1

Євген Луняк

Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст.

у французьких історичних дослідженнях

Київ-Ніжин 2012

2

УДК 930.1(44):94(477)«15/17» ББК 63.3(4Укр)46+63.1(4Фр) Л 82

Рекомендовано до друку Вченою радою історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(протокол № 9 від 21 червня 2012 р.)

Рецензенти: доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії для гуманітарних

факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Казьмирчук Григорій Дмитрович

доктор історичних наук, професор кафедри міжнародних відносин Київського національного університету культури і мистецтв

Ластовський Валерій Васильович

доктор історичних наук, професор, завідувач відділу пам’яток духовної культури Інституту української археографії та джерелознавства

ім. М. С. Грушевського НАН України Пінчук Юрій Анатолійович

Луняк Євген.

Л 82 Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. у французьких історичних дослідженнях. – К.-Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2012. – 808 с. ISBN 978-617-640-054-7

Книга Євгена Луняка являє собою комплексне дослідження французької історіографії історії України ХVІ-ХVІІІ ст. Автор даної наукової роботи докладно ві-добразив процес еволюції вивчення України козацької доби істориками Франції від появи перших свідчень про козаків у цій країні до сучасності. Процес розвитку іс-торичних студій з даної тематики розглядається на фоні соціально-політичних і ку-льтурних процесів, які відбувалися у Франції в ХVІ – на початку ХХІ ст. Висвітлю-ються питання впливу французької політики та культури на розвиток козакознав-чих і українознавчих досліджень у цій країні, а також розглядається проблема ре-цепції тем і образів козацької України у французькому мистецтві.

Книга, безумовно, матиме цікавість не лише для науковців-істориків, але й для викладачів, студентів і всіх тих, кого цікавить минуле України й Франції та істо-ричні взаємини між цими країнами. В оформленні обкладинки використано карту німецького географа Йоганна-

Баптиста Гоманна (1664-1724) «Україна – земля козаків». ISBN 978-617-640-054-7 УДК 930.1(44):94(477)«15/17»

ББК 63.3(4Укр)46+63.1(4Фр) © Євген Луняк, 2012 © Видавець ПП Лисенко М.М., 2012

3

Світлій пам’яті свого батька Луняка Миколи Дмитровича автор присвячує цей твір

Провінція Україна може бути названа вели-ким королівством, як через її величезний простір і багаточисельне населення, так і через значну кі-лькість її великих і добре укріплених міст і багат-ства її території, які полягають в її землі жирній, родючій, багатій. Це справжня земля обітована… Тож поляки мали зі своїх багатств найголовніше – володіння цією провінцією. Вона мала свого окре-мого генерала та свої війська, що діяли на свій ро-зсуд, як союзники та конфедерати, а не як піддані цієї корони. У них можна було побачити двісті чи триста тисяч чоловік. Історія Польщі доводить, що Річ Посполита була непереможною тоді, коли володіла цим щасливим краєм. Його люди, що на-зиваються козаками, відзначаються цікавою особ-ливістю, бо, мабуть, є єдиними, хто носять ім’я інакше, ніж називається їхня країна.

З «Мемуарів» шевальє де Божо1, 1700.

Вступ В сучасній Україні народилося й виросло ціле покоління молодих

громадян, все життя яких відбувалося за умов незалежності нашої країни і для яких поняття «Україна» міцно асоціююється з великою європейською суверенною державою. За два десятиліття, що минули після розпаду СРСР і проголошення державної самостійності України, остання була включена до всіх важливих політичних, економічних і культурних міжнародних систем. Незважаючи на доволі молодий вік, наша держава постійно намагається підкріплювати свій політичний статус історичною традицією й привертати до себе увагу завдяки своїй історичній спадщині.

Україна не належить до країн, що мали впродовж століть безперерв-ний розвиток у якості самостійних або, принаймні, автономних держав, тих яких подекуди називають «історичними». Її назва стала загалом продуктом історії нового часу, а поняття «українці» почало використовуватися лише з ХVІІІ ст. для означення частин населення на південному заході Російської імперії та південному сході – Речі Посполитої, тих територій, що традиційно

1 Beaujeu. Memoires du chevalier de Beaujeu, contenant ses divers voyages, tant en Pologne, en Allemagne, qu’en Hongrie, avec des Relations particulieres des Affaires de ces Pays-là, depuis l’année MDMDLXXIX. – Amsterdam: Chez les Héritiers d’Antoine Schelte, 1700. – 496 р. – P. 89-90.

4

вважалися центральними областями так званої «країни козаків». Саме за-вдяки козакам і саме в козацький період вітчизняної історії назва України стала відомою в світі й отримала своєрідне усталення в міжнародній суспі-льній думці ХVІІ-ХVІІІ ст. в якості означення для своєрідного державного (або квазідержавного) утворення на північ від Чорного моря. Хоча назва «Україна» відома ще 1187 р., її нечасте використання до ХVІ ст. та відне-сення до різних географічних регіонів Євразії до сих пір породжує дискусії з приводу тлумачення етимології цього поняття.

Починаючи з ХVІ ст., під «Україною» в Європі все частіше розуміють землі козаків, що жили на теренах нашої держави, а в ХVІІ-ХVІІІ ст., особ-ливо після Хмельниччини, така асоціація стає практично нерозривною: Україна – країна козаків, козаки – населення України. Така атрибуція поро-джувала у західноєвропейських авторів, зокрема, французів, переконаних у тому, що козаки – це окрема нація, здивовані репліки про унікальність коза-цької країни, де назва останньої відрізняється від назви її мешканців. Взає-мопов’язаність між поняттями «Україна» та «козаки» відбивається майже в усіх дослідженнях, присвячених історії наших земель в ХVІ-ХVІІІ ст. Посту-пово в якості неологізму виникає поняття «українці», його широко викорис-товував, наприклад, Вольтер, і, за нашими спостереженнями, на заході воно прижилося раніше, ніж власне на українських теренах. Про незвич-ність і нетрадиційність етноніму «українці» може свідчити, зокрема, той факт, що, оспівуючи свою Батьківщину й переживаючи за Україну, Великий Кобзар у середині ХІХ ст. жодного разу не називає її населенням словом «українці». Вочевидь, це було наслідком того, що дане поняття не було ще закріплене в народній традиції, з якої виросла геніальна поезія Шевченка.

Звичайно, уявлення про межі тодішньої України весь час змінюва-лося у зв’язку з геополітичними пертурбаціями на сході Європи в середині ХVІІ-ХVІІІ ст., але, як правило, йшлося про терени козацької адміністрації, тобто Гетьманщину та Запоріжжя. Таким чином, в той період ідея України, як, насамперед, козацької країни, отримала в міжнародній політичній думці певну легітимацію. Саме тому ліквідація осередків козацької автономії Ка-териною ІІ на фоні інших загарбницьких та експансіоністських заходів ро-сійського уряду, часто сприймалася в Західній Європі як акт протиправний, що порушував традиційні суверенні права козаків. Тому визрівання ідей відновлення української державності з кінця ХVІІІ та протягом ХІХ ст. і на-магання утвердження автономної, а згодом і самостійної України на почат-ку ХХ ст. мали в своєму активі опертя, у першу чергу, саме на козацьку традицію. Практично всі державні утворення, які декларувалися на землях нашої країни у новітній час, мали у своїй назві поняття «Україна».

Великою підмогою в становленні українського державотворення стало те, що на Заході завжди існувало бачення України спочатку в ХVІІ-ХVІІІ ст. як «козацької країни», а в ХІХ – на початку ХХ ст. як «колишньої козацької країни». Це створювало політичне й історичне підґрунтя для ідей її відродження, що в завершеному вигляді відбулося лише в 1991 р. Таким

5

чином, історичні уявлення про Україну до кінця ХІХ – початку ХХ ст. на за-ході майже нерозривно пов’язувалися з діяльністю козаків.

Впродовж багатьох століть Франція була і залишається однією з найпотужніших держав світу. Загальновідомим є вплив французької культу-ри в світі, а французька мова в ХVІІІ-ХІХ ст. була мовою міжнародної дип-ломатії. Важливе місце в світовій науці завжди посідав і посідає доробок інтелектуалів Франції. Саме тому вивчення наукової спадщини французь-ких істориків, які в різні часи досліджували минуле України має важливе значення для розвитку вітчизняної історіографії, як через збагачення фак-тичним матеріалом, що використовувався й був опрацьований зарубіжними колегами, так і завдяки насиченню новими ідеями та підходами, апробова-ними французькими науковцями. Важливе значення має також вивчення доробку французьких істориків в плані дослідження тенденцій розвитку світової історичної науки та кращого усвідомлення перспектив інтеграції творчості українських науковців у світовий інтелектуальний простір.

Хоча минуле України в наукових студіях французьких істориків ле-жить на периферії їхніх дослідницьких зацікавлень, значно поступаючись вивченню таких великих східноєвропейських країн як Росія, Польща, Туреч-чина чи Швеція, можна стверджувати про постійний, втім, незначний інте-рес французів до історії нашої країни. Яскравою ілюстрацією такої млявої цікавості до України та її минулого є доволі низький відсоток сучасних міс-цевих наукових публікацій, присвячених нашій державі. Влітку 2011 р. ав-тор цих рядків, відвідавши величезний паризький книжковий супермаркет «FNAC», серед тисяч книжок секції «Історія» зміг натрапити лише на дві, що безпосередньо стосувалися України: одна з них належала перу Яросла-ва Лебединського і була присвячена історії козацтва, а друга торкалася аналізу політичної ситуації в сьогоднішній Україні.

Звичайно, минуле таких африканських країн як Марокко, Алжир, Ту-ніс для французів є набагато актуальнішим від історії України. З Україною, як з окремою державою, французьке суспільство мало небагато контактів. Дуже часто місцевий загал не знає, що багато важливих для його батьків-щини подій, пов’язані саме з теренами цієї найбільшої у Європі (окрім єв-роазіатської Росії) держави, про розміри якої французи також мають вель-ми туманне уявлення. Навіть такий загальновідомий факт як французька присутність в Північному Причорномор’ї в період Кримської війни разом з назвами, що перебувають у зв’язку з цим на слуху в пересічних французів, знайомих з історією, – Крим, Альма, Севастополь, Одеса тощо – сприйма-ється як лише сумна та героїчна сторінка франко-російських взаємин, а багато хто з французів щиро дивується, дізнавшись, що ця війна велася, загалом, на теренах України.

Для уникнення плутанини у Франції наприкінці ХХ ст. також прийш-лось перейменувати свою королеву Анну, дочку Ярослава Мудрого та дру-жину Генріха І, з Анни Руської (Anne de Russie) на Анну Київську (Anne de Kiev), оскільки виведення цієї жінки з Русі для абсолютної більшості фран-цузів було тотожним її російському походженню.

6

В історичному плані з Україною на заході пов’язано кілька відомих і не завжди радісних понять: «голодомор» або «сталінський терор голодом», «Чорнобиль» тощо, проте одним з найдавніших є саме «козаки». Останні стали невід’ємною частиною та доволі впливовим фактором історії таких потужних східноєвропейських держав як Росія, Польща та Туреччина. Коли у французькій літературі йдеться про історію України ХVІ-ХVІІІ ст., майже завжди йдеться саме про козаків.

Зауважимо, що термін «козак» у Франції є доволі відомим не лише в історичному відношенні. Це слово стало аналогом понять «нахаба», «хам», «нечема», щоправда, з деяким присмаком іронії. Вислів «а ля козак» (à la cosaque), тобто по-козацьки, означає брутальне безцеремонне поводжен-ня, некультурну поведінку. Втім, таке уявлення у французів сформувалося головним чином внаслідок відомого перебування козацьких загонів на Єли-сейських полях в 1814 р., основу яких складали підрозділи з Дону, хоча й було кілька українських полків. До сих пір парижани, ознайомлені з історією рідного міста, показують ділянку на Сені, де російські козаки купали тоді своїх коней.

Не дивлячись на те, що французькі інтелектуали проявляли не до-сить значний інтерес до минулого нашої країни вказаного періоду, подекуди їхні твори мали важливий і навіть визначальний вплив у розвитку світової історіографії історії України. Мабуть, найбільш показовим буде випадок з «Історією Карла ХІІ» геніального Вольтера, коли висвітлення останнім ми-нулого «країни козаків» й особливо життєпису Мазепи не лише справило величезний вплив на сприйняття цих тем в європейській історіографії, але й створило підґрунтя для виникнення відповідного сюжету в літературних, живописних і кінематографічних творах світового мистецтва.

Возвеличений просвітницькою історіографію і пов’язаний у першу чергу з Україною образ гордих і непокірних степових воїнів, болючого бича Високої Порти та трунарів Речі Посполитої, був настільки вражаюче-ефектним, що часто саме козацтво сприймалося за головну збройну силу Російської імперії, а в період франко-російських військових конфліктів кінця ХVІІІ – початку ХІХ та середини ХІХ ст. французьких обивателів лякали саме козацькою загрозою, наочно реалізованою в 1814 р. Відголоски цих страхів яскраво бачимо в науковій творчості видатних французьких істори-ків Жуля Мішле та Проспера Меріме.

Варто наголосити, що вже до початку ХІХ ст. у Франції був сформо-ваний великий оригінальний і змістовний комплекс історичних досліджень про «козацьку Україну», який в повній мірі залишається не вивченим і до-нині. Починаючи з середини ХІХ ст. французькі наукові студії про Україну ХVІ-ХVІІІ ст. все більше зазнають потужної інтервенції української історич-ної думки, і цей вплив в наступні десятиліття ще більше посилюється, а в ХХ ст. стає багато в чому визначальним. Так, можна згадати, що, пишучи свого «Богдана Хмельницького», Меріме майже цілковито спирався на аналогічну працю Миколи Костомарова. З кінця ХІХ ст., досліджуючи коза-цьку Україну, французькі історики активно запозичують напрацювання своїх

7

українських колег, не приділяючи належної уваги своєму власному історіог-рафічному надбанню.

Втім, було б помилкою вважати, що український слід у французькій історіографії проявився лише в ХІХ ст. За століття до того, наприклад, Ні-коля-Габріель Леклерк, працюючи над своєю «Історією козаків двох боків Бористену», користувався твором Григорія Грабянки в інтерпретації свого товариша й покровителя Кирила Розумовського, а Жан-Бенуа Шерер, ав-тор відомих «Анналів Малоросії» послугувався кількома українськими та російськими джерелами.

Хоча французькі дослідження з зазначеної теми у ХХ ст. представ-лені здебільшого доробком представників української діаспори, не можна сказати, що історики-французи цілковито ігнорують минуле України козаць-кої доби у своїх студіях. Уважний аналіз питань історії нашої країни початку ХVІІІ ст. бачимо, наприклад, в розвідках Клода Норманна та добре відомого у нас завдяки перекладам Даніеля Бовуа.

Загалом, за період від виникнення у Франції перших звісток про укра-їнське козацтво до сьогодення виник великий масив історичних праць, який потребує свого неупередженого ретельного й уважного вивчення. Він до сих пір залишається майже незадіяним сучасними тамтешніми дослідни-ками й доволі слабо відомий через важкодоступність і брак знання мови для їхніх українських колег. Отже, перед українською історичною наукою постала проблема дослідження всього цього об’ємного кількасотлітнього комплексу праць про минуле своєї Батьківщини.

Цей нарис про розвиток французьких історичних досліджень України козацького періоду a priori не може стати всеохоплюючим, зважаючи на величезну кількість праць, які тією чи іншою мірою торкаються цього питан-ня, створених впродовж п’яти століть французькими авторами. Однак на-шим завданням було якомога детальніше висвітлити цей процес станов-лення та розвитку історіографії історії козацької України у Франції, щоб дати вітчизняним дослідникам змогу ознайомитися з цим доробком закордонних колег.

Наостанок хотілося б висловити щиру подяку всім тим людям, які посприяли у здійсненні даного дослідження. Особливу подяку висловлює-мо професору Віктору Федоровичу Колеснику за слушні поради, які дозво-лили покращити висвітлення певних питань роботи. Серед інших дякуємо також працівницям Української бібліотеки імені Симона Петлюри в Парижі Ярославі Йосипишин і Дарині Мельникович за допомогу у пошуку літерату-ри з теми дослідження, так само як і директору Музею рідкісної книги біблі-отеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя Олексан-дру Сергійовичу Морозову. Слова вдячності також адресуємо зарубіжним колегам Жану-Станісласу Гроді та Стефану Пеану за підтримку проведен-ня пошукових студій у Франції і багатьом іншим людям, без допомоги яких ця праця не побачила б світ.

8

Розділ 1. СТАН ВИВЧЕННЯ ТЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. 1. Стан вивчення французької історіографії історії України ХVІ-ХVІІІ ст.

Говорячи про вивчення наукової спадщини французьких дослідників

України ХVІ-ХVІІІ ст., було б доречно хоча б побіжно змалювати станов-лення самих французьких історичних студій про козацьку Україну.

Відлік французької історіографії історії України козацької доби можна починати вже з ХVІ ст., тобто від появи у Франції перших нарисів, присвя-чених минулому нашої країни, які належали таким авторам, як Франсуа де Бельфоре1, Андре Теве2, Гійом Постель3, Блез де Віженер4 та ін. Здебіль-шого це були роботи космографічного характеру, де поміж різних країн сві-ту подавався й історичний, географічний та етнографічний опис земель Русі, під якою, як правило, розумілася саме Південно-Західна Русь, воло-діння польських королів, тобто сучасна Україна. Ці роботи привертали ува-гу дослідників, проте матеріали про терени Русі були короткими, уривчас-тими, рясніли неточностями, мали небагато оригінальності й переважно являли собою запозичення з латиномовних робіт польських і німецьких авторів. Тому вже в наступному столітті вони практично втратили своє пі-знавальне значення щодо України.

Початок власне перших безпосередніх французьких досліджень ми-нулого козацької України припадає на ХVІІ ст. і пов’язаний у переважній більшості випадків з особистим перебуванням авторів на теренах нашої країни та контактах з її населенням. Їхні враження та спогади про Україну, про події, що там відбувалися, та про особисту участь авторів у них скла-дали основу цих нарисів. З кінця ХVІ ст. головним об’єктом уваги західних європейців на наших землях стало козацтво. Про військові походи українсь-ких козаків в контексті війн Речі Посполитої, Московського царства, Ос-манської імперії, Молдавського князівства та Кримського ханства на почат-ку ХVІІ ст. пишуть Жак Маржере5, Жан [Жак - ?] Баре1, Мішель Бодьє2 та ін.

1 Belleforest F. de. La cosmographie universelle de tout le monde. – P.: Chez Michel Sonnius, 1575. – Т. 1. – 1860 p.; Т. 2. – 2250 p. 2 Thevet A. Cosmographie Moscovite, recueillie et publiée par le prince Augustin Galitzin. – P.: J. Techener, Libraire, 1858. – ХVI+179 p. 3 Postel G. De la Republique des Turcs. – Poitiers.: Par Enguibert de Marnef, 1560. – 136 p. 4 Vigenère B. de. Les Chroniques et annales de Poloigne. – P.: J. Richer, 1573. – 487 p.; Vigenère B. de. La Description du royaume de Poloigne et pays adjacens, avec les statuts, constitutions, moeurs et façons de faire d'iceux. – P.: J. Richer, 1573. – 188 p. 5 Margeret J. Estat de l’empire de Russie et Grande duché de Moscovie avec ce qui s’y est passé de plus mémorable et tragique, pendant le regne de quatre Empereurs: à sçauoir depuis l’an 1590 jusques en 1606, en septembre. Nouvelle édition, précédée de deux lettres inédites de

9

Однак першим узагальнюючим нарисом історії України козацької до-би й самого українського козацтва слід визнати змістовні глави з праці Жа-на Ле Лабурера «Повідомлення про подорож королеви Польщі»3. Цей твір, опублікований в 1647 р., одразу став актуальним через вибух Хмель-ниччини. Він часто використовувався дослідниками другої половини ХVІІ-ХVІІІ ст., проте не мав тієї деталізованості й змістовності, якою характери-зувалися наступні розвідки про Україну та козаків Гійома Левассера де Бо-плана4, П’єра Шевальє5, П’єра Лінажа де Восьєнна6. Відзначимо, що Шева-льє, наприклад, був ознайомлений з творами Ле Лабурера та Боплана, запозичення з яких можна побачити в його тексті. l’auteur et d’une notice biographique et bibliographique par Henri Chevreul. – P.: L. Potier Librairie, 1855. – ХХVІІІ+113 р. 1 Baret J. Histoire sommaire des choses plus memorables advenues aux derniers troubles de Moldavie. Où sont decrites plusieurs batailles gagnées tant par les Princes Polonois, que par les Turcs, et Tartares : Ensemble l’evasion admirable du Prince Correcki des Tours noires du Grand Turc, par l’invention et assistance d’un Parisien. Composee par M. J. B[aret] A[vocat] en P[arlement] sur les memoires de Charles de Joppecourt Gentilhomme Lorrain, qui portoit les armes Durant ces troubles à la suite des Princes Polonois. – P.: Chez Toussainct du Bray, 1620. - /22/+374+/18/ p. 2 Baudier M. Inventaire de l’Histoire generalle des Turcz. Ou sont descriptes les guerres des Turcs, leurs conquestes, seditions, et choses remarquables, tant aux affaires quilz ont eu contre les Chrestiens, comme Grecs,Hongres, Polonois, Bulgares, Moldaves, Transsylvains, Valaques, Slavons, Venitiens, Espagnols, Chevaliers de Rhodes, et de Malte que contre les Infidelles, comme Tartares, Perses, Egyptiens, Arabes, et autres, depuis l’an 1300 iusques en l’annee 1631. Avec la mort et belles actions de plusieurs chevaliers de Malte, et autres Gentilhommes et Seigneurs Francois. – 3e éd. – P.: Henri le Gras et Iean Guignard, 1631. – 998 p. 3 Le Laboureur S. de Bleranval J. Relation du voyage de la royne de Pologne, et du retour de madame la mareschalle de Guebriant, ambassadrice extraordinaire, & sur-intendante de sa conduite. Traité du royaume de Pologne, de ses provinces, de leur gouvernement ancien & moderne, de leurs princes particuliers, & de leur union sous une mesme couronne. – P.: Chez la Vesue Jean Camusat et Pierre Le Petit, imprimeur ordinaire du roy, rue Saint Jacques, à la Toison d’Or, 1647. – Partie 2. – 280 р. 4 Beauplan Guillaume Le Vasseur de. Description d’Ukranie, qui sont plusieurs Provices du Royaume de Pologne, contenués depuis les confins de la Moscouie, iusques aux limites de la Transilvanie. Ensemble leurs moeurs, façon de vivres, & de faire la guerre. Par le Sieur de Beauplan. – Rouen, 1660. – 120 р.; [Beauplan Guillaume Le Vasseur de]. Additions à la Relation precedente de la Tartarie et principalement des Tartares du Crim // Relations de divers voyages curieux qui n’ont point este publiées: et qu'on a traduit ou tiré des originaux des voyageurs françois, espagnols, allemands, portugais, anglois, hollandois, persans, arabes & autres orientaux, données au public, le tout enrichi de figures, de plantes non décrites, d’animaux inconnus à l’Europe, & de cartes géographiques, qui n’ont point encore été publiées. Par les soins de feu M. Melchisedec Thevenot. – P.: Chez Thomas Moette Libraire, 1696. – 810 p. – T. 1. – Р. 24-30. 5 Chevalier P. Histoire de la guerre des Cosaques contre la Pologne avec un discours de leurs Origine, Paїs, Moeurs, Gouvernement & Religion. Et un autre des Tartares Précopites. Part I. Discours des Pays, Moeurs, Gouvernement, Origine & Religion des Cosaques. Part IІ. Histoire de la guerre des Cosaques contre la Pologne. – P.: Chez Thomas Jolly, 1668. – 300 p.; [Chevalier P.] Relation des Cosaques, avec la Vie de Kmielniski // Relations de divers voyages curieux qui n'ont point este publiées: et qu’on a traduit ou tiré des originaux des voyageurs françois, espagnols, allemands, portugais, anglois, hollandois, persans, arabes & autres orientaux, données au public, le tout enrichi de figures, de plantes non décrites, d’animaux inconnus à l’Europe, & de cartes géographiques, qui n’ont point encore été publiées. Par les soins de feu M. Melchisedec Thevenot. – P.: Chez Thomas Moette Libraire, 1696. – 810 p. – T. 1. – Р. 1-13. 6 Linage de Vauciennes P. L’origine veritable du soulevement des Cosaques contre la Pologne. – P.: Chez François Clousier et Pierre Aubouin, 1674. – 210 р.

10

Праці згаданих авторів середини ХVІІ ст. були присвячені в основ-ному розгляду Хмельниччини і, за винятком хіба що Ле Лабурера, стали хрестоматійними джерелами з вивчення історії України, а кількість різнома-нітних бопланознавчих розвідок в світовій історіографії нині нараховує сотні позицій.

На жаль, значно менше уваги дослідниками історіографії приділя-лося французьким авторам кінця ХVІІ ст., таким як Клод де ла Магделен1, де ла Круа2, Божо3 - Франсуа-Полен Далерак4, Гаспар де Танд (де От-вілль)5, Філіпп Авріль6, Фуа де ла Невілль,7 які особисто відвідали Україну та спілкувалися з її видатними діячами, про що залишили свої спогади, однак залишаються практично невідомими для вітчизняних науковців. Втім, до них зверталися французькі дослідники ХVІІІ ст., зокрема, Габріель-

1 Magdeleine, comte de la. Le miroir ottoman avec un succint reçit de tout ce qui c’est passé de considerable pendant la guerre des Turqs en pologne jusqu’en 1676. – Basle: Jean Rodolphe Genath, 1677. – 310 p.; [La Magdeleine C. de]. Le Miroir de l’empire Ottoman, ou l’estat present de la Cour & de la Milice du Grand Seignneur, avec une description toute particuliere de la maniere de vivre des Turcs et un recit de tout ce qui s’est passé de considerable pendant la guerre des Turcs en Pologne & en Ukraine, jusqu’en 1677. – Lyon: Chez Mathieu Liberal, 1680. – Partie 1. – 210 p.; [La Magdeleine C. de]. Le Miroir de l’empire Ottoman, ou l’estat present de la Cour & de la Milice du Grand Seignneur, avec une description toute particuliere de la maniere de vivre des Turcs et un recit de tout ce qui s’est passé de considerable pendant la guerre des Turcs en Pologne & en Ukraine, jusqu’en 1677. – Lyon: Chez Mathieu Liberal, 1680. – Partie 2. – 220 p. 2De la Croix. Mémoires contenans diverses relations trés-curieuses de l’Empire othoman, du sieur de la Croix, cy-devant secrétaire de l’ambassade de Constantinople. – P.: Chez la veuve A.Cellier, 1684. – Partie I. – 470 p.; Partie II. – 420 p.; De la Croix. Guerres des Turcs avec la Pologne, la Moscovie et la Hongrie par le sieur de la Croix, sy-devant secrétaire de l’ambassade de France à la Porte. – P.: Gueroult,1689. – 314 p.; Reéd. – La Haye: Chez Jacques Carrel, 1689. – 210 p. 3 Beaujeu. Memoires... 4 Dalerac F.-P. Les Anecdotes De Pologne, ou Memoires Secrets Du Regne De Jean Sobieski III. Du Nom. – Amsterdam: Chez Henry Desbordes, 1699. – T. 1. – 340 p.; T. 2. - 410 p.; Dalerac F.-P. Les Anecdotes De Pologne, ou Memoires Secrets Du Regne De Jean Sobieski III. Du Nom. – T. 1-2.– P.: Chez Pierre Aubouyn, Libraire de Nosseigneurs les Enfans de France, Et Charles Clouzier, Quay des Augustins, à la Croix d'Or, du côté du Pont saint Michel, 1700. – 454 p. 5 Hauteville de [Tende G. de]. Relation historique de la Pologne contenant Le pouvoir de ses Rois, leur élection, & leur Couronnement, les privileges de la Noblesse; la Religion, la Justice, les moeurs & les inclinations des Polonois; avec plusieurs actions remarquables. – P.: Chez Jacques Villery, 1697. – /X/+336 p. 6 Avril Ph. Voyage en divers etats d’Europe et d’Asie, entrepris pour découvrir un nouveau chemin à la Chine. Contenant plusieurs remarques curieuses de physique, de geographie, d’hydrographie & d’histoire. – P.: Chez Claude Barbin, Jean Boudot, George & Louis Josse, 1692. – 430 p. 7 Neuville Foy de la. Relation curieuse, et nouvelle de Moscovie. Contenant, l’état présent de cet Empire. Les expéditions des Moscovites en Crimée, en 1689. Les causes des dernières Révolutions. Leurs Mœurs, & leur Religion. Le Récit d’un Voyage de Spatarus, par terre à la Chine. – P.: Chez Pierre Aubouyn & Charles Clouzier, 1698. – 230 p.; Reéd.: Neuville Foy de la. Relation curieuse, et nouvelle de Moscovie. Contenant, l’état présent de cet Empire. Les expéditions des Moscovites en Crimée, en 1689. Les causes des dernières Révolutions. Leurs Mœurs, & leur Religion. Le Récit d’un Voyage de Spatarus, par terre à la Chine. – La Haye: Chez Meyndert Uytwerf, 1699. – 232 p.

11

Франсуа Куає1. Головна увага згаданих авторів була прикута до війн в Україні після Хмельницького та діяльності його наступників.

Справжній науковий інтерес до минулого козацької України спостері-гається в ХVІІІ ст. Він зумовлювався суттєвим послабленням таких ключо-вих гравців великої європейської політики як Польща, Швеція, Туреччина на фоні зростаючої могутності Російської імперії. Символом міці Росії в пе-ршій половині ХVІІІ ст. стала Полтава. Саме тому про перебіг Північної вій-ни в Україні в цей час пишуть такі французькі дослідники та діячі Просвіт-ництва як Анрі-Філіпп де Лімьє2, Жан Руссе де Міссі («боярин Іван Іванович Нестезюрануа»)3, Обрі де ла Мотре4, Антуан-Огюстен Брюзен де ла Мар-тін’єр5, Жан-Батіст-Блез де Рош де Партене6, Елеазар де Мовійон7, П’єр-Франсуа Гюйо-Дефонтен8, П’єр Массюе9, Антуан Обер1 та ін. 1 Coyer G.-F., abbé. Histoire de Jean Sobieski, roi de Pologne. – Varsovie-P.: Chez Duchesne, Libraire, 1761. – Т. 1. – ХІІ+440 р.; Т. 2. – 386 р.; Т. 3. – 408 р. 2 Limiers H.-Ph. de. Histoire de Suede sous le regne de Charles XII. Où l’on voit aussi les Réarrivées en differens tems dans ce Royaume; toute la guerre du Nord, et l’Avénement de la Reine & du Roi Régnant à la Couronne, jusqu’à present. – Par M. De Limiers docteur en droit. – Amsterdam: Chez les Jansons à Waesberge, 1721. – Т. 5. Contenant la Bataille de Pultowa, & ses suites, avec séjour du Roi à Bender, jusqu’à son retour à Stralsund. – 540 p. 3 Nestesuranoi Iwan. Memoires du regne de Pierre le Grand, empereur de Russie, pere de la patrie, etc. etc. etc. Nouvelle Edition augmentée. – Amsterdam: Chez les Wetsteins & Smith, 1740. – Т. 2. – 496 p.; Т. 3. – 452 p. 4 De la Motraye A. Voyage de Sr. A. De la Motraye en Europe, Asie & Afrique. – La Haye: Chez T. Johnson & J. Van Duren, 1727. – T. 1. – Х+472+23 р.; Т. 2. – ІV+496+39 р. 5 Pufendorff S. de, Bruzen de la Martiniere A.-A. Introduction à l’histoire moderne, generale et politique de l’univers; ou l’on voit l’origine, la révolution & la situation présente des différents Etats de l’Europe, de l’Asie, de l’Afrique & de l’Amerique: Commencé par le Baron de Pufendorff, augmentée par M.Bruzen de la Martiniere. Nouvelle édition, revue, considérablement augmentée, corrigée sur les meilleurs auteurs, & continuée jusqu’en mil sept cent cinquante. – P.: Chez Merigot, Grange, Hochereau, Robustel, 1756. – Т. 4. – 640 p. 6 Parthenay J.-B. Blaise Des Roches de. Histoire de Pologne sous le regne d’Auguste II par Mr. L’Abbé de Parthenay. – La Haye: Chez Jean Van Duren, 1733. – T. 1. – ХХІV+256 р.; T. 2. – 256 р.; Parthenay J.-B. Blaise Des Roches de. Histoire de Pologne sous le regne d’Auguste II par Mr. L’Abbé de Parthenay. – La Haye: Chez Jean Van Duren, 1734. – T. 3. – 304 р.; T. 4. – 248 р. 7 Mauvillon E. de. Histoire de Pierre I, surnommé le Grand, empereure de toutes les Russies, roi de Siberie, de Casan, d’Astracan, grand duc de Moscovie, etc. etc. etc. – Amsterdam-Leipzig: Chez Arkstée et Merkus, 1742. – T. 1. – 464 p.; T. 2. – 404 p.; Т. 3. – 504 p. 8 Guyot Desfontaines P.-F., abbé. Histoire des révolutions de Pologne. Depuis le commencement de cette Monarchie jusqu’à la mort d’Auguste II. Par M. l’abbé Desfontaines. – Amsterdam: Chez François l’Honoré, 1735. – T. 1. – XXIV+243 р.; Т. 2. – 206+38 р.; Guyot Desfontaines P.-F., abbé. Histoire des révolutions de Pologne. Depuis le commencement de cette Monarchie jusqu’à la dernière Élection de Stanislas Leszynski. Par M. l’abbé Desfontaines. – Amsterdam: Chez François l’Honoré, 1754. – T. 1. – XXIV+348 р.; T. 2. – 367 р. 9 Massuet P. Histoire des rois de Pologne et du gouvernement de ce Royaume; où l’on trouve ce qui s’est passsé de plus remarquable sous le règne de Frédéric Auguste, et pendant les deux interrègnes. – Amsterdam: Chez François l’Honoré, 1733. – T. 1. – ХІІ+455+9 р.; T. 2. – 432 р.; T. 3. – 627+17 р.; Massuet P. Histoire Des Rois De Pologne, Et des Revolutions arrivées dans ce Royaume Depuis le commencement de la Monarchie jusqu’à present. – Amsterdam: Chez François l’Honoré, 1734. – T. 1. – 432 р.; T. 2. – 531 р.; T. 3. – 627+17 р.; T. 4. – 392 р.; T. 5. – 386+10 р.; [Massuet P.] Histoire des rois du royaume de Pologne et du grand duché de Lithuanie. Où l’on trouve un détail très-circonstancié de ce qui s’est passé de plus remarquable sous les regnes des Rois Frederic Auguste et Stanilas Leszczynski et pendant les deux derniers interregnes. – La Haye: chez Gosse, Prevôt & Compagnie, 1734. – T. 1. – XXIV+455 p.; T. 2. –

12

Однак найбільшим авторитетом в даній царині необхідно визнати Вольтера2, бачення яким ходу Північної війни та романтичні візії постаті Мазепи на довгий час стали визначальними не лише для французької істо-ріографії, але й загалом для європейської, будучи підхоплені діячами куль-тури та мистецтва.

Названі дослідники активно використовували у своїх студіях стосов-но України праці попередників, головним чином Маржере, Ле Лабурера, Боплана, Шевальє, Лінажа де Восьєнна, Божо, де ла Невілля. В той же час подекуди вони намагалися відстежувати фактичні помилки в їхніх творах і працях своїх сучасників. Отже, саме в ХVІІІ ст. починається критичний ана-ліз праць попередників щодо козацької України.

В другій половині ХVІІІ ст. дослідницька діяльність французьких нау-ковців була в основному звернена на вивчення актуальних подій в Україні, які були визначальними для Європи. Це російсько-турецькі війни, поділи Речі Посполитої, освоєння Росією нових земель на півдні та заході. В цьо-му контексті увага приділялася й військовій активності українського козацт-ва та його намаганням відстояти свій автономний лад, скасуванню геть-манства та ліквідації Запорозької Січі, зрештою, фактичному знищенню козацького стану в Україні наприкінці ХVІІІ ст. Так, розгляду конфліктів між Росією, Туреччиною та Польщею, а також торгівельно-економічним взає-минам між ними і ролі в них України присвячені дослідження Луї-Фелікса Гінемана де Кераліо3, Клода-Карломана де Рюльєра4, П’єра Жубера5, Ша-рля-Емануеля де Варнері6, Клода-Шарля де Пейссонеля1, Франсуа де Тот-та2, Жанни-Елеонори де Серенвіль3 та ін. 432 p.; [Massuet P.] Histoire des rois de Pologne, et du gouvernement de ce Royaume; où l’on trouve ce qui s’est passsé de plus remarquable sous le règne de Frédéric Auguste, et pendant les deux interrègnes. – Amsterdam: Chez François l’Honoré, 1748. – 2e édition. – T. 1. – ХІІ+455+24 р.; T. 2. – 531 р. 1 [Aubert A.] La vie de Stanislas Leszczinski, surmommé le Bienfaisant, roi de Pologne, duc de Lorraine et de Bar. Divisée en deux parties. – P.: Chez Moutard, 1769. – VIII+503 p. 2 Voltaire. Histoire de Charles XII, roi de Suede. – P.: De l’imprimerie et de la fonderie stereotypes de Pierre DIDOT l’aîné, et de Firmin DIDOT, 1802. – 342 p.; Voltaire. Oeuvres completes. – T. 24. – Histoire de l’empire de Russie sous Pierre le Grand. – Kehl.: L’imprimerie de la société littéraire-typographique, 1784. – 435 p. 3 Kéralio L.-F. Guynement de. Histoire de la guerre des Russes et des impériaux, contre les Turcs, en 1736, 1737, 1738, & 1739, & de la paix de Belgrade qui la termina. – P.: Chez Debure, l’ainé, 1780. – Т. 1. – VII+304 p.; Т. 2. – 326 p.; Kéralio L.-F. Guynement de. Histoire de la derniere guerre entre les Russes et les Turcs. – P.: Chez la veuve Desaint, 1777. – Т. 1. – 128+387 p.; Т. 2. – 372 p. 4 Rulhière C.-C. de. Histoire de l’anarchie de Pologne et du démembrement de cette République – P.: Chez H. Nicole et Desenne, 1807. – T. 1. – LXXVI+346 р.; Т. 3. – 517 p.; Т. 4. – 431 p. 5 [Joubert P., abbé] Histoire des révolutions de Pologne, depuis la mort d’Auguste III, jusqu’à l’année 1775. – Varsovie, 1775. – T. 1. – 526 p.; Т. 2. – 616 p. 6 Warnery Ch.-E. de, major-general. Remarques sur le militaire des Turcs et des Russes: sur la façon la plus convenablé de combattre les premiers; sur la marine des deux empires belligerants; sur les peuples qui ont joint leurs armes à celles de Russie, tells que sont les georgiens, colchidois, mainottes, Montenegrins, albanois, chretiens grecs etc. etc. Avec diverses observations sur les grandes actions qui se sont passées dans la dernière guerre d’Hongrie & dans la presente en Moldavie; Comme aussi sur l’expedition de la flotte russe en Grece; & sur celle du Comte de Tottleben. Avec des plans. – Breslau: Chez Guill. Theophile Korn, 1771. – 264 p.

13

Втім, хоча звернення французьких інтелектуалів до української істо-рії було явищем нерідким, фактично єдиною працею повністю присвяченою минулому України козацького періоду стала робота Жана-Бенуа Шерера «Аннали Малоросії»4.

Доволі ґрунтовні екскурси до минулого козацької України бачимо та-кож в узагальнюючих нарисах з історії Росії П’єра-Шарля Левека5, Ніколя-Габріеля Леклерка6, Шарля-Франсуа-Філібера Массона7.

Природно, накопичення великого масиву праць з історії України зу-мовлювало їх критичний аналіз. Уважний розгляд Бопланового «Опису України» в контексті одного з перших французьких історіографічних дослі-джень полоніки було здійснено Жаном-Батістом Дюбуа де Жансін’ї8. Сьому частину свого розгорнутого «Есе про історію польської літератури» Дюбуа де Жансін’ї присвятив аналізу «Опису України» Боплана, відзначивши ве-лику заслугу цього дослідника у вивченні «козацької країни». Подаючи роз-логі цитати з цього твору, автор майже повністю наводить його текст, су-проводжуючи його своїми коментарями. На той час праця Боплана вже стала бібліографічною рідкістю. Дюбуа де Жансін’ї, по суті, здійснив один з 1 Peyssonel C.-Ch. de. Observations historiques et géographiques sur les peuples barbares qui ont habité les bords du Danube et du Pont-Euxin par M. de Peyssonel, ci-devant Consul pour Sa Majesté auprès du Khan des Tartares... – P.: Chez N. M. Tilliard, Libraire, 1765. – XLIV+364 р.; Peyssonel C.-Ch. de. Traité sur le commerce de la Mer Noire par M. de Peyssonel – P.: Chez Cuchet, Libraire, 1787. – T. 1. – IV+340 р.; Т. 2. – 380 р.; Peyssonel C.-Ch. de. Observations sur le commerce de la Mer Noire. – Amsterdam, Leide, Rotterdam & Utrecht: Chez les Libraires Associés, 1787. – 432 р.; Peyssonel C.-Ch. de. Situation politique de la France et ses rapports actuels avec toutes les puissances de l’Europe; Ouvrage dont l’objet est de démontrer, par les faits historiques et les principes de la saine politique, tous les maux qu’a causés à la France l’Alliance Autrichienne, et toutes les fautes que le ministère François a commises depuis l’époque des Traités de Versailles, de 1756, 57 et 58 jusqu’à nos jours. – Р., 1789. – 386 р. 2 Tott F. de, baron. Mémoires du baron de Tott sur les Turcs et les Tartares. – Amsterdam, 1784. – T. 1. – XL+203 p.; T. 2. – 220 p.; T. 3. – 180 p.; T. 4. – 152 p.; Tott F. de, baron. Mémoires du baron de Tott sur les Turcs et les Tartares. – P., 1785. – T. 1. – XXXII+273 p.; T. 2. – 264 p. 3 Cérenville J.-É. de. Vie du prince Potemkin: feld-maréchal au service de Russie sous le règne de Catherine II, rédigée d’après les meilleurs ouvrages allemands et français qui ont paru sur la Russie à cette époque. – P.: Chez H. Nicolle, 1808. – VIII+303 р. 4 Schérer J.-B. Annales de la Petite-Russie; ou Histoire des Cosaques-Saporogues et des Cosaques de l’Ukraine, ou de la Petite-Russie. Depuis leur origine jusqu’à nos jours; suivie d’un Abrégé de l’Histoire des Hettmans des Cosaques, & des pièce justificatives: Traduite d’après les Manuscrits conserves à Kiow, enrichie de Notes. – P.: Chez Cuchet, 1788. – T. 1. – XVI+328 p.;Т. 2. – 384 p. 5 Levesque P.-Ch. Histoire de Russie, tirée des chroniques originales, de pièces authentiques, & des meilleurs historiens de la Nation. Par M. Levesque. – Yverdon, 1783. – T. 4. – 348 p. 6 Le Clerc [dit], Clerc N.-G. Histoire physique, morale, civile et politique de la Russie Ancienne. – P.: Chez Froullé, Libraire, 1783. – T. 2. – ХХІV+562 р. 7 Masson Ch.-F.-Ph. Mémoires secrets sur la Russie, et particulièrement sur la fin du règne de Catherine II et celui de Paul I. Contenant nombre d’anecdotes et de faits historiques sur la guerre de Perse, la marche des armées russes contre la France, la disgrace et la mort de Souworow, les opérations de finances de Paul I, sa vie domestique, et sa fin tragique. Suivi de pièces justificatives, parmi lesquelles se trouve la constitution pour la famille impériale. – Amsterdam-P.: Chez Bertrandet, 1802. – T. 3. – XVI+444 p.; Masson Ch.-F.-Ph. Mémoires secrets sur la Russie pendant les règnes de Catherine II et de Paul I. Avec avant-propos et notes par M. Fs. Barrière. – P.: Librairie de Firmin Didot frères, fils et C-ie, 1863. – Т. 3. – 464 p. 8 [Dubois de Jancigny J.-B.] M. D. Essai sur l’histoire littéraire de Pologne – Berlin: Chez G. J. Decker, 1778. – 568 р. – P.232-311.

14

перших наукових аналізів «Опису України», зауваживши всю його важли-вість для вивчення цієї країни, незважаючи на те, що твір має неповорот-кість стилю, малослівність, нормандські діалектизми, брак літературного дару. Однак Дюбуа де Жансін’ї з розумінням поставився до цих недоліків, згадуючи слова самого Боплана, що той був військовим інженером, а не літератором.

В другій половині ХVІІІ – на початку ХІХ ст. з’являються також критичні розгляди праць Вольтера1, Левека2, Леклерка3, створені російськими авто-рами. Між іншим, робота останнього викликала особливе невдоволення ро-сійського двору, й до аналізу його твору долучилася сама імператриця Кате-рина ІІ4. Одним з основних спонукальних мотивів, що змусив офіційних ро-сійських осіб виступити проти Леклерка, стала симпатія останнього до авто-номних прав України і теза про несправедливість їх ліквідації.

Доробок французького козакознавства на початку ХІХ ст. був систе-матизований і узагальнений Шарлем-Луї Лезюром у своїй «Історії козаків»5, котрим були використані праці таких його земляків як Ле Лабурер, Боплан, Шевальє, де ла Мотре, Вольтер, Пейссонель, Левек, Леклерк, Рюльєр, Шерер, Массон, Серенвіль та ін.

Значною мірою надбання французького українознавства було вико-ристано в той же час Габріелем де Кастельно в його великому есе з історії Новоросії6. Трохи згодом, вивчаючи козацький період, до доробку авторів

1 Ломоносов М. В. Замечания на первый том «Истории Российской империи при Петре Великом» Вольтера // Ломоносов М. В. Полное собрание сочинений. – М.-Л.: Издательство Академии Наук СССР, 1952. – Т. 6. – С. 359-364; К[аченовский М. Т.]. История Российской империи в царствование Петра Великого, сочиненная Вольтером. Часть первая, книжка 1-я и 2-я в типографии y A. Решетникова // Вестник Европы. – 1809. – Ч. 48. - № 21. – С. 61-68. 2 Елагин И. П. Опыт повествования о России. – М.: Университетская типография, 1803. – 471 с.; Мнение Левеково о Русской словесности // Вестник Европы. – Москва, 1807. – 31 мая. – Ч. 33. - № 10. – С. 114-118. 3 Болтин И. Н. Примечания на историю древния и нынешния России г. Леклерка, сочиненные генерал-майором Иваном Болтиным. – СПб.: Типография Горного училища, 1788. – Т. 1. – LХІІІ+615 с.; Т. 2. – 558 с.; Болтин И. Н. Ответ генерал-майора Болтина на письмо князя Щербатова, сочинителя Российской истории. – Издание второе. – СПб.: Императорская типография, 1793. – 160 с.; Щербатов М. М. Письмо князя Щербатова, сочинителя Российской истории, к одному его приятелю, в оправдание на некоторыя сокрытыя и явныя охуления, учиненныя его Истории от господина генерал-майора Болтина, творца Примечаний на «Историю древния и нынешния России» г. Леклерка. – М.: Университетская типография, 1789. – 149 с. 4 Екатерина ІІ. Записки касательно российской истории. – СПб.: Императорская типография, 1801. – Ч. 1. – 416 с.; Ч. 2. – 375 с. 5 Lesur Ch.-L. Histoire des Kosaques, précédée d’une introduction ou coup-d’oeil sur les peuples qui ont habité le pays des Kosaques, avant l’invasion des Tartares. – P.: A. Belin, 1814. – T. 1. – VIII+405 p.; Т. 2. – 420 р. 6 Castelnau G. de. Essai sur l’histoire ancienne et moderne de la Nouvelle Russie. Statistique des provinces qui la composent. Fondation d’Odessa, ses progrès, son état actuel, détails sur son commerce. Voyage en Crimée, dans l’intérêt de l’agriculture et du commerce. Avec cartes, vues, plans, etc. Dédié à S. M. L’Empereur Alexandre I-er. – P.: Chez Rey et Gravier, 1827. – T. 1. – VI+351 p.; Castelnau G. de. Essai sur l’histoire ancienne et moderne de la Nouvelle Russie. Statistique des provinces qui la composent. Fondation d’Odessa, ses progrès, son état actuel, détails sur son commerce. Voyage en Crimée, dans l’intérêt de l’agriculture et du

15

ХVІІ-ХVІІІ ст. звертався Нарцис-Ахілл де Сальванді, пишучи свою «Історію Польщі до та під час правління Яна Собеського»1.

Праці французьких авторів ХVІІ-ХVІІІ ст. про минуле України уважно вивчалися й аналізувалися українськими істориками, починаючи з кінця ХVІІІ ст. Можна згадати, що на доробок французів у першій половині ХІХ ст. спиралися Дмитро Миколайович Бантиш-Каменський2, Микола Андрійович Маркевич3 та ін. В той же час, співставляючи свідчення західних чужинців з місцевими джерелами, вони висували критичні зауваження щодо неточно-стей у творах зарубіжних авторів. Деякі традиційні тези французької історіо-графії (наприклад, щодо польського походження Хмельницького та Мазепи, романтичної історії потрапляння останнього до України) в другій половині ХІХ ст. були поставлені під сумнів або спростовані, зокрема, і французьки-ми істориками, такими як Проспер Меріме4 та Марі-Ежен-Мельхіор де Во-гюе5. Останніми уважно було вивчено й проаналізовано історичні праці сво-їх земляків-попередників. В ХХ ст. до аналізу українознавчих досліджень у Франції в контексті славістики зверталися такі науковці як Андре Мазон6, Мішель Нікьо7 і Франсін-Домінік Лєхтенан8.

Однак з кінця ХІХ ст. в галузі вивчення української історії у Франції посилюється вплив української історичної думки, а в ХХ ст. головними фа-хівцями з козацької доби в України, по суті, стають французькі українці. Піс-ля цього французька історіографія історії України ХVІ-ХVІІІ ст. значною мі-рою сприймає ті наукові концепції, які поширюються у франкомовних пра-цях українських, насамперед діаспорних, істориків. Нерідкими стають випа-дки, коли місцеві науковці пишуть разом з українськими колегами або ж під

commerce. Avec cartes, vues, plans, etc. Dédié à S. M. L’Empereur Alexandre I-er. – P.: Chez Rey et Gravier, 1827. – T. 2. – 387 p.; Castelnau G. de. Essai sur l’histoire ancienne et moderne de la Nouvelle Russie. Statistique des provinces qui la composent. Fondation d’Odessa, ses progrès, son état actuel, détails sur son commerce. Voyage en Crimée, dans l’intérêt de l’agriculture et du commerce. Avec cartes, vues, plans, etc. Dédié à S. M. L’Empereur Alexandre I-er. – P.: Chez Rey et Gravier, 1820. – T. 3. – 347 p. 1 Salvandy N.-A. de. Histoire de Pologne avant et sous le roi Jean Sobieski. – Bruxelles: N.-J. Gregoir, V. Wouters et C-e, 1841. – T. 1. – 332 p.; T. 2. – 314 p.; Salvandy N.-A. de. Histoire du roi Jean Sobieski et du royaume de Pologne. – P.: Didier et C-e, 1876. – T. 1. – XXXVI+496 p.; Salvandy N.-A. de. Histoire du roi Jean Sobieski et du royaume de Pologne. – P.: Didier et C-e, 1855. – T. 2. – 468 p. 2 Бантыш-Каменский Д. Н. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. – К.: Час, 1993. – IX+604 с. 3 Маркевич Н. А. История Малороссии. – М.: Типография Августа Семена при Императорской медико-хирургической академии, 1843. – Т. 5. – 345+ІV с. 4 Mérimée P. Les Cosaques d’Ukraine et leurs derniers atamans // Mélanges historiques et littéraires. – P.: Michel Lévy Frères, 1855. – 382 p. – P. 61-89; Mérimée P. Bogdan Chmielnicki. Fac-similé de l’édition originale (1865). – P.: L’Harmattan, 2007. – XIV+294 p. 5 Vogüé M.-E.-M. de. Mazeppa – la légende et l’histoire // Revue des Deux Mondes. – 1881. – Т. 48. – Р. 320-351. 6 Mazon A. Les etudes slaves. La science française. – P.: Librairie Larousse, 1933. – 24 p. 7 Никё М. Французская русистика: традиция и новаторство // Вопросы литературы. – 2009. - № 5. – С. 454-472. 8 Liechtenhan F.-D. De l’abus de l’historiographie. Approches de l’histoire russe de Herberstein à Custine // Cahiers du monde russe. – 2000. – T. 41. - № 1. – Janvier-mars. – P. 135-150.

16

їхнім безпосереднім впливом. Прикладами такої співпраці в перші десяти-ліття ХХ ст. можуть стати спільні роботи Жана Пелісьє та Ярослава Федор-чука1, Антуана Меє та Михайла Грушевського2, Рене Мартеля й Ілька Бор-щака3 тощо. Саме українська діаспора у Франції дуже посприяла ознайом-ленню місцевого наукового загалу із значним комплексом історичних дже-рел про Україну, зокрема, й козацького періоду.

Український інтелектуальний вплив у французькій історіографії істо-рії козацької доби в Україні, що виразно позначився наприкінці ХІХ ст., а в ХХ ст. став фактично визначальним, призвів значною мірою до нехтування у Франції власного історіографічного спадку щодо позначеної теми, сфор-мованого в ХVІІ-ХІХ ст. Хоча французькі дослідники у ХХ ст. не виключають з поля зору минулого нашої країни, здебільшого вони торкаються окремих питань української історії в контексті вивчення Росії, Польщі, Туреччини або Швеції. Мабуть, єдиним сучасним французьким науковцем, який серйозно займається вивченням нашої минувшини, в тому числі й козацької доби, є Даніель Бовуа. В цьому відношенні можна згадати його недавню розвідку про журнал Пилипа Орлика4.

Незважаючи на доволі великий масив французьких історичних праць різного ґатунку про Україну козацької доби, серйозний їх науковий аналіз до ХХ ст. майже не здійснювався. Виняток складали хіба що такі загально-відомі особистості, які прославилися в інших галузях науки та культури, як Вольтер5 або Меріме6. Окрім «Опису України» Боплана, доступного для вітчизняних науковців ще в ХІХ ст. у російському перекладі7, за рідкими

1 Annales des nationalités. Bulletin de l’Union des nationalités. – P., 1913. - № 3-4. – Mars-avril. – 200 p. 2 Anthologie de la littérature ukrainienne (jusqu’au milieu du XIX siècle). – Paris-Genève-Prague: M. Giard, 1921. – XIV+143 р. 3 Borschak E., Martel R. Vie de Mazeppa. – P.: Calmann-Lévy, 1931. – ІІ+191 p. 4 Beauvois D. Le journal de Philippe Orlyk: du mirage de l’exile au mythe identitaire ukrainien // Ivan Mazepa and his followers. State ideology, history, religion, culture. – Gargnano de Garda, 2002. – P.148-177; Бовуа Д. «Щоденник» Пилипа Орлика: від міражу вигнанця до українського міфу // Український археографічний збірник. Нова серія. – К., 2004. – Вип. 8/9. – Т. 11-12. – С. 322-345. 5 Мезин С. А. Взгляд из Европы: французские авторы XVIII века о Петре I. – Саратов: Изд-во Саратовского университета, 2003. – 231 с.; Борщак І. Вольтер і Україна // Хроніка-2000. – К., 1995. – Вип. 2-3. – Україна-Франція. – С. 118-127; Небелюк М. Мазепа в оцінці Вольте-ра // Український історик, 1987 р. - № 1-4. – С. 72-82; Небелюк М. Мазепа в оцінці Вольтера // Іван Мазепа і Москва – К.: Рада, 1994. – С. 108-123. 6 Cadot M. Mérimée s’est-il intéressé à l’Ukraine? // Mérimée. Littératures. T. 51. / Redacteur en chef Yves Reboul. – Toulouse: Presses Université du Mirail, 2005. – 241 p. – P. 117-128; Darcos X. Mérimée, slavophile // Cahiers Ivan Tourguéniev-Pauline Viardot-Maria Malibran. – 2003. – № 27. – P. 9-32; Joukovsky A. Prosper Mérimée et la question ukrainienne // L’Ukraine et la France au XIXe siècle: actes du colloque organisé à la Sorbonne les 21 et 22 mars 1986. – P.-Munich: Presses de la Sorbonne Nouvelle, 1987. – 157 p. – P. 21-32; Купчинський О. Проспер Меріме і його твір « Богдан Хмельницький» // Жовтень. – 1987. - № 8. – С. 16-22; Савченко Ф. Козач-чина у французькому письменстві та козакофільство Меріме // Хроніка-2000. – К., 1995. – Вип. 2-3. – С. 128-146; Янковський Ю. З. Проспер Меріме. Життя і творчість. – К.: «Дніпро», 1976. – 125 с. 7 Боплан Г. Л. де. Описание Украины от пределов Московии до границ Трансильвании, составленное Гильомом Левассер-де Боплан. – СПб.: Типография Карла Края, 1832. – 196 с.

17

винятками (наприклад, спогади де Тотта1) в дореволюційний і радянський періоди було перекладено обмаль французької літератури про Україну.

В другій половині ХХ ст. вітчизняними науковцями було підготовлено до друку й опубліковано фрагментарно чи в повному вигляді окремі твори французьких авторів ХVІІ-ХVІІІ ст. про нашу країну в українському перекла-ді. Їхній масовий вихід припав на добу становлення незалежної України2.

Важливе місце серед доробку українських дослідників посідає робо-та Володимира Юхимовича Січинського «Чужинці про Україну», яка витри-мала кілька перевидань3, ставши своєрідною хрестоматією чужоземних повідомлень про наші терени. Також варто відзначити праці ще одного українця на чужині – Ілька Львовича Борщака, котрий проаналізував і уза-гальнив свідчення іноземців стосовно українських земель4. Найкращим сучасним узагальнюючим дослідженням свідчень західних авторів про Україну до початку ХІХ ст. треба визнати роботи Дмитра Сергійовича На-ливайка «Україна очима Заходу»5 та «Хроніка рецепції України у Франції ХІХ ст.»6. Огляду доробку французьких дослідників історії козацької України відведено вагоме місце в нарисі, присвяченому еволюції українознавчих студій у Франції, вміщеному в науково-популярному виданнi «Україна і Франція: нариси багатовікової історії» (2001)7.

1 [Тотт Ф. де.] Записки барона Тотта о татарском набеге 1769 г. на Ново-Сербию (С предисловием и послесловием С. Е.) // Киевская старина. - 1883. – Том VII. – № 9-10 (сентябрь-октябрь). – С. 135-198. 2 Боплан Г. Л. де. Опис України / Гійом Левассер де Боплан. Меріме Проспер. Українські козаки та їхні останні гетьмани; Богдан Хмельницький / Проспер Меріме / Пер. з фр., приміт. та передм. Я. І. Кравця. – Львів: Каменяр, 1990. – 301 с.; Боплан Г. Ле Вассер де. Опис України / Володимир Косик (пер. з фр.). – Львів: Мета, 1998. – 179 с.; Боплан Г. Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн: Пер. з фр. / АН УРСР; Археографічна комісія; Інститут історії; Інститут суспільних наук; Український науковий ін-т Гар-вардського ун-ту. – К.: Наукова думка, 1990. – 254 с.; Далерак Ф.-П. Спогади про Україну (вибір, передмова і коментарі Ю. Мицика) // Хроніка-2000. – К., 1995. – Вип. 2-3. – Україна-Франція. – С. 95-103; Уривки з нотаток Блеза де Віженера (1573) / Переклад В. Назаренка // Хроніка-2000. – К., 1995. – Вип. 2-3. – Україна-Франція. – С. 58-74; Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі. Пер. з фр. Ю. Назаренко. — К.: Томіріс, 1993. — 224 с.; Шерер Ж.-Б. Літопис Малоросії, або Історія козаків-запорожців та козаків України, або Малоросії: Пер. з фр. В. В. Коптілов. – К.: Укра-їнський письменник, 1994. – 311 с. 3 Січинський В. Чужинці про Україну: Вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть. – К.: Довіра, 1992. – 256 с. 4 Borschak E. L’Ukraine dans la littérature de l’Europe occidentale. – P.: Imprimerie Darantière, 1935. – 202 p.; Борщак І. Ідея Соборної України в Европі в минулому. По неви-даних документах і стародавніх працях. – Париж: Український друкар, 1923. – 26 р.; Борщак І. Україна в літературі Західної Європи. Переклад з французької / Інститут української архе-ографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України. Вступна стаття П. Соханя; Упорядкування та загальна редакція З. Борисюк. – К., 2000. – 366 с. 5 Наливайко Д. Очима заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ-ХVІІІ ст. – К.: Основи, 1998. – 578 c.; Наливайко Д. Україна очима Заходу / Видання друге, доповнене. – К.: Грамота, 2008. – 784 c. 6 Наливайко Д. Хроніка рецепції України у Франції ХІХ ст. // Хроніка-2000. – К., 1995. – Вип. 2-3. – Україна-Франція. – С. 147-177. 7 Зленко А., Жуковський А., Коптілов В., Манжола В., Назарук Л., Федорук О. Україна і Франція: нариси багатовікової історії. – Львів: Світло й тінь, 2001. – 224 с. – С. 13-24, 99-115.

18

Серед новітніх узагальнюючих праць українських діаспорних істори-ків відзначимо також роботи Олекси Вінтоняка «Україна в описах західно-європейських подорожників другої половини ХVІІІ ст.»1 та Теодора Мацькі-ва «Хмельниччина в тогочасних західноєвропейських джерелах»2 і «Геть-ман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687-1709». Остання розвідка була видана спочатку в Німеччині (Мюнхен, 1988), а згодом в цьо-му ж варіанті з додатками передрукована в Україні (Київ-Полтава, 1995)3.

Відмітимо також нещодавній довідник-хрестоматію Ігоря Івановича Панчука, де наведено великий масив свідчень іноземців про Україну4. Од-нак відсутність в данньому виданні бібліографії та посилань дуже знеціню-ють цю публікацію в науковому відношенні.

Варто зауважити, що в цих великих і ґрунтовних нарисах зверталася увага на весь комплекс західних джерел стосовно України і, звичайно, не ставилося за мету дослідження доробку саме французів, а тим більше роз-витку їхньої історичної думки. За межами цих досліджень в силу об’єктивних причин залишилася й сучасна французька історіографія історії козацького періоду в Україні. Єдине виключення серед цих узагальнюючих праць складає хіба що бібліографічна розвідка Жака Шевченка «Україна: бібліографія французьких праць ХVІІ-ХХ ст.»5.

Першою узагальнюючою вітчизняною розвідкою з французького українознавства може бути визнана робота Василя Петровича Горленка «Украина в изображениях французов» (1898), де дослідником було дано стислу характеристику французьких творів ХVІІ-ХІХ ст., присвячених нашій країні6. Доволі змістовний розгляд французької історіографії козацької України бачимо у Федора Яковича Савченка7.

Якщо говорити про сьогоднішній вітчизняний стан вивчення фран-цузької історіографії історії України ХVІ-ХVІІІ ст., треба зауважити, що, як правило, об’єктами наукових розвідок українських дослідників стають праці насампе�