Тарасове серце

Гаряче й глибоке Тарасове серце,Й широке, немов синє море, –То тихе й лагідне, як раннє озерце,То грізнобурливе й суворе!

Тарасове серце за Долею плаче,За Щастям свойого народу, –І лине до Неба, орел той неначе,Щоб вимолить Нені свободу!

Тарасове серце безмежне й широке,Гаряче, як мамине лоно, –Народу віддасть хоч останнії сокиЙ навіки-віків не схолоне.

Митрополит Іларіон(Іван Огієнко)

3

ВСТУП

На виконання Указу Президента України від 11 квітня 2012 року № 257/2012 «Про додаткові заходи з підготовки та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка» ювілей Кобзаря заплановано широко відзначити на загальнодержавному рівні. Не менш широкі можливості із вшанування пам’яті Т. Г. Шевченка відкриваються й перед нами – мешканцями Чернігівщини, адже він – особлива постать у житті нашого суспільства, чи не єдиний об’єднувальний чинник української нації. Знайомство з його життям і творчістю відіграє важливу роль у духовному становленні української молоді.

Рекомендуємо Перший урок у 2013-2014 навчальному році присвятити 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.

Більшість учнів ознайомлюється з життям і творчістю Кобзаря під час вивчення навчальних дисциплін, до програм яких включено відомості про Тараса Шевченка. Питання вшанування його пам’яті на території Чернігівщини надасть можливість наблизити шевченківську тему до конкретного навчального закладу міста та села.

Головною метою Першого уроку є: привернення уваги учнівської молоді, педагогів, громадськості до постаті Тараса Шевченка, осмислення та усвідомлення його ролі в процесі самовизначення українців, вивчення форм увічнення пам’яті Тараса Шевченка на Чернігівщині, популяризація літературно-мистецької спадщини Кобзаря, залучення учнівської молоді та педагогічної громади до процесу дослідження, збереження та популяризації творів і пам’яток, пов’язаних з іменем Тараса Шевченка.

Форми і методи проведення Першого уроку можуть бути традиційними і нетрадиційними, варто обирати їх відповідно до вікових особливостей учнів, рівня розвитку учнівського колективу.

Музичний супровід уроку, використання державної та національної символіки сприятимуть створенню урочистої атмосфери на уроці. Учителю варто звернути увагу на додаткове святкове оформлення класної кімнати, залучити до роботи учнів, батьків. Змістовно провести урок допоможуть запрошені гості: учасники історичних подій, політичні діячі, письменники, знавці й шанувальники історії рідного краю, вчені.

Рекомендуємо класним керівникам загальноосвітніх навчальних закладів організувати присвячені ювілею Кобзаря мистецькі тематичні виставки.

4

Перший урок у початковій школі (1-4 класи) можна розпочати коротким екскурсом в історію, нагадати дітям, що Тарас Григорович Шевченко – видатний український поет, прозаїк, художник, академік, який безмежно любив Україну. Прожив цей талановитий митець лише 47 років.

Дітям молодшого шкільного віку доцільно розповісти про те, що Тарас ріс у бідній сім’ї. Показати макет хати, у якій народився поет, чи світлини з її зображенням. Звернути увагу дітей на те, що ще малою дитиною він залишився сиротою. Ось як письменник про це писав у вірші:

Тяжко-важко в світі житиСироті без роду:Нема куди прихилиться, –Хоч з гори та в воду!Учителю необхідно наголосити, що Тарас добре співав, грав на

старовинному музичному інструменті – кобзі. У сиву давнину ходили по Україні старі люди, під супровід кобзи співали пісні про тяжке життя, про людські страждання, про козаків. Від назви цього інструмента їх і називали кобзарями.

Збірку своїх віршів поет назвав «Кобзар». Тараса Григоровича в народі називають Великим Кобзарем.

Також учителю важливо дати учням інформацію про те, що Тарас прекрасно малював (як пейзажі, так і портрети й автопортрети). Під час розповіді варто зосередити увагу на особливостях портретних зображень Тараса Шевченка. І донині в багатьох сільських хатах на найпочеснішому місці розміщують зображення Кобзаря: світлини, вишиті портрети, репродукції картин.

Варто звернути увагу на те, що Тарас Григорович любив писати вірші про природу:

Тече вода з-під явораЯром на долину,Пишається над водоюЧервона калина.Пишається калинонька,Явір молодіє:А кругом їх верболозиЙ лози зеленіють.Можна запропонувати учням після аудіопрочитання чи читання вірша

педагогом намалювати ті краєвиди, які описані у вірші.

5

Вірш «Зацвіла в долині червона калина» діти легко вивчають напам’ять, особливо, якщо використовувати знакову символіку.

Зацвіла в долині Червона калина,Ніби засміяласьДівчина-дитина.Любо, любо стало,Пташечка зраділаІ защебетала.Варто запитати дітей, коли цвіте калина. Нагадати, що вона є символом

України.Урок доцільно провести з використанням краєзнавчого матеріалу,

літературних, живописних, графічних творів великого Кобзаря.Рекомендуємо вивчити з дітьми народні прислів’я, приказки про Тараса

Шевченка:- Шевченко на Вкраїні – як Пушкін у Росії.- Шевченківський «Заповіт» буде жити тисячу літ.- Тараса думки будуть жити віки.- Хто Шевченка прочитав, той багатший серцем став.- Шевченківські твори сяють, мов ясні зорі.- Тарасів «Кобзар» – народу великий дар.У новому навчальному році першокласниками стануть сотні дітей.

Молодші школярі вступають у широке коло суспільних відносин. Важливо, щоб цей урок – урок-свято – запам’ятався їм на все життя, сприяв знайомству та згуртуванню колективу.

Ураховуючи психофізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, домінування в них образного мислення, бажано надати перевагу ігровим формам роботи, діалогічному спілкуванню. Під час проведення Першого уроку найоптимальнішими можуть бути такі форми роботи: ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, інсценування, гра-бесіда, екскурсія, ігрова вправа, уявна подорож, перекличка повідомлень.

Елементами уроку може бути вікторина «Творчий та життєвий шлях Т.Г. Шевченка», виставка дитячих малюнків «Читаючи твори великого Кобзаря», конкурс розумників «Чи я знаю твори Т. Шевченка», гра « Дерево життя і творчості Т. Шевченка», інсценізація про дитячі роки поета.

6

Для активізації навчальної діяльності учнів на уроці доцільно організувати поетичну сторінку «Шевченкове слово», хвилинку з мистецтвом «Шевченко-художник».

Під час Першого уроку слід започаткувати творчий проект «Вшановуємо Тараса Шевченка». У ході реалізації проекту залучити дітей до пошуку інформації про життя і творчість видатного сина України Т. Г. Шевченка.

Учителю варто запросити на урок людей, які будуть цікавими співрозмовниками для учнів.

Рекомендуємо, щоб на уроці звучали пісні на слова поета «Якби мені черевички», «Зацвіла в долині червона калина» тощо.

Використання наочності на Першому уроці в початковій школі є обов’язковим. Такими матеріалами можуть стати портрети Тараса Шевченка, репродукції його картин тощо.

До першого уроку для учнів початкової школи можна підготувати розповідь про відомих художників-ілюстраторів «Кобзаря», започаткувати конкурс на кращу ілюстрацію до творів Т. Г. Шевченка, провести виставку дитячих робіт, на яких вишиті портрети поета, рядки поезії «Заповіт».

Обираючи форму Першого уроку, педагогу основної школи (5-9 класи) доцільно врахувати вікові особливості та рівень готовності класу сприймати певні види роботи, надавати перевагу діалогічному, а не монологічному способу спілкування, використовувати творчий потенціал учнів.

Форми проведення уроку можуть бути різноманітними: бесіда «Шевченко – поет, прозаїк, мислитель», анкета думок, зустріч, конкурс виразного читання поезій Т.Шевченка, усний журнал «Відомий невідомий Кобзар», урок-подорож «Шляхами Тараса», літературна вікторина «Що? Де? Коли?» щодо основних етапів творчого та життєвого шляху Т.Шевченка, інтелектуальна гра знавців творчості Т.Шевченка «Невмирущість слова Кобзаря», колективна творча справа (жива газета, презентація, колаж).

Під час уроку п’ятикласники можуть декламувати поезії Т.Шевченка про природу, демонструючи ілюстрації; шестикласники – читати вірші про дитячі роки поета, а учні сьомих класів – вірші сучасних поетів, які присвячені великому Кобзареві. Школярі можуть інсценували уривки із повісті О.Іваненко «Тарасові шляхи».

До підготовки інформаційних хвилинок «Тарас Шевченко – великий син України» для школярів 5-7-х класів можна також залучити старшокласників.

Позмагатися за першість у званні найкращого знавця творчості та життя Тараса можуть учні 8-х класів. Саме з цією метою доцільно провести брейн-

7

ринг під назвою «Т.Г.Шевченко – видатний письменник і художник» або гру-змагання «Шевченкіана», у ході якої організувати конкурс на краще виконання пісень на слова Тараса Шевченка: «Думи мої, думи…», «Садок вишневий коло хати», «Зоря моя вечірняя», «Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий» та інші.

Школярі можуть підготувати повідомлення про долю головних героїв вивчених літературних творів Т.Шевченка, читати напам’ять улюблені вірші поета, коментувати зміст почутих поезій, пов’язуючи їх із сучасністю, адже твори Кобзаря роблять людей кращими, ласкавішими, людянішими.

Дев’ятикласникам варто познайомитись із малярськими роботами митця, вивчаючи його основні полотна за етапами творчості. Під музичний супровід учням доцільно запропонувати переглянути слайди картин «Циганка-ворожка», «Автопортрет», «Катерина», «Дари в Чигирині», «Старости» тощо. Після перегляду – провести бесіду щодо тематики, техніки виконання та основних жанрів малярства, яких дотримувався Тарас Шевченко. Старшим підліткам слід підготувати ґрунтовні доповіді та слайдові презентації про життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка.

Перший урок у для учнів основної школи можна провести в шкільній (міській, районній) бібліотеці у формі літературно-музичної композиції «Нас єднає Шевченкове слово», літературної години або бібліотечного аукціону «Тарасова доля – то правда жива».

На уроці в основній школі можна започаткувати проектну діяльність під гаслом «Слухайте голос безсмертний Тараса!», оголосити проведення акцій, творчих конкурсів «У Шевченковій світлиці», театральних композицій, написання рефератів «Жіноча доля у творчості Т.Г. Шевченка», збір інформації «Пам’ятники Кобзареві», турнір шкільних поетів. Влаштувати виставку колажів та стіннівок «Великий син великого народу».

Звичним є вживання поряд з іменем Тараса Шевченка таких прикметників: геніальний, самобутній, талановитий, великий… Та важливо, щоб учні добре розуміли їх глибинний зміст, серцем відчували те, що прагнув висловити митець.

Старший шкільний вік є сенситивним у формуванні світогляду, виробленні стратегії життя, визначенні життєвих планів, формуванні вміння творити власну долю, активно, відповідально й ефективно реалізувати громадянські права й обов’язки.

Разом із розвитком абстрактного й цілісного мислення в учнів старших класів відбувається перехід до вищих рівнів мовлення, виникає прагнення до його самовдосконалення, намагання зробити його більш виразним, точним.

8

Старшокласники вже вільно користуються комп’ютером, Інтернетом, енциклопедичними словниками та зіставляють інформацію із різних джерел, тому рекомендуємо під час Першого уроку в старшій школі (9-11 класи) використати такі форми роботи, як читацька конференція «Шевченко в літературі та образотворчому мистецтві», усний журнал «Кобзар до Чернігова йде», літературні читання творів Кобзаря, диспут, відверта розмова, презентація, круглий стіл, прес-конференція, усний журнал «Образ Шевченка в монументальному мистецтві», тематичний діалог, захист проектів «Грані таланта великого Кобзаря», літературна композиція «Кохані жінки Тараса Шевченка», конкурси на кращого знавця творчості Тараса Шевченка. Під час підготовки до уроку можна організувати випуск тематичних стіннівок.

Завданням учителя є максимальне використання потенціалу знань учнів, їхніх творчих здібностей та обдарувань. Педагог повинен звернути увагу на культуру спілкування, стимулювати розвиток гуманних якостей учнів. Вони повинні чітко засвоїти, що кожен має право висловити свою думку й бути почутим.

Перший урок для старшокласників можна організувати у формі інтелектуально-пригодницької гри-квесту «Шевченкіана-2013» (полягає в послідовному виконанні заздалегідь підготовлених завдань, але з подоланням певних перешкод), яка складається із завдань на знання біографії Т.Шевченка, його літературно-художньої творчості та обізнаності із суспільно-політичними поглядами митця.

Якщо класний керівник вирішив провести урок у формі літературно-музичної композиції «Хай вічно сіяє Шевченкова весна» із презентацією слайдів про життєвий шлях Кобзаря (краще проводити в актовій залі!), то учні старших класів можуть зіграли самого Кобзаря в різні періоди його життя, його друзів: Сошенка й Мартоса, а також тих панянок, які надихали Тараса Шевченка до написання не одного шедевра, де глибоко оспіване людське кохання. У супроводі Музи й Слави на сцену може піднятися Доля самого поета. Спостерігаючи за сценічним дійством, учні можуть «заглянути» у часи, коли відважні козаки напророчили Шевченкові стати генієм України. Доцільно виконання (або слухання) пісень на слова Тараса Шевченка.

Учні старшої школи ще раз доторкнуться часточкою серця до геніальної постаті Кобзаря, якщо переглянуть та обговорять за «круглим столом» документальний фільм про Тараса Шевченка із серії «Великі українці».

Під час усного журналу «Ні! Пломінь той в душі не згас, що запалив колись Тарас…», – учні можуть інсценізували уривки із творів: «Мені

9

тринадцятий минало», «Тополя», «Катерина, «Наймичка», прослухати пісні на слова поета «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві вітер виє», «Така її доля», «Зоре моя вечірняя», декламували поезії «І золотої, й дорогої», «На панщині пшеницю жала», «Мені однаково, чи буду…».

Урок можна завершити зверненням класного керівника до учнів та гостей святкового дійства зі словами віри в те, що поезія Шевченка звучатиме в стінах школи завжди. Адже саме молоді нести ідеї Тараса Шевченка до прийдешніх поколінь. Тож не забуваймо пророчих слів Тараса Шевченка, а якомога частіше звертаймося до Біблії українського народу – його «Кобзаря». Адже саме в цій книзі знайдемо відповіді на актуальні проблемні питання сьогодення.

Під час підготовки та проведення Першого уроку в старшій школі варто використовувати портрети Тараса Григоровича Шевченка, художні репродукції його картин, тексти художніх творів, фотографії, тематичні плакати тощо. Можливе використання уривків із відомих творів класика української літератури, майстра слова.

Фрагментом уроку може бути тематична екскурсія «Із Україною в серці» до шкільного музею історичного спрямування або до музейної кімнати.

Для створення урочистої атмосфери доцільно використати музичний супровід уроку – пісні на слова Тараса Шевченка, музику й пісні українських композиторів, як в запису, так і у виконанні учнів або гостей.

У день проведення Першого уроку в бібліотеці школи доцільно організувати книжково-ілюстративну виставку «Безсмертя Кобзаря», у фойє школи – виставку учнівських ілюстрацій до творів Т.Г. Шевченка.

Під час підготовки до Першого уроку рекомендуємо випустити радіопрограму (телепрограму на шкільному телебаченні) для шкільної громади, присвячену Кобзарю.

Перший урок до 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка дасть змогу учням широко поглянути на долю поета, прозаїка та публіциста.

Звертаємо увагу керівників шкіл та педагогів, що запропонований матеріал є лише канвою для творчої роботи щодо наповнення цих заходів матеріалами, які б відображали самобутнє обличчя конкретного закладу. До змістовного наповнення Першого уроку слід підійти диференційовано, ураховуючи вікові особливості учнів.

Кожен педагогічний колектив знайде у своєму методичному арсеналі безліч прийомів, що допоможуть зробити Перший урок цікавим та пам’ятним для учнів.

Тішить те, що маємо талановитих учителів та дітей і сподіваємося на нові ідеї, адже готуємося до відзначення 200-річчя Великого Кобзаря.

10

Ювілейні заходи, присвячені 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка, рекомендуємо включити до планів виховної роботи школи, індивідуальних планів роботи заступників директорів шкіл з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників, вихователів. Серед форм роботи можуть бути тематичні конференції, семінари, конкурси, виставки, регіонально-культурологічні проекти, читання, громадські акції, виховні години, вікторини, зустрічі з людьми творчих професій, краєзнавчо-дидактичні ігри, кіноперегляди. Дітей варто залучати до участі в теле(радіо)передачах, літературних вечорах, квестах, створення шкільних тематичних куточків, відвідування вистав тощо.

На Чернігівщині 56 пам’яток і об’єктів історії та монументального мистецтва, пов’язаних з життям і діяльністю Тараса Григоровича Шевченка. Рекомендуємо вивчити історію місцевих пам’ятників великому Кобзарю, дізнатися про їх авторів (скульптора та архітектора), уточнити дату виготовлення та встановлення, імена земляків, які були ініціаторами встановлення пам’ятників, дізнатися, на чиї кошти і де було їх виготовлено. Підготувати повідомлення для свого навчального закладу та місцевих засобів масової інформації про те, як пам’ятник Тарасу Шевченку використовується в суспільному житті громади. Варто організувати й провести зустрічі з учасниками встановлення пам’ятників, а також екскурсії до них, висадити та постійно доглядати за квітами й зеленими насадженнями.

Радимо дослідити історію навчальних закладів, які носять ім’я Тараса Шевченка, представити педагогічній громадськості творчий портрет та сучасний досвід роботи з увічнення пам’яті Кобзаря.

Під час канікул та навчальної практики, у процесі організації діяльності літніх таборів оздоровлення дітей здійснити екскурсії, мандрівки з краєзнавчими завданнями, багатоденні подорожі до місцевих пам’яток. Варто поцікавитись експозиціями, виставками, присвяченими Т. Шевченкові, у музеях та музейних кімнатах навчальних закладів, а також у державних музеях Чернігівщини, Національному музею Тараса Шевченка та його філій у м. Києві.

Бажано ознайомити учнів з потенціалом шевченківських музеїв України та світу в містах – Алма-Аті, Києві, Львові, Оренбурзі, Орську, Переяславі-Хмельницькому, Сант-Петербурзі, Торонто та на Черкащині (м. Черкаси, м. Канів, с. Моринці). Це можна здійснити як у віртуальному середовищі, так і під час туристичних подорожей.

Цікавою формою роботи з учнями можуть бути тематичні дослідницькі регіонально-культурологічні проекти «Шевченкіана на карті Чернігівщини» з

11

вивчення історії назви вулиці, села, колгоспу, пошуків ініціаторів увічнення пам’яті Кобзаря. У ході реалізації проектів доречним буде створення віртуальних виставок, презентацій, відеофільмів, написання рефератів з історії села, вулиці тощо.

З метою виявлення, розвитку і підтримки творчо обдарованих дітей, формування їх духовної, світоглядної позиції, прищеплення принципів громадянської відповідальності, стимулювання креативного потенціалу на прикладі постаті поета-художника Т.Г. Шевченка доцільно започаткувати загальношкільні конкурси на шевченківську тематику, номінації яких можна обговорити заздалегідь (наприклад: «Образотворче мистецтво», «Каліграфія» «Читання творів Т. Шевченка» тощо). Важливо, щоб переможцями такого конкурсу могли стати не лише окремі учні, а й групи школярів, класи, учителі.

Останнім часом в Україні спостерігається підвищення уваги громадськості до вивчення життя й творчої діяльності видатних земляків, створення меморіальних куточків та музеїв у навчальних закладах. Тому варто запропонувати учням здійснити пошук відомостей про чернігівців – лауреатів Шевченківської премії в мережі Інтернет, створити презентації про життя та діяльність, а також твори, за які митці були номіновані на здобуття премії. Рекомендуємо відвідати Чернігівську обласну універсальну наукову бібліотеку імені В. Г. Короленка, де зібрано відомості про наших земляків – лауреатів Шевченківської премії та проводяться тематичні виставки.

Надзвичайно цікавим для школярів стане перегляд фільму «Тарас Шевченко. Заповіт», а саме його першої серії «Дитинство». Екранізація 2006 року, за участі Богдана Ступки вражає учнів своїм реалізмом та майстерною акторською грою. Побачивши сучасне кіно, глядачі, без сумніву, зацікавляться постаттю Кобзаря та виявлять бажання продовжити перегляд наступних восьми серій самостійно.

Ювілейними заходами передбачено видання та перевидання творів Т. Шевченка, альбомів його робіт та значної кількості праць у галузі шевченкознавства. Ураховуючи той факт, що більшість книг буде роздано на державні бібліотеки, доречним стане проведення спільних презентацій та інших заходів щодо популяризації отриманих видань.

З метою популяризації кращого досвіду з відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка та увічнення його пам’яті в навчальних закладах Чернігівщини запрошуємо широко висвітлювати вказані заходи в засобах масової інформації, розміщувати на сайтах відділів освіти райдержадміністрацій, управлінь освіти міських рад.

12

ОРІЄНТОВНІ ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИдля проведення Першого уроку у 2013-2014 навчальному році

Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина

Шевченківські місця на території Чернігівського краюЧернігівщина посідає важливе місце в житті і творчості Т.Г.Шевченка.

Тут він неодноразово бував, писав поезії, малював картини.Узагалі ж на Чернігівщині понад 30 населених пунктів, у яких бував

Шевченко в 1829, 1843, 1845, 1846-1847, 1859 роках, через наш край везли Кобзареву труну до Канева.

Поет був у Чернігові, Ніжині, Прилуках, Борзні, Козельці, Яготині, Ічні, Качанівці, Дігтярях, Седневі, Батурині та в багатьох інших містах і селах. Жителі населених пунктів, де бував Т.Шевченко, свято бережуть у пам’яті все, що пов’язане з його ім’ям.

Т. Г. Шевченко кілька разів був у Чернігові: у 1843 р. проїздом з Петербурга в Україну, у 1846 і 1847 рр. – за завданням Археографічної комісії. Прибувши у Чернігів у 1846 р., Тарас Григорович зупинився в готелі «Царьград», який знаходився в центрі міста на розі вулиць Шосейної та Воздвиженської. Поет згадує Чернігів у своєму щоденнику та в повістях «Капитанша», «Музыкант».

Шевченко був у смт. Седнів (Чернігівського району Чернігівської області) у 1846 р. за завданням Археографічної комісії. Жив у маєтку братів Лизогубів, де була добре обладнана художня майстерня. Побував поет у Седневі й у 1847 р. Ще до 1917 р. у місті було встановлено пам`ятне погруддя поету, але воно було знищене під час Другої світової війни. У 1957 р. відкрито новий пам`ятник. На колишньому будинку Лизогубів установлено меморіальну дошку. У міському парку збереглися альтанка та стара липа, що зветься в народі Шевченківською, під якою любив відпочивати поет. Під нею встановлено пам`ятне погруддя поету та меморіальну дошку.

Поет приїздив у с. Качанівка Ічнянського району Чернігівської області у 1843 р. на запрошення Г. С. Тарновського, який придбав у Шевченка картину «Катерина». В. В. Тарновський (молодший) зібрав у Качанівці велику колекцію пам`яток, пов`язаних із життям і творчістю Великого Кобзаря, яку згодом передали до Чернігівського історичного музею. Після смерті поета в Качанівці на його честь було насипано високий курган, в якому у 1893 р. було поховано

13

товариша поета, художника Г. Честяхівського. У Качанівці зберігся колишній палац Тарновських.

У 1902 році в Чернігові був відкритий єдиний в Російській імперії Музей українських старожитностей, якому з 1906 р. присвоєно ім’я його фундатора В.В. Тарновського – відомого мецената, колекціонера, власника унікального зібрання української старовини та творчої спадщини Т.Г. Шевченка. Численні експонати, що розповідають про перебування Т. Г. Шевченка на Чернігівщині, знаходяться в музеї і сьогодні.

Ім’я Шевченка дороге чернігівцям. Його іменем названо педагогічний університет, музично-драматичний театр, одну із центральних вулиць. Восени 1992 року відкрито новий пам’ятник великому Кобзарю.

Серед нескінченної низки архітектурного різнобарв’я Дитинця чільне місце посідає пам’ятник Тарасові Шевченку. Він розташований в історичному центрі Чернігова, звідки власне й починалося місто і де стояла фортеця, – на Валу. Автор пам’ятника – народний художник України (1992р.), дійсний член (академік) Національної академії мистецтв України (1997р.), лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка (2000 р.) Володимир Андрійович Чепелик. Уперше пам’ятник Т. Шевченку було встановлено у 1950 р. на в’їзді до міста із Седнева. Він був типово радянським – бетонна статуя немолодого поета (у рамках традиційної іконографії Шевченка) заввишки 2,5 м на оштукатуреному

постаменті. Відверто невдале розташування «чернігівського Кобзаря» (пам’ятник знаходився відносно далеко від центру міста) та початок масштабної забудови північної частини Чернігова у 1960-х роках спонукали міську владу прийняти рішення про його перенесення в інше місце. У 1964 р. з нагоди 150-річчя від народження Т. Шевченка пам’ятник установили в Центральному парку культури і відпочинку, повернувши його обличчям до Десни.

У 1991 р. із здобуттям Україною незалежності постало питання про заміну пам’ятника Т. Шевченку, що був зразком радянської провінційності. Відтак, у вересні 1992 р. на тому самому місці відкрили абсолютно новий за формами й концепцією монумент Кобзареві, що зображує Т. Шевченка в

14

молодому віці. Він став на той час унікальним для України й лишається одним з небагатьох на даний час. Авторові пам’ятника В. Чепелику вдалося передати не лише традиційну «шевченківську» задуму, а й тонку артистичну натуру митця: поет сидить на краю лавиці, лівою рукою притримуючи теку, ліворуч від Тараса Григоровича – на лавці звішується поетів плащ. Скульптурну композицію встановлено на прямокутний постамент сірого кольору, лицева сторона якої з правого боку доповнена чорною табличкою з Шевченківським автографом.

Перелік пам'яток і об'єктів історії та монументального мистецтва в Чернігівській області, пов'язаних з життям і діяльністю Т. Г. Шевченка

Батурин, при в'їзді в місто. Пам'ятний знак «Остання дорога Кобзаря», 1861 р. Каплиця з дерева, 1991 р., заміна 2010 р.

Бігач (Менського району), у парку. Пам'ятний знак на честь перебування Т. Г. Шевченка в Бігачі, 1847 р. Граніт, 1977 р.

Борзна, вул. Свердлова, територія райлікарні. Пам'ятний знак на честь перебування Т. Г. Шевченка на Борзнянщині, 1847 р. Стела з бетону на постаменті, скульптор Т. В. Кусид, архітектор А. Ф. Ігнащенко, 1976 р.

Борзна, парк біля школи-інтернату. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя, бетон, постамент, 1961 р.

Будище, Патютинська сільська рада Козелецького району, при в’їзді в село, пам'ятний знак «Остання дорога Кобзаря», 1861 р. Каплиця, меморіальна дошка з мармуру, архітектор В. М. Устинов, 1991 р.

Городня, вул. Чорноуса, біля школи № 1. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з бетону, постамент, окутий міддю, проект І. Г. Рашевського, 1982 р.

Григорівка, Бахмацького району, на Будинку культури. Меморіальна дошка з мармуру на честь 175-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, 1989 р.

Григорівка, Бахмацького району, територія лікарні. Прикорень від дуба, під яким Т. Г. Шевченко писав вірші, 1843 р. Меморіальна дошка, автор О. В. Шестопал, 1959 р.

15

Дігтярі, Срібнянського району, палац Ґалаґанів, у якому бував Т. Г. Шевченко, 1845 р. Будинок цегляний, одноповерховий, архітектор П. А. Дубровський, 1832р.

Дігтярі, Срібнянського району, площа. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з мармуру, постамент цегляний, скульптор І. М. Самотос, 1994 р.

Іваниця, Ічнянського району, по дорозі на Сокиринці. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1964 р.

Іржавець, Ічнянського району, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з бетону на постаменті, меморіальна табличка, 1989 р.

Іржавець, Ічнянського району, центр. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1959 р.

Ічня, у парку, навпроти школи мистецтв. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з граніту на постаменті, барельєф гранітний, автор В. П. Луцак, 2009 р.

Качанівка, Петрушівська сільська рада Ічнянського району, парк. Палац Тарновських, архітектори К. І. Бланк, М. К. Мосціпанов, кін. XVIII-XIX ст.; меморіальні дошки з мармуру, 1952, 1961 рр.

Качанівка, Петрушівська сільська рада Ічнянського району, біля палацу Тарновських. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1965р.

Кобижча, Бобровицького району, біля сільради. Пам'ятник Т. Г. Шевченку погруддя з бронзи на постаменті з мармурової крихти, 1974 р.

Козелець, вул. Комсомольська, біля парку. Пам'ятний знак «Остання дорога Кобзаря», 1861 р. Каплиця кам'яна на постаменті, архітектор В. М. Устинов, 1991 р.

Козелець, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку, 1814-1861 рр. Погруддя з бетону на постаменті, 1961 р.

Короп, вул. К. Маркса, школа. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бронзи на гранітному постаменті, 1997 р.

Криски, Коропського району, вул. Шкільна. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з міді на постаменті, 1987 р.

16

Линовиця, Прилуцького району, біля школи. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1953 р.; перенесене у 2008 р.

Линовиця, Прилуцького району, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, автор А. Ф. Гайдай, 1951 р.

Линовиця, Прилуцького району, центр. Садиба де Бальменів, яку відвідував Т. Г. Шевченко, XIX ст. Флігель цегляний, кінець XVIII ст.

Липів Ріг, Ніжинського району, центр. Дерево (історична пам'ятка), під яким відпочивав Т. Г. Шевченко, зустрічаючись тут із селянами, під час подорожі Чернігівщиною (за переказами), 1846 р. Меморіальна дошка з граніту, 1959 р.

Лосинівка, Ніжинського району, територія Будинку культури. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з бетону на постаменті, 1967 р., реконструкція 1995 р.

Макошине, Менського району. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, скульптор М. Д. Стеляєв, 1972 р.

Мала Дівиця, Прилуцького району, центр. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1951 р.

Мена, парк ім. Т. Г. Шевченка. Пам'ятник Т. Т. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті з мармурової крихти, автор О. В. Просужий, 1969 р.

Мрин, Носівського району. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бронзи на постаменті, скульптор В. Г. Гнєздилов, архітектор Б. А. Воропай, 1976 р.

Ніжин, вул. Поштова. Будівлі Ніжинської поштової станції, де зупинявся Т. Г. Шевченко, ХVІІІ-ХІХ ст., реконструкція 1980 р. Меморіальна бронзова дошка, 1970р.

Ніжин, парк культури ім. Т. Г. Шевченка. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з бронзи на гранітному постаменті, скульптор О. П. Скобликов, архітектор О. Д. Ковальов, 1991 р.

Ніжин, площа біля Спасо-Преображенської церкви. Пам'ятний знак «Остання дорога Кобзаря», 1861 р. Бутовий гранітний камінь, меморіальна дошка з бронзи, 1991 р.

17

Нова Басань, Бобровицького району, центр. Пам'ятник Т. Г. Шевченку, Скульптура з бетону на постаменті, автор М. П. Ковтун, 1961 р.

Носівка, Вокзальна площа. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, скульптор Б. А. Воропай, 1961 р.; реконструкція 2004 р.

Охиньки, Прилуцького району, біля сільської ради. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1964 р.; перенесення й реконструкція 1987 р.

Прилуки, вул. Миколаївська, 107, ЗОШ № 7. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, автор А. Ф. Гайдай, 1961 р.

Прилуки, вул. Київська, 288. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, автор А. Ф. Гайдай, 1961 р.

Прилуки, вул. Пирятинська, 115, траса Прилуки-Пирятин. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, скульптор О. Братерський, 1963.

Прилуки, на розі вулиць Київської та Незалежності. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з латуні на гранітному постаменті, автори С.Т. Кантур, В. П. Небоженко, 2007 р.

Седнів, Чернігівського району, біля будинку Лизогубів. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура з граніту на гранітному постаменті, автор О.А. Балог, 2010 р.

Седнів, Чернігівського району, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з мармуру на гранітному постаменті, автор Г. В. Бистровський, 1957 р.

Седнів, Чернігівського району, парк. Липа, під якою Т. Г. Шевченко написав поему «Відьма», 1847 р. Меморіальна дошка з металу, огорожа, 1992 р.

Семенівка, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1964 р.

Сокиринці, Срібнянського району, західна частина села. Палац Ґалаґанів, який відвідував Т. Г. Шевченко. Будинок двоповерховий з флігелями. Архітектор П. А. Дубровський, початок ХІХ-ХХ ст.

18

Талалаївка, Ніжинського району, на території аграрного ліцею. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, скульптор В. В. Василенко, 1967 р.

Тростянець, Ічнянського району, парк. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя гіпсове на постаменті, 1964 р.

Харкове, Талалаївського району, біля школи. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на мармуровому постаменті, автор М. Д Марченко, 2004 р.

Черниш, Чернігівського району, центр. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя бронзове на гранітному постаменті, 1992 р.

Чернігів, вул. Полуботка, 53, біля головного корпусу Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя бронзове на гранітному постаменті, автор Г. О. Єршов, 2006 р.

Чернігів, проспект Миру, біля магазину «Янтар». Місце, де знаходився готель «Царьград», тут зупинявся Т. Г. Шевченко. Меморіальна мармурова дошка на гранітному постаменті, 1989 р.

Чернігів, територія Валу. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Скульптура бронзова, на гранітному постаменті, скульптор В. А. Чепелик, архітектор Б. П. Семеняка, 1992 р.

Чернігів, пам'ятник Т. Г. Шевченку на території залізничного полку. Бетонна скульптура на постаменті. Виготовлена в 1950 р. З 1992 р. – на території полку (до цього часу встановлювався в інших місцях Чернігова).

Шевченка, Прохорівська сільська рада Борзнянського району, територія біля клубу. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1964р.

Шевченка, Фастовецька сільська рада Бахмацького району, біля школи. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя з бетону на постаменті, 1968 р.

Щорс, перехрестя вул. Піонерської, Шевченка та Володарського, біля гімназії. Пам'ятник Т. Г. Шевченку. Погруддя бронзове на постаменті, 1986 р.

19

Лауреати Шевченківської премії – наші земляки

Варто перш за все познайомити учнів з історією Національної премії України імені Тараса Шевченка (Шевченківської премії) як державної нагороди України, найвищої творчої відзнаки за вагомий внесок у розвиток культури та мистецтва. Премія встановлена для нагородження за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням українського народу, утверджують високі гуманістичні ідеали, збагачують історичну пам’ять народу, його національну свідомість і самобутність, спрямовані на державотворення й демократизацію українського суспільства. Республіканську премію імені Т. Г. Шевченка засновано 20 травня 1961 року Постановою Ради Міністрів УРСР. Першими Диплом та Почесний знак лауреата 9 березня 1962 року отримали Павло Тичина, Олесь Гончар у галузі літератури і Платон Майборода в галузі музики. 27 вересня 1999 року згідно з Указом Президента України № 1228/99 з метою піднесення ролі і престижу Державної премії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україні премії в галузі культури, літератури і мистецтва премія отримала нову назву – «Національна премія України імені Тараса Шевченка».

Чернігівщина має 35 лауреатів Шевченківської премії:

Агєєва Віра Павлівна (нар. 1958), літературознавець, народилася у м. Бахмач Чернігівської області. Лауреат Державної премії України і м. Тараса Шевченка 1996 р. – один із авторів навчального посібника «Історія української літератури XX століття» у двох книгах.

Бабенко (Габенко) Надія Несторівна (1926-2009), майстриня килимарства, народилася у с. Вересоч Куликівського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1986 р. – за високохудожнє використання народних традицій у творах декоративно-ужиткового мистецтва.

Большаков Леонід Наумович (1924-2004), письменник, літературознавець, народився у м. ІЦорс Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1994 р. – за документальну трилогію «Літа невольничі» («Быль о Тарасе»).

Борисенко Валентин Назарович (1929-1990), скульптор, народився у с. Озеряни Бобровицького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1978 р. – за пам'ятник бійцям Першої кінної армії смт Олесько Буського району Львівської області.

20

Верьовка Григорій Гурійович (1895-1964), композитор, хоровим диригент, народився у смт. Березна Менського району Чернігівської області. Лауреат Республіканської премії України ім. Тараса Шевченка 1968 р. – за створення високохудожніх концертних програм Державного заслуженого українського народного хору ім. Г. Г. Верьовки.

Гайдамака Анатолій Васильович (нар. 1939), художник, народився у с. Волосківці Менського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1985 р. (у співавт.) – за архітектуру і художнє оформлення Київського філіалу Центрального музею В. І. Леніна (тепер – Національний центр ділового та культурного співробітництва «Український дім»).

Грачова Алла Василівна (нар. 1935), архітектор, народилася в Києві, Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р. (у співавт.) – за готельний комплекс «Градецький» у Чернігові.

Дрозд Володимир Григорович (1939-2003), письменник, народився в с. Петрушин Чернігівського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1992р. – за роман-епопею «Листя землі».

Збанацький Юрій (Григорій) Оліферович (1914-1994), письменник, народився у с. Борсуків Козелецького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1970р. – за роман «Хвилі».

Іванов Дмитро Йосипович (нар. 1946), поет, журналіст, народився у с. Тарасівка Новгородківського району Кіровоградської області. Працює в Чернігові. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2010р. – за збірку поезій «Село в терновому вінку».

Івахненко Олександр Іванович (нар. 1949), художник, народився у с. Манжосівка Прилуцького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1989 р. – за ілюстрації до творів Т. Г. Шевченка.

Кабацький Олександр Олексійович (нар. 1948), архітектор, народився в Києві. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р. (у співавт.) – за готельний комплекс «Градецький» у Чернігові.

21

Кальченко Галина Никифорівна (1926-1975), скульптор, народилася у м. Борзна Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1974 р. (у співавт.) – за пам'ятник Лесі Українці в Києві.

Качуровський Ігор Васильович (нар. 1918), поет, народився у м. Ніжин Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса

Шевченка 2006 р. – за книгу «Променисті сильветки».

Коваленко Лідія Борисівна (1937 1993), журналістка, народилася у с. Бочечки Конотопського району Чернігівської області (нині село Сумської області). Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1993 р. – за народну Книгу-Меморіал «33-й: голод».

Ковтун Віктор Іванович (нар. 1958), художник, народився у с. Мезин Коропського району Чернігівської області. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2010 р. – за цикл живописних полотен «Мій край – Слобожанщина».

Кочур Григорій Порфирович (1908-1994), поет, перекладач, народився у с. Феськівка Менського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1995 р. – за книжку перекладів «Друге відлуння».

Лопата Василь Іванович (нар. 1941), художник, народився у с. Нова Басань Бобровицького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1993 р. – за ілюстрації до «Кобзаря».

Лопухов Олександр Михайлович (1925-2009), художник, народився у м. Городня Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1980р. – за картини «Сильні духом», «Війна», «Місячна соната», «Перемога», «Вихор Жовтня», «Вольниця».

Любенко Ігор Петрович (1939-2000), будівельник, народився у м. Остер Козелецького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р. (у співавт.) – за будівництво готельного комплексу «Градецький» у Чернігові.

Мельник Володимир Олександрович (1941-1997), літературознавець, народився у м. Ніжин Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1996 р. – як один з авторів навчального посібника «Історія української літератури XX століття» у двох книгах.

22

Мушкетик Юрій Михайлович (нар. 1929), письменник, народився у с. Вертіївка Ніжинського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1980 р. – за роман «Позиція».

Наливайко Дмитро Сергійович (нар. 1929), літературознавець, наро-дився у смт Понорниця Коропського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1999 р. – за книгу «Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі XI-XVIII ст.».

Нечепа Василь Григорович (нар. 1950), кобзар-лірник, народився в м. Носівка Чернігівської області. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2006 р. – за концертну програму «В рокотанні-риданні бандур».

Пасивенко Володимир Іванович (нар. 1939), художник, народився в с. Обичів Прилуцького району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1998 р. – як один з авторів монументально-декоративного панно «Біль землі», створеного для Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського у м. Києві.

Погрібний Анатолій Григорович (1942-2007), літературознавець, народився у с. Мочалище Бобровицького району Чернігівської області. Лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка 2006 р. – за публіцистичну трилогію «По зачарованому колу століть», «Раз ми є, то де?», «Поклик дужого чину».

Ральченко Володимир Іванович (пар. 194.9), архітектор, народився в м. Полоцьк Вітебської області (Білорусь). Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р. – за готельний комплекс «Градецький» у Чернігові.

Ревуцький Левко Миколайович (1889-1977), композитор, народився в с. Іржавець Ічнянського району Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1966 р. – за концерт для фортепіано в супроводі симфонічного оркестру.

Роговцева Ада Миколаївна (нар. 1937), актриса, народилася у м. Глухів Чернігівської області (нині місто Сумської області). Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1981 р. – за виконання ролей Раневської

23

(«Вишневий сад» А. Чехова), Лесі Українки («Сподіватися» Ю. Щербака), Надії («Хазяйка» М. Гораєвої).

Сергієнко Роллан Петрович (нар. 1936), кінорежисер, народився у м. Щорс Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1991 р. (у співавт.) – за фільм «Відкрий себе».

Слобода Володимир Костянтинович (нар. 1931), інженер-конструктор, народився у м. Тбілісі (Грузія). Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р. – як один з авторів готельного комплексу «Градецький» у Чернігові.

Тичина Павло Григорович (1891 1967), поет, народився у с. Піски Бобровицького району Чернігівської області. Лауреат Республіканської премії України ім. Тараса Шевченка 1962р. – за вибрані твори в трьох томах.

Шишко Сергій Федорович (1911 1997), художник, народився в м. Носівка Чернігівської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1982р. – за серію картин «Київська сюїта».

Штолько Валентин Григорович (нар. 1931), архітектор, народився в с. Вікнина Гайворонського району Кіровоградської області. Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1984 р. як керівник авторського колективу – за спорудження готельного комплексу «Градецький» у Чернігові.

Яценко Михайло Трохимович (1923-1996), літературознавець, народився в с. Свидовець Бобровицького району Чернігівської області, Лауреат Державної премії України ім. Тараса Шевченка 1988 р. – за наукову редакцію, підготовку текстів та упорядкування видання творів І. Я. Франка в 50-ти томах.

Навчальні заклади Чернігівщини, які носять ім’я Тараса Шевченка- Коропська ЗОШ І-ІІІ ст. імені Т.Г. Шевченка Коропської районної ради;- Менська ЗОШ І-ІІІ ст. імені Т.Г. Шевченка Менської районної ради;- Чернігівський Національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка.

24

Путівник «Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина»

У 2012 році, у рамках підготовки до 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка, Чернігівським історичним музеєм ім. В.В. Тарновського і київським видавництвом «Богдана» підготовлено та видано путівник Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина: путівник /авт. тексту С. Лаєвський, Л. Линюк, С. Половнікова, Н. Самохіна. – К. : Богдана, 2012. – 276 с.: іл.

Путівник містить інформацію про міста й села Чернігівської області та населені пункти, що на момент відвідання їх Тарасом Шевченком перебували у складі Чернігівської губернії, про чернігівців, які стали щирими друзями Кобзаря та прототипами його героїв. Для написання нарисів використані щоденникові записи, нотатки, листи, твори Т. Шевченка, спогади його знайомих та очевидців подій, архівні джерела, наукові публікації. Подані відомості про пам’ятки історії та монументального мистецтва на Чернігівщині, пов’язані з життям та перебуванням Т. Шевченка; про чернігівців – лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка. Видання проілюстроване понад 1000 світлин. Як науково-популярне видання книжка має іменний покажчик, а як путівник – ще й поради для тих, хто подорожує. На додаток – подані спогади про Тараса Шевченка, використані в тексті фрагментарно або й не використані взагалі.

25

Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка»

Територіальний і духовний центр України Черкащина поєднав села Моринці, Шевченкове, Будище, Вільшану в Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». У цих середньонаддніпрянських селах зі славною історією та могутнім духовним потенціалом пройшли дитячі роки Кобзаря.

Історія заповідника починається з історії садиби, в якій проминуло дитинство поета. На території цієї садиби ще у 1939 році відкрито літературно-меморіальний музей Т.Г. Шевченка. Сьогодні – це сучасна споруда із затишними залами, які приваблюють відвідувачів неповторністю експозицій.

Подихом старовини віє від дбайливо збережених речей сестри Тараса – Катерини: рубель, зроблений їй у дарунок братом Микитою до весілля, рушник, ткацький верстат, до яких, імовірно, торкалася рука малого Тараса.

Поряд із музеєм – хатою, у якій пройшли роки і щасливого дитинства, і безрадісного сирітства майбутнього пророка. Вона зустрічає гостей розмаїттям квітів, чудовими рушниками, п'янкими запахами любистку й м'яти, сумними очима святих зі старовинних ікон, перед якими майже два століття тому молилася про щасливу долю своїх дітей Катерина Шевченко. Тут, поруч, у

26

садочку під калиною – її могила, трохи далі – у центрі села на території місцевого навчального закладу – могила батька Т.Г. Шевченка.

За кілька сотень метрів під спеціальним накриттям – хата дяка Богородського, у якого малий Тарас навчався грамоти.

Із козачкуванням у пана Енгельгардта пов’язані підліткові роки Тараса. У селі Будище зберігся будинок поміщика, в якому нині оформлена музейна кімната Т.Г. Шевченка. Поряд – парк, у якому й досі шумлять віти велетенського дуба, у дуплі якого, за переказами, Тарас ховав свої малюнки.

У 1992 р. музей отримує статус Державного історико-культурного заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка», об'єднавши навколо себе три села дитинства Кобзаря – Моринці, Будище, Кирилівку. Також до складу історико-культурного заповідника входить також урочище Гупалівщина з плесом древнього озера – історична місцевість повстання гайдамаків.

У 2006 р. заповіднику надано статус національного.Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка» є духовною

субстанцією українців та шанувальників українства. Люди їдуть зачерпнути із хвилі причастя до Тарасових першоджерел – усеперемагаючої любові до Бога, до України, до Кобзаря.

Головна роль в Україні належить історико-культурним пам'яткам. Українство має свою систему цінностей, зокрема ті святі місця, які представляють українську культуру в її різноманітній красі. Громадянин України повинен мати чітке уявлення, в якій країні живе, чиї інтереси представляє, яким духовним спадком володіє.

Тож хай Шевченкові місця на його батьківщині покличуть і вас до його тополі, що стрімко тягнуться в небесну вись, до клаптика землі на батьківській садибі, де квітує кущ калини, стоять, як наречені, вишні, терпко й солодко п'янить акація, до збереженої Тарасової школи – хати дяка Богородського; до Моринців, де він подав уперше голос; до Будищ – маєтку Енгельгардта, де козачкував.

Будьмо єдині у святій любові до України, до чого й закликав нас Тарас Григорович Шевченко: «Нехай житом-пшеницею, як золотом покрита, не розмежованою залишиться навіки од моря до моря слов'янська земля».

27

Пам’ятники Кобзареві

Одним із символів України й усіх українців світу є Тарас Шевченко. Там, де живуть українці, з'являються пам'ятники Кобзареві, національному генію, виразникові ідей і прагнень українського народу. Вони встановлені без винятку в усіх обласних центрах України, багатьох містах і селах держави, а також у численних столицях і містах за кордоном.

Як це не дивно, але перший пам'ятник Кобзареві був відкритий не в Україні, а в сучасному Казахстані (тоді він територіально належав до Російської імперії). На півострові Мангишлак, де поет відбував своє покарання, у 1881 році на напівкруглому постаменті було встановлено погруддя Шевченка. У 1920 році пам'ятник був зруйнований, але через сім років – відновлений.

А от першим скульптурним зображенням поета стала робота випускника Петербурзької академії мистецтв, скульптора-українця Ф. Балавенського, що почав працювати над образом ще за життя поета з натури, а закінчив його вже після смерті Тараса Григоровича у 1862 році.

Перше погруддя поетові, виконане з мармуру, з'явилося в садибі меценатки X. Алчевської в Харкові ще у 1889 році. Готуючись відзначити 100-річчя поета, у 1914 р. у багатьох містечках і селах України, особливо на Західній Україні, було встановлено кілька десятків пам'ятників Тарасові Григоровичу. Переважно це були погруддя або невеликі фігури. Окремі з них, переживши десятиліття, уціліли й до наших днів. Наприклад, у Коломиї, Косові, Вовчинцях, Завадові й ін. Своєрідними пам'ятниками Кобзареві були насипані кургани з великими хрестами на вершині.

Перший великий пам'ятник з'явився в Україні в 1918 р. у Ромнах. Автор – відомий скульптор Іван Кавалеридзе. У тому ж році пам'ятники Шевченкові відкриті в Москві й Петербурзі (автори відповідно – С. Волнухін та Я. Тильберг). Але виконані вони були поспіхом з крихких матеріалів, тому проіснували не дуже довго. У Ромнах же пам'ятник був відновлений у 1981 р. у бронзі.

Отже, особливої «пам'ятникоманії» після революції з боку влади стосовно Шевченка не спостерігалося. Наприклад, у Харкові поета увіковічнили в бронзі тільки в 1934 році, під час святкування 120-річчя поета. У Києві – в 1939 р. А у Львові пам'ятник Кобзареві з'явився значно пізніше.

Частина пам'ятників за кордоном установлена на кошти й сили діаспори, інші з'явилися завдяки турботі й фінансуванню радянської влади. Так, у місті Палермо, поблизу Торонто, пам'ятник Шевченкові українцям Канади в липні 1951 року подарувало керівництво УРСР. На постаменті зроблений дуже

28

характерний напис: «Від українського народу українцям Канади». А от в іншому канадському місті – Вінніпезі до 150-річчя від дня народження Тараса Шевченка відкритий монумент силами діаспори. Його автор – канадець українського походження А. Драган.

Цікава історія монумента Кобзареві в столиці США – Вашингтоні. Установлений він силами українських емігрантів. Але до його відкриття причетні п'ять американських президентів. Президент Г. Трумен був почесним головою комітету зі створення пам'ятника Т.Г. Шевченка, а майбутній президент Р. Рейган входив до складу цього комітету. Тодішній чинний пре-зидент Д. Бйзенхауер підписав схвалений парламентом закон про будівництво пам'ятника. Д. Кеннеді допоміг реалізувати задум, а спеціальну заяву президента Л. Джонсона вмурували під постаментом пам'ятника. Ще одна ціка-ва деталь: при закладанні пам'ятника нашому Кобзареві використана спеціальна лопата, що до того застосовували при закладанні пам'ятників Д. Вашингтонові й А. Лінкольну в американській столиці.

Існує ще цілий ряд пам’ятників Т.Г. Шевченкові в різних містах світу. Є вони в Бразилії, Аргентині, Канаді. Навіть острів Мальта зненацька прикрасили скульптурою Кобзаря. Справа в тому, що одна українська громада замовила в місцевому кар'єрі, що славиться своїм мармуром, скульптуру. Був внесений аванс, а от назбирати решту грошей замовники не змогли. І пам'ятник Тарасові Григоровичу залишився на Мальті.

Оригінальністю трактування образу Кобзаря відзначається пам'ятник у Римі. Тут Шевченко з'являється в образі античного філософа з піднятою у вітанні правою рукою. Автор – італійський скульптор У. Мацеї. Розташовано пам'ятник перед греко-католицьким собором Святої Софії. Відкриття відбулося в 1973 році за участю вищого греко-католицького духівництва й великої кількості українців.

Київський пам'ятник вважається найвдалішим витвором мистецтва, тому що велика увага приділена не тільки скульптурному портрету, але й місцю розташування, ландшафту. До речі, на місці монумента Тарасу Шевченку до революції стояв пам'ятник цареві. Кращого місця, ніж у сквері навпроти університету, де колись підносився пам'ятник цареві, важко було й знайти. Конкурс на краще втілення образу Кобзаря виграв ленінградський скульптор Матвій Манізер. Але коли пам'ятник виготовили й привезли на місце, виявилося, що він малуватий для цього простору. Тоді було вирішено встановити його в Каневі. А в Києві скульптор повторив із несуттєвими змі-нами свою попередню роботу, але зробив саму фігуру на два метри вище. Результат вийшов прекрасний!

29

УШАНОВУЄМО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА(година спілкування для учнів початкової школи)

Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани.

М. Рильський

Мета: розширити знання учнів про творчість і життя Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, уміння вільно висловлювати свої думки, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати критичне мислення, творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; прищеплювати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями, прославляти свою Батьківщину добрими справами; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія.

Обладнання: малюнки учнів до творів Т.Шевченка, кросворд, «Дерево життя і творчості Т.Шевченка», портрет поета, епіграф до уроку, вишиті рушники, реквізит для інсценізації (клас оформлений в стилі української хати).

ХІД ЗАХОДУ

(Учителі-ведучі в українських національних костюмах виконують пісню на слова Т.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий»)

1-ша ведуча. Діти, ви знаєте, що наша земля зветься Україною, а ми – українцями. Ми любимо свій край, шануємо й поважаємо всіх людей Землі.

2-га ведуча. А чи знаєте ви, діти, що Україну також шанують і знають у світі?

- Хто такі видатні українці?- Чим вони прославилися?- Яких відомих українців ви вже знаєте?- А чим ви, діти, можете і хочете прославити Україну? (Відповіді дітей.)3-тя ведуча. Добре відомі в усьому світі й імена визначних майстрів

поетичного слова, таких, як Тарас Шевченко, Іван Франко. Леся Українка, Максим Рильський. Творчість цих поетів увійшла до скарбниці світової літератури.

30

1-ша ведуча. Девізом нашого свята стали слова М.Рильського: «Хто не шанує видатних людей свого народу, той сам не вартий пошани». Сьогодні ми зібралися, щоб ушанувати великого сина українського народу Т.Шевченка.

2-га ведуча. Щовесни, коли тануть снігиІ на рясті ясніє веселка,Повні сил і живої снаги,Ми вшановуєм пам'ять Шевченка!3-тя ведуча. Нам з вами важко уявити Україну часів Шевченка і те, як

серед ланів золотої пшениці, зелених садів, тихих вод, ясних зір жилося голодним селянам-кріпакам, змореним тяжкою працею.

Виступ творчої групи дітей

1-й учень. В Україні в ті часи були пани і кріпаки-селяни. З раннього ранку до пізньої ночі працювали кріпаки на панських ланах, відробляючи панщину. Часу для роботи на своєму полі майже не залишалося.

2-й учень. Крім панщини, кріпаки були змушені сплачувати різні податки, на які в них не було грошей. За борги пани били кріпаків різками, обмінювали їх на тварин (коней, собак), розлучали дітей і батьків, дружин і чоловіків.

1-ша ведуча.Благословенна та година,І тая хата, і село,Що Україні принеслоНайбільшого з великих сина...

Б.Лепкий

ІнсценізаціяХлопчик. Матусю, а чи правда, що небо на залізних стовпах

держиться?Мати. Так, мій синочку, правда.

(Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері,вона співає «Колискову»)

Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює. І горить

та свічка, поки людина не помре. А як помре – свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

31

Хлопчик. Бачив, матусю, бачив... Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, то її свічка ледь-ледь жевріє, а коли добра, робить людям добро, тоді свічечка горить ясно, і світло це далеко видно.

Хлопчик, Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найясніше.

Мати. Старайся, мій хлопчику.(Гладить сина по голові)

2-га ведуча. Чи здогадалися ви, діти, хто є дійовими особами нашої інсценізації? Тож давайте перегорнемо сторінки життя Т.Г.Шевченка. Тільки ви уважно слухайте, діти, бо в кінці свята на вас чекають цікаві конкурси й запитання, пов'язані із життям і творчістю Великого Кобзаря.

Виступ творчої групи дітей

1-й учень. 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині у бідній кріпацькій хаті Шевченків народився хлопчик. Батьки дали йому ім'я Тарас.

2-й учень. Прізвище Шевченко пов'язане з назвою професії – швець. Шевцем був прадід поета по батьковій лінії. Син шевця – Шевченко. Звідси й прізвище – Шевченко.

3-й учень. Коли хлопчику минав другий рік, уся сім'я переселилася до села Кирилівки.

Сім'я була велика: батько Григорій, мати Катерина, Тарасик, троє сестер (Катря, Ярина, Марійка), два братики (Микита і Йосип) та дідусь Іван. Усіх – дев'ятеро.

4-й учень. Не тільки сум і горе з дитинства бачив Шевченко. Він зростав серед мальовничої природи. Гарно було в Кирилівці. Коло хати був розкішний квітник, стара крислата верба, за хатою розкинувся садок, а там левада, засіяна квітами, а через леваду в'ється річечка. Ця краса повсякчас оточувала Тараса.

3-тя ведуча. Тарас захоплювався красою природи, змальовував цю красу у своїх творах.

Конкурс на звання кращого читця віршів Т.Шевченка(«Зоре моя вечірняя», «Встала й весна...», «Дивлюсь, аж світає», «Тече вода

із-за гаю», «Садок вишневий коло хати», «Село! І серце одпочине...»)

(Виконання учнями пісні «Зацвіла в долині червона калина» з елементами танцю)

32

1-ша ведуча. Дуже часто в поезіях Т.Шевченка згадується слово «чумаки». Звернімося до довідкового бюро.

(Учні пояснюють значення слова «чумаки»)

Інсценізація2-га ведуча. А тепер переглянемо інсценізацію уривка з книги

«Широкий шлях», відомого під назвою «Залізні стовпи».(Реквізити: маленький стіл, на столі миска, дерев'яна ложка, хліб.

Батько та брат Тараса одягнені в білий одяг; мати й сестричка Катерина – у вишитих сорочках, спідницях; на голові в матері – хустка, у Катрусі – стрічка.)

3-тя ведуча. Невесела вечеря – зморений батько, зажурена мати, сестричка Катерина, брат.

Сусід. Слава Ісусу Христу!Усі (разом). Навіки слава!Сусід. А що це ви такі, ніби стривожені чимось?Брат. Та в нас клопіт, що й вечеря не вечеря, і хлопець десь дівся –

зранку як пішов, то й досі немає. Бігали і до ставка, і до греблі, всі бур'яни обшукали, – як у воду впав!

Батько. Нічого, знайдеться. Може, заснув десь у бур'яні. Проспиться – прийде...

Брат. Ну й де дітись вражій дитині?1-ша ведуча. Раптом чути: «Чумаки! Чумаки!»

(Заходить Тарас у солом’яному брилі)Катерина. А ось і наш волоцюга з'явився!Брат. Нарешті прийшов!Мати. Де це ти був?Батько. Де це тебе досі носило?Брат. Доволочився?Батько. Де це ти був, питаю. Чом не кажеш?Тарас. Був у полі та й заблудив.Батько. Бачили таке? Хто ж це тебе привів додому?Тарас. Чумаки.Усі (разом). Хто?Тарас. Стрінувся з чумаками. Питають: «Куди йдеш-мандруєш?» А я

кажу: «В Кирилівку!» А вони кажуть: «Це ти ідеш в Моринці, а в Кирилівку

33

треба назад іти. Сідай, – кажуть, – з нами, ми довеземо». Та й посадили мене на віз. І дали мені батіг волів поганяти.

Батько. Бачили такого? Чумакувати надумав уже! І як воно згадало, що з Кирилівки?

Сусід. Я ж казав, що знайдеться. Такий лобатий не пропаде.Батько. Ну, почумакував, тепер бери ложку та й сідай вечеряти.Мати. Ну, чого тебе понесло в поле? Чого? Як мотає! Наче три дні не їв!

(Тарас швидко їсть і пошепки розповідає братові й сестричці,а вони уважно слухають. Мати дослухається)

Мати. Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує, старий такого не придумає збрехати, як воно. Каже, що ходив він туди, де сонце заходить, бачив залізні стовпи, що підпирають небо, і ті ворота, куди сонце заходить на ніч. Розповідає, ніби справді сам теє бачив. Ой, Тарасе, що з тебе буде?

Сусід. Усі на кутку кажуть, що з вашого Тараса, мабуть, щось добряче вийде!

2-га ведуча. Та світлі дні дитинства були недовгими...

Виступ творчої групи дітей1-й учень. Як минуло Тарасові дев'ять років, померла його добра мати,

а в хату прийшла зла мачуха. Цілими днями доводилося ховатися від неї в бур'янах.

2-й учень. А коли хлопчикові виповнилося одинадцять років, його спіткало нове горе – раптово, застудившись у дорозі, помер батько. Отак став Тарас круглим сиротою.

3-й учень. Прагнучи здобути освіту, Тарас стає наймитом у дяка в школі. А потім зустрівся хлопцеві сільський маляр, що розгледів талант Тараса і готовий був його вчити, якщо той принесе дозвіл від пана. Дозволу хлопчик не отримав, а натомість став козачком у пана Енгельгардта.

4-й учень. Лише на 24-му році життя став Тарас Шевченко вільною людиною. У 1838 році пан дав свободу кріпакові Шевченку. Це сталося завдяки відомим діячам живопису і літератури: В.Жуковському, К.Брюллову, Є.Гребінці, які зібрали й заплатили за нього викуп – 2 500 карбованців.

(Учні виконують пісню «Якби мені черевики» з елементами танцю)

Конкурс розумників «Чи я знаю твори Т.Шевченка?»(Участь у конкурсі беруть діти з усіх груп та гості свята)

34

3-тя ведуча. У якому творі:- «...соловейко в темнім гаї сонце зустрічає» («Світає, край неба палає»);- «...защебетав соловейко – пішла луна гаєм» («Причинна»);- «...пташечка зраділа і защебетала» («Зацвіла у лузі червона калина...»);- «...у Дніпра веселочка воду позичає...» («Зоре моя вечірняя...»);- «...сам Бог витає над селом» («Село! І серце одпочине...»);- «Сидить неначе й досі сивий дід коло хатиночки і бавить хорошеє та

кучеряве своє маленькеє внуча...» («І досі сниться: під горою...»);- «...хлюпочуться качаточка помеж осокою» («Тече вода із-за гаю...»);- «...цвітуть сади, біліють хати, – а на горі стоять палати...» («Село! І

серце одпочине…»);- «...пливе човен по Дунаю один за водою» («Вітер з гаєм

розмовляє...»);- «...сім'я вечеря коло хати, вечірня зіронька встає» («Садок вишневий

коло хати...»);- «...ще треті півні не співали, ніхто ніде не гомонів...» («Реве та стогне

Дніпр широкий...»).

1-ша ведуча. Недовго судилося поетові бути вільним.

Виступ творчої групи дітей1-й учень. Т.Шевченко прожив короткий вік – усього 47 років. Із них 24

він пробув у кріпацькій неволі і 10 років відбував каторжну службу в казахських степах. За складання надто сміливих та правдивих віршів цар запроторив його на військову службу рядовим солдатом із забороною писати й малювати.

2-й учень. У 44 роки поет повернувся до Петербурга. Здоров'я його було підірване. Три роки боровся Т. ІІІевченко з недугою. Помер він 10 березня 1861 року і був похований у Санкт-Петербурзі.

3-й учень. Але в травні 1861 року тіло Великого Кобзаря було перевезено в Україну. З того часу 22 травня відзначається як день пам'яті поета, день національного трауру України. Як заповідав поет, його поховали на Чернечій горі (нині Тарасова) під Каневом.

4-й учень. Пам'ятаєте?Як умру, то поховайтеМене на могиліСеред степу широкогоНа Вкраїні милій...

35

5-й учень. Тарас Шевченко – наша національна гордість. Українці називають його своїм Кобзарем. Та й книгу, яку він писав усе життя, поет назвав «Кобзар». Вона побачила світ у 1840 році.

4-та ведуча. Звернімося до «Довідкового бюро» і з'ясуймо значення слова «кобзар».

Виступ творчої групи дітей(Учні зачитують значення слова «кобзар». Презентація малюнків учнів.)

5-та ведуча. Давайте розглянемо ілюстрації, які ви намалювали, і з'ясуємо, до яких саме творів Т.Шевченка ці малюнки. А може, хтось із вас добере назву до малюнка словами поета?

(Учні розгадують кросворд)

1

2

3

4

5

6

7

8

1. «Вітер з гаєм розмовляє, ... (шепче) з осокою».2. «Поплив човен в синє ... (море)».3. «Пливе човен по Дунаю один за ... (водою)».4. «Пливе ... (човен) води повен». 5. «Садок ... (вишневий) коло хати».6. «Сім'я вечеря коло хати, ... (вечірня) зіронька встає».7. «А мати хоче научати, так ... (соловейко) не дає».8. «Поклала мати коло хати маленьких ... (діточок) своїх».(Ключове слово: Шевченко.)

36

Гра «Мікрофон»- Ким є Шевченко для України? (Т.Шевченко – великий поет і художник,

національний геній)- Як його називають у народі, чому? (Кобзарем, за назвою головної книги

його віршів. Як кобзар піснями, так поет своїми поезіями уславив український народ)

- Де і в якій сім'ї народився Тарас? (У селі Моринцях, нині це Черкаська область, у кріпацькій сім’ї)

- Хто допоміг поетові визволитися з кріпацтва? (Видатні діячі культури В.Жуковський, К.Брюллов, Є.Гребінка)

- Чому царський уряд заарештував Т.Шевченка і заслав на солдатську муштру в казахські степи? (За написання віршів, які пробуджували національну гідність українців, закликали до боротьби за волю)

- Де поховано Т.Шевченка? (У Каневі, на Тарасовій (раніше Чернечій) горі, за поетовим заповітом)

- Як Україна вшановує пам'ять Т.Шевченка? (В Україні видаються твори поета, створено численні музеї, його іменем названо вулиці, театри, установи, йому споруджено багато пам'ятників, щорічно відзначаються Шевченківські дні тощо)

- Коли народився Т.Шевченко? (9 березня 1814 року)- У якому році поета викупили з кріпацтва? (У 1838 році)- Коли помер великий Кобзар? (10 березня 1861 року.)

Гра «Дерево життя і творчості Т.Шевченка»

(Участь у грі беруть діти й гості свята. Ведуча називає роки і дати, а діти відповідають і прикріплюють до «дерева життя» листочки

з правильними відповідями)

9 березня 1814 року (Народився Т.Шевченко)22 квітня 1838 року (Був викуплений із кріпацтва)1838 р. (Вступив до Академії мистецтв)1840 р. (Вийшов у світ «Кобзар»)1843 р. (Поет повернувся в Україну)1845 р. (Закінчив Академію мистецтв)1847 р. (Арешт поета, заслання)1858 р. (Друзі домоглися звільнення й повернення поета із заслання)10 березня 1861 р. (Т.Г.Шевченко помер) 1-й учень. Спи спокійно, поете!

37

Ми, нащадки твої,Пронесем крізь віки твоє ім'я.

2-й учень. Спи спокійно, поете!Вкраїна твояВже розправила крила орлині –

3-й учень. Так, як мріяв колись тиВ жагучих пісках,На засланні в тяжкій самотині.

4-й учень. Спи спокійно, поете!Образ огненний твійНе зітерти ні бурі, ні часу.

5-й учень. У єдиній сім'ї –Славній, вольній, новій – Ми тебе не забудем, Тарасе!

6-й учень. Спи спокійно, Тарасе!Нащадки твоїСловом шани й любові тебе пом'янули.

7-й учень. І народи ВкраїниЗаповітів священних твоїхНе забули!

38

Т. Г. ШЕВЧЕНКО І ЧЕРНІГІВЩИНА(урок-подорож для учнів основної школи)

Мета: ознайомити учнів із новими сторінками біографії поета; виховувати гордість за свій народ; любов до рідного краю; розвивати бажання більше дізнаватися про Чернігівщину та Україну.

Обладнання: книжкова виставка, музичний центр, диск з піснями на слова поета, виставка ілюстрацій та фотографій, пов'язаних з перебуванням Т. Г. Шевченка в названих містах та селах Чернігівщини.

ХІД ЗАХОДУ

Звучать улюблені пісні Т. Г. Шевченка.Бібліотекар. Світова культура знає чимало прикладів того, як одна

людина виявляла свій талант у різних видах мистецтва. Нас і донині вражають титани епохи Відродження – Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, Рафаель. Так, наприклад, Мікеланджело не тільки визначний італійський скульптор, а й живописець, архітектор і поет – творець ліричних віршів та сонетів.

Німецький поет Й.-В.Гете залишив наукові розвідки. Водночас його малюнки й гравюри вражають глибоким проникненням у внутрішній світ людини. Був художником і письменником (поетом та прозаїком) Віктор Гюго. Низку таких прикладів у світовому мистецтві можна продовжувати.

Серед українських письменників слід відзначити живописні роботи В.Винниченка (понад сто картин), які виставлялися ще за життя письменника в Парижі. Малювали М.Коцюбинський, І.С.Нечуй-Левицький, Леся Українка, Б.Лепкий, Панас Мирний, П.Тичина та ін. Та вершин малярського мистецтва досягнув тільки Тарас Шевченко. Саме його творчою долею опікувалися дві музи.

Тарас Шевченко був професійним художником, малюванням він заробляв і на хліб насущний, і досяг вершин живописного мистецтва. Цю музу поет називав «пречистою, святою». Вона ще з дитинства спонукала його «хрестами і візерунками з квітками» обводити «листочки» в маленькій книжечці й списувати Г.Сковороду. А потім перемальовувати картини, що прикрашали панські покої Енгельгардта.

Ця муза-покликання привела спочатку майбутнього художника в науку до «живописних справ майстра» Ширяєва, а потім – у зали Петербурзької Академії мистецтв, до майстерні великого Карла Брюллова. Саме завдячуючи цій музі,

39

поет здобув «святую волю». Це покликання художника Тарас називав благородною частиною свого бідного існування. До суворих життєвих випробувань привела його друга – муза поезії. Але саме вона й дала йому вічну славу.

Поетична спадщина Т.Шевченка налічує понад 240 творів, а мистецька – майже 1200 робіт.

1-й учень. Пощастило нашому краю – Чернігівщина дуже тісно вплелася в життя і творчість Т. Г. Шевченка. Уперше її землями Тарас проїхав п'ятнадцятирічним хлопчаком, коли у складі челяді супроводжував свого пана П. В. Енгельгардта до Вільно. Маршрут був довгим і проліг через Сираї, Козелець, Лемеші, Кіпті, Чемер, Красилівку, Красне, Іванівку, Количівку, Чернігів...

Узагалі ж на Чернігівщині понад тридцять населених пунктів, у яких бував Шевченко в 1829, 1843, 1845, 1846, 1847,1859 роках. Через наш край везли Кобзареву труну до Канева.

Сьогодні ми візьмемо літературну карту і подорожуватимемо місцями нашої області, у яких бував Шевченко, згадаємо постаті друзів і знайомих Кобзаря з нашого краю, зокрема, відомих громадських діячів і меценатів української культури В. В. Тарновського, А. І. Лизогуба, письменника Пантелеймона Куліша, поета Віктора Забілу, кобзаря Остапа Вересая, актора Якова де Бальмена та багатьох інших.

2-й учень. На подвір'ї районної гімназії поблизу вулиці Чорновуса, колишньої Чернігівської, якою проїжджав поет у 1847 році, установлений пам'ятник Шевченкові. Завдяки поетові назва нашого міста потрапила на сторінки його творів «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Археологічні нотатки» і згадується в довідниковому матеріалі кожного багатотомного видання творів поета. У цих творах згадується також і село Великий Листвен.

Бібліотекар. Пропонуємо їхати з нами Шевченківськими місцями Чернігівщини, але для поїздки треба придбати квитки. Отже, щоб їх отримати, відгадайте зашифровані твори Т. Г. Шевченка, які пов'язані з нашим краєм і в яких письменник згадує населені пункти нашої області.

Завдання1. Назвіть вірш Т. Г. Шевченка, який він написав у Борзні.

Автори розгубили свої твори. Допоможіть їм, поєднайте письменників та їх твори і дізнаєтеся назву вірша.

40

1. Т. Шевченко 2. А. Шиян3. Панас Мирний 4. І. Франко 5. О. Іваненко6. Леся Українка 7. О. Стороженко

(Ь) «Три сестри» (Е) «Котигорошко» (Ц) «Лілея» (Е) «Тарасові шляхи» (Н) «Фарбований лис» (Р) «Морозенко» (Ч) «Кобзар»

(«Чернець»)

2. Назвіть повість, у якій Тарас Григорович згадує с. Густиню, с. Дігтярі, м. Ніжин, м. Прилуки.

До слів у першій колонці дібрати пару з другої, поєднати героїв казок.Літери вишикуються в потрібному порядку, і ви зможете прочитати назву

повісті.

1. Лисичка2. Цап3. Верть4. Семеро козенят5. Зміючка Оленка 6. Коза-дереза7.Їжак8.Котигорошко

(К) Телесик (З)Круть (У) Баран(А) Рак- неборак (М) Журавель(И)Вовк (Т) Змій(Н) Заєць («Музикант»)

У 1905 році в Городні був відкритий українсько-російський театр, який дістав назву народного. Цей театр працював чверть століття. Засновником його був Ісидор Миколайович Орбеліані.

Назвіть знамениту шевченківську виставу, яка була поставлена цим театром у 1919 році в Городні.

Перед вами імена та прізвища українських письменників. Ваше завдання – правильно з'єднати їх.

41

ДмитроПавлоЛесяОлесьНаталяТарасПетроМиколаБорисВсеволодПлатонОстап

(3) Українка(А) Донченко (Р) Забіла(А)Тичина (Н) Білоус(С) Шевченко(О) Трублаїні (Т) Панч (О) Нестайко (Л) Воронько (Д) Грінченко (Я) Вишня

(«Назар Стодоля»)

Бібліотекар. Молодці! Гарно впоралися із завданнями. Отже, прямуємо далі Чернігівщиною.

Виїхавши з Городні, ми побуваємо в Чернігові, Ніжині, Прилуках, Линовиці, Дігтярях, Сокиринцях, Ічні, Іваниці, Білоричиці, Марківцях, Козельці, Лемешах, Батурині, Оленівці, Седневі, Качанівці, Любечі, Іржавці та інших населених пунктах. Їдьмо!

У ході подорожі я називатиму населені пункти, а ви розповідатимете, що пов'язувало з ними Т. Г. Шевченка.

Село БігачТут Шевченко перебував кілька днів 1846 року і у квітні 1847 року.

Виїжджав до Миколи Івановича Кейкуатова, з яким познайомився в 1843 році у Рєпніних, «щоб малювати замовлені портрети. Виконав олійний портрет Кейкуатової та малюнок олівцем «Діти Кейкуатових». Часто зустрічаючись з кріпаками, розмовляв з ними. Виїхав митець звідти, як розповідають старожили села, довідавшись про жорстоке поводження князя Кейкуатова з кріпаками.

Місто БорзнаПам'ятник Шевченку в центрі Борзни, меморіальна дошка на будинку, що

колись належав поміщикові В. М. Білозерському, у якого зупинявся поет, вулиця і школа, що носять ім'я Шевченка, завжди будуть нагадувати про перебування Великого Кобзаря в цьому місті. У Борзні Шевченко міг, очевидно, побувати ще в 1843 році, коли подорожував Чернігівщиною й особисто познайомився з поетом Віктором Забілою. Про можливе перебування Тараса Григоровича в

42

Борзні натяком сказано у віршованому посланні Віктора Забіли до поета, написаному близько 20 червня 1844 року:

За що ти лаєшся, Тарасу,Що не знайшов в Борзні припасу,Якого ти тоді бажав?Приїхавши в Борзну на початку 1847 року, Шевченко виїжджав на хутір

Кукуріківщину до Віктора Забіли, малював портрети Сребдольської на хуторі Сорока.

Про своє перебування на Борзнянщині Шевченко ніколи не забував. Про Борзну він згадує і в поезії «Чернець» як про рідне місто полковника Семена Палія.

Під час перевезення останків Шевченка з Петербурга до Канева труна цілу ніч простояла тут в Рождественській церкві, а вранці жителі Борзни із сумом проводжали її в останню путь.

Село ГустинУ с. Густині Шевченко побував улітку 1845 року. Тоді він мав

спецзавдання від Київської археографічної комісії змалювати архітектурні пам'ятки старовини. На околиці цього села містився Густинський чоловічий монастир старогрецької архітектури. Навколо нього – старовинна кам'яна стіна з бійницями та глибоким ровом. Густиня походить від урочища, порослого густим лісом.

В альбомі Шевченка 1845 року є три акварельних малюнки із зображенням Густинського монастиря.

Про своє перебування в Густині Шевченко згадує на сторінках повісті «Музыкант»: «Я, изволите видеть, по поручению Киевской археогра-фической комиссии, посетил эти полуразвалины...».

Село ДігтяріПеребував Шевченко в Дігтярях у травні 1845 року. Тут, як згадує поет у

своїй повісті «Музыкант», його вразило злиденне життя кріпаків, що було повним контрастом до розкошів і багатств Ґалаґана, якому належало це село.

Т. Г. Шевченко довго розмовляв з талановитим кріпосним музикантом-віртуозом, який боляче переживав трагедію невільництва. Образ кріпака Артема міг стати прообразом Шевченківського музиканта Тараса, який, як писав автор, чудово грав не лише на віолончелі, але й на скрипці. Правда, Шевченко свого героя робить учнем німецького скрипаля Людвіга Шпора і називає іншим іменем, проте можна впевнено говорити про перенесення

43

Шевченком образу дігтярівського кріпака в повість «Музыкант» під іншим ім'ям.

Можливо, у цьому селі зробив Кобзар і деякі малюнки, проте до нашого часу вони не збереглися, хоча, як згадує Л. Жемчужников, який перебував у Дігтярях день улітку 1852 року, у власниці Дігтярів зберігався альбом з малюнками В. Штернберга і Т. Шевченка.

Будинок Ґалаґана зберігся. Зараз у ньому розміщено один із навчальних закладів.

Місто ІчняШевченко ночував у отця Гаврила Тичини, що, як з'ясувалося згодом,

був одним із пращурів П. Г. Тичини.

КачанівкаПро Качанівку, її мальовничу принадність Шевченко дізнався ще в

Петербурзі з розповіді В. Штернберга, який у 1838 році повернувся з України і привіз багато малярських творів, зокрема видів Качанівки. Про враження від цих робіт розповідає в повісті «Художник».

У 1839 році Штернберг особисто познайомив Шевченка з власником Качанівського маєтку Г. С. Тарновським.

У Качанівку поет посилав у подарунок три примірники надрукованої поеми «Гайдамаки»: для господаря маєтку, історика Миколи Маркевича і поета Віктора Забіли.

Збереглося 2 листи Шевченка до Тарновського – один від 26 березня 1842 року, другий – від 25 січня 1843 року. У листі 1843 року Шевченко розповідає про культурне життя столиці, високо цінить оперу Глінки «Руслан і Людмила» та її виконавців, серед яких був талановитий артист – композитор С. Гулак-Артемовський.

У цьому ж листі Шевченко дає опис своєї картини «Катерина» і пропонує Тарновському придбати її для себе. На останній сторінці листа рукою автора зображено ескіз згаданої картини. Поміщик дав згоду і Шевченко в кінці квітня 1843 року привіз картину в Качанівку.

У цей же час Тарас Григорович побував у Власівці, Іржавці, Ічні. У Батурині малював руїни палацу Розумовського. Потім приїздив Шевченко в Качанівку ще двічі (у 1844 та 1859 роках).

У Качанівці Шевченко захоплювався чарівною природою. Особливо часто любив відпочивати біля величезного дуба, що пишно розрісся на зеленій галявині парку.

44

Шевченко жив у Тарновського, але симпатії до нього не виявляв. Він обурювався його жорстоким ставленням до талановитих кріпаків і це обурення пізніше висловив у повісті «Музикант», де в образі Тарновського частково відтворив риси поміщика Тарновського.

У цій повісті описано також краєвиди Качанівки і навколишніх сіл.В останній приїзд у Качанівку, 21 серпня 1859 року, Шевченко посадив

на пам'ять молодий дубок.

Село ЛиновицяПерша документальна згадка про перебування Шевченка в Линовиці

належить приятельці поета Варварі Рєпніній, яка в листі до Г. І. Псіол від 20 січня 1844 року сповіщала, що 15 січня цього року Шевченко «отправился к своїм неизменным Яковам».

Будучи приятелем і щирим прихильником таланту Шевченка, Яків де Бальмен бажав хоч чимось бути в пригоді великому поетові. Він не тільки радо вітав поета в Линовиці, бував разом із ним у своїх знайомих, але того ж 1844 року починає переписувати «Кобзар» Шевченка латинськими літерами й ілюструвати його. До цієї справи він залучив і свого родича художника М. С. Бацилова, разом з яким закінчив цю копітку роботу в Одесі, переславши її на збереження Віктору Закревському.

З де Бальменом у Шевченка були найкращі дружні взаємини. Так, пишучи поему «Кавказ», бо перебував під свіжим враженням трагічної смерті Якова де Бальмена, поет присвячує її «искреннему моєму Якову де Бальмену», а закінчує твір теплою згадкою про щирого друга, який не лише ілюстрував його Кобзар, але й допомагав у розповсюдженні в Одесі альбома офортів «Живописная Украйна».

І тебе загнали, мій друже єдиний,Мій Якове добрий! Не за Україну,А за її ката довелось пролитьКров добру, не чорну. Довелось запитьЗ московської чаші московську отруту!О, друже мій добрий! Друже незабутий!Живою душею в країні витай.Літай з козаками понад берегами.Розриті могили в степу назирай.Заплач з козаками дрібними сльозамиІ мене з неволі в степу виглядай.

45

Село МарківціСюди Шевченка запросили власники цього села Катериничі, щоб

замовити йому портрети членів своєї родини.У Марківцях Тарас Григорович прожив не менше 2-3 тижнів. Тут він

намалював аквареллю 8 портретів членів сім'ї Катериничів.В оригіналах до наших днів дійшло лише 4. Усі портрети в гарному

стані і зберігаються в Київському державному музеї Т. Г. Шевченка.П’ятий портрет – свахи Катериничів О. А. Афендик – відомий лише з

репродукції. Усі ці твори довго зберігалися в родині Катериничів і передавалися з роду в рід. У 1911 році вони експонувалися на виставці художніх творів у Києві. Усі портрети підписані й датовані автором 1846 роком.

Місто НіжинПриїхавши в Ніжин у 1846 році, Шевченко відразу поспішив відвідати

повітове училище, щоб зустрітися зі своїм незабутнім другом І. М. Сошенком, який на той час працював у цьому училищі викладачем малювання і письма.

Завітав він також у ліцей до князя Безбородька. У цьому ліцеї вчилися Гоголь, Гребінка та інші діячі української та російської культури. Т. Г. Шевченко зустрічався тут зі студентами, які радо вітали появу його в Ніжині.

Із цікавістю оглядав художник пам'ятки архітектури, побував у дворянському клубі.

Майже всі названі об'єкти існують і зараз.Про Ніжин згадує в повісті «Музыкант» і в листі до Варфоломія

Шевченка.

Село ОленівкаОдин із сучасників Т. Шевченка – М. М. Білозерський у своїх спогадах

писав про поета: «22 січня 1847 року у Вознесенській церкві с. Оленівки він держав вінець під час вінчання П. О. Куліша з однією з моїх сестер, був боярином. Коли молоді приїхали з вінчання на хутір Мотронівку, то Шевченко, підходячи з поздоровленням до молодої, наслідуючи одній колядці, вигукнув: «Чи то царівна, чи королівна?»,— на що жених, віджартовуючи, відповів йому народною приказкою: «На чужий коровай очей не поривай да собі дбай!».

Справді, гостюючи на початку 1847 року в Борзнянському повіті, Шевченко заїхав на хутір Мотронівку, що знаходився біля села Оленівки,

46

щоб побути на весіллі П. Куліша, який одружувався з Олександрою Михайлівною Білозерською, пізніше відомою в літературі під псевдонімом Ганни Барвінок. Вінчання відбулося в Оленівці, а весілля проходило в Мотронівці, у маєтку молодої.

Весілля тривало кілька днів, і присутність на ньому Шевченка надала святу особливої ваги. Як свідчив сам Куліш, поет був тоді найдорожчим гостем. «Всі наші полюбили від душі Шевченка за його простодушний характер, за його розум і пісні, які він співав чудово».

Співи Шевченка були в центрі уваги всього весілля. Він захоплено виконував: «Ой зійди, зійди ти, зіронько вечірняя», «У Києві на ринку п'ють чумаки горілку», «Де ж ти, доню, барилася».

У Мотронівці 28 січня з уст поета було записано три пісні, які він співав на весіллі. На прощання молода подарувала квітку зі свого вінка Тарасу Григоровичу, він нею дуже дорожив.

Під час проводів останків Шевченка з Петербурга в Україну 18 травня 1861 року похоронна процесія зупинялася в Оленівці. У селі відбулася громадська панахида, на яку зібралося багато селян з навколишніх сіл. Художник Григорій Честахівський змалював масову сцену зустрічі Шевченкової домовини. Після панахиди селяни Оленівки й Мотронівки проводили домовину Шевченка далеко за село. Серед проводжаючих були дворові Білозерських, які особисто знали поета й зустрічалися з ним у Мотронівці.

Місто ПрилукиПерший приїзд Шевченка в Прилуки датується 1845 роком, коли він,

виконуючи завдання Археографічної комісії, подорожував пам'ятними історичними місцями України. З цією метою він відвідав Густинський чоловічий монастир, що був визначним пам'ятником старогрецької архітектури, і зробив кілька малюнків з нього.

Тут же він вклонився праху М. Г. Рєпніна – батька Варвари Рєпніної.Удруге Шевченко приїздив до Прилук у 1846 році. Ще раз довелося

побувати йому тут у 1859 році, коли за наказом жандармерії він повертався з України до Петербурга.

У повісті «Музыкант» Т. Шевченко згадує про своє перебування на Прилуччині.

Смт СеднівШевченко не раз бував тут на запрошення родини Лизогубів.

47

І тут він написав поему «Осика» («Відьма»), тут готував до друку нове видання «Кобзаря», вихлюпнувши із самої глибини серця передмову, що знаємо її як «седнівську». Тут він написав портрети олією Іллі Івановича Лизогуба, олівцем – Андрія Івановича, молодшого брата, малюнки «У Седневі», «Біля Седнева», «Чумаки серед могил», низку інших робіт. Із Седнева Тарас Григорович виїжджав у село Мохнатин, село Бігач, місто Городню. Щира дружба пов'язувала Шевченка з Лизогубами й пізніше надто з Андрієм Івановичем, який надсилав поетові-засланцеві папір, фарби, книги.

Село СокиринціСело належало одному з найбагатших українських поміщиків –

Г. П. Галаґану. Про своє перебування в цьому селі і знущання Ґалаґана над селянами Шевченко писав у повісті «Музикант».

У Сокиринцях поет зустрічався з відомим кобзарем Остапом Вересаєм, а в 1860 році надіслав йому свій «Кобзар» з власноручним підписом.

Зараз в Сокиринському будинку поміщика Ґалаґана розміщено сільськогосподарський технікум.

Місто ЧернігівБудучи співробітником Археографічної комісії, Т. Шевченко в лютому

1846 року приїхав сюди, щоб змалювати найвизначніші місця й споруди. Разом зі своїм супутником О. Чужбинським він оселився в готелі «Царград».

Того ж дня вони відвідали дворянський клуб («Благородное собрание»), де були присутні на балу. Другого дня Чужбинський написав гумористичний вірш про це, а Т. Г. Шевченко зробив ілюстрацію, в якій, як згадує Чужбинський, «було багато комізму».

У Чернігові Шевченко оглядав найважливіші пам'ятки культури, перемальовував їх і збирав про них історичні довідки, записуючи на окремих аркушах паперу.

Збереглися його нотатки про Чернігівську цитадель, Чорну гору, архітектуру Спаського, Борисоглібського та Успенського соборів та інші. У нотатках зазначено, коли і ким збудована та чи інша споруда, чим вона характерна, які там зберігалися речі тощо. Поет оглянув цитадель, рештки рову й насипу, а також гармати, залишені з часів Петра І. «В цитадели древней крепости, – записав Т. Г. Шевченко, – без лафетов лежат три больших крепостных пушки довольно грубой работы, такие же пушки есть и в Городне».

Усі старовинні архітектурні будови, про які є записи в Шевченка, збереглися до наших днів, вони реставровані й охороняються державою.

48

Шевченківські малюнки, на яких він зображав архітектурні пам'ятки Чернігова, до нас не дійшли. Збереглися лише три замальовки олівцем чаш і хреста, які знаходилися тоді в ризниці Троїцького монастиря («Потір із церкви с. Мохнатин», «Троїцька чаша Густинського монастиря», «Енколпіон»).

Перебуваючи в Чернігові, Т. Г. Шевченко познайомився з багатими родинами і бував у них удома. Разом з тим до Шевченка в готель часто приходили шанувальники його музи.

У перших числах березня поет виїхав у Седнів до Лизогубів. Коли захворів Чужбинський, Шевченко знову повернувся до Чернігова й перебував тут, аж доки не одужав його товариш. Тоді ж Тарас Григорович олівцем намалював портрет Чужбинського і в його зошиті написав поезію «Не женися на багатій».

Утретє побував Шевченко в Чернігові десь у середині квітня, коли повертався із Седнева до Києва.

У Чернігові поет був ще в березні й квітні 1847 року під час поїздки до Седнева. Повертаючись до Києва, на Чернігівській пошті він одержав листа від М. Костомарова, який писав, що поета призначено викладачем малювання в Київському університеті.

І про Чернігів Шевченко згадує у своєму щоденнику й повісті «Капитанша». Після повернення із заслання поет підтримував листовний зв'язок із мешканцями Чернігова, зокрема зі своїм давнім знайомим, службовцем Романом Дмитровичем Тризною, який був одним із активних організаторів недільних шкіл на Чернігівщині. Через Тризну поет дізнавався, як іде робота в недільних школах, і надавав їм матеріальну допомогу. Поет надіслав на користь чернігівських недільних шкіл 1000 примірників свого «Кобзаря». Надіслану літературу Тризна розповсюджував серед населення.

Бібліотекар. Ось наша подорож швидко добігає до кінця.Тепер ви знаєте, що Тарас Григорович добре знав і любив наш

поліський край, мав тут багато друзів і знайомих, написав чимало творів і картин.

49

ЗУСТРІЧ ІЗ КОБЗАРЕМ(літературний урок для учнів старшої школи)

Мета: ознайомити учнів з невідомими фактами життя і творчості Т. Г Шевченка; розкрити багатий світ душі поета, глибину його почуттів; залучити учнів до вивчення біографії митця; виховувати любов і повагу до таланту славного українського Кобзаря.

ХІД ЗАХОДУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА.

II. ОСНОВНА ЧАСТИНА.

Перша сторінка. «Нев’януча квітка Шевченкового кохання»

1-а учениця. Є особистості, доля яких не підвладна часу, бо вони – безсмертні. Вони з нами і в нас.

1 - й учень. Тарас Григорович Шевченко! Він був сином народу, але й народ називав його батьком. Утім, називали його по-різному: то як батька, з повагою – Тарас Григорович, то як близького і задушевного друга, просто й з любов'ю – Тарас, то як учителя й пісняра, урочисто – Кобзар.

2-й учень. І легенди про нього складали стоголосі, яким не видно кінця-краю, бо Шевченко – завжди живий, бо він – частина самого життя народу. А життя й народ не мають кінця, вони – вічні. Але ще величнішою від найпоетичніших легенд є правдива історія життя Шевченкового.

2-а учениця. Та чи все нам відомо в літописі Шевченкової долі? Перш за все, ми бачимо Шевченка – борця, громадянина, месника, правдошукача. А чи знаєте ви, що Шевченко був запальним, емоційним, часто закохувався, і кожна кохана жінка залишала помітний слід у його долі?

3 -я учениця. Тож поговорімо сьогодні про нев'янучу квітку Шевченкового кохання, яка була і тендітною, і нестримною, і тихою, і бунтівною, але завжди – прекрасною.

3-й учень. Безрадісним було дитинство малого Тараса. Від народження – кріпак, рано осиротів, з малих літ почав тяжко працювати. Промінчиком сонця серед похмурого зимового ранку зблиснула усмішка Оксани, найщирішої подружки його ранніх років.

50

4-а учениця. Хата Коваленків була поруч – тин проз тин. Але, і не зазираючи в сусідні віконця, він змалечку міг безпомилково сказати, що робить, чим зайнята дівчина. Без діла Оксана не сиділа ніколи. Під її опікуванням був менший трилітній Павло, а руки тримали всю хатню роботу, бо серед сестер була найстаршою. На три роки вона була молодшою від Тараса, але їй, як найкращому другові, він довіряв усі свої печалі. Від неї, ніби від старшої, завжди чекав розради і поради. Часто вона допомагала йому пасти панських ягнят. А як слухала, коли Тарас читав книжку, як сяяли її очі, коли разом затягували пісню! Оксана була на диво гарна, дівоча її краса ніби відгонила все похмуре. Що означала вона для нього, Тарас зрозуміє пізніше.

4-й ученьЧи правда, Оксано? чужа чорнобрива!І ти не згадаєш того сироту,Що в сірій свитині, бувало, щасливий,Як побачить диво – твою красоту.Кого ти без мови, без слова навчилаОчима, душею, серцем розмовлять.З ким ти усміхалась, плакала, журилась,Кому ти любила Петруся співать.І ти не згадаєш! Оксано! Оксано! А я й досі плачу, і досі журюсь, Виливаю сльози на мою Мар'яну, На тебе дивлюся, на тебе молюсь.

1-й учень. «Мар'яну – черницю» він присвятив їй: «Оксані К….ко. На пам'ять того, що давно минуло». І про неї ж, мабуть, думав, коли на березі Аралу, серед зими сорок дев'ятого писав:

Ми в купочці колись росли,Маленькими собі любились, А матері на нас дивились Та говорили, що колисьОдружимо їх. Не вгадали, Старі зарані повмирали,А ми малими розійшлисьТа вже й не сходились ніколи…

51

1-а учениця. Чекало Оксану те ж саме, що вже постигло і його,— раннє сирітство. А далі – смерть молодших братів і сестер та доля споконвічної кріпачки. Побачить її знову Шевченко аж у 1843 році, коли після довгої чотирнадцятирічної розлуки нарешті відвідає Україну.

Буде вона тоді дружиною кріпака із сусіднього села Пединівки на прізвище Сорока і матір'ю трьох дітей...

2-й учень. З 1829 по 1831 рік Тарас разом зі свитою пана Енгельгардта перебував у Вільно. Тут, спостерігши хист юного кріпака до малювання, пан віддає його на навчання до художників Яна Лампі та Яна Рустема. Під час навчання Тарас мав змогу часто бувати в місті, ознайомлюватися з архітектурою, природою. Тут він зустрівся зі швачкою Ядвігою Гусиковською, покохав цю польську дівчину і називав її пестливо Дзюнею. Але вона була вільною, а Шевченко – кріпаком. Це і стало головною перешкодою їхнього щастя. Чи не вперше тоді Шевченко задумався, чому кріпаки не такі, як інші вільні люди. А свої душевні пориви переклав на нещасливу долю закоханих ліричного вірша «У Вільні, городі преславнім...».

2-а учениця. Ще одним нещасливим коханням Шевченка була донька кирилівського попа Григорія Кошиця, в якого ще малим хлопцем наймитував, – Феодосія. З нею він зустрівся під час поїздки на Україну в 1843 році.

Дівчина відповіла на почуття поета, і вони хотіли одружитися, але не було на те батьківської волі. Старі Копійці хотіли якимись хитрощами злучити закоханих. У вересні, коли Шевченко гостював у Кирилівці, жінка Прокопа Демченка, сусіда, народила дитину. Мати Феодосії умовила Демченків кликати за хрещених Тодосю і Тараса, махаючи на думці, що їхня дочка не знає заборони на одруження кума і куми. Одначе дівчина здогадалася, до чого йдеться, і охрестила дитину в іншого попа з іншим кумом. Після того Кошиці просто не дали благословення молодим, визнавши Шевченка, у минулому кріпака, нерівним своїй дочці. Вони відмовили Шевченку. Поет змушений був відступитися. Цікаво, що сама Феодосія так і не відцуралася свого кохання. Вона відмовилася виходити заміж, жила самотньо. Померла в 1884 році. Чи не про неї у вірші «Дівочії ночі» Шевченко написав такі рядки:

3 - я ученицяНащо мені коса-краса,Очі голубині,Стан мій гнучкий ...коли немаВірної дружини,

52

Немає з ким полюбитись,Серцем поділитись...Серце моє! Серце моє!Тяжко тобі битисьОдинокому. З ким жити,З ким, світе лукавий,Скажи мені... Нащо меніТая слава, слава.Я любить, я жити хочуСерцем, не красою!

4-а ученицяА мені ще й завидують,Гордою і злою Злії люди нарікають. А того й не знають, Що я в серці заховала...Нехай нарікають, Гріх їм буде...

1-а учениця Боже милий,Чому ти не хочеш Укоротить свої темні, Тяжкі мені ночі!.. Бо я вдень не одинока – З полем розмовляю, Розмовляю і недолю В полі забуваю, А вночі..,» – та й оніміла,Сльози полилися... Білі руки простяглися, В подушку впилися.

3-й учень. 1844 року поетове серце приворожила Ганна Закревська, молода дружина поміщика з Березової Рудки. її Шевченко називав «Ганною вродливою», їй присвятив чимало віршів і носив пам'ять у своєму серці впродовж життя. Але Ганна була заміжня. І тому лише словом і пензлем міг передати свої почуття юний Тарас. І навіть на чужині в далекому Кос-Аралі,

53

потерпаючи від солдатської муштри, він укотре знову і знову звертався до її світлого образу:

4-й учень... А ти доле!А ти мій покою!Моє свято чорнобриве,І досі між нимиТихо пишно походжаєш?І тими очима,Аж чорними – голубими,І досі чаруєшЛюдські душі? Чи ще й досіДивуються всуєНа стан гнучкий? Свято моє,Єдинеє свято...

1-й учень. Особливе місце в житті Шевченка посіла княжна Варвара Рєпніна. З нею поет познайомився під час поїздки на Україну в 1843 році, коли разом з вірним товаришем Євгеном Гребінкою часто гостював у маєтку Рєпніних у Яготині. В особі Варвари Шевченко знайшов однодумця і друга (Варвара співчувала декабристам, захоплювалася передовою літературою). А от юна княжна щиро покохала Тараса. Та це кохання було нерозділеним. Якби Шевченко полюбив її, то, можливо, їхні долі склалися по-іншому. Та ще й батьки Варвари були проти їхніх стосунків, «бо не годиться голубій дворянській крові змішуватися з чорною мужицькою».

Прощаючись, княжна подарувала поетові Біблію і сказала: «Люди розлучають нас, але Бог повінчає як не на цьому, так на тому світі». Хтозна, може це передбачення?

Адже і Тарас, і Варвара так і залишилися одинокими. Та Шевченко зберіг образ Варвари на полотні, їй присвятив і поему «Тризна».

2-й учень. На засланні поет боготворив Агату Ускову, дружину коменданта Новопетровського укріплення. Це було глибоке романтичне почуття, про яке Агата навіть довго не здогадувалася. А от для дітей Ускових Тарас став справжнім старшим другом, навіть навчив їх говорити українською. Болісно він переживав і передчасну смерть єдиного їхнього сина Дмитра.

54

2-а учениця. Повернувшись із заслання, Шевченко в Нижньому Новгороді щиро закохався в юну акторку місцевого театру Катерину Піунову. Вони дружили, працювали разом над театральними проектами, проте, скоряючись батькам, які вбачали в особі Шевченка небезпечного політичного в'язня, сімнадцятирічна дівчина відмовила Тарасу Григоровичу на пропозицію руки і серця.

3-й учень. Це була остання спроба Шевченка одружитися з нерівнею. Тепер він мріяв про одне: спокійний сімейний затишок у невеликій та чепурній хатині на березі Дніпра.

Поставлю хату і кімнату,Садок-райочок насаджу. Посиджу я і походжуВ своїй маленькій благодаті.Та в однині-самотиніВ садочку буду спочивати. Присняться діточки мені,Веселая присниться мати, Давнє-колишнє та яснийПрисниться сон мені !.. і ти!.. Ні, я не буду спочивати, Бо й ти приснишся. І в малий Райочок спідтиха-тиха Підкрадешся, наробиш лиха... Запалиш рай мій самотний.

3-я учениця. Цю мрію він хотів був втілити разом з Харитиною Довгополенко – наймичкою Лопухіних, яку зустрів під час останньої подорожі на Україну 1859 року. Але пани тепер надто хотіли наблизити до себе відомого народного поета, одруживши його з підходящою панянкою, тому швидко видали Харитину за іншого. Обурений Шевченко відступився. А коли йому черговий раз пропонували шукати пару серед панянок, він відповідав: «Я по плоті й духу син і рідний брат нашого безталанного народу, то як же себе поєднувати з панською кров'ю? Та й що та панночка робитиме в моїй мужицькій хаті?».

4-а учениця. Останньою любов'ю Тараса Шевченка стала Ликера Полусмак. Народилася вона 1842 року в с. Безугліцях на Чернігівщині, рано осиротіла. Була кріпачкою і в юному віці перевезена до Петербурга, де

55

працювала покоївкою в панському домі. Шевченко мав щодо неї серйозні наміри: винайняв окрему кімнату, справив чималий посаг, та Ликера чи то через юний вік, чи то, не маючи справжніх почуттів, поставилася до їхніх стосунків легковажно. І хоч йшлося до одруження, зненацька стосунки було розірвано з невідомих причин. Напевно, вони просто були дуже різними людьми – за віком, за вихованням, за рівнем культури й моральними настановами.

Про своє останнє кохання Тарас Григорович пізніше напише:

4-й ученьМоя ти любо! Мій ти друже!Не ймуть нам віри без хреста,Не ймуть нам віри без попаРаби, невольники недужі!Заснули, мов свиня в калюжі.В святій неволі! Не хрестись,І не кленись, і не молисьНікому в світі! Збрешуть люде,І візантійський СавоафОдурить! Не одурить бог,Карать і миловать не буде:Ми не раби його – ми люде!Моя ти любо! Усміхнись,І вольную святую душу,І руку вольную, мій друже.Подай мені. То перейтиІ він поможе нам калюжу,Поможе й лихо донести,І поховать лихо дебелеВ хатині тихій і веселій.

1-а учениця. Цікаво, що почуття і каяття прийдуть до Ликери пізніше, після смерті Шевченка, дізнавшись про яку вона навіть топила-ся в Неві. Подружнє життя її було нещасливим. А коли виросли діти і помер п'яниця чоловік, вона переїздить до Канева, щоб бути ближче до «свого Тараса». Тяжко працюючи, вона на зібрані горьовані копійки щороку поминала дорогу людину. Доживала віку в богодільні і щодня

56

молилася до портрета Шевченка, який, уквітчаний вишитими рушниками, висів над ліжком.

1-й учень. А як же сам Шевченко пережив своє таке нещасливе останнє кохання? Він був духовно спустошений, бо відчував, що це загинула остання надія на родинне щастя.

Свій несказанний жаль, душевний пекучий біль Тарас Григорович звірив лише паперові:

2-й ученьМинули літа молодії, Холодним вітром од надії Уже повіяло. Зима. Сиди один в холодній хаті,Нема з ким тихо розмовляти, Ані порадитись. Нема, Анікогісінько нема!Сиди ж один, поки надія Одурить дурня, осміє... Морозом очі окує, А думи гордії розвіє. Як ту сніжину по степу!

2 - а учениця. Так і не подарувавши Шевченкові такого бажаного сімейного щастя, доля все ж дала йому всесвітнє визнання і безсмертя жити у своїх творах, до величності і краси яких буде прагнути душею не одне покоління нащадків. Тож схилімося в пошані перед людиною – генієм з ніжним і полум'яним серцем.

Друга сторінка «Ігрова Шевченкіана»

Конкурс «Шевченківська вікторина»

ЖеребкуванняБалада «Княжна»

Поема «Лілея»

Повість «Доля»

Вірш «Художник»

Завдання: встановити відповідність між жанрами і назвами творів.57

Дитинство1. У якій області народився Шевченко? (Звенигородський повіт –

нині Черкаська область)2. Якого року сім’я Шевченків переїздить до Кирилівки? (1815-го)3. Скільки дітей було в родині Шевченків? (Шість)4. Яке вуличне прізвище Шевченків? (Грушівські)5. Хто був першим учителем Тараса малярській справі? (Дяк з

Кирилівки Петро Богорський)6. Хто був вірною подругою дитячих років? (Оксана Коваленко)7. Яке жіноче ім'я подвійно дороге для Тараса? (Катерина)8. У скільки років Тарас залишився круглим сиротою? (В 11 років)9. Звідки походить і що означає ім'я Тарас? (З грецької мови –

бунтівник)

Петербург1. Коли Шевченко звільнився від кріпацького ярма? (22 квітня

1838 року) 2. Скільки коштувала його воля? (2500 рублів)3. Де були вперше надруковані твори Шевченка? (Альманах

«Ластівка», який редагував Є. П. Гребінка)4. Хто з поетів-земляків був вірним товаришем Шевченка?

(Іван Сошенко)5. Який навчальний заклад закінчив Тарас Григорович?

(Петербурзьку Академію мистецтв)6. Скільки творів увійшло до першого «Кобзаря» Шевченка?

(8 творів)7. Хто такий Василь Жуковський? Яку роль він відіграв у долі поета?

(Це відомий поет ХІХ ст. Його портрет розіграли в лотерею для зібрання коштів на викуп Шевченка з кріпацтва.)

8. Який твір присвятив Шевченко В.Жуковському? (Поему «Катерина»)

9. Які нагороди отримав Шевченко під час свого навчання в Академії? (Срібні медалі)

10. У якому творі Шевченко розповідає про петербурзький період життя? (Повість «Художник»)

58

Україна1. Скільки років тривала перша розлука Шевченка з

Україною? (14 років)2. З ким Шевченко вирушив у першу поїздку на Україну?

(З Є. П. Гребінкою)3. Яку гетьманську столицю не раз згадував Шевченко у своїх

творах? (Чигирин)4. Яку історичну подію з життя українського народу оспівав

Шевченко в одному із ранніх творів? (Коліївщину)5. Який малярський альбом став наслідком першої поїздки на

Україну? («Живописна Україна»)6. У роботі якого політичного гуртка брав активну участь

Т. Г. Шевченко? (Кирило-Мефодїївське братство)7. Ким працював Шевченко, проживаючи в Україні?

(Художником)8. На початку 1847 року Шевченкові запропонували роботу в

Київському університеті. Який предмет він мав викладати? (Малювання)

9. Яку суму потрібно було зібрати Шевченку, щоб викупити всю свою родину з кріпацтва? (2 тис. крб.)

10. Коли Шевченко востаннє відвідав Україну? (У 1859 році)

Заслання1. Якого року відбувся арешт Шевченка?(1847 року)2. Скільки років перебував поет на засланні?(10 років)3. Яку назву має цикл поезій, які Шевченко написав,

перебуваючи в Петропавловській фортеці? (Цикл «В казематі»)4. Що було заборонено Шевченкові під час заслання? (Писати

і малювати)5. Куди записував свої вірші, які писав таємно? (До захалявних

книжечок)6. Скільки було таких книжечок? (Чотири)7. Яке дерево посадив Шевченко у Новопетрівському

укріпленні? (Вербу)8. Малюнки берегів якого моря зробив Шевченко?

(Аральського моря)9. Хто першим відвідав Шевченка після звільнення? (Актор

Щепкін)59

10. У якому місті проживав близько півроку Шевченко після звільнення? (У Нижньому Новгороді)

Конкурс «Відгадай за підказкою»Завдання-жеребкування: розставити твори в хронологічній

послідовності написання: «Кавказ», «Тополя», «Неофіти», «Гамалія».

«Катерина»1. Поема, що ввійшла до «Кобзаря» 1840 року і не була

присвячена історичній темі.2. Цей твір до сліз розчулив Брюллова.3. Твір присвячений поету Василю Жуковському.4. Він називається іменем головної героїні.5. Так звали матір і старшу сестру Шевченка.

«Причинна»1. Цей твір у 1838 році Є.П. Гребінка надрукував у альманасі

«Ластівка».2. Він є першим твором Шевченка з тих, що дійшли до нас.3. Назва твору дослівно означає «божевільна жінка».4. Початок твору завдяки композитору Д. Я. Крижанівському

став улюбленою народною піснею «Реве та стогне Дніпр широкий ».5. Твору належать такі рядки:Не русалонька блукає: То дівчина ходить,Й сама не зна (бо причинна), Що такеє робить.

«Гайдамаки»1. Рік 1768 безпосередньо стосується теми твору.2. Це найбільший ліро-епічний твір Шевченка.3. Присвячений він конференц-секретареві Академії мистецтв

В. І. Григоровичу.4. Твір вийшов окремим виданням у 1841 році.5. Головними героями твору є ватажки Гонта і Залізняк та

виходець з народу Ярема.

«Сон»1. Це перший зразок політичної сатири Шевченка, який в Україні

60

був повністю надрукований лише в «Кобзарі» 1907 року.2. Початок твору є переспівом вірша Г. С. Сковороди «Всякому місту

звичай і права».3. Епіграфом до твору є слова із Біблії: «Дух истины, его же мир не

может приятии, яко невидит его, ниже знает его».4. Твір увійшов до рукописної збірки «Три літа» і став головною

причиною припису до вироку Шевченка, зробленого самим Миколою І: «Під суворий нагляд з забороною писати і малювати».

5. Герой твору спочатку побував на Україні, потім полетів до Сибіру, а далі – до Петербурга. І все це він робив уві сні.

Конкурс «Відтвори першоджерело»

... ... коло хати,Хрущі над ... гудуть, ... з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А ... вечерять ждуть.

... вечеря коло хати,

... зіронька встає. Дочка ... подає,А мати ......Так соловейко не дає.

... мати коло хати Маленьких ... своїх;Сама ... коло їх. Затихло все, тільки ... Та ... не затих.

Конкурс «Озвуч картину»

Завдання: дібрати поетичні рядки з творів Шевченка, які б відповідали запропонованій ілюстрації.

61

«Свище полем завірюха, «Мені тринадцятий минало,Іде Катерина...» Я пас ягнята за селом...»

«І сниться їй той син Іван,І уродливий, і багатий...» «І квилить, плаче Ярославна В Путивлі рано на валу...»

Конкурс «Відгадай за поетичним рядком»

1. «Полюбила чорнобрива Козака дівчина.Полюбила – не спитала, Пішов та загинув... Якби знала, що покине, –Була б не любила; Якби знала, що загине, – Була б не пустила...»

(«Тополя»)

2. «А я собі у бур'яні62

Молюся богу ... І не знаю,Чого маленькому меніТоді так приязно молилось,Чого так весело було?»

(«Мені тринадцятий минало...»)

3. «Як сніг три пташечки летілиЧерез Суботове і сілиНа похиленому хресті На старій церкві. «Бог простить: Ми тепер душі, а не люди...»

(«Великий льох»)

4. «Якби ви з нами подружились,Багато б дечому навчились!У нас же й світла як на те – Одна Сибір несходима,А тюрмі А люду!..»

(«Кавказ»)

5. «Отаке-то на сім світіРоблять людям люде.Того в'яжуть, того ріжуть,Той сам себе губить...»

(«Катерина»)

6. «Не дуріте самі себе,Учітесь, читайте,І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь...»

(«І мертвим, і живим...»)

7. «Наша дума, наша пісняНе вмре, не загинеОт де, люде, наша слава,Слава України!»

(«До Основ'яненка»)

8. «У всякого своя доля

63

І свій шлях широкий:Той мурує, той руйнує,Той неситим окомЗа край світа зазирає...»

(«Сон»)

Конкурс «Кросворд»

Завдання: відгадати кросворд за відомими творами Т. Г. Шевченка:

1. Був солдатом у давні роки, Невисоку мав мораль. В ті роки на Україні Називався він ... (москаль).

2. Був він сином Катерини, Зворушив сердечно нас. Ім'я мав, мов батько, руське, Називався він... (Івась).

3. Цю прекрасну героїнюНелегка чекала днина. Цю сердечную дівчину Називали... (Катерина).

4. Як назвати оцей твір, Отака у нас проблема. Це є жанр літератури, Називається... (поема).

5. Книга ця цікава, щира, Повна світлих, добрих чар.Називається прекрасно,Просто, щиро. Це – ... («Кобзар»).

6. Йому поема ця присвячена,Хоч стиль письма він мавмосковський.Придворним був тоді поетом,

64

А прізвище його – ... (Жуковський).

7. Ця поема так прекрасна, Прочитай її хутенько.Автор – славний наш поет Тарас Григорович... (Шевченко).

8. В Крим по сіль вони ходили. Нелегкі були шляхи. Малого Тараса зустріли. Називались... (чумаки).

1

2

3

4

5

6

7

8

Конкурс «Найкращий читець творів Шевченка»

III. ПІДСУМОК ЗАХОДУ.Підбиття підсумків «Ігрової Шевченкіани» і визначення команди-

переможця.

65

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Брюханова Г. Вшановуємо Тараса Шевченка // Початкова школа. – 2010. – № 6. – С. 6-9.

2. Колешко Н.А. Літературна подорож «Т.Г. Шевченко і Чернігівщина» // Вивчаємо українську мову і літературу. – 2010. – №8 – С. 36-39.

3. Лаєвський С.Л. (та ін.). Шляхами Тараса Шевченка. Чернігівщина : путівник. – К. : Богдана, 2012. – 276 с.

4. Мовчун А. Грані таланту Великого Кобзаря // Початкова школа. – 2008. – №3 – С. 1-7.

5. Пам’ятники Кобзареві // Позакласний час. – 2010. – №2 – С. 7-10.

6. Терещенко А., Терещенко І. Календарні свята в дитячому садку. – К. : Редакції газет з дошкільної та початкової освіти (Бібліотека «Шкільного світу»). – 2013. – 120 с.

7. Цікаві місця Черкащини // Позакласний час. – 2009. – №3-4 – С. 121-123.

8. Фатіф С.М. Зустріч з Кобзарем // Класному керівнику. Усе для роботи. – 2012. – №3 – С. 11-17.

66