Science of Science Issue 1

Дорогі друзі!

Ви тримаєте в руках результат спільної праці ве-ликого авторського колективу всього Науковоготовариства студентів та аспірантів.

Мета діяльность НТСА — сприяння роботі молодихнауковців, розкриття творчого потенціалу тих, хтонавчається в Університеті. Створений журнал —лише одни з наших проектів у цьому напрямку.

Перед молодим науковцем одного з кращих вузівнашої країни — величезна кількість можливостейдля професійного росту, творчості, спілкування.Міжнародні поїздки, конференціх, програми об-міну, стипендіх, нові знайомства з колегами —список нескінченний.

Завдання НТСА — донести до вас ці можливості.

За першим номером будуть наступні. Якщо вамнебайдужа наука, є чим поділитися з читачами —надсилайте ваші матеріали для публікації.

Успіхів!

Голова НТСА КНУЄвген Везєлєв.

SOS: Science of Science 12'2010

www.ntsa.univ.kiev.ua грудень 2010 1

Читайте у номері:

Вуглець на вагу золота 2

Гендерні питання мови –міф чи реальність? 11

У пошуках справедливості:до теми доцільності смерт-ної кари 13

Вплив реклами на форму-вання способу життя молоді

15

Стратегія інформаційноївійни як засіб боротьби завладу 18

SOS: Science of Science ©Видання Наукового товариства студентів тааспірантів Київського національного універ-ситету імені Тараса Шевченка.Голова товариства Євген ВезєлєвЗаступник голови Максим АнісімовСекретар Анна МакотаВиходить щомісяця. Засновано в грудні2010 року.За оригінальність матеріалу несуть відпові-дальність автори статей. За зміст рекламита оголошень відповідальність несе рекла-модавець.Головний редактор Володимир ТкаченкоВерстка Володимир ТкаченкоДизнайн обкладинки Максим АнісімовКонтактний телефон 050 776 04 74Електронна пошта [email protected] версія www.issuu.com/sci-of-sci

Шановний читачу!Ти тримаєш в руках чи читаєш з

монітору перший випуск видання,яке мало б вже давно з'явитись,адже в університеті навчаєтьсяпонад тридцять тисяч студентів, ас-пірантів, викладачів, науковців —коротше кажучи, людей, що форму-ють майбутнє та теперішнє країни ісвіту. Напевне, їм є що сказати однеодному.

“Складні речі простими словами”— гасло цього журналу. Освіченалюдина не тільки досконало знаєсвою справу, вона жваво цікавитьсяй іншими галузями знань. Філософможе зацікавитись принципамистільникового зв’язку, біолог — іс-торією походження того чи іншогослова, геолог — процесами, що ке-рують світовою економікою — цейперелік можна продовжувати до не-скінченності. Тому наша мета — до-помогти вам у цьому.

Це — перший номер, тому вашвідгук для нас буде неоціненним.Якщо ви відчуваєте в собі талантжурналіста і хочете розповісти сві-тові про те, в чому добре розбирає-тесь — будь-ласка, пишіть танадсилайте статті. Вітається спів-праця як на постійній основі, так івільного дописувача. Якщо бажаєтедізнатись більше про галузь знань,що не є вашою профілюючою — за-питуйте, зробимо усе можливе, щобзадовольнити вашу цікавість. Бу-демо раді будь-яким конструктив-ним пропозиціям, зауваженням таідеям.

2 грудень 2010 www.ntsa.univ.kiev.ua

Все плине, все змінюється, і наукатому не виняток. Багатьом людямздається, що вигадати щосьпринципово нове неможливо, обсягінформації у вільному доступі зростаєу геометричній прогресії, і однійлюдині фізично неможливо осягнутибодай тисячну частину того, що булостворено її попередниками — невистачить тієї миттєвості міжминулим та майбутнім, що зветьсяжиттям, як йдеться у відомій пісні.Але так здавалось в усі часи та віки.

Незважаючи ні на що, численнаармія людей, що знаходяться уавангарді світових пошуківнезвіданого, двадцять чотири годинина добу сім днів на тиждень постійнопроводять оригінальні досліди,катують суперкомп’ютериастрономічними розрахунками,думають, вигадують, аналізують,спілкуються, рухають людствовперед. У кожного мета різна: дехтонамагається задовольнити закладенуприродою (принаймні, так хочетьсявважати) жагу знань, для декого цепросто робота, а дехто снить тим, прощо йтиметься далі. Саме про наукуслова ще однієї пісні: «ціль ніщо,головне лиш до неї шлях». Укожного, можливо, є певна планка,вище якої він не збирається стрибати,проте загалом у наукового процесунемає видимої межі як і у Всесвіту(чи ми просто про неї ще не знаємо).Феноменальна пам’ять, аналітичнийрозум, творче начало — далеко не

повний перелік чеснот вченого, цілюди — дійсно цвіт землі.

Але у медалі, навіть Нобелівської,завжди дві сторони. Велика кількістьнауковців веде до великої кількостівідкриттів, тому і неможливодотримуватись заповіту засновниканайпрестижнішої наукової премії, вякому йдеться про те, що премію маєотримати вчений (чи група вчених),який зробив найвагоміший внесок внауку за минулий рік. Заразвідкриття проходять чималевипробування часом, перш ніжотримати найвище визнання. Але, впорівнянні з кількома минулимироками, досягнення перших у цьомуогляді лауреатів є відносно«свіжими».

ФізикаЦьогоріч шанують уродженців тоді

ще Радянського Союзу Андрія Гейма(1958 р.н., Сочі) та КостянтинаНовосьолова (1974, Нижній Тагіл),які нині живуть і працюють уВеликобританії, а саме в Манчестері.Гейм нині є громадяниномНідерландів, а Новосьолов маєподвійне підданство: російське табританське.

Десять років тому ці науковцістали посміховиськом науковогосвіту, отримавши Шнобелівську (IgNobel Prize) премію — нагороду задослідження, які спершу змушуютьпосміятись, а потім — замислитись.Таку честь вони заслужили завивчення левітації жаби над

Вуглець на вагу золота

Нобелівська премія 2010


надпровідним магнітом. Зараз зподібних досліджень вже некепкують, а виділяють значнефінансування, настільки ідеянадпровідної левітації спокуслива тавідносно доступна.

Цьогорічна ж нагорода з дещоіншого розділу фізики. За чотирироки після першого «визнання» Геймта Новосьолов змусили знову просебе заговорити після публікаціїроботи, в якій йшлося про отриманнянової форми вуглецю.

Вуглець (або карбон, говорячихімічною мовою) — один ізнайпоширеніших елементів на землі,він є основою усіх органічних сполук,в природі може існувати як у формінадміцного алмазу, так і у формім’якого графіту. Завдяки своїйвластивості утворювати різні типихімічних зв’язків (найбільше з усіхелементів), цей елемент має наразі тав перспективі надзвичайно широкийспектр застосувань. На сьогоднішнійдень найбільшу увагу приділяютьелектричним та механічнимвластивостям вуглецю. Стосовноостанніх — всі чули модне слово«карбон», або вуглепластик —легкий та міцний матеріал, з якого,наприклад, виготовляють корпусиболідів Формули-1, велосипедів,елементи космічних кораблів танавіть рибацькі вудки.

Проте ці матеріали — не чистийвуглець, а лише вуглецеві волокна наматриці з певних смол. Запередбаченнями, матеріал, щоскладається лише з одного шаруатомів вуглецю, мав би мати щебільшу міцність. Розрахунки даваливельми оптимістичні прогнози, алеотримати бодай кілька квадратних

нанометрів такого диво-матеріалу невдавалось ще нікому.

Попередниками графену сталифулерени та карбонові нанотрубки,які у певному наближенні називаютьнуль- та одновимірнимимодифікаціями карбону. Фулеренявляє собою структуру, подібну дофутбольного м’яча, що складаєтьсяпереважно з 60-ти або 70-ти атоміввуглецю (існують фулерени й зіншою кількістю атомів, проте їхвиникнення складніше або євипадковим). Вперше подібнаструктура була отримана 1985 року,а в 1996 її творці отрималиНобелівську премію з хімії. Точнудату відкриття нанотрубок назвативажко, є версії, що вперше їхспостерігали ще у 1953 році, протеінтенсивні їх дослідження почалисьлише в 90-х роках минулого сторіччя.Ці модифікації вуглецю вже шукаютьсвого практичного застосування, аджеїх отриманням може займатись майжекожна лабораторія світового рівня.

Продовжуючи логічний ряд,графен є двомірною модифікацієювуглецю, тобто це плівка товщиною уодин шар атомів карбону. Ідея йогоотримання проста, як і все геніальне.Ще з шкільного курсу відомо, щографіт, одна з алотропних (таких, щоскладаються з таких самих атомів,але мають різні властивості) форм


Графен, отриманий методом”відлущу-вання”. University of Manchester


вуглецю, складається з шарів атоміввуглецю, об’єднаних в шестиграннікомірки зі стороною 0,14 нм. Якщороз’єднати ці шари — можнаотримати графен. Проблема іполягала в тому, як це зробити. Булиспроби вводити поміж вуглецевихшарів атоми інших елементів, протебажаних результатів ці досліди недавали. Гейму і Новосьолову вдалосьвідділити від кристалу графітуграфенові шари за допомогою…звичайнісінького скотчу (липкастрічка не вперше стала у нагодівченим — нещодавно булаопублікована робота, що швидкерозмотування стрічки скотчу можебути джерелом гамма-випромінювання). За рахуноквідносно слабкої взаємодії міжшарами вуглецю (за рахунокслабкості цієї взаємодії, власне, іпишуть олівці) їх вдалосьвідокремити для дослідження.

Ідея елегантна, проте, яквиявляється, не найдешевша, ниніграфен вирощують осадженняматомів вуглецю із газової фази — хочцей метод і менш точний, виникаєбільше дефектів, проте коштуєменше, і зараз багато лабораторійсвіту можуть собі дозволити цейматеріал для досліджень. Адосліджувати дійсно є що, аджезавдяки своїм властивостям графенможе знайти широкий спектрзастосувань — дисплеї (є вжеробочий прототип), транзистори (якібудуть працювати швидше занапівпровідникові), сонячніелементи, надміцні матеріали, і навітьяк ліки.

Остання ідея варта того, щоб їїрозглянути детальніше. Групакитайських вчених влітку цього року

опублікувала роботу, в якій йдетьсяпро лікування раку за допомогоюграфену. Мишам, якимприщеплювали злоякісні пухлини, укров вводили препарат графену, якийкровотоком досягав пухлини іобгортав її. Потім тваринопромінювали випромінюваннямближнього інфрачервоного діапазону.Графен добре поглинає у цьомудіапазоні, енергія випромінюванняпереходила в теплову, і графен разоміз пухлиною сильно нагрівався,фактично спалюючи її. При цьомутемпература решти тіла піднімалась удопустимих межах.

Ця нагорода підвищить цікавість дографену, і зважаючи на значнідосягнення за такий короткийпроміжок час у нього є всі шансистати матеріалом майбутнього.

ХіміяЦя премія також пов’язана із

карбоном, проте з іншого боку. Якйшлося вище, вуглець — основажиття та усієї органічної хімії. Улюдства є надзвичайні потреби усинтезі нових органічних сполук, впершу чергу для дослідження тавиробництва ліків, тому дослідженнямеханізмів з’єднання атомів карбонувже вп’яте заслуговують наНобелівську премію. Її отрималиамериканець Річард Хек та дваяпонці: Еїті Неґісі та Акіра Судзукіза дослідження перехресних зв’язків,каталізованих паладієм у органічномусинтезі. Для непосвяченої людини цезвучить як мінімум незрозуміло, тожспробуємо розібратись, що до чого.

Наприкінці 80-х років минулогостоліття водолази віднайшли на дніКарибського моря вид морськихгубок Discodermia dissoluta, які,



незважаючи на свою примітивність убіологічному сенсі, були здатнісинтезувати складну хімічну сполукудискодермолід, яка виявиласьефективною у лікуванні раку,оскільки вона сильно пригнічує рістракових клітин. Сама ж губкавикористовує її як засіб захисту відхижаків.

Добувати цю речовину ізглибоководних істот, ясна річ, справане з рентабельних, тому посталопитання про синтез цієї речовини, ідля цієї мети найбільш підходящимистали саме роботи цьогорічнихлауреатів.

Річ у тім, що для того, щобзв’язати атоми карбону у потрібнійконфігурації, потрібні певніречовини, які між собою реагують.Але разом із потрібними речовинамиутворюється ще багато побічнихвуглецевих сполук, які потрібновідокремлювати від вихідної.Оскільки такі складні речовини, якдискодермолід, потребують кількох

кроків синтезу, кількість побічнихречовин стає занадто великою і томускладною для усунення. Тому більшдоцільним для отримання подібнихсполук більш доцільновикористовувати каталітичні реакції,тобто такі, в яких речовина-

каталізатор виконує необхідніфункції, при цьому не утворюючипродуктів реакції, які б її містили.

Паладій використовується тому щовін є «місцем зустрічі» атомівкарбону, не утворюючи з нимисильних зв’язків, тому післяз’єднання атомів вуглецю він зновустає хімічно вільним. Це надзвичайноспрощене пояснення, механізмикаталітичних реакцій за участюпаладію є більш складними, існуєбагато варіантів і їх опис вимагаєбільш ґрунтовних знань з хімії.

Ідея використовувати паладій вякості каталізатора народилась ще у50-х роках, хімікам відомий Вакер-процес (за назви німецької хімічноїкомпанії, де він набув широкогозастосування у виробництві). РичардХек наприкінці 60-х років ХХстоліття запропонував спосіботримання стиролу — речовини, якавикористовується для виробництваполімерів. Нині реакція Хека широко

використовується, наприклад, длясинтезу ліків від астми.

При синтезі органічному синтезіоднією з головних задач є збудженняатому карбону для участі його вреакції з іншим. Нобелівськийлауреат 1912 року, Віктор Гріньяр,


Схема реакції отримання стиролу. Зображення www.nobelprize.org


винайшов метод збудження задопомогою магнію. Проте згодоммолекули, які потрібно синтезувати,ставали дедалі складнішими і методГріньяра не забезпечував належноїточності, адже атоми вуглецю велисебе непередбачувано. У 1977 роціЕїті Неґісі запропонував варіантреагенту Гріньяра, в якому замістьмагнію використовувався цинк, якийфактично доставляв атом карбону допаладію, де той з’єднувався з іншиматомом. За два роки потому АкіраСузукі використав замість цинку бор,що є менш токсичним.

За допомогою перерахованих вищеметодів нині вчені можуть із великоюточністю конструювати молекули, яківикористовуються у виробництвіліків, дисплеїв OLED (на органічнихсвітлодіодах) тощо.

МедицинаДосягнення, за яке цього року була

вручена премія, і досі викликаєбагато дискусій морально-етичногозмісту, передусім з боку релігійнихдіячів, проте саме воно даломожливість багатьом мільйонамжінок віднайти радість материнства.Британський доктор медицини РобертЕдвардс (1925 р.н.) отримаввинагороду за технологію штучногозапліднення in vitro (в пробірці).

Доктор Едвардс почав своїдослідження ще у 50-х роках, 55-говін захистив докторську дисертаціюна тему ембріонального розвитку умишей. Приблизно тоді ж вінусвідомив, що екстракороральне (відлат. Extra — ззовні та corpus — тіло)запліднення може стати ефективнимінструментом лікування безпліддя. Застатистикою, біля 10% сімейстраждають від цієї проблеми, що

призводить до серйознихпсихологічних травм та проблем уподружжі.

У природі зустрічаються випадкизапліднення поза тілом тварини,проте цей процес проходитьпереважно у водному середовищі,наприклад, у деяких видів риб таамфібій. Для яйцеклітин ссавцівнеобхідно створити належні умови,щоб відбувся бодай один клітиннийподіл. 1935-го року вдалось створитиумови, за яких заплідненаяйцеклітина змогла поділитись одинраз. За 14 років, у 1959-му, ембріони,утворені заплідненням в пробірці,були введені до утроби самки кроля,де вони розвивались природнимчином. Потомство від цьогоексперименту виявилось цілкомжиттєздатним. Для застосуванняподібної методики для людейпотрібно було вирішити ряд проблем,а саме: відбір яйцеклітин, які можутьбути запліднені в клітині; активаціясперматозоїдів в пробірці; умови, заяких відбудеться декілька клітиннихподілів і, врешті-решт, шляхи, якимиможна імплантувати ембріон доутроби матері. 1965-го року докторЕдвардс експериментальним шляхомвизначив, що статеві клітинипотребують 24 години інкубації упробірці, перш ніж вони будутьпридатні до запліднення. Черезчотири роки студент Баррі Бевістер,що працював із Едвардсом, визначивумови, за яких сперматозоїди будутьактивовані in vitro. Проте заплідненаяйцеклітина не ділилась більшеодного разу, що було пов’язано іздовгим часом, проведеним поза тілом.Едвардс припустив, що для того, щобекстракорпоральне запліднення булобільш успішним, потрібно відбирати



яйцеклітини на певній стадії овуляції(процесу виведення яйцеклітини із«сховища» — яєчника), але на тойчас не було методу, яким би можнабуло виділити клітину, щозадовольняла б ці умови.

Доктор Едвардс ознайомився зістаттею хірурга доктора Стептоу, вякій йшлося про застосуваннялапароскопії (методу дослідженнявнутрішніх органів за допомогоюоптоволоконного кабелю) довивчення жіночого статевого тракту.Едвардс зрозумів, що це допоможейому у вирішенні проблеми, і 1970-гороку вони змогли виділитияйцеклітини на потрібній стадіїрозвитку. Далі вчені опублікувалирезультати досліджень, в яких змоглиотримати 8-ми- та 16-тиклітинніембріони в пробірці. У 1976 році булапроведена перша спроба імплантуватиембріон до утроби матері, але, нажаль, спроба вийшла невдалою черезпозаматкову вагітність. Вчені тодівирішили відмовитись відгормональної терапії, яка мала бзабезпечувати належні умови дляімплантації, і стали керуватисьприродними циклами жіночогоорганізму. 25-го липня 1978 рокувідбулася історична подія — задопомогою кесаревого розтинународилась Луїза Браун, першадитина з пробірки. Нині таких дітей(та вже дорослих) — понад чотиримільйони.

Едвардс та Стептоу заснуваликлініку у Боурн Хол, Кембридж(Великобританія), в якій продовжилисвою роботу. Про успішність методу,та надію, яку він надає безпліднимпарам, свідчать такі цифри: у 1983-му році у клініці народилось 139немовлят з пробірки, а в 1986-му —

1000. На жаль, доктор Стептоу, якийстав очільником цього закладу, померу 1988 році. Як показуютьспостереження, діти, зачаті методомекстракорпорального запліднення,мають таке ж здоров’я, як і решта.Існують невеликі ризики певниххвороб, проте їх не можна назватикритичними.

Доктор Едвардс продовжуєдослідження ембріональногорозвитку, вдосконалюючи методикипроцесу. Результати є необхіднимидля розуміння і отримання стволовихклітин — вихідного матеріалу дляпобудови тканин тіла — на якіпокладають великі сподівання урегенераційній медицині.

Едвардс розумів, що такі делікатніз етичної точки зору дослідженнявикличуть чимало дискусій, тому з1978 року ініціює їх сам. Його роботивикликають нападки з бокурелігійних лідерів, які вважаютьподібні відкриття аморальними; збоку представників влади, якіратують за контроль народжуваностіта з боку колег, які ставлять підсумнів здоровий розвиток ембріона.Проте доктор Едвардс залишаєтьсястійким до цих випадів,продовжуючи свої дослідження.

Вже коли були відомі іменаНобелівських лауреатів, у пресіз’явились повідомлення про судовийпозов до одного з каліфорнійськихлікарів. Його звинувачують у тому,що він імплантував до утроби однієїжінки вісім ембріонів, яких їйвдалося народити, при цьому вона немає коштів на їх утримання. Цедругий історично зафіксований фактодночасного народження такоїкількості дітей. Незважаючи наподібні конфлікти, Нобелівська



премія має змінити ставленнясуспільства до штучного заплідненняна менш упереджене, адже длябагатьох сімей це єдиний шанс статибатьками.

ЛітератураНобелівську премію, яка викликає

найбільше критики через підозри вупередженості комітету, цього рокуотримав перуанець Маріо ВарґасЛьоса за детальний опис структуривлади та яскраве зображенняповсталої, такої, що бореться тазазнає поразки, людини.

Майбутній письменник народився28 березня 1936 року. Раннєдитинство пройшло в Болівії, потімвін навчався в Католицькій школі вЛімі, столиці Перу, згодом — увійськовій школі Леонсіо Прадо,вивчав право талітературу в Лімі таМадриді. Працював уПарижі викладачем тажурналістом нателебаченні. 1963 рокупобачив світ його першийроман «Місто і пси», деЛьоса описував досвідсвого навчання увійськовій школі. Цей твірвикликав багато дискусійу Перу, а офіцери ЛеонсіоПрадо привселюдноспалювали тисячі примірниківроману. Письменник повернувся набатьківщину 1975 року, його булообрано до Національної Академії, вінвикладав в університетах США,Південної Америки та Європи. У1990 році — балотувався на постпрезидента Перу, але програв удругому турі, не дивлячись на те, щопереміг у першому. Після цього

письменник покинув країну і ставпідданим Іспанії (де вперше побачилисвіт більшість його творів). Нині неможна сказати, де він постійнопроживає, але більшу частину часупроводить в Європі: в Лондоні,Барселоні, Парижі, Мадриді.Літературний доробок складає 17романів та повістей та три п’єси.

Творчість Льоси знаходиться, як ійого батьківщина, на перетині світів:індіанська культура переплітається зіспадком іспанських конкістадорів тасучасним світом. Письменник завждибув небайдужим до проблем свогонароду, але, за своїм зізнанням змігпізнати Перу лише перебуваючи закордоном. Тематика соціальноїнесправедливості канвою проходитьмайже через усі його твори. Змолоду

він був марксистом, аледосвід СРСР, Куби таКитаю його розчарували, івін змінив свої політичніпогляди на більш праві,що також знайшловіддзеркалення в йогороманах. Письменникрізко виступає проти будь-якого прояву обмеженнясвобод людини. Окрімсоціальної тематики,письменник глибокопрепарував чуттєвий світлюдини (як у романах

«Схвальне слово мачусі» та «Зошитидона Рігоберто»), створивши простірестетичних насолод, еротичнихфантазій, що живуть в душіінтелектуала-індивідуаліста. Надумку Льоси, література надаєчитачеві третє око, яким він можепобачити, чого не вистачає у світі,адже всесвіт фантазії набагатоширший та досконаліший, ніж



реальність, в якій є місце горю танасильству.

Премія мируЦеремонія вручення цієї нагороди

пройшла без її лауреата, аджекитайський дисидент Лю Сяобо (1955р.н.) знаходиться під ув’язненням запідбурення до підриву державного

ладу КНР. Вирок був проголошенийрік тому, але премію Сяобо зможеотримати лише після свогозвільнення. На церемонії не булиприсутні і його родичі, адже йогодружину після черговоговідвідування у в’язниці посадили піддомашній арешт.

Лю Сяобо народився у сім’їінтелігентів, які були заслані досільської місцевості під часкультурної революції, тому в юностійому доводилось займатисьаграрними та будівельними роботами.Закінчивши університет провінціїГірін, він став викладачем філології.Наприкінці 80-х років Сяобознаходився у відрядженні в США,але під час сумнозвіснихстудентських демонстрацій намайдані Тяньанмень повернувся набатьківщину і вмовляв студентівмирно покинути мітинги, щоб уник-нути жертв. Після цього майже всі90-і він провів у в’язниці: спочатку запідтримку студентів, потім закритику влади. У 2008 році Сяобо

став співавтором «Хартії-08»,маніфесту, що закликав владу Китаюдо демократизації країни таполітичних реформ. За це він бувзнов заарештований і засуджений, якйшлося вище, до 11 років ув’язнення.

Премія присуджена за тривалуненасильницьку боротьбу зафундаментальні права людини вКитаї. Західний світ засудивув’язнення Сяобо, у відповідькитайський уряд виступивкатегорично проти вручення премії,мотивувавши це тим, що Сяобопорушив китайські закони і несесправедливе покарання. Тим паче,сама премія та її грошовий еквівалентбудуть чекати на звільненнялауреата.

ЕкономікаПремія Шведського державного

банку з економічних наук (саме такзвучить офіційна назва нагороди,адже в заповіті Альфреда Нобеляекономіки не було) за дослідженняринків із моделями пошуку врученаамериканцям Пітеру Даймонду (1940р.н.), Дейлу Мортенсену (1939 р.н.)та британцю Крістоферу Піссарідесу(1948 р.н.).

Дослідження цих вчених пов’язанііз питаннями безробіття. У класичнійекономічній теорії вважається, щопокупець та продавець знаходятьодне одного майже миттєво і одразуволодіють повною інформацією щодоцін на товари та послуги (так званамодель конкурентної рівноваги).Проте такі специфічні ринки, якринок праці чи нерухомості,демонструють значне відхилення відцієї ідеалізованої моделі. Цепризводить до того, що незважаючина високу кількість вакансій існує



безробіття. Річ у тім, що здобувачнамагається знайти роботодавця,який запропонує йому найкращіумови, а роботодавець шукає якомогабільш кваліфікованого робітника. Напошук йдуть ресурси, в тому числі ічас, а час, як відомо — гроші, яківходять у кінцеву ціну продукту.

Саме таке «тертя» між покупцем тапродавцем і цікавили лауреатів.Пітер Даймонд 1971 рокуопублікував роботу, в якій показав,що навіть невеликі витрати на пошукпризводять до значної відмінності цінзгідно моделі конкурентної рівноваги.Мортенсен та Піссарідес продовжилиці дослідження і дійшли до двохголовних висновків.

Перший полягає в тому, що колиодин здобувач підвищує активністьпри пошуку роботи, це знижує шансиінших на її здобуття, але з іншогобоку, роботодавцеві простішезаповнити вакансії. Зазвичай цейефект не береться до уваги людиною,що шукає роботу через те, що вона немає інформації про активність своїхконкурентів.

Другий висновок полягає в тому,що модель конкурентної рівновагипризводить до єдиного найбільшефективного підсумку. МодельДаймонда-Мортенсена-Піссарідеса(ДМП-модель) допускає й іншірезультати, однак лише один з нихбуде найбільш ефективним.

Ці фактори формують заробітніплати та ціни на житло тощо. Вченітакож показали, що такий чинник якдопомога по безробіттю також будевпливати на кореляцію міжбезробіттям та кількістю вакансій —чим більша допомога, тим більшийчас буде витрачений на пошукроботи.

Премія викликала певний резонансу пресі, адже роботи були проведеніще у 70-80-х роках, і їхні висновкиможуть здаватись очевидними. Такождеякі видання висувають версії, щоКомітет підпав під політичнийпресинг. Як аргумент, вони наводятьтой факт, що президент США БаракОбама виснув кандидатуру Даймондадо ради Федеральної РезервноїСистеми США наступного ж дняпісля оголошення лауреатів премії,проте це лише здогади.

Нобелівський комітет таШведський державний банк могливзяти до уваги сучасний стан ринкупраці. Світова криза підвищиларівень безробіття у багатьох, в томучислі й розвинених, країнах, і вдеяких з них він лишається досінезмінним, тому авторитет ДМП-моделі, підкріплений премією, можестати в нагоді при подоланні цієїситуації.

Досягнення деяких цьогорічнихлауреатів були підставами длябагатьох дискусій, і нагороди можутьстати саме тими чинниками, якізменшать кількість противників,наприклад, штучного запліднення.Наука покликана на те, щоб робитижиття людства всебічно кращим, і«батько динаміту» добре розумів це.Нобелівська премія вирішує спірніпитання щодо доцільності відкриттів,адже авторитет її лауреатів унауковому світі підвищується в рази.Хочеться вірити, що серед читачівцієї статті є той, хто 10 грудня 20..року стане людиною року уСтокгольмі чи Осло.

Володимир Ткаченко

радіофізичний факультет


На переговорах молода жінкав стильному діловомукостюмі з виваженою

професійною, практичноамериканською, посмішкою,запускаючи показ слайдів зпрезентації, називає своє ім’я івпевнено представляється:

Я директор цієїкомпанії.

Увесь час спілкуваннясторін пронизанерішучістю, впевненістю,відшліфованими фразами ід о б і р н и м исловосполученнями, яківикористовуються тільки всвіті професіоналів.

Наш менеджер до кінцятижня Вам надішлекаталоги; у випадку, якщоу Вас з’являться питання, Ви можетезвернутися до нашого прес-секретаря.

Приязна дівчина, представившисьпрес-секретарем компанії, зичливоподає свою візитну картку.

У філолога з незаангажованиманалітичним складом розуму виникаєлогічне запитання: чому в діловомумовленні переважає чоловічий рідтоді, коли розмовляють жінки?

Телебачення, газети, журнали,суспільні акції тощо пронизані часомбрутально дешевою крикливістюлозунгів і присмаком дискримінацій.Дискримінації – расові, сексуальні,політичні – скрізь, де тількиможливо, як вічна актуальна темасуспільства і життя в цілому. Цимпрапором розмахують тоді, коли

треба привернути максимальну увагу,і актуальність цієї теми єневичерпною.

Ніхто не замислюється над тим, щобільшість свідомих індивідівсуспільства самостійно, несвідомовиховують дискримінаційні поняття умайбутніх поколінь. Люблячі батьки,

діючи під впливомсуспільних стереотипів,даючи дочці гратисялялькою, а синові –машинкою, наголошуютьна тому, що донька маєбути лагідною івихованою, як принцеса, асин – сильним і впевненимзахисником, успішнимбізнесменом ігодувальником своєїродини. Змалечку доньку

ніхто не запитує, чи хоче вонагратися лялькою, а сина – машинкою.Таким чином, з дитинствапроявляється своєріднадискримінація, яка потім виростає вдискримінацію суспільну, якапроявляється навіть в мові, яквіддзеркаленні нашогопсихологічного світу.

Останні десятиліття посилюєтьсявплив психологічної науки, тому всуспільстві постають питання зміниґендерних ролей. Класичний образчоловіка – бізнесмен і годувальниксім’ї, жінки – мати і домогосподарка.У останні роки емансипації тафемінізації почали звертати увагу нарозподіл праці, і жінка – водій таксічи жінка в політиці вже не так шокує,


Гендерні питання мови – міф чиреальність?

філологія

як раніше. Проте, незважаючи на те,що суспільство змінюється і звикає донових явищ, ґендерні аспектимовлення залишаються зовсім невисвітленими і все такими жактуальними.

Так, в діловому мовленні більшістьпрофесій позначено в чоловічомуроді. Менш ніж 30% лексем, якіпозначають професії, мають своївідповідники в жіночому роді.Звісно, є лексеми, що вже настількивжилися в суспільстві, щовживаються в двох родах, як,наприклад, секретар – секретарка,вчитель – вчителька та ін. Протебільше 70% таких слів не маютьвідповідників в жіночому роді,наприклад, продавець, директор,прем’єр-міністр, офіс-менеджер,прес-секретар тощо – професії, якітрадиційно є "чоловічими".

Особливості мовних картин світувисвітлювались багатьмадослідниками, справжнім титаномсеред яких був Сепір. В наш час усебільшої актуальності набуваєсоціолінгвістика, яка звертає увагу налінгвістичні явища, занурені вконтекст соціуму, оскільки соціальніявища часто можуть пояснюватиявища лінгвістичні як, наприклад,зазначені вище назви професій.Такий підхід є досить прогресивним,оскільки у наш час на зламі наукробляться найновітніші відкриття.Ґендерна асиметрія мови, окрімсоціальних явищ, також можечастково пояснюватись наявністюдосить великої кількості слівіншомовного походження напозначення професій, багато з якихприйшло з англійської мови, в якійвідсутні роди.

Ґендерні питання мови частоздаються незначними і несуттєвими,проте часом доходять допарадоксальності, і тоді так чиінакше багато хто з дослідниківзамислюється над тим, чи не вартобуло б це питання вирішувати.Наприклад, якщо за правиламисуфіксації утворити іменник жіночогороду від слова машиніст – водійпотяга, то вийде іменник жіночогороду, проте зовсім іншого значення –машиністка – людина, яка набираєтекст. Так само, похідний іменник відіменника чоловічого роду електрик –людина, що працює зелектроприладами, означає зовсімінше: електричка – електропотяг. Допарадоксу доходить і взаконодавчому стилі, колипрописуються пільги для "одинокихматерів" – чи означає це те, що дляодиноких татусів такі пільгивідсутні?

Мова, немов живий організм, євідносно самостійною системою, яка,однак, занурена у контекстисуспільства. Їй притаманнееволюціонування, розвиток і змінидля задоволення різноманітнихсуспільних потреб і явищ. Колинастають переломні моменти урозвитку соціуму і мова не встигаєзабезпечити увесь калейдоскоп йогопотреб, вона відшліфовується, іінструментом цього є людськасвідомість. Саме тому ґендерніпитання мови і мовлення з часомперестануть шокувати суспільство істануть одним із незначних етапівмовної еволюції.

Валерія Собакар

Інститут філології



юриспруденція

У пошуках справедливості: до темидоцільності смертної кари


Питання доцільностізастосування смертної каризавжди було актуальним і

дискутивним для кожного соціуму.Дарма говорити, що то є справоюминулого часу, адже з кожнимвипуском новин про нового нелюда,що позбавив життя у звірячий спосібкілька або кільканадцять людей,постає питання про адекватнуреакцію держави на такі дії.

Д е к а нсоціологічногоф а к у л ь т е т уМДУ іменіЛ о м о н о с о в ап р о ф е с о рД о б р е н ь к о всвого часуз а у в а ж и вВолодимируПутіну: «Я якп л а т н и кподатків нехочу давати гроші на утриманнявбивць моєї доньки». Крім ньогомало хто в Росії, Україні та іншихдержавах згодився б за власнийрахунок утримувати Сергія Ткача,який жорстоко вбив близько ста осіб,Пічушкіна, що забив молотком поголові біля півсотні, ВолодимираНіколаєва, який харчувався м'ясомсвоїх жертв, Дмитра Вороненка таІгора Іртишова, які не тількиґвалтували, а й фактично роздиралиперед смертю своїх численних жертв,або ж Онопрієнка, який гордо заявив

на суді: «Я не убивав людей, яполював на них як звір на звірей».Питання постає і в іншому: жодне —багате чи бідне — суспільство неможе забезпечувати гідних умов длядовічно засуджених, адже не кожнийпенсіонер або інвалід має щодня гіднехарчування, телебачення тапрогулянки. Чи кожен самітнійстарець може отримати компенсаціювід держави у 3 000 євро за

п о р у ш е н н яйого прав, якце легкор о б л я т ьу к р а ї н с ь к і«довічники»?З іншого жб о к уу тримува тилюдей, нехай іж а х л и в и хз л о ч и н ц і в ,немов собак, у

смердючих тісних камерах та безшматка хліба не можна теж, адже митеж є людьми. Хибною є точка зорубагатьох, які вважають: всеправильно, смерть є надто легкимпокаранням для них, нехайстраждають побільше… Відповідаючина таку нісенітницю, зауважимо: така може ще взагалі на палю тихзлочинців насадити чи забити доінвалідності, шановні? — будутьстраждати більше, чом же такслабенько — лиш ув'язнити довічно!

Але ж ми є людьми, і мусимоставитися гуманно до кожного.

І насамкінець не забуваймо: насьогодні в Україні на одногопротивника смертної кариприходиться понад двоє їїприбічників. А світова практика, лишза рідкісними виключеннями, показуєприблизно ідентичні показники і тихкраїнах, де виключну міру покараннябуло скасовано, причому неодміннопід тиском Ради Європи та ОБСЄ, ане за волевиявленням населення, щойде у розбіжність з принципомневтручання у внутрішні справи

суверенних держав. У Японії таСполучених Штатах, що єбезсумнівно розвиненими країнами звисоким рівнем громадянськогосуспільства, смертна каразастосовується у виключних випадкахта за умови виконання вироку неменш як через 10-20 років після йоговинесення - щоб виключитиможливість судової помилки тастрати невинуватого. Потрібнозамислитися, чи не буде вдалим такийдосвід і для України

Ігор Черінько, викладач ІМВ



Наукове товариство студентів та аспірантів факуль-

тету кібернетики, Факультет кібернетики Київського

національного університету імені Тараса Шевченка,

Інститут кібернетики імені В.М. Глушкова НАН

України, Інститут програмних систем НАН України за-

прошують Вас взяти участь уміжнародній науковій

конференції студентів, аспірантів та молодих вчених

«Теоретичні та прикладні аспекти кібернетики».

Даний захід відбудеться з 21 по 25 лютого 2011року в місті Києві на базі факультету кібернетики

Київського національного університету імені Тараса

Шевченка.

Детальну інформацію можна знайти на веб-сайті

конференції: http://taac.org.ua.

соціологія

Вплив реклами на формуванняспособу життя молоді


Подобається нам сучаснаінформація, якунадають ЗМІ, чи ні,

вона є невід'ємною частиноюринкових процесів і сучасного життяв цілому. Інформація різних типів,фільми і реклама чинять тиск насуспільну свідомість людини.Особливо під цей вплив підпадаємолодь. По-перше, в пошуках

науково-популярної інформації воначастіше за дорослих звертається доІнтернету, журналів. По-друге,молодь більш емоційно вразлива,сприйнятлива. По-третє, молодьбільше часу, ніж дорослі, проводитьбіля телевізорів та в Інтернеті. Такийвплив ЗМІ на людей, їх моральніцінності, етичні і поведінкові норми,може зруйнувати структурусуспільних цінностей, викликатизаміну загальнолюдських цінностей.Все це може призвести до моральноїдеградації молоді і суспільства вцілому і, безумовно, може

спричинити розвиток негативнихтенденцій у суспільстві.

У сучасного суспільства єдосить велика залежність від засобівмасової інформації. Реклама як одиніз соціальних інститутів також маєважливе значення для нашогосьогодення. Без неї не можна уявити,як можна продати той чи іншийтовар, визначити гарний він чи ні.Дослідники споживання роблятьвисновок, що найбільше під впливреклами підпадають люди амбіційні,представники середнього класу, які іє основним класом користувачівпродукції масового вжитку. Рекламастала комунікацією, яка міцновпровадилася в усі сфери суспільногожиття – побут, культуру, системумасових комунікацій.

Ця інформація дозволяєк о ж н і йлюдині, що живе в економічно розвинутому суспільстві, певнимчином виділити себе, соціально виокремитись від інших осіб. Реклама маєчималі можливості впливати наспосіб життя та здоров`я особистостіяк суто інформаційно, так і задопомогою практичних зразків такогостилю життя.

Реклама є інструментомсистеми організації масового збуту, атакож одним з двигунів, які сприялипідвищенню життєвого рівня.Популяризуючи матеріальні,соціальні, та культурні можливості

вільного підприємництва,споживацького суспільства, рекламастимулює ріст продуктивності праціяк серед керівних, так і середрядових робітників.

Реклама слугує також йсуспільним потребам. Наприклад,засоби масової інформації отримуютьсвій прибуток завдяки рекламі. Цестворює кращі умови для свободипреси, оскільки вона не залежить віддержавної підтримки. Крім того,різні рекламні організації такожсприяють розширенню та ростуважливих суспільних кампаній зарахунок безкоштовного розміщенняцієї реклами.

Але реклама має якпозитивний, так і негативний впливна суспільство, в результаті чоговідбулись важливі соціальні таправові зміни. Реклама визначаєтьсяяк процес передачі різнимизасобами, як правило, платноїінформації, що має характерзапевнення про товари, послуги таідеї, які пропонують рекламодавці.

Замало казати тільки пропозитивний стиль життя, якийпропонує реклама. Поняття«позитивності» обмежене соціальноюпозитивністю, тобто тим, що всуспільстві вважають позитивним.Так, реклама пропонує стиль життя«нових українців», сегментуючигрупу людей, котрі в змозі дозволитисобі такий спосіб і стиль життя.Реклама є невичерпнимпостачальником зразків стилів життяпередусім для молодої генераціїспоживачів. Проте метарекламодавців полягає не лише втому, щоб репрезентувати ще один

ймовірний спосіб життя з конкретнимрекламованим продуктом, а й у тому,щоб відвернути споживача відпроблем повсякдення, сповненоготруднощів соціально-економічного тасоціально-культурного характеру, атакож розважити населення,інформаційний і комунікативнийпростір якого звузився через низкупричин, а саме: 1) низький рівеньприбутків населення, що примушуємасового споживача рекламноїінформації дбати про задоволенняпередовсім фізіологічних потреб; 2)своєрідність економічних реформ, вяких класичні моделі маркетингу,замішані на особливостях культури інестабільній політиці, виявляютьсянепередбачуваними. Пропонуючиобрази, запозичені з повсякденногожиття, реклама змушуєзамислюватись про нове і несподіванев повсякденні, аналізуватинароджувані щодня явища,враження, образи, настрої тощо.

За дослідженнямиамериканських вчених, більше 60%опитуваних впевнені в необхідностіреклами, і близько 60% молодівважає, що реклама презентуєтьсябільш яскраво, ніж будь-якікультурні передачі. Тому можнастверджувати про значний впливцього джерела на молодь. Інші засобимасової інформації користуютьсяменшою увагою, хоча три чверті -щоденно слухають радіо, але газетичитають "декілька разів на тижденьабо "дуже рідко"; 33,9% (зрідка,декілька разів на тиждень)використовують як інформаційнийканал Інтернет. При цьому дівчатаменше, ніж хлопці звертаються до



Інтернету. На фоні інтересу дореклами особливо турбує доситьнизький інтерес до "продукції"закладів культури, читаннюлітератури, до спорту (останнімбільше 36% займаються "дуже рідко"и 28% "ніколи"). Є сенс відмітитидвояку особливість впливу реклами:з одного боку, її нав’язливістьособливо помітна на телебаченні.Серед основних напрямків —характер впливу реклами наповсякденне життя. Лідирує (86%)відповідь: "реклама повідомляєінформацію про нові, модні на даниймомент товари та послуги"; 47%респондентів вважає, що вона несприяє підвищенню естетичнихсмаків; 41% - не знаходять в рекламіпозитивних зразків, на які можнапорівнятися; 32,1% не погоджуютьсяз тим, що реклама "займає все більшемісце в процесі інтелектуальногорозвитку та самоосвіти суспільства".Третина респондентів вважають, щореклама руйнує традиційні,сторіччями сформовані у суспільствінорми та цінності, більше 60%погоджуються з твердженням, щовона обманює людей; майжеполовина (46,7%) вважає, щореклама позбавляє людинуіндивідуальності. На думку 86%респондентів реклама виконуєінформаційну функцію, розвиваєсмаки людей, допомагає у виборітоварів, впливає на стиль життясуспільства, сприяє створеннюмодних течій. Більш позитивнореспонденти оцінюють рекламу вІнтернеті, в журналах і в рекламнихгазетах, у транспорті, рекламних

щитах, ніж на телебаченні та ре -кламні листівки.

Визнаючи, що рекламадозволяє отримати інформацію проповедінку у певних ситуаціях, прообраз та стиль життя, що більше 77%молодих людей вона допомагаєдізнаватись про нові товари; 58% -визнають рекламу ефективною, а 66%- не погоджуються з тим, що рекламане потрібна, і тільки 7,3%категорично повідомляють про їїнепотрібність, разом з тим більше50% респондентів відмічають, щореклама відірвана від реальногожиття (22,2% — "повністюпогоджуються", 29,2 - "більшепогоджуються ніж непогоджуються"). Вони вважають, щореклама "дурна" (відповідно 24 і30%); "пригнічує людину" (31 и29%), а більше третини повідомили,що "реклама дратує".

Констатуючи факт значноговпливу реклами на формуваннясучасної молоді, не можна невідмітити її деструктивну роль впроцесі соціалізації підростаючогопокоління, в становленні тазакріпленні позитивних соціально-політичних та моральних якостеймолоді. Така тенденція, де приблизнооднієї третини молоді не сприймаєреклам ні продукти, свідчить пронеадекватне розуміння виробникамиреклами для молодіжної аудиторії, їїпотреб, запитів і як результат, вихідна ринок неефективних, з точки зорусуспільної моралі реклам.

Анна Іванушкінна,

студентка 3 курсу факуль-

тету соціології



політологія

Стратегія інформаційної війни якзасіб боротьби за владу

Засобом впливу на складні ор-ганізовані системи є інформа-ція. У рамках соціальної

системи вона розглядається як певнеповідомлення, що усуває стан неви-значеності, існуючий до цього; якпевна програма, за якою має функ-ціонувати система. Але соціальна си-

стема порівняно з біологічною татехнічною, здатна як до самооргані-зації, так і до впливу зовнішньогопрограмування. І якщо останнє роз-глядати у сфері політичного, то йогореалізація можлива або за допомогоюпереконання, засновуючись на раціо-нально-критичних аргументах та до-казах, або на основі політичногонасилля (традиційного – фізичного,та нетрадиційного: у формі інформа-ційних, психологічних та консцієн-тальних воєн). Головна мета всіх цихвоєн – це впив на маси, змусити їхдіяти згідно з волею центру повідом-лень, і часто всупереч їхнім же інте-ресам. «Інформаційна війна – цекомунікативна технологія впливу на

масову свідомість, з короткостроко-вими чи довгостроковими цілями…Ціль цього впливу: внесення змін укогнітивну структуру з тим, щоб от-римати відповідні зміни у поведінко-вій структурі» [Почепцов Г.Г.].Найбільш сприятлива атмосфера дляведення інформаційної війни це на-явність певних соціальних та політич-них негараздів, криз, стануневизначеності, суспільного невдово-лення. Тоді стратегія такої війни зо-крема спрямована на створенняіміджів, відбувається т.зв. «боротьбаіміджів». Тут можна окреслити двааспекти: зовнішня боротьба іміджів;вкорінення у національну свідомістьпевних, чужих їй, «інформаційниххимер», мета яких управляти пове-дінкою членів нації, (наприклад, по-відомлення, що не є новиною середсучасних ЗМІ на українському про-сторі: «Україна – частина Росії»), ітут скоріше використовується зразокконсцієнтальної війни, метою якої єзміна станів свідомості на тих, які ви-гідні агресору. А якщо говорити щедетальніше про найбільшу небезпекуцієї війни, то нею є втрата самоіден-тифікації (наприклад, етнічна іденти-фікація себе українцем). Це, надумку Ю. Громико, є надзвичайно не-безпечним: «зруйнування способів іформ ідентифікації особистості повідношенню до фіксованих спільнот,


приводить до змінформ самоідентифі-кації та деперсоналі-зації».

І другий аспект:внутрішня боротьбаіміджів. Тут про-блема полягає у тому,що ці інформаційнівійни з однієї сто-рони спрямовані надискредитацію полі-тичного опонента (всвоїй же власній країні), а з іншоїсторони – на зміну психологічнихустановок, цінностей населеннякраїни з метою маніпулювання йоговибором. Наприклад, т.зв. «трикут-ник Карпмана» (подібно до рольовихтранзакцій Е. Берна), що діє у трьохобразах «Переслідувач-Жертва-Спа-ситель», чи конкретизуючи: 2004 р.«Янукович -народ України – «Пома-ранчева команда»»; чи «Росія –Україна - Євросоюз», що відповідновідобразилося на електоральних на-строях. [Karpman. S; 1968 ]. Абосхожий трикутник 2010 (лише помі-нялися ролями): «Помаранчі-популі-сти – народ України - КомандапрофФесіоналів»

Отже, стратегія інформаційноївійни виглядає наступним чином: по-перше, наявність «базової системисмислів та знань» [С. П. Расторгуев]у системи-агресора, що вона плануєвтілити в іншій системі, з метою по-легшити управління останньою. По-друге, для цього необхідно знанняіндивідуальних особливостей си-стеми-опонента (наприклад, відсут-ність чітко сформованої системидемократичних цінностей, у зв’язку зпереходом від тоталітарної до демо-кратичної моделі управління). По-

третє, це моделюваннярізних сценаріїв роз-гортання цієї «базовоїсистеми смислів тазнань», обираєтьсявідповідний тип ве-дення інформаційноївійни, тобто, форму-вання потрібної си-стеми образів,потрібної для агресораіміджідентифікації.По-четверте, це «підго-

товка ґрунту» - підготовка суспільноїдумки (знову ж таки – за сценаріємКарпмана), і, нарешті, реалізаціясамої кампанії інформаційної війни.

Небезпека інформаційних воєн зро-зуміла, питання «що робити?».Най-більш прийнятний вихід – це перше:визначена інформаційна державна по-літика, яка формується не моно-польно державою, а до формуванняякої мають обов’язково долучитисягромадські організації; і друге: су-часні інформаційні технології захистута контролю національного інформа-ційного простору.

Анна Макота, політологія, 4-й

курс



Leasure time


Висловлювання викладачівмова, стиль та орфографія збережені

«Знаєте, в чому проблема американ-ських політологів? Вони не знаютьтого, що я вам читаю. Так, лише деякіпрізвища… Я їх за пояс затикаю, якмальчиків! Хоча і сам всієї історії незнаю…»

«Знаєте, чим відрізняється керівниквід лідера? Тим же, чим легальністьвід легітимності».

«Коли я вчився, ми все знаходили!Програма ж не змінилася! Кант нічогонового не написав!»

«Вам треба встигнути на побачення.На побачення з тим, до кого ви хочетена роботу. Дуже гарна робота. Назива-ється «Гола правда»».

«Чим далі на Схід, тим більше поняттяістинності замінюється поняттям прав-дивості».

«Філософу дається життя один раз, іпрожити його треба в Києві».

«Бути кандидатом наук краще, ніж некандидатом наук».

«Хто сміється без причини – випада-ють передні зуби».

«Якось сидимо ми на кафедрі, 5 осіб.Відкриваються двері, з’являється го-лова. «А-а-а, тут нікого нема!». І зни-кає».

Ти перегорнув останню сторінку першого номеру нового видання, тому не

будь занадто суворим. Ми чекаємо на твій відгук чи пропозицію, і будемо

надзвичайно раді, якщо ти приєднаєшся до нашого колективу. Зараз ми

бажаємо тобі вдало відсвяткувати Новий Рік та Різдво Христове й успішно

скласти сесію!

Київський національний університет імені Тараса ШевченкаНаукове товариство студентів та аспірантів

запрошують Вас взяти участь у IX Міжнародній науковій міждисциплінарній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених

«Шевченківська весна 2011»Офіційні мови конференції: українська, англійська, російськаДати проведення: 21-25 березня 2011 року

Конференція включатиме не лише наукову, а й змістовну культурнупрограму, зокрема вітальний прийом, екскурсії містом та яскраві ве-чірки.

Технічні деталі- Кінцева дата реєстрації для участі у конференції – 21 лютого 2011року- Усі заявки на участь будуть опрацьовані програмним комітетом кон-ференції. Авторам робіт, що успішно пройшли рецензування, будутьрозіслані запрошення на конференцію.- Кінцева дата подачі тез учасників конференції – 28 лютого 2011року.- Засідання будуть проводитись в форматі доповідей. На доповідь ви-діляється не більше 20-ти хвилин.- Будуть організовані круглі столи, на яких буде можливість додат-ково обговорити доповіді, що викликали найбільший інтерес.- Для реєстрації необхідно заповнити форму у розділі «Реєстрація»на веб-сайті конференції.- Організаційний внесок для учасників з України складає 200 гри-вень, для закордонних учасників – 30 євро.- На час конференції іногороднім учасникам буде надано житло. Орі-єнтована вартість 120 гривень за добу (сплачується окремо від ор-гвнеску).- Конференція складатиметься з двох частин: дисциплінарної та між-

дисциплінарної. Заочна участь не передбачена.

Детальна інформація на сайті

shv.univ.kiev.ua.

Documents

Science of Science Issue 1