Відділ освіти Кам’янець – Подільської районної державної
адміністрації
Лабуняк Н. М., Зіньчук Г. М., Яцишина О. Б., Юрчак А. В.,
Ліщинська І. В.
Хімія
8 клас
Конспекти
уроків за новим
Державним стандартом
Схвалено на засіданні методичної ради Кам’янець – Подільського
районного методичного кабінету (протокол № 1від 27.01.2016 р.)
Автори: Лабуняк Н. М. – вчитель хімії Завалецької ЗОШ І-ІІІ
ступенів
Зіньчук Г. М. - вчитель хімії Слобідсько-Рихтівської ЗОШ І-ІІІ
ступенів
Яцишина О. Б. - вчитель хімії Оринінської ЗОШ І-ІІІ ступенів
Юрчак А. В. - вчитель хімії Довжоцький НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів»,
колегіум
Ліщинська І. В. - вчитель хімії Кам’янської ЗОШ І-ІІ
ступенів
Рецензенти:
Ямборак Р. С. – кандидат географічних наук, доцент кафедри хімії
Подільського державного агротехнічного університету
Гончарик Л. В. – методист відділу освіти Кам’янець – Подільської
райдержадміністрації
Посібник призначений для надання допомоги вчителям у підготовці
та проведенні уроків хімії в 8 класі. Посібник містить орієнтовне
календарно-тематичне планування уроків хімії для 8 класу,
плани-конспекти уроків, додаткові дидактичні матеріали. Наведено
зразки самостійних і контрольних робіт, описи практичних робіт,
лабораторних дослідів і демонстраційних експериментів, що
рекомендуються програмою 8 класу.
Вступ
Хімія як природнича наука є частиною духовної і матеріальної
культури людства, а хімічна освіта – невідокремним складником
загальної культури особистості, яка живе, навчається, працює,
творить в умовах використання високих технологій, змушена
протистояти екологічним ризикам, зазнає різнобічних упливів
інформації. Хімічні знання створюють підґрунтя реалістичного
ставлення до навколишнього світу, в якому значне місце посідає
взаємодія людини і речовини, сприяють розкриттю таємниць живого
через пізнання процесів життєдіяльності організмів на молекулярному
рівні.
Згідно з метою освітньої галузі «Природознавство» та її
хімічного компонента, визначеною в новій редакції Державного
стандарту базової і повної загальної середньої освіти, навчання
хімії у школі спрямовується на розвиток засобами предмета
особистості учнів, формування їхньої загальної культури,
світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки,
творчих здібностей, дослідницьких навичок і навичок
життєзабезпечення. У зв’язку з цим ставляться такі завдання
навчання хімії в основній школі:
· опанувати наукову хімічну термінологію, науковий зміст
основних хімічних понять, законів;
· формувати уявлення про методи хімічної науки, діяльність
видатних вітчизняних і зарубіжних учених-хіміків;
· розкрити роль хімічних знань у поясненні природи речовин і
суті хімічних явищ; значення хімії в житті людини;
· розвивати експериментальні уміння;
· сприяти застосуванню хімічних знань на практиці;
· формувати предметну і ключові компетентності учня, його
екологічну культуру, навички безпечного поводження з
речовинами;
· розвивати здатність до самоосвіти;
· виробляти критичне ставлення до інформації хімічного
характеру;
· формувати соціальні (громадянські) якості, патріотизм
учня;
· створити підґрунтя для подальшого навчання хімії у старшій
школі.
Зміст курсу хімії основної школи зберігає перевірене часом
базове ядро, неодмінне для освіченості й розвитку учня; розкриває
загальнокультурний, гуманістичний характер природничо-наукових
знань; ґрунтується на провідних світоглядних ідеях природознавства,
як от:
• пізнаваність матеріального світу;
• дискретність матерії;
• ієрархія рівнів структурної організації матерії;
• матеріальна єдність світу;
• причинно-наслідкові зв'язки у природі;
• значення природничих наук для розв'язування глобальних проблем
людства (продовольчої, екологічної, енергетичної, сировинної,
демографічної) .
Вивчення хімії потребує раціонального застосування способів дій,
засобів і методів навчання. Організації навчання хімії сприятиме
використання перевірених шкільною практикою групової роботи,
проблемного навчання, дидактичних ігор, тренінгових занять. У
сучасних умовах важливим методичним орієнтиром є формування в учнів
уміння вчитись і його реалізація в самостійній навчальній
діяльності. Пріоритетний вибір методики навчання належить
учителеві.
Важливим джерелом знань, засобом формування експериментальних
умінь і дослідницьких навичок, створення проблемних ситуацій,
розвитку мислення, спостережливості та допитливості є хімічний
експеримент і розв’язування задач. Тому в програмі до кожної теми
вказано види хімічного експерименту й типи розрахункових задач, а
також передбачено досліди, які можна виконувати в домашніх умовах
під наглядом батьків.
Виходячи з можливостей кабінету хімії та беручи до уваги
токсичність речовин і правила техніки безпеки, учитель на свій
розсуд може доповнити хімічний експеримент, як демонстраційний, так
і лабораторний.
Формуванню компетентностей учнів сприяє виконання ними
навчальних дослідницьких проектів, орієнтовні теми яких (на вибір)
наведено в окремій рубриці програми. Учитель і учні можуть
пропонувати і власні теми. Проекти розробляються учнями
індивідуально або в групах, учитель може надавати консультацію щодо
планування, визначення мети, завдань і методики дослідження, пошуку
інформації, координувати хід виконання проекту. Проектна робота
може бути теоретичною або експериментальною. Тривалість проекту —
різна: від уроку (міні-проект), кількох днів (короткотерміновий
проект) до року (довготерміновий). Результати досліджень учні
представляють у формі мультимедійної презентації, доповіді (у разі
необхідності – з демонстрацією хімічних дослідів), моделі,
колекції, буклету, газети, статистичного звіту, тематичного
масового заходу, наукового реферату (із зазначенням актуальності
теми, новизни і практичного значення результатів дослідження,
висновків) тощо. Презентація й обговорення (захист) проектів
відбувається на спеціально відведеному уроці або під час уроку з
певної теми. Робота кожного виконавця проекту оцінюється за його
внеском, індивідуально.
Ефективність навчання можна підвищити завдяки застосуванню
сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Вони сприяють
активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їхньої
самостійності в опануванні знань, формуванню ключових
компетентностей, посиленню позитивної мотивації навчання. Засоби на
електронних носіях дають змогу унаочнити навчальний зміст, зокрема
той, що стосується внутрішньої будови речовин чи хімічних процесів,
недоступних для спостереження в умовах шкільної лабораторії.
Програма
для загальноосвітніх навчальних закладів
8 клас
70 год, 2 год на тиждень, 10 год — резервні
К-ть годин
Зміст навчального матеріалу
Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів
3
Повторення найважливіших питань курсу хімії 7 класу
Найважливіші хімічні поняття.
Прості й складні речовини (кисень, вода). Реакція розкладу,
сполучення.
Відносна молекулярна маса, її обчислення за хімічною
формулою.
Масова частка елемента в складній речовині.
Масова частка розчиненої речовини
Учень/учениця
називає хімічні елементи (не менше 20-ти) за сучасною науковою
українською номенклатурою, записує їхні символи;
наводить приклади (формули і назви) простих (метали і неметали)
і складних речовин (оксидів, основ, кислот); рівнянь реакцій:
добування кисню з гідроген пероксиду; кисню з воднем, вуглецем,
сіркою, магнієм, залізом, міддю, метаном, гідроген сульфідом, води
з кальцій оксидом, натрій оксидом, фосфор(V) оксидом, карбон(ІV)
оксидом; реакцій розкладу і сполучення;
обчислює відносну молекулярну масу речовини за її формулою,
масову частку елемента в складній речовині; масову частку і масу
розчиненої речовини в розчині
14
Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних
елементів. Будова атома
Короткі історичні відомості про спроби класифікації хімічних
елементів. Поняття про лужні, інертні елементи, галогени.
Періодичний закон Д. І. Менделєєва. Структура періодичної системи
хімічних елементів.
Будова атома. Склад атомних ядер (протони і нейтрони). Протонне
число. Нуклонне число. Ізотопи. Нуклід. Сучасне формулювання
періодичного закону.
Будова електронних оболонок атомів хімічних елементів № 1-20.
Стан електронів у атомі. Електронні орбіталі. Енергетичні рівні та
підрівні; їх заповнення електронами в атомах хімічних елементів №
1-20. Електронні та графічні електронні формули атомів хімічних
елементів № 1-20. Поняття про радіус атома.
Періодична система хімічних елементів з позиції теорії будови
атома.
Характеристика хімічних елементів № 1-20 за їхнім місцем у
періодичній системі та будовою атома.
Значення періодичного закону
Учень/учениця
формулює означення періодичного закону;
описує структуру періодичної системи (періоди: великі й малі,
групи й підгрупи (А і Б);
наводить приклади ізотопів, лужних, інертних елементів,
галогенів;
розрізняє атомне ядро, електрони, протони, нейтрони; періоди
(великі й малі), головні (А) та побічні (Б) підгрупи періодичної
системи; металічні та неметалічні елементи;
характеризує склад ядер (кількість протонів і нейтронів у
нукліді), розподіл електронів (за енергетичними рівнями та
підрівнями) в атомах перших 20 хімічних елементів; хімічний елемент
(№ 1–20) за його положенням у періодичній системі, зміни радіусів
атомів у періодах і підгрупах, металічних і неметалічних
властивостей елементів;
пояснює періодичність зміни властивостей хімічних елементів (№
1–20); залежність характеру елементів та властивостей їхніх сполук
від електронної будови атомів;
аналізує інформацію, закладену в періодичній системі, та
використовує її для характеристики хімічного елемента;
обґрунтовує фізичну сутність періодичного закону;
записує: електронні та графічні електронні формули атомів 20
хімічних елементів;
використовує інформацію, закладену в періодичній системі, для
класифікації елементів (металічний або неметалічний), та визначення
їхньої валентності, класифікації простих речовин (метал або
неметал), визначення хімічного характеру оксидів (кислотний,
амфотерний, оснόвний), гідратів оксидів (кислота, амфотерний
гідроксид, основа), сполук елементів з Гідрогеном;
оцінює наукове значення періодичного закону; значення прийому
класифікації в науці
Демонстрації
1. Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва (довга
і коротка форми).
2. Моделі атомів.
3. Форми електронних орбіта лей
Навчальні проекти
1. З історії відкриття періодичної системи хімічних
елементів.
2. Форми періодичної системи хімічних елементів
Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини
Природа хімічного зв’язку. Електронегативність елементів.
Ковалентний зв'язок, його утворення. Полярний і неполярний
ковалентний зв’язок. Електронні формули молекул. Йони. Йонний
зв’язок, його утворення.
Ступінь окиснення. Визначення ступеня окиснення елемента за
хімічною формулою сполуки. Складання формули сполуки за відомими
ступенями окиснення елементів.
Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали.
Залежність фізичних властивостей речовин від типів кристалічних
ґраток
Учень/учениця
називає: види хімічного зв’язку, типи кристалічних ґраток;
наводить приклади: сполук із ковалентним (полярним і неполярним)
та йонним хімічним зв’язком, атомними, молекулярними та йонними
кристалічними ґратками;
розрізняє: валентність і ступінь окиснення елемента;
пояснює: утворення йонного, ковалентного (полярного і
неполярного) зв'язків;
характеризує: особливості ковалентного та йонного зв’язків,
кристалічної будови речовин з різними видами хімічного зв'язку;
обґрунтовує: природу хімічних зв'язків; фізичні властивості
речовин залежно від їхньої будови;
прогнозує: властивості речовин залежно від виду хімічного
зв'язку і типу кристалічних ґраток;
визначає: ступені окиснення елементів у сполуках за їх
формулами, вид хімічного зв’язку в типових випадках, полярність
ковалентного зв'язку;
складає: електронні формули молекул, хімічні формули бінарних
сполук за ступенями окиснення елементів;
використовує: поняття електронегативності для характеристики
хімічних зв'язків
Демонстрації
4. Кристалічні ґратки різних типів.
5. Речовини атомної, молекулярної та йонної будови.
6. Фізичні властивості речовин атомної, молекулярної та йонної
будови.
Лабораторні досліди:
1. Ознайомлення з фізичними властивостями речовин атомної,
молекулярної та йонної будови.
Домашній експеримент:
1. Дослідження фізичних властивостей речовин з різними типами
кристалічних ґраток: води, кухонної солі, піску.
Навчальні проекти
3. Залежність фізичних властивостей речовин від типів
кристалічних граток.
9
Тема 3. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними
формулами
Кількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число
Авогадро.
Молярна маса.
Закон Авогадро. Молярний об’єм газів.
Відносна густина газів
Учень/учениця
називає: одиницю вимірювання кількості речовини, молярний об’єм
газів за нормальних умов, число Авогадро;
пояснює: сутність фізичної величини кількість речовини;
встановлює: взаємозв'язок між фізичними величинами (масою,
молярною масою, об’ємом, молярним об’ємом, кількістю речовини);
обчислює: число частинок (атомів, молекул, йонів) у певній
кількості речовини, масі, об’ємі; молярну масу, масу і кількість
речовини; об’єм даної маси або кількості речовини газу за
нормальних умов; відносну густину газу за іншим газом
Розрахункові задачі
1. Обчислення числа частинок (атомів, молекул, йонів) у певній
кількості речовини, масі, об’ємі.
2. Обчислення за хімічною формулою маси даної кількості речовини
і кількості речовини за відомою масою.
3. Обчислення об’єму певної маси або кількості речовини відомого
газу за нормальних умов.
4. Обчислення з використанням відносної густини газів
Тема 4. Основні класи неорганічних сполук
Класифікація неорганічних сполук, їхні склад і номенклатура.
Фізичні властивості оксидів. Хімічні властивості оснόвних,
кислотних та амфотерних оксидів: взаємодія з водою, кислотами,
лугами, іншими оксидами.
Фізичні властивості основ. Хімічні властивості лугів: дія на
індикатори, взаємодія з кислотами, кислотними оксидами, солями.
Реакція нейтралізації. Хімічні властивості нерозчинних основ:
взаємодія з кислотами і розкладання внаслідок нагрівання. Заходи
безпеки під час роботи з лугами.
Фізичні властивості кислот. Хімічні властивості кислот: дія на
індикатори, взаємодія з металами, основними оксидами, основами,
солями. Ряд активності металів. Реакції заміщення й обміну. Заходи
безпеки під час роботи з кислотами.
Фізичні властивості середніх солей. Хімічні властивості середніх
солей: взаємодія з металами, кислотами, лугами, іншими солями.
Хімічні властивості амфотерних гідроксидів (Алюмінію, Цинку):
взаємодія з кислотами, лугами (в розчині, при сплавлянні).
Загальні способи добування оксидів, кислот, основ і середніх
солей.
Генетичні зв’язки між основними класами неорганічних сполук.
Поширеність у природі та використання оксидів, кислот, основ і
середніх солей. Вплив на довкілля
Учень:
називає оксиди, основи, кислоти, амфотерні гідроксиди, середні
солі за сучасною науковою українською номенклатурою, індикатори
(лакмус, метиловий оранжевий, фенолфталеїн, універсальний
індикатор);
описує поширеність представників основних класів неорганічних
сполук у природі;
наводить приклади оснόвних, кислотних і амфотерних оксидів,
оксигеновмісних і безоксигенових, одно-, дво-, триосновних кислот,
розчинних і нерозчинних основ, амфотерних гідроксидів, середніх
солей;
класифікує неорганічні сполуки за класами;
розрізняє несолетворні (CO, N2O, NO, SiO) й солетворні оксиди
(кислотні, основні, амфотерні), розчинні й нерозчинні основи,
кислоти за складом (оксигеновмісні, безоксигенові) та основністю
(одно-, дво-, триосновні), середні солі; реакції заміщення, обміну,
нейтралізації;
характеризує поняття амфотерності, фізичні та хімічні
властивості оксидів, основ, кислот, солей, амфотерних
гідроксидів;
порівнює за хімічними властивостями основні, кислотні та
амфотерні оксиди, луги і нерозчинні основи;
встановлює генетичні зв’язки між простими і складними
речовинами, основними класами неорганічних сполук;
обґрунтовує залежність між складом, властивостями та
застосуванням неорганічних речовин;
прогнозує перебіг хімічних реакцій солей і кислот з металами,
використовуючи ряд активності;
складає хімічні формули оксидів, основ, кислот, середніх солей;
рівняння реакцій, які характеризують хімічні властивості оснόвних,
кислотних та амфотерних (Алюмінію, Цинку) оксидів (взаємодія з
водою, кислотами, лугами, іншими оксидами (для алюміній і цинк
оксидів у розчині та під час сплавляння), лугів (взаємодія з
кислотними оксидами, кислотами та солями в розчині), нерозчинних
основ (взаємодія з кислотами, розкладання під час нагрівання),
кислот (взаємодія з металами, основними оксидами, основами та
солями), середніх солей (взаємодія з металами, кислотами –
хлоридною, сульфатною, нітратною, лугами, солями); способи
добування оксидів (взаємодія простих і складних речовин із киснем,
розкладання нерозчинних основ, деяких кислот і солей під час
нагрівання), лугів (взаємодія лужних і лужноземельних (крім магнію)
металів із водою, оксидів лужних і лужноземельних елементів із
водою) й нерозчинних основ (взаємодія солей із лугами), кислот
(взаємодія кислотних оксидів із водою, неметалів із воднем, солей
із кислотами), середніх солей (взаємодія кислот із металами,
основних оксидів із кислотами, кислотних оксидів з лугами, лугів із
кислотами, солей із кислотами, солей із лугами, кислотних оксидів з
основними оксидами, солей із солями, солей із металами (реакції
здійснюють у розчинах), металів із неметалами), амфотерних
гідроксидів (Алюмінію, Цинку) (взаємодія солей із лугами);
використовує сучасну українську номенклатуру основних класів
неорганічних сполук; таблицю розчинності кислот, основ та солей для
складання рівнянь хімічних реакцій; індикатори для виявлення кислот
і лугів;
обчислює за рівняннями хімічних реакцій масу, кількість речовини
та об’єм газу (н. у.) за відомою масою, кількістю речовини,
об’єму одного з реагентів чи продуктів реакції;
планує експеримент, проводить його, описує спостереження, робить
висновки;
розв’язує експериментальні задачі;
висловлює судження про значення хімічного експерименту як
джерела знань; про вплив речовин на навколишнє середовище і
здоров’я людини;
оцінює значення найважливіших представників основних класів
неорганічних сполук;
дотримується запобіжних заходів під час роботи з кислотами і
лугами
Розрахункові задачі
5. Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об'єму, кількості
речовини реагентів та продуктів реакцій.
Демонстрації
7. Зразки оксидів.
8. Взаємодія кислотних і основних оксидів з водою.
9. Зразки кислот.
10. Хімічні властивості кислот.
11. Зразки основ.
12. Хімічні властивості лугів.
13. Добування і хімічні властивості нерозчинних основ.
14. Доведення амфотерності цинк гідроксиду.
15. Таблиця розчинності кислот, основ, амфотерних гідроксидів та
солей.
16. Зразки солей.
17. Хімічні властивості солей.
18. Взаємодія кальцій оксиду з водою, дослідження добутого
розчину індикатором, пропускання вуглекислого газу крізь
розчин.
19. Спалювання фосфору, розчинення добутого фосфор(\/) оксиду у
теплій воді, дослідження розчину індикатором і нейтралізація
лугом.
Лабораторні досліди
2. Дія водних розчинів лугів на індикатори.
3. Взаємодія лугів з кислотами в розчині.
4. Дія водних розчинів кислот на індикатори.
5. Взаємодія хлоридної кислоти з металами.
6. Взаємодія металів із солями у водному розчині.
7. Взаємодія солей з лугами у водному розчині.
8. Реакція обміну між солями в розчині.
9. Розв’язування експериментальних задач.
Практичні роботи
1. Дослідження властивостей основних класів неорганічних
сполук.
2. Розв’язування експериментальних задач.
Домашній експеримент
3. Дія на сік буряка лимонного соку, розчину харчової соди,
мильного розчину.
Навчальні проекти
4. Сполуки основних класів у будівництві й побуті.
5. Хімічний склад і використання мінералів.
6. Вирощування кристалів солей.
7. Вплив хімічних сполук на довкілля і здоров’я людини.
Орієнтовні об’єкти екскурсій. Краєзнавчий і мінералогічний
музеї.
Календарно-тематичне планування
8 клас
№
Тема уроку
Дата
Примітка
Повторення основних питань курсу хімії 7 класу
3
1
Основні поняття хімії
2
Прості та складні речовини (кисень і вода)
3
Відносна молекулярна маса. Масова частка елемента в складній
речовині та масова частка розчиненої речовини.
Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва. Будова атома
15
4
Короткі історичні відомості про способи класифікації хімічних
елементів
5
Поняття про лужні метали, інертні елементи, галогени
6
Навчальний проект 1. З історії відкриття періодичної системи
хімічних елементів
7
Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва. Структура періодичної системи
8
Навчальний проект 2. Форми періодичної системи хімічних
елементів. Життя і діяльність Д. І. Менделєєва
9
Будова атома: ядро й електронні оболонки. Склад атомних ядер
(прортони і нейтрони). Протонне число. Нуклонне число
10
Сучасне формулювання періодичного закону. Ізотопи
11
Будова електронних оболонок атомів хімічних елементів №1-20.
Стан електронів у атомі. Поняття про радіус атома
12
Енергетичні рівні та підрівні; їх заповнення електронами в
атомах хімічних елементів №1-20
13
Електронні та графічні електронні формули атомів хімічних
елементів № 1-20.
14
Періодична система хімічних елементів з позиції теорії будови
атома
15
Взаємозв'язок між розміщенням елементів у періодичній системі та
властивостями хімічних елементів
16
Характеристика хімічних елементів №1-20 за положенням у
періодичній системі хімічних елементів і будовою атома
17
Характеристика хімічних елементів за положенням у періодичній
системі хімічних елементів і будовою атома
18
Контрольна робота по темі «Періодичний закон і періодична
система хімічних елементів Д. І. Менделєєва. Будова атома»
Хімічний зв’язок і будова речовини
9
19
Електронна природа хімічного зв'язку. Поняття про
електронегативність
20
Ковалентний зв'язок, його види — полярний і неполярний.
Утворення ковалентного неполярного й полярного видів зв'язку
21
Йонний зв'язок
22
Ковалентний полярний і неполярний зв'язок, йонний зв'язок.
Електронні формули молекул речовин
23
Ступінь окиснення. Визначення ступеня окиснення атомів елементів
за хімічними формулами сполук
24
Складання формул сполук за відомим ступенем окиснення атомів
елементів
25
Кристалічні ґратки. Атомні, молекулярні та йонні кристали
26
Навчальний проект 3. Залежність фізичних властивостей речовин
від типів кристалічних ґраток
27
Контрольна робота по темі «Хімічний зв'язок і будова
речовини»
Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами
9
28
Кількість речовини. Моль — одиниця кількості речовини. Число
Авогадро
29
Обчислення числа частинок (атомів,молекул, йонів) у певній
кількості речовини
30
Молярна маса
31
Обчислення за хімічними формулами молярної маси й кількості
речовини
32
Молярний об'єм газів. Обчислення об'єму газу за нормальних
умов
33
Відносна густина газів. Обчислення відносної густини
34
Розрахунки за хімічними формулами
35
Розрахунки за хімічними формулами
36
Контрольна робота по темі «Кількість речовини. Розрахунки за
хімічними формулами»
Основні класи неорганічних сполук
25
37
Класифікація неорганічних сполук, їхній склад і
номенклатура.
38
Оксиди. Фізичні властивості оксидів.
39
Хімічні властивості оснόвних, кислотних та амфотерних оксидів:
взаємодія з водою, кислотами, лугами, іншими оксидами.
40
Основи, їх склад і назви. Класифікація основ. Фізичні
властивості основ.
41
Хімічні властивості лугів: дія на індикатори, взаємодія з
кислотами, кислотними оксидами, солями.
42
Реакція нейтралізації. Хімічні властивості нерозчинних основ:
взаємодія з кислотами і розкладання внаслідок нагрівання. Заходи
безпеки під час роботи з лугами.
43
Класифікація кислот. Фізичні властивості кислот
44
Хімічні властивості кислот
45
Хімічні властивості кислот. Реакції заміщення й обміну. Ряд
активності металів.
46
Солі, їх склад і назви.Фізичні властивості середніх солей
47
Хімічні властивості середніх солей: взаємодія з металами,
кислотами, лугами, іншими солями.
48
Поняття про амфотерні основи
49
Розрахунки за хімічними рівняннями маси, об’єму, кількості
речовини реагентів і продуктів реакції
50
Практична робота № 1. Дослідження властивостей основних класів
неорганічних сполук
51
Загальні способи одержання оксидів, основ, кислот,
солей
52
Загальні способи одержання оксидів, основ, кислот, солей
53
Генетичний зв’язок між класами неорганічних сполук
54
Генетичний зв’язок між класами неорганічних сполук
55
Практична робота № 2 «Розв’язання експериментальних задач»
56
Поширення оксидів, кислот, основ і середніх солей у природі та
їх використання
57
Поширення оксидів, кислот, основ і середніх солей у природі та
їх використання
58
Розв’язування задач. Самостыйна робота
59
Навчальний проект 4: Сполуки основних класів у будівництві й
побуті
60
Навчальний проект 5: Хімічний склад і використання мінералів
61
Навчальний проект 6: Вирощування кристалів солей
62
Навчальний проект 7: Вплив хімічних сполук на довкілля і
здоров’я людини
63
Узагальнення та систематизація знань з теми “Основні класи
неорганічних сполук”
64
Контрольна робота по темі «Основні класи неорганічних
сполук»
Повторення основних питань курсу хімії 7 класу
УРОК 1
Тема. Основні поняття хімії
Мета уроку: повторити хімічні поняття, що були розглянуті під
час вивчення хімії в 7 класі («речовина», «атом», «молекула»,
«іон», «хімічний елемент», «відносна атомна й молекулярна маси»,
«прості та складні речовини», «хімічна формула», «фізичні й хімічні
явища», «хімічні рівняння»).
Тип уроку: узагальнення й систематизація знань.
Форми роботи: фронтальна бесіда, групова робота.
Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва, таблиця розчинності, опорні схеми.
ХІД УРОКУ
І. Організація класу
II. Актуалізація опорних знань
У 7 класі ми познайомилися з основними хімічними поняттями й
термінами, якими користуються в хімії.
Фронтальна бесіда
— Назвіть, перелічіть ці поняття.
Учні з допомогою вчителя називають основні хімічні поняття.
(Речовина, чисті речовини й суміші, простіти складні речовини,
атом, молекула, хімічний елемент, хімічна формула, фізичні й
хімічні явища, хімічні реакції, рівняння хімічних реакцій та
ін.)
III. Узагальнення й систематизація знань
Хімія — наука про _________________________, їх властивості,
перетворення та явища, що супроводжують ці перетворення.
Речовини — це те, із чого складаються
_________________________________.
Речовини, що існують у природі, постійно зазнають різних
змін.
Явища — різні ___________________________, що відбуваються з
речовинами.
Робота в парах з опорною схемою
Опорна схема «Основні поняття хімії»
Фізичні явища — це явища, що не супроводжуються перетвореннями
одних речовин на інші (зазвичай змінюється агрегатний стан речовин
або їхня форма).
_____________________ явища — це явища, у результаті яких з
певних речовин утворюються інші.
Хімічні явища називають ____________________________.
Кожна речовина має суворо визначені властивості.
Речовина —
_________________________________________________________.
Властивості речовин — це ознаки, що дозволяють відрізнити одні
речовини від інших або встановити подібність між ними.
Наведіть приклади:
____________________________________________
____________________________________________
____________________________________________
____________________________________________
____________________________________________
____________________________________________
Усі речовини, що існують у природі, являють собою сукупність
частинок (атомів, молекул, іонів).
Кожна речовина залежно від умов (температури, тиску) може
перебувати в певному агрегатному стані.
_____________________________ — дрібна електронейтральна хімічно
неподільна частинка речовини, що складається з позитивно
зарядженого ядра й негативно зарядженої електронної оболонки.
Електрон — одна з елементарних частинок
_________________________ зарядом.
Атомне ядро — центральна, позитивно заряджена частина атома, що
складається з нуклонів, зв'язаних між собою ядерними силами.
___________________________________ — вид атомів з певним
зарядом ядра.
Молекула — найменша частинка ______________________________, що
характеризується його хімічними властивостями.
Склад речовин молекулярної будови прийнято виражати з допомогою
хімічних формул.
Хімічна формула — умовний запис ______________________ з
допомогою хімічних символів та індексів.
Хімічне рівняння — _____________________________ хімічної
реакції з допомогою _________________________________.
IV. Підбиття підсумків уроку
Учні разом з учителем перевіряють правильність заповнення схем,
виправляють помилки. Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює,
заохочує найбільш активних учнів.
V. Домашнє завдання
Повторити основні хімічні поняття.
УРОК 2
Тема. Прості та складні речовини (кисень і вода)
Мета уроку: повторити вивчені відомості про прості та складні
речовини на прикладі кисню та води, їх фізичні та хімічні
властивості; удосконалювати навички складання хімічних формул і
рівнянь.
Тип уроку: узагальнення й систематизації знань.
Форми роботи: групова, індивідуальна.
Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва, картки із завданнями.
ХІД УРОКУ
I. Організація класу
II. Перевірка домашнього завдання
Опитування по ланцюжку: учні відповідають на запитання з теми
«Основні поняття хімії» та ставлять своє питання наступному
учневі.
III. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу
• На які групи можна поділити всі речовини? (На прості й
складні)
• А на які групи можна поділити прості речовини? (На метали й
неметали)
• За якою ознакою? (За фізичними й хімічними властивостями)
• Які прості та складні речовини вивчили в 7 класі? (Кисень і
вода)
Групова робота
Учні об'єднуються в групи, одержують завдання, заповнюють опорну
схему.
Група 1
Оксиген
Хімічний символ — ___________________________
Відносна атомна маса Аr(О) =________________________________
Будова атома: +))
Число протонів
р ____________________________
Число електронів е- ________________________
Число
нейтронів n ______________________________
Валентність ___________________________________
Група 2
Кисень
Тип речовини ________________________________
Має___________ будову.
Хімічна формула __________________________
Відносна молекулярна маса Мr(О) =__________________________
Фізичні властивості
Розчинність у воді_______________
Агрегатний
стан __________________________
Колір ___________________________
Запах___________
Смак____________
Група 3
Способи одержання кисню
1. Лабораторні способи.
Розкладання оксигеновмісних речовин:
2. Промисловий спосіб:__________________________
Поширення в природі: __________________________
Група 4
Хімічні властивості кисню
Взаємодія з неМе
Взаємодія з Me
Окиснення — це реакція взаємодії
__________________________________
Горіння — це реакція _________________________, що
супроводжується виділенням ______________________ і
________________________.
Оксиди — складні речовини, що складаються з
___________________________ елементів, один з яких
______________________________.
Група 5
Вода
Тип речовини ____________
Має___________ будову.
Хімічна формула __________
Фізичні властивості
Агрегатний стан _________
Колір _________
Запах______
Смак________
Специфічні властивості_____________
Поширеність в природі__________________
Група 8
Хімічні властивості води
1. Взаємодія з оксидами металів
H2O + Na2O
H2O + BaO
2. Взаємодія з оксидами неметалів
H2O + SO3
H2O + CO2
Кислотні дощі — це ________________________________.
Значення води:_______________________________________.
Учні складають звіт про виконане завдання, по черзі коментують
допущені помилки. Учитель узагальнює відповіді, звертаючи особливу
увагу на способи одержання й хімічні властивості простих
речовин.
IV. Підбиття підсумків уроку
Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює роботу учнів.
V. Домашнє завдання
Повторити матеріал про прості та складні речовини — кисень і
вода.
Творче завдання. Навести свої приклади хімічних властивостей
кисню й води (по два-три рівняння реакцій).
УРОК 3
Тема. Відносна молекулярна маса. Масова частка елемента в
складній речовині та масова частка розчиненої речовини.
Мета уроку: узагальнити й систематизувати знання учнів про
відносну молекулярну масу; узагальнити навички визначати відносну
молекулярну масу простих і складних речовин за їх формулами;
систематизувати знання учнів при визначенні масової частки елемента
в складній речовині та масової частки розчиненої речовини.
Тип уроку: узагальнення й систематизації знань.
Форми роботи: фронтальна, групова, індивідуальна.
Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва, картки із завданнями.
Тип уроку: узагальнення й систематизації знань.
Форми роботи: самостійна, індивідуальна.
Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва, картки із завданнями.
ХІД УРОКУ
I. Організація класу
II. Перевірка домашнього завдання
Опитування по ланцюжку: учні відповідають на запитання з тем
«Кисень» та «Вода» та ставлять своє питання наступному учневі.
III. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу
Завдання 1. Письмова самостійна робота в парах
Піраміда
Кожна пара одержує картку-завдання і повинна обчислити суму
відносних молекулярних мас. Завдання повторюються для можливості
перехресної перевірки.
Картка 1
Картка 2
Картка 3
Картка 4
Додаткове завдання. Розташуйте речовини в порядку зростання
відносних молекулярних мас.
Індивідуальна робота (біля дошки)
Завдання 2. Обчисліть масові частки елементів у молекулі
вуглекислого газу CO2.
Завдання 3. Масова частка Карбону в його сполуці з Оксигеном —
27,3 %. Визначте формулу цієї сполуки, знаючи, що її відносна
молекулярна маса — 44.
Завдання 4. Обчисліть масову частку розчиненої речовини в
розчині, одержаному в результаті змішування 30 г цукру і 120 г
води.
Обчисліть, яку масу натрій хлориду й води необхідно взяти для
приготування 200 г розчину з масовою часткою розчиненої речовини 10
%.
IV. Підбиття підсумків уроку
Учитель підбиває підсумки уроку, оцінює роботу учнів.
V. Домашнє завдання
Заповніть таблицю.
Обчисліть масову частку речовини в розчині, одержаному в
результаті змішування:
Завдання
m(реч.), г
m(води), г
m(розч.), г
ω, %
1
30
170
2
50
100
3
5
95
4
100
100
5
70
130
6
25
175
Періодичний закон і періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва. Будова атома
Урок № 4
Тема. Короткі історичні відомості про способи класифікації
хімічних елементів
Мета уроку: розкрити необхідність наукової класифікації хімічних
елементів і показати недосконалість перших спроб класифікації
елементів; розширити знання про хімічні елементи, характерні ознаки
простих речовин, утворених металами й неметалами.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Форми роботи: розповідь учителя, фронтальна евристична бесіда,
робота з навчальною літературою.
Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва, плакат «Приклади спроб класифікації хімічних
елементів».
ХІД УРОКУ
I. Організація класу
Вступне слово вчителя:
Я рада Вас всіх бачити і сподіваюсь, що наш урок пройде в
теплій, затишній обстановці і Ви отримаєте багато нової корисної
для Вас інформації.
Вчитель надає загальні відомості про місце досліджуваної теми в
курсі хімії в школі, оголошення теми, плану й основної мети
уроку.
II. Актуалізація опорних знань
Фронтальна бесіда за основними поняттями хімії
• Як називається найменша неподільна частинка хімічного
елемента, що входить до складу молекул простих і складних речовин?
(Атом)
• Що таке хімічний елемент? (Тип атомів, що характеризуються
певною сукупністю властивостей)
• Що таке молекули? (Це дрібні частинки, з яких складаються
речовини та які мають усі властивості цієї речовини)
Згадаймо класифікацію хімічних елементів і речовин.
Гра «Хімічна мозаїка»
На дошці заздалегідь написані слова, з яких треба скласти схему
класифікації хімічних елементів і згадати їх фізичні
властивості.
Метали, сірка, залізо, амфотерні елементи, срібло, блиск,
крихкі, пластичні, високі температури плавлення, не мають блиску,
алюміній, не проводять тепло і електрику, низькі температури
плавлення, кисень, електро- і теплопровідні, ковкі, цинк
неметали.
Складаємо схему ( один учень біля дошки)
Коли схема готова, треба доповнити її прикладами і властивостями
відповідних груп елементів, тобто скласти мозаїку зі слів.
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Світ природи дуже різноманітний. Чи можемо ми визначити, скільки
видів рослин і тварин на нашій Землі. Їх дуже багато. Кожну
рослину, кожну тварину вивчити неможливо. Для цього не вистачить
цілого життя. Але все ж таки ми вивчаємо. Як? Аналізуючи ваші
відповіді, я роблю висновок, що всі рослини і тварини класифікують,
систематизують, об’єднують у класи, родини та інші групи на основі
їх ознак. Достатньо вивчити детально один вид ( наприклад голубів)
і вже можна говорити про клас птахів і цілому. Так само і в хімії.
Ми не будемо вивчати кожен елемент окремо, а спробуємо виявити
спільне між ними, об’єднати, систематизувати, знайти
взаємозв’язки.
Запишемо тему уроку.
IV. Вивчення нового матеріалу
1. Вступне слово вчителя
Першими металами, на які людина звернула увагу, були самородні
мідь і золото. Люди бронзового століття довідалися про існування
заліза — більш твердого металу, ніж бронза. Важливу роль у розвитку
хімії як науки відіграли філософи Давньої Греції.
— Які елементи-стихії виділяли давні греки?
Давні греки вважали, що основними елементами є вода, земля,
повітря й вогонь. Кожен з елементів-стихій є носієм двох
властивостей. Схема Аристотеля передбачала чотири комбінації:
вогонь — гарячий і сухий, повітря — гаряче й вологе, земля —
холодна й суха, вода — холодна й волога.
За 300 р. до н. е. в Олександрії були відомі сім небесних тіл,
що постійно змінюють своє положення й тому названих «планетами»
(«мандрівними зірками»), І відомі сім металів: золото, срібло,
мідь, залізо, олово, свинець і ртуть. Чому б не об'єднати їх у
пари? Саме тоді золото почали співвідносити із Сонцем, срібло — із
Місяцем, мідь — із Венерою тощо.
У XVIII столітті були відкриті такі газоподібні елементи, як
азот, водень, кисень і хлор, і такі метали, як кобальт, платина,
нікель, манган, вольфрам, молібден, уран, титан і хром. До
70-х pp. позаминулого століття було вже відомо понад 60
хімічних елементів. У хімії, як і в інших природничих науках
(ботаніка, зоологія), у міру накопичення фактів виникла
необхідність у їхній класифікації.
Спочатку вчені намагалися розділити всі хімічні елементи на дві
групи — метали й неметали.
— Які елементи називаються металами? неметалами?
В основу розподілу простих речовин були покладені як фізичні
властивості (металевий блиск, хороша електро- й теплопровідність
для металів і відсутність металевого блиску й відносно погана
тепло- й електропровідність для неметалів), так і хімічні
(здатність утворювати: для металів — переважно основні оксиди й
відповідні їм гідроксиди — основи, для неметалів — кислотні оксиди
й відповідні їм гідроксиди — кислоти). Неметали, на відміну від
металів, утворюють із воднем леткі сполуки. Типові метали в
сполуках з Оксигеном проявляють низьку
валентність (I, II, III), тоді як типові неметали —
високу (VII, VI, V, IV).
Під час вивчення найважливіших класів неорганічних сполук ми
з'ясували, що типові метали відрізняються від типових неметалів не
лише за фізичними, але й за хімічними властивостями.
Демонстрація дослідів
У склянку з водою додамо по краплі фенолфталеїну і вкинемо
невеликий шматочок натрію. Що спостерігаємо у склянках? Чому розчин
змінив своє забарвлення? Що є продуктом реакції?
Записуємо рівняння реакції.
Додамо до розчинів лугів хлоридної кислоти. Що спостерігаємо?
Чому?
Запишемо рівняння реакції.
2Na + 2H2O → 2NaOH + H2
NaOH + HCl → NaCl + H2O
Типові метали, як, наприклад, кальцій Са, утворюють основні
оксиди, яким відповідають основи:
СаО + Н2O Са(ОН)2
— Доведіть, що кальцій оксид — основний оксид.
Неметали, наприклад сірка, утворюють кислотні оксиди, яким
відповідають кислоти:
SO3 + Н2O H2SO4
— Доведіть, що сульфур(ІV) оксид — кислотний оксид.
Метали реагують із кислотами, як правило, заміщуючи в них атоми
Гідрогену, з утворенням солей. Для неметалів реакція з кислотами не
характерна.
Згодом з'ясувалося, що класифікація хімічних елементів на метали
й неметали є неповною. Виявляється, існують хімічні елементи й
відповідні їм речовини, що проявляють двоїсту природу.
— Як називаються такі елементи та їхні сполуки?
Цинк гідроксид Zn(OH)2 має властивості основи (реагує з
кислотами) і кислоти (реагує з лугами), тобто має двоїсту
природу.
— Доведіть амфотерність цинк гідроксиду.
Із сильною кислотою, наприклад із хлоридною, цинк гідроксид
реагує як основа:
Із сильною основою, наприклад з натрій гідроксидом, цинк
гідроксид реагує як кислота:
Такі ж двоїсті властивості характерні й для цинк оксиду:
Оксиди й гідроксиди, здатні реагувати й із кислотами, і з
лугами, називають амфотерними (від грецьк. амфотерос — «обидва»,
«той і інший»),
2. Поняття про групи подібних елементів
Учені-хіміки робили також спроби класифікувати хімічні елементи,
об'єднуючи їх в окремі групи відповідно до їхніх властивостей.
Підчас знайомства з киснем і залізом — простими речовинами, і
складними (основними класами неорганічних сполук — оксидами,
основами, кислотами й солями) ви вже зустрічалися з хімічними
елементами, що утворюють сполуки з подібними властивостями.
Наприклад, метали в процесі взаємодії з киснем утворюють основні
оксиди, а неметали — кислотні оксиди.
— За якими ще ознаками можна об'єднати хімічні елементи та їхні
сполуки в групи?
• За валентністю;
• за розчинністю у воді;
• за агрегатним станом;
• за складом;
• за відношенням до повітря (кисню);
• за температурами плавлення й кипіння тощо.
V. Узагальнення та систематизація знань.
1) Чому поділ хімічних елементів на двігрупи — метали і неметали
— є неточним і неповним? Наведіть приклади. 2) Напишіть у
загальному вигляді формули оксидів і гідроксидів металічних
елементів: а) лужних; б) лужноземельних. Складіть рівняння
реакцій їх оксидів з водою. 3) В одну з природних групп
об’єднані Оксисен, Сульфур, Селен, Телур. Напишіть формули
оксидів та гідроксидів цих елементів і вкажіть їхні назви. 4)
Складіть рівняння утворення з простих речовин таких солей:
натрій хлориду, калій бромиду, кальцій хлориду, алюміній
йодиду, ферум (ІІІ) хлориду. 5) Складіть рівняння реакцій
між речовинами: а) рубідієм і водою; б) сульфатною кислотою і
скандій гідроксидом; в) фосфатною кислотою та цезій оксидом;
г) рубідій оксидом і водою; д) цезієм і водою;
е)стронцій гідроксидом та нітратною кислотою.
VІ. Підбиттяпідсумків уроку.
Виставлення оцінок.Учитель просить учнів визначити результати
уроку. Чи отримані відповіді на питання, що ставилися на
початку уроку. Які нові знання набуті?
VІІ. Домашнє завдання
Опрацювати відповідний параграф підручника і відповісти на
запитання.
Підготувати картки 20 хімічних елементів зазначивши символ
хімічного елементу, його відносну атомну масу, формули оксидів і
гідроксидів та валентність.( розмір сірникового коробка) (крім
інертних елементів)
УРОК 5
Тема. Поняття про лужні метали, інертні елементи, галогени
Мета уроку: розширити знання учнів про хімічні елементи та
їхні властивості на прикладі природних родин хімічних елементів
(лужні метали, інертні елементи, галогени); розкрити залежність
властивостей усередині груп лужних металів і галогенів від
порядкового номера елемента.
Тип уроку: узагальнення й систематизація знань.
Форми роботи: розповідь учителя, робота з навчальними таблицями,
демонстраційний експеримент.
Обладнання: Періодична система хімічних елементів Д. І.
Менделєєва, таблиця розчинності, ряд активності металів; для
демонстрації: кристалізатор, фільтрувальний папір, дистильована
вода, ніж; розчини: фенолфталеїн, металевий натрій, кальцій,
магній, запаяна ампула з бромом, ампула з кристалічним йодом.
ХІД УРОКУ
I. Організація класу
Прийом «Подаруйте усмішку…» (тим, хто сьогодні від самого ранку
поруч з вами).
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Вправа «Що знаємо? Що хочемо дізнатися? Дізналися?»:
Що знаємо?
Що хочемо дізнатися?
Дізналися?
Деякі елементи мають подібні властивості.
Лужні метали – це літій, натрій, калій.
Інертні гази – гелій, неон.
Чому їх об’єднують у природні групи?
Що таке галогени?
Чи мають елементи у природних групах подібні властивості?
ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.
Той ряд елементів, які ви назвали до групи лужних металів, не є
повний. Лужними металами називають усю головну підгрупу І групи:
літій, натрій, калій, рубідій, цезій, францій. До групи інертних
газів відносять усю головну підгрупу VІІІ групи: гелій, неон,
аргон, криптон і ксенон. Головну ж підгрупу VІІ групи називають
галогенами. Це фтор, хлор, бром, йод і астат. Чому їх об’єднали у
такі природні родини, - про це сьогодні на уроці.
ІV. Вивчення нового матеріалу.
1. Лужні метали
Лужні метали — це хімічні елементи з різко вираженими металевими
властивостями.
Англійський хімік Г. Деві під час електролізу лугу КОН відкрив
новий елемент, який він назвав потассіум, оскільки англійці
називали КОН їдким поташем. Деві кинув калій у воду й очікував, що
метал має негайно опуститися на дно. Але калій повівся інакше. З
гучним шипінням цей метал забігав по поверхні води. Потім пролунав
оглушливий вибух, і над потассіумом спалахнуло лілове полум’я. Так
він і носився по воді, поки не перетворився на їдкий луг.
Про цезій і рубідій, відкриті іншими вченими, писали, що це
легкі сріблясті метали, які так само, як літій і калій, загорялися
на повітрі, бігали по воді з полум’ям і тріском, навіть більш
несамовито, ніж калій і натрій. Усі лужні метали зберігають під
шаром гасу. Солі Рубідію і Цезію не відрізняються від звичайної
кухонної солі. їдкий цезієвий луг та їдкий рубідієвий луг були
слизькими на дотик і мильними, подібно до їдкого натру та їдкого
калі.
Властивості лужних металів
Характеристики
Літій
Натрій
Калій
Рубідій
Цезій
Францій
Символ
Li
Na
К
Rb
Cs
Fr
Атомна маса
6,94
22,99
39,10
85,47
132,91
[223]
Порядковий номер
3
11
19
37
55
87
Валентність
І
І
І
І
І
І
Радіус атома, нм
0,156
0,192
0,238
0,251
0,271
Густина, г/см3
0,53
0,97
0,86
1,52
1,87
Температура плавлення, °С
179
97,8
6305
39
28,5
Температура кипіння, °С
1 340
883
760
696
708
Агрегатний стан (Н. у.)
Твердий
Твердий
Твердий
Твердий
Твердий
Твердий
Колір полум’я
Червоно-коричневий
Жовтий
Фіолетовий
Червоний
Фіолетовий
Якою є типова валентність для всіх лужних металів?
Li, Na, К, Rb, Cs, Fr —
валентність I.
Фізичні властивості: дуже м'які метали, легко ріжуться ножем,
металевий блиск, гарна електро- й теплопровідність, незначна
густина (легші за воду).
У ряді Li, Na, К, Rb, Cs, Fr tкип
° tплавл ° зменшуються (зі збільшенням атомної маси), густина
збільшується, активність підвищується (щодо кисню й води).
Li, Na, К загоряються на повітрі лише за нагрівання, а
метали з більшою атомною масою без нагрівання:
4Li + O2 2LiO2
З водою літій реагує повільно, натрій значно швидше, а калій так
швидко й виділяє стільки тепла, що водень, виділяючись,
загоряється.
Демонстрація 13. Взаємодія натрію, кальцію, магнію з водою
У перший підготовлений заздалегідь кристалізатор з дистильованою
водою акуратно додаємо пінцетом маленький шматочок магнію. Що
спостерігаємо? Видимих змін немає.
У другий кристалізатор кладемо шматочок кальцію. Що
спостерігаємо? Шматочок кальцію повільно розчиняється у воді.
У третій кристалізатор — шматочок натрію. Що спостерігаємо?
Натрій швидко розчиняється у воді та згоряє жовтуватим
полум'ям.
Тепер у всі три кристалізатори додаємо по дві-три краплі
фенолфталеїну. Про що свідчить зміну забарвлення розчину?
Середовище в кристалізаторі лужне. Запишемо на дошці рівняння
реакцій:
2. Галогени
Галогени — типові немет
