Відділ освіти, молоді та спорту Новоархангельської районної державної адміністрації

Кіровоградської області Методичний кабінет

Методичний путівник

(Методичні рекомендації щодо організації внутрішкільної методичної роботи з педагогічними кадрами та

покажчик нестандартних, активних форм роботи)

Новоархангельськ – 2010

Інформаційний інструмент для вирішення складних завдань методичної

роботи з педагогічними кадрами, підняття методичного обслуговування учителя на

якісно новий рівень.

Матеріал узагальнила завідуюча РМКЗубченко Т.В.

2

Творчості, як і будь-якої діяльності можна навчитися.

Ефективність процесу підвищення професійної майстерності педагогічних працівників потребує підведення наукової бази до її організації. Оскільки, науково-методична робота є складним і цілісним утворенням, то науковою основою до її організації і здійснення має бути системний підхід.

Головні компоненти системного підходу: кардинальна модернізація, актуалізація і систематизація знань з основних психолого-педагогічних проблем, методики з питань навчання та виховання учнів; оновлення професійних знань, оволодіння новими ідеями і новими знаннями, формування практичної дієвості цих знань, подолання стереотипів практичної діяльності; формування та розвиток потреби у постійному вдосконаленні професійної майстерності, творчому зростанні фахівця; розширення світогляду, ознайомлення з новими науковими педагогічними відкриттями в різних галузях науки, збагачення культурними цінностями.

Структура, загальні вимоги та завдання методичної роботиЗа умов практичної реалізації завдань Концепції загальної середньої

освіти (12-річна школа) та Національної доктрини розвитку освіти гостро стоїть завдання підвищення кваліфікації педагогічних працівників, широкого впровадження досягнень психолого-педагогічної науки і передового досвіду роботи. Педагог, як і кожен фахівець, потребує постійного підвищення кваліфікації. Хрестоматійним став вислів К.Д. Ушинського про те, що вчитель як фахівець живе доти, поки вчиться. Сприяти педагогу в цьому – провідна функція внутрішньошкільної методичної роботи.

Основним керівним документом з питань організації методичної роботи є рекомендації щодо організації цієї діяльності з педагогічними кадрами в установах освіти України (див. Основні документи про організацію методичної роботи з педагогічними кадрами, розроблені Науково-методичним центром середньої освіти МОН України). У даний пакет документів також входять рекомендації щодо організації методичної роботи з педагогічними працівниками в дошкільних, загальноосвітніх середніх та позашкільних закладах освіти № 6 від 27.11.97.

Згідно з цим документом, методична робота - це систематична колективна та індивідуальна діяльність педагогічних працівників, спрямована на удосконалення їхньої кваліфікації та професійної майстерності.

Система науково-методичної роботи з педагогічними кадрами має спрямовуватися на формування професійно-педагогічної культури педагогів, прирощення знань, продукування нових педагогічних ідей, технологій, узагальнення та поширення перспективного педагогічного досвіду. Вона покликана задовольнити потреби розвитку й оновлення навчального закладу, а також інтереси педагогічних колективів у постійному підвищенні фахового рівня відповідно до кон'юктури ринку педагогічної праці виступати засобом

3

соціального захисту і забезпечувати потреби розвитку освіти у висококваліфікованих конкурентоспроможних спеціалістах.

Основні завдання і зміст методичної роботи педагогічними працівниками в дошкільних, загальних середніх та позашкільних закладах освіти включають такі напрямки:

а) керівництво роботою методичних об'єднань закладу освіти та координацію їхньої діяльності;

б) вивчення рівня освітньо-кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу кадрами з відповідною базовою і повною вищою педагогічною освітою;

в) створення організаційних умов для безперервного вдосконалення фахової освіти і кваліфікації педагогічних працівників;

г) проведення системи методичних заходів, спрямованих на розвиток. творчих можливостей педагогів, виявлення перспективного педагогічного досвіду та участь у його вивченні, узагальненні та впровадженні;

ґ) залучення педагогів, авторів методичних винаходів і раціональних педагогічних пропозицій у галузі методики навчання і виховання до навчально-методичної та дослідної роботи в статусі методистів-кореспондентів відповідних кафедр інститутів післядипломної освіта (удосконалення вчителів), до конкурсів педагогічної майстерності тощо;

д) апробація та впровадження освітніх технологій та систем;е) аналіз умов забезпечення психофізичного здоров'я дітей та учнів,

стану викладання предметів і навчальних курсів та учнів, стану викладання предметів і навчальних курсів та вироблення рекомендацій щодо приведення їх у відповідність до встановлених державними стандартами освіти вимог;

є) створення умов для збереження, систематичного поповнення та ефективного використання педагогічними працівниками закладу освіти методичного фонду літератури, дискет, аудіо та відеоматеріалів;

ж) координація індивідуального змісту методичної роботи освітнього закладу зі змістом діяльності методичних, науково-методичних установ.

Серед шляхів оптимізації методичної роботи можна визначити: подолання формалізму, надмірної регламентації, категоричності, волюнта-ризму (“роби тільки так”, “треба тільки це”...) в практиці проведення методичних заходів, у визначенні керівниками шкіл і вищими інстанціями “нових” обов'язкових методичних форм і, натомість, реальне забезпечення здійснення принципів організації змісту методичної роботи, впровадження досягнень кращого педагогічного досвіду і наукових ідей у практику.

Оптимізуючим чинником, насамперед, є доцільний розподіл обов'язків щодо керівництва методичною роботою. Загальне керівництво методичною роботою здійснює директор школи, який створює необхідні умови для підвищення ідейно-теоретичного рівня і кваліфікації педагогічних працівників; організовує її заступник з навчально-виховної роботи, який опирається на голів методичних об'єднань, учителів-методистів, старших

4

учителів, учителів вищої категорії, наставників, керівників шкіл передового досвіду тощо.

Основна група завдань: розвиток загальної та духовної культури, нормативно-правове, наукове забезпечення розвитку освіти, фахове удосконалення педагогічних кадрів, активізація творчої діяльності, дидактичний розвиток систем навчання, збагачення методичного арсеналу, сучасних типологій навчання, виховання, підготовка до інноваційної науково-дослідницької діяльності, формування готовності до роботи з обдарованими дітьми, опанування роботи з мультимедійними технологіями.

Результативність внутрішкільної методичної роботи з педагогічними кадрами за підсумками минулого навчального року, організація внутрішкільної методичної роботи, її мета, завдання та основні напрямки на навчальний рік відображаються у наказі по школі.

У річному плані роботи загальноосвітнього навчального закладу передбачається розділ «робота з педагогічними кадрами». Даний розділ має містити базових внутрішньо-шкільних методичних заходів не більше двох третин стосовно інших.

У розділі слід передбачити виконання нормативно-правових і регламентуючих документів в районі та, зокрема, навчальному закладі, з опорою на цільові комплексні районні програми (районна програма “Вчитель”, районна програма “Шкільний автобус”, районна програма “Оздоровлення і відпочинку дітей, молоді та сімей з дітьми Новоархангельського району на 2008-2013 рр.”, районна цільова програма розвитку позашкільної освіти та підтримки обдарованої молоді на період до 2014 року”, районна програма “Розвиток краєзнавства у Новоархангельському районі”, районна програма “Центральний регіон – 2015”).

Плануванню передує аналітичні робота керівництва навчального закладу та керівників методичної ради, творчої групи, ШМО, що спирається на дані моніторингових досліджень, на показними психологічного клімату, ППД, підбір і розстановку кадрів з урахуванням реальних умов. Внутрішкільна методична робота – це, насамперед, процес аналітичний.

Перебудова методичної роботи торкнулась її змісту, оскільки зміст (а відтак форми) методичної роботи з кадрами визначає її позитивний наслідок. На сучасному етапі зміст методичної роботи включає комплекс взаємопов'язаних напрямів підготовки вчителів: загальнокультурної, методологічної, філософської, світоглядної, методичної, дидактичної, психолого-педагогічної, управлінської, технічної.

Визначаючи зміст методичної роботи в педагогічному колективі, дирек-тор повинен мати на увазі: поточні й перспективні завдання, які стоять перед школою; результати діагностування вчителів, зокрема виявлені при цьому

5

труднощі у їхній роботі; кількісний і якісний склад педагогічного колективу; традиції школи; форми, методи і напрями методичної роботи, їх поєднання; наявність часу для здійснення наміченого; матеріальні, морально-психоло-гічні та інші умови (техніка, мікроклімат, зацікавленість вчителів тощо); професійний і інтелектуальний потенціали для виконання програми дій з педагогічним колективом.

На цій основі визначається поточний і перспективний зміст методичної роботи з колективом. Зрозуміло, що дирекція школи має бути добре обізнана з рівнем підготовленості колективу з важливих питань теорії і практики навчально-виховного процесу. Діагностичний підхід у визначенні змісту ме-тодичної роботи дає змогу: виявити слабкі сторони у навчально-методичній підготовці кожного вчителя, причини, що їх породжують, намітити на цій основі у кожному конкретному випадку індивідуальні заходи щодо їх усу-нення; визначити значущі для більшості членів педагогічного колективу пи-тання удосконалення професійного рівня; позбутися формалізму планування змісту й організації методичної роботи.

Використання діагностики великою мірою позначається і на структурі загальношкільної методичної роботи, зокрема стосовно оптимального вибору й поєднання різних форм організації методичної роботи, в яких реалізується її зміст.

Одним із завдань методичної роботи в школі на сучасному етапі є активізація творчих здібностей учителів. Адже сьогодення вимагає високопрофесійного вчителя, педагога-творця. Навчити і виховати особистість може лише творча особистість. До творчої праці спонукає вчителя сьогоднішній учень – розвинена й нестандартна особистість, вимоглива до свого наставника. Крім того, творчий характер закладено в самій суті вчительської професії.

Зміст внутрішкільної методичної роботи – це комплекс культурологічних, методологічних, психолого-педагогічних та методичних проблем, розв’язання яких забезпечує досягнення визначених цілей та завдань.

Зміст внутрішкільної методичної роботи будується на основі рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти (№1/9-318 від 03.07.2002р.).

Організаційні форми методичної роботи: традиційні та нові, масові, колективні, групові, індивідуальні, теоретичні, науково-практичні, самоосвітні, шкільні, міжшкільні, районні, обласні.

Мета внутрішкільної методичної роботи може бути визначена як забезпечення відповідності кваліфікації фахівців до сучасних вимог щодо рівня їх професійної компетентності (формування мети залежить від: директивних документів про стратегію розвитку освіти, психолого-педагогічних досліджень, навчальних планів, програм підручників, що спрямовують методичну роботу на оновлення та модернізацію її змісту,

6

інструктивно-методичних матеріалів з проблем удосконалення навчально-виховного процесу; сутності змісту ППД, результатів аналізу аврально-виховного процесу).

Цілі внутрішкільної методичної роботи з педагогічними працівниками мають бути прогностично обґрунтовані, враховувати перспективи розвитку навчального закладу.

Функції внутрішкільної методичної роботи - планомірний вплив на відповідні сфери діяльності системи освіти, поєднані із системою інформаційного забезпечення:

- відновлювальна полягає у відновленні знань і вмінь, які по закінченні ВНЗ могли бути частково забуті учителем;

- інтегративна – полягає в злитті об’єднанні різноманітних впливів науково-методичної роботи на педагога;

- компенсаторна – передбачає забезпечення педагогів інформацією;- координуюча – спрямована на подолання дублювання, змістового,

часового та науково-методичного характеру;- корегувальна – спрямована на виправлення в діяльності педкадрів

недоліків, пов’язаних із використанням застарілих методик;- моделююча – полягає в розробленні принципово-нових положень

навчально-виховної роботи в школі й управлінні закладами освіти, у формуванні й упровадженні ППД;

- прогностична – передбачає визначення знань і вмінь, які будуть необхідні педкадрам у майбутньому;

- діагностична (вивчення якісного складу педагогічних кадрів, рівня професійної майстерності та реального стану компетентності вчителя);

- визначення характерних тенденцій навчально-виховного процесу шляхом групування та систематизації педагогічної інформації, збір та обробка педагогічної інформації;

- організаційна: створення оптимальної структури внутрішкільної методичної роботи; забезпечення належної матеріальної бази та інформаційного банку; координація змісту роботи; змістовими і організаційно-якісне проведення всіх заходів у системі роботи;

- контрольно-аналітична: атестація педагогічних кадрів, вивчення рівня знань, умінь та навичок учнів з базових дисциплін; система самоосвіти вчителя; вивчення результативності внутрішкільної методичної роботи;

- корекційна: порівняння стану організації внутрішкільної методичної роботи, рекомендації щодо корекції;

- контрольно-інформаційна: утворення і підтримка стабільного зворотного зв’язку;

- пропагандистка – спрямована на інформування й агітацію працівників освіти на впровадження в практику досягнень науки ППД, високих кінцевих результатів.

Метод – засіб перетворення теоретичної моделі на практичний результат:

7

- метод групових експертних оцінок або метод Дельфі – передбачає проведення експертизи групою експертів;

- метод евристичних питань – різновид групової роботи, коли пропонується розглянути будь-яке запитання з різних точок зору;

- метод експертного оцінювання – залучення до оцінювання досліджуваних явищ і процесів найбільш компетентних спеціалістів;

- метод коментування діє за принципом «Думаю, говорю, записую»;- метод контролю – способи, прийоми спільної діяльності учня й

учителя, керівника й учителя;- метод «Мозкового штурму» використовується з метою пошуку

ефективних шляхів розв’язання складної проблеми, висунення і обґрунтування пропозицій, прийняття оптимального рішення, цей метод спрацьовує лише тоді, коли учасники спроможні висловлювати пропозиції;

- метод навчальної дискусії –обговорення будь-якого навально-методичного матеріалу;

- метод педагогічного вимірювання – складається з системи тестових завдань, яка дозволяє якісно виміряти рівень підготовки;

- метод проектів (дослідницький, творчий, ігровий, інформаційний) – педагогічне проектування діяльності;

- метод дослідження – прийоми, процедури й операції,вивчення явищ педагогічної дійсності.

Колективна форма методичної роботи – використовується з метою вироблення єдиного підходу до вирішення певних проблем, обговорення актуальних питань організації навчально-виховного процесу, вивчення й поширення ППД, науково-технічної та педагогічної інформації.

Організаційними формами методичної роботи можуть бути:індивідуальні: самоосвіта, стажування, наставництво, консультації;колективні постійно діючі: методичні об'єднання, опорні школи,

школи передового досвіду, творчі групи, семінари тощоперіодичні: педагогічні читання, науково-практичні конференції, методичні оперативні наради, ділові та рольові ігри, семінари-практикуми, виставки, екскурсії, лекторії, групові консультації тощо

Кожен педагог може брати участь не більше, ніж в одній постійно діючій формі методичної роботи. Він є учасником таких колективних форм методичної роботи, які найбільш повно відповідають рівню його професійної підготовки, досвіду практичної роботи. Вчитель бере участь у засіданнях не більш як один раз на місяць.

Педагогічні працівники, які навчаються у вузах або на курсах без відриву від виробництва, звільняються на період навчання від участі в ме-тодичній роботі.

8

Директори шкіл та їх заступники беруть участь у роботі методичного об'єднання, як і вчителі, – за фахом.

Форми інтелектуального, аналітичного, організаційно-методичного продукту:

1. Концепція розвитку освіти.2. Положення.3. Статут.4. Програма.5. Комплексно-цільова програма.6. Плани методичних формувань.7. циклограми методичних заходів.8. Система.9. Структура.10.Проект.11.Модель.12. План (перспективний, річний, квартальний, місячний, тижневий).13. Алгоритм.14. Схема.15. Таблиця.16. Рейтинг.17. Діаграма.18. Опис.19. Контрольно-аналітична довідка.20. Доповідна записка.21. Узагальнені висновки.22. Презентації. 23. Творчі звіти.24. Моніторинги.25. Наказ «Про підсумки організації методичної роботи з педагогічними

кадрами за минулий навчальний рік та основні напрямки, завдання на наступний навчальний рік».

Шкільний методичний кабінет – це інформаційно-методичний центр (у своєму арсеналі повинен мати: банк, теку, відеотеку кращих уроків, методичних та позакласних поза навчальних заходів, які активно використовуються у діяльності педагогів, навчальні плани програми, наказ про організацію методичної роботи, методичні рекомендації щодо вивчення предметів, матеріали засідань методичної ради, матеріали педагогічних читань науково-педагогічних конференцій, документацію шкільних методичних об’єднань а також інших професійних об’єднань педагогів (плани роботи, протоколи засідань, тексти виступів, розробки уроків, зразки наочності), матеріали до атестації педагогічних працівників, матеріали на допомогу вчителю, молодому вчителю, графіки проведення методичних заходів з педагогічними працівниками, план-розклад індивідуальних і

9

колективних форм методичної роботи, перспективних план курсової перепідготовки, матеріали діагностування педагогічних кадрів, науково-методичну літературу (виставка-картотека), технічні засоби навчання, матеріали з позашкільної, позакласної роботи (сценарії, матеріали олімпіад, матеріали консультацій, гуртків, факультативів, зразки кращих письмових робіт, банк даних педагогічних знахідок, досвіду, освітніх технологій; матеріали впровадження у практику роботи закладу інноваційних педагогічних технологій, матеріали ППД, банк даних про вчителів, перелік тем для опрацювання та написання методичних розробок учителями, картотеки, зразки кращих освітянських доробок школи, підшивки інструктивних збірників МОН України, виставка нової літератури, ППД, педагогічних технологій).

Організація та зміст роботи шкільних методичних кабінетівЗакони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту” вимагають

підвищення ефективності роботи навчальних закладів і установ освіти через запровадження сучасних педагогічних технологій і науково-методичних досягнень, що вимагає високого рівня професіоналізму педагогічних кадрів, їх інноваційного, творчого, аналітичного мислення.

Подальше удосконалення навчально-виховної роботи великою мірою залежить від теоретичного рівня та педагогічної майстерності вчителя.

Як свідчить практичний досвід роботи педагогічних колективів, важливу роль у піднятті фахового рівня та педагогічної майстерності вчителів відіграє чітко налагоджена методична робота. Як правило центром цієї роботи є методичний кабінет, який повинен бути організований у кожній школі, де для цього є відповідні умови.

Завдання шкільного методичного кабінетуПоложенням про шкільний методичний кабінет передбачені наступні

його завдання:а) вивчення умов забезпечення психічного і фізичного здоров'я

вихованців дошкільних та позашкільних закладів, набуття ними життєвого досвіду та вироблення умінь і навичок, необхідних для подальшого навчання, стану організації педагогічного процесу і методичної роботи в цих закладах;

б) вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів у загальноосвітніх закладах відповідно до державних стандартів, кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня, стану викладання предметів і курсів регіонального та шкільного компонентів базового навчального плану та спеціальних дисциплін; організація навчально-виховного процесу та методичної роботи в цих закладах;

в) розробка, апробація та впровадження освітніх технологій та систем, перспективного педагогічного досвіду в дошкільних, середніх загальноосвітніх, позашкільних закладах, поліпшення на цій основі управління ними та організації методичної роботи;

г) організація діяльності наукових товариств учнів та їхніх осередків у

10

закладах освіти; підготовка і проведення олімпіад з базових дисциплін, конкурсу “Учитель року”, конкурсів-захистів науково-дослідних робіт, турнірів юних науковців;

ґ) вивчення рівня освітньо-кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу кадрами з відповідною базовою освітою;

д) створення організаційних умов для безперервного фахового вдосконалення, кваліфікації педагогічних і керівних працівників освіти, вивчення та аналіз рівня кваліфікаційного забезпечення навчально-виховного процесу;

е) проведення системи заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів і керівників закладів освіти, вивчення і узагальнення їхнього перспективного педагогічного досвіду та його впровадження, залучення кращих із них до конкурсів професійної майстерності, навчально-методичної та науково-дослідної робота, прикріплення методистами-кореспондентами кращих педагогічних працівників району (міста) до відповідних кафедр інститутів удосконалення вчителів та залучення їх до навчально-методичної роботи в районі (місті) на підставі відповідних атес-татів.

Робота шкільного методичного кабінетуШкільний методичний кабінет веде таку роботу:– створює умови для самоосвітньої індивідуальної роботи вчителів,

забезпечує їх необхідною науково-методичною літературою, організовує для них консультації;

– розглядає і рекомендує до затвердження план роботи методичних об’єднань вчителів;

– допомагає в організації роботи шкільних теоретичних семінарів для вчителів та інших форм колективної методичної роботи;

– організовує роботу щодо надання методичної допомоги молодим вчителям та вчителям, які отримали рекомендації під час атестації;

– надає допомогу вчителям, які займаються науково-дослідницькою та експериментальною роботою;

– веде роботу щодо пропаганди передового педагогічного досвіду шляхом підготовки і проведення шкільних педагогічних читань, науково-практичних конференцій, організації педагогічних виставок, творчих звітів учителів, випуску методичних бюлетенів, взаємовідвідування уроків тощо.

Вивчення стану роботи шкільних методичних кабінетів дає право стверджувати, що значна частина з них є справжнім центром методичної роботи вчителів.

Основні вимоги до обладнання шкільного методичного кабінету– наявність плану роботи шкільного методичного кабінету та планів

роботи методичних об’єднань з визначенням питань, які розглядатимуться протягом року;

– у кабінеті обов’язково повинні бути: Закони України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, Державна національна програма “Освіта”, нормативні та директивні документи про освіту, твори вітчизняних та

11

зарубіжних педагогів, підручники, посібники, методична література, педагогічні журнали та газети;

– чіткий облік надходження і використання навчальних програм, методичних листів Міністерства освіти, управління освіти облдержадміністрації та обласного науково-методичного інституту післядипломної освіти;

– матеріали узагальненого досвіду роботи вчителів школи у вигляді стендів, планшетів, турнікетів, альбомів, педагогічних інформаторів тощо;

– розробки уроків, позакласних заходів, реферати, доповіді, матеріали педагогічних читань, науково-практичних конференцій, плани роботи вчителів, класних керівників, зразки унаочнення, роздавального матеріалу та інше;

– матеріали підвищення кваліфікації та атестації вчителів школи (перспективні графіки підвищення кваліфікації, графіки атестації, досвід роботи з цих питань);

– матеріали на допомогу молодим вчителям (за наявності їх у школі);– матеріали щодо методичного забезпечення виховної роботи: сценарії

виховних заходів, тематичних бесід, лекцій, матеріали про роботу з батьками;

– матеріали, які відображають інноваційну діяльність і творчість вчителів школи;

– картотека передового педагогічного досвіду вчителів школи, району, області, країни;

– картотека (за предметами) наявності у шкільній бібліотеці літератури. Сюди можна включати і літературу, яка є в домашніх бібліотеках вчителів;

– створювати необхідні умови для роботи вчителів із самоосвіти, підготовки до уроків, факультативних занять, позакласних заходів тощо.

Оформлення шкільного методичного кабінетуДля зручності користування матеріалами, які наявні в методичному

кабінеті, доцільно правильно їх систематизувати і естетично оформити. У залежності від площі методичного кабінету можна орієнтовно розмістити і оформити матеріали за такими розділами:

– формуємо громадян-патріотів (в цьому розділі нагромаджуються матеріали з досвіду роботи вчителів щодо формування громадянських якостей на уроках та в позакласній роботі);

– творча праця вчителів (розкривається досвід роботи вчителів-методистів, старших учителів, кращих учителів-предметників, класоводів);

– виховуй, твори, дерзай (на допомогу класним керівникам, класоводам, керівникам гуртків, факультативів);

– досвід народжується у творчих пошуках (систематизовані матеріали досвіду педагогів, схвалені Міністерством освіти України, а також досвід, вивчений на рівні області, району, школи);

– педагогічний бюлетень або інформатор (висвітлення досвіду педагогів школи з окремих проблем);

12

– наука і практика пропонують (зосередження новинок педагогічної і психологічної літератури);

– атестація педкадрів (зосередження нормативних документів з питань атестації та досвіду роботи щодо проведення атестації).

Якщо в кабінеті наявні матеріали з інших напрямків педагогічної діяльності, то можна оформити і інші розділи.

У методичному кабінеті школи можуть організовуватись педагогічні виставки з найбільш актуальних проблем роботи школи, наприклад: “Виховуємо громадян-патріотів”, “Інновації і творчість”, “Оновлюємо зміст освіти”, “Організація індивідуальної роботи з учнями”, “Готуємося до екзаменів” тощо.

В експозиції можуть використовуватися методичні посібники, книги, доповіді учителів, зразки учнівських робіт, реферати, вирізки з газет, методичні журнали та інше.

Педагогічні виставки можуть бути приурочені засіданням педагогічних рад, виробничих нарад, методичних об’єднань, педчитанням, науково-практичним конференціям згідно їх тематики.

Вимоги до планування роботи шкільного методичного кабінетуЗагальновідомо, що успіх роботи шкільного методичного кабінету у

значній мірі залежить від того, як вона спланована. Це планування повинно проводитись у тісному зв’язку із загальношкільним і включає такі розділи:

І. ВступУ вступній частині аналізується методична робота, її роль у

педагогічному процесі, рівень роботи методичних об’єднань, інших форм методичної роботи. Робота педколективу над загальношкільною методичною проблемою, її значення щодо підвищення фахової кваліфікації і педагогічної майстерності вчителів. Вивчення і впровадження передового педагогічного досвіду. Основні завдання на новий навчальний рік, які базуються на вимогах, директивних і нормативних документів вищестоячих органів освіти.

ІІ. Організаційна робота кабінетуТут доцільно запланувати розгляд і обговорення планів роботи

методичних об’єднань, які працюють на базі школи, складання графіків проведення семінарів, відкритих уроків, педчитань, науково-практичних конференцій, предметних тижнів, випуск педагогічних бюлетенів та інформаторів, поповнення кабінету новою методичною та педагогічною літературою тощо.

ІІІ. Підвищення фахового рівня та методичної майстерності вчителівУ цьому розділі необхідно спланувати такі питання, як проведення нарад

з керівниками методоб’єднань щодо організації їх діяльності, вивчення передового педагогічного досвіду, надання допомоги вчителям в оформленні навчальних кабінетів. Тут доцільно передбачити проведення конкурсів на кращий реферат з досвіду роботи, виготовлення дидактичного матеріалу, посібників, авторських програм. У даному розділі планується керівництво курсовою перепідготовкою вчителів. Визначається тематика проблемних

13

семінарів, педчитань, науково-практичних конференцій. Заходи щодо надання допомоги молодим вчителям та педагогам, що проходять атестацію.

IV. Вивчення, узагальнення та впровадження у практику передового педагогічного досвіду

У цьому розділі слід конкретно визначити вчителів (а також тематику (проблему)), досвід яких буде вивчатися і тих, хто вивчатиме (план вивчення досвіду повинен складатися окремо).

Треба визначити педагогів, які будуть працювати над творчим впровадженням досвіду, схваленого Міністерством освіти, а також досвіду, вивченого і рекомендованого на рівні області, району.

V. Робота методичної радиПлануються питання, які будуть розглядатися на засіданнях методичної

ради. Вони можуть бути різноманітними, зокрема: робота методоб’єднань, окремих предметних кабінетів, курсова перепідготовка педагогів, хід підготовки до атестації, звіти окремих вчителів, робота з наставництва та інше.

VI. Робота бібліотекиНезалежно від того, чи бібліотека і методичний кабінет розміщені в

одному приміщенні, чи у різних, їх робота повинна тісно поєднуватися.У цьому розділі необхідно передбачити поповнення книжкового фонду

(згідно видавничих каталогів). Яким визначним датам присвячуватимуться виставки книг, виставки-повідомлення про новинки літератури, оновлення тематичних картотек тощо.

Здійснення керівництва роботою шкільного методичного кабінетуЗавідування методкабінетом як правило здійснює заступник

директора з навчально-виховної роботи. У виняткових випадках завідуючим методкабінетом може призначатися досвідчений вчитель, який працює під керівництвом адміністрації школи.

В обов’язки завідуючого входить планування і керівництво роботою кабінету.

При шкільному методичному кабінеті створюється методична рада, до складу якої входять заступники директора школи, керівники методичних об’єднань, кращі вчителі, бібліотекар. Раду очолює завідуючий шкільним методичним кабінетом. Склад ради затверджується педагогічною радою на початку навчального року.

Робота методичної ради планується на навчальний рік.Основними завданнями ради шкільного методичного кабінету є:– планування роботи шкільного методичного кабінету, а також

розгляд планів роботи шкільних методичних об’єднань з наступним поданням їх на затвердження;

– обговорення і затвердження планів постійнодіючих семінарів, тематики педагогічних читань та науково-практичних конференцій;

– обговорення узагальнених матеріалів вивченого досвіду вчителів;– обговорення авторських програм вчителів з окремих курсів,

факультативів і рекомендація їх до затвердження;

14

– розгляд і рецензування доповідей, які представляються на педчитання і науково-практичні конференції, матеріалів, які рекомендуються до друку у місцевій пресі та методичних бюлетнях або інформаторах;

– розгляд матеріалів, які будуть експонуватись на педагогічних виставках;

– обговорення стану методичної роботи у школі та вироблення заходів щодо її поліпшення.

Рада проводить свої засідання тричі на рік: на початку навчального року, після закінчення першого півріччя і в кінці навчального року. За необхідності можуть проводитися і позапланові засідання.

Рада є органом, який координує методичну роботу в школі і в своїй діяльності підпорядковується директору школи. Вона реалізує і втілює в життя рішення педагогічної ради.

Методична рада виробляє єдину для школи позицію щодо вивчення і застосування у практичній діяльності вчителів найбільш актуальних досягнень науки і передового педагогічного досвіду з метою подальшого удосконалення навчально-виховного процесу.

Досвід роботи кращих методичних кабінетів переконує у тому, що їх діяльність у значній мірі сприяє підвищенню педагогічної майстерності вчителів, що в свою чергу позитивно впливає на поліпшення навчально-виховного процесу в школі.

Педагогічна діагностикаПедагогічний колектив поглиблено працює над провідною, головною

проблемою школи.Методична робота в школі планується і проводиться зазвичай на

діагностичній основі. Для вирішення проблемного питання, активізації системи підвищення кваліфікації педагогічних працівників у школі запроваджується діагностично-аналітична діяльність.

Директор та його заступники глибоко та всебічно аналізують підсумки роботи школи за попередні роки, виявляють нерозв'язані проблеми, знайомляться з елементами передового досвіду, проводять робочі наради з керівниками шкільних методичних об'єднань, учителями-методистами, керівниками творчих груп. Відтак учителі заповнюють діагностичні анкети, в яких вказують питання, що потребують додаткової підготовки та допомоги з боку інших фахівців. Ця робота продовжується під час індивідуальних бесід, які проводять з учителями керівники шкіл і досвідчені педагоги. Діагностування включає в себе і аналіз шкільної документації, записи відвідуваних уроків і позакласних заходів тощо.

Аналіз наслідків діагностування дає змогу адміністрації школи 1) виявити рівень професійної підготовки вчителів, 2) спланувати раціональні форми методичної роботи, оформивши це наказом по школі, 3) визначити основні змістовні напрями діяльності педагогічного колективу щодо підвищення педагогічної майстерності його членів у річному плані школи.

15

Педагогічна діагностика як система методів і засобів вивчення професійного рівня вчителів та адміністрації створює основу для вивчення труднощів у роботі, сприяє усвідомленню й пошуку оптимальних шляхів їх подолання. Діагностика проводиться за методами: спостереження, анкетування, бесіди, рейтингової системи оцінювання, тестування, експериментального дослідження, самооціювання, незалежних характеристик, інтерв’ю, обробки даних, які носять ознаки професійної майстерності вчителя. Діагностика спрямовується на: особистість учителя, педагогічну діяльність, педагогічне спілкування, якість навчального процесу. Разом з тим вона дозволяє визначити сильні сторони в діяльності педагогічного колективу з реалізації проблеми, спланувати шляхи й конкретні способи їх закріплення та розвитку в індивідуальному стиль педагогічної діяльності та окреслити структуру шкільної методичної роботи.

Вимоги до оформлення діагностичної картки вчителя (орієнтовно): програмний банк, творче досьє, самоосвіта учителя, професійний рівень, участь у шкільних, районних заходах, діагностика успішності вчителя, результати олімпіад, конкурсів, змагань. Картка вчителя будується за результативністю освітньої діяльності, підсумковим рейтингом учителя.

Бесіда-інтерв'ю – метод отримання інформації у вільній або регламентованій формі.

Бліц-інтерв'ю – перевірка знань, які отримані у період післядипломної освіти.

Бесіда-інформація – повідомлення з наступним обміном думками або обговорення теми.

Педагогічна експертиза – частина педагогічної кваліметрії, що спирається на засоби та методи вимірювання якостей професіоналізму майстерності педагогів.

Самоспостереження – спостереження за особистісним зростанням.

Самоаналіз – аналіз свого внутрішнього світу, своєї діяльності полягає в співставленні того, що планувалося з тим, що зроблено або могло бути зроблено.

Самооцінка – це компонент самопізнання, який вміщує, поруч із знаннями про себе, власну оцінку своїх здібностей, моральних якостей і вчинків.

Самопрогнозування – можливий ефекти діяльності особистості відображення в свідомості «Я» в майбутньому.

16

Педагогічне тестування – цілеспрямоване, однакове для всіх досліджуваних обстеження, що проводиться в умовах сторогого контролю. Від інших способів обстеження тестування відрізняється простотою, доступністю, точністю, можливістю автоматизації. Це дозволяє об’єктивно виміряти характеристики педагогічного процесу, що вивчається.

Педагогічний експеримент – метод дослідження, спрямований на спеціальну організацію педагогічної діяльності учителів і учнів з метою перевірки і обґрунтування наперед розроблених теоретичних припущень або гіпотез. Якщо гіпотеза знаходить своє підтвердження в педагогічній практиці, дослідник робить відповідні теоретичні узагальнення і висновки.

Анкетування використовується для перевірки знань, виявлення і оцінювання рівня професійної компетенції педагога.

Консультування – це надання оперативної допомоги членами методичних формувань педагогічним працівникам з конкретних питань професійного розвитку та педагогічної практики за визначеною тематикою консультацій та місцем їх проведення.

Бесіда – одна з основних форм ділового спілкування. Вона може мати різне призначення: виявлення і погодження позицій, вияв незадоволення діями працівника, обговорення результатів контролю, переконання в чомусь тощо. Залежно від свого призначення, бесіда може мати різну будову та різні засоби для досягнення ефективності.

Колективні форми методичної роботи Методична рада - є головним, колективним, професійним органом

управління внутрішкільної методичної роботи, вирішує і проводить пошук, аналіз та прогнозування розвитку школи, вибір та розробку різних варіантів змісту навчального закладу, впровадження технологій, форм і методів навчально-виховного процесу і способів їх реалізації. Збирається 3 – 4 рази на рік. У структурі методичної ради створюються і функціонують творчі групи, секції, клуби педагогів, науково-дослідницькі об’єднання, діяльність яких вона координує.

Серед колективних форм методичної роботи останнім часом добре себе зарекомендували творчі групи вчителів, які створюються з метою впровадження досягнень педагогічної науки і передового досвіду в навчально-виховний процес.

Творча група – об’єднує педагогів, які працюють за обраною фаховою методичною проблемою. Творча група створюється з числа найбільш досвідчених і теоретично підготовлених педагогічних працівників (склад – 3-15 осіб). Творчу групу очолює директор або заступник, або хтось із найбільш

17

досвідчених фахівців. Діяльність шкільної творчої групи узгоджується з районною, якщо такі створено.

До творчої групи входять (на добровільних засадах) вчителі, які викладають різні предмети. Вони об’єднуються для вирішення науково-педагогічної проблеми. Результативною робота творчої групи буде за умови, якщо над нею здійснюватиметься науково-методичне керівництво з боку науковців, методистів райметодкабінету та обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників.

Адміністрація школи (директор або заступник) можуть безпосередньо очолити роботу творчої групи або спрямувати її опосередковано, якщо керівником групи є хтось із найбільш досвідчених фахівців.

На підготовчому (організаційному) етапі керівництво школи добирає склад групи, запрошує наукового керівника з числа викладачів педвузів або науковців відповідних науково-дослідних установ. Воно узгоджує діяльність шкільної творчої групи з районною чи обласною, якщо такі створено з даної педагогічної проблеми; інструктує її керівника з питань організації змісту і методів роботи; допомагає у підборі відповідної літератури для опрацювання всіма членами творчої групи. Організовується також вивчення наявного педагогічного досвіду з даної проблеми за межами школи. В обов'язок керів-ників школи входить також ведення спостережень за роботою членів творчої групи, оцінювання результативності її “знахідок”, нормування роботи.

Творчі групи бувають - проблемні, динамічні, ініціативні.Види творчих груп: які працюють над впровадженням результатів наукових досліджень; які спрямовані на вивчення і впровадження відомого ППД;які працюють над накопиченням власного ПД, певні елементи якого

склалися в даній школі. Термін роботи довготривалих творчих груп над проблемою від 1 до 3

років, короткотривалих – до 3 місяців.Короткотривалі творчі групи поділяється на динамічні (термін роботи

визначається виробничою необхідністю), ініціативні (діяльність їх носить тимчасовий характер), фокусні (робота групи 5 – 7 осіб триває 30 – 40 хв.), профільні (термін дії довготривалий, але не перевищує трьохрічний термін).

Результати діяльності творчих груп розглядаються на засіданням ШМО, педагогічних рад. Кількість засідань творчих груп протягом року може варіюватися від 2 до 5. Рекомендації, розроблені членами творчої групи апробуються, коригуються, уточнюються. Діяльність творчої групи визначається планом-програмою опрацювання відповідних основ проблемної теми. План роботи над проблемою складається в довільній формі.

У рамках засідань творчих груп використовуються такі форми організації: семінари, семінари-практикуми, тренінги, творчі звіти, круглі столи, майстер-класи тощо. Специфікою роботи творчих груп є перевага дискусійних та активних методів спілкування.

Діяльність творчої групи припиняється, коли досліджувану проблему вирішено.

18

Творчі групи можуть працювати в системі шкільних, міжшкільних предметних методоб’єднань, а також на базі рай(міськ)методкабінетів. До їх складу входять теоретично підготовлені, досвідчені, творчі вчителі. Завданням цих груп є розв’язання актуальних проблем навчально-виховного процесу (наприклад, особливості роботи за новою програмою, підручником, створення на уроці проблемних ситуацій тощо), які є новими в педагогічній теорії і практиці. Одним словом, робота їх носить випереджувальний характер.

Алгоритм діяльності творчої групи орієнтовно може бути таким:– підготовчий етап. Аналіз шкільної практики, якісного складу

наявних педагогічних кадрів. Визначення науково-методичної теми. Розподіл обов'язків та питань для кожного члена групи;

– науково-методична підготовка. Психологічна підготовка для сприйняття нового. Вивчення наявної науково-педагогічної та методичної літератури з визначеної проблеми, засвоєння передового досвіду, з'ясування сутності того, що впроваджується;

– складання програми діяльності. Визначення конкретних цілей і завдань групи. Розробка моделей, рекомендацій, порад щодо застосування на практиці існуючого досвіду. Розробка змісту діяльності творчої групи;

– окреслення шляхів розв'язання проблеми. Колективне об-говорення висунутих гіпотез. Випробувальне впровадження кращого педагогічного досвіду з даної проблеми;

– аналіз і підсумок результатів. Апробація набутого досвіду на основі нових педагогічних ідей, рекомендацій, розроблених творчою групою. Узагальнення передового педагогічного досвіду;

– запровадження досвіду творчої групи в масову практику. Поширення набутого досвіду (виступ із лекціями, пропаганда в пресі), надання допомоги вчителям, які зацікавились ідеями творчої групи. Вивчення перспективи подальшого існування наробок цієї групи.

Рекомендації, розроблені членами творчої групи, апробуються, коригуються, уточнюються. Велике значення має поширення узагальненого досвіду. Члени творчої групи виступають з лекціями, доповідями, повідомленнями, пропагують свої досягнення у пресі, демонструють застосування на практиці положень, рекомендацій, висновків науки з даної проблеми. Інші вчителі школи, переконавшись у доцільності інновацій, зможуть швидше творчо використовувати їх у своїй практиці.

Творча група в довільній формі складає план роботи над проблемою, тривалість роботи її залежить від складності тієї проблеми, над розв’язанням якої вона працює. Це може бути 1-2 роки.

Проблемна група – об’єднує вчителів, які цікавляться певною фаховою професійною методичною проблемою, та бажають вивчити її глибше. Засідання проблемної групи проводиться раз на два місяці. Аналіз про діяльність групи подається методичній раді наприкінці навчального року.

19

Шкільне методичне об’єднання (далі ШМО) – структурний підрозділ внутрішньої системи управління навчально-виховним процесом, який координує методичну, організаційну роботу вчителів одного або кількох близьких за змістом предметів.

Домінуючою формою методичної роботи в школі є методичні об'єднання педагогічних працівників, які створюються, якщо в школі є три чи більше вчителів однієї спеціальності. При відсутності такої кількості педагогів у школі створюються міжпредметні (циклові) методичні об'єднання (наприклад, учителів суспільно-гуманітарного циклу, при-родничо-математичного, вчителів початкових класів та груп подовженого дня). Крім того, в кожній школі працює методичне об'єднання класних керівників. Учителі малокомплектних шкіл працюють у методоб'єднаннях базових шкіл. Засідання методоб'єднань проходять чотири рази на рік.

Для шкіл І-ІІ ступенів практикується організація інтегрованого методичного об’єднання, куди входять усі учителі-предметних дисциплін. Голова ШМО обирається відкритим голосуванням на два роки, працює на громадських засадах, його затверджують наказом по школі. Засідання ШМО відбуваються щоквартально впродовж навчального року. Керівниками методичних об’єднань обирають кращих, досвідчених вчителів. Керівник ШМО є членом методичної ради школи.

Документація ШМО (план роботи на рік, аналіз роботи за минулий рік, план засідань методичного об’єднання, заходи щодо підвищення фахової майстерності вчителів, контроль за якістю навчальної діяльності учнів, проблемні питання над якими працюють учителі, організація позакласної роботи, графік проведення відкритих уроків і виховних заходів, заходи щодо зміцнення навчально-матеріальної бази, протоколи засідань, програми дослідно-експериментальної роботи, аналітичні матеріали контролю за станом викладання предмета та якості знань (дані зрізів, діагностики, моніторингу), набір навчальних програм, тематичне планування з предмета кожного вчителя, матриця обсягу інновації кожного вчителя, діагностика вчителів (анкети, тести, картки), схеми аналізу (уроків, навчальних програм, рівня навчальних досягнень учнів), картотека нормативних документів, методична література).

Форма планування роботи методичного об'єднання довільна. При плануванні потрібно враховувати конкретні умови кожної школи, досвід роботи вчителів, їх здібності та інтереси. План роботи об’єднання може мати наступні розділи:

– вступ, у якому аналізується робота за минулий навчальний рік і намічаються основні завдання на наступний;

– організація роботи засідань методоб'єднань;– удосконалення методичної майстерності вчителів, членів

методоб'єднання;– контроль за якістю знань, умінь та навичок учнів;– організація позакласної роботи;

20

– удосконалення навчально-матеріальної бази;– графік проведення членами методоб'єднання відкритих уроків;– проблеми, над розв'язанням яких працюють члени методоб'єднання.У діяльності методоб'єднань практикуються різноманітні види роботи,

але найбільшого поширення набули заслуховування й обговорення доповідей, взаємовідвідування відкритих уроків і виховних заходів, бібліографічні огляди, вивчення методичних матеріалів, практичні заняття з учителями тощо.

У роботі методоб’єднання особливу роль відіграє доповідь. Слід порекомендувати вчителям таку орієнтовну схему доповіді:

– обґрунтування актуальності теми;– характеристика конкретних педагогічних умов;– головна ідея, опис оригінальних методичних прийомів, форм роботи,

які забезпечили накопичення досвіду;– аналіз, обґрунтування досвіду в світлі педагогічних ідей, наукових

положень;– результативність досвіду (показники в навчанні, вихованні);– рекомендації щодо можливості використання досвіду.

План роботи ШМО затверджує методична або педагогічна рада школи, погоджує директор школи. Має такі розділи:

аналіз роботи за минулий навчальний рік (моніторингове дослідження);

проблема, над якою працюють члени ШМО; методичні оперативки; організація роботи з молодими вчителями; завдання ШМО на поточний навчальний рік; відомості про кадровий склад учителів ШМО; тематика, протоколи засідань ШМО; робота між засіданнями; календарний план роботи ШМО; робота із самоосвіти; графік взаємовідвідування уроків; вивчення та поширення ППД; вивчення рівня знань, умінь та навичок учнів; облік методичної роботи вчителів; додатки (моніторингові дослідження, методичні оперативки,

методичні бюлетені, плани проведення предметних Тижнів, графіки відкритих уроків та позакласних заходів.

У плані мають бути відображені результативність і наслідки методичної роботи за попередній навчальний рік, зокрема, стан виконання навчальний програм, рівень і якість навчальних досягнень учнів, підвищення професійної компетентності учителя.

21

План складається за такою формою: № з/п, тематика засідань, форма проведення, методи проведення, дата проведення, місце проведення, відповідальний за проведення, примітка.

Наприкінці навчального року матеріали роботи ШМО узагальнюються у вигляді звітів.

Динамічні методичні об’єднання :Школа вищої педагогічної майстерності – здійснює зміст роботи та

інформацію про нові напрямки, задуми, що з’являються у педагогічній практиці, пропаганда нових педагогічних ідей, їх творчий розвиток, проведення відкритих уроків, заходів, самоаналіз тощо.

Школа удосконалення майстерності – вивчає труднощі у роботі вчителя, організує самоосвітню їх діяльність, проводить тренувальні практичні заняття.

Школа становлення молодого вчителя – вивчення технології сучасного уроку та виховного закладу.

Школа створення позитивної мотивації до творчості – організовує систему заходів, стимулювання сумлінної праці, навчання вчителів, технології сучасного уроку.

Творча педагогічна майстерня (ТПМ) створюється наказом директора школи. Зміст і форми діяльності ТПМ визначаються актуальністю науково-методичних проблем і рівнем потреби їх вирішення у школі. Форми діяльності ТПМ: наради, засідання, семінари, круглі столи, тренінги, моніторинг експериментальної роботи. Результати творчої педагогічної майстерні заслуховуються на засіданням педагогічної ради, презентується на науково-методичних семінарах.

Школа педагогічної майстерності - це добровільне об’єднання вчителів з високою творчою активністю, із власним баченням проблем навчально-виховного процесу, з високими результатами своєї практичної діяльності, робота якого спрямована на удосконалення фахового рівня кожного учасника школи.

ШПМ організовуються відділом освіти як міжшкільні об’єднання вчителів (розрахована 1-2 навчальних років).

Школа працює з постійним складом учасників 5-6 осіб за певним навчальним планом і розкладом протягом 1-2 навчальних років із періодичністю 1 раз на місяць (кожен учасник школи проводить щонайменше 2 заняття на базі своєї школи).

Салон педагогічних інновацій – об’єднує вчителів вищої категорії та вчителів з педагогічними званнями. У Салоні демонструються майстер-

22

класи, проекти з навчально-виховної роботи, інноваційні методики аврально-виховного процесу. Двічі на рік проходять творчі збори, приймаються рекомендації до виконання.

У системі методичної роботи виправдали себе школи передового досвіду. Це одна з форм підвищення кваліфікації педагогічних працівників, поширення і впровадження кращого педагогічного досвіду, а також джерело формування педагогічної майстерності. Створюється вона за пропозицією педагогічної ради школи, рай(міськ)методкабінету, обласного інституту післядипломної освіти.

Школа передового педагогічного досвіду (ШППД) – форма підвищення кваліфікації педагогічних працівників, поширення і впровадження кращого ППД.

Створюється за наявності в педагогічному колективі одного або кількох учителів – майстрів педагогічної праці, носіїв ППД і служить для передачі цього досвіду його набуття.

Школа працює протягом навчального року, заняття проводить один – два рази на місяць, а згодом періодичність занять зменшується. Кількість слухачів становить п’ять – десять осіб. Керівником ШППД обирається носій ППД.

Навчальний план ШППД складає її керівник за допомогою РМК, затверджує районний відділ освіти. План ШППД складається з таких розділів (орієнтовно): список слухачів школи, проблема, над якою працюють, досвід керівника ШППД, план відвідування уроків та позакласних заходів керівника школи, план відвідування керівником школи занять у слухачів, результати вивчення та застосування досвіду, список літератури для опрацювання, перелік орієнтованих домашній завдань, що самостійно виконують слухачі у період між заняттями.

Школа працює з постійним складом слухачів 5-10 осіб за певним навчальним планом і розкладом занять протягом навчального року з періодичністю 1 заняття на місяць.

Керівником школи призначається особа, досвід якої схвалений і рекомендований для впровадження. Навчальний план ШПД складається її керівником за допомогою РМК, ОІПОПП і затверджується районним відділом освіти. Заняття школи проводяться зі сталим складом слухачів один раз на місяць.

Керівникові ШПД можна порекомендувати такі форми роботи:– відвідування слухачами школи уроків (позакласних заходів) у нього

з метою вивчення форм і методів його роботи;– відвідування керівником ШПД занять слухачів;– практичні заняття, метою яких є ознайомлення слухачів з

матеріалами, використаними наставником під час підготовки і проведення уроку (виховного заходу) та розробка слухачем школи своїх уроків (виховних заходів) з допомогою керівника ШПД;

23

– виконання слухачами окремих завдань керівника ШПД з вивчення методичної літератури, виготовлення дидактичних матеріалів тощо;

– співбесіди зі слухачами з метою коментування особливостей своїх уроків (виховних заходів) і занять слухачів.

Школа резерву керівних кадрів – одна з масових форм, передбачає відбір й підготовку керівних кадрів виявлення серед досвідчених вчителів і заступників директорів претендентів до школи резерву.

Школа управлінської майстерності – одна з форм підвищення управлінської компетентності керівника ЗНЗ.

Майстер-клас – метою діяльності майстер-класу є вдосконалення освітньої наукової та професійної підготовки педагогів, забезпечення практичного володіння вміннями і навичками навчання, виховання та постійне взаємозбагачення в процесі формування авторської системи діяльності. На заняттях майстер-класу вчителі знайомляться з досвідом роботи педагогів області, вивчають і впроваджують у практику роботи інтерактивні методи навчання.

Переступивши поріг школи молодий спеціаліст має бути включений у роботу Школи молодого вчителя. Слід організувати наставництво, стажування молодих вчителів. Організація наставництва та стажування здійснюється методичною радою. Складається індивідуальний план стажування молодого спеціаліста.

Школа створюється на базі навчального закладу, де працює досвідчений вчитель (розрахована на 3-5 років).

До занять у школі молодого вчителя залучається 3-8 осіб.

Наставництво – одна із форм роботи з малодосвідченими медпрацівниками. Основні її напрями – це демонстрація зразків педагогічної праці наставника, допомога та психологічна підтримка працівникам.

Наставництво – діяльність, що полягає в наданні допомоги у вигляді порад, навчання менш досвідченої особи.

Стажування – підвищення кваліфікації в навчальному закладі.

Формулювання теми, яка окреслюється в індивідуальному плані роботи вчителя здійснюється з урахуванням реальних можливостей для її розробки. Чітке формулювання теми покликане дати відповідь на запитання: «У чому суть творчої роботи, експерименту, який проводить вчитель? Що конкретно він досліджує, що він хоче розробити? Який прогресивний досвід створити?».

24

Форма узагальнення результатів проблемної теми вчителя: письмовий звіт, текст доповіді, методичні рекомендації, стаття у періодичному виданні, брошура, посібник, дисертація.

Відкритий урок у школіВідкритий урок у школі – загальноприйнятий методичний захід, на

якому відбувається показ кращого досвіду, пропаганда нових педагогічних надбань і актуальних питань методики (наприклад, розвиток пізнавальної самостійності школярів, комплексне використання засобів навчання тощо). Відкритий урок – добровільний крок учителя.

Відкритий урок синхронно поєднується з обговоренням доповідей на ту саму тему на засіданні ШМО.

Кількість відкритих уроків протягом навчального року не повинна перевищувати 10 – 12 (не враховуючи уроків, які проводять учителі, котрі атестуються).

Без відкритого уроку (виховного заходу) неможливо здійснити поширення і впровадження передового педагогічного досвіду. Цю думку підтверджував відомий російський учений і педагог М.І.Пирогов:

“Як же можна це довести інакше, як не запросивши товаришів на свій урок і не переконавши на власному досвіді".

Проте слід пам'ятати, що не варто захоплюватись великою кількістю відкритих уроків. Інколи в школах встановлюється навіть обов'язковість і черговість відкритих уроків, незалежно від можливостей учителя. Треба знати, що відкритий урок – добровільний крок учителя (крім серії відкритих уроків під час атестації і за підсумками стажування педагога). І якщо вчитель не погоджується давати такий урок, то ніхто його не може примусити. Але переконати педагога в необхідності поділитися своїм досвідом і можна, і потрібно. Крім того, слід пам'ятати, що відкриті уроки не повинні проводитися стихійно. Вони мають створювати систему розв'язання провідних педагогічних проблем, над якими в даний час працює вчительський колектив. Отже, підготовка відкритого уроку не дається “на відкуп” одному педагогові, а обмірковується, конструюється з участю керівників школи, голови методичного об'єднання. Дата його проведення оголошується заздалегідь. Обов'язково зазначається не лише тема й мета заняття, а й методична мета відвідування. План відкритого уроку бажано вивісити в учительській для загального ознайомлення.

Доцільно, щоб відкритий урок синхронно поєднувався з обговоренням доповідей на ту саму тему на засіданні методичного об'єднання. Від глибини педагогічного аналізу уроку значною мірою залежить збагачення досвіду і доля поширення його серед інших учителів школи. В.О.Сухомлинський, надаючи великого значення особистій участі керівників школи в підготовці й проведенні відкритих уроків, писав, що кількість їх протягом навчального року не повинна перевищувати 10–12 (не враховуючи уроків, які проводять учителі, що атестуються), бо до них готуються, їх обговорюють і вчителі, і

25

керівники школи. У кращих директорів шкіл і їх заступників усі уроки відкриті.

Взаємовідвідування уроків (виховних заходів) у системі методичної роботи має відігравати специфічну роль. Добре налагоджене взаємовідвідування сприяє перенесенню кращих методів роботи одного педагога в практику діяльності інших, надихає вчителя на пошук нових методів навчання, виховання, будить творчу ініціативу.

Порівняння власного досвіду з досвідом колег дає можливість критично оцінити різні варіанти досягнення мети.

Є декілька форм організації взаємовідвідування уроків (виховних заходів). Одна з них – відвідування уроків колег із власної Ініціативи. Таке відвідування принесе користь, якщо спостереження за навчально-виховним процесом буде проводитися за певною програмою. Можна, звичайно, і при випадковому, нецільовому, відвідуванні уроку знайти для себе щось цікаве, необхідне, проте частина часу витрачається марно. Значно корисніше, коли педагог із власної ініціативи застосовує цілеспрямоване, тематичне відвідування занять інших учителів у плані тієї проблеми, яка його цікавить. Це прискорює впровадження позитивного досвіду із заздалегідь визначеного питання.

Відбувається взаємовідвідування уроків і за ініціативою керівників школи, голови методичного об'єднання. У цьому разі відвідування йде на користь за умови, якщо не нав'язується під тиском, як обов'язкове. Керівник школи рекомендує відвідування уроків, але в кожному випадку мотивує його. Той, хто відвідує, має знати мету відвідування. Адміністрація школи або голова методичного об'єднання спрямовують взаємовідвідування, виходячи з потреб удосконалення навчально-виховного процесу.

Важливо, щоб взаємовідвідування уроків не перетворилося на формальну справу або не набуло негативного забарвлення. У багатьох школах ведеться книга обліку взаємовідвідування уроків. Учителі не люблять, коли така книга перетворюється на своєрідний “кондуїт”, де фіксуються, крім позитивних, і слабкі сторони уроку. Більш доцільною є форма фіксації вдалих знахідок. Спостерігачеві уроку варто лише декількома фразами дати оцінку цікавому факту. Такі книги зберігаються в шкільному методичному кабінеті.

Кожен член педагогічного колективу має знайти для себе відповіді на питання, які його в даний момент цікавлять. До речі, ведення книги взаємовідвідування не передбачено нормативними документами, тому не обов'язково вимагати від учителя її заповнення.

Аналіз уроку – розгляд і оцінка навчального заняття в цілому або окремих його сторін (аналізуються комунікативна, організаційна, навчальна функції уроку).

Семінари

26

Посилюють наукову спрямованість роботи: проблемний семінар, творча наукова дискусія, навчальний семінар за методикою педагогічного дослідження, консультації з науковцями щодо науково-методичного узагальнення досвіду, авторська школа майстра педагогічної справи, педагогічний турнір з актуальної наукової теми, громадський науково-дослідний інститут, творчі лабораторії тощо.

Семінар - це форма науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, спрямована на підвищення їхньої кваліфікації.

Семінари за формою бувають: постійно діючі, епізодичні, теоретичні, практикуми, комбіновані, проблемні, психолого-педагогічні.

Семінар за періодичністю проводиться раз на місяць або раз на чверть.

Навчальний семінар (тренінг) – одна з найефективніших форм навчання дорослих новим технологіям і новим знанням. Його завдання – дати заряд успішності своїм колегам.

Психолого-педагогічний семінар - це одна з основних форм методичної роботи, суть якої полягає в ознайомленні з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового досвіду та в обговоренні слухачами повідомлень, доповідей і рефератів, виконаних ними за результатами досліджень самостійно під керівництвом спеціалістів в даній галузі. Сприяє розвитку психологічної компетентності педагогів.

Періодичність роботи 4 рази на рік.

Семінар-практикум активно сприяє впровадженню нового, він спрямований на вдосконалення методичної майстерності як досвідчених, так і молодих учителів, які мають недостатній досвід роботи.

Семінари-практикуми використовуються як ланка передання досвіду роботи з певною категорією педагогічних працівників. Основним завданням такого семінару є вдосконалення знань і вмінь з актуальних проблем професійної компетентності працівників, а провідним організаційним принципом – практична, адресна спрямованість. Тому теорія на семінарі повинна мати підпорядкований характер стосовно дидактичних завдань.

У процесі роботи семінару-практикуму можливе використання уроку-панорами, відкритого заняття, виставок-оглядів, захисту творчих робіт.

Проблемний науково-теоретичний семінар – розглядає найактуальніші питання психолого-педагогічної теорії і практики, ознайомлює із сучасними досягнення фахової психолого-педагогічної науки інноваційним ППД.

У процесі роботи проблемного семінару можливе використання методичного рингу, методичного консиліуму, відкритих уроків, аукціону педагогічних ідей тощо.

27

Саме проблемний семінар – найбільш вдала форма навчання педагогів, яка поєднує ППД, набутий багатьма педагогами з результатами наукових досліджень, спонукає педагога вишукувати шляхи розв’язання реальних педагогічних завдань.

Оглядовий семінар – передбачає оглядову роботу усіх попередньо вивчених тем. За підсумками рекомендаціями попередніх семінарів складаються методичні рекомендації й колективні програми, заходи.

Розвитку колективної творчості педагогів сприяють шкільні науково-практичні конференції, педагогічні читання. До конференції готуються всі члени колективу, які вивчають літературу, задають доповідачам запитання, розпочинають дискусію.

Теоретико-інформаційна роботаОсновними формами проведення методичної роботи є: лекції, доповіді,

інформації, повідомлення, практичні заняття, диспути, бесіди, відкриті уроки, захист моделі сучасного уроку тощо.

Лекція – це усний виклад змісту навчального матеріалу з теми заняття з можливістю його конспектування. Одна із форм організації навчання.

Типи лекцій: - оглядова (проводиться з метою висвітлення широкого кола питань,

узагальнююча (проводиться після вивчення певної теми) систематизує і поглиблює знання. Вона є підсумком системи вивченої проблеми або теми;

- лекція-інструктаж (проводиться з метою підготовки до засідань методичних формувань, є джерелом додаткової інформації;

- діалогічна лекція (розрахована на певну групу педагогічних працівників, коли у розкритті її змісту проводиться діалог);

- лекція бесіда (публічний виступ лектора з активною участю слухачів в обміні думками);

- лекція-екскурсія (публічна розповідь, яка супроводжує огляд історичного місця, виставки, музею тощо);

- лекція-інформація (публічне повідомлення про невідомі факти);- лекція-концерт (публічна розповідь, яка супроводжує виконання

мистецьких творів);- лекція-показ (публічна розповідь про методи та способи роботи);- лекція-полемічна (передбачає викладання змісту матеріалу у вигляді

дискусійних проблем);- лекція репортаж (публічна розповідь про побачене);- лекція-спогад (публічна розповідь про історичні події учасником, яких

був оратор);- полемічні лекція (передбачає викладання змісту матеріалу у вигляді

постановки дискусійних проблем, ідей, положень, що вимагають розв’язання в холі дискусії).

28

Доповідь (повідомлення) – це публічне повідомлення у вигляді

розгорнутого вигляду відомостей на певну тему, як правило, з наступним обговоренням. У цьому полягає суттєва відмінність її від лекції. З-поміж засобів активізації навчальної діяльності педпрацівників можна виділити такі: діалог, створення дискусійних ситуацій, постановка проблемних запитань, аналіз ситуацій тощо. Це оформлений письмово, але призначений для усного повідомлення виклад суті проблеми обговорення.

Реферат - це одна з форм письмового представлення результатів індивідуальної роботи вчителя над обраною науково-методичною темою (проблемою).

Практичне заняття - одна з провідних форм навчання педпрацівників у системі внутрішкільної методичної роботи, в процесі проведення якої на основі активізації їхньої інтелектуальної відбувається цілеспрямований процес застосування конкретного теоретичного досвіду в визначених ситуаціях, що сприяє професійному розвитку.

Практичні заняття різноманітні за тематикою, структурою та методикою проведення. Основна частина практичного заняття відпрацювання конкретних практичних умінь у ситуаціях. Воно може носити дискусійний характер.

Виступ-діалог – форма висвітлення, обговорення різних питань (діалогу), яка допомагає формуванню особистості, вмінню аргументувати власну точку зору, знайти спільне серед різних думок учасників.

Зустріч, вечір (запитань і відповідей) – одна з форм тематичних заходів, що сприяє учасникам до пізнавальної діяльності.

Тематична дискусія – передбачає формування та вдосконалення умінь в процесі використання попередньо-сформованих знань. При її проведенні необхідно проводити попередній інструктаж проблемної постановки теми з урахуванням особливостей конкретної групи педпрацівників.

Методична оперативка Одна з дієвих колективних форм методичної роботи – методична

оперативна нарада, яку варто проводити з усім педагогічним колективом раз на місяць (наприклад, кожного четвертого понеділка). Готують її почергово шкільні методичні об'єднання під керівництвом заступника директора школи. Мета методичних оперативних нарад – ознайомлення членів педагогічного колективу з елементами прогресивного, що з'являється в роботі даного педагогічного колективу, учительських колективів району, області, країни, з новими досягненнями світової педагогічної науки.

29

Завдання – привернути увагу вчителів до розв’язання певної проблеми, визначити конкретну програму дій.

Методичні оперативні наради проводяться щомісяця. Готують їх почергово ШМО під керівництвом директора або його заступника.

Нарада - це колективне обговорення окремих питань групою осіб, які безпосередньо зацікавлені у їх вирішенні. Наради можуть бути періодичні і спрямовані на вирішення поточних проблем медичної роботи, короткі і тривалі.

Інформування – метод втручання, за яким особа котра надає інформацію допомагає учасникам, коли вони стикаються з труднощами, надає їм зворотний зв'язок, підгримує у процесі взаємодії.

Інструктивна оперативно-методична нарада – покликана спрямовувати роботу педагогів на виконання поточних навчально-виховних завдань. Приймаються заходи щодо їх реалізації.

Оперативно-методична нарада – підвищення наукового рівня педагогічної роботи, попередження виправлення допущених прорахунків.

Наведемо орієнтовну тематику методичних оперативних нарад:–огляд методичної літератури на допомогу вчителям, які працюють за

новими програмами чи підручниками (вересень);–нове в питаннях педагогіки, психології (огляд методичних журналів,

жовтень);–адреси передового досвіду вчителів-предметників (листопад);–психологічні основи уроку, схема аналізу та самоаналізу уроку

(грудень);–адреси передового досвіду класних керівників (січень);–огляд методичної періодичної преси (умови оптимізації

індивідуального підходу під час роботи зі слабковстигаючими учнями, лютий);

–джерела “скарбнички” передового досвіду (шляхи зниження навчального навантаження учнів, березень);

–аналіз нових надходжень до шкільної бібліотеки (слово вчителя в навчальному процесі, квітень); -

–огляд методичних матеріалів (підручник у руках школяра, травень).

Експрес-інформація – оперативна інформація про публікації фахових видань.

Інформація-шоу (за різними галузями знань) – повідомлення про що-небудь, яке супроводжується музикою.

30

Науково-практичні конференції, педагогічні читання – розвиток колективної творчості. До їх проведення готуються всі члени колективу, які вивчають літературу, ставлять відповідачам запитання, розпочинають дискусію. Проводяться як підсумок роботи над проблемною педагогічною темою, узагальнення педагогічного досвіду. Науково-практична конференція не тільки узагальнює педагогічну практику з точки зору сучасної теорії, але й визначає перспективи розвитку напрямів освіти. Педагогічні читання і конференції супроводжуються виступами учасників, дискусіями і завершується, як правило, прийняттям відповідних рекомендацій та публікацією матеріалів.

Інтернет-конференція – проводиться в режимі чату. Рекомендується для проведення секційних занять, планування РМО, ШМО.

Конференція – комплексна форма узагальнення результатів, підбиття підсумків самостійної, цілеспрямованої пізнавальної діяльності:

конференція з показом фактичних педагогічних досягнень (форма поширення ППД за допомогою мультимедійних засобів);

конференція з обговорення найбільш значущих педагогічних явищ, наукових доповідей, технологій, методик, посібників;

конференція оглядова проводиться з однієї чи кількох пов’язаних між собою актуальних проблем;

науково-практична конференція – одна з форм теоретичної та практичної підготовки педпрацівників на основі вивчення й узагальнення практичного досвіду;

конференція підсумкова - вивчення певної теми; прес-конференція – бесіда, зустріч педагогів із представниками

преси-радіо; конференція тематична з окремої актуальної теми; інтернет-конференція – проводиться в режимі чату.

Педагогічні дискусії – думки висловлені різними вчителями з актуальних спірних проблем.

Консультації – можуть бути усні й письмові, проводяться з метою надання допомоги вчителеві з цією чи іншою проблемою.

Педагогічні читання – важлива форма науково-педагогічної роботи, колективного вивчення й обговорення актуальних науково-методичних проблем.

Прес-діалог – це технологія роботи з періодичною пресою (учасники прес-діалогу виконують роль журналістів).

31

Прес-реаліз – це узагальнена стисла інформація (одна сторінка) про проведений масовий захід.

Проблемний стіл – проводиться з метою розширення та поглиблення знань учителів з проблеми, що розглядається, включення їх у дискусію.

Ігрова діяльністьІгрове моделювання – один з основних видів діяльності людини (поряд

із працею та учінням є гра), вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, де удосконалюється самоуправління поведінкою людини.

Функції гри: комунікативна, розважальна, самореалізації, ігро-терапевтична, діагностична, соціалізації.

Ігрове конструювання. Одержавши певне завдання, учасники методичного засідання, які змагаються, вишукують найкращий варіант розв’язання проблеми. «Розумовий штурм» має для цього величезні можливості.

Ділові ігри як нетрадиційна форма організації методичної роботи дають можливість активізувати творчу ініціативу вчителя, забезпечити високий рівень засвоєння теоретичних знань і професійних умінь

(процес організації і проведення ділової гри можна умовно поділити на чотири етапи:

перший етап — ознайомлення з особливостями гри як форми методичної роботи, а також із загальними вимогами до організації її проведення; другий етап — конструювання гри. Потрібно визначити мету, назву і зміст гри (педагогічну проблему, яку будуть розв'язувати гравці), обсяг теоретичної інформації і практичних умінь, які потрібно засвоїти, розробити сценарій гри; загальні її правила, а також інструкції для гравців і керівника гри; третій етап — організаційна підготовка і проведення. Директор чи його заступник, який організовує гру, роз'яснює вчителям її дидактичний сенс, знайомить їх із загальною програмою і правилами, ставить перед гравцями конкретні завдання, які повинні бути реалізовані. Учителі, які не беруть безпосередньої участі в грі, призначаються експертами, дістають завдання спостерігати, аналізувати й оцінювати, як дотримуються гравці нормативних вимог та імпровізують. Визначається також час, місце, умови і тривалість гри. Для її проведення доцільно створити умови, наближені до реалій шкільного життя; четвертий етап — підбиття підсумків гри, докладний аналіз і оцінка її ролі в системі підвищення методичної і фахової підготовки вчителів).

У ході ділових ігор реалізуються процеси проектування та моделювання. Їх застосування дає змогу реалізувати принцип імітації реальних проблем.

32

Модифікація рольових ігор: особистісно-рольова гра, ситуативно-рольова гра, бліц-ігри, професійні, рольові.

Особистісно-рольова гра – має високий рівень універсалізму в навчальному процесі. Це форма комунікації «мовою дій», концентрація мовного спілкування, почуттів і думок, нагадує ділову, але тут кожному учасникові надається певна роль чи визначається функція. Завдання рольової гри – створення моделей поведінки, вирішення нестандартних ситуацій, випробування себе в незвичних ролях, накопичення нового досвіду.

Гра може проводитись у різноманітних формах: прес-конференція, «круглий стіл», проблемний семінар тощо. Дії кожного учасника регламентуються (ерудити, опоненти, рецензенти та інші).

Ситуативно-рольова гра – за своїми характеристиками більше наближається до ділової гри. Такі ігри можуть імітувати конфліктні ситуації, стажування молодого вчителя тощо.

Бліц-гра – акумулює в собі деякі ознаки таких форм активного навчання, як конкретна ситуація, розігрування ролей, «мозковий штурм» і ділова гра, але різниця параметрами (миттєвістю, легкістю форми, несподіваністю, мінімальним комплектом ролей, обов’язковістю оцінки результату.

Професійна гра – передусім спрямовані на розвиток творчого мислення, формування практичних умінь і навичок, відпрацювання індивідуального стилю спілкування та поведінки під час колективного вирішення завдань.

У процесі проведення ігор використовується метод ігрового моделювання. Визначаються та приймаються відповідні рішення (дії). Для кожного виду гри розробляється необхідне організаційно-методичне забезпечення, яке містить план-проспект гри, обґрунтування проблемної теми, дидактичної мети та ключових завдань. Її концептуальних положень.

Раз на два роки можна проводити «педагогічну олімпіаду», у якій беруть участь усі вчителі і вихователі школи незалежно від стажу і досвіду роботи. Олімпіада триває впродовж навчального року і передбачає кілька етапів. Перший проводиться у вигляді конкурсу нестандартних уроків чи виховних заходів, другий — як фестиваль методичних ідей, третій — як педагогічні читання (захист педагогами рефератів і творчих тем). На заключному етапі проводиться педагогічний ринг, де кандидати в переможці змагаються у розв'язанні педагогічних завдань. їх бажано заохотити матеріально, їм присуджується (за домовленістю з РМК) вища кваліфікаційна категорія.

Групова робота «Криголами» - призначені «розтопити лід відчуження», який може виникати між учасниками в процесі спільної

33

діяльності, зняти психо-емоційну напругу. З цією метою доцільно провести нескладні вправи, які можуть позитивно впливати на вияв активності учасників заняття. Використання цього методу вносить суттєву розрядку.

Нестандартні форми методичної роботиІнноваційна освітня діяльність – це розробка, розповсюдження та

застосування освітніх інновацій, результат творчого пошуку оригінальних, нестандартних рішень, різноманітних педагогічних проблем, прямим продуктом творчого пошуку можуть бути нові навчальні технології, ідеї, форми та методи, нестандартні підходи у навчанні, вихованні, управлінні.

Види освітніх інновацій: створені давно, щойно створені, щойно створені і проходять апробацію, знаходять в стадії розробки.

Структура методичної роботи - втілюється у різних формах, різними методами й засобами через традиційні і нетрадиційні форми організації методичної роботи. Зміст, цілі та визначені пріоритетні напрями внутрішкільної методичної роботи окреслюються у схематичній структурі методичної роботи на поточний навчальний рік.

Структура включає взаємопов’язані елементи, колективні форми роботи: педагогічна рада, методична рада, методичні об’єднання, творчі майстерні педагогів, семінари, творчі групи, педагогічні читання, науково-практичні конференції, педагогічні виставки, конкурси; індивідуальні форми роботи, які використовуються для задоволення особистих потреб і конкретних запитів педагогічних працівників (наставництво, консультації, стажування, самоосвіта, індивідуальна методична допомога); масові форми роботи (останнім часом використовуються нетрадиційні (за методикою колективної творчості):- Професійні конкурси, насамперед конкурс «Учитель року».- Авторські школи педагогів.- Педагогічні читання та науково-практичні конференції.- Творчі портрети.- Педагогічні вернісажі.- Аукціони.- Методичні тижні.- Методичний фестиваль.- Методичний ринг.- Педагогічний КВК.- Ярмарок педагогічної творчості.- Панорама методичних ідей і знахідок.- Клуб творчих педагогів, класних керівників.- Ділові ігри, ігрове конструювання.- Організаційно-діяльнісні ігри.- Конкурс „Класний керівник року”.- Методичний аукціон.- Круглі столи з актуальних виховних проблем.

34

- Калейдоскоп методичних новинок.- Захист творчих проектів, концепцій.- Продуктивна гра.- Лабораторія невирішених проблем.- Методичний міст.- Тренінги.- Педагогічні вітальні.- Аналіз конкретних ситуацій.- Творчі звіти учителів, педагогічного колективу.- Педагогічний портрет творчого колективу, творчого вчителя.- Моделювання уроків, структури методичної роботи, планів, професійної діяльності. - Фестивалі педагогічних ідей і знахідок

Методична естафета – форма методичної роботи, яка складається з декількох етапів і сприяє впровадженню ППД.

І етап – «від творчого прийому до творчого уроку» учитель демонструє нестандартні прийоми, інтерактивні методи, засоби навчання, саморобні навчальні посібники, ігри, тощо;

ІІ етап – «калейдоскоп нестандартних уроків», у ході якого аналізуються творчі знахідки вчителів: уроки-роздуми, диспути, лекції, семінари-заліки тощо.

ІІІ етап – «трибуна вільних думок» учителі захищають моделі уроків, беруть участь у диспуті «джерела педагогічної творчості».

Методична панорама – колективно-групова форма роботи, що передбачає ознайомлення з досвідом педагогічної діяльності групи вчителів, який має спільне тематичні спілкування.

Педагогічний ярмарок – пропонується для спільного засідання школи молодого вчителя та школи педагогічної майстерності (для досвідчених вчителів).

«Круглий стіл» - заняття з проблематики досліджуваної теми, учасники відповідають на запитання та ставлять свої.

Методичний аукціон – використовується головний принцип аукціону.

Методичний калейдоскоп – подача швидкої зміни питань, метод, технологій.

Методичний лабіринт – вирішують складні питання або завдання на які необхідно дати відповідь.

Методичний ярмарок – своєрідний конкурс педагогів у декілька турів.

35

Листівка-презентація – друкований листок із короткою інформацією про досвід роботи (вказівкою вихідних даних, анотацією, відображенням змісту, фотографіями).

Медіатека – центр інформаційної інфраструктури освітнього закладу.

Методичний фестиваль проводиться з метою обміну досвідом роботи, запровадження в практику педагогічних ідей. Автори ідей і знахідок біля спеціальних стендів надають охочим консультації. Заявки на виховні заходи, методичні ідеї, цікаві педагогічні знахідки учасники фестивалю подають завчасно, лише після цього складається програма фестивалю.

Педагогічна майстерня – підвищує ефективність науково-методичної роботи вчителів.

Педагогічна шкатулка – матеріали аукціону педагогічних ідей.

Педагогічний КВК проводиться за відомим традиційним сценарієм і передбачає зустріч команд педагогів. Така форма методичної роботи значно активізує всі форми: масові, групові. індивідуальні, особливо в підготовчий період.

Педагогічний брифінг – інформаційна бесіда, пояснення важливих рішень МОН України.

Педагогічний клуб – інноваційна, самокерована і саморегульована організація педагогічного спілкування. Передбачає розширення педагогічного та загальнокультурного кругозору, формування навичок комунікативної культури.

Педагогічний міст – неформальні візити, основною метою яких є обмін досвідом.

Педагогічний ринг – змагання педагогів у розв’язанні педагогічних завдань.

Методичний ринг — форма методичної роботи, яка сприяє вдосконаленню знань учителів, дає можливість виявити ерудицію. Він може проводитися, коли виникають суперечки чи діаметрально протилежні думки. Готуються опоненти, групи підтримки.

Коктейль-презентація – масовий захід, який відбувається з метою оголошення плану масових заходів.

36

Аукціон. Ведучий називає тему, завдання чи питання, дає сигнал (гонг) і починає відлік. Група аналізу оцінює логічність відповіді на дане питання, готує опонентів, підбиває підсумки, знімає напруженість у разі її виникнення.

Методичний міст — різновид дискусії. Для участі в цій формі роботи залучаються вчителі різних шкіл, керівники методичних об'єднань, батьки, учні. Роль ведучого виконує заступник директора школи.

Педагогічний КВК проводиться за відомим традиційним сценарієм і передбачає зустріч команд педагогів. Така форма методичної роботи значно активізує всі форми: масові, групові, індивідуальні, особливо в підготовчий період.

Аналіз конкретних ситуацій. З приводу навчальної ситуації, яку повідомляє методист, відбувається обговорення, пропонуються варіанти можливих розв'язків, обираються оптимальні.

Робота в мікрогрупах (три-шість осіб), які створюються на добровільних засадах для засвоєння якої-небудь нової концепції, теорії. Спочатку кожен член групи самостійно вивчає нову розробку або фрагмент, потім доповідає своїм колегам, які його доповнюють, коригують, обмінюються думками і врешті реалізують ідею у своїй практиці.

Наукова організація педагогічної праці (НОПП) – система науково-обгрунтованих заходів, спрямованих на систематичне вдосконалення педагогічної праці та її умов – забезпечення максимальної ефективності навчання і виховання учнів за раціонального використання часу, сил, засобів, як педагога, так і учня. НОПП передбачає вміння працювати, вдосконалюючи прийоми і методи праці.

Науково-дослідна діяльність – інтелектуальна творча діяльність, спрямована на здобуття і використання нових знань. У межах науково-дослідної діяльності здійснюються наукові дослідження: фундаментальні та прикладні.

Предметний тиждень – комплекс навчально-виховних заходів, спрямованих на розвиток творчості учнів, поглиблення та поширення знань з предметів, збагачення науково-методичного досвіду вчителів.

Предметні тижні проводяться ШМО не частіше 1 разу намісять та не більше 3 разів на семестр.

Предметні тижні проводяться з різних навчальних предметів.Кожен тиждень повинен мати належне інформаційне забезпечення.Для організації та проведення тижня видається наказ по школі, після

проведення тижня пишеться наказ по школі про підсумки його проведення.

37

Під час проведення предметного тижня проводять: засідання ШМО, творчих груп, організовують відвідування аналіз і самоаналіз уроків, проводять семінари, творчі звіти, дискусії, «Круглі столи», випускають методичні бюлетені, організовують виставки, читають лекції, проводять науково-практичні конференції, педагогічні читання, класні та позакласні шкільні заходи з учнями.

Методичний тиждень – форма роботи з педагогічними кадрами, спрямована на надання науково-методичної допомоги педагогічному колективу окремого навчального закладу. Це заходи, метою яких є удосконалення професійної майстерності вчителів, збагачення їхнього педагогічного досвіду, звіт про творчі досягнення вчителів, методичний тиждень проводиться раз на рік у кожному шкільному методичному об’єднанні вчителів школи. Як правило, тиждень планується заздалегідь і проводиться у зв’язку з атестацією школи.

Науково-методичні фестивалі та ярмарки педагогічних ідей – Москві заходи, які мають між собою багато спільного. Їхнє призначення – громадський огляд та оцінка науково-методичних здобутків. Проведення фестивалів та ярмарків – складний процес, який потребує довготривалої підготовки. Такі заходи доцільно проводити не частіше, ніж 1 раз на 2 роки.

«Мозкова атака» - один із системних методів пошуку та активізації колективної творчої діяльності, метод групового навчання і стимулювання пізнавальної активності, заснований на процесі спільного вирішення проблем у ході спеціально-організованої дискусії. Цей метод є одним із ефективних засобів розв’язання творчих завдань у навчанні, оскільки групується на психологічному ефекті, ланцюжкової реакції ідей, активізації інтелектуальної активності учасників.

Методичний ринг – сприяє вдосконаленню знань учителів, виявляє їх ерудицію, проводиться у разі виникнення суперечностей, наявності альтернативних точок зору, діаметрально-протилежних думок. Проводиться в чотири етапи:

І – готуються групи опонентів, кожна з яких має групу підтримки;ІІ – вибір методичної проблеми;ІІІ – захист методичної ідеї;ІV – підбиття підсумків.

Методичний міст – найактивніша форма методичної роботи, яка проводиться для удосконалення практичних навичок з проблем навчання і виховання.

Для участі в методичному мості залучаються медпрацівники різних шкіл, роль ведучого виконує методист РМК. Методичний міст – різновид дискусії.

38

Ярмарка педагогічної творчості – завдання якої полягає у висвітленні досягнень педагогічного колективу у справі реформування освітньої системи впровадження інтерактивних методик, інноваційних технологій, ППД у навчально-виховний процес.

«Мікрофон» - різновид загально групового обговорення проблеми, яке надає можливість кожному сказати щось швидко, висловлюючи свою думку чи позицію по черзі.

«Навчаючи – учусь» метод використовується при вивченні блоку інформації або при узагальненні ППД. Він дає можливість передавати свої знання іншим людям.

Дебати - це обговорення будь-якого питання, обмін думками, полеміка, дискутування. Можуть допомогти пояснити думки щодо суперечливих проблем і надати можливість побачити реальну перспективу. Як форму бажано використовувати дебати «акваріум» чи «телевізійні дебати».

Коло. Вправа, де кожен має можливість сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання чи висловлюючи свою думку або позицію. Кола корисні для швидкого моніторингу.

«Круглий стіл» - метод тренінгової роботи розрахований як на малі, так і великі групи.

У рамках методичної роботи можна використовувати типи проектів: дослідницькі, літературно- історично- краєнавчо- екологічно-творчі, інформаційні, практично-орієнтовані.

За тривалістю проведення проекти можуть бути короткотерміновими (розроблені на 1 – 2 уроки), середньої тривалості (від тижня до місяця), довготермінові (від місяця до кількох місяців).

Групова дискусія – це спільне обговорення якогось суперечливого питання, що дає змогу прояснити думки, позиції та установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування.

Дискусії можуть бути структуровані, тематичні.

Педагогічна ситуація – сукупність умов і обставин, які вимагають швидкого прийняття педагогічно правильного рішення.

Розв’язання педагогічних ситуацій сприяють (практикуми, педради, самоосвіта педагогів).

Проблемний стіл – форма методичної роботи з педагогічними кадрами, яка забезпечує глибокий аналіз визначеної проблеми, активну участь

39

учителів у обговоренні поставлених питань, колегіальне визначення конкретних шляхів удосконалення методичної роботи та піднесення якості навчально-виховного процесу.

Наукове товариство школи – добровільне творче об’єднання учнів, які прагнуть удосконалювати свої знання в певній галузі науки, мистецтва, техніки і виробництва, розвивати свій інтелект. Зміст і форми роботи, організація і проведення окремих дослідницьких робіт.

Основа методу проектів – сукупність певних дій, документів, текстів, для створення реального об’єкта, предмета, створення різноманітного теоретичного продукту.

Проективне моделювання — допоміжний метод групової роботи, що уможливлює діагностику й прогнозоване передбачення.

Моделювання – метод пізнання, який складається з побудови та дослідження моделей.

Створення та захист мультимедійних проектів – це новий вид діяльності для вчителів та учнів за допомогою комп’ютерних технологій. Кульмінація проектної роботи – захист презентації.

Проектування технологій навчання – це індивідуальна діяльність учителя, спрямована на розробку цілісного педагогічного процесу.

Науково-дослідна діяльність включає спеціальну науково-організовані дослідження або спостереження актуальних педагогічних явищ у визначених умовах; творчий процес узагальнення одержаних результатів та оформлення науково-обгрунтованих висновків щодо покращення педагогічної практики. За формами і умовами проводиться лабораторний експеримент, природний експеримент. Науково-дослідна робота починається з розробки програми дослідження, в якій визначаються: об’єкт та предмет дослідження, мета та основні завдання, робоча гіпотеза, база, етапи дослідження.

Науково-педагогічне дослідження – процес формування нових педагогічних знань.

Робота над індивідуальною педагогічною проблемною темою – це така тема, по якій досліджуються протиріччя між існуючою конкретною практикою та вимогами до неї, що висуваються розвиток сучасної освіти та досягненням психолого-педагогічної науки.

Вимоги до дослідження проблемної теми: актуальність, потреби практики, прогнозованість віддачі, технологічні можливості та доступність для дослідження.

40

Творчий звіт учителя – це форма методичної роботи, спрямована пошук, підтримку та пропаганду ППД, це комплексна форма атестації, тому вона повинна мати цілісний характер та містити не менш, як два-три заходи, обов’язковим має бути публічне представлення досвіду роботи чи результатів діяльності.

Об’єктом творчого звіту вчителя можуть бути: розробки оригінального планування, нової методики проведення уроку, оригінальні дидактичні матеріали, авторські навчальні програми, посібники, реферати з описом та аналізом досвіду творчої діяльності вчителя, творчий звіт може реалізовуватися через педагогічні майстерні, майстер-класи, круглі столи, презентації, методичні виставки, перегляд відео матеріалів, фотоальбомів тощо.

Творчий звіт учителя готує методична рада школи (розробляє план проведення, організовує консультації, бібліографічні огляди, виставки творчих робіт, розробки дидактичних матеріалів). На ньому проводиться захист творчих робіт, проектів, моделей, доповідей, досліджень.

Творчий портрет учителя - ця форма методичної роботи спрямована на пошук, підтримку і пропаганду педагогічних здобутків учителя, формування творчої активності, розвиток ініціативи педагога, узагальнення і поширення його досвіду, зростання авторитету.

Педагогічна виставка (завдання педагогічної виставки) – демонстрування досягнень педагогічного колективу щодо пропаганди нових зразків навчально-виховної роботи та науково-методичної діяльності педагогів, поширення ППД, висвітлення діяльності батьківських і учнівських органів самоврядування.

Науково-просвітницька робота – через видавничу діяльність, виступи на конференціях, педагогічних читаннях та публікації виступів в пресі.

Інформаційний бюлетень – рекомендаційні чи інформаційні повідомлення за певними темами або проблемами.

Кейс-стаді (метод) – навчання за допомогою аналізу конкретних ситуацій, створення проблемної ситуації на основі фактів із реального життя.

Кейс-метод – метод обговорення аналізу випадку, ситуації із зазначенням певної хронології.

Моніторинг Моніторинг – безперервне стеження за якимось процесом з метою

виявлення його відповідності бажаному результату:

41

o моніторинг виховний – спостереження за різними сторонами виховного процесу;

o моніторинг виховної роботи школи – це система оцінювання діяльності учнів і педагогів, яка базується на огляді досягнень учнів і педагогів;

o моніторинг дидактичний – стеження за різними аспектами навчально-виховного процесу;

o моніторинг розвитку системи освіти – систематичне спостереження за процесом якісних і кількісних змін у межах певної системи;

o моніторинг соціально-психологічний – відстеження системи колективно-групових, особистісних стосунків;

o моніторинг у педагогіці – регулярне дослідження показників розвитку особистості;

o моніторинг управлінський - дослідження взаємодії різних управлінських рівнів;

o моніторинг якості освіти – це систематична та регулярна процедура збереження даних щодо важливих освітніх аспектів, на національному, регіональному та місцевих рівнях;

o моніторинговий контроль – ке комплекс контрольних процедур спрямованих на оцінку процесу розвитку, внесення коректив і прийняття управлінських рішень.

Система моніторингу – форма неперервної творчої взаємодії, що спрямовує та координує ціннісно-змістові устремління всіх учасників освітнього процесу і дає змогу здійснити професійну діяльність у вигляді короткострокових або довгострокових цільових програм.

Внутрішньо шкільний моніторинг фіксує: управлінську діяльність, професійну майстерність, успішність навчання, виховну роботу, психологічний стан та збереження здоров’я.

Етапи моніторингового дослідження: визначення мети та планування дослідження;розроблення інструментарію;проведення дослідження;збір та опрацювання результатів;аналіз, коригування та інтерпретація результатів дослідження;підготовка висновків, порівняльних схем, таблиць, діаграм.

Пілотажне дослідження - пробно-пошуковий тип дослідження, яке проводиться за спрощеною формою.

Педагогічне тестування – (усне чи письмове опитування за спеціально підготовленими запитаннями) сукупність методичних та організаційних заходів, що забезпечують розробку педагогічних тестів.

42

Технологічна матриця – форма подання відбору змісту освіти для конструювання тестів шкільної успішності.

Передовий педагогічний досвідПередовий педагогічний досвід – навчально-виховна організаційно-

педагогічна діяльність, у процесі якої стабільні позитивні результати в розв’язанні актуальних педагогічних проблем забезпечуються використанням оригінальних форм, методів, прийомів, засобів, навчання та виховання, нових освітніх систем або інтеграцій традиційних форм, прийомів та засобів.

Передовий педагогічний досвід – це сукупність знань, умінь і навичок, набутих педагогом у процесі практичної навчально-виховної роботи. ППД поділяють на індивідуальний та колективний, дослідницький і новаторський. Розрізняють ППД зразковий і новаторський.

Зразковий – уміло використовуються досягнення педагогічної науки, методичні рекомендації методистів, досвід інших педагогів,

Новаторський – вміло використовуються досягнення педагогічної науки, здійснюється дослідницька та експериментальна робота, раціоналіторство.

ППД є підґрунтям, на якому зростає професійна майстерність учителя, У системі роботи керівників школи, ШМО створюють картки виявлення

та вивчення ПД.За результатами вивчення та узагальнення ППД видаються буклети,

листівки, презентаційні посібними об’єктів ППД.Орієнтований план повинен відповідати темі, меті, завданням, основним

етапам роботи і може включати такі розділи: - організаційно-підготовча робота;- організаційно-методична робота з автором досвіду;- вивчення досвіду;- узагальнення матеріалів вивченого досвіду;- впровадження вивченого ППД.

Перспективний педагогічний досвід – система творчої, оптимальної, повторювальної діяльності педагога з елементами новизни, яка дає стабільні позитивні результати.

Новаторський педагогічний досвід – породжений радикально новою педагогічною ідеєю навчально-виховної, організаційно-педагогічної діяльності.

Панорама педагогічних досягнень – сукупність творчих засобів, за допомогою яких педагоги пропагують свій досвід роботи.

Портфоліо вчителя – документальне свідчення майстерності учителя, оцінка рівня його професіоналізму (може бути представлене на паперових

43

носіях і в електронній версії. Електронна версія оформляється у вигляді презентації).

Презентація – публічна репрезентація чогось нового, що було створено чи досягнуто вчителем.

Творча галерея – розгорнута тематична виставкова композиція, яка поєднує в собі творчі доробки вчителів, книги, статті, картини, малюнки, презентує результати творчої діяльності вчителів різного фаху.

Тиждень відкритих дверей педагогів-майстрів – термін, призначений для проведення певних заходів педагогами-майстрами за певною проблемо (темою).

Фестиваль педагогічної творчості – масовий захід, на якому представлені досягнення педагогів школи (району).

Фестиваль методичних ідей – показ, огляд досягнень педагогів у розробці методичних ідей щодо їхнього впровадження в практику.

Методичний бенефіс – групова форма роботи, яка передбачає комплексне ознайомлення з носієм ППД, доповідь-розповідь про зміст досвіду, відвідування уроків.

Бенефіс педагога – проводиться за окремим сценарієм як пропаганда ППД вчителя.

Методична олімпіада-конкурс – індивідуально-групова форма організації практичної розробки вчителями певної педагогічної проблеми та представлення її у вигляді творчої роботи. Проводиться за спеціально розробленим положенням.

Методичний дискусійний клуб - групова форма роботи, різновид ділової гри, де вирішуються певні педагогічні проблеми.

Методичний турнір – нетрадиційна колективна форма роботи з педпрацівниками, спрямована на пошук, розвиток, підтримку ППД.

Методичні гостини – індивідуально-групова форма, яка передбачає взаємообмін педагогічними делегаціями шкіл.

Методичні посиденьки – вирішення проблемного питання в невимушеній розмові (за чаєм).

44

Поєднують традиційні форми роботи з дозвіллям: мала академія народ-ної педагогіки, вечорниці, урок-панорама, презентація педагогічної новинки, педагогічний портрет творчого колективу тощо.

Рейтинг, аналіз Рейтинг – метод оцінювання певного педагогічного явища за

результатами діяльності.

«Контент-аналіз» - аналіз документів.

Аналіз документів. Існують різні види матеріалів, які містять важливу інформацію. Це плани роботи школи, методичних об’єднань, самоосвітньої роботи, протоколи і стенограми нарад, засідань, конференцій, записи про хід взаємовідвідування навчальних занять учителів, статистична інформація про рівень навчальних досягнень учнів.

Аналітичний опис – прийом усного викладу статистичних фактів.

Творча праця містить колажі, креслення, схеми, діаграми, таблиці, моделювання, складання програм, тестів, планів. Може відбуватися як індивідуально, так і в групі з метою виявлення наявних проблем чи іншим шляхом. Важливо пам'ятати, що ця форма — рушій ідей.

Самоосвіта Важливою формою підвищення наукового, фахового та методичного

рівня вчителя є самоосвіта. Самоосвіта – це індивідуальна і, як правило, самостійна діяльність

педагогічного працівника щодо підвищення особистого рівня професійної компетентності, це знання, набуті самостійно, з урахуванням особистих інтересів та об’єктивних потреб загальноосвітньої школи, із різних джерел – до тих, що отримані в базових навчальних закладах. Характерним для самоосвіти педагога є те, що результат такої роботи – розвиток учнів, а не тільки самоудосконалення в особистому та професійному планах.

У процесі самоосвіти він вивчає нову літературу з педагогіки, психології, методики викладання навчальної дисципліни, матеріали передового педагогічного досвіду, знайомиться з педагогічними та методичними журналами, збірниками. Одним із видів самостійної діяльності вчителя є робота над методичною темою, яка повинна відповідати тій проблемі, над якою працює школа. Результати роботи вчитель оформляє як реферат чи доповідь, з якими виступає на засіданні методичного об’єднання чи творчої групи, або на науково-практичній конференції.

Керування процесом самоосвіти має певну циклічну форму. Порівняно замкнений цикл такої управлінської діяльності може складатися з семи етапів.

45

Перший етап – інформаційно-аналітичний (діалогічний): збирання й аналіз інформації про вчителів, рівень їхньої професійної компетентності й стан самоосвітньої діяльності.

Другий етап - прийняття управлінського рішення про поглиблення професійної компетентності педагогів через організацію їхньої самоосвітньої діяльності; визначення професійних запитів і об'єктивних потреб учителів професійно вдосконалюватися; з'ясування потреб щодо різних форм підвищення кваліфікації, в тім числі - самоосвіти.

Третій етап - постановка цілей і прогнозування результатів самоосвіти; з'ясування з учителем його бажання і, відповідно, важливих для нього форм підвищення професійного і загальнокультурного рівнів.

Четвертий етап - планування діяльності заступника директора з підвищення професійної компетентності через його самоосвіту; переведення загальної мети на рівень конкретних завдань особистісного і колективного керівництва педагогічним колективом у різних сферах управлінської діяльності - методичній роботі, проблемному семінарі, творчих лабораторіях, індивідуальній роботі з педагогами.

П'ятий етап - організація самоосвітньої діяльності вчителів з метою їхнього професійного вдосконалення в процесі практичної діяльності; керівництво роботою методичних об'єднань; організація роботи проблемного семінару з самоосвіти; розроблення змісту діяльності творчих лабораторій з нових проблем освіти.

Шостий етап - регулювання і коригування самоосвіти вчителів заступником директора; індивідуальна робота з учителями в напрямі розвитку їхньої професійної і громадської самосвідомості (у процесі педагогічного аналізу відвіданих заступником директора уроків, позакласних заходів тощо).

Сьомий етап - аналіз ефективності керівництва самоосвітою вчителів; виявлення позитивного в діяльності педагогів; узагальнення їхнього досвіду: проведення науково-практичних конференцій, звітів тощо; впровадження інновацій у практичну діяльність.

Обговорення книг, статей – своєрідне колективне міркування, колективний роздум, вільна дискусія, предметом якої є обговорення прочитаного.

«Обери позицію» - пропонується проблемне питання та протилежні думки.

Огляди періодичних видань, література – вид бібліографічної діяльності.

Бібліографічні огляди, обговорення літератури, статей, журналів – це канали, за якими оперативно надходить до вчителя інформація – важлива передумова підвищення рівня й ефективності навчально-виховного процесу.

46

Виставка-відгук – складається з відгуків про книгу.

Виставка-відвертість – психолого-педагогічної літератури.

Виставка-діалог – взаємозбагачуючий діалог між бібліотекарем та читачами.

Виставка-диспут – передбачає диспут.

Виставка-досьє – припускає збір фактичних даних.

Виставка-знайомство – знайомство читачів з цікавою людиною.

Виставка-календар – оформлення календаря народних дат.

Виставка нових надходжень – інформація про новинки літератури.

Виставка одного автора – організовується до адресата автора.

Виставка однієї книги – супроводжується яскравим плакатом.

Виставки-персоналії – присвячуються пропаганді творчості окремих авторів.

Виставка-презентація – реклама, прем’єра.

Виставка-рекомендація – з будь-яких проблем, тем.Оптимізація методичної роботи в школі повинна йти насамперед шляхом

розвитку творчості педагогічного колективу.Методична озброєність учителя може змінити його педагогічну

культуру. В цьому випадку необхідне раціональне поєднання педагогіки, психології, методики фахових і багатьох інших знань. Читання літератури має бути важливою частиною професійного життя вчителя.

Розвиток творчих здібностей учителів може бути досягнутий лише тоді, коли саме методична робота буде творчою. Якщо колектив працює творчо, з'являється значний резерв економії часу і сили у керівників школи, що відкриває нові можливості до творчого зростання.

ВисновкиОдним із обов’язків педагогічних працівників є постійне підвищення

професійного рівня, педагогічної майстерності, загальної і політичної культури. Цьому значною мірою допомагає організація методичної роботи з учителями, що сприяє розв’язанню актуальних проблем навчально-виховного

47

процесу. У діяльності методичних об’єднань, творчих груп використовуються як теоретичні, так і практичні форми роботи.

До теоретичних форм відносяться спільне вивчення навчальних програм; ознайомлення з підручниками, посібниками, з новинками психолого-педагогічної і методичної літератури; вибір оптимальних форм, методів і прийомів навчальної діяльності на уроці.

Змістом методичної роботи з педагогічними працівниками є вдосконалення форм і методів навчання та виховання, організації позакласної та позашкільної виховної роботи, взаємозв’язку школи і сім’ї, впровадження в практику роботи досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду, здійснення внутрішкільного контролю і надання методичної допомоги в роботі вчителів, вихователів.

Центром становлення педагогів є шкільний методичний кабінет, який повинен бути організований у кожній школі. При шкільному методкабінеті створюється методрада, що затверджується педагогічною радою на початку навчального року.

48

49