MAKET KONFER 2015eprints.cdu.edu.ua/513/1/%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%B5%EF%BF... · 2016. 6. 22. · відзначення 200річчя від дня народження Тараса

УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІЧЕРКАСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ

СПІЛКИ КРАЄЗНАВЦІВ УКРАЇНИЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ЧЧЕЕРРККААЩЩИИННААВВ ККООННТТЕЕККССТТІІ ІІССТТООРРІІЇЇ

УУККРРААЇЇННИИ

Матеріали Сьомої науково�краєзнавчої конференції «Черкащина в контексті історії України»,

присвяченої 200�річчю від дня народження Т. Г. Шевченка та 60�річчю утворення

Черкаської області

ЧеркасиВертикаль

2015

УДК 94 (477. 46)ББК 63.3 (4 УКР – 4 ЧЕК)

Ч�48

Рекомендовано до друку президією правління Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, протокол № 1 від 23 січня 2014 року

Редакторупорядник:В. М. Мельниченко – голова правління Черкаської обласної організації

Національної спілки краєзнавців України, кандидатісторичних наук, професор Черкаського національ$ного університету імені Богдана Хмельницького.

Ч�48 Черкащина в контексті історії України. Матеріали Сьомої науково0краєзнавчої конференції «Черкащина в контексті історії України», присвяченої 2000річчю від дня народження Т. Г. Шевченка та 600річчю утворення Черкаської області. /редактор0упорядник В. М. Мельниченко. – Черкаси: “Вертикаль”,видавець Кандич С. Г., 2015. – 504 с.ISBN 978�966�2256�

Пропонований збірник науково0краєзнавчих праць складаютьматеріали Сьомої науково0краєзнавчої конференції «Черкащина вконтексті історії України», присвяченої 2000річчю від дня народженняТ. Г. Шевченка та 600річчю утворення Черкаської області, якавідбулася 28 листопада 2013 р.

Розрахований на науковців, викладачів, учителів, краєзнавців,аспірантів, студентів, учнів, усіх, хто цікавиться минулим свогорідного краю, життям і творчістю Т. Г. Шевченка.

Матеріали збірника подаються у авторській редакції.УДК 94 (477. 46)ББК 63.3 (4 УКР – 4 ЧЕК)

ISBN 9780966022560

© Український інститут національної пам’яті, 2015© Обласна організація Національної спілки краєзнавців України, 2015© Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2015

3

СЬОМА НАУКОВО�ПРАКТИЧНАКОНФЕРЕНЦІЯ ЧЕРКАЩИНИ

28 листопада 2013 року в Черкаському національномууніверситеті імені Богдана Хмельницького відбулася Сьоманауково�краєзнавча конференція «Черкащина в контекстіісторії України», присвячена 200�річчю від дня народженняТ. Г. Шевченка та 60�річчю утворення Черкаської області.

Цією конференцією Черкаська обласна організаціяНаціональної спілки краєзнавців України спільно з науков�цями Українського інституту національної пам’яті, закладамиосвіти та історико�культурними заповідниками продовжилазапочатковане у 2003 році, напередодні відзначення 50�річчяутворення Черкаської області, проведення обласних науково�краєзнавчих конференцій – важливу складову частинусистемної роботи зі створення повноцінної і науковообґрунтованої історії Черкащини.

Учасники конференції – краєзнавці області: науковці,працівники музеїв, освітніх закладів, архівів, історико�культурних заповідників у своїх повідомленнях розкрили різніаспекти життя і діяльності Т. Г. Шевченка, пов’язані зЧеркащиною, висвітлили роботу, спрямовану на увічнення івшанування пам’яті великого Кобзаря на його батьківщині.Окремий напрямок роботи конференції склала тема історіїЧеркаської області, якій у 2014 році виповнилося 60 років відчасу утворення.

На початку конференції було оголошено привітання головиНаціональної спілки краєзнавців України, члена�кореспонден�та НАН України О. П. РЕЄНТА. Учасників конференціїпривітали проректор Черкаського національного університетуімені Богдана Хмельницького, доктор педагогічних наук,професор Н. А. ТАРАСЕНКОВА, директор ННІ історії іфілософії університету, доктор історичних наук, професор Н. І. ЗЕМЗЮЛІНА.

4 ЧЕРКАЩИНА В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

З доповідями на пленарному засіданні виступили: кандидатісторичних наук, старший науковий співробітник Україн�ського інституту національної пам’яті Б. А. КОРОЛЕНКО –«Тарас Шевченко в комеморативній політиці незалежноїУкраїни», доктор філологічних наук, професор, завідувачкафедри української літератури і компаративістики Черкась�кого національного університету імені Богдана Хмельницького,член НСКУ В. Т. ПОЛІЩУК – «Літературна ШевченкіанаЧеркащини», завідувач відділу «Історія Шевченкової могили»Шевченківського національного заповідника, член НСКУ Р. В. ТАНАНА – «Газета «Каневская неделя» про Т. Г. Шев�ченка», кандидат історичних наук, професор Черкаськогонаціонального університету імені Богдана Хмельницького,голова обласної організації НСКУ В. М. МЕЛЬНИЧЕНКО –«Черкаська область: утворення та етапи розвитку», докторісторичних наук, професор Черкаського національного універ�ситету імені Богдана Хмельницького, член НСКУ А. Ю. ЧАБАН –«Черкаська область на сучасній карті України».

Робота конференції продовжилася в тематичних секціях.

Т. Г. ШЕВЧЕНКО І ЧЕРКАЩИНА

ББ.. АА.. ККооррооллееннккоо

ТАРАС ШЕВЧЕНКО В КОМЕМОРАТИВНІЙ ПОЛІТИЦІ

НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ

Образ Тараса Шевченка в культурному ландшафті таінформаційному просторі України є унікальним, що засвідчуєйого виключне місце в державній комеморативній політиці*.Тарас Шевченко – єдиний з історичних постатей українськогонароду, вшанований щорічними урочистостями з увічненняпам’яті на державному рівні. Окрім Шевченкових комеморацій,щорічно в Україні відзначаються лише День Перемоги уВеликій Вітчизняній війні, День Конституції України та ДеньНезалежності України. Очевидно, що практики з ушануванняпам’яті Кобзаря на найвищому державному рівні є ще й своєрід0ним культом, з одного боку самоідентифікації та, з іншого,символічної репрезентації та легітимації політичного істебліш0менту України в очах громадськості саме як української влади.

2014 року виповнюється 2000ліття від дня народженняТараса Григоровича Шевченка, що відзначатиметься в Україніна найвищому державному рівні. Указом Президента Українивід 11 квітня 2012 року «Про додаткові заходи з підготовки тавідзначення 2000річчя від дня народження Тараса Шевченка»передбачено широку програму заходів з ушанування пам’ятівизначного сина українського народу та проголошено 2014 рік вУкраїні Роком Тараса Шевченка [1].

* Під терміном «комеморація» маємо на увазі ритуали з ушанування пам’яті або ж,за словами Пола Коннертона «меморіальні церемонії», що апелюють до минулого тавпливають на формування спільної пам’яті [Коннертон П. Як суспільствапам’ятають / Пер. з англ. С. Шліпченко. – К.: Ніка$Центр, 2004. – С. 75–76].


Шевченківські дні вже традиційно є очікуваним інформацій0ним приводом та сюжетом в прайм0таймі загальнонаціональнихі регіональних телеканалів, друкованих та електронних мас0медіа. Вони відзначаються як представниками влади, так іопозиції, у формальному та неформальному середовищах, як умістах, так і селах, в Україні та діаспорі. Все це засвідчує унікаль0не місце та виключну консенсусність меморіальної постатіТараса Шевченка в національній пам’яті українського народу. Засправедливим висловлюванням німецької дослідниці ЄнніАльварт, співробітниці Центру вивчення історії та культуриЦентрально0Східної Європи при Університеті Ляйпциґа, якавивчає місце українського поета у культурі пам’яті та історичнійполітиці сучасної України: «Шевченко – чи не єдине «місцепам’яті», яке не роз’єднує, а поєднує українців» [2].

Зважаючи, що за період незалежності сформувався цілийкорпус урядових постанов і розпоряджень, указів президентів,постанов Верховної Ради України, присвячених ушануваннюпам’яті визначного українця, метою статті є дослідженняофіційної Шевченкової комеморативної політики упродовж1992–2013 рр., її вербальної символіки, змісту та основнихнапрямків через призму аналізу меморіальної документаціївищих органів влади України.

Побіжний огляд традиції вшанування пам’яті ТарасаШевченка засвідчує, що сучасний український Шевченківкомеморативний канон (маємо на увазі усталений й такий, щовизнається абсолютною більшістю суспільства набір практикдля вшанування пам’яті певної історичної події або персоналії),започаткований одразу по смерті поета діячами прогресивноїукраїнської громадськості, сформувався й утрадиційнивсяпереважно в радянську добу, в ході масштабних ювілейнихсвяткувань 1939 та 19600х років. Саме тому цікавим може бутипроведення аналогій між радянським та українським Шевчен0ковими меморіальними канонами у частині специфіки при0таманних обом комеморативних практик, їх спільних тавідмінних рис. А спільною рисою їх, за словами ФранклінаАнкерсміта, є ««демократизація» минулого, в тому сенсі, щоминуле, репрезентоване комеморацією або пам'ятником, слугує«демократичній» меті – дати відчути всім громадянам своюприналежність до однієї нації зі спільною історією» [3].

7Т. Г. Шевченко і Черкащина

Одним із перших нормативних актів серед комплексудокументації, що заклала основи державної політики з увіч0нення пам’яті Тараса Шевченка стала постанова КабінетуМіністрів України № 156 від 25 березня 1992 року «Про ство0рення державного історико0культурного заповідника «Батьків0щина Тараса Шевченка». Документ започатковував й унормову0вав облаштування одного з «місць пам’яті», пов’язаних ізжиттям і творчістю Тараса Шевченка у Звенигородськомурайоні Черкаської області. Заповідник підпорядковувавсяЧеркаському облвиконкому, на який покладалося забезпеченнявиготовлення до 1994 р. генерального плану розвитку заповід0ника із визначенням його меж, охоронних зон та зонохоронюваного природного ландшафту тощо, а також комплек0су заходів із реставрації пам’яток [4]. Постанова № 156залишилася першим і єдиним «меморіальним» актом зувічнення пам’яті Тараса Шевченка, прийнятим за правлінняПрезидента України Л. Кравчука.

За каденції наступного Президента України Л. Кучми з’яви0лася низка документів з ушанування пам’яті визначногоукраїнця. Лише впродовж 1998–2000 рр. було прийнято 6 актівмеморіального характеру, з них 4 (3 укази та 1 розпорядження)– за підписом Президента.

Показовим є той факт, що вже 1998 року було актуалізованонеобхідність розробки програми майбутніх масштабних коме0моративних заходів, пов’язаних із 2000літнім ювілеєм ТарасаШевченка. Прийнята Кабінетом Міністрів України 19 жовтня1998 року постанова № 1655, з метою забезпечення підготовкидо відзначення у 2014 році ювілею «великого українськогонародного поета» (курсив наш – авт.), передбачала проведенняупродовж 1999–2014 рр. широкого комплексу заходів со0ціально0економічного, інфраструктурного, культурно0освіт0нього характеру. Зокрема, було заплановано виділеннясубвенцій з державного бюджету на фінансування робіт позакінченню спорудження Канівського міського будинку культу0ри та адміністративного будинку0заповідника в селі Шевченко0вому, проведення капітального ремонту Канівського районногота будинків культури в селах Шевченковому і Моринцях, школимистецтв і народних ремесел у с. Шевченковому та газифікаціюсіл Шевченкове, Моринці та Будище тощо. З іншого боку варто


відзначити, що в постанові значну увагу було приділеноактуалізації та «націоналізації» символічного простору йупорядкування меморіального ландшафту Шевченкових «місцьпам’яті»: передбачалося проведення реекспозиції музеїв Т. Шев0ченка у Каневі та Шевченковому, створення нових експозиціймузеїв Т. Шевченка та родини Симиренків, а також замінапам’ятника0погруддя поету і спорудження пам’ятного знаку народинному кладовищі Симиренків у Млієві Городищенськогорайону, відбудова садиби батьків Шевченка у Моринцях,виконання проектних робіт, капітального ремонту та реставраціїмеморіалу Т. Шевченка в Шевченківському національномузаповіднику у Каневі, впорядкування і реставрацію пам’ятниківТ. Шевченку в Києві, Харкові та інших містах і замінапам’ятників, виготовлених із крихких матеріалів. Проведеннявсеукраїнських і міжнародних наукових конференцій, конкур0сів та фестивалів, а також щорічних травневих міжнароднихШевченківських літературно0мистецьких свят «В сім’ї вольній,новій» мало залучити до Шевченкових комеморацій науково0освітні установи та заклади культури. Задля популяризації Т. Шевченка та його творчості серед широких кіл громадськостіна студію «Укртелефільм» покладалося виробництво багато0серійного художнього фільму про поета, а також телевідеофіль0мів на Шевченківську тематику, зокрема телефільмів «Апостолсвітла і добра» з подальшою телетрансляцією до Шевченковихроковин. Завершувала комплекс запланованих урядовоюпостановою комеморативних заходів програма виданняПовного зібрання творів Т. Шевченка, перевидання «Кобзаря»,друк науково0популярних видань, каталогів музейних збірок, атакож туристично0рекламної продукції, пов’язаної з широкимколом Шевченківських «місць пам’яті» в Україні [5].

Підкреслимо, що більшість меморіальних документів навшанування пам’яті поета, які з’являлися потому, фактичнодеталізували окремі положення постанови № 1655 в частиніорганізаційно0фінансового забезпечення її реалізації.

Окремим заходом у низці щорічних комеморативнихпрактик, присвячених вшануванню пам’яті поета, є врученняШевченківської премії. Засновану з нагоди відзначення 1500літ0нього ювілею Кобзаря у 1961 році як Республіканську преміюімені Т. Г. Шевченка для нагородження видатних митців в галузі


літератури, образотворчого мистецтва, музики, театральногомистецтва й кінематографу, її 1969 року перейменовано вДержавну Премію УРСР імені Тараса Шевченка, а після 1991року – у Державну премію України імені Тараса Шевченка.Указом Президента України Л. Кучми № 1228/99 від 27 вересня1999 року «з метою піднесення ролі і престижу Державноїпремії України імені Тараса Шевченка як найвищої в Україніпремії в галузі культури, літератури і мистецтва» їй наданостатус національної [6]. 12 червня 2000 року Л. Кучма видаврозпорядження № 226/20000рп про відзначення 400річногоювілею Шевченківської премії, «враховуючи виняткову роль»премії в «увічненні пам’яті видатного українського поета ТарасаШевченка». Урочисте пошанування лауреатів премії мало бутишироко висвітлено у ЗМІ [7].

Провідне місце Тараса Шевченка у державній комемо0ративній політиці «персонального» характеру засвідчено й унаступному «Шевченківському» Указі Л. Кучми № 940/2000 від1 серпня 2000 року – показовим вже є преамбульне форму0лювання: «З метою вшанування на межі тисячоліть пам’ятівидатного сина Українського народу Тараса ГригоровичаШевченка (курсив наш. – авт.) та з нагоди 1600річчя першоговидання «Кобзаря»…». Органам виконавчої влади доручалося«активізувати роботу щодо популяризації творчої спадщиниТараса Шевченка, утвердження в Україні його духовнихзаповідей як важливого чинника консолідації суспільства (курсивнаш – авт.)». Указом передбачалася комплексна програмакомеморативних Шевченкових заходів, зокрема, значну увагуприділено вихованню на Шевченковому слові учнівської тастудентської молоді: засновано 10 щорічних (починаючи з 2001року) стипендій Президента України учням середніх загально0освітніх навчальних закладів «за особливі успіхи у вивченніукраїнської мови та літератури», а на 25 грудня 2000 рокузаплановано проведення в закладах освіти Шевченківськихуроків, читань, організації книжкових та художніх виставок,присвячених 1550річчю створення «Заповіту». КабінетуМіністрів України було доручено протягом 2000–2001 рр.вирішити питання щодо фінансування видання перших шеститомів академічного зібрання творів Т. Г. Шевченка у 120ти томахта підготовки до друку 10го та 20го томів Шевченківської


енциклопедії в 40х томах. На 2000–2001 рр. було запланованопідготовку і видання ілюстрованого альбому «Державний музейТ. Г. Шевченка в м. Києві», а на березень 2001 року проведеннявиставки «Святий Київ наш великий» (Київ у малюнках ТарасаШевченка та інших художників) з виданням однойменногоілюстрованого альбому. На базі Державного музею Т. Г. Шев0ченка в Києві (Указом від 31 березня 2001 року № 222 отримавстатус національного) у першому кварталі 2001 року малавідбутися науково0практична конференція «Святе письмо утворчості Тараса Шевченка», а в першому півріччі 2001 року –340а наукова Шевченківська конференція в Черкаськомудержавному університеті імені Богдана Хмельницького. Указпередбачав також заснування ще одного Шевченкового «місцяпам’яті»: Міністерству культури і мистецтв спільно з Черкась0кою облдержадміністрацією доручалося вирішити питаннящодо утворення на базі Канівського міського будинку культуриШевченківського культурного центру [8].

2002 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 3160р «з метою забезпечення широкого доступу населення допоетичної спадщини Т. Г. Шевченка» було започаткованопросвітницько0видавничий проект «Кобзар» у кожну родину»,яким передбачалося упродовж 2002–2004 рр. видати Шев0ченкову збірку тиражем 300 тис. примірників для бібліотекмережі Міністерства освіти і науки, 300 тис. примірників дляінших бібліотек, книготорговельної мережі та українськихкультурно0освітніх осередків за кордоном, а також 10 тис.примірників для бібліотек мережі Міністерства культури [9].

Указ Президента України № 307/2003 від 7 квітня 2003 рокупро відзначення 1900ї річниці Тараса Шевченка, окрім вжетрадиційних друку поетичної спадщини (цього разу йшлосятакож про підготовку програми видання творів поета іно0земними мовами), проведення Шевченківських виставок,вечорів, уроків, конференцій тощо (також за участю представ0ників української громадськості за кордоном), передбачавздійснення комплексу заходів, пов’язаних із Шевченковими«місцями пам’яті». Зокрема, планувалося проведення ре0монтно0реставраційних робіт у Національному музеї ТарасаШевченка та його філіях у Києві, будинку лікаря Козачков0ського у м. Переяславі (де було створено «Заповіт»), в історико0


культурному заповіднику «Батьківщина Тараса Шевченка»,завершення капітального ремонту Шевченківського національ0ного заповідника у Каневі та будинків культури в селахШевченковому і Моринцях, школи мистецтв і народнихремесел у Шевченковому та облаштування меморіальногопарку у Моринцях. Київській міській державній адміністраціїбуло доручено провести благоустрій місць, пов’язаних ізперебуванням Тараса Шевченка, а також об’єктів, вулиць, площ,яким присвоєно його ім’я. Для візуалізації меморіального обра0зу поета указ передбачав карбування ювілейної монети, випускв обіг поштових марки (і її спецпогашення) та конверта [10].

Практики комеморації Тараса Шевченка, започаткованіпопередниками, були продовжені за каденції третього Прези0дента України В. Ющенка, засвідчивши тяглість традиціївшанування пам’яті Кобзаря українським політичним істеб0лішментом. Вже першим своїм «Шевченківським» Указом (№ 784/2005 від 16 травня 2005 року) В. Ющенко постановив«установити Національний шевченківський день, який відзна0чати щорічно 9 березня» та започаткував проведення Всеукраїн0ської культурно0мистецької акції «Встане правда! Встане воля»[11]. Очевидно, ідея останньої президентської ініціативи не востанню чергу з’явилася під впливом відомих подій 2004 року.

У січні 2006 року Указом Президента України № 74/2006 «заособливу роль у збереженні шевченківських меморіальнихмісць» державному історико0культурному заповіднику «Бать0ківщина Тараса Шевченка» (виведений з підпорядкуванняШевченківського національного заповідника в м. Каневі згідноз постановою Кабінету Міністрів України № 273 від 13 квітня2005 року) надано статус національного [12]. А Указом № 529від 16 червня 2006 року проголошено заснування науково0дослідного і культурно0інформаційного центру «Шевченків0ський дім».

Наступний указ В. Ющенка стосувався ще одного Шевчен0ківського «місця пам’яті»: «Ураховуючи вагомий внесок На0ціонального музею Тараса Шевченка у справу збереження,вивчення і популяризації творчої спадщини Тараса ГригоровичаШевченка», Кабінету Міністрів доручалося забезпечити прове0дення низки заходів з нагоди 600річчя музею. Передбачалося,крім традиційних ювілейних практик, проведення науково0


пошукової, експедиційної та екскурсійної роботи за маршру0тами Шевченкових подорожей Україною 1843–1845, 1846, 1847років, а також карбування ювілейної монети, випуск в обіг таздійснення спецпогашення поштової марки і конверта [13].

Непересічне значення 2000літнього ювілею Тараса Шевченкау комеморативній політиці Президента України засвідчив Указ№ 683/2010 від 11 червня 2010 р. про утворення Коорди0наційної ради з питань підготовки та відзначення 2000річчя віддня народження Т. Г. Шевченка, основними завданнями якоївизначено «забезпечення ефективної взаємодії центральних тамісцевих органів влади у вирішенні питань, пов’язаних ізпідготовкою і проведенням в Україні та за її межами ювілейнихзаходів із відзначення 2000річчя від дня народження Т. Г. Шев0ченка». Показово, що очолив Координаційну раду ПрезидентУкраїни [14].

Сучасний український офіційний Шевченків комемора0тивний канон в частині набору практик та їх масштабності (як відеологічному вимірі, так і географічному) знайшов своєдокументальне втілення в розпорядженні Кабінету МіністрівУкраїни № 1670р від 2 березня 2011 року «Про затвердженняплану заходів з підготовки та відзначення 2000річчя від днянародження Т. Г. Шевченка та 1500річчя від дня його перепо0ховання», який являє собою комплексну програму вшануванняпам’яті визначного українця на 2011–2014 рр. Вона передбачаєпроведення наукових, просвітницьких, культурно0мистецьких(в т.ч. й міжнародних), видавничо0поліграфічних (зокрема,завершення видання повного зібрання творів Т. Г. Шевченка у12 томах і «Шевченківської енциклопедії» у 6 томах і друк«Кобзаря» іноземними мовами), медійних та власне меморіаль0них заходів (облаштування існуючих та заснування нових«місць пам’яті» Тараса Шевченка) із залученням усіх прошарківукраїнського суспільства та української діаспори.

Значна частина заходів фактично є розвитком або продов0женням вже розглядуваної вище комеморативної програми 1998року. Зокрема, традиційні вже практики меморіальної візуа0лізації (карбування та введення в обіг ювілейних монет,поштових конвертів і марок зі спецпогашенням, присвячених2000річчю від дня народження Т. Г. Шевченка та 1500річчю віддня його перепоховання) доповнилися положенням про


створення відповідного логотипа для використання під чассвяткування ювілею в Україні та за її межами.

Разом з тим, в урядовому плані заходів з’явилися й нові видипрактик з ушанування пам’яті Тараса Шевченка, наприклад,проведення урочистого мітингу0реквієму та покладання квітівбіля пам’ятників Т. Г. Шевченку в травні 2011 року у 1500річ0ницю перенесення праху поета до України.

Увагу привертає також широка програма інтернаціоналізації(або ж «експорту») Шевченкових комеморацій: широкевідзначення міжнародною спільнотою 2000річчя від днянародження Т. Г. Шевченка, зокрема у Російській Федерації,Республіці Казахстан, Литовській Республіці та РеспубліціПольща, опрацювання питання щодо надання підтримкидіяльності Музею0квартири Тараса Шевченка в м. Санкт0Петербурзі (Російська Федерація), спорудження до 9 березня2014 року пам’ятника Т. Г. Шевченку в м. Астані (РеспублікаКазахстан) та проведення закордонними дипломатичнимиустановами України заходів з відзначення 2000річчя від днянародження та 1500річчя від дня перепоховання Тараса Шев0ченка за участю представників української діаспори. Апогеємінтернаціоналізації Шевченкового ювілею має стати амбітнезавдання «проведення урочистостей на рівні ОрганізаційОб’єднаних Націй, зокрема Міжнародної Шевченківськоїконференції, а також включення до Календаря пам’ятних датЮНЕСКО на 2014 рік відзначення ювілею Т. Г. Шевченка» [15].

У контексті інтернаціоналізації Шевченкових комемораційварто відзначити, що упродовж 2010–2013 рр. у світі посталодекілька пам’ятників українському поету. Зокрема, в березні2010 р. коштом грецьких і українських меценатів було відкритопам’ятник Тарасу Шевченку в Афінах. З цієї нагоди на офіцій0ному сайті Президента України було розміщене привітання:«Увічнення Кобзаря в Греції – це виразний прояв шани доУкраїни, ще одне свідчення про поглиблення дружніх відносинміж нашими державами, між грецьким та українським народа0ми, прагнення їх до взаємного збагачення культур у колі вільноїсім’ї європейських націй» [16]. А урочисте відкриття монументаукраїнському поету (авторства всесвітньо відомого канадськогоскульптора українського походження Лео Мола) в Оттаві 26червня 2011 року не випадково збіглося з офіційним візитом до


Канади тодішнього віце0спікера Верховної Ради України М. То0менка. У своїй промові на церемонії відкриття віце0спікерпідкреслив, що «Тарас Шевченко, як і раніше, об’єднує україн0ців через океани і віки» [17].

За повідомленням МЗС України, на яке покладено коорди0націю ювілейними заходами – 2014 за кордоном, тематичніШевченківські конференції відбудуться в рамках ООН у СШАта країнах Європи; у США, Китаї, Кувейті видадуть твориШевченка окремими книгами.

До творення корпусу Шевченкового «меморіального» зако0нодавства долучився і вищий законодавчий орган України, втім,постанова Верховної Ради України № 31260VI, яка з’явиласядвома днями пізніше згадуваного вище урядового розпоряджен0ня, в цілому фактично повторювала останнє в частині положеньпо відзначенню 1500х роковин смерті та перепоховання поета вУкраїні [18]. До речі, як і Постанова Верховної Ради № 3400VІІвід 19 червня 2013 року «Про підготовку та відзначення 2000річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка» вчастині програми його 2000літнього ювілею [19].

Аналіз офіційної документації 1991–2013 рр. свідчить про«націоналізацію» або «ренаціоналізацію» меморіального образуТараса Шевченка в практиках його комеморації в Україні.Формування політики пам’яті щодо Тараса Шевченка, навідміну від, наприклад, політики пам’яті щодо ВеликоїВітчизняної війни/Другої Світової війни чи Голодомору1932–1933 років/голоду 1932–1933 років в Україні, відбувалосястало і консенсусно впродовж усього періоду незалежностіУкраїни, що дає підстави стверджувати про:

– становлення та усталення Шевченкового комеморативногоканону;

– одне з провідних місць Тараса Шевченка в сучаснійкомеморативній політиці та загалом політиці пам’ятісучасної України;

– набір практик ушанування пам’яті Тараса Шевченка всучасній Україні є поєднанням радянського та українськогокомеморативних канонів.

Разом з тим, 2014 рік, проголошений Роком Тараса Шев0ченка в Україні, обіцяє дати цікавий матеріал для подальшогодослідження сучасного Шевченкового меморіального образу, урозрізі не лише офіційної, але й контрпам’яті.


1. Указ Президента України № 257/2012 «Про додаткові заходи зпідготовки та відзначення 200�річчя від дня народження ТарасаШевченка» // Урядовий кур’єр. – 2012. – 18 квітня.

2. Альварт Є. «Шевченко – чи не єдине «місце пам’яті», яке нероз’єднує, а поєднує українців» [Електронний ресурс]. – Режимдоступу : http://litakcent.com/2012/03/09/jenni�alvart�shevchenko�chy�ne�jedyne�misce�pamjati�jake�ne�rozjednuje�a�pojednuje�ukrajinciv/; Alwart J. Mit Taras Sevcenko StaatmachenErinnerungskultur und Geschichtspolitik in der Ukraine vor und nach1991 / Jenni Alwart. – Koln�Weimar�Wien : Bohlau Verlagn, 2012. –220 s.; Альварт Є. Тарас Шевченко у культурі пам’яті таполітиці історії сучасної України [Електронний ресурс]. –Режим доступу : http://historians.in.ua/index.php/istoriya�i�pamyat�vazhki�pitannya/240�yenni�alvart�taras�shevchenko�u�kulturi�pamiati�ta�politytsi�istorii�suchasnoi�ukrainy.

3. Анкерсміт Ф. Постмодерністська приватизація минулого /Франклін Анкерсміт // Україна модерна. – 2009. – № 4 (15). – С. 264.

4. Постанова Кабінету Міністрів України № 156 «Про створеннядержавного історико�культурного заповідника «БатьківщинаТараса Шевченка» [Електронний ресурс]. – Режим доступу:h t t p : / / z a k o n 4 . r a d a . g o v . u a / l a w s / s h o w / 1 5 6 � 9 2п/print1360045742433861.

5. Постанова Кабінету Міністрів України № 1655 «Про заходи зпідготовки до відзначення 200�річчя від дня народження ТарасаШевченка» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :h t t p : / / z a k o n 4 . r a d a . g o v . u a / l a w s / s h o w / 1 6 5 5 � 9 8 �п/print1360045742433861.

6. Указ Президента України № 1228/99 «Про Національну преміюУкраїни імені Тараса Шевченка» // Урядовий кур’єр. – 1999. – 2жовтня.

7. Розпорядження Президента України № 226/2000�рп [Електрон�ний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/226/2000�рп/ print1360045742433861.

8. Указ Президента України № 940/2000 «Про вшанування пам’ятіТараса Григоровича Шевченка» // Урядовий кур’єр. – 2000. – 3серпня.

9. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 316�р «Провидання збірки поетичних творів «Кобзар» до 190�річчя від днянародження Тараса Шевченка» // Офіційний вісник України. –2002. – № 24, т. 1. – С. 76.


10. Указ Президента України № 307/2003 «Про відзначення 190�річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка» //Урядовий кур’єр. – 2003. – 16 квітня.

11. Указ Президента України № 784/2005 «Про деякі заходи зпідготовки до відзначення 200�річчя з дня народження ТарасаШевченка» // Урядовий кур’єр. – 2005. – 21 травня.

12. Указ Президента України № 74/2006 «Про надання статусунаціонального державному історико�культурному заповіднику«Батьківщина Тараса Шевченка» // Урядовий кур’єр. – 2006. –16 лютого.

13. Указ Президента України № 1104/2008 «Про відзначення 60�річчя Національного музею Тараса Шевченка» // Урядовийкур’єр. – 2008. – 10 грудня.

14. Указ Президента України № 683/2010 «Про Координаційну радуз питань підготовки та відзначення 200�річчя від дня народ�ження Т. Г. Шевченка» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :http://www.prezident.gov.ua/documents/11880.html?PrintVersion.

15. Розпорядження Кабінету Міністрів України № 167�р «Про за�твердження плану заходів з підготовки та відзначення 200�річчявід дня народження Т. Г. Шевченка та 150�річчя від дня йогоперепоховання» // Урядовий кур’єр. – 2011. – 5 березня.

16. В Афінах відкрили пам’ятник Тарасу Шевченку [Електроннийресурс]. – Режим доступу :http://tsn.ua/ukrayina/v�afinah�vidkrili�pam�yatnik�tarasu�shevchenku.html.

17. В Канаде открыли памятник Тарасу Шевченко [Електроннийресурс]. – Режим доступу :http://korrespondent.net/ukraine/events/1233462.

18. Постанова Верховної Ради України № 3126�VI «Про відзначення150�річчя від дня смерті та дня перепоховання ТарасаГригоровича Шевченка» // Відомості Верховної Ради України. –2011. – № 27. – С. 250.

19. Постанова Верховної Ради № 340�VІІ «Про підготовку та відзна�чення 200�річчя від дня народження Тараса Григоровича Шев�ченка» // Голос України. – 2013. – 4 липня.


ВВ.. ТТ.. ППооллііщщуукк

ШЕВЧЕНКІАНА ЗЕМЛЯКІВ КОБЗАРЯ

Велич Шевченка, його титул нашого національного пророка,заслужено здобутий безприкладним подвигом усього життя,зумовлюють ту притягальність, очевидний магнетизм, відчут0ний усіма, хто торкається імені і слова Кобзаря. Годі, мабуть, іговорити, що особливо ту Шевченкову притягальність чуютьмитці0письменники, тим паче ж – земляки Тараса Григоровича.

Про Шевченка написано надзвичайно багато – у прозі йпоезії, у драматичному, публіцистичному й науковому слові...Звичайно ж, далеко не все рівноцінне, ба навіть далеко не всеварте Шевченкового імені. Національний пророк Українипройшов крізь різні епохи, практично кожна з яких не булаприхильною до України – держави, а, отже, й до Шевченка, тіепохи всіляко намагалися увібгати Кобзаря у прокрустові ложасвоїх ідеологем, вихолостити саму національну суть пророка. Зцього приводу є в І. Дробного влучні слова з вірша «АйсбергШевченка»:

...Минають роки без мороки –З поета вилучено суть:«Реве та стогне Дніпр широкий»,«Хрущі над вишнями гудуть».Дали нам з нього для годитьсяДві$три пір’їнки золоті.Душа ж його, немов Жар$птиця,Сидить ще й досі взаперті.

Різногранна й різновартісна літературна Шевченкіаназдебільшого адекватно відреагувала на «запити доби», давшичасто дуже різні образи найбільшого з синів України Проте невпевнений, що треба бути непримиренним чи, тим паче,ворожим до, скажімо, автора збільшовиченого образу Шев0ченка. Звичайно ж, звульгаризований і спростачений Шевченконіяк несприйнятний. Напевно ж, справжній Шевченко – уплощині вселюдській, але з палахкотючим українським серцем іширокою українською душею. Однак, хочеться вірити, що всімайстри слова, котрі бралися в різні епохи творити образ


Шевченка, не мали за душею упередженого лукавства, праг0нули, кожен по0своєму, сказати «незле, тихе слово» про нього.Як уже виходило, – то дещо інша річ...

Тематика літературної Шевченкіани в усіх родах письмен0ства – найрізноманітніша, амплітуда – дуже широка: відхудожніх (охудожнених) інтерпретацій якихось моментівбіографії до глибокого проникнення в суть феномену Шевченка,його співвіднесеності із самим поняттям «Україна». Причому,така чи майже така амплітуда Шевченкіани спостерігається в усіперіоди. Але знову ж – кожна нова доба давала Шевченкіаніщось своє Маємо пам'ятати й те, що художній рівень кожного зтворів прямо кореспондувався з талантом автора, а ще залежаввід стилю (стилів) доби.

Шевченкіана літераторів Черкащини по суті є загальноюШевченкіаною в мініатюрі, бо і в тематиці, й у проблематицідуже характерно відбила і концептуальні, й «периферійні» риситворів про Великого Кобзаря. І почалася вона давно, практичнов перші місяці по смерті Тараса Григоровича. Природно, щоШевченкіана починалася з поезії як жанру найоперативнішого,і так само природно, що перші рядки Шевченкіани писали ті, хтознав поета0пророка, хто був поруч із ним у буквальномурозумінні чи був близький духовно. У віршах О. Навроцького,М. Максимовича, трохи пізніше – М. Старицького й А. Крим0ського передусім звучать траурні мотиви, «...Не тиха задума0ність, не поетична мрія про історичну минулість, про давнинуповіває своїм криком над могилою Шевченка, — писав І. Нечуй0Левицький. – Ні! Щось важке лягає на серце і душить його...», асусідять із ними перші спроби почути і сприйняти Шевченковізаповіти, запевнення у вірності його «святим глаголам» (М. Старицький).

То не вітер стогне в полі,Не хвиля у морі:То спіткало УкраїнуТяжке — тяжке горе...... А ти ж, орле,А ти ж, рідний тату,Піднімав нас всіх, угору,Привертав до хати...

(О. Навроцький)


Сподівалися ШевченкаСей год на Вкраїну,А діждалися побачитьЙого домовину.

(М. Максимович)Відтоді поетична Шевченкіана нестримно додавала і в

кількості написаних віршів, різних, звичайно ж, за художнімиякостями, і в розмаїтті тематики. Естафету від поетів0земляківкласичної доби XIX ст. досить дружно підхопили митці «ук0раїнського відродження» 19200х. Навіть футуристська хвиля«ура0революційних» спроб «скинути Шевченка з п’єдесталу,дати «новій Україні» «нового Кобзаря», талановитий поет ізШполянщини Степан Бен вістував: «Україно, тебе співаю!Твоїм оселям, твоїм дворам несу, мов яблуко рум’яне, «НовогоКобзаря») не зруйнувала шанобливого ставлення до Шевченка,не відбила в абсолютної більшості поетів бажання сказати своєслово про Тараса Григоровича. Триптих «Тарас Шевченко»пише поет0неокласик Павло Филипович, підкреслюючи,зокрема, пророчу місію Кобзаря для України та її народу:

Не слави давньої окраса,До слів Боянових він звик, –Над головою у ТарасаГорить полум'яний язик.І голос впевнений пророкаВ незнану кличе далечінь,Де золотіє путь широкаЩасливих, вільних поколінь...

Про футурологічні Шевченкові бачення щасливого майбуттяУкраїни писала у вірші «Тарасу Шевченку» Олена Журлива,правда, сучасна авторці радянська дійсність в дусі соціалістич0ної ідейності видавалася за здійснення Шевченкових мрій. А отуманчанин Андрій Чужий, поет складної долі, Шевченкаставить у коло геніїв людства, чим, безсумнівно, збагачуєпоетичний образ Кобзаря, підкреслює його світову велич.

... Ми немов відчули тепло рукприсутніх з нами тут.Сократа, Сковороди, Бетховена,Тараса Шевченка, Уітмена, Блока,Тичини...


Сказали свої поетичні слова про Шевченка Іван Вирган(вірші «Не забудьте пом’янути...», «Визволення Шевченка») іЗахар Гончарук («Прометеєві»), Тамара Коломієць («Кажуотак»), Станіслав Зінчук («До портрета В. А. Жуковського»),Валентин Лагода («Зорею став йому Кобзар»)...

Окремого слова заслуговує Шевченкіана Григорія Донця,поета з Канівщини. Шевченківська тема, поза сумнівом, займаєцентральне місце в його досить об’ємній творчій спадщині.«Світоч» – так назвав Г. Донець численну добірку віршів проКобзаря. Власне, за означеними творами поета можна вивчатибіографію Тараса Григоровича, чи, принаймні, багато її віх(вірші «Прощання з Мангишлаком», «Коло Канева», «ПісняМарії Максимович», «Канівська дума», «Шевченко в Пекарях»та багато інших), бо Шевченкіана Г. Донця майже цілком –історично конкретна, охудожнює багато подій життя генія.

Благословен світання часВ старому Корсуні над Россю.До річки поспіша Тарас,Радий. Що знову довелосяОці побачити гаї,Оці дуби зеленолисті...

(«Харитина»)Варто згадати тут і поетичну Шевченкіану наших земляків,

котрих доля розкидала по світах, котрі, живучи далеко відУкраїни, завжди жили й живуть нею, а Тараса Шевченка, маютьза її найбільшого сина. У пристрасно0публіцистичних віршахАндрія Легота (А. Т. Ворушила, уродженця Корсуня, котрийнині мешкає в Лондоні) передовсім постає Шевченко0борець.Борець проти великоросійського шовінізму й більшовизму, бо0рець за вільні права української мови (вірші «Встань!», «Нашамова», «Наймолодшим поетам поневоленої України» та ін.). Добагатьох своїх віршів А. Легіт бере епіграфи з Т. Шевченка.

Одна ж із найстаріших поетес українського зарубіжжяНаталя Лівицька0Холодна, для якої Україна все життялишається найбільшою у вірші «На Чернечій горі» складаєсвоєрідний заповіт:

А мені, як я уже ляжу до спочинку,Дай лишить по собі бажання одне:На Чернечій горі, рвучи материнки,Хай згадають мене...


Шевченкіана розвивається, еволюціонує. Особливо їїдинаміка помітна при зіставленні творів про Шевченка, писа0них, скажімо, в 1960–19700х роках, коли домінували стверджу0вальні, ідеологічно0класові акценти, а з віршів найчастішепоставав «революціонер0демократ» у дядьківському кожусі, ізвіршами про Кобзаря, написаними в Україні незалежній. ТутШевченко набагато глибший, рельєфніший, людяніший, тала0новитіший... Як не дивно, можливо, але в новітній Шевченкіаніпомітно зросла питома вага сатиризму, народженого числен0ними негараздами життя. У Шевченка шукають і знаходятьнайвлучніші поетичні формули, котрі намертво пристають донашого часу.

Докотилась УкраїнаДо самого краю,Гірше ляха свої дітиЇї розпинають...

Еволюція поетичної Шевченкіани виразно помітна й натворах шевченківської тематики, писаних літераторами Черка0щини в останні десятиліття. Йтиметься, зокрема, про письмен0ників та літераторів, котрі мешкають у Шевченківському краї.Дуже багато віршів про Кобзаря написано й поетамипрофесійними, і, так би мовити, аматорами поетачного слова(поділ, звісно, відносний, адже сьогоднішій «аматор» завтраможе визнатись професіоналом. Однак...). Останніх можутьрепрезентувати, скажімо, Анатолій Савченко (вірш «Кобзаревістежини») і Людмила Солончук, Микола Жомір («Розмова зТарасом») чи Олексій Соломіцький (поема «Шлях убезсмертя»)...

Мовлячи ж про Шевченкіану поетів «реєстрових», варто,мабуть, почати з Миколи Негоди. Ця тема у творчості поета єнаскрізною, він раз0по0раз ішов «до Тараса на тиху розмову»,вивіряючи по ньому власні думки (поема «Амангуль», циклвіршів «Тарасовими шляхами», вірші, які стали піснями, – «Та0расова мати». «Тарасова верба», вірш «Очі Шевченка» та ін.). Невсе виявилося художньо рівноцінним. Саме вірш «Очі Шев0ченка», зворушливо0ліричні вірші0пісні про Кобзаря можна від0нести до кращих здобутків поета в цій темі. Микола Негода вмів івміє знайти точне, проникливе слово, образ, які дотикають душу,запам’ятовуються, як той приспів вірша0пісні «Тарасова мати»:


Хіба ж їй могло коли$небудь приснитьсяВ убогій кріпацькій сім‘ї,Що в бронзі й граніті, на площах, в столицяхСтоятиме хлопець її...

Мовив своє слово про Великого Кобзаря й незабутнійВасиль Симоненко. Ще в писаному 1955 року вірші «Шумполів» (Над «Кобзарем») юний поет відчув силу й «розумКобзаревих слів», а невдовзі звістив, що в душі має «щось» «і віддіда Тараса, і від прадіда Сковороди».

Для Івана Дробного Тарас Шевченко теж є тим духовнимкамертоном, на який поет налаштовує свій творчий голос.Лірика І. Дробного багато в чому схожа на поезію М. Негоди,така ж відкрита, щира, довірлива, нерідко забарвлена публі0цистичною емоційністю, що спостерігаємо, зокрема, й у віршахшевченківської тематики (диптих «У селі Шевченковому»,«Травневий вечір у Каневі після і відзначення 1750річногоювілею Т.Г. Шевченка», «Айсберг Шевченка», «Тарас Шевченков Золотоноші» та ін.).

Багата інтонаціями, переважно ліричними, й ШевченкіанаЛюдмили Тараненко. Поетеса у більшості творів акцентуєтьсяна, сказати б, «ожіночненому» полюсі багатогранної шевчен0ківської теми. Доля Кобзаревої матері («В оцій землі лежитьпроста кріпачка»), полемічний образ Ликері Полусмак(«Ликера») передовсім привертають творчу уяву Л. Тараненко.Уривчасті фрази0образи без зайвої тут ліризації вже самі собоювипромінюють мінор ліричної героїні біля могили Шевченковоїматері.

Малий горбок. Схилилася калина,Проста, зовсім, не цвинтарна плита.Тут спочиває Бойко Катерина –Червоні грона смуток обпліта.

Той же настрій, власне, проймає і вірш «Ликера». НепевнійКобзаревій нареченій поетеса не відмовляє у співчутті, навіть уособистісній стоїчності. Певною мірою фемінізовані й вірші«Улюблена пісня Тараса», «Кобзарева верба», в яких помітні іфольклорні ремінісценції.

Неодноразово звертався до образу Шевченка ГригорійБілоус (вірші «Як зацвітуть у вас каштани», «Лиш промайнепонад садком», «Вік вісімнадцятий, клятий», поеми «Спрага»,


«Сповідь мандрівної вишні»). Вірші й поема «Спрага» по0своєму цікаві і є віршованою інтерпретацією явищ і ситуацій,пов'язаних з Шевченком (Канів, Мангишлак, останні дніШевченка на засланні). А от надруковану в ряді газет «Сповідьмандрівної вишні», думається, цілком можна віднести дотворчих удач Григорія Білоуса.

До певної міри цю екстенсивним чином розроблювануШевченкіану продовжують Олекса Озірний (вірш «Кобзар»),Володимир Даник («Портрет Шевченка» та ін.), Василь Дергач(«Рід»), Валентина Кузьменко («Рідні Моринці»), ВасильМарсюк («У Межирічі»), частково – Сергій Ткаченко («Гупа0лівщино – пил сивини»)... Але в останнього є й інші мистецькіпідходи до осмислення образу Шевченка, коли цей образ зринаєу вірші лише епізодично, «скупо», ніби принагідно, не маєважливе, часто концептуальне значення, принаймні для авторавірша «Роки? Вони потойбіч...»

Вже, доле, відговів я. Та й скоро на предиво.Сякі$такі гаразди, до жнив ладнаю серп,Мужицький мій терпець, одвічне моє мливо,Й на покуті «Кобзар», розгорнутий, як степ.

Подібним чином «проступає» Шевченкіана і в ОлексіяСофієнка та Василя Пахаренка, у першого – більше, у другого –епізод. Особливо соковиті, «густі» образи в Софієнка, що,зрештою, цілком для нього властиве:

І всі ярма епох, розриває Кобзар,Прочиняючи волі розгойдані кручі.А життя проявля: стоси чвар і покарТа зриває з історії, маски дрімучі.

(«На скрижалях планид»).Чи, скажімо, у вірші «Тріолет»:

Хрещатий цвіт життя стелюПід кожне слово «Заповіту»...

Такий він, дещо загальний, не конкретизований і явно не все0охопний погляд на поетичну Шевченкіану земляків Великого;Кобзаря. Але й він, думається, досить переконливо свідчить іпро пильну увагу митців0черкасців до постаті пророка України,і про згадуваний вище неперебутній магнетизм Тараса Шевченка.

Прозова Шевченкіана письменників Черкащини набагатоменша, аніж поетична. Найперше у цьому зв’язку зринають


імена Дмитра Красицького і Петра Жура. Уродженець ЗеленоїДіброви, що в Городищенському районі, Дмитро Красицький бувще й родичем Т. Г. Шевченка по лінії сестри Катерини – їїправнуком. Відтак його постійна увага до постаті знаменитогопрадіда цілком зрозуміла. Шевченківська тема стала для Д. Кра0сицького не те що магістральною, а практично єдиною в йоголітературній творчості. Він писав дослідницькі статті з різнихпитань шевченкознавства, у галузі ж прози опублікував цілийряд художньо0документальних повістей та оповідань – «Ди0тинство Тараса», «Тарасова земля», «Дітям про Шевченка»,«Юність Тараса», «Тарас0художник», «Тарасові світанки», «Іоживе добра слава? Розповіді про Шевченка» та ін. Вже самізаголовки книг досить промовисті і дають право зробити певнеузагальнення: взявши об’єктом своєї письменницької уваги рокизростання і становлення Тараса Григоровича, його дитячі таюнацькі літа, Д. Красицький і адресує свої твори юним – дітям,підліткам. Адресат вимагав, звісно, й відповідного стилю, відпо0відного будування тексту. Адресовані молоді твори Дмитра Кра0сицького про Шевченка стоять поруч із написаними про Кобзарятворами Степана Васильченка, Оксани Іваненко, інших авторів.

Відомий шевченкознавець Петро Жур (родом із ГарбузинаКорсун0Шевченківського району) ніби продовжує своїмитворами доробок Дмитра Красицького. Продовжує в тому сенсі,що пише вже наступні після дитинства і юності етапи Кобза0ревого буття, зрілого поета. Кожна наступна художньо0документальна книжка П. Жура про Шевченка, а їх написаноп'ять, ставала глибоким і грунтовно проведеним дослідженнямобраного періоду долі Кобзаря. Більше десятка років віддавПетро Володимирович першій книжці – «ШевченківськийПетербург», але ж повідав про Шевченкове життя в Петербурзіз такою скрупульозною повнотою, що й найбільші авторитети вгалузі шевченкознавства не могли це не відзначити.

Обов’язково слід наголосити й на тому, що, кладучи своїтвори на міцну документальну, фактологічну основу, П. Журнаписав їх жвавим белетристичним пером, забезпечившичитабельність книг. За «Петербургом» написалася «Третязустріч» – про останній приїзд Шевченка в Україну, потім –«Літо перше», «Дума про огонь», «Шевченківський Київ». І тутназви книг дають немало інформації про їхній зміст.


Крім художньо0документальних повістей Петро Жур напи0сав про Шевченка й багато інших матеріалів, зокрема, понад 70статей до «Шевченківського словника», за що разом з іншимидослідниками удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шев0ченка.

Свої шевченкознавчі розвідки Петро Жур вважає не тількиземляцьким словом про Кобзаря, але синівським віддарункомматері0України «... 56 літ прожив я за її межами, – казав ПетроВолодимирович першого року незалежності Вітчизни, – аземля, де народився, залишається вічно рідною». Так, більшачастина життя письменника0дослідника минає в Петербурзі, таім'я, доля Шевченка міцно єднають серце й душу Петра Жура зрідною землею, з Україною.

Із творів драматичних, написаних письменниками Черка0щини про Т. Шевченка, слід назвати передовсім драматичнупоему Миколи Негоди «Дума про Кобзаря», написану до сотихроковин з дня смерті великого Тараса. П’єса ставиласяЧеркаським обласним музично0драматичним театром ім. Т. Г. Шевченка У ній ідеться про останній приїзд поета вУкраїну, на Черкащину. На жаль, драматична поема позначенарядом ідеологічних надмірностей соцреалістичного штибу,надто соціологізує і спрощує постать Шевченка. Тому йсудилася творові нетривала сценічна доля, а як літературнийтвір «Дума про Кобзаря» має певне історико0лігературнезначення.

Драматичний етюд Григорія Донця «Повій, вітре...»відтворює події 1860 року, останнього року життя Шевченка вПетербурзі. Кобзарева квартира в Академії хуложеств, а в нійТарас Шевченко й Василь Білозерський ведуть мову проУкраїну, про українську справу тут, у Петербурзі, згадуючиімена старших і молодших українців у столиці імперії – ПанькаКуліша й Семена Гулака0Артемовського, Віктора Забілу іСтепана Руданського... І промовля Шевченко:

...Вірю, знаю, –Руданського пісні на УкраїнуДорогу знайдуть.І потомки вдячніЗ собою їх б майбутнє: понесуть!..


Дуже вагомий доробок становить літературознавча Шев0ченкіана черкасців. Тут варто називати десятки й десятки імен.Одним із перших у цьому ряду слід поставити ВасиляДоманицького, вченого0енциклопедиста, подвижника з Таль0нівщини. Окрім низки статей про Т. Шевченка («Як читаєтьсяШевченко». «Новознайдені поезії Шевченка» та ін), окрімзначної текстологічної роботи над поезіями Кобзаря, В.Доманицький був редактором першого повного видання«Кобзаря» в Російській імперії (1907).

Дослідження Шевченкової творчості є одною з основнихграней дуже плідної наукової діяльності академіка СергіяЄфремова. Не випадково інший видатний земляк АгатангелКримський, теж небайдужий до творів Кобзаря, зазначав, що«лев’ячу частину праці Єфремова захопив собою Шевченко». Тай сам Сергій Олександрович зізнався: «Важко з Шевченкомрозлучатись, раз почавши про нього говорити, трудно вичерпатискарби його високих дум, трудно змалювати красу йогонатхненного слова...» От і звертався раз0по0раз С. Єфремов доШевченкової творчості й біографії, написавши десятки праць істатей різної проблематики і з різних приводів («Поезіявсепрощення», «На переломі», «Нечуваний ювілей» та ін).

Приблизно в один час із Єфремовим писав своїшевченкознавчі розвідки канівчанин Костянтин Ара

Documents

MAKET KONFER 2015eprints.cdu.edu.ua/513/1/%D0%BC%D0%B0%D0%BA%D0%B5%EF%BF... · 2016. 6. 22. · відзначення 200річчя від дня народження Тараса