Тема уроку: Турбота про найдорожчих. Галина Могильницька «Бабусина радість».Мета уроку: Удосконалювати навички виразного, правильного, свідомого читання; вчити аналізувати віршовані твори; розвивати зв′язне мовлення, пам′ять; виховувати почуття поваги та любові до бабусі, бажання допомагати їй.Допоміжні матеріали: підручник, кросворд, ілюстрації; картки з уривками казок.

Хід уроку

І. Організаційний момент.1.Вправа «Усмішка». Налаштування на позитив.2. Вправа «Мікрофон»- Яким би ви хотіли бачити цей урок?- Що для цього потрібно?- Як ви повинні працювати на уроці?ІІ. Мовна розминка.

1. Промовляння і доповнення чистомовкиАт – ат - ат – мама, тато, ………(брат)Ра – ра – ра – я й мала …….(сестра)М′я, м′я, м′я – це моя ………..(сім′я) .2. Гра «Спіймай спільний звук».Кіт, мак, скік, ква, рік.Мова, нова, слово, вільно, рівно.Гарбуз, глобус, бігти, нога, гранат.

ІІІ. Перевірка домашнього завдання.1. Читання вірша «Тільки мама» напам′ять у вигляді змагання

між 2 хлопцями і 2 дівчатами.2. Перевірка вивчення проислів′їв.

IV. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми і мети уроку.

1. Розгадування кросворду. (На дошці – малюнок хатини)

- Хто живе в цій хатині?

СЕСТРА

ТАТО

ДІДУСЬ

МАМИ

СИН

БАБУСЯ

- Яка ж відповідь на питання?

- В хатині живе родина.

2. Різниця між поняттями родина і сім′я.

3. Читання вірша загадки

Ось голубонька рідненька –

Добра, мила і старенька .

Я ніколи не журюся,

Бо у мене є…… ( бабуся).

4. - На сьогоднішньому уроці ми будемо говорити і читати твори про бабусю.

V. Опрацювання нового матеріалу.

1. Бесіда про бабусю. (Мудра, доросла, головна в родині, до її порад прислухаються, піклується про онуків, але часто хворіє, теж потребує піклування.)

2. Про бабусю написано багато віршів. Один з них написала Галина Могильницька. Українська поетеса, педагог. Пережила роки воєнного лихоліття. Народилась вона в родині вчителів. Її дитинство пройшло на Миколаївщині. В своїх творах вона навчає діток, виховує в них почуття любові і поваги.

- Прочитайте, як називається вірш.

3. Опрацювання змісту вірша.

a) Ознайомлення з текстом. Виразне читання вірша вчителем.

б) Словникова робота над словами тексту, винесеними на дошку.

в) Відповіді на питання за змістом вірша.

- Хто головний герой вірша?

- Чому вірш має таку назву?

- Що значить слово «охоче»? ( з великим бажанням, без примусу)

- Чи зрозуміли ви питання в останньому рядку?

- До чого спонукає вас це питання?

г) Читання вірша учнями.

- пошепкове читання;

- читання вірша «ланцюжком»;

- вибіркове читання;

д) Підсумок за змістом вірша.

- До чого закликає вас цей вірш7

- Що було найбільшою нагородою онуку за його допомогу?

VІ. Хвилинка відпочинку.

VІІ. Робота над уривками казок.

1.Існує багато казок, персонажем яких є бабуся. Зараз ми їх згадаємо.

2. Вправа «Перегукування».

У одних учнів на партах уривки з казок, у інших – ілюстрації до них.

Відбувається зачитування уривків і вгадування ілюстрації, відповідно і назви казки.

VІІІ. Створення «асоціативного куща»

БАБУСЯ.(мудра, лагідна, старенька, турботлива, добра)

ІХ. Підведення підсумків уроку.

1.Вправа «мікрофон»-Чи сподобався урок?- Чи був він таким, яким ви хотіли його бачити?- Яку науку ви запамꞌятали з нього?

2.Д.з. Вивчити вірш напамꞌять (по бажанню) Намалювати малюнок своєї родини.

Гра «Перегукування»

1.Жили собі дід та баба. Вже й старі стали, а дітей нема. Журяться дід та баба: «Хто нашої й смерті догляне, що в нас дітей нема?» От баба й просить діда:— Поїдь, діду, в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!

2. Був собi дiд Андрушка, а в нього баба Марушка, а в баби дочечка Мiнка, а в дочки собачка Хвiнка, а в собачки товаришка — киця Варварка, а в кицi вихованка — мишка Сiроманка.______________________________________________

3.Жив собі дід та баба; дід служив на майдані майданником, а баба сиділа дома, мички пряла. І такі вони бідні — нічого не мають: що зароблять, то проїдять, та й нема. От баба і напалась на діда:— Зроби та й зроби мені, діду, солом’яного бичка й осмоли його смолою.________________________________________________________4.Жили були дід і баба. І була у них Курочка Ряба.А були ці дідусь з бабусею такі бідні, що нікого й нічого, крім Курочки, не мали.Навіть їли лише яйця та городину.За їхню доброту Курочка знесла золоте яєчко________________________________________________________________5.Жили собі дід і баба, а дітей у них не було. Усе сумують вони, а потім дід і каже бабі:—Ходімо, бабо, у ліс по гриби!Пішли. Збирає баба гриби, глядь — у кущику гніздечко, а в гніздечку сидить качечка. От і каже баба діду:—Подивись, діду, яка гарна качечка!______________________________________________________6. Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить:— Бабусю! Спекла б ти колобок!— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде колобок._______________________________________________________________7. Були собі дід та баба. Поїхав дід на ярмарок та й купив собі козу. Привіз її додому, а рано на другий день посилає дід старшого сина ту козу пасти. Пас, пас хлопець її аж до вечора та й став гнати додому. Тільки до воріт став доганяти, а дід став на воротях у червоних чоботях та й питається:

- Кізонько моя люба, кізонько моя мила, чи ти пила, чи ти їла?_________________________________________________________________8.Жили собі дід і баба, і була в них онучка Маша. Була вона дуже добра дівчинка, у всьому допомагала дідові з бабою — і дровець принесе, і піч напалить, і обід зварить, і в хаті прибере. Дід з бабою Машу дуже любили і не уявляли своє життя без неї.Якось пішла Маша з подружками в ліс по гриби і ягоди. Назбирала повного копійка, та й не помітила, як відстала від подружок і заблукала._______________________________________________________9.Жила колись в одному селі маленька дівчинка» та така красуня, що кращої за неї, мабуть, ніхто й ніде не бачив. Мати любила її до нестями, а бабуся ще більше. Добра бабуся пошила для внучки гарненьку червону шапочку, яка була їй так до лиця, що дівчинку всі почали звати – Червона Шапочка.