3 1. Загальна м i кроб i олог i я – це наука, що вивчає особливості морфології, фізіології, біохімії мікроорганізмів, які не спричиняють захворювання у живих організмів.

2. Технічна мікробіологія-це наука,що вивчає мікроорганізми,які беруть участь у промислових процесах: виробництві кисломолочних і алкогольних продуктів, хлібобулочних виробів, органічних кислот, вітамінів, амінокислот,коферментів,тощо.

3. Сількогосподарська мікробіологія-це наука,що досліджує проблеми, пов’язані з впливом мікроорганізмів на родючість ґрунту і врожайність рослин.

4. Водна мікробіологія- це наука,що вивчає мікронаселення водойм,питання очищення питної та стічних вод, проблему харчування риб і корозії підводних будівель.

5. Радіаційна мікробіологія-це наука,що досліжує влив різних випромінювань на мікроорганізми.

6. Космічна мікробіологія- це наука,що вивчає вплив умов космосу на мікроорганізми.

7. Медична мікробіологія-це наука,що досліджує особливості будови, обміну речовин,поширення,фактори патогенності мікроорганізмів-збудників інфекційних захворювань людини і розробляє специфічні методи діагностики, попередження і лікування захворювань.

8. Санітарна мікробіологія-це наука, що вивчає шляхи поширення хвороботворних мікроорганізмів і методи боротьби з ними.

9. Ветеринарна мікробіологія-це наука, об’єктоми дослідження якої є збудники різних захворювань тварин.

10. Анаеробіоз-це життя без кисню.

11. Мікрококи-кокоподібні батерії,що діляться в одній площині, розміщуються поодиноко;сапрофіти,патогенних форм не описано.

12. Диплококи- кокоподібні бактерії,що діляться в одній площині, але клітини після поділу не розходяться, а об’єднуються попарно (богоподібної або ланцетоподібної форми).

13. Стрептококи-кокоподібні бактерії,що діляться в одній площині;клітини після поділу зберігають між собою зв’язок,унаслідок чого утворюються різної довжини ланцюжки.

14. Стафілококи- кокоподібні бактерії,що діляться в кількох площинах; клітини після поділу утворюють скупчення,що нагадують грона винограду.

15. Тетракоки-кокоподібні бактерії у яких поділ клітин відбувається у двох взаємно перпендикулярних площинах,унаслідок цього утворюються тетради.

16. Сарцини- кокоподібні бактерії,що діляться у трьох взаємно перпендикулярних площинах, утворюючи пакети по 8, 16, 32 і більше клітин.

17. Монобактерії- паличкоподібні бактерії, що розміщуються поодиноко.

18. Диплобактерії- паличкоподібні бактерії, клітини яких розміщуються попарно.

19. Стрептбактерії- паличкоподібні бактерії, клітини яких роміщуються ланцюжками. (Стрептобацили)

20. Спірили- звивисті бактерії, що мають один або кілька завитків (мають ригідну(шорстку) клітинну стінку).

21. Спірохети-звивисті бактерії,що мають еластичну клітинну стінку, а звивистість клітини зумовлена характером руху бактерій.

22. Тороїди- бактерії, клітини яких мають вигляд замкненого або незамкненого кільця.

23. Простека- різної довжини вирости, які здатні утворювати деякі бактерії родів Hyphomicrobium, Caulobacter, Prosthecomicrobium.

24. Плеоморфізм- це зміна форм клітин деяких бактерій в циклі розвитку.

25. Інволюційні форми-незвичні за формою і розміром клітини бактерій, які можуть виникати під впливом різних факторів середовища( антибіотики, хімічні реагенти, підвищена або понижена температура ); ревертують до вихідних форм, коли дія факторів, що індукували їх утворення, припиняється.

26. Поверхневі структури - це структури бактеріальної клітини,що розміщені ззовні цитоплазматичної мембрани, - клітинна стінка, капсули, слизисті шари, чохли, джгутики, війки, які виконують різноманітні функції.

27. Пептидоглікан- (мурен, від лат. mureus- стінка )гетерополімер, який входить до складу клітинної стінки бактерій; складається з лінійних молекул глікану( мономер глікану утворений N-ацетилглюкозаміном та N-ацетилмурамовою кислотою, які сполучені між собою B-1,4-глікозидними зв’язками.

28. L -форми – форми бактерій позбавлені клітинної стінки, ростуть і утворюють на поживному агарі колонії( цей феномен було відрито в Інституті ім. Лістера, звідки й походить назва ).

29. L -трансформація – мінливість L-форм бактерій ; може бути оборотною і необоротною; часто є причиною переходу гострих форм захворювань у хронічні з подальшим загостренням.

30. Тейхоєві кислоти - сполуки, які ковалентно зв’язані з муреїном грампозитивних бактерій; відсутні у грамнегативних; молекула складається з 7-15ти, деколи - з 50ти спиртових залишків;за рахунок вільних гідроксильних груп зв’язують катіони, чим зумовлюють поверхневий заряд клітин.

31. Тейхуронові кислоти – сполуки, які ковалентно зв’язані з муреїном грампозитивних бактерій; відсутні у грамнегативних; утворені залишками уронових кислот і N-ацетилглюкозаміну; синтез в клітинах простежується у разі нестачі фосфору в поживному середовищі.

32. Міколові кислоти – це специфічні В-гідроксикислоти ковалентно зв’язані із пептидогліканом у клітинних стінках нокардій, коринеформних і мікобактерій; надають клітинній поверхні гідрофобних властивостей, стійкості до різних розчинених токсичних речовин; зумовлюють кислотостійкість бактерій.

33. Ліпополісахариди бактерій – (ЛПС )головний компонент зовнішньої мембрани; є бар’єром для проникнення в клітину токсичних сполук; один з основних факторів патогенності бактерій.

34. Периплазматичний простір – простір між зовнішньою і внутрішньою мембранами у грамнегативних бактерій в якому міститься тонкий пептидоглікановий шар.

35. Псеудомуреїн – речовина, яка міститься у клітинній стінці деяких метаноутворюючих бактерій; гліканова частина побудована з N-ацетилглюкозаміну, N-ацетилгалактозаміну, N-ацетилталозамінуронової кислоти, пептиди містять лише L-амінокислоти( Глу, Ліз, Ала ).

36. Спейсер – простір між клітинами у гало бактерій, деяких метаноутворюючих і ацидофільних 0,2мкм.

39. Макрокапсула- капсула над клітинною стінкою бактеріальної клітини товщиною більше 0,2мкм.

40. Чохли - спеціальні утвори навколо бактеріальних клітин; мають тонку структуру,багатошарові.

41. Джгутик - утвір бактеріальної клітини, що забезпечує рухливість бактерій; складається з нитки, гачка та базальної структури.

42. Джгутикова нитка – це циліндрична структура довжиною 20 мкм, діаметром 12-20 нм.

43. Флагелін - білок молекулярною масою 25 000-65 000 Д, який входить до складу джгутикової нитки .

44. Гачок джгутика - вигнутий білковий циліндр, маса якого становить близько 1 % від усієї маси джгутика.

45. Перитрих - джгутики розташовані по всій поверхні клітини.

46. Монотрих - один джгутик розташований на одному полюсі клітини; рухаються прямолінійно.

47. Лофотрих - декілька джгутиків розміщені на одному полюсі клітини;рухаються прямолінійно.

48. Амфітрихи - джгутики розташовані на двох полюсах клітини.

49. Поверхня деяких бактерій вкрита великою кількістю( від 10 до кількох тисяч )довгих тонких прямих ниток, товщина яких 3-25 нм, а довжина сягає 12 мкм – їх називають фімбріями, або пілями.

50. Мезосоми - локальні випинання, які утворює цитоплазматична мембрана багатьох прокаріот.

51. Хроматофори - внутрішньоклітинні мембранні структури у формі везикул у фотосинтезуючих бактерій.

52. Тилакоїди - внутрішньоклітинні мембранні структури у формі плоских замкнутих дисків у фотосинтезуючих бактерій.

53. Рибосоми бактерій - це частинки розміром 16*18 нм; складаються з білка та рРНК і містять 80-85 % всієї бактеріальної РНК; 70S-рибосоми.

54. Аеросоми - газові вакуолі утворені великою кількістю конусоподібних порожнистих пухирців, діаметром 75 нм, оточені білковими мембранами товщиною до 2 нм.

55. Магнетосоми - специфічні утвори у бактерій, які володіють магнітотаксисом; кристали Fе3О4 різної форми, оточені білковою мембраною.

56. Нуклеоїд - гігантська молекула ДНК( бактеріальна хромосома ), яка знаходиться в клітині в суперспіралізованому стані і не оточена ядерною мембраною.

57. Плазміди - позахромосомні кільцеві суперспіралізовані молекули ДНК.

58. F -плазміди – плазміди, які контролюють синтез статез статевих пілей , кон’югацію, перенесення генів хромосоми і не трансмісивних плазмід від донора до реципієнта.

59. R-плазміди – плазміди резистентності - плазміди, які детермінують стійкість до антибіотиків.

60. Col -плазміди - плазміди, які контролюють синтез бактеріоцинів.

61. Транспозони - мобільні сегменти ДНК, які безпосередньо переміщуються всередині геному.

62. Продигіозин - пігмент, який надає червоне забарвлення для бактерій( наприклад, для колоній Serratia marcescens ).

63. Проціанін - пігмент, який належить до похідних феназину, який утворюють Pseudomonas aeruginosa.

64. Іодинін - пігмент, який належить до похідних феназину, який утворюють Pseudomonas iodinium.

65. Ендоспори - це особливий тип спочиваючих клітин грампозитивних бактерій, які мають специфічні структури: багатошарові білкові покриви, зовнішню і внутрішню мембрани,кортекс, іноді екзоспоріум; стійкі до підвищених температур і летальних для вегетативних клітин доз радіації.

66. Цисти - кулеподібні товстостінні клітини; коли поживні речовини вичерпані, у цисту перетворюється вся вегетативна клітина.

67. Акінети - спочиваючі клітини, що мають більші розміри, ніж вегетативні клітини, мають менше фото синтезуючих пігментів і містять велику кількість запасних речовин( переважно глікогену ).

68. Клітинний цикл- це період між поділами бактеріальної клітини.

69. Мономорфний клітинний цикл - утворюється лише один морфологічний тип клітин.

70. Диморфний клітинний цикл - утворюється два морфологічних типи клітин.

71. Поліморфний клітинний цикл - утворюється декілька морфологічних типи клітин.

72. Швемери- рухомі з джгутиками клітини, які утворюються у разі диморфного типу розвитку.

73. Психрофіли - це мікроорганізми, які можуть нормально рости при низьких значеннях температури ( 0- +20*С ); поширені в холодних морях, снігах гір, печерах, розморожених продуктах.

74. Мезофіли - мікроорганізми, що живуть і розмножуються при температурі від +20 до +40 *С; оптимальна температура +25 - +37 *С.

75. Термофіли - мікроорганізми, які ростуть при температурі, вищій від +40 *С.

76. Екстремальні термофіли - мікроорганізми з оптимальною температурою росту є +70 *С, а мінімальною +40 - +45 *С, максимальною - +80 *С.

77. Гіпертермофіли - мікроорганізми з оптимальною температурою росту +110 *С (більшість належить до архебактерій ).

78. Термотолерантність - здатність мікроорганізмів залишатись стійкими до тих значень температур, за яких їхній ріст не відбувається.

79. Аероби - мікроорганізми, які потребують молекулярний кисень для здійснення метаболічних процесів.

80. р H -гомеостаз - підтримання рH цитоплазми у межах вузького діапазону.

81. Ацидофіли - мікроорганізми, для яких оптимальне значення рH середовища лежить у кислій зоні.

82. Нейтрофіли - мікроорганізми, що ростуть в діапазоні рH 4-9.

83. Кислотостійкі мікроорганізми - форми, які добре переносять більш кислу реакцію ніж нейтрофіли.

83. Лугостійкі мікроорганізми - форми, які добре переносять більш лужну реакцію ніж нейтрофіли.

84. Алкалофіли - мікроорганізми, для яких оптимальне значення рH середовища становить 9-10,5.

85. Ліофолізація - висушування попередньо замороженої суспензії бактерій у вакуумі.

86. Фотореактивація - спеціальний механізм репарації, що виникає внаслідок ушкодження, що виникають унаслідок впливу видимих променів з довжиною хвилі 320-550 нм.

87. Баротолерантні мікроорганізми - культури, що ростуть за умов як звичайного атмосферного, так і підвищеного тиску.

88. Барофільні мікроорганізми - культури, що ліпше розмножуються при більш високому тиску, ніж атмосферний.

89. Мікробоцидний ефект - вплив хімічних речовин, що спричиняють загибель мікробів.

90. Мікробостатичний ефет- вплив хімічних речовин, що пригнічують ріст мікробів.

91. Дезінфекція - спосіб знезаражування, за допомогою якого знищують мікроби.

92. Мікроаерофіли - мікроорганізми, що розвиваються за значно нижчої концентрації кисню – від трьох до десяти відсотків.

93. Облігатні анаероби - мікроорганізми, які гинуть за наявності кисню.

94. Факультативні анаероби- мікроорганізми серед анаеробів, які добре ростуть як без кисню, так і за його наявності.

95. Гіфи- тонкі розгалужені трубчасті нитки з яки складається вегетативне тіло більшості грибів.

96. Повітряний міцелій- об’єднання гіфів на поверхні середовища.

97. Субстратний міцелій- об’єднання гіфів в товщі субстрату.

98. Хітин- перший синтезований компонент клітинної стінки більшості грибів; полімер N-ацетилглюкозаміну.

99. Артроспори- овальні клітини, які утворюють плісеневі гриби зі септованим міцелієм у результаті кількох поділів, що відбуваються швидко один за одним.

100. Бластоспори- дріжджоподібні вирости, які утворюються у деяких цвілей на міцелії.

101. Спорангіоспори- це дрібні зневоднені спочиваючі тільця з товстою оболонкою, що виникають унаслідок численних нестатевих поділів ядра всередині кулястого виросту – спорангія у фікоміцетів.

102. Конідії- екзоспори, які формуються не у спорангіях, а на поверхні конідіофора, утворюючи ланцюжки, подібні до намиста; утворюються на вільних кінцях плодоносних гіфів грибів класів Ascomycetes і Deuteromycetes.

103. Плазмогамія- злиття двох клітин і утворення двоядерного дикаріона.

104. Дикаріон- двоядерна клітина, яка утворюється у процесі статевого розмноження грибів, під час плазмогамії.

105. Парасексуальний процес- злиття ядер після переходу в іншу клітину.

106. Псевдоміцелій- ланцюжок функціонально не пов’язаних між собою клітин, який утворюється у тому випадку, якщо дочірні клітини після утворення септи не відокремлюються від материнської.

107. Септа- поперечна перегородка, якою розділена протоплазма гіфів.

108. На місці відділення однієї клітини від іншої залишаються сліди ( шрами ), які у материнської клітини називають дочірнім шрамом, а у дочірньої клітини – родовим шрамом ( у дріжджів ).

109. Балістоспори- це нестатеві спори, що формуються на спеціальних загострених виростах вегетативних клітин – стеригмах – і у процесі дозрівання викидаються в повітря за допомогою крапельно-видільного механізму.

110. Стеригми- спеціальні загострені вирости вегетативних клітин дріжджів.

111. Перфектні дріжджі- дріжджі у яких статева стадія представлена асками.

112. Телеоморфні дріжджі- дріжджі у яких статева стадія представлена бази діями.

113. Імерфектні, анаморфні дріжджі - статева стадія не описана.

114. Гомоталічні дріжджі-штами дріжджів у яких швидко проходить диплоїдизація гаплоїдних спор або їхнього потомства, і диплоїдна фаза є стійкою.

115. Гетероталічні дріжджі- штами дріжджів у яких кон’югувати можуть лише клітини, які утворилися з різних спор і між якими є статеві відмінності.

116. Феромони- невеликі пептиди, завдяки яким розпізнаються клітини протилежного типу спарювання.

117. Клон- чиста культура, одержана з однієї клітини.

118. Штам- культура одного виду, виділена з різних джерел або з одного джерела, але в різний час і різними авторами.

119. Шварм- колонії міксобактерій, які поширюються по поверхні субстрату завдяки ковзанню.

120. За умов голодування клітини нагромаджуються або агрегують у певних ділянках шварта, утворюючи великі глобулярні або гребенеподібні маси, що містять приблизно 10 в 4 – 10 в 6 клітин; ці маси потім диференціюються у структури, які називають плодовими тілами.

121. Міксоспори- спочиваючі клітини, які утворюються всередині дозрілого плодового тіла; стійкі до висихання і нагріваня.

122. Простека- клітинні вирости, які містять цитоплазму й обмежені мембраною та клітиною стінкою.

123. Периферичний метаболізм – позаклітинне розщеплення макромолекул( білків, полісахаридів ) фементами мікроорганізмів, які вони виділяють у середовище.

124. Пасивна дифузія – транспорт речовин, який здійснюється за рахунок різниці у концентрації речовин по обидва боки мембрани ( градієнт концентрації ) і не потребує енергетичних витрат.

125. Полегшена дифузія – транспорт речовин, який здійснюється за градієнтом концентрації, не потребує енергетичних витрат, але процес прискорюється завдяки участі у ньому білків, які одержали назву периазми.

126. Іонофори – речовини, які не беруть участі у транспортуванні, але роблять мембрану проникливою для іонів, утворюючи іонні канали.

127. Активний транспорт – транспортування речовин у клітину проти градієнта концентрації, потребує затрат енергії.

129. Уніпортери – периазми, які здатні переносити лише одночасно тільки одну речовину.

130. Котратранспортери – периазми, які можуть переносити більше, ніж один тип субстратів.

Типи живлення мікроорганізмів

Джерело енергії

Донор електронів

Джерело вуглецю

Тип живлення Представники

Окисно- відновні реакції

Неорганічні сполуки

С2О Хемоліто- автотрофія

Нітрифікуючі, водневі бактерії, залізобактерії

Органічні сполуки

Хемоліто- гетеротрофія

Метаноутворюючі, водневі бактерії

Органічні сполуки

С2О Хемооргано- автотрофія

Факультативні метилотрофи, окислюючи мурашину кислоту

Органічні сполуки

Хемооргано- гетеротрофія

Більшість бактерій і гриби

Світло

Неорганічні сполуки

С2О Фотоліто- автотрофія

Ціанобактерії, пурпурові та зелені бактерії

Органічні сполуки

Фотоліто- гетеротрофія

Деякі ціано-бактерії, пурпурові та зелені бактерії

Органічні сполуки

С2О Фотооргано- автотрофія

Деякі пурпурові бактерії

Органічні сполуки

Фотооргано- гетеротрофія

Пурпурові та зелені бактерії, галобактерії, деякі ціанобактерії