Recent Studies of Social Sciences (RSSS) 2015

European Academic Conferences

Recent Studies of Social Sciences International scientific-practical conference

14-15 May 2015 Kyiv, Ukraine

Наукове видання

АКТУАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬНИХ НАУК. Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції

© European Academic Conferences © Автори робіт

Київ – 2015

Scientific issue

RECENT STUDIES OF SOCIAL SCIENCES. Materials of the International scientific-practical conference

© European Academic Conferences © Authors of articles

Kyiv – 2015

Научное издание

АКТУАЛЬНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ ОБЩЕСТВЕННЫХ НАУК. Сборник материалов международной научно-практической конференции

© European Academic Conferences © Авторы работ

Киев – 2015

Економіка Economy Экономика

Белоус М. И. СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ВНЕШНЕГО ГОСУДАРСТВЕННОГО КРЕДИТА В ЭКОНОМИКЕ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ............................................................................................. 5

Борисюк Р. В. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНИХ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ............................................................................................. 11

Бойко О. О., Ксьоншка А. В., Перемишленікова Ю. І. ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА ТА ЇХ ВПЛИВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА.............................................................................. 14

Masilevich N. А., Vaitsiakhovich A. M. THE METHODOLOGICAL FRAMEWORK FOR ASSESSING THE SUSTAINABILITY OF REGIONAL DEVELOPMENT.................................................................................... 20

Патраманська Л. Ю., Ксьоншка А. В., Перемишленікова Ю. І. РЕВІЗІЯ ЯК МЕТОД ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ.................................................................. 23

Шумская Я. Д. ДЕНЕЖНЫЕ ДОХОДЫ НАСЕЛЕНИЯ КАК ОСНОВА ПОТРЕБИТЕЛЬСКОГО СПРОСА.................................................................................. 29

Вакулина В. И. СРАВНЕНИЕ МИНИМАЛЬНОЙ ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ РАЗВИТЫХ СТРАН ЕВРОПЫ........................................................................................ 34

Вакулина Н. И. ДЕМОГРАФИЧЕСКАЯ И МИГРАЦИОННАЯ СИТУАЦИЯ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ: РЕТРОСПЕКТИВА И ПРОГНОЗ............................... 37

Жукович Т. П. СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ФАКТОРИНГОВОГО КРЕДИТА В ЭКОНОМИКЕ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ..... 42

Жукович Т. П. СОСТОЯНИЕ СТРАХОВАНИЯ ЖИЗНИ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ.......................................................................................... 47

Філософія Philosophy Философия

Лісовський П. М. АПРОКСІМАЦІЙНИЙ ДУХ МУДРОСТІ УКРАЇНСТВА В КОНТЕКСТІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ....................................................... 52

Право Rights Право

Бегжанов Ш. Б. НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ РАССЛЕДОВАНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ В СФЕРЕ ДВИЖЕНИЯ КОМПЬЮТЕРНОЙ ИНФОРМАЦИИ: КРИМИНАЛИСТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ........................................... 57

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________

© ECONF.org 3

Соціологія Sociology Социология

Шмаков В. С. ИННОВАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ В РАЗВИТИИ АПК РОССИИ................ 63

Політологія Politics Политология

Погосян К. Г., Докаш О. Ю. ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ «ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ»................................................................. 70

Шелудько Г. І. ЕЛЕКТРОННЕ ГОЛОСУВАННЯ ЯК РІЗНОВИД ВИБОРЧИХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ: ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД.................................... 76

Скоропад Т. І. ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОПОРЦІЙНОЇ ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ................................................. 81

Культурологія Culture Культурология

Власова А. Ю. КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ ТА ЇЇ МОВА............................................................................... 86

Пушонкова О. А. МОДЕЛІ ГЕНДЕРНИХ ВІДНОСИН У КУЛЬТУРІ..................................... 92

Психологія Psychology Психология

Жуина Д. В. ПСИХОЛОГО-АКМЕОЛОГИЧЕСКАЯ ДИАГНОСТИКА КАРЬЕРНОЙ НАПРАВЛЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТОВ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЫ....................................................................................... 101

Міждисциплінарна секція Interdisciplinary section Междисциплинарная секция

Belykh M. A. RUSSIAN NAMING TRADITIONS........................................................................ 112

Бідна Л. А. ВПЛИВ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ НА МЕТОДИ КЕРІВНИЦТВА В ІТ-КОМПАНІЇ.......................................................... 117

Дзюба Т. А., Ксьоншка А. В., Перемишленікова Ю. І. БЕЗПЕКА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПРИ ВИКОРИСТАННІ КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ.... 122

Красніков П. Д., Долженкова О. В. НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДІ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ ЇХ НАСЛІДКІВ.................................................. 131

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________

© ECONF.org 4

УДК 336.3

Белоус Марина Игоревна Научный руководитель – Германович Наталья Евгеньевна Полесский государственный университет, Беларусь

СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ ВНЕШНЕГО ГОСУДАРСТВЕННОГО КРЕДИТА В ЭКОНОМИКЕ РЕСПУБЛИКИ БЕЛАРУСЬ

Аннотация. В условиях развитых товарно-денежных отношений государство может привлекать к покрытию своих расходов не только доходы бюджета, но и дополнительные, сформированные на заемной основе, свободные финансовые ресурсы хозяйственных структур и средства населения. Уникальным способом их получения выступает государственный кредит, выражающий отношения между государством и многочисленными физическими и юридическими лицами как внутри страны, так и за рубежом по поводу формирования дополнительного денежного фонда (наряду с бюджетом) в руках государства.

Ключевые слова: государственный кредит, погашение кредита, заимствование.

Республика Беларусь является членом трех крупнейших международных

финансово-кредитных организаций – Мирового банка, Международного

валютного фонда (МВФ) и Европейского банка реконструкции и развития

(ЕБРР) с 1992 г. Помимо престижа на международной арене со вступлением в

эти организации Республика Беларусь получила возможность привлечения

кредитов. Кредит оказывает положительные воздействия на экономику,

организацию финансово-кредитных отношений в стране. В частности, с

помощью государственного кредита оказывается положительное воздействие

на развитие малого бизнеса в стране, происходит финансирование

экономических и социальных программ. Это и является актуальностью данной

работы.

По состоянию на 1 февраля 2015 г. на займы международных финансовых

организаций МВФ, МБРР, ЕБРР приходится 25,2 % внешнего государственного

долга, на кредиты иностранных государств – 74,8 %. Наибольшую долю в

кредитном портфеле страны занимают кредиты Российской Федерации (50,4

%), МВФ (24,4 %), Китай (12,7 %) [1].

За 2014 г. правительство Беларуси привлекло кредиты из Китая на общую

сумму 626,3 млн. долларов США (за 2013 - 533,3 млн. долларов США), из

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________Section: ECONOMY

© ECONF.org 5

России правительство привлекло 4 526,9 млн. долларов США (за 2013 – 875,6

млн. долларов США), из МБРР – на сумму 47,3 млн. долларов США (за 2013 -

140,7 млн. долларов США), из ЕБРР – на сумму 0,3 млн. долларов США [2].

За счет привлеченных кредитов от международных организаций и

иностранных государств в нашей стране финансируется огромное количество

проектов и программ, что можно увидеть в таблице 1.

Таблица 1 - Перечень внешних государственных займов, обслуживание и

погашение которых осуществляется с привлечением средств республиканского

бюджета за 2014 год

Кредитор, проект, ответственное ведомство

Цель

Кредиты Всемирного банка (156 016 000,0 тыс. бел. рублей) Проект повышения энергоэффективности в РБ (Госкомитет по стандартизации)

Реализация проекта повышения энергоэффективности в Беларуси

Проект модернизации инфраструктуры в социальной сфере (Госкомитет по стандартизации).

Реализация проекта модернизации инфраструктуры в социальной сфере

Проект по реабилитации районов, пострадавших в результате катастрофы на Чернобыльской АЭС (МЧС)

Реализация проекта по реабилитации районов, пострадавших в результате катастрофы на Чернобыльской АЭС.

Проект развития систем водоснабжения и водоотведения (Министерство ЖКХ)

Реализация проекта развития систем водоснабжения и водоотведения.

Проект усовершенствования и модернизации автомобильной дороги (Министерство транспорта и коммуникаций)

Реализация проекта усовершенствования и модернизации автомобильной дороги.

Кредиты Соединённых Штатов Америки (товарно-кредитная кооперация) (35 701 400,0 тыс. бел. рублей)

Министерству сельского хозяйства и продовольствия

Закупка зернопродуктов.

Кредит Федеративной Республики Германия (2 371 600,0 тыс. бел. рублей) Белорусскому государственному университету. Строительство здания учебно-

лабораторного корпуса факультета международных отношений.

Кредиты Российской Федерации (2 817 500 000,0 тыс. бел. рублей) Министерству энергетики РБ Обеспечение сбалансированных расчётов

во взаимной торговле РБ и РФ. Кредит Внешэкономбанка РБ

Министерству энергетики РБ Реализация инвестиционного проекта «Строительство АЭС на территории РБ»

Кредиты Китайской Народной Республики (1 863 920 800,0 тыс. бел. рублей) Закрытому акционерному обществу «Белорусская сеть телекоммуникаций»

Реализация инвестиционного проекта «Создание инфраструктуры государственного оператора сотовой подвижной связи стандарта GSM 900/1800».

Министерству архитектуры и строительства. Реализация инвестиционных проектов по строительству линий по производству цемента, «Строительство завода по


© ECONF.org 6

производству кальцинированной соды мощностью 300 тысяч тонн в год в Мозырьском районе Гомельской области».

Минскому городскому исполнительному комитету

Реализация инвестиционного проекта «Создание интеллектуальной транспортной системы безопасности г. Минска с включением в нее автомобильных дорог М-2 Минск- Национальный аэропорт Минск и М-9 Кольцевая дорога вокруг города Минска»

Кредит Международного валютного фонда (14 759 035 200,0 тыс. бел. рублей) Поддержка платёжного баланса и

экономических реформ. Кредит Боливарианской Республики Венесуэла (1 049 178 200,0 тыс. бел. рублей)

Покрытие стратегических долговых обязательств и улучшение показателей платёжного баланса.

Кредит Антикризисного фонда Евразийского экономического сообщества (3 150 004 200,0 тыс. бел. рублей)

Пополнение международных резервов и финансирование дефицита платёжного баланса.

Кредит Европейского банка реконструкции и развития Министерству ЖКХ РБ Реализация проекта «Беларусь:

экологический инфраструктурный проект – первый этап».

Кредит Северного инвестиционного банка Министерству ЖКХ РБ Реализация проекта «Беларусь:

экологический инфраструктурный проект – первый этап».

Размещение государственных облигаций Республики Беларусь на внешних финансовых рынках

Финансирование дефицита республиканского бюджета

Кредиты ФРГ, Китая, Италии, Азербайджана, Индии, Евразийского банка развития и другие иностранные кредиты, привлеченные под гарантии Правительства РБ

Погашение просроченной задолженности организаций в соответствии с гарантиями Правительства РБ.

Примечание – Источник: [3].

Кроме специализированных международных кредитных институтов,

кредитными партнерами Беларуси являются и иностранные банки в

соответствии с рамочными кредитными соглашениями. Такими банками

являются «Сабадель» (Испания), "Медиобанк" (Италия), Банк Хандлевы в

Варшаве СА, БРЕ Банк СА. (Польша), Чешский экспортный банк (Чехия) и др.

Можно отметить, что заемные средства, привлекаемые в Республику

Беларусь, используются в основном для закупки технологического

оборудования в рамках реализуемых ими экспортоориентированных или


© ECONF.org 7

импортозамещающих проектов, а также частично для пополнения оборотных

средств. В то же время ряд проектов является социально-значимыми и их

реализация направлена на удовлетворение потребностей республики в товарах

критического импорта.

Среди основных преимуществ Республики Беларусь – сбалансированный

бюджет, также весьма успешное продвижение рыночных реформ, что

открывает широкие перспективы по привлечению иностранных инвестиций,

низкий уровень государственного, в том числе внешнего, долга.

Что касается суммы валового внешнего долга Республики Беларусь, а

также расходов по обслуживанию и выплате процентов по государственному

кредиту, эти показатели можно увидеть в таблице 2.

Таблица 2 - Расходы по погашению и обслуживанию внешнего

государственного кредита Беларуси на 2014 год

Наименование кредита

Всего Погашение основного

долга Погашение процентов

тыс. бел. рублей

тыс. долл. США





Кредиты Всемирного

банка 291628400,0 29758,0 156016000,0 15920,0 135612400,0 13838,0

Кредиты США 46942000,0 4790,0 35701400,0 3643,0 11240600,0 1147,0 Кредит Германии

2440200,0 249,0 2371600,0 242,0 68600,0 7,0

Кредиты России

4465164200,0 455629,0 2817500000,

0 287500,0

1647664200,0

168129,0

Кредиты банков Китая

3345063400,0 341333,0 1863920800,

0 190196,0

1481142600,0

151137,0

Кредит МВФ 15184855000,0 1549475,0 1475903520

0,0 1506024,0 425819800,0 43451,0

Кредит банка Венесуэлы

1195100200,0 121949,0 1049178200,

0 107059,0 145922000,0 14890,0

Кредит Антикризисног

о фонда ЕврАзЭС

4571455000,0 466475,0 3150004200,

0 321429,0

1421450800,0

145046,0

Кредит ЕБРР 2048200,0 209,0 0,0 0,0 2048200,0 209,0 Кредит

Северного инвестиционно

го банка

3126200,0 319,0 0,0 0,0 3126200,0 319,0

Облигации, выпущенные на внешних финансовых

2421580000,0 247100,0 0,0 0,0 2421580000,

0 247100,

0


© ECONF.org 8

рынках Итого по внешним

государственным займам

31529402800,0 3217286,0 2383372740

0,0 2432013,0

7695675400,0

785273,0

Беларусь в качестве гаранта по

погашению и обслуживанию

внешних займов

201266520,0 20537,4 100633260,0 10269,0 100633260,0 10268,4

Всего: 31730669320,0 3237823,4 2393436066

0,0 2442282

7796308660,0

795541,4

Примечание – Источник: [3].

Итак, погашение внешнего государственного долга с начала 2014 года

составило 4 563,0 млн. долларов США (за 2013 - 1 995,8 млн. долларов США), в

том числе в разрезе кредиторов: 2 727,5 млн. долларов США – Правительство и

банки РФ (за 2013 - 150,0 млн. долларов США); 1 263,3 млн. долларов США –

МВФ (за 2013 - 1646,9 млн. долларов США); 264,8 млн. долларов США – АКФ

ЕврАзЭС; 182,3 млн. долларов США – банки КНР (за 2013 - 87,2 млн. долларов

США); 107,1 млн. долларов США – банк Венесуэлы (за 2013 - 99,5 млн.

долларов США); 14,1 млн. долларов США – МБРР; 3,7 млн. долларов США –

США; 0,2 млн. долларов США – банки Германии [2]. Можно заметить, что

происходит снижение общей величины внешней задолженности, так

увеличилась величина выплаченных сумм основного долга и процентов по

нему иностранным государствам и международным финансовым организациям,

что является хорошим показателем для нашей страны.

Подводя итог проведенному анализу, следует отметить, что к основным

странам и международным финансовым организациям, предоставившим

наибольшие кредитные ресурсы Республике Беларусь, относятся Россия,

Германия, КНР, МВФ, ЕБРР, МБРР, Чехия. Также кредитными партнерами

Беларуси являются иностранные банки. Заемные средства используются в

основном для закупки технологического оборудования, частично для

пополнения оборотных средств. В то же время ряд проектов является

социально-значимыми и их реализация направлена на удовлетворение

потребностей республики в товарах критического импорта.


© ECONF.org 9

Участие международных финансовых организаций в инвестиционных

процессах Республики Беларусь ограничились, в основном, технической и

консультационной помощью, новые займы практически не предоставлялись. В

это же время обострилось положение с обслуживанием предприятиями ранее

привлеченных кредитов, сузился круг стран, которые предоставляют

Республике Беларусь новые займы.

Республика Беларусь своевременно и в полном объеме исполняет свои

обязательства как по прямым, так и по гарантированным займам.

Положительная платежная история республики свидетельствует не только о

взвешенной политике внешних заимствований, но и о той ответственности, с

которой правительство Республики Беларусь относится к выполнению своих

долговых обязательств и недопущению просроченной задолженности.

Список использованных источников

1. Лекция: Государственный кредит и государственный долг [Электронный ресурс]/ Государственный кредит и государственный долг. – Режим доступа: http://yandex.by/clck/jsredir?from=yandex.by. – Дата доступа: 30.03.2015.

2. Сайт Министерства финансов Республики Беларусь [Электронный ресурс] /Государственный долг. – Режим доступа: http://www.minfin.gov.by/public_debt/pressreleases/ccb581a03d01ee61.html 01. – Дата доступа: 30.03.2015.

3. Сайт научно-исследовательского центра Мизеса [Электронный ресурс] / Кто исколько будет тратить наших денег в 2014 году? – Режим доступа: http://liberty-belarus.info/ekonomika-belarusi/byudzhetno-nalogovaya-politika/10350-kto-i-skolko-budet-tratit-nashikh-deneg-v-2014-godu. – Дата доступа: 31.03.2015.

MODERN STATE OF THE EXTERNAL PUBLIC CREDIT IN THE ECONOMY OF THE REPUBLIC OF BELARUS

Abstract. In developed commodity-money relations, the state may utilize to cover their expenses not only revenues, but also further formed on a contingent basis, available financial resources economic structures and resources of the population. A unique way to get them is the state loan, expressing the relationship between the state and numerous natural and legal persons within the country and abroad concerning the formation of additional monetary Fund (with a budget) in the hands of the state.

Keywords: government loan, loan repayment, borrowing.


© ECONF.org 10

УДК 338.12.017 Борисюк Руслана Вадимівна магістр кафедри економіки промисловості Одеської національної академії харчових технологій, м. Одеса [email protected]

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

УКРАЇНИ

Анотація. Розглянуто особливості тенденцій розвитку плодоовочеконсервних підприємств України; виділено ключові проблеми плодоовочеконсервних підприємств; виокремлено проблеми збуту і логістики, а також експортної орієнтації. Ключові слова: виробництво консервів, експортна орієнтація, конкуренція.

Підприємства плодоовочеконсервної галузі України є одними із

ключових підприємств харчової промисловості України. За даними Державного

комітету статистики України виробництво консервів в Україні у динаміці

достатньо динамічно збільшується, але все ж таки воно станом на кінець 2013

року не достигло рівня 1990 року – 2772 млн. умовних банок у 2013 році проти

4386 млн. умовних банок [1]. Обсяги виробництва консервної продукції

збільшувалися не рівномірно за всіма видами, а переважно за рахунок соків,

овочевих і томатних консервів. У цілому, ринок консервної продукції ще не

можна назвати насиченим та сформованим. Про це свідчать постійні зміни в

середовищі українських виробників.

Зростання виробництва консервної продукції в Україні призвело до

зростання попиту на сировину в середині країни. Конкурентна боротьба

призвела до того, що з ринку поступово зникають дрібні консервні заводи і

консервні цехи. Вони не змогли налагодити збут своєї продукції через

торгівельні мережі із значною відстрочкою оплати, розробити досконалу

маркетингову політику. Ключові плодоовочеконсервні підприємства України:

група компаній "Верес"; ЗАТ "Чумак". TOB "Сиверфуд"; консервний завод

Univer, ЗАТ "Крафт" та СП "Микаленд", ВАТ Виробниче об'єднання "Одеський

консервний завод" (торгова марка "Господарочка"), ТОВ "Ніжинський

консервний комбінат" (торгова марка "Ніжин"); ВАТ "Вінницький консервний


© ECONF.org 11

завод"; Компанія "Сандора"; ПрАТ "Одеський консервний завод дитячого

харчування", що входить у великий соковий холдинг "Вітмарк - Україна"

(торгові марки "Jaffa", "Наш сік", "Просто фрукти", "Джусік").

Особливості розвитку плодоовочеконсервних підприємств на Україні

характеризуються наступним: укрупнення підприємств, зникненням дрібних

консервних заводів і цехів; виробництво плодоовочевих консервів за останні

роки загалом зросло, проте зростання було нестабільним; нестабільність

виробництва плодоовочевих консервів пов'язана із високою залежністю

підприємств цієї галузі від постачання сировини; скорочення споживання

продукції на внутрішньому ринку.

Проблеми із збутом продукції плодоовочеконсервні підприємства

вирішують по різному. Так, Ніжинський консервний завод (ТМ Ніжин)

знайшов покупців своєї продукції в Таїланді та в ОАЕ. Завод постачає свою

продукцію ще в десяток країн — найбільш успішно вона продається в США і

країнах Балтії. Інші підприємства, за даними самих підприємств та досліджень

фахівців, здійснюють активні спроби реалізувати свою продукцію на ринку

Європейського Союзу (ЄС), інших країн СНД, країн близького сходу.

Ринок ЄС є насиченим, структурованим і жорстко регламентованим.

Споживчі переваги на цьому ринку достатньо чітко усвідомлені ключовими

виробниками і тому спроба зайняти частину ринку, який не росте є дуже

важкою, хоча окремі виробники здійснюють заходи щодо прямого виходу на

ринок ЄС, на наш погляд, це не є кращим варіантом. Це обумовлено тим, що

більшість гравців ринку ЄС при імпорті продукції користуються послугами

місцевих посередників, що дозволяє їм не займатися оформленням митних

процедур. Ще однією проблемою для поставок української

плодоовочеконсервної продукції в ЄС є смакові упередження місцевих

споживачів.

На наш погляд, у 2015 році українські виробники плодоовочеконсервної

продукції повноцінно вийти на нові зовнішні ринки не зможуть, і експорт на ці

ринки буде незначним (згідно розробленої стратегії до 2015 року у науковій


© ECONF.org 12

праці [2, с.66-67]). У той же час виробники, які почали поставки в ЄС ще пару

років тому і встигли себе зарекомендувати, зможуть істотно наростити

поставки. Це буде можливо також за рахунок зменшення поставок

плодоовочеконсервної продукції з Росії.

Таким чином, ринок ЄС є також фактично закритим для вітчизняних

плодоовочеконсервних підприємств. На діяльність плодоовочеконсервних

підприємств впливають нестабільність фінансової системи (коливання курсу

національної валюти, інфляційні процеси тощо), погіршення демографічної

ситуації в державі, яке проявляється, зокрема, в підвищенні частки громадян

пенсійного віку і скороченні працездатного населення.

Список використаних джерел 1. Статистична інформація. Державна служба статистики України. –

[Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.ukrstat.gov.ua 2. Стратегія розвитку харчової промисловості України та її регіонів (областей) на

період до 2015 року / Л.В. Дейнеко, А.О. Коваленко, Е.І. Шелудько, Л.В. Страшинська. – РВПС України НАН України, 2004. – 212 с.

TRENDS OF DEVELOPING UKRAINIAN ENTERPRISES OF FRUIT AND

VEGETABLE CANNED PRODUCTION

Abstract. The features of development of Ukrainian enterprises of canned food (fruits and vegetables) are described, the key problems of this developing are highlighted such as the logistic problem and the export orientation problem. Keywords: production of canned goods, export orientation competition.


© ECONF.org 13

УДК 331.101.262 (045) Бойко Олена Олександрівна к.е.н., ст. викладач кафедри економіки підприємства та міжнародної економіки Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця [email protected]

Ксьоншка Аліна Василівна студентка Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця [email protected] Перемишленікова Юлія Ігорівна студентка Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця [email protected]

ТРУДОВІ РЕСУРСИ ПІДПРИЄМСТВА: СУТНІСТЬ, СТРУКТУРА

ТА ЇХ ВПЛИВ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА

Анотація. В даній статті розглянуто сутність, структура і класифікація трудових ресурсів підприємства. Розглянуто кількісні та атрибутивні характеристики трудових ресурсів підприємства. Визначено роль трудових ресурсів в підвищенні прибутковості та конкурентоздатності підприємства. Ключові слова: трудові ресурси, ресурсний потенціал, кількісні та атрибутивні характеристики.

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом

розвитку економіки є люди, їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація

діяльності. Існує непересічна залежність конкурентоспроможності економіки,

рівня добробуту населення від якості трудового потенціалу персоналу

підприємства, організації.

Трудові ресурси підприємства є важливим ресурсом кожного

підприємства, від якості та ефективності якого, зазвичай, залежать результати

діяльності підприємства і його конкурентоспроможність. Людський фактор – в

оптимальному поєднанні з природним і матеріально-технічним – є тією

вихідною ланкою, яка формує основну рушійну силу становлення, розвитку і

ефективного господарювання всіх соціально-економічних укладів у сільській

місцевості. Водночас розвиток різноукладності в умовах ринку становить

підвищені вимоги до якостей людини як носія і персоніфікованого власника


© ECONF.org 14

робочої сили, що використовується у процесі створення споживних вартостей у

формі товарів або послуг.

Певний внесок у розробку означеної проблеми зробили такі видатні вчені,

як В.Н.Авдєєнко, В.А.Котлова, О.Шаблій, Ф.Заставний, С. Писаренко,

Є.Балацький, С. Бандура, М. Пітюлич. Їх авторське бачення та висвітлення

проблем трудовикористання є нетрадиційним, оригінальним і новаторським.

Метою статті є визначення сутності трудових ресурсів підприємства та їх

впливу на діяльність підприємства.

Найбільш важливим елементом продуктивних сил і головним джерелом

розвитку економіки є люди, їх майстерність, освіта, підготовка, мотивація

діяльності. Трудові ресурси - це частина працездатного населення, що за своїми

віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері

діяльності.

Структура трудових ресурсів може розглядатися за різними ознаками:

віку, статі, освіти, професії, релігії, зайнятості по сферах економіки, місцю

проживання тощо [3, c. 32]. Структура трудових ресурсів з економічної погляду

відображена на рис. 1.

Рис. 1. Структура трудових ресурсів

Економічно активне населення - це сукупність працездатних зайнятих і

безробітних громадян, що забезпечують пропозицію робочої сили на ринку

праці для товарного виробництва і сфери послуг у певному періоді.

Структура трудових ресурсів включає:

Економічно активне населення

Економічно неактивне населення


© ECONF.org 15

Економічно неактивне населення - це населення, що за будь - яких

причин не створює пропозиції робочої сили на ринку праці. Звичайно, до

економічно неактивного населення відносять такі його категорії:

– учні і студенти денної форми навчання;

– пенсіонери за віком та інших категорій, відповідно до національного

трудового законодавства;

– інваліди відповідних груп (відповідно до законодавства);

– працівники домашніх господарств і працюючі по догляду за дітьми,

хворими тощо;

– непрацюючі особи, що за будь-яких причин припинили пошук роботи

(вичерпали всі можливості знайти підходящу роботу, лишили надію знайти

роботу);

– забезпечені особи в котрих немає необхідності (бажання) працювати з

метою одержання трудового доходу [2, c. 192].

Розрізняють такі фази відтворення трудових ресурсів: фаза формування,

фаза розподілу і перерозподілу і фаза використання.

Фаза формування характеризується природним і механічним

відтворенням трудових ресурсів, відновленням спроможності до праці реальних

працівників і одержанням людьми освіти, фаху і трудової кваліфікації.

Фаза розподілу і перерозподілу в умовах ринкової економіки, в

основному, забезпечується функціонуванням ринку праці і характеризується

розподілом робочої сили по сферах зайнятості, галузям економіки, видам робіт,

підприємствам, регіонам і районам країни.

Фаза використання полягає у використанні економічно активного

населення на конкретних підприємствах і в економіці в цілому.

Існують екстенсивний і інтенсивний типи відтворення трудових

ресурсів.

Екстенсивний тип відтворення характеризується збільшенням

чисельності трудових ресурсів без зміни їхніх якісних характеристик.


© ECONF.org 16

Інтенсивний тип відтворення передбачає зміна якісних характеристик

робочої сили. До них відносять: ріст освітнього рівня робітників, їхньої

кваліфікації, фізичних і розумових спроможностей і т. iн [5, с. 293-294].

Персонал підприємства є найбільш цінним ресурсом підприємства і у

зв'язку з цим він вимагає особливого підходу у питаннях управління. Кадри

(персонал) підприємства - це сукупність постійних працівників. що отримали

необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

Класифікацію персоналу (кадрів) підприємства можна відобразити за

допомогою таблиці 1[1, c. 225].

Таблиця 1

Класифікація персоналу підприємства

Ознака Види 1. За характером участі в господарській діяльності

Виробничий персонал - включає працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, заводоуправління, складів, охорони – тобто всіх зайнятих у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні.

Невиробничий персонал - Включає працівників структур, які хоч і перебувають на балансі підприємства, але не пов'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва: житлово-комунальне господарство, дитячі садки та ясла, амбулаторії, навчальні заклади тощо.

2. По відношенню до виробництва

Основні робітники - безпосередньо беруть участь у процесі створення продукції.

Допоміжні робітники - виконують функції обслуговування основного виробництва

3. За статтю Чоловіки

Жінки 4. За характером виконуваних функцій

Керівники Спеціалісти

Службовці Робітники

Показники, що характеризують склад, обсяг та рух персоналу у часі

зображено на рис. 2 [4, c. 526].


© ECONF.org 17

Рис 2 Показники, які характеризують персонал підприємствa

До кількісних показників характеристики чисельності персоналу

підприємства відноситься:

– явочна чисельність працівників – включає всіх працівників, що

з'явилися на роботу.

– облікова чисельність працівників – включає всіх постійних,

тимчасових і сезонних працівників, котрих прийнято на роботу терміном на

один і більше днів незалежно від того, перебувають вони на роботі, знаходяться

у відпустках, відрядженнях, на лікарняному листку тощо.

– середньооблікова чисельність працівників – визначається як сума

середньомісячної чисельності за певний період, поділена на кількість місяців у

періоді.

Отже, трудові ресурси характеризуються сукупністю специфічних рис,

насамперед, пов’язаних з їхнім соціально – економічним характером, який

головним чином виявляється у відмінностях трудових від решти економічних

ресурсів. Необхідно розробляти стратегії управління персоналом з урахуванням

сучасного світового досвіду, створювати нові системи навчання і розвитку

персоналу підприємства. Інвестування у розвиток людського капіталу дає

можливість досягти не тільки короткострокового економічного успіху, а й

закласти основу для формування позитивних довгострокових тенденцій у

розвитку національної економіки і кожного підприємства зокрема. Державна

Показники характеристики персоналу

поділяються на:

Кількісні

Якісні

Структурні


© ECONF.org 18

політика має бути спрямована на стимулювання підприємств. Вкладення

коштів у розвиток трудових ресурсів підвищить рівень ефективності

підприємств як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.

Список використаних джерел 1. Гетьман О.О. Економіка підприємства [Текст] : Навчальний посібник / О.О. Гетьман, В.М. Шаповал. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 488 с. 2. Гринькова В.М., Ястремська О.М. Проблеми управління трудовими ресурсами підприємства: Наук. вид. / В.М. Гринькова, О.М. Ястремська. — X.: ХНЕУ, 2011. — 192 с. 3. Давидюк Т. В. Трудові ресурси, трудовий потенціал, робоча сила, людський капітал: взаємозв'язок категорій / Т. В. Давидюк // Вісник Житомирського державного технологічного університету. – 2013. – № 1(47). – С. 30–35. 4. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / О. С. Іванілов — К.: Центр учбової літератури, 2012. — 728 с. 5. Шульга Н. Аналіз ефективності використання трудових ресурсів у системі управління діяльністю автотранспортних підприємств [Текст] / Н. Шульга // Наукові записки: зб. наук. праць кафедри економічного аналізу Тернопільського національного економічного університету. – Тернопіль: Економічна думка. – 2014. – Вип.16. – С. 293-294.

HUMAN RESOURCES OF ENTERPRISE: ESSENCE, STRUCTURE

AND IMPACT ON ENTERPRISE ACTIVITY

Abstract. This paper deals with the essence, structure and classification of human resources of enterprise. The quantity and attributive characteristics of workforce of the enterprise are considered. The role of employees the in increase of profitability and competitive advantage of the enterprise is determined.

Key words: human resources, workforce, quantity and attributive characteristics.


© ECONF.org 19

УДК 502.131

Masilevich Natallia Аlexandrovna PhD (Biology), docent, Belarusian State Technological University, Minsk, Republic of Belarus [email protected] Vaitsiakhovich Alexander Mikalaevich Master student, Belarus State Economic University, Minsk, Republic of Belarus [email protected]

THE METHODOLOGICAL FRAMEWORK FOR ASSESSING THE SUSTAINABILITY OF REGIONAL DEVELOPMENT

Аbstract. The article suggests the methodological framework for assessing the sustainability of regional development. The framework provides an integral estimate, which includes re-gional social, economic and ecological development indices on the proportional basis, and enables the assessment of the territory’s development sustainability level. The findings are illustrates for the Bielaviezha Ecological Region (BER). Keywords: methodological framework; sustainable development; region.

The problem of regional sustainable development appears to be highly relevant

for Belarus and other countries. The acknowledgement of the urgency of the transi-

tion to “green” economy and addressing complex social, economic and ecological is-

sues for a certain territory encourages research in sustainable development including

the approaches to assessing the sustainability of regional development [1, p. 60].

The most reasonable solution for assessing the sustainability of the develop-

ment of a region or a territory would be an integral estimate, which implies calculat-

ing a number of indices.

The sustainability index (the integral index) can be calculated as the geometric

mean value, which reflects the proportional balance of partial indicators of regional

development:

where – the sustainability index; – the social development index; –

the economic development index; – the ecological development index.

The partial indices reflect the ratio of the actual development of the region to

the target (normative) value of the indicator for Belarus in accordance with the Na-

tional Strategy of the Sustainable Social and Economic Development of the Republic


© ECONF.org 20

of Belarus until 2020 [2, p. 196–199].

The calculation of the social development index is based on life expectancy,

the economic development index is based on labour productivity as value added per

person employed, and the ecological development index is based on the environmen-

tal performance index that embraces environmental health and ecosystem vitality sub-

indices.

The suggested approach was illustrated for the Bielaviezha Ecological Region

extending over Kamianets and Pruzhany districts of Brest region and Svislach district

of Hrodna region.

The source data for the sustainability assessment of the development of the

Bielaviezha Ecological Region are provided in Table 1.

Table 1 – The source data for the sustainability assessment of the BER development

Indicators

Bielaviezha Ecological Region

Belarus (target values

for 2020) 2012 2013 2013/ 2012

Life expectancy, years 72,4 72,8 1,006 73Value added per person employed, de-flated into 2012 prices, BYR million

85,4 87,7 1,027 163,2

Environmental Performance Index 0,674 0,677 1,004 1,0 Table 2 provides the results of the integral assessment. The growth of the so-

cial, economic and ecological development indices for the region as well as the inte-

gral index proves the progress in attaining to the target values of sustainability devel-

opment indicators.

Table 2 – The sustainability assessment of the BER development

Indicators Bielaviezha Ecological Region

2012 2013 2013/ 2012

Social Development Index 0,992 0,997 1,005 Economic Development Index 0,523 0,537 1,027 Ecological Development Index 0,674 0,677 1,004 Sustainable Development Index 0,705 0,713 1,011


© ECONF.org 21

The results of the integral assessment of the development sustainability are in-

terpreted according to the presented scale of values (see Table 3).

Table 3 – Sustainability Levels of Regional Development

Sustainability Level

Threshold Values of the Integral Index

Assessment Interpretation

1 0,8 < ≤ 1,0 High sustainability

2 0,6 < ≤ 0,8 Sustainable development

3 0,4 < ≤ 0,6 Insufficient sustainability

4 0,2 < ≤ 0,4 Unsustainable development

5 0 < ≤ 0,2 Social and economic crisis

Therefore, the assessment results indicate the sustainable development of the

Bielaviezha Ecological Region.

References 1. Неверов А. В., Масилевич Н. А. Устойчивое развитие Беловежского экологиче-ского региона: концепция и актуальные проблемы // Труды БГТУ. 2014. № 7: Эко-номика и управление. С. 60–64. = Neverov A. V., Masilevich N. А. Ustoychivoye razvitiye Belovezhskogo ekologicheskogo regiona: kontseptsiya i aktualnyye problemy // Trudy BGTU. 2014. No. 7: Ekonomika i upravleniye. Pp. 60−64. (In Russian) 2. Национальная стратегия устойчивого социально-экономического развития Рес-публики Беларусь на период до 2020 г. / Национальная комиссия по устойчивому развитию Респ. Беларусь; Редколлегия: Я. М. Александрович и др. – Мн.: Юнипак. – 200 с. = Natsionalnaya strategiya ustoychivogo sotsialno-ekonomicheskogo razvitiya Respubliki Belarus na period do 2020 g. / Natsionalnaya komissiya po ustoychivomu razvitiyu Respubliki Belarus; Redkollegiya: Aleksandrovich Ya.M. i dr. – Minsk: Yunipak. – 200 s. (In Russian)

МЕТОДИКА ОЦЕНКИ УРОВНЯ УСТОЙЧИВОСТИ РАЗВИТИЯ РЕГИОНА

Аннотация. В статье предложена методика оценки уровня устойчивости развития ре-гиона, которая позволяет получить интегральную оценку, пропорционально вклю-чающую индексы социального, экономического и экологического развития региона, и определить степень устойчивости развития территории. Приведены результаты апро-бации методики на примере Беловежского экологического региона (БЭР). Ключевые слова: методика оценки; устойчивое развитие; регион.


© ECONF.org 22

УДК 657.6(045) Патраманська Людмила Юріївна асистент кафедри фінансового контролю і аналізу Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця [email protected] Ксьоншка Аліна Василівна студентка Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця [email protected] Перемишленікова Юлія Ігорівна студентка Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця [email protected]

РЕВІЗІЯ ЯК МЕТОД ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ

Анотація. В статті розкрито сутність ревізії на основі вивчення законодавчо-нормативних актів та узагальнення опублікованих із досліджуваної проблематики робіт. Відображено її об’єкт, мету та завдання. Також уточнено методи та принципи проведення ревізії. Ключові слова: ревізія, перевірка, мета ревізії, методи ревізії.

Формування ринкової економіки в Україні розпочинається з відтворення

ринкових інститутів, які існували лише у зародковому стані. Ревізія виступає

одним із найважливіших методів фінансового контролю і становить перевірку

фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій за звітний

період. Але теоретичні засади даного поняття остаточно не визначені. Це все

обумовлює актуальність обраного напрямку дослідження.

Одним із головних завдань економічної науки в умовах сьогодення є

одночасне забезпечення ефективної та законної діяльності суб’єктів

господарювання всіх форм власності. Задля вирішення цього завдання постійно

вдосконалюється система контролю і ревізії. У свою чергу, інтерес до проблеми

з боку науковців втілюється у великій кількості теоретичних напрацювань,

присвячених питанням контролю і ревізії в сучасних умовах.

Основні проблеми ревізії досліджували великі вітчизняні науковці, такі

як М. Баленкова, Ф. Бутинець, П. Германчук, О. Гребельник, Л. Дікань,


© ECONF.org 23

О. Огійчук, В. Панікаров, В. Плаксієнко, Т. Сморжанюк, І. Стефанюк.,

Р. Стрельніков, Л.Сук, П. Сук, Л. Сухарева, А. Шпиг.

Метою даної статті є визначення сутності, мети та завдання ревізії,

розглянути предмет, методи та принципи проведення ревізії.

Слово «ревізія» походить від латинського слова revision, що означає

«перегляд». На сьогодні існують різні підходи до визначення поняття «ревізія»

(табл. 1).

Таблиця 1

Сутність поняття «ревізія»

Автор Поняття

Пупко Г. М. [5, с. 22]

Ревізія – це система заходів щодо здійснення документальної і фактичної перевірки виробничої і фінансово- господарської діяльності підприємств за певний період з метою встановлення законності, достовірності та економічної доцільності вироблених господарських операцій.

Бутинець Ф. Ф. [1, с. 220]

Ревізія – це метод контролю за діяльністю підприємств, у процесі якого встановлюється законність, достовірність та економічна доцільність здійснених господарських операцій.

Дікань Л. [3, с. 125]

Ревізія – це документальний спосіб перевірки діяльності суб’єкта господарювання з точки зору дотримання законності та доцільності здійснення господарських операцій, ефективності та якості роботи на основі використання даних обліку, звітності, інших джерел.

Голощанов Н. А. [2, с. 154]

Ревізія – це форма контролю, що становить систему обов’язкових контрольних дій, спрямованих на документальне та фактичне обстеження здійснених підприємством, установою або організацією господарських операцій та їх наслідків, бухгалтерського обліку та звітності з метою виявлення незаконних мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів, недостачі коштів і матеріальних цінностей, нецільового і неефективного їх використання, встановлення винних у порушенні законодавства посадових та матеріально відповідальних осіб і спричинених порушеннями фінансових втрат.

Отже, визначення «ревізії» можна трактувати по-різному. Деякі автори

визначають «ревізію» як систему заходів щодо здійснення документальної і

фактичної перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності


© ECONF.org 24

підприємств, інші як метод чи форму контролю. За визначенням Діканя Л.

ревізія є документальним способом перевірки діяльності суб’єктів

господарювання. На наш погляд, найбільш вдалим є визначення Бутинця Ф. Ф.,

яке є точним і лаконічним.

Фактично ревізія - це комплекс взаємопов’язаних перевірок фінансово-

господарської діяльності підприємств, що здійснюється прийомами

документального та фактичного контролю, спрямованого на виявлення

обґрунтованості, доцільності та економічної ефективності виконання

господарських операцій, стану збереження майна.

Перевірка – це обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-

господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.

Результати перевірки оформляються довідкою або доповідною запискою.

За своєю суттю ревізія передбачає вивчення раніше здійснених

господарських операцій на підставі документів. Внутрішню ревізію проводять

на конкретному підприємстві спеціально призначені для цього ревізори.

З іншого боку, ревізія є частиною науки про контроль. Вона тісно

пов’язана з бухгалтерським обліком, економічним аналізом, фінансами, правом,

математикою та іншими науками.

До передумов виникнення ревізії відносять наступні пункти, що

наведенні на рис. 1. [4, c. 289]:

не усвідомлення окремими працівниками необхідності ощадливості та збереження власності;

недоліки у підборі кадрів матеріально відповідальних осіб, низька якість інвентаризації, недосконалість системи матеріальної відповідальності тощо.

не завжди ефективний попередній і поточний контроль з боку керівників, керівників, бухгалтерів і фахівців відповідних служб;


© ECONF.org 25

Рис. 1. Причини виникнення ревізії

Основна мета ревізії — виявити господарські й фінансові порушення,

зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марнотратства, визначити

причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити заходів до

відшкодування завданого збитку, розробити заходи з усунення недоліків і

порушень, а також притягнути до відповідальності (адміністративної чи

кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.

До основних завдань внутрішньої ревізії належать:

- встановлення ефективності виконання цільових установок керівництва

підприємства;

- виявлення недоліків у системі інформаційного забезпечення

менеджменту;

- своєчасне виявлення порушень і недоліків у діяльності структурних

підрозділів (стратегічних бізнес-одиниць), опрацювання оптимальних рішень

щодо ліквідації та усунення причин виникнення цих недоліків;

- перевірка якості виконання функціональних обов’язків персоналу,

дотримання внутрішніх і зовнішніх інструкцій при здійсненні фінансово-

господарської діяльності;

- перевірка відповідності фактичного стану майна (в натуральному та

вартісному виразі) даним бухгалтерського обліку;

- встановлення відповідності фактичних затрат їх нормативним

значенням,

- вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених у ході аудиту

недоліків та мобілізації наявних резервів [6, с. 85].

Об’єктами ревізії на будь-якому підприємстві є документальна

інформація про наявність та рух коштів, виробничих запасів, готової продукції,

основних засобів, капіталу, використання трудових ресурсів і фонду оплати


© ECONF.org 26

праці, процес створення і реалізації продукції, а також розрахункові, кредитні

операції, джерела формування коштів та їх цільове використання.

Суб'єктами внутрішньої ревізії, як правило, є ревізійні комісії

підприємств.

Оскільки основний зміст роботи органів внутрішньої ревізії полягає у

збиранні, аналізі інформації та формуванні на цій основі висновків і

рекомендацій, керівництво підприємства повинно дбати про те, щоб служба

внутрішньої ревізії мала можливість отримувати всю необхідну їй інформацію.

Тому слід чітко визначити місце відділу в організаційній структурі, щоб

забезпечити:

1) ефективний рух інформації у двох напрямках: вхідної інформації – до

органів внутрішньої ревізії із різних підрозділів підприємства як планово-

економічних, фінансових, так і виробничих структурних підрозділів; вихідної

інформації – із відділу внутрішньої ревізії до керівників відповідного рівня з

метою виконання рекомендацій внутрішніх аудиторів;

2) співробітництво та взаємозв'язки з іншими службами та відділами

підприємства. Для того щоб ефективно виконувати свої функції, в процесі

збирання інформації органи внутрішньої ревізії повинна враховувати і вивчати

існуючу на підприємстві систему інформаційних потоків. Це одна з передумов,

що забезпечує інтегральну взаємодію органів внутрішньої ревізії з іншими

підсистемами управління, без чого неможливо конструктивно вирішувати

проблеми ефективної організації органів внутрішньої ревізії як підсистеми

управління.

Для належного виконання покладених на органи внутрішньої ревізії

завдань і функцій необхідно керуватися такими принципами:

1. Незалежність – органи внутрішньої ревізії мають бути незалежними від

діяльності підрозділів, які вона перевіряє;

2. Професійна майстерність - ревізорські перевірки мають бути виконані

на високому професійному рівні;


© ECONF.org 27

3. Доказовість - висновки ревізора повинні базуватися на основі

документальних підтверджень здійснення того чи іншого господарського

факту;

4. Чіткий вираз думки – висновок ревізора має бути максимально точним

і стислим.

На сьогодні внутрішня ревізія не виконує повноцінно своїх завдань, у

тому числі і за рахунок несвоєчасного вжиття заходів керівництвом

підприємства. Недоліками роботи підрозділів внутрішньої ревізії є: недостатнє

розуміння керівниками підприємства персональної відповідальності за

діяльність органів внутрішньої ревізії; відсутність внутрішнього нормативного

забезпечення; не розуміння підходів щодо організації роботи даного

контрольного органу.

Отже, основними шляхами підвищення ефективності внутрішньої ревізії

на підприємствах є: укомплектування професійними працівниками; чітка

організація роботи внутрішніх ревізорів, зокрема відповідне забезпечення

внутрішніми нормативними документами; виконання рекомендацій служби

внутрішньої ревізії та прийняття відповідних рішень керівниками.

Список використаних джерел 1. Бутинець Ф. Ф. Контроль і ревізія. / Ф.Ф. Бутинець, С.В. Бардаш, Н.М. Малюга.-

Житомир: ЖІТІ, 2012. - 512 с. 2. Голощанов Н. А. Контроль и ревизия / Голощанов Н. А., Соколов А. А. – М. : Альфа-

Пресс, 2007. - 320 с. 3. Дікань Л. В. Контроль і ревізія: Навч. посібник. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Знання,

2011. - 327 с. 4. Живко З.Б. Контрольно-ревізійна діяльність /З.Б.Живко, І.О. Ревак, М.О. Живко. – [навч.

посіб]. – К. : Алерта, 2012. – 496 с. 5. Пупко Г. М. Аудит и ревизия : учебн. пособие / Пупко Г. М. – М. : Изд-во "Книжный

дом", 2012. – 385 с. 6. Усач Б. Ф. Контроль і ревізія: Підручник. - 4-е вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2011.-

253 с.

AUDIT AS A METHOD OF FINANCIAL CONTROL

Abstract. The article focuses on the essence of revision which is researched on the basic of legislative standards and review of the relevant literature. Its objectives, goals and task are determinated. The methods and principles of auditing are defined. Key words: revision, audit, audit’s goals, audit’s methods.


© ECONF.org 28

Шумская Яна Дмитриевна студентка Полесский государственный университет, г. Пинск [email protected]

ДЕНЕЖНЫЕ ДОХОДЫ НАСЕЛЕНИЯ КАК ОСНОВА

ПОТРЕБИТЕЛЬСКОГО СПРОСА Аннотация. В представленной статье проанализировано влияние денежных доходов населения на потребительский спрос. При изучении проблемы была поставлена задача охарактеризовать современное состояние денежных доходов населения в Республике Беларусь, изучить структуру потребительских расходов и доходов населения, проанализировать розничный товарооборот, а также определить коэффициент опережения в Республике Беларусь на современном этапе. Ключевые слова: денежные доходы населения, номинальная заработная плата, реальные располагаемые денежные доходы, бюджет прожиточного минимума, потребительские расходы, розничный товарооборот, коэффициент опережения.

Доходы населения выступают главным фактором, определяющим

величину и структуру потребительского спроса.

Общий объем денежных доходов в расчете на душу населения Беларуси

составил в 2014 году 3 893,6 тыс. руб. в месяц и превысили бюджет

прожиточного минимума в 3,8 раза (в 2013 году расчетная величина бюджета

прожиточного минимума в расчете на душу населения составила 1 023,5 тыс.

руб. в месяц).

Номинальная начисленная заработная плата работников Республики

Беларусь в 2014 году по сравнению с 2013 годом уменьшилась и составила

120,4%.

Реальные располагаемые денежные доходы населения Республики

Беларусь в 2014 году по сравнению с 2013 годом уменьшились и составили

100,1%.

В Беларуси удельный вес населения с доходами ниже бюджета

прожиточного минимума по итогам 2013 года составил 5,5% и увеличился на

0,3 процентных пункта по сравнению с 2010 годом.


© ECONF.org 29

Среди семей с детьми удельный вес населения с доходами ниже

бюджета прожиточного минимума сократился до 65,9% в 2013 году с 75,7% в

2010 году, без детей - вырос до 21,3% с 19,2% соответственно (таблица1).

Таблица 1 – Денежные доходы населения Республики Беларусь за 2010-2014 гг.

2010 г. 2011 г. 2012 г. 2013 г.

Денежные доходы в расчете на

душу населения, тыс. руб. в месяц 952,4 1457,7 2831,4 3893,6

Номинальная начисленная

заработная плата работников, в %

к предыдущему году

124 156,1 193,5 137,7

Реальные располагаемые

денежные доходы населения, в %

к предыдущему году

114,8 98,9 121,5 116,3

Бюджет прожиточного минимума

(в расчете на душу населения в

месяц), тыс. руб.

275,2 474,4 825,2 1023,5

Удельный вес населения с

доходами ниже бюджета

прожиточного минимума, в % от

общего числа

5,2 7,3 6,3 5,5

Соотношение среднедушевого

располагаемого дохода и

бюджета прожиточного

минимума, в %

346,1 307,3 343,1 380,4

Примечание – Источник: [1]

В структуре денежных доходов населения наибольший удельный вес в

2013 году составили оплата труда (64,1%) и трансферты населению (21%)

(рисунок 1).


© ECONF.org 30

Рисунок 1 - Структура денежных доходов населения Республики Беларусь в 2010-2013

гг. (в %)

Примечание – Источник: [Собственная разработка]

Структура потребительских расходов домашних хозяйств во многом

говорит об уровне жизни. Чем больше средств население тратит на продукты

питания, тем ниже уровень жизни. В Республике Беларусь расходы домашних

хозяйств в основном и приходятся на питание [2].

В структуре потребительских расходов доля продуктов питания

увеличилась до 37,7% в 2013 году с 36,8% в 2010 году, доля

непродовольственных товаров выросла с 21% до 22,9% соответственно,

расходы на оплату жилищно-коммунальных услуг составили 4,4% в 2013 году

и сократились на 2,6% по сравнению с 2010 годом.

Розничный товарооборот в 2013 году составил 268 018,7 миллиардов

рублей, что в сопоставимых ценах на 2,3% больше 2010 года.

Доля продажи в 2013 году пищевых продуктов, напитков и табачных

изделий в розничном товарообороте составила 48%, непродовольственных

товаров – 52%.

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

100

2010 2011 2012 2013

63,165,4 63,9 64,1

12,710,6 10,5 10,3

20,4 20 20,7 21

2,5 2,5 3,8 3,81,3 1,5 1,1 0,8

оплата труда

доходы от предпринимательской и иной деятельности, приносящей доход

трансферты населению

доходы от собственности

прочие доходы


© ECONF.org 31

В 2013 году населению продано пищевых продуктов, напитков и

табачных изделий на 111,7% к уровню соответствующего периода прошлого

года, непродовольственных товаров – на 124% к уровню соответствующего

периода прошлого года.

В расчете на душу населения розничный товарооборот в 2013 году

составил 28 313,8 тысяч рублей. В 2010 году этот показатель составлял 6 834,7

тысяч рублей.

В розничном товарообороте в 2013 году 78,5% товарооборота

приходится на организации торговли, 21,5% – на рынки, торговые центры.

В Республике Беларусь коэффициент опережения в 2013 году

увеличился по сравнению с 2010 годом и показал, что рост реальных

денежных доходов населения опережает в 1,22 раза рост производства

потребительских товаров.

Таким образом, можно сделать выводы, что денежные доходы

населения Республики Беларусь значительно увеличивались на протяжении

2010-2013 гг. Главными источниками доходов населения являются оплата

труда и трансферты населению, что говорит о том, что расходы государства

по линии социальной поддержки населения занимают значительную часть в

госбюджете. Структура потребительских расходов показывает увеличение

потребления и продовольственных, и непродовольственных товаров. Однако,

потребление продуктов питания на 14,8% выше, чем непродовольственных

товаров. Розничный товарооборот также увеличивался в течение 2010-2013 гг.

Наиболее высокий объем розничного товарооборота обеспечивают

организации торговли. В структуре розничного товарооборота наибольший

удельный вес составили непродовольственные товары, то есть население

отдает приоритет улучшению условий и качеству жизни. Также, можно

сделать вывод: темп роста реальных денежных доходов опережает темп роста

производства потребительских товаров, что стимулирует потребление.


© ECONF.org 32

Список использованных источников 1. Национальный Интернет-портал Республики Беларусь [Электронный ресурс] /

Белорусский Национальный статистический комитет. – Минск, 2015. – Режим доступа: http://www.belstat.by/. - Дата доступа: 02.04.2015.

2. Национальный Интернет-портал Российской Федерации [Электронный ресурс] / SCI-ARTICLE. Публикация научных статей. – Москва, 2015. – Режим доступа: http://www.sci-article.ru/. - Дата доступа: 02.04.2015.

INCOMES OF THE POPULATION AS THE BASIS OF CONSUMER

DEMAND

Abstract. In the present article analyzes the influence of income by consumer demand. In the study of the problem has been tasked to characterize the current state of population income in the Republic of Belarus, to study the structure of consumer spending and income, analyze retail turnover, as well as to determine the coefficient of advancing in the Republic of Belarus at the present stage. Keywords: cash income, nominal wages, real disposable income, subsistence wage, consumer spending, retail turnover coefficient advance.


© ECONF.org 33

УДК 331.91

Вакулина Вера Ивановна студентка 2 курса, экономического факультета Полесский государственный университет, г. Пинск [email protected]

СРАВНЕНИЕ МИНИМАЛЬНОЙ ЗАРАБОТНОЙ ПЛАТЫ РАЗВИТЫХ

СТРАН ЕВРОПЫ

Аннотация. Заработная плата является основой благополучия населения. Наиболее эффективным средством регулирования заработной платы является установление минимума заработной платы. В развитых странах мира всегда заработная плата превышает размер менее развитых стран мира. Установление эффективного минимума заработной платы может повлечь за собой повышение производительности труда.

Ключевые слова: минимальная заработная плата; размер заработной платы; почасовая ставка; система оплаты труда.

Заработная плата является основным источником доходов населения.

Актуальность темы заключается в том, что заработная плата является основой

благополучия населения, а значит, заработная плата и в перспективе будет

наиболее мощным стимулом повышения результативности труда и

производства в целом.

Целью данной работы является сравнить минимальную заработную плату

развитых стран Европы и проанализировать их.

Низкооплачиваемый труд малопроизводителен, не обеспечивает

нормального воспроизводства рабочей силы, консервирует низкий уровень

организации и условий труда. Каждый работник желает иметь высокую

зарплату, а работодатель стремиться иметь минимальные издержки. Это

становится проблемой и может привести к ухудшению положения страны. Для

решения данной проблемы в оплате труда необходимо определить

рациональный путь установления размера заработной платы, который бы

удовлетворял интересы работников и нанимателей.

Так сложилось, что в некоторых странах ЕС, минимальная заработная

плата не устанавливается. В США, Великобритании, Японии и Ирландии


© ECONF.org 34

устанавливаются минимальные почасовые ставки и в январе 2015 г. ввели в

Германии (8,50 евро). Наиболее эффективным средством регулирования

заработной платы в рыночных экономиках является установление минимума

заработной платы. В развитых странах мира всегда заработная плата превышает

размер менее развитых стран мира. Рассмотрим размеры минимальной

заработной платы стран, которые представлены в таблице.

Исходя из таблицы, можно сделать вывод, что высокий размер

минимальной заработной платы установлен в Люксембурге (1921,03 евро),

Бельгии (1501,80 евро) и в Нидерландах (1495,20 евро), а низкой считается

минимальная заработная плата в Испании (752,90 евро) и Греции (683,80

евро). Размер минимальной заработной платы, установленный в 2013 г. не

изменился, т.к. самая высокая заработная плата осталась в Люксембурге

(1 921 евро), Бельгии (1502 евро) и Нидерландах (1486 евро) [2].

Каждая страна выбирает свои форму, систему оплаты труда, средства

государственного регулирования заработной платы. Конечно же, каждая из

них имеет свои плюсы и недостатки. Но необходимо выбирать такую

систему, форму и средства государственного регулирования заработной

платы, чтобы недостатков было как можно меньше. Установление

эффективного минимума заработной платы может повлечь за собой

повышение производительности труда, т.к. высокая заработная плата

мотивирует работников к более продуктивному труду.

Таблица - Минимальная заработная плата развитых стран Европы на 2015

г.,EUR [1].

Название страны

Франция Испания Люксембург Бельгия Греция Нидерланды

Ирландия

Миним. зарплата

1445,38 752,90 1921,03 1501,80 683,80 1495,20 1461,90


1. Минимальная заработная плата в 2014 [Электронный ресурс] / TRADING ECONOMICS. – Режим доступа: http://ru.tradingeconomics.com/france/minimum-wages. – Дата доступа: 18.03.2015.

2. Минимальный размер оплаты труда в странах Европы-2013 [Электронный ресурс] / Риарейтинг. – Режим доступа: http://riarating.ru/infografika/20130305/610543725.html. – Дата доступа: 18.03.2015.


© ECONF.org 35

COMPARISON OF THE MINIMUM WAGE DEVELOPED COUNTRIES OF EUROPE

Abstract. The salary is the basis for the well-being of the population. The most effective means of regulation of wages is the establishment of a minimum wage. In developed countries, wages are always larger than the less developed countries of the world. Establishing an effective minimum wage could lead to an increase in productivity.

Keywords: minimum wage; wages; hourly rate; wage system.


© ECONF.org 36

УДК 314.74 Вакулина Надежда Ивановна студентка 2 курса, экономического факультета Научный руководитель – С.А. Клещёва, ст. преподаватель Полесский государственный университет [email protected]

ДЕМОГРАФИЧЕСКАЯ И МИГРАЦИОННАЯ СИТУАЦИЯ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ: РЕТРОСПЕКТИВА И ПРОГНОЗ

Аннотация. Вся история развития человечества неразрывно связана с изменениями динамики численности и воспроизводства населения. Мировые процессы народонаселения в последнее время оказывают всевозрастающее влияние на международные отношения и политику. В данной работе проведен анализ феномена демографии и миграции населения. Обоснована целесообразность использования результатов изучения и измерения миграционного опыта для прогнозирования миграционной подвижности населения в целях последующего управления миграционными процессами. Ключевые слова: миграция населения, депопуляция, миграционный обмен, рождаемость, смертность. Численность населения Беларуси по состоянию на 1 января 2015 года

составила 9 481 тыс. человек [1]. До начала 90-х годов она постоянно росла, но

темпы роста постепенно снижались. Особенно интенсивно это снижение

проявилось в 90-е годы, а с 1993 года начался процесс естественной убыли

населения. Ее масштабы, составившие в 1993 году 11,2 тыс. человек. В целом за

1994–2014 годы численность населения сократилась более чем на 775,3 тыс.

человек. Уникальную информацию о численности и составе населения по полу,

возрасту, национальности, и другим характеристикам представляет перепись

населения. Она является важнейшим информационным ресурсом о населении,

получаемом на государственном уровне путем опроса граждан. На территории

Республики Беларусь перепись населения проводилась 10 раз. По данным

переписи 2009 года численность населения, по сравнению с первой

послевоенной переписью 1959 года, увеличилась на 15%.


© ECONF.org 37

Таблица - 1. Динамика численности населения Беларуси от переписи к переписи

Год переписи

Численность населения,

тыс. человек

Темп роста (в % к предыдущей переписи)

1959 г. 8031,7 100,0

1969 г. 8992,2 112,0

1979 г. 9532,5 106,0

1989 г. 10151,8 106,5

1999 г. 10045,2 98,9

2009 г. 9513,6 94,5

Темпы прироста населения начали постепенно снижаться уже с начала

70-х годов. Начиная с 1993 года в стране началась депопуляция: годовая

численность умерших превысила численность родившихся и, несмотря на

отмечавшийся в это время положительный миграционный прирост население в

стране стало уменьшаться. В последний период объем естественной убыли

населения увеличивался с каждым годом.

Всего за 1989-1998 годы в республике родилось только 1162,8, а умерло

1244,1 человек, в результате за десять лет межпереписного периода

естественная убыль населения составила 81,3 тысячи человек. Соответственно,

чистая миграция за эти годы составила минус 25,3 тысячи человек. По данным

переписи 2009 года численность населения Республики Беларусь составила 9

503, 8 тысячи человек, в том числе городского населения – 7 064,5, сельского –

2 439,3 тысячи человек. По сравнению с переписью 1999 года численность

населения Республики Беларусь сократилась на 541,4 тысячи человек, при этом

городское население увеличилось на 103,0 тысячи человек, сельское

уменьшилось на 644,4 тысячи человек.

Изменение уровня рождаемости и смертности являются одним из

основных факторов, влияющих на численность населения. С 1959 года

тенденция рождаемости в республике существенно изменялась несколько раз. В

1960 году в республике родилось 200 тыс. детей – наибольшее количество за

все послевоенные годы, затем этот показатель стал уменьшаться.


© ECONF.org 38

Рисунок - 1. Общий коэффициент рождаемости и смертности в Республике

Беларусь за 1990-2013гг.

Заметный рост рождаемости наблюдался с 2000-х годов, обусловленный

государственной поддержкой семей с детьми. Если в 1960 году общий

коэффициент рождаемости составлял 24,4 в расчете на 1000 населения, то в

1985 году – 16,5, в 1995 году – 9,9 и в 2000 году – 9,1. За период с 1990 года по

2001 год число родившихся детей уменьшилось со 142,2 тыс. до 91,7 тысяч.

Рост количества родившихся в конце 90-х годов был связан с увеличением

численности женщин детородного возраста (15–49 лет): 1995 год – 2563,2 тыс.

женщин; 2000 – 2640,8 тыс.; 2002 – 2663,9 тысяч [1].

Суммарный коэффициент рождаемости стабилизировался на крайне

низком уровне. В 2013 году родилось 117,9 тыс. человек, что на 24,3 тыс.

человек меньше, чем в 1990 году, а общий коэффициент рождаемости

сократился с 13,9 на 1000 населения до 12,5. Факторы, которые влияют на

снижение рождаемости: ухудшение экономического положения населения;

ухудшение репродуктивного здоровья населения; изменения шкалы жизненных

ценностей молодого поколения.

Одним их основных критериев оценки и характеристик экономического и

социального благополучия населения являются показатели смертности.

В начале 90-х годов тенденция снижения смертности и медленного роста

средней продолжительности жизни сменилась на противоположную. В 1990

году на 1000 населения приходилось 10,7 умерших, в 2013 году – 13,2. По

уровню общего показателя смертности Беларусь занимает третье место среди

республик СНГ после Украины и России. Особенностью этого процесса

0

5

10

15

20

1990 г. 2000 г. 2005 г. 2010 г. 2013 г.


© ECONF.org 39

является сверхсмертность мужского населения, при которой смертность

мужчин значительно превышает смертность женщин.

В 2013 году общий коэффициент смертности мужчин составил 13,8

промилле, а у женщин – 11,3 промилле, в 1960 году, соответственно 28,2 и 15,4.

Уровень смертности, прежде всего, обусловлен накоплением неблагоприятных

изменений в общественном здоровье населения в сочетании с воздействием

высокого уровня стресса, снижением качества жизни в условиях

неудовлетворительного состояния социальной сферы.

Существенным резервом восполнения потерь человеческих ресурсов

является миграция. Основной миграционный обмен происходит с Россией,

Украиной и Казахстаном, на долю которого приходится около 90%

прибывающих в Республику Беларусь. Особенностью внешних миграционных

процессов в Беларуси на современном этапе является положительный

миграционный прирост. Однако его объемов недостаточно для компенсации

убыли населения и трудовых ресурсов.

Неотъемлемой частью характеристики демографической ситуации

является прогноз сложившихся тенденций и оценка их последствий с точки

зрения динамики численности населения и его структур. Согласно

демографическому прогнозу, выполненному в НИИ статистики Минстата

Республики Беларусь, в ближайшие 5 лет продолжится тенденция сокращения

численности населения в результате превышения его естественной убыли над

миграционным приростом. Его численность к 2020 г. составит менее 8,5 млн.

чел. Если современные показатели рождаемости и смертности сохранятся

неизменными, а миграционный прирост будет отсутствовать, то даже с учетом

имеющегося демографического потенциала прошлых лет, население страны

уменьшится более чем в 2 раза уже к концу ХХІ века [3].

Будущее демографическое развитие Беларуси зависит от устойчивости

социально-экономического развития страны, от действенности мер

государственной семейной и миграционной политики, распространения

здорового образа жизни, улучшения экологической ситуации и повышения


© ECONF.org 40

качества жизни населения. В условиях ожидаемого сокращения численности

населения в демографической политике государства акценты сосредоточены на

улучшение физического и репродуктивного здоровья, создание предпосылок

для повышения рождаемости и увеличения ожидаемой продолжительности

жизни, всестороннее укрепление института семьи.

Список источников литературы 1. Статистический сборник: миграция населения в РБ [Электронный ресурс] -

Минск- 2014. 2. Рубин, Я.И. Современная демографическая проблема в Беларуси/ Я.И. Рубин//

Социологические исследования – 2009. – № 2. 3. Шахотько, Л.П. Модель демографического развития Республики Беларусь / Л.П.

Шахотько. - Минск: Беларуская навука, 2010.

DEMOGRAPHIC AND MIGRATION SITUATION IN THE REPUBLIC OF BELARUS: RETROSPECTIVE AND FORECAST

Abstract. The whole history of human development is inextricably linked with the changes of population dynamics and reproduction of the population. The world population in recent times have increasingly influencing international relations and politics. In this study, the analysis of the phenomenon of demography and migration. It justifies expediency of use of the results of the study and measurement of the migration experience to predict the migration mobility of the population for subsequent management of migration processes. Keywords: migration, depopulation, migration, fertility, mortality.


© ECONF.org 41

УДК 33 Жукович Татьяна Павловна студент Полесский государственный университет [email protected]

СОВРЕМЕННОЕ СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ ФАКТОРИНГОВОГО КРЕДИТА В ЭКОНОМИКЕ РЕСПУБЛИКИ

БЕЛАРУСЬ

Аннотация: В настоящее время на финансовом рынке появляются новые формы и методы получения денежных средств, которые могут быть использованы как источники финансирования деятельности предприятия. Так, механизм факторинга поможет финансовому менеджеру превратить долги в наличность. Ключевые слова: факторинг; факторы, сдерживающие развитие факторинга; факторинговые операции. Рынок факторинговых услуг в Республике Беларусь начал развиваться

сравнительно недавно. В национальном законодательстве факторинговые

операции закреплены в 1995г. (Порядок проведения факторинговых операций в

Республике Беларусь от 18.09.95г. №605). Белорусские банки столкнулись с

полным отсутствием практического опыта в данной области, научной и

методической литературы, невозможностью доступа в современным

факторинговым технологиям, широко используемым в странах с развитой

рыночной экономикой. Эти факторы привели к неправильному понимаю

экономической сущности факторинга и к низкому качеству факторинговых

услуг. В основном факторинговые операции сводились к краткосрочному

банковскому кредитованию или к дисконтным операциям.

Согласно Банковскому кодексу Республики Беларусь, факторинг –

финансирование под уступку денежного требования, при котором одна сторона

(фактор) обязуется другой стороне (кредитору) вступить в денежное

обязательство между кредитором и должником на стороне кредитора путем

выплаты кредитору суммы денежного обязательства должника с дисконтом,

другими словами, факторинг - это кредитование оборотного капитала

предприятия-поставщика, при котором происходит переуступка банку


© ECONF.org 42

неоплаченных долговых требований, возникающих между производителями и

потребителями в процессе реализации товара. Исполнение обязательств по

договору факторинга может быть обеспечено путем залога, поручительства,

гарантии и другими способами. Главная задача факторинга – дать немедленные

дополнительные финансы, а не выслеживать должников [2].

В настоящее время качественное факторинговое обслуживание может

оказать поддержку отечественным субъектам хозяйствования: содействовать

развязке неплатежей, повышению конкурентоспособности отечественных

товаров, укреплению финансового положения. Но при осуществлении

факторинговых операций банки и предприятия сталкиваются с проблемами:

1) Проблемы, связанные с несовершенным законодательным регулированием

(ограничение применения операций международного факторинга, не

разработан механизм регресса, отсутствие единого подхода при отнесении

данной сделки к кредитным, дисконтным и прочим банковским операциям и

другие);

2) Проблемы, связанные с деятельностью отечественных предприятий

(неустойчивое финансовое положение, низкая конкурентоспособность

отечественных товаров на внутреннем и международном рынках,

применение бартерных сделок в расчетах, низкий уровень развития малого

бизнеса и другие);

3) Проблемы, связанные с деятельностью банков (сложности при получении

факторинга, не обеспеченного залогом, недостаточное развитие маркетинга

факторинговых услуг, нехватка средств для внедрения современных

технологий факторингового обслуживания клиентов, сложности в оценке и

принятии кредитных рисков, отсутствие информационной системы о

платежеспособности белорусских предприятий и их взаимодействии с

кредитными организациями).

В результате вышеперечисленные проблемы привели к недостаточно

высокому уровню развития рынка факторинговых услуг в Республике Беларусь.


© ECONF.org 43

Сегодня данный вид деятельности является лицензируемым и

осуществлять его вправе только коммерческие банки, что обусловлено такими

факторами, как: недостаточность опытного персонала, отлаженной технологии,

высококлассного программного обеспечения для обслуживания факторинговых

операций специализированными фирмами. В мировой практике операции

факторинга оказывают специализированные факторинговые фирмы [1, c. 156].

Наиболее перспективной сферой применения факторинговых операций

как в Республике Беларусь, так и за рубежом является производство продуктов

питания или товаров повседневного спроса, что определяется высокой

ликвидностью данного вида товаров и их низкой оборачиваемостью. Для

поставщика товаров использование факторинговых операций позволит

увеличить спрос на товары и объем продаж, повысить конкурентоспособность

товаров, создать для покупателей выгодные условия для сотрудничества (на

условиях отсрочки платежа), следовательно, данные выгоды позволят

покупателю эффективно использовать оборотные средства в интересах

производства, а не отвлекать их на погашение долга [5, c. 137].

Среди перспективных и активно развивающихся областей применения

факторинга в Республике Беларусь выступает также сфера услуг. Белорусские

предприятия, специализирующиеся в сфере услуг, обратившись к услугам

банка по предоставлению полного набора факторинговых услуг, могут

получить ряд экономических преимуществ: ускорить оборачиваемость средств

путем заблаговременной реализации долговых требований, упростить

структуру баланса, сократить бухгалтерские, административные и иные

расходы, связанные с взиманием дебиторских задолженностей, получением

банковского кредита. Все выгоды от использования факторинга способствуют

укреплению позиций компаний-поставщиков на высококонкурентном рынке

услуг путем использования полученных дополнительных оборотных средств в

целях увеличения объема продаж [6, c. 40].

Для белорусских предприятий дополнительным стимулом использования

факторинга в своей деятельности выступает возможность отнесения затрат по


© ECONF.org 44

факторинговым операциям на себестоимость, что регламентируется

Положением по составу затрат, включаемых в себестоимость продукции (работ,

услуг), утвержденным Министерством экономики Республики Беларусь, от

26.01.1998г. № 19-12/ 397 (с изменениями и дополнениями по состоянию на 5

декабря 2007 года), а при использовании в качестве источника финансирования

банковского кредита предприятие не получает такого рода выгоды согласно

законодательству.

Существенным преимуществом факторинга перед банковским кредитом

для поставщика выступает также отсутствие со стороны банка – фактора

контроля за целевым использованием средств, переданных банком кредитору в

качестве оплаты за поставленный товар (услугу).

Преимущества для банков, осуществляющих факторинговое

обслуживание клиентов, – факторинг является высокодоходной операцией,

позволяющей получать не только дополнительный доход, но и увеличивать

количество своих клиентов путем осуществления их комплексного

обслуживания на финансовом рынке. В свою очередь, обслуживание

предприятий, связанных между собой торговыми отношениями, в одном банке

способствует уменьшению случаев неплатежей, задержек платежей и в целом

приводит к укреплению платежной дисциплины и устойчивости банков, что

немаловажно для белорусской экономики.

Сдерживающими факторами применения факторинга в Беларуси

выступают низкая платежеспособность субъектов хозяйствования, достаточно

низкий общий уровень финансовой культуры потенциальных кредиторов и

должников и падение уровня деловой активности [4, c. 129].

Однако, учитывая высокую потребность субъектов хозяйствования

экономики Беларуси в факторинговом обслуживании, выгоды и преимущества,

приобретаемые от данного вида операций, можно ожидать интенсивное

развитие факторинга в Беларуси при выполнении ряда условий и внесении

коррективов в существующий механизм проведения данной операции.


© ECONF.org 45

Так, необходимыми основаниями для успешного развития

факторинговых операций в Беларуси является доработка и приведение в

соответствие нормативных документов, регламентирующих проведение

факторинга; создание условий для эффективного применения данного вида

операций как банкам - факторам, так и поставщикам и покупателям [3, 294].

Таким образом, оценивая факторинг с точки зрения открываемых им

возможностей в сложившихся экономических условиях в Республике Беларусь

его можно считать важным инструментом современного менеджмента,

особенно в отношении финансирования и руководства предприятием,

управления экономическими рисками.


1) Лизинг и кредит. –М.: Ист- Сервис, 2004. – 453 с. 2) Белинвестбанк [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.belinvestbank.by/corporate-clients/credits/factoring.php. - Дата доступа: 16.04.2015. 3) Кредиты, инвестиции/Под рук. А.Г. Куликова.–М.:Приор, 2001. – 213 с. 4) Панова Г.С. Анализ финансового состояния коммерческого банка. –М.:Финансы и статистика, 2004. –396 с. 5) Носкова И.Я., Максимова Л. М. Международные экономические отношения. –М.:ЮНИТИ, 2004 –198 с.

CURRENT STATE AND PROSPECTS OF DEVELOPMENT OF THE FACTORING CREDIT IN THE ECONOMY OF THE REPUBLIC OF

BELARUS

Abstract: At present, the financial market, new forms and methods of obtaining cash that can be used as sources of financing of the company. Thus, the mechanism of factoring will help the financial manager to turn the debts into cash. Keywords: factoring; factors constraining the development of factoring; factoring operations.


© ECONF.org 46

УДК 33 Жукович Татьяна Павловна студент Полесский государственный университет [email protected]

СОСТОЯНИЕ СТРАХОВАНИЯ ЖИЗНИ В РЕСПУБЛИКЕ БЕЛАРУСЬ

Аннотация. В современном мире важной задачей является становление цивилизованного страхового рынка. Последний немыслим без наличия в страховых организациях высококвалифицированных специалистов, обладающих глубокими знаниями теории и практики страхования. Потенциальные клиенты страховых компаний, страхователи должны иметь хотя бы общее представление об основах страхования, условиях проведения отдельных его видов, что подтверждает актуальность темы курсовой работы. Ключевые слова: страхование жизни, страховые организации, страховые взносы. В мировом страховом бизнесе страхование жизни является наиболее

перспективным видам страхования. Так, за последние несколько лет рынок

страхования жизни в странах Восточной Европы вырос в несколько раз.

Одновременно с ростом этого сегмента страхового рынка наблюдается

устойчивая тенденция прихода на него многих крупных международных

страховых компаний, 70 специализирующихся на указанном виде страхования.

Данная тема актуальна, так как страхование - это такой вид необходимой

общественно полезной деятельности, при которой граждане и организации

заранее страхуют себя от неблагоприятных последствий в сфере их

материальных и личных нематериальных благ путем внесения денежных

взносов в особый фонд специализированной организации (страховщика),

оказывающей страховые услуги, а эта организация при наступлении указанных

последствий выплачивает за счет средств этого фонда страхователю или иному

лицу обусловленную сумму.

Объектом исследования является рынок страхования жизни.

Предметом исследования стали: проблемы и перспективы его развития.


© ECONF.org 47

К сожалению, специфика стран СНГ, в том числе и Республики Беларусь

– отсутствие и должного уровня доходов, и необходимой страховой культуры.

Жители Беларуси охотнее несут деньги в банки.

Для многих страхование ассоциируется лишь со страхованием имущества

(чаще всего автомобиля), а также необходимостью при выезде за границу.

Поэтому тенденция, что страхование жизни составляет небольшую долю в

общей сумме страховых взносов по рынку, сохранилась и в нынешнем году.

По-прежнему, лидировали моторные виды страхования.

Если предположить, что мировой опыт для Республики Беларусь является

основным ориентиром, то рано или поздно именно долгосрочные

накопительные виды страхования, к которым относятся добровольное

страхование жизни, будут занимать значительную долю национального

страхового рынка. Однако в настоящее время дела обстоят далеко не так. Это

обусловлено множеством взаимосвязанных проблем, вызванных объективными

причинами и субъективными обстоятельствами, которые сдерживают развитие

данного сегмента. К ним относятся:

� невыполнение обязательств по договорам страхования, заключенным до

1992 г. Госстрахом СССР, и отсутствие компенсаций по данным договорам;

� высокие инфляционные ожидания;

� присутствие на рынке компаний сетевого маркетинга в сфере страхования

жизни;

� невысокий уровень доходов значительной части населения;

� отсутствие у страховых компаний многолетнего позитивного опыта и

устоявшихся традиций по данным видам страхования;

� недоверие населения к финансовым институтам вообще и, в частности, к

компаниям по страхованию жизни;

� малая степень развития страхового рынка;

� жесткая финансовая и налоговая политика государственных органов

по вопросам страхования;

� постоянное изменение положений законодательства о страховании и др.


© ECONF.org 48

По страховому законодательству Республики Беларусь страховая

организация, осуществляющая виды страхования, относящиеся к страхованию

жизни, не вправе заниматься иными видами страхования. В 2014 году

добровольным страхованием жизни занимались 4 страховые организации, одна

из них государственная – РДУСП "Стравита" и три – частные – ОАСО "МЕГА

ПОЛИС", УСП "Приорлайф" и ОАСО "Пенсионные гарантии".

"Стравита" – лидер на рынке страхования жизни, как по объёмам

собираемых страховых премий, так и по сформированным активам и резервам.

На долю "Стравиты" приходится около 88% от всех страховых сборов. В целом

по добровольному страхованию жизни и дополнительной пенсии на

01.01.2015г. было собрано 352,5 млрд. руб. страховых взносов. В сравнении на

01.01.2014г., когда по данному сегменту страхования, было собрано 266,1 млрд.

руб. взносов, можно зафиксировать рост сборов на 22,3% (в 2013 г. по

сравнению с 2012 – рост на 72,9%) [3].

Свыше 700 предприятий и организаций республики заключили

договоры добровольного страхования жизни и дополнительной пенсии с

РДУСП «Стравита». Это предприятия и организации нефтехимической и

энергетической отрасли, финансовые и строительные организации,

промышленные, градообразующие предприятия, представители мелкого и

среднего бизнеса. Количество застрахованных лиц с каждым годом

увеличивается, это можно увидеть на рисунке 1. Динамика страховых выплат

прослеживается на рисунке 2.

Рисунок 1 – Количество застрахованных лиц, тысяч



© ECONF.org 49

Рисунок 2 – Страховые выплаты, млн. руб


В соответствии с действующим законодательством страховые взносы по

договорам добровольного страхования жизни включаются этими

организациями-страхователями в затраты по производству и реализации

продукции, товаров (работ, услуг), учитываемые при налогообложении, в

размерах, установленных законодательством [2].

Сумма страховых взносов не может превышать по договорам

добровольного страхования жизни четырех процентов фонда заработной платы

организации-страхователя, договорам добровольного страхования

дополнительной пенсии - восьми процентов фонда заработной платы

организации-страхователя.

Сумма страховых взносов определяется с учетом размера ежемесячных

страховых взносов за одного работника, который по договору добровольного

страхования жизни не может превышать одной базовой величины.

Кроме того, в соответствии с Налоговым кодексом Республики Беларусь с

1 января 2015 года значительно увеличены размеры налоговых льгот:

� взносы, уплаченные физическим лицом по индивидуальному договору

страхования жизни и дополнительной пенсии, не облагаются подоходным

налогом в пределах 16 000 000 бел. руб. в год;

� взносы, уплаченные за сотрудника предприятием по коллективному

договору страхования жизни и дополнительной пенсии, не облагаются

подоходным налогом в пределах 16 000 000 бел. руб. в год [1].


© ECONF.org 50

Страховые организации Республики Беларусь занимающиеся

страхованием жизни в 2014 году продемонстрировали неплохую финансовую

стабильность. Даже валютный кризис не оказал на страховой рынок

существенного влияния. Отток клиентов страховых организаций в 2015 году не

наблюдался.

Список использованных источников 1. Стравита [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.stravita.by/ru/ - Дата доступа: 09.04.2015 2. Белорусская ассоциация страховщиков [Электронный ресурс] – Режим доступа: http//www/belasin.by/ - Дата доступа: 09.04.2015. 3. Министерство Финансов Республики Беларусь [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.minfin.gov.by/ - Дата доступа: 09.04.2015

STATE LIFE INSURANCE IN THE REPUBLIC OF BELARUS

Abstract. In today's world, an important task is to establish a civilized insurance market. Last unthinkable without the presence of insurance companies highly qualified professionals with deep knowledge of the theory and practice of insurance. Potential clients of insurance companies, insurers must have at least a general idea about the basics of insurance, the conditions of some of its species, which confirms the relevance of the theme of the course work. Keywords: life insurance, insurance companies, insurance premiums.


© ECONF.org 51

УДК 316.612

Лісовський Петро Миколайович канд.філос.наук, доцент кафедра міжнародних відносин і міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин і лінгвістики Міжрегіональної академії управління персоналом, м.Київ [email protected]

АПРОКСІМАЦІЙНИЙ ДУХ МУДРОСТІ УКРАЇНСТВА В КОНТЕКСТІ ГЕОІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ

Анотація. За сучасних умов нелінійних соціальних процесів ціннісносмисловим феноменом є апроксімаційний дух мудрості українства, як вольова субстанція консенсуалізму (адаптації, толерантності). За цих обставин вважається доцільним розробити конструктивну модель системи геоінформаційної безпеки. При цьому зазначається глобальне мислення у ритмі історичної еволюції світових держав. Ключові слова: апроксімаційний дух, мудрість, українство, безпека У сучасних умовах соціальної конкурентоздатності важливого

значення набуває формування ресурсозбереження, в якому смисловим

головним фактором є людський. З огляду на це особистості, групі, спільноті

притаманна нелінійність соціального розвитку, що проявляється не лише в

прискоренні процесу оновлення професійний знань, умінь і навичок, а й в

неухильному зростанні ролі професійно важливих і ділових якостей людини.

Адже сьогодні освіта та наука виступають ціннісно-смисловими

характеристиками такої особи. За цих обставин кадровий персонал не завжди

відповідає належному рівню в системі безпекотворення українства як

поліетнічного соціального феномена.

Тому саме кадрова безпека повинна забезпечувати стабільний

соціальний розвиток українства та превентивно запобігати будь-яким

загрозам. Така кадрова безпека має бути синтетичною категорією філософії

управління персоналом. Структурний зміст цієї філософії полягає в

забезпеченні захищеності суспільного персоналу та здатності протистояти

спекулятивним технологіям маніпуляції свідомістю.

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________Section: PHILOSOPHY

© ECONF.org 52

Виходячи з військової ситуації, що склалася сьогодні на Сході України,

варто вважати за доцільне розробити конструктивну модель системи безпеки.

На наш погляд, ця модель містить у собі сукупне формування

правоохоронних органів, служби безпеки та військових підрозділів як,

зокрема, духовне партнерство, що соціокультурно обумовлене нагальними

потребами та інтересами.

Відповідно до цього, в сучасних умовах інформаційного світу

необхідно зазначати глобальне мислення у ритмі історичної еволюції

світових держав. Оскільки створюється – в плані синхронії досить складний

спектр історичних часів, що втілює міру розбіжності між часом всесвітньо-

історичним і локально-історичним, втіленими в суспільному ладі цілої низки

історичних спільнот, які належать до формацій, що себе вичерпали [1, c. 63-

76]. Іншими словами, сучасні соціоантропологічні процеси віддзеркалюють

зростаючу роль раціональної свідомості, в якій постають новітні механічні

можливості. При цьому формується особлива інформаційна культура за

допомогою нових інформаційних технологій.

За цих обставин геоінформаційні процеси в сучасному соціумі

викликають корінні зміни в структурному змісті духовного капіталу мудрості

українства. Глобальне розуміння культурного простору нерозривно пов’язане

з поняттям території і суспільної риторики. Адже на зміну територіальним

війнам приходять інформаціно-культурні війни, цільовим призначенням яких

постає обернення в свою культурну значимість значної кількості людей.

«Секуляризація культури, виникнення ряду самостійних сфер творчості

призводять до розриву цілісності в осіб, розвитку технічної цивілізації,

ослаблення духовного життя… Все це взяте разом малює картину дійсного і

грізного процесу на Заході» [2, c. 75]. Саме тому у діалозі культурних

цивілізацій кожна культура повинна мати власну ідентичність, повертаючись

до своїх джерел. При цьому має реалізуватися загальна парадигма духовного

розвитку світового людства за умов збереження та модифікації аксіологічних


© ECONF.org 53

основ як ціннісно-смислового формату мудрості. Оскілький життєвий смисл

мудреця полягає не лише у вияві своєї творчої особистості, а й у

безпекоздатності піднятися над своєю особистістю, над власними

переживанням, і втілитись у мистецькі сфери свого духовного капіталу, не

втрачаючи власну ідентичність. Це загалом відображає суспільні закони

духовного світу.

На жаль, у сучасному глобалізованому світі виявляється споживацько-

виробнича сутність світового порядку, таким чином відбувається

анестезування самостійної людської думки. Саме в результаті впливу

соціального «тиску» «узгоджуються» індивідуальні звички, цінності, в

результаті чого особистість реалізовує нехарактерну для себе поведінку. В

силу цього людська поведінка відповідає не її внутрішнім переконанням і

супроводжується не рефлексивним сприйняттям себе, а постає відчуженою,

втрачаючи власну ідентичність.

На противагу людині-«роботу» постає мудра людина, що «прогнозує

ідею родової аристократичної калокагатії… досконалий той, хто належить до

шляхетного, доблесного, благополучного роду» [3, c. 752] Саме розуміння

калокагатії як гармонійної відповідності тілесного в духовному є апріорі

мудрої людини, що належить до шляхетного роду і бере активну участь у

суспільній діяльності. Адже для дійсного мудреця немає «старості», оскільки

у його внутрішньому світі виникає автономний спокій, в якому людина

мудрішає від того, що наближається з роками до ідеального світу в силу

потреби (сенсорних мотивацій) інтелектуального пізнання.

У цьому зв’язку, як свідчить історія, на погляд Платона, має бути

створений «інститут законовчителів», що складається з чоловіків літнього

віку, не молодше 50 років. Ці люди мають особливі природні задатки як

досвідчені особи, що контролюють власні тілесні пристрасті і уособлюють

духовний розум. Звільнений від пристрастей та плотських бажань саме дух

мудреця має бути вищим моральним критерієм істини як ідеал суспільного


© ECONF.org 54

відтворення. При цьому геронтософія повинна сприяти відмові від трагічної

уяви людей у поважному «арифметичному» віці, оскільки Платонізм

дозволяє розкрити такий вік у позитивному сенсі як біосоціоритмика

духовно-тілесності в часово-просторовому вимірі.

У цьому сенсі система просторових координат ускладнюється з огляду

сучасної євроцентричності. Сьогодні українство опинилося в ситуації

геополітичного конфлікту між Заходом і Сходом, оскільки знову постає

активно відчутним соціальне розшарування серед українських громадян в

силу їхньої поліетичної архетипно-ментальної змістовності.

Як вважає І.Лисяк-Рудницький, «в Україні не було чіткого,

визначеного самою природою, розмежування між землями хлібороба й

кочовника» [4, c. 1-9].

На наш погляд, для українства не є характерним «кочовий спосіб»

мислення, а є землеробський як любов до своєї осілої землі, на якій

український громадянин народився.

В межах пропонованої соціально-філософської розвідки варто

окреслити проблему мудрості українства в координатах світоглядно-

аксіологічної системи ціннісних імперативів та критеріїв їхнього практикуму.

Саме воля є субстанційною основою сучасного українства в дусі гуманізму,

керуючись демократичним вектором розвитку. Така вольова адаптація як

апроксимаційний дух феноменології мудрості українства має

консенсуальний інтерес в сучасну добу глобалізації. У цьому розрізі

представниками німецької традиції феноменологічних досліджень у

соціальній сфері Т.Бергером та П.Лукманом був сконструйований

інституційний механізм соціальної реальності як латентна та наявна форми

відповідних феноменів у соціальній структурі суспільства.

Таким чином, закріплення феноменів лише на рівні соціально-

економічного менталітету та політико-правового детермінує створення

непродуктивних суспільних процесів, за умови яких українство не здатне


© ECONF.org 55

сьогодні самовизначитись в якості незалежного соціального суб’єкту світової

спільноти. Для цього потрібен відповідний час і простір, в якому цей індивід

був би цілісно наповнений ідеєю гармонії духовного та тілесного як

мистецтва внутрішнього світу людини.

Список використаних джерел: 1. Барт, М. Историческое время: методологический аспект // Нова и новейшая

история. – 1990. – № 1. – с.63-76; 2. Андрианова, Т. В. Геополитика и культура : Аналитический обзор /

Т.В.Андрианова. – М. : ИНИОНРАН, 2001. – с.75; 3. Платон Сочинения в 4-х томах. Т. 2 / Платон [под. общ ред.. А.Ф.Лосева и

В.Ф.Асмуса; пер. с древнегреч.] – СПб : Изд-во С.-Петербургского ун-та : Олега Абышко», 2007. – 752 с.

4. Лисяк-Рудницький, І. Україна між Сходом і Заходом // Історичні есе. В 2 тт. Т. 1 // Іван Лисяк-Рудницький. – К. : Основи. 1994. – С.1-9

АPPROXIMATION SPIRIT OF WISDOM OF UKRAINSTVA IN THE CONTEXT OF GEOINFORMACIONNOY SAFETY

Abstract. In modern conditions of nonlinear social processes a valuable-semantic phenomenon is the spirit of wisdom of an ukrainstvo as strong-willed substance of a consensualism (adaptation, tolerance). Under these conditions it is considered it expedient to develop constructive model of system of geoinformation security. Thus the global thinking in beat of historical evolution of the world states is noted.

Keywords: approximating spirit, wisdom, ukrainstvo, safety.


© ECONF.org 56

Бегжанов Шамухаммет Баймухамметович студент – магистр V курса юридического факультета Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина, г. Харьков [email protected]

НЕКОТОРЫЕ ВОПРОСЫ РАССЛЕДОВАНИЯ ПРЕСТУПЛЕНИЙ В СФЕРЕ ДВИЖЕНИЯ КОМПЬЮТЕРНОЙ ИНФОРМАЦИИ:

КРИМИНАЛИСТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ

Аннотация. Информация в современных условиях стала предметом и продуктом деятельности общества, а процесс ее создания, хранения, передачи и обработки сегодня в свою очередь формирует новые социальные отношения и изменения уже существующих. Новые информационные технологии принесли с собой в общую систему формирования и обработки данных негативные явления, связанные с умышленными нарушениями формирования и обработки данных, т.е. компьютерные преступления. Преступление в сфере компьютерной информации в последнее время в мире приобретает угрожающий характер основам национальной безопасности многих стран. Криминалистика как наука, по праву находится на переднем крае противодействия преступности, предоставляет в распоряжение правоохранительным органам оптимальный алгоритм расследования преступлений. Автор в публикации анализирует отдельные вопросы криминалистической тактики и методы расследования преступлений в сфере движения компьютерной информации. Ключевые слова: преступление, расследование, криминалистика, тактика, компьютер, информация. Криминалистическая тактика - это система научных положений и

основанных на них рекомендаций по организации и планированию

предварительного и судебного следствия, определению линии поведения лиц,

осуществляющих судебное исследование, приемов проведения процессуальных

действий [1, с.453].

Криминалистическая характеристика преступлений – это совокупность

обобщенныхданных о признаках определенного вида преступлений; установление

и учет закономерных взаимосвязей между этимиданными; предназначенность для

использования в расследовании конкретных видов преступлений [4, с.177].

К основным структурным элементам криминалистической

характеристики расследований преступлений в сфере движения компьютерной

информации принято отнести: Исходную информацию (понятие преступлений

в сфере использования ЭВМ, систем и компьютерных сетей); характеристика

машинной информации; характеристика носителей машинной информации и

других средств компьютерной техники; Способы криминального влияния на

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________Section: RIGHTS

© ECONF.org 57

компьютерную информацию и их типичные следы (система материальных и

идеальных следов "компьютерных" преступлений); Следовая картина; Лицо

возможного преступника, вероятные мотивы и цели его действий; Вероятную

жертву преступления [2, с. 53].

При расследовании неправомерного доступа к компьютерной

информации подлежат установлению следующие обстоятельства: 1. Факт

неправомерного доступа к компьютерной информации. 2. Место

несанкционированного проникновения в компьютерную систему или сеть. 3.

Время несанкционированного доступа. 4. Надежность средств защиты

компьютерной информации. 5. Способ совершения несанкционированного

доступа. 6. Лица, совершившие неправомерный доступ к компьютерной

информации. 7. Виновность и мотивы лиц, совершивших неправомерный

доступ к компьютерной информации. 8. Вредоносные последствия

неправомерного доступа к компьютерным системам или сетям.

Факт неправомерного доступа к информации в компьютерной системе

или сети обычно первыми обнаруживают сами же пользователи

информационной системы. Однако они не всегда своевременно сообщают об

этом правоохранительным органам. Особенно это относится к руководителям

кредитно - финансовых и банковских учреждений, которые не желают

вызывать у клиентов сомнения в надежности своих учреждений. Они также

опасаются, что по этому факту начнется проведение проверок, ревизий и

экспертиз, могущих раскрыть их финансовые и иные служебные тайны,

вскрыть другие серьезные недостатки.

Факт несанкционированного доступа в сети Интернет вскрывается уже

после того, как фирма-провайдер присылает счет о предоставленных услугах на

сумму, явно превышающую допустимые пределы работы зарегистрированного

пользователя. Кроме того, время работы также не соответствует

действительности. В результате этого официально зарегистрированный

пользователь отказывается платить за услуги, которыми не пользовался, а


© ECONF.org 58

фирма - провайдер соответственно несет убытки. Возможны и другие варианты

развития событий.

Установить факт неправомерного доступа к компьютерной информации

можно и в процессе проведения проверочных мероприятий в стадии

возбуждения уголовного дела либо в ходе проведения ревизий, судебных

экспертиз, иных следственных действий по уголовным делам, находящимся в

производстве следователей, а также при проведении оперативно - розыскных

мероприятий.

Труднее устанавливать место непосредственного использования

технических средств для несанкционированного доступа (особенно

мобильных), не входящих в данную компьютерную систему или сеть.

Установление времени несанкционированного доступа. Любой

современный компьютер имеет встроенный таймер, отражающий информацию

о дне недели, дате, часе и минуте в реальном времени. Естественно, что его

точность определяется правильностью первоначальной установки времени,

выбором правильного часового пояса, а также переходом на летнее или зимнее

время. Время последней модификации файла отражается в его атрибутах и

достаточно просто может быть выяснено с помощью программ общесистемного

назначения.

Установление способа совершения несанкционированного доступа.

Конкретный способ несанкционированного доступа к компьютерной

информации можно установить в процессе допроса свидетелей из числа лиц,

обслуживающих эту систему, или ее разработчиков, а также путем

производства компьютерно-технической экспертизы.

Для установления способа и отдельных обстоятельств механизма

неправомерного доступа к компьютерной информации может быть проведен

следственный эксперимент с целью проверки возможности преодоления

средств защиты компьютерной системы одним из вероятных способов.

Установление надежности средств защиты компьютерной

информации. Прежде всего необходимо установить, предусмотрены ли вообще


© ECONF.org 59

в данной компьютерной системе меры защиты от несанкциони-рованного

доступа к определенным файлам. Это можно выяснить при допросе

разработчиков и пользователей, а также при изучении проектной документации

и соответствующих инструкций по эксплуатации данной системы. В них

должны содержаться специальные разделы, относящиеся к мерам защиты

информации, с подробным описанием порядка допуска пользователей к

определенным категориям данных, организации за доступом контроля,

конкретных методов защиты информации (аппаратных, программных,

криптографических, организационных и пр.).

При исследовании объекта, где совершено преступление, необходимо

выяснить: технические и конструктивные особенности помещений, связанные

с установкой и эксплуатацией вычислительной техники;особенности установки

средств комплекса вычислительной техники;способы связи компьютеров

между собой посредством локально-вычислительной сети, устройств

телекоммуникации и состояние линий связи;структуру, конфигурацию сети

ЭВМ и внешних информационных связей;режим работы.

Установление лиц, совершивших неправомерный доступ к компью-

терной информации. Практика показывает, что чем хитрее и сложнее в

техническом плане способ такого проникновения, тем легче «вычислить»

преступника, поскольку круг специалистов, обладающих такими способ-

ностями, сужается.

Причастность конкретного лица к несанкционированному доступу к

компьютерной информации помимо свидетельских показаний может быть

установлена также и по материально - фиксированным отображениям,

обнаруженным при производстве следственного осмотра компьютера и его

компонентов. Это могут быть следы пальцев рук, оставленные на их

поверхности, отдельные записи на внешней упаковке дискет, дисков, где

обычно остаются заметки о характере записанной на них информации.

Чтобы выявить лиц, обязанных обеспечивать соблюдение режима

доступа к компьютерной системе или сети, надо прежде всего ознакомиться с


© ECONF.org 60

имеющимися инструкциями, устанавливающими полномочия должностных

лиц, ответственных за защиту информации, после чего следует их допросить.

Установление виновности и мотивов лиц, совершивших неправомерный

доступ к компьютерной информации. Установить виновность и мотивы

несанкционированного доступа к компьютерной информации можно только по

совокупности результатов всех процессуальных действий. Решающими из них

являются допросы свидетелей, подозреваемых, обвиняемых, потерпевших,

заключения судебных экспертиз, результаты обыска.

Установление вредоносных последствий неправомерного доступа к

компьютерным системам или сетям. Прежде всего необходимо установить, в

чем выражены вредные последствия такого доступа (хищение денежных

средств или материальных ценностей, завладение компьютерными

программами, информацией путем изъятия ее машинных носителей либо

копирования, а также незаконное изменение, уничтожение, блокирование или

вывод из строя компьютерного оборудования, введение в компьютерную

систему заведомо ложной информации или компьютерного вируса и пр. [3,

с.73].

Таким образом, существует специфическая особенность характеристики

преступлений в сфере движения компьютерной информации. Изучаемый

криминалистической наукой феномен данного преступления находит своё

выражение в предлогаемой криминалистической тактики и методики его

расследование. Это наиболее оптимальные и эффективные пути решения задач

расследования, которые должны быть реализованы правоохранительными

органами.

Список использованных источников 1. Криминалистика: 2-ое издание / Т.В. Аверьянова, Р.С. Белкин, Ю.Г. Корухов, Е.Р.

Россинская. – М. : Учебник для ВУЗов, 2003. – 970 c. 2. Салтевский М. В. Собирание криминалистической информации техническими

средствами на предварительном следствии. Учебное пособие/ М. В Салтевский. – К., 1980. – 112 c.

3. Гаврилин Ю. В. Преступления в сфере компьютерной информации: квалификация и доказывание: Учебное пособие / Ю. В. Гаврилин. - М., 2003. - 245 с.

4. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002) / В.П. Бахин. – К., 2002. – 268 с.


© ECONF.org 61

SOME ASPECTS OF THE INVESTIGATION OF CRIMES IN THE SPHERE OF MOVEMENT OF COMPUTER INFORMATION: FORENSIC ANALYSIS

Abstract. The information in modern conditions was the subject of activities of the company and the product, and the process of its creation, storage, transmission and processing today, in turn, creates new social relations and changes in existing ones. New information technologies have brought with them into the general system of forming and processing the negative effects associated with intentional violation of the formation and processing of data, ie, computer crime. Cybercrime information lately in the world becomes threatening the foundations of national security of many countries. Forensic science, is rightly at the forefront of combating crime, at the disposal of law enforcement agencies to investigate crimes optimal algorithm. The author of the publication analyzes the specific issues of criminalistic tactics and methods of investigation of crimes in the sphere of computer information movement. Keywords: crime investigation, forensics, tactics, computer information.


© ECONF.org 62

УДК 316.334.55

Шмаков Владимир Сергеевич зав. сектором социально-философских исследований, Институт философии и права СО РАН, г. Новосибирск [email protected]

ИННОВАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ В РАЗВИТИИ АПК РОССИИ Аннотация. На основе анализа социально-экономических процессов развития сельских поселений, выявлено, что при сохранении общих тенденций в развитии сельских территорий, реакция сельского социума на возникающие проблемные ситуации во многом определяется доминированием тех или иных хозяйственных укладов, являющихся основой моделей адаптации на территории конкретных поселений и районов. Развитие инновационных экономически ориентированных форм хозяйствования приводит к ослаблению социально-экономического потенциала личных подсобных хозяйств, обеспечивающих выживание села. Вследствие этого развитие сельского социума приобретает неустойчивый характер.

Ключевые слова: модернизация, социальная динамики, модели адаптации, инновационные процессы, личное подсобное хозяйство.

Современные исследования, развивающие концепцию устойчивого

развития агропромышленного комплекса, основаны на интегрированном социо-

эколого-экономическом подходе к развитию сельского хозяйства и сельских

территорий в целом. Модели и стратегии социально-экономического и

политического развития стран постсоветского пространства во многом

определяются процессами глобализации, ведущими к широкомасштабным

трансформациям [1]. Специфика устойчивого развития агропромышленного

комплекса связана, прежде всего, с усилением влияния процессов

глобализации, оказывающих на страны постсоветского пространства

существенное, зачастую, негативное влияние, и не в последнюю очередь, на

развитие сельских территорий. Анализирую проблему устойчивого развития

АПК необходимо определить основные факторы, так или иначе,

способствующие этому процессу. И, прежде всего, выявить ресурсы

инновационного развития села. 1. Производственно-экономические, степень

оснащенности сельхозпредприятий техникой и технологиями. 2. Человеческие

ресурсы, как правило – это профессиональные кадры, способные работать в

условиях экономики переходного периода. 3. Уровень и направленность

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________Section: SOCIOLOGY

© ECONF.org 63

государственной аграрной политики, степень поддержки и воздействия

региональной институциональной среды. Таким образом, можно выделить

несколько основных акторов, так или иначе влияющих на инновационное

развитие села и сельского социума. 1. Государственная аграрная политика. 2.

Развитие человеческого капитала села. 3. Становление многоукладной

экономики.

Инновационные процессы в своем развитии в России прошли три

основных этапа.

Первый – (90-е – начало 2000- х г.) – стабилизационный. Его назначение –

приостановить спад производства в области сельского хозяйства. Это было

связано, с земельной реформой и изменением форм собственности. В сельском

хозяйстве России складывается новый аграрный строй, основу которого

составляют: приватизированные колхозы и совхозы, получившие в литературе

название «крупхозы»; фермерские хозяйства; личные подсобные хозяйства.

За эти годы положение сельского хозяйства значительно ухудшилось, что

связано в первую очередь с ослаблением, а скорее, отсутствием

государственного управления аграрной экономикой. Неподготовленная,

непродуманная государственная аграрная политика в начале

постперестроечного периода привела к стремительному развалу колхозов и

совхозов, что нанесло существенный ущерб АПК России. Было принято

достаточное большое количество различных законов и подзаконных актов,

зачастую противоречащих друг другу, что еще больше усугубляло положение

села. Политика невмешательства в ценообразование, диспаритет цен и многое

другое, обусловливают потерю управляемости агропромышленным

комплексом в целом. Кроме того, реформы 90-х – начала 2000-х гг. приводят к

разрыву системы экономических и социальных связей сложившихся в

доперестроечный период.

Уход государства от ответственности за развитие аграрного сектора

способствует тому, что воспроизводство материальных ресурсов, социального

и человеческого капитала села, практически было пущено на самотек. Жители


© ECONF.org 64

села вынуждены были изыскивать собственные пути приспособления к

сложившимся условиям. В сельском хозяйстве складывается принципиально

новая структура производства, которая характеризуется резким снижением

общественного сектора, существенным ростом доли личных подсобных

хозяйств населения и появлением незначительной части фермерских

производств. Многие крупные предприятия находятся в состоянии кризиса и

упадка, численность рабочих мест имевшихся ранее, сокращается, растет

безработица и миграция населения. Переход к примитивным технологиям

ведения хозяйства приводит к снижению продуктивности производства.

Социальным итогом всех проведенных преобразований в аграрном секторе

явилось резкое обнищание сельского населения, деградация социальной сферы

села. Идет процесс возврата к патриархальным отношениям, что характерно и

для других стран бывшего СССР [2]. России реально грозила проблема утраты

продовольственной безопасности. Основная инновация в развитии АПК России

этого периода – процесс формирования многоукладной экономики.

Второй этап – (начало 2000-х – середина 2000-х гг.) – восстановительный.

С начала 2000-х государственная аграрная политика начинает приобретать

определенные формы. Принимаются федеральные целевые программы, в

которых определяются основные направления развития АПК: социальная

сфера, ускоренное развитие животноводства, стимулирование развития малых

форм хозяйствования, улучшение инженерной инфраструктуры сельских

муниципальных образований, обеспечение жильем молодежи на селе и др.

Примерно с середины 2000-х гг. агропромышленный комплекс России начинает

выходить из затяжного экономического и финансового кризиса, в аграрном

секторе происходят качественные институциональные и социально-

структурные изменения. В социально-экономическую структуру села

внедряется новый инновационный хозяйственный уклад, который представляет

агрохолдинги.

Наиболее значимыми проявлениями этого процесса является

модификация организационно-производственной структуры сельского социума,


© ECONF.org 65

изменения социально-экономических практик населения, обеспечивающих

адаптацию сельского социума к условиям реформ. Конкретными проявлениями

этих инноваций являются сокращение социально-экономического потенциала

подсобных хозяйств населения.

Если к позитивным аспектам реформ можно отнести модернизацию

технологической и организационно-производственной сферы аграрного

сектора, то в качестве негативных последствий можно указать на

продолжающиеся тенденции деградации человеческого и социального капитала

российского села, что препятствует устойчивому развитию сельских

территорий.

Третий этап – (середина 2000-х гг. – н.в.) – стратегический. Он

предусматривает вывод сельского хозяйства России на уровень наиболее

развитых сельскохозяйственных стран, надежное закрепление ее места в

мировом производстве и распределении аграрной продукции, расширение

ассортимента. Определенный переворот в развитии государственной аграрной

политики России произошел с принятием Федерального закона от 29 декабря

2006 г. N 264-ФЗ "О развитии сельского хозяйства". В этом законе впервые

были сформулированы основные цели, задачи, принципы реализации

государственной аграрной политики направленной на устойчивое развитие

сельского хозяйства и сельских территорий. Были приняты крупные

Государственные программы развития сельского хозяйства на 2008-2012 и на

2013 – 2020 годы, в которых сформулированы основные долгосрочные цели

аграрно-продовольственной политики страны: обеспечение продовольственной

независимости России; повышение конкурентоспособности российской

сельскохозяйственной продукции на внутреннем и внешнем рынках;

устойчивое развитие сельских территорий; повышение жизненного уровня и

качества жизни сельского населения. Сельское хозяйство, в перспективе,

должно обладать основным набором социально-экономических факторов,

содействующих интенсивному развитию агропромышленного комплекса

России.


© ECONF.org 66

Усиление влияния государства на агропромышленный комплекс,

становление многоукладности в экономике села определили в аграрной сфере

тенденции, свидетельствующие о начале существенных изменений в развитии

сельских территорий. Наиболее значимыми инновациями этого периода

является модификация организационно-производственной структуры

сельскохозяйственного производства в связи с внедрением в АПК финансового

капитала и изменения социально-экономических практик населения,

обеспечивающих адаптацию сельского социума к условиям реформ. В то же

время, текущие успехи аграрного сектора нельзя переоценивать.

Государственные меры воздействия на экономику АПК имеют, по

обыкновению, противоречивый характер. Эти разногласия обусловлены

объективно, во-первых, несоответствием конечных целей государственного

регулирования внутренним закономерностям рыночного развития; во-вторых,

нарушением интересов отдельных групп производителей и потребителей; в-

третьих, неминуемыми внутренними разногласиями относительно любого

решения вследствие наличия разных взглядов и интересов, отличий в

понимании реальной действительности и результатов внедрения

государственных мероприятий. В ходе развития инновационных процессов в

развитии АПК России сложилось две основные модели адаптации сельского

социума к меняющимся социально-экономическим условиям. 1.

Симбиотическая пассивно-адаптационная модель, локализованная

преимущественно в лесо-сельскохозяйственной и сельскохозяйственной зоне.

Для нее характерна опора на ресурсы крупных хозяйств (крупхозов) и

экономику личных хозяйств населения. Данная модель адаптации получила

широкое распространение в условиях агарного реформирования 1990-х гг., а ее

устойчивость связана с наличием доступа домохозяйств (как в форме

присвоения, так и льготного снабжения) к ресурсам градообразующего

сельскохозяйственного предприятия, сохраняющего социальные функции

колхоза/совхоза, и в связи с этим, приобретающего статус квазилегитимной

структуры местной власти. Как правило, данная стратегия дополняет


© ECONF.org 67

натурализованный уклад, стимулируя повышение товарности домашних

экономик. 2. Инновационная модель адаптации, характеризующаяся активным

типом социально-экономического поведения жителей села, включающая поиск

новых форм жизнедеятельности и воздействия на изменение социальной среды.

Модель базируется на экономике фермерства и крупных сельхозпредприятий,

интегрированных с финансовым капиталом, и развивается преимущественно в

сельскохозяйственных зонах.

С нашей точки зрения развитие инновационных форм хозяйствования в

АПК невозможно без выстраивания системы государственного регулирования

аграрной сферы, которая должна соответствовать определенным принципам.

Во-первых, это должен быть высокий уровень поддержки производителей

сельскохозяйственной продукции с учетом региональных особенностей,

регулирование инвестиционной политики. Во-вторых, усилением внимания

государства к социальным проблемам развития села. В-третьих, с учетом

участия России в ВТО и введением международных санкций, в условия

непрекращающегося давления запада, необходимо повышение

конкурентоспособности сельхозпредприятий и защита внутреннего рынка

сельхозпродукции, т.е. обеспечение продовольственной безопасности страны.

Государственная аграрная политика должна охватывать своим влиянием все

стороны социально-экономического развития сельского социума. В этом

отношение опыт строительства агрогородов в Республике Беларусь может

служить определенным примером для развития агропромышленного комплекса

России.

Список использованных источников 1. Шмаков В.С. Теоретические основания исследований постсоветского социума. // Социология. Научно-теоретический журнал \\ Минск: Издательский центр БГУ. 2006. № 4. С. 6-14. 2. Шмаков В.С. Социальные проблемы развития трансформационных процессов в контексте глобализации: Россия–Беларусь \\ Вестник Томского государственного университета. 2008. № 3. С. 200-206.


© ECONF.org 68

INNOVATIVE PROCESSES IN THE DEVELOPMENT OF THE RUSSIAN AGRICULTURAL SECTOR

Abstract. Based on the analysis of socio-economic processes of development in rural settlements identified that if the General trends in the development of rural areas, the response of the rural society to an emerging problem situation is largely determined by the dominance of one or other economic structures that are the basis of patterns of adaptation within a given settlements and districts. The development of innovative cost-oriented forms of management leads to a weakening of the socio-economic potential of farms, ensuring the survival of the village. As a consequence, the development of rural society becomes unsustainable. Keywords: modernization, social dynamics, models of adaptation, innovation processes, in a private farm.


© ECONF.org 69

УДК 321.02 Погосян Крістіне Григорівна студентка Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці [email protected] Докаш Оксана Юріївна кандидат політичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних наук, економічної теорії та права Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ДЕФІНІЦІЇ «ПОЛІТИЧНИЙ МАРКЕТИНГ»

Анотація. Дослідження присвячено теоретичним аспектам визначення «політичний маркетинг». Доводиться, що маркетинг є не тільки сучасним засобом проведення виборів, а й «постійною технологією» політики. Зазначено, що, з одного боку, низька політична активність спонукає політичні партії вдаватися до технологій політичного маркетингу, а з іншого боку, саме в результаті маркетингового підходу до виборчого процесу кількість людей, які беруть участь у виборах постійно зменшується. Ключові слова: політичний маркетинг, політичні процеси, вибори, політичний ринок. Демократичні процеси, які мають місце в Україні на сучасному етапі,

потребують нових методів та інструментів дослідження політичної сфери. Це

пов’язано, зокрема, з розвитком ринкових відносин, які торкнулися всіх сфер

суспільного життя. Для успішного просування політичного «товару», для

оптимізації діяльності політичних суб’єктів необхідним стає всебічний аналіз,

як самого політичного ринку, так і технологій, використовуваних для його

дослідження та вдосконалення. Саме тому політичний ринок України, який

сьогодні перебуває на стадії формування та інституціоналізації, привертає

особливу увагу дослідників.

У ситуації економічної нестабільності, поліваріантності стилів і методів

політичного управління, постійних конституційних змін актуалізується потреба

застосування політичного маркетингу як ефективного механізму дослідження

політичного ринку. В умовах посилення конкурентної боротьби і технологічної

складової політичних процесів більше шансів досягти успіху з’являється в тих

політичних лідерів, партій, організацій, які керуються виваженими

маркетинговими рішеннями.

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________Section: POLITICS

© ECONF.org 70

Питання застосування концепцій маркетингу відображені в працях таких

науковців, як П. Бурдьє, В. Бебик, В. Королько, Є. Морозова, В. Полторак, А.

Соловйов, С. Шубін та ін.

Метою статті є аналіз теоретичних підходів до визначення дефініції

«політичного маркетингу» як інструменту політичного процесу.

Е. Золотухін стверджує, що «розуміння політичного маркетингу лише як

технології організації виборчої кампанії тансформує сутність маркетингового

підходу до політики [4, с. 14]». Дослідник описує, що в основі концепції

політичного маркетингу лежить твердження про поведінку людини в

політичній сфері, яка має багато спільного з поведінкою в економічній галузі.

Як під час голосування, так і обираючи одяг в магазині, люди керуються одним

і тими ж механізмами сприйняття, запам’ятовування, впізнавання, формування

власної думки. Крім того, політичний «товар» – політичні лідери, партії, рухи,

програми – подібні до товарів на економічному ринку [4, с. 14].

Дослідник С. Шубін стверджує, що «політичний маркетинговий аналіз як

найефективніший спосіб виявлення чинників політичної дії, що сприяють її

різноманіттю і одночасно непередбачуваності, необхідно здійснювати

одночасно на двох рівнях – теоретичному і прикладному [12, с. 128]». На думку

дослідника, до теоретичного маркетингового дослідження та аналізу чинників

політичного процесу необхідно включити політичні інститути, політичну

владу, політичну поведінку, лідерів політичного процесу, політичну культуру

суспільства та політичну ідеологію суб’єктів політичного процесу.

На думку С. Шубіна, теоретичний політичний маркетинговий аналіз

політичних процесів як складова політичного маркетингового аналізу, являє

собою важливий елемент досліджень широкого кола феноменів політичних дій.

Розглядаючи і вивчаючи політичні інститути, політичну владу, політичну

поведінку і політичну діяльність, політичне лідерство, політичну культуру

суспільства, а також політичну ідеологію, можна ретельніше й продуктивніше

сформувати картину всього політичного поля, його суб’єктів і об’єктів [12, с.

134].


© ECONF.org 71

Прикладний політичний маркетинговий аналіз принципово зорієнтований

на відображення унікальних, одиничних подій і ситуацій. Його прикладна

орієнтація передбачає вирішення певних універсальних завдань за дослідження

ситуації: розподілу умов, зовнішнього контексту і локалізованих в їх межах

подій, виявлення просторово-часових параметрів ситуації, що демонструють

основні обмеження діючих акторів, відокремлення всіх діючих в даних

обставинах акцій та інтеракцій, конкретних передумов, причин і чинників, що

впливають на поведінку суб’єктів, наслідки виникаючих подій [12, с. 135].

На сьогодні не існує єдиного визначення поняття «політичного

маркетингу». Деякі дослідники вважають політичний маркетинг різновидом

політичних технологій і наголошують саме на прикладній складовій даного

процесу [1; 11]. Американський політолог Г. Маузер вважає маркетинг однією з

технологій менеджменту, придатною для вирішення окремих соціальних і

політичних проблем в умовах конкуренції [4, с. 15].

Ряд авторів визначає політичний маркетинг як діяльність в період виборів

та описує його як методи впливу на виборців з метою здобуття влади [5; 6; 8].

Вчений К. Гаджиєв вбачає сутність політичного маркетингу в

дослідженні кандидатом на виборчий пост кон’юнктури ринку «свого» округу,

в оцінці складності проблеми для визначення передвиборчої тактики [3, с. 382].

Ми погоджуємось з твердженням Е. Золотухіна, що доцільність застосування

такого підходу обумовлена тим, що електоральна складова дослідження

глибше, адже вибори – плідний ґрунт для застосування маркетингового

інструментарію, оскільки в цьому випадку чітко простежується механізм

обміну голосів на представництво у владі [4, с. 16].

Е. Золотухін вважає доцільним розглядати політичний маркетинг як

теорію і сукупність практичних засобів, які використовуються політичними

суб’єктами для визначення своїх цілей, програм, цінностей, для дослідження

суспільних потреб та їх одночасного формування, для забезпечення політичних

і управлінських рішень [4, с. 18].


© ECONF.org 72

Деякі українські науковці також вважають політичний маркетинг

різновидом політичних технологій. Так, В. Бебик під політичним маркетингом

розуміє «сукупність форм, методів і технологій дослідження, проектування,

регулювання і впровадження в суспільно-політичну практику тих чи інших

настанов суспільної свідомості з метою завоювання та утримання контролю за

ринком влади [2, с. 173-174]». «Дослідження політичного ринку, – наголошує

дослідник, – передбачає використання переважно класичних методів

політології: системного та порівняльного аналізу, експертних та соціологічних

опитувань, соціально-політичних досліджень, моделювання, математично-

систематичних методів обробки даних» [2, с. 82].

Доречною видається позиція О. Морозової, яка вважає політичний

маркетинг сплавом теорії і практики, академічною і практичною дисципліною,

завдяки якій політика є не лише мистецтвом, а й наукою [7, с. 58-59].

Іншу точку зору висловлює Н. О’Шогнессі, на думку якого «все ширше

запровадження маркетингових технологій у політику грає проти політичних

партій. Якщо раніше політичні партії акумулювали в своїх платформах вимоги

багатьох груп інтересів, у нову епоху кандидати одержали можливість

взаємодіяти із зацікавленими групами прямо, уникаючи партійного

посередництва [9, с. 438]».

Фактором розвитку технологій політичного маркетингу варто вважати не

просто зниження лояльності виборців. як в усталених західних, так і в молодих

демократичних державах, а й зниження політичної активності як такої, як у

США, так і у Західній Європі.

С. Пшизова зазначає: «Громадяни тепер не тільки частіше утримуються

від участі в голосуванні й вступу в політичні партії, але й взагалі стали

проявляти набагато менше активності в соціальному житті. Політичні

волонтери стають рідкістю, поступаючись місцем професіоналам і найманим

співробітникам [10, с. 39]». Так, наприклад, за даними Французького центру

вивчення суспільної думки рекорди з абсентеїзму б’є Франція. Третина

громадян цієї країни не хотіли йти на виборчі дільниці у день проведення


© ECONF.org 73

президентських виборів 22 квітня 2012 року, 32% виборців збиралися

утриматися від голосування в першому турі виборів – це на 2% більше, ніж два

тижні до того [13], що свідчить про явне зниження інтересу електорату до

передвиборних кампаній кандидатів. Однак, справедливості заради, варто

зазначити, що очікуваний другий тур, у який, вийшли Саркозі й кандидат від

соціалістів Олланд викликав більший інтерес у громадян. За даними того ж

опитування, у другому турі в голосуванні планували взяти участь уже 43%

виборців [13]. Парадокс полягає в тому, що з одного боку, низька політична

активність спонукає політичні партії вдаватися до технологій політичного

маркетингу, з іншого боку, саме в результаті маркетингового підходу до

виборчого процесу в країнах Заходу у виборах бере участь усе менше й менше

людей.

Узагальнюючи вищенаведене, зазначимо, що політичний маркетинг,

знання його теорії та практики, які застосовуються для вивчення політичного

процесу є необхідною умовою розвитку демократії. Успішно організована і

здійснена робота з політичного маркетингу допомагає оперативніше і своєчасно

виявити й ліквідувати недоліки в стратегічному плануванні, організації та

реалізації діяльності, а також у системі управління загалом, налагоджувати

тісну співпрацю із суспільством.

Список використаних джерел: 1. Анохин М. Политические технологи / М. Анохин // Весник Российского университета

дружбы народов. – 2000. – № 2. – С. 101-104. 2. Бебик В. Менеджмент виборчої кампанії і ресурси, технології, маркетинг [Текст] / В.

Бебик. – К. : МАУП, 2001. – 216 с. 3. Гаджиев К. Политическая наука / К. Гаджиев. – М. : Международные отношения,

1996. – 400 с. 4. Золотухін Е. Політичний маркетинг: багатозначність поняття / Е. Золотухін //

Політичний менеджмент. – 2007. – № 5. – С. 13-22. 5. Ильясов Ф. Политический маркетинг: Искусство и наука побеждать на выборах

[Текст] / Ф. Ильясов. – М. : ИМА-пресс, 2000. – 200 с. 6. Ковлер А. Избирательные технологии: российский и зарубежный опыт [Текст] / А.

Ковлер. – М. : ИГП РАН, 1995. – 116 с. 7. Морозова Е. Политический рынок и политический маркетинг: концепции, модели,

технологии [Текст] / Е. Морозова. – М. : “Российская политическая энциклопедия”, 1999. – 247 с.

8. Музыкант В. Теория и практика современной рекламы [Текст] / В. Музыкант. – Ч. 2. –


© ECONF.org 74

М. : Евразийский регион, 1998. – 328 с. 9. О’Шонесси Дж. Конкурентный маркетинг. Стратегический подход [Текст] / Дж.

О’Шонесси. – СПб. : Питер, 2002. – 745 c. 10. Пшизова С. Демократия и политический рынок в сравнительной перспективе / С.

Пшизова // Полис. – 2000. – № 2. – С. 30-44. 11. Соловьев А. Политология: Политическая теория, политические технологии [Текст] /

А. Соловьев. – М. : Аспект Пресс, 2003. – 559 с. 12. Шубін С. Політичний маркетинговий аналіз як метод дослідження політичних

процесів / С. Шубін // Політичний менеджмент. – 2005. – № 2. – С. 127-137. 13. Sondage jour du vote – 22 avril 2012 : Premier tour de l’élection présidentielle 2012 – profil

des électeurs et clés du scrutin [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ifop.com/?option=com_publication&type=poll&id=1848.

THEORETICAL APPROACHES TO DETERMINING DEFINITION

OF «POLITICAL MARKETING» Annotation. Research is devoted to theoretical aspects of the definition of «political marketing». We prove that marketing is not only modern means of elections, but «constant technology» policy. It is shown that, on the one hand, the low political activity encourages political parties to resort to political marketing technologies, on the other hand, the resulting marketing approach to electoral number of people who participate in elections constantly decreasing. Keywords: political marketing, political processes, elections, political market.


© ECONF.org 75

УДК 323.233:004\ Шелудько Ганна Ігорівна студентка «Київського національного торговельно-економічного університету», м. Київ [email protected]

ЕЛЕКТРОННЕ ГОЛОСУВАННЯ ЯК РІЗНОВИД ВИБОРЧИХ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ:

ЗАРУБІЖНИЙ ТА ВІТЧИЗНЯНИЙ ДОСВІД

Анотація. Електронне голосування розглядається в контексті інформаційно-комунікативних технологій, що застосовуються під час виборчого процесу. Аналізується зарубіжний досвід впровадження технологій e-voting та перспективи його запозичення для використання в Україні. Окреслено основні переваги та недоліки систем електронного голосування. Ключові слова: голосування, електронне голосування, інформаційно-комунікативні технології, вибори.

На сучасному етапі розвитку української держави, модернізації її

публічно-адміністративних та політико-правових інститутів, а також інтеграції

України до загальноєвропейського простору, в особливому контексті ставиться

питання про розроблення та запровадження новітніх інформаційно-

комунікативних технологій.

Метою даної статті є здійснення теоретико-методологічного аналізу

використання електронних засобів як інструменту оптимізації виборчих

технологій в Україні.

Вибори у багатьох країнах світу є одним із найважливіших елементів

демократичних систем управління. Вони є реальним вираженням волі народу,

конституційним способом формування не тільки органів державної влади, а й

органів місцевого самоврядування на основі вільного та невимушеного

волевиявлення громадян.

Основною тенденцією виборчого процесу в сучасному світі є його

насичення інформатизованим та автоматизованими електронними засобами

голосування. Адже розвиток інформаційних і комунікативних технологій

багато в чому визначає суспільний і політичний прогрес кожної держави, що до

речі є актуальним для нашої країни. Одним з перспективних напрямів


© ECONF.org 76

використання сучасних інформаційних технологій є розвиток електронного

голосування виборців.

Європейська практика щодо заохочення громадськості до політичного

процесу за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій є досить

різноманітною. Серед найпростіших форм електронної демократії, яка

поступово впроваджується у різних країнах світу, можна виокремити

організацію Інтернет-голосування на виборах та референдумах.

Електронне голосування (англ. e-voting) термін, що використовується для

характеристики різних типів голосування, та охоплює як процес здійснення

голосування за допомогою електронних засобів, так і процес автоматичного

підрахунку голосів за допомогою електронних пристроїв та спеціального

програмного забезпечення [5].

На сьогоднішній день існують такі форми електронного волевиявлення:

голосування за допомогою Інтернету, а саме використання персонального

комп’ютера громадянами;

електронне голосування в кабінці (за допомогою «електронних урн», а

саме голосування виборців на своїй традиційній дільниці із

застосуванням інформаційно-комунікаційних технології (цей спосіб

наближений до того, що притаманний зараз нашій країні, але набагато

прогресивніший).

Вперше експеримент з голосування через Інтернет був проведений в

2000 р. у штаті Орегона, США [1]. Пізніше технології голосування

вдосконалювалися. Так, в Естонії електронне голосування застосовується з

2005 р. на місцевих виборах, з 2007 р. – на парламентських. Відсоток громадян,

що віддають перевагу цій системі голосування, поступово зростає, для

прикладу, якщо у 2005 р. у такий спосіб проголосувало лише 2 % естонських

виборців, то на парламентських виборах 2011 року цей показник сягнув 24 %

[6].

У Швейцарії запроваджена система електронного голосування «E-

Voting» у рамках реалізації стратегічного проекту «Vote électronique».


© ECONF.org 77

Експериментальне електронне голосування відбулося вперше у 2003 р. Згідно з

планами швейцарського уряду, на чергових парламентських виборах у 2015 р. в

мережі Інтернет зможе проголосувати абсолютна більшість громадян, навіть ті,

які перебуватимуть поза межами своєї країни [8].

Проте, варто зауважити, що технологія голосування за допомогою

Інтернету викликає недовіру та побоювання поміж експертів, які говорять про

можливість стороннього втручання в процедуру голосування (віруси, атаки,

виведення з ладу систем тощо). З правової точки зору недоліком можна назвати

проблему дотримання основних принципів виборчого права, таких як таємниця

голосування, гласність і достовірність результатів [4, с. 27].

Окрім зазначених недоліків, система Інтернет- голосування має значні

переваги. По-перше, така система електронного голосування дозволяє

полегшити доступ до процедури волевиявлення для осіб із обмеженими

можливостями та збільшити загальну оперативність отримання його

результатів. По-друге, громадяни, які перебуватимуть за межами своєї країни,

можуть скористатися своїм виборчим правом без необхідності пошуку

найближчої територіальної дільниці.

Інший варіант застосування інформаційних технологій полягає у

використанні так званих «електронних урн», які можуть працювати без

підключення до енергомережі й комунікаційної інфраструктури, що особливо

актуально для держав, де виборчі дільниці часом розташовані в малонаселеній

місцевості або на територіях з обмеженим доступом до телефонних ліній і

відсутністю оптоволоконного сполучення з Інтернетом. Яскравим прикладом

застосування даного способу голосування є Бразилія. Електронна система

голосування впроваджувалася там поступово: в 1996 р. вона пройшла успішну

апробацію на муніципальних виборах у 57 містах, до жовтня 2000 р. стала

застосовуватися на виборах муніципалітетів по всій території країни, а 6

жовтня 2002 р. була використана на перших у світі електронних

загальнонаціональних виборах глави держави, за ходом яких спостерігали

представники США, Японії, Мексики, Венесуели й міжнародної організації


© ECONF.org 78

Transparency International, які підтвердили, що процедура голосування

виключала можливість яких-небудь підтасувань і зловживань. [2].

На даний час в Україні використання електронного голосування

знаходиться лише на стадії активного обговорення [7], реальний прогрес у

цьому напрямі поки відсутній.

Проте, слід відмітити перші спроби використання систем електронного

управління, зокрема у таких регіонах України: в Дніпропетровській області [3];

в травні 2013 р. запущено Інтернет-портал «Діалог заради реформ:

впровадження соціально-економічних реформ на Луганщині»; у вересні 2013 р.

в Автономній Республіці Крим був відкритий перший в Україні Регіональний

центр розвитку електронного урядування [6].

Отже, ознайомившись із досвідом окремих країн по використанню

нових інформатизованих та автоматизованих електронних технологій у

виборчому процесі, можна зробити висновок, що електронне голосування є

складовою електронної демократії. Оскільки Україна перебуває на шляху

демократизації, відповідних змін потребує не лише суспільство в цілому, але і

всі його інституції. Зокрема, коли мова йде про виборчий процес, то

передбачається вимога широкого використання сучасних інформаційних

технологій і стандартизації механізмів під час його проведення. Наразі одним із

ключових на порядку денному є питання підготовки нових технологій у

відповідності до сучасних реалій демократичних держав.

Список використаних джерел 1. Litan R. E. Law and Policy in the Age of Internet // Duke Law Journal. - 2001. - Vol. 50, № 4. - P. 145. 2. Вердероса Э. Электронные выборы в Бразилии [Текст] // Государственное управление в переходных экономиках: Ежеквартальное издание программы «Инициатива реформирования местного самоуправления и государственных услуг» / Институт открытого общества. - 2003. - № 4. - С. 22-23. 3. Дніпропетровський регіон - лідер інноваційного управління в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.info-kmu.com.ua/2013-11-01-000000am/article/16737468.html 4. Дурнова И.А. Зарубежный опыт проведения интернет-выборов и проблемы для России [Текст] / И. А. Дурнова // Информационное право.- 2007.- No2.- С. 22-32. 5. Електронне голосування [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Електроннеголосування.


© ECONF.org 79

6. Електронна демократія: вперше в Україні! [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gurt.org.ua/news/events/266/ 7. Ключковський Ю. Стабілізація виборчого законодавства - одне з основних завдань сучасного розвитку України [Текст]/ Ю. Ключковський //Вісник Центральної виборчої комісії.- 2008.- No3(13).- С. 19-23; Оніпко О. Шляхи вдосконалення технології виборчого процесу [Текст]/ О. Оніпко //Вісник Центральної виборчої комісії.- 2006.- No4(6).- С.67-74; Стельмах О. Електронне голосування з використанням штрихкоду [Текст]/ О. Стельмах //Вісник Центральної виборчої комісії.- 2007.- No1(7).- С. 77-81. 8. Прямая демократия Швейцарии в цифровую эпоху [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://www.swissinfo.ch/rus/detail/content.html?cid=36670692&link=cto 9. Соціальні ініціативи Президента України Віктора Януковича розглянули на Форумі громадських рад Луганської області «Діалог заради реформ» [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://civil-rada.in.ua/?p=556

ELECTRONIC VOTING AS A FORM OF THE ELECTORAL INFORMATION AND COMMUNICATION TECHNOLOGIES:

FOREIGN AND DOMESTIC EXPERIENCE Abstract. Electronic voting is considered in the context of information and communication technologies used during the electoral process. The foreign experience in implementing the e-voting technologies and prospects of its borrowings for use in Ukraine is analized. The basic advantages and disadvantages of electronic voting is underlined. Key words: voting, electronic voting, information and communication technologies, elections, electoral technologies.


© ECONF.org 80

УДК 324 (477) Скоропад Тетяна Іванівна студентка 3 курсу факультету економіки, менеджменту і права Київського національного торговельно-економічного університету, м. Київ [email protected]

ДОСВІД ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ ПРОПОРЦІЙНОЇ

ВИБОРЧОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

Анотація. Проаналізовано існуючі підходи до типології виборчих систем, з’ясовані особливості мажоритарної, пропорційної та змішаної виборчих систем. Охарактеризовано еволюцію виборчої системи України за період її незалежності. Пропорційна виборча система розглядається як чинник забезпечення стабільності та ефективності функціонування виборних органів. Ключові слова: виборча система; мажоритарна виборча система; пропорційна виборча система; змішана виборча система. Внаслідок конституційних змін та здійснення політичної реформи, в Україні

відбулись значні інституційні перетворення, які стосуються не лише

перерозподілу повноважень та політичної відповідальності, але й механізму

формування представницьких органів влади [1, с. 1].

Процеси пошуку оптимальної форми волевиявлення народу, які

відбуваються сьогодні в Україні, далеко не завершені, тому питання визначення

моделі виборчої системи, яка б задовольняла всі потреби українського

електорату, залишається досить актуальним. Більш як за двадцять років

незалежності наша держава пройшла кілька етапів модернізації виборчої

системи – від мажоритарної абсолютної до змішаної відносної більшості та від

змішаної до суто пропорційної, що обґрунтовувалося потребами розвитку

політичних партій і партійної системи [2, с.15].

Дослідженню різних аспектів розвитку та функціонування виборчих систем

присвячено значну кількість праць, зокрема О. Абрамової, М. Агафонкіна, Н.

Базанова, В. Бебика, В. Королька, Л. Кочубей, І. Кресіної, Г. Лози, В.

Мірошника, В. Погорілка, М. Рибачука, М. Рябця, В. Співака, М. Ставнійчук, В.

Тимошенко, Ю. Шемшученка, В. Шергіна, Є. Шипуліна, І. Шкурата та ін.

Метою даної роботи є аналіз досвіду та дослідження перспектив

використання пропорційної виборчої системи в Україні.


© ECONF.org 81

Виборча система – це система суспільних відносин, пов’язаних з порядком

організації і проведення виборів з метою формування представницьких органів

публічної влади. Завдяки інституту виборчої системи громадяни реалізують

свої політичні права, оскільки мають реальну можливість обирати до органів

державної влади та органів місцевого самоврядування своїх представників з

метою здійснення державної влади в інтересах українського народу.

Науковці виділяють три основні типи виборчих систем:

мажоритарну;

пропорційну;

змішану (мажоритарно-пропорційну).

Першою за часом виникнення і найпоширенішою в сучасному світі є

мажоритарна виборча система, в основу якої покладено принцип більшості. За

цієї виборчої системи виборці голосують за конкретних осіб, а обраним

вважається той із кандидатів, який отримав законодавчо встановлену більшість

голосів: відносну, абсолютну або кваліфіковану (залежно від цього розрізняють

мажоритарні системи відносної, абсолютної чи кваліфікованої більшості).

Пропорційну виборчу систему було запроваджено в державно-правову

практику з появою політичних партій. У її основі лежить принцип

пропорційного представництва політичних об’єднань у представницьких

органах влади – політична партія отримує кількість мандатів, яка є

пропорційною кількості набраних нею голосів виборців. Особливістю цього

типу виборчої системи є те, що виборець голосує не за конкретну особу, а за

виборчий список політичної партії чи виборчого блоку політичних партій. За

пропорційної виборчої системи зазвичай встановлюється виборчий бар’єр

(тобто мінімальна кількість голосів виборців), лише подолавши який політична

партія чи виборчий блок можуть брати участь у розподілі депутатських

мандатів. Окремими різновидами пропорційної виборчої системи є: з

жорсткими (закритими) списками (виборці не мають можливості впливати на

розташування кандидатів у виборчому списку), з напівжорсткими списками

(виборцю надається право змінювати розташування кандидатів у виборчому


© ECONF.org 82

списку) та з преференціями (від слова «перевага» – виборець віддає перевагу

окремим кандидатам у виборчих списках).

Змішана (пропорційно-мажоритарна) виборча система поєднує позитивні

риси обох основних типів виборчих систем. Відповідно до неї частина мандатів

представницького органу (переважно половина) обирається за мажоритарною

виборчою системою, а інша частина – за пропорційною [3, с. 199-200].

Відповідно до Указу Президента України від 23 квітня 2015 року №

238/2015 «Про затвердження Річної національної програми співробітництва

Україна – НАТО на 2015 рік», прийнято рішення щодо відмови від змішаної

(пропорційно-мажоритарної) виборчої системи та запровадження пропорційної

системи виборів до Верховної Ради України для забезпечення повноцінного

функціонування держави, а саме створення дієвого парламенту, стабільної

партійної системи та можливостей для ротації політичних еліт [4]. Таким

чином, виникає необхідність більш детального аналізу досвіду та реального

стану використання пропорційної виборчої системи в Україні.

В Україні на законодавчому рівні наразі встановлено, що вибори депутатів

здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою (ст. 1

Закону України «Про вибори народних депутатів України»). Це означає, що

половина народних депутатів України обираються за пропорційною системою у

загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі за виборчими

списками кандидатів у депутати від політичних партій, інша половина

депутатів обираються за мажоритарною системою відносної більшості в

одномандатних виборчих округах [5].

У чистому вигляді пропорційна виборча система в Україні була введена

Законом «Про внесення змін до Конситуції України» від 08.12.2004 р.,

перехідні та прикінцеві положення якого стосувалися виборів народних

депутатів; така виборча система мала бути застосована на чергових виборах до

Верховної Ради України. Попередні парламентські вибори 1998р. та 2002 р.

відбувалися за змішаною виборчою системою.


© ECONF.org 83

Унаслідок проведеної реформи, вибори народних депутатів 2006 р. вперше

в Україні проводились на засадах пропорційної виборчої системи із

загальнонаціональними закритими виборчими списками у багатомандатному

загальнодержавному виборчому окрузі. Як наслідок, у 2006 р. до Верховної

Ради України були обрані народні депутати, які були представниками п’яти

суб’єктів виборчого процесу.

Ця ж виборча система без жодних змін застосовувалася і на дострокових

парламентських виборах 2007 р. Суттєвих відмінностей у структуруванні

Верховної Ради України за результатами виборів не сталось [6, с.4-5].

Пропорційна система з закритими списками кандидатів вже на етапі

запровадження зазнала суттєвої критики через те, що вона деперсоніфікувала

здійснення вибору виборцями та порушила зв’язок депутатів із виборцями,

оскільки виборці не мали можливості впливати на розташування кандидатів у

виборчому списку та отримати інформацію про конкретних осіб, за яких вони

віддавали свої голоси. На дискримінацію невеликих регіональних політичних

сил спрямовувалося запровадження єдиного загальнонаціонального списку,

хоча обговорювалися варіанти з використанням регіональних партійних

списків. Така дискримінація щоправда дещо пом’якшувалася зниженням

прохідного бар’єру до 3%.

Пропорційна виборча система для обрання народних депутатів України

створила низку проблем, які були відсутні за мажоритарної виборчої системи,

оскільки при її впровадженні були проігноровані критерії розробки і

впровадження та вимоги двох видів. По-перше, об’єктивні вимоги –

забезпечення здійснення народом свого права на управління державними

справами через обраних представників. По-друге, суб’єктивні вимоги – тип

виборчої системи має відповідати інтересам принаймні більшості виборців.

Тому вже наступні парламентські вибори 2012 р. відбувалися за змішаною

виборчою системою.

У вищезазначеному Указі Президента не вказано, який саме тип

пропорційної системи має бути впроваджений в Україні. Тому, для прийняття


© ECONF.org 84

оптимального рішення, має бути врахований досвід застосування пропорційної

системи з жорсткими (закритими) списками виборів до Верховної Ради України

2006 та 2007 років. Окрім того, доцільним буде звернутися до досвіду

європейський країн, де дедалі більшого поширення набуває пропорційна

виборча система з голосуванням у невеликих виборчих округах за так звані

«напіввідкриті» списки кандидатів у депутати [7].

Таким чином, в ході дослідження нами було визначено основні типи

виборчих систем світу, проаналізовано пропорційний тип виборчої системи як

пріоритетний для України, з огляду на задеклароване прагнення домогтися за її

використання формування стабільного та ефективного органу законодавчої

влади.

Список використаних джерел 1. Бойко Н.С. Виборча система України: суспільно-політичний аспект. [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej3/txts/POLITICHNI/02-BOYKO.pdf

2. Заяць Н.В. Виборча система України: сучасний стан і перспективи [Текст] / Заяць Н.В. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності.- 2011.- №2.- С. 15-20.

3. Конституційне право України [Текст]: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В. П. Колісника та Ю. Г. Барабаша. – Х.: Право.- 2008.- 416 с.

4. Указ Президента України від 23 квітня 2015 року № 238/2015 «Про затвердження Річної національної програми співробітництва Україна - НАТО на 2015 рік». [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/19352.html.

5. Закон України «Про вибори народних депутатів України». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4061-17.

6. Наход М. Проблеми становлення та реформування виборчої системи для проведення виборів народних депутатів України [Текст] / Наход М. // Науковий вісник «Демократичне врядування». – 2011. – вип.7.

7. Виборча реформа очима громадскості. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.osce.org/uk/ukraine/107091?download=true.

EXPERIENCE AND PERSPECTIVES OF PROPORTIONAL

ELECTORAL SYSTEM IN UKRAINE

Abstract. The existing approaches to the typology of electoral systems is analized, the features of the majority, proportional and mixed electoral systems are clarified. The evolution of the Ukrainian electoral system during the period of independence is characterized. Proportional electoral system is seen as a factor in ensuring the stability and effectiveness of elected bodies. Keywords: electoral system; majority electoral system; proportional electoral system; mixed electoral system.


© ECONF.org 85

УДК 304+784.6 Власова Альона Юріївна аспірантка Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв [email protected]

КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСНІ ТА

ЇЇ МОВА Анотація. У статті проаналізовано українську пісню як явище національної масової культури та як культурологічний феномен українського суспільства, розглянуто поняття кітчу у ролі штучного продукту масової культури, охарактеризовано культурологічний аспект сучасних українських пісень на прикладі творчості С.Вакарчука, Кузьми Скрябіна, С. Положинського, О. Скрипки, Л. Герасимчук.

Ключові слова: масова культура, кітч, українська пісня, оказіоналізм, патріотизм.

Протягом усього існування людства його незмінним супутником була, є

й, сподіваємося, буде залишатися пісня. При цьому особливу увагу варто

приділити українській сучасній пісні. Прослуховування музики або читання

текстів музичних творів - це створення певного духовного настрою. Пісня -

важлива складова виховання психокорегуючого впливу на людину та

культурно- духовне виховання, апробоване протягом багатьох століть.

Пісня була завжди «візитною карткою» української культури.

Гарна пісня здатна чинити дива, спроможна створити справжнього

патріота. Головний зміст мови пісні передається все-таки словами. Адже слово

– це інформація, код, енергія [2; с.135].

Сьогодні сучасна українська пісня становить науковий інтерес як явище

національної масової культури й актуальна як культурологічний феномен

українського суспільства, як важливий елемент духовно-культурного життя

українського соціуму.

Пісня як явище масової культури має свої особливості розвитку: вони

зумовлені тими змінами, які відбуваються в естетичних запитах суспільства,

мистецькому житті.

Пiсня завжди займала важливе мiсце у духовно-культурному життi

українського соцiуму. Саме в пiсенному мистецтвi жила наша мова у час

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________Section: CULTURE

© ECONF.org 86

заборон i переслiдувань. Музичне мистецтво має важливе значення у

вiдродженнi й актуалiзацiї художнiх цiнностей, в iнтеграцiї та культурному

розвитковi українського суспiльства. Сучасна українська пiсня має велику

популярнiсть. Про це свiдчать численнi перемоги наших виконавцiв на

вiтчизняних i мiжнародних конкурсах. Та чи завжди пiсня формує позитивний

імідж українського суспiльства i його культури? Часто сучасна музика втрачає

своє первинне мистецько-естетичне призначення i демонструє зразки мовлення

так званих мовних низiв. Вона вбирає в себе просторiчну i сленгову, запозичену

й кальковану лексику, орфоепiчнi та синтаксичнi помилки. [4; С. 36 – 39.]

Аналіз наукових праць, що стосуються питання масової культури,

доводить, що естетичні ознаки масової культури мають аналогії і в музичному

мистецтві, зокрема у пісні.

Молодь зазнає значного впливу від своїх кумирів. На деякому

історичному етапі українська музика була одноманітною, неоригінальною. Але

зараз в XXI ст. спостерігаємо інше: з’явилася частка української музики, яка

знайшла свого слухача.

Нині основна ознака масової культури - масовість, що полягає у тенденції

до спрощеності, стандартизації культурних форм вираження, примітивізації

змісту. Це зумовлено комерційною сутністю та соціальними факторами. Тому,

Т. Адорно вважав, що термін «масова культура» має синонім «індустрія

культури», що безпосередньо пов’язано з економічним прибутком. Продукт

масової культури не потребує для сприйняття ніяких інтелектуальних та

емоційних зусиль, тому він є цілком адаптованим до потреб споживача.

Характерні риси штучного продукту масової культури виражає поняття та

явище кітчу.

Основні риси кітчу масової культури та масової музичної культури

досліджували у своїх роботах Т. Адорно, Ж. Бодрійар, К. Грінберг, Н.

Кондратова, А. Кукаркін, С. Нєкрасов, А. Поляков, В. Рожновський, А.

Яковлєва та ін..


© ECONF.org 87

Але стверджувати те, що кітч не має абсолютно естетичних ознак, не

можна, тому що він, маючи вагоме значення в просторі сучасної культури, є

важливим джерелом естетичного досвіду людської свідомості.

Звичайно, кітч має також позитивну особливість: він володіє значною

підривною силою, що зумовлена показовістю позитивного, він перетворює

нематеріальне в матеріальне, неявне робить явним , опредмечує мрії і бажання

людей. У сучасному світі кітч – медіатор бажань. Перетворюючи репрезентацію

на дійство, в якому задіяний емоційний людський досвід, кітч робить бажане

привабливим. [1; с.460-480]

Вище вказані естетичні характеристики кітчу притаманні також і

музичному світові.

Українська пісня – романтична, щиросердечна, радісна, креативно-

філософська і водночас невимушено легка. Вона народилася із лагідної маминої

колискової і фольклорного колориту вічно живих традицій карпатського

народу. Народилася для того, щоб жити вічно. Українці, направду –

найспівочіша нація у світі, тому що вміють відчувати лірично, витончено і

ніжно, тому що музика українця – це акорди його серця, це мелодія його

незламного духу.

Справою популяризації української мови в пісні займаються Кузьма та

Святослав Вакарчук. Їм не потрібно було переходити на російську мову аби

стати суперпопулярними навіть в Росії.

Із поетичним словом завжди водили дружбу Тарас Чубай і «Плач Єремії».

До крила «літературно-заангажованих» можна додати й «Королівських

зайців» зі Львова. У альбомі «Казки королівства А-Мазох» лідер-вокалістка

Леся Герасимчук втілила поезії Лесі Українки, Ліни Костенко, Павла Тичини і

Беранже у жанрі, який вона сама визначила як «альтернативний

романс». Матеріалізація казки, наближення двох світів — видимого і

ірреального — ця дивовижна субстанція Лесиної творчості пронизує нас.

Справжній український музичний кітч представлено у творчості гурту

«ВВ». Олег Скрипка підкорив слухачів виконанням попурі з українських


© ECONF.org 88

народних пісень у своїй стилістиці. Цей гурт випромінює непідробний драйв,

пронизливу щирість, нештучну театральність, сентиментальність та ліризм,

саме цьому гуртові завдячуємо за започаткування знаменитого етнофестивалю

«Країна мрій». Але гурт «ВВ» демонструє не лише позитивні ознаки кітчу,

також і негативні. Часом музиканти несвідомо нівечать українську літературну

мову, а тому чуємо своєрідний суржик.

Якщо говорити про український попсовий кітч, то він має наступні

ознаки: інтелектуальний зміст тексту пісні має бути мінімальним, адже інтелект

вбиває шлягер; музичний супровід тотожний текстові – танцювально-

дискотечний; відеокліп – обов’язкова присутність атрибутів заможного життя.

Цільова аудиторія цієї кітчевості або несмаку, юне покоління, яке ще не має

імунітету до такої масовості.

Сьогодні кітч є провідним інструментарієм піднесенням національної

ідентичності.

На межі високої та масової культури творить Святослав Вакарчук з гурту

«Океан Ельзи». Він намагається творити добру музику з елементами кітчу.

Святослав Вакарчук не пише соціальні тексти на замовлення, не приховує

того, що насправді хоче сказати. У репертуарі гурту «Океан Ельзи» не знайти

жодної російськомовної пісні.

Деякі пісні Святослава, написані ще 10 років тому, стають в наш час

пророчими або в них вкладають політичний зміст. Сам Вакарчук стверджує:

«Писати соціальні тексти на догоду публіці неможливо, бо творчість не

витримує іспиту прагматикою».

Джон Леннон, який був і генієм, і циніком, свого часу бавився з

критиками та слухачами, ховаючи усвідомлену маячню у свої тексти, аби

подивитися, який це матиме ефект. Він отримував задоволення, спостерігаючи,

як "дослідники" шукали у беззмістовних фразах потаємний смисл, якого там

насправді не було. Вакарчук не приховує у своїх піснях того, що хоче сказати

та не пише соціальних текстів на замовлення. Але в піснях «Майже весна», «Без

бою», «Незалежність» українці вбачають та вкладають в них метафоричний


© ECONF.org 89

соціальний та політичний підтекст. Текст пісні «Незалежність» суцільно

двозначний, що є дійсно цікавим. В даному тексті Незалежність може бути і

жінкою, і незалежністю України.

Учасники гурту „Океан Ельзи” є вихідцями із західної частини нашої

держави, а конкретніше – зі Львівської області, тому можна говорити про вплив

на їхнє мовлення діалектного оточення. Невипадково помічаємо випадок

неправильного слововживання: „Але сльози на твому обличчі…” – слово в пісні

вжито в діалектній формі (твому замість твоєму). Цей випадок пояснюємо

прагненням до більшої милозвучності мовлення, щоб воно збігалося з акордами

пісні.

У піснях Вакарчука звучать етнічні мотиви. У пісні «З нею» Вакарчук

культивує у собі народний голос та національний патріотизм. Є у репертуарі

драйвові пісні «Стріляй» та ліричні «Обійми». Мабуть, використання

наказового способу дієслів відтворює нам цю драйвовість та динамічність пісні.

Пророчою, дійсно, стала пісня океанівців «18 хвилин»: «Ми так ховалися

від зими 18 хвилин назад! Листопад, стали видимими ми знов. Ми так ховалися

від зими. 18 хвилин назад! Листопад, листопад, листопад!».

Якщо проаналізувати тексти пісень Святослава Вакарчука, то можна

відзначити, що значну перевагу автор надає займеннику ти, який має

полісемантичне значення: ти - жінка, ти – Україна. У пісні «Небо над Дніпром»

спостерігаємо:

Ти завжди зі мною! Ти – моя душа,

Ти – мій талісман, моя Афіна!

Також цікавим є використання омоніму надія в пісні «Надя»:

Скажу я вам:

Як весело жити, коли Надіє є!

Отже, принаймні, частина текстів Вакарчука є патріотичними,

соціальними і революційним,себто закликають до пробудження. Натомість у

пісні «Стіна» йдеться про період умовно післявоєнний (післяреволюційний):

«Де ми з тобою будем,


© ECONF.org 90

Коли закінчиться наша війна?

Чи вистачить нам сили

Зробити так, щоби впала стіна?.

Чи стане нам бажання

Забути те, що зробила стіна?»

Кузьма Скрябін у одній із власних композицій порушив надзвичайно

болісну тему для сучасного українця: «На твоїх джинсах – американський

прапор, на твоїй майці – канадське кленове листя. У твоїх очах видно тільки

одне питання: хто мені скаже: чому я тут народився?» Співак закликає нас не

соромитися України, а ще краще – «стати для батька нормальним сином».

З останніми подіями у нашій державі українські виконавці все більше

уваги приділяють актуальним проблемам. Зокрема, Андрій Кузьменко

відгукнувся на події на вулиці Грушевського піснею «Революція у вогні".

Звернувся до слухачів-українців: «Де правду шукати, коли брат на брата?" і "Я

хочу тут жити, а не вмирати".

Немає у світовій історії прикладів розквіту самобутньої держави, де з

національного було збережено лише пісню! Отож, розбудовуючи Україну,

потрібно виходити з української національної ідеї, відроджувати український

дух, українську мову. А пісня має виконати свою ключову, об’єднуючу,

консолідуючу місію!

Список використаних джерел 1. Гундорова Т. Транзитна культура. Симптоми постколоніальної травми : статті та есеї/ Тамара Гундорова. – К.: Грані – Т, 2013. – 548. 2. Спутник музыканта / [ред. - состав. А.Л.Островский]. - М.-Л.: Советский композитор, 1964. – 158 с.. 3. Яручик Ю. Культура мовлення українських музичних гуртів / Ю. Яручик // Дивослово. – 2012. – № 8. – С. 36 – 39.

CULTURAL ASPECT OF MODERN UKRAINIAN SONG AND ITS

LANGUAGE Abstract. In the article is described the cultural aspect of modern Ukrainian songs, is analyzed the influence of song to culture, is revealed the meaning songs of the young singers in Ukraine such as Andriy Kuzmenko, Svyatoslav Vakarchuk, Oleg Skrypka, is defined the main feaches, which show aspects of cooperation culure and song. Keywords: mass culture, kitch, Ukrainian song, patriotism.


© ECONF.org 91

УДК 316.3

Пушонкова Оксана Анатоліївна кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії ЧНУ ім. Б.Хмельницького

МОДЕЛІ ГЕНДЕРНИХ ВІДНОСИН У КУЛЬТУРІ

Анотація. У статті розглядається актуальна проблема сьогодення, що пов’язана зі змішанням біологічних, психологічних та соціальних контекстів дослідження гендерної асиметрії. Виявлення закономірностей формування уявлень про гендерну асиметрію у культурі дозволяє дослідити компліментарність моделі гендерних відносин, своєрідність якої у кожну культурну епоху пояснюється прагненням до встановлення подвійного балансу чоловічого та жіночого начал. Ключові слова: гендерні відносини, гендерна асиметрія, статево-рольова ідентичність, фемінізм і гендерні дослідження. Філософи та мислителі з глибокої давнини намагалися осмислити

феномен розподілу людей за ознаками статі та характер відносин між ними.

Сьогодні відбувається очевидна зміна сексуальної культури людей,

соціокультурного статусу статей, трансформація образів фемінності та

маскулінності. Естафета чоловічої влади систематично передається від

покоління до покоління, але за останні кілька десятиліть ця істина виявилась

сумнівною, що зорієнтувало рух гендерних досліджень від традиційних

образів до спроб розглянути ролі чоловіків та жінок не з точки зору

феміністської боротьби за права, а з точки зору їх принципового розрізнення.

Підключення міждисциплінарних досліджень призвело до появи нових

визначень самих понять «чоловіче» та «жіноче», нових пояснювальних

моделей, в фундамент яких закладаються не біологічний та психологічний

детермінізм, а соціокультурна своєрідність.

Метою статті є виявлення закономірностей формування уявлень про

гендерну асиметрію та своєрідність гендерних моделей у культурі.

У гендерних дослідженнях стать спочатку була невіддільною від

біологічних характеристик (як у фройдівській концепції), згодом

популярності набувають теорії гендерної соціалізації (Т. Парсонс, Р. Бейлс,

М. Мід, С. де Бовуар), гендерних стереотипів (Л. Колберг, Е. Маккобі,

К. Джеклін, А. Ерхард, Н. Смелзер, І. Клепіна та ін.). Сьогодні активно


© ECONF.org 92

застосовуються поняття «маскулінність», «фемінність», «андрогінія» у

визначенні особистісних характеристик людини. К.-Г.Юнг закладає

підвалини проблематики андрогінії (Аніма, Анімус) та актуалізує

екзистенційно-ціннісний вимір дослідження проблеми. Проблеми гендерної

асиметрії стають предметом дослідження Сандри Бем, Жака Лакана, Жіля

Ліповецького, Славоя Жижека та ін.

Переважаючим образом гендерних відносин в історії філософії та

культури була модель, домінантою у якій виступало чоловіче начало.

Уявлення про андрогінність виступали теоретичною основою для розвитку

новітніх гендерних досліджень, у яких трансформація маскулінності

розглядається не як соціокультурна девіація, а як один з варіантів розвитку.

Синонімом поняття «гендер» можна вважати поняття «соціальна

стать», що виступає як історично і культурно обумовлена матриця, в якій за

посередництвом міфу, символу та знаку закодована своєрідність поведінки

чоловіків та жінок. Гендерна асиметрія – непропорційна представленість

соціальних та культурних ролей обох статей (а також уявлень про них) в

різних сферах життя. Зміщення центру гендерної асиметрії від природних

характеристик до соціокультурних включило відносини між статями у

контекст соціально-історичних взаємозв’язків.

У давньогрецьких міфах, переказаних філософами, йшлося про

андрогінність людини, тобто про цілісність, гармонійність співвідношення

чоловічого та жіночого начал, яке має духовну природу. Ідея андрогінності

виступає в культурі як метаобраз, наскрізний архетип. В античному світі ж

панувала традиційна модель чоловічого-жіночого (активність – пасивність,

сила – слабкість, влада, відтворення – покора, неповноцінність), у якій жінка

виступала як об’єкт обміну в чоловічих іграх влади.

Полісний світ – чоловічий, «греки не вважали жінку рівною собі

істотою» [1, с. 75]. Найкращою серед жінок незмінно визнавалася та, «яка

була найнепомітнішою, та про яку не говорять нічого, навіть позитивного»

[1, с. 75]. В античності повністю відсутній культ жіночості, культ Прекрасної


© ECONF.org 93

Дами. Лише у полоні Золотої Афродити допускалися безглузді вчинки по

відношенню до жінок, що легко пробачалося та трактувалося як

запаморочення свідомості. «Справжня» грецька любов епохи класики

гомосексуальна, гетеросексуалізація відбулася пізніше.

Другорядність та меншовартість жіночого начала, стверджена ще

Арістотелем, була за доби Середньовіччя підтримана прихильниками

схоластичного підходу. Водночас, послідовниками світського підходу жінка

була піднесена на недосяжний п'єдестал, їй приписували усі чесноти Діви

Марії.

С. Жижек розглядає феномен куртуазної любові як елементарну

матрицю, з якої складаються її пізніші варіації. Це суто фантазійна матриця

мазохістського театру. Куртуазний образ чоловіка як слуги своєї Дами

приховує реальність чоловічого панування, «піднесення жінки до високого

об’єкта любові дорівнює зведенню її до пасивного матеріалу чи екрану для

нарцисистської проекції чоловічого Его-ідеалу» [2, с. 96]. Служіння Дамі

надає жінкам фантазійної субстанції їхньої ідентичності, вона наділяється

рисами жіночості. У цьому парадокс фемінізму: «виступаючи проти

патріархального домінування, жінки водночас підривають фантазійну опору

їхньої власної «жіночої» ідентичності» [2, с. 96].

Гуманісти доби Відродження до певної міри сприяли реабілітації

жіночої статі. З’являються дійові, рішучі, підприємливі особи, але й

антиподи високим героїням – підступні спокусниці, шахраюваті жінки, повії.

Томас Мор виступив за зрівняння прав чоловіків та жінок і з цих пір питання

рівноправ’я стає надзвичайно актуальним для контекстів світської культури

(пізніше – у руслі марксистського фемінізму), з іншого боку – традиційні

уявлення про неповноцінність жінки та домінування чоловіка, виступаючи

магістральною лінією, були присутні на рівні визначальних архетипів і в

Новий час.

Фемінізм як реакція на гендерну асиметрію з пануванням чоловічого

начала так або інакше намагався створити дзеркально-протилежну модель.


© ECONF.org 94

Те ж стосується й філософів, які, дотримуючись тієї або іншої радикальної

позиції, виявляли схильність стверджувати кардинально інше. Так Ф. Ніцше,

який багато уваги приділяв проблемі статі, вважав, що чоловік має думати

про жінку виключно по-східному. Вона – предмет володіння, служниця

чоловіка. При цьому Ф. Ніцше у «Книзі для вільних умів» зазначає, що

«досконала Жінка є вищим типом людини, ніж досконалий чоловік, але

такий жіночий тип надзвичайно рідкісний» [3, с. 415].

О. Вейнінгер підніс статеву відмінність і статеві стосунки до рівня

центральної теми філософії. На його думку, «ідея панування є єдиною

концепцією, що має позитивну цінність для жінок» [4, с. 119]. Жінка не

здатна на суто духовне ставлення, на чисте кохання. Вона не є

самодостатньою, природа жіночої вроди є «перформативною» – себто «саме

чоловікова любов і створює жінці вроду» [2, с. 120]. Любов чоловіка до

жінки є чисто нарцистичним феноменом, він розривається між своєю

духовно-етичною сутністю і статевим бажанням, «чоловікове падіння у

сексуальність створює жінку, наділяючи її існуванням» [2, с. 121], тому

єдина мета жінки – тримати чоловіка сексуальним.

О. Вейнингер відмічає, що чоловікові властиве чітке розмежування

статевої і нестатевої сфери, його «захоплює ще багато інших речей». Він

усвідомлює свою сексуальність, жінка нездатна дійти до її усвідомлення,

тому не в змозі відректися від неї, їй не вистачає «подвійності» для

спостереження власної сексуальності [2].

С.Жижек вважає, що О.Вейнінгер парадоксальним чином стверджує те,

що «лише жінка має доступ до іншої нефалічної насолоди» [2, с. 139]. Чому?

Тому що за О. Вейнінгером чоловік хоча й має доступ до десексуалізованої

сфери етичних «позафалосних» цілей, «але постулювання Винятку є

способом підтримувати домінування Фалосу» [2, с. 139]. Тут ми

спостерігаємо аналогію з концепцією Ж. Лакана про «жінку як симптом

чоловіка» (семінар 21 січня 1975 року). Вона не інтегрується повністю у

символічний лад, а проявляється у чоловічій економіці як фантазмічний


© ECONF.org 95

об’єкт, об’єкт-причина бажання. Але статус істинності Ж. Лакан надає

досимволічному «вічно Жіночому», ретроактивній патріархальній фантазії,

яка є основою панування Фалосу. Визначення категорії жінки є неможливим,

бо воно ніколи не буде повним. Вона – не усе. Вона – інше Чоловіка.

Ж. Лакан робить висновок, що «у психіці взагалі немає нічого, що дозволило

б суб’єкту визначитися як істоті чоловічої або жіночої статі» [5, с. 218]. Ми

можемо вести мову лише про еквіваленти активності-пасивності.

Здавалося б протилежну гіпотезу висловлює Ж.Бодрійяр, що єдина

стать – жінка, а чоловіче існує завдяки надлюдському зусиллю у спробі

відмежуватися від неї. Це ствердження відповідає катастрофі принципу

реальності статі і перехід його у гіперреальність. В ситуації Постмодерну

жінка виходить за межі Дому і виходить у Світ – місце панування чоловіка.

Це змушує вибудовувати нові сценарії відносин. За Ж. Бодрійяром спокуса

жіночості є домінуванням над символічним всесвітом, тоді як фалократична

влада є лише домінування над реальністю.

С. Жижек виявляє парадокс самообмеження Фалосу, що виступає

засобом подолання «символічної кастрації», але стверджує фалічність через

відмову від неї. Уявлення про статеву відмінність стає більш ширшим.

«Чоловіче» та «жіноче» є не двома видами одного роду людини, а двома

способами невдачі суб’єкта в справі досягнення повної ідентичності людини.

«Чоловік» та «жінка» разом не складають Цілого, позаяк кожне з них уже є в

собі невдалим Цілим» [2, с. 138]. Тобто це не дві позитивні субстанціальні

сутності, а дві відмінні модальності однієї й тієї самої сутності. Тому, щоб

«фемінізувати» чоловічий дискурс, досить змінити, іноді майже невловно,

його специфічну «тональність».

Статева відмінність постає саме в тій точці, де зазнає невдачі

символізація. Отже статі є двома невдалими спробами символізувати це Ціле.

Сандра Бем, досліджуючи трансформацію поглядів на проблему

нерівності статей, виділяє три види уявлень про відносини чоловіків та

жінок, називаючи їх лінзами гендеру, які не лише «задають ракурс


© ECONF.org 96

сприйняття, осмислення та розгляду суспільної реальності, але й формують

соціальну реальність» [6, с. 16].

Перша лінза – андроцентризму, дозволяє сприймати чоловіка та його

досвід як норму. Друга лінза – гендерної поляризації, що створює проекцію

на світ культури статевих особливостей, які проявляються в стилі одягу,

соціальних ролях, способах вираження почуттів. Третя лінза – біологічного

ессенціалізму, яка репрезентує попередні лінзи як неминучі наслідки

спадкової біологічної природи жінок та чоловіків.

Сандра Бем підкреслює, що лінзи відтворюють владу чоловіків на рівні

зовнішньої та внутрішньої культури. Формується ціннісний світ, який так або

інакше підлаштовується під уявлення про справжнього чоловіка та жінку.

Гендерна система укорінена у нашій свідомості. Гендерні відносини – не

просто соціальна умовність, яка побудована на владі, але сприймається як

природна. Таким прикладом може бути уявлення часів античності про Дім,

як сферу домінування жінки, та Світ – як сферу домінування чоловіка. Коли

жінка порушила кордони, що складалися сторіччями, у невизначеній ситуації

опинилися як вона сама, так і чоловік. Якщо ситуація не задається лінзами

гендеру, вона стає непередбачуваною.

Ж. Ліповецький виділяє соціальні моделі жінки, постулюючи

історичний розпад тих способів, якими будувалися відносини між статями.

Потрясіння усього устрою соціалізації та індивідуалізації призвело до «нової

моделі жінки» [7, с. 339]. Соціальна модель першої жінки: жінка – зло, нижча

істота, яку чоловіки недооцінюють та зневажають. Соціальна модель другої

жінки – жінка, що викликає поклоніння, та сама, в якій феміністки угледіли

завершальну форму домінування чоловіків. Але, важливі рішення

залишаються прерогативою чоловіків, жінка не грає ролі у політичному

житті, та не є економічно незалежною. Жінка вийшла з тіні та позбулася

зневаги з боку чоловіків, «їй пожалувана можливість звеличувати чоловіка»

[7, с. 344]. Починаючи з XVIII ст. розповсюджується уявлення про те, що

могутність слабкої статі надзвичайно велика, що вона, усупереч оманливій


© ECONF.org 97

видимості має істинну владу, оскільки у її підпорядкуванні знаходяться діти і

вона впливає на впливових чоловіків. Новий образ жінки, або жінки

індетермінованої, Ж. Ліповецький наділяє незалежністю від традиційного

впливу уявлень чоловіків про жінку. Жінка визначалась через погляд

чоловіка, вона бачила себе його очима. Сьогодні формується її

самодостатність. Існує багато сучасних форм повного оволодіння жінкою

свободи «розпоряджатися собою на власний розсуд в усіх сферах життя» [7,

с. 346], третя жінка – «продукт жіночої самотворчості» [7, с. 348].

Важливою думкою Ж. Ліповецького є утвердження нових ціннісних

орієнтирів для розділення статей. Основі традиційних патріархальних

стереотипів, таких, як культ успіху, сили, раціональності, інтелекту,

протиставлені специфічно жіночі цінності ніжності, терпимості, потягу до

стабільності. Чоловічі цінності допускають агресію і насильство, при тому як

жіночі доброчесності передусім полягають у здатності до співчуття. Жінка

продовжує життя, чоловік його захищає – на цьому формується спільний

ціннісний світ. Згадаймо «еротичну» філософію язичеської культури з ідеєю

любові, як сходження вгору, любові-захоплення, та нову ідею любові-

жалості, запропоновану християнською традицією, любові-співчуття,

оплакування занепалого світу, любові що сходить униз. Так, «грек любить те,

що вище за нього (цінніше, аристократичніше), те, що божественне, Христос

і християнські душі, навпаки, люблять те, що «лежіть у злі», навіть ворогів»

[1, с. 80].

Те, що сьогодні втрачається духовний зміст статі є наслідком

панування нової форми тілоцентризму, коли гендерні відмінності зникають

та презентується тіло взагалі. Віддалення від одухотвореної тілесності

призводить до окремого існування частин тіла, культивації гламуру.

Духовний зміст статі – невпинна робота по виявленню її гідності. При

цьому чоловік розв′язує внутрішні суперечності, жінка – зовнішні. Для

чоловіка розв’язання внутрішніх суперечностей (Аніма-Анімус) історично

було пов’язано з поступовим повільним, але прийняттям Жіночого в собі.


© ECONF.org 98

Поза сумнівом, тут мають значення і зовнішні маніфестації. Узгодження

образів матері та повії, ницості та величі жінки – це вічна тема, що має прояв

у міфологемах як проблема взагалі життєздатності чоловіка. Якщо він цієї

суперечності не вирішує – «поглинається» жінкою, або впадає в обмежену

фалічність. Він має подолати як страх перед жінкою, так і презирство до неї.

У такий спосіб асимілювавши жіноче начало він встановлює баланс, що

дозволяє досягати позафалічних цілей.

Жінка історично вчиться зберігати та розкривати свою природу у

різних контекстах (політичних, економічних, культурних). Вона виходить з

Дому у Всесвіт, сферу панування чоловіка, проте має зберегти баланс Дім-

Всесвіт, щоб зберегти свою жіночу сутність. Її свобода є провокативною, в

тому сенсі, що виявляється оманою, якщо ціною за неї є власна жіночість.

Отже, чоловік здобуває істинну гідність вирішенням суперечності

«чоловіче-жіноче» на внутрішньому рівні, жінка – на зовнішньому. У цьому,

на наш погляд, сутність глибинної компліментарності чоловічого та жіночого

начал, єдність яких попри усі розбіжності полягає у встановленні балансу

сходжень «вгору» та «униз». Звідси парадокси ницості та величі жінки,

звідси уявлення про справжнього чоловіка, які можуть суперечити зовнішнім

нефалічним ознакам, тобто тим, які є неприйнятними з точки зору гендерних

стереотипів у конкретній культурі. Отже, чоловік здобуває цілісність,

подолавши внутрішню амбівалентність у ставленні до жінки, жінка, – через її

усвідомлення як можливості власної свободи. Але вона її не обирає.

Усвідомивши власну тотальну владу вона визнає первинним начало, завдяки

якому її отримала.

Таким чином, чоловічий та жіночий способи самовиявлення

виступають як два різноспрямовані вектори, що встановлюють подвійний

баланс. Окрім різних варіацій ієрархічних відносин у владному дискурсі,

представлених у гендерних дослідженнях, увага зосереджується на

екзистенційно-ціннісному вимірі стосунків чоловіків та жінок, що дозволяє


© ECONF.org 99

їх розглядати з точки зору життєвих стратегем та складної комплементарної

взаємодії.

Список використаних джерел: 1. Чумаченко Б.М. Вступ до культурології античності / Б.М.Чумаченко // – К. 0

Видавничій дім. – «Києво-Могилянська академія», 2009 – 174 с. 2. Жижек С. Метастази насолоди / С.Жижек // – К.: Видавничий дім

«Альтернативи», 2000. – 188 с. 3. Ницше Ф. Человеческое слишком человеческое / Ф.Ницше // – М., 1990 4. Вейнингер О. Пол и характер: Принципиальное исследование [Текст] / Отто

Вейнингер. Пер. с нем. В. Лихтенштадта. Серия: Фундамент психологии XX века. – М.: Латард, 1997. – 358 с.

5. Лакан Ж. Четыре основные понятия психоанализа (Семинары: Книга XI(1964)) / Ж.Лакан // Пер. с фр. / Перевод А. Черноглазова. – М: Издательство Гнозис , Издательство Логос. – 2004. – 304 с.

6. Бем С. Линзы гендера: Трансформация взглядов на проблему неравенства полов / С.Бем // – М.: РОССПЭН, 2004. – 336 с.

7. Липовецкий Ж. Третья женщина. Незыблемость и потрясение основ женственности / Ж. Липовецкий // Пер. с фр. Н.Полторацкой. - СПб.: Алетейя, 2003. - 512 с.

MODELS OF GENDER RELATIONS ARE IN CULTURE Abstract. The article focuses on the actual modern issue, associated with a mix of biological, psychological and social contexts of the research of gender asymmetry. Identifying the patterns of formation of gender asymmetry representations in the culture allows us to study the complementarity of the model of gender relations, which originality in every cultural epoch can be explained by the desire to establish a dual-balance of masculine and feminine. Key words: gender relations, gender asymmetry, sex-role identity, feminism and gender researches.


© ECONF.org 100

УДК 159.9.07 Жуина Диана Валериевна доцент кафедры специальной и прикладной психологии Мордовского государственного педагогического института имени М.Е. Евсевьева, г. Саранск [email protected]

ПСИХОЛОГО-АКМЕОЛОГИЧЕСКАЯ ДИАГНОСТИКА КАРЬЕРНОЙ НАПРАВЛЕННОСТИ ЛИЧНОСТИ СУБЪЕКТОВ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ

СРЕДЫ Аннотация: в статье представлены результаты психолого-акмеологической диагностики карьерной направленности личности студентов-психологов Мордовского государственного педагогического института имени М.Е. Евсевьева; сформулированы выводы об уровне развития карьерной направленности личности студентов в условиях обучения в вузе. Ключевые слова: карьерная направленность личности, психолого-акмеологическая диагностика, субъект образовательной среды.

В современных условиях социально-политического и экономического

развития общества большинство работодателей вынуждены повышать

требования к молодым специалистам, в частности к уровню сформированности

у них таких личностно-профессиональных компетенций, как гибкость

мышления, активность, инициативность, склонность к риску, профессионализм,

четкое представление о будущей карьере, планирование своей карьерной

траектории [1, с. 6].

На наш взгляд, для того, чтобы будущий профессионал стал

конкурентоспособным на рынке услуг, он должен иметь четкий карьерный

образ, положительную мотивацию к карьере и карьерный потенциал,

определенный уровень развития карьерных ориентаций. Указанные качества

были объединены в одно понятие, разработанное нами – карьерная

направленность личности, под которой мы понимаем сложный структурный

компонент общей направленности личности, представляющий собой

многоаспектный процесс ориентации и побуждений человека к деятельности в

профессиональной сфере, интегративную характеристику, включающую

устойчивый карьерный образ, сформированные карьерные ориентации и

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________Section: PSYCHOLOGY

© ECONF.org 101

карьерный потенциал, стойкую мотивацию к карьере, опосредованные

процессом профессионализации [2, с. 83].

Для выявления уровня сформированности карьерной направленности

личности у студентов-психологов Мордовского государственного

педагогического института имени М.Е. Евсевьева, мы провели психолого-

акмеологическую диагностику структурных компонентов карьерной

направленности личности: карьерного потенциала, карьерных ориентаций,

карьерного образа и мотивации к карьере. Для этого мы подобрали следующий

психодиагностический инструментарий: опросник "Якоря карьеры" Э. Шейна,

анкета Е.Г. Молл "Карьерные цели", методика Т.П. Мараловой "Сочинение о

моей жизни через 10 лет", методика И.Г. Сенина "Опросник терминальных

ценностей" (ОТеЦ-2), методика Ф. Ноэ, Р. Ноэ, Д. Бахубер "Мотивация к

карьере" (адаптация Е.А. Могилевкина), тест "Диагностика мотивации",

методика Ш. Ричи и П. Мартина "Изучение мотивационного профиля

личности" (адаптация Е.А. Климова), методика Е.А. Могилевкина "Факторы

карьерного продвижения", методика И. А. Панкратовой "Рисунок карьеры" [3,

с. 540].

Анализ результатов исследования по опроснику "Якоря карьеры"

Э. Шейна позволил изучить карьерную направленность студентов – психологов

и выявить ведущие ценностные ориентации при построении карьеры у

студентов-психологов с 1-го по 4-й курс. Было установлено, что для

большинства студентов 1-го (23,3%) и 2-го (16,6%) курсов ведущей карьерной

ориентацией выступает "автономия (независимость)", которая свидетельствует

о желании освободиться от организационных правил, предписаний и

ограничений, потребности все делать по-своему, самому решать, когда, над чем

и сколько работать. Студентам 3-го курса присущи такие карьерные

ориентации, как "стабильность работы" (20%) и "менеджмент" (16,6%). Это

говорит о более осознанном подходе студентов к планированию своей карьеры,

желании работать в такой организации, которая обеспечивает определенный

срок службы, имеет хорошую репутацию, заботится о своих работниках-


© ECONF.org 102

пенсионерах и платит большие пенсии, выглядит более надежной в своей

отрасли. Для студентов, ориентированных на "менеджмент" первостепенное

значение имеют ориентация личности на интеграцию усилий других людей,

полнота ответственности за конечный результат. Тем не менее, небольшой

процент студентов, имеющих данную карьерную ориентацию, связан, на мой

взгляд, с тем, что ее понимание приходит с возрастом и опытом работы,

поскольку требует не только аналитических навыков, но и навыков

межличностного и группового общения, эмоциональной уравновешенности,

чтобы нести бремя власти и ответственности. У значительной части студентов

4-го курса (по 20%) проявляются такие карьерные ориентации, как

"профессиональная компетентность", "менеджмент" и "предпринимательство".

Карьерная ориентация "профессиональная компетентность" свидетельствует о

наличии способностей и талантов в определенной области (научные

исследования, спортивные достижения и т. д.). Люди с такой установкой хотят

быть мастерами своего дела, они бывают особенно счастливы, когда достигают

успеха в профессиональной сфере. Одновременно эти люди ищут признания

своих талантов, что должно выражаться в статусе, подобающем их мастерству.

Доминирование карьерной ориентации "предпринимательство" показывает, что

человек с такой карьерной ориентацией стремится создавать что-то новое, он

хочет преодолевать препятствия, готов к риску, он не желает работать на

других, а хочет иметь свое дело, финансовое богатство.

Для выявления значимых карьерных целей студентов-психологов разных

лет обучения мы провели анкету Е.Г. Молл "Карьерные цели". Анализ

результатов дает возможность говорить о том, что у студентов 1-го курса

доминирующими целями являются "получение хорошего образования" (30%),

"саморазвитие и самосовершенствование" (26,6%), менее значимой целью

выступает "опыт" (10%), "профессионализм и карьерный рост" (10%). Ко

второму курсу картина практически не меняется, по-прежнему значимыми

целями выступают "получение хорошего образования" (26,6%), "саморазвитие

и самосовершенствование" (26,6%), менее значимой целью выступают


© ECONF.org 103

"профессионализм и карьерный рост" (13,3%), "опыт" (10%). Более заметные

изменения в плане предпочтения одних карьерных целей другими происходят у

субъектов педагогического вуза начиная с третьего курса. На наш взгляд это

связано как с овладением акмеологическими технологиями в рамках тренинга

по развитию карьерной направленности личности, так и с выходом студентов

на производственную практику в различные учреждения системы

здравоохранения, социальной защиты населения, образования и пр., где они

знакомятся с основными направлениями деятельности психолога, закрепляют

полученные теоретические знания и формируют профессиональные

компетенции, необходимые для будущей деятельности. Так, у студентов

старших курсов приоритетными карьерными целями становятся "хороший

заработок" (на 3-ем курсе – у 30% испытуемых, на 4-ем курсе – у 33,3%

респондентов), а также "профессионализм и карьерный рост" (по 30%).

Наименее значимыми карьерными целями у старшекурсников выступают

"хорошее образование" (по 6,6%).

В ходе обработки результатов методики Т.П. Мараловой "Сочинение о

моей жизни через 10 лет" с помощью контент-анализа, мы выделили 5

смысловых единиц, характеризующих степень осознанности студентами

педагогического вуза карьерных ориентаций: "представление о будущем месте

работы и занимаемой должности"; "достижение профессиональных целей и

реализация карьерных планов"; "возможность реализации своих способностей и

творческих возможностей", "создание семьи" и "самообразование".

Преимущественное большинство студентов начальных курсов значимыми

карьерными ориентациями считают "самообразование" (33,3% студентов 1-го

курса и 30% студентов 2-го курса) и "возможность реализации своих

способностей и творческих возможностей" (26,6% студентов 1-го курса и 30%

студентов 2-го курса). Наименее значимой выступает "создание семьи" (по

16,6%). У старшекурсников доминирующей карьерной ориентацией является

"представление о будущем месте работы и занимаемой должности" (26,6%

студентов 3-го курса и 40% студентов 4-го курса), а также "достижение


© ECONF.org 104

профессиональных целей и реализация карьерных планов" (23,3% студентов 3-

го курса и 20% студентов 4-го курса). Остается значимой карьерная ориентация

"возможность реализации своих способностей и творческих возможностей",

только она на старших курсах становится чуть менее выраженной, чем на

младших курсах (по 20%). Наименее значимой карьерной ориентацией для

старшекурсников является "создание семьи" (6,6% на 3-ем курсе и 10% на 4-ом

курсе).

В целях диагностики преобладания терминальных ценностей и

определения жизненной сферы, наиболее значимой для реализации

преобладающей терминальной ценности мы провели методику И.Г. Сенина

"Опросник терминальных ценностей" (ОТеЦ-2). Анализ результатов методики

позволил определить преобладающие терминальные ценности у студентов

начальных курсов, к которым мы отнесли "активные социальные контакты"

(26,6% – у студентов 1-го курса, 23,3% – у студентов 2-го курса),

свидетельствующие о том, что для младшекурсников значимым является

установление благоприятных отношений в различных сферах социального

взаимодействия, расширение своих межличностных связей, реализация своей

социальной роли. Также студентам 1-го и 2-го курсов характерна такая

терминальная ценность, как "развитие себя", т.е. познание своих

индивидуальных особенностей, постоянное развитие своих способностей и

других личностных характеристик (по 20% у студентов 1-го и 2-го курсов) и

"креативность", характеризующаяся как реализация своих творческих

возможностей, стремление изменять окружающую действительность (по 20% у

студентов 1-го и 2-го курсов). К старшему курсу доминирование терминальных

ценностей смещается на значимость "собственного престижа", т.е. завоевание

своего признания в обществе путем следования определенным социальным

требованиям (16,6% - у студентов 3-го курса, 20% – у студентов 4-го курса), на

"достижения", т.е. постановку и решение определенных жизненных задач как

главных жизненных факторов (16,6% - у студентов 3-го курса, 20% – у

студентов 4-го курса), "высокое материальное положение", т.е. обращение к


© ECONF.org 105

факторам материального благополучия как к главному смыслу существования

(по 16,6% у студентов 3-го и 4-го курсов) и "сохранение собственной

индивидуальности", т.е. преобладание собственных мнений, взглядов,

убеждении над общепринятыми, защита своей неповторимости и

независимости (по 16,6% у студентов 3-го и 4-го курсов). Наименее значимой

терминальной ценность для студентов всех годов обучения выступает

"духовное удовлетворение", т.е. руководство морально-нравственными

принципами, преобладание духовных потребностей над материальными (по

6,6% – у студентов 1-го, 2-го, 4-го курсов и 10% – у студентов 3-го курса).

Что касается преобладания жизненной сферы, то у студентов начальных

курсов это сферы "обучение и образование" (33,3% – у студентов 1-го курса и

30% – у студентов 2-го курса) и "увлечения" (по 33,3%). Полученные данные

соотносятся с ведущими терминальными ценностями студентов

("креативность", "развитие себя" и "активные социальные контакты"), которые

выражаются в стремлении найти что-то новое в изучаемой дисциплине, внести

свой вклад в определенную область знаний, желание глубже проникнуть в

предмет изучения с целью открыть в нем что-либо ранее неизученное; в

стремлении человека повышать уровень своего образования ради развития

своих способностей, заинтересованностью в информации о своих способностях

в обучении и о возможностях их развития; а также в стремлении человека

идентифицировать себя с определенной социальной группой, желанием

достигнуть определенного уровня образования, чтобы войти в более тесные

контакты с людьми, принадлежащими к какой-либо социальной группе. К

старшему курсу идет смещение на такие жизненные сферы, как

"профессиональная жизнь" (30% – у студентов 3-го курса и 33,3% – у студентов

4-го курса) и "общественная жизнь" (30% – у студентов 3-го курса и 33,3% – у

студентов 4-го курса). Полученные данные указывают на взаимосвязь

доминирующих терминальных ценностей "собственный престиж",

"достижения", "сохранение собственной индивидуальности" и "высокое

материальное положение" со значимыми жизненными сферами


© ECONF.org 106

"профессиональная жизнь" и "общественная жизнь", что выражается в

стремлении человека иметь работу или профессию, которая высоко ценится в

обществе, желании добиться признания в обществе путем выбора наиболее

социально-одобряемой работы или профессии; в стремлении достигать

конкретных и ощутимых результатов в своей профессиональной деятельности;

желании иметь работу или профессию, которая могла бы подчеркнуть

индивидуальное своеобразие и неповторимость их личности; в стремлении

иметь работу или профессию, гарантирующую высокую зарплату, другие виды

материальных благ.

С целью изучения особенностей мотивации к карьере у студентов

факультета психологии и дефектологии, была проведена методика Ф. Ноэ,

Р. Ноэ, Д. Бахубер "Мотивация к карьере" (адаптация Е.А. Могилевкина).

Анализ результатов опросника позволил выделить основные уровни развития

карьерной интуиции, карьерной причастности и карьерной устойчивости

студентов–психологов в зависимости от года обучения. В ходе проведения

исследования было выявлено, что у студентов-психологов начальных годов

обучения преобладает высокая степень карьерной устойчивости (66,8%

студентов-первокурсников и 70,1% студентов-второкурсников), что означает их

легкую адаптацию к меняющимся обстоятельствам, способность эффективно

справляться с проблемами и трудностями, возникающими в ходе

осуществления профессиональной деятельности. У студентов старших курсов

преобладает высокая степень карьерной причастности (53,4% студентов

третьего курса и 56,7% студентов четвертого курса), что свойственно для тех,

кто готов работать с максимальной отдачей ради достижения, прежде всего

целей организации и способен достаточно длительный период времени

работать сверхурочно. Полученные результаты позволяют говорить о том, что

сложившаяся в педагогическом вузе система обучения формирует некоторые

компоненты карьерной направленности личности (в частности – карьерные

ориентации). Тем не менее, данный процесс носит стихийный характер, а

длительность обучения сама по себе не делает представления о карьере более


© ECONF.org 107

правильными, профессиональные намерения – устойчивыми, а отношение к

профессии – положительным.

С целью изучения предпочтений, которые формируют мотивацию для

выполнения принятых решений и намеченных работ нами был проведен тест

"Диагностика мотивации". В ходе анализа результатов теста было выявлено,

что доминирующими мотивами у студентов-первокурсников являются

"сотрудничество" (23,3%), "содержание работы" (20%) и "признание и

вознаграждение" (16,6%). Для студентов второго курса характерно

доминирование мотивов "сотрудничество" (23,3%), "содержание работы" (20%)

и "отношение с руководителем" (16,6%). Студентам старших курсов

свойственны мотивы "достижения" (20% студентов 3-го курса и 23,3%

студентов 4-го курса), "продвижение по службе" (16,6% студентов 3-го курса и

20% студентов 4-го курса) и "финансовые мотивы" (13,3% студентов 3-го курса

и 16,6% студентов 4-го курса).

Для изучения особенностей индивидуального сочетания наиболее и

наименее актуальных (значимых) для студентов-психологов потребностей

(мотивационных профилей) мы провели методику Ш. Ричи и П. Мартина

"Изучение мотивационного профиля личности" (адаптация Е.А. Климова).

Анализ результатов методики позволил нам определить доминирующий

мотивационный профиль студентов, который менялся в соответствии с годом

обучения.

Так, у студентов начальных курсов наиболее значимым мотивационным

профилем является "потребность в социальных контактах" (23,3% студентов 1-

го курса и 20% студентов 2-го курса), "потребность быть креативным" (20 %

студентов 2-го курса и 16,6% студентов 1-го курса) и "потребность в

совершенствовании" (20% студентов 1-го курса и 16,6% - студентов 2-го курса).

К третьему курсу картина несколько меняется, и доминирующим

мотивационным профилем выступают "потребность в высокой заработной

плате и материальном вознаграждении", "потребность в хороших условиях

работы и комфортной окружающей обстановке", "потребность в наличии


© ECONF.org 108

большего свободного времени, гибкости графика" и "потребность в ощущении

востребованности в интересной общественно-полезной работе" (по 16,6%

студентов 3-го курса соответственно). На четвертном курсе на первый план

выходит мотив "потребность во влиятельности и власти" (20% студентов 4-го

курса) и "потребность в высокой заработной плате и материальном

вознаграждении" (20% обследуемых). По прежнему остаются значимыми

мотивы "потребность в хороших условиях работы и комфортной окружающей

обстановке" (16,6% испытуемых) и "потребность в ощущении

востребованности в интересной общественно-полезной работе" (16,6%

студентов-психологов).

С целью выявления наиболее значимых факторов успешного карьерного

продвижения нами была проведена методика Е.А. Могилевкина "Факторы

карьерного продвижения". В ходе анализа полученных данных мы выявили, что

у студентов 1-го курса доминирующими факторами выступают "хорошее

образование" (20%) и "связи" (16,6%). Для студентов 2-го курса такими

факторами являются также "хорошее образование" (23,3%) и "упорство"

(16,6%). У студентов 3-го курса к наиболее значимым факторам карьерного

продвижения можно отнести "профессионализм" (20%), "опыт" (16,6%), "ум"

(16,6%) и "хорошее образование" (16,6%). Аналогичная тенденция сохраняется

и у студентов 4-го курса, для которых значимыми выступают факторы

"профессионализм" (26,6%), "опыт" (20%) и "ум" (20%), и чуть менее

значимыми факторами являются "хорошее образование" (16,6%) и "упорство"

(16,6%). Данные свидетельствуют о более глубоком понимании и осмысленном

отношении к своей будущей профессиональной деятельности и построению

карьерной траектории студентами-старшекурсниками, которые после

прохождения тренинга научились реально оценивать предстоящие трудности,

не ориентироваться на такие факторы, как "удача", "везение", "близкие

отношения с начальством" и пр., а делать "ставку" на свой опыт, полученный в

ходе практико-ориентированной деятельности, профессионализм, который они


© ECONF.org 109

планируют сформировать в процессе своего карьерного пути, ценность

образования и свои интеллектуальные способности.

Чтобы изучить эмоциональный компонент будущего образа карьеры

студентов-психологов, мы провели методику И. А. Панкратовой "Рисунок

карьеры". Анализ рисунков испытуемых дает основание говорить о том, что у

студентов начальных курсов образ будущей карьеры несколько размыт, часто

они не могут точно определить, кем будут работать (по специальности или нет).

Если в рисунках "начало карьеры" они четко представляют себя в качестве

студентов вуза (65%), их рисунки носят в основном эмоционально-позитивный

окрас с преобладанием желтого и красного цветов, то рисунки "конец карьеры"

и "карьерный путь" как правило совпадают и содержат рисунок какого-то

учреждения (43,7%), в котором будет работать испытуемый, или же стол, за

которым сидит студент - будущий специалист (25,6%). При этом не указано

название учреждения, должность, которую занимает человек. Некоторые

студенты рисуют себя в окружении детей (20%), при этом также мало понятно,

где это происходит (детский сад, школа). В этих рисунках преобладает

эмоционально-нейтральный окрас с преобладанием синих, голубых, зеленых

тонов. Для студентов старших курсов свойственно более осознанное

представление как о "начале карьеры" (рисунки сходны с рисунками студентов

младших курсов, где они себя указывают в качестве субъектов образовательной

среды (68,4%)), так и о "конце карьеры" (рисунки эмоционально-позитивные, с

преобладанием красных, оранжевых и желтых оттенков (49,2%), с

изображением конкретной специальности, часто рисунок подписан, указано, по

какой специальности хочет работать студент. Чаще всего указывают такие

специальности, как педагог-психолог (37,5%), психолог силовых структур

(военный психолог (12,5%), психолог в структуре МВД (16,6%) и пр.), детский

психолог (18,75%). Что касается рисунка "карьерного пути", то у

старшекурсников имеется достаточно четкое представление о том, как он будет

стоить свою карьеру, с чего начнет (студенческая скамья), и чем он хотел бы


© ECONF.org 110

завершить свой карьерный путь (как правило, это какая-то руководящая

должность). В рисунках преобладает эмоционально-позитивный оттенок.

Таким образом, анализ результатов психолого-акмеологической

диагностики позволяет нам говорить о том, что у большинства студентов

начальных курсов на достаточно низком уровне находятся практически все

компоненты карьерной направленности личности: карьерная мотивация,

карьерный образ, карьерные ориентации и карьерный потенциал. Это, на наш

взгляд, во многом зависит от того, что сложившаяся в педагогическом вузе

система обучения отчасти формирует некоторые компоненты карьерной

направленности личности (в частности – карьерные ориентации), но данный

процесс носит стихийный характер, а длительность обучения сама по себе не

делает представления о карьере более правильными, профессиональные

намерения – устойчивыми, а отношение к профессии – положительным.

Список используемых источников 1. Zhuina D.V. Empirical Study of the Psychology of the Winner (On the Example of the

Republic of Mordovia Athletes) / Modern Applied Science. – Vol. 9. – No. 5. – 2015, 5-10.

2. Zhuina D.V. Career planning of students of pedagogical high school. Humanities and Education, 2011. – № 2 (6), 82-85.

3. Zhuina, D.V. The acmeological centre: The results of its activity of fostering competitive specialists / Life Sci J., 201411(8), 539-541.

PSYCHOLOGICAL AKMEOLOGICHESKY DIAGNOSTICS OF CAREER ORIENTATION OF THE INDIVIDUAL SUBJECTS OF EDUCATIONAL

ENVIRONMENT

Abstract: This paper presents the results of psycho-diagnostic akmeologicheskoj career orientation of the individual psychology students Mordovia State Pedagogical Institute named after ME Evseveva; formulate conclusions about the level of development of career orientation of the individual students in a study at the university.

Keywords: career orientation of the individual, psychological akmeologicheskaja diagnosis, the subject of the educational environment.


© ECONF.org 111

M.A. Belykh Scientific adviser E.N. Musaelyan Russia, Belgorod State National Research University [email protected]

RUSSIAN NAMING TRADITIONS

Abstract: The article dwells on Russian naming traditions. It is shown how language and culture interact, how culture impacts naming traditions. There is given an analysis of these traditions. Key-words: linguistic and cultural studies; Russian naming traditions; anthroponyms; personal names.

Linguistic and cultural studies (linguistic culturology, lingvoculturology – in

Rissia) appeared at the late of XX century as an interdisciplinary science. It currently

attracts attention of many researchers. It is the most typical and popular for modern

linguistics researchings.

According to Maslova [4, p. 5], this science can be determined as a science of

the interaction of language and culture. The main aim of lingvoculturology is to

disclose the mentality of people and its culture through language. Why is it important

to explore idioms, metaphors, symbols? It’s connected with the fact that they are the

valuable source of information concerning culture and people mentality.

Famous Russian linguist Larin writes: «Idioms always reflect the views of

people, the social system and ideology of their era indirectly. Reflect like morning

light is reflected in a drop of dew». The same can be said about metaphors, symbols,

etc.

One of the aspects of linguistics researching is proper names, which can be

divided into such groups as toponyms, anthroponyms, homonyms, metonyms.

Anthroponyms also have several groups. Bondaletov offers four groups of

proper names: personal names, surnames, nicknames, and etionyms [1, p. 86].

According to Nikonov, there can be named such groups of anthroponyms as

personal names (the name given at the birth); middle names (patronymic – naming

father, grandfather, etc.); surnames (generic or family name); nicknames;

pseudonyms of various types, which can be both individual and group; cryptonyms

Recent Studies of Social Sciences – 2015_______________________________________________________________________________________Section: INTERDISCIPLINARY

© ECONF.org 112

(disguised name); anthroponyms in literary works (literary anthroponymics)

characters in folklore, myths and fairy tales; anthroponyms – derivatives of

ethnonyms (names of nations, peoples, nations) [5, p. 58].

The author notes that among personal names there are the great number

constitutes the bulk of religious names (onomastica sakra), names of apostles and

evangelists: Peter, Paul, Matthew, John; angels and archangels: Seraphim, Michael,

Gabriel and others; saints – generally honored (Greek, Roman, etc.): John the Baptist,

Elijah the Prophet, Mary Magdalene, and Russian: Boris, Gleb, Olga, Vladimir;

revered in some places – Prince Peter and Princess Fevronia in Murom.

Above all, it is necessary to define the meaning of the term «proper name».

At the Linguistic Dictionary we can find the following definition to an

anthroponym, especially to a personal name: it is different from many other proper

names (onima) by character customize object: each object category (people) has a

name. Register names are limited. Personal names are repeated, which makes give

additional naming [3, p. 42].

Ernst Pulgram in his Theory of Names attempts the ultimate precision in his

definition of proper name as follows:

«A proper name is a noun used in a non-universal function, with or without

recognizable current lexical value, of which the potential meaning coincides with and

never exceeds its actual meaning, and which is attached as a label to one animate

being or an inanimate object (or to more than one in the case of collective names) for

the purpose of specific distinction from among a number of like or in some respects

similar beings or objects that are either in no manner distinguished from another or,

for our interest, not sufficiently distinguished» [7, p. 20].

According to the views of Superanskaya, this term refers to a word, phrase or

sentence that serves to highlight the referred object from a number of similar,

individualizing and identifying the object [8, p. 473].

She defines a personal name (in Old Russian as reklo, nazvische,

promenovanie) as a special word for the individual and given him on an individual

basis in order to be able to contact him and talk about him with others.


© ECONF.org 113

Zinin considers that «prior to the adoption of Christianity parents had

significantly greater freedom to choose the name of the child, and the choice was

characterized by external causes, sometimes random, the desire of parents to invest in

the name as in the mascot, best wishes in child’s future life» [10, p. 51].

Before the adoption of Christianity, Russian people took their names as «alter

ego». They believed that uttering malicious behalf of someone else unkind person can

lead to illness and even death called. As a consequence of this, there appeared the

tradition of giving two names – real and everyday names. Real person's name was

kept a secret (some of people who were close to him only knew it). Among everyday

names there were names of the «fraudulent» of low-valued objects, such as a pot, a

spoon. They can be divided into «protective» or «security» names which were

believed to protect the child from evil forces. Sometimes parents gave so called

mascots names – Virod, Drunk, Duren, Durnyaga. Among them there were a lot of

words with negative prefixes not - without - Nekraso, Nekludov, Neratoff, Bezputa,

Bezumny [2, p. 10].

Apart from ancient names, common Slavonic ones were used: Yaroslav,

Mstislav, Vsevolod. After XIV century such names became unpopular among the

princes and their approximate, and fell into disuse.

In some families in the selection of these names was also observed appellation:

with the purpose to trace common components in the names of all family members.

With the adoption of Christianity, Russian met a new type of names –

agionimy – names of saints.

For a long time in Russia it has been impossible to talk about any free choice of

a name, since newborns were anoint according to church statutes [6, p. 142].

In addition, it is necessary to mention that the events occurred after the October

Russian Revolution had influenced on the sets of names: church control (and

generally any official control) over anthroponomical situation disappeared. It helped

to embody full views in society on «fashionable» names.

In 1920 the name was the special pass for new people to a new life. In working

communes, in the factories, it was simply impossible to give a traditional religious


© ECONF.org 114

name to a child, especially after separation of church and state where has been

promoted atheism.

There can be noted several areas in which new names were created:

1) Revolution and the revolutionary period – Revd (revolutionary child) Revo,

Hero; 2) Plans for development of the country: Ram (revolution, electrification,

mechanization), Martin (in honor of the Siemens – Martin furnace); 3) Advances in

science and the arts: Academe, Polygraph, Genius; 4) The names of colors and

precious stones: Hydrangea, Lily, Diamond; 5) In the exercise of solidarity with the

workers of foreign countries – borrowing Western names: Ernst (in honor Thalmann),

Clara (after Zetkin), and Louise (in honor of Michelle).

Nowadays, the concept of name has changed again. While religion has

regained the rights of citizenship, church calendars do not contribute to the

identification of certain variants of names. The main one is the orthographic form of

the name, and organs of civil status consider variants of the name (Natal’a and

Natalia, Sof’a and Sofia) to be different names, although it is only a different

pronunciation of the same name in different social groups [2, p. 12].

On the basis of works of Superanskaya, Nikonov, Suslova, we can suggest the

following factors influencing the naming in Russia:

1) According to the calendar of church canonical names [8, p. 179]; 2) In honor

of particularly revered saints; 3) Unmotivated hatred or love to a name [8, p. 180]; 4)

Selection of the name according to the middle and last names; 5) Euphonious; 6) The

effect of the ruling dynasty list of names (for example, name Catherine did not refer

to be widely used at the XVIII century); 7) In honor or in memory of any person or

significant event; 8) Effect of drama and literature – Assol, Aelita [9, p. 144]; 9)

Increased interest in the ancient Russian history – (the use of the names of the first

ancient rulers of the intelligentsia in the 20-30 years of XX century – Oleg, Igor,

Vladimir, Vsevolod, Olga and others; 10) Originality – use a household name for

naming – Barricade, Globe [5, p. 5 – 6]; 11) Social position - Peter, Ivan for the

boyars and nobles; Petrushka, Ivashka – for the common people [1, p. 105]; Vasilisa,

Thekla – for peasant women; Elizabeth, Alexandra – for noblewomen [1, p. 118].


© ECONF.org 115

Making a conclusion, we can say the system of the Russian naming traditions

has been changing through the times. It was influenced by adoption of Christianity

and Orthodox traditions of Byzantium. There are more names connected with saints,

archangels, and martyrs.

Russians pay a lot of attention when choosing a name to a child. They take into

account euphony and originality. More than that, there is the link with the name of a

place of residence, religious affiliation, ideology. Some people give a name to their

children in honour of members of the family. It is an extremely typical situation.

Some traditions have disappeared, others still exist, and new ones appear from

time to time. It is important to know how cultural phenomenon influence parents’

choice in a giving names to their children. It allows to follow tendencies and to try

making a prediction of the future.

Literature 1. Bondaletov V.D. (1983). Russian onomastics: uch.posobie dlya ped.institutions po special .

nomer 2101 «Rus. yaz. and lit.». – M: Education. 2. Encyclopedia "Krugosvet"/ under. ed. Becker, Demidova, Melville, 2005. URL:

www.krugosvet.ru. 3. Linguistics. Great Encyclopedic Dictionary (1998)/ ch.ed. V.N. Yartseva. – 2nd ed. – Great

Russian Encyclopedia. 4. Maslova V.A. (2001). Lingvoculturology. uch.posobie dlya stud. vissch. zaved. – M.:

Izdatelskii centr “Akademia”. 5. Nikonov V.A. (1970). Personal names in the past, present, future: Problems anthroponimics: Sat

Articles / Institute of Ethnography N. Maklay USSR. – Moscow: Nauka. 6. Nikonov V.A. (1974). Choosing a name // Name and Company. – M: Nauka. 7. Pulgram E. (1954). Theory of Names. Berkeley, American Name Society. Large 8vo. 8. Superanskaya, A.V. (1973). The General Theory of proper name –M: «Science»/ 9. Suslova A.V, Superanskaya A.V. (1991). About Russian names. – 2nd ed., rev. and ext. / – L.:

Lenizdat. 10. Zinin S.I. (1972). Introduction to Russian Antroponyms: Handbook for part-time students –

Tashkent: Publishing House of Tashkent State University.


© ECONF.org 116

УДК 37.035.3 Бідна Лідія Андріївна студент магістр НТУУ "КПІ" Факультут соціології і права [email protected]

ВПЛИВ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ НА МЕТОДИ

КЕРІВНИЦТВА В ІТ-КОМПАНІЇ

Анотація. На даному етапі розвитку управління, багато керівників звертаються до автоматичних та автоматизованих систем управління. Саме такі системи дають більш еффективний та системний підхід до вирішення складних, системних питань. Зараз активно використовують автоматичні системи управління в ІТ компаніях, так як саме ці компанії поєднують в собі масу автоматизованих процесів з важливими управлінськими рішеннями. Якщо розглядати автаматичне управління в техніці, то це сукупність дій, направлених на підтримку або поліпшення функціонування об'єкту, який має ефективно функціонувати, без безпосередньої участі людини або з мінімальною її участю, відповідно до управлінської мети. Саме автоматизовані системи управління набирають оберту в сфері ІТ, та активно впроваджуються в ІТ-компаніях, щоб правильно та ефективно використовувати ресурси компанії.

Ключові слова: автоматизовані системи управління; ІТ- компанії; ефективність; функціонування.

Актуальність теми дослідження зумовлена підвищенням значущості

автоматичних систем управління в ІТ компаніях, що впливає на вибір основних

методів управління.

Хибною є думка, що автоматичні системи управління використовують

тільки технічні спеціалісти, чи тільки підприємства чи організації, які

виготовляють технічну продукцію.

Оскільки автоматизовані системи управління - це не тільки станки,

верстати, чи автоматизоване приладдя, яке виконує певні дії замість людини.

На сьогоднішній день розробили безліч автоматизваних систем управлііня, які

допомагають керівникам, а також персоналу виконувати свою роботу

еффективніше та продуктивніше.

Активно використовують автоматизовані системи управління в ІТ

компаніях, так як саме ці компанії поєднують в собі масу автоматичних

процесів з важливими управлінськими рішеннями. Постає питання як


© ECONF.org 117

правильно використовувати автоматизовані системи управління з інтуїтивними

рішеннями керівників. Також як управляти та оцінювати автоматизовані дії. Чи

потрібно використовувати нові методики управління для таких компанії, чи

можливо використовувати вже існуючий досід та як це робити?

Основним питанням є, як правильно використовувати такі системи, чи

можна повністю покладатись на них. Чи дають такі системи 100% об'єктивну

оцінку, чи можна поєднувати автоматизовані системи управління з

інтуїтивними, і як це зробити правильно та максимально ефективно.

Якщо розглядати автаматизоване управління в техніці, то це сукупність

дій, направлених на підтримку або поліпшення функціонування об'єкту, який

має ефективно функціонувати, без безпосередньої участі людини або з

мінімальною її участю, відповідно до управлінської мети.

Також автоматизовані системи управління зараз активно застосовуються

на підприємствах, де необхідно переробляти велику кількість інформації в

обмежений час для підвищення продуктивності праці, якості і точності

регулювання, звільнення людини від управління системами, що призводить до

великих затрат часу, механічних помилок, та приносить шкоду для здоров'я.

Також автоматизовані системи управління використовують для

покращення дисципліни, для вирахування продуктивних та непродуктивних

відділів, працівників, дій в цілому, та інших управлінських важливих рішень,

які допоможуть зменшити затрати та збільшити прибуток. Все залежить від

мети організації. Всі ці чинники взаємо повязані і потрібна правильно їх

скомпонувати та впровадити в життя.

Адже мета управління так або інакше повязана з часовими ресурсами.

Для здійснення управлінської мети, з врахуванням особливостей керованих та

керуючих об'єктів різної специфіки та окремих систем, організовується дія на

органи, що управляють, об'єкту — дія, що управляє.

Якщо розглядати системи автоматизованого управління в загальному, то

будь-яка з них спрямована на підтримку або покращення керованого об'єкту.


© ECONF.org 118

Усяка керуюча система звичайно вирішує наступні три головні завдання:

збір і передачу інформації про керований об'єкт, обробку отриманої інформації

і висновки та видача впливу керованою системою на керуючу. Автоматизована

або автоматична система керування пришвидшує вирішення всіх цих завдань у

визначеній послідовності і взаємозв'язку за допомогою автоматизації процесів.

Варто зауважити, що в зазначеній системі людям належить облік, аналіз і

раціональне використання різнохарактерних і дуже динамічних людських

чинників у керованій системі (соціально-психологічних, психофізіологічних,

морально-етичних і т.д.).

Автоматизовані системи управління завжди впливають на соціально-

психологічний клімат у колективі.

Вплив автоматизованих систем управління на соціально - психологічний

стан колективу може бути, як позитивним, так і негативним, в залежності від

функцій, які буде виконувати система та позиціонування цієї системи

керівником. Якщо це система, яка контролює роботу працівника, чи впливає на

дисципліну, то така система буде сприйматись колективом негативно. В таких

випадках впроваджувати її слід обережно, або з конкретними вимогами та

вказівками. Правильно було б підготувати працівників, і правильно подати

нововведення. Адже на соціально-психологічний клімат в колективі має вплив

ряд факторів, який так чи інакше зачіпає керівника.

Тому потрібно контролювати таких працівників, і використовувати

мотивацію "від". Щоб працівники без перешкод сприйняли зміни.

Контроль гарантує, що всі інші функції здійснюються ефективно. З його

допомогою ви можете виявити і вирішити виникаючі проблеми до того, як вони

перетворяться в серйозні проблеми.

Також, функція контролю використовується для стимулювання успішної

діяльності. З його допомогою ви можете заохотити тих, хто справляється, і

зрозуміти, чому не справляються інші.


© ECONF.org 119

Саме тому фахівці ІТ-компаній рекомендують поєднувати мотивацію і

контроль. Адже тільки так ви зможете зрозуміти, чи працюють ваші методи

мотивації, і якщо працюють, то наскільки добре.

За допомогою контролю можна зрозуміти, який результат приносить

робота співробітників і якщо він вам не сподобається - скоректуєте роботу в

потрібне русло.

Тому використання автоматизованих систем управління має свої

особливості. Одна з таких особливостей - це функція управління. Адже

впровадження автоматизованих систем та процесів змінює систему управління,

тягне за собою певні наслідки, які не дозволяють працювати за тими ж схемами

і вимагають використання інших методів та підходів управління. Нові системи

потребують раціонального розподілу управлінських функцій.

Адже управлінський вплив на об’єкт здійснює не тільки менеджер як

керівник і лідер трудового колективу, а й група людей, яка виконує разом з

менеджером управлінські функції, тобто сферою професійної діяльності якої є

процеси управління. Цих людей прийнято називати управлінським персоналом,

працівниками апарату управління, кадрами управління.

Автоматизовані системи управління безумовно оптимізують роботу

підприємства, компанії чи організації, та варто зазначити, що впровадження

цих систем потребують ресурсних затрат та генерації нових ідей. Оскільки хід

роботи з використанням таких систем безперечно змінюється. Також

автоматизація процесів має свої особливості, позитивні та негативні сторони,

які необхідно враховувати при плануванні діяльності та побудові робочого

процесу. Варто зазначити, що управління даними системами потребує

спеціальних навичок та вмінь, що впливає на управлінський апарат компанії.

Під автоматизацією виробництва розуміють процес, під час якого всі або

переважна частина операцій, що потребують фізичних зусиль робітника,

передаються машинам і здійснюються без його особистої участі, крім функції

налагодження, нагляду і контролю.


© ECONF.org 120

Список використаних джерел 1. Лепейко Т. І. Сучасні підходи до виділення підсистем підприємства / Т. І. Лепейко, А.

В. Котлик // Концептуальні засади управління підприємством як економічною системою: Монографія / За заг. ред. В. О. Коюда. – Харків: Вид. ХНЕУ, 2007. – С. 26 – 47.

2. Машков В.Н.: Журнал / "Психология управления". 2-е издание. 2002 г. - 254 с. 3. Мескон М. Х. Основы менеджмента / М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури;

пер. с англ. – М.: Дело, 1999. – 800 с. 4. Голда І.В. Засоби поліпшення мотивації праці. Суть матеріального стимулювання.

- К., 2007. - 11с.

COMMON PROBLEMS OF DECISION SUPPORT SYSTEMS IN

INDUSTRIAL AUTOMATION

Abstract. At this stage of governance, many managers are turning to automatic and automated control systems. Such systems provide a more efficient and systematic approach to solving complex, systemic issues. Now actively use automated systems management in IT companies, as these companies combine a lot of automated processes with important management decisions. If we consider avtamatychne management technique, it is a set of actions aimed at maintaining or improving the functioning of the facility, which has effectively without direct human intervention or with a minimum of participation, according to the management objectives. That automated control systems gaining momentum in the IT sector, and actively implemented in IT companies to properly and effectively use company resources. Keywords: аutomated control systems; IT companies; effectiveness; operation.


© ECONF.org 121

УДК 331.4 (045) Дзюба Тетяна Анатолівна асистентом кафедри туризму та готельно-ресторанної справи Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця [email protected] Ксьоншка Аліна Василівна студентка Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця [email protected] Перемишленікова Юлія Ігорівна студентка Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Вінниця [email protected]

БЕЗПЕКА ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПРИ ВИКОРИСТАННІ

КОМП’ЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Анотація. В статті розкрито систему соціально-економічних, організаційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі роботи з інноваціійними технологіями. Розглянуто шкідливі та небезпечні фактори трудового процесу, та їх вплив на здоров'я людини, висвітлено основні заходи та засоби, спрямовані на створення безпечних та нешкідливих умов праці. Ключові слова: інноваційні технології, комп’ютерна техніка, фактори впливу на здоров’я, освітлення робочого місця, протипожежна безпека, електромагнітні випромінівання.

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується невпинним

зростанням інформаційного поля та його активним проникненням у всі сфери

життєдіяльності. На сьогоднішній день інформаційні технології є невід’ємною

частиною життя суспільства. Використання комп’ютерних технологій підвищує

ефективність діяльності підприємств, але разом з цим виникають і нові

проблеми, пов’язані зі здоров’ям трудового колективу. Вирішення даного

питання включає в себе розробку конкретних заходів безпеки праці,

спрямованих на ергономічне обладнання комп’ютерного робочого місця і

створення належного виробничого середовища працівника.

Треба відмітити, що дослідженнями різних аспектів зазначеної

проблематики на сучасному етапі займаються такі вчені, як К.Н. Ткачук,


© ECONF.org 122

М.О. Халімовський, В.В. Зацарний, Д.В. Зеркалов, Р.В. Сабарно,

О.І. Полукаров, В.С. Козяков, Л.О. Митюк, М.В. Грищук.

Метою написання даної статті є аналіз існуючих і надання рекомендацій

щодо спеціальних заходів безпеки праці працівників з урахуванням

фізіологічних особливостей роботи людини за комп’ютером і технічних

параметрів засобів комп’ютеризації.

Життєдіяльність безпосередньо пов'язана з виконанням певного виду

робіт та продуктивністю праці, яка визначається як людським чинником, так і

засобами виробництва, а також технологічними й організаційними і умовами

праці. Сьогодні діяльність більшості працівників сучасних професій у

виробничій сфері пов'язана з використанням комп'ютерної техніки. Широке

розповсюдження отримали персональні комп'ютери. Однак їх використання

загострило проблеми збереження власного та суспільного здоров'я, вимагає

проведення профілактичних заходів для запобігання розвитку негативних

наслідків впливу ПК на здоров'я користувачів.

Заходи з охорони праці користувачів ПК необхідно розглядати в трьох

основних аспектах (рис.1):

Рис. 1. Аспекти заходів з охорони праці працівників ПК

У соціальному плані розв'язання цих проблем пов'язане з оптимізацією

умов життя, праці, відпочинку, харчування, побуту, розвитком культури,

транспорту.

Значне місце у профілактиці розладів здоров'я належить психології праці.

Тому заходи, пов'язані з формуванням раціональних виробничих колективів, у

яких відсутня психологічна несумісність, сприяють зменшенню нервово-

Соціальний аспект

Психологічний аспект Медичний аспект аспект


© ECONF.org 123

психічного перенапруження, підвищенню працездатності та ефективності

праці.

Значна роль у профілактиці захворювань користувачів ПК відводиться

медицині. Існує перелік профілактичних заходів для користувачів ПК, що

включає як складові первинної профілактики здоров'я (професійний відбір), так

і вторинної, яка направлена на зниження ймовірності розвитку перевтоми та

перенапруження. Ці комплексні заходи спрямовані на відновлення

функціонального стану зорового та опорно-рухового апарату [2, c. 159].

При роботі на комп’ютерах на працівників можуть діяти наступні

шкідливі та погрожуючі життю і здоров’ю психофізіологічні та фізичні

виробничі фактори.

До фізичних факторів відносять:

– підвищений рівень шуму ( від вентилятора мікропроцесора та плат);

– високий рівень напруги в електричній мережі, торкання до якої може

викликати нещасний випадок;

– підвищений рівень статичної електрики;

– підвищений рівень електромагнітного випромінювання;

– підвищений рівень напруженості електричного поля;

– несприятливе розподілення яскравості об’єктів в полі зору.

Наслідки регулярної роботи з комп'ютером без застосування захисних

засобів можуть бути можуть призвести до різноманітних захворювань, які

негативно впливають як на самопочуття людини, так і на продуктивність праці.

До наслідків регулярної роботи з комп'ютером без застосування захисних

засобів можуть відносять:

– захворювання органів зору (60% користувачів);

– хвороби серцево-судинної системи (20%);

– захворювання шлунково-кишкового тракту (10%);

– шкірні захворювання (5%);

– різноманітні пухлини


© ECONF.org 124

При проведенні досліджень було виявлено, що у професійних операторів

частіше всього зустрічаються порушення органів зору, опорно-рухового

апарату, центральної нервової системи та захворювань шкіри. Також необхідно

сказати, що вже в перші роки впровадження інноваційних технологій в Європі

та США було зафіксовано значна кількість скарг операторського персоналу на

недомагання, передчасне стомлення, головний біль, порушення функції зору

(табл. 1) [5, c. 161].

Таблиця 1

Рівень захворюваності (%) осіб, тривалість та інтенсивність використання

інноваційних технологій в яких була різною

Стан здоров’я Групи користувачів

інноваційних технологій Контрольна група

1 2 3 Функціональні порушення ЦНС

15,6 8,2 6,3 2,7

Хвороби системи кровообігу

57,7 60,3 29,2 2,3

Хвороби органів дихання

20 21,7 11,2 4,1

Хвороб органів травлення

40 38,6 29,8 18,9

Здорові 6,7 20,1 29,8 46,6

З наведених даних таблиці 1 видно, що фізіологічні порушення частіше

спостерігаються в осіб, які довше та інтенсивніше використовували

інноваційних технологій, але загального висновку поки що зробити не можна.

Крім того, за даними ряду факторів, у користувачів які інтенсивно

використовують комп’ютер в умовах значних напружень, досить часто

виникають психологічні та поведінкові порушення (нервозності,

роздратування, тривога, нерішучість, замкненість і т.д.).

Психофізіологічні фактори включать: фізичні перевантаження статичної

та динамічної дії; нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження,


© ECONF.org 125

перенапруження зорових аналізаторів, монотонність праці, емоційні

перевантаження) [3, c. 126].

Працівниками кафедри охорони праці та екології Української академії

друкарства та інших науково дослідних інститутів було проведено велику

кількість дослідів щодо охорони праці та особливостей трудового процесу на

комп’ютеризованих робочих місцях низки організацій. Основна частина цих

результатів розміщена в таблиці 2 [5, c. 159].

Таблиця 2

Характеристика скарг працюючих з автоматичним оснащенням

№ п/п

Симптоми впливу інноваційних технологій

Кількість працівників, які повідомили про симптоми, від загальної кількості

опитуваних (%) Стаж роботи

До 1 року Від 1 до 3 років

Від 3 до 5 років

1 Біль в очах 58,8 67,5 88,7 2 Головний біль 16,7 23,5 42,5

3 Біль в області спини 18,5 21,2 33,2

4 Загальна втома 29,4 25,7 42,6

4 Втома м’язів рук 15,1 22,3 38,7

6 Підвищена роздратованість 11,7 21,6 35,3

7 Порушення нічного стану 8,3 15,5 20,6

8 Погіршення пам’яті 7,2 12,3 17,1

Для досягнення більш високого рівня працездатності потрібно обладнати

робоче місце по всіх нормативним актам та вимогами. Завдяки цьому

продуктивність зростає на 15-30 %.

Конструкція робочого місця користувача інноваційних технологій

повинна забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози з такими

ергономічними характеристиками: ступінь ніг – на підлозі або на підставці для

ніг; стегна – в горизонтальній площинні; передпліччя – вертикально; лікті – під

кутом 70-90 до вертикальної площинні; зап’ястя – зігнуті під кутом не більше


© ECONF.org 126

20 відносно горизонтальної площини; нахил голови – 15-20 відносно

вертикальної площини.

При роботі з ПК варто враховувати якість освітлення робочого місця.

Основними вимогами до освітлення приміщень та робочих місць під час роботи

з ПК є:

– освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової

роботи, який визначається трьома параметрами: об’єктом розрізнення –

найменшим розміром об’єкта, що розглядається на моніторі ПК; фоном, який

характеризується коефіцієнтом відбиття; контрастом об’єкта і фону;

– необхідно забезпечити достатньо рівномірне розподілення яскравості на

робочій поверхні монітора, а також в межах навколишнього простору;

– на робочій поверхні повинні бути відсутні різкі тіні;

– в полі зору не повинно бути відблисків (підвищеної яскравості

поверхонь, які світяться та викликають осліплення);

– величина освітленості повинна бути постійною під час роботи;

– слід обирати оптимальну спрямованість світлового потоку і необхідний

склад світла. Застосування світильників без розсіювачів та екрануючих гратів

заборонено [1, c. 32].

Особливої уваги заслуговують заходи дотримання протипожежної

безпеки. Так, у всьому офісі лінії електромережі мають бути забезпечені від

виникнення короткого замикання, а також від перепадів мережевої напруги, що

може спричинити збої в роботі електронно-обчислювальної техніки.

Приміщення (окрім тих, де розташовуються сервери) мають бути

оснащені системою автоматичної пожежної сигналізації та вогнегасниками. Під

час монтажу та експлуатації ліній електромережі необхідно повністю

унеможливити виникнення електричного джерела загоряння внаслідок

короткого замикання та перевантаження проводів, обмежувати застосування

проводів з легкозаймистою ізоляцією і, за можливості, застосовувати негорючу

ізоляцію.


© ECONF.org 127

У приміщенні, де одночасно експлуатуються понад п'ять комп’ютерів, на

помітному та доступному місці встановлюється аварійний резервний вимикач,

який може повністю вимкнути електричне живлення приміщення, крім

освітлення.

Працюючи з комп'ютером, людина потрапляє під вплив різноманітних

факторів (рис. 2):

Рис. 2. Фактори впливу ПК на здоров'я людини

Тонізуюче (рентгенівське) випромінювання. Дослідження показують, що

монітор не є небезпечним для користувача ПЕОМ" оскільки інтенсивність

такого випромінювання нижча за гранично допустимі норми (ГДН). Відповідно

до "Норм радіаційної безпеки України" (НРБУ-97), гранично допустима

потужність експозиційної дози рентгенівського випромінювання на відстані 5

см від екрана відео-термінала становить 7,74 X10 -12 Кл/кг, що відповідає

еквівалентній дозі 0,1 мбер/год. (100 мкр/год.).

Оптичне випромінювання включає: ультрафіолетове (УФ), світлове та

інфрачервоне.

УФ-випромінювання впливає, як правило, на шкіру та очі людини. Аналіз

досліджень робочих місць користувачів ПК показує, що у 86 % проведених

Тонізуюче (рентгенівске) випромінювання

УФ–випромінювання

Світлове випромінювання

Інфрачервоне випромінювання

Електромагнітне випромінювання Фактори

впливу ПК

на здоров

’я

людини


© ECONF.org 128

вимірювань, тобто в більшості випадків, УФ-випромінювання і не було

виявлено. У тих же випадках, коли таке випромінювання вдалося виявити, його

рівень становив у середньому 0,001 Вт/м2.

Світлове випромінювання впливає, в основному, на очі і провокує їх

втому та запалення райдужної оболонки. Однак ці симптоми швидко минають і

не викликають патологічних змін.

ІЧ-випромінювання — довжина хвиль обмежена від 0,76 мм до 1 мм. Для

більшості біологічних матеріалів випромінювання цього діапазону вважаються

непрозорими. Проведені дослідження показали, що інтенсивність

інфрачервоних випромінювань відео-терміналів нижча за показник,

передбачений ДСанПіН 3.3.2-007-98.

Електромагнітні випромінювання (ЕМВ) радіочастотного діапазону.

Джерелом ЕМВ є монітор. Тому, обираючи робоче місце для комп'ютера,

необхідно пам'ятати, що його задня і бокові стінки можуть бути джерелом

значно більшого ЕМВ, аніж екран [4, 31].

Працівники підприємств, які будуть працювати з комп’ютерною

технікою, обов’язково повинні пройти попередній, а у подальшому

періодичний медичний огляд, вступний та первинний інструктажі з охорони

праці, перевірку знань з питань охорони праці, електро- та пожежної безпеки.

Керівництву підприємств рекомендується організувати спеціальні кімнати для

фізичних профілактичних вправ та психологічного розвантаження для

працівників, які працюють з комп’ютерними технологіями.

Науково-технічний прогрес вніс серйозні зміни в умови виробничої

діяльності робітників розумової праці. Їх праця стала більш інтенсивним,

напруженим, які вимагають значних витрат розумової, емоційної і фізичної

енергії. Тому керівники підприємств, де використовується комп'ютерна техніка,

необхідно комплексно вирішувати проблеми гігієни і організації праці,

регламентації режимів праці та відпочинку.

Для збереження здоров'я працівників, необхідно дотримуватися всіх

вимог до приміщень, де відбувається робота з комп'ютером. Необхідно подбати


© ECONF.org 129

про правильне розміщення робочих місць як щодо безпосередньо кімнати, так і

щодо всієї будівлі підприємства. Слід забезпечити робітників сучасної

комп'ютерної меблями, яка була б зручна у використанні і не доставляла почуття

дискомфорту, була пристосована до особливостей людського організму. Але не слід забувати

про те, що вона по можливості повинна вибиратися для кожної людини.

Список використаних джерел 1. Биков В. На шляху до інформаційного суспільства / Валерій Биков // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2012. – № 1. – c. 30-33. 2. Геврик Є.О. Охорона праці : навч. посібн. / Є.О. Геврик. – К. : Ельга, 1. Ніка-Центр, 2011. – 280 с. 3. Жидецький В.Ц. Охорона праці користувачів комп’ютерів. Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2010. – 176 c. 4. Пільганчук В. Профілактика захворювань користувачів комп’ютерів / Василь Пільганчук. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2012. – 48 c. 5. Шевчук М. Електробезпека при роботі з ПК // Довідник спеціаліста з охорони праці. – №4. – 2014. – c. 158-161.

LABOUR SAFETY ENTERPRISES AT IN THE PROCESS OF IT USAGE

Abstract. The article deals with the system of as well as preventive events and resources that are focused on health care and working capacity of employees who work with innovative technologies. Harmful and dangerous factors of work are researched; their effects on human health are analyzed, main events and measures aimed at the creation of safe harmless work facilities are highlighted. Key words: innovative technologies, IT equipment, factors of health damage, the illumination of the working place, fire safety, electromagnetic radiation.


© ECONF.org 130

УДК 364.142

Красніков Павло Дмитрович студент ІІ курсу факультету прикладної математики ДНУ ім. О. Гончара Долженкова Олена Вікторівна к.т.н., доцент кафедри безпеки життєдіяльності ДНУ ім. О. Гончара Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, м. Дніпропетровськ [email protected] НЕБЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ МОЛОДІ ТА ЗАХОДИ ЗНИЖЕННЯ

ІХ НАСЛІДКІВ

Анотація: В сучасному світі життю людини загрожує небезпека не тільки з боку природно-техногенних факторів, але й з боку самої людини та речей, які вона і виготовляє. Так, основною причиною смертності населення є переважно нездоровий спосіб життя – куріння, зловживання алкоголем, відсутність фізичних навантажень і погане харчування. З віком людина пильніше піклується про своє здоров’я, тому саме молодь являє собою основну «групу ризику», якій потрібно дати якомога більше інформації щодо наслідків дії цих причин. Ключові слова: молодь, небезпеки життєдіяльності, наслідки. Зараз у світі спостерігається тенденція до старіння населення, а якщо до

цього додати те, як молодь самостійно руйнує себе, то побачимо, що

актуальність та необхідність вивчення та вирішення проблеми небезпек для

молоді дуже висока.

Згідно з дослідженнями Всесвітнього Банку, 31 % українців палять

щоденно, 20 % – зловживають алкоголем, а 10 % – ведуть малорухомий образ

життя. При цьому більше всього тих, хто «зловживає», серед молоді 18-29

років [1].

До основних небезпек у життєдіяльності молоді належать: алкоголь,

паління, наркотичні засоби та насильство. Спираючись на дослідження за

підтримки Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), можна виявити

наступні причини смертності серед молоді: дорожньо-транспортні аварії,

самогубства, насильство та ВІЛ/СНІД і туберкульоз (ТБ) [2].

На жаль, незважаючи на застереження батьків, соціальну рекламу та інші

засоби масової інформації, юнацька впевненість у своїх силах призводить до

того, що молодь може переоцінювати свої здібності або просто сприймати,

наприклад, ремені безпеки, як марну річ.


© ECONF.org 131

Причиною самогубств частіше бувають психологічні розлади, які можна

лікувати, але відсутність спеціальних закладів (таких як служба підтримки або

спільнота анонімних алкоголіків чи наркоманів) спричиняє те, що людину нема

кому вислухати або немає поряд тих, до кого можна звернутися за допомогою.

Для розуміння причин насильства розглянемо існуючі види насильства.

Домашнє насильство – це постійне словесне, емоційне, фізичне або сексуальне

насильство. Домашнє насильство часто визначається як залякування, примус,

тероризм або побиття. Сексуальне насильство – це примус до сексуальних

зносин з чоловіком та іншими людьми проти волі жінки, хворобливих або

садистських статевих зносин; примус жінки одягатися більш сексуально

всупереч її бажанню. Фізичне насильство – це загроза зброєю; побиття; фізична

ізоляція людини; випадки, коли чоловік кидає жінку одну в небезпечному місці

або відмовляється надати жінці допомогу, коли вона хвора або вагітна.

Психологічне насильство – це ігнорування почуттів іншої людини, її

переконань, віросповідань, національної, расової та класової приналежності або

походження, публічна образа, приниження; заборона працювати або вносити

свій грошовий вклад; присвоєння її коштів та інше. Торгівля живим товаром –

це вербування та переміщення особи (осіб) в межах однієї держави або за

кордон шляхом насильства, погроз, чи обману, експлуатації в хатньому

господарстві, в промисловості, в секторі комерційної секс-торгівлі тощо [3].

Причинами таких видів насильства може бути вільний доступ до зброї

(фізичне насильство), або відсутність соціальної підтримки (домашнє та

психологічне насильство), або зухвала поведінка, яка частіше за все є причиною

сексуального насильства та торгівлі живим товаром.

Якщо розглянути ВІЛ/СНІД і туберкульоз, то причиною цих захворювань

може буде несвоєчасне проходження медоглядів та звернення до лікарні, а

також відсутність інформативних лекцій та консультацій серед молоді стосовно

цих хвороб та засобів їх запобігання.

Для зменшення ризику виникнення небезпек життєдіяльності молоді

пропонуємо приймати заходи на трьох рівнях.


© ECONF.org 132

Перший рівень: батьки, вчителі та інші дорослі, які мають вплив на

молодь. Варіантами вирішення проблеми на цьому рівні може бути як

залучення батьків у шкільне та студентське життя, так і відверті розмови із

учнями на теми шкідливості поганих звичок, споживання алкоголю, тютюнових

виробів та наркотичних засобів; необхідності дотримуватись безпечного сексу

та інше.

Виключення участі батьків з освітньої політики та практики, яке було до

початку 70-х років, змінило прагнення якомога ширше використовувати їх

можливості. Ця тенденція характерна для більшості розвинених зарубіжних

країн, що підтверджується роботами таких авторів, як К. Діммок і Т. О-

Доннохіо, Д. Арчибальд, Г. Буркхардт, П. Мортімор, Р. Шапира та багатьох

інших. Прикладом сумісної роботи батьків та вчителів є розповсюджені у світі

«День батьків», «День здоров’я» та інші заходи, які спрямовані на більш тісні

стосунки батьків і дітей не тільки вдома, але й у шкільному житті та залучення

їх до навчального процесу.

Другий рівень: культурний осередок на рівні молоді. На цьому рівні

пропонується дати можливість молоді відвідувати різноманітні секції та гуртки.

Частіше за все, участь у таких групах призводить до того, що людина знаходить

своїх однодумців та може проводити з ними час не тільки на заняттях, але і у

вільний час. Це, в свою чергу, є гарантією того, що людина буде займатися

чимось важливим для себе, та часу на «ненадійних» друзів буде менше. Якщо

ці секції спортивні, то вони привчають ще й до дисципліни та ведення

здорового образу життя.

Окрім тих секцій та гуртків, які мають статус незалежних, заохочується

наявність таких груп на базі шкіл та університетів. Так, наприклад, дуже

різноманітний спектр спортивних секцій має Дніпропетровський національний

університет імені О. Гончара. На базі цього університету діє 29 спортивних

секцій, таких як альпінізм, армспорт, веслування, різні види боротьби, художня

та естетична гімнастика, легка атлетика, спортивне орієнтування, фехтування,

шахи, черлідінг та інше. Також на базі університету діє Палац студентів, в


© ECONF.org 133

якому щорічно проводять різноманітні фестивалі, такі як «Театральна сесія»,

«Dance-Show», «Студентська весна», «Дзвени, бандуро!» та інші. Всі вони

направлені на пошук талановитої молоді.

Третій рівень: міжнародні програми, які залучають молодь у свою

діяльність. Такі міжнародні програми повинні підтримувати формування

молоді як категорії активних громадян у широкому сенсі; підтримувати

толерантний спосіб мислення серед молоді; покращувати взаєморозуміння

серед молоді різних культур; спонукати до поліпшення якості діяльності,

спрямованої на підтримку молодіжних заходів та забезпечувати безперервну

діяльність організацій, що працюють з молоддю. Засновниками таких програм,

як правило, є міжнародні організації (ЄС, ООН, НАТО) або недержавні

громадські організації, що працюють за підтримки благодійних фондів.

Наглядним прикладом реалізації таких програм є волонтерський рух.

Міжнародний рух волонтерів з'явився в Європі в 1920-х роках з ініціативи

молодих людей, повних енергії і бажання допомогти у відновленні

зруйнованого першою світовою війною світу. Ідеї солідарності, безоплатності,

рівності і відмови від насильства, пропаговані добровольцями, дуже швидко

стали популярними як серед молоді, так і людей самого різного віку. В даний

час більш, ніж у 100 країнах світу щорічно проходить понад 2500

волонтерських таборів, в яких беруть участь тисячі добровольців. Прикладами

таких програм є Європейська волонтерська служба (European Voluntary Service

– EVS), Програма добровольців ООН – ДООН (UN Volunteers – UNV),

Програма «Молодь в дії» та інші [4].

Інший спосіб вирішення проблеми здоров’я населення та молоді можна

спостерігати на прикладі програми Горизонт 2020 (Horizon 2020). З 2014 року

до 2020 року триватиме програма Горизонт 2020 з загальним бюджетом

приблизно 70 млрд. євро – нова програма ЄС з досліджень та інновацій [5].

Горизонт 2020 поділено на три компоненти, одним із яких є «Відповідь на

соціальні виклики». На цей компонент виділяється приблизно 31 млрд. євро,

9,7% від яких європейська комісія виділяє на розділ «Здоров’я, демографічні


© ECONF.org 134

зміни та добробут». Тобто, будуть фінансуватися проекти тих вчених чи

підприємств, які знайдуть спосіб покращити стан здоров’я населення.

Зараз серед молоді дуже широке значення мають електронні мережі.

Тобто існує ще один спосіб впливу на молодь – через соціальні мережі та

Інтернет, де можна створювати групи, які б об’єднували молодь за інтересами

та допомагали у спілкуванні людям, які прагнуть досягненню схожих цілей.

Отже, бачимо, що більшості небезпек життєдіяльності молоді можна

запобігати. Молоді необхідно приділяти більше уваги, але це потребує значних

інвестицій з боку таких секторів, як сектор охорони здоров’я, освіти,

соціального забезпечення, правосуддя та транспорту. Також необхідно

збільшити доступ молодих людей до інформації та служб, які можуть

допомогти їм у запобіганні ризикованих форм поведінки, які можуть призвести

до вкрай негативних наслідків.

Список використаних джерел

1. Что убивает Украину. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://nbnews.com.ua/ru/tema/99063/

2. Основными причинами смерти среди молодых людей являются [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.who.int/mediacentre/news/releases/2009/adolescent_mortality_20090911/ru/

3. Види насильства. Що ми розуміємо під насильством [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://library.kr.ua/women.html/vidnas.html

4. Волонтерские программы для молодежи [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.upinfo.ru/node/4791#some_word3

5. Horizon 2020 [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ec.europa.eu/programmes/horizon2020/en

6. Зеркалов Д.В. Безпека життєдіяльності. – Київ, 2011.

DANGERS OF YOUTH ACTIVITIES AND THEIR REDUCTION MEASURES

Annotation: In today's world, a person's life is in danger, not only from natural and technological factors, but also from the person itself and the things that he produces. Thus, the main cause of death are mainly unhealthy lifestyle - smoking, alcohol abuse, lack of exercise and poor diet. With age, the person cares about their health closely, so young people are the main «risk group» that is needed to give as much information about the consequences of the actions of these reasons. Keywords: youth, danger of life, the consequences.


© ECONF.org 135

Documents

Recent Studies of Social Sciences (RSSS) 2015