Science of Science Issue 2

SoS: Science of Science ©

Видання Наукового товариства сту-

дентів та аспірантів Київського

національного університету імені

Тараса Шевченка.

Голова товариства

Євген Везєлєв

Заступник голови

Максим Анісімов

Секретар

Анна Макота

Виходить щомісяця. Засновано в

грудні 2010 року.

За оригінальність матеріалу несуть

відповідальність автори статей. За

зміст реклами та оголошень

відповідальність несе

рекламодавець.

Головний редактор

Володимир Ткаченко

Літературний редактор

Олена Поціпух

Верстка


Дизайн

Максим Анісімов

Контактний телефон

050 776 04 74

Електронна пошта

[email protected]

On-line версія

http://issuu.com/sci-of-sci

від редакціїНа жаль, доводиться констату-

вати прикрий факт, що інтересу до

науки у молоді останнім часом

дещо поменшало. Про це свідчить

хоча б те, що цьогоріч на тради-

ційну конференцію “Шевченківська

весна” зареєструвалось приблизно

на сто осіб менше, ніж торік. При-

чини такого спаду заслуговують

окремого матеріалу, можливо, він

з'явиться у наступних випусках

нашого журналу.

Проте історія розвивається по

спіралі, і за спадом обов'язково

буде підйом, але він сам по собі не

виникне.

Якщо відштовхуватись від думки,

що молодь — це прогресивна час-

тина людства, то для нас, студентів

Київського національного універси-

тету, це тверждення актуальне, як

ні для кого іншого. Багато експер-

тів різного профілю вважає наш

університет найкращим в країні,

тому нашим обов'язком є підтри-

мання реноме нашої alma mater.

Бути студентом КНУ — це велика

честь і велика відповідальність.

Вам, шановні читачі, не потрібно

пояснювати, що для цього робити,

ми віримо, що ви вже давно це

знаєте.

Багато хто говорить про молодь

як про майбутнє світу та країни,

але насправді починати змінювати

життя (і не тільки своє) на краще

вам по силах вже просто зараз,

тому ми б сказали, що молодь —

це теперішнє.

З нашого боку ми докладемо всіх

зусиль для розширення вашого

світогляду, адже інтелігентна

людина має знати потроху всього,

але про щось одне — все. Успіхів!

www.ntsa.univ.kiev.ua 1

Science of Scienceберезень 2011

Читайте в цьомуномері:

Начальник ІОЦ ЮрійВолодимирович Бойко:“Незасвоєні знання - цеворожа територія” 2

Web 3.0: QR-коди 9

Спитати у Wiki 14

Швидка електричнадопомога 16

Національна безпека на кіноплівці 18

Сучасна шкільна освітата виховання: крок вперед? 21

Вдумливі очі глядачівDocudays UA 24

Філософськийзапрошує 28

2 www.ntsa.univ.kiev.ua

persona grata

Начальник ІОЦ Юрій Володимирович Бойко:“Незасвоєні знання - це ворожа територія”

Окрім того, що Інформаційно-обчислювальний центр забезпечуєповноцінне цифрове життя університету, він допомагає студен-там стати IT-професіоналами.

Найбільш вагомою подією в

житті ІОЦ та університету за

останній час стала поява

мейнфрейму. Розкажіть трохи про цю

машину: для яких цілей вона буде ви-

користовуватись і що вона собою яв-

ляє.

Якщо проаналізувати, як розвива-лась IT-галузь в країні, то видно, щобільшість вітчизняних підприємств, втому числі й університет, орієнтува-лись у своїй роботі на відкриті про-грамні системи. Наведу приклад нашоїсерверної. Це близько сорока апарат-них платформ різного року випуску,котрі вимагають відповідного став-лення: як мінімум, програмного забез-печення та адміністратора. Виходячи зтаких розрахунків, у нас співробітни-ків менше, ніж обладнання, тому на-зріла нагальна потреба подумати іпереглянути цю політику.

Закриті ж системи в Україні доне-давна зовсім не були представлені, впершу чергу тому, що це дорого. Длятого, щоб починати розвиток в цьомунапрямку, потрібно зробити серйозніінвестиції, а більшість державних орга-нізацій шукали більш дешеві виходи зситуації. Мейнфрейм — це серйознамашина, яка, в першу чергу, керує під-приємством: системи управління, ав-томатизації — все те, що потрібно дляроботи потужної корпорації. В Україні,наприклад, всі каси Укрзалізниці пра-цюють під управлінням чотирьох

мейнфреймів класу z900 (у нас z800 —попередній клас).

У світі ж більшість установ: держав-них, банківських, оборонного ком-плексу, стратегічних галузей —орієнтуються на високонадійну тех-ніку, а надійність мейнфрейму складає99,99. Це означає, що така технікаможе працювати фактично в будь-яких умовах і гарантувати надійністьпроведення операцій. Всі користу-ються відкритими технологіями, від-критими платформами — і подивіться,скільки разів у вас зависає комп’ютер.В мейнфреймі, як правило, цього невідбувається, якщо не трапиться ніякоїкатастрофічної події.

Зараз ми перебуваємо на початко-вому етапі: ми отримали цю техніку іввели в експлуатацію. Подали вже де-кілька грантів з її використанням, одиніз яких — в нещодавно створений дер-жавний комітет відносно викорис-тання бібліотечної системимейнфрейму в якості архіву данихGRID-інфраструктури України. Цеперша спроба, але в нас немає конку-рентів, тож, сподіваюсь, ми виграємоцей грант.

Університет, все ж таки, навчальнийзаклад, який претендує на те, щобвважати себе кращим в Україні.Зрозуміло, для того, щоб викладатитехнологію, потрібно нею володіти йактивно використовувати. Наразіневелика група під керівництвом

Science of Science 03'2011


головного інженера ІОЦ проводитьроботи з вивчення, інсталяції,використання мейнфрейму. Черездеякий час, як тільки технологію будезалучено до нашої діяльності, будезрозуміло, куди рухатись далі.

Що він являє собою в плані “за-

ліза”?

Це три головні компоненти: по-перше, сам мейнфрейм, керуюча ма-шина, яка має в своєму складі закритіпроцесори — так звані z-процесори —і процесор під відкриті системи, під Li-nux. Це є ключовим моментом, аджевідкрита система Linux не вимагає лі-цензування і ми можемо почати пра-цювати з цього напрямку. Надалі,найбільш імовірно, з приводу опера-ційної системи доведеться матисправу з IBM, проте не хотілося бприв’язуватись до одного вендора, ос-кільки така прив’язка обмежує вибірпартнерів, а нам хотілось би мати яко-мога ширші стосунки.

Друга складова — це сховище да-них, масив дисків до 50 терабайт. На-разі там стільки не стоїть, але цепитання часу: будуть задачі, буде не-обхідне місце — ми його розширимо,наприклад, для університетської базиданих.

Третя компонента — це накопичу-вачі на магнітних плівках, тобто архів.Ними керує робот, який може працю-вати в автономному режимі, на від-міну від звичайного стримера.Університетська мережа має величезніресурси і втратити їх — це десять роківроботи колективу всього універси-тету, тому хотілось би мати надійнукопію — ця система автоматичноможе забезпечити неперервне копію-вання.

З часом, мабуть, і студентів будуть

долучати до роботи із цим обладнан-

ням?

Студентів ми залучаємо завжди, алея поки що не бачив студентів, які бприйшли і сказали, що вони хотіли бзайматись цією проблематикою на ІОЦ— я був би радий таких побачити.

Які навчальні проекти наразі є в

ІОЦ і які умови навчання?

По-перше, це мережева академіяCisco (докладніше — на сайті http://ne-tacad.univ.kiev.ua/ — прим. ред.). Дотого ж, ми готуємо групу найбільш мо-тивованих студентів до участі в олім-піадах. Такі ж умови стосовноспівробітників, які повинні вчитись вакадемії, тому що нам потрібні квалі-фіковані кадри, й іншого шляху немає,як підготувати їх тут, своїми силами.Звичайно, там вчаться і сторонні люди,до того ж, ми безкоштовно підтри-муємо школи, я особисто цим займа-юсь. Наприклад, ми відкрили в десятишколах Криму локальні академії покурсу “IT Essentials”, я саме читаю цейкурс студентам на першому курсі,тому я з вчителями проводив заняття.З 80-90 академій Cisco в Україніблизько сорока — це наші локальніакадемії. Таким чином, ми допома-гаємо половині мережевих академійнашої країни.

А окрім Cisco?

Сучасний мейнфрейм. Фото computerstory.ru



Звичайно, Microsoft: є деякі про-грами віддаленого навчання і для сту-дентів. Як правило, це свої — ті, хтовикористовує технології Microsoft усвоїй виробничій діяльності тут і, мож-ливо, у своїй науковій діяльності якстудент.

Взагалі хотілося б, щоб студентиприходили мотивовані, бо дуже не-приємно, коли ми відкриваємо двері,народ прийшов, тому що це модно,красиво, а потім починається: мені непотрібно, а я потім, я не здам — це від-биває бажання допомагати, тому мивчимо тих студентів, які дійсно прояв-ляють зацікавленість.

Які зараз проекти існують на ІОЦ,

до яких можна було б залучати сту-

дентів? Скажімо, чи є відкриті наукові

чи робочі вакансії?

Вакансій у нас величезна кількість,тому що роботи набагато більше, ніжми фізично можемо потягнути. На-приклад, проблема 10G (бекбону,тобто магістрального каналу зв’язку,що з’єднує між собою сегменти ме-режі, зі швидкістю передачі даних 10Гбіт/с — прим. ред.), яку вже піврокунамагаємось вирішити. Це задача но-мер один, яку ми маємо розв’язатинайближчим часом.

Якщо прийдуть студенти, які в змозісамостійно вести якийсь шматочок ро-боти, ми будемо тільки раді. Але прицьому треба розуміти, що тут роботавідрізняється від наукової — прийшов-не прийшов. Потрібно бути на робо-чому місці, адже якщо в людини непрацює сервіс, за який вона відпові-дає, ніхто інший з цим не впорається.Не всі студенти в нас приживаються:на ІОЦ жорсткий режим роботи — внас фактично ні вихідних, ні відпустокнемає ні в кого. Але, з іншого боку,якщо діти бачать себе в подальшому вцій діяльності, то набути кваліфікації

саме під час навчання можна тількитут. Виходить так, що ми працюємо вдержавній установі, але за законамиринку: зарплатня, умови роботи і соці-альні виплати на рівні державних уста-нов, а вимоги — як до всіх інших, і минамагаємось цю планку тримати, аленавантаження з кожним роком на спів-робітників зростає.

Яка тенденція щодо кількості сту-

дентів, що приходять працювати в

ІОЦ?

На жаль, їх дедалі меншає. Я розу-мію фінансові негаразди, але в нас єправило, і воно цілком логічне: по-трібно спочатку постажуватись, з пів-року походити, подивитись, що цікаво,показати, на що здатен, вписатись вколектив, засвоїти якусь задачу — апотім візьмемо на роботу. У нас техно-логічна робота, яка вимагає кваліфіка-ції: не можна давати людям зброю вруки, якщо вони не вміють нею воло-діти, бо можуть підірвати і себе. Тому,звичайно, не всім студентам ці умовиподобаються, і я це розумію.

Нещодавно на території ІОЦ було

встановлено термінал платіжної сис-

теми «УкрКарт», за допомогою якого

можна заплатити, наприклад, за ко-

ристування Інтернетом в гуртожитку

(під час підготовки матеріалу до

друку було встановлено ще два таких

термінали: у магазинах Comp&Copy

біля студмістечка — прим. ред.). Чи є

в планах розширювати мережу?

Є питання, які входять в мою компе-тенцію, а є ті, які залежать від бажаннякомпанії поставити термінал і бажаннянашого керівництва мати стосунки зцією компанією. Дійсно, спрощенотривалу процедуру: студентові по-трібно йти в банк, платити, приходитисюди з квитанцією, потім потрібно до-чекатись, доки гроші прийдуть в уні-верситет. Зараз одразу з банку



отримуємо виписку і можемо студен-там автоматично зараховувати оплату.Стосовно того, чи будуть терміналистояти в інших місцях: компанія, яка їхвстановлює, платить за оренду, вкла-дає кошти в самі термінали, тому длянеї повинна бути мотивація. Меценат-ство — це добре, але тільки деякийчас, якщо воно не приносить користі,то перетворюється тільки в збитки.Якщо студентам це цікаво і потрібно,то студентські органи можуть при-наймні звернутись в компанію, поспіл-куватись з їхнім керівництвом, але прицьому має бути зрозуміло навіщо —поставити термінал, провести тендер,виграти цей тендер на встановленнятерміналу на квадратному метрі — цесерйозні часові і грошові витрати, дотого ж потрібно придбати термінал тазабезпечити його інкасацію.

Розкажіть, будь-ласка, про проект

Udocs (udocs.univ.kiev.ua).

В університеті існує дуже багатоофіційних паперів й утримати їх в го-лові жодна людина не може. Через те,що виникає багато помилок у форму-люванні, наприклад, постало питання,

як полегшити співробітникам життя,тому Вчена рада прийняла рішенняпро створення подібного ресурсу. На-разі існує сайт, на якому адміністра-тори можуть розміщувати зразкидокументів. На даний момент єдиноюслужбою, яка ці документи віддала, єуправління міжнародних зв’язків.Якби всі інші служби зробили те саме— не було б жодних проблем. Техніч-ний ресурс є, як тільки з’явиться відпо-відний комплект документів — миодразу його розмістимо. Якщо у сту-дентів є якісь свої внутрішні документи— звертайтесь, буде закладочка “До-кументи для студентів”.

Які, на вашу думку, IT-галузі будуть

найбільш запрошеними в Україні най-

ближчим часом?

Давайте спробуємо проаналізувати,що відбувається з Україною в цьомунапрямку. Відомо, що країна експор-тує програмних розробок на 1 млрд.доларів на рік — це п’яте місце в світі.Україна також займає приблизно п’ятемісце з експорту металу, але мизнаємо наслідки такої роботи: ми екс-портуємо метал, потім з цього металу

Юрій Володимирович Бойко 1984 р. закінчиврадіофізичний факультет Київськогодержавного університету імені ТарасаШевченка. Працював старшим інженером,начальником сектору науково-методичногоцентру з підготовки та перепідготовкиінженерних кадрів Київського університетуімені Тараса Шевченка. З 1993 р. навикладацькій роботі — асистент кафедрирадіоелектроніки радіофізичного факультету.З 2000 р. — доцент кафедринапівпровідникової електроніки (спеціалізація

“Автоматизація наукових досліджень”). З 1999 р. призначений Начальникомінформаційно-обчислювального центру Київського національногоуніверситету імені Тараса Шевченка. З 2006 р. — завідувач кафедринапівпровідникової електроніки (нині кафедра комп'ютерної інженерії).



збирають автомобіль, який ми ку-пуємо в п’ять разів дорожче. Те самевідбувається і в галузі IT: наші програ-місти працюють на західні компанії,авторські права належать цій компаніїі наша країна купляє продукт набагатодорожче. На мій погляд, державі абопевним органам, які керують роботоюIT-асоціацій, потрібно думати про те,щоб Україна мала щось своє. Потрібномати певні свої доробки, треба орієн-туватись на завершений цикл, як мимаємо завершений цикл виробництвалітаків — одна з шести країн світу:коли ми можемо розробляти, випус-кати і продавати готову продукцію. Намій погляд, потрібно створювати вкраїні умови, щоб була своя продук-ція, свої системи управління і так далі,щоб ми не були залежні від диктату.

Хто буде запрошений на ринку —програмістів достатня кількість, хочанасичення немає, досі програмістів бе-руть із задоволенням. Відносно теле-комунікацій — інфраструктура мережчастково вже побудована. Дуже ба-гато вже закопано оптоволокна вземлю, дуже багато є точок доступу,провайдерів — цей ринок потребуєбільше людей, які експлуатують, ніжщось будують. Але, все одно, від того,наскільки кваліфікований персоналадміністраторів мереж, залежить буттякомпанії.

Стосовно фахівців з безпеки — цепитання, яке загострилось не тільки вкраїні, а й у світі взагалі — періодичнов пресі звучать заяви про те, що того«взламали», того обікрали. Створеноцілі відділи боротьби з кіберзлочин-ністю — питання безпеки є ключовим,і зрозуміло чому: в той момент, колилюди займались розробкою Інтернету,ніхто не думав про наслідки, всім булоцікаво і ніхто не планував захищати ін-формацію, всі жили однією метою —

зробити прорив. А зараз уже позаду, втилах, зібралось багато людей, якихможна назвати «партизанськими заго-нами», які кидають періодично гранатив спину тим, хто щось розробляв, і,звичайно, потрібно обороняти ту тери-торію, яку ти зайняв. Тут перетина-ються корпоративні інтереси, інтересидержави, інтереси особи — нікому неподобається, що можна піти на Пет-рівку і придбати персональні дані провас і про мене. В даному випадку по-трібно опікуватись порядком і це се-рйозний шматок роботи. Зараз бувприйнятий закон про персональнідані, до речі, він набув чинності з 1-госічня.

А взагалі, важко відповісти на вашепитання однозначно. Все залежить відбагатьох факторів, які від нас не зале-жать: від того, наскільки це буде ко-рисно державі, наскільки вона будеробити інвестиції, наскільки західнікомпанії будуть зацікавлені в співпраціз Україною і від того, які технології пе-реможуть в подальшому. Мобільні, на-приклад, активно розвиваються іцілком можливо, що це той напрямок,який буде потребувати спеціалістів,причому не стільки експлуататорів,скільки розробників програмних про-дуктів для мобільних технологій — цеокрема галузь. Крім того, це клауд-комп’ютинг — технологія нова, і неві-домо, як вона буде рухатись,наскільки Україна зможе це викорис-товувати. До речі, ще є великі питаннящодо законності використання, при-наймі з боку державних установ).

Можете трохи пояснити, що таке

клауд-комп’ютинг?

Є класичне визначення, якепідтримують більшість компаній:клауд-комп’ютинг — це «обчислення ухмарці». Користувач із клієнтськогокомп’ютера через мережу



під’єднується до ресурсу івикористовує його обчислювальніпотужності. «У хмарці» тому, щосказати, де реально перебувають вашідані, ніхто не може. Це може бути однасерверна, а можуть бути і десять, якіперебувають в різних місцях світу,пов’язані між собою надійнимиканалами зв’язку.

Тобто це дещо на кшталт того, що

пропонує Google: документи, фай-

лове сховище, пошта…

Так, але там ще і є своя технологіяобрахунків, як, наприклад, у Grid-ме-режах (більш докладно про Grid-ме-режі йтиметься у одному із наступнихвипусків журналу — прим. ред.). Доречі, зовсім нещодавно сталась подія,унікальне для країни, але на яку, нажаль, ніхто не звернув уваги: обчис-лювальний кластер університету сер-тифікований в ЄвропейськійGrid-інфраструктурі. Ми стали другимтаким кластером на Україні, бо харків-ський вже давно сертифікований зав-дяки Росії. Така подія — цевстановлення дипломатичних зв’язківз Європою і цим, насправді, має пиша-тись університет.

Які саме можливості це відкриває?

Сьогоднішні задачі — це серйознірозрахунки, які можна робити на се-рйозних обчислювальних ресурсах,або використовуючи, так би мовити,розподілені системи. Grid — одна зних. Якщо в нас є точка присутності, томожемо взяти участь у серйозномупроекті. Ми можемо звідси запускатизадачі, використовуючи всі європей-ські ресурси. Раніше ми входилитільки в грід CERNу, тобто ми моглибрати участь в одному проекті, дляякого він був побудований, але так чиінакше — це дуже серйозний крок.

Інформаційні технології потребу-

ють популяризації, зокрема, існує

така думка, що про деякі послуги ІОЦ

бракує інформації, вона нечасто до-

ходить до широкого загалу.

Є два моменти: ми намагаємось бу-дувати нашу діяльність на мотивації, натому, що для нас правильно працю-вати з тими людьми, які мотивовані внашій технології, через деякий час всіінші змушені будуть під’єднатись. По-друге, в політику ІОЦ не входитьнав’язування наших послуг — ми ство-рюємо умови, люди ними користу-ються. Насильно нічого не буде, людипочнуть шукати шляхи уникнення ізнайдуть їх, а ми будемо витрачати часна тих людей, які не зацікавлені в ційроботі. Як кажуть деякі викладачі, щоїм правильніше працювати з хоро-шими студентами, ніж зі студентами,які не хочуть нічого вчити. В цьому ви-падку ситуація аналогічна.

Нам би працювати безпосередньо втому напрямку, в якому ми повинніпрацювати: ІОЦ має займатись техніч-ними процесами, технологічними про-цесами, розвитком нових технологій,а не вислуховувати дзвінки зі словами«в мене щось не працює».

Можливо, має сенс зробити щось

на зразок кол-центру за участю сту-

дентів?

Незабаром, десь у травні, на Вченійраді буде слухатись концепція інфор-матизації університету. І насправді, всіпитання щодо підтримки користувачівми можемо покласти на студентів. Вкожному підрозділі університету є ва-кансія, кожен підрозділ зацікавлений втому, щоб все працювало. Це не вима-гає постійного перебування — по-трібно налагодити операційні системи,почистити всі віруси, інсталювати не-обхідне програмне забезпечення, по-тім тільки навідуватись, щобконсультувати відділ. Якби студенти зтакою ініціативою виступили, це було



б корисно і нам, і їм: студенти б знали,що відбувається навколо ІОЦ і це булаб хоча й невелика, але фінансова під-тримка. А нам потрібна «п’ята колона»в кожному підрозділі, і студенти моглиб бути цією колоною. Фактично, цепропозиція роботи, яка допоможе сту-дентам і нам, тому що відпаде біль-шість питань, які нам ставлять. Крімтого, це сприятиме налагодженню сто-сунків між ІОЦ та студентами, адженіщо так не зближує колектив, якспільна робота.

Чому інновації в сфері інформацій-

них технологій до нас доходять із та-

ким запізненням?

Відповідь пов’язана з тим, що я пе-ред цим казав: ми ці технології ку-пуємо на заході як результат розробкинашими програмістами, яких у насвдосталь, під їхнє авторське право. Мі-льярд доларів за дешеву працю — цесерйозні кошти. Всі порахували,скільки грошей прийшло сюди, аленіхто не порахував, скільки пішлотуди. Для того, щоб щось розвивати вкраїні, потрібно зменшити ліцензійнуплату за програмні продукти, при-наймні на ті, для яких це можливо, адля цього потрібно розв’язати органі-заційні, фінансові та мотиваційні пи-тання.

Хотілося б, щоб цими технологіямиопікувались наші великі бізнесмени.Такий підприємець може створитикомпанію, яка може взяти на себе яки-йсь сегмент ринку програмних про-дуктів, але результат має бутиконкурентоздатним, щоб не вийшоввелосипед на квадратних колесах.

Дякуємо вам за розмову, можливо,

дещо хочете додати від себе?

Я хочу, щоб на ІОЦ приходили пра-цювати ті, хто прийняв це рішення се-рйозно й мотивовано. Крім того, мизацікавлені в співпраці не на рік, а на

три-чотири, тому що, є кістяк ІОЦ, якийскладається переважно з викладачів, ає люди, які працюють тут, доки вонистуденти, а потім вони йдуть на іншемісце роботи. І не секрет, що більшістьнових ідей приносять студенти, бовони інакше думають, в них інше ба-чення проблеми. Студенти — дина-мічна складова, яка приходить зчимось новим, і хотілося б, щоб такихбуло якомога більше.

Все потрібно робити в свій час: вчи-тись, працювати, одружуватись, дітейзаводити, і навчання потрібно плану-вати так, щоб не було за спиною воро-жих територій, адже знання, які ви незасвоїли — це ворожа територія длявас в подальшому.

Підготував


Номер телефону

У ті часи, коли мобільний зв'язокбув привілеєм обраних, в одній він-ницькій компанії (у Вінниці, як і в бага-тьох містах України, номери телефонівшестизначні) виникла потреба зателе-фонувати товаришу, але ніхто непам'ятав його номеру. Ось що вдалосяпригадати друзям:

- друга половина номеру вдвічібільша за першу;

- третя та четверта цифри номеру- однакові;

- друга цифра вдвічі більша запершу;

- третя цифра або вдвічі, або надва більша за другу;

- третя або друга цифра - двійка.Склавши докупи цю інформацію,

друзям таки вдалося зателефонуватитоваришу. Який же в нього номер те-лефону?


інформаційні технології

Web 3.0: QR-кодиWeb 3.0 або Інтернет речей (в дослівному перекладі з англійськоїIoT — Internet of Things) є новою системою стандартів розробкиІнтернет-сервісів, яка спирається на попередників — Web 1.0 та2.0 — і додає вимоги, згідно з якими у створенні контенту брати-муть участь не лише люди, а й неживі предмети. Одним із засобів«дати слово» оффлайновим об’єктам є матричні коди. Про найпо-ширеніший їх вид, QR-коди, сьогодні й піде мова.

Історія виникнення. Кодування

Усі ми звикли до зображенняштрих-коду на товарах — від жуваль-ної гумки, на якій він з’явився впершеу 60-ті, до побутових приладів. Це такзваний одновимірний баркод. Біт ін-формації в ньому визначається тов-стим або тонким штрихом, такимчином кодується номер товару. В ос-новному, закодованими буваютьцифри. QR (quick response) є еволю-цією штрихкоду і являє собою двови-мірний (2D) баркод. Тепер за бітінформації відповідає модуль — еле-ментарна частинка коду; залежно відзначення біту він білий або чорний, аможливий максимальний обсяг зако-дованих даних значно зріс.

На початку 90-х років промисловістьЯпонії переживала різке зростання, істало очевидним, що в найближчомумайбутньому штрихкод незадовольнятиме вимог логістики,оскільки розрядність ідентифікаційнихномерів товарів мала от-отперевищити можливості одновимірнихбаркодів. Компанія Densowave

випередила інформаційну кризу і в1994 році розробила алгоритмкодування QR-кодів. Слід зауважити,що це був не перший у світі прикладдвовимірного штрихового кодування.Ще з 1989 року в США користуються2D-кодами — Datamatrix, які фактичнонічим не поступаються QR-кодам інавіть використовують меншу площудля друку, але не вміють кодуватиієрогліфи. Для того, щоб обійтиDatamatrix і за компактністю, булорозроблено Micro QR, який займаєменшу площу, але і кодує меншийобсяг даних.

Штрихкод програє QR-кодам заспіввідношенням обсягу закодованихданих до зайнятої площі й узагалі невитримує конкуренції, коли йдетьсяпро кодування інформації порядку кі-лобайтів. Кількісно QR-код, в залеж-ності від площі та версії, може міститидо:

7098 цифр;4296 символів (цифр і букв), в тому

числі кириличних;2953 байта двійкового коду;

Штрихкод, QR-код, Micro QR і Datamatrix (зліва направо). Усі вони кодують одну послідовність цифр — 80995487925



1817 ієрогліфів.Серед сильних сторін QR-коду

можна зазначити й те, що він стійкийдо пошкоджень. Навіть пошкодженаQR-мітка може бути декодована, якщоповерхня пошкодження не перевищує30% від загальної площі. Це можливоза рахунок наявності доповняльногокоду й особливостям алгоритму коду-вання. Та й вимога щодо білих і чор-них блоків не строга. Головне неколір, а контрастність зображення,тобто червоний і синій чи жовтий ічорний кольори також підійдуть длямалюнку.

Розглянемо детальніше схемукодування. З моменту розробкиалгоритму кодування QR-кодівзмінилось декілька версій. Інформаціяпро версію, з якою ми маємо справу вкожному конкретному випадку, зашитав ділянці під номером 1. Насправді,користувача версія не повиннацікавити, оскільки сканерипідтримують кожну з них. Інформаціяпро формат знаходиться в ділянках підномером 2. Формат може бути прямимі оберненим. Оберненим QR-кодвважається у випадку заміни чорнихмодулів білими, а білих — чорними. Вділянці 3 знаходяться потрібні нам дані

та доповняльний код. Позиційнімаркери, позначені на схемі номером4, слугують орієнтирами для сканера:вони визначають положення коду(наприклад, якщо мітка знаходиться вперспективі) відносно скануючогоприладу.

Технологія QR-кодів успішно вико-ристовується в промисловості з сере-дини 90-х років, де зчитуванняQR-міток проводиться лазерними ска-нерами в парі з термінальнимикомп’ютерами. Використання для пе-ресічної людини було недоступнимсаме через непрактичність таких ска-нерів у повсякденному житті. Ситуаціязмінилась, коли на початку двотисяч-них в мобільних телефонах почалимасово встановлювати фотокамери.

Основи використання матричних

кодів

Що ж потрібно для роботи з QR-кодами? На щастя, компаніяDensowave дозволяє користуватисьсвоєю технологію без будь-якихліцензій і для створення коду можнавільно застосувати один із десятківгенераторів баркодів, який легкознайти в мережі. Для зчитування кодупотрібен мобільнийтелефон/смартфон, обладнанийкамерою. Щоб перетворити свійсмартфон на сканер баркодів,необхідно встановити програму-сканер. Таких додатків існує багато,деякі з них навіть входять в базовийнабір програмного забезпеченняAndroid, iOS чи Symbian, хоча працюєпропрієтарне програмне забезпеченнячасто не найкращим чином. Особистоя користуюсь і рекомендую додаток i-nigma, який чудово справляється зрозпізнаванням на будь-якихмобільних платформах, в тому числіJava. Просто перейдіть в мобільному



браузері за адресою i-nigma.mobi, ісистема автоматично визначить версіюдля Вашого телефону. Розмірінсталяційного файлу неперевищуватиме 500 Кб.

Кодувати в QR можна ASCII-сим-воли та ієрогліфи. Існує багато методівзакодувати не просто послідовністьзнаків, а створити мобільну мітку зіструктурованою інформацією, тобтоможливе шифрування метаданих. На-приклад, перші символи коду http://свідчать про зашитий в баркод лінк.SMS_TO<number><text> повідомляєпрограмі-рідеру про створення й від-правку SMS-повідомлення із текстом<text> за номером <number>.

Отже, розмістити в QR-коді ми мо-жемо наступну інформацію:

Текст. Найпростіший випадок — цезакодований текст. Декодувавши такумобільну мітку, користувач отримуєзмогу прочитати текст обсягом до 2Кб.

URL. Можливість кодувати Інтернет-посилання і робить QR-код причетнимдо Web 3.0. Це надзвичайно зручно,адже часто лінк складається з декіль-кох десятків символів і його непростоввести в мобільний браузер вручну.Найчастіше QR-мітки несуть в собі по-силання на мобільні версії сайтів, он-лайн форми збору даних, здійсненняелектронних платежів і т.д. Популяр-ністю користуються створення оф-флайнових кнопок соціальних мереж«Follow me», «Like» тощо. Перелікможе бути розширений до повноцін-ної статті та обмежений лише фанта-зією автора. Якщо Ви вирішитезашифрувати Web-посилання, реко-мендую скористатись одним із серві-сів скорочення лінків, оскільки меншесимволів означає менше кодованої ін-формації, а це менший і, відповідно,легший для розпізнавання код.

Телефонний номер. Не завждизручно набирати телефонний номервручну. Якщо користувач розшифруєQR-код із телефонним номером, про-грама-рідер запропонує йому збе-регти номер до контактної книги абонегайно здійснити виклик.

SMS. E-mail. Часто ми бачимо рек-ламні афіші, що пропонують надіслатиSMS-повідомлення за коротким номе-ром. Набирати таке повідомлення находу зовсім незручно, до того ж існуєвисока ймовірність помилки при вве-дені номеру і тексту. Розпізнавши QR-код із попередньо зашифрованимSMS-повідомленням, Ваш рідер згене-рує команду для телефону — створитиповідомлення із заданим текстом і на-діслати за визначеним номером. Кіль-кість дій скорочується, виключаєтьсяможливість помилки введення номеруі тексту. Аналогічно до SMS-повідом-лення кодується лист, який користувачможе відсилати від свого імені.

Візитна картка. QR дозволяє коду-вати контакти у форматі vCard. Відска-нувавши і розпізнавши такий код, Виотримуєте новий профіль для своєїконтактної книги. Критично важливопри створенні нового контакту ввестиправильно всі дані: ім’я, номер теле-фону і т. д. QR-код дозволяє зробитице парою натискань і виключає мож-ливість помилок введення.

Подія. Формат vCard також дозво-ляє створювати події і зашивати їх вмобільні мітки. Відсканувавши такийQR-код, Ви автоматично додаєте досвого календаря відповідну подію.

Координати. Набагато легшепояснити Вашому GPS-навігаторумісце, до якого Ви хочете потрапити,просто передавши йому координатиодним кліком, аніж вводити адресувручну. Закодовані GPS-координатидоцільно використовувати в рекламі.



Наприклад, побачивши рекламумагазину, не завжди легко уявити собійого місце знаходження, особливо вчужому місті. Якщо ж її супроводжуєQR-код із координатами, ви скануєтейого і моментально прокладаєтемаршрут до крамниці.

Wi-Fi. Для підключення до бездро-тових мереж в громадських місцяхчасто необхідно знати пароль, доступ-ний клієнтам закладу. Незручно зму-шувати відвідувачів вводити ключдоступу і тим більше — вибирати типшифрування вручну. Щоб уникнутицього, дані Wi-Fi-мережі можна зако-дувати в QR-мітку, відсканувавши яку,Ваш девайс моментально отримає до-ступ до хотспоту. Наразі функція до-ступна лише користувачам ОСAndroid.

Технологія QR в українському про-

сторі

Масово користуються здобуткомцивілізації під назвою QR-код в розви-нених країнах — Японії, США, країнахЄвросоюзу. На жаль, про широке роз-повсюдження та застосування цієї тех-нології в Україні говорити не можна.Чому так?

Основними факторами впливу нарозповсюдження QR-кодів є доступ-ність мобільного інтернету, смартфо-нів і взагалі інформаційної освіченостінаселення. Також не останню роль ві-діграє зацікавленість комерційнихструктур у впровадженні мобільногомаркетингу в свої рекламні традиції.

Ми відстаємо за всіма зазначенимипунктам від західних країн, але в будь-якому разі повторюємо їх шлях. До-сить своєрідно, але повторюємо.

За даними компанії ScanLife протя-гом перших трьох кварталів 2010 рокукількість зчитувань мобільних міток вангломовному секторі Інтернетузросла на 700% і подвоїлась протягомчетвертого кварталу. Таким чином, зарік зростання становило 1600%. Награфіку зростання популярності QR,запропонованому сервісом GoogleTrends, помітно, що український та ро-сійський сегменти знаходяться в са-мому «хвості» приведеної графічноїзалежності (для наочності довелосьзбільшити нашу ділянку в 10 разів).Але оскільки ми не перші, хто долаєшлях, який вже залишили позаду роз-

винені західні країни, то, можливо, Ук-раїна скоро порівняється з ними.Цьому сприяє наближення Євро-2012,яке змусить підлаштовуватись під єв-ропейських туристів. Також до кінцявесни вийде перший український он-лайн сервіс для організації роботи зQR-кодами.

Крім того, в Україні вже є перші ре-альні приклади застосування мобіль-них міток. Насамперед всі вонистосуються західної частини нашоїдержави. У Львові декілька закладіврекламуються із застосуванням QR-кодів у зовнішній рекламі. Громадськаорганізація «Туристичний рух Львова»обладнала туристичні об’єкти міста



QR-кодами із закодованою додатковоюінформацією для туристів, насампередіноземних. Були проведені перші QR-квести у Тернополі, наразі такі ж пла-нуються у Львові та Києві. Можнапобачити рекламу з QR-кодом в київ-ському метрополітені, а портал з про-дажу побутової техніки hotline.uaприсвоїв кожній одиниці товару свійQR. Тож ситуація з поширенням даноїтехнології в Україні дає можливістьсподіватись на краще.

Якщо вас зацікавила тема 2D-барко-дів, ви можете знайти більше інформа-ції та регулярні новини за темою напершому україномовному сайті при-свяченому матричним кодам qr.org.ua.

І наостанок...Нижче розміщено QR-код із словом

КОМЕНТАРІ, розшифрувавши який, виотримаєте посилання на он-лайн вер-сію статті, де зможете залишити свійкоментар, прочитати коментарі попе-редників, а також переглянути кар-тинки зі статті в кольорі. В коментаряхя буду радий відповісти на ваші запи-тання і зауваження стосовно теми QR-кодів.

Іван Хоменко,

випускник РФФ,

qr.org.ua

Часові парадокси

1. У 1980 р. Бену було 20 років, а в 1985-му - лише 15. Як таке можливо?

2. Як можна пояснити те, що у справному годиннику хвилинна стрілка за однусекунду пройшла 6 хвилин?

3. Назвіть п'ять днів, не називаючи чисел (наприклад, 1, 2,3...) та днів тижня(понеділок, вівторок, середа...).

4. Позавчора Феді було 17 років, а в наступному буде 20. Як таке може бути?


джерела інформації

Спитати у WikiЗа десять років Вікіпедія стала невід’ємним елементом Інтернету,повсякденного життя всіх, хто є активним членом сучасного сус-пільства. Завдяки чому вона досягла таких шалених успіхів, чомунам так важко обійтися без неї, і як люди виживали раніше безВікіпедії? На ці питання дав відповідь Юрій Пероганич — особа,яка зіграла далеко не останню роль у створенні енциклопедії віль-них знань українською.

Юрій Йосипович — ініціаторстворення, засновник тавиконавчий директор

фонду „Вікімедія Україна”, створеногодля підтримки та розвитку Вікіпедії таінших проектів: Вікісловника, Вікіно-вин, Вікіпідручника та ін. За підсум-ками 2008 р. пан Юрій був визнаний«людиною року» серед громадськихдіячів у сфері інформаційно-комуніка-ційних технологій, а в 2011 р. отримавнайвищу вікінагороду „Золотий Ма-зепи дзвін”.

Вікіпедія надає нам безкоштовний

доступ до „суми всіх знань”, а чому

може навчити Вікіпедія тих, хто її

створює?

Написання статей для Вікіпедіїструктурує і дисциплінує мислення,навчає аналізувати інформацію, толе-рантно ставитись до різних точокзору. Спільне обговорення і правкистатей формують культуру дискусій.Коли починаєш розуміти, що редагуєшсайт, сторінки якого за добу перегля-дають мільйон разів, на якому сьо-годні пишеться історія твоєї країни —це захоплює сильніше, ніж будь-якакомп’ютерна гра.

Яке місце Вікіпедія займає у ме-

режі? Об’єктивний суддя всій інфор-

мації що міститься в Інтернеті?

Загальнодоступний довідник?

Якщо „Однокласники” спрямованіна те, щоб згадати молодість, "Linke-dIn" — на професійне спілкування, тоВікіпедія створюється для того, аби ко-жен мав можливість вільно поділитисяз усім світом своїми знаннями.

Найчастіші звинувачення в бік Вікі-

педії стосуються порушень авто-

рських прав, недостовірності

інформації, переповненості неважли-

вими деталями. Чи існують якісь за-

соби контролю цих явищ?

Основний контент створюють зви-чайні користувачі, але у Вікіпедії існуєпевна ієрархія, яка відповідає досвіду іпрямому зв’язку прав та обов’язків. Єадміністратори, їх у нас всього дев’ят-надцять. Вони мають право видалятистатті й блокувати вандалів або тих,хто порушує правила. Окрім того, є па-тролери, тобто ті, хто перевіряє новістатті. У нас працює п’ятдесят один па-тролер. Стосовно авторських прав, тоце також і питання розвитку інформа-ційного законодавства. Наприклад, уСША все, що створено чиновниками уробочий час і за державні кошти, є сус-пільним надбанням, тому Google можевільно використовувати знімки NASAдля Google maps. Тексти у Вікіпедіїпублікуються за ліцензією CreativeCommons Attribution/ShareAlike. Ав-тор, публікуючи свої матеріали, погод-жується з тим, що не «всі права



захищені», а деякі, і кожен зможе ско-ристатися його роботою, дотримую-чись деяких обмежень. У випадкупорушень користувачу загрожує вида-лення. Це відстежують адміністраторита патролери. А в англійській Вікіпедії,наприклад, є механізм, що дозволяєавтоматично сканувати текст статті йшукати відповідники в мережі. Якщофрагмент сторінки в Інтернеті, яка за-хищена знаком копірайту, відповідаєтексту енциклопедії, то адміністраториотримують автоматичне поперед-ження про можливе порушення авто-рських прав.

На вашу думку, що мотивує цих лю-

дей працювати безкоштовно?

В основі Вікіпедії — одна з гуманіс-тичних ідей, яка полягає в тому, що ко-жен має право створювати знання тапередавати його для всіх. Безкош-товно, без реклами, без примусу і до-даткових заохочень, окрім віри в цюідею. Українська Вікіпедія майже непідтримується фінансово — один ук-раїнець з Штатів пожертвував сто до-ларів, одна особа з України — сто

гривень, але за кількістю редагуваньна одну особу ми займаємо другемісце у світі, поступаючись лише ката-лонцям, які навіть не мають своєї дер-жави, займаючи 13 місце за кількістюстатей. Але той, хто не може допо-могти знаннями, може допомогти гро-шима.

Яке майбутнє має україномовна Ві-кіпедія?

В Інтернет-аудиторії є тенденція дозростання. Ми вже досягли проник-нення у 30% домівок, і як показує за-хідний досвід, після цього починаєтьсябурхливий розвиток підключень до 50-70%. А це значить, що Вікіпедія прийдев районні центри, села і т.д. І мовнеспіввідношення зміниться. Сьогодніукраїномовна Вікіпедія відіграє роль«Просвіт», що діяли з XIX століття назахідній Україні в період польської екс-пансії. Колись на це люди жертвувалисвої маєтки. Я вірю, що настане час,коли будуть жертвувати на Вікіпедію.

Підготувала

Олександра Гончарова,

філософський факультет

Нині Вікіпедія це...

- База даних — енциклопедія, що складає 17 мільйонів статей в 270 мовних

версіях. Англійська версія за кількістю статей перевершила найбільшу і найшанова-

нішу до того Британіку більш ніж у 30 разів і ще в 2005 р. зрівнялася з нею за які-

стю

- П’ятий у світі найпопулярніший сайт, що має близько 400 мільйонів унікаль-

них відвідувачів і близько 13 мільярдів відвідувань сторінок за місяць

- Колективний твір, що має найбільшу в світі кількість авторів

- Єдиний з найбільших сайтів, що не публікує реклами і живе тільки на доб-

ровільні пожертвування

- Єдиний з найбільших сайтів, який наповнюється лише його користувачами

- Самоорганізована спільнота добровольців, які жертвують свій час на напов-

нення Вікіпедії

- Майданчик змагання народів у здатності творити контент


фізика

Швидка електрична допомогаЧи траплялося у вашому житті їздити на відпочинок, втікаючиподалі від цивілізації: в ліс, в туристичний похід, на море “дику-ном”? Якщо так, то я певний, вас непокоїло мінімум одне з цихпитань: “Що робити, коли розрядиться мобільний телефон?”, “Якзарядити ноутбук, улюблений mp3-плеєр чи акумулятор від фото-апарату?”. Виявляється, з мінімальним знанням законів фізикиможна зробити досить непоганий елемент живлення, якого будедостатньо, щоб розв’язати ваші проблеми і спокійно відпочивати.

Лимонна батарейкаЩо взяти:

ЛимонГвіздок (або алюмінієва монета)Мідна монетаЩо зробити: Беремо лимон, з одного боку в по-

передньо зроблений розріз встав-ляємо монету, а з іншого — гвіздок.Батарейка готова (копійка — наш “+”,а гвіздок — наш “-”)!

Одна така батарейка в середньомудає напругу в 0.9 В і працює близько 3-х годин. Якщо з’єднати кілька таких ба-тарейок послідовно, то отримаємобільшу напругу: 2 лимони ~ 1.8 В, 4лимони ~ 3.6В відповідно.

Зазвичай цього достатньо, аби заря-дити мобільний телефон чи запалитилампочку малої потужності.

Замість лимона можна використо-вувати й інші кислі фрукти (яблука,апельсини, грейпфрути) або кар-топлю. А замість гвіздка та монети —будь-яку мідну і цинкову пластинки(чим більша площа пластинок, тимбільша напруга буде у Вашої бата-рейки).

Соляна батарейкаЩо взяти:Мідні дроти в ізоляціїСклянкиСільВодаФольгаІзоляційна стрічка або скотчЩо зробити:Беремо мідні дроти і зачищаємо

кінці від ізоляції. Обмотуємо фоль-гою один кінець одного дроту (цебуде “-”), інший дріт залишаємо як є(це “+”). Примотуємо обидва дротиізоляційною стрічкою до склянкивище оголеного місця або фольги(фольга має бути в склянці). Зали-ваємо склянку водою з розчиненимиоднією-двома столовими ложкамисолі.

Якщо напруга Вашої батарейки за-мала, візьміть ще одну склянку з со-лоною водою, опустіть оголенийкінець дроту типу “-” (з фольгою) внаступну склянку. Зробіть ще одиндріт такого ж типу і повторіть дії зпершими дротом і склянкою. За не-обхідності продовжте ланцюг за ана-логією.

Напруга на виході такого елементаживлення приблизно така ж, як і улимонної батарейки, тому зазвичайтри-чотири “склянкові батарейки”вистачає щоб засвітити лампочку абопідзарядити мобільний телефон.



Земляна батарейкаЩо взяти:Велика ємність (відро, поліетиле-

нові пакети тощо)Цинкову і мідну пластинки/дроти

(слід пам’ятати, що пластини черезбільшу площу дають більшу напругу)

Земля СільВодаЩо зробити:Заповнюємо землею ємність,

встромляємо електроди (пластинкиабо дроти). Цинкова пластина — це “-”батарейки, мідна пластина — “+”. За-ливаємо (зволожуємо) землю соло-ною водою.

Напруга такого елемента живлення,як і в попередніх двох, близько 0,5-1В.І так само ви можете зробити ланцюг зтаких батарейок. 2-3 земляні бата-рейки достатньо для того, щоб заря-дити мобільний. Головне слідкувати,щоб земля залишалася вологою.Якщо в результаті використання еле-мента живлення земля підсихає, по-лийте її водою знову.

Звичайно, в лісі чи на пляжі важкознайти мідні й цинкові пластинки, дротита навіть фольгу. Тому, вирушаючи вподорож, завчасно подумайте про долюсвоїх улюблених електронних девайсіві запасіться про всяк випадок необхід-

ними мате-ріалами.

І пам’ятай-те: фізикаробить Вашежиття прості-шим!

Макс Риндя

фізичний факультет

Запрошуємо до співпраці!

Бувають такі викладачі, які на іспитіпросять бідолаху-студента, котрий затри години, не піднімаючи голови, за-сіяв чотори аркуші дрібними форму-лами і графіками, пояснити “напальцях” те, про що йшлося в білеті.На жаль, не всі можуть впоратись з та-ким завданням...

Дана методика може здаватисьжорсткою, але свої результати вонаприносить — який сенс зі знань, якщоти не можеш донести їх до широкогозагалу. Тому ми пропонуємо тобіспробувати себе в новій якості науко-вого журналіста. Напиши про те, начому ти найкраще знаєшся, так, нібити розповідаєш про це своїм родичамчи друзям за філіжанкою кави. Якщоважко вибрати тему, але є бажання —ми підкажемо.

Приблизний обсяг матеріалів — до5-ти сторінок формату А4 шрифтом у12 пунктів. Бажано супроводжуватитекст ілюстраціями, в ідеалі — влас-ними, або з відкритих джерел (ізобов'язковим посиланням на пер-шлоджерело).

Якщо ж ти не відчуваєш в собі по-тягу до письмеництва — напиши нам,про що б хотілось прочитати на сторін-ках нашого журналу.

Взагалі, ми будемо щиро раді будь-якій співпраці: статті, ідеї для розвиткувидання, рекламні пропозиції, тех-нічна допомога — пишіть або телефо-нуйте — контактна інформаціярозміщена на першій сторінці жур-налу.

З вашою допомогою ми знайомите-мемо читачів із найцікавішими досяг-неннями сучасної науки, думкамивидатних вітчизняних наукових діячів.Приєднуйтесь, чекаємо на зворотнійзв'язок!


art of science

Національна безпека на кіноплівці

Вумовах сучасності зв’язки згромадськістю в системі без-пеки загалом та в системі на-

ціональної безпеки зокреманабувають ролі важливого регуляторавнутрішньополітичної ситуації та поло-ження держав й інших учасників між-народних відносин на світовій арені.

Для більшості пересічних громадяннаціональна безпека є чимось занадтозагальним, розпливчастим, не пов’яза-ним із їхнім особистим добробутом.Так склалося, що в українських умо-вах діє чіткий принцип відмежованостіособи від суспільного та державногожиття, переваги особистого над гро-мадським. Це спричинено недовіроюбільшості громадян до систем управ-ління національною безпекою (СУНБ),що легко пояснюється на практиці. Ри-торика представників держави з тег-лайном «в інтересах національноїбезпеки» породжує в окремих грома-дян неспокій та очікування неприєм-ностей для себе особисто.

Формування іміджу спецслужб якключового елементу СУНБ в очах гро-мадської думки має специфіку, якаграє їм на руку. Ореол таємничості івсесилля не тільки притягує увагупубліки, але й дозволяє списати нанього багато огріхів свого функціону-вання. Представники СУНБ проміліта-ристського характеру (генералітет)намагаються представити системубезпеки як корисну анаеробну бакте-рію, яка у випадку потрапляння чис-того повітря та світла припинить своєіснування. В цьому контексті від нихможна почути заяви на кшталт «є пи-тання, на які Ви не хочете знати відпо-відь».

Отже, мету зв’язків з громадськістюв системі національної безпеки можна

визначити як забезпечення довірисуспільства до держави черезототожнення загальнодержавних,суспільних та групових інтересів ізвласними. А для цього цільовааудиторія повинна усвідомлювати, щосукупність умов та факторів, якістворюють небезпеку для життєвоважливих інтересів держави тасуспільства, однаково небезпечні йдля кожного окремого громадянина.

Зв’язки з громадськістю в сферібезпеки часто постають однією з тем умасовій культурі, зокрема в кінема-тографі. Як правило, це широко недекларується і ця тема не визнача-ється як провідна, проте її відобра-ження дає змогу зрозуміти ставленнягромадськості до системи в цілому тапростежити характерні недоліки тапомилки в позиціонуванні СУНБ.

Для розгляду цього питання пропо-нуються три кінофільми різних країн,епох та жанрів: «Професіонал» («LeProfessionnel», Франція, 1981 р., реж.Жорж Лотнер), «Канадський бекон»(«Canadian Bacon», США, 1995 р., реж.Майкл Мур) та «Консерви» («Кон-сервы», Росія, 2007 р., реж. Єгор Кон-чаловський).

Сюжет французького «Професіо-нала» стосується долі агента Секрет-ної служби Жосе Бомона, якоговідправили до Африки для ліквідаціїодного з місцевих авторитарних пре-зидентів. Проте внаслідок виборівзовнішньополітичний курс Франціїзмінився, і замість відкликання свогоагента уряд передав його африкан-цям. Після втечі з полону Бомон маєнамір виконати доручене йому колисьзавдання — ліквідувати диктатора, тав першу чергу — помститися урядові,який кинув його напризволяще.



Першим відсиланням до громадськос-ті є момент, коли агент, відчуваючи за-грозу для життя під час здійсненнясвого плану, несподівано для спецслужбзапрошує журналістів до місця його за-планованої ліквідації. Він виходить передними на балкон та заявляє, що він, ко-лишній агент Секретної служби, «прек-расно себе почуває і не має приводудо самогубства», томудуже сподівається, «щожурналісти не знайдутьйого труп в коридорі напаркеті». Бомон запев-няє, що «зараз спустить-ся і журналісти дотяг-нуться до нього мікро-фонами». Безперечно,керівництво розвідки на-дає колишньому аген-тові можливість вільнопоїхати, щоб убезпечитисебе від витоку інфор-мації.

Наступним важливимта знаковим епізодом єпереговори керівникаСекретної служби з міністром під часвтечі Бомона після успішного виконанняйого плану. Знаючи, що їх прослухову-ють, керівник розвідки та міністр ненаважуються віддати наказ про лікві-дацію небезпечного агента, проте усві-домлюють, що «після зустрічі Бомона зпресою кримінальна справа може на-бути політичного розголосу». Зрештою,міністр жертвує своєю політичноюкар’єрою та наказує знешкодити аген-та.

У Франції фільм «Професіонал»піддавався критиці з боку органівдержавної влади, які засуджувалипредставлення французьких СУНБ якбезжального механізму, який не бередо уваги ані життя громадян, ані навітьжиття власних співробітників,

захищаючи абстрактні «національніінтереси» та хитаючись під вітромзовнішньополітичних змін. В той же часу світі, особливо в Радянському Союзі,«Професіонал» став одним знайяскравіших викривальних творівпро сутність системи державноїбезпеки.

Комедія «Канадський бекон», ство-рена в 1995 році, сталаєдиним художнім філь-мом, знятим відомимд о к у м е н т а л і с т о мМайклом Муром («Фа-ренгейт 9/11»). Цейфільм вийшов на ек-рани в той час, коли«холодна війна» вжезавершилася, а сучасніасиметричні загрозище не постали (забі-гаючи наперед, зазна-чимо, що на пропози-цію радника з націо-нальної безпеки роз-почати війну з теро-ристичними угрупо-

ваннями президент США без тіні іроніївідповів, що «ніхто ніколи не сприйма-тиме всерйоз купку радикалів з авто-матами»).

Внаслідок занепаду військово-про-мислового комплексу в умовах, колинемає з ким воювати, економіка СШАпочинає зазнавати стагнації. Щоб ефек-тивно подолати ці процеси, один із про-відних виробників зброї за допомогоюлобістів в Держдепартаменті ініціюєвійну з Канадою. Приводом стає про-вокація під час хокейного матчу, а середпричин лунають такі нісенітниці, як«90% канадців живе біля кордону ізСША — вони щось замислили», «у Ка-наді безкоштовна медицина — вонисоціалісти», «канадці розмовляють ан-глійською — вони можуть бути серед



нас!» При цьому самі канадці у фільміпоказані, як виключно пацифістська таліберальна нація, яка так до кінця і неусвідомлює, що із ними всерйоз вою-ють.

Зрештою, плани представників аме-риканського ВПК із розпалювання но-вої війни викриваються завдякивтручанню журналістів, при чомупредставники американських СУНБпідкреслено недовірливо ставлятьсядо будь-яких спроб громадськостіпроникнути всередину їхніх планів.

Фільм сповнений жорстким сарказ-мом відносно представників держбез-пеки, що виявляється навіть удрібницях: стіни коридору ЦРУ увішанігалереєю «трофеїв», зокрема портре-тами Патриса Лумумби, МохамедаМосадика та Сальвадора Альєнде, якістали жертвами офіційних та неофі-ційних операцій цієї організації.

На відміну від «Професіонала», дейдеться лише про Секретну службу,«Канадський бекон» в’їдливо «прохо-диться» по всіх ланках СУНБ, не ми-наючи армію, яка живе на грошівійськово-промислового комплексу тагодується за допомогою війни, і полі-цію, яка користується будь-якою наго-дою для демонстрації власної сили,незважаючи на громадський резо-нанс.

«Канадський бекон», як і всі скан-дальні фільми Майкла Мура, не бувофіційно схвалений американськоювладою. Хоча на словах представникиСУНБ США «зрозуміли жарти та іро-нію», цей фільм не набув широкої по-пулярності як у межах країни, так і закордоном, через «м’яку, проте напо-легливу» протидію органів державноїбезпеки.

Бойовик «Консерви» виробництваРФ сюжетно пов’язаний із багатьмаподібними голлівудськими стрічками:

до рук журналіста потрапляє«інформація з відповідями на питання,які ніхто не задає». Вирішившиподілитися нею із своїм близькимдругом, генералом ФСБ, журналістдивом залишається живим, та все жпотрапляє за ґрати. А після втечі віндокладає максимальних зусиль, щобобміняти інформацію на особистусвободу та безпеку власної родини.

У фільмі російські органи державноїбезпеки одержали класичне для масо-вої культури представлення: струк-тури, що конкурують між собою,захищаючи державу, «як сторожовийпес захищає давно померлого ха-зяїна». З одного боку подається розу-міння того, що без спецслужб державиб як такої вже давно не існувало,проте їхнє зневажливе ставлення догромадян викликає неприязнь та спро-тив аудиторії.

Таким чином, всі розглянуті фільми,попри значні відмінності у походженні,мають спільну ознаку: всі вони позна-чені критичним ставленням до своїхвласних СУНБ. І якщо в «Канадськомубеконі» ця критика є іронічною, в«Професіоналі» та «Консервах» вонапереходить до розряду жорстко нега-тивної.

Складно назвати такий стан речейзадовільним. Для виправлення цієї си-туації фахівці зі зв’язків з громадськістюв системі національної безпеки маютьдомагатися на високому рівні пропагу-вання в суспільстві ідей про роль СУНБяк рятівника та друга кожного грома-дянина. Взяти за приклад хоча б прак-тику, яка була продемонстрована в ра-дянських та американських фільмахдоби «холодної війни», проте без ідео-логічного перевантаження мистецтва.

Дмитро Яровий

ІМВ КНУ


педагогіка

Сучасна шкільна освіта та виховання: крок вперед?

Усьогоднішній шкільній освітівідбувається процес гуманіза-ції та демократизації вихо-

вання, але чи справді ці зміни є? Так,варто відзначити, що дійсно в школахвідбулися значні зміни, наприклад, убільшості можна в одязі не обмежува-тись рамками шкільної форми, корис-туватися мобільними телефонами, наперервах вільно спілкуватися з однок-ласниками тощо. Що ж, вагомий крокв напрямку демократизованого вихо-вання. Але суть виховання не в на-данні свободи в поведінці. Ці чинникине сильно впливають на процес фор-мування індивідуальності, а лишестворюють туманну картину гуман-ного виховання.

Процес гуманізації передбачає,перш за все, доцільне виховання осо-бистості дитини, демократизація — ро-зуміння і сприймання учня якіндивідуальності. Головна мета вихо-вання — допомогти дитині формува-тись і розвиватися у правильномунапрямку. Але чи дієво формуватиособистість, принижуючи її потреби тадумку?

Нехай кожен згадає себе у ран-ньому підлітковому віці. Ми хотілирозвиватися, а нас обмежували; миподавали ідеї, а їх відкидали; ми хотілиспілкуватися, а нас сварили за непос-лух. Ми вважали, що нас не розуміли іне сприймали, і може навіть досі обра-жаємося на своїх вихователів. Мож-ливо, в цих дитячих непорозуміннях таобразах прихована суть наших тепе-рішніх проблем.

Виникає питання: чому все цевідбувається і як цьому запобігти. Алевідповідь буде лише одна: шукайтеточку відліку в проблемних відносинах

з вихователем та однокласниками. Яквважає І. Г. Дубов, відомий дослідникпедагогіки та психології, вчительвпливає не тільки на інтелектуальнудіяльність, а й на мотивацію, моральніпринципи учнів. Хоча не існує схем, якіце підтверджують, і немає способівдослідити психічні процеси на тоймомент, результати говорять самі засебе. На дітей впливають особистіпоказники вчителя, тобто його симпатіїта антипатії, його ставлення доміжособистісних стосунків у класі йстатусних позицій окремих дітей.

Існує поняття «особистий приклад»вчителя. В смисловому формуванні ді-тей при актуалізації в їх свідомості ви-соковаріативного педагога, окрімпрямої взаємодії, з дітьми відбува-ються певні зміни. Простіше кажучи,вчитель постає прикладом для пове-дінки, для наслідування. Учні молод-ших класів орієнтуються не стільки на



однокласників, скільки на вчителя.Причиною може бути той факт, що дошколи дитина, живучи у сім’ї, наслідуєбатьків, і для неї важливе місце посі-дає доросла людина, її думка, слова.Звичайно, що в першокласника одразувиникає довіра до вчителя, аджебатьки довірили йому твоє виховання інавчання. Вчитель і вихователь стаєсвого роду другою мамою чи татом.

У наш час можна почути, що дітистають жорстокими й неконтрольова-ними, а причиною є комп’ютерні ігри,Інтернет або ж генетична спадковість.Можливо, частково так і є, але не по-трібно закривати очі й на інші можливіпричини.

Комп’ютерні ігри: стратегічні карти,спортивні, розвиваючі та логічні ігри,ігри на реакцію - список можна про-довжити. У кожної з них є переваги танедоліки, однак суспільство бачить за-звичай лише негативні сторони. Підчас логічних та стратегічних ігор роз-вивається інтуїція та мислення, розви-ваючі відповідно розвивають якусьчастину кори мозку, ігри на реакціютренують швидкість відповіді на по-дразники зовнішнього світу. Хоча й тутне все ідеально: у гравця часто зарод-жується потреба виразити незадово-лення в іграх.

Розглядаючи питання Інтернету,мимоволі складається враження, щоце інший світ, де існує свобода слова,яку ніхто не може обмежити. Тут знай-дуться люди, які зрозуміють та при-ймуть у свій колектив, будутьповажати твою думку. Тут люди знахо-дять те, чого не можна знайти у реаль-ності. Негативним є лише те, що цейсвіт нереальний. Зараз велика кіль-кість населення планети користуєтьсямережею Інтернет і ми з вами теж, алехіба ми можемо називати себе жор-стокими і неконтрольованими? На-вряд.

За словами І. Д. Беха, протести й во-рожість дітей потрібно трактувати неяк погані вчинки, а як потребу збе-регти власну гідність і не впасти увласних очах. З особистого досвідуможу сказати, що в результаті негатив-ного ставлення до себе виникає по-треба довести комусь свою цінність усуспільстві або ж просто залишаєтьсяобраза й недовіра до людей, що тебеоточують. Часто спостерігається ситуа-ція, що думку дітей не враховують, а узаконі до повноліття її навіть не вважа-ють легітимною.

З точки зору генетики, ДНК дитиний батьків на біологічному рівні схожі,але, як відомо, ДНК є неповторнимявищем. Людина та її особистість уні-кальна в своєму роді, і не варто причи-ною всього робити генетичнуспадковість. Особистість формуєтьсяіндивідуально. Однак, як вважаєО. О. Потебня, виховання батьків тежмає певний підтекст. Мама й тато на-магаються виховати дітей за власнимприкладом, настанови ж спрямованітак, щоб дитина уникла тих проблем,які виникли колись у батьків. Однак,якщо здійснювати ці дві речі одно-часно, ефективним таке виховання небуде. По-перше, виховуючи дітей за



старою моделлю, можна повторитипомилки обох поколінь. І звідси - одна-кові підліткові проблеми. По-друге,для того, щоб уникнути батьківськихпомилок, потрібно змінити таку сис-тему виховання. Взагалі, за данимипсихологів, бажання захистити дітейвід власних необдуманих вчинків ви-никає через потребу звільнитися відособистих докорів сумління.

У виховному процесі вартопам’ятати: особистісний розвиток лю-дини не запрограмований від при-роди, він - явище соціальне, якеприходить з оволодінням вихованцемнадбаннями людської культури. Томузрозумілим є соціальний взає-мозв’язок. Щодо неконтрольованості,варто сказати, що гнучкість дітей увзаємодії з вчителем прямо пропор-ційна гнучкості вчителя. Слід додати,що педагогам варто пам’ятати, що докожного учня повинен бути індивіду-альний підхід.

Цілі й наміри особистості вкоріня-ються в системі індивідуальних ціннос-тей у підлітковому віці, завдяки чомувони виконують функцію організації їїжиттєдіяльності. Отже, особистістьформується у шкільному віці, а опіслярезультати сформованої особистостімають вплив на подальше життя. У під-літковому віці, як відомо, діти вразли-віші за дорослих. Будь-які дії, в томучислі порівняння з кимось, завдає пси-хічної травми, адже цим виражаєтьсярозчарування в дитині, підриваєтьсядовіра і, відповідно, виникають рев-нощі. Тому варто обережніше поводи-тись у спілкуванні з підлітком: у цьому

складному віці активно формуєтьсясамосвідомість.

Як зазначає І. Д. Бех, однією з на-гальних потреб людини є потребабути зрозумілою, прийнятою, визна-ною. Чи не цього і ми бажали у школі?Перш за все дитина бажає, щоб їїсприймали як дорослого.

Визнання - це право бути індивіду-альністю, і частково це виражається унаданні самостійності. Але для дитинивсе ще важлива думка батьків та вчи-телів, однак не нав’язлива, адже само-стійність не передбачає цього. В цьомуполягає мистецтво вчителювати —вміти подати правильне і неправильнетак, щоб не налякати дитину дидактич-ним тоном. І радянська система «батіг іпряник», яка й досі існує в сім’ях ташколах, у даному випадку недоцільна.

Прийняття дитини - це власне пози-тивне ставлення до неї, незалежно відоцінок. Це право дитини бути такою,якою вона є. Ми можемо засуджуватиїї вчинки, але не її саму. До того ж, укожного є право на другий шанс.

Однак, не можна вважати нашешкільне виховання таким вже пога-ним. Відбуваються зміни в педагогіч-ній системі, змінюються покоління,змінюється система моральних при-нципів. Школа, разом з атестатом, даєлюдині уявлення про світ та її місце вньому, а державі дає майбутнього спе-ціаліста, який має бути сформованоюцілісною особистістю, вільною відкомплексів та образ.

Галина Воєвідка

Інститут філології

Снігова лавина накрила табір альпіністів. Вибрались, дістали, що можна, го-ловне, що всі живі. Проте один зазнав пошкодження, добре хоч вдалось вряту-вати аптечку. На нових ліках написано: “Розчинити порошок в столовій ложцікиплячої води”, але ні в кого ані запальнички, ані сірників, ані бодай лупи. Протезнання фізики допомогло врятувати товариша. Як вони це зробили?


документалістика

Вдумливі очі глядачів Docudays UA

Міжнародний фестиваль документального кіно про права людиниDocudays UA, який відбуватиметься з 25 до 31 березня в київсь-кому Будинку кіно повинен стати першою великою весняною кіно-подією в столиці. Її PR-директор Дар’я Аверченко розповідає профестиваль, його здобутки та деталі цьогорічного дійства.

Кому належить ідея виникнення

фестивалю? Хто складає фестивальну

команду?

У світі існує ціла мережа Міжнарод-них фестивалів документального кінопро права людини. В Україні такийфестиваль з’явився у 2003 році. Йогозасновником стали Українська Гель-сінська спілка з прав людини та гро-мадська організація з Харкова „Центрсучасних інформаційних технологій тавізуальних мистецтв”. Спочатку фес-тиваль був виключно глядацьким: уньому не було конкурсів і призів, об-говорення фільмів з авторами з Ук-раїни й закордону. Чотири роки томудо організаторів приєдналися ще двікоманди — Херсонська міська асоціа-ція журналістів „Південь” та Херсон-ський обласний Фонд милосердя іздоров’я. Саме тоді на фестивалі по-чав працювати продюсер Андрій Мат-росов, який всі сили спрямував напошук фінансування фестивалю. Ра-зом ми ініціювали створення самеконкурсної програми. Нам хотілося,щоб люди не тільки дивилися доку-ментальні фільми, але й познайоми-лися з режисерами, вчилися питати йобговорювати те, що побачили. Намцікаво було виховати „активного гля-дача”.

Яка мета вашого фестивалю?

Наша мета — освітня. Нам важливопознайомити якомога більше україн-ців з поняттям „права людини” і до-нести це через інструмент, який має

максимальний вплив, — документаль-ний фільм. Після Києва, фестиваль по-дорожує країною. Минулого року вінобійшов 105 міст і містечок. У кіноза-лах, в університетах, будинках куль-тури нашу програму подивилосяблизько 140 тисяч глядачів. Судячи зчисленних захоплених відгуків, бага-тьом відвідувачам фільми допомоглистати сильнішими, пояснили, що такелюдська гідність, що таке порушеннятвоїх прав і як з цим боротися.

Скажіть, а в чому унікальність Do-

cudays UA, чим він відрізняється від

інших фестивалів?

Docudays UA — нині єдиний міжна-родний фестиваль документальногокіно в Україні. Прикро, але поза нашим

Дар'я Аверченко, PR-директор Docudays UA



фестивалем українці фактично по-збавлені можливості знайомитися зкращими досягненнями світової доку-менталістики. Жоден український те-леканал не демонструє креативногодокументального кіно, на відміну відєвропейських ARTE, ZDF та інших. Цевідчутно обмежує можливості духов-ного розвитку українця, його можли-вості пізнання світу — не черезфантазії авторів «мильних опер»,бойовиків та блокбастерів, а через кі-нодокумент, осмислений митцем-до-слідником.

Саме тому в нас на фестивалі дваконкурси: правозахисний та аrt-кон-курс. У першому ми зосереджуємосяна фільмах про порушення прав лю-дини. Тут головне — цікава тема длядискусії. В аrt-конкурсі демонструємонайкращі фільми з художньої точкизору, він більш орієнтований на есте-тів і кіноманів.

Хто ваші глядачі? На яку аудиторію

розраховані фестивальні фільми?

На дуже широку. Треба наголосити,що фестиваль — це не тільки кінопе-регляди. Традиційно в першій поло-вині дня відбуваються круглі столи,тренінги, семінари на різні правоза-хисні теми. Скажімо, цьогоріч на од-ному з семінарів плануємо розповістинашим глядачам, як поводитися, якщовас затримав міліціонер. У другій по-ловині дня проходять кіноперегляди,щоб люди, які повертаються з роботи,змогли теж потрапити у кінозали. Гля-дачі у нас трапляються дуже різні: відстудентів кіновузів до звичайних офіс-них працівників. Один з них підійшовдо мене на минулорічному фестивалі іспитав: „Скажіть, будь ласка, де взятидиск з фільмом тій людині, до якої зпершого разу не дійшло. Але вонадуже старається...”

Ми дуже пишаємося тим фактом,що в останні роки Червона й Синя залакиївського Будинку кіно протягомвсього фестивального тижня запов-нена глядачами. Минулого року бувнавіть випадок, коли режисер фільму«Тютюновий шлях» Пітер Фрумкінувесь сеанс простояв під стіною, бо вінтрохи спізнився й сісти було вже ніде.Глядачі стояли у проходах, сиділи напідлозі перед екраном. Режисер казавнам, що таких вдумливих і розумнихочей, як у глядачів Docudays UA, непобачиш на жодному фестивалі. Намою думку, емоційний вплив доку-ментального кіно в тисячі разів біль-ший, ніж вплив лекцій, телевізора абоІнтернету. Ми переконані, що люди,виходячи з фестивального кінозалу,стають кращими, добрішими. А щесильнішими, адже для боротьби з не-справедливістю потрібні сили. Це ми інамагаємося донести до наших гляда-чів.

А як щодо міжнародних зв’язків

фестивалю?

Docudays UA — це невеличкий, ка-мерний фестиваль. У нас всього трид-цять конкурсних фільмів. У нас небуває великого потоку іноземних гос-тей, тому кожен з них для нас цінний.Щороку ми відбираємо найкраще, щобуло знято за останній рік документа-лістами з різних куточків планети. За-прошуючи авторів фільмів, мисподіваємося зустріти нових друзів.Зазвичай, так і стається. Нам часто дя-кують за душевну й теплу атмосферу.Наша волонтерська команда докладаємаксимум зусиль, щоб у гостей скла-лось якомога приємніше враження відстолиці. Часто документалісти, яківперше побували в Україні на нашомуфестивалі, повертаються сюди знову...зі знімальною технікою. Єдине, що



мене насправді засмучує, що знімаютьвони про Україну краще й охочіше, ніжукраїнські документалісти.

З якими фестивалями документаль-

ного кіно у Docudays UA особлива

дружба й співпраця?

Кілька років тому Docudays UAввійшов у світову мережу фестивалівдокументального кіно про правалюдини. А вже цього року, окрімавторів конкурсних фільмів, мизапросили експертів з фестивалів-сусідів WATCH DOCS (Польща), ONEWORLD (Чехія), ONE WORLD(Словаччина), VERZIO (Угорщина).Вони погодилися проаналізувати йоцінити наш фестиваль. Ми запросилитакож лідерів правозахиснихорганізацій з Білорусії, Росії, Грузії,Вірменії та Молдови, які хочутьстворити такі фестивалі в своїхкраїнах. Наприкінці фестивалю миразом проведемо круглий стіл з

експертами, поділимося досвідом і,сподіваємося, отримаємо багато новихідей.

Один з найбільш травмованих видів

мистецтва в Україні — це кінематог-

раф. Тим не менш, саме на Docudays

UA можна побачити сучасну україн-

ську документалістику. Як ви, до речі,

її знаходите?

Що стосується конкурсної програмизагалом, то ми відслідковуємо цікавідокументальні фільми на різноманітнихкінофестивалях. Також багато гарнихфільмів надходить до нас на конкур-сний відбір, що починається у вересніі триває всю осінь, до кінця листопада.Щороку відбіркова комісія переглядаєй обговорює близько чотирьох сотеньфільмів, аби відібрати тридцять най-кращих для конкурсного показу.

А чи багато трапляється гарних віт-

чизняних документальних фільмів?



На жаль, небагато. Наші документа-лісти сьогодні не мають жодної дер-жавної підтримки, тому й розвиткугалузі ми не спостерігаємо. Скажімо, уЛатвії існує Державний кінофонд, щовиділяє бюджетні кошти на дебютан-тів, на цікаві продюсерські проекти, насвоїх шанованих гуру документаліс-тики, і там можна побачити кінопро-цес, нову Балтійську документальнушколу. Цьогоріч на фестивалі ми пока-жемо Панораму нового кіно країн Бал-тії, щоб українці на власні очіпереконалися, наскільки обігнала нас,найбільшу країну в Європі, маленькаЛатвія. І це при тому, що талановитихсценаристів, режисерів у нас вистачає.Я вважаю, що наша влада просто небажає розвивати вітчизняний кінори-нок. Тому ми вирішили не чекати кра-щих часів. Щороку ми проводимомайстерню документального кіно ра-зом з нашим давнім партнером з Вар-шави Dragon Forum. Вони вчатьрежисерів зі Східної Європи шукатифінансування проектів на міжнарод-них кінофорумах, вчать, як слідскласти бюджет, як представити про-ект. Слухачем такої школи на нашомуфестивалі може стати кожен, хто заба-жає. Треба лише заповнити заявку насайті.

Цікаво, чи маєте ви якісь амбітні

плани розвитку Docudays UA?

Ми вже кілька років спостерігаємо,як розвивається наш глядач. Спочаткуце був пасивний спостерігач. Але мипрагнули навчити його хоча б простодивитися документальне кіно, відчутисмак жанру. З року в рік наші модера-тори підштовхували глядачів не про-сто ставити питання, але й дискутуватипро те, що побачили. І виявилося, щопоступово наші глядачі виросли, сталисміливішими, розумнішими й самі

охоче візьмуться за камери й почнутьзнімати. Тоді й спало на думку органі-зувати конкурс серед студентів кінову-зів на кращу сценарну заявку, обратитрьох переможців і разом створитидокументальні короткометражки, недовші від 15 хвилин. Нині ми шукаємонадійних партнерів, яким було цікавофінансово підтримати створення філь-мів молодими українськими докумен-талістами.

Вже багато років відвідую фести-

валь і знаю напевно, що й цьогоріч на

глядачів очікує якась родзинка...

Авжеж. Цього року нашою спеціаль-ною подією стане фільм „Я люблютебе” Павла Костомарова й Олексан-дра Расторгуєва. Прем’єра фільму від-булася цієї зими на кінофестивалі вРоттердамі. Як відомо, Роттердам зби-рає тільки найцікавіші експеримен-тальні фільми. Далі цей фільм встигпобувати на Берлінале. А нині прибудей на Docudays UA. Головний йоготрюк в тому, що він знятий самими ге-роями фільму, мешканцями Ростова-на-Дону. Автори провели кастинг івідібрали найцікавіших персонажів.Вручили в руки камери з єдиним зав-данням: знімати чесно. Герої розійш-лися кожен у свій бік, але те, як вонирозповіли про своє життя, стало окре-мим фільмом. Більше про створеннястрічки розкажуть глядачам самі ав-тори. Але це лише одна з цікавих подійцьогорічного фестивалю. Я обіцяю, щовсі, хто відвідає цьогорічний DocudaysUA, отримають величезне задово-лення.

Підготувала Ольга Бірзул

Надіслав Богдан Васильків

Фото Вадима Лисенка

docudays.org.ua


кругозір

Філософський запрошуєЖодний носій інформації не замінить живого спілкування — дізна-ватись про щось нове легше і цікавіше у приємній компанії.

Мистецтвознавчий клуб

У цього клубу є найбільше шансіввас чимось здивувати! І не тому, щовін планує вивчати/навчати/спостері-гати за поетами, музикантами, театра-лами та живописцями, але тому, щоідея про його створення — зовсімсвіжа, а отже — відкрита для нових тасміливих ідей. Найближчі події: по-етичний та театральний вечори (орієн-товно 11.03 та 20.03, оновленняшукайте тут — vk.com/club22511927)Охоче відгукнемось на ваші ініціативи!З питаннями звертатися до Вані Шелє-хова (vk.com/permanentsleep).

Філософський клуб

А цей клуб — наш старожил: поко-ління змінюються, а він залишається!Нещодавно навіть цікавий казус вий-шов — майже місяць готувалися доспільного засідання з кібернетиками,фізиками й математиками на тему«Осмислення феномену штучного ін-телекту». І провели досить успішно, іпотім раділи тому, які ми розумні таоригінальні, аж поки не з’ясувалось,що аналогічне засідання на ту ж тема-тику проводилось років з п’ятнадцятьтому. Традиційно засідання відбува-ються раз на два тижні, у понеділок о19-00 у 330 аудиторії Червоного кор-пусу. Запропонувати тему, ознайоми-тися з рекомендованою літературоюта потеревенити он-лайн можна насторінці групи — vk.com/club13738394.

Релігієзнавчий клуб

Вони засідати не дуже люблять, алеякщо вже і влаштовують, то грандіозні

речі. Саме члени клубу організувалилекції видатних професорів, присвя-чені питанням сутності людини, фено-мену віри, алхімії та ін. 25 квітня клубзапрошує на круглий стіл, присвяче-ний польовим дослідженням у релігі-єзнавстві. Навіть якщо ви незаймаєтеся релігійною тематикою, по-слухати про те, як вчені занурюються ватмосферу окремої релігії і до чогопризводять такі досвіди — дуже ці-каво!

Клуб інтелектуальних читаньНайбільш стабільний клуб філософ-

ського факультету, присвячений про-читанню та обговоренню найрізнома-нітнішої літератури, всього, що запро-понують учасники читань. Щоразу клубвідвідує близько 15 осіб, більшість —гості, а не самі студенти рідного фа-культету. Більше інформації та просторудля обговорень шукайте на сторінці —vk.com/club12329894.

Політичний клуб

Минулий семестр для політичногоклубу закінчився циклом публічнихлекцій, присвячених міжнародним від-носинам та геополітиці, які відвідализапрошені спеціалісти зі США, Слове-нії, Росії. Цього року ми взяли курс націкавих громадських та політичних дія-чів. За додатковою інформацією звер-тайтесь за номером: 0967774195

Майстерня наукового перекладу

Перші переклади-ластівки вже очі-кують фахового редагування, далі за-планована робота у мовленнєвихгрупах (серед 50 учасників майстерні є



англійці, французи, німці, іспанці, по-ляки і навіть греки). Усі деталі можетез’ясувати, написавши нам на елек-тронну пошту: [email protected].Найближчі загальні збори, на якихбуде здійснено новий набір учасниківта продовжено роботу із попередньоютематикою (соціальна інженерія), за-плановані на 26 березня, 19:00, 330 ау-диторія Червоного корпусу.

Також на факультеті діють:лабораторія метаантропологічних

досліджень: [email protected];

лабораторія якісних методологійдослідження політики:[email protected];

лабораторія політичних дослідженьурбаністичного простору:[email protected];

Про те, що означають ці назви, мо-жете спитати у координаторів лабора-торій, звернувшись до них завказаними вище адресами.

Олександра Гончарова

ВідповідіНомер телефону: 12-44-96

Часові парадокси

1. Таке можливо, якщо Бен жив до нашої ери.2. Секундна стрілка проходить за 1 с 360°/60=6°, отже, хвилинна проходить

6°/60=6' (кутових хвилин).3. Позавчора, вчора, сьогодні, завтра, післязавтра.4. Твердження зроблене 1 січня. У Феді день народження 31 грудня, йому ви-

повнилось 18 років. Цього року йому буде 19, а наступного — 20.

Ліки в горах

Потрібно пальцем закрити отвір для голки в шприца, висипати порошок вшприц, розтопити руками сніг, залити її у шприц. Вставити поршень у шприц,повернути шприц поршнем донизу, відпустити палець, випустити повітря. За-ткнути пальцем отвір для голки, потягнути поршень донизу — вода закипить.

У межах Шевченківської весни заініціативи НТСА філософського фа-культету відбулася науково-практичнаконференція "Політологічна/політичнаосвіта в Україні: як є, як має бути, щозробити?". У конференції взяли участьблизько 30 студентів, аспірантів, а та-кож декани, голови кафедр політоло-гічного спрямування з Сімферополя,Харькова, Одеси, Дніпропетровська,Острогу та Києва. У результаті жвавогообговорення учасники запропонувалипроведення наступного з'їзду науковихкіл, яким близька політична тематикана Політологічну школу, яка плануєтьсяна серпень-вересень 2011 року. Участьу школі буде безкоштовною, "концеп-цією" заходу передбачено проведеннячисельних майстер-класів, круглихстолів та експерементальних дослід-жень. Для участі в організації чи реа-лізації конференції, надішліть будь-ласка листа з вашими пропозиціямина поштову скриньку [email protected]


дошка оголошень

Короткострокові науковістипендії Посольства Фран-

ції в Україні

Ці стипендії, по-перше, мають допо-могти в мобільності молодим вченимта аспірантам (до 35 років), науковадіяльність яких вимагає проведеннядосліджень та/чи отримання додатко-вої фахової освіти у Франції на періодвід одного до двох місяців, а по-друге,є інструментом підтримки та динамі-зації співробітництва між французь-кими та українськими науковимизакладами.

Остання дата подачі документів до15 липня року «n».

Оголошення результатів конкурсупісля 25 вересня року «n». Період, уякий можливо планувати стажування:з 1ого жовтня до 31 грудня року « n ».

Детальніше: http://www.ambafrance!ua.org/franc

e_ukraine/spip.php?article1421

Конкурс спільних українсько-індійських науково-технічних проектів

на період 2011–2013 років

З 15 лютого по 15 квітня 2011 року Державне агентство з питань науки, інно-вацій та інформації України та Департамент науки та технологій Уряду Респуб-ліки Індія оголошують конкурс спільних українсько-індійськихнауково-технічних проектів на період 2011–2013 років.

Конкурс є відкритим для будь-яких наукових підрозділів вищих навчальнихзакладів, науково-дослідних інститутів та інших наукових установ обох країн.

До участі у конкурсі приймаються проекти за такими пріоритетними напрям-ками:

1) фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; 2) проблеми демографічної політики, розвитку людського потенціалу та фор-

мування громадянського суспільства; 3) збереження навколишнього середовища (довкілля) та сталий розвиток; 4) новітні біотехнології; діагностика і методи лікування найпоширеніших за-

хворювань;5) нові комп'ютерні засоби та технології інформатизації суспільства.Детальніше: http://dknii.gov.ua/index.php/uk/2010-07-13-09-19-57/2011-01-28-

14-27-10/



Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Наукове товариство студентів та аспірантів (НТСА) факультету психології

14-15 квітня 2011

ХІІІ Міжнародна конференція молодих науковців«Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи дослід-

жень»Шановні колеги!

Запрошуємо студентів, аспірантів та молодих вчених до участі у ХІІІ Міжна-родній конференції молодих науковців «Проблеми особистості в сучасній науці:результати та перспективи досліджень».

У рамках конференції планується проведення Пленарного засідання та ро-бота секцій за напрямами:

Сучасні психологічні дослідження особистості: методологія, теорія, експери-мент

Діагностика індивідуально-психологічних властивостей особистостіСоціально-психологічні аспекти буття особистості у суспільствіПроблема розвитку особистості у навчально-виховному процесіВзаємодія професійної та особистісної складової у діяльності соціального

працівникаДля участі в роботі конференції необхідно направити до оргкомітету статтю,

заповнену заявку учасника. Матеріали конференції будуть опубліковані у збір-нику статей. Робочі мови конференції: українська, російська та англійська. Сту-дентам додатково до статті необхідно подати рецензію наукового керівника.

Заявки на участь у конференції, а також матеріали для публікації надсилати наe-mail: [email protected] або за адресою м. Київ, вул. Володимирська, 60, факуль-тет психології до 4 квітня 2011 року включно.

У заявці зазначити: прізвище, ім´я, по-батькові, повну назву навчального за-кладу, посаду, курс (для студентів) та рік навчання (для аспірантів), секцію, назвудоповіді, контактний телефон та електронну пошту, потребу в поселенні на часпроведення конференції.

Вимоги до оформлення статей:1. Загальний обсяг статті – 12 стор. Обов´язкова коротка анотація обсягом 3-

5 рядків українською, російською та англійською мовами після заголовка статті.(Планується видання збірника матеріалів конференції. Орієнтовна вартість дру-кування однієї сторінки −15 грн.).

2. Загальний обсяг тез – до 2-х сторінок.3. Матеріали подаються в паперовому та електронному варіантах.4. Електронний варіант: файл формату «DOC» або «RTF». Шрифт Times New

Roman5. Параметри сторінки в Word: Верх. – 2,5 см; Нижн. – 2,5 см; Лів. – 2,5 см;

Прав. – 1,5 см; Інтервал. – 1,5; Кегль – 14; Абзац – 1,27.Оплата відрядження, проживання, харчування, проїзд – за рахунок організації

відрядника чи за власні кошти. Оргвнесок 75 грн. – для студентів, 100 грн. – дляаспірантів (на момент реєстрації).

Контактна інформація: м.Київ, Україна, 01033, вул. Володимирська, 60, факультет психологіїКонтактні особи: Борис Андрійович (044)239 32 33; Маргарита (063)802 65 53


leisure time

Японський кросвордДля того, щоб отримати картинку, необхідно замальовувати клітинка. Числа

праворуч та знизу показують довжини ділянок, що потрібно заштрихувати. Міжділянками має бути принаймні одна незамальована клітинка.

Висловлювання викладачів(стиль та орфографію збережено)

Тензорний добуток — це не так страшно. Кому страшно?.. Всім страшно.Всі розуміють різницю? Я теж не розумію...Якщо я і помилився, то помилився талановитоХто в мене забрав чужу книжку?Не ходіть на мої лекції, не мучте себеОскільки це наша остання зустріч в інтимній обстановці — не на іспиті...Тепер ми можемо не зоологічно відповісти, а строго математично довети.Це треба пузом розуміти!Ліві краї на праві не впливають, тому ми їх віднесемо на Куренівку.Оце і є вища освіта — щось десь чув.Отаке рівняння не дуже приємне, але жити йому залишилось кілька хвилин.Студента не було на заняттях, а він конспект приносить. Я дивлюсь, а там по-

черк такий дівочий…

Documents

Science of Science Issue 2