Салат

SALAT

Вся сила в Каші:переваги та підводне каміння найдревнішої страви

Армія порятунку:фрігани проти культури споживання

Рисоїдіння:особистий досвід очистки організму

Квіти в оцті:чим замінити сіль

Інтрев’ю

Березень 2012

Тема номера

SALAT, №1, березень 2012

ЯКІСТЬ: Їсти

Дієтологи вважають, що цільнозернисті каші – це найкращий сніданок, особливо якщо у вас попереду складний день. Ця страва збільшує витривалість. «Снідати треба безперечно цільнозернистою кашею, - стверджує лікар-ендокренолог Лариса Бойченко. – Крім клітковини тут надзвичайний білок, який засвоюється легко, не вимагає витрат організму».

Лікар-дієтолог Ірина Лизун говорить, що цінність крупи залежить від того, на скільки в ній збережено два шари – зовнішній та сам зародок, з якого потім формується рослина. Під час обробки круп дуже часто видаляють саме зовнішній шар та цей зародок.

Чарівна властивість крупи полягає в тому, що чим більше її жуєш, тим солодшою й смачнішою вона стає. Вся справа у складі зерна. Речовини, які

воно має, розщеплюються під час жування й смак каші поступово посилюється. Тому каші треба жувати повільно. Чим крупніший помел зерна, тим більше шансів отримати від каші максимум задоволення та користі.

Оманлива манка

Манка - це недомелені рештки пшеничного зерна, що

залишаються від помелу пшениці вищого сорту.

Манна каша для дієтологів досі продукт суперечливий. За словами Олексія Ковалькова у радянський час так активно «пічкали» манкою, бо була потреба нагодувати країну. Він стверджує, що манка з дієтичної точки зору продукт шкідливий.

Проте, манка легко засвоюється, не напружуючи шлунок. Ця якість крупи використовується при деяких захворюваннях

Каші у багатьох асоціюються з дитинством. Так само у більшості ця страва там і залишилась, зазвичай як не дуже приємний спогад. А даремно, бо в процесі еволюції наш організм уже так „заточений” під те, щоб брати максимум енергетичних запасів саме з круп.

З’їсти тарілку манної каші – це те саме, що засипати в себе дві жмені рафінованого цукру-піску.

В оболонці зародку зерна розміщена величезна кількість клітковини, антиоксидантів та фітонцидів

Вся сила в каші



стверджує, - Ірина Лизун. Це, наприклад, патологія нирок, хронічна ниркова недостатність. Для цих людей манка – це справжній вихід зі ситуації.

Перловка від слова «перл»

Людині, яка активно займається спортом, незайве буде звернути увагу на перловку. Недаремно її назва походить від слова «перл». У ній величезна кількість клітковини (як і в сирих овочах), а також і білку. Саме тому нею годують солдатів. Перловку роблять з ячменю, який багатий на фосфор. Цей елемент ідеальний для клітин нашого мозку.

«В перловці, на відміну від інших каш, багато амінокислоти лізину, - говорить Ірина Лизун. – Це речовина, від якої, по-перше, залежить стан нашого імунітету, тобто вона збільшує противірусну активність, по-друге, це амінокислота, яка входить у склад колагену. Завдяки

цьому при регулярному вживанні перловки розгладжуються зморшки, шкіра набуває зовсім іншого вигляду».

Перловка любить овочі, та морепродукти. В неї добре додавати вершки, але більш легка альтернатива – кефір. Перлову кашу треба смакувати, поки вона тепла, бо в холодному стані вона не засвоюються.

Вівсянка для щастя

Вівсянка у нас традиційно асоціюється з Англією, хоча, тепер вона популярна і в нас. До речі, в зерні вівса захований секрет хорошого настрою – триптофан, попередник серотоніну (гармону радості). Регулярне вживання вівсяної каші дозволяє людині відчути себе щасливішою.

Проте, з вівсянкою не все так просто і ясно. Наталя Земна застерігає, що не зважаючи на те, що овес має багато кальцію, фосфору, магнію, щоденне вживання каші з вівсяних пластівців виводить кальцій з організму, особливо у дітей. Тому готувати таку страву треба обов’язково з кальцієм (молоко, сир або подрібнена шкарлупа з яєць).

Якщо хочете отримати всі поживні речовини, вживайте цільну вівсяну крупу.

Рис, коли важлива форма

Рис одна з найбільш поширених у світі круп. Існує 700 сортів

рису, а найбільш корисним для організму безумовно є чорний дикий рис. Але його багато не з’їсиш і він важкий. Найкращий варіант для поціновувачів рису коричневий.

Рисова крупа - це якраз той випадок, коли форма визначає вміст. Чим довші зерна рису, тим гірше він розварюється і навпаки. Зараз на полицях можна знайти також пропарений рис, який не розвариться за жодних умов.

Коли вибираєте крупу, слідкуйте, щоб не було коричневих плямок на зернах. Такий рис називають битим, це, по-суті, технологічний брак.

Популярний зараз білий рис – це суцільний крохмаль. Якщо крапнути на нього йодом, він посиніє, як і чистий полісахарид.

«Якщо ви берете білий шліфований рис, то ці вуглеводи миттєво всмоктуються й дають шалений викид цукру в крові, - попереджає Олексій Корольков. - Це потім призводить до дикого

Піфагор у своїй математичній школі годував учнів переважно перловою кашею для ясності та свіжості розуму

В древній Японії суші готували лише з нешліфованого рису тому, що вони просто не вміли його шліфувати

Людям, які відчувають яскраво виражений потяг до гіркого шоколаду, дієтологи рекомендують включати у свій раціон вівсянку



підйому інсуліну, що надалі веде до розвитку цукрового діабету».

Проте, в крупах будь-якого рису є калій, який підтримує водносольовий баланс, виводячи з організму надлишки хлориду натрію. За таким же принципом можна врятувати смак пересоленого супу, якщо опустити туди марлевий мішечок з рисом.

Пшоно - рослинне золото

Пшоно – незаслужено забутий інгредієнт. До речі, зараз воно набуває актуальності, тому що виводить з організму

антибіотики. Пшоно багате на корисні рослинні жири, але з часом ці жири окислюються й гірчать, тому купувати пшоно про запас не варто. Під час купівлі треба вибирати зерно яскраво-жовтого кольору.

Лікар-фітотерапевт Наталя Земна вважає пшоно королевою каш. «Пшоно — це такий продукт, який тонізує шлунок, лікує печінку, відновлює її очищувальну і кровотворну функції, – переконує лікар. – Якщо людина їсть пшоно, вона ніколи у житті не захворіє на онкологічне захворювання. Навіть бородавка у жінки чи чоловіка ніколи не з’явиться на шкірі, якщо вони вживають

бодай двічі на тиждень пшоняну кашу, кулешу чи пшоняники». Лікар говорить, що пшоняна каша також дуже корисна для зору.

Залізна гречка

Білок гречки складається з 18 незамінних амінокислот й за біологічною цінністю дорівнює білку м’яса, риби таяєць. А за складом його можна порівняти з білком бобових рослин. Гречка насичена флавонідами, які захищають організм від хвороб й діють як антиоксиданти. В ній також багато мікро- й мікроелементів, зокрема заліза. Його не вистачає людям зі зниженим гемоглобіном.

«Ті, у кого цукровий діабет знають, що гречка – це їх здоров’я. Гречка – це здоров’я судин, - говорить Наталя Земна. – Гречка потрібна всім для того, щоб судини були еластичні, щоб кровообіг був нормальний».

Ірина Лизун додає, що в гречці містяться такі рідкісні мікроелементи як молібден та цинк. Отримати їх з інших продуктів достатньо важко.

Якщо вибираєте гречку, то беріть світлу. Звична для всіх темна гречка пройшла сильну термічну обробку (технологічний варіант прокалювання на

сковорідці). Звичайно, що при цьому втрачаються всі корисні речовини. Піднесіть упаковку з крупою до світла, червонуватий відтінок свідчитиме про високотемпературну обробку зерна.

У суміші сила

Наші предки знали, що кожна каша корисна по-своєму. Одна потрібна для сили, інша для

краси. Проте, коли кожної крупи лишалось трошки, вони варили страву зі суміші злаків. Тим самим наші предки отримували в рази більше вітамінів, мікро-, макроелементів та інших поживних речовин з однієї страви.

Дієтолог Ірина Лизун стверджує, що кожна крупа виводить токсини з організму. «Тому їжте каші, можливо, навіть кожен день. В понеділок одну, а у вівторок, наприклад, іншу», - переконує лікар.

Найкраще каші їсти зранку. Складні вуглеводи, які складають 70-80% всіх каш потрібні нам для нормальної фізичної та розумової діяльності протягом дня. Якщо ці самі вуглеводи з’їсти ввечері або ще гірше на ніч, то невикористана енергія відкладеться у вигляді жиру.

Поєднання пшона з гарбузом дуже корисне для чоловічої функції

Більше половини світового врожаю гречки (близько 1.5 млрд тон) споживається у країнах СНД

Якщо зварити гречану, пшоняну, вівсяну, перлову крупи та бурий рис з овочами вийде не більше ніж 200 ккал на одну порцію

Наталя Шевченко



Рис• до його складу входить 8 життєво важливих амінокислот • 100 г риса має 7 г білку• не містить глютену і солі• багато вітамінів групи В — тіамін (В1), рибофлавін (В2), ніацин (В3), вітамін В6, що сприяє зміцненню нервової системи• оболонка неочищеного рису містить також клітковину, фолієву кислоту.• калорійність рису — 343 ккал на 100 г

Вівсянка• містить А, Е, В1, В2, В6, К, магній, калій, фтор, хром, марганець, залізо, йод, цинк, кобальт; амінокислоти, багата на сірку• містить 10−20% білку• може знижувати рівень холестерину в крові• здатна виводити з організму важкі метали• натуральний антидепресант• допомагає заснути• калорійність вівсянки — 374 ккал на 100 г

Гречка• 15% білку на 100 г крупи• містить кальцій, фосфор, йод, вітаміни В1 и В2, ЗЗ, рутин, багато клітковини• допомогає при анемії (містить багато солей заліза), при атеросклерозі, хворобах печінки, високому рівні холестерину, при порушенні роботи печінки, гіпертонії, набряках• калоріййность гречки — 364 ккал на 100 г

Пшоно• багате на вітаміни групи В — В1, В2, В5 та вітаміном РР; залізо, фтор, магній, кремній• пшоняну кашу здавна вважали стравою-енергетиком, що надає сили;• здатна виводити з організму токсини• завдяки високому вмісту калію допомагає при хворобах серця та судин;• омолоджує організм• калорійність пшона — 351 ккал на 100 г

Перловка• за складом фосфору перловка вдвічі перевищує інші крупи• містить вітаміни групи В, вітамін А, вітамін D, мікроелементи — кальцій, мідь, залізо, йод• має противірусні властивості завдяки амінокислоті лізину• має речовини, що перешкоджають відкладенню жирів• калорийність перловки — 342 ккал на 100 г


ЕКЗОЇЖА

У радянському варіанті салату «Олів’є» цей загадковий продукт замінювали солоними огірками, так само як ракові шийки - вареною морквиною, а рябчики і язички - куркою або лікарською ковбасою. Зараз каперси втратили свій ореол загадковості, адже їх легко можна купити в магазинах. Проте досі в Україну до засолених зелених кульок в баночках ставляться з підозрою - незрозуміло, що це за фрукт, і з чим його їдять.

Насправді каперси - це зовсім не фрукти, а нерозквітлі бутони колючого чагарника каперснику. Чому чагарник так називається, точно ніхто не пам’ятає, але є версія, що це слово походить від назви острова Кіпр, або Кіпрос. На острові справді росте безліч цих чагарників, але вони є і на Кавказі, і в Криму, і по всій Центральній Азії та Середземномор’і.

Засолені та мариновані каперси мають гострий, терпкий, кислуватий, трохи гірчичний смак і надають приємного пряного присмаку їжі. Зазвичай їх розтирають із сіллю або травами або дрібно нарізають, щоб їхній сильний солоний смак рівномірно розподілився по всій страві. Вони підсилюють смак страви, подібно до глютамату натрію. Але на відміну від останнього, не завдають шкоди людині, а навпаки - є цінним джерелом вітамінів і корисних речовин, таких як йод, білок, пектинові речовини, клітковина, рибофлавін, гірчичні олії і фермент мірозінази, що допомагає засвоїти ці олії.

На жаль, виробники пропонують нам каперси мариновані у оцті, в якому втрачається справжній смак цих плодів. Щоб це виправити, вилийте оцет, візьміть стільки ж оливкової олії і трохи підігрійте її з травами: розмарином, материнкою, чебрецем. Коли олія охолоне, залийте нею каперси, закрийте кришку і поставте на кілька днів в холодильник. Тоді ви отримаєте каперси їхнім натуральним смаком.

Якщо ви не знаєте с чим краще поєднати каперси, ось найбільш традиційні й перевірені часом варіанти:

* з оливковою олією і вершковим маслом з майонезом з бараниною, яловичиною з куркою, з морепродуктами, з солоною і копченою рибою з солоними огірками з цибульою з макаронами з оливками з помідорами, солодким перцем з селерою з моцарелою, фетою і бринзою з яйцями з естрагоном, петрушкою, кропом.

Квіти в оцті

Велика пустеля в Ірані називається Деште-Кевір, що мовою іранців означає “каперси”. Посушливий клімат відмінно підходить для каперснику, що росте як бур’ян.

“Каперс” в перекладі з давньогрецької означає «бажання, пристрасть». Греки помітили, що ніжні суцвіття каперсів не тільки смачна, а й вельми корисна перед любовної грою їжа.

Ягоди каперсів солодкі й соковиті, схожі на кавун. Їх зазвичай їдять свіжими або варять з них солодке варення. Греки сушили плоди каперсів, щоб підсолоджувати ними страву. У солоному маринаді смак і аромат їхніх ягід занадто різкий. Проте у Франції та Англії навіть вони знаходять застосування. Молоді пагони та листя каперснику можна використовувати в салатах або маринувати разом з бутонами. У місцях зростання цього чагарника можна спробувати навіть каперсового меду.

ЦІКАВО:

SALAT, №1, березень 2012 7

ЕКЗОЇЖА

Вода 83.9 гБілок 2.4 гЖири 0.9 гВуглеводи 1.7 гКлітковина 3.1 гЗола 8 г

А 83 мкгВ1 0.018 мгВ2 0.139 мгВ3 або РР 0.652 мгВ5 0.027 мгВ6 0.023 мгВ9 23 мкгС 4.3 мгЕ 0.88 мгК 24.6 мкгВ4 6.5 мг

Калій 40 мгКальцій 40 мгМагній 33 мгНатрій 2964 мгФосфор 10 мг

Залізо 1.67 мгМанган 78 мкгМідь 374 мкгСелен 1.2 мкгЦинк 0.32 мг

У 100 грамах каперсів в середньому міститься 23 ккал. Каперси багаті на вітаміни, макро- та мікроелементи.

Взяти три стиглих томати. Добре, якщо це будуть томати “м’ясистого” сорту - з великим вмістом м’якоті. Очистити їх від шкірки і порізати кубиками. Взяти 4-5 зубчиків часнику. Все це помістити в блендер або кухонний комбайн. Додати туди ж оливки, порізану на часточки одну цибулю, селеру, очищену від насіння зелену паприку (може бути будь-якого кольору, але зелені завжди соковитіші й ароматніші), томатний сік, винний оцет, імбир, подрібнені каперси. Все це треба збити до однорідної маси і додати оливкову олію. Суп готовий! Гаспаччо завжди подається холодним. Можна прикрасити його зеленню, вареним яйцем, каперсами і мигдалем. Оригінально буде виглядати в супі невеликий кубик льоду.

• томати - 3 шт• часник - 4-5 зубчиків • чорні оливки - 10 шт• цибула рібчаста (червона) - 1 шт• селера (стебло) - 1 шт• зелена паприка - 1 шт • томатний сік - 100г • темний винний оцет - 1 ч.л.• імбир - 10г• каперси - 10г

Гаспаччо з каперсами

Аліна Мамкаєва

АЛЬТЕРНАТИВНА ЇЖА

Вартан Ваградян - художник. Займається різними духовними практиками, йогою та східною філософією. Одружений вдруге, має четверо дорослих дітей.Його теперішня дружина й муза Віолета називає своїм покликанням бути дружиною художника. Від першого шлюбу має трьох дітей.


Армія порятунку

Як ви почали підбирати продукти?

Вартан: Спочатку це було якось спонтанно. Ми знаходили на невеличких ринках фрукти або овочі. Наприклад, трохи зів’ялу зелень, яблука, апельсини. Пригадую, як влітку поблизу метро “Лук’янівська” було дуже багато шампіньйонів і полуниць. Все сувалося. Ми несли ці шампіньйони ящиками. Все це абсурд, звичайно. І ми - армія порятунку (сміється).

Ви не соромилися?

Віолета: Вже ні. Але пригадую, як колись на смітнику біля ринку тут неподалік було багато якихось фруктів. Я хотіла вибрати для себе щось ціле. Незручно, люди так на тебе зиркають, бо ти неначе підбираєш об’їдки з їх столу. Словом, якось незручно це робити. І я там стою в такому

красивому пальто після роботи, в капелюшку. А біля мене зупинилася така інтелігентна старенька жіночка. Я перебираю всі ці фрукти. А вона показує на сливу і каже: «А можна мені цю ягідку?». Я їй відповідаю: «Ну звісно можна!» Вона назбирала ще і каже: «На сьогоднішній обід мені вистачить».

Що ви зазвичай знаходите?

Віолета: Взимку ми гуляли і знайшли замерзлу картоплину. Зараз вона в морозильнику. Ми її одразу зваримо, бо розморожувати не можна - буде неїстівна. Ми подумали, що це як і магазинні

супові набори із заморожених овочів. Знаходимо все, що треба. Дуже багато фруктів. З них робимо варення. Із хурми, із винограду. Смажимо банани, навіть млинці з бананів готуємо. Люди до нас приходять і дивуються.

Вартан: Нам всього вистачає. Нещодавно пішли до нашого досить забезпеченого друга в гості на новорічні свята. Зробили салат із помідорів. Він каже: «Я не можу собі такого дозволити». А в нас саме тоді був просто божевільний викид помідорів.

Де ви зазвичай поповнюєте запаси?

Віолета: Спочатку ми їздили в різні місця. Потім коло звужувалося. І тепер у нас біля нашого будинку є все необхідне. І ми подумали: невже ми вже в раю на небесах? Причому виходимо ми по їжу саме тоді, коли вона нам потрібна і все знаходимо. Буває, замовляємо. От думаємо,

хочеться чогось солоденького – і воно знаходиться.Вікно нашої кухні виходить на внутрішній двір супермаркета. Ми щоразу бачимо, як увечері або вночі вони це все вивозять, зачиняють ворота. Ми тоді й виходимо, зі спеціальними ліхтариками.

Невже все так просто?

Вартан: Насправді схема така – доводиться зняти добрячу половину оцих великих кульків, щоб дістатися до харчів. Їжа десь на глибині, нижче половини бачка. Ми обережно це все знімаємо. На щастя, вони підтримують це в досить чистому стані. І продукти запаковуються у кульки.

Кияни Вартан Ваградян і Віолета Бродська вже кілька років не купують їжу. Подружжя називає себе фріганами і все необхідне знаходить на смітнику. Хвороб не бояться і на здоров’я не скаржаться.

“В нас у холодильнику є прострочена сметана, сир. Вони запаковані, але ми можемо відкрити і поїсти”


Переважно технічне сміття зав’язане в один кульок , а їжа в інший. Хоча насправді я думаю, що можна писати сумну історію ставлення нашого народу до їжі. Інколи все ж буває, що працівники супермаркета кидають в молоко сміття.

Віолета: Логічно було б, якби органічне сміття складалося в окремих бачках, щоб ці продукти потім кудись потрапляли: чи людям, чи свиням на якусь ферму, але щоб не знищувалися просто так. І навіть звичайні люди просто так викидають цілі буханки сухого або зацвілого хліба. Це ж скільки він лежав вдома і його ніхто не їв.

Як ваші рідні ставляться до такого способу харчування?

Віолета: Спочатку ми не говорили родичам і знайомим звідки наша їжа. Нагодували їх, а через певний час розкривали таємницю. Зараз вже наше оточення до цього ставиться абсолютно нормально.

Вартан: Дзвонить моя дочка і каже, тату, що в тебе є смачненького?

Як ви прийшли до цього?

Вартан: Поступово. Я давно помічав, що у певні сезони певні продукти падають в ціні. Знаходив дешеві, вже аж зморщені яблука, але розумів, що їхні природні властивості від цього не втратилися. Або купував зів’ялі баклажани. Тобто до того, як я став фріганом, певна база у мене була.

Що стало поштовхом до кардинальної зміни в харчуванні?

Вартан: До кризи я мав стабільні замовлення на свої картини і отримував за це непогані гроші. У 2008 році поїхав до Америки на кілька місяців погостювати у родичів. А коли повернувся, то картини подешевшали в чотири рази. Думав буду займатися рекламою, а з’ясувалося, що вона нікому не потрібна. Поступово почав придивлятися і задумуватися, що навіть за попсований товар продавці ставлять таку ціну, що бідні люди цього все одно це не куплять. Була б ціна гривня чи вісімдесят копійок за погані яблука - їх би розкупили. А так: п’ять гривень - і вони гниють. Я просто замислювався над своїм життям і розумів, що гроші насправді заважають. Так і з’явилася тема фріганства.

Які продукти крім овочів та фруктів ви знаходите?

Віолета: В нас ось є сіль, але це сіль, яка залишилася з солоного мигалю чи арахісу. Ми маємо все, що нам потрібно. Раніше іноді купували хліб та крупи. Але якось знайшли цілий мішок різноманітного хліба. А зовсім нещодавно знайшли рис. Ми його просмажимо на сковорідці і зваримо. Буває в нас також сир, кондитерські вироби, молочна продукція.

Але ж це все їжа, якій вийшов термін придатності?

Вартан: Так, або із пошкодженою упаковкою.

Віолета: В нас у холодильнику є прострочена сметана, сир. Вони запаковані, але ми можемо відкрити і поїсти.

Вартан: Зараз з’явився кондитерський цех у нашому магазині. Після цього почали викидати багато яєць, переважно тріснутих. Ми їх одразу в банки збираємо. В радянські часи такі яйця використовували у випіканні. А зараз чомусь викидають. Ми їх забираємо в банки чи у пластикові відра і заморожуємо. Вже безпосередньо перед тим як робити яєчню, треба відрізати шмат і можнаготувати.

“Буває знаходимо щось, що викинули люди. Наприклад банку згущеного молока. Вона почала здуватися, а ми її підібрали і швиденько переварили.”


11

Віолета: Буває знаходимо щось, що викинули люди. Наприклад банку згущеного молока. Вона почала здуватися, а ми її підібрали і швиденько переварили. Люди часто лякаються такого. А чого лякатися – ти спобуй. Було, що знаходили хороше кизилове варення, компот у трилітровій банці.

А ви самі не боїтеся це все їсти і пити?

Вартан: Все, що можна, ми кип’ятимо, піддаємо термічній обробці. Але я думаю, що це якийсь такий міський комплекс, антибактеріальний чи що. Ви уявляєте собі, що таке корова, господарство, сарай? Якими ганчірками вони це все обмивають? То все умовності. І всі бактерії насправді у нас в голові. Ми кип’ятимо їжу, в нас є очі кінець-кінцем. Насправді будь який продукт, що потрапляє до нашого столу, проходить через добрячий десяток людей і всі ці люди накладають на нього певну свою енергію. Коли ми молимося, ми кажемо: «Господи, якщо є твоя ласка, то очисти цю їжу, а якщо ні і ми маємо захворіти – то так воно і буде». Тому що все від Бога.

Як ви себе почуваєте?

Вартан: Ми себе почуваємо в раю. Але цей рай матеріальний, це скоріше наслідок нашого внутрішнього стану.

На що ви витрачаєте гроші, якщг їжу ви не купуєте?

Віолета: Ми живемо на мою пенсію. Із цих грошей ми платимо за інтернет, телефон . А всі гроші, які Вартан заробляє живописом, ми віддаємо його дітям від першої дружини.

Це для вас своєрідна філософія?

Вартан: Я за внутрішнім складом містик і практикую свідоме ставлення до всього що відбувається у моєму житті. Фріганство - це частина нашого світогляду.

Віолетта: Хтось заходить в супермаркет у головний вхід, а хтось із заднього двору. Хтось платить за їжу, а хтось бере просто так. Ми вибрали другий варіант.

Спілкувалася Галина Будівськафото: Наталя Шевченко , Вартан Ваградян

Фрігани (від англ. free — «вільний, безкоштовний» і англ. vegan — «веган») — люди, які виступають проти споживацького суспільства і тому відмовляються купувати їжу та інші побутові речі. Все необхідне знаходять на смітниках та звалищах. Фріганство є однією із форм антиглобалізму.


ТIЛО

Сучасні фітнес-центри пропонують нам різноманітні способи покращення свого фізичного стану. Але якщо стандартні тренажери, басейн або пілатес набридли, чому б не спробувати щось нетрадиційне, наприклад, тайцзи-цюань?

Тайцзи-що?

Китайське мистецтво покращення здоров’я тайцзи-цюань - метод дуже давній і в нашій країні відомий, хоча і не поширений. Тайцзи обіцяє поліпшення роботи серцево-судинної системи, зміцнення зв’язок, суглобів та м’язи і спокій в душі - загалом все те, що потрібно сучасній людині. Але плавні і повільні рухи абсолютно не вписуються в усталене в нас розуміння розвитку фізичного тіла. Та як же тайцзи допоможе «не заскорузнути»?

Кращий спосіб побачити це - позайматися. Тому я пішла в центр, недалеко від мого будинку, де викладають китайські мистецтва, зокрема й тайцзи-цюань.

«Як у воді…»

Перше, що мене здивувало - в групі настільки різні вікові категорії, що комфортно себе буде почуватиме тут і юна студентка, і літня жінка, і пенсіонер - абсолютно ніхто не звертає увагу на ваш вік.- Ви не розслаблені.- Та ніби розслаблена ...- Це вам так здається, - з легкою посмішкою інструктор поправив мені плечі, лікті, кисті ... - Ось так правильно. Все повинно бути як у воді… ніби ви робите рухи у воді. Відчуваєте різницю? - і тут я зрозуміла, що моє поняття розслабленого тіла зовсім не відповідає дійсності.

- Розслаблення тіла приходить не тільки з розслабленням м’язів. Перш за все потрібно очистити свідомість. Намагайтеся не думати про свої проблеми під час тренування, залиште їх поза межами залу. Інакше ніякого розслаблення не буде.

Перший бойовий

Кожен рух група робить дуже повільно. Звичайний помах руки ніби смакується кожну секунду протягом декількох хвилин дії. Можливо, саме від цього у деяких людей в групі були такі серйозні і сконцентровані вирази обличчя.

З першого погляду це не здається складним. Проте, коли я сама спробувала зробити кілька рухів так само повільно, як інструктор, я розуміла, що мені весь час хотілося прискоритися і доводилося змушувати себе робити все дуже-дуже повільно.- Головне - не форма, а сама суть. Роблячи рух дуже повільно, ми намагаємося зрозуміти його зміст... - інструктор продовжував виконувати зовсім незрозумілі для мене рухи.


ТІЛО

- А яке практичне застосування цього руху? - не витримала я, адже поки що все, що відбувається нагадувало мені якийсь повільний танець, до якого ставляться невиправдано серйозно.- Все дуже просто. Підійдіть, - я підійшла , - зробіть удар, - і я несміливо вдарила. В той самий час інструктор зробив крок вперед, від якого я втратила рівновагу і ледве не впала. - Кожен рух який ми вчимося робити - бойовий. Інструктор продовжував:- Але я дуже сподіваюся, що нікому з нас в житті використовувати тайцзи таким чином не доведеться, - і група дружно засміялася, - але все ж не забувайте, що тайцзицюань - не гімнастика для слабких і старих, а дуже дієве бойове мистецтво. А зараз бойовий стовп, - ці слова змусили групу зітхнути. Я, як новачок, ще не знала що на мене чекає ...- Збираємо п’ять малих луків: руки, ноги і хребет. Подумки заповнюємо їх ... відчуваємо єдність тіла.Ми стояли, піднявши руки перед собою і трохи присівши, хвилин п’ятнадцять. Абсолютно нерухомо. Коли інструктор говорив про “єдність тіла”, єдине про що я могла думати - це про страшне тремтіння ніг,

(м’язи мої ніби сказилися). Потім теж саме почалося з руками ... я не могла їх заспокоїти.Після закінчення цієї вправи, ноги мої були наче з вати, руки не слухалися. Я ніколи й уявити не могла, що в такій простій позі постояти без руху якийсь час так важко.- Це випробування першого бойового! - мабуть, помітивши, моє перелякане обличчя, сказав чоловік, який стояв поруч зі мною.- А ви давно займаєтеся? - Десь два роки. Але для тайцзи це мало.- І як воно? Є все те, що кажуть про нього?- Багато хто приходить просто тому що тайцзи - це красиво; щоб похизуватися потім перед кимось :) Але особисто мене тренування дуже заспокоюють ... тому й займаюся.

Як стиль життя

Після закінчення заняття до мене підійшов інструктор:- Які враження?- Дуже цікаво. Я ніколи раніше не займалася подібним.- А яка у вас мета?- Ну ... просто познайомитися з цим видом спорту. У мережі воно дуже розрекламовано - здоров’я, довголіття... Ну, не мені вам розповідати :)- Це ви точно говорите! Але для того, щоб все це було ... потрібно ох як довго займатися. Всі зазвичай очікують ефекту відразу ж, а тайцзи дає його дуже повільно - зате на довго. Тому, я б, напевно, здоров’я і довголіття не ставив за мету.- А що ж тоді?- Це спосіб життя.

Інструктор показує “туй-шоу”, що означає “прилипання”. Вправа розвиває чуттєвість і дозволяє навчитись швидно реагувати на рухи суперника.

Як би там не було, а після заняття я вийшла вельми втомленою. Відчуття “тіло-пластилін”, як воно буває після, наприклад, східних танців або пілатес, не було. Зате я справді відчула спокій, а тренування пройшло досить легко і

швидко. Звичайно, для тих хто хоче досягти результату швидко - тайцзи не кращий варіант Це скоріше цікава форма релаксації

після робочого дня, але не сильне фізичне навантаження. Ну а вибір за кожним з нас.

Робота серцево-судинної системи поліпшується за рахунок глибокого і рівномірного дихання в процесі тренування. Повільні плавні рухи

сприяють рівномірному опрацюванню суглобів, особливо це стосується хвилеподібних рухів, які дуже корисні для хребта. У процесі такої розтяжки ризик переборщити дуже малий. Але величезне навантаження йде на ноги, тому завжди потрібно стежити за вказівками інструктора, щодо правильної позиції тіла, щоб правильно розподілити масу тіла і не давати сильного навантаження на коліна. Особливо це стосується людей з сидячим способом життя.

“Зазвичай очікують ефекту відразу, а тайцзи дає його дуже повільно... зате на довго”

Володимир Бєлаш, спортивний лікар.

Аліна МамкаєваФото: Наталя Шевченко


ЕКСПЕРИМЕНТ

Мені пощастило: ринципи здорового способу життя й харчування зокрема в мене «вдовблювали» з дитинства. Завдяки мамі у нас вдома, , назбиралась чималенька бібліотека різноманітних практик, тому обрати потрібний метод чистки організму не було для мене проблемою.

Чистка рисом або рисова дієта - найбільш відомий спосіб звільнити організм від токсинів. Лікар Ольга Єлєсєєва у своїй книжці «Практика очищення й відновлення організму» стверджує, що рисова дієта не має жодних протипоказань. Це був чи не найголовніший аргумент для вибору мною цього способу чистки.

Бойова готовність

Як готувати баночки, заливати їх й настоювати з крупою протягом 5-ти днів можна прочитати за першим же посиланням в Інтернеті. Я як людина, яка часто кудись їздить та навіть ночує не вдома (і таке буває), вибрала інший спосіб підготовки рису. Для таких людей Єлєсєєва пропонує замочити 2-3 столові ложки у півлітровій банці на 8-10 годин, тобто на ніч. Зранку встати, вилити воду, залити нову, прокип’ятити 1-5 хвилин, потім промити рис у холодній воді, знов залити й довести до кипіння. Так 4 рази, після чого треба доварити кашу до готовності. Я рахувала від першого промивання.

Готувати такий сніданок треба без солі, цукру або інших домішок. Їсти треба натщесерце. Після цього забороняється вживати їжу та навіть пити протягом 4-х годин.

Також дуже важливо використовувати неочищений або дикий рис, а воду брати

профільтровану або джерельну.

Дієтолог Любов Іваненко стверджує, що приготований у такий спосіб рис поводить себе як адсорбуюча речовина, яка всмоктує в себе токсичні речовини й виводить з організму. Тут є одне але, рис окрім шкідливих для нас речовин виводить також калій. Благо, що цього мінералу багато у сухофруктах, таких як родзинки, курага, урюк, інжир. Також для поповнення запасів калію треба їсти банани, молоду картоплю, зварену в мундирах.

Ольга Єлєсєєва також наполягає, що потрібно вживати капусту, моркву та буряк щодня. Крім того, дієтологи радять перейти під час дієти на переважно рослинну

їжу, тобто відмовитись від м’яса, риби, навіть кисломолочних продуктів.

Отже, я твердо вирішую пройти цей шлях. Найбільше лякає тривалість чистки – цілих 40 днів. Нічого, впораюсь, думаю самовпевненно. Від м’яса я відмовилась, рибу не люблю, а от кисломолочні продукти продовжуватиму їсти.

Каструля, кран і друшляк

В перший день своєї дієти я прокидаюсь о 8-й ранку й прямую на кухню. Рука автоматично тягнеться до фільтру з водою. Маю роками набуту звичку пити перед їжею. Проте не можна, а в мене в роті після ночі пересохло. Жах.

Виявляється, виливання, промивання і кип’ятіння рису може займати цілих пів години. В проміжках між промиваннями крупи я встигаю почистити зуби, зібратись та зробити купу інших дрібних справ. Потішило, що три ложки замоченого рису – це не так вже й мало. Снідаю, не хочеться втрачати ні хвилини, бо від цього залежить, коли я зможу нормально поїсти. До речі, нешліфований рис без додавання підсилювачів

Великий піст, весняний авітаміноз, затяжна зима та літо, що наближається - ось неповний перелік приводів щоб зайнятися нарешті своїм організмом. Тому я вирішила не відкладати у довгий ящик своє давнє бажання й таки почистити своє пір’ячко, зсередини.

“Я переживала, що не зможу протриматись 4 години без їжі, а виявляється найважче для мене не пити”

Рисоїдіння


ЕКСПЕРИМЕНТ

смаку дуже навіть нічогенький, навіть трохи солодкий. Мимоволі думаю про те, що сіль таки вбиває реальний смак їжі.

Я хвилювалася, що не зможу протриматись 4 години без їжі, а виявляється найважче для мене не пити. Ну і звичайно, що від розумової роботи на голодний шлунок крутиться голова.

Ольга Єлєсєєва радить для тих, хто не може чекати 4 години прокидатись дуже рано, снідати рисом, а потім досипати й снідати вже нормально. На різних форумах я вичитую, що деякі ентузіасти прокидаються о 4-й! ранку, поїдають свою порцію каші, а потім досипають до 9-ї й снідають. Для мене це неможливо.

Вирішую прокинутись пораніше, хоча б о 5:30 щоб поснідати о 10-й (пів години на приготування рису). Виявляється, навіть досипання не врятовують. Після того як побігаєш по кухні з каструлею та друшляком з півгодини, заснути вже важко, зате вареним ходиш цілий день. Тому для мене цей варіант не підійшов.

Мотивація наше все

На початку здавалось, що чим далі – тим легше буде переносити ці 4 години тортур. Проте, я помилялась. Після тижня рисових сніданків все важче змусити себе вставати й одразу, не роздумуючи, плентатись на кухню готувати очищувальну кашу.

Мій розум ніби навмисне забуває чи то замочити рис на ніч, чи то приготувати його зранку. Тим паче, що видимих покращень немає (й не може бути так швидко). Стрілка терезів непорушна , ліворуч ніяк не рухається, відчуття легкості й польоту аж ніяк не з’являється. Навпаки, доводиться носити з собою купу банок-склянок зі сніданком, сухофруктами, свіжими фруктами та водою.

Тепер починаю розуміти наскільки важлива мотивація: якщо б не поставила собі за мету написати про це статтю, то, напевне, ніколи б не довела діло до кінця. Зате тепер я не лінуюсь бігати на балкон за морквою й буряком та робити салати. Щоб перемогти свою спрагу починаю хитрувати – наливаю до рису (коли вже безпосередньо його доварюю) трошки більше води, ніж треба. Так вдається хоча б промочити горло.

Ольга Єлєсєєва пише, що для підвищення результатів чистки можна робити собі клізми. Ні, дякую - з мене й чотирьох годин спраги

вистачить, думаю я. Зате пораду чистити ротову порожнину рослинною олією пробую втілити в життя.

Перед вживанням рису та чисткою зубів беру першу ліпшу столову ложку, наливаю олії, беру в рота, й розумію, що перестаралась. Виявляється розсмоктувати 10 хвилин олію, коли нею забитий весь рот дуже важко. Тож я не витримую й випльовую увесь вміст ледве протримавшись 5 хвилин. До речі, після такої процедури треба ретельно промивати рота й ні у жодному разі не можна ковтати таку олію, бо в ній протягом перебування у роті розчиняються бактерії.

Дієтологи попереджають, що вихід слизу разом із сечею починається на 20-30-й день. Поки такого за собою не помічаю.

Намагаюся сама з собою боротись. Починаю помічати, що я сприймаю рис як ліки, а не як сніданок. О! Еврика! Я знайшла вихід! З сьогоднішнього дня буду себе переконувати, що це я так снідаю. Головне протягом наступних чотирьох годин зайняти себе чимось. У робочі дні з цим проблем немає, а ось у вихідні можна спробувати банально поспати, якщо плани на день таке дозволяють. Поки виходить. Подивимось, що буде далі. Підозрюю, що буде ще важче. Але про це у наступному випуску журналу.

Загальні протипоказання для очищення організму без лікарського контролю- вагітність будь-яких строків- тривалі (більше року) гормональні захворювання (астма, діабет та ін.)- відкрита виразка шлунку та дванадцятиперстної кишки- виражене послаблення організму- гострі епідемічні інфекційні захворювання (гепатит Боткіна, дифтеріт, менінгіт, туберкульоз)- онкологічні захворювання

У куразі дуже багато калію. У 100 г сушеної абрикоси міститься 8 таблеток препаратів аспаркам або калію оротату

Наталя Шевченко


ЇЖА В ІСТОРІЇ

16

ЗЕЛЕНІ ПРИСТРАСТІ

Салат, петрушка, кріп, цибуля, базилік – всі ці рослини є звичними для нас. Тим не менш вони не завжди вважалися їстівними, і в кожної з них своя неповторна історія. Петрушку, наприклад, здавна використовували у поховальних церемоніях, а базиліку остерігалися, побоюючись скорпіонів у голові.

Символ смерті

Петрушка відома з давніх часів, однак харчовим продуктом вважалася далеко не завжди. Батьківщиною її є Середземномор’я. І саме там, у давній Греції, її назвали символом смерті й використовували здебільшого у поховальних церемоніях (ймовірно, для того, щоб замаскувати запах покійника). Тож за рослиною закріпилася погана слава. Давні греки спостерегли, що петрушка дуже повільно проростає. Вони пояснили це тим, що її насіння перш, ніж проросте, дев’ять разів прямує до диявола і повертається назад. Водночас у Давньому Римі вінки з петрушки вважали оберегом від злих духів на весіллях. Попри недобру славу петрушки як символу смерті, про її лікувальні властивості знали давно і ті ж таки греки використовували її як корм для їздових коней. Вважалося, що завдяки цьому вони краще бігають. Петрушці також приписували проти отруйні властивості, хоча молодих матерів від рослини оберігали: вважали її причиною епілепсії у дітей.В Англії досить довго підтримували ідею, що петрушка несе смерть. Подекуди навіть вважали, що якщо вона виросла в чиємусь саду, то

до кінця року в цій родині хтось помре. Не можна було також пересаджувати петрушку в інше місце. Таке зло, за легендою, мало бути покаране протягом року. У їжу петрушку почали додавати лише в Середньовіччі. Її навіть навмисно ставили на стіл, щоб та поглинала запахи іншої їжі. Особливо поширилася вона в роки правління Карла Великого. В часи Тюдорів петрушку використовували як засіб проти облисіння.На сході петрушку також вживали здавна. Японські гейші, наприклад, використовували її як засіб контрацепції.

Цілющий кріп

Якщо петрушці трохи не пощастило, то кріп цінували завжди. Дуже рано люди довідалися про його лікувальні властивості. І навіть англійська назва кропу «dill» походить від давньоскандинавського слова dylla

– тиша, спокій.Родом кріп із Середземномор'я та Чорноморського регіону. Вперше згадується в єгипетських медичних книгах третього тисячоліття до нашої ери. Проте є підтвердження, що він ріс і в час неоліту на території Швейцарії. Кріп вживали в їжу ще в Стародавньому Єгипті, а також в Римі та Греції. Використовували як захист від чаклунства, а також як один зі складників любовного зілля. Вважалося, що висушені пучки кропу, які висіли в будинку над дверима оберігали оселю.

Королівська зелень

Перша письмова згадка про базилік з’явилася чотири тисячоліття тому. Батьківщиною його вважається Єгипет, а назва походить від латинського «король» або «королівський». Тому й припускають, що цю рослину використовували на свята. В Індії її вважали священною, насаджували навколо храмів. В інших країнах її ставили поряд із мерцями, але не з тієї ж причини, що й петрушку. Базилік вважався символом любові та поваги до померлої людини. Його садили на могилах в Ірані, Малайзії та Єгипті. У Стародавній Греції та Римі базилік не використовували, а на Криті навіть вважали символом диявола. Подекуди за допомогою базиліку визначали цнотливість. Вважалося,


ЇЖА В ІСТОРІЇ

17

що в руках нечесної дівчини він буде в’янути. В часи Середньовіччя деякі лікарі були переконані, що базилік шкідливий і навіть отруйний. Були також припущення, що базилік може під впливом великої кількості світла перетворюватися на дикий чебрець. Доходило навіть до анекдотичних думок: нібито запах базиліку може спричиняти утворення і ріст скорпіонів у мозку людини. І це ву XV столітті.

Їжа богів

Батьківщиною цибулі вважається Cередня Азія та Середземномор’я. І відома вона ще з третього тисячоліття до н.е. У 2737-2697 роках до н.е.там правив імператору Шен-Гунг. Він написав підручник з хліборобства, в якому описав також, як вирощувати цибулю.Вживали цибулю різні народи. А особливо популярною була в давніх

єгиптян,греків та римлян. Останні вважали, що сила та мужність солдатів збільшуються при вживанні цибулі і включали її як обов’язковий компонент раціону. В Єгипті цибуля навіть вважалася священною рослиною. Деякі сорти цибулі були настільки цінними, що прості люди не вживали її, вважаючи їжею богів. Пучки цибулі знаходили в саркофагах поряд із муміями. Водночас в давніх греків та римлян, а потім і в європейських народів не заведено було їсти цибулю

представниками вищих верств. Така їжа була ознакою плебейства. Проте згодом ставлення до рослини змінилося. В Середньовіччі цибуля дуже поширилася по Європі. В багатьох країнах вірили в її чудодійну силу. Хоча про її лікувальні властивості писав ще Теофраст у ІІІ столітті до н.е. Англійський король Річард І «Левине Серце» навіть носив на шиї цибулевий амулет. До Америки цибулю завезли конкістадори і там вона поширилася серед колоністів та індіанців. В Україну рослина потрапила з Азії. Про це згадує ще давньогрецький історик Геродот.

Їв часник – у тролейбус не заходь

Часник – ймовірний виходець із киргизьких степів. Він настільки ж давній, як і цибуля. Хоча й український вчений ботанік

Гаврило Гордієнко в книзі «Історія культурних рослин» пише, що батьківщиною часнику є Китай. На його думку, вже звідти часник поширився по світу. Він також стверджує, що перша письмова згадка про цю рослину знайдена у піраміді Хеопса. Там зафіксовано, що під час будівництва піраміди на цибулю, редьку та часник було витрачено 1600 талантів, тобто більш ніж 40 тонн чистого срібла. Така практика під час спорудження пірамід була звичною – рабам щодня давали цибулю і часник, щоб

вони не хворіли.У Давньому Римі його також додавали в їжу легіонерів, оскільки були переконані, що часник додає воїнам сили та мужності.Давні греки вважали його незамінним засобом проти укусів отруйних змій. Тоді ж, в античності, часником підсилювали вино, нейтралізували неприємний запах тваринних продуктів (це і зараз практикують виробники ковбас).В Італії часник вважали символом щастя і багатства. Сицилійці клали його біля породіль, щоб полегшити пологи. На Кубі часником лікували жовтяницю – 13 зубців часнику нанизували на нитку і носили на шиї як намисто протягом 13 днів. Коли приходила остання доба цього терміну, опівночі, намисто потрібно було перекинути через себе і не озираючись бігти додому. В Україні часник вживали здавна. Гаврило Гордієнко пише, що хоч і вважається, що до нас часник потрапив із Азії, є думки, що він завезений від кельтів, які були хорошими городниками. Українці також вірили у магічні властивості часнику. Дотепер багато господинь кладуть зубки часнику на святвечірній стіл. Чи не єдиний негатив часнику – його запах. В США у штаті Індіана 1965 року навіть ухвалили закон, який забороняв користуватися громадським транспортом людині, яка за чотири години до того вживала часник.

Наркотик, снодійне і засіб для апетиту

Одним із найпоширеніших ранніх зелених продуктів є салат. Існує дуже багато його видів, тому неможливо визначити його точне походження. Дикий салат, який здавна ріс на теренах нинішньої Європи мав наркотичну дію. Єгиптяни вважали його афродизіаком. Давні римляни використовували як снодійне, а також для покращення апетиту.

Галина Будівська

Documents

Салат