№ 3 2010

Вища атестаційна комісія України визнала журнал фаховим виданням з політичних, педагогічних наук, соціальних комунікацій та психології

(Постанови Президії ВАК України № 1�05/6 від 14.06.2007 р., № 1�05/5 від 18.11.2009 р. та № 1�05/6 від 16.12.2009 р.).

Редакційна колегія

Андрущенко Віктор Петрович, доктор філософських наук, професорАндрусишин Богдан Іванович, доктор історичних наук, професорБабкіна Ольга Володимирівна, доктор політичних наук, професорБакіров Віль Савбанович, доктор соціологічних наук, професорБарно Олександр Михайлович, доктор педагогічних наук, доцентБебик Валерій Михайлович, доктор політичних, кандидат психологічних наук,

професор — головний редактор журналуБондаренко Віктор Дмитрович, доктор філософських наук, професорБортніков Валерій Іванович, доктор політичних наук, доцентБурдяк Віра Іванівна, доктор політичних наук, професорВоронкова Валентина Григорівна, доктор філософських наук, професорГорбатенко Володимир Павлович, доктор політичних наук, професорГуберський Леонід Васильович, доктор філософських наук, професорДенисенко Валерій Миколайович, доктор політичних наук, професорЄвтух Микола Борисович, доктор педагогічних наук, професор Ільганаєва Валентина Олександрівна, доктор історичних наук, професорКарпенко Віталій Опанасович, кандидат філологічних наук, професорКлименко Віктор Васильович, доктор психологічних наук, професорКокун Олег Матвійович, доктор психологічних наук, професорКолодій Антоніна Федорівна, доктор філософських наук, професорКоролько Валентин Григорович, доктор філософських наук, професорКремень Василь Григорович, доктор філософських наук, професор Круглашов Олександр Миколайович, доктор політичних наук, професорКудряченко Анатолій Іванович, доктор історичних наук, професорКушерець Василь Іванович, доктор філософських наук, професорЛевенець Юрій Анатолійович, доктор політичних наук, професорМадзігон Василь Миколайович, доктор педагогічних наук, професорМакаренко Євгенія Анатоліївна, доктор політичних наук, професорМаксименко Сергій Дмитрович, доктор психологічних наук, професорМалхазов Олександр Ромуальдович, доктор психологічних наук, доцент Півнева Любов Миколаївна, доктор політичних наук, професорПоліщук Ігор Олексійович, доктор політичних наук, доцентПомикало Войцех, доктор педагогічних наук, професорПримуш Микола Васильович, доктор політичних наук, професорРізун Володимир Володимирович, доктор філологічних наук, професорСеражим Катерина Степанівна, доктор філологічних наук, професорСіленко Алла Олексіївна, доктор політичних наук, професорТаланчук Петро Михайлович, доктор технічних наук, професор — голова редакційної ради журналуТкач Олег Іванович, доктор політичних наук, доцентТоковенко Олександр Сергійович, доктор філософських наук, професорТомчук Михайло Іванович, доктор психологічних наук, професорХолод Олександр Михайлович, доктор філологічних наук, професорЦвих Володимир Федорович, доктор політичних наук, професорЦиба Віталій Трохимович, доктор філософських наук, професорШайгородський Юрій Жанович, доктор політичних наук, кандидат психологічних наукШергін Сергій Олександрович, доктор політичних наук, професорЩедрова Галина Петрівна, доктор політичних наук, професор

ООООССССВВВВІІІІТТТТАААА РРРРЕЕЕЕГГГГІІІІООООННННУУУУ� Політологія� Психологія� Комунікації

№ 3 / 2010

Український науковий журнал

Засновники: Університет «Україна»,Всеукраїнська асоціація

політичних наук

Видавець: Університет «Україна», адреса: вул. Хорива 1"г, м. Київ, 04071

Е�mail: bebyk@vmurol.com.ua;www.social�science.com.ua;

тел.: (044) 428�89�07

ЗМІСТ

Розділ IПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ

Валерій БебикШумер починався в … Сумах, а шумери були кімерійцями�будинами?..............................................7

Сергій ПіддубнийДревнє святилище�обсерваторія Олена..............................................................................................12

Розділ IIТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ

Вікторія Халамендик Інтелектуальний потенціал та доля української нації: точки дотику.................................................15

Сергій КарпенкоПолітичні аспекти адаптації інституту державної служби до євростандартів...................................19

Алла Шаповалова Міжнародні стандарти сталого розвитку як чинник зміцненняінституту самоврядування в Україні...................................................................................................24

Розділ IIIПОЛІТИЧНІ ІНСТИТУТИ І ПРОЦЕСИ

Ігор ПоліщукПроцес становлення багатопартійності в Україні: ретроспективний та політико�режимний аспекти..........................................................................................................29

Юрій Кулик Місце та роль інституту президентства в політичній системі суспільства.........................................35

Юлія СургановаРеспубліканська форма державного правління: сутність та особливості її різновидів крізь призму державного режиму.............................................39

Володимир КулебаСтан боротьби з корупцією в Україні на сучасному етапі..................................................................46

Антон Лісничий Взаємодія громадянського та інформаційного суспільства...............................................................51

Анастасія СичоваПро довіру до церкви та армії в соціумах РФ і Українии....................................................................55

Ганна КуницькаУкраїнська генома як носій культурно�естетичного коду нації.......................................................59

Розділ IVПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ТА ІДЕОЛОГІЯ

Наталія КочураПротестна активність як складова політичної участі.........................................................................63

Елеонора Кучменко, Борис КучменкоМультикультурний інституціоналізм і дорадча демократія...............................................................71

Галина ФесунРоль політичної культури у формуванні іміджу політика..................................................................75

Тетяна ПоярковаКриза ідеології або кризова ідеологія?................................................................................................81

Юлія Сліпецька Електоральні розмежування як основа формування соціополітичного поділуна територіальній основі в Україні....................................................................................................84

Юрій ФедчикСпецифіка формування сучасної електоральної культури Західного регіону України...................................................................................................................93

Розділ VСОЦІАЛЬНА ТА ГУМАНІТАРНА ПОЛІТИКА

Ліліана ЯроваМеханізми надання суспільних благ в європейських країнах...........................................................98

Юлія ЛисенкоСучасні тенденції перетворень у соціальній політиці демократичних держав: перспективи України.................................................................................103

Тетяна СтаринськаПроблеми операціоналізації понять у контексті дослідження міграції населення........................................................................................................108

Ольга ЗеркальПолітологічний аналіз механізму інформаційного забезпечення міжнародноїгуманітарної діяльності.....................................................................................................................117

Розділ VIПОЛІТИЧНА ПРАКСЕОЛОГІЯ

Костянтин ВащенкоМетодика аналізу впливу політичного рішення.............................................................................119

Наталія Драгомирецька Проектування взаємовідносин суб’єктів державного управління з громадськістю........................123

Святослав ГвоздинськийРозподіл повноважень у відносинах «центр — регіони» (іспанський досвід).................................128

Розділ VIIПОЛІТИЧНІ ПРОБЛЕМИ МІЖНАРОДНИХ СИСТЕМ

ТА ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУЛісничий Василь Концептуальні засади дослідження регіоналізму.............................................................................133

Адам БартошекІнтелектуальний капітал регіону як чинник активізації людських ресурсів...................................139

Анастасія ЗозуляВплив проголошення незалежності Косово на світовий порядок у контекстіпротистояння двох основних принципів міжнародного права........................................................144

Олександр КривоносовАфганістан за талібів: народження нової сили.................................................................................148

4

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

0

Руслан ДубровськийТрансформація зовнішньої політики Російської Федерації на пострадянському просторі у ХХІ столітті.....................................................................................153

Валерія МельніченкоОсобливості політичного курсу китайського уряду в урегулюванні тайванського питання..............................................................................................156

Розділ VIIIСОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ

Петро ОлещукКризові комунікації у політичному дискурсі....................................................................................161

Анна Данько"СліпцоваПолітики та Інтернет в Україні: повний оф�лайн............................................................................166

Ольга ШвидкаІсторіографія дослідження еволюції комунікаційного середовища.інформаційного суспільства..............................................................................................................170

Майя НагорнякЗаголовок новини: як зробити його ефективним (на матеріалах інформаційних передач першої програми Національної радіокомпанії України)..............................................................................................177

Тетяна КолесниковаКластер як нова регіональна модель інтеграції бібліотек ВНЗ України:копцептуальніхарактеристики та умови реалізації..........................................................................181

Розділ IXМІЖНАРОДНА Й НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА

Денис КісловТрансформаційні процеси медіа�безпеки та медіа�тероризму.........................................................189

Елеонора Пищевська Інформаційна безпека в працях вітчизняних і зарубіжних учених: зміст, проблеми і сутність.............................................................................................................................196

Розділ XПСИХОЛОГІЯ

Микола ІльєнкоРоль адаптації в реабілітаційних процесах........................................................................................201

Людмила Сердюк Системно�синергетичний підхід у формуванні мотивації учіннястудентів в інтегрованому освітньому середовищі...........................................................................206

Мар’яна КорнівськаПсихологічні чинники політичної ідентифікації студентів у процесі формування політичної свідомості...................................................................................................209

Розділ XIОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА КОМУНІКАЦІЇ

Юрій РакІнформаційні технології як засіб реалізації інноваційних процесівпри підготовці сучасного фахівця з аварійно�рятовальних робіт....................................................215

ЗМ

ІСТ

5

Анна ШелестоваЗміст документаційних потоків в електронно�документній комунікації сучасного вищого навчального закладу ІІІ–ІV рівнів акредитації в умовах інформаційно�комунікаційного середовища....................................................................221

Юлія ЯкимюкМодель системи документообігу корпоративного об’єднання ВНЗ...............................................228

РЕЦЕНЗІЇВалерій БебикПолітичні партії в управлінні сучасною українською державою (Гонюкова Л. В. Політичні партії як інститут державної політики та управління: теоретико�методологічний аналіз. — К : НАДУ. — 2009)................................................................235

НАШІ ПАРТНЕРИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 237

6

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

0

Розглядається українська версія походженняцивілізації шумерів.

Ключові слова: цивілізація, Шумер/Сумер/Самара.

Рассматривается украинськая версия проис"хождения цивилизации шумеров.

Ключевые слова: цивилизация, Шумер/Су�мер/Самара.

The article is considered of Ukrainian version ofSumer Civilization.

Key words: Civilization, Shumer/Sumer/Samara.

•• Українські Інь і ЯньЯк свідчать О.Бадер, А.Кифішин і Б.Михай�

лов — дослідники найдавнішого храму планетиШу"Нун/Кам’яна Могила (ХІІ–ІІІ тис. до н.е.,м. Мелітополь) на кам’яних скрижалях цього дав�ньоукраїнського святилища вперше у світі зустрі�чається ім’я бога�творця Енліля, який розділивусесвіт (Киан) на землю (Ки) та небо (Ан) [1; 8; 11].

Вельми показовим є те, що співзвучні запо�різьким символам: Ки і Ан –так звані «китайсь�кі» символи (ІІ–І тис. до н.е.) Інь (земля) і Янь(небо), широко вживаються на скіфо�три�пільській (IV–III тис. до н.е.) кераміці (мал.1).

Ім’я бога�творця Енліля згодом у великійкількості зустрічається в численних археологіч�них та історичних джерелах Сумерської/Шумер�ської/Самарської цивілізації (V–ІІІ тис. до н.е.),що була локалізована на території сучасногоІраку — в басейні річок Тигр і Євфрат.

А його релігійно�міфологічному спадкоємцю —богу неба Ану — шумери/сумери/самари будува�ли багато храмів та робили жертвопринесення [7].

7

Розділ IПОЛІТИЧНА ІСТОРІЯ

ШУМЕР ПОЧИНАВСЯ … В СУМАХ,А ШУМЕРИ БУЛИ КІМЕРІЙЦЯМИ�БУДИНАМИ?

Валерій Бебик, доктор політичних наук, професор, проректор Університету «Україна», головний редактор журналу «Освіта регіону: Політологія, психологія, комунікації»УДК 329.4

Ро

зділ

І «П

ОЛ

ІТИ

ЧН

А ІС

ТО

РІЯ

»

Мал. 1 — СкіфоBтрипільські символи Інь і Янь,старші щонайменше на 1–2 тисячі років від їхніхкитайських аналогів

Мал. 2 — Правитель шумерського міста Ура —УрBНамм, якому бог Дакка передає символивлади. Стела з Ура. XXII ст. до н. е.

Як свідчить московський сходознавець Л.Ва�сильєв, у Близькосхідному місті Уруці системаадміністрації була тісно пов’язана з культомбога неба Ана, який здійснював функцію інтег�рації шумерської спільноти [4].

Храм на честь бога неба Ана був суспільнимі промислово�господарським центром Урука(ІV тис. до н.е.). Він був водночас місцем для здій�снення релігійних обрядів, громадським продо�вольчим складом і місцем для ув’язнення (насам�перед — полонених, які працювали в храмі).

Окрім того, в храмі розміщувалися школай ремісницькі майстерні, працівники яких суво�ро зберігали передові технології, у тому числіметалургію бронзи. Остання була тоді стратегіч�ною галуззю і мала життєво важливу військово�технологічну вагу.

Жерці цього храму здійснювали функції сус�пільно�політичного управління на чолі із вер�ховним жерцем, який водночас був і політичнимкерівником цього протодержавного утворення.

Враховуючи сказане вище, не виглядає такоювже й випадковістю, що царі в стародавньомуШумері носили титул енсі, який походив, оче�

видно, від імені бога неба Ана. Хоча історикисвідчать, що використовувався в подібних ціляхі менш вагомий, на погляд шумерських/самар�ських аборигенів, титул лугаль (від їхньогопоходження з Лугані/Луганщини?).

Загалом, шумерологи [13] свідчать, що суме�ри/шумери/самари розділяли небесну сферу натри частини — шляхи:

— шлях Ану — відповідав поясу зодіаку;— шлях Енліля — північній півкулі Землі;— шлях Еа/Енкі — південній півкулі Землі

(мал. 4 і 5).

8

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

0

Мал. 3 — Шумерський цар УрBБау (ІІІ тис.до н.е.) — «типовий українець»?

Мал. 4 — Символи шумерських богів Ана (зліва)і Енліля. Вавилонський камінь (ХІІ ст. до н.е.)

Мал. 5 — Шумерський бог Енкі/Еа з птахом Анзуд(XXIII ст. до н. е.)

Можливо, це й така собі «випадковість», алецікаво зіставити, що ім’я сумерського/шумер�ського/самарського бога Еа «чомусь» є найпо�ширенішим в гідронімах (назвах річок) та то"понімах (назвах населених пунктів) саме наукраїнських землях [9]:

— по території етнічно�української Курськоїобласті Росії (поблизу кордону із Сумськоюобластю України) протікає річка з цікавоюназвою — Сея, там же стоїть місто Севськ;

— починаючи з земель вже згаданої Курськоїобласті, продовжує свій шлях по територіїСумської області мальовнича річка Сейм;

— по етнічно�українському Східному Приа"зов’ю (колись — територія скіфо�елінсько�го Боспорського царства зі столицеюв українському місті Пантікапей/Керч)і досі протікає річка Ея і стоїть місто Єйськ;

— поблизу столиці північно�африканськоїдержави Лівії — міста Триполі, засновано�го трипільцями/антами, на стародавніхримських картах (І ст. до н.е.) зображеномісто Ея (яке згодом стане до складовоючастиною міста Триполі).

Аналізуючи ці дані, дивлячись на карту світу,не складно вирахувати найоптимальнішийшлях переселення сумерів/самарів/сіверів зтериторії північно�східної України, через Приа�зов’я, Малу Азію (Троада, Каппадокія, Карія) наБлизький Схід (Палестина, Шумер) і на ПівнічАфрики (Сахара, Єгипет).

•• Сумери — «чорноголові будини»Сумерська цивілізація була, справді, вражаюче

неповторною, високорозвиненою і мала аграр�но�промисловий характер. На думку С. Краме�ра, сумери володіли писемністю ще до приходув Месопотамію [14].

Прийшли вони «з півночі» і називали себечорноголовими. З презирством ставилися докочових народів, які «не знають будинків (бо небудини. — В. Б.) і не вирощують пшеницю».

Якщо оцінювати «північність» України від�носно Близькосхідного Сумеру, то це — не ви�кликає сумнівів.

Жителі Чернігівщини та Сумщини, якихздавна називають сіверянами, мають ще однуназву — чорні клобуки (шапки). Та і в самій назвіобласного центру «Чернігів» досить явно прочи�тується словосполука «чорна голова».

Але й це не все. «Батько історії» Геродотстверджував, що саме в цих місцях проживавнарод, якого він називає будинами [6] («що зна�ють будинки», як стверджували близькосхіднісумери/шумери).

Кімерійці, до речі, теж носили чорні кону�совидні шапки і проживали на території суча�сної України, тільки на її півдні.

Таким чином, багато чого сходиться: «чорно�головість, північність, писемність, хліборобство,імена богів, титули царів, традиції похованняпомерлих» і т.ін. Та й філологи впевнені, щослова сівери"сумери"шумери"самари мають одинкорінь.

Якщо саму назву народу сумерів читати черезлатиницю (cymeri), вельми правдоподібноювиглядає версія, що кімерійці насправді є суме�рами. Просто свого часу германо� і романо�мовні дослідники прочитали ім’я цих предківсучасних українців на свій лад…

Для нас, в принципі, немає особливої різниці,де була мала батьківщина сумерських/шумер�ських/самарських царів: на Чернігівщині, Сумщи�ні, Запоріжжі, Луганщині чи Дніпропетровщи�ні. Головне, що все це — Україна, на територіїякої життя не переривалося щонайменше остан�ніх 40 тис. років [3].

•• Як сівери/сумери/самари стали шумерамиУ читачів, напевно, виникає запитання: а чо�

му ж це ми все�таки використовуємо словеснутріаду шумери/сумери/самари, якщо в науковомусередовищі прийнято іменувати цей давнійнарод словом шумери?..

На перших етапах становлення науки шуме�рології дослідники звернули увагу на Біблію, дезгадувалася земля Сенаар. Пізніше, після порів�няння інформації з Біблії й інформації процивілізацію Месопотамії, вони перейменувализгадану землю Сенаар на Сумер. Згодом вчені(переважно семітського походження) чомусьвирішили, що правильно називати цю країну —Шумер.

Як стверджує російський дослідник Ю. Ко�нелес, співзвучність назв Шумер і Самаріяє невипадковою. І посилається він на СтарийЗаповіт, в якому пишеться про захопленнясумерських земель ассирійцями. Та й Новийзаповіт повідомляє про самарян, з якими іудеї«не співіснують» [10].

Отже, більш історично виправданим є викори�стання, очевидно, автохтонної самоназви — суме�ри чи самари, ніж семіто�вимовного — шумери.

Вся справа в тому, що в доісторичних пись�менах (і ця традиція тривала аж до середніх віківвже нашої ери) під час написання слів користу�валися лише приголосними літерами. Поглянь�мо лише на середньовічні християнські ікони,де ім’я Їсуса Христа скорочено передаєтьсяабревіатурою ІС ХР.

А тепер уявіть собі, що хтось вголос прочитавзі своєї сумерсько/самарської глиняної таблич�ки іноземцю�семіту слово сумери. А той,запам’ятавши це слово, записав її своєю мовою.Добре, якщо у мові та абетці того іноземця є від�повідна літера та звук. А як немає?

9

Ро

зділ

І «П

ОЛ

ІТИ

ЧН

А ІС

ТО

РІЯ

»

Власне кажучи, тут так і вийшло. У семітськихнародів (арабів та євреїв), які згодом завоювализемлі сумерів (територія сучасного Іраку), існуєлінгвістична традиція вимовляти звук «с» у шип�лячій версії, близькій звуку «ш».

Таким чином звук «с» і перетворився в їхнійвимові на щось подібне нашому «ш» чи «щ».Ось так, правдоподібно, народ самарів/сумеріві перетворився на шумерів.

А насправді, доісторичною мовою назвуцього легендарного народу в ті давні часи писа�ли як «смр» (без голосних літер). От і поміркуй�те та пофантазуйте, скільки ймовірних версій такомбінацій озвучення написаного на глинянійтабличці чи викарбуваного на камені слова«смр» може виникнути при комунікації пред�ставників різних народів. А якщо з того часуминуло кілька тисяч років?..

•• Арійські гени сумерів/самарів/шумерівВідомий російський сходознавець Л. Васильєв

писав, що загадка шумерів і досі не розгаданаі додавав, що «...шумерська мова значно відрізняєть"ся від групи семітських мов, поширених серед більшо"сті древніх мешканців близькосхідної зони» [4].

Водночас німецький дослідник Е. Церен [13]свідчить, що корінний шумерський етнос мавнегроїдні риси обличчя, у той час як у царськихмогильниках археологи знаходили похованняосіб зовсім іншого, «нордичного» типу, дужесхожого за рисами обличчя на сучасних україн�ців (див мал. 3).

Вельми цікавим також є той факт, що сумер�ських/самарських/шумерських царів в останнюпуть «чомусь» проводжали на санях (як, до речі,й фараонів перших династій та київських кня�зів). Такий собі досить дивний «національнийшумерський звичай» як для країн із таким за�сушливим кліматом!

Не треба бути особливо «просунутим» мис�лителем, аби переконатися, що з трьох згаданихкраїн (Україна, Шумер, Єгипет):

а) сніг як природне явище зустрічаєтьсялише в Україні;

б) на санях у зимовий період теж пересували�ся в Україні;

в) народи нордичної раси ще з часів льодово�го періоду проживали в Україні.

Отже, Л. Васильєв стверджує, що шумери —не є аборигенами Двохріччя. Е. Церен [13] наво�дить факти, що шумерська еліта була «нордич�ного» («арійського») типу. А їхній співвітчизникА. Кифішин — авторитетно доводить вторин�ність шумерської культури щодо культурипраукраїнської [8].

А ми з вами вже майже не маємо сумнівів, щоеліта близькосхідного Шумеру/Сумеру/Самарипоходила з українських земель.

•• Сумерські боги в назвах українських гідронімів і топонімів

У даному контексті варто також подивитисяі на географічні назви, які теж несуть і зберіга�ють у собі інформацію, вкладену в них нашимипредками багато тисячоліть тому [9].

І географічні назви не є «рівноправними»в історико�комунікаційному аспекті. З точкизору збереження певної інформації набагатодавнішими та «живучішими» є назви гір та гідро�німи (назви морів, річок, озер), ніж топоніми(назви міст та менших населених пунктів).

Як свідчить історична практика, назви насе�лених пунктів часто�густо є вторинними сто�совно до гідронімів.

Наприклад, у назвах міст Дніпропетровськ таДніпродзержинськ, які були придумані більшо�виками після завоювання України, ключовим(і дуже давнім) є слово Дніпро — назва величноїукраїнської ріки. Друга частина назв — похо�дить від прізвищ комуністичних лідерів, якиххотіла увічнити більшовицька влада в україн�ських топонімах.

Але хто тепер пам’ятає тих комуністичнихфункціонерів?.. А ось назва річки чітко інфор�мує нас про те, що ці українські міста знахо�дяться на берегах Дніпра.

Те саме стосується й імен богів, царів, вождів,які слугували основою для створення імен наро"дів та назв населених пунктів.

Наприклад, на честь давнього українськоготриєдиного бога землі, неба і підземелля Троянабуло названо літописне місто Троя та країнаТроада. Хоча народ, який жив в Трої, іменувалитеукрами — на честь першого царя цього містаТеукра.

На честь бога неба Ана, швидше за все, іме�нували антами богообраний народ. Своєю чер�гою, анти дали назву таким населеним пунк�там, як Анан’їв (Одеська область), Антопіль(Рівненська область) і т.ін.

Повертаючись до сумерів/самарів, яких семі�ти (араби та євреї) називали шумерами, миповинні подивитись на сучасну карту Україниі звернути увагу на річки Самара, Самарка таМокра Сура (які впадають у Дніпро). Є річкаСура і село Сураж в Тернопільській областіУкраїни.

Але є ще й річка Сула (філологи кажуть, щоце однокорінні слова), яка протікає по територіїСумської та Полтавської областей і впадає доДніпра.

Окрім того, варто звернути увагу й на те, щов Україні є декілька населених пунктів з назвоюСамара — (Сумщина, Крим, Галичина).

Вказані вище гідроніми з Дніпропетровськоїобласті України, напевно, і дали назву самарам —скіфо�трипільському (арійському) народу, який

10

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

0

прийшов на береги річок Тигр і Євфрат (сучас�ний Ірак) і заснував там самобутню і розвиненуцивілізацію.

Пересуваючись очима по карті Україниз Дніпропетровщини на північний схід, мипобачимо там обласне місто Суми. А якщоподивитися на карту Житомирщини, ми знай�демо там село Сумці.

Мешканців Чернігівщини та Сумщини (де,нагадаємо, є населений пункт Самара) здавнаназивали сіверами.

Але не тільки їх. Якщо переїхати в Донецькуобласть України, то можна переконатися, щотам і досі стоїть місто Сіверськ. В Луганськійобласті є місто Сєвєродонецьк. А по територіїХарківської області України та етнічно україн�ської Бєлгородської області Росії протікає річкаСіверський Донець. На Київщині теж є річка з від�повідною назвою — Сіверка.

Як стверджують філологи, слова сівери,сумери, самари є синонімами. А відтак, правдо�подібною є також і версія, що сумери йшли наБлизький Схід не лише з Дніпропетровщини,а й з Чернігівщини, Сумщини, Донеччини, Лу�ганщини і Харківщини. А це, як бачимо, стано�вить не менше третини території сучасної україн�ської держави.

А мальовниче, і як бачимо, давнє місто Суминесе у своїй назві ту саму закодовану нашимипредками інформацію, що й стародавній Сумер/Самара/Шумер.

На користь цієї ж версії свідчить і те, як нази�вали воїнів�дружинників в арійських/орійськихплеменах, які, за свідченням Л. Васильєва,у ІІІ–ІІ тис. до н.е. вийшли з берегів Дніпра [4].

Так от, арії своїх воїнів теж «чомусь» звали —самари. Екстраполюйте цю назву, скажімо, набіблейних самаритян, що жили в Палестині(а це зовсім недалеко від Іраку), і чимало таєм�ниць сивої давнини будуть виглядати зовсімв іншому ракурсі.

Чимало таких географічних назв зустрічаєть�ся далеко за межами України. Серед них миможемо назвати місто Самара — в Росії (Євро�па) та місто Самарканд — в Узбекистані (Азія).

Зовсім несподівано (але, лише на першийпогляд) в наше поле зору потрапляють містоС(а)мара у Західній Сахарі (Африка), містаСамаринда і Се(а)маранг — в Індонезії, острівСамар на Філіппінах (Азійсько�Тихоокеанськийрегіон).

І ще одна така «несподіванка» — місто Сама�рай у тихоокеанській країні Папуа�Нова Гвінея(поблизу Австралії).

На колишню присутність аріїв, зокрема, в ак�ваторії Тихого океану, вказують і санскритські

назви відомих індонезійських островів Суматра(на санскриті — океан) та Ява (острів вівса).

Арійські назви (санскрит — літературна мовааріїв) мають і такі країни, як Малайзія (Ма�лайя — гора) та Сінгапур (місто лева). ОкрімІндії, арійські слова присутні також у назвахтаких сусідніх з нею країн, як Непал (житло біляпідніжжя) та Бутан (межа Тібету)…

Повертаючись до розшифровки А. Кифіши�ним текстів Шу�Нун/ Кам’яної Могили (які да"ли підстави для висновків щодо зародження основрелігійної міфології на території України) [8],все�таки ми маємо віддати належне Стародав�ньому Шумеру/Сумеру/Самарі, котрий зробивнепересічний внесок у становлення та розвитоксвітової політичної думки, зокрема, в контекстіпоєднання політики й релігії.

І це є справді дуже важливим для нас, оскіль�ки на початковому етапі історії становленняінституту держави, коли знання про витоки дер�жави та влади ще не були узагальнені, основноюформою цих знань були міфи, в яких виникнен�ня влади пов’язувалося з богами.

І чимало цієї інформації ми дістали з глиня�них табличок Стародавнього Шумеру/Суме�ру/Самари, еліта якої, швидше за все, походилаз території сучасної України!

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бадер О. М. Петрогліфи Кам’яної могили //Палеоліт і неоліт України. Том I. Випуск VI, видав�ництво АН УССР. — К., 1949.

2. Бебик В. Теукри і «Всесвітня історія»: у пошукахістини // Віче. — 2009. — № 2. — С. 19–22.

3. Білоусько О. Україна давня: євразійський циві�лізаційний контекст. — К. : Генеза, 2002.

4. Васильев Л. С. История Востока: В 2 т. — М. :Высшая школа, 1998.

5. Гельмонд Г. Ф. История человечества. Всемир�ная история. Т. 6. — СПб, 1902–1910.

6. Геродот. Історії в дев’яти книгах.— К. : Науко�ва думка, 1993.

7. Дюмезиль Ж. Верховные боги индоевропейцев. —М.: Наука, 1986.

8. Кифишин А. Г. Древнее святилище КаменнаяМогила. Опыт дешифровки протошумерского архи�ва ХІІ–ІІІ тыс. до н.э. Т. 1. — К., 2001.

9. Коваль А. П. Знайомі незнайомці. Походженняназв поселень України. — К. : Либідь, 2001.

10. Конелес В. Ю. Сошедшие с небес и сотворив�шие людей. — М. : Вече, 2000.

11. Михайлов Б. Д. Петроглифы Каменной Моги�лы на Украине. — Запорожье, 1994.

12. Надеждин Н. И. Геродотова Скифия, объяс�ненная чрез сличение с местностями // ЗапискиОдесского общества истории и древностей. — Одесса,1842. — т. 1.

13. Церен. Э. Библийские холмы. — М. : Правда,1986.

14. Kramer S. N. History Begins at Sumer. — N.Y.,1959. — Р. 157.

11

Ро

зділ

І «П

ОЛ

ІТИ

ЧН

А ІС

ТО

РІЯ

»

Розглядається гіпотезу походження Вільхов"ського святилища"обсерваторії і його роль уподальших процесах творення української, євро"пейської історії.

Ключові слова: святилище�обсерваторія,символічний український герб, давня історія.

Рассматрена гипотеза происхождения Виль"ховского святилища"обсерватории и его роль вдальнейших процессах формирования украинской,европейской истории.

Ключевые слова: святилище�обсерватория,символический украинский герб, древняя исто�рия.

In article the hypothesis of origin of the ancient san"ctuary"observatories and its role in the further proces"ses of creation of the Ukrainian, European history isconsidered.

Key words: sanctuary�observatory, the symboli�cal Ukrainian arms, ancient history.

Літа 2009 року ульяновський пошуковецьС. Дячок запропонував мені та ректору Укра�їнської академії дизайну, професору В. Марчаку,який саме перебував у відпустці, подивитисябіля села Вільхове загадкове зображення змії наприрічкових монолітах:

– Розповідають, що там колись була ще голо�ва коня і підкова, але їх хтось зрубав, — ствер�джував пан Сергій.

Яким же було його здивування, коли я підчас відвідання в його присутності виявив, щоніхто тої голови не зрубував, більше того, що тоголова не коня, а оленя. Тільки торкнувшисьтого каміння я відчув, що тут приховуєтьсяякась велика давня таємниця та інтуїція підка�зали, де необхідно зчищати грубий шар моху.

Потім була друга й третя поїздка, ретельнийогляд монолітів, заміри, вивчення території.Своє детальне дослідження, що це за пам’ятка,до яких віків належить, я виклав у книзі «Укра�їнські святині та символи». Познайомимо з ним,наскільки це можливо, і читачів журналу.

... Вузька лісова дорога веде вниз до висохло�го русла річечки, де ще зберігається давня,викладена камінням криничка. Озираємосянавкруги. Неподалік бачимо великий округлийкамінь з чотирма зарубками, які зроблені при�

близно на однаковій відстані одна від одноїз невеликим зигзагом майже по прямій у бік, дезнаходиться головний об’єкт нашого дослід�ження. Робимо висновок, що цей камінь є скла�довою якогось таємничого комплексу, і поміткина ньому вказують напрямок руху.

Петляємо лісовою стежкою. За кілька десят�ків метрів до нашої мети висохле русло з’єдну�ється з іще одним струмком, в якому вже жебо�нить вода. Біля грубелезного валуна�осики,років на 200–300, зупиняємося. Дерево не ви�тримало тягаря років і впало, перегородившивід річки пам’ятку, яку нам належить оглянути.Мабуть, воно хотіло закрити собою її від очейдопитливих, але напрямок падіння скоригувалиінші дерева. Прийшов час відкривати таємниці.

На камені звивистий пруг, він справді дуженагадує змію, що вибралася з води — майстернавіть відтворив хвилі, що розходяться від неї.Змія ніби напала на оленя, який рветься від неї,подаючи сигнал тривоги (фото 1).

Фото 1.

Розглядаючи ці зображення, відчуваєш, щохтось стежить за тобою. Раз по раз подивляюсяна верхню терасу кам’яних монолітів. І лише затретім разом помічаю його величність Око.Крізь мох чітко видно його обриси. Камінь, наякому воно висічене, очевидно, символізує самеСонце. Такий висновок напрошується не тількитому, що камінь знаходиться в південно�східно�му напрямку від оленя, а й тому, що натрапляє�мо на його правому краю на унікальне симво�лічне зображення небесного світила.

12

ДАВНЄ СВЯТИЛИЩЕ�ОБСЕРВАТОРІЯ ОЛЕНА

Сергій Піддубний, старший науковий співробітник Української академії дизайнуУДК 930 (477)

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

0

Дослідники старовини знають, як позначалидавні люди сонце — переважно: а) колом, б) такзваним навкісним хрестом (у вигляді літери «х»)і в) прямим хрестом. А тут у техніці глибокої різь�би вирубано окраєць Сонця (дугу), що лишепоказалося на обрії. Далі у західному напрямкутаким же пругом показано напрямок руху Сонця.Потім ідуть якісь звивини (місцями пошкодже�ні), які можуть вказувати на зворотний шляхсонця. На фото 2 ви це самі можете бачити...

Фото 2.

Мимоволі згадується криничка. Неподаліквід неї на лівому березі русла ми бачили такожу формі напівкола майданчик, який, як теперстає зрозуміло, теж символізував Сонце, щосходить. Горизонтом там виступає річка. При�значався той майданчик, мабуть, для зібранняотців — у ньому вільно може розміститисящонайменше двадцять осіб.

Кожна із знахідок просто шокує. Не можемонадивуватися образністю мислення наших пред�ків та тим, з якою мудрістю вони сприймалисвіт і позначали його на поверхні. При всьомуцьому відмічаєш, що ніде на камені не виднослідів різця чи якихось інших інструментів,якими б виготовлялася різьба.

Спускаємося знову до підніжжя цієї компо�зиції. Праворуч від оленя та змії при самісінькійстежці знаходимо якісь чудернацькі звивини. Їх,по суті, неможливо порівняти з чимось. Внизунатрапили на овальну заглибину, в якій якимсьчином майстер зумів вирізьбити щось схоже напелюстки…

За кілька кроків ліворуч від оленя на іншо�му гранітному виступі бачимо щось на зразоквказівника, один кінець його спрямований напівніч у бік каменя із чотирма зарубками, проякий ми згадували на початку. Під вказівникомподібна зарубка. Що це все могло значити?Може, між ними були ще якісь каміння з двомаі трьома зарубками? Може, вони вказують наякісь періоди? Втім, заглянемо в довідники,щоб довідатися значення чисел чотири і один.

«Чотири, — пише «Енциклопедія символів», —тетрада, яка визначає перше геометричне тіло,об’єм. Тетрада розглядалася піфагорійцями як

визначальне всьому прийдешньому число,корінь усіх речей, джерело. Чотири — це числоЗемлі, стійке, кінцеве число. У нумерології сим�волізує планету Уран, що єднається з Сонцем(число один) і записується як 4–1. Період числа1–4 — сузір’я Лева.»

Як бачимо, помилки немає — ми справді зна�ходимося біля символічного місця народженняСонця, і позначене воно однією зарубкою.

Чи могли волхви бозна коли знати про плане�ту Уран і присвоїти їй таке саме число, що й зем�лі? Наука стверджує, що Уран був відкритийанглійським астрономом Вільямом Гершелему 1781 р., але ще ранішим задокументованимсвідченням факту виявлення Урану вважаютьзаписки англійського астронома Джона Флем�стіда, який спостерігав його в 1690 р. щонай�менше шість разів і зареєстрував як зірку 34в сузір’ї Телець.

Не можна виключати, що наші пращуризнали про цю планету ще раніше. У всякому разісузір’я Телець їм було відоме давно і називаливони його Волосожар�Тур. Цілком можливо, щоВолосожаром у них було саме сузір’я, а Туром —планета Уран, яка отримає своє ім’я лишев ХVІІІ ст. на честь бога неба Урана (цікаво, щобатько Урана Кронос у римській мітології маєім’я Сатурн — се тур).

Тепер переходимо до зображення птаха, щоплаває (у вигляді писаної літери «г»), і меншого,що відлітає на південь, у бік сонця, яке символі�зує камінь з Оком. Одразу згадалася особливаприхильність наших предків до кречета (дикоїкачки): «крикнули яко кречет, бо той крик досерця нам» («Ілар Хоругин. Влескнига», д. 23),і легенда про першопредка Таргітая, символомякого був водоплавний птах, і якому у своючергу були підвладні три стихії — Вода, Земляі Небо (повітря). Отже, качка (вутя, гутя) — цеще один давній символ нашого роду.

В одному місці щось підказує, що саме туттреба спробувати розгорнути землю. Вона легкопіддалася під шпателем, і на світ появився спо�чатку один камінець з конічним закінченням,потім другий, третій... Я ошелешений — передімною був символічний український герб Три�глав! Його вістря теж спрямовані на південь!(фото 3)

Фото 3.

13

Ро

зділ

І «П

ОЛ

ІТИ

ЧН

А ІС

ТО

РІЯ

»

Зробивши кілька знімків, знову прикри�ваємо його землею. Лячно, щоб якомусь неві�гласу не закортіло шукати під цим знаком скар�би, як це зроблено в багатьох місцях неподалік...На мою думку, скарбів там немає ніяких — цедавня обсерваторія і навряд, що в цьому місціщось приховувалося. Вона збудована для того,щоб передати нам найголовніше багатство —знання, а не золото та інші коштовності. Отож,необхідно зробити все можливе, щоб це надбан�ня потрапило під охорону держави і стало пред�метом наукових досліджень, а неконтрольова�ного паломництва та руйнації.

Триглав (тризуб) не тільки упевнює насу сакральному значенні вільховської пам’ятки,а й вказує на місце, де мав знаходитися голов�ний жрець під час богослужінь. За допомогоюТриглава також можна спробувати датувати цеймонументальний комплекс. Адже це символАполлона — на тринозі він літав у країну богівГіперборею, у вигляді тризуба Триглав такожбув на скіпетрі володаря морів та рік Посейдо�на. Та й сам Аполлон, як уже було доведенокнигою «На землі Аполлона, Артеміди і Посей�дона», насправді Апол Ол — Бик Олен абоСонце (вогонь). А панування бога Апол Олаі Посейдона припадає на II і I тис. до н. е.

Однак не будемо поспішати з визначеннямдати виникнення цієї обсерваторії. Познайоми�мо читача з місцевістю, де її виявлено. Ліс нази�вається Чаплоузьким. Північна частина Вільхо�вого, яка упирається в нього, називаєтьсяҐардова. Здавна мешканцями села були: Божки,Богачі, Даньки, Коржуки, Рогові, Фаренчуки,Фаренюки, Янчуки.

Нові таємниці. Що за дивна назва лісу —Чаплоузький? Можливо, вона походить відтакого собі Брацлавського «офіціала» МаркаЧаплича, за дозволом якого було збудованоі освячено в 1767 році сільську церкву («ТрудыПодольскаго епархиальнаго историко�стати�стическаго комитета», 1901 р.). Але закінчення«уз» говорить, що ця назва стосується більшерічки, а не лісу (згадаймо кримські річки Уз�Узень і закарпатську Уж та притоку Прип’ятіУж). Можна також припустити, що в ній зако�довано назву лелеки (чаплі), а уз підкреслюєчоловічу основу — чорногуз. Прізвище Коржук,до речі, теж може бути похідним від нього, аджесаме корці (карці�карійці), що колись мешкалина нашій землі, називалися лелегами.

Та ми не знаємо, скільки років цій назві і чине видозмінилася вона під впливом часу та гові�рок. Може, це зовсім і не Чапля, а Апл — Апол�Апіс, тобто бик (самець) олень, і в цій назвізафіксовано якраз зображених на камені оленята вужа? Що така думка має право на життя,підтверджує шумеро�акадський епос «ЕнумаЕліш» (2200 р. до н. е.), де говориться про

Початкове Джерело під подібним ім’ям Апсу.Чи не є тим початковим джерелом саме висохлийструмок із криничкою в лісі Чаплоузькому?

Назва кутка Ґардове (у «Трудах...» — Гордове)теж дуже давня. В першому тисячолітті нашої ерискандинави називали Русь Гардарикою, тобто,країною міст. Певно, початок біографії цьогосела необхідно переносити до тих далеких часів.Ще цікавіше йменувалася південна частинаВільхового — Щурівка. «Труди...» припускають,що назва пішла від селянина Щура «давно здесьпроживающего». Але мусимо не забувати, що цескладова слова давніх наших праЩУРІВ, похід�ним якого було СУР/ЗУР — зоря, адже з Вле�скниги відомо, що наші предки після смерті ста�вали зорями: «се Душі пращурів суть, і ті світятьзорями нам од Іру» (д. 1), «Всяк рід мав Щуріві Пращурів, які померли перед віками цими. Тоїм, Богам, почитання маємо дати», — д. 38А(«Ілар Хоругин. Влескнига», Умань, 2007 р.).

Отже, селянин Щур (якщо такий і був) швид�ше всього нічого не має до Щурівки, і започат�кування села доведеться перенести ще в глибшівіки. Про це говорять і прізвища: Божко, Богач,Бажатарник (від Бога), Данько (Дана — богиняводи), Коржук (кор�лелег), Роговий (згадаймобога творця Сварога), Фаренчук (Фар/Пар —Перун), Яремчук (Яр/Ярило — весняне Сонце).А звідси і великий сумнів стосовно правильно�сті головної назви села Вільхове.

Якщо тут і росла вільха, то не таке вже ви�значне і цінне це дерево, щоб вшановувати йогов імені села. Тим часом, зважаючи на священніпрізвища, назви і місце зі змією та оленем, дохристиянізації, найвірогідніше, і село мало свя�щенну назву — Волхове, село волхвів, божихлюдей. Не відкидаємо також варіант Олхове —місце схову (зберігання"поховання) Олена — самепід таким іменем в давніх мітах називається тво�рець перших поезій.

Дати відповіді на всі питання в журнальнійстатті неможливо. Але варто нагадати давнєповір’я, що річка стає священною в місці, деєднаються два потоки. Саме в такому місці зна�ходиться досліджувана нами пам’ятка. Врахо�вуючи відображені на ній знаки, можемо сміли�во стверджувати, що цей об’єкт мав для нашихпредків священне значення.

Додам також, що Вільховське святилище�обсерваторія допомогло мені по�новому розтлу�мачити такі пам’ятки як Бушівський рельєф(Вінничина), Керносівський (Дніпропетровщи�на) і Верхоріченський (Крим) ідоли, довести,що Гераклові Стовпи були і є (зараз у зруйнова�ному стані) на українській землі, що Кам’янамогила це насправді гора Муз, яку древні грекиназивали Геліконом...

Впевнений, це святилище допоможе розкри�ти нам ще чимало таємниць.

14

«ОС

ВІТ

А Р

ЕГІ

ОН

У»

№3

, 2

01

0

Досліджено взаємозв’язок майбутнього укра"їнської нації з розвитком її інтелектуальногопотенціалу. Окреслено існуючі загрози інтелекту"альній незалежності України.

Ключові слова: нація, інтелектуальний по�тенціал, гуманітарне знання, вища школа.

Исследована взаимосвязь будущего украинскойнации с развитием ее интеллектуального потен"циала. Обозначены угрозы интеллектуальной не"зависимости Украины.

Ключевые слова: нация, интеллектуальный по�тенциал, гуманитарное знание, высшая школа.

Investigate the question of the relationship of thefuture of the Ukrainian nation with the development ofits intellectual potential. Outlines the existing threat ofthe intellectual independence of Ukraine.

Key words: nation, intellectual potential, huma�nitarian knowledge, higher school.

Механізмом, що зберігає та передає від поко�ління до покоління культурну спадщину певногосуспільства, є школа — один із найбільш стійких,консервативних суспільних інститутів, «генетич�на матриця» культури (С. Кара�Мурза), відповід�но до якої відтворюються наступні покоління.Школа має важливе завдання — навчати строгомумисленню, обережності в судженнях і послідовно"сті в умовиводах, — писав Ф. Ніцше.

«Університетська» школа прагне дати ціліс�ний звід принципів буття, орієнтуючись на фун�даментальні дисципліни, гуманітарне знання й мови.

Завдання університету не в тому, щоб передатилюдині навички та інформацію для вирішенняприватних практичних проблем, а в тім, щоб«спрямувати», сформувати особистість з широ�ким світоглядом та високим рівнем громадянсь�кої свідомості. Отже, йдеться про систему знань,яка вчить людину мислити вільно й незалежно.Однією з функцій університетів є формуванняі розвиток інтелектуального потенціалу нації,підготовка інтелектуальної еліти, здатної мисли�ти в масштабах нації. Адже інтелектуальнийпотенціал — це капітал нації, який створюєтьсяв науково�дослідних інститутах, лабораторіях тавищих навчальних закладах.

Метою даної публікації є дослідження взає�мозв’язку майбутнього української нації з роз�витком її інтелектуального потенціалу.

Вища школа за всіма вимогами жанру маєсформувати у молодої людини цілісну картинупринципів Буття, орієнтуючись на фундамен�тальні дисципліни, гуманітарне знання й мови.

Фундаментальна наука — сфера науковихдосліджень, зосереджена на пошуку основнихзаконів природи, розумінні будови Всесвіту(фізика, геологія, біологія та інші) [1]. Термін«фундаментальна наука» використовується напротивагу терміна «прикладна наука», що опи�сує дослідження, важливі для практичногозастосування. Прикладна наука не може існу�вати без фундаментальної, з якої черпає знаннята ідеї. У свою чергу фундаментальна наукавикористовує інструменти, створені приклад�ною наукою.

Гуманітарні науки — група академічних дис�циплін, що вивчають різні аспекти людськогобуття і не припускають єдиної парадигми.

15

Розділ IIТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯПОЛІТИЧНОЇ НАУКИ

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ТА ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ: ТОЧКИ ДОТИКУ

Вікторія Халамендик, доктор філософських наук, доцент, завідувач кафедри філософії та гуманітарних наук Карпатського університету імені Августина ВолошинаУДК 321 (477)

Ро

зділ

ІІ «

ТЕ

ОР

ІЯ Т

А М

ЕТ

ОД

ОЛ

ОГІ

Я П

ОЛ

ІТИ

ЧН

ОЇ Н

АУ

КИ

»

Гуманітарні науки (філософія, література,релігія, образотворчі мистецтва, виконавськівиди мистецтва та інші) зазвичай відрізняютьвід соціальних і природних наук. Час від часувключаються в гуманітарні науки археологія,краєзнавство, культурологія та історія, хочаіноді вони частіше розцінюються як соціальнінауки [2].

Мова — звукових і графічних , що виникла напевному рівні розвитку людства, розвиваєтьсяі має соціальне призначення, виконуючи ін�формаційну, комунікативну, емотивну, когні�тивну функції. Інформаційна функція полягаєв тому, що мова є засобом пізнання збирання,оформлення й всіх знань, накопичених людьмив процесі їх свідомої діяльності. Комунікативнафункція реалізується у спілкуванні, розмовах,діалогах, полеміці. Вона створює суспільство яксоціум. Комунікативна функція може виступа�ти як самовираження особистості. Емотивнафункція охоплює величезний діапазон у мовлен�нєвій поведінці людини. Ця функція мовиреалізується в художній літературі, ораторсько�му мистецтві, у дискусійному мовленні — супе�речці, полеміці, пісні, опері тощо. Когнітивнафункція. Це і спогади, роздуми у хвилини відпо�чинку, підготовка до усних висловлювань і форму�вання письмового тексту, творча діяльність та ін.В останні десятиріччя збільшилася увага дослід�ників до пізнавальної, когнітивної, функціїмови й мовлення. Виконуючи цю функцію,мова самозбагачується [3].

Отже, фундаментальні, гуманітарні розділизнання та мова сприяють формуванню та роз�витку інтелекту молодої людини, формуючи їїжиттєвий та науковий світогляд, а також мо�ральні, гуманістичні цінності та громадянськусвідомість. Але зупинимося на тих процесах, щовідбуваються в системі сучасної вітчизняноїосвіти і науки.

Перше. За Наказом МОН № 642 від 9.07.2009 р.«Про організацію вивчення гуманітарних дис�циплін за вільним вибором студента» [4] — від�бувається тотальне скорочення годин, відведе�них на вивчення гуманітарних дисциплін (в томучислі і мовних курсів), головним завданнямяких є формування особистості з широким сві�тоглядом, нонконформістською свідомістю,системою гуманістичних цінностей. Українськамова, історія України, історія української куль�тури, іноземна мова та філософія — обов’язкові,решта дисциплін з гуманітарного циклу — навибір. Екс�міністр освіти і науки Іван Вакарчуксвоїм підписом дав життя ще одній українськійосвітній реформі. Тепер студенти мають вільнутраєкторію вибору світоглядних дисциплін додуші з цілого переліку, який формуватиме їхній

університет. Єдина умова — в групі з вивчен�ня дисципліни на вибір має бути щонайменше25 студентів.

«Вільна траєкторія» студента — традиційнау найкращих світових університетах. Зазначено,що в Україні підписанню наказу передувалозасідання колегії та широке громадське обгово�рення питань гуманітарної підготовки у вищійшколі. Думається, що то є невдале копіюваннязахідного досвіду, адже ніяка модернізація нем�ожлива за рахунок простого переносу чужогодосвіду, якою б удачею він би не був. Необхід�ним є врахування соціокультурного контексту,що задається традиціями, звичаями, менталіте�том, знаннями, готовністю й бажаннями рефор�мування його діючих суб’єктів, обставинами їхреального Буття. Цим пояснюється погана при�живлюваність моделей модернізації, запозиченихна Заході, й тривалий період пошуку власнихрішень. Чиновники забувають (або не знають)про давність і сталість традицій демократичногосуспільства західного зразка, що, безумовно,позначено на рівні освіченості і світогляді гро�мадян цих країн. Те, що для європейських сту�дентів є нормою, традицією, загальновідомимифактами, українська молодь мусить дізнавати�ся, розуміти, осмислювати самостійно.

Друге. В системі матеріального забезпеченнянауки, вищої та середньої школи, дитячихосвітньо�виховних закладів — парадоксальнаситуація: поки весь світ нарощує інтелектуаль�ний потенціал і цінність наукової інформаціїзбільшується, в Україні найбільш інтелектуаль�но підготовлена частина суспільства витісненаза межу бідності. У зв’язку з цим відбуваєтьсянівелювання освіти — написання курсових,дипломних, дисертаційних робіт стає прибутко�вою справою. Чомусь зараз у багатьох чиновни�ків є потреба за будь�яку ціну стати науковцем.А хіба можна ним стати? Він або є, бо не є нима priori (за своїми інтересами та потребами).В цій ситуації є провина самих інтелектуалів,які продають (або віддають, міняють й под.) свійінтелектуальний ресурс тим, хто спроможний занього запл