының қызығушылығын, ынтасын арттыратындай,

еліне адал қызмет ететін шәкірт тәрбиелеп шығарамын деген сенімдемін.

Жаңашылдық - білім беру саласының алдында тұрған жаңа міндеттерді

сәтті орындаудың негізгі шарттарының бірі болып саналады.


32

Болашақтың бүгінгіден де нұрлы болуына ықпал етіп адамзат қоғамын

алға апаратын күш тек білімде ғана. Қай елдің болмасын өсіп өркендеуі,

өркениетті дүниеде өзіндік орын алуы оның ұлттық білім жүйесінің деңгейіне,

дамыту бағытына байланысты.

Қазіргі кезеңде егеменді елімізде білім берудің жаңа жүйесі жасалып,

әлемдік білім беру кеңістігіне бағыт алуда.

Әдебиет

1. ҚР Президенті Н.Ә.Назарбаевтың Қазақстан халқына жолдауы,

2017 жылғы 31 қаңтар

2. Сухомлинский В. А. Избранные педагогические сочинения


33

Шаушекова Б.К., Бакирова И.Д. Студенттердің этномәдени құзіреттілігін қaлыптacтыру

П.ғ.к., доцент Шаушекова Б.К., магистант Бакирова И.Д.

Е.А.Бөкетов атындағы Қарағанды мемлекеттік университеті, Қазақстан

СТУДЕНТТЕРДІҢ ЭТНОМӘДЕНИ ҚҰЗІРЕТТІЛІГІН ҚAЛЫПТACТЫРУ

Қaзaқcтaн Реcпубликacы этномәдени білім беру тұжырымдaмacындa

«Бізге қaжетті - жaны дa, қaны дa қaзaқы, хaлықтың тілі мен дінін, тaрихы мен

caлт-дәcтүрін бойынa aнa cүтімен бірге cіңірген, егеменді елінің еңcеcін көтеруді

aзaмaттық пaрызым деп ұғaтын ұрпaқ тәрбиелеу» - деп aтaп көрcеткендей, [1]

еліміздің елдігі мен бірлігін caқтaйтын ұрпaқ тәрбиелеу, білім берудің бaрлық

caлaлaрының aлдындaғы негізгі міндеттердің бірі. Оcы міндеттерді шешудің бір

жолы ұлттық құндылықтaр aрқылы cтуденттердің этномәдени құзіреттілігін

қaлыптacтыру.

Ең алдымен этномәдени құзыреттілік ұғымына семантикалық талдау

жасау оның құрылымында үш түзілімді ажыратуымызға алып келеді: «этнос»,

«мәдениет», «құзыреттілік».

Оcыған орaй, этноcтық мәдениет пен ұлт тілдерінің өткені мен келешегіне

көз жіберу үшін этноcтaрдың шығу тегін ғылыми методологиялық тұрғыдaн

қaрacтырғaнымыздa, ұлт мәдениетін ғылыми-әдіcнaмaлық жағынан терең

зерттеген, тaрихшы-этногрaф ғaлым Л.Гумилев «Хaлықтaр қaлaй пaйдa болaды

және жоғaлaды?» деген еңбегінде «этноc дегеніміз - жер бетіндегі белгілі бір

тіршілік aймaғы мен әлеуметтік ортaның бірлігінде жaтқaн caлт-дәcтүрі, тұрмыc-

тіршілігі, шaруaшылық кәcібі, мінез-құлқы, тілі мен мәдени мұрacы бір хaлықтaр

тобы» деген aнықтaмa береді [2]. Ал, Ю.В. Бромлейдің этнос теориясы автордың

мұқият түрде күрделі және көп компонентті білім беруді талдауымен

сипатталады. Қазақстанның барлық тұрғындары экономикалық және басқа да

өзіндік әлеуметтік байланыстармен қамтылса да, бірақ қазақ ұлтына тек қана

соған сәйкес этникалық белгілері бар бөлігі жатады. Аталған байланысқа сәйкес,

Ю.В. Бромлей «ұлт этникалық формада ғана өмір сүретін тарихи әлеуметтік

құбылыстарға жатады» [3, 82 б.]. Мұны өзгешелеу айтсақ, этникалық ұлт үшін

құрылым құрушы рөл атқаратын фактор ретінде қарастырылады.


34

Ю.В.Бромлей «Өзіндік этносқа жалпы белгілері бар, мәдениеттің және

психиканың тұрақты ерекшеліктері бар, сонымен бірге өз бірлігін және басқа

өзіне ұқсас құрылымдарды, тіркелген өзіндік атауын саналы ұғынатын, белгілі

теорриторияда тарихи қалыптасқан тұрақты ұрпақаралық адамдардың

жиынтығы» ретінде анықтама береді [3, 86 б.]. Демек автор осы арқылы

мәдениет этностың негізгі сипаттамасы екендігін, оның жүйе ретіндегі

қамтамасыз етуші қызметін атап көрсетеді.

Психологиялық сөздікте: этникалық психология ұғымына (грекше ethnos

– халық, тайпа) белгілі ұлтқа немесе этникалық қауымдастыққа

қатыстылығымен негізделген, адамдардың мінез-құлқы мен психикалық

құрылымының ерекшеліктерін зерттейтін әлеуметтік психология саласы

делінген [3, 104 б.].

Осы анықтамада көрініп тұрғандай этнопсихология ұлттық мінезді,

ұлттық өзіндік сананы, ұлттық сезімді қалыптасастыратын мәселені

қарастырады.

Мәдениет – тарихи қалыптасудың ұзақ даму жолынан өткен, өзіндік

бейнелі құбылыс. Ол аса күрделі, көпқырлы және қоғамдық өмірдің барлық

салаларына енеді. Мәдениет «әлеуметтік ағзаның біртұтас денесіне енгізілген

сияқты» [3, 121 б.].

Бұл терминнің алғашқы мағынасы жер-анамен, оны өңдеп-баптаумен

тығыз байланысты болды. Демек «мәдениет» ұғымы жерді жырту, бау-бақшаны

өңдеу, яғни өсімдіктер мен жануарлар дүниесімен, дәлірек айтсақ, егіншілік пен

ауыл шаруашылығымен тығыз байланыста қарастырылды. Оған қоса

мәдениеттің тәрбие мен біліммен байланыстылығының тамыры сонау көне

заманда жатыр.

Мәдениет – бұл біртұтас орта, «белгілі кеңістікті мекендейтін қарапайым

тұрғындардан – халықты, ұлтты жасайтын, үлкен біртұтас құбылыс. Мәдениет

ұғымына әрдайым дін, ғылым, білім беру, адамдардың мінез-құлқының

адамгершілік және моральды талаптары және мемлекет енуі қажет және енеді»

[3, 135 б.].

«Мәдениет» ұғымын ғалымдар өте кең тұрғыда мәдениетті

таратушылардың жалпы білімділік деңгейіне, кәсіби әрекетіне, әлеуметтік

мәртебесіне сәйкес құндылықтар ретінде түсіндіреді.


35

Ұлттар мен ұлыстардың өздеріне тән ұлттық мәдениеті ұлттың сезімімен,

мінезімен, психологиясымен біте қайнасып кетеді. Қазақ халқының

этномәдениеті халықтың сезімі, мінезі, рухы, психологиясы сияқты әр қырынан

көрініс береді. Бұған М.Арынның «Бес анық» атты кітабынан жауап табамыз.

«...Ұлттық сезімді білдіретін бес шарт немесе бес анық бір ғана ұлтқа қатысты

емес, кез келген ұлтқа байланысты айтылар әңгіме. Жеке-жеке алған кезде

бұлардың қай қайсысы да тұтастықты білдіре алмайтын сияқты. Бес шарттың

бірімен бірінің диалектикалық байланысы бар. Бірініен бірі туындап жатқан

тәрізді және бірін бірі қажет қып тұрғандай», - дейді де: 1) тіл, 2) дін, 3) дәстүр,

әдет-ғұрып, мораль, 4) тарих, 5) атамекен, жер-су мәселесін айтады [4].

Жоғарыдағы аталмыш анықтамалар этномәдениеттің тірегі болып

табыланыты сөзсіз.

«Құзыреттілік» ұғымы еңбек әлемінде және өнеркәсіп мекемелерінде

пайда болды. «Түйінді құзыреттілік» термині алғаш рет 1992 жылы Еуропа

Кеңесінің «Еуропадағы орта білім» жобасында пайда болды. Бұл жобаның

міндеті – Еуропа одағының құрамындағы елдерде білім берудің мақсаты мен

мазмұнын, оқушылардың оқу жетістіктерінің деңгейін бағалау тетіктерін талдау

болды.

Құзыреттілік теориясын дамытуға «Ключевые компетенции для Европы»

(Берн, 1996) симпозиумында шешім қабылданды. Ол қазіргі уақытта Батыс

Еуропа мен АҚШ мектептерінде кең қолданыс тауып отыр. Қазіргі кезеңде білім

берудің мақсаттарының жиынтығы құзыреттіліктерді дамытуды көздейді, оның

негіздеріне көпмәдениетті қоғамда өмір сүруге қабілеттілік, білімді практиканың

қажеттіліктерімен байланыстыру икемділігі, өмірлік жағдаятты бара-бар бағалай

алу және проблеманың шешу жолдарын табу және т.б. білімдік мақсаттарға

барынша сай келетін әдіснаманың болуы.

Педагогикалық сөздікте «құзыреттілік, білік» («компетенция») - деген

ұғымдaр адамның іс-әрекет нысанына дербес қатынасын қамтитын біліктілікті

меңгеру дәрежесі және оқушылардың, іс-әрекеттің әмбебап тәсілдерін

меңгеруінен көрінетін білім нәтижесі дегенді білдірcе, aл, этномәдени

құзыреттілік cтуденттерге өзaрa cенім мен келіcім aтмоcферacын қолдaуды,

бірлеcкен іc-әрекетте жоғaры нәтижеге жетуді қaмтaмacыз ететін мінез-құлық

үлгіcін тaбуғa көмектеcеді делінген [5].


36

Жaлпы жacөcпірімдер мен жacтaрғa білім беру мaзмұнындaғы олaрдың

әрбірінің жеке ерекшіліктерін еcкере отырып этномәдени құзыреттіліктерін

қaлыптacтыру үшін қолдaнылaтын әдіc-тәcілдерде негізге aлынaтын

құзіреттіліктер жиынтығы мынaлaр:

Мәcелені шешу құзыреттілігі. Әр түрлі жaғдaйдaғы мәcелелерді

aнықтaуғa, өз қызметіне мaқcaт қоюғa, оны іcке acыру үшін қaжетті жaғдaйлaрды

aнықтaуғa, ондaғы жетіcтіктерге жету процесін жоcпaрлaуғa және

ұйымдacтыруғa, өз шешімінің нәтижеcін бaғaлaуғa, өзіндік қорытынды бағалау

жacaуғa, технологиялaрды нaқты қaбылдaуғa мүмкіндік тудырaды.

Aқпaраттық құзыреттілік. Өзіне мaқcaт қоюғa және оcы мaқcaттaрғa

жету үшін тaнымдық қызметтерді жүзеге acыруғa, сыни тұрғыдaн тaлдaнғaн

aқпaрaттaр негізінде caнaлы шешім қaбылдaуғa; өздігінен ізденіп шешім

шығaруға, қaйтa құруғa, тaлдaуғa, іріктеу жacaуғa, caқтaуғa, түcіндіруге және

aқпaрaттaрды тacымaлдaуды, оның ішінде қaзіргі зaмaнғы aқпaрaттық-

коммуникaциялық технологиялaрдың көмегімен жүзеге acыруғa; логикaлық

оперaциялaрды қолдaнa отырып, aқпaрaттaрды өндеуге; қызметін сапалы түрде

жоcпaрлaу және жүзеге acыру үшін aқпaрaттaрды қолдaнуғa мүмкіндік береді.

Коммуникaтивтік құзыреттілік. Бірқатар маңызды міндеттерді

шешумен қатар өнімді өзара іс-қимылды, оның ішінде басқа да көзқарас пен

бағыттарды ұстанатын басқа ұлт өкілдерімен қарым-қатынас диалогына түсе

отырып, жанжалдық ахуалды шешуді жүзеге асыруға және жалпы нәтижеге қол

жеткізу үшін түрлі позициядағы адамдармен топта қарым-қатынас орнатуға

мүмкіндік береді.

Аталған құзыреттіліктер жиынтығы өз бетімен оқуға, өзіндік білімі мен

тәжірибесін өмірлік жағдаяттарда қолдана білуге қабілетті, өзара қарым-қатынас

мәнін меңгерген тұлғаны тәрбиелеп шығару болып табылады.

Бүгінгі таңда қоғaмдa болып жатқан өзгеріcтер, мәдениет пен ғылым

caлaлaрындaғы жетіcтіктер жacтaрғa жеке ұлттық және жaлпы aдaмзaттық

игіліктер негізінде білім мен тәрбие беру іcін жоғaры деңгейге көтеру керек

екендігін болжайды. Әcіреcе жоғaры мәдениетті мaмaнғa этномәдени

құзіреттілік сапалар қалыптастыру қaжеттілігі қазіргі заман талабына сай

айналып келеді.


37

Студенттердің этномәдени құзіреттілігін қaлыптacтыру туралы «ҚР білім

беруді және ғылымды дaмытудың 2016 - 2019 жылдaрғa aрнaлғaн мемлекеттік

бaғдaрлaмacын» дaярлaу бaрыcындa білім беру мекемелері қызметкерлерінің

негізгі атқаратын міндеттері aнықтaлды, ондa бүгінгі тaңдaғы жоғaры білімнің

мaқcaты мен бacты cтрaтегиялық бaғдaры – кәcіби шеберлігі мен біліктілігі

жоғaры, дүниетaнымдық көзқaрacы мол, кәcіби құзіреттілігі қaлыптacқaн,

шығaрмaшылық ойлaуғa дaйындaлғaн, іcкерлік қaбілеттілігі жетілген,

aдaмгершілік қacиеттері жоғaры білікті мaмaндaрдың жaңa ұрпaғын дaярлaу

қaрacтырылғaн [6].

Қазіргі уақытта Е.A.Бөкетов aтындaғы Қaрaғaнды мемлекеттік

универcитеті жоғaры кәcіби кaдрлaрды қaлыптacтырудың құнды тәжірибеcін

жинaқтaғaн Реcпубликaмыздың мaңдaй aлды оқу орындaрының бірі ретінде,

әлемдік cтaндaрттaрғa жaуaп береді. Аталмыш университеттің Педaгогикa

фaкультетінде ұзaқ жылдaр бойы болaшaқ педaгог мaмaндaрды дaярлaу жүзеге

acырылудa. Ұcтaз еңбегінің қыр-cыры мол, қиын дa жaуaпты, шығaрмaшылық

еңбек екендігін бaршaмыз мойындaймыз. Әcіреcе, жоғaры оқу орнындa білікті

мұғалім мaмaндығын дaярлaу, мaтериaлдық-техникaлық, кaдрлық, aқпaрaттық

және әлеуметтік жaғдaйлaр алға қойылған негізгі мақсаттардың бірі болуы тиіс.

Бұл мемлекеттің aйрықшa назарында болып отыр.

Сондықтан оны, мемлекеттік білім беру тaпcырыcының cтрaтегиялaрын

жүзеге acыру деcек, оcығaн орaй болaшaқ креaтивті, құзыретті, толерaнтты

әлеуметтік педaгогтaр мен болaшaқ бacтaуыш cынып мұғaлімдерін дaярлaуды

aрттыруғa мүмкіндік беретініне күмәніміз жоқ.

Қазіргі жоғaры оқу орындaрының талабы cтуденттердің этномәдени

құзіреттілігін дамыту. Aл, cтуденттердің этномәдени құзіреттілігінің caпaлы

жaғын педaгогикa іліміндегі этнопедaгогикa мaтериaлдaры негізінде жүзеге

acыруға болады.

Бүгінде «этномәдени құзіретті» тұлғaғa бірыңғaй көзғaрacтaрдың

жоқтығын ғылыми жұмыcтaрғa тaлдaу жacaу бaрыcы көрcетті. Этномәдени

құзіреттіліктің жалпы халыққа белгілі құрылымы жоқ, сондай-ақ оны бірегей

aйқындaйтын aнықтaмaлaр дa белгіленбеген. Жaлпы этномәдени құзіреттіліктің

қaлыптacпaғaндығы cтуденттердің тұлғaлық өcуіне және бaрлық оқу процесінің

тиімді болуынa кері әcер етуде. Cондықтaн, cтуденттердің тұлғaлық өcуін

aйқындaйтын әрі жоғaрғы оқу орнындaғы оқу процесін өркендетуге ықпaл жacaй


38

aлaтын этномәдени құзыреттілігін көп қырлы тұлғaлық caпacындa

қaлыптacтырудың мәні ерекше.

Пaйдaлaнылғaн әдебиеттер:

1. Қазақстан Республикасындағы этникалық мәдени білім

тұжырымдамасы туралы Қазақстан Республикасы Президентінің

Өкімі. 1996 жылғы 15 шілде № 3058

2. Қaлиұлы C. Қaзaқ этнопедaгогикacының теориялық негіздері мен

тaрихы: оқу құралы / Aлмaты: Білім, 2003. – 279 б.

3. Қожахметова К.Ж. Этнопедагогика: әдіснама, теория, тәжірибе:

Оқу құралы. – Алматы: Қазақ университеті, 2013. – 254 бет.

4. Арын М. Бес анық (тәрбие туралы толғамдар). – Алматы: Арыс,

1996. – 118 б.

5. Ыбыраимжанов Қ.Т., Қоянбаев Г.Р. Педагогикалық сөздік:

(Педагогтік жоғары оқу орындарының оқытушылары мен

студенттеріне, әрі сала мамандарына арналған). / Алматы:

«Эпиграф» баспасы, 2016. – 200 б.

6. ҚР Президентінің 01.03.2016 ж. №205 Жарлығымен бекітілген «ҚР

білім беруді және ғылымды дaмытудың 2016 - 2019 жылдaрғa

aрнaлғaн мемлекеттік бaғдaрлaмacы», Астана: 2016.


39

Головко С.О. Технологічний підхід у вирішенні проблеми формування управлінської культури майбутніх магістрів з менеджменту

Головко С. О.

ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» (м. Слов’янськ),

Україна

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ

УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ З МЕНЕДЖМЕНТУ

Соціально-економічні реалії сьогодення висувають підвищенні вимоги до

професійних якостей майбутніх менеджерів. Серед таких вимог провідну роль

мають навички лідерства, командної роботи, прийняття управлінських рішень,

наявність критичного мислення, уміння володіти дієвими інструментами

мотивування персоналу організації та регулювання міжособистісних відносин

тощо. На освітньому рівні «магістр» зазначені вимоги трансформуються в

необхідність формування у майбутніх менеджерів управлінської культури, що

виступає не тільки складовою людської культури, а ще й формою використання

загальнолюдських культурних надбань у сфері управління.

За змістом культура управління менеджера характеризується його

успішністю в організації і здійсненні процесу управління, організації

управлінської праці, використанні техніки управління, а також вимог, що

висуваються до систем управління і працівників, що обумовлені нормами та

принципами суспільної моралі, етики, естетики й права.

Останнім часом питання формування управлінської культури майбутніх

магістрів з менеджменту розглядалося у руслі споріднених наукових пошуків.

Так, знані науковці Т. Поясок, В. Стрельніков, С. Кожушко, Т. Коваль

досліджували теоретичні й практичні засади професійного становлення

майбутнього менеджера, економіста у вищих навчальних закладах, А. Губа,

В. Бондар, Л. Даниленко, Г. Єльникова, С. Калашнікова, Т. Сорочан,

М. Сметанський, Є. Хриков вивчали різноаспектні питання освітнього

менеджменту. У роботах Г. Єльникової, А. Грушевої, Н. Протасової,

О. Романовської розкрито загальні основи розвитку управлінської культури

студентів в освітньому процесі вищих навчальних закладів.


40

Разом із тим, незважаючи на інтенсивні та різнопланові студії, проблему

формування управлінської культури майбутніх магістрів з менеджменту ще не

було розглянуто в умовах навчання в магістратурі. Це й стало метою нашої

статті.

Вирішення поставленої задачі ми пропонуємо через теоретичне

обґрунтування, змістове розроблення й експериментальну перевірку технології

формування управлінської культури майбутніх менеджерів у процесі фахової

підготовки.

Зазначимо, що педагогічна технологія (від др.-грец. tесhnе – «мистецтво,

майстерність, уміння»; lоgоs – «слово, учення») – це сукупність, спеціальний

набір форм, методів, способів, прийомів навчання та виховних засобів, системно

використовуваних в освітньому процесі, на основі декларованих психолого-

педагогічних установ, а також один із способів дії на процеси розвитку, навчання

та виховання [1].

Як слушно зауважує С. Харченко, аналіз наукових досліджень останніх

років, досвіду роботи вітчизняної та зарубіжної вищої школи показують, що

процес технологізації освітньої діяльності стикається з багатьма труднощами:

багаточисленністю інновацій, недостатньою розробкою загальних орієнтирів і

критеріїв у виборі технологій для вивчення конкретної дисципліни [2, с. 8]. Ми

поділяємо думку дослідника стосовно того, що в науці існує неоднозначна оцінка

ролі технологізації у підвищенні якості освіти. Так, одні вчені заперечують

необхідність і можливість технологізації навчального процесу, інші обмежують

сферу використання педагогічних технологій межами відтворювального

навчання, треті – оцінюють технологічний підхід як інструмент розвитку

особистості.

У зазначених умовах науково-педагогічним працівникам необхідно не

тільки орієнтуватися в широкому спектрі сучасних інноваційних технологій,

провідних ідей та напрямків, але й креативно підходити до їх використання.

Розроблена нами технологія формування управлінської культури

майбутніх менеджерів у процесі фахової підготовки використовує широкі

можливості навчальних дисциплін фахового (професійно-практичного циклу),

виробничої практики на підприємствах різних форм власності, організації й

проведення магістерського дослідження.


41

Відомі форми, методи, способи й прийоми навчання адаптовані нами

відповідно до завдань дослідження. Новизна запропонованої технології полягає

в інтерпретації та трансформації вже відомих у науці педагогічних технологій

через призму університетської підготовки майбутніх магістрів з менеджменту.

Так, нами розроблено програмно-методичне забезпечення реалізації

технології формування управлінської культури майбутніх менеджерів у процесі

фахової підготовки в межах навчальних дисциплін «Технологія прийняття

управлінських рішень», «Фінансовий менеджмент», «Інформаційні системи й

технології в управлінні організацією» та ін.; запроваджено в практику

позааудиторної роботи серію науково-методологічних семінарів: «Основи

управління», «Функціональний менеджмент»; відкрито в ДВНЗ «Донбаський

державний педагогічний університет» Центр розвитку компетентностей з

реінжинірингу бізнес-процесів; сформовано банк завдань дослідницького

характеру для проходження виробничої практики у відділах: планово-

економічних, внутрішнього аудиту, контролінгу; адаптовано пакет

діагностичних матеріалів для визначення рівня сформованості управлінської

культури майбутніх магістрів з менеджменту.

Зрозуміло, що ефективність упровадження розробленої технології в

практику університетської освіти залежить від того, наскільки в такій роботі

зацікавлені самі викладачі. Високий рівень вмотивованості й готовності науково-

педагогічних працівників до діяльності в нових умовах є запорукою реалізації

наших наукових ідей. У цьому аспекті для нас базисними є результати

дослідження В. Стрельнікова, який яскраво окреслює роль викладача ВНЗ у

контексті підготовки майбутнього економіста, менеджера, зокрема, виділяє

наступні вміння: 1) оцінювати реальний стан навченості студентів; 2)

здійснювати до них індивідуальний та диференційований підхід; 3)

накреслювати перспективу їх подальшого руху; 4) педагогічно точно визначати

і формулювати завдання формування громадянської та національної свідомості

студентів, враховуючи при цьому рівень їх духовного розвитку, вікові та

індивідуальні особливості; 5) проектувати систему знань, світогляду студентів;

6) передбачати можливі труднощі процесу формування економічної свідомості

студентів, визначати способи їх ліквідації; прогнозувати результати цього

процесу [3, с. 175].


42

Ми маємо глибоке переконання, що результати дослідження можуть бути

використані в освітньому процесі університетів, які здійснюють підготовку

майбутніх менеджерів, зокрема викладачами університетів при розробки

освітніх програм, навчально-методичних посібників і рекомендацій для

студентів, студентами й аспірантами університетів для підвищення їхнього

професійного рівня й результативності університетської підготовки.

Водночас зазначимо, що технологічний підхід до процесу навчання має

право на існування в контексті нової освітньої парадигми лише в тому випадку,

коли він трансформується в інструментарій, що забезпечує особистісно-

орієнтований, гуманістичний характер цілісного процесу професійної

підготовки. Аналіз ефективності розробленої технології стане предметом

подальшого наукового пошуку.


1. Український тлумачний словник [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

http://language.br.com.ua/.

2. Педагогічні технології в сучасних наукових дослідженнях: досвід та

інновації : монографія / за ред. С. Я. Харченка ; Держ. закл. «Луган. нац.

ун-т імені Тараса Шевченка». – Старобільськ : Вид-во ДЗ «ЛНУ імені

Тараса Шевченка», 2017. – 372 с.

3. Стрельніков В. Ю. Педагогічна підготовка магістрів економіки на основі

компетентнісного підходу / В. Ю. Стрельніков // Компетентнісний підхід

до підготовки випускників вищого навчального закладу: матеріали XXXVІ

міжвузівської наук.-методичної конф. (Полтава, 22–23 березня 2011 р.): в

2 ч. Ч. 1.– Полтава : РВВ ПУЕТ, 2011. – С. 174 – 176.

http://language.br.com.ua/


43

Абдыкалыков А.Т.,Ибраев Р.В. О тенденциях развития в современной педагогической практике. Практический опыт

К.т.н. Абдыкалыков А.Т.

Национальный университет обороны

имени Первого Президента Республики Казахстан – Лидера нации, г. Астана,

Казахстан

Ибраев Р.В.

Национальный университет обороны

имени Первого Президента Республики Казахстан – Лидера нации, г. Астана,

Казахстан

О ТЕНДЕНЦИЯХ РАЗВИТИЯ В СОВРЕМЕННОЙ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ. ПРАКТИЧЕСКИЙ ОПЫТ

Для современного мира характерна высокая скорость обновлений и

изменений обстановки во всех сферах жизнедеятельности человека, особенно,

если это касается его безопасности. С каждым годом возникают новые угрозы

безопасности личности, общества и государства, и их разновидности. Эти

изменения требуют от человека гибкости, мобильности, умения адаптироваться

в новых условиях, при этом сохранять свое ресурсное состояние, которые

невозможны без навыков работы с потоками различной информации, ее

обработки, анализу и систематизации.

В связи с этим, одной из целей профессионального образования является

формирование активной, творческой, профессионально-подготовленной

личности, мировоззрение и стиль мышления которой не просто отвечают

современным требованиям, но и ориентированы на перспективу.

Исходя из этого, в современной педагогической практике отчетливо

проявляются следующие тенденции развития:

а) современные социокультурные условия диктуют самоценность идеи

непрерывного образования, когда от человек требуется постоянное

совершенствование собственных знаний, профессиональных навыков и умений

на протяжении всей его сознательной жизни;

б) в условиях современного информационного пространства требуется

принципиальное изменение организации образовательного процесса, путем

сокращения аудиторных занятий, и замены пассивного слушания лекций на


44

расширение доли самостоятельной работы обучаемых, и применением

педагогических технологий, активизирующих нервную систему обучаемого по

усвоению материала;

в) центр внимания в обучении перемещается с преподавания на учение

как самостоятельной деятельности обучаемого в процессе образования.

Основой современного образования становятся способы мышления и

деятельность рефлексивного характера, направленные на личностный и

профессиональный рост обучаемого. К ним относятся различные интерактивные

методы, которые способствуют переосмыслению и совершенствованию

преподавательской практики, и развитию творческого потенциала у обучаемых.

В их основе лежат такие стратегии, как обучение рефлексивному мышлению,

пробуждение исследовательского интереса, проблематизация вопроса,

интенсификация процесса обучения.

Основным результатом образования является компетенция, которая

выражается в готовности личности эффективно мобилизовать внутренние и

внешние ресурсы для достижения поставленной цели на основе знаний, умений

и навыков, сформированных ключевых компетентностей и социальных навыков.

Ключевые компетентности приобретаются в образовательном процессе в

результате опыта их успешного применения. Ключевые компетентности могут

быть приобретены, если создаются следующие условия:

профессионально-деятельностный характер обучения;

ориентация учебного процесса на развитие самостоятельности и

ответственности обучающегося за результаты своего труда;

приобретения опыта постановки и достижения цели;

организация продуктивной индивидуальной и групповой работы.

Изменение требований к результатам образования предопределяет

изменение стереотипов в образовательном процессе. Так, необходимо

полностью отказаться от представления об учебном процессе как процессе

передачи от преподавателя и усвоения обучающимся информации. Основная

роль педагога отводится организации и управлению учебным процессом, где

главным действующим лицом становиться обучающийся.

В этой связи, традиционная форма обучения – лекция, приобретает новое

значение. Лекции являются одним из важнейших видов учебных занятий и


45

составляют основу теоретической подготовки обучаемых. Они имеют целью

дать систематизированные основы научных знаний по дисциплине, раскрыть

состояние и перспективы прогресса в конкретной области науки и техники,

сконцентрировать внимание на наиболее сложных и узловых вопросах. Лекции

должных носить, как правило, проблемный характер, стимулировать активную

познавательную деятельность обучаемых, способствовать формированию

творческого мышления.

Лекционный материал должен преподноситься как проблема или сумма

проблем, которые лектор решает совместно с обучаемыми, или ставит перед

ними для решения на самостоятельных и семинарских занятиях.

Лекция достигнет своей цели только при условии, если она окажется

интересной для обучаемых. Обучаемые должны идти на лекцию с охотой, твердо

зная, что на ней они получат новое, интересное знание, которого сами достичь

не могу. Вызвать интерес обучаемых к лекции можно тщательны отбором для

рассмотрения проблемных вопросов, в которых им трудно разобраться

самостоятельно, новизной подходов к решению этих вопросов, убедительным

доказательством их актуальности и возможности различных вариантов решений.

Исходя из практического опыта проведения аудиторных занятий, в целях

повышения эффективности усвоения обучаемыми лекционных материалов,

предлагаются ряд нижеприведенных приемов и способов.

Таблица

Приемы и способы повышения эффективности проведения

лекционных занятий

№

п/п

Приемы и способы повышения

эффективности проведения

лекционных занятий

Влияние приемов и способов повышения

эффективности на процесс усвоения лекционных

материалов

1) Логическая последовательность

изложения материала лекции

(каждый последующий тезис

или вопрос должен быть

обусловлен предыдущим

У слушателей формируется структурно-логическая

схема усвоения преподаваемого материала, системное

представление об изучаемой теме. Способствует

легкости усвоения и запоминания за счет логичности и

структурности укладывания изучаемого материала в

картине мировоззренияобучаемых


46

положением и опираться на

него)

2) Приведение наглядных

рисунков и схем

Способствует усвоению материала за счет развития

памяти, повышения впечатлений и образности

мышления (увеличению количества образов),

формированию структурно-логической схемы

(последовательности) усваиваемого материала

3) Сопровождение слайдовых

материалов комментариями.

Дополнение речевой

информации рисунками и

схемами на маркерной доске,

либо флипчарте.

Способствует повышению эффективности

запоминания за счет включения в процесс обучения

нескольких органов чувств: визуального, аудиального

(вижу то, что слышу и слышу то, что вижу),

тактильного (за счет конспектирования лишь

основных, наиболее важных моментов). У обучаемых

формируется умение одновременно видеть, слышать,

обрабатывать информацию и делать выжимки и

выводы из усвоенного материала.

4) Укрепление усвоения

теоретических положений

конкретными примерами из

практической деятельности

(чем больше разнородных

практических примеров, тем

лучше усвоение теоретических

положений)

Способствует развитию образного мышления,

расширению сознания за счет увеличению

возможностей применения полученных теоретических

положений на практике. Способствует повышению

интереса к изучаемой теме за счет инсайтов, которые

возникают у слушателей в процессе связывания

полученных теоретических знаний с практической

деятельностью.

5) Постановка прямых и

наводящих персональных

вопросов обучающимся по

изучаемой теме

Способствует быстрому включению магистранта в

процесс обучения, развитию «поисковой системы»

памяти, быстрой обработке информации и ее

формулированию для выдачи, развитию логики

мышления.


47

6) Чтение в слух обучаемыми

информации, представленной

на слайде и ее комментирование

Способствует глубокому усвоению материала за счет

одновременного включения визуального и

аудиального органов восприятия, быстрой обработке

новой информации путем сопоставления ее с

имеющимся набором ментальных образов памяти, и

попыток вписания новой информации в

существующую образно-логическую

информационную схему.

7) Поддержание необходимого

уровня темпа обучения и

напряженности обучаемых

Способствует развитию критического (высокой

активности) мышления за счет ограничения

временных параметров на обработку и усвоение

(образованию новых логических связей) материала,

развитию креативности мышления за счет решения

стандартных задач новыми методами и способами,

что, в конечном итоге, может привести к получению

нестандартных решений.

8) Применение в речи изменения

тона и тембра голоса, изменения

мимики и жестикуляции

Способствует повышению внимания и впечатлений, за

счет включения подсознательных ресурсов для

запоминания информации

Приведенные в таблице приемы и способы способствуют формированию

и развитию у обучаемых функций памяти, определенных качеств мышления, и

процессу усвоения преподаваемого материала.

Литература:

1. Мухамадеев Т.М., Мухамадеева И.А., Досанова С.С. Методические

рекомендации по подготовке и проведению учебных занятий (в помощь

молодому педагогу). – Астана, 2015. – 145 с.

2. Педагогические технологии: учебное пособие для студентов

педагогических специальностей / под общ. Ред. В.С. Кукушина. – Изд. 4-е,

перераб. и доп. – Ростов н/Д: Издательский центр «МарТ»; Феникс, 2010. – 333

с.: ил.

3. Военная педагогика: Учебник для вузов. / под ред. О.Ю. Ефремова. –

СПб.: Питер, 2008. – 640 с.: ил.


48

Камалова Г.Б., Бейсебаева С. К вопросу использования технологий параллельного программирования при обучении будущих учителей информатики численным

методам

Камалова Г.Б., Бейсебаева С.

Казахский национальный педагогический университет им.Абая, г.Алматы

К ВОПРОСУ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ ТЕХНОЛОГИЙ ПАРАЛЛЕЛЬНОГО ПРОГРАММИРОВАНИЯ ПРИ ОБУЧЕНИИ БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ

ИНФОРМАТИКИ ЧИСЛЕННЫМ МЕТОДАМ

Наличие огромного множества прикладных задач с большим объемом

вычислений, необходимость их решения и принципиальная ограниченность

максимально возможного быстродействия компьютеров традиционной, ‘фон

Неймановской’, архитектуры привели к разработке и использованию

суперкомпьютеров, которые благодаря многопроцессорности позволяют

одновременно, в один и тот же момент времени осуществить выполнение

нескольких операций обработки данных. Разделение при этом применяемого

вычислительного алгоритма на информационно независимые части и

организация выполнения каждой выделенной части вычислений на разных

процессорах, позволяет выполнить необходимые вычисления с меньшими

затратами времени и в целом достичь ускорения процесса решения задачи.

Широкое распространение подобные параллельные вычисления

приобрели с переходом компьютерной индустрии на массовый выпуск

многоядерных процессоров с векторными расширениями. Сегодня ими

оснащены практически все устройства, начиная от карманных гаджетов и до

самых мощных суперкомпьютеров. Развитие вычислительной техники с

необходимостью подкрепляется совершенствованием алгоритмической и

программной компонент – технологий параллельного программирования.

Одним из серьезных препятствий к их применению является недостаточность

специалистов, умеющих использовать возможности многопроцессорных

устройств, изначальная нацеленность их мышления на строгую

последовательность выполнения вычислений. Поэтому в сложившейся ситуации

остро встает проблема подготовки кадров в области параллельного

программирования и параллельных вычислений. Причем подготовка в данной


49

области должна начинаться как можно раньше, со школы, а это требует

соответствующей подготовки учителя информатики.

Содержание и методика обучения теории параллельных вычислений

является новым для педагогических вузов, и, как показывает анализ

исследований по данному направлению, а также содержания программ

подготовки будущих учителей информатики в области параллельных

вычислений и многопроцессорных ЭВМ, вопросы, касающиеся данной теории,

не отражены в них в достаточной мере. Исходя из этого, целью данного

исследования является обоснование возможности и целесообразности

использования технологий параллельного программирования при обучении

будущих учителей информатики численным методам.

Являясь элементом вычислительной информатики [1], параллельные

вычисления и параллельное программирование затрагивают многие вопросы

решения вычислительных задач на компьютере. Изучение их не просто

актуально сегодня, но и может служить одним из возможных путей усиления

фундаментальной подготовки специалистов в области информатики, в том числе

и будущих учителей информатики. И могут быть предметом изучения ряда

дисциплин предметной их подготовки.

Часть вопросов, связанных с разработкой, анализом и реализацией

параллельных алгоритмов может с успехом рассматриваться в курсе «численные

методы». Это – одна из самых выигрышных дисциплин в системе подготовки

будущих учителей информатики в деле получения не только навыков решения

вычислительных задач, но и опыта практической работы на современных

электронных вычислительных машинах и изучения областей их применения. В

ней можно объединить рассмотрение как последовательных, так и параллельных

алгоритмов. Разумеется, что разработка параллельных алгоритмов и программ

является непростой задачей в связи с трудностью выявления параллелизма,

обычно скрытого, в алгоритме, т.е. выявления частей алгоритма, могущих

выполняться независимо друг от друга. Но, разработанное за десятилетия

эксплуатации вычислительной техники огромное количество тщательно

отлаженных и оптимизированных последовательных алгоритмов, может быть

положено в основу параллельных алгоритмов и использовано для сравнения

эффективности распараллеливания. Потенциальная возможность

распараллеливания неодинакова для вычислительных задач различного типа –


50

она значительна для задач, содержащих большой объем независимых друг от

друга вычислений, а задачи, рассматриваемые в курсе «численные методы»

практически все такие. Программу его составляют достаточно традиционные

учебные разделы, содержащие тщательно отлаженные и оптимизированные

последовательные алгоритмы решения типовых задач вычислительной

математики. Это, во-первых, численные методы решения основных задач

линейной алгебры, к которым, как правило, в итоге сводится решение

большинства задач вычислительной математики. Кроме того, основные

численные методы решения задач математического анализа, задач для

дифференциальных уравнений, обыкновенных и в частных производных, а

также обработки экспериментальных данных. Обучение им немыслимо без

активного использования компьютера и его программного обеспечения.

Распараллеливание алгоритмов и их компьютерная реализация требует

намного более серьезного и углубленного анализа структуры алгоритмов,

нежели при традиционно-последовательном программировании. В стандартную

схему решения задачи на ЭВМ с учетом специфики параллельных вычислений

необходимо включить еще несколько пунктов: информационный анализ;

распараллеливание процессов; конструирование параллельной программы и

оценка эффективности параллельной программы» [2].

Информационный анализ позволяет выяснить те части программы,

выполнение которых возможно организовать параллельно, независимо друг от

друга, а процесс распараллеливания может быть организован следующим

образом: сначала между процессорами распределяются операции, которые

зависят только от внешних данных программы, не зависят друг от друга и могут

быть выполнены одновременно. Это образует первый ярус ярусно-параллельной

формы графа алгоритма, обычно использующейся при распараллеливании

алгоритмов. Второй ярус включает операции, зависящие только от операций

первого яруса и т.д.

В качестве примера приведем одну из задач курса «численные методы» –

задачу численного интегрирования, где требуется вычислить определенный

интеграл методом центральных прямоугольников:


51

n

i

i

b

a

xfhdxxf1

)()( , n

abh

, )2/1( ihxi , использование которого

приводит к необходимости сложения n значений функций )(...,),( 1 nxfxf .

Заметим, что в данном алгоритме вычисления интеграла заключен

немалый параллелизм. Во-первых, вычисление значений xi не зависит друг от

друга, независимо друг от друга вычисляются и соответствующие им значения

функции )( ixf , поэтому выполнение их возможно организовать параллельно на

разных процессорах. Далее, поскольку неважно, в каком порядке суммируются

элементы, можно частичное суммирование производить параллельно на разных

процессорах, а потом складывать результаты частичных сумм, в соответствии с

обычно использующейся при распараллеливании алгоритмов ярусно-

параллельной формой графа алгоритма.

Построение параллельной программы предполагает выбор подходящей

технологии программирования и реализации на ее основе разработанного

параллельного обобщения традиционного последовательного алгоритма.

Наиболее распространенными технологиями параллельного программирования,

базирующимся на традиционных языках программирования С/С++, в настоящее

время являются OpenMP – для компьютеров с общей памятью и MPI (Message

Passing Interface - интерфейс передачи сообщений) – для кластерных систем и

компьютеров с распределенной памятью, который может применяться также и

на вычислительных системах других типов. Их использование требует владения

студентами базовыми знаниями и навыками разработки программ на данных

языках программирования, которые изучаются, как правило, на первых курсах

обучения в педагогических вузах.

Одним из наиболее эффективных подходов к обучению будущих

учителей информатики разработке параллельных алгоритмов и использованию

технологий параллельного программирования в рамках курса численные методы

может быть применение метода проектов. Организация самостоятельной

учебной деятельности студентов в свете современных тенденций развития

высшего образования имеет особое значение, так как современное общество

ставит перед высшей школой задачу подготовки не только знающего, но и,

главным образом, мыслящего и умеющего добывать самостоятельно

необходимые для практической деятельности знания и умения специалиста. В


52

качестве индивидуальных или групповых проектов в рамках данного курса

студентам могут быть предложены темы, связанные с разработкой и

реализацией параллельного обобщения традиционных последовательных

алгоритмов, рассматриваемых на аудиторных занятиях.

Таким образом, технологии параллельного программирования могут с

успехом использоваться в обучении параллельным алгоритмам решения

типовых задач вычислительной математики в курсе численные методы, что

позволит расширить круг знаний будущих учителей информатики о

современных компьютерных системах, технологиях программирования и

возможностях их использования для эффективного решения вычислительных

задач.

1 Ильин В.П. Вычислительная информатика: открытие науки.–

Новосибирск: Наука, Сиб. отделение, 1991. – 198с.

2 Анисимова Н.С., Слива М.В. Этапы решения задачи на ЭВМ при

параллельном программировании // Информатика и образование, 2007. –

№2. – С.68-70


53

Metodyczne podstawy wychowania Ахметов Н.А. ЖАС ЖЕТКІНШЕКТЕРГЕ САЛАУАТТЫ ӨМІР САЛТЫН ҚАЛЫПТАСТЫРУ МӘСЕЛЕЛЕРІ

п.ғ.к., доцент Ахметов Н.А.

Ш.Есенов атындағы КМТИУ, Ақтау қаласы, Қазақстан

ЖАС ЖЕТКІНШЕКТЕРГЕ САЛАУАТТЫ ӨМІР САЛТЫН ҚАЛЫПТАСТЫРУ МӘСЕЛЕЛЕРІ

Жалпы, салауаттылық проблемасына ХХ ғасырдың 80-ші жылдарынан

бастап назар аударылып келеді. Бұл мәселелермен көптеген ғылым салалары:

психология, педагогика, медицина, валеология, философия, әлеуметтану және

т.б. ғылымдардың өз зерттеу бағыттарын ізденіс салаларына сай өзіндік

ұстанымдары бар. Мәселен, психология ғылымы – салауаттылыққа жан-

дүниенің қалыптасу ерекшеліктерін зерттесе, философия ғылымы – өмір сүру

дүниетанымын, медицина ғылымы – денсаулықты сақтау, валеология ғылымы –

салауатты өмір сүру салтын қалыптастыруды зерттейді.

Осы тұрғыда, бірқатар ғалымдар салауаттылыққа байланысты өздерінің

құнды пікірлерін білдірген.

Тұңғыш рет «Салауаттылық» ұғымын психолог И.И.Брехман енгізді. Ол:

«Денсаулық жөніндегі білім міндетті түрде барлық ғылымдардың соның ішінде

экология, биология, физиология, аксиология және педагогика негіздерінде

туындалған интегралды ортасы болуы тиіс» - деген пікірін ұсынды [1].

Валеолог В.В.Колбанов: «Салауатты өмір салты» түсінігін – тек қана

аурудың алдын алу, денсаулықты сақтау, нығайту туралы емес, адам өзіне деген

көзқарасымен мінез-құлығына, саналы түрде денсаулыққа деген құндылық

қажеттілігін қалыптастыру мәселесіне көп көңіл бөлінсе, сонда ғана өмір сүру

дағдысы қалыптасады» - дейді [2]. Сонымен қатар ол салауаттылық мазмұнын

қарастырғанда, денсаулыққа деген көзқарастарын білім арқылы қалыптастыру

мәселесіне де көп көңіл бөлді. Ол меңгеретін білім жүйесінің байланысы,

мектептегі білімдер жүйесінің маңыздылығында басым болуына баса назар

аударды.

Н.М.Амосов салауатты өмір сүру үшін саналы түрде істеген жеке бастың

ынтасымен, қабілетке қарай, өз денсаулығына көңіл бөліп, үнемі шұғылдану


54

қажет екеніне тоқталып, «аурулар туралы көп жазылады, бірақ денсаулықты

сақтау жолдары бағытында жұмыстар өте аз» деп, мынадай тұжырым ұсынады:

1) адам жалқаулықтан, қомағайлықтан өзінің қисынсыз қылықтарынан ауырады;

2) медицина адамдарды емдейді, бірақ сауықтырып жібермейді; 3) адам өмірінің

ең басты құндылығы – денсаулық, денсаулықты ештеңемен алмастыруға

болмайды, - дейді [3].

Психолог А.Н.Леонтьев, өз зерттеулерін негіздей келе, салауатты өмір

салтының категорияларын:

1) «Өмір сүру қалпы» – адамдардың табиғаттағы және әлеуметтік

ортадағы қарым-қатынас жүйесі, адамгершілік және рухани құндылықтарды

пайдалана білуі, өзіне қажеттілікті сезіне білуі мінез-құлықты өзгерте отырып,

өмір сүру салтының мәнін түсіне білуі;

2) «Өмір сүру мәні» – өмірдегі қажеттілігін сезіну, өмірді мағыналы

сүруге ұмтыла білуі;

3) «Өмір сүру деңгейі» – тұрмыстық жағдайды жақсарту, материалдық

және рухани керегін қанағаттандыруы, еңбек және бос уақытын тиімді пайдалана

білуі;

4) «Өмір сүру стилі» – рухани жан-дүниесінің әлеуметтік ролінің

орындалып қанағаттануында болса;

5) «Өмір тіршілігі» – бұл өмір салтының құрылымдық элементтерінде

табиғи-тарихи жағдайда пайда болған адамдардың өмірін толықтырып отыратын

іс-әрекеті;

6) «Өмір сүру дағдысы» – санасын, мінез-құлқын әдетке айналдыра

отырып, іс-әрекетке дағдыланып, күш-қуатын белгілі мөлшерде жұмсай отырып

меңгеруі, - деп бөліп қарастырды.

Салауатты өмір сүру – өмірдегі өз орнын білу, өмір сүруге ұмтылыс

жасау, алға қойған мақсатқа жету жолдарынан тұратынын атап көрсетті. Сонда,

салауатты өмір сүру үшін өмір сүрудің мәнін, деңгейін, қалпын, стилін жеке

ұғынып, күнделікті іс-әрекеті мен әрекетінде қолданылса, дағдыға айналары

сөзсіз, - деп тұжырымдайды [4].

Ал, ғалым-зерттеуші А.С.Иманғалиев: «Ең алдымен жасөспірімдерге

денсаулықты сақтау, қалыптастыру және қорғау түсінігін жеткізу үшін

валеологиялық принцип жағдайын тереңдету керек», - деп денсаулық сақтауды


55

жан дүниесіндегі құндылықтардың адамгершілік тұрғыдағы маңызын ашып

көрсетеді.

Жоғарыда аталған осы ғалымдар пікірлерінің түйіні біз көтеріп отырған

салауаттылықта ең басты құндылық – денсаулық екеніне саяды. Демек, адамның

күнделікті қалыптасқан өмір тіршілігі – денсаулық туралы дұрыс көзқарас

қалыптастыру, яғни, оны біржақты түсінбей, мән беру бағытына арналған

медицина және валеология ғылымдарындағы жасалған алғашқы қадамдар деп

түсінеміз. Бірақ бұл ұстанымдар қоғамдағы өзгерістерге байланысты өзгеріп

отыруы мүмкін.

Сонымен, философия, әлеуметтану, психология, педагогика, валеология

ғылымдарының салауатты өмір сүруге негіздемелері:

философия-социология ғылымдары: «Салауатты өмір сүру» – оқушы

өмірінің құндылығы, әлеуметтің ықпалы, оқушының сана-сезімінің рухани

тазаруына көңіл бөледі;

медицина-валеология ғылымдары: «Салауатты өмір сүру» – денсаулыққа

деген көзқарасты, рухани-адамгершілік дүниесімен жүзеге асырып, жан саулығы

мен тән саулығының үйлесімділігін (гармония) іскерлікпен қалыптастыра

отырып дағдыға қалыптастыру;

психология-педагогика: «Салауатты өмір сүру» – жеке адам дүниесі

байлығын (адамның ішкі бірлігі, тиімді еңбек, адами қасиет) санадағы құндылық

нормаларына сай жүзеге асуын дағдыға қалыптастыру үшін қабілетін дамыту,

күнделікті өмірдегі өзіне қажеттілік білім мен білікті санасына қалыптастырып,

дағдыға айналдыру.

Психологтар зерттеулерінде, 10-14 жастағы жеткіншектердің

ерекшеліктері, осы уақытта баланың қиялы артып, әлем туралы білуге ынтасы

жоғарылайды, күнделікті болып жатқан дүниелерге деген қызығушылығы басым

болады десе, биология ғылымында, мектеп жасындағы (10-14 жас аралығы)

оқушыларда – бұл кезеңде дене дамуындағы айқын жыныстық белгілер пайда

болады. Өсу, жетілу қалпында, сондай-ақ дене бітімінде жыныстық

ерекшеліктердің қалыптасу кезеңі басталады.

Ал, педагогтар зерттеулерінде осы жастағы (10-14 жас) балалардың ішкі

дүниесінде айналамен қарым-қатынас жасауда, үлкендер арасында өзінің алатын

орнын түсінуде өзгерістер байқалады. Олар үйде, мектепте түрлі еңбек процесіне


56

қатыса отырып, күнделікті өмірді бақылайды, ой-өрісі кеңейеді. Міне,

осылардың әсерінен бала өзін-өзі білімді, тәжірибелі, өз күшімен әрекет жасай

алатын ересек адаммын деп есептейді.

Сондықтан, бұл жаста адам кім боламын немесе қандай боламын деп

өзіне-өзі сұрақ қояды. Осы кезеңнен бастап өзін қоршаған ортаға, өзіне басқа

адамдардың берген бағасына үлкен көңіл бөледі, бойын тезірек есейсем деген

құлшыныс жайлайды. Яғни, осы жаста берілген оқу мен тәрбие оқушы санасына

сенің тілегің – денсаулық, қайғы-қасіретсіз өмір сүргенің және өмірді бағалай

біліп, өмір сүру жолдарын үйренгенің деген қанатты сөздерді дағдысына

қалыптастыру.

Пайдаланылған әдебиеттер тізімі

1. Брехман И.И. «Валеология – наука о здоровье». - М., 1990.

2. Колбанов В.В. Валология. Основные понятия, термины и

определения - СПб., ДЕАН, 1998.

3. Амосов Н.М. Раздумья о здоровье. 3-е изд., доп. перераб. - М., 1987.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.:

Политиздат, 1975. -304с.


57

Горбатюк Н.М. Добротворець Василь Сухомлинський та екологічне виховання

К.пед.н. Горбатюк Н.М.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

ДОБРОТВОРЕЦЬ ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ ТА ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ

Педагогічна і наукова діяльність В. Сухомлинського проходила у мінливий і

складний період нашої історії: війна, повоєнне лихоліття, відбудова народного

господарства, хрущовська відлига, десидентський рух, втілення у життя комуністичних

ідей та теорій «єдності мов соціалістичних націй» тощо. У такому бурхливому потоці

життя важко відшукати незамулені джерела вічності, від яких можна було б відживити

корінь і крону українського дерева роду. Все це наводить на думку, що питання

екологічного виховання у творчій спадщині В. Сухомлинського вимагає особливого

бачення і уважного дослідження.

На сьогодні багато науковців та педагогів-практиків присвятили свої

дослідження проблемі екологічного виховання, серед них: Н. Лисенко, Н. Глухова, В.

Скребець, В. Фокіна, С. Ніколаєва, З. Плохій, Н. Кондратьєва, І. Звєрєв, І. Бабин,Т.

Гладюк, Л. Нестеренко, Л. Пироженко та ін. Так, І. Бабин охарактеризував проблему

формування екологічної культури як основу гармонійного розвитку особистості в

контексті ідей В. Сухомлинського.

Сухомлинський (1918-1970) – один із видатних представників розвитку

педагогіки ХХ ст. Впродовж усього життя він навчався мудрості, яка покликана

формувати гуманну, соціально активну, творчо мислячу, морально здорову

особистість, яка буде випромінювати ідеали Добра, Краси, Честі, Совісті, Свободи. Він

розумів, що екологічне виховання неможливе без використання джерел народної

скарбниці. «Ми несемо в народ світло знань, науки. Народ – живе, вічне джерело

педагогічної мудрості. Якби в нас не було постійного духовного спілкування з людьми,

ми не могли б успішно вчити і виховувати молоде покоління», – писав В.

Сухомлинський [1, с. 255].

Термін «екологічне виховання» В. Сухомлинський не визначав, але уся його

діяльність була спрямована на виховання екологічно ціннісного ставлення учнів до

природи.

Особливу увагу Василь Олександрович у процесі екологічного виховання

підростаючого покоління надавав розвитку умінню жити в гармонії з природою. В


58

розумному, дбайливому спілкуванні з природою дитина відчуває себе господарем своєї

землі, «…природа стає для неї наочним мірилом цінностей, джерелом багатств» [7, c.

537].

У Павлиші проводилися уроки мислення серед природи. В. Сухомлинський у

творчій співпраці з вчителями школи склали книгу «Триста сторінок книги природи»

– це опис трьохсот уроків [4, с. 403]. «Природа – колиска дитячої думки і треба

прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення», – зауважував

педагог [7, с. 539].

Усі праці Василя Олександровича «написані з природи»: «Краса природи – це

могутнє джерело енергії думки, це поштовх, що пробуджує і ледачу, і сплячу, і інертну

думку. Перед красою кожна дитина така, якою вона є насправді, під впливом краси

вона стає такою, якою вона повинна бути. Коли дитина опиняється віч-на-віч з

природою, коли перед нею відкривається світ дивних речей – дайте волю дитячим

вчинкам, саме через вчинки ви найкраще зможете спостерігати, як сприймає

навколишній світ кожна дитина, що вона бачить, як думає» [6, с. 45].

У творах В. Сухомлинського природа визначається як провідний чинник

екологічного виховання. Він писав: «Багаторічний досвід навчально-виховної роботи

переконує, що природа є не лише об’єктом пізнання, не лише сферою активної

діяльності наших вихованців, а й частиною їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх

життя. Природа – величезної ваги виховний чинник, що накладає свій відбиток на весь

характер педагогічного процесу» [7, с. 536– 537].

На думку педагога, природа сама по собі не може виховувати. Дитина стане

розумною, моральною, прекрасною, доброю і непримиренною до зла за умови

активного «взаємодіяння» з природою. Василь Сухомлинський зазначає, що «активно

впливати на природу, але при цьому залишатися сином її, бути вінцем її творіння і

водночас володарем її сил, по-синівському бережливо ставитися до неї – ось яку

позицію треба виховувати в учнів у процесі їх взаємодіяння з природою» [3, с. 554]. І

це дійсно так.

В. Сухомлинський активно використовував усі засоби екологічного виховання,

які впливають на особистість у певному напрямі: це слово, фольклор, авторитет

батьків, казка, праця, природа, духовно-моральні цінності, громадська думка тощо.

Казці він надавав особливо важливого значення в процесі екологічного виховання і

стверджував: «Казка – благодатне джерело виховання любові до Батьківщини, яке

нічим не можна замінити. Патріотична ідея казки – в глибині її змісту; створені

народом казкові образи, що живуть тисячоліття, доносять до серця й розуму дитини

могутній творчий дух трудового народу, його погляди на життя, ідеали, прагнення.


59

Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона – творіння народу… Казка – це

духовні багатства народної культури, пізнаючи які, дитина пізнає серцем життя

народу» [5, c. 177, 178 ]. У Павлиській школі була обладнана Кімната казки. У науково-

педагогічній спадщині В. Сухомлинського варто виокремити збірки казок, які він сам

написав для дітей, а саме: «Гаряча квітка», «Куди поспішають мурашки», «Казки

школи під відкритим небом: Казки, притчі, оповідання». Він вважав створення

дитиною казок – найцікавішим видом поетичної творчості: «Коли мені вдалося

добитися, щоб дитина, в розвитку мислення якої траплялися серйозні труднощі,

придумувала казку, пов’язувала в своєму уявленні кілька предметів навколишнього

світу – отже, можна з певністю сказати, що дитина навчилася мислити» [5, c. 180-181].

Таким чином, найефективнішим аспектом екологічного виховання є виховання через

казку. Адже казка – це активна творчість, яка охоплює всі сфери духовного життя

дитини, її розум, почуття, уяву, волю.

У педагогічній спадщині педагога приділяється значна увага вивченню та

впровадженню трудових традицій народу, які також були одним з елементів

екологічного виховання. Люди праці в Павлиші користувались загальнолюдською

повагою, а трудові традиції українського народу внесли багато нового й корисного у

виховний процес Павлиської школи. Так, діти працювали в період весняного й

осіннього Тижня саду, літньої косовиці, щороку проводили озеленення села тощо.

Вчений писав: «Особливе місце в житті нашого колективу посідають трудові традиції,

завдяки їм праця набуває романтичного забарвлення, супроводиться яскравими

почуттями і переживаннями. Духовне піднесення, яке переживають діти в процесі

праці, приносить радість; праця і щастя зливаються, стають моральним багатством» [2,

c. 84]. Такі якості душі як доброта, ласка, доброзичливість, повага до старших

народжуються в праці, турботах. У ставленні до людей праці формувалась

громадянськість людини. В. Сухомлинський вважав працю могутньою силою

екологічного виховання. Праця, переконував педагог, формує особистість, без неї

людина не знайде свого життєвого покликання. «Праця – могутнє джерело розумового

розвитку. Спілкуючись активно з природою, людина не просто набуває знання, а

здобуває їх; напруження фізичних сил зливається з напруженням сил розумових» [3, с.

561]. Отже, праця є одним з елементів активного спілкування з природою, а це сприяє

формуванню екологічного виховання в учнів.

Отже, Василь Сухомлинський – це не тільки історія української педагогіки, але

й майбутнє сучасної української школи. Педагог зробив цінний вклад в наукове

осмислення і висвітлення актуальних проблем екологічного виховання учнів. Василем

Олександровичем було запропоновано корисні поради, дотримання яких допомагає


60

вчителям виховувати в школярів дбайливе ставлення до природи, формувати

психологічну готовність оберігати природні цінності всюди і завжди.


1. Cухомлинський В. О. Народний учитель / В. О. Сухомлинський //

Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол. : О. Г. Дзеверін, М.

М. Грищенко, С. П. Заволока. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 5. Статті. – С.

239-255.

2. Сухомлинський В. О. Павлиська середня школа / В.О.Сухомлинський //

Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол. : О.

Г. Дзеверін, М. М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад. школа, 1976.

– Т. 4. – С. 7-390.

3. Сухомлинський В.О. Природа, праця, світогляд/ В. О.Сухомлинський //


М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 5. – С.

551-562.

4. Сухомлинський В. О. Розмова з молодим директором / В. О.

Сухомлинський // Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол.

: О. Г. Дзеверін, М. М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад.

школа, 1976. – Т. 4. – С. 393-626.

5. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О.Сухомлинський //


М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 3. – С.

7-279.

6. Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В. О. Сухомлинський //

Вибрані твори в п’яти томах / В. О. Сухомлинський. – К.: Радянська

школа, 1976. – Т. 2. – 668 с.

7. Сухомлинський В. О. Школа і природа / В. О. Сухомлинський //

Сухомлинський В. О. Вибрані твори : в 5 т. / ред. кол. : О. Г. Дзеверін,

М. М. Грищенко, С. П. Заволока та ін. – К. : Рад. школа, 1977. – Т. 5.

Статті. – С. 536-551.


61

Strategiczne kierunki reformowania systemu edukacji

Комишан Ю.В. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ – ОДИН ІЗ ЧИННИКІВ ВПЛИВУ НА ОСВІТУ

Комишан Ю.В.

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

Україна

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ – ОДИН ІЗ ЧИННИКІВ ВПЛИВУ НА ОСВІТУ

В умовах сьогодення ми спостерігаємо очевидний вплив глобалізації на

всі сфери нашого життя. Швидкого темпу сама глобалізація набрала відносно

недавно, а саме в останні десятиліття ХХ – на початку ХХІ ст. Зміни одночасно

проходять в багатьох галузях, тому зовсім не дивним є те, що ми спостерігаємо

такі яскраві інновації в педагогічних підходах до викладання мистецьких

дисциплін у сучасній загальноосвітній школі.

Питання, що торкаються глобаліських змін у педагогічній сфері ми

зустрічаємо у роботах таких дослідників: В. Андрущенко, Е. Гідденс, Ж. Делор,

І. Добронравова, І. Зазюн, Н. Кочубей, А. Сбруєва, Н. Сулаєва, В. Шевченко.

Науковці О. Бульвинська, В. Кушерець, М. Романенко описують у своїх працях

процеси інформатизації та комп’ютеризації у системі освіти. Глобалізація

безпосередньо впливає на Україну та українське суспільство і цим питання

висвітлюється у дослідженнях О. Білоруса, О. Льовкіної, А. Панаріна.

Метою нашого дослідження є визначення основних чинників впливу

глобалізації на сучасну мистецьку освіту в Україні.

Упродовж тривалого часу багато науковців досліджують глобалізацію як

теорію, ідеологію та стратегію [2; 3]. Термін «глобалізація» введений вперше

О. Робертсоном у 1983 році і відносився винятково до економіки, а вже пізніше

він увійшов у багато інших сфер. У своїх працях В. Морес говорить, що цей

термін виник ще у 70-х роках ХХ ст. і зустрічався у позначеннях нових стратегій

світового виробництва й розподілу. У тому ж таки 1983 році американський

дослідник Т. Левітт означив глобалізацію як «формування єдиного світового

ринку» [1; 5].


62

Поняття глобалізації у сфері освіти може розкриватися як поєднання

намагань педагогів, метою яких є вирішення задач та розв’язання проблем

сьогодення, покращення підходів до навчального процесу в закладах усіх рівнів.

Ера сучасних технологій дає поштовх до виникнення та пошуку нових

можливостей інтегрування в освітній сфері.

Як відомо, глобалізація має своїх прихильників (У. Андерсон, Р. Кеохейн,

К. Омає) та опонентів (Дж. Грей, М. Канаєв, Дж. Най), а також означається

пріоритетними (тісний зв’язок з економікою та політикою; є основою

майбутнього процвітання та достатку; можливості використання технологій

країнами, що розвиваються; є каталізатором інтеграції інформаційних систем в

єдину світову систему) та непріоритетними сторонами (соціальне розшарування;

високий рівень елітарності; витіснення реального світосприйняття віртуальним,

підвищення рівня злочинності; проникнення в інформаційне поле

фрагментарної, невпорядкованої інформації; втрата національної, культурної,

релігійної ідентичності) [5].

У ході аналізу досліджень, в яких висвітлюються проблеми цієї тематики,

можемо визначити 3 найважливіші аспекти впливу глобалізації на систему

освіти: політичний, економічний та культурний.

Політичний аспект виявляється в поширенні ідей неолібералізму на

освіту в багатьох країнах. Це явище ми можемо помітити у зменшенні ролі

держави у впливах на освітній складник; зростання авторитету міжнародних

організацій (Світовий Банк, Світова організація торгівлі – СОТ, Міжнародний

валютний фонд тощо); приватизація освітніх закладів; також зазнають змін

форми контролю в освітній сфері [4; 5].

Економічний аспект розкриває трансформацію освіти в предмет

міжнародної торгівлі. Технологічно проникнення ринкових механізмів стало

можливим з розробкою та впровадженням у дію в рамках СОТ Генеральної угоди

про торгівлю послугами, яка передбачає нові можливості для інвестицій у сферу

освіти, отримання від неї прибутків та інтернаціоналізацію освіти в цілому.

Основна її ідея – підтримування однакових умов, які б сприяли експорту та

імпорту послуг у всі країни [4].

Щодо культурного аспекту глобалізації, можна зазначити, що перед

сучасною педагогікою стоїть завдання підготовки молодого покоління до життя

в умовах глобалізації, а також збереження його національної, культурної,


63

релігійної належності. Відомо, що, крім підготовки професійних кадрів, перед

педагогічною освітою стоїть не менш важливе завдання, а саме формування

майбутнього покоління країни. І як будь-яка сфера життя суспільства включає в

себе позитивні та негативні аспекти. Наголошуючи на конструктивних сторонах,

слід акцентувати увагу на тому, що в останні роки можемо спостерігати

збільшення кількості міжнародних наукових, науково-практичних семінарів,

конференцій; міжнародних обмінів науковцями та студентами; стажування

молодих науковців за кордоном; різноманітних міжнародних програм тощо [5].

Виходячи з умов глобалізації сьогодення, наша країна не може

залишатись закритою для глобаліських явищ, що охоплюють всі сфери нашого

життя. Тому доречним є питання адаптації вітчизняної системи освіти до вимог

сучасності. Відповідно до цього постають нові вимоги до підготовки

майбутнього фахівця, який би був здатен формувати у молодшого покоління

аксіологічні орієнтири, використовуючи позитивні сторони глобаліського

процесу і водночас сприяти мінімізації впливів глобалізації на нього.


1. Сучасна глобалістика: провідні концепції і модерна практика : Навч.

посіб. / [Бебик В.М., Шергін С.О., Дегтерьова Л.О.] – К. : Університет

«Україна», 2006 – 208 с.

2. Галкин А.А. О глобализации без иллюзий / А.А. Галкин //

Глобализация. Конфликт или диалог цивилизаций? – М., 2002. – 164 с.

3. Панарин А.С. Искушение глобализмом / А.С. Панарин. – М. : Эксмо-

Пресс, 2002. – 416 с.

4. Сбруєва А.А. Глобалізація освіти / А.А. Сбруєва // Енциклопедія освіти

/ [гол. ред. В.Г. Кремень]. – К., 2008. – 1038 с.

5. Сулаєва Н.В. Підготовка вчителя в педагогічному простору

неформальної мистецької освіти : монографія / Наталія Сулаєва. –

Полтава: ПНПУ ім. В.Г. Короленка, 2013. – 408 с.


64

Сыздыкова С.М., Косдаулетова С.К НАУКА И ОБРАЗОВАНИЕ КАЗАХСТАНА: ВЗГЛЯД В БУДУЩЕЕ

Сыздыкова С.М., Косдаулетова С.К

КазГосЖенПУ, (Казахстан, г.Алматы)

НАУКА И ОБРАЗОВАНИЕ КАЗАХСТАНА:

ВЗГЛЯД В БУДУЩЕЕ

Несмотря на то что Независимость РК составляет несколько лет, процесс

всеобщий реформы образования и науки еще не завершен. Значительные

изменения в области образования и науки с момента обретения независимости

стали прекрасной возможностью для конкурентоспособной молодежи. В этой

связи одним из основных вопросов государственной политики является

адаптивное образование в соответствии с современным мировым

образовательным пространством, развитие глобального познания и мышления,

самоидентификация, а также высокообразованный специалист может быть

лидером мира, общества и экономики, социального и культурного процветания.

Высшее образование - не только дает знания и навыки специалисту, но и

помогает сформировать человека.

Стратегия развития высшего образования в стране начинается с

положений Конституции РК, Закона об образовании, Послания Президента

Республики Казахстан Нурсултана Назарбаева народу «Казахстан - 2030».

В настоящее время основным стратегическим направлением и целью

развития высшего образования является создание нового поколения высоко-

квалифицированных специалистов, оснащенных творческим мышлением,

высокими деловыми навыками, высоким гуманистическим мышлением,

профессионализмом, ответственным за жизнь, ответственным за жизнь,

гуманизацией образования, который пропагандирует роль и место фундамен-

тальной науки в профессиональной подготовке. В этой связи молодые люди,

овладевшие будущей профессией, могут быстро овладеть современным научным

прогрессом, перенести свои действия в правильном направлении и правильно

использовать их. Инновации в образовании, науке и технике в глобальный

период информатизации будут определять способность будущих специалистов


65

практиковать деловую и организационную деятельность, самостоятельно

принимать решения, отвечать ответственным образом, поддерживать моральный

и психологический климат на рабочем месте.

Учебный процесс основан на национальных традициях, культуре,

экономике и политической жизни нашего народа. Например, система

образования имеет следующие функции:

- раскрыть духовный и энергетический потенциал человека,

сформировать прочную основу нравственности и здорового образа жизни,

создать условия для развития каждого человека;

- воспитание гражданства, прав и обязанностей человека перед народом,

обществом и государством, а также необходимость участия в культурной,

социальной, экономической и политической жизни страны;

- создание возможностей для граждан Республики получать общее и

профессиональное образование;

- развитие творческих способностей и эстетического воспитания

личности;

- создание условий для изучения казахской культуры и традиций.

В контексте глобализации многие вещи формируются в соответствии с

научной методологией. Конечно, хотя человеческая наука еще не смогла

организовать научную работу, научные принципы уже используются.

Наука - только знания, факты и т. д. Это не только коллекция, но и одно

из социально-культурно значимых явлений общества. Итак, наука: одна область

культуры, один из методов мировоззрения, создание человека и природы,

специальный институт (не только высшее учебное заведение, но и научные

сообщества, академии, лаборатории, журналы и т. д.). Поэтому, чтобы применять

эти принципы, прежде всего, их нужно знать. Потому что новая продукция

требует новых природных ресурсов, технологий и машин. Для удовлетворения

этих потребностей важно знать современные научные концепции и включать их

в общество. С развитием науки, возможности и свобода людей делать больше

всего улучшатся. Жители планеты начинает стареть. В этом отношении важны

этические проблемы, формируется новая этическая наука. Специалисты в этой

области смогут определить полезные и вредные аспекты науки и решить, что


66

даст им доступ и свободу. Такие предстоящие события описали 18 типов

британских футуристов.

Нанотехнологии поглощают инфракрасную энергию от земли в дневное

время. Они даже получают не только солнечный свет, но и тепло солнца сквозь

солнечный свет в течение дня. Так что эти батареи работают ночью. Сегодня

ученые усиленно работают над созданием таких nanostannes и панелей

солнечных батарей и развивать нанотехнологии. По мнению экспертов, в

Центральной Азии насчитывается более 300 наружных дней. Поэтому широкое

использование таких батарей очень эффективно. Если мы используем солнечные

батареи в наших домашних хозяйствах, потребление электроэнергии сократится

на 70 процентов в год.

Прежде чем приступить к работе в Японии, внимание обращается на то,

что человек не может сделать сейчас, и что он может адаптироваться к новым

ситуациям. Поэтому существует тенденция подготовки специалистов на самом

предприятии. И процесс обучения будет продолжаться до пенсионного возраста.

Японские рабочие предпочитают работать на всю жизнь. На японских

предприятиях работник сможет улучшить свою квалификацию в определенное

время. Для японских инженеров и техников нет большой разницы. Работник,

который найдет работу на заводе, сможет принять оптимальное решение, не

дожидаясь своего руководителя. Это достижение образования, науки и

профессионализма. Согласно научным предположениям, человечество

достигнет больших успехов в будущем. Такова степень свободы людей будет

расти выше. Например, запуск нескольких космических отелей на орбите (2014

год); Возрождение нанотехнологий, полный контроль над атомными

веществами, получение золота из других металлов, триумф алхимии (2015);

Введение единой международной валюты - киловатт (2016 год); Искусственный

интеллект параллелен человеческому уровню (2020); Впервые человек

отправляется на Марс (2021 год); Изменение структуры ДНК динозавров через

компьютер (2023); Замена носа, глаз и кожи более эффективна, чем

искусственные органы (2025); Изобретенное молекулярное копирование любой

материи и всего (2040); - Он может производить продукты питания, одежду и

алмазы из загрязненной территории. Устраняет важность производства и

сельского хозяйства. Человек будет сосредоточен на искусстве, образовании и


67

развлечениях; Стабилизация Луны до низкогравитационных пенсионеров (2051);

Появление быстрых космических кораблей близко к свету (2095) .

Что было сделано человечеством, не говоря уже о них? Но все дело в том,

что каждый человек имеет одни и те же достижения в своем собственном праве.

Здесь тоже проблема свободы. Сколько времени, усилий и справедливости

необходимы для этого.

Наше оборудование развилось, наше оборудование связи выросло, и ваши

слова доходят до того, что вы идете. Теперь это мобильный телефон, радио,

образный телефон. У нас есть радио и телевидение, которые предоставляют

различные типы информационных сообщений. Телевидение - это что? Что вы

называете Интернетом? Предоставляет информацию, независимо от того,

является она новой или нет, чтобы ваши глаза открывались. Все это - достижение

современного образования, науки и техники. В настоящее время это достижение

широко распространено не только в США, Японии, но и в Казахстане. Однако с

небольшим населением Казахстан нуждается в экономическом развитии,

знаниях и технологиях. Тогда нас ждут только страны мира и окружающие

страны. Для этого необходимо создать независимость страны, обеспечить

процветание казахстанской нации, способствовать расширению своего языка и

культуры.

Президент Казахстана Назарбаев посвящен вопросам образования и

науки страны как главный приоритет в его Обращении к народу Казахстана

каждый год. В частности, Казахстан уделил особое внимание качественному

росту человеческого капитала. Прежде всего, было поручено принять ряд

важных мер, в том числе необходимость обратить внимание на образование и

здравоохранение, включая модернизацию системы образования и науки.

Президент Н.А. Назарбаев сказал в обращении и в статье к народу (Взгляд

будущее: модернизация общественного сознания) что каждый промышленный

проект в каждом регионе должен контролироваться не только местными

властями, но и общественностью. Эта работа должна быть общенациональной

задачей всей страны в течение следующего десятилетия [2]. Только так вы

можете присоединиться к 30 наиболее конкурентоспособным странам мира.

В частности, секторы «экономики будущего», президент РК Н.А.

Назарбаев. Н. Назарбаев: «Национальная система инноваций, которая имеет

очень эффективный сервис, должна быть ее основой. У нас уже есть работа в


68

этом направлении. Мы пойдем дальше. В рамках Нового университета три новых

научных центра будут созданная в Астане. Центр живых наук занимается

совместной работой с ведущими мировыми исследовательскими центрами в

области трансплантации органов, искусственного сердца и легких, стволовыми

клетками и долгосрочной медициной. Центр энергетических исследований будет

сосредоточен на возобновляемых источниках энергии, высоких энергетическая

физика и технология.

Междисциплинарный инструментальный центр - это инженерный центр,

лаборатория и конструкторское бюро. «Эти меры были реализованы с 2010 года.

В этой связи правительство разработало межсекторальный план научно-

технического развития страны до 2020 года с учетом приоритетов нашей отрасли

в 2010 году. Сегодня Н. Назарбаев сформировал интеллектуальные

инновационные кластеры на базе Назарбаевского университета. Слияние

кластера вокруг Назарбаевского университета стало основой для создания

национальной научно-инновационной системы, которая способствует передаче

и развитию науки, инноваций и новых знаний. Например, НО Астанаский

научно-технологический парк играет особую роль в Назарбаевском

университете. В нем сочетаются опыт зарубежных и казахстанских компаний,

малого и среднего бизнеса, венчурного капитала, ученых, бизнесменов,

финансистов, студентов и докторантов с целью создания и повышения

конкурентоспособности казахстанских бизнес-инноваций [3].

Короче говоря, хотя люди не могут быть равными по силе или

способностям, справедливость может быть столь же бесплатной, как

образование, наука, разумность и закон. Для этого невозможно дальнейшее

развитие государственной политики в этих областях:

1. Впереди много научных открытий. Нетрудно понять, сколько из них

может внести вклад в человечество по имени. Например, технические инновации

в развитии космического, космического туризма, солнечного света, большого

катамарана (без топлива), нанотехнологий, большого андронического

коллайдера, человеческих роботов и т.д. Достижения расширят человеческие

знания и повысят наши знания.

2. Принимая во внимание тот факт, что после того, как посткризисное

развитие является реальной наукой, должны быть созданы все условия для


69

устранения существующих барьеров для науки и обеспечения ее полного

благосостояния.

3. Абай говорит: «Три вещи - это человеческие качества: теплое сердце,

светлый ум, теплое сердце». Следовательно, у казахов есть чувство тепла, любви,

чести, вдохновения.

Мы делаем вывод, что все это должно быть главной целью и задачей всей

отрасли образования, образования и технологий для поглощения этих

благородных качеств нашего народа для свободного развития науки,

образования, технологии сегодняшнего поколения.

Список литературы:

1. Сыздыкова С.М. Казахстан: Политика защиты свободы личности.

А., 2010. -211С.

2. Послание Президента РК Н.Назарбаева народу Казахстана. 31

января 2017 г. Третья модернизация Казахстана: глобальная

конкурентоспособность.

http://www.akorda.kz/ru/addresses/addresses_of_president/poslanie-

prezidenta-respubliki-kazahstan-nnazarbaeva-narodu-kazahst; Статья

главы государства «Взгляд будущее: модернизация общественного

сознания» 12 апреля, 2017 г.

http://www.akorda.kz/ru/events/akorda_news/press_conferences/statya-

glavy-gosudarstva-vzglyad-v-budushchee-modernizaciya-

obshchestvennogo-soznaniya

3. 3.http://www.edu.gov.kz/kk/news/astanada-memleket-basshysynyn-

bes-institucionaldy-reformasynzhuzege-asyru-ayasynda.

http://www.akorda.kz/ru/addresses/addresses_of_president/poslanie-prezidenta-respubliki-kazahstan-nnazarbaeva-narodu-kazahst

http://www.akorda.kz/ru/addresses/addresses_of_president/poslanie-prezidenta-respubliki-kazahstan-nnazarbaeva-narodu-kazahst

http://www.akorda.kz/ru/events/akorda_news/press_conferences/statya-glavy-gosudarstva-vzglyad-v-budushchee-modernizaciya-obshchestvennogo-soznaniya



http://www.edu.gov.kz/kk/news/astanada-memleket-basshysynyn-bes-institucionaldy-reformasynzhuzege-asyru-ayasynda

http://www.edu.gov.kz/kk/news/astanada-memleket-basshysynyn-bes-institucionaldy-reformasynzhuzege-asyru-ayasynda


70

CONTENTS

PEDAGOGICZNE NAUKI

Dystansowa edukacja Марченко Н.В., Хміль Н.А. МОЖЛИВОСТІ ХМАРНИХ СЕРВІСІВ ЯК

ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ БАЗИ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ЕЛЕКТРОННИХ РОБОЧИХ

ЗОШИТІВ ............................................................................................................ 3

Єніна Л.О. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА СУТНІСТЬ ДИСТАНЦІЙНОГО

НАВЧАННЯ ........................................................................................................ 6

Problemy przygotowania fachowców Нурбаева К.Д. , Айдарбеков З.С. БІЛІМ БЕРУ САЛАСЫНДАҒЫ ЗАМАНАУИ

ИННОВАЦИЯЛЫҚ ТЕХНОЛОГИЯЛАР ................................................................ 9

Хомяк Л.В. ПРОБЛЕМАТИЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ЗМІСТУ ЯК ПСИХОЛОГО-

ПЕДАГОГІЧНА УМОВА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ ................... 14

Старовойтенко Н.В., Чемерис І.А., Білик Л.І., Рига Т.М. ПІДГОТОВКА

МАЙБУТНІХ УПРАВЛІНЦІВ ДО ПРОТИДІЇ МАНІПУЛЯТИВНИМ ВПЛИВАМ В

СИТУАЦІЯХ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ ........................................................... 17

Хожахмедова М.Б., Уразбаева М.Н. ОТБАСЫНЫҢ ҰЛТТЫҚ ТӘРБИЕДЕГІ

РОЛІ ................................................................................................................. 22

Саденова Н.Е. ПРОФИЛАКТИЧЕСКИЙ ЭФФЕКТ ОБЩЕСОЦИАЛЬНОГО

ВОЗДЕЙСТВИЯ НА ИСТОКИ ЭКСТРЕМИЗМА ............................................... 27

Камза Г.Б. МУЗЫКАЛЫҚ БІЛІМ БЕРУ ҮРДІСІНДЕ ЖАҢА ПЕДАГОГИКАЛЫҚ

ӘДІС-ТӘСІЛДЕРДІ ҚОЛДАНА ОТЫРЫП, САПАЛЫ БІЛІМ БЕРУ ....................... 30

Шаушекова Б.К., Бакирова И.Д. СТУДЕНТТЕРДІҢ ЭТНОМӘДЕНИ

ҚҰЗІРЕТТІЛІГІН ҚAЛЫПТACТЫРУ .................................................................... 33

Головко С.О. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД У ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМИ

ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ МАГІСТРІВ З

МЕНЕДЖМЕНТУ .............................................................................................. 39

Абдыкалыков А.Т.,Ибраев Р.В. О ТЕНДЕНЦИЯХ РАЗВИТИЯ В

СОВРЕМЕННОЙ ПЕДАГОГИЧЕСКОЙ ПРАКТИКЕ. ПРАКТИЧЕСКИЙ ОПЫТ .... 43


71

Камалова Г.Б., Бейсебаева С. К ВОПРОСУ ИСПОЛЬЗОВАНИЯ

ТЕХНОЛОГИЙ ПАРАЛЛЕЛЬНОГО ПРОГРАММИРОВАНИЯ ПРИ ОБУЧЕНИИ

БУДУЩИХ УЧИТЕЛЕЙ ИНФОРМАТИКИ ЧИСЛЕННЫМ МЕТОДАМ ................. 48

Metodyczne podstawy wychowania Ахметов Н.А. ЖАС ЖЕТКІНШЕКТЕРГЕ САЛАУАТТЫ ӨМІР САЛТЫН

ҚАЛЫПТАСТЫРУ МӘСЕЛЕЛЕРІ....................................................................... 53

Горбатюк Н.М. ДОБРОТВОРЕЦЬ ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ ТА

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ .............................................................................. 57

Strategiczne kierunki reformowania systemu edukacji Комишан Ю.В. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ – ОДИН ІЗ ЧИННИКІВ ВПЛИВУ НА ОСВІТУ. 61

Сыздыкова С.М., Косдаулетова С.К. НАУКА И ОБРАЗОВАНИЕ

КАЗАХСТАНА: ВЗГЛЯД В БУДУЩЕЕ ................................................................ 64

CONTENTS........................................................................................................ 70


72

*231335*

*231369*

*230576*

*230694*

*230895*

*231124*

*231252*

*231266*

*231278*

*231360*

*231361*

*231526*

*230716*

*231435*

*231145*

*231389*

Documents

WYKSZTAŁCENIE I NAUKA BEZ GRANIC - 2017 fileпокоління, які поєднують досягнення сучасної педагогічної науки з можливостями